Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні
В статье прослеживается многогранная связь выдающегося ученого с Украиной, исследуется развитие движение энтузиастов ракетной техники и межпланетных сообщений, который возник в 20-х–30-х годах 20 столетия под влиянием идей Константина Эдуардовича Циолковского....
Збережено в:
Дата: | 2007 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2007
|
Назва видання: | Питання історії науки і техніки |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79135 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні / Ю.Л. Кавун // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 26-30. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-79135 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-791352015-03-27T03:02:12Z Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні Кавун, Ю.Л. Видатні науковці та інженери В статье прослеживается многогранная связь выдающегося ученого с Украиной, исследуется развитие движение энтузиастов ракетной техники и межпланетных сообщений, который возник в 20-х–30-х годах 20 столетия под влиянием идей Константина Эдуардовича Циолковского. The article studies the multiple connection of the outstanding scientist K. Tsyolkovsky with Ukraine, his influence on the formation and development of amateur movement on studying and developing space-rocket hardware and interplanetary traveling in Ukraine in 20-30 of the XX century. 2007 Article Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні / Ю.Л. Кавун // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 26-30. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79135 929 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери |
spellingShingle |
Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Кавун, Ю.Л. Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні Питання історії науки і техніки |
description |
В статье прослеживается многогранная связь выдающегося ученого с Украиной,
исследуется развитие движение энтузиастов ракетной техники и межпланетных сообщений, который возник в 20-х–30-х годах 20 столетия под влиянием идей Константина Эдуардовича Циолковского. |
format |
Article |
author |
Кавун, Ю.Л. |
author_facet |
Кавун, Ю.Л. |
author_sort |
Кавун, Ю.Л. |
title |
Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні |
title_short |
Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні |
title_full |
Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні |
title_fullStr |
Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні |
title_full_unstemmed |
Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні |
title_sort |
вплив ідей к.е. ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в україні |
publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
publishDate |
2007 |
topic_facet |
Видатні науковці та інженери |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79135 |
citation_txt |
Вплив ідей К.Е. Ціолковського на розвиток руху ентузіастів ракетної техніки в Україні / Ю.Л. Кавун // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 26-30. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
series |
Питання історії науки і техніки |
work_keys_str_mv |
AT kavunûl vplivídejkecíolkovsʹkogonarozvitokruhuentuzíastívraketnoítehníkivukraíní |
first_indexed |
2025-07-06T03:12:43Z |
last_indexed |
2025-07-06T03:12:43Z |
_version_ |
1836865619588284416 |
fulltext |
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
26
ЛІТЕРАТУРА
1. Виленський Д.Г. История почвове-
дения в России. – М.: Советская наука,
1958. – 248 с.
2. Виленський Д.Г. Почвоведение. – 2-е,
перераб. и доп. – М.: Учпедгиз, 1954. – 456 с.
3. Крупеников И.А. История почвове-
дения. – М.: Наука, 1981. – 327 с.
4. Иванов И.В. История отечественно-
го почвоведения: развитие идеи, дифферен-
циация, институционализация / Ин-т физ.-
хим. и биол. проблем почвоведения, Доку-
чаев. о-во почвоведов. – М.: Наука, 2003 –
Кн. 1: 1870-1947 гг. – 397 с.
5. Домбовари Я. Воспоминания об ака-
демике А.Н. Соколовском, директоре Харь-
ковского сельскохозяйственного института
им. В.В. Докучаева // Академік Соколовсь-
кий Олексій Никанорович: життєвий шлях
та наукова діяльність / В.А. Вергунов, Н.М.
Новосад, В.А. Зозуля, К.В. Новосад; За ред.
С.А. Балюка. – Х.: К.П. «Друкарня № 13»,
2006. – С. 120-122.
6. Домбовари Янош // Українська ака-
демія аграрних наук. Персональний склад
(академіки, члени-корес-понденти, почесні
та іноземні члени УААН). 1990-2004: Біо-
граф. довідник / УААН Держ. наук. с.-г. б-
ка; Уклад.: В.А. Вергунов, Т.Ф. Дерлеменко,
О.П. Анікіна, Л.А. Кириленко, О.С. Мудрук,
Н.Г. Чайка, О.О. Черниш; Наук. ред. В.А. Вер-
гунов. – К.: Аграр. наука, 2006. – С. 524-525.
