Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку

Сформулирован синтезирующий принцип теории исторического развития техники для обработки почвы. Приводятся постулаты этой теории. Рассматриваются идеализированная модель почвообрабатывающего орудия, схема и периоды его исторического развития....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Мудрук, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2009
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Розвиток наукових і технічних ідей
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79184
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку / О.С. Мудрук // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 1. — С. 9-18. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-79184
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-791842015-03-29T04:01:52Z Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку Мудрук, О.С. Розвиток наукових і технічних ідей Сформулирован синтезирующий принцип теории исторического развития техники для обработки почвы. Приводятся постулаты этой теории. Рассматриваются идеализированная модель почвообрабатывающего орудия, схема и периоды его исторического развития. A synthetic principle of theory of historical development of tools for soil cultivation has been formulated. Postulates of this theory have been given. An idealised model of a soil cultivation tool, scheme and periods of its historical development have been considered. 2009 Article Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку / О.С. Мудрук // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 1. — С. 9-18. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79184 001:631.312(091) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток наукових і технічних ідей
spellingShingle	Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток наукових і технічних ідей Мудрук, О.С. Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку Питання історії науки і техніки
description	Сформулирован синтезирующий принцип теории исторического развития техники для обработки почвы. Приводятся постулаты этой теории. Рассматриваются идеализированная модель почвообрабатывающего орудия, схема и периоды его исторического развития.
format	Article
author	Мудрук, О.С.
author_facet	Мудрук, О.С.
author_sort	Мудрук, О.С.
title	Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку
title_short	Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку
title_full	Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку
title_fullStr	Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку
title_full_unstemmed	Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку
title_sort	ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2009
topic_facet	Розвиток наукових і технічних ідей
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79184
citation_txt	Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку / О.С. Мудрук // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 1. — С. 9-18. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT mudrukos gruntoobrobnatehníkanaukovípoglâdinaístoríûíírozvitku
first_indexed	2025-07-06T03:14:48Z
last_indexed	2025-07-06T03:14:48Z
_version_	1836865750384508928
fulltext	РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 9 УДК 001:631.312(091) ҐРУНТООБРОБНА ТЕХНІКА: НАУКОВІ ПОГЛЯДИ НА ІСТОРІЮ ЇЇ РОЗВИТКУ Мудрук А.С. доктор філософії, доцент (Центр історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук) Сформулирован синтезирующий принцип теории исторического развития техники для обработки почвы. Приводятся постулаты этой теории. Рассматривются идеали- зированная модель почвообрабатыващего орудия, схема и периоды его исторического развития. A synthetic principle of theory of historical development of tools for soil cultivation has been formulated. Postulates of this theory have been given. An idealised model of a soil culti- vation tool, scheme and periods of its historical development have been considered. Історію аграрної науки і техніки без перебільшення можна назвати гу- манітарним аналогом математики. За словами професора Гарвардського уні- верситету Д.Холтона, в руках учених різних спеціальностей дані історичного аналізу стануть не менш могутнім зна- ряддям, чим, наприклад, диференціаль- не і інтегральне обчислення [1]. Питання, що розглядається, явля- ється одним із найактуальніших в істо- ричному плані для сучасності і майбут- нього. Якщо виникнення землеробства було першою господарської революці- єю в цивілізації людства, то введення в практику вирощування рослин обробіт- ку ґрунту явилось першою революцією в землеробстві [2]. У наш час зроблено перші кроки з розкриття наукових основ історії розвитку ґрунтообробної техніки [3, 4, 5, 6, 7, 8]. Виділяється шість найдавніших аре- алів землеробства і скотарства: перед- ньоазіатський і східноазіатський (8 тис. років до н.