Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті

В статье предпринята попытка изучения и анализа становления специального химического образования в первом высшем техническом заведении Украины. Привлечение богатого архивного материала позволяет проиллюстрировать условия зарождения основных направлений в специализации выпускников Харьковского практи...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Черниш, І.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2007
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Підготовка наукових і інженерних кадрів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79041
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті / І.М. Черниш // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 2. — С. 33-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-79041
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-790412015-03-26T03:02:01Z Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті Черниш, І.М. Підготовка наукових і інженерних кадрів В статье предпринята попытка изучения и анализа становления специального химического образования в первом высшем техническом заведении Украины. Привлечение богатого архивного материала позволяет проиллюстрировать условия зарождения основных направлений в специализации выпускников Харьковского практического технологического института. Уделено внимание организации учебного процесса, формированию материально-технической базы и кадровой политике образования инженера-химика. The article concerns with some aspects of studying special chemical education in the first Ukrainian higher technical institute. The basic directions of chemist’s specialization in Kharkiv techological institute are illustrated by using the funds of different archives. The plot of curriculum, material and technical base, selection of scientific personnel in training engineers is estimated. 2007 Article Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті / І.М. Черниш // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 2. — С. 33-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79041 54:378.1 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Підготовка наукових і інженерних кадрів Підготовка наукових і інженерних кадрів
spellingShingle	Підготовка наукових і інженерних кадрів Підготовка наукових і інженерних кадрів Черниш, І.М. Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті Питання історії науки і техніки
description	В статье предпринята попытка изучения и анализа становления специального химического образования в первом высшем техническом заведении Украины. Привлечение богатого архивного материала позволяет проиллюстрировать условия зарождения основных направлений в специализации выпускников Харьковского практического технологического института. Уделено внимание организации учебного процесса, формированию материально-технической базы и кадровой политике образования инженера-химика.
format	Article
author	Черниш, І.М.
author_facet	Черниш, І.М.
author_sort	Черниш, І.М.
title	Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті
title_short	Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті
title_full	Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті
title_fullStr	Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті
title_full_unstemmed	Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті
title_sort	основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у харківському практичному технологічному інституті
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2007
topic_facet	Підготовка наукових і інженерних кадрів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79041
citation_txt	Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті / І.М. Черниш // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 2. — С. 33-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT černiším osnovnínaprâmkipídgotovkiínženerívhímíkívuharkívsʹkomupraktičnomutehnologíčnomuínstitutí
first_indexed	2025-07-06T03:09:23Z
last_indexed	2025-07-06T03:09:23Z
_version_	1836865409766129664
