Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79471 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства / А.Ф. Примак // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 279-286. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-79471 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-794712015-04-03T03:02:10Z Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства Примак, А.Ф. Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства) 2010 Article Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства / А.Ф. Примак // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 279-286. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79471 uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства) Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства) |
| spellingShingle |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства) Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства) Примак, А.Ф. Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства Праці Центру пам’яткознавства |
| format |
Article |
| author |
Примак, А.Ф. |
| author_facet |
Примак, А.Ф. |
| author_sort |
Примак, А.Ф. |
| title |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства |
| title_short |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства |
| title_full |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства |
| title_fullStr |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства |
| title_full_unstemmed |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства |
| title_sort |
хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства) |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/79471 |
| citation_txt |
Хроніка: події з пам’яткознавства й музеєзнавства / А.Ф. Примак // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 279-286. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT primakaf hroníkapodíízpamâtkoznavstvajmuzeêznavstva |
| first_indexed |
2025-07-06T03:30:37Z |
| last_indexed |
2025-07-06T03:30:37Z |
| _version_ |
1836866745213648896 |
| fulltext |
Ðîçä³ë Õ ÕÐÎͲÊÀ: ÏÎIJ¯ Ç
ÏÀÌ’ßÒÊÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
É ÌÓÇŪÇÍÀÂÑÒÂÀ
Сто років тому про відкриття Музею Полтавської
битви подбав Іван Францович Павловський – відо-
мий історик-краєзнавець кінця ХІХ – початку ХХ ст.,
викладач Полтавського кадетського корпусу. Кошти на
будівництво збирали всією міською громадою. Роботи
розпочали у вересні 1907 р. І.Ф. Павловський визначив
день відкриття музею 27 червня 1909 р. – день 200–річчя
Полтавської битви. На святі був присутній імператор
Микола ІІ. Іван Павловський запропонував йому відвіда-
ти музей, провів екскурсію для вінценосного відвідувача
та його почту (серед інших були присутні Прем’єр-
міністр П. Столипін, голова ІІІ Держдуми М. Хомяков,
члени імператорської родини й інші). Експозиція музею
справила враження на присутніх: були зібрані унікальні
експонати з імператорського Ермітажу, Рум’янцівського
музею, Імператорської публічної бібліотеки, Московської
оружейної палати, гравюри та портрети Карла ХП та
гетьмана України Івана Мазепи, музеїв Стокгольма й
Києва. У жовтні 1917 – січні 1918 р. музей зазнає кількох
пограбувань. Аби зберегти експозицію, І. Павловський
переховує залишки експонатів у себе вдома. В 1920 р,
коли був відкритий Центральний пролетарський музей
Полтавщини (нині Полтавський краєзнавчий музей),
передає експозицію цій установі. Державним історико-
культурним заповідником «Поле Полтавської битви»
музей став у 1981 р.
Урядовий кур’єр, 7 жовтня 2009 р.
29–30 вересня 2009 р. на історичному факуль-
теті Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, у м. Тетієві та с. Галайках
Тетіївського району Київської обл. науковці, краєзнав-
ці й пам’яткоохоронці провели науково-практичну кон-
ференцію «Мистецтвознавець. Художник. Людина»,
присвячену 140–річчю від дня народження Степана
Яремича. Подібна конференція проводилася в Україні (на
пострадянському просторі загалом) уперше. Шліфування
професійності в Парижі, Венеції, Лондоні, Петербурзі
С. Яремич поєднав із роботою зі збирання малюнків
280 ISSN 2078-0133
європейських художників минулого. Завдяки колекціонеру атрибутована не одна
тисяча таких робіт. Тривалий час С. Яремич присвятив роботі в Державному
Ермітажі, йому одному з перших було присвоєне звання професора цього музею.
У межах проведення конференції за ініціативи та за кошти краєзнавців Київщини
у с. Галайках установлена й урочисто відкрита меморіальна дошка Степанові
Яремичу. Дошка «дивиться» на дорогу, якою колись прочани йшли до київських
святинь. Цією дорогою з невеличкого українського села пішов до Києва й Степан
Яремич – аби стати великим у світі мистецтва. Світу явився художник, який бачив
свій колір, вирізняв навколо особливе, помітне тільки йому.
Культура і життя, 9-18 жовтня, 2009 р.
