Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)

Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)

Статья посвящена истории организации государственной системы охраны культурного наследия в Крыму в 20-е годы XX века. В работе предпринята попытка проанализировать деятельность государственных организаций охраны памятников и процессы происходившие в сфере охраны культурного наследия в 1920- 1927гг....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2007
Автор: Хлівнюк, О.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2007
Назва видання:Питання історії науки і техніки
Теми:
Пам’ятки науки і техніки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79125
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927) / О.В. Хлівнюк // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 47-62. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-79125
record_format dspace
spelling irk-123456789-791252015-03-27T03:02:17Z Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927) Хлівнюк, О.В. Пам’ятки науки і техніки Статья посвящена истории организации государственной системы охраны культурного наследия в Крыму в 20-е годы XX века. В работе предпринята попытка проанализировать деятельность государственных организаций охраны памятников и процессы происходившие в сфере охраны культурного наследия в 1920- 1927гг. This article is about the organizing of the state cultural heritage preservation system in Crimea in the 20th of the XX century. In this work was made an attempt to analysis the activities state organization of monuments protection and processes in the sphere of cultural heritage preservation in 1920- 1927 y. 2007 Article Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927) / О.В. Хлівнюк // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 47-62. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79125 908 (477.75) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Пам’ятки науки і техніки
Пам’ятки науки і техніки
spellingShingle Пам’ятки науки і техніки
Пам’ятки науки і техніки
Хлівнюк, О.В.
Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)
Питання історії науки і техніки
description Статья посвящена истории организации государственной системы охраны культурного наследия в Крыму в 20-е годы XX века. В работе предпринята попытка проанализировать деятельность государственных организаций охраны памятников и процессы происходившие в сфере охраны культурного наследия в 1920- 1927гг.
format Article
author Хлівнюк, О.В.
author_facet Хлівнюк, О.В.
author_sort Хлівнюк, О.В.
title Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)
title_short Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)
title_full Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)
title_fullStr Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)
title_full_unstemmed Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)
title_sort кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927)
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate 2007
topic_facet Пам’ятки науки і техніки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79125
citation_txt Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи й народного побуту та пам’яткоохоронна робота (1920-1927) / О.В. Хлівнюк // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 47-62. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
series Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv AT hlívnûkov krimsʹkijvíddíluspravahmuzeívíohoronipamâtokmistectvastaroviniprirodijnarodnogopobututapamâtkoohoronnarobota19201927
first_indexed 2025-07-06T03:12:20Z
last_indexed 2025-07-06T03:12:20Z
_version_ 1836865594976108544
fulltext ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 47 УДК 908 (477.75) КРИМСЬКИЙ ВІДДІЛ У СПРАВАХ МУЗЕЇВ І ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК МИСТЕЦТВА, СТАРОВИНИ, ПРИРОДИ Й НАРОДНОГО ПОБУТУ ТА ПАМ’ЯТКООХОРОННА РОБОТА (1920-1927) Хлівнюк О.В., директор Центру (Науковий центр історико-краєзнавчих досліджень і зводу пам’яток України в Автономній Республіці Крим) Статья посвящена истории организации государственной системы охраны куль- турного наследия в Крыму в 20-е годы XX века. В работе предпринята попытка про- анализировать деятельность государственных организаций охраны памятников и про- цессы происходившие в сфере охраны культурного наследия в 1920- 1927гг. This article is about the organizing of the state cultural heritage preservation system in Crimea in the 20th of the XX century. In this work was made an attempt to analysis the activi- ties state organization of monuments protection and processes in the sphere of cultural heri- tage preservation in 1920- 1927 y. Процес установлення радянської влади в Криму був більш тривалим, по- рівняно з іншими регіонами Росії й України. Зміна влади, нестабільність урядів, загальна розруха і го- лод, місяці «білого» й «черво- ного» терору стали змістом іс- торичного проміжку 1917- 1921 років на Кримському півострові. Разом із тим, за- вдяки зосередженню в Криму представників наукової й тво- рчої еліти країни, в цей час спостерігалася значна робота щодо розвитку вищої освіти, наукових досліджень, у т.ч. регіоналістичних студій. Ве- лику роль у цьому процесі відіграла пам’яткоохоронна діяльність подвижни- ків вітчизняної науки і культури. До моменту остаточного встанов- лення радянської влади в Криму (сере- дина листопада 1920 р.), у сфері охоро- ни пам’яток історії та культури був від- сутній єдиний державний центр коор- динації цієї роботи. В дорадянський пе- ріод загальний нагляд за пам’ятками вела заснована ще в 1887 р. Таврійська вчена архівна комісія (далі – ТВАК), що не мала для повноцінної роботи ні матеріальних засо- бів, ані відповідного юридич- ного статусу. Окремі архео- логічні пам’ятки потрапляли під опіку Імператорської Ар- хеологічної комісії або Оде- ського товариства історії і старовини. Проте велика час- тина пам’яток знаходилася на землі приватних власників, які розпоряджалися ними на свій розсуд. У 1917-1919 ро- ках робилися певні спроби створення при кримських урядах органу захисту археологічних пам’яток, але вони не мали позитивних результатів [1]. До кінця 1920 р. в губерніях Радян- ської Росії – а Крим, як відомо, на той час перебував у складі РСФРР – вже був накопичений достатній досвід ор- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 48 ганізації охорони пам’яток. Центром загального керівництва був Відділ у справах музеїв і охороні пам’яток мис- тецтва і старовини Народного комісарі- ату освіти (далі – НКО) РСФРР (в різ- них джерелах зустрічається його скоро- чена назва – Музейний відділ Наркомо- су), створений у травні 1918 р. На міс- цях роботу здійснювали губернські й повіти комітети та підвідділи, що входи- ли до структури народної освіти. Разом із тим, у Криму існували власні регіона- льні традиції обліку й технічного нагля- ду за пам’ятками [2]. Поєднання обох цих складових дало значні результати впродовж подальшого десятиріччя. 