Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею)
Стаття аналізує причини старіння та руйнування гобеленів, а також методи їх реставрації, що застосовуються у Метрополітен-музеї. Немає ідеального методу, що підходить для всіх випадків. Кожен із них має свої переваги і недоліки, і тому вибір повинен залежати від таких об’єктивних факторів як стан...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80013 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) / О.C. Ярема-Винар // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 186-196. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80013 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-800132015-04-10T03:02:51Z Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) Ярема-Винар, О.C. Музеєзнавство Стаття аналізує причини старіння та руйнування гобеленів, а також методи їх реставрації, що застосовуються у Метрополітен-музеї. Немає ідеального методу, що підходить для всіх випадків. Кожен із них має свої переваги і недоліки, і тому вибір повинен залежати від таких об’єктивних факторів як стан збереження, матеріали, умови зберігання та експонування. Для прикладів використані гобелени періоду середньовіччя та Ренесансу із колекції Метрополітен - музею. Автор особливо детально описує реставрацію гобелену із серії „Постаті в Tрояндовому Cаду», де застосовується метод реконструкції. Статья анализирует причины старения и разрушения гобеленов, а также методы их реставрации, которые применяются в Метрополитен-музее. Нет идеального метода, который подходит для всех случаев. Каждый из них имеет свои преимущества и недостатки, и потому выбор должен зависеть от таких объективных факторов, как состояние сохранения, материалы, условия хранения и экспонирования. В качесте примеров использованы гобелены периода средневековья и Ренессанса из коллекции Метрополитен-музея. Автор особенно детально описывает реставрацию гобелену из серии «Фигуры в Розовом Cаду», где применяется метод реконструкции. The article analyzes what causes damage in tapestries and different methods of conservation that are used at the Metropolitan Museum of Art, Textile Conservation Department. Each conservation method has its advantages and disadvantages and therefore the method that one chooses depends completely on the object and its characteristics. All examples used in this article are of the tapestries form the Metropolitan Museum of Art Medieval collection. The author especially focuses on one of the tapestries from the set Figures in the Rose Garden. For this tapestry reweaving was chosen as a conservation method and the author explains why this treatment is the most appropriate one. 2010 Article Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) / О.C. Ярема-Винар // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 186-196. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80013 069.444/745.52 uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музеєзнавство Музеєзнавство |
| spellingShingle |
Музеєзнавство Музеєзнавство Ярема-Винар, О.C. Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
Стаття аналізує причини старіння та руйнування гобеленів, а також методи їх реставрації, що застосовуються у Метрополітен-музеї. Немає ідеального методу, що підходить
для всіх випадків. Кожен із них має свої переваги і недоліки, і тому вибір повинен залежати
від таких об’єктивних факторів як стан збереження, матеріали, умови зберігання та експонування. Для прикладів використані гобелени періоду середньовіччя та Ренесансу із колекції Метрополітен - музею. Автор особливо детально описує реставрацію гобелену із серії
„Постаті в Tрояндовому Cаду», де застосовується метод реконструкції. |
| format |
Article |
| author |
Ярема-Винар, О.C. |
| author_facet |
Ярема-Винар, О.C. |
| author_sort |
Ярема-Винар, О.C. |
| title |
Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) |
| title_short |
Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) |
| title_full |
Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) |
| title_fullStr |
Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) |
| title_full_unstemmed |
Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) |
| title_sort |
методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів метрополітен-музею) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Музеєзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80013 |
| citation_txt |
Методи реставрування гобеленів (на базі технологій, розроблених у лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею) / О.C. Ярема-Винар // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 186-196. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT âremavinaroc metodirestavruvannâgobelenívnabazítehnologíjrozroblenihulaboratoríívíddílurestavracíítekstilʹnihvirobívmetropolítenmuzeû |
| first_indexed |
2025-07-06T03:57:23Z |
| last_indexed |
2025-07-06T03:57:23Z |
| _version_ |
1836868429262356480 |
| fulltext |
186 ISSN 2078-0133
Gayda L.A. Presents a museum room from history of education in Kirovograd region
Author presents a museum room from history of formation of Kirovograd region, mainte-
nance of museum collection, basic sections of display, form and methods of activity, place and
role in forming educational and cultural environments of edge.
Keywords: museum room, museum collection, museum pedagogy, the forms of work in the
museum.