У Харкові з’явився пам’ятник видатному українському офтальмологу
Леонарду Гіршману, який установлений на території міської клінічної офтальмо-
логічної лікарні № 14. Подія приурочена до 100–річчя від часу заснування лікарні,
яка за рішенням міської влади була збудована спеціально для Л. Гірш мана; він
же першим і очолив цей медичний заклад. Скульптура пам’ятника заввишки
більше двох метрів, споруджена за рахунок пожертвувань харків’ян. Скульптор –
доцент Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олександр Демченко.
Постать відомого лікаря зображена разом із вилікуваною від сліпоти дівчинкою.
У відкритті пам’ятника взяли участь головний офтальмолог України Сергій Риков
(Київ), а також правнучка Л. Гіршмана – Вікторія Комас-Гіршман, психолог за
професією, що проживає нині в Парижі. За архівними матеріалами, що збері-
гаються в лікарні, професор Л. Гіршман за 60 років своєї лікарської практики
прийняв майже мільйон пацієнтів. У Харкові вперше було засноване відділення
опікунства для сліпих, де він вів безкоштовний прийом. Професор Л. Гіршман
кілька років працював у офтальмологічних клініках Німеччини, де його й визнали
провідним фахівцем свого профілю.
Урядовий кур’єр, 20 жовтня 2009 р.
Пам’ятник помідорові встановили у м. Кам’янка-Дніпровська (Запорізька
обл.). Ця територія здавна славиться овочівництвом. Нова дивна прикраса район-
ного центру з’явилася поряд із місцевим автовокзалом: кожен, хто прибуває до
містечка, відразу помічає: потрапив до помідорної столиці. На споруду витратили
щонайменше 10 мішків цементу та кілька літрів червоної фарби. Штучно виго-
товлений овоч важить понад 600 (!) кг. На п’єдесталі напис – «Слава помідору».
За підтримки громадськості ініціював проект увічнення Сеньйора-помідора
директор ДП «Лісгосп» Г. Карпій, який доклав чимало зусиль, щоб його реалі-
зувати.
Урядовий кур’єр, 22 жовтня 2009 р.
У с. Вереміївці Чорнобаївського району Черкаської обл., за сотні кілометрів
від обласного центру, будується етнографічний музей із живими експонатами.
Власне, це буде хутір за селом, який за власні гроші зводить місцевий уродже-
нець, мистецтвознавець і художник, лауреат Національної премії України імені
Тараса Шевченка Володимир Недяк. Будуючи музей просто неба «Козацькі землі
України» він узяв за основу відомого літературного героя Миколи Гоголя Тараса
281Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
Бульбу і вирішив створити йому батьківщину. За 3 роки, відколи тут тривають
роботи, на хуторі постали 3 відреставровані діючі вітряки, садиба старого козаць-
кого полковника, 5 комор, криниця, льохи. Всього ж на хуторі за задумом буде
15 дворів із вітряками й трьома курганами. Центральна споруда поселення – сади-
ба самого Тараса Бульби. В хатах гончаря, конюха, бондаря, знахаря, рибалки,
пасічника, коваля – житимуть люди. Полкова канцелярія виконуватиме функцію
музею, де експонуватимуть одяг, рушники, народні картин, розписні й різьблені
скрині та мисники, зброю, коралі й дукачі, стародруки й мапи України. Майстрів,
які могли б працювати в автентичному стилі запрошують із Полтавщини. Аби
з точністю відтворити будівлі, устрій та колорит козацької доби, В. Недяк сту-
діює сотні книжок, ескізи малює сам, а експонати для музею збирає з семи
років. Директор із наукової роботи, головний хранитель приватного історико-
етнографічного музею «Козацькі землі України» Алла Журба пояснила, що це
буде не просто музей. Люди будуть приїжджати і жити в цих будинках із повністю
відтвореним інтер’єром тих давніх часів.
Урядовий кур’єр, 4 листопада 2009 р.
Пам’ятник землякам, на чиї кошт у роки Великої Вітчизняної війни радян-
ського народу була збудована ескадрилья «Колгоспник Кегичівщини», відкрився
у районному центрі Кегичівка на Харківщині. Ініціатором збирання коштів тоді
виступили трудівники колгоспу імені Богдана Хмельницького. Літаки ескадрильї
брали участь у бойових діях, причому за роки війни жодного екіпажу не було
втрачено. Списані ці літаки були лише в 50–ті роки минулого століття. За повідо-
мленням Кегичівської райдержадміністрації, ініціатором створення пам’ятника
стала місцева організація ветеранів. Жителі району також допомагали коштами.