е.); індокитайський (7–6 тис. років до н.е.; нільський (5–4 тис. років до н.е.); китайський (5–3 тис. років до н.е.) індійський (5–3 тис. років до н.е.). В кожному із районів відбувалась зміна традиційних мандрівних мисливців і збирачів осілими і напівосілими земле- робами і скотарями, розвивались перші навички адаптивної організації сільсько- господарського виробництва [9]. Еволюція землеробства проходила паралельно удосконаленню знарядь об- робки. Так, винахід залізного сошника, який прийшов на зміну первісним зна- ряддям землеробства, дозволив оброб- ляти багаті тучні землі, що сприяло не тільки розширенню площі оброблюва- них земель, але побічно й росту насе- лення. З цього часу з’явилась можли- вість переселення людей за межі коли- шньої, досить обмеженої зони земле- робства [9]. Загальновідомо, що обробіток ґрунту є одним із важливих чинників РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 10 антропогенного впливу на стан ґрун- тів на планеті. Сільськогосподарська освоєність земель в Україні найвища в світі. Рівень розораності її терито- рії сягає 55%, а сільгоспугідь – май- же 80% [10, 11, 12]. Відмічається, що інтенсивна систе- ма землеробства з багатократним вико- ристанням робочих органів та рушіїв мобільних агрегатів веде до деградації ґрунтів. За останні 25 років площа еро- дованих ґрунтів на Україні збільшилася на 2 млн. га і складає 10 млн. га. За роз- рахунками Інституту охорони земель, по Україні за рік втрачається 344,6 млн. т ґрунту, або біля 20 т/га [13, 14]. Однією із основних причин цього є застосування недосконалих способів обробітку ґрунту [10]. Найбільш поширеним способом основного обробітку ґрунту в Україні є оранка (біля 55%). На другому місці (бі- ля 25%) мілке розпушування ґрунту ва- жкими дисковими боронами. На ефекти- вні еколого–безпечні способи обробітку ґрунту, що розроблені і застосовуються в Україні припадає не більше 20 %. За- стосування недосконалих способів об- робітку ґрунту в Україні приводить до поступової деградації земель, поширен- ня ерозійних процесів [10]. На початок ХХ століття сформульова- ні основні задачі обробітку ґрунту [2]: 1. Забезпечення рослин пожив- ними речовинами шляхом переводу останніх в легкозасвоювані форми. Це можливо при умові збереження ґрунтом оптимуму вологи, повітря і тепла, при якому хімічні процеси в ньому проті- кають найбільш сприятливо. 2. Накопичення і збереження ґрунтової вологи в засушливих умовах і видалення її надлишків в умовах знач- ного зволоження . 3. Перемішування ґрунту з метою найбільш сприятливого розподілення в ньому поживних речовин і добрив, що вносяться. 4. Знищування бур’янів і рослин- них решток. 5. Прикриття насіння. Історично склалось так, що техніка для обробітку ґрунту стала матеріаль- ною основою сільськогосподарського виробництва і агропромислового ком- плексу в цілому. В фундаменті теорії іс- торичного розвитку ґрунтообробної тех- ніки в рослинництві лежить синтезую- чий принцип. Принцип теорії історично- го розвитку техніки для обробітку ґрун- ту можна сформулювати так: ґрунтооб- робна техніка на протязі всього історич- ного періоду свого існування при пере- ході від одного до наступного ступеня розвитку, при трансформації елементів попереднього в наступний етап по своє- му задуму, доцільності конструктивного оформлення і матеріальній реалізації забезпечувала ґрунту оптимальні умови для вирощування культурної рослини з гармонічним врахуванням механічних, фізико-хімічних і біологічних властиво- стей ґрунту, природно-кліматичних умов, рівня розвитку і потреб суспільст- ва, конкретної політичної, економічної і демографічної ситуації. Отже, принцип теорії історичного розвитку ґрунтообробної техніки: на всіх етапах своєї історії ця техніка служила одним із головних елементів системи створення оптимальних умов росту рос- лин з врахуванням всього, що знаходи- лось і відбувалось навколо. З однієї сто- рони – ґрунтообробна техніка на всіх етапах свого історичного розвитку по рі- зному впливала на створення умов росту культурних рослин, з другої – ця техніка вдосконалювалась, трансформувалась з врахуванням всього того, що знаходилось і відбувалось навколо. Вихідні положення, які використо- вуються при побудові наукової теорії історії розвитку