17 листопада 1920 р. в структурі під- відділу образотворчих мистецтв відділу народної освіти Кримського РВК (рево- люційно-військового комітету; далі – ре- вкому) була створена секція з охорони пам’яток старовини і мистецтва, згодом, при реорганізації органів влади, виділена в окрему установу – Кримський відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мисте- цтва, старовини, природи й народного побуту (далі – КримОХОРІС [за тогочас- ною традицією скорочення й абревіації]), з діяльністю якого в 20-х роках XX ст. пов’язаний якісно новий етап пам’яткоохоронної роботи на півострові. Першим керівником КримОХОРІ- Су був учений із Петрограду, антропо- лог і етнограф, у майбутньому – один із корифеїв радянської первісної археоло- гії Гліб Анатолійович Бонч- Осмоловський (1890-1943). За його іні- ціативи до роботи відділу були залучені представники кримської та столичної наукової спільноти – в листопаді 1920 р. при КримОХОРІСі було створено Вчену нараду, покликану забезпечувати наукове керівництво роботою відділу. До його складу ввійшли мистецтвозна- вець, професор Таврійського універси- тету Д.В. Айналов, викладач цього ж університету, філолог-сходознавець О.Н. Акчокракли, директор Бахчиса- райського палацу-музею тюрко- татарської культури У.А. Боданинсь- кий, декан історико-філологічного фа- культету Таврійського університету, професор О.М. Деревицький, професо- ри М.М. Клєпінін, М.І. Кузнєцов, І.А. Лінниченко, Е.А. Мейер, П.П. Сушкін, М.Л. Ернст; очільник ТВАК, доцент А.І. Маркевич, завідувач секцією мис- тецтв товариства Я.А. Тугендхольд й інші. Діяльність Вченої наради у 1921 р. сприяла збереженню пам’яток від по- грабування й осквернення, стала підго- товчим етапом до масштабної роботи КримОХОРІСу [3]. Уже 21 листопада 1920 р. Г.А. Бонч-Осмоловський у своїй доповіді на засіданні відділу народної освіти сфор- мулював основне завдання початкового етапу діяльності КримОХОРІСу – «вилу- чення предметів культурно-історичної цінності, кинутих напризволяще або та- ких, що знаходяться в ненадійних руках приватного власника, шляхом реквізи- ції». Незабаром була визначена внутрі- шня й зовнішня структура: відділ поділя- вся на музейну, архітектурну й східну се- кції, секцію охорони природи і Вчену на- раду; у Бахчисараї, Євпаторії, Керчі, Се- вастополі, Феодосії та Ялті були створені повітові «ОХОРІСи» [4]. Основний інтерес щодо узагаль- нення діяльності КримОХОРІСу в 1921 р. становлять дані про роботу його Вченої наради. Літом 1921 р. відбулося злиття Вченої наради з Севастопольсь- кою археологічною комісією, керівники якої директори Херсонеського та Кер- ченського археологічних музеїв Л.О. Моїсеєв і К.Е. Гриневич, безумовно, підвищили науковий авторитет устано- ви. Листи Г.А. Бонч-Осмоловського до Вченої ради Російської Академії історії матеріальної культури (далі – РАІМК) ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 49 засвідчують, що кримські подвижники пам’яткоохоронної роботи прагнули до зміцнення свого положення, просили про надання їм відповідного статусу в структурі Російської Академії наук. Г.А. Бонч-Осмоловський достатньо широко формулював мету роботи Вче- ної наради: «Вирішення всіх наукових питань, пов’язаних зі справою охорони і музеєзнавства, наукові дослідження й дослідження в галузі кримознавства, зокрема, археології й етнографії Криму, видання статей і планів» [5]. Також об’ємно представляв роботу Вченої на- ради в грудні 1921 р. для столичних ко- лег новий голова КримОХОРІСу О.І. Полканов. Він писав: «Учена нарада об’єднує всю наукову діяльність з охо- рони пам’яток старовини і культурних цінностей. На її обов’язку лежить уся турбота про виконання всіх вимог ар- хеології при розкопках і дослідженнях, про строго наукову і художню рестав- рацію пам’яток старовини, вживання заходів щодо оберігання визначних пам’яток природи, що мають історичне, археологічне чи естетичне значення, від псування і знищення; виконання за- вдань, що вимагають особливих знань і доступні лише фахівцям». Нарада поділялася на археолого- етнографічне і природно-історичне від- ділення, розробляла й затверджувала плани та програми всіх робіт із охорони пам’яток старовини, мистецтва і приро- ди. Безпосереднім керівником для Вче- ної наради була РАІМК, але свою дія- льність нарада проводила в рамках КримОХОРІСу, надавала останньому методичну допомогу. Квоти на пред- ставництво в Ученій нараді розподіля- лися таким чином: від археологів і істо- риків мистецтва 6 осіб, від біологів – 2, від геологів – 1, від художників – 1, від архітекторів – 1, один представник від Товариства дослідників і любителів природи при Кримському Університе- тові, троє – від татарської общини пів- острова і один – від караїмів. Прерога- тива скликання і ведення засідань Уче- ної наради була покладена на голову КримОХОРІСу або його заступника; поточну роботу здійснював Учений се- кретар, який обирався з членів наради (хто посідав цю посаду з’ясувати поки не вдалося), періодичність засідань бу- ла щотижневою. Процедура внесення питань до порядку денного контролю- валася головою КримОХОРІСу або за заявою трьох членів Ученої наради, рі- шення ухвалювалися простою більшіс- тю голосів, відкриття засідань було можливим при присутності не менш половини від персонального складу на- ради. Робота вчених оплачувалася: по- стійні учасники й запрошені отримува- ли винагороду за кожне засідання, окремо оплачувалися й спеціальні до- ручення; члени Ученої наради, що не перебували на іншій службі вважалися співробітниками КримОХОРІСу, вче- ний секретар – співробітником НКО Кримської АСРР [6]. У представленому в РАІМК у гру- дні 1921 р. звіті Вченої наради КримО- ХОРІСу про власну річну діяльність перераховуються основні напрями дія- льності її співробітників (і співробітни- ків КримОХОРІСу в цілому) – вони стосувалися охорони археологічних і архітектурних пам’яток, реорганізації музеїв (Бірюков, М.М. Клєпінін, А.І. Маркевич, П.І. Новицький, О.І. Полка- нов, Прево, М.Л. Ернст); вивчення пам’яток археології й етнографії (П.Я. Чепуріна, М.Л. Ернст), мистецтвознав- чих студій (Д.В. Айналов, П.І. Крестіан- поль, И.М. Лаговський), методології ор- ганізації кримознавчої роботи (М.М. Клєпінін, Н.І. Кузнєцов) [7]. Одним із значущих результатів роботи Вченої на- ради стала підготовка багаторічним гла- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 50 вою кримських краєзнавців дорадянсько- го часу Арсенієм Івановичем Маркеви- чем (1855-1942) оригінального дослі- дження «Доля пам’яток старовини в Тав- риді», що підводило своєрідний підсумок усієї пам’яткоохоронної роботи в Криму з кінця XVIII в. до 1917 р. Довгий час ця робота була недоступна дослідникам і була опублікована зовсім недавно [8]. Помітна роль роботи Вченої наради при КримОХОРІСі в 1921 р. пояснюєть- ся сучасними дослідниками її спадковіс- тю щодо кримознавчих досліджень ТВАК дорадянського часу. Після оста- точного ствердження радянської влади в Криму робота останньої була припине- на, а її функції фактично став виконува- ти КримОХОРІС. Залучення до роботи Вченої наради всього керівництва ТВАК наочно демонструє проміжний статус цієї організації у процесі подальшого перетворення зазначеної комісії в Тав- рійське товариство історії, археології й етнографії (далі – ТТОІАЕ) в 1923 р. Цей факт був тільки недавно взятий до уваги і введений в науковий обіг [9]. Наприкінці 1921 р. відбулася зміна керівництва КримОХОРІСу – Г.А. Бонч-Осмоловський був відряджений для продовження освіти спочатку до Москви, а пізніше – до Петрограду. Відділ очолив кримський мистецтво- знавець, видатний організатор музейно- го будівництва й місцевого краєзнавчо- го руху Олександр Іванович Полканов (1884-1971), він поєднав цю посаду з призначенням уповноваженим Музей- ного відділу Наркомосу по Криму. За- вдяки його організаторській роботі охорона пам’яток у Криму вийшла на новий якісний рівень. Крім того, А.