УДК 069.444/745.52
О.C. ЯРЕМА-ВИНАР
Методи реставрування гобеленів (на базі
технологій, розроблених у лабораторії
відділу реставрації текстильних виробів
Метрополітен-музею)
Стаття аналізує причини старіння та руйнування гобеленів, а також методи їх рестав-
рації, що застосовуються у Метрополітен-музеї. Немає ідеального методу, що підходить
для всіх випадків. Кожен із них має свої переваги і недоліки, і тому вибір повинен залежати
від таких об’єктивних факторів як стан збереження, матеріали, умови зберігання та експо-
нування. Для прикладів використані гобелени періоду середньовіччя та Ренесансу із колек-
ції Метрополітен - музею. Автор особливо детально описує реставрацію гобелену із серії
„Постаті в Tрояндовому Cаду», де застосовується метод реконструкції.
Розвиток музеєзнавства як наукової дисципліни передбачає знайомство й
використання напрацювань і досвіду зарубіжних дослідників. Вивчення, уза-
гальнення й використання історичного досвіду, набутого зарубіжними музеями
може бути корисним для вітчизняного музеєзнавства. Серію публікацій з цього
приводу починаємо з показу прийомів реставрування текстилю, насамперед –
гобеленів у Лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-
музею (м. Нью-Йорк, США). У цьому музеї, заснованому в 1870 р. групою біз-
несменів – поціновувачів мистецтва, зараз зберігається близько 2 млн. виробів
мистецтва. Серед них – численна колекція середньовічних гобеленів.
Дане дослідження має за мету представити ті чинники, що впливають на
збереженість гобеленів та способи реставрування й реконструкції цих виробів
у Лабораторії відділу реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею.
Досвід реставрування гобеленів, зосібна прийоми, що застосовуються співро-
бітниками згаданої Лабораторії, без сумніву стане в нагоді під час реставрації
колекцій текстилю з музеїв України.
Гобелени – це ткані зображення, виготовлені на станку вручну. Вони пред-
ставляють один із найбільш кропітких і трудомістких, відтак, найдорожчих
видів декоративного мистецтва. Їх прирівнюють до живопису, зокрема, до фре-
сок, лише з тією різницею, що замість фарби використовується фарбована пря-
жа. У середні віки й епоху Відродження гобелени дорого цінувалися не лише
через обсяг затраченої на їх виробництво праці, але й через матеріали. Для
187Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
середньовічних гобеленів часто використовувалися завезені з інших країн шов-
кові, позолочені та срібні нитки [1].
Колекція гобеленів в українських музеях не велика (найбільші збірки – у
французькому залі Музею Богдана та Варвари Ханенків, музеях Львова, замках
Львівщини), але вона різноманітна за складом і станом збереженості, потребує
до себе великої уваги.
Попит на гобелени, який можна спостерігати ще в епоху середньовіччя, а
також підвищення ролі гобеленів у визначенні соціального статусу їхніх влас-
ників призвели до виникнення потреби доглядати за ними: чистити, усувати
пошкодження тощо. Те, що від початку було лише складовою частиною ремес-
ла ткача, поступово еволюціонувало в окрему професію, в основі якої – знання
з фізики та хімії, а також результати наукових досліджень, отриманих завдяки
новітнім технологіям.
Причиною старіння гобеленів є як недоліки, закладені у процесі їх виго-
товлення, так і зовнішні чинники. Майже всі ранні гобелени виткані таким
чином, що нитки їхньої основи розташовані горизонтально. Це пояснюється
тим, що елементи композиції видовжені по вертикалі, зокрема, фігури людей,
зображення дерев і будівель розташовані перпендикулярно до ниток основи.
Тобто, нитки піткання проходять вертикально, беручи на себе всю вагу гобеле-
на. В гобелені нитки піткання не проходять за один прокид від краю до краю
гобелена, а лише цю відстань на ділянці певного кольору. Ці ділянки з’єднують
між собою різними способами. Всі способи з’єднання так чи інакше утворю-
ють слабкі місця у структурі гобелена, на які сила тяжіння та механічні чинни-
ки мають руйнівний вплив. Наприклад, нитка, яку використовували для зши-
вання отворів – «вікон», що утворилися у процесі ткання на межі двох кольорів
– дістає велике навантаження, і з часом вона може розірватися. Останнє призво-
дить до того, що ці «вікна» збільшуються, перетворюючись на наскрізний отвір.
Також дуже чутливі ті місця, де для піткання були використані шовкові нитки.
