Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького)
У статті прослідковується динаміка зростання й особливості розвитку архітектурно-планувальних схем міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Визначені чинники, які впливали на вказані процеси, зокрема, розвиток і зміщення транспортних комунікацій, зміна адміністративного...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79447 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) / С.М. Єсюнін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 39-50. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-79447 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-794472015-04-03T03:02:29Z Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) Єсюнін, С.М. Архітектурна та містобудівна спадщина У статті прослідковується динаміка зростання й особливості розвитку архітектурно-планувальних схем міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Визначені чинники, які впливали на вказані процеси, зокрема, розвиток і зміщення транспортних комунікацій, зміна адміністративного статусу міст тощо. В статье прослеживается динамика роста и особенности развития архитектурно-планировочных схем городов Подольской губернии во второй половине ХІХ – в начале ХХ ст. Определены факторы, которые влияли на указанные процессы, в частности – развитие и смещение транспортных коммуникаций, смена административного статуса городов и тому подобное. In the article the dynamics of growth and feature of development of architectonically- plan charts of cities of the Podil’ska province is traced in the second half of 19 – at the beginning of 20 centuries. Factors which infl uenced on the indicated processes are certain, in particular is development and displacement of transport communications, changing of administrative status of cities and others like that. 2010 Article Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) / С.М. Єсюнін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 39-50. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79447 uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Архітектурна та містобудівна спадщина Архітектурна та містобудівна спадщина |
| spellingShingle |
Архітектурна та містобудівна спадщина Архітектурна та містобудівна спадщина Єсюнін, С.М. Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті прослідковується динаміка зростання й особливості розвитку архітектурно-планувальних схем
міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Визначені чинники, які впливали на
вказані процеси, зокрема, розвиток і зміщення транспортних комунікацій, зміна адміністративного статусу міст тощо. |
| format |
Article |
| author |
Єсюнін, С.М. |
| author_facet |
Єсюнін, С.М. |
| author_sort |
Єсюнін, С.М. |
| title |
Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) |
| title_short |
Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) |
| title_full |
Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) |
| title_fullStr |
Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) |
| title_full_unstemmed |
Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) |
| title_sort |
забудова міст подільської губернії у другій половині хіх – на початку хх століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. хмельницького) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Архітектурна та містобудівна спадщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79447 |
| citation_txt |
Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) / С.М. Єсюнін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 39-50. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT êsûnínsm zabudovamístpodílʹsʹkoígubernííudrugíjpoloviníhíhnapočatkuhhstolíttâtapitannâŝodoíízberežennânaprikladímhmelʹnicʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-06T03:29:37Z |
| last_indexed |
2025-07-06T03:29:37Z |
| _version_ |
1836866682757316608 |
| fulltext |
Ðîçä³ë ²² ÀÐÕ²ÒÅÊÒÓÐÍÀ ÒÀ
̲ÑÒÎÁÓIJÂÍÀ ÑÏÀÄÙÈÍÀ
С.М. ЄСЮНІН
Забудова міст Подільської губернії у другій
половині ХІХ – на початку ХХ століття
та питання щодо її збереження
(на прикладі м. Хмельницького)
У статті прослідковується динаміка зростання й осо-
бливості розвитку архітектурно-планувальних схем
міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст. Визначені чинники, які впливали на
вказані процеси, зокрема, розвиток і зміщення тран-
спортних комунікацій, зміна адміністративного ста-
тусу міст тощо.
Ключові слова: Подільська губернія, міста,
архітектурно-планувальна схема, урбанізаційні
процеси, транспортна мережа, залізниця, пам’ятки
архітектури та містобудування
В історії Подільської губернії друга половина
ХІХ – початок ХХ ст. позначалася надзвичайно дина-
мічним розвитком міських поселень. Дослідження
містобудівних процесів є важливою складовою у
комплексному вивченні історії подільських міст, що
особливо актуально на сучасному етапі в контексті
перевидання у новій редакції багатотомної «Історії
міст і сіл України», а також для реалізації заходів
щодо охорони пам’яток архітектури та містобудування
зазначеного періоду.
Зазначимо, що історія формування забудови
у містах Подільської губернії та їх архітектурно-
планувальні особливості в другій половині ХІХ ст.
– на початку ХХ ст. до сьогодні залишаються темою
малодослідженою. Можна назвати лише праці, які
розглядають цю тему лише для окремих міст, зокрема,
Проскурова [1], Вінниці [2], Кам’янця-Подільського
[3] й деяких інших. Загальних питань розвитку міс-
тобудівних процесів в Україні дослідники торкалися
дещо частіше. Тут, передусім, слід зазначити фунда-
ментальну «Історію української архітектури» [4].
40 ISSN 2078-0133
У даній статті за мету ставиться розгляд основних чинників містобудівних
процесів у містах Подільської губернії другої половини ХІХ ст. – початку ХХ
ст., формування міської забудови, а також питання щодо збереження пам’яток
архітектури зазначеного періоду (на прикладі м. Хмельницького).