І. Полканов першим у вітчизняній історі- ографії зафіксував роль і досягнення очолюваної ним відтепер установи. Час діяльності КримОХОРІСу охо- плює два з чотирьох сформульованих, власне, А.І. Полкановим періодів пам’яткоохоронної роботи в Криму впродовж 1920-1930-х років: із кінця 1920 по 1922 р. і з 1923 по 1928 р. Пер- ший період характеризується в межах озвученого Г.А. Бонч-Осмоловським завдання роботи цієї установи – поря- тунок предметів старовини і мистецтва від пограбування шляхом їх реквізиції і направлення до кримських музеїв, що створювалися або реорганізовувалися. В цьому значну допомогу співробітни- кам КримОХОРІСу надавали Кримсь- кий ревком, 4-а армія Південного фрон- ту і тільки-но сформована Кримська Надзвичайна Комісія з боротьби із контрреволюцією і саботажем (далі – Кримська НК). Згідно з документами згаданих органів від 24 листопада, 31 грудня 1920 і 5 лютого 1921 р. КримО- ХОРІС визнавався єдиним повноваж- ним органом з вилучення художніх цінностей. Протягом 1921-1922 років повноваження КримОХОРІСу щодо контролю за пам’ятками мистецтва і старовини були розширені – Кримський ревком і Кримська Рада Народних Ко- місарів (далі – РНК, Раднарком) своїми рішеннями підтверджували націоналі- зацію археологічних пам’яток, заборо- няли вивіз цінностей приватними осо- бами за межі Криму без відповідного дозволу КримОХОРІСу. Тоді ж був складений перший план КримОХОРІСу щодо фактичної охорони пам’яток ста- ровини. Він включав пункти про необ- хідність обліку всіх археологічних пам’яток на території півострова, нала- годження їх технічної охорони (обміри, зарисовки, фотографування, нанесення на план, ремонт і реставрація); про під- готовку матеріалів для видання архео- логічної карти Криму, дослідження за- собів для створення зовнішньої охоро- ни пам’яток. У 1922 р. був проведений перший облік археологічних пам’яток, ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 51 – складений неповний список містив 130 найменувань. Ключову роль у цій роботі зіграв голова ТВАК А.І. Марке- вич [10]. Робота кримських музейних працівників у ці роки може бути визна- чена як подвижницька, адже порятунок пам’яток відбувався під час масштаб- ного голоду, що вразив півострів, масо- вого терору й розгулу бандитизму. Ба- гато співробітників КримОХОРІСу й місцевих його відділень загинули від голоду та від рук бандитів, захищаючи цінності від пограбування [11]. Паралельно з діяльністю зі збере- ження пам’яток старовини від пограбу- вання походив процес їх націоналізації і вимушеного експорту закордон. У пе- ршу чергу це торкнулося матеріальних і художніх цінностей, зосереджених у колишніх маєтках імущих прошарків населення на Південному березі й у гір- ському Криму. 18 листопада 1920 р. був сформований орган управління майном цієї категорії – Південрадгосп [Южсов- хоз], культурно-просвітницький відділ якого очолив професор Таврійського університету, академік, біохімік В.І. Палладін. Враховуючи синхронність створення як Південрадгоспу, так і КримОХОРІСу невипадковою вказу- ється їх паралельна робота з обліку, оцінки і підготовки для експорту окре- мих експонатів. Г.А. Бонч- Осмоловський на початку 1921 р. отри- мав мандат Уповноваженого Централь- ної експертної комісії для «організації державного фонду художніх цінностей і предметів розкошу і старовини, що можуть служити предметом вивозу за кордон». Відповідні представники КримОХОРІСу відряджалися до складу комісій Південрадгоспу. Основні захо- ди в їх роботі відносяться до початку 1921 р. і охоплюють садиби й маєтки Південного берега Криму (далі – ПБК) в смузі від Фороса до Судака. Відпові- дні декрети радянської влади навесні- влітку 1921 р. і утворення 27 серпня Надзвичайної комісії з експорту від- крили дорогу широкому експорту мате- ріальних цінностей і пам’яток старови- ни і мистецтва за кордон [12]. Необхід- но також відзначити, що при Кримсь- кому ревкомі існувала власна установа експропріації – Комісія з вилучення цінностей із палаців і радгоспів для створення товарообмінного фонду та передання в Криммузей. У протоколі № 10 засідань останньої від 19 жовтня 1921 р. прямо вказується на необхідно- сті координації робіт із Центральною експертною комісією, висловлюються побажання щодо удосконалення роботи комісії в Ялті [13]. Очевидно, Г.А. Бонч-Осмоловський не зміг довго по- єднувати пам’яткоохоронну роботу з участю в розпродажі культурної спад- щини: до кінця 1921 р. він відмовився від роботи Уповноваженого Централь- ної експертної комісії. Для полегшення положення, ви- кликаного голодом, кримська влада у 1922 р. зробила кілька спроб додатко- вого обліку і збору художніх цінностей для продажу за кордон на рівні центра- льних органів регіональної влади. Для цього 3 січня 1922 р. за розпоряджен- ням Президії РНК Кримської АСРР бу- ла створена Комісія з обліку, охорони, концентрації і виділення цінностей па- лаців, дач і радгоспів Криму (далі – Комісія) на чолі з керівником справами кримського РНК В. Бугайським [14]. У спеціальній ухвалі РНК Кримської АСРР з цього питання визначалися склад повноваження і юрисдикція за- значеної комісії: крім В. Бугайського, до неї увійшли товариші Касимов і По- ліщук, представник робітничо- селянської інспекції Казьмін, представ- ник Ялтинського виконкому. Завважу- валося на праві Комісії привертати до ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 52 своєї роботи експертів, членів РКП(б) і РКСМ, робітників, технічних співробіт- ників. Усім військовим, морським, тури- стичним і господарським суб’єктам на- казувалося сприяти в роботі цієї комісії, передбачалася й відповідна матеріальна винагорода (грошима або мукою). Центральним і, одночасно, най- більш суперечливим став четвертий пункт ухвали: «Зі створенням даної ко- місії скасовуються всі раніше і нині іс- нуючі Комісії, що працювали з аналогі- чними завданнями; останнім [зліквідо- ваним комісіям – авт.] у триденний те- рмін передати свої справи новооргані- зованій Комісії» [15]. Зважаючи на по- передні ухвали органів радянської вла- ди про пріоритетне право КримОХО- РІСу в сфері пам’яткоохоронної робо- ти, слід визнати, що новостворена комі- сія повністю їм суперечила. Виконання ж означеної ухвали Кримського РКН ставило КримОХОРІС фактично поза законом; тим більше, що основні функ- ції нової комісії (облік, опис усіх коли- шніх палаців, дач і радгоспів; охорона наявних пам’яток старовини і мистецт- ва, художніх цінностей; музеєфікація їх в т.зв. базисних приміщеннях) повністю дублювали функції КримОХОРІСу. 29 січня 1922 р. на своєму засіданні Комісія розглянула питання, пов’язані з оглядом і подальшою долею Лівадійсь- ких палаців. Було ухвалено «зберегти в недоторканності» Малий палац Олек- сандра III, надавши йому статус пала- цу-музею. Відносно Нового палацу, що «не представляв із погляду художнього ніякої цінності», а історично значущого тільки як «зразок несмаку його колиш- ніх власників», було ухвалено недоці- льним залишати його «без використан- ня». Як варіант розглядалося розміщен- ня в нім «санаторію III Комінтерну». Щоправда, здійснення таких намірів відкладалося аж до відповідної санкції РНК Кримської АСРР. Також Комісія ухвалила почати повне вилучення цін- ностей, що зберігалися в Новому Ліва- дійському палаці [16]. 