7. Palov J., Kalman F. Tessedik Samuel a
tislavidekislikes talajok muveleserol es
hasznositasarolL. A Debreceni agrartudomanyi
egyetem mezogazdasagi foiskolai kara. - Szar-
vas, 1988. - 31c.
8. Az 1980 evi “TESSEDIK EMLEKEV”.
Szarvason tartando ren-dezvenyci. – 1979.
9. Lajos T. TESSEDIK SAMUEL. 1742-
1820: Kandidatusi Ertekezes tezisel. – Szarvas,
1976. – 22 c.
10.Зайдельман Ф.Р. Мелиорация почв.
– М., 1987. – 303 с.
11. Вергунов В.А. Продук-тивность
бобово-злаковых травостоев в зависи-
мости от орошения и минерального пи-
тания при структурной мелиорации мел-
козалежных торфянников. Лесостепи
Украины: Автореф. дис. … канд. с.-х.
наук: 03.01.12 / УСХА. – К., 1992. – 19 с.
12. Храмов Ю.О. История физики. – К.:
Феникс, 2006. – 1176 с.
13. Орлов О.Л., Чорнобай Ю.М., Вовк
О.Б. Колекція еталонів ґрунтів Заходу Укра-
їни як засіб документування природного рі-
зноманіття // Наук. зап. Держ. природозн.
музею. – Львів, 2006. – Вип. 22. – С. 17-24.
УДК 929
ВПЛИВ ІДЕЙ К.Е. ЦІОЛКОВСЬКОГО НА РОЗВИТОК РУХУ ЕНТУЗІАСТІВ
РАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ (20-30 рр. ХХ ст.)
Кавун Л.Ю., наук. співр.
(Музей космонавтики ім. С.П. Корольова Житомирської обласної ради)
В статье прослеживается многогранная связь выдающегося ученого с Украиной,
исследуется развитие движение энтузиастов ракетной техники и межпланетных со-
общений, который возник в 20-х–30-х годах 20 столетия под влиянием идей Констан-
тина Эдуардовича Циолковского.
The article studies the multiple connection of the outstanding scientist
K. Tsyolkovsky with Ukraine, his influence on the formation and development of amateur
movement on studying and developing space-rocket hardware and interplanetary traveling in
Ukraine in 20-30 of the XX century.
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
27
Кінець 19-го – початок 20-го сто-
ліття ознаменувався надзвичайно по-
тужним розвитком ідей ракетобу-
дування в усьому світі. Серед найвідо-
міших імен піонерів ракетно-космічної
техніки – німецькі дослідники Герман
Оберт і Макс Вальє, француз Робер
Есно-Пельтрі, американець Роберт Х.
Годдард, чеський винахідник Людвиг
Оченашек, швед Вільгельм Теодор
Угне і, звичайно, вітчизняні
дослідники – М.І. Кибальчич,
М.І. Тихомиров, В.П. Вєтчин-
кін, Ю.В. Кондратюк, Ф.А.
Цандер та багато інших, які
зробили величезний внесок у
розвиток теорії та практики
ракетобудування. Але, як
відомо, всесвітньо визнаним
засновником сучасної кос-
монавтики є Костянтин Еду-
ардович Ціолковський.
Ціолковський розпочав
дослідження, пов’язані з
використанням реактивного руху для
створення міжпланетних літальних
апаратів, у 1896 році. А 1903 року було
опубліковано першу частину його ро-
боти «Дослідження світових просторів
реактивними приладами», яка по праву
вважається першою в світі науковою
публікацією, що присвячена питанням
теорії руху ракет і цілому ряду найва-
жливіших принципових технічних
пропозицій у галузі ракетної техніки.
Усього ж Ціолковським було опубліко-
вано 148 робіт, значна частина яких
присвячена проблемам космонавтики
та ракетобудування.
Тривалий час після публікації ро-
боти Ціолковського не отримували ви-
знання, і лише після появи у 1923 році
в Німеччині статті Г.Оберта «Ракета в
космічний простір» в СРСР досліджен-
ня Ціолковського почали популяризу-
вати. Одним з перших, хто розкрив
справжнє значення теорії реактивного
руху К.Е. Ціолковського для подальшого
технічного розвитку людства, був інже-
нер-технолог, редактор журналу «Элект-
ричество и жизнь» В.В. Рюмін. Багато
зробили для пропаганди ідей космонав-
тики Я.І. Перельман, Б.М. Воробйов,
М.О. Ринін, А.А. Штернфельд, К.Л. Баєв.
