Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві

В статье рассматриваются вопросы эволюции научной мысли по развитию технических средств для механизации кормоприготовления в животноводстве Украины. Исследованием определены периоды истории развития средств кормоприготовления, которые дополнят национальную историю науки и техники Украины....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Шейко, Н.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2009
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Наукові і технічні досягнення минулого
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79201
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві / Н.В. Шейко // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 2. — С. 33-41. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-79201
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-792012015-03-30T03:01:53Z Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві Шейко, Н.В. Наукові і технічні досягнення минулого В статье рассматриваются вопросы эволюции научной мысли по развитию технических средств для механизации кормоприготовления в животноводстве Украины. Исследованием определены периоды истории развития средств кормоприготовления, которые дополнят национальную историю науки и техники Украины. In article questions of evolution of scientific thought on development of means for mechanization of food preparations in animal industries of Ukraine are considered. Research defines the periods of history of development of means food preparations, which will complement national history of a science and technology in Ukraine. 2009 Article Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві / Н.В. Шейко // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 2. — С. 33-41. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79201 001.8; 636.02 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові і технічні досягнення минулого Наукові і технічні досягнення минулого
spellingShingle	Наукові і технічні досягнення минулого Наукові і технічні досягнення минулого Шейко, Н.В. Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві Питання історії науки і техніки
description	В статье рассматриваются вопросы эволюции научной мысли по развитию технических средств для механизации кормоприготовления в животноводстве Украины. Исследованием определены периоды истории развития средств кормоприготовления, которые дополнят национальную историю науки и техники Украины.
format	Article
author	Шейко, Н.В.
author_facet	Шейко, Н.В.
author_sort	Шейко, Н.В.
title	Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві
title_short	Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві
title_full	Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві
title_fullStr	Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві
title_full_unstemmed	Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві
title_sort	періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2009
topic_facet	Наукові і технічні досягнення минулого
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79201
citation_txt	Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві / Н.В. Шейко // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 2. — С. 33-41. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT šejkonv períodizacíâístoríímehanízacíípídgotovkikormívutvarinnictví
first_indexed	2025-07-06T03:15:35Z
last_indexed	2025-07-06T03:15:35Z
_version_	1836865800057651200
fulltext	НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 33 УДК 001.8; 636.02 ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ МЕХАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ КОРМІВ У ТВАРИННИЦТВІ Шейко Н.