ґрунтообробної техні- ки, без доведення зводяться до наступ- них постулатів [3]: Постулат 1. Історизм є найважли- вішим методологічним підходом дослі- дження історії розвитку ґрунтообробної техніки. РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 11 Постулат 2. Еволюція ґрунтообро- бної техніки відбувалась паралельно розвитку інших об’єктів матеріальної культури. Постулат 3. Розвиток ґрунтооброб- ної техніки підпорядковується економі- чним законам конкретної суспільної організації, але на відміну від інших економічних явищ, її розвиток не при- пиняється при зміні одного суспільного ладу іншим. Постулат 4. Глибокі революційні перетворення техніки відбуваються не в порядку вибуху, а шляхом поступового накопичення елементів нової якості з одночасним відмиранням елементів старого, причому це відноситься як до ґрунтообробної техніки , так і до всієї техніки в цілому [15]. Постулат 5. Техніка в своєму роз- витку прямо і безпосередньо зв’язана з законами природознавства, тоді як еко- номічні явища зв’язані з законами при- родознавства через техніку [15]. Постулат 6. Основні положення те- орії історії розвитку ґрунтообробної техніки можуть бути поширені на інші технічні об’єкти, які через дію на сере- довище впливають на оптимізацію роз- витку якогось процесу. Постулат 7. Створення оптималь- них умов для росту культурної рослини – основне завдання ґрунтообробного знаряддя на протязі всієї історії його розвитку. Постулат 8. Ґрунтообробне знаряд- дя адаптується до системи землеробст- ва конкретної історичної епохи. Постулат 9. Природне середовище і природні аномалії впливають на розви- ток землеробства в т.ч. ґрунтообробної техніки. Постулат 10. У створенні ґрунтооб- робної техніки приймали участь народи багатьох країн і континентів. Постулат 11. Ґрунтообробне знаря- ддя має обмежений в часі вік і на його зміну може прийти знаряддя принципо- во нового технічного рішення. Основною тенденцією сучасного розвитку наук, в тому числі історичної, є взаємодія і взаємопроникнення мето- дів, вироблених одними дисциплінами, вглиб інших і загальне прагнення до максимальної формалізації або абстра- гування дослідженого матеріалу. При формалізації об’єкта нашого історичного дослідження – ґрунтообро- бної техніки – скористуємося класич- ними прийомами землеробської меха- ніки. Абстрагована, ідеалізована мо- дель ґрунтообробного знаряддя наведе- на в роботі автора [4]. Розглядається знаряддя з його вну- трішніми зв’язками (спрацювання і руйнування матеріалу знаряддя, його старіння), заміна матеріалу деталей з розвитком науки і техніки. Тут і вплив зовнішніх факторів на його надійність і довговічність, і фізико-механічні влас- тивості ґрунту, і умови використання тощо. Отже ґрунтообробна техніка – це сума певним чином упорядкованих то- чок, які в сукупності являють собою предмет людської діяльності, який при своїй роботі перетворює ґрунт на опти- мальне середовище для росту і розвит- ку культурної рослини [4]. Вік конкретного знаряддя залежав від його досконалості, потреб суспільс- тва і існуючого укладу життя. Особли- во сильно було розвинуте шанування плуга в середні віки. Плуг вважався священним знаряддям, злі сили сторо- нилися його. Простір, оточений бороз- нами плуга, вважався настільки ж добре захищеним, як стінами і валом; плуг не приймали в заклад; той, хто вперше брався за плуг, вважався дорослою лю- диною. Та чи інша форма орних зна- рядь, успадкована від прадідів, довго вважалась настільки ж властивою для даної місцевості, як і види рослинності і тварин. Тому спроби змінити що- небудь в конструкції плуга вважались святотатством [16]. РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 12 Ореол священності плуга привів до того, що він століттями в окремих міс- цевостях конструктивно не мінявся. Зміна кліматичних умов на земній кулі помітно вплинула на термін жит- тя ґрунтообробного знаряддя. Так, перехід від неоліту до епохи бронзи збігся з межею між фазами похоло- дання і потепління (біля 4100 – 4200 років назад). В цей період спостеріга- ється зниження інтересу до землероб- ства і перехід в ряді районів до кочо- вого скотарства [9]. Звичайно, інтерес до ґрунтообробного знаряддя в цей час пропав, і його треба було в окре- мих випадках винаходити по-новому. Відомі експериментальні дані про те, що в дітей, які народилися після пе- рших повітряних ядерних вибухів, як і після Чорнобиля (роботи дослідників Данії), виявлено зниження здатності до абстрактного мислення. Зниження інте- лектуальної діяльності – один із прямих ефектів опромінення. Спостерігається