Численні лекції та доповіді, статті у пері-
одичних виданнях та науково-популярні
книги перших пропагандистів зіграли ве-
личезну роль у розповсю-
дженні ідей К.Е. Ціолковсько-
го, які поступово оволодівали
все більшою і більшою
кількістю зацікавлених.
У 20-ті – 30-ті роки
«космічний ентузіазм» у СРСР
набув масового характеру. По
всій країні створюються това-
риства, секції, гуртки, які вели
лекційну та друковану
пропаганду ракетної техніки,
розробляли ракети та
реактивні двигуни. Особливо
цей рух пожвавився після створення во-
сени 1931 року при Центральній Раді
Тсоавіахіму СРСР московської і ленін-
градської Груп вивчення реактивного
руху (ГВРР), які об’єднали на громадсь-
ких засадах ентузіастів ракетної справи.
У 30-ті роки групи вивчення реактивного
руху існували в більш ніж 90 населених
пунктах країни. Проте координація дія-
льності організацій на периферії нале-
жить ГВРР при ЦР Тсоавіахіму
(МосГВРР).
Загальновідомим є вплив, що спра-
вляв К.Е. Ціолковський на основні на-
прямки роботи ГВРР. Він слідкував не
лише за усіма практичними розробками
групи, але й був поінформований про
основні організаційні справи. Не випад-
ково відповідальний секретар МосГВРР
відразу ж після створення групи у листі
до Ціолковського від 20 вересня 1931
року писав: «Я хотів би, щоб Ви очоли-
ли нашу роботу. Мені здається, що при-
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
28
йшов час втілити усі Ваші геніальні
розробки на практиці» [1].
К.Е. Ціолковський був духовним
наставником, вчителем, порадником
для ентузіастів ракетної справи. Це
був період пошуку, і багато ентузіастів
зверталися до Костянтина Едуардовича
за порадою та підтримкою, просили
надіслати його книги та статті, допомо-
гти скласти програму гуртка тощо. За
даними архіву РАН у списку кореспон-
дентів Ціолковського значиться 551
прізвище, серед яких – Ф.А. Цандер,
В.П. Глушко, С.П. Корольов. Крім то-
го, він листувався з більш ніж 160 під-
приємствами та організаціями [2].
Центром реактивного руху в Україні
в цей період стає Харків. У 1926-1927
роках при авіаційному відділенні Хар-
ківського технологічного інституту ство-
рюється студентський гурток, який ста-
вив собі за мету вивчення реактивних
двигунів. Його організатором був сту-
дент третього курсу, майбутній авіаконс-
труктор Олексій Щербаков, науковим
керівником – майбутній академік АН
СРСР Г.Ф. Проскура. Пізніше, вже інже-
нером, Щербаков на Харківському авіа-
заводі створив групу, яка займалася
практичними роботами по створенню ре-
активних апаратів і порохових ракет.
27 листопада 1932 року при війсь-
ково-науковому комітеті Харківської
обласної ради Тсоавіахіму на громад-
ських засадах було створено Харківсь-
ку реактивну групу (ХРГ), головою
оргбюро якої було обрано В.Розова.
Незадовго до цього харківський сту-
дент В.Розов приїздив до Калуги за по-
радою і отримав у подарунок від «ка-
лузького мрійника» 75 книжок. Повер-
таючись до Харкова, він зупинився у
Москві, ознайомився з роботою
МосГВРР і отримав від Центральної
Ради Тсоавіахіму повноваження з ор-
ганізації ХРГ [3].
Першочерговим завданням групи
було створення експериментальних
твердопаливних ракет. За короткий те-
рмін харківські «реактивники» освоїли
виробництво чорного пороху, спроек-
тували і виготовили стальну мікрора-
кету «Міраж-1». Але через фінансові
труднощі у квітні 1935 року роботу
ХРГ було припинено [3].
10 листопада 1937 року почався дру-
гий період діяльності ХРГ на базі Хар-
ківського технологічного інституту
(ХТІ). У складі групи було 25-30 чоловік,
переважним чином студентів ХТІ. Керу-
вав роботою групи академік Г.Ф. Про-
скура. Група складалася з п’яти бригад.