На середину ХІХ ст. за офіційним визначенням у Подільській губер-
нії було 17 міст: губернське (Кам’янець-Подільський), 11 повітових (Балта,
Брацлав, Вінниця, Гайсин, Летичів, Літин, Могилів, Ольгопіль, Проскурів,
Нова Ушиця, Ямпіль) і 5 заштатних (Хмільник, Сальниця (Літинського повіту),
Бар (Могилівського повіту), Стара Ушиця та Вербовець (Ушицького повіту) [5].
Така кількість міст зберігалася до початку ХХ ст., поки в 1903 р. статус безпо-
вітового міста не отримала Жмеринка [6].
Більшість міських поселень Подільської губернії на середину XIX ст. ще
не набули типових ознак ка піталістичних міст, що пояснювалося, насамперед,
економічним розвитком попередніх років. Основні промислові галузі Поділля
– бурякоцукрова, борошномельна й винокурна – мали аграрний характер. Усі
інші галузі промисловості були занадто дрібними, або тільки зароджувалися.
Надзвичайно слабким було транспортне сполучення між містами та регіонами,
що негативно впливало на розвиток торгівлі. Проте, після 1861 р. з початком
ери «великих реформ», становище поступово змінилося. Скасування кріпацтва,
соціальна перебудова суспільства й капіталізація економіки сприяли тому, що
вже наприкінці XIX ст. у Подільській губернії відбулися певні зміни у промис-
ловості, з’явилися торгово-фінансові установи, розбудовувалася мережа заліз-
ничних і шосейних шляхів, – усе це зумовлювало якісне перетворення міст.
Про зміни в економіці свідчить те, що цукрова, винокурна, тютюнова,
борошномельна, шкіряна й інші галузі промисловості, пов’язані з перероблен-
ням сільськогосподарської сировини, почали поступово перебазовуватися з сіл
у міста. Якщо підприємства залишалися в селах, то їхній розвиток усе одно
контролювався з міста, де створюва лися галузеві управління й банки. Велику
питому вагу в подільських містах становило дрібне ремісниче й кустарне
виробництво, із середовища якого з часом виокремлювалися значні ремісничі
майстерні та перетворювалися на заводи й фабрики. Одним із найбільш важли-
вих стимулів розвитку багатьох міст Поділля, як і раніше, залишалася торгівля
(внутрішня та зовнішня), яка наприкінці ХІХ ст. все більше набуває капіта-
лістичних форм – створюються торгові доми, розгалужені фірми, торгово-
фінансові установи. Концентрація виробництва й торгівлі у містах вносили
корективи в структуру існуючих міст.
Колосальне значення мало залізничне будівництво, яке розпочалося в 1865 р.
зі спорудження гілки Одеса–Балта. Всього ж до кінця ХІХ ст. в Подільській
губернії було споруджено близько 530 верст за лізничних колій [7]. Заліз ниці
помітно прискорювали розвиток міст, сприяли пожвавленню ділової активності
населення. Найвищі темпи зростання демонстрували якраз ті міста, через які
була прокладена залізниця – Вінниця, Проскурів, Могилів, Балта. Завдяки появі
залізниці, сформувалося й розвилося, навіть, окреме місто – Жмеринка, що
41Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
виникла у 60–х роках ХІХ ст. внаслідок інтенсивного залізничного будівництва
й певний час залишалася в статусі містечка. Але зростаюча економічна роль
Жмеринки спричинила до зміни статусу містечка в 1903 р. на безповітове місто.
Водночас, залишившись осторонь головних залізничних магістралей, такі міста,
як Гайсин, Летичів, Літин, так і не змогли сповна реалізувати свій урбанізацій-
ний потенціал [8].
У другій половині ХІХ ст. міста стали відігравати також провідну роль у
розвитку освіти, культури та охорони здоров’я Подільської губернії. В містах
концентрувалися навчальні заклади різних типів, які обслуговували потреби
не лише міських жителів, але й населення повітів. Збільшення кількості таких
закладів спостерігалася переважно на початку ХХ ст. Так, на початку 1910 р.
в Подільській губернії нараховувалося 16 гімназій, із яких 14 діяли в містах;
3 реальні училища (всі у містах), 3 комерційні училища (також усі в містах),
технічне училище (Кам’янець-Подільський), жіноча прогімназія (Гайсин) [9].
У містах відкривається чимало закладів культури – бібліотеки, театри, музеї
тощо. Насамперед, попит на такі заклади відчувався в губернському центрі,
де була зосереджена найбільша кількість учителів, лікарів, урядовців тощо.
У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в Кам’янці-Подільському були від-
криті перші на Поділлі публічна бібліотека, музей, театр [10]. Також можна кон-
статувати, що саме міста були центрами медичної галузі губернії – в них зосе-
реджувалася фактично третина всіх лікарняних ліжок, найбільші амбулаторії та
кожна четверта аптека. Розбудова освітньо-культурних і медичних установ набу-
вали значення важливого містоутворюючого чинника. Вони концентрувалися в
найбільш значних містах і суттєво впливали на їх розпланувальну організацію.
