Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі

В статье рассматриваются современные противоречия развития орудий труда и логики развития человеческого мышления. На основе противопоставления классических и современных измерений таких противоречий, а также на критическом анализе концепции “плоского мира” Т.Фридмана, обосновываются необходимые нап...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2007
Автор: Шкепу, М.А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2007
Назва видання:Питання історії науки і техніки
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79037
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі / М.А. Шкепу // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 2. — С. 2-8. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-79037
record_format dspace
spelling irk-123456789-790372015-03-26T03:01:48Z Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі Шкепу, М.А. Проблеми методології В статье рассматриваются современные противоречия развития орудий труда и логики развития человеческого мышления. На основе противопоставления классических и современных измерений таких противоречий, а также на критическом анализе концепции “плоского мира” Т.Фридмана, обосновываются необходимые направления их разрешения. The article deals with the contemporary contra posing of the labor tools development and the logic of development of human thought. The necessity to solve such a contradiction is approved on the basis of making opposite its classic and contemporary dimensions. In this respect the author also analyzes T. Freedman’s conception of the “Flat World”. 2007 Article Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі / М.А. Шкепу // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 2. — С. 2-8. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79037 1(091):62 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Проблеми методології
Проблеми методології
spellingShingle Проблеми методології
Проблеми методології
Шкепу, М.А.
Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі
Питання історії науки і техніки
description В статье рассматриваются современные противоречия развития орудий труда и логики развития человеческого мышления. На основе противопоставления классических и современных измерений таких противоречий, а также на критическом анализе концепции “плоского мира” Т.Фридмана, обосновываются необходимые направления их разрешения.
format Article
author Шкепу, М.А.
author_facet Шкепу, М.А.
author_sort Шкепу, М.А.
title Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі
title_short Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі
title_full Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі
title_fullStr Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі
title_full_unstemmed Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі
title_sort проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate 2007
topic_facet Проблеми методології
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79037
citation_txt Проблема єдності «коду» знарядь праці та логіки мислення у сучасному технічному прогресі / М.А. Шкепу // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 2. — С. 2-8. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv AT škepuma problemaêdnostíkoduznarâdʹpracítalogíkimislennâusučasnomutehníčnomuprogresí
first_indexed 2025-07-06T03:09:13Z
last_indexed 2025-07-06T03:09:13Z
_version_ 1836865398816899072
fulltext ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 2 УДК 1(091):62 ПРОБЛЕМА ЄДНОСТІ “КОДУ” ЗНАРЯДЬ ПРАЦІ ТА ЛОГІКИ МИСЛЕННЯ У СУЧАСНОМУ ТЕХНІЧНОМУ ПРОГРЕСІ Шкепу М.О., д-р філос. наук, проф. (Національний авіаційний університет) В статье рассматриваются современные противоречия развития орудий труда и ло- гики развития человеческого мышления. На основе противопоставления классических и со- временных измерений таких противоречий, а также на критическом анализе концепции “плоского мира” Т.Фридмана, обосновываются необходимые направления их разрешения. The article deals with the contemporary contra posing of the labor tools development and the logic of development of human thought. The necessity to solve such a contradiction is approved on the basis of making opposite its classic and contemporary dimensions. In this respect the author also analyzes T. Freedman’s conception of the “Flat World”. В 2006 році вийшла книга американ- ського журналіста і політолога Т.