fulltext	ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 33 УДК 54:378.1 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДГОТОВКИ ІНЖЕНЕРІВ-ХІМІКІВ У ХАРКІВСЬКОМУ ПРАКТИЧНОМУ ТЕХНОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ Черниш І.М., аспірантка (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») В статье предпринята попытка изучения и анализа становления специального химиче- ского образования в первом высшем техническом заведении Украины. Привлечение богато- го архивного материала позволяет проиллюстрировать условия зарождения основных на- правлений в специализации выпускников Харьковского практического технологического ин- ститута. Уделено внимание организации учебного процесса, формированию материально- технической базы и кадровой политике образования инженера-химика. The article concerns with some aspects of studying special chemical education in the first Ukrainian higher technical institute. The basic directions of chemist’s specialization in Kharkiv techological institute are illustrated by using the funds of different archives. The plot of curriculum, material and technical base, selection of scientific personnel in training engineers is estimated. Вирішення сучасних проблем вищої технічної школи з підготовки спеціаліс- тів, працевлаштування випускників, по- долання труднощів та непорозумінь у зв’язку з прийняттям Болонської угоди вимагає дослідження історії становлення та розвитку вітчи- зняної професійної освіти. На початок XX століття у зв’язку з диференціацією технічних знань, виникненням нових тех- нічних дисциплін вища техніч- на школа вимушена була взяти курс на спеціалізоване навчан- ня. Зародження фахової інже- нерної хімічної освіти бере свій початок з відкриття на півдні Росії у 1885 р. Харківсь- кого практичного технологічного інсти- туту (ХПТІ). Раніше подібну підготовку здійснювали університети. Вивчення по- становки викладання теоретичних, експе- риментальних та спеціально-технічних предметів відкриває можливості для все- бічної характеристики галузевої підгото- вки спеціалістів у першому вищому тех- нічному закладі. Серед літературних джерел, які при- свячені висвітленню процесу становлення вищої технічної освіти в Україні, необ- хідно відзначити роботу В.І. Онопрієнка та Т.О. Щер- бань [1]. Це дослідження дає масштабну картину формування вищих політехнічних шкіл: Ха- рківського технологічного, Ки- ївського політехнічного, Кате- ринославського гірського інсти- тутів тощо. Довідниково- документальні праці з історії Харківського політехнічного ін- ституту містять лише загальні відомості про навчальні програ- ми та спеціалізацію випускників, не при- діляючи достатньо уваги фаховій підго- товці майбутніх спеціалістів [2-5]. Пи- тання єдності фундаментальних складо- вих освіти інженера-хіміка – організації навчального процесу, науково-дослідної роботи професорсько-викладацького ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 34 складу, матеріально-технічної бази нами розглядалося раніше [6]. Такий стан ви- вчення питання обумовлює, перш за все, необхідність дослідити, залучаючи архів- ні матеріали, та ретельно проаналізувати умови формування основних напрямків спеціалізації студентів хімічного відді- лення інституту. Основні напрямки спеціалізації май- бутнього спеціаліста були закладені про- ектом Харківського практичного техно- логічного інституту. Новий вищий техні- чний заклад будувався на взірець Санкт- Петербурзького практичного технологіч- ного інституту з урахуванням місцевих особливостей та природних можливостей краю. Складність організації навчального процесу полягала в досить великій різно- манітності галузей промисловості, в яких би міг реалізувати себе випускник, по- стійному ускладненні рівня техніки. Пе- рший директор ХПТІ проф. В.Л. Кир- пичов серед особливостей підготовки ін- женера зазначав, що недостатньо вивчати виключно теоретичні предмети, разом з тим інженер повинен ознайомитися з прикладними науками, різними відділами механічної та хімічної технології, які да- ють можливість найглибше ознайомитися з фабричними та заводськими виробниц- твами [7, Спр. 111 – Арк. 51]. Наприкінці XIX століття Харків був одним з важливих торгівельних та про- мислових центрів Південного промислово- го району Росії. На той час у регіоні най- більш розвинутими були цукробурякова промисловість, винокуріння, пивоваріння та солеваріння. Маслоробне, олійницьке, шкіряне, миловарне, клеєварне, паперове, фаянсове та інші види виробництва були нерозвинуті, але мали перспективу розвит- ку в майбутньому завдяки наявності багатої сировинної бази. Саме спектр промислових підприємств та природних ресурсів краю визначили пріоритетні