Будь-яка з ниток основи, яка через пошкодження ниток піткання проступила на
поверхні гобелена, провисатиме й згодом розірветься. Пил і бруд, що осідають
як загалом на гобелені, так і на пошкоджених ділянках зокрема, також пришвид-
шують процес руйнування [2].
Інші пошкодження, які часто не відразу помітні неозброєним оком,
можуть бути наслідком дії зовнішніх чинників, зокрема, фотохімічної дії світла,
котре згубно впливає на волокна, передусім, шовкові [3]. Світло також є руйнів-
ним чинником, що змінює кольори, призводячи часом до їхньої повної втрати.
Деякі барвники, зосібна, темно-брунатні та чорні, для закріплення яких вико-
ристовували солі заліза, окислюючись руйнують структуру волокна [4]
Гобелени відрізняються від інших текстильних виробів тим, що в ході
ткання створюють одночасно їхню структуру й зображення. Таким чином,
руйнування ниток основи та піткання призводить не тільки до порушення
структури, але й до втрати елементів зображення. Відповідно, метод рестав-
рації гобеленів повинен одночасно стабілізувати структуру тканини, укріпи-
ти чи реконструювати зображення та попередити подальший процес старіння.
188 ISSN 2078-0133
Реставраційні лабораторії в США й інших країнах опрацювали різні методи рес-
таврації. Проте, оскільки кожен метод має як свої переваги, так і недоліки, то в
кожному конкретному випадку необхідно застосовувати індивідуальний підхід і
метод реставрації. Тобто, слід брати до уваги, що метод, котрий ідеально підхо-
дить для роботи з одним об’єктом, не завжди доречний для реставрації іншого.
У межах даного дослідження розглядаються тільки ті методи реставра-
ції, які використовуються у Метрополітен-музеї на прикладі проекту, над яким
працює автор цієї статті. В даному випадку для реставрації гобелену викорис-
товується метод реконструкції. Але перш, ніж перейти до детального розгляду
зазначеного методу, варто сказати декілька слів про інші методи реставраційних
робіт, що їх використовують у відділі Метрополітен-музею.
Для реставрації гобелена «Христос в точилі» (Christ of the Mystic Winepress)
з огляду на виняткову делікатність ткання й значні ділянки, виконані шовкови-
ми та металічними нитками, унеможливлюючи таким чином будь-яке механічне
втручання, був обраний метод притискання (pressure mounting); таке механічне
втручання означало би, що такі заходи, як прокладання основи ткання, понов-
лення та зшивання неможливі. На вибір цього методу також вплинули відносно
невеликі розміри гобелена.
Перед притисканням гобелен делікатно обезпилюють. Надалі під втраче-
ні ділянки гобелена підбирають відповідної фактури вовняну тканину, яку попе-
редньо фарбують синтетичними барвниками у потрібні відтінки. Пофарбовану
тканину підводять під втрачені ділянки. Аби змонтувати гобелен за методом при-
тискання, конструюють дерев’яну раму, на якій кріплять оргскло, яке спершу
покривають безкислотним папером, далі – синтапоном (pelon) у пів-сантиметра
завтовшки, а поверх того – тонкою бавовняною тканиною нейтрального кольо-
ру, яку в натягненому стані фіксують до тильного боку дерев’яного підрамни-
ка металевими скобами. Зазначена тканина призначена бути нейтральним тлом
для експоната. Після перенесення гобелена з підведеними у пошкоджених міс-
цях тонованою тканиною зверху все притискають П-подібною кришкою, виго-
товленою з оргскла. Оргскло забезпечує незначний тиск і стабільну фіксацію
текстильного виробу до основи, таким чином захищаючи його від механічних
і зовнішніх пошкоджень. Цей метод підходить виключно для тонких і делікат-
но витканих виробів невеликого формату, без вираженого рельєфу, проте, він
непридатний для великих гобеленів через несумісність їхнього розміру й орг-
скла, а також для ворсових килимів і об’ємних текстильних виробів.