Фрідмана “Плоский світ” [1], у якій вперше здійснений аналіз кардинальних змін сучасної історії, які наступили після 1996 року у зв’язку з феноме- ном Інтернету. Поруч із ціка- вими узагальненнями автора (про які буде говоритися ниж- че) щодо інтенсивності взає- мообумовлень інформаційних технологій і неочікуваних змін у структурі виробничих сил “глобалізованої” історії, у мо- нографії залишається нерозк- ритою проблема глибинних підстав нового відчуження лю- дини зі знаряддями праці – технікою і технологією як єдиної системи виробництва не тільки матеріальних умов життя, але й системи суспільних відносин і сукупності сутнісних сил людини. На жаль, відсутність розуміння такої про- блеми починається не з Т.Фрідмана, а є характерною для сучасної філософії вза- галі і “філософії техніки” зокрема. Таким чином, завданням цієї статті є актуалізація суттєвої для розв’язання фундаментальних суперечностей історичного процесу про- блеми діалектичної єдності розвитку про- дуктивних сил і сутнісних сил людини. Незважаючи на те, що у радянській філософії був закладений фундамент для розуміння сутнісної єдності логіки розви- тку продуктивних сил і сутнісних здібностей людини, такі дослі- дження залишилися “напрям- ком”, теоретичні і практичні ви- сновки якого забуті і, враховую- чи деградацію у функціоналізм і позитивізм сучасної історії, мож- ливо, не скоро будуть втіленні у суспільне життя. Але не- розв’язаність поставлених про- блем не усуває, а поглиблює їх. Досягнення минулих досліджень були можливими за рахунок того, що їх автори методологічно спиралися на обґрунтоване Марксом положення про те, що “...історія промисловості і виникле предметне буття промисловості є розгор- нутою книгою людських сутнісних сил, чуттєво посталою перед нами людською психологією” [2, С.114]. Таким чином стали можливими висновки Г.Батищева щодо сутнісної протилежності знаряддє- вового простору історії і діяльнісного розвитку сутності людини [3], обґрунто- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 3 вані матеріально-практичні засади роз- предметнення історичного розвитку ма- теріального виробництва у саморозвиток людини В.Босенком [4], показані опосе- редковуючи ланки всезагальних форм знаряддєвої і теоретичної діяльності люд- ства у сходженні розвитку від абстракт- ного до конкретного Е.Ільєнковим [5], виведена логіка взаємообумовлення тех- нічного розвитку світової культури і ге- незис чуттєвості А.Канарським [6], пока- зана динаміка технологічного розвитку і відповідних йому змін у обсязі самоіден- тифікації людини в соціумі В.Князєвим [7], виведені вузлові моменти трансфор- мації технологічного розвитку на культу- ру людини М.Тарасенком [8] та інше. Відчужені суперечності технічного простору і сутності людини були і зали- шаються предметом рефлексії західних дослідників [9; 10; 11], але навіть у сис- темному дослідженні Ф.Уебстера [10] не можна знайти висновки щодо фундамен- тальних причин втрати субстанційної сутності знарядь праці і можливості їх усунення. Як наслідок, досліджуючи ме- татехнічні проблеми моральної кризи Японії, Т.Імамічі робить безутішний, ціл- ком відповідний відчуженому технологі- чному розвитку постмодерністської доби висновок про фактичну деонтологізацію історії через втрату людяно прогресуючої сутності техніки: “Смерть як принцип та- натологічно розглянутої дійсності, є, без сумніву, кінець життя як якоїсь феноме- нальності, і багатьма філософами цим по- значається межа буття. Тепер межа буття – це або початок “Ніщо”, або початок То- го, що “По той бік буття”. Останнє є більш ніж “дійсно існуюче” і це ім'я Бога другої половини нашого тисячоліття. Так на місці онтології і на противагу нігілології вводиться метафізика як де- онтологія, як супраонтологія, або, у більш придатній термінології, метон- тологія як гіперонтологія. Так, знаходя- чись між нігілологією і гіперонтологією, традиційна онтологія шкодує про свою колишню непереконливість і недос- татність. Залишивши онтологію, мета- фізично перетворюється тепер у нігілологію, або в метонтологію” [12, С.75]. Отже, моральна, соціальна, культу- рна “деонтологізація” історії провокуєть- ся