4 лютого 1922 р. Президія Кримського РНК затвердила всі висновки Комісії щодо Лівадійсько- го палацового комплексу; тут-таки розширювалися повноваження Комісії – відтепер експертів для консультацій вона могла вибирати довільно, а при необхідності – й зовсім робити виснов- ки без їх залучення. Цією ж ухвалою Центральному курортному управлінню пропонувалося повернути все вилучене з колишніх палаців і дач майно, прове- дене перед облаштуванням у них сана- торіїв і будинків відпочинку. Не омину- ла Президія Раднаркому увагою і голо- вного конкурента Комісії – КримОХО- РІСа. Було ухвалено вважати всі попе- редні рішення про передачу палаців у відання цієї організації скасованими; кожне подальше рішення Комісії з цього питання повинне було затверджуватися Раднаркомом Кримської АСРР [17]. 18 березня 1922 р. на засіданні Кримського РНК розглядалося питання щодо представника з приймання цінно- стей на ПБК, – на цій посаді був за- тверджений О.І. Полканов. Матеріальне забезпечення вченого на час відря- дження до ПБК покладалося на Комі- сію [18]. Голова Комісії В. Бугайський виступив із доповіддю, в якій проінфо- рмував вищу інстанцію про хід пам’яткоохоронних робіт на ПБК. В ухвалі протоколу засідання Раднаркому зафіксовані наступні рішення за допо- віддю В. Бугайського. РНК Кримської АСРР наказувала Комісії в терміновому порядку перевезти цінності Старого Долгоруковського палацу з Місхора до Ялти, сконцентрувати їх у «базисному приміщенні» й готувати їх для «пода- льшого направлення». На Комісію по- кладався обов’язок посилити роботу ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 53 КримОХОРІСу в справі музейного бу- дівництва: згідно документу скасовува- лися палаци-музеї як вид музею «в міс- цевостях віддалених і таких, що не да- ють гарантій у сенсі збереження худо- жніх цінностей», їх експонати мали пе- ревезти до міста. Коректувався наказ Кримського РВК № 450 від 21 серпня 1921 р. – музеями оголошувалися: у Ялті – колишній палац Еміра Бухарсь- кого (Східний музей), у її передмістях – Малий Лівадійський палац Олександра III, Пушкінський будиночок у Гурзуфі, Воронцовський палац в Алупці. Озву- чувалася ідея відкриття Центрального музею Криму. Кандидатами на його розміщення називалися Сімферополь і Севастополь. (Очевидно, даний крок був направлений на послаблення пози- цій КримОХОРІСу, що патронував дія- льність відкритого в Сімферополі 8 травня 1921 р. Центрального музею Та- вриди (далі – ЦМТ). Також пропонува- лося виробити директиви щодо попов- нення колекцій музею Феодосії, від- криття музею в Керчі (також зважаючи на конфлікт із керівництвом Керченсь- кого історико-археологічного музею, який координував свою діяльність КримОХОРІСу і був йому підзвітний – авт.) і створення Татарського музею в Бахчисараї. (Очевидний систематичний конфлікт – цього разу – з керівництвом Палацу-музею тюрко-татарської куль- тури в Бахчисараї, який також підпо- рядковувався КримОХОРІСу). Для здійснення цих заходів надава- вся «найкоротший термін» і матеріаль- не забезпечення в 250 млн. руб. Склад Комісії скорочувався до трьох чоловік – голови В. Бугайського, Касимова і Ка- зьміна. Ухвала РНК Кримської АСРР також визначала склад учасників роз- поділу цінностей: Радн�рком, Народ- ний комісаріат фінансів (далі – Нарко- мфін) Кримською АССР, КримОХОРІС і Зовнішторг [Внешторг]. Для кожної установи виділявся спеціальний фонд, що формувався Комісією. «Фонд Рад- наркому» згідно з цього документу пе- реходив під нагляд чиновника РНК Люсіна, який мав визначити схему роз- поділу цінностей і пам’яток мистецтва й старовини між усіма «зацікавленими наркоматами». Особливо наголошував- ся пріоритет Ялтинського округу, в якому відбувалися основні роботи з ви- лучення. Зовнішторгу доручалося при- скорити прийом виділеного йому фон- ду. Ухвалювалося також визначити предмети, підготовлені Комісією для відправки до Москви на адресу Ради праці й оборони РСФРР, «як подарун- ки». Всі документи Комісії стосовно вилучення і передання цінностей Крим- ському РНК, Наркомфіну Кримською АСРР, Зовнішторгу і КримОХОРІСу затверджувалися. Проте, крім передачі цінностей КримОХОРІСу, Комісія на- ділялася правом перегляду музейних колекцій «на предмет передачі предме- тів, що не мають музейного значення», очевидно, Зовнішторгу. Позаплановий розподіл і видача цінностей могли про- водитися тепер тільки з фонду РНК Кримської АСРР і виключно за особли- вим дозволом Голови РНК [19]. 4 квітня 1922 р. з підсумковою до- повіддю про роботу Комісії в Ялтинсь- кому повіті перед РНК Криму виступив В. Бугайський. Уряд автономії ухвалив вважати роботу Комісії в Ялтинському повіті завершеною. Наступним пунктом призначення було визначено маєток Новий Світ у Феодосійському повіті. Від Зовнішторгу як експерт відряджав- ся професор М.Л. Ернст, від КримО- ХОРІСу (з повноваженнями члена Ко- місії) – О.І. Полканов. Цінності «фон- дів» Зовнішторгу і КримОХОРІСу мали бути доставлені з Нового Світу до Се- вастополя морським шляхом. Фінансу- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 54 вання робіт у Новому Світі покладалося на Зовнішторг, який повинен був тер- міново виділити вже згадувані 250 млн. руб., компенсувавши їх після продажу цінностей свого фонду за кордон. Тер- мін роботи Комісії в Новому Світі об- межувався одним днем – 16 квітня. Морське відомство мало надати в роз- порядження Комісії судно. Невикорис- тані харчі Комісія повинна була пере- дати приймальникові «фонду Раднар- кому» в Ялті Люсіну. На цьому ж засі- данні Кримським РНК були затвердже- ні всі протоколи й акти Комісії з Ял- тинського повіту [20]. Завдяки роботі «комісії Бугайсько- го» були значно поповнені музеї міст ПБК, у колишніх маєтках вилучені цін- ні предмети, яким загрожувала немину- ча загибель. Проте, крім констатування творчої діяльності комісії РНК, в лис- туванні Я.А. Тугендхольда і О.І. Пол- канова є натяки на організацію нею ви- возу кримських цінностей за кордон, в т.ч. цінних колекцій, меблів, сервізів; передача Наркомфіну автономії всіх речей, що містили в собі срібло чи зо- лото; вивезення у севастопольський по- рт експонатів із музею маєтку Новий Світ. У зв’язку з цим, згідно з телегра- мою від 22 квітня 1922 р., адресованою керівникові Кримського РНК Саїд- Галієву і підписаною головою ВЦВК РСФРР М.І. Калініним, а також Народ- ним комісаром освіти Радянської Росії А.В. Луначарським, працівникам крим- ських музеїв дозволялося повернути вивезені до севастопольського порту речі з палаців Лівадії і Місхора [21]. Того ж дня на засіданні Президії Радна- ркому Кримської АСРР (що, можливо, носив екстрений характер) заслухову- валася доповідь В. Бугайського, за під- сумками якої робота Комісії була ви- знана закінченою, їй наказувалося зда- ти матеріальний і фінансовий звіти, за- лишки грошових сум, документи і пе- чатки Управлінню справами Раднарко- му не пізніше 24 квітня 1922 р. [22]. 