повна “генофондна деградація”, ревер- сія генофонду до вже пройдених етапів еволюції [17]. Можливо, що викорис- тання знарядь праці в незмінному ви- гляді на протязі століть свідчить про вплив природних катаклізмів на здат- ність творчо мислити. Можливо, людей влаштовувало те, що було зроблено до них, що дає природа в готовому вигля- ді. Можна привести приклади із бага- тьох древніх цивілізацій, коли високо розвинуті культури гинули чи зазнава- ли деградації: культура Древнього Єги- пту, Еллади, Трипільська культура. Коливання кліматичних умов сут- тєво впливало на періодичну зміну сфери використання і способів обробки ґрунту на протязі останніх 200 років. Впровадження травопільної (1948 р.) та протиерозійної (1960 р.) систем земле- робства припадає на піки сонячної ак- тивності, а успіхи застосування проса- пної системи (1940–і і 1954 р.) – на фа- зи спаду сонячної активності [1]. Суттєво впливає на ландшафтоут- ворюючі процеси зміна способів зем- лекористування. Значні зміни в інтен- сивності водно-ерозійного процесу спостерігались в 80 рр. ХІХ ст., на початку ХХ ст., 60–80 рр. ХХ ст., що зв’язано з суттєвими змінами в струк- турі посівних площ і з зміною систем землеробства [9]. Не завжди запити суспільства і на- віть результати наукових пошуків шви- дко втілюються в життя. Від задуму до реалізації ідеї іноді проходить багато часу. Так, в 1788 р. один із перших ро- сійських агрономів І.М.Комов для до- сягнення якісної обробки дернини впе- рше запропонував виконувати подвійну оранку однокінними плугами, що йдуть один за одним в одній борозні. Перший плуг повинен орати ґрунт на глибину 8–10 см., а другий додатково ще при- близно на 10 мм. Перший плуг скидав на дно попередньої заглибленої бороз- ни верхню, більш щільну частину дер- нини, а другий засипав цю дернину ра- зом з рослинними рештками добре роз- рихленою нижньою частиною орного шару. При цьому проходило обертання скиби і досить добре рихлення шару ґрунту, що залишився в верхній части- ні. Однак подвійна оранка була того ча- су економічно невигідною і не прижи- лась. І тільки в 1870 р. німецьким селя- нином – ковалем Рудольфом Сакком – був сконструйований плуг з передплу- жником, який виконував ті ж функції і довго носив ім’я винахідника. По тако- му ж принципу виготовляються наші сучасні багатоукісні плуги [18]. Певні труднощі виникають при пе- ріодизації історії розвитку сільськогос- подарської техніки. Торкаючись прин- ципів періодизації історії науки і техні- ки, академік Б.М.Кедров справедливо відмічав, що періодизацію сіспільної іс- торії не прийнято механічно переноси- ти на історію науки і техніки. Не- прийнятний також і загальносоціологі- чний підхід, згідно якому слід було б РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 13 періодизувати розвиток науки лише по соціально-економічних формаціях. Для виділення окремих історичних епох в розвитку науки і техніки потрібно в пе- ршу чергу враховувати не загальні дані суспільної історії, а те особливе, що зв’язано з характером самого об’єкту історичного процесу [19]. Для вирішення питання періодиза- ції історії сільськогосподарської техні- ки взагалі і ґрунтообробної техніки зо- крема потрібно враховувати в першу чергу те загальне, що характеризує ко- жну послідовну ступінь наукового пі- знання і технічного використання сил, явищ і законів природи в техніці [20]. Для цього необхідно виявити три питання: перше – яка досягалась сту- пінь проникнення науки в глибину спе- цифічних явищ сільськогосподарської техніки на протязі кожної історичної епохи; друге – яким був в той час зага- льний підхід до вивчення і створення техніки, загальний метод дослідження; третє – яка галузь науки (або який ком- плекс галузей технічних наук) ставала ведучою по відношенню до останніх її галузей в ту чи іншу епоху [20]. Розглянемо деякі вихідні принци- пи, необхідні для наукового розгляду проблеми періодизації історії розвитку ґрунтообробної техніки. Науковою пе- ріодизацією є обмеження по часу осно- вних етапів розвитку того чи іншого об’єкту сільськогосподарської техніки, які якісно відрізняються один від одно- го. Для правильного визначення якіс- них границь потрібно насамперед знай- ти об’єктивний критерій, що виражає внутрішню логіку і специфічні законо- мірності процесу використання ґрунто- обробної техніки, і тому однаково при- стосований до всіх історичних етапів його розвитку. Методологічно прави- льно побудована періодизація повинна мати такий критерій оцінки якісних пе- реходів, який дасть можливість не тіль- ки систематизувати основні етапи