не постмодерном, а сам постомодерн виступає суцільною деформацією карти- ни сучасного світу у його історичному наявному бутті. “Ключем” її є руйнація сутнісного зв’язку знаряддєвого коду людської діяльності та необхідної спря- мованості останньої на саморозвиток сутнісних сил людини. Особливої гостроти названа пробле- ма набуває саме з розвитком інформацій- них технологій, оскільки такі їх особли- вості як: удавана самостійність від тради- ційного виробничого процесу; залежне від такої самостійності своєрідне випере- дження ідеальним (моделювання) матері- ального (світу як об’єкту моделювання); співіснування у “глобалізованій” (своєрі- дно інтегрованої сучасним характером імперіалізму) історії технологій з усіма способами виробництва – від найпримі- тивніших, до індустріально-розвинених, і також з унікальними феноменами зруй- нованих економік колишніх соціалістич- них країн, коли високий рівень знаряддє- во-виробничої свідомості суспільства ре- гресує у натуральне, або спекулятивно- товарне виробництво, провокують ситуа- цію не тільки своєрідної міфологізації ін- формаційних технологій, не тільки уне- можливлення їх розпредметнення в прос- торі сутнісних сил людини, але й автома- тичного зведення їх у статус певної абст- ракції, що не підлягає такому розпредме- тненню. Такі перспективи чітко прослід- ковуються у творі Т.Фрідмана. Автор дослідження виводить десять факторів “плоского світу”: 1) зникнення інформаційних, політичних, ідеологічних і робочих функціональних кордонів, які виникли після падіння берлінського муру та виникнення Інтернету; 2) вихід на сві- товий ринок “нетскейпу” і нової хвилі ін- новаційних процесів у соціально- функціональних технологіях; 3) виник- нення спеціалізованих програмних забез- печень як моменту народження і ство- рення єдиної платформи плоского світу; 4) феномен “відкритого коду” як еволю- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 4 ція глобалізованого співробітництва; 5) феномен аутосорсингу як нової ситуації розподілення робочих функцій по світу і виходу на світовий ринок Індії як краіни кращих програмістів; 6) феномен офф- шорингу, що відображає міграцію капіта- лістичного виробництва і супроводжуєть- ся зміною промислового статусу сучасно- го Китаю; 7) феномен сапплі-чейнингу як способу співвідношення ефективності й доцільності виробництва й менеджменту у вигляді японського стилю взаємозв’язку і взаємообумовлення; 8) феномен інсор- сингу як форми критерію ефективності логістики; 9) феномен ін-формування (Т.Фрідман) як форми найефективні- шого працевлаштування (за рівнем по- треб, можливостей і спроможностей) інтелектуальної робочої силі в системі світового попиту на неї; 10) феномен стероїдів як цифрових, мобільних, пер- сональних, віртуальних, провідною функцію яких є максимально операти- вне використання досягнень світового інтелекту для ефективного вирішення безпосередніх задач наукового й прак- тичного напрямку. Усі ці десять фак- торів Фрідман класифікує як такі, що зумовлюють і супроводжують процес “вирівнювання сучасного світу”. Висновки дослідження Т.Фрідмана спрямовані виключно на прагматичну ефективність спеціалістів у сучасному світовому виробництві і не тільки не пе- редбачають вирішення соціальних про- блем, але й визнають такі як фактор, що супроводжує інформаційну добу. У цьо- му аспекті бачення Фрідманом “плоского світу” не є інноваційним щодо його перс- пектив, адже нерозв’язані соціальні про- блеми врешті решт провокують ситуацію суспільної кризи. І все ж, незважаючи на наведений у монографії багатий і цікавий матеріал, є підстави стверджувати, що Фрідман розглядає “плоский світ” у пло- щині обмеженого розуміння фундамента- льних проблем сучасної історії – предста- влена картина у цілому консервує інфор- маційні технології у межах відношення до продуктивних сил як до сталої прагма- тично функціональної системи. В аспекті максимального використання такого пра- гматизму західна система досягла вер- шин, але в аспекті розв’язання її внутрі- шніх суперечностей таке досягнення не тільки поглиблює останні, але й поширює їх на світ у цілому – консервація системи суспільних відносин у даному випадку забезпечує лише міграцію таких проблем. Але повернемося до безпосереднього завдання статті. Для виведення засад розв’язання проблеми