орієнтири хімічного відділення у ХПТІ. Починаючи з другого півріччя, пер- шокурсники розподілялися за відділен- нями – хімічним або механічним. На мо- лодших курсах слухачі хімічного відді- лення вивчали теоретичні курси фунда- ментальних, прикладних та технічних на- ук у комплексі з практичними заняттями в хімічних лабораторіях та майстернях. На III-IV-х курсах центральне місце у ви- кладанні займали прикладні предмети та проектування з них. Підготовка з конкре- тних галузей хімічної технології розпо- чиналася по закінченні викладання обов’язкових предметів у другому півріч- чі четвертого курсу. Старшокурсники ви- вчали два спеціальних предмета, які вони обирали з запропонованого переліку: ке- раміка, скло, будівельні матеріали; хіміч- на технологія мінеральних речовин; тех- нологія вуглеводів (цукор, крохмаль, глюкоза, папір); технологія пірогених ви- робництв (нафтова, газова, суха перегон- ка) та технологія білкових речовин (шкі- ряне та клеєварне виробництва); техноло- гія виробництв, які побудовані на бродін- ні (спирт, пиво, вино, дріжджі); техноло- гія жирів (маслоробне, маслоекстракцій- не, салотопне, воскобійне, миловарне, маргаринове та гліцеринове виробницт- ва); хімічна технологія волокнистих ре- човин (фарбування, білення, ситцевиби- вання) та металургія [8, С. 17-23]. Невід’ємною складовою навчального процесу становили екскурсії на заводи та фабрики, а також літня виробнича прак- тика. З метою «необходимого наглядного ознакомления воспитанников института с приемами работы и важных производств на русских фабриках и заводах” професори О.П. Лідов, Є.Л. Зубашев, В.О. Геміліан проводили екскурсії студентам третього та четвертого курсів на різні промислові під- приємства: Харківський газовий завод, Ак- ціонерне товариство „Нова Баварія”, краси- льну фабрику, миловарний, скляний та інші заводи [7, Спр. 147 - Арк. 18]. При переході з четвертого на п’ятий курс студенти Харківського технологіч- ного інституту протягом літніх канікул проходили практику на заводах та фабри- ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 35 ках відповідно до обраної ними спеціаль- ності для ознайомлення з дійсними умо- вами виробництва, оскільки майбутні технологи повинні «с первых же шагов своих на поприще отечественной техники приносить пользу промышленности» [7, Спр. 127 – Арк. 6]. Виробничими базами були, як прави- ло, заводи цукробурякової промисловос- ті, винокурні, пивоварні тощо. До постій- них партнерів інституту з навчальної практики відносяться заводи Товариства нафтового виробництва братів Нобель, яке з зацікавленням ставилось до прийому на практичні літні роботи студентів- технологів. Воно давало можливість прак- тиканту за вибором ознайомитися з двома виробництвами. Крім того, за рішенням правління Товариства, термін перебування студента міг бути збільшений у зв’язку з необхідністю вирішення будь-яких спеціа- льних питань, що мали зв’язок із справою Товариства або спільний науковий інтерес [7, Спр. 127 – Арк. 1-3]. Літня практика фі- нансувалася з коштів інституту, а правління фабрик та заводів заохочувало стажерів платнею та особливою винагородою. З 1892 р. статус виробничої практики у навчальному процесі виріс: після пове- рнення з літніх відряджень студенти обов’язково звітували про свої заняття на фабриках, а професори на підставі їх на- давали відгуки до Навчального комітету. При визначенні ступеня випускників по- чали враховувати оцінки з практичних занять «дабы поднять значение занятий в лабораториях и в мастерских, ходатайст- вовать об изменении этого параграфа Ус- тава в том смысле, чтобы отметки за за- нятия в химической лаборатории и в хи- мических мастерских каждая в отдельно- сти имели бы значение при определении степени» [7, Спр. 168 – Арк. 25]. Однією з форм звітування про теоре- тичне та практичне засвоєння навчальних програм слугувала щорічна публічна ви- ставка студентських рисунків, креслень, проектів та робіт в майстернях та лабора- торіях. Вона давала можливість побачити результати навчання студентів та підсу- мувати роботу викладачів, внести корек- тиви у навчальний процес. Виключне значення у формуванні на- вичок самостійної інженерної діяльності надавалося проектуванню з спеціального предмету, якому повністю був присвяче- ний п’ятий курс. У перші десятиріччя під керівництвом проф. Є.Л. Зубашева вико- нувались проекти пісочно-цукрових, цук- ро-рафінадних, пивоварних, винокурних заводів, проф. В.