роз- витку об’єкта техніки в минулому, але й з більшою чи меншою точністю уста- новити якісні модифікації його в май- бутньому. Процес пізнання в сільськогоспо- дарській техніці має специфічні риси, які відображають внутрішню логіку йо- го розвитку, на яку впливають зовнішні умови. Крім виробництва при періоди- зації не залишають без уваги розвиток пізнання природи, з яким технічні нау- ки тісно пов’язані. При виділенні періодів в історії ґрунтообробної техніки потрібно бра- ти до уваги як відносну самостійність розвитку цієї техніки, так і обумовле- ність прогресом природознавства і технічних наук. Історію розвитку ґрунтообробної техніки умовно можна розділити на 4 періоди. Перший період – донауковий, ко- ли технічні знання існували як емпі- ричні описи предметної практики примітивного знаряддя. Він охоплює тривалий проміжок часу, починаючи епохою з кінця неоліту і кінчаючи ХVІ століттям. В цьому періоді заве- ршується виробка загальної схеми плуга. Тоді ж природничі і технічні знання розвивались паралельно. Другий період – зародження науко- вого підходу в створенні ґрунтооброб- ного знаряддя – охоплює проміжок ча- су, починаючи з другої половини ХVІІ століття до 70–х років ХІХ століття. В цьому періоді для вирішення практич- них задач починають залучатись науко- ві знання і досвід суміжних галузей. Появляються наукові розробки по тео- рії плуга, але основна робота ведеться експериментальними методами. Цей період характеризується тим, що поява нових наукових теорій в природознавс- тві створила необхідні передумови для появи технічних теорій. В розробку знаряддя включаються майже всі краї- ни з розвиненим землеробством. Третій період історії розвитку ґрунтообробної техніки по часу охоп- РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 14 лює 70 роки ХІХ ст. і продовжується аж до середини ХХ ст. Характеризується бурхливим розвитком конструкції плу- га і сільськогосподарського машинобу- дування. Землеробська механіка уже виглядає, як сформована і розвинута галузь наукових знань із своїм предме- том, засобами, методами і ясно окрес- леною ділянкою досліджень. Друга по- ловина цього періоду відрізняється ве- ликою енергетичністю ґрунтообробки, використанням потужних тракторів і багатокорпусних плугів. Четвертий період. Фактором, що йо- го визначає, є бурхливий розвиток ма- шинобудування для ґрунтообробної техніки, використання для розробки су- часної електронно–обчислювальної тех- ніки для виготовлення нових конструк- ційних матеріалів і зміцнюючи покрит- тів. Ведуться роботи по збереженню грунту від негативного впливу важкої енергонасиченої техніки, розробляються комбіновані грунтообробні агрегати. Перший період історії ґрунтообро- бної техніки характеризують 7 стадій її розвитку: 1 стадія. Кривий загострений кі- лок. Зображення таких знарядь знайде- но на старих сіракузьких монетах і пам’ятниках в Етрурії. 2 стадія. Рукоятка для направ- лення руху знаряддя. Виготовляли зна- ряддя із дерева з двома сучками, один із них служив знаряддям, а другий руко- яткою. Зображення цього типу знайде- но на римських і грецьких пам’ятниках і на монетах часів Юлія Цезаря. 3 стадія. Плуг складався з 2–3 частин. Застосування металевого леме- ха, який насаджувався на дерев’яну ча- стину плуга. Такі староєгипетські, гре- цькі і римські плуги. 4 стадія. Використання попере- чини для більшої жорсткості. У такому вигляді знаряддя уже було пристосова- не для запрягання тварин. Відоме під назвою Raadl – у німців, радло – у слов’ян, соха – у росіян. 5 стадія. Знаряддя з підошвою. Вважається характерним римським плугом. 6 стадія. Між гряділем і підошвою поміщається поперечина для більшої жорсткості. Сюди відносяться плуги з Греції, Італії і Південної Франції. 7 стадія. Гряділь, стойка, підошва і ручки утворюють чотирикутник; гряділь упирається не в підошву, а скріплений з ручками. На цій стадії завершується виробка загальної ком- поновки знаряддя, всі подальші робо- ти відносяться до розробки полиці. Цей тип знарядь обіймає епоху від V до ХVI століття. Наведені стадії не мають чітко окреслених історичних границь, оскіль- ки в різних народів характеризуються різним часом, проникають одна в одну або випадають. Таким чином, на початку свого розвитку сформувалось ґрунтооброб- не знаряддя, до складу якого входили три основні частини чітко визначено- го призначення: власне знаряддя чи робочий орган у вигляді похило роз- ташованого клина, часто забезпечено- го металевим наконечником самої рі- зноманітної форми; дишло чи гряділь в якості приймача енергії тяглової си- ли; рукоятка – важіль для управління знаряддям під час роботи. В більш досконалому вигляді поді- бне знаряддя знаходило застосування навіть на початку ХХ століття. Родоначальником німецьких знарядь “Hake” i “Karst”, австрійського “Aádl”, шварцвальденського і богемського зна- рядь було досить типове слов’янське “ра- ло” з не менш типовими різновидностями найбільш досконалих конструкцій зна- рядь: “Соха” і “Косуля”. Землероби Київської Русі засто- совували рало, яке перейшло до них ще від скіфів. Робочим органом сохи було два сошника (металеві наконечники, наса- дженні на кінці розсохи, і полиця, яка РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 15 служила для відвалювання виділених сошником порцій ґрунту. Косуля вже мала леміш (однобокий сошник) і додаткове крило – від вальну дошку чи відвал, а також ніж чи різак. В подальшій ступені послідовного розвитку знаряддя обладнувалась но- вим додатковим органом – підошвою (горизонтально розташованим брусом). Типовим представником цілком сформованого середньовікового плуга був сабан, або примітивний українсь- кий плуг, якість роботи якого повністю залежала від бачення землероба, від йо- го виробничих можливостей. Корпус українського плуга, так як і сохи, мав вигляд трикутника. Одною стороною трикутника служив гряділь (дишло), другою – чепіги (рукоятки) разом з полозом, що відповідає розсосі сохи, і третьою стороною – стійка, що заміняє сошні подвої. Леміш плуга ви- готовляли у вигляді прямокутного три- кутника з розтрубом і надівали на по- лоз. За лемешем похило кріпили відвал. Його робили у вигляді продовгуватої дошки з плоскою поверхнею. Один кі- нець дошки кріпили до стійки плуга, а другий – до правої чепіги. Спереду до корпуса було закріплене чересло, що виконувало функцію ножа сучасного плуга. У східних слов’ян такий плуг був відомий ще у ІХ столітті. Справжня історія розвитку світової техніки показує, що вона створюється всіма народами. Кожна нація, велика чи маленька, має свої якісні особливості, свою специфіку, яка належить тільки їй і яка проявляється в національній куль- турі. Кожен народ в залежності від кон- кретно–історичних умов вносить свій вклад в розвиток світової техніки [15]. В створення плуга внесли свій вклад такі народи світу: американці – дали панцирні полиці; англійці – дали розробку плуга з гвинтовою полицею і паровий плуг; - греки – дали колеса; - євреї – дали ніж; - італійці – дали математично правильну поверхню полицю; - німці дали культурний плуг з передплужником і автоплуг; - росіяни – дали обґрунтування оранки двома плугами в одній борозні на різну глибину; - римляни – дали зачатки полиці; - слов’яни – дали рухало; - українці – дали плуг-сабан. Ім’я винахідника плуга губиться в віках, неможливо установити кількість людей, які вклали свій талант у його вдосконалення. Окремі народи бере- жуть міфічне ім’я винахідника плуга [16]: Тріпіолемус – у греків; Озіріс – у єгиптян; Хатіс – у іспанців; Чин-Нонг – у китайців. Над конструкцією плуга працювали і внесли свій вклад в його вдосконален- ня люди різні за фахом (частково по Шіндлеру К.Г. [21] і Горячкіну В.П. [16] ): 1763 – Джеймс Смол, шотландсь- кий годинникар відкрив перший завод по виготовленню ґрунтообробних зна- рядь в м. Berkwickhire. Заклав основи шотландського плуга. 1788 – Томас Джеферсон, прези- дент Сполучених Штатів Північної Америки – обґрунтував теорію полиці плуга, повідомлену ним пізніше Пари- зькій академії і англійському Board of Agriculture. 1795 – Джеймс Бейлі, англійський землероб – по скрученому пласту побу- дував полицю і вивів співвідношення між шириною і глибиною пласта. 1737 – Чез Ньюболд, фермер – одержав привілею на плуг, який скла- дався із стійки, полиці, лемеша і польо- вої дошки, спільно відлитих із чавуну і які утворюють загальний корпус, до якого прикріплялись дерев’яний гря- діль і дерев’яні рукоятки. 1830 – Лямбручині та Ріфольфі, абати з Італії – запропонували гвинтову поверхню (гелікоїд) для полиці плуга. РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 16 1833 – Джон Лан, американський коваль – вперше виготовив робочі ор- гани плуга із полотен старих пил. 1845 – Г.Еккерт, німецький слю- сар – вважається піонером масового виробництва орних знарядь. Пізніше йому належить розробка багатокорпу- сних плугів. 1863 – Рудольф Сакк, німецький землероб і коваль – розробив конс- трукції культурного плуга з німець- ким передком і передплужником. Культурний плуг Сакка займає про- міжне положення між гвинтовим і ци- ліндричним. Сакку належить пер- шість і в створенні оборотного плуга. 1900 – К.