Перша і друга займалися розрахунками,
проектуванням і виготовленням метале-
вих ракет з пороховими ракетними дви-
гунами (РД). Третя розробляла експери-
ментальну установку для випробувань
порохових РД, прилади для вимірювання
тяги і тиску газу у камері згорання. Чет-
верта бригада займалась винаходом по-
рохів, що відповідають необхідним тех-
нічним умовам. П’ята бригада проводила
розрахунки експериментального рідин-
ного ракетного двигуна (РРД) [2].
19 вересня 1940 року біля села
Черкаська Лозова поблизу Харкова ха-
рківські «реактивники» здійснили вда-
лий запуск великої стратосферної по-
рохової ракети. Газета «Червоний пра-
пор» писала у ті дні: «Запуск металевої
ракети відбувся і винятково вдало. Ра-
кета швидко пішла вгору і незабаром
зникла». Харківська реактивна група
працювала безпосередньо до початку
Великої Вітчизняної війни [3].
Ще одним містом України, де ве-
лася активна діяльність по вивченню та
пропаганді ідей К.Е. Ціолковського,
був Київ. Ще 1916 року інженер О.Я.
Федоров, як представник К.Е. Ціолков-
ського у Києві, організував гурток для
побудови моделі його аеростату. В ар-
хіві РАН зберігся лист за підписом 75
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
29
чоловік, надісланий членами цього гу-
ртка в Калугу Ціолковському, де, зок-
рема, вони писали: «Організований
Вашим представником гурток і Політе-
хнічні курси, що приєдналися до нього,
поставили собі за мету, в силу своїх
можливостей, здійснювати Ваші заду-
ми… Перед Вами аудиторія юнаків, які
вірять у Вашу справу… Ви, Костянтине
Едуардовичу, сподівалися на молодь.
Вірте, вона здійснить Вашу велику
ідею!.. Ми усі переконливо просимо Вас
прискорити пересилку Ваших проектів
та частин моделі. Ми будемо підкоряти-
ся Вашим вказівкам і виконувати накре-
слений Вами план» [1].
У серпні 1925 року в Києві 70 вче-
них та інженерів організували Товарис-
тво з вивчення світового простору при
секції винахідників Асоціації інженерів
і техніків. Керівником було обрано О.Я.
Федорова. При товаристві було створе-
но наукову раду, членом якої був Є.О.
Патон, а головою ради обрано академіка
Д.О. Граве – видатного математика, за-
сновника київської алгебраїчної школи.
У червні 1925 року Товариством
було організовано виставку зразків тех-
ніки, яку можна використовувати у кос-
мічних дослідженнях, та представлено
проект атомно-ракетного космічного ко-
рабля, розроблений О.Я. Федоровим.
Перед відкриттям виставки академік
Д.О. Граве виступив зі зверненням до гу-
ртків з вивчення та освоєння світового
простору. Це звернення у скороченому
вигляді К.Е. Ціолковський опублікував у
своїй монографії «Сопротивление возду-
ха и скорый поезд» (Калуга, 1927 р.) [3].
Відомо, що групи ентузіастів ракет-
ної техніки та міжпланетних сполучень
існували також і в інших містах України,
зокрема, в Одесі, Миколаєві, Сімферопо-
лі, Дніпропетровську, але діяльність цих
організацій ще недостатньо досліджена.
Проте все ж можна зробити висновок,
що у 20-ті – 30-ті роки минулого століття
ідеї видатного калузького вченого-
самоучки, завдяки широкій пропаганди-
стській діяльності перших популяриза-
торів космонавтики викликали величезну
зацікавленість серед широкого загалу,
що призвело до розвитку потужного ру-
ху ентузіастів ракетної техніки по всій
країні (в тому числі і в Україні), створен-
ня численних організацій, які робили
спроби втілення на практиці ідей Ціол-
ковського. Більшість з цих організацій,
зіткнувшись з величезними труднощами,
переважно матеріальними, швидко роз-
палися. Але деякі, такі як Московська та
Ленінградська ГВРР, Харківська реакти-
вна група, працювали довго і плідно.
Серед ентузіастів ракетної справи
було чимало тих, хто, ознайомившись з
працями Ціолковського, починали вла-
сні розробки. Згодом деякі з них стали
видатними діячами космонавтики і
конструкторами ракетної техніки. Се-
ред них – М.К. Тихонравов, Ю.О. По-
бєдоносцев, В.П. Глушко, С.П. Коро-
льов та ін.