24 травня 1922 р. було прийнято спеціальну ухвалу РНК Кримської АСРР про заборону вивозу художніх цінностей за кордон [23]. Даний доку- мент відновлював першість КримОХО- РІСу в справі пам’яткоохоронної робо- ти в Криму. Змістом ухвали була забо- рона «як приватним особам, так і уста- новам» вивозити «за межі Кримської Республіки і в порти Чорного моря ху- дожні твори і предмети старовини, ви- знані ухвалою КримОХОРІСу такими, що підлягають особливій охороні з бо- ку Держави». Решта художніх творів і предметів старовини могла вивозитися тільки після дозволу Особливих худо- жніх експертних комісій, що існували при Зовнішторгу, а також представни- ків робітничо-селянської інспекції та КримОХОРІСу, при чому останній – із правом безумовного «вето». Був визна- чений механізм вивозу цінностей: охочі зробити це мали подати відповідну за- яву до художньо-експертної комісії мі- сцевого відділення підвідділу Художніх цінностей Наркомату зовнішньої торгі- влі зі списком призначених до вивозу речей. Передбачався огляд речей, після чого оформлялося спеціальне посвід- чення з переліком предметів. Кожен предмет мав забезпечуватися спеціаль- ною печаткою художньо-експертної комісії. За дозвіл на вивіз предметів стягувався збір у розмірі 20% від оці- ночної вартості вивізних речей. Несан- кціоноване вивезення блокувалося співробітниками художньо-експертних комісій безпосередньо при огляді су- ден, що виходили з кримських портів; при спробі несанкціонованого вивозу предмети вилучалися і передавалися КримОХОРІСу, винні каралися штра- фом у розмірі 40% вартості конфіско- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 55 ваного. При скоєнні подібного злочину і його доведенні передбачалося пока- рання у вигляді позбавлення свободи строком до 6 місяців і сплата вартості вивезеного на користь держави. Конт- роль над виконанням цієї ухвали по- кладався на Зовнішторг, митницю і КримОХОРІС, представники якого мо- гли брати участь в огляді суден [24]. 26 червня 1922 р. на спільному за- сіданні Кримського ЦВК і Економічної наради Криму, яка проводилася під го- ловуванням глави ВЦВК РСФРР М.І. Калініна, було піднято питання про стан кримських музеїв. Голова РНК Кримської АСРР Саїд-Галієв висунув кілька пропозицій, що стали новим ета- пом у конкуренції КримОХОРІСу і розпущеної Комісії РНК. Зокрема, про- понувалося «запропонувати КримО- ХОРІСу через його експертів і предста- вників РНК Криму переглянути, згідно телеграфного розпорядження А.В. Лу- начарського, Н.І. Троцької (Сєдової) і Фрумкіна, художні цінності, передані для реалізації Комісією РНК Зовнішто- ргу (підтверджувалися побоювання О.І. Полканова і Я.А. Тугендхольда – авт.) для відбору музейних й історичних предметів. Такі ж заходи провести від- носно цінностей, переданих Наркомфі- ну». Також Зовнішторгу пропонувалося реалізувати решту цінностей за такою схемою, щоб половина всіх виручених коштів поступила на поточний рахунок КримОХОРІСу для витрат на утримання музеїв, палаців-музеїв й інших пам’яток під контролем Кримського РНК. Крім того, висловлювалися побажання щодо повернення КримОХОРІСу всіх раніше переданих будівель; оголошення музей- них будівель державною власністю з по- вним звільненням від усяких зборів, узяттям на утримання місцевого бюдже- ту Східного музею в Ялті і пам’яток Се- вастополя [25]. Дані пропозиції були схвалені М.І. Калініним і прийняті нара- дою. Пізніше вони були оформлені від- повідною ухвалою РНК Кримської АСРР «Про КримОХОРІС». Перемога КримОХОРІСу в конфлі- кті повноважень не була легкою – про це свідчить спроба Зовнішторгу галь- мувати виконання нових правил роботи з вивозу цінностей. 16 серпня 1922 р. О.І. Полканов звернувся з листом до Кримського РНК, де просив уряд авто- номії «не переглядати декрету про вивіз художніх цінностей за кордон, оскільки Зовнішторг цей декрет саботує, відклика- вши з Комісії свого представника». Голо- ва КримОХОРІСу відзначав, що Зовніш- торг намагався зірвати виконання невигі- дного для себе документу, звертав увагу на узгодженість положень ухвали Крим- ського РНК від 4 травня 1922 р. з пред- ставниками робітничо-селянської інспек- ції і з самим Зовнішторгом [26]. Проте економічний стан змушував кримську владу йти на вилучення ціннос- тей і надалі – в 1923 р. знову була створе- на відповідна комісія, в завдання якої входило повне вилучення з палаців, маєт- ків і санаторіїв, будинків відпочинку і радгоспів Ялтинського й Феодосійського округів усіх художніх цінностей (карти- ни, фарфор, мармур, бронза, художні ме- блі і академічні бібліотеки). 5 травня 1923 р. заступник керівни- ка КримОХОРІСу Ян Петрович Бірзгал відзначав у своєму листі до Кримського ЦВК: «у розташованих на Південному березі палацах … залишилася значна кількість художніх цінностей, художніх меблів, що мають музейне значення, бі- бліотек науково-академічного змісту». Чиновник КримОХОРІСу звертав увагу керівництва автономії на відсутність концентрації цих пам’яток мистецтва і старовини в спеціальних приміщеннях, що було благодатним ґрунтом для їх розкрадання і розпродажу. Для виправ- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 56 лення ситуації Я.П. Бірзгал пропонував провести термінове вилучення ціннос- тей із палаців і будинків відпочинку ПБК, яке повинен був провести Кри- мОХОРІС. Необхідні засоби на прове- дення заходів із вилучення мав виділи- ти Центральний комітет наслідків голо- ду, створений при Кримському ЦВК [27]. У доданому кошторисові була розрахована вартість упаковки й пере- везення різної кількості художніх меб- лів і книг. Необхідна сума складала 261 840 руб. [28]. 22 травня 1923 р. Крим- ська ЦВК на своєму засіданні схвалила пропозиції Я.П. Бірзгала. Були визнані недоліки роботи Комісії В. Бугайсько- го; наголошувалося, що проведені по- спіхом вилучення дозволили залишити без відповідної охорони практично всі художні меблі й академічні бібліотеки. У зв’язку з цим, санкціонувалося тота- льне вилучення пам’яток мистецтва і старовини з палаців, маєтків, санаторі- їв, будинків відпочинку і радгоспів ПБК. Для проведення пам’ятко- охоронних заходів створювалася комісія з представників Кримського ЦВК і Кри- мОХОРІСу (представником першого був призначений Я.П. Бірзгал). Цінності пла- нувалося передати до музейного фонду КримОХОРІСу, бібліотеки – розподілити за узгодженням із Головнаукою, Голо- вполітосвітою і Головпрофосвітою (стру- ктурними підрозділами Наркомосу – авт.). Художні цінності, що не мали му- зейного характеру, мали передаватися до Кримської ЦВК – до Центральної комісії наслідків голоду і реалізовані [29]. У 1923-1926 роках гостро постало питання зовнішньої охорони пам’яток у Феодосії, Карасубазарі, Старому Кри- му. Місцева влада і комунальні госпо- дарства ініціювали перебудови безпо- середньо поблизу пам’яток, траплялося й санкціоноване використання архітек- турних пам’яток для нового будівницт- ва, знову активізувалися шукачі скар- бів. У 1923 р. КримОХОРІС добився обов’язкової постійної охорони окре- мих пам’яток – Судакської фортеці, монастиря Сурб-Хач, середньовічного городища Мангуп-Кале. За ухвалою ЦВК і РНК Кримської АСРР від 5 квіт- ня 1923 р. від розквартирувування військ звільнялося Херсонеське горо- дище, а його територія передавалася у відання КримОХОРІСу. Почалося ви- конання плану зарисовки пам’яток – для цього був залучений відомий крим- ський художник, краєзнавець, член Ро- сійського товариства з вивчення Криму (далі – РТВК) Костянтин Федорович Богаєвський (1872-1943). Першими бу- ли зарисовані пам’ятки Феодосії, Суда- ка, Старого Криму. До 1926 р. колекція зарисовок кримських археологічних і архітектурних пам’яток поповнилася малюнками з Бахчисараю, Карасубазар- ського і Ялтинського районів, а також Арабатської фортеці [30]. Ключовим напрямом діяльності КримОХОРІСу було створення, підтрим- ка і розвиток музейної мережі у містах Криму. Часто співробітники КримОХО- РІСу поєднували пам’яткоохоронну дія- льність з музейною. Найбільш яскравим прикладом є створення і розвиток ЦМТ, палацу-музею Бахчисараю тюрко- татарської культури і Євпаторійського іс- торико-археологічного музею. Базою створення першої універса- льної музейної установи Криму – Цент- рального музею Тавриди – стали коле- кції Природно-історичного музею Тав- рійського губернського земства (засно- ваний у 1899 р.) і Археологічного му- зею ТВАК (заснований у 1887 р.). Ініці- атива створення ЦМТ належала керів- ництву КримОХОРІСу – першому його очільнику Г.