Другий метод називається «стабілізація структури завдяки повній фіксації
на дубльовану тканину» (Stabilization of the Structure on Full Fabric Support). У
відділі реставрації текстильних виробів Метрополітен-музею (Лабораторії) його
для реставрації гобеленів використовують рідко. Але саме до нього вдалися під
час роботи над гобеленом «Гротеск» (Grotesque). Цей метод дає змогу зафіксу-
вати гобелен до дубльованої тканини задля його експонування у вертикальному
положенні. Повна фіксація здійснюється методом пришивання голкою шматка
цупкої бавовняної тканини до зворотної сторони гобелена. Цю операцію вико-
нують від центру до країв. Важливо гобелен рівномірно зафіксувати до дубльо-
189Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
ваної тканини, яка братиме на себе всі фізичні навантаження гобелена у верти-
кальному положенні.
Ще один приклад застосування цієї техніки – два гобелени із серії
«Полювання на кволого оленя» (The Hunt of the Frail Stag). Вирішено було
мінімальною кількістю стібків дублювати їх голкою до дублювальної ткани-
ни, оскільки ці гобелени мали задовільний стан, за винятком незначних утрат
і пошкоджень по периметру. Для дублювання використовували вовняну ткани-
ну наближеної фактури, тоновану реставратором Лабораторії. Обидва гобелени
розмістили на дубльованій тканині, до якої його пришили від центру до країв
зигзагоподібними стібками. Після завершення цього етапу роботи пошкоджені
краї гобелена (оголені нитки основи, а також нитки піткання, що провисали) по
всьому периметру зафіксували підібраними в тон нитками. Дублювання укріпи-
ло пошкоджені ділянки гобелена та надало йому цілісного вигляду.
Там, де це можливо, бажано не закривати дубльованою тканиною повніс-
тю зворотний бік гобелена, щоб залишити вільний доступ до його тильного
боку задля подальшого вивчення. Такі дослідження надають змогу отримати
інформацію, яку або втрачено, або ж неможливо здобути з лицевого боку.
Часткове дублювання (Partial support) – це третій метод, що його викорис-
товують у Лабораторії для зміцнення слабких ділянок гобелена. Застосовуючи
його, досягають зміцнення структури гобелена, проте, зворотній бік дубльова-
ною тканиною закривають тільки частково. Таку техніку можна застосовува-
ти за умови достатньо належної збереженості текстильного виробу. Структура
гобелена «Збирання манни» (The Gathering of Manna) виявилася досить міц-
ною, крім декількох ділянок, де пошкодилися нитки основи та піткання, віро-
гідно, через комах. Широка ткана стрічка галун (gallon), котра первісно за пери-
метром обрамляла гобелен, була брунатного кольору, з плином часу значно
знищилася (рис. 1). Як уже зазначалося, на ділянках брунатного кольору, де під
час фарбування застосовувалися
солі заліза, внаслідок окислен-
ня цих солей волокно зруйну-
валося [5]. Задля укріплення та
надання гобелену привабливо-
го закінченого вигляду на основі
виконаного в Лабораторії зразка
та пофарбованої у відповідний
колір пряжі був вручну витка-
ний новий галун. Під час ткання
нового галуна вибірково оголи-
ли нитки основи, що дозволило
зімітувати протерті місця на аналогічних ділянках оригіналу. Після підведення
нових витканих стрічок під втрачені чи пошкоджені місця гобелена реконстру-
йовані елементи були до оригіналу укріплені голкою з тонованими вовняними
нитками (рис. 2). У такий спосіб ці елементи органічно доповнили оригінал.
190 ISSN 2078-0133
Дотепер були описані
методи стабілізації структури
гобелена, проте, гобелен – це
твір образотворчого мистецтва,
де зображення відіграє над-
звичайно важливу роль. У дея-
ких випадках присутні не тіль-
ки структурні пошкодження, але
також виникає необхідність від-
новити елементи зображення.
Для таких випадків існує четвер-
тий метод розрідженого ткання
(spaced weave technique). Цей метод використовували для реставрації гобеле-
на «Таємна вечеря» (The Last Supper). За принципами цього методу, реставра-
тор залишає проміжки завширшки близько 3 мм між прокидами ниток піткання.
Розріджене ткання виконують за допомогою голки та пряжі відповідного кольо-
ру (рис. 3). Відтак, одночасно укріплюють структуру гобелена й відновлюють
пошкоджені елементи зображен-
ня. Цей метод особливо підхо-
дить для реконструкції ділянок,
витканих шовком (як, власне,
і для місць, де використовува-
ли вовняну пряжу, пофарбовану
в світлі тони). Метод розрідже-
ного ткання дає змогу зібрати
пошкоджені частини гобелена,
укріпити і надати йому цілісно-
го вигляду.