Вони зібрали понад 10 тис. грн. Пам’ятник установлено на Алеї Слави, де вже є
пам’ятники «афганцям» і «чорнобильцям». На півтораметровій гранітній плиті
викарбувані зображення бомбардувальників у піке і слова «Вічна пам’ять кегича-
нам, які в 1943–1944 рр. зібрали кошти на будівництво десяти бомбардувальників».
На Харківщині відкриті 5 нових меморіальних комплексів воїнам-визволителям,
завершена реконструкція ще 60 пам’ятників і меморіалів, а також 700 обелісків
Урядовий кур’єр, 4 листопада 2009 р.
У м. Христинівка відкрито пам’ятник герою національно-визвольної бороть-
би ХVІІІ ст. Івану Гонті. Семиметровий пам’ятник установлений у міському
парку його імені на в’їзді в місто. Черкащина завжди була осередком національно-
визвольної боротьби нашого народу за незалежність. Тут беруть початок славні
козацькі традиції боронити рідну землю, що у ХVІІІ ст. вилилися у масштабні
загальнонародні гайдамацькі повстання. Їх апогеєм стала селянська війна
1768 р., відома під назвою Коліївщина. І. Гонті судилося відіграти найвидатнішу роль
в історії гайдамацького руху, який прокотився із Холодного Яру Мотронинським
лісом, Жаботином, Смілянщиною, Лисянщиною, селами навколо Умані та
Христинівки – загалом усією Правобережною Україною. Постать цього славетного
козацького ватажка досі привертає увагу вітчизняних і закордонних істориків.
На відкритті побували гості практично з усієї України. Делегація із с. Гонтівки
282 ISSN 2078-0133
Вінницької обл., де був страчений ватажок гайдамацького руху, подарувала
Христинівці меморіальну дошку та землю зі свого села. На святі виступила й
прапраправнучка Івана Гонти Лідія Максименко. Вона звернулася з проханням до
громади району увічнити пам’ять Івана Гонти в його рідному с. Розсішки.
Урядовий кур’єр, 6 листопада 2009 р.
Інститут історії та права Миколаївського державного університету імені
Василя Сухомлинського відкрив музей археології та етнографії Півдня України.
Сотні його експонатів за багато років зібрали студенти і викладачі, які працюють на
всіх археологічних пам’ятках області: знаменитих городищах Дикий Сад, Ольвія,
Козирка, поселеннях у Розанівці Новобузького району, Анетівці та Виноградному
саду Вознесенського району, Новій Одесі, Кінецьпіллі, на о. Березань й інших.
Оформляли музей дві ініціативні групи. Перша, яку очолював старший викладач
кафедр всесвітньої історії та археології Кирило Горбенко, готувала археологічну
частину експозиції: знахідки від бронзового віку до ХІV ст. Найцікавіші з них:
останки людини з культових ям і реконструкції поселення Дикий Сад. Друга група
під керівництвом доцента кафедри джерелознавства та спеціальних історичних
дисциплін Олександра Хаєцького організувала краєзнавчу експозицію: предмети
побуту українців, сільськогосподарські знаряддя праці, елементи народного одягу.
Музей працюватиме в приміщенні Інституту історії та права постійно.
Урядовий кур’єр, 12 листопада 2009 р.
Пам’ятний знак на честь 420–річчя надання м. Коростеню магдебурзького
права урочисто відкрито в цьому місті, яке нині заслужено вважається «робітни-
чою столицею» Житомирщини. Історичний документ, що безперечно засвідчує
цю знаменну подію, місцевим краєзнавцям нещодавно вдалося відшукати в росій-
ському Державному архіві давніх актів. Як виявилося, подане в 1570 р. тодішнім
міським головою древнього Іскоростеня Прокопієм Мержевицьким прохання про
надання місту магдебурзького права було задоволене аж у 1589 р. Сигізмундом Ш,
що красномовно свідчить про тривалість і бюрократизованість процесу прийняття
рішень у Великому князівстві Литовському. За словами міського голови Коростеня
В. Москаленка, надання магдебурзького права стало не лише закономірним визна-
нням особливого статусу Іскоростеня, але й поклало початок розвитку місцевого
самоврядування та надало динамічного поштовху розквіту ремесел і торгівлі
Урядовий кур’єр, 13 листопада 2009 р.