А. Бонч-Осмоловському та О.І. Полканову. 8 травня 1921 р. в при- міщенні колишнього Товариства взаєм- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 57 ного кредиту відбулося відкриття за- значеної музейної установи. Першим завідувачем ЦМТ став О.І. Полканов. Незабаром музей був вимушений пере- їхати в інше приміщення на Долгору- ківській вулиці – до приміщення коли- шніх Офіцерських зборів, яке після за- кріплення в Криму радянської влади використовувалося як військовий комі- саріат і не відповідало вимогам музей- ної установи. 8 листопада 1922 р., після довгих затримок, відбувся переїзд му- зею. Фонди ЦМТ налічували близько 9 тис. експонатів, бібліотечне зібрання Природно-історичного музею і бібліо- тека «Таврика» – більше 7 тис. томів. У лютому 1923 р. О.І. Полканов звернув- ся до Раднаркому Кримської АСРР із проханням виділити гроші на ремонт нового приміщення, проте, дістав від- мову. Ремонтні роботи були проведені КримОХОРІСом самостійно. 18 травня 1923 р. нова будівля музею почала фу- нкціонувати. Робота велася в чотирьох відділах: археолого-етнографічному (завідувач – М.Л. Ернст), художньому (П.І. Голландський), природно- історичному (розташовувався в іншому приміщенні – на вул. Єкатеринінській; С.О. Дойч). Загальне число співробіт- ників ЦМТ до 1924 р. складало 14 осіб, практично всі вони поєднували роботу з пам’яткоохоронної діяльністю в ме- жах КримОХОРІСу [31, 32]. Поповнення фондів ЦМТ безпосере- дньо залежало від пам’яткоохоронної ро- боти. Музей став головним одержувачем пам’яток мистецтва і старовини з «фонду КримОХОРІСу» під час роботи «Комісії Бугайського» і комісії Кримської ЦВК в 1922-1923 роках. Головну роль в процесі поповнення фондів ЦМТ відігравали до- слідження кримських археологів. Базою створення і розвитку археологічної коле- кції музею стали експонати Археологіч- ного музею ТВАК; у якості обміну по- ступали експонати з Московського му- зейного фонду, Третьяковської галереї, Російського музею. В 1921 р. Г.А. Бонч- Осмоловський і М.Л. Ернст проводили розкопки поселення раннього залізного віку в печері Кизил-Коба (Сімферополь- ський район). Виявлений археологічний матеріал згодом був виділений як кизил- кобинська археологічна культура, в су- часних дослідженнях співвідносна з етні- чною історією таврів. У 1923 р. М.Л. Ернст, Г.А. Бонч-Осмоловський, С.І. Заб- нін і Ф.О. Фієльструп почали досліджен- ня в районі с. Тав-Кипчак Сімферополь- ського району [33]. У 1924 р. за дорученням Етнографі- чного відділу Російського музею розко- пки стоянок доби палеоліту були продо- вжені на той час уже науковим співробі- тником зазначеної установи, членом Правління Ленінградського відділення РТВК Г.А. Бонч-Осмоловським. Їх ре- зультати були опубліковані в журналі «Крим» і стали певною віхою в розвитку вітчизняної археологічної науки [34]. В експедиції продовжували брати участь завідувач археологічним відділом ЦМТ Микола Львович Ернст (1889-1956), С.І. Забнін, студенти ленінградських і сім- феропольських ВИШів. Дослідження проходили в чотирнадцяти печерах у районі між Бахчисараєм й Інкерманом. Цінний матеріал щодо епохи верхнього палеоліту вдалося виявити тільки в од- ній із них – Сюреньській печері [35]. То- ді ж, при завершенні експедиції, випад- ково були зроблені «абсолютно винят- кові за своїм значенням» знахідки в гро- ті Кіїк-Коба в передгірній частині Кри- му. В шарі чверткового періоду разом із кістками тварин і кременевими знаряд- дями було знайдено два людські кістяки – дитини й дорослого – в самому ниж- ньому геологічному шарі. Залишки люд- ських кісток були розташовані в спеціа- льному поглибленні грота, що говорить ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 58 про усвідомленість поховання. В не- займаному положенні залишилися тіль- ки кістки обидвох стоп і правої гомілки дорослого, решта кісток була викинута з могили пізніми мешканцями гроту. Зва- жаючи на надзвичайну важливість знахі- док в Кіїк-Кобе, в 1925 р. експедиція продовжила роботу на кошти Російського музею, Головнауки і КримОХОРІСу в тому ж складі. При подальшому розтині ґрунту в печері були виявлені маса кре- меневих знарядь, кісток тварин, а також практично непошкоджені декілька кіст- кових фаланг руки дорослої людини [36]. Усі об’єктивні дані поховання до- зволили Г.А. Бонч-Осмоловському від- нести його до епохи стародавнього па- леоліту, часу існування людей неандер- тальського типу (в сучасній археологі- чній науці відбулася корекція термінів – час життя неандертальців виділяють в окрему епоху – мустье, яка також має назву середнього палеоліту – авт.). Учений також констатував особливо цінне наукове значення відкриття: впе- рше стопи людини-неандертальця були знайдені в цілому вигляді; поховання було здійснене спеціально в гроті, отже, указувало на наявність у найдавніших мешканців Криму примітивних сакраль- них уявлень. Найбільш важливим ре- зультатом експедиції стало виявлення перших людських останків епохи старо- давнього палеоліту на території ССРР на той момент [37]. У подальшій діяльності Г.А. Бонч-Осмоловський розвивав свої дослідження в питанні найдавнішого минулого Криму, став автором класич- ної монографії «Палеоліт Криму». Окрім революційного відкриття в області найдавнішого минулого Криму Г.А. Бонч-Осмоловський здійснював етнографічні експедиції, головною ме- тою яких був відбір матеріалів для Ет- нографічного відділу Російського му- зею. Дублетні експонати передавалися до ЦМТ, що, однак, не перешкодило колишньому кримчанинові виступити з різкою критикою етнографічної експо- зиції згаданого кримського музею [38]. Заснований у 1917 р. і збережений у роки Громадянської війни Палац- музей тюрко-татарської культури в Ба- хчисараї завдяки невтомній творчій ді- яльності свого керівника, уповноваже- ного КримОХОРІСу в цьому регіоні Усєїна Абдурефієвіча Боданинського (1877-1938) перетворився на центр схо- дознавчих досліджень. Директор уста- нови не приховував свого прагнення повністю контролювати всю дослідни- цьку діяльність щодо етнографії крим- ських татар, висловлювалися ідеї про передачу етнографічної експозиції ЦМТ до Бахчисараю, траплялися конф- лікти з дослідниками з інших установ (наприклад – із завідувачем Євпаторій- ським археолого-етнографічним музеєм П.Я. Чепуріною) [39]. Восени 1924 р. Бахчисарайський музей-палац спільно з членом Наукової асоціації сходознавства при ЦВК ССРР, професором І-го МГУ, хранителем Державного історичного музею, членом Правління РТВК О.С. Башкіровим про- водив охоронні розвідки на території кладовища в Ески-Юрті – передмісті Бахчисараю. Виявлені цінні пам’ятки були доставлені в Бахчисарайський па- лац-музей. Улітку 1925 р. за ініціативи У.