представляється необхідним повернутися до абеткової іс- тини сутності знарядь праці. Вона аж ніяк не зводиться до того, що завжди визнача- лося у підручниках з філософії (тема “Матеріальне виробництво”) або полі- тичної економії як “те, за допомогою чого здійснюється процес виробництва”. З то- чки зору функціоналізму таке визначення є вірним, але, повторимо, функціоналізм у кращому випадку розкриває лише одну з ознак речей, але не їх сутність. Як “роз- горнута книга людських сутнісних сил” знаряддя праці (увесь технічний арсенал людства) є втіленням рівня розвитку практичних і теоретичних здібностей людства і у власному (несамостійному, залежному від розвитку таких здібностей) являють собою квінтесенцію і критерій розвитку перших. Отже, знаряддя праці є кодом єдності матеріального (практично- го) й ідеального (теоретичного) розвитку не виробництва як такого, а виробництва, що необхідно доводити до самовиробни- цтва саме таких сутнісних сил людини. Отже, і кінцевою метою виробництва ви- ступає не його матеріальний результат у вигляді предметів споживання (від існуван- ня до культури), а виробництво розвитку таких здібностей. Матеріальні продукти та- кого виробництва є суттєвим необхідним і опосередковуючим фактором, моментом, підставою розвитку сутнісних сил людини і суспільства у цілому. Суттєвим, оскільки відчуження результатів матеріального ви- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 5 робництва від виробника, як відомо, такий розвиток забезпечити не можуть. Таким чином, подальший розвиток продуктивних сил передбачає розпредме- тнення їх минулого розвитку, перевтілен- ня їх коду у логіку мислення і діяльності кожної людини. А це може бути можли- вим не тільки за певних форм суспільної співдіяльності, але й за умов певного ти- пу суспільних відносин, які уможливлю- ють таке розпредметнення. Незважаючи на абетковість таких положень, вважаю за необхідне їх конкретизувати. Праця зро- била людину людиною (поки що не у ро- зумінні людяності, а у розумінні розумної істоти) завдяки тому і з того моменту, ко- ли людина (точніше – людський колек- тив) дійшов до моменту “вироблення” та- кої реальної абстракції як знаряддя праці. Воно стало першою матеріально відтво- реною абстракцією, оскільки було ство- рено не для безпосереднього споживання і одночасно виступало матеріалізацією колективного практичного досвіду. У той же час, знаряддя праці у його первісному значенні було тією “фігурою логіки”, яка, за висновком В.Леніна, постала результа- том практики, що “мілліарди разів повто- рювалася” як колективна дія. Синкре- тизм, недиференційованість безпосеред- ньої колективності суспільної практики первісного ладу у сукупності з суспіль- ною власністю на засоби виробництва і забезпечували ту нерозвинену універ- сальну форму сутнісного розпредмет- нення продуктивних сил (знарядь праці у єдності з предметом праці та люди- ною як її суб’єктом) у цілому. Отже, за- безпечували безпосередню єдність коду знаряддєвого розвитку суспільства з формами і логікою мислення. Ці положення мають значення для розуміння того, що суспільний поділ пра- ці в історії людства зумовив не тільки її диференціацію, але й диференціацію пі- знання (системи наук і кожної науки зок- рема), що призвело врешті решт до втра- ти сутнісної основи матеріального вироб- ництва. Як наслідок, універсалізація про- дуктивних сил, яка була досягнута при класичному капіталізмі, не тільки всту- пила у антиномічну суперечність з вузь- кою (зовнішньою і внутрішньою) спеціа- лізацією форм діяльності, але завдяки останньої знищила єдино можливі форми розпредметнення універсального культу- рного змісту знарядь праці, техніки у ці- лому. А такими формами є нові форми колективності, які, як послідовно і пере- конливо обґрунтував Маркс, пов’язанні зі здійсненням феномену політехнізму як по- долання вузько спеціалізованого обслуго- вування робітником машини, адже ”...переміна праці прокладає собі шлях як неподоланний, природний закон і зі сліпою силою природного закону”, але у межах відчуженої праці вона консервує розщепле- ну людину/робітника, який тільки в системі з іншими такими ж робітниками являється “сукупним комбінованим робітником /.../ і певною мірою є всюдисущим” [13, C.498]. І хоча “...