О. Геміліана – паперо- вих, ад’юнкт-професора О.П. Лідова – га- зові, нафтові, сухої перегонки дерева, бі- лильні, красильні та ситцевибивні вироб- ництва. До того ж студенти цього курсу займались техніко-хімічними аналізами та різними технічними роботами у вино- курні, цукрових заводах, красильному, газовому заводі та інших відділах хіміч- них майстерень інституту під керівницт- вом Зубашева, Лідова та лаборантів Сит- никова та Джонса [7, Спр. 199 – Арк. 6]. До програмних робіт з технології неорга- нічних речовин відносились проекти за- водів сірчаної кислоти, сульфатних та со- дових, хромпікових, галунових та селіт- ряних, скляних, керамічних виробів, фо- сфорних сірників тощо. Проектуванню передували випробування, які перевіряли всебічність засвоєння теорії обраного ви- робництва [7, Спр. 98 – Арк. 92]. Профе- сори оцінювали проекти студентів IV-V-х курсів, обов’язково супроводжуючи їх пояснювальними записками. Кожен рік формувалася екзаменаційна комісія з ос- таточних іспитів п’ятикурсників, яка складалася з професорів та ад’юнкт- професорів інституту. В одному з листів до Управляючого Харківським навчаль- ним округом зазначалося: „Большинство проектов оказалось составленными весьма серьезно, и при испытании экзаменовавшие- ся давали в большинстве случаев весьма ос- новательные ответы на все предлагаемые им вопросы, и выказали хорошее знакомство как с общими основаниями технических на- ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 36 ук, так и с специальными производствами, к которым относились составленные проекты” [7, Спр. 234 – Арк. 26]. Відповідно до вимог практики, су- часного стану виробництва відбувалося коригування навчальних програм. Врахо- вуючи, що на час відкриття Харківського практичного технологічного інституту на півдні Росії не було вищого навчального закладу з гірничої справи, а також місцеві промислові потреби, випускники хімічно- го відділення мали в майбутньому стати спеціалістами, які оволоділи практични- ми методами визначення мінералів, гірсь- ких порід та інших копалин. Тому у 1887 р. Навчальний комітет ухвалив рішення про введення на другому курсі хімічного відділення практичних занять з мінерало- гії, оскільки „для Харьковского техноло- гического института представляет особое значение в виду многочисленных и раз- нообразных минеральных богатств Юга России, разработка коих принимает по- степенно все более и более значительные размеры” [7, Спр. 42 - Арк. 12]. У 1896 р. після розгляду комісією на чолі з проф. В.Л. Кирпичовим проекту програ- ми курсу фізичної хімії, даний предмет було включено до необов’язкових дисци- плін слухачів хімічного відділення. Навчальний комітет Харківського тех- нологічного інституту керувався у складан- ні програм зразками організації навчально- го процесу у Санкт-Петер-бурзькому прак- тичному технологічному інституті (число лекцій, розподіл навчальних предметів за курсами, зміст програм). Враховуючи дев’ятирічний досвід викладання та специ- фіку місцевих умов, інститут змушений був зробити деякі відступи у навчальних пла- нах. Перш за все, ці зміни обумовлювалися удосконаленнями наук, а, по-друге, викла- денням технічних прийомів виробництва, запровадженням нового порядку розподілу робіт на заводах. Реформи в системі викла- дання інституту були спрямовані на поси- лення частки різного роду практичних за- нять, а також торкнулися розв’язання бо- лючих питань щодо поєднання практичних занять з теоретичним курсом, дотримання певної узгодженості у вивченні хімічних дисциплін. Так, оволодіння курсами хімічної технології мінеральних речовин потребу- вало знання прийомів аналітичної хімії. Тому пропонувалося запровадити заняття з якісного аналізу з другого курсу пара- лельно з читанням лекцій з загальної хімії металів та аналітичної хімії. Внаслідок чого у навчальному процесі відбувся пе- рерозподіл навчальних дисциплін між курсами, а також впровадження проекту- вання парового котла та окремого курсу з технології волокнистих речовин [7, Спр. 233 – Арк.1-3]. У зв’язку з поширенням використання електрики в різних хімічних виробництвах у 1899 р. до програми четве- ртого курсу було включено необов’язковий курс прикладної електрохімії [7, Спр. 310 – Арк. 2]. Введенням у навчальну програму у 1898/1899 навчальному році необ- ов’язкових курсів з політичної економії та