На жаль, для відновлення
великих ділянок зображення темних кольорів цей метод менш придатний. У
такому разі для відновлення й укріплення структури гобелена краще зверну-
тися до п’ятого методу реставрації – реконструкції (reconstruction of design and
structure by reweaving). Беручи до уваги тривалість виконання, високу вартість і
трудомісткість зазначеного методу, його застосовують лише в особливих випад-
ках для реставрації надзвичайно цінних й унікальних експонатів з колекції
Метрополітен-музею. Звертаючись до цього методу, необхідно враховувати різ-
ні аспекти, зокрема, загальний стан гобелена та наявність достатньої інформації
про його первісне зображення. Метод реставрації не варто застосовувати щодо
гобеленів із густою основою. До того ж, цей метод непридатний для гобеленів
із великою кількістю ділянок, витканих шовковими чи металевими нитками; як
і тоді, коли нитки основи неміцні й можуть легко пошкодитися.
Наразі триває реставрація гобелена «Три кавалери та дві дами» (Three
Gentlemen and Two Ladies) (рис. 4). Ця пам’ятка середньовічного мистецтва
належить до серії гобеленів під назвою «Постаті в трояндовому саду» (Figures
191Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
in a Rose Garden), які є одними з найцінніших
гобеленів цієї епохи з колекції Метрополітен-
музею. Мистецтвознавець Адольф Ковало
припускає [6], що ці гобелени виткали в
Південних Нідерландах (сучасна Бельгія) за
ескізами, виконаними у Франції за доручен-
ням французького короля Карла VII (1422–
1461) [7]. Ця гіпотеза ґрунтується на тому, що
тло гобеленів має червоні, білі й зелені смуги,
як і одяг короля, а троянди були його ембле-
мою. Два гобелени з указаної серії реставру-
вали в 1988 та 1993 роках у Лабораторії якраз
за допомогою методу реконструкції. Гобелен
«Три кавалери та дві дами» – останній у цій
серії, який потребує комплексної реставрації [8].
Усі гобелени серії «Постаті в трояндовому саду» фактично є фрагмента-
ми, оскільки не мають ні кромок, ані закінчення, виконаного на ткацькому вер-
статі. Для їхньої основи використовували нефарбовані вовняні нитки, товщи-
на яких неоднакова за довжиною, що є характерною ознакою ручного прядіння.
Ці нитки є грубіші, міцно скручені та з блиском. Для ниток піткання викорис-
тали вовняну пряжу, а також шовкові та металеві нитки. В багатьох місцях такі
нитки відсутні, що оголило основу. На окремих ділянках пошкоджені як осно-
ва, так і піткання, що призвело до утворення чисельних дірок. Ділянки зі світ-
лими кольорами виткані шовком. Фотохімічні реакції спричинили розкладан-
ня шовкових ниток й обумовили їхню значну втрату. Аби збагатити та виділити
фактуру листя, троянд і деталей одягу та прикрас на гобелені, використали шов-
кову пряжу, пофарбовану у відтінки блакитного, зеленого та жовтого кольорів.
Металеві нитки зроблені з шовкової серцевини, обвиту тоненькою металевою
стрічкою. Подальший аналіз1 дозволив виділити 2 типи таких стрічок. Для пер-
шої використали сплав, що на 92,6 % складається зі срібла та на 7,3 % з міді, а
для другої – аналогічний сплав, але його поверхня із зовнішньої сторони була
позолочена. Металеві нитки також застосовували для оздоблення деталей одягу
і прикрас, однак, із часом вони почорніли, а в багатьох місцях розпалися [9].
Гобелен «Три кавалери та дві дами» був розрізаний на 7 частин, які згодом,
під час реставрації (ймовірно наприкінці ХІХ ст.) з’єднали разом, але внаслідок
цього зображення зазнало значної деформації. Шість фрагментів – це частини
одного й того самого гобелена, тоді як сьомий міг бути частиною цього гобеле-
на з іншого, раніше відрізаного місця або ж частиною іншого гобелена цієї серії.
Поверхня гобелена досить пошкоджена, проте, багато місць вже реставрували
методом реконструкції. Підраховано, що майже третина гобелена вже не ори-
гінал, а реконструкція. Також вважають, що цей гобелен раніше реставрували
декілька разів [10]. Під час однієї такої реставрації, датованої, швидше за все,
кінцем ХІХ ст., вовняна пряжа, що її використовували під час реставрації, була
1 Аналіз був проведений хіміком Марком Виписки у Лабораторії Метрополітен-музею.