Адміністративні установи в цей період мали незначне містоутворююче зна-
чення. Так, заштатні міста Бар, Хмільник і Жмеринка, які мали більш розвинуту
економіку, значно випередили за всіма показниками такі повітові адміністратив-
ні центри, як Брацлав чи Ольгополь. Показником адмі ністративної значущості
міста в добу капіталізму були не стільки державні установи, як фінан сові корпо-
рації, банки, кре дитні контори й товариства. У Барі, Хмільнику й Жмеринці їх
нараховувалося декілька в кожному. Тісно пов’язані з промисловістю, транспор-
том, зовнішньою торгівлею та крупним капіталом, вони визначали економічний
розвиток не лише свого міста, але й навколишньої округи [11].
Суттєвим містобудівним чинником для окремих міст Подільської губернії
стало перебування в них військових гарнізонів, які стали постійно розкварти-
ровуватися з початку 1880–х років. Гарнізони були сформовані далеко не в усіх
містах Подільській губернії – лише в тих, що мали важливе стратегічне значення,
зручне транспортне сполучення, можливість розквартирування певної кількості
військ. На початку ХХ ст. в губернії можна виокремити міста з великими та
середніми сталими гарнізонами: Вінниця, Проскурів, Кам’янець-Подільський,
Жмеринка, Могилів-Подільський, Гайсин, Нова Ушиця, Літин [12, с. 337]. Міста,
де з’явилися сталі гарнізони, отримали завдяки цьому додаткові економічні виго-
ди, – саме в них наприкінці ХІХ ст. почали активно будувати гарнізонні (міські)
42 ISSN 2078-0133
казарми та військові містечка. Так, у 1885 р. було розпочате будівництво міських
казарм у Вінниці, які призначалися, передусім, 47–му Українському піхотному
полку, що прибув до міста в 1884 р. й став найбільшою військовою частиною
в цьому місті. Цим пояснюється, що якраз при 47–му полку була створена
робоча команда з будівництва казарм. Очолював роботи відомий в Російській
імперії інженер і архітектор К. Прусак, який спеціально для цієї справи був від-
ряджений до Вінниці. Завершилося будівництво казарм у 1890 р. [13]. У 1890 р.
у Проскурові було завершене спорудження першої черги військового містечка
для 35–го Бєлгородського полку, яке вела спеціальна «Войсковая строительно-
хозяйственная комиссия по опытной постройте в Проскурове казарм» [14]. Ця
комісія мала в розпорядженні не лише техніків і робочу команду, але, навіть,
тимчасово облаштований у передмісті Дубове цегельний завод. У 1893–1894
роках завершилося спорудження військового містечка в Могилеві – для 188–го
Батуринського резервного піхотного полку [15]. У жовтні 1893 р. у Проскурові
до новозбудованих біля залізниці казарм увійшов 46–й Дніпровський полк [16].
Військові містечка та казарми, здебільшого, займали цілі квартали, частіше –
окремі райони чи передмістя, – відтак, суттєво змінювали загальне розплану-
вання міст. Окрім військових об’єктів, у вище згаданих містах значно зростають
обсяги якісного житлового будівництва – присутність великої кількості військ
потребувала значної кількості квартири для офіцерського складу, й тому міські
землевласники активно споруджують привабливі прибуткові будинки.
Наслідком швидкого роз витку міст було збільшення чисельності місь-
кого населення. В 1862 р. населення Подільської губернії становило 1806364
мешканці, з них у містах мешкали 120640 [17], що складало 6,68 % від усього
населення. За Всеросійським переписом населення 1897 р. в губернії мешкали
3018299 осіб, з яких у містах – 221870 [18], тобто – 7,35 %. Однак, уже в 1913 р.,
коли населення губернії становило 3819262 мешканця, у містах проживали
371886 осіб [19], а це вже 9,74 %. Щоправда, зростання кількості на селення
було далеко не рів номірним у окремих містах. Переважна більшість міст про-
тягом досліджуваного періоду (1861–1914 роки) зберігала поступовий розви-
ток, демографічно збільшившись приблизно в 2–2,5 рази. Виключення складає
Вербовець, населення якого зменшилося, а також Гайсин, що збільшився усього
в 1,5 рази. Водночас, виокремлюється група міст, населення яких збільшилося
більше, ніж утричі: Бар (300 %), Могилів (400 %), Вінниця (майже 500 %),
Проскурів (майже 600 % (!)). Таким чином, станом на кінець 1913 р. група міст
(Вінниця, Кам’янець-Подільський, Проскурів) переступила 40–тисячну межу
чисельності й набула ознак великих міських поселень. До середніх міст (із
населенням від 20 до 40 тисяч) можна зарахувати Могилів-Подільський, Балту,
Жмеринку, Бар, умовно – Хмільник (19 тис. мешканців).
Як бачимо, в другій половині ХІХ ст. під впливом вищезгаданих міс-
тобудівних чинників починається якісна розбудова більшості подільських
міст. Однак, ефективно впливати на поліпшення планомірної забудови міст
державна адміністрація була безсилою. Згідно міського положення 1870 р. та
1892 р. піклування про облаштування міських поселень на основі затвердже-
43Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік 43
них планів покладалося на міські органи самоврядування. Насправді плани
подільських міст, якими користувалися від початку другої половини ХІХ ст.