У Кіровограді на початку ХХІ ст. знайшлися небайдужі люди, які задумали
створити символ кохання у своєму місті. І придумали йому назву «Стріла Амура»,
яка прозоро натякає на романтичні стосунки між молодими людьми та тяглість
часу. Легендарний витівник любовних пригод Амур забавлявся, поціляючи своїми
чарівними стрілами в людей, від чого ті потрапляли під дію чар кохання. Так було
у давній Греції. Втіленням ідеї вічного кохання стане лава, яку незабаром установ-
лять у центрі міста. Організатори проекту – художник-галерист Андрій Кадигроб,
медіа-група «Весь Кіровоград» за підтримки обласного художнього музею вла-
штували благодійний аукціон на виставці «Кіровоградське Фотобієнале–2009»
і зібрали кошти для виготовлення майбутнього символу. Автор майбутнього
283Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік 283
пам’ятнику – художник Вадим Мездрін. Що витвір ковальського мистецтва буде
справді гарним, підтверджують ті, кому пощастило побувати в майстерні й побачи-
ти процес його народження. Тож мине небагато часу і «Стріли Амура» стане новим
штрихом на портреті древнього міста на Інгулі.
Урядовий кур’єр, 20 листопада 2009 р.
Офіційне визнання і неформальну любов публіки до артиста «одеського
народу» відображена у пам’ятному знаку на честь Семена Крупніка. Його вста-
новили 1 грудня на Соборній площі – в перші роковин від дня смерті майстра.
Скульптурна композиція з’явилася на стіні будинку, в якому Семен Самойлович
прожив понад 40 років – майже все своє одеське життя, котрому передували
дитинство та юність у Вінниці, навчання в Москві, робота у театрі м. Челябінська.
Сьогодні Одеса говорить про Крупніка як про свій символ, бренд, легенду.
«Семен Самойлович пішов із життя, але не з одеської історії», – підкреслив
начальник міського управління культури Роман Бондаренко. Власне, знаний
Семен Самойлович не лише в Одесі. Крім більше сотні театральних ролей, у
його доробку з півсотні робіт у кіно, зокрема, у таких знаменитих стрічках, як
«Небезпечні гастролі», «Трест, котрий луснув», «Дежа в’ю» та «Бережіть жінок».
Скульптурна композиція на розі будинку – просто данина пам’яті митцю та ще
один елемент, за допомогою якого Одеса хоче затвердити свій статус культурного
міста з глибокими театральними традиціями.
Урядовий кур’єр, 4 грудня 2009 р.
Напередодні Різдва у с. Плав’є Сколівського району освячений новий
дерев’яний храм Св. Архістратига Михаїла, збудований у традиційному для бой-
ківських церков стилі – тесаний із дерева, прикрашений дерев’яним різьбленням.
У карпатських селах будують муровані храми, бо вони надійніші, а відомий у
тутешніх краях меценат Михайло Ватагович, виходець із сусіднього с. Козьова
не знехтував давніми народними традиціями й спорудив храм із дерева. Своєю
архітектурою церква нагадує карпатські ялини, органічно вписується у мальовни-
чий навколишній ландшафт і передає характер й душу горян, обдаровує теплом.
Будівничих-майстрів, які зберегли традиції зведення дерев’яних сакральних спо-
руд запросили із сусідніх сіл. Поруч, як і в давнину, збудували дзвіницю, облашту-
вали музей народних ремесел і побуту – щоби бойки та нащадки не забували своєї
минувшини, дбали про зміцнення духовності.
Урядовий кур’єр, 12 січня 2010 р.
У центральній частині Черкас, на одній із будівель поблизу міськвиконко-
му, з’явився музичний годинник. Його репертуар нараховує кілька мелодійних
пісень. Перший музичний дарунок – щедрівки – черкащани почули вже на Різдво.