Г. Шіндлер, професор Київського політехнічного інституту – організував випробування плугів на створеній ним випробувальної стан- ції, роботи по теорії плуга. 1910 – Роберт Штокк, німецький винахідник і підприємець – розробив конструкцію і організував виробницт- во автоплугів. 1923 – В.П. Горячкін, почесний академік ВАСГНІЛ – вивів відому фо- рмулу опору тяги орного знаряддя, ро- боти по теорії плуга. Перші публікації по теорії орних знарядь належать Хоффману (1752 р.), Смоллу (1784), Бейлі (1795). Пізніше по- явилися публікації на російській мові: Гроссман (1857), Зелінський (1885), Че- бишев (1897) [16]. На початку ХХ століт- тя найбільш значущими були роботи К.Г.Шіндлера і В.П. Горячкіна. Спочатку теоретичні пошуки обмежувались вияс- ненням окремих положень. Подальші вдосконалення плуга велись виключно експериментальним шляхом. Окремі до- слідження роботи плуга наповнювались конкурсними випробуваннями, які про- водились як в Росії так і за кордоном. Значні зміни в конструкцію плугів внесли німецькі винахідники Еккерт і Рудольф Сакк. Культурний відвал Сак- ка 1863 року, який займає проміжне по- ложення між гвинтовим і циліндрич- ним, і понині знаходить широке засто- сування. Р.Сакку належить першість і в створенні оборотного плуга. Першими плугобудівними завода- ми в Україні були заводи Г.Гена в Одесі і братів Донських в Миколаєві. Почи- наючи з 1844 року Г.Ген організував виробництво колоністських плугів в своїх майстернях, а 1854 році його син І.Ген заснував в Одесі перший завод по виробництву плугів. З першої половини ХІХ століття починається виробництво тракторних плугів. Широка гама розробки і виробниц- тва плугів передбачено затвердженою Урядом України програмою робіт на 1998–2005 р. [22]. Сьогодні оригінальною продукцією ВАТ “Одесасільмаш” є сімейство комбі- нованих агрегатів, здатних працювати і як агрегати основного обробітку ґрунту, і як ефективні комбі-машини при підго- товці ґрунту до сівби. За останні роки заводом було створено новий комплекс плугів, конструкція яких суттєво змінена в сторону підвищення якості оранки і продуктивності агрегатів [23]. Класичний відвальний плуг ще до- вго буде основним ґрунтообробним знаряддям, що і визначає такі напрямки удосконалення конструкції плугів: під- вищення якості і продуктивності оран- ки, зниження праце- і енергозатрат за рахунок застосування плугів з регульо- ваною шириною захвата; розширення плужних корпусів різних типів; ство- рення плугів для гладкої оранки [24]. Значення найвидатніших учених, винахідників і інженерів полягає в то- му, що вони раніше інших розуміють технічні потреби виробництва, поміча- ють протиріччя, які виникають в виро- бництві, і спираючись на досягнення сучасної їм науки і техніки розробля- ють рішення, які найбільш повно від- повідають потребам виробництва і від- кривають перспективи подальшого роз- витку науки і техніки [9]. Наше завдан- РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 17 ня – допомогти творцям нової ґрунтооб- робної техніки з врахуванням історично- го досвіду, накопиченого віками, підійти до ідеалу створення умов росту культу- рної рослини. Ґрунтообробне знаряддя майбутнього повинно відповідати умо- вам, виробленим на протязі всієї історії існування землеробства – воно повинно створити оптимальні умови для вирощу- вання культурної рослини. Плуг пови- нен перевертати скибу ґрунту, перемі- шувати ґрунт, забезпечувати знищуван- ня бур’янів і рослинних останків, забез- печувати накопичення і збереження ґрунтової вологи, повітря і тепла. Сутність функції завбачення теорії полягає в тому, що всяка дійсно науко- ва теорія дає можливість людям не тільки пояснити суть навколишніх явищ, розкрити закономірності їх роз- витку і керуватись цими знаннями в своїй практичній діяльності, але й на основі цих знань розкрити тенденції подальшого розвитку цих явищ, перед- бачити настання майбутніх подій, що в свою чергу має велике значення як для діяльності людини так і для самого на- укового пізнання [25]. В різних ґрунтово-кліматичних умовах середовище для обробітку має різні фізико-механічні властивості. Різ- ні властивості ґрунт може мати навіть на одному полі. Ці властивості можуть мінятися в залежності від погодних умов. Тоді потрібно мати багато зна- рядь на всі випадки життя, бо інакше в ідеалі створити оптимальні умови для рослини неможливо. Або створити ґрунтообробне знаряддя-хамелеон, яке могло б пристосовуватись до різних, змінних властивостей ґрунту і змін в навколишньому середовищі. Напри- клад, полиця повинна бути з регульова- ною кривизною поверхні, ніж і леміш міняти кути атаки. А може без плуга, без полиці, без ґрунтообробного знаряддя в сьогодні- шньому розумінні будуть створюватись оптимальні умови для росту культурної рослини. Можливо розум людини сягне такої досконалості, що зможе розроби- ти такі методи і засоби, які в гармоній- ному поєднанні з силами природи за- безпечать необхідний рослині розвиток. ЛІТЕРАТУРА 1. Глухов А.