застаріли, оскільки вони були затверджені ще в 40–і роки ХІХ ст.; в багатьох
випадках уже забудована територія на них не була позначена або ж спроектова-
ні площі, бульвари та вулиці так і не були влаштовані. Тому, важливим етапом
у розвитку міських поселень Поділля, стало затвердження в 1872–1874 роках
перспективних планів розвитку й урегулювання міст Подільської губернії. За
повідомленням Подільського губернатора, проекти таких планів були затвер-
джені імператором у 1872 р. для Кам’янця-Подільського, Балти, наступного
року – для Гайсина, Брацлава, Могилева, Проскурова, Літина; в 1874 р. – для
Вінниці й інших міст [20]. Згідно з цих планів органи міського самоврядування
надавали землі під забудову до кінця ХІХ ст. Проте, деякі невеликі міста, при-
міром – Нова Ушиця, Сальниця, Вербовець, Стара Ушиця й інші, ще тривалий
час продовжували користуватися старими планами забудови.
Розглянемо основні напрямки розвитку забудови подільських міст і голо-
вні компоненти міської забудови, що почали з’являтися у найбільших містах
Поділля наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Насичення міст промисловими підприємствами, транспортом, торговель-
ними, адміністративними й освітньо-культурними закладами, військовими
об’єктами, а також зростання чисельності населення при зводили до розширен-
ня їхньої території. Міста втрачають чіткість своїх кордонів, території деяких
збіль шилися в кілька разів, вони не лише охоплювали близькі передмістя, але
й досягали ко лись віддалених сіл і хуторів. Напрямки розвитку території міст
залежали від трасування шляхів сполучення [21]. Особливо активною містоут-
ворюючим чинником була залізниця, поява якої, безумовно, вносила свої корек-
тиви й у архітектурно-планувальний розвиток відповідних міст. Спорудження
залізничного вокзалу, розташованого подекуди на досить значній відстані від
центру міста, майже завжди спрямовувало територіальний напрямок розвитку
такого населеного пункту у свій бік, і в подальшому призводило до зростан-
ня всієї площі забудови. Так, у зв’язку зі спорудженням залізничної станції
у Проскурові в 1870 р. це місто починає швидко забудовуватися у східному
напрямку, вздовж залізниці [22]. Так само, активно розбудовуються привокзаль-
ні квартали Вінниці, що згодом значно збільшило Замостянську частину міста,
де були прокладені широкі прямі вулиці й бульвар [23]. Завжди впливало як на
розбудову міст, так і на формування їх планувальних структур, поштові шляхи
(тракти), які проходили через населенні пункти. В межах міст відрізки даних
шляхів, поступово забудовуючись з обох боків, виконували важливі функції
наскрізних міських магістралей, що з’єднували між собою окремі його частини,
а інколи перебрали на себе функції центральних вулиць. Це стосується, зокрема,
Проскурова, Летичева, Літина, Бара й інших міст.
Дещо по–іншому здійснювалося розширення губернського міста.
Основною концепцією розвитку Кам’янця-Подільського стала розбудова т.зв.
Нового плану, що почав інтенсивно забудовуватися в 1870–х роках і куди
44 ISSN 2078-0133
поступово переносилися деякі основні адміністративні та громадські установи
губернського центру – міська дума, Маріїнська жіноча гімназія, відділення
Держбанку, Велика торгова площа тощо. Тут були споруджені визначні об’єкти:
Подільська духовна семінарія (1865), новоплановський міст «зі скелі на скелю»
(1874), Олександро-Невська церква (1897), Казенна палата (1898) [24].
Відповідно до містоутворюючих чинників та місцевих особливостей,
міста Поділля наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. насичуються новими компо-
ненти міської забудови. Розглянемо деякі з них.
Як і в попередній час, громадський центр у містах зберігав компактність,
але якщо в середині XIX ст. на міській площі розташовувалися майже всі спо-
руди громадського призна чення, то в другій половині цього ж століття внаслідок
укрупнення міст такі споруди будуються, здебільшого, на прилеглих до центру
головних вулицях і кварталах. Так, у Проскурові, крім вулиці Кам’янецької,
в другій половині ХІХ ст. активно забудовувалася Олександрівська вулиця та
прилеглі до неї квартали, – і вже на початку ХХ ст. ця вулиця перебрала на себе
функції центральної. В Кам’янці-Подільському, як уже зазначалося, частина
громадських установ перемістилась на Новий план. Разом із тим, на периферії
також могли концентруватися певні громадські споруди – біля за лізничного
вокзалу групу валися споруди, пов’язані з транспортом; готелі (Вінниця), на око-
лицях виникали комплекси – вій ськові містечка, лікарні (Вінниця, Проскурів).