статистики, фабричної гігієни сприяло прищепленню майбутнім спеціалістам ме- тодів господарювання та обізнаності в еко- номіці підприємств [7, Спр. 316 – Арк. 8]. Навчальний процес мав на меті надати сту- дентам інституту відомості з усіх вироб- ництв, зупиняючись на найбільш розвину- тих та важливих для промислового півден- но-східного району Росії. Високий рівень підготовки майбутніх інженерів забезпечувався залученням до викладання профільних дисциплін най- кращих викладачів та практиків. Згідно з Статутом інституту, викладання хімії, хі- мічної технології, фізики, механіки, ме- ханічної технології, будівельного мистец- тва, а також керівництво практичними заняттями покладалося на професорів та ад’юнкт-професорів, які обов’язково при- значалися з числа осіб з науковим ступе- нем та досвідчених у своїй спеціальності. Механіками та лаборантами були особи з вищою освітою за спеціальністю, відпо- відно до якої вони проводили заняття в ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 37 інституті [8, С. 7]. В перші роки діяль- ності інститут отримав солідну під- тримку з боку Харківського універси- тету, 7 професорів якого читали лекції та вели практичні заняття [7, Спр. 111 – Арк. 57-58]. У 1887 р. професор Хар- ківського університету М.М. Бекетов читав лекції з хімії та проводив репе- тиції разом з лаборантом І.Д. Жуко- вим, курс аналітичної хімії викладав доцент університету Г.Є. Тимо-фєєв, анатомію та фізіологію рослин – проф. Л.В. Рейнгардт та інші. Питання комплектації технічних ка- федр досвідченими викладачами постало з часу відкриття Харківського практично- го технологічного інституту. У рапорті до Міністра Народної освіти директор В.Л. Кирпичов, враховуючи досвід кад- рової політики Санкт-Петербурзького практичного технологічного інституту, підкреслював необхідність „в посылке избранных лиц за границу для изучения там как способов преподавания практи- куемых в политехнических школах и тому подобных заведениях, так в особенности для изучения самих методов и приемов употребляемых на усовершенствованных фабриках и заводах, число и разнообразие которых в Западной Европе весьма велико, в сравнении с имеющимися в нашем отече- стве, так что без изучения заграничных за- водов невозможно ожидать образование техника с достаточно широким взглядом на дело” [7, Спр.29 – Арк. 22]. За клопотанням проф. Є.Л. Зубашева, у зв’язку з необхідністю введення курсу чистої культури дріжджів для підготовки спеціалістів з технології бродіння, був відряджений за кордон лаборант І.Д. Жуков. Після його повернення до ін- ституту, у 1896р. для студентів- п’ятикурсників запровадили спеціальний курс бродильних, плісеневих грибків та бактерій разом з практичними заняттями [7, Спр. 255 – Арк. 14]. Великі труднощі виникли при пошуку викладачів на кафе- дри хімічної, а особливо органічної тех- нології. Викладання курсу органічної технології вимагало від кандидатів теоре- тичних та практичних знань з технічних виробництв досить різноманітних та не- однорідних за характером: паперового, шкіряного, клеєварного та лаковарного, обробки жирів (мило, свічки), маслороб- ного, газового, нафтового та сухої пере- гонки дерева. Цю кафедру зайняв техно- лог О.П. Лідов, якого у 1889 р. було при- значено ад’юнкт-професором хімічної технології [9, Спр. 188 – Арк. 2]. З часом з метою підготовки до викладацької ро- боти в інституті почали залишати стипе- ндіатами найталановитіших випускників. У 1905 р. був призначений стипендіатом Міністерства Народної освіти та отримав відрядження за кордон виконуючий обв’язки лаборанта лабораторії красиль- них та органічних речовин, випускник 1903 р., інженер-технолог Г.М. Гулінов [7, Спр. 543 – Арк. 81]. Для детального ознайомлення з технікою та ступенем розвитку промис- ловості викладачам Харківського тех- нологічного інституту надавались від- рядження на заводи та фабрики, що роз- ташовані в межах Росії або за кордоном. Ад’юнкт-професор О.П. Лідов, якому дове- лося керувати складанням проектів з краси- льної технології, газового виробництва та переробки нафти, отримав у 1890 р. відря- дження для вивчення постановки справи на красильні та ситценабивні фабрики Москов- ського району та нафтові заводи в Баку. Ус- пішність проектування з технології харчува- льних речовин та мінеральної технології за- безпечувалась ад’юнкт-професором Є.Л. Зу- башевим та професором В.