192 ISSN 2078-0133
пофарбована нестійкими аніліновими барвниками, які не тільки вицвіли, але й
змінили колір із темно-зеленого та синього на відтінки бежево-брунатного.
Під дією світла природні барвники гобелена з часом вицвіли, і це дуже впа-
дає в око, якщо порівняти лицевий бік зі зворотнім, на якому вони краще збе-
реглися. Також помітно, що ступінь вицвітання в різних кольорів відрізняється
– це значною мірою пояснюється власне барвниками. Особливо видно вицві-
тання на ділянках, витканих із вовни, пофарбованої в рожевий колір: на лицево-
му боці вони набули брудно-білого відтінку, зі зворотного боку колір залишив-
ся яскраво-рожевим.
У середньовічній Європі для фарбування пряжі в рожевий або пурпуро-
вий колір були відомі два чутливі до світла натуральні барвники: цезальпінія
бразильська (бразильське дерево) (Caesalpinia braziliensis L.) та лишайник фар-
бувальний (Roccella tinctoria)1. Барвник із цезальпінії містить характерний ком-
понент, який завжди можна виявити під час аналізу – навіть у вицвілих зразках.
Утім, проведені хімічні досліди не змогли виявити цю сполуку під час дослі-
дження зразка рожевого кольору. Таким чином, можна зробити висновок, що
для фарбування ниток у рожевий колір, імовірно, використовували лишайник
фарбувальний. Вовна, пофарбована в жовтий колір за допомогою резеди жов-
тавої (Reseda luteola), також значно вицвіла. Через втрату жовтого компонен-
та колір зелених ділянок змістився в бік синього, що можна легко помітити,
порівнявши лицевий бік зі зворотнім. Зелений колір отримали завдяки змішу-
ванню двох барвників із резеди фарбувальної та рослини з умістом індиготи-
ну. (Індиготин досить-таки світлостійка речовина, тому колір із часом не зміню-
ється). Червоний барвник, який також відзначається світлостійкістю, отримали
з марени фарбувальної (Rubia tinctoria). Тож, різниця між лицевим і зворотнім
боком на ділянках червоного кольору не є такою помітною [11].
Розпочинаючи будь-які операції з гобеленом, спершу його задокументо-
вують. Насамперед фотографують з обох боків (лицевого та зворотного), потім
за допомогою комп’ютера фотографію лицевого боку гобелена ділять сіткою на
квадрати – горизонтальні рядки нумерують, вертикальні стовпчики позначають
літерами алфавіту. Таким чином кожному квадрату дають свій персональний
код, що складається з цифри та літери. Надалі друкують 2 чорно-білі зображен-
ня кожного квадрата. На одному, використовуючи умовні позначки, розроблені
спеціально для цього в Лабораторії, зазначають усі відомості про стан оригіна-
лу до початку роботи. На іншому детально розписують усі процедури, що були
застосовані до кожної конкретної ділянки.
У 1999 р. у Лабораторії гобелен «Три кавалери та дві дами» спершу
очистили вологим методом. Перед початком цієї очистки на виконані шовком
ділянки з обох боків нашили бавовняну сітку, що запобігала утворенню
нових пошкоджень під час очищення, аналогічно захистили й обрізані краї.
Використовуючи деіонізований миючий засіб, гобелен промили, вдаючись до
обережного притискання натуральною морською губкою. Після ополіскування
деіонізованою водою надлишки води (вологи) видалили бавовняними
1 Аналіз був проведений хіміком Нобуко Шібаямою у Лабораторії Метрополітен-музею.
193Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
рушниковими простиралами. Насамкінець гобелен висушили в горизонтальному
положенні, розклавши його на плоскій поверхні.
Для реконструкції пошкоджених ділянок піткання з вовни використовують
вовняні нитки, виготовлені спеціально на замовлення Лабораторії. Проте, вони
відмінні від ниток оригіналу, оскільки є м’якіші, більш ворсисті й без блиску.