Новим явищем стало ство рення у структурі міст зон відпочинку – місь-
ких садів, скверів, пляжів (купалень). Виникають подібні зони, як правило, в
найбільших містах (Кам’янець-Подільський, Вінниця, Проскурів, Могилів),
обійшовши маленькі міста. Кількість садів і парків, які майже в усіх випадках
належали приватним особам, у процесі капіталістичної урбанізації помітно
меншає або вони взагалі зникають, поступаючись зеленим алеям уздовж тро-
туарів. Інколи навіть перед прибутковими будинками й деякими громадськими
спорудами виникали палісадники. Але загалом озеленення територією міст
розподілялося нерівномірно – переважно воно зосереджувалося в центральних
частинах міста або неподалік центру.
У формуванні архітектурного вигляду міста впродовж сторіч не останню
роль відігравали площі, які були вузловими пунктами вуличної системи та
розпланувальними ядрами функціональних зон міста. Але в розглядуваний
період місце площі в містобудівній системі дещо змінилося: капіталістичному
місту площа виявилась майже непотрібною. Громадське життя буржуа було
більш пасивним за сільського мешканця, воно сповідувало задоволення більше
особистих інтересів. Тому центр ваги архітектурної діяльності переноситься
на будівельну ділянку й комфортне помешкання. А для військової муштри й
урочистих парадів, які часто влаштовувалися у провінційних містах, цілком
підходили плаци на околицях поселень. Так само відживали свій вік ринкові
площі – замість відкритих базарів, де активність торгівлі залежала від пори
року та погоди, споруджували ряди торгових крамниць. З містобудівної прак-
тики майже зникають колись великі соборні площі. Відкритий про стір для
45Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік 45
ритуальних обходів у престольні свята звужується до мінімуму. Це підтверджує
новозбудована церква Олександра Невського в Кам’янці-Подільському.
Однак, якщо розглянути плани забудов міст, то можна помітити чималу
кількість запроектованих площ. Щоправда, ці позначки на мапі часто озна-
чали просто незабудований квартал. Ілюстрацією цього є плани Нового міста
в Кам’янці-Подільському (1861, 1872 та 1884 р.), яке геометричною мережею
вулиць оточувало давню частину. Тут передбачалося створити аж 7 площ,
із яких 6 мали бути аналогічні за розмірами прилеглим кварталам і лише
Семінарська площа в північ ному районі міста передбачалася більшою за роз-
міром – ніби скла деною з 4 кварталів. Подібний принцип був необ тяжливим
для проектуваль ників і мав певні зручності: у разі потреби площу легко
пе ретворювали в міський квар тал [25]. У випадку з Кам’янцем-Подільським так
воно й сталося. Або поглянемо на план забудови Проскурова 1874 та 1888 р.,
де було заплановано 4 площі [26]. Згодом незабудованою лишилась лише одна,
привокзальна…
Значно більша увага приділялася забудові вулиць і кварталів. Законодавство
Російської імперії регламентувала ширину вулиць і висоту навколишніх споруд;
в місцевих постановах часом обумовлювалася, навіть, капітальність забудови.
Наприклад, згідно з розпорядження Подільської губернської будівельної комісії
від 1861 р. відносно реалізації Нового плану Кам’янця-Подільського, передбача-
лося 6 розрядів забудови вулиць і кварталів залежно від розташування їх у місті.
Ця забудова мала різнитися за матеріалами, розмі рами й архітектурною зна-
чущістю будівель [27]. Подібні розпорядження видавали органи влади й інших
міст. Утім, такі постанови часто порушувалися приватними забудовниками.
Вулиці міст, які теж роз різнялися за діловою активністю і транспортною
насиченістю, можна поділити на два основні типи: 1 – магістралі; 2 – житлові
вулиці та провулки. На магістралях передбачалася капітальна забудова; на
початку ХХ ст. проїжджу частину частини брукували, на них влаштовували
водостоки й тротуари. Вулиці другого типу поступалися магістралям за рівнем
благоустрою і характером забудови. Соціальна й функціональна диференціація
частин міста зумовила відмінності у формі та розмірах кварталів, у характері
й щільності їх забудови. Виокремилися, зокрема, певні квартали замож-
них верств населення із садибами, поруч яких розташовувалися господарчі
подвір’я, навіть, город і сад [28].
Завдяки технічному прогресу помітно підвищився рівень благоустрою
міст. На початку ХХ ст. у містах стали впроваджуватися революційні досяг-
нення того часу: електрика (до 1914 р. перевагами електричного освітлення
вже користувалися міста Балта, Кам’янець-Подільський, Вінниця, Проскурів,
Могилів), телефонний зв’язок (перші мережі були прокладені у 1908–1910
роках у Вінниці, Могильові, Кам’янець-Подільському, Проскурові), електрич-
ний трамвай (запущений у Вінниці у 1912 р.), водогін (на 1910 р. мали Могилів
і Вінниця) [29].
46 ISSN 2078-0133
Незважаючи на значний прогрес порівняно з почат ком сторіччя, загалом
благоустрій подільських міст був вельми недосконалим і дуже відставав від
рівня тогочасних міст європейської частини Російської імперії. Простежувалась
також різниця в комунальних зручностях різних міст. Це пояснювалося тим, що
рівень благоустрою залежав від міських доходів, які були досить скромними.
Значна різниця була також у благоустрої окремих частин міста. Влада упоряд-
ковувала здебільшого центральні райони і майже не турбувалася про околиці.