На інші свята лунатимуть інші твори, в т.ч. й козацький марш. У майбутньому
репертуар музичного годинника розширюватиметься. Виготовив вишуканий
механізм на замовлення міської влади Київський годинниковий завод, утриман-
ням опікуватиметься одна з банківських установ Черкас, на приміщенні якої й
установлений годинник; «репертуаром» перейматиметься міська влада.
Урядовий кур’єр, 14 січня 2010 р.
284 ISSN 2078-0133
Примірник факсимільного видання «Пересопницького Єванге лія», на оригіналі
якого присягають українські пре зиденти, повернулося на малу батьківщину.
До Рів ненського обласного краєз навчого музею в рамках ак ції «Повернення на Бать-
ківщину» його передав предстоятель УПЦ блаженнійший митрополит Володимир
(Сабодан). Це видання одне з тисячного факсимільного накладу видання. Сьогодні
Пересопниця – невелике село під Рівним, але в XVI ст. воно було княжим містом.
Саме тут на замовлення княгині Анастасії Заславської (Гольшанської) заверши-
лася робота над руко писом «Пересопницького Євангелія», яка тривала з 1556 до
1561 р. Цей фоліант – визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної
мови й мис тецтва, переклад Євангелія простою, близькою до на родної, мовою.
І в цьому його особлива цінність. Це розкішна книга вагою по над 9 кг, написана
на пергаменті; має 482 аркуші й прикрашена високоху дожніми заставками й міні-
атюрами. Факсимільне ж видання побачило світ завдяки спільним зусиллям УПЦ
та НАН України. «Його презентації та пе редачі музеям уже пройшли в Польщі,
Канаді, Ізраїлі, Великобританії, Молдові. Тепер «Пересопницьке Євангеліє» повер-
нулося на землю, де проходив процес його творення», – зазначив, передаючи книгу
Рівненському обласному краєзнавчому музею, предстоятель УПЦ блаженнійший
митрополит Володимир (Сабодан). З 1947 р. «Пересопницьке Єванге ліє» зберіга-
ється у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.
Урядовий кур’єр, 16 січня 2010 р.
На території Луганського національного університету ім. Т.Г.Шевченка від-
критий головний студентський храм Луганщини, який носить ім’я святої покрови-
тельки студентства – Великомучениці Тетяни. У святковий день відбулося встанов-
лення триметрового хреста та відправлений урочистий молебень. Храм відповідає
всім православним традиціям. Над його проектом трудилися студенти, адміні-
страція вишу, настоятель храму прот. Віктор; втілив у життя ідею побудови храму
архітектор із Сєверодонецька. «Храм вибудуваний у класичній формі корабля,
– розповідає о. Віктор. – За християнською традицією, корабель асоціюється із пра-
вославною церквою, яка пливе в бурхливім життєвім морі». Загалом, храм у стані
60 % готовності. На черзі – внутрішні й опоряджувальні роботи. Планується, що в
храмі буде 2 престоли: один ікони Св. Татіани, а другий – ікони Софії – Премудрості
Божої. Як повідомляє прес-служба університету, будівництво храму ініційоване в
1999 р. «Союзом студентів Луганщини» – громадською організацією, яка представ-
ляє інтереси учнівської молоді всіх вищих навчальних закладів регіону.
Урядовий кур’єр, 29 січня 2010 р.
Відбулася презентація проекту музейного комплексу, який буде збудовано на
території Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької
битви» (с. Плюшеве Радивилівського району Рівненської обл.).. Його реалізація
обійдеться державі у 30 млн. грн. Комплекс матиме 2 корпуси: у південному розмі-
щуватиметься експозиція з діорамою битви та десятьма експозиційними залами, у
північному – службові приміщення, бібліотека, конференц-зал та велика виставкова
зала. Між корпусами буде влаштоване склепіння, в якому проглядатимуться з двох
боків монастир і пам’ятник козакам, над склепінням заплановано збудувати пере-
285Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік 285
хід, який з’єднуватиме обидва корпуси й слугуватиме оглядовим майданчиком. А
щоб нова архітектурна споруда гармонійно вписувалася в існуючий архітектурний
ансамбль, музей заплановано побудувати в стилі українського бароко.
Голос України, 23 січня 2010 р.