А. Боданинського, підтриманої крим- ськими органами влади, і під його ж ке- рівництвом була організована етногра- фічна експедиція до кількох районів півострова. Наслідком її було зібрання близько 1,5 тис. етнографічних побуто- вих предметів, 50 рукописів, записано близько 1 тис. зразків фольклору, зроб- лено 200 фотографій і 300 зарисовок пам’яток і місцевостей [40]. Етнографічна спеціалізація була присутня й у роботі Євпаторійського ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 59 археолого-етнографічного музею, за- снованого ще в 1916 р. Профільними дослідженнями в цій установі стали студії з етнографії кримських караїмів. Директором установи була завідувач Євпаторійської секції КримОХОРІСу, заступник голови міського відділення РТВК Поліна Яківна Чепуріна (1880- 1947). Центральним напрямом роботи цього музею стало створення «Східної кімнати», що виконувалося його Східним відділом і яке завершене влітку 1921 р. До роботи в Євпаторійському музеї залу- чалися безпосередньо представники тих національностей, культура і минуле яких представлялися в експозиціях (кримські татари, караїми) [41, 42]. З 1925 р. КримОХОРІС спільно з Народним комісаріатом земельних ре- сурсів (далі – Наркомземом) автономії почав процес визначення й установлен- ня меж пам’яток по всіх районах. Це дозволило провести їх [пам’яток] пере- облік і розподілити на такі, що знахо- дяться у віданні органів археологічної охорони, і на такі, що перебувають на обліку. Новий список включав 308 пам’яток, що підлягають компетенції КримОХОРІСу. До 1927 р. була прове- дена ізоляція найбільш великих із них – Херсонеського городища, Судакської фортеці, городища Мангуп-Кале, пам’яток Старого Криму і Карасубаза- ра, розкопок палеолітичної стоянки в Кіїк-Кобе. В 1925 р. почався ремонт найбільш давніх пам’яток, що руйнува- лися, – Ханського палацу, дюрбе і ме- четі Ешиль-Джамі в Бахчисараї, горо- дища Чуфут-Кале, мечетей Джума- Джамі і текіє дервішів у Євпаторії, ка- расубазарських пам’яток татарської ар- хітектури, Карагозької і Колецької ме- четей, Судакської фортеці, вірменсько- го монастиря Сурб-Хач [43]. 14 березня 1925 р. на засіданні Президії Кримського ЦВК заслухову- валася доповідь представника Нарко- мату робітничо-селянської інспекції Раузе про обстеження КримОХОРІСу. Згідно з рішенням найвищого органу влади автономії план роботи КримО- ХОРІСу на 1924-1925 роки був затвер- джений. Визнавалася необхідність збе- реження штату установи в мінімальній кількості двох осіб; в межах політики татаризації пропонувалося понад штат залучити до роботи співробітника – кримського татарина. Зважаючи на не- достатність коштів для утримання кримських музеїв, пропонувалося про- сити РНК РСФРР прийняти їх на ба- ланс державного бюджету, без ураху- вання засобів на ремонтно- реставраційні роботи – їх передбачало- ся здійснювати на засоби, виручені му- зеями від використання прилеглої тери- торії і введення прибуткових статей у свою діяльність. До розгляду у ВЦВК подавалися пропозиції про націоналіза- цію «катакомби Абрамова» і гори Мит- ридат «вище за міські будови» в Керчі й городищ Німфей і Киммерік на Кер- ченському півострові. Заборонявся ви- віз без відповідної візи Наркомосу Кримської АСРР за межі півострову ре- чей, знайдених під час археологічних розкопок і предметів татарської етно- графії. Археологи зобов’язувалися представляти попередній план своїх до- сліджень в НКО Кримської АСРР. Ви- сувалася ідея проведення масштабної експедиції по вивченню старовини першої столиці Кримського улусу Зо- лотої орди Солхата. КримОХОРІС по- винен був подати відповідний кошто- рис у РНК автономії. Такі пропозиції отримали своєчас- ну підтримку. Влітку 1925 і 1926 р. експедиція була успішно проведена. Її роботу очолив завідувач історико- етнологічним відділом Усесоюзної нау- кової асоціації сходознавства, член Мо- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 60 сковського відділення РТВК, професор Ілля Миколайович Бороздін (1883- 1959). Публікацію матеріалів експеди- ції здійснили професор О.С. Башкиров і У.А. Боданинський [44, 45], у цій екс- педиції також брали участь П.І. Голла- ндський і викладач Кримського педаго- гічного інституту ім. товариша М.В. Фрунзе О.А. Акчокракли. У документі наголошувалося прагнення керівників автономії до пошуку засобів для ремон- ту Бахчисарайського палацу, в терміно- вому порядку пропонувалося виділити будь-яку необхідну суму в кредит. У перспективному плані наголошувалася необхідність організації в Бахчисараї Інституту вивчення татарської культу- ри, Наркомосу Криму пропонувалося розробити план роботи цієї установи. Бажаним було визнано і участь пред- ставника від Криму на Паризькій ви- ставці (згодом делегатом була визначе- на П.Я. Чепуріна). Форсувалося від- криття Музею революції, визнавалося необхідним з’єднати всі відділи ЦМТ в одному приміщенні або знайти окрему будівлю для природно-історичного і виробничого відділів музею. Раднарко- му Кримської АСРР пропонувалося вида- ти спеціальну ухвалу про заборону вста- новлення будь-яких пам’яток у Криму без попередньої художньої експертизи їх проектів. Цінності з ліквідованих пала- ців-музеїв повинні були бути передані в палац-музей Бахчисараю [46]. Упродовж 1926-1927 років робота КримОХОРІСу значно розширилася за- вдяки введенню посади архітектора- археолога, який координував науково- технічну охорону пам’яток. Цю посаду зайняв професійний архітектор, мисте- цтвознавець, завідувач художнім відді- лом ЦМТ Павло Іванович Голландсь- кий (1865-1939). Головним завданням архітектора-археолога стала організація ремонту пам’яток старовини і архітек- тури. П.І. Голландський розробив ме- тодичні інструкції з охорони і ремонту пам’яток Криму. Її положення мали бу- ти використані Музейним відділом Го- ловнауки Наркомосу РСФРР для розпо- всюдження іншими регіонами, проте через чиновницьку рутину ця ідея за- лишилася нездійсненою [47]. На засіданні Великої Президії Крим- ського ЦВК 20 жовтня 1926 р. був роз- глянутий і затверджений проект постано- ви «Про охорону пам’яток старовини, мистецтва і побуту». Його основні поло- ження визначали новий якісний рівень пам’яткоохоронної роботи. Ремонт, рес- таврація, переробка, злам, перебудова пам’яток і їх господарське використання могли проводитися тепер тільки з дозво- лу КримОХОРІСу або Головнауки. Всі археологічні розкопки і розвідки могли проводитися тільки за наявності «відкри- того листа» Головнауки, завіреного Кри- мОХОРІСом. Усі крупні господарські роботи повинні були проводитися із за- лученням співробітників КримОХОРІСу. Про знайдені знахідки необхідно було повідомляти в найближчий державний музей, до органів місцевої влади, міліцію, також зобов’язувалося повідомляти до КримОХОРІСу про всі знахідки і обста- вини, що їх супроводжували. Також під контроль вказаної пам’ятоохоронної ор- ганізації підпадали орендні договори міс- цевих органів влади і орендарів примі- щень, що були пам’ятками архітектури. Власники археологічних і етнографічних колекцій були зобов’язані зареєструвати їх і повідомляти про всі зміни й перемі- щення. За порушення вище перелічених пунктів накладалася адміністративна (штраф 50 руб. у містах, 10 руб. у сільсь- кій місцевості із заміною на примусові роботи протягом двох тижнів) і криміна- льна відповідальність. На КримОХОРІС покладався обов’язок опублікувати спис- ки пам’яток мистецтва, старовини і побу- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 61 ту, що підлягають його [КримОХОРІСу] або Головнауки підпорядкуванню і роз- робити інструкцію з виконання цієї ухва- ли Кримського ЦВК [48, 49]. Не дивлячись на прогресивність ухвали ЦВК автономії, практичного за- стосування вона не набула. 