крупна промисловість своїми катас- трофами робить питанням життя і смерті визнання переміни праці, а тому і більшої багатосторонності робітників” [там само, С.498-499], це не забезпечує їх всебічного розвитку, а ще більше поглиблює розще- плення людини і відтворення у її діяльно- сті найнижчої форми матеріального руху – механічної. Окрім того, що “одноманітність праці ослаблює напруженість уваги та підйом життєвої енергії, оскільки позбавляє робі- тника того відпочинку і збудження, які створюються фактом переміни роду дія- льності” [там само, С.353], такий “профе- сійний кретинізм” породжує ситуацію, коли універсалізація продуктивних сил у відчуженій системі виробничих відносин вступає у несумісне співіснування з об- меженим типом мислення, або з його знищенням. У просторі сучасного універ- салізму технічного прогресу таке мис- лення і породжує не тільки “одномірну людину” (Маркузе), людину, що перебу- ває у “символічному обміні” як в смерті (Бодрійар), не тільки симулятивно комуні- куючу людину (Хабермас), не тільки люди- ну, яка прагне перетворити музей на офіс (Нейсбіт), але людину, яка провокує своїм мисленням апокаліпсис у вигляді техноген- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 6 них, екологічних та інших катастроф, спра- вжнє ім’я яких – катастрофа історії. Одночасно така катастрофа провоку- ється науковим мисленням, яке також за- консервувалося у функціональному розу- мінні знарядь праці і тому неадекватно їх розпредметнює. Йдеться у першу чергу про ідеальні знаряддя праці – про універ- сальні категорії і закони розвитку, які є сутнісним аналогом матеріальних проду- ктивних сил. Інформаційні технології не- сумісні з диференціацією наук і вони об’єктивно зумовлюють інтеграцію останніх. Але суб’єктивно наукове това- риство поки що не є готовим до інтегро- ваного мислення кожного науковця. Кро- на “древа пізнання” розгалужена на могу- тню систему “гілочок”, наслідком чого є те, що окремий спеціаліст рідко утримує в голові хоча б до “сьомого коліна” похо- дження своєї спеціалізації. Порушена ло- гіка співвідношення ідеальних форм все- загального навіть у просторі форм суспі- льної свідомості. “Древо пізнання” вже не плодоносить, його корені і гілки розкида- ні шквалом історичних “парадигм”. У та- кому разі усвідомлення необхідності ін- тегрованого мислення постає у кращому випадку як “міждисциплінарне дослі- дження” (нібито існує щось між дисцип- лінами), тобто якимось формальним по- єднанням знань з різних галузей. У кра- щому випадку такі дослідження спира- ються більше на стихійність і вольове прагнення, аніж на методологічну спро- можність їх фундаментального здійснен- ня. Тим більше, що філософія як суб’єкт- носій такої методології сьогодні є ще менш переконливою, оскільки й сама розгубила власні методологічні основи. Але автоматизовані системи потребують робітника-інтелектуала і інтелектуала- робітника, що не може не вимагати подо- лання цієї прогалини між вузькою спеці- алізацією не тільки окремих форм матері- альної і наукової діяльності, але й сутніс- ного розриву між цими двома визначаль- но-суттєвими формами діяльності людст- ва взагалі. Саме за таких умов можливе досягнення адекватного співпадання уні- версальних продуктивних сил, універса- льного “предмету” (вже об’єкту праці, оскільки “предметом” виробництва без- посередньо стає історія) і “робочої сили”, а точніше – суб’єкту історії. Але такі принципові зміни у “структурі” “продуктивних сил” і “ви- робничих відносин” історії вимагає кардинальної зміни основи історичного розвитку, для того, щоб такий став мож- ливим. Тобто, інформаційна ера потребує універсальної основи, яка на рівні полі- тичної економії виражається універсаль- ною формою власності на ці засоби виро- бництва. Переконливими представляють- ся висновки російського ученого Ю.Затуливетера: “У чому причина такої диспропорції (між попитом та пропозиці- єю на інформацію – М.Ш.)