Харків’яни увіковічили в бронзі прославленого земляка Валерія Петросова,
який рік тому пішов із життя. Меморіальну дошку з написом «Генеральний
директор Харківського водопроводу в 1972–2006 рр., відомий вчений, практик,
народний депутат України, лауреат Державної премії УРСР, доктор технічних
наук, професор, академік Валерій Петросов» із зображенням у формі медалі при-
кріпили на адміністративній будівлі комунального підприємства «ВТП Вода».
Автор меморіальної дошки – заслужений художник України Гарник Хачатрян.
У церемонії відкриття взяли участь рідні та близькі В. Петросова, а також очіль-
ники міської й обласної рад.
Урядовий кур’єр, 29 січня 2010 р
Уперше в Україні пам’ятку архітектури (до того ж національного значен-
ня) передали в концесію – палац ХІХ ст. в с. Тартаків Сокальського району на
Львівщині. Угода укладена з приватним інвестором із Волині на 49 років. Згідно
з документами, інвестор «Новосад» зобов’язується вивести старовинну будову
з аварійного стану, повністю відновити і ввести в експлуатацію як туристично-
відпочинковий центр. Чи побачать тепер його внутрішнє оздоблення пересічні
українці? Таке запитання протягом кількох років не давало спокою представникам
львівської громадськості, які не погоджувалися з передачею в концесію споруд
такого рівня, пояснюючи спротив тим, що для відвідування незаможними людьми
такі архітектурні перлини будуть остаточно втрачені. Опоненти, у свою чергу,
наполягали, що краще віддати в концесію, ніж утратити взагалі, адже щороку
стан українських палаців і замків тільки погіршується. Так чи інакше, але Кабінет
Міністрів 21 листопада 2009 р. вніс до переліку об’єктів права державної влас-
ності, які можуть надаватися в концесію, 2 замки та 1 палац на Львівщині (крім
тартаківської перлини, це замок у с. Свірж Перемишлянського району та замок у
с. Старому Пустомитівського району).
Голос України, 5 лютого 2010 р.
Ще одна бойова машина, що воювала в Афганістані, постала в музейному
ряду техніки на Алеї Слави меморіального комплексу в міському парку Перемоги
м. Миколаєва. Це сталося напередодні 21–ї річниці з дня виведення радянських
військ із Афганістану. На переобладнання одного із основних транспортних
мотострілецьких засобів – бойової машини піхоти – на музейний експонат і
доставку його в обласний центр витратили більше 14 тис. грн. До речі, зразки
техніки були придбані лише на спонсорські кошти й заощадження Миколаївських
воїнів-інтернаціоналістів. Очільник Миколаївського обласного союзу воїнів-
інтернаціоналістів і воїнів запасу Олександр Токарєв, повідомив, що бойова
колекція, можливо, поповниться вертольотом МІ–8. Щорічно 15 лютого до мемо-
ріального комплексу парку Перемоги з’їжджаються й сходяться тисячі людей,
щоб ушанувати пам’ять загиблих, побачитися з живими бойовими побратимами.
286 ISSN 2078-0133
На пам’ятному знаку викарбувані імена всіх загиблих героїв. Усього ж пройшли
горнило Афганістану 3600 мешканців Миколаївської області.
Голос України, 13 лютого 2010 р.
Три дні тривали в Одесі урочистості з нагоди повторного відкриття
лютерансько-євангелістської церкви імені Святого Павла. П’ять років тривала рес-
таврація храму, котрий у пам’яті багатьох поколінь одеситів закарбувався як руїни
кірхи. Ця церква була збудована в 1897 р. за проектом арх. Германа Шойрембрандта.
За радянської доби використовувалася то як склад, то як спортзал. У 1976 р. тут
трапилася пожежа. Поворотним у долі кірхи став 2006 р., коли до справи взялася
історична батьківщина одеських німців. Із 7 млн. євро, що коштувала реставрація,
2/3 виділила влада німецької землі Баварія. Решту зібрали за рахунок благодійних
внесків. В урочистостях із нагоди відкриття відновленого храму взяв участь посол
Німеччини в Україні. Єпископ Німецької лютеранської євангелістської церкви
в Україні Уланд Шпалінгер підкреслив, що відновлена кірха є найголовнішим
богослужебним місцем українських лютеран. Її двері відчинені як для світської
публіки, так і для туристів чи шанувальників органної музики.
Урядовий кур’єр, 22 квітня 2010 р.
Інформацію підготувала А.Ф. Примак
|