Г. Книги, пронизы- вающие века / Глухов А.Г.– К. : Рад. школа, 1979. – 152 с. 2. Новиков Ю.Ф. Эволюция техники земледелия и проблема эро- зии / Новиков Ю.Ф., Истрати А.К. – Эволюция техники земледелия и проблема эрозии. – Кишинев: Шти- инца, 1983.– 211 с. 3. Вергунов В. Нотатки до теоре- тичних засад історії розвитку ґрунтообробної техніки / В. Вергунов, О. Мудрук // Праці наукового товари- ства ім. Шевченка. Студії з поля історії української науки і техніки / Редактори тому О. Коновець та О. Романів. – Львів, 2004. – Том ХІІІ. – С. 120–137. 4. Мудрук О.С. Структура теорії еволюції наукової думки про утворення і використання грунтів / Мудрук О.С. // Історія науки і біографістики. – 2008. – Вип. 2. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/E– Journals/INB/2087–2/06mosdvs.html 5. Паюк Н. Історія обробітку грунту: періодизація і проблеми мінімі- зації / Наталія Паюк // Історія українсь- кої науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр. Дніпропетр. нац. ун-т та ін. / Відп. редактор О.Я. Пилипчук. – К., 2005. – Вип. 18. – С.128–135. 6. Паюк Н.О. Теоретичні питання історії обробітку ґрунту / Наталія Олек- сіївна Паюк // Східноукраїнський нац. Ун-т імені Володимира Даля: Історичні записки: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2004. – Вип. 3–4. – С. 119–130. 7. Мудрук О. Теоретичні і мето- дологічні аспекти проблеми періодиза- ції історії грунтообробної техніки / Олексій Мудрук // Іст. укр. науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр. / Дніпро- РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 18 петр. Нац. ун–т. ЦНСГБ УААН; Ред- кол.: Пилипчук О. Я. (відп. ред.) та ін. – К., 2001. – Вип. 6.– С. 115–120. 8. Шквира З.А. Історія плуга в Україні в ХІХ – на початку ХХ століт- тя: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.07 “Історія науки і техніки” / З.А. Шквира. – К., 2003. – 17 с. 9. Каштанов А.Н. Основы ланд- шафтно – экологического земледелия / Каштанов А.Н., Лисецкий Ф.Н., Швебс Г.И. – М.: Колос, 1994. – 127 с. 10. Гуков Я.С. Обробіток ґрунту. Технологія і техніка. Механіко техноло- гічне обґрунтування енергозберігаючих технологічних засобів для механізації об- робітку ґрунту в умовах України / Гуков Я.С. – К.: Нора-прінт, 1999 – 280. 11. Почвы Украины и повышение их плодородия / под редакцией д-ра с.- х. наук Н.И.Полупана.– К.: Урожай, 1988. – т.1–2. – 10–11. 12. Сайко В.Ф. Устойчивость зем- леделия: проблемы и пути решения / Сайко В.Ф., Малиенко А.М., Мазур Г.А., и др. – К. : Урожай, 1993. – 320 с. 13. Справочник по почвозащит- ному земледелию.– К. : Урожай, 1993. – 320 с. 14. Тарарико А.Г. Агроэкономи- ческие основы почвозащитного зем- леделия / Тарарико А.Г.– К. : Уро- жай,1990. –184 с. 15. Зворыкин А.А. История техни- ки / Зворыкин А.А., Осьмова Н.Н, Чер- нышев В.И. Шухардин С.В. – М. : Изд– во социально–экономической литера- туры, 1962 – 772 с. 16. Горячкин В.П. К истории плуга / Горячкин В.П. / Собр.сочинений. Том 1.– М. : Колос, 1968.– с.5–9. 17. Глазко В.І. Генофонд на дегра- дація / Глазко В.І. – Газета “Світ”, №1516. квітень 2001. 18. Скорняков С.М. Культура об- работки почвы и урожай / Скорняков С.М., Николаев С.С. – М.: Московский рабочий, 1966.– 96 с. 19. Кедров Б.М. О методологиче- ских вопросах истории естествознания и техники / Кедров Б.М. Вып. 18. – М.: 1965. с.34 20. Иванов Б.И. Становление и ра- звитие технических наук / Иванов Б.И., Чешев В.В. – Л. : Наука, 1977.– 263 с. 21. Шиндлер К.Г. Машины и ору- дия современного сельского хазяйства / Шиндлер К.Г. – К. : 1904. – 278 с. 22. Програма виробництва тех- нологічних комплексів машин і об- ладнання для агропромислового комплексу на 1998 – 2005 роки (Схвалено постановою Кабінету Мі- ністрів України від 30 березня 1998 р. № 403). – К., 1998. – 244 с. 23. Ройтберг В. Комплексность и универсальность машин / Ройтберг В., Ройтберг Л. / Техніка АПК. – 2000. – № 6. – С. 6–7. 24. Соломаха Г. Мы создаём плуги / Соломаха Г. / Тхніка АПК. – 2000. – № 6. – С. 3–5. 25. Андреев И.Д. Теория как фор- ма организации научного знания / Анд- реев И.Д.– М. : Наука, 1979. – 303с.

Ґрунтообробна техніка: наукові погляди на історію її розвитку

Репозитарії

Схожі ресурси