О. Геміліаном, які перейняли досвід організації даних вироб- ництв під час закордонного відрядження [7, Спр. 99 – Арк. 5]. Важливу роль у підвищенні рівня ви- кладання відігравали відвідування профе- сорсько-викладацьким складом та лабо- рантами наукових з’їздів та їх участь у виставках. Ад’юнкт-професор технології харчувальних речовин М.Д. Зуєв неодно- ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 38 разово брав участь у роботі з’їздів діячів з цукрової промисловості [9, Спр. 125 – Арк.2]. У 1900 р. делегація викладачів ін- ституту їздила на Всесвітню виставку в Париж, відділи якої давали їм повну карти- ну сучасних успіхів техніки з усіх спеціаль- ностей [7, Спр. 357 – Арк. 41-44]. Щоб встановити більш тісний зв’язок між Хар- ківським технологічним інститутом та представниками промисловості була засно- вана Опікунська рада, яка брала на себе обов’язки сприяти задоволенню спеціаль- них потреб промисловості переважно Хар- ківського району та подальшому розвитку та успіху інституту [7, Спр.246 – Арк. 1]. Різні форми підвищення фахової підготов- ки викладацького складу сприяли глибокій сучасній підготовці інженера. Реалізація навчальних планів здійс- нювалася завдяки сформованій структурі хімічних лабораторій та майстерень ін- ституту. Організація та комплектування навчально-допоміжних установ відбува- лась поступово. В перший рік діяльності ХПТІ лекції з хімії не читались зовсім, оскільки оснащення хімічних лабораторій не давали можливості викладати предмет на задовільному рівні. Але уже два роки по тому директор звітував перед Попечи- телем Харківського Навчального Округу: „По единогласному отзыву специалистов, посещавших лабораторию, она может быть признана образцовою и стоящею наравне с лучшими иностранными лабо- раториями; в ней вполне удовлетворены все главные требования, предъявляемые к таким учреждениям, а именно имеется просторное помещение, сильная вентиля- ция, обилие воздуха и света, возможность везде иметь под руками газ и воду [7, Спр. 68 – Арк. 7]”. Того ж року у зв’язку з початком викладання хімічної техноло- гії мінеральних речовин виникла необ- хідність у створенні технічної лабораторії з цього предмету, яка спочатку базува- лась у хімічній лабораторії. Щорічно виділялись кошти для роз- ширення та поповнення матеріально- технічної бази інституту. У 1888 р. для хімічної лабораторії було закуплено під- йомну машину, яка дозволяла піднімати та розподіляти по всім поверхам лабора- торії кислоти та інші матеріали, значне чи- сло стічних раковин для робочих лаборато- рних столів, прес, ваги для аналітичних ро- біт та інші прилади. В свою чергу технічна лабораторія отримала колекцією з красиль- ної справи [7, Спр. 85 – Арк. 8]. При ком- плектації лабораторій та майстерень викла- дацький склад керувався вимогами місцевої промисловості та потенціалом природних ресурсів краю. Багате родовище кухонної солі поблизу Бахмуту визначило як розви- ток хімічних заводів, що виготовляють со- ду, скляних та інших заводів, так і напря- мок підготовки спеціалістів з технології мі- неральних речовин у Харківському техно- логічному [7, Спр. 105 – Арк. 1-4]. При плануванні структури майсте- рень особливе місце приділяли технічній лабораторії, де студенти мали б змогу оволодіти прийомами технічного контро- лю. У внутрішньому устрою хімічних майстерень передбачалось п’ять відділів: лабораторія харчувальних речовин (цук- ровий, винокурний та пивоварний заво- ди), лабораторія красильних речовин, ор- ганічних речовин (нафтове виробництво та суха перегонка дерева), мінеральних речовин, газовий завод. Пивоварне виро- бництво було представлено теоретичним курсом та практикумом з культури чис- тих дріжджів. У складанні кошторису ви- трат брали участь викладачі технологіч- них дисциплін, досвідчені фахівці- практики, професори Лідов, Зубашев, Ге- міліан. За 1891 р. перелік представлених відділів майстерень поповнився маслоро- бним, стеариновим, миловарним (в не- значній мірі), содовим, скляним та папе- ровим виробництвами. В міру того як відбувалось улашто- вування хімічних майстерень, студенти старших курсів допускались до практич- них занять в них. Наступного 1892 року у відділенні з мінеральної технології було завершено упорядкування фабричних пе- чей: содової – для кальцинування, гонча- рної, склоплавильної тощо. Отже, четвер- токурсники мали змогу працювати з цими заводськими апаратами. Почав