? Насамперед, у консервативності технологій програму- вання. У моделі послідовного рахунка відкритий парадоксальний феномен. У фон Неймана пам’ять лінійна, тобто має один вимір, у той час, як користувачі є багатомірними. Мета програмування – укласти багатомірне різноманіття струк- тур навколишнього світу в прокрустове ложе одного виміру. Технології програ- мування спрямовані на полегшення цього в умовах реального машинного середо- вища. На практиці проблема “лінійного прокрустова ложа” збільшується. У тех- нічних реалізаціях модель фон Неймана неминуче розщеплюється. Під розщеп- ленням розуміється забезпечення одноча- сного доступу до декількох областей пам’яті. Це обумовлено необхідністю враховувати й переборювати обмеження обсягів і швидкодії пристроїв, що за- пам’ятовують. З розщепленням пам’яті привноситься паралелізм дій, що збіль- шує продуктивність комп’ютерів, але різ- ко ускладнює архітектурні рішення. При цьому росте число ступенів свободи і прогресивно наростають труднощі керу- вання машинним рахунком. На програмі- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 7 ста додатково лягають проблеми упаку- вання багатомірних структур даних і про- грам у відрізки пам’яті обмеженої дов- жини, а також ув’язування динаміки рів- нобіжних обчислювальних процесів” /.../ “Епоха домінування моделі послідовного рахунка – найпростішої схеми машинно- го рахунку – завершується. Просторова, функціонально більш могутня єдина мо- дель йде на зміну більш простій моделі послідовного рахунку. Вона повинна ста- ти науковою основою й гарантом “без- кровного” переходу до єдиного інформа- ційного простору /.../ Однак по мірі ви- черпання природних ресурсів та розвитку інфраструктури прогресивне значення приватної власності буде зменшуватися. Історичні можливості приватної власнос- ті обмежені. Сьогодні виразно бачити їх границі. /.../ Можливо, саме комп’ю- терний світ готується зробити історично незворотний крок до соціалізму, який до- тепер вислизав” [14, С.93-95, 98-99]. Отже, хочеться того чи ні, розумієть- ся це чи ні, але перехід історичного роз- витку на принципово нову основу, яка б уможливлювала подолання перерахова- них вище антиномій інформаційних тех- нологій і світу приватної власності, є ос- новною умовою можливості такого роз- витку. Цікаво, що представник Римського клубу Б. Шнейдер утверджує саме цю думку: “...я вважаю, що ХХІ століття по- чалося в 1917 році в Росії. А ХХ століття почалося в 1789 році з Французьких ре- волюцій” [15, С.30]. Вседоступність про- дуктивних сил як умови їх включення у нові форми колективної діяльності (і са- модіяльності) є умовою подолання їх фу- нкціональності і повернення їх культур- ного обсягу у сутнісний зміст саморозви- тку людини. Отже, усуспільнення проду- ктивних сил є умовою усуспільнення лю- дини, подоланням дуалізму її сутності та способу існування, олюдненої чуттєвості і способу мислення. Але усуспільнення продуктивних сил в принципі означає усуспільнення природи, зведення її з яко- сті матеріалу продуктивних сил до її то- тожності з сутністю людини. Саме тому “практична універсальність людини про- являється саме у тій універсальності, яка усю природу перетворює на її неорганіч- не тіло, оскільки вона слугує, по-перше, безпосереднім життєвим засобом для лю- дини, а по-друге, матеріалом, предметом і знаряддям життєдіяльності” [2, C.92]. Ко- лишнє панування природного змісту сус- пільної практики і виробництва з необ- хідністю вимагає перетворення на суспі- льний зміст подальшого розвитку приро- ди (вже у розумінні нової космогонічної картини світу) суспільної практики. Як бачимо, розвиток продуктивних сил зберігає в собі тотожність логіки науки й логіки історії і вимагає їхньої діалектично суперечливої тотожності особливо гостро у просторі інформаційних технологій. Разом з тим, подальше поглиблення кризи історії, приховане згортання системи світового ви- робництва, яке унаочнюється загостренням соціальних, міжнаціональних, ідеологічних, політико-економічних та інших конфліктів і деформація будь-яких об’єктивних зако- номірностей, не тільки викинули цю про- блему зі сфери теорії і політичної практики, але й створили ситуацію штучного перемі- ни “середовища” технічного розвитку зі сфери виробництва у сферу ідеології. Це, звичайно, явище, яке розуміється багатьма, але природа цього явища більш проблемна, аніж здається на перший погляд. З одного боку, виникає ситуація редукування люди- ни зі сфери безпосередньо матеріального виробництва або функціонування її у тако- му його типі, коли не може йтися про необ- хідність таких колективних форм діяльнос- ті, які б забезпечували розпредметнення те- оретичної й практичної культури історич- ного розвитку, що втілені у