В., методист (НУБіПУ "Ніжинський агротехнічний інститут") В статье рассматриваются вопросы эволюции научной мысли по развитию тех- нических средств для механизации кормоприготовления в животноводстве Украины. Исследованием определены периоды истории развития средств кормоприготовления, которые дополнят национальную историю науки и техники Украины. In article questions of evolution of scientific thought on development of means for mechanization of food preparations in animal industries of Ukraine are considered. Research defines the periods of history of development of means food preparations, which will comple- ment national history of a science and technology in Ukraine. Періодизація історії науки і прак- тики підготовки кормів у тваринництві має непересічне значення для розумін- ня динамічного процесу перебігу подій, які супроводжували розви- ток цієї важливої для сільсь- кого господарства галузі знань в Україні. При проведенні пері- одизації головним відправ- ним положенням є об’єк- тивний вибір основи для поділу предмету пізнання на характерні періоди його розвитку. За основу потріб- но вибрати один найбільш важливий, або сукупне по- єднання декількох взаємо- пов’язаних суттєвих принципів, що характеризують даний предмет, визна- чають і впливають на всі інші зв’язки. Поряд з цим, вибрана основа повинна бути головною у всіх періодах. Одна з перших розробок з пері- одизації історії техніки, яка ідентичною мірою відповідає розвитку кормопере- робної техніки, була здійснена за кри- теріями енергетичного засобу й кількі- сним збільшенням використаних у тех- нологічному процесі знарядь чи машин та їх функціональним ускладненням [1]. Спроби створення універсальної пері- одизації, придатної для всіх досліджень історії науки і техніки, як показав С.В. Шухардин, не дали і не могли дати позитивного результату [1, с. 101]. Питання проведення іс- торико-наукових досліджень розвитку засобів механізації підготовки кормів у тварин- ництві України не відобра- жені в літературних джере- лах. Тому доцільно виконати такі дослідження шляхом проведення аналізу минулих технологій і технічних засо- бів, виділивши в них спільні риси та передумови. Це не- обхідно як в загальному контексті пізнання, вивчен- ня, систематизації і поповнення впоря- дкованих знань цього напряму предме- тно-практичної діяльності людини в аграрному виробництві, так і для аналі- зу, відшукування та відтінення тієї час- тини досвіду минулого, яка могла б стати корисною в наступні періоди роз- витку людського суспільства. Метою дослідження є одержання історичних закономірностей накопи- чення наукових та прикладних знань з проблеми розвитку технічних засобів з підготовки кормових матеріалів у тва- ринництві України. НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 34 Розробка періодизації виконувалась за методиками, викладеними у працях А.А.Зворикіна [2], Б.І. Іванова і В.В. Че- шева [3], І.Я. Конфедератова [4] С.В. Шухардина [1] та інших дослідників. Предтечею еволюції технічних засобів кормоприготування є розвиток технології виконання роботи, яка спира- ється на можливість покращити підгото- вку корму [5]. Технічні засоби приготу- вання кормів на всіх етапах свого засто- сування розвивались під впливом тих соціальних і економічних умов, які були характерні для кожного історичного періоду, кожної суспільно-економічної формації. Тому із всієї різноманітності фактів, подій, явищ необхідно вибрати ті, які визначають головні тенденції роз- витку та взаємозв’язки, дозволяють спрямувати напрями прогресу [1, -с. 3]. Вивчення історії науки і практики приготування кормів вимагає виділення характерних періодів генезису техноло- гічних прийомів і технічних засобів, що якісно відрізняються один від одного. При цьому, насамперед, необхідно знайти об’єктивні критерії, що відмі- чають внутрішню логіку і специфічні закономірності розвитку технічної нау- ки, пов’язані із застосуванням резуль- татів наукових та практичних пошуків, що дали суттєвий поштовх розвитку питань кормопереробки на новій осно- ві, а також випливають з різних пері- одів розвитку суспільства і розмежовані певними віхами у часі [3]. Роботу з періодизації історії ство- рення та функціонування кормоперероб- ної техніки доцільно почати з вивчення способу виробництва, який на кожному етапі достатньо чітко прослідковується за окремими складовими із наявного істо- ричного матеріалу, розміщеного в хроно- логічному порядку [4, с. 142]. Аналіз історії розвитку кормопе- реробних машин вказує на існування помітного впливу на їх досконалість протиріччя між реальними потребами людей в тваринницькій продукції на певних етапах розвитку суспільства і можливостями її виробництва. Тому зміну періодів виробничих відносин в аграрному секторі також можна