Наразі вже неможливо знайти відповідника жорсткій вовні, яку застосовували
в добу середньовіччя, оскільки м’яка мериносова вовна повністю витіснила
інші види жорсткої вовняної пряжі. Бавовняні нитки муліне виробництва
французької компанії DMC використовують як замінник утраченим шовковим
ниткам, бо вони є більш стійкі, ніж виготовлені із застосуванням сучасних
технологій шовкові нитки. Таким муліне імітують блиск, що було притаманно
старовинному шовку. Для фарбування вовняних ниток вдаються лише до
синтетичних світлостійких барвників виробництва компанії CIBA IRGALAN Azo
Metal Complex Dye, оскільки вони не спричинять зміни кольору, як це сталося
під час однієї з попередніх реставрацій із використанням ранніх синтетичних
анілінових барвників [12].
Приступаючи під час реставрації до ткання, треба обережно видалити старі
залишки попередньої реставрації. Як наслідок, з’являється додаткова інформація
про початкові кольори та первинні деталі зображення. Слід зауважити, що метод
реконструкції варто застосовувати виключно на тих ділянках, де є достатньо
інформації про первісне зображення.
Роботу над гобеленом «Три кавалери та дві дами» розпочали з відносно
простих ділянок гобелена, зокрема, з тих, на яких були виткані окремі елементи
листків, троянд і коренів кущів. Згодом, після того, як реставратори краще
ознайомилися зі специфікою ткання і стилем виконання цього гобелена,
проштудіювали експонати колекції Метрополітен-музею й наявну там літературу
про середньовічні гобелени та їхню реставрацію, а також про тогочасний одяг
французької знаті та взірці тканин, перейшли до реконструкції складніших
ділянок, серед яких були зображення чоловічих і жіночих головних уборів.
У ході реконструкції був використаний досвід роботи реставраторів Лабораторії
з двома іншими гобеленами цієї ж серії.
На досліджуваному гобелені брунатні нитки, для фарбування яких
застосовували солі заліза, з часом окислилися й практично повністю розпалися.
Через це ті ділянки оригіналу, де ткали брунатним кольором, передовсім у
контурах зображення й тінях, не збереглися [13]. Лише незначна кількість уцілі-
ла на ділянках зі штрихуванням, де брунатні нитки були щільно затиснені інши-
ми. Найбільш складним завданням стало відновлення брунатного кольору таким
чином, аби він занадто не виділявся й не контрастував з іншими відтінками почат-
кової палітри гобелена. Щоб досягти цього, у відібраних місцях нитки основи
залишили оголеними та використали два, іноді й три, відтінки брунатного кольо-
ру задля забезпечення багатшого спектру і створення відчуття присутності старо-
вини, що допомагає візуально наблизити реконструйовані частини до оригіналу.
Під час реконструкції доводилося періодично знімати гобелен із ткацького
верстата, оскільки на ньому можна оглянути лише невелику частину пам’ятки,
194 ISSN 2078-0133
та переносити його на велику площину, де можна безпосередньо побачити
пам’ятку цілком у розгорнутому вигляді, проаналізувати зроблене та визначи-
ти подальші кроки реставрації. Відтак, було прийнято рішення про демонтаж
з’єднаних частин гобелена на межі зеленої та брудно-білої смуг, оскільки шов
був розташований у центрі гобелена і пряжа, яку використовували для попере-
дньої реставрації, повністю змінила свій колір. Найбільший дисонанс викли-
кала деформація зображення, яка виникла під час з’єднання розрізаних частин
гобелена. Видаляючи місця попередньої реставрації на зображенні кореня куща
троянди, стало очевидно, що права його частина насправді не має відношен-
ня до кореня, а є зрізаною гілкою. Уважно вивчивши зображення вздовж усьо-
го шва, реставратори виявили, що права частина із зображеннями листя і тро-
янд не відповідає лівій. Усю ліву частину гобелена змістили відносно правої
на 4 см. Окрім того, з’ясувалося: якщо додатково демонтувати горизонтальний
шов у нижній правій частині та розсунути гобелен
на 4 см, то роз’єднані частини людської постаті
набудуть правильних пропорцій. В іншому випад-
ку стає очевидним, що ноги фігури непропорцій-
но короткі порівняно з торсом. Коли повністю
демонтували шов і підняли праву частину дого-
ри, всі елементи зображення між собою зійшлися.
Далі за допомогою прозорої кальки були прокрес-
лені всі втрачені елементи, що дозволило визна-
чити їхній початковий розмір. Оскільки розмір
кожної з вертикальних смуг тла становив близь-
ко 42 см, це допомогло встановити правильну від-
стань між лівою та правою частинами гобелена, а
також розміри втрат