знаряддях пра- ці. З іншого боку, з суб’єкта перелічених вище вимог належних до входження у ін- формаційну еру і дійсну (у єдності сутності та існування) історію, людина трансформу- ється на об’єкт маніпулятивних інформа- ційних технологій, що, при її сучасних по- требах і розумінні (точніше – нерозумінні) сутності процесів, які відбуваються, прирі- кають соціум на колапс. Що може бути ключовим моментом у вирішенні таких завдань за реальних суспі- льних умов? Таким моментом залишається ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 8 система освіти. Але вузька спеціалізація і обмежена прагматизація останньої стала безперспективною світовою проблемою. Тим не менш, у вирішенні проблеми ефек- тивної підготовки спеціалістів, сучасна освіта не може абстрагуватися від об’єктивної логіки системних змін у вироб- ництві інформаційної доби, оскільки остан- ня, особливо з виникненням Інтернету, дій- сно виходить за межі державної локалізо- ваності і інтенсивно функціонує лише як світова система. В означеній Т.Фрідманом функціональній системі ціннісних коорди- нат Інтернету конкурентна спроможність спеціалістів на світовому ринку попиту ін- телектуальної робочої сили є можливою за умов її відповідності трьом вимогам: 1) до- сягнення рівня підготовки індійських про- грамістів (яка, до речі, стала можливою в далеко не багатій державі); 2) досягнення ефекту працелюбності й вимогливості до себе на ґатунок китайських спеціалістів; 3) досягнення рівня політехнізації освіти й менеджменту на кшталт японської органі- зації оволодіння окремим спеціалістом усі- ма циклами виробництва і побудованого на такий всебічній “спеціалізації” універсаль- ного типу самоврядування; 4) оволодінням інформаційною технікою на рівні іннова- ційного, а не механічного споживання. Але перелічені досягнення Індії, Китаю, Японії у спрямованості системи освіти на відпові- дні потреби прогресивних технологій аж ніяк не демонструють вирішення означеної у завданні цієї статті проблеми – спрямова- ність освітньої політики на формування спеціалістів вузької кваліфікації не досягає формування людини з універсальним мис- ленням. Інша справа, що багато чого з осві- тніх систем перелічених країн необхідно реалізувати. Наприклад, подолання форма- лізації навчального процесу у Китаї, який спрямований на розуміння, а не на за- пам’ятовування інформації; хоча й обме- жений, але здійснюваний політехнізм у Японії, орієнтація Індії на максимальну ре- зультативність навчального процесу, яка досягається через його індивідуалізацію і втілення різноманітності методичних форм. Але головним завданням залишається фор- мування такого способу мислення, який спроможній мислити логіку розвитку про- дуктивних сил в основі логіки розвитку іс- торичного процесу. ЛІТЕРАТУРА: 1. Фридман Т. Плоский мир. – М.: АСТ, 2006. – 501 с. 2. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-ге вид. – Т.42. 3. Батищев Г.С. Деятельностная сущ- ность человека как философский принцип // Проблема человека в современной филосо- фии. – М.: Наука, 1969. – С.73-144. 4. Босенко В.А. Актуальные вопросы диалектического материализма. – К.: Вища школа, 1983. – 176 с. 5. Вазюлин В.А. Логика истории. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 327 с. 6. Ильенков Э.В. Диалектика абстракт- ного и конкретного в научно-теоретическом мышлении. – М.: РОССПЭН, 1997. – 462 с. 7. Канарский А.С. Диалектика эстети- ческого процесса: генезис чувственной куль- туры. – К.: Вища школа, 1982. – 192 с. 8. Князев В.Н. Человек и технология (социально-философский аспект). – К.: Нау- кова думка, 1990. – 175 с. 9. Тарасенко Н.Ф. Природа, техноло- гия, культура: философско-мировоз-зренчес- кий аспект. – К.: Наукова думка, 1985. – 254 с. 10. Новая технократическая волна на За- паде. – М.: Прогресс, 1986. – 446 с. 11. Уэбстер Ф. Теории информаци- онного общества. – М.: Аспект-Пресс, 2004. – 396 с. 12. Имамичи Т. Моральный кризис и ме- татехнические проблемы // Вопросы филосо- фии. – 1995. – № 3. – С.74-82. 13. Маркс К. Капитал // Маркс К., Эн- гельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т.23. 14. Затуливетер Ю. Компъютерная рево- люция в социальной перспективе // Альтерна- тивы. – 1996/97. – № 4. – С.84-100. 15. Шнейдер Б. Глобальная революция // Свободная мысль – 1993. – № 9. – С.8-18.