2 квітня 1927 р. рішенням колегії Кримського Наркомосу був розформований Кри- мОХОРІС, керівництво і координація пам’яткоохоронної діяльності була по- кладена на інспектора у справах музеїв при відділі політичної освіти цього ж наркомату; уповноваженим Музейного відділу НКО РСФРР у регіоні ставав безпосередньо нарком освіти автономії. З 1927 по 1928 р. посаду інспектора по- сідав колишній заступник розділу Кри- мОХОРІСу Я.П. Бірзгал. Із 1928 р. ін- спектор був підпорядкований безпосе- редньо наркомові освіти Кримської АСРР; зосібна інспектором із 1928 р. став архівіст, краєзнавець, член Прав- ління РТВК В.Г. Опалов, у 1929 р. – у зв’язку з безпосереднім перепідпоряд- куванням кримських музеїв Наркомосу Кримською АСРР посада уповноваже- ного Музейного відділу НКО РСФРР в Криму була ліквідована. З 1929 по 1931 р. інспектором у справах музеїв був дирек- тор ЦМТ Л.М. Невський [50]. Пам’яткоохоронна робота в Криму всту- пила в період згортання масштабних до- сліджень, придушення ініціативи, уніфі- кації й підпорядкування роботи учених партійно-ідеологічним догмам, що три- вало до середини 30-х років XX ст. Таким чином, основними результа- тами діяльності КримОХОРІСу в сенсі пам’яткоохоронної роботи в Кримській АСРР упродовж 1921-1926 років слід зазначити наступне: – охорона пам’яток була визнана державою як наукова необхідність, збе- реження пам’яток мистецтва, старовини і побуту отримало оформлення у вигля- ді спеціалізованої установи; – робота КримОХОРІСу дозволила врятувати тисячі предметів мистецтва, старовини і побуту від пограбування й розпродажу, як із боку бандитських формувань, так і з боку конфіскаційних комісій радянської влади в Криму; - КримОХОРІС став на чолі нової музейної мережі краю, розробляв мето- дичний і організаційний зміст роботи кримських музеїв; співробітники музеїв Криму брали активну участь у роботі КримОХОРІСу (У.А. Боданинський, П.Я. Чепуріна й інші); - заслугою цієї пам’яткодослідної та пам’яткоохоронної організації слід визнати облік пам’яток і перші спроби складання списків археологічних, істо- ричних і культурних пам’яток на тери- торії півострова. - діяльність КримОХОРІСу була органічною в руслі загального підйому краєзнавчого руху в ССРР у першій по- ловині 20-х років ХХ ст. ЛІТЕРАТУРА: 1. Полканов А.И. Охрана памятников старины в Крыму за время Советской власти // Известия Таврического общества изучения археологии и этнографии (далі – ИТОИАиЭ). – Симферополь,1928. – № 2 (59). – С. 173. 2. Козлов В.Ф. Охрана исторических па- мятников в Крыму (1920-1941 гг.) // Художе- ственное наследие: Хранение, исследование, реставрация.– М., 1994.– Вып. 15.– С. 126-127. 3. Непомнящий А.А. Новые документы по истории краеведения в Крыму из архивов Санкт-Петербурга и Москвы // Историче- ское наследие Крыма. – Симферополь, 2005. – № 10. – С. 146-147. 4. Жуков Ю.Н. Становление и деятель- ность советских органов охраны памятни- ков истории и культуры, 1917-1920 гг. – М., 1989. – С. 234-235. 5. Непомнящий А.А. Арсений Марке- вич: Страницы истории крымского краеве- дения. – Симферополь, 2005. – С. 153-154. – (Биобиблиография крымоведения; Вып. 3). 6. Там само. – С. 155-156. ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 62 7. Непомнящий А.А. Новые докумен- ты… – С. 148-149. 8. Непомнящий А.А. Арсений Марке- вич … – С. 267-315. 9. Мусаева У.К. Этнографические ис- следования в Таврическом обществе исто- рии, археологии и этнографии (1923-1931) // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Сер.: История. – 2005. – Т. 18 (57). – № 1. – Спецвыпуск: Ис- торическое краеведение Крыма на рубеже столетий: Вопросы истории крымоведения и охраны памятников: Сб. научн. трудов в честь 150-летия со дня рождения А.И. Мар- кевича. – Симферополь, 2005. – С. 139-140. 10. Полканов А.И. Вказана праця. – С. 174-176. 11. Козлов В.Ф. Вказана праця. – С. 138. 12. Галиченко А.А. Судьба крымских усадеб после революции по архивам Г.А. Бонч-Осмоловського // Мир усадебной куль- туры: III-V Международные чтения / Алуп- кинский гос. дворцово-парковый музей- заповедник. – Симферополь, 2005. – С. 25-34. 13. Державний архів у Автономній Ре- спубліці Крим (далі – ДА АРК), ф. Р-1188, оп. 3, спр. 55, арк. 12. 14. Там само, ф. Р-652, оп. 1, спр. 92, арк. 1 об. 15. Там само, арк. 29-29 об. 16. Там само, спр. 104, арк. 4. 17. Там само, арк. 1. 18. Там само, спр. 116, арк. 2. 19. Там само, арк. 2-2 об. 20. Там само, спр. 120, арк. 1. 21. Козлов В.Ф. Вказана праця. – С. 140-142. 22. ДА АРК, ф. Р-652, оп. 1, спр. 123, арк. 2. 23. Там само, спр. 132, арк. 1 об. 24. Там само, спр. 189, арк. 414-414 об. 25. Там само, ф. Р-663, оп. 1, спр. 81, арк. 23-24. 26. Там само, ф. Р-652, спр. 189, арк. 412. 27. Там само, ф. Р-663, оп. 1, спр. 102, арк. 1-2. 28. Там само, арк. 10. 29. Там само, арк. 8. 30. Полканов А.И. Вказана праця. – С. 176-177. 31. Антонюк А.А. Комплектование и изъятие фондов Центрального музея Таври- ды в 1920-30-е годы // VI Таврические на- учные чтения: Сб. мат-лов / Крымский рес- публиканский краеведческий музей. – Сим- ферополь, 2006. – С. 26-33. 32. Антонюк А.А. Создание и деятель- ность Центрального музея Тавриды в пер- вые годы становления (1921-1924) // Исто- рическое наследие Крыма. – Симферополь, 2005. – № 16. – С. 120-128. 33. Эрнст Н.Л. Летопись археологиче- ских раскопок и разведок в Крыму за 10 лет (1921-1930). – Симферополь, 1931. – С. 14. 34. Бонч-Осмоловский Г.А. Доистори- ческие культуры Крыма // Крым. – 1926. – № 2. – С. 74-94. 35. Там само. – С. 74-76. 36. Там само. – С. 77-78. 37. Там само. – С. 84-86. 38. Мусаева У.К. Подвижники крым- ской этнографии, 1921-1941: Историогра- фические очерки / Таврический националь- ный ун-т им. В. И. Вернадского; Под ред. и вступ. ст. А.А. Непомнящего. – Симферо- поль: Таврия, 2004. – С. 58. – (Биобиблио- графия крымоведения; Вып. 2). 39. Там само. – С. 27-40. 40. Козлов В.Ф. Вказана праця. – С. 143-144. 41. Мусаева У.К. Подвижники… – С. 139-142. 42. Мусаєва У.К. Iсторико-етнографiчне вивчення народів Криму в 20-х – на початку 30-х рр. XX століття: Автореф. дис... канд. iст. наук / 07.00.06 – Iсторiографiя, джерелоз- навство та спеціальні історичні дисципліни; Дніпропетровський нац. ун-т. – Днiпропетровськ, 2004. – С. 10-11. 43. Полканов А.И. Вказана праця. – С. 177. 44. ДА АРК, ф. Р-663, оп. 1, спр. 321, арк. 3-4. 45. Башкиров А.С. Сельджукизм в древ- нем татарском искусстве // Крым. – 1926. – № 2. – С. 108-125; Він же. Художественные памятники Солхата // Крым. – 1927. – № 1 (3). – С. 122-144; Одинцов М.Б. Бахчисарай- ский краеведческий кружок: С мая по ноябрь 1925 г. // Крым. – 1926. – № 2. – С. 178-179. 46. ДА АРК, ф. Р-663, оп. 1, спр. 321, арк. 4-5. 47. Полканов А.И. Вказана праця. – С. 178. 48. ДА АРК, ф. Р-663, оп. 1, спр. 567, арк. 8-8 об. 49. Там само, арк. 156-163 об. 50. Полканов А.И. История музейного дела и охраны памятников культуры за десять лет Советской власти в Крыму // ИТОИАЭ. – Симферополь, 1930. – № 4. – С. 96-97.

Схожі ресурси