Серед окремих архітектурних одиниць, простежується поява наприкінці
ХІХ ст. споруд нового типу, які визначали облік міст.
Основне значення в розвитку архітектури як мистецтва зберігали
культурно-освітні споруди. Передусім, це стосується театральних будівель.
Можна згадати театр у Кам’янці-Подільському (1869) або у Вінниці (будів-
ництво було завершене в 1910 р., мав залу на 1000 місць, фактично пред-
ставляючи собою дещо зменшену копію Київського театру опери та балету
[30]). Новим типом споруд став «народний дім», призначений для організації
дозвілля різних прошарків населення. В таких будівлях, як правило, були зали
для виставок, лекцій і зборів, бібліотека, книжкова крамниця, приміщення для
гуртків. У 1899–1900 роках «народний дім» з’явився у Кам’янці-Подільському
[3, с. 214], в 1902 р. – у Вінниці [31].
Ще один вид споруд нового типу, які на початку ХХ ст. масово з’явилися в
подільських містах – це фінансові установи та банки. Зовні ці споруди ви ражали
капітальність, ніби втілюючи надійність і гарантованість збереження фінансів.
Виокремлюються, наприклад, будівлі держскарбниці в Гайсині, відділення
Південно-Російського банку в Проскурові (1903), Дер жавний і Об’єднаний
банки в Кам’янці-Подільському (1896–1901) тощо.
У другій половині XIX ст. все ще бу дували традиційні гостинні двори та
торгові ряди. Зокрема, у Вінниці на прикінці 1870–х років був зведений гос-
тинний двір. Прогрес у архітектурі тор гівельних споруд полягав у прагненні
забезпечити якнай кращі умови для продавця й покупця, перенести опера ції,
що здійснювалися просто неба, під дах. Тому на зміну відкритим торговельним
ря дам приходять великі крамниці. Найбільш поширеними за лишались одинич-
ні заклади у вигляді крамниць, розміще них у перших поверхах гро мадських і
житлових будин ків.
Разом зі стрімким розвитком поштового зв’язку змінювали свій вигляд
поштові споруди. Їх вигляд ставав ошатнішим і презентабельним (при-
клад, поштово-телеграфна контора в Проскурові, будинок поштмейстера в
Могильові – обидва збудовані на початку ХХ ст.).
Визначними спорудами стають приміщення навчальних закладів. Можна
назвати чимало таких, збудованих наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.:
жіноча гімназія та реальне училище у Вінниці, реальне та міське училища у
Проскурові, реальне училище у Барі тощо.
Основним типом місь кої житлової забудови поступово стають багато-
квартирні будинки, оскільки вони давали змогу домовлас никам не лише жити
47Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
в місті, але й отримувати при буток. Прибуткові будинки зводили лише в цен-
тральних кварталах, вони були переважно двоповерховими й гарно опорядже-
ними. Проте, слід зазначити, що прибуткові будинки в подільських містах масо-
во почали будувати лише з початком будівельного буму – в 1900–1914 роках.
У зв’язку з розвитком транспорту та зростанням мо більності певних
груп насе лення особливу увагу звертали на будівництво залізничних вокза-
лів і готелів. Найвидатнішою вокзальною спорудою можна вважати вокзал у
Жмеринці (1899–1904). Стосовно готелів, вони подібно до прибутко вих будин-
ків були розраховані на різний контингент мешканців. Тому в деяких міс тах
створилася вельми роз галужена мережа цих закла дів – від фешенебельних
готелів до звичайних «мебльованих номерів». Так, наприклад, у губернському
центрі – Кам’янці-Подільському – було 15 готелів, у Вінниці – 12, у Могильові-
Подільському – 11 [32]. Серед усіх готелів Поділля найкращим вважався шес-
типоверховий «Савой» (1912 р., нині – готель «Україна») у Вінниці, який мав
небачену на той час розкіш – єдиний у губернії електричний ліфт і гарячу воду.
У Проскурові тривалий час найпрестижнішим був готель «Петербурзький»
(1898), поки в 1910–1912 роках не збудували чотирьохповерхову споруду готелю
«Континенталь» – він мав 3 «люксові» апартаменти, 5 номерів «першого класу»,
електричне освітлення, але найголовніше – гаряче водопостачання [33].
Виробничі споруди мали вигляд кількаповерхових будівель і теж мали
досить привабливий архітектурний вигляд. Такими спорудами, наприклад,
стали цукрозаводи в Проскурові, Барі та поблизу Хмільника. В ясних фор-
мах цегляного стилю в 1901 р. був зведений пивоварний завод у Проскурові.
Комунальне будівництво теж набувало вишуканих архітектурних форм.
Яскравий приклад – водонапірна вежа у Вінниці, пожежна каланча у Балті
тощо. Ці споруди не лише виконували свої прямі функції, але й стали справж-
ньою окрасою міст.