прийн- яти, як одну із загальних передумов побудови періодизації. До інших ви- значальних критеріїв періодизації слід віднести елементи технології, техніч- них рішень, закладених в переробних машинах, енергетичних засобів і систем приводу робочих органів, систем управління та контролю роботою ма- шин. Зважаючи на це, в основу періоди- зації повинен бути покладений компле- ксний критерій технологічних та техні- чних процесів, які на даний період за- стосовані в конструкціях відповідного обладнання, рівень якого досягається ступенем пізнання та використання сил, явищ і законів природи, глибиною про- никнення наукової думки в застосовані фізичні процеси, що впроваджені на даний період в конструкції машин чи їх виробниче поєднання. Проведення пе- ріодизації дозволяє розкрити особливо- сті історичного розвитку кормопереро- бної техніки. В зв’язку з цим важливо визначитись, що необхідно прийняти за відправну точку при окресленні меж етапів періодизації. Зворикін А.А. дово- дить, що початком нового етапу в історії розвитку техніки слід вважати не перше формулювання певної ідеї, а її практич- не здійснення [2]. Цей підхід доповнює Шухардин С.В., вважаючи, що новим етапом розвитку певної галузі науки і техніки є не лише практичне здійснення даних технічних рішень, а й широке їх використання у виробництві, тобто той момент, коли у виробництві нова техніка уже займає велику питому вагу [1]. Аналізуючи особливості розвитку технологій годівлі тварин та напрямів вдосконалення кормопереробної техні- ки в різні історичні епохи, з різними формами організації виробництва сус- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 35 пільством матеріальних благ та виділя- ючи характерні особливості цього виду предметно-практичної діяльності агра- рного сектору, можна простежити по- чатковий етап кожного періоду, коли одна чи декілька ознак розвитку дає поштовх для суттєвих змін не лише підходу до організації виробництва, а й створює підґрунтя для внесення змін у внутрішню функціональну структуру знарядь. В подальшому ця ознака набу- ває більш вагомого значення стосовно нових умов і часто переходить в насту- пні періоди у видозміненому стані. То- му відліком в кожному періоді поста- ють не різкі заміни характерних ознак виробництва, а завершальний етап пе- ред настанням переважного впливу но- вих ознак, що не мали місце в попере- дньому періоді і проявлення яких при- водило до корінних змін техніки та технології приготування кормів. Зважаючи на подані вище підходи, а також використовуючи накопичений тео- ретичний і практичний досвід з вказаного питання, історико-науковий розвиток технології та техніки підготовки кормів умовно можна поділити на п’ять періодів, характерні ознаки яких показані на рис. 1. 1. Ранній період розвитку історії підготовки кормів на терені України охоплює найтриваліший період часу від IV ст. до н.е. по IX ст. н.е. Обумовле- ність початку раннього періоду можна відліковувати знайденими археологами в багатьох місцях на території України переробними знаряддями, зокрема в нижнім Подніпров’ї кам’яної зернотер- ки і кам’яних жорен [6, -с. 86-89] та кам’яної ступки [7, -с. 23-24] більшість яких датуються ІV ст. до н.е. Рисунок 1 – Характерні ознаки розвитку кормопереробної техніки України В цей період набула всебічного розповсюдження індивідуальна форма ведення тваринницької галузі, при якій різні види робочих і продуктивних тва- рин знаходились на особистому госпо- дарському подвір’ї або виганялись на НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 36 випаси; при цьому обслуговування тва- рин виконувалось членами сім’ї селя- нина. Існувала також форма кооперу- вання праці в тваринництві, коли вели- ка рогата худоба на період випасів об’єднувалась в череди і обслуговува- лась окремими селянами почергово або на правах домовленостей між ними, але під час випасів роботи, які пов’язані з підготовкою кормових матеріалів до згодовування, не виконувались. Ці опе- рації проводились кожним селянином на його власному подвір’ї. В особистому секторі селянина були невеликі групи тварин, хоч зага- льна їх кількість в окремих поселеннях іноді сягала значних величин. Для за- своєння тваринами фуражного збіжжя [8, с. 179], його необхідно було підго- тувати до згодовування, використовую- чи спеціалізовані та пристосовані тех- нічні засоби. В ранній період людина почала за- стосовувати процеси та прості пристрої для доведення зібраного чи вирощеного корму до покращеного стану для спожи- вання твариною. Переробці підлягали окремі види кормової сировини. В першу чергу це стосувалось зернових культур та коренеплодів і в деякій мірі скошеної зеленої маси та грубих кормів (сіна, со- ломи, гіллячкового корму). Основна ж частина кормових матеріалів згодовува- лась в натуральному вигляді. Цей період характеризується виникненням способів механічної підготовки кормів розбиван- ням, різанням, перетиранням, а також, в меншій мірі, гідравлічною та тепловою обробкою – замочуванням, проварюван- ням, піджарюванням. При механічній обробці використовувались прості ін- струменти: ножі, молотки, ударні та тер- кові камені. Структура процесу механіч- ної обробки, що закладалась в переробне знаряддя, була дволанковою: “рука – ро- бочий інструмент”. Вказане поєднання силового та виконавчого органів дозволяє створювати лише знаряддя з проведен- ням однієї операції, частіше всього це подрібнення і рідше – змішування. Дода- ткові операції переробки: підготовка ма- теріалу та відбір готової продукції вико- нувались до та після проведення техноло- гічної операції. Тобто процес переробки виконувався циклічно і включав підгото- вчий, технологічний та заключний етапи. Джерелами пізнання способів та знарядь з переробки кормів в ранній період є дані досліджень розвитку тва- ринництва, види та характеристика продукції, одержані в землеробській галузі, опис процесів предметно- практичної діяльності людей у вказа- ний період, а також археологічні знахі- дки знарядь, що відносяться до предме- тів багатоцільового використання і мо- жуть бути застосовані для підготовки кормових матеріалів до згодовування тваринам. На сьогодні достатньо гли- боко досліджені кількість та види до- машніх тварин, які розводились в давні історичні епохи в Україні, їх ймовірна продуктивність та кормова база, але питанням підготовки кормових матері- алів не приділялось належної уваги. Поза дослідженнями залишилась і тех- нічна база кормоприготування. Оскіль- ки існують морфологічні описи потен- ціалу знарядь виробництва, то постає необхідність більш поглибленого аналі- зу можливостей використання давніх археологічних джерел, зокрема щодо підготовки ними кормових матеріалів. Оскільки кормові матеріали мають різні фізико-механічні властивості, то для їх переробки повинні застосовува- тись різні фізичні способи та їх матері- алізація у вигляді переробних знарядь. Подрібнення зерна виконувалось шля- хом його перетирання між двома твер- дими поверхнями. Співставлення мор- фологічних та функціональних власти- востей зернотерок та жорен свідчить, що вже на початку раннього періоду мали місце суттєві зміни переробних знарядь. Якщо для зернотерки необхід- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 37 но було виконати попереднє розміщен- ня зерна на нерухомій плиті, а верхній камінь приводився в дію рукою шляхом надання йому зворотно-поступального руху, то в жорнах застосовувався більш зручний коливний рух, а подача зерна в зону подрібнення здійснювалась непе- рервно з воронкоподібного заглиблення у верхньому камені через щілинний отвір. Такі нововведення не лише поле- гшували працю, а й підвищували її про- дуктивність. За своїми параметрами зер- нотерки відповідають можливостям пе- реробки не лише продовольчого зерна, а й зерна призначеного для кормових ці- лей. Поряд із зерном злакових (ячмінь, овес) також використовувалось зерно вики та гороху [5, с. 106]. На рубежі і в перші століття н.е. для подрібнення зер- на застосовувались одноручні сферичні й дворучні плоскі жорна. В ІІІ-V ст. з’явились жорна з коловим рухом верх- нього каменя через поводок, прикріпле- ний до осі обертання. Згодом рукоятка приводу переноситься на периферійну частину каменя, а вже в VІІІ-Х ст. відбу- вається перехід на конусні жорна, що сприяло відведенню переробленого про- дукту з зони подрібнення [5, с. 110-112]. Другим видом корму, за необхід- ністю переробки перед згодовуванням, були коренеплоди. Оскільки корене- плоди, як і деякі інші соковиті плодові корми, завеликі для разового розмі- щення в ротовій порожнині тварин, то їх необхідно було привести до співста- вних розмірів. Для виконання цієї опе- рації зручно було використовувати різ- ного роду ножові знаряддя, якими по- дрібнювали корм способом зрізу. Арсе- нал придатних для виконання такої ро- боти технічних засобів був створений на території України ще в більш давні часи, починаючи з трипільської культу- ри. Спочатку це були серпи та ножі, виготовлені із макропластин кремнію, а пізніше із міді. В І тисячолітті з’явились залізні слабковигнуті серпи, прямі та серповидні довгі ножі, залізні коси [2, -с. 110-112; 6]. Такі ножі відпо- відали умовам перерізання коренепло- дів на дрібніші частинки. 2. Другий період розвитку кормо- переробних знарядь характерний засто- суванням передаточних механізмів та засобів впорядкування руху робочих органів. Тривалість цього періоду може бути прийнята від ІХ-Х ст. до ХVІІІ- ХІХ ст. Характерні особливості почат- кової межі періоду почали впроваджу- ватись в інших галузях виробництва значно раніше. Що ж до приготування кормів в особистих селянських госпо- дарствах, де потужність енергетичного джерела була невеликою, то їх широке застосування почалось пізніше і пов’язане із створенням простих, мало- енергоємних систем передачі руху. Їх впровадження в кормопереробні маши- ни малої продуктивності на той час до- зволило не лише зменшити наванта- ження, але й створити умови для під- вищення продуктивності праці. В першій половині другого пері- оду тваринницьке виробництво на те- риторії України майже повністю зосе- реджувалось в особистих селянських господарствах. А починаючи з ХІV-ХV ст. поряд із особистим сектором почи- нають з’являтись більш крупні госпо- дарства, в яких застосовувалась підне- вільна праця закріпачених селян. Такі господарства мали збільшене поголів’я тварин і для приготування кормів в них використовувались знаряддя високої продуктивності, що досягалось збіль- шенням геометричних розмірів облад- нання, застосуванням складніших сис- тем передачі енергії та використанням групового приводу або переходу на тваринний привод. Кормопереробні знаряддя поступо- во вдосконалювались і набували вигляду сукупного поєднання нерухомої основи і розміщених на ній силової та технологі- чної частини. Структурна схема приго- тування корму мала триланкову систе- му: “біологічне енергоджерело – меха- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 38 нізм передачі або впорядкування руху – робочий орган знаряддя”. Механізми з впорядкування руху забезпечували ко- ловий рух в горизонтальній чи вертика- льній площині або зворотно- поступальне переміщення інструменту. Це сприяло підвищенню коефіцієнта передачі енергії та зменшувало втомлю- ваність “живого двигуна”. Поряд з цим застосовувались прості передаточні ме- ханізми, що забезпечували збільшення частоти обертання робочого органу або підведення енергії в іншому напрямі. Для переробки зернових матеріа- лів застосовувались ротаційні постави, а при подрібненні стеблових та корене- плодів – ножі з коливним або коловим рухом. Такі знаряддя довгий час зали- шались одноопераційними і виконували процес подрібнення корму, рідше пе- ремішування декількох кормових ком- понентів. Лише в ХІХ ст., коли став впроваджуватись універсальний кінний привод та були розроблені малоенерго- ємні передаточні механізми, кормопе- реробні знаряддя почали доукомплек- товуватись пристроями для виконання допоміжної операції – подачі кормової сировини до робочих органів. Передаточні механізми в Х-ХІІ ст. набули широкого застосування в знаря- ддях для переробки зерна на корм, а зго- дом, в ХVІІІ-ХІХ ст., також для подріб- нення коренеплодів і різання стеблових кормів. В цей період відбувалось фор- мування загальної схеми кормоперероб- них пристроїв, при якому не лише по- кращувались умови праці, а й підвищу- валась якість переробленого кормового продукту. Значний розвиток металооб- робної промисловості в ХІХ ст. дозво- лив виготовляти більш раціональні за умовами застосування та менш енерго- ємні робочі органи і деталі приводних механізмів, що підвищувало технічну досконалість переробних знарядь. Як приклад загального технічного рівня знарядь для подрібнення зерна мо- жна вказати на ручні побутові жорна Ки- ївщини та Поділля ХVІІІ-ХІХ ст. [7, с. 163.]. Для переробки фуражного зерна починають широко застосовуватись ме- талеві робочі органи, які мали форму ко- нуса або плоского диска і приводились в дію вручну або від кінного приводу [9]. Для переробки коренеплодів ви- готовлялись вертикально-дискові ко- ренерізки та барабанні терки з ручним приводом і гравітаційною подачею сировини. Поряд із прямолінійними металевими ножами знаходять засто- сування ступінчасті леза, які поліп- шують якість корму [9]. Подрібнення стеблових кормів тривалий час проводилось простими соломорізками з робочим органом у вигляді коливного ножа шарнірно за- кріпленого до протирізальної пластини. Використовувався також пристрій з металевою косою, яка переміщувалась в вертикальній площині від ножного приводу [3, с. 393-394]. Також застосо- вувався пристрій для різання укладеної на горизонтальний лоток соломи шар- нірно закріпленим коливним ножем з рукояткою [9]. Пізніше коливний рух ножа був замінений на коловий, а при- водна рукоятка розміщувалась на махо- вому колесі. Це сприяло більш рівномі- рному навантаженню при роботі і від- повідно полегшувало працю. 3. Період застосування механічних двигунів. Тривалість періоду обумовлю- ється з кінця ХІХ ст. до початку ХХ ст. Нижня межа періоду пов’язана з бурх- ливим розвитком промисловості та сіль- ського господарства після відміни крі- посного права, а верхня – регламентова- на для України революційними змінами 1917 року і початком корінної перебудо- ви аграрного сектору на колективні та державні форми господарювання. Диференціації селянських госпо- дарств сприяло успішне проведення сто- липінських реформ, які в цілому дали відчутний поштовх розвитку аграрного НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 39 виробництва [10, с. 9]. Поряд з бідняка- ми з’явився відносно чисельний проша- рок міцних господарів-фермерів. Згідно приведених вище ознак таке виробницт- во, як за формою власності так і за орга- нізацією праці, можна віднести до осо- бистих селянських господарств. Таким селянам було під силу придбати і ефек- тивно використовувати технологічні машини та механічні енергетичні дже- рела: парові локомобілі і двигуни внут- рішнього згорання. З позицій загального розвитку суспільства, вказаний період проходив на фоні бурхливого розвитку фундаментальних та прикладних наук, застосування наукового підходу до ви- вчення фізіології тварин і кормових ма- теріалів, використання силового приво- ду кормопереробних машин від механі- чних енергоносіїв [1]. Структура органі- зації роботи кормопереробної машини в цей період залишилась триланковою, але біологічне енергетичне джерело заміню- валось на механічне. Виробнича схема машини включала одну технологічну операцію та допоміжну транспортуючу. Впровадження парових млинів в південних районах України починаєть- ся з 1850 р., але основним їх призна- ченням спочатку було виробництво борошна для харчових цілей. Згодом парові машини використовуються як приводний механізм в стаціонарних кормопереробних машинах. В кінці ХІХ ст. відбувається помі- тний перехід на застосування в кормо- переробних машинах нафтових двигу- нів. Найбільш доцільними двигуни вну- трішнього згорання виявились для ма- лих установок, до яких відносилось і більшість кормоприготувальних машин в сільській місцевості. Крім механічних теплових дви- гунів для приводу переробних машин використовувались також механічні двигуни, в яких застосовувались природні джерела енергії: водяні ко- леса та вітряки. В Україні заможні селяни досить широко використовували водяні млини – практично у всіх губерніях півдня Російської імперії на вузьких гірських потоках і берегах нешироких річок. Наприклад, у Волинській губернії в 1880 р. налічувалось 1896 водяних млинів, в Полтавській – 1042 [8, с. 90- 102]. Особливо довго водяні млини зберігались на Волині, в Галичині та в Карпатах. Другим напрямом використання природної енергії в переробній техніці були вітряні млини. В ХІХ ст. вітряки були невід’ємним атрибутом і націона- льною ознакою українського села. Збе- реглися дані, що на Волині налічувалось 1339 вітряків, а на Полтавщині 4021 [8, с. 90-102]. Переважним напрямом засто- сування вітряних млинів був помел зер- на, хоч подекуди вони дооснащувались виносним приводом, до якого приєдну- вались за потребою інші технологічні пристрої, в т. ч. для подачі води й подрі- бнення кормових матеріалів. В цілому використання енергії води та вітру селя- нами у власному господарстві мали не- великі обсяги. Основні виробничі про- цеси в тваринництві виконувались за допомогою мускульної сили людини. 