діяти вино- курний завод, в якому виробляли спирт з картоплі та різних сортів зернового хліба. В ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 2 39 майстернях з відділу органічної та красиль- ної технології розпочав свою роботу після ремонту газовий завод. Не дивлячись на не- значні кошти, що були виділені для ство- рення цукрового заводу, його умови дозво- ляли провести всі роботи з пісочно- цукрового виробництва [7, Спр. 180 – Арк. 18]. За перші п’ять років існування інституту сформувалася розгалужена структура хіміч- них лабораторій та майстерень, що давала можливість ознайомитися з важливими від- ділами технології південно-східного проми- слового краю Росії. Випуск технологів 1892 р. уже складався з осіб, які пройшли повний курс практичного навчання [7, Спр. 156 – Арк. 14]. Статус освіти у Харківському техно- логічному інституті визначався праце- влаштуванням його випускників. Перший випуск хіміків відбувся у 1890 р. і скла- дався з 16 інженерів-технологів та 3 тех- нологів [7, Спр. 134 – Арк. 9]. На нього покладалися надії у створенні вигідної репутації втузу у середовищі промислов- ців, для того щоб інженери наступних випусків без зайвих труднощів могли б знайти собі технічне зайняття. На час тре- тього випуску студентів технологічний ін- ститут став відомим „в отечественных про- мышленных сферах, и питомцы его успели составить о себе солидную репутацию. Со стороны лиц, начальствующих на желез- ных дорогах и заводах, расположенных в районах города Харькова, неоднократно сообщались начальству института одобри- тельные отзывы о деятельности бывших питомцев этого заведения” [7, Спр. 180 – Арк. 15]. З кожним роком зростало число спеціалістів, які отримували освіту у ХТІ. Хоча такий стан речей не виключав і про- блем у працевлаштуванні випускників, особливо хімічного відділення. Вивчення та аналіз архівних матеріа- лів доводить, що основні напрямки спеці- алізації були закладені у перші десяти- річчя діяльності Харківського практично- го технологічного інституту. З самого відкриття інституту центральне місце у організації навчального процесу, форму- ванні матеріально-технічної бази відво- дилось фаховій підготовці спеціаліста. Структура хімічних лабораторій та майс- терень визначалася потребами місцевої промисловості і включала відділи з осно- вних галузей хімічної технології, техно- логії харчувальних, органічних, красиль- них речовин, а також винокурний, цукро- вий та газовий заводи. Комплектація та розширення навчально-допоміжних уста- нов була підпорядкована вимогам вироб- ництва та розвитку техніки. Кадрова по- літика підбору професорсько-викла- дацького складу забезпечувала професій- ність технічної освіти, яку отримували студенти протягом навчання у Харківсь- кому технологічному інституті. Практич- ні заняття органічно поєднувалися з фун- даментальною теоретичною підготовкою майбутніх спеціалістів. Значне місце у навчальних планах старших курсів відво- дилось щорічній публічній студентській виставці проектів та інших навчальних досягнень, екскурсіям на заводи та фаб- рики, літній виробничій практиці тощо. Ці заходи сприяли задовольнянню попиту у висококваліфікованих спеціалістах пів- денно-східного району Росії. ЛІТЕРАТУРА: 1. Оноприенко В.И., Щербань Т.А. Стано- вление высшего технического образования на Украине. – Киев: Наукова думка, 1990. – 140 с. 2. Харківський політехнічний: На межі ти- сячоліть / Л.Л. Товажнянський, В.І. Нікола- єнко, В.В. Морозов, Ю.Д. Сакара. – Харків: Прапор, 2000. – 384 с. 3. Харківський політехнічний: події та факти/ Ю.Т. Костенко. – Харків: Прапор, 1999. – 336с. 4. Харьковский химико-техноло- гический институт им. С.М. Кирова 1885- 1940. – Харьков, 1941. 5. Історичний нарис. Рукопис. Матеріали музею НТУ „ХПІ”. – Харків, 1976. – 656 с. 6. Черниш І.М. (Бабай І.М.). Хімія як на- укова та навчальна дисципліна у Харківсько- му технологічному інституті (1885-1914 рр.) // Дослідження з історії техніки. – К.: НТУУ „КПІ”. – 2005. – Вип. 7. – С. 45-55. 7. Державний архів Харківської області (ДАХО). Ф. 770. Оп. 1. 8. Известия Харьковского технологиче- ского института императора Александра III: В 12 т. – Харьков: Типография и литография М. Зильберберг и С-вья, 1905 – 1917. – Т. 1. 9. ДАХО. Ф. Р-1682770. Оп. 2.

Основні напрямки підготовки інженерів-хіміків у Харківському практичному технологічному інституті

Репозитарії

Схожі ресурси