Разом із дослідженням містоутворюючих процесів у містах Подільської
губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. постає питання збереження
пам’яток архітектури та містобудування зазначеного періоду. Це особливо важли-
во з огляду на те, що більшість історичних міст Поділля якраз цього часу набули
міського вигляду. Відтак, ці пам’ятки закарбували один із найважливіших періодів
у історії згаданих міст. Чимало будівель означеного часу збереглося в Кам’янці-
Подільському, Вінниці, Проскурові, Могильові-Подільському, Жмеринці, Барі,
Гайсині й інших містах; більшість з них потребує охорони й збереження.
Можна проілюструвати це на прикладі пам’яток Проскурова (нині –
м. Хмельницький). Упродовж радянського часу в м. Хмельницькому не було
взято під охорону жодної пам’ятки архітектури та містобудування. Лише в 1993 р.
фахівці Науково-дослідного інституту теорії й історії архітектури та містобу-
дування (м. Київ) провели комплекс науково-пошукових робіт у Хмельницькій
області, в результаті яких був складений Реєстр нерухомих пам’яток місто-
будування й архітектури. Згідно цього Реєстру було запропоновано місцевим
органам влади взяти під охорону 57 об’єктів м. Хмельницького з наданням
48 ISSN 2078-0133
їм статусу пам’яток містобудування й архітектури місцевого значення. Проте,
відсутність в міському управлінні архітектури та містобудування відповідної
пам’яткоохоронної структури (точніше штатної одиниці в структурі міськви-
конкому), призвела до того, що зазначені об’єкти під охорону не були взяті. Як
наслідок: у 2002–2004 роках дві пам’ятки були знищені, деякі інші безконтр-
ольно перебудовані.
Разом із тим, у 2005–2007 роках фахівцями редколегії «Зводу пам’яток
історії та архітектури України» була проведена додаткова дослідницька робота
щодо історичної цінності виявлених у 1993 р. й інших об’єктів давньої забудови
міста. Результатом стали пропозиції внести до Реєстру ще 14 пам’яток архітекту-
ри та містобудування і пам’яток історії м. Хмельницького і одночасно видалити
зі списку знищені й спотворені пам’ятки, що втратили історичну й архітектурну
цінність (таких виявилося 4). Загалом же, виявлені об’єкти культурної спадщини
в м. Хмельницькому мають важливе значення для збереження середовища істо-
ричної забудови та є цікавими пам’ятками архітектури кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Станом на сьогодні є негайна потреба у збереженні й охороні 65 пам’яток
м. Хмельницького, присвоївши їм статус пам’ятки місцевого значення. Особливо
нагальною є потреба збереження комплексної пам’ятки містобудування – вул.
Проскурівської (колишньої Олександрівської), на якій розміщено 26 історич-
них будинків. Робочою групою, до якої увійшли фахівці від міських управлінь
архітектури, культури, обласного краєзнавчого музею в листопаді 2007 р. були
подані відповідні пропозиції та документи до органів міської влади. І наразі досі
очікується прийняття рішення щодо юридичного статусу цих об’єктів.
Таким чином, забудова подільських міст у другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст. здійснювалася прискореними темпами і свідчила про посилення
в регіоні урбанізаційних процесів. У формуванні архітектурно-планувальної
структури подільських міст у зазначений період серед домінуючих чинників
виступають соціальний, економічний, військовий і комунікаційний. Цього часу
в містах з’являється більше громадських і адміністративних будівель, комплек-
сів військових і складських приміщень тощо. Проте, в першу чергу визначало
темпи забудови подільських міст якраз житлове будівництво – як найбільш
масове. Подібно до інших міст Підросійської України, на Поділлі в другій поло-
вині ХІХ – на початку ХХ ст. державні органи, які займалися регламентацією
й регулюванням будівництва, послабили нагляд над забудовою і надали більшу
самостійність органам міського самоврядування. Негативним наслідком такої
лібералізації було те, що губернська адміністрація мала в своєму розпорядженні
обмежену кількість кваліфікованих спеціалістів, необхідних для складання і
внесення змін до існуючих планів міст.
Згадана доба залишила на території Поділля певну кількість цікавих
пам’яток – архітектури та містобудування, а також пам’яток історії. Наразі
гостро стоїть питання про визначення їх статусу та вживання заходів щодо їх
збереження й охорони.
49Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
1. Єсюнін С. Історія забудови міста Хмельницького // Архітектурний вісник. – 2005.
– №2–3. – С. 48–53.
2. Зінчук М. Містобудування і архітектура Вінниці в другій пол. ХІХ – на поч. ХХ ст.
// Вінничина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження. Матеріали ХХІ Вінницької
наукової історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця, 2007. – С. 126–131.
3. Будзей О. Вулицями Кам’янця-Подільського / Серія «Історичні місця України». –
Львів, 2005. – 272 с.
4. Історія української архітектури (Ю.С. Асєєв, В.В. Вечерський, О.М. Годованюк та
ін.). За ред. В.І. Тимофієнка. – К.: Техніка, 2003. – 472 с.; іл.
5. Статистические сведения о Подольской губернии за 1862, 1863 и 1864 годы /
Составил А. Демьяненко. – Каменец-Подольск, 1865. – С. 2.
6. Державний архів Хмельницької області (далі – ДАХО), ф. 117, оп. 1, спр. 6531,
арк. 1–5.