Проте лише листуванням з послідо-
вниками його ідей, зв’язок К.Е. Ціол-
ковського з Україною не обмежувався.
Цей зв’язок значно глибший.
Відомо, що рід Ціолковських по-
ходить з Польщі. Пізніше збідніла ро-
дина переїхала до України, де поєдна-
лася з родом Наливайко. Відомий ва-
тажок повстання проти польського за-
силля на Правобережній Україні Севе-
рин Наливайко – далекий родич К.Е.
Ціолковського [4].
Дід Костянтина Едуардовича –
Гнат Фомич Ціолковський, був збідні-
лим поміщиком невеличкого села на
Волині, потім помічником судді Ровен-
ського повіту Волинської губернії. Йо-
го син Едуард Гнатович народився 2
січня 1820 року. 1839 року він вступив
кадетом у лісову роту Петербурзького
лісового і межевого інституту, після
закінчення якого служив лісником у
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
30
Спаську Пронського повіту Рязанської
губернії, де одружився і де 5 вересня
1857 року (за старим стилем) і народи-
вся майбутній вчений і мислитель [5].
Дослідники біографії та творчості
К.Е. Ціолковського розповідають про
один цікавий факт з біографії вченого.
Загальновідомо, що справою життя Ціо-
лковського була розробка металевого
керованого дирижабля. Зі сторінок своїх
брошур, у листах та зверненнях він на-
магався привернути увагу громадськості
до проблеми повітроплавання на дири-
жаблях, переконуючи у перспективності
цієї справи. Але тривалий час його ідеї
не знаходили відгуку. Зневірившись у
можливості розпочати практичні роботи
з будівництва дирижаблів у Калузі, Ціо-
лковський згадав про київський гурток,
організований О.Я. Федоровим, і про
лист від членів гуртка, у якому йому
пропонували допомогу. Він пише листа
до Києва. І у серпні 1920 року Федоров,
діючи як представник Ціолковського,
розпочав справу в науково-технічній Раді
Київського губраднаргоспу про перевід
К.Е. Ціолковського до Києва на роботу і
проживання. Розглянувши цю справу,
науково-технічна Рада прийняла рішення
підтримати вченого у його бажанні пере-
їхати до Києва і посприяти цьому, нада-
вши необхідні кошти та засоби для пере-
везення його численних моделей [1].
Про те, що київські наукові кола
були обізнані про намір Ціолковського
переїхати до Києва, свідчить той факт,
що одному з інститутів УАН було до-
ручено прорецензувати науковий доро-
бок калузького вченого. З урахуванням
висновків інституту готувалися доку-
менти до обрання Костянтина Едуар-
довича дійсним членом УАН. Академік
Д.О. Граве планував запропонувати
Ціолковському роботу на другій кафе-
дрі прикладної математики [4].
Однак через деякий час Костянтин
Едуардович відмовився від свого наміру.
На думку біографа Ціолковського С.І.
Самойловича, не маючи життєвого досві-
ду у вирішені практичних питань, переїзд
до Києва видався вченому надто склад-
ним. До того ж він не бажав надовго від-
волікатися від своєї наукової роботи [1].
Ім’я видатного вченого-гуманіста
назавжди пов’язане з Калугою, але себе
він називав громадянином Всесвіту. І
це цілком справедливо, адже геній Ці-
олковського, безперечно, належить
усьому людству.
ЛІТЕРАТУРА
1. Самойлович С. И. Гражданин
Вселенной. – Калуга, 1969. – 260с.
2. Комаров В. М., Садовой Г. А. О
влиянии идей К.Э. Циолковского на раз-
витие движения энтузиастов ракетной
техники в СССР (20-30-е годы) // Труды
пятых чтений, посвященных разработке
научного наследия и развитию идей К.Э.
Циолковского (Калуга, 15-18 сентября
1970 г.). – М., 1971. – С.95-108.
3. Завалишин А.П. На подступах к
космической эре // Спейс-информ. № 20-
21, 9-16 августа 2001 года. – С.57-62.
4. Санін Ф.П., Джур Є.О., Кучма
Л.Д., Хуторний В.В. Розвиток ракетно-
космічної техніки в Україні. – Дніпро-
петровськ, 2002. – 402с.
5. Киндеревич А.В. Украина и
космос: исторический взгляд // Спейс-
информ. № 15(104), 8-14 апреля 2003
года. – С.40-45.
|