4. Період парцелярного господарю- вання в Україні продовжувався з 20-х до 60-х років ХХ ст. Його початок чітко визначився політичними змінами в краї- ні, повоєнною розрухою та економічним занепадом як в аграрному, так і в проми- словому виробництві. Хоч попередня технічна база була зруйнована, все ж таки мало місце створення на місцях простих кормопереробних знарядь з ру- чним та кінним приводом, які полегшу- вали працю в тваринництві. З 1929 року почалась нова форма – колективізація. Особисті селянські господарства терито- ріально були стиснуті до рівня присадиб- них ділянок і мали всі ознаки парцеляр- ного господарства [10, с. 16-17]. Засобами виробництва були прості кормоприготу- вальні знаряддя власного виготовлення, НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 40 що виконували одноопераційну роботу за дволанковою системою “мускульна сила людини – робочий орган”. Основне виробництво сільського- сподарської продукції переміщувалось в створені колгоспи та радгоспи. В 50- 60-ті роки були завершені основополо- жні наукові дослідження з годівлі сіль- ськогосподарських тварин і відпрацьо- вані практичні рекомендації щодо ос- новних принципів науково обґрунтова- ного застосування кормів. Стосовно кормоприготування була створена ґрунтовна база наукових даних щодо закономірності процесів подрібнення кормових матеріалів, дозування компо- нентів і їх змішування при підготовці до згодовування. 5. Період спеціалізованого вигото- влення заводами України кормопереро- бних машин з електроприводом для потреб особистих селянських госпо- дарств. Предтечею цього періоду були реформи М.С. Хрущова (1953-1962 рр.), які з часом дозволили підняти ви- робництво тваринницької продукції в особистих господарствах до обсягу, одержаному в колективних господарст- вах [11]. Початок періоду чітко окрес- люється постановою Партії та Уряду від 1981 р. про заходи з виробництва сільськогосподарської продукції в осо- бистих підсобних господарствах [12, с. 2.]. В розвиток постанови була розроб- лена і затверджена система машин по створенню техніки для особистого сек- тору виробництва, яка стала конкрет- ним планом роботи науково-дослідних інститутів, конструкторських організа- цій і заводів. Важливим напрямом в цій програмі стало створення кормопере- робної техніки. Як базове надбання бу- ли використані технічні рішення зару- біжних машин малої продуктивності та досвід створення кормопереробних машин для колективних господарств. Третім сприятливим фактором для роз- витку тваринництва в особистих селян- ських господарствах, крім урядових постанов та налагодження випуску ма- шин, було розпаювання землі, а відпо- відно можливість збільшення виробни- цтва кормів. Площа сільськогосподар- ських угідь за період від 1990 р. по 2003 р. збільшилась від 6,5% до 34%. Валова продукція особистих госпо- дарств становить дві третини, а у тва- ринництві сягає за 72% [13, с. 177]. Підвищенню рівня механізації сприяли: створення електродвигунів з високими показниками експлуатаційної надійності; побудова розгалуженої сіт- ки електричних мереж для забезпечен- ня особистих селянських господарств як однофазним, так і трифазним стру- мом; створення системи технічного сервісу тваринницьких машин. Поєдна- ний вплив прийнятих заходів та науко- во-технічні знання з приготування кор- мів створили можливості для різкого підйому рівня виробництва і зменшен- ня ресурсних затрат. Особливостями напрямів розвитку засобів механізації кормоприготування для особистого сектору в цьому періоді було застосування дискових і барабан- них ножових апаратів, молоткових ро- торів, теркових поверхонь, шнекових і лопатевих змішуючих органів. З метою зменшення маси машин їх раціональ- ною структурою стала дволанкова: “електропривод – технологічний апа- рат”. Поряд з одноопераційними маши- нами розроблялись комбіновані