7. Вся Россия. Русская книга промышленности, торговли, сельского хозяйства, адми-
нистрации. Адрес-календарь Россійской империи. – СПб., 1897. – Т. 2. – С. 1615.
8. Єсюнін С. Роль міст як адміністративних, економічних, культурно-освітніх центрів
у Подільській губернії в другій пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. // Матеріали V Буковинської
Міжнародної історико-краєзнавчої конференції. – Т. 1. Історія України. Краєзнавство. –
Чернівці, 2005. – С. 111.
9. Памятная книжка Подольской губернии на 1911 год. Составил В.Филимонов. –
Каменец-Подольск, 1911. – ІІІ. Отдел статистический. – С. 107–108.
10. Завальнюк О.М., Комарницький О.Б. Кам’янець-Подільський: Історико-
популярний нарис. – Кам’янець-Подільський, 2001. – С. 52–68.
11. Єсюнін С. Розвиток промисловості у заштатних містах Подільської губернії
другої половини ХІХ століття // Наукові записки Вінницького державного педагогічного
університету імені М. Коцюбинського. Серія Історія: Збірник наукових праць. Вип. 12.
– Вінниця, 2007. – С.196.
12. Єсюнін С. Військові гарнізони міст Подільської губернії другої половини ХІХ –
початку ХХ століття: до історії формування та становлення // Матеріали ХІІ Подільської
історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2007. – Т.1. – С. 337.
13. Державний архів Вінницької області, ф. 230, оп. 1, спр. 49, арк. 125, 206.
14. ДАХО, ф. 240, оп. 1, спр. 193, арк. 322, 409.
15. Там само, ф. 117,оп. 1, спр. 94, арк. 44.
16. Там само, спр. 39, арк. 56.
17. Движение народонаселения в Подольской губернии с 1862 по 1864 год, статья
Действительного члена и Секретаря К. Пенского // Труды Подольского губернского
статистического комитета. – Каменец-Подольск, 1869. – С. 1–3.
18. Первая Всеобщая перепись населення Российской империи: Вып.XXXII.
Подольская губерния. – СПб., 1904. – С. 1–4.
19. Календар-Справочна книжка на 1919 рік. – Кам’янець-Подільський, 1919. –
С. 17–24.
20. ДАХО, ф. 227, оп. 1, т. 5, спр. 71, арк. 1–63 (також див.: ДАХО, ф. 227, оп. 1, т. 4,
спр. 11605, 11623–11624).
21. Історія української архітектури… – С. 293–307.
22. Хмельницький обласний краєзнавчий музей (далі – ХОКМ), фонди, ф. 6868.
23. Зінчук М. Вказана праця. – С. 128.
24. Будзей О. Вказана праця. – 272 с.
25. Історія української архітектури… – С. 302–303
50 ISSN 2078-0133
26. ХОКМ, фонди, ф. 6868.
27. ДАХО, ф. 227, оп. 1, т. 4, спр. 8499, арк. 3–6.
28. Історія української архітектури… – С. 304.
29. Єсюнін С. Роль міст… – С. 111.
30. Зінчук М. Вказана праця. – С. 129.
31. Там само. – С. 128.
32. Памятная книжка… – С. 211.
33. Хмельницький культурний: з минулого в майбутне. – Хмельницький, 2006. – С. 28.
Есюнин С.Н. Застройка городов Подольской губернии во второй
половине ХІХ – в начале ХХ вв. и вопросы относительно ее сохранения
(на примере г. Хмельницкого)
В статье прослеживается динамика роста и особенности развития
архитектурно-планировочных схем городов Подольской губернии во
второй половине ХІХ – в начале ХХ ст. Определены факторы, которые
влияли на указанные процессы, в частности – развитие и смещение
транспортных коммуникаций, смена административного статуса городов
и тому подобное.
Ключевые слова: Подольская губерния, города, архитектурно-
планировочная схема, урбанизационные процессы, транспортная сеть,
железная дорога, памятники архитектуры и градостроения.
Yesyunin S.M. Building of cities of the Podil’ska province in the second
half of 19 – at the beginning of 20 centuries and questions in relation to its
maintainance (on an example of Khmel’nytskiy)
In the article the dynamics of growth and feature of development of archi-
tectonically-plan charts of cities of the Podil’ska province is traced in the second
half of 19 – at the beginning of 20 centuries. Factors which infl uenced on the
indicated processes are certain, in particular is development and displacement
of transport communications, changing of administrative status of cities and
others like that.
Key words: Podil’ska province, cities, architectonically-plan chart, urban-
ization processes, transport network, railway, monuments of architecture and
town-planning.
О.Г. МОКРОУСОВА
Монументально-декоративне мистецтво
в архітектурі Києва ХІХ – початку ХХ ст.:
проект і реалізація
Публікація присвячена вивченню окремих аспектів монументально-
декоративного мистецтва в архітектурі Києва ХІХ – початку ХХ ст. В осно-
ву роботи покладені архівні, бібліографічні, авторські натурні дослідження.
Особлива увага приділяється конкурсним проектам будинків, монументальне
|