рішен- ня, наприклад, поєднання подрібнення зі змішуванням. При цьому машини дооснащувались простими пристроями для виконання транспортуючих та управляючих операцій. За короткий час було створено цілий ряд кормопереробних машин, які до- опрацьовувались і поліпшувались відпо- відно до особливостей індивідуального сектору тваринництва та організації раці- ональних умов його функціонування. Налагоджено випуск зернових дробарок, НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 2 41 подрібнювачів коренеплодів, соломорі- зок, комбікормових агрегатів, змішувачів кормових матеріалів, котлів-запарників [13]. Поряд із спеціалізованими машина- ми, що призначались для виконання ли- ше одного технологічного процесу для певної групи кормових матеріалів, були створені універсальні машини для пере- робки різних кормів, а також комбіновані машини, які мали змогу виконувати декі- лька технологічних операцій. Подана періодизація технології та техніки для підготовки кормів у тварин- ництві України, розроблена з урахуван- ням зміни соціально-економічних факто- рів, дозволяє системно вивчати зміни рівня історико-наукових знань з даного виду предметно-практичної діяльності людини, визначати на всіх стадіях зако- номірності розвитку аграрного виробни- цтва та передбачувати екстраполяційний вплив діючих факторів на розвиток меха- нізованого кормоприготування в наступні етапи розвитку суспільства. ЛІТЕРАТУРА 1. Шухардин С.В. Основы истории техники: Опыт разработки теоретических и методологических проблем. / С.В. Шухар- дин – М.: АН СССР, 1961. – 278 с. 2. Зворыкин А.А. О некоторых во- просах периодизации истории естествозна- ния и техники / А.А.Зворыкин // Вопросы истории естествознания и техники: Труды ин-та истории естествознания и техники. – М.: АН СССР, 1957. -Вып. 4. – С. 153 – 168. 3. Иванов Б.И., Чешев В.В. Становле- ние и развитие технических наук / Б.И.Иванов, Чешев В.В. -Л.: Наука, 1977. – 262 с. 4. Конфедератов И.Я. К вопросу о периодизации истории техники / И.Я.Конфедератов // Вопросы истории есте- ствознания и техники: Труды ин-та истории естествознания и техники. –М.: АН СССР, 1957. –Вып. 4. -с. 140-152. 5. Сторожук Л.О. Періодизація істо- рії розвитку технічних засобів щодо підго- товки зерна до згодовування тваринам / Л.О.Сторожук // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр. –К.: 2006, - Вип.23. -с. 198-203. 6. Либеров П.Д. К истории земледелия у скифских племен Поднепровья эпохи раннего железа в VI-II веках до н.э./ П.Д.Либеров // Ма- териалы по истории земледелия СССР. –М.: АН СССР, 1952. –Т.1,-с. 86, 95. 7. Греков Б.Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до ХVІІ века / Б.Д.Греков – М.: АН СССР, 1952. -с. 23-24. 8. Україна крізь віки. -К., Альтерна- тива, 1998. –Т.1. -с. 179. 9. Малиенко А.М. Проблемы аграр- ных реформ в Украине. / А.М.Малиенко -К.: Ин-т земледелия УААН, 1999. -с. 84. 10. О дополнительных мероприятиях по увеличению производства сельскохозяй- ственной продукции в личных подсобных хозяйствах граждан. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров ССР от 8.01.1981 г.// Правда. – 1981. – 9 янв. -с. 2. 11. Горленко В.Ф. Народна землероб- ська техніка українців / В.Ф.Горленко, І.Д.Бойко, О.С.Куницький – К.: Наукова думка, 1971. -с. 163. 12. Шейко Н.В. Історія формування практичної бази з виробництва засобів ме- ханізації підготовки кормів до згодовування в особистих селянських господарствах України / Н.В.Шейко // Зб. наук. пр. Львів- ського національного аграрного університе- ту. – Львів: 2008. - Т. 1. -с. 235-242. 13. Аграрна реформа в Україні / [Гай- дуцький П.І., Саблук П.Т, Лупенко Ю.О. та ін.]; за ред. П.І. Гайдуцького. –К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с. 14. Дебу К.И. Сельскохозяйственное машиноведение / К.И.Дебу -М.-Л.: Госиз- дат, 1930. -с.393-394. 15. Шиндлер К.Г. Учение о земледельче- ских машинах и орудиях / К.Г.Шиндлер // По- литипажи, эскизы и чертежи машин-орудий современного сельского хозяйства. –К.: «Ведо- мости с.х. пром.» -Вып. ІІІ, 1902. -с. 56. 16. Павловский И.Ф. Статистические данные о Полтавской губернии сто лет на- зад. / И.Ф.Павловский–Полтава: 1905. -с. 90-102.

Періодизація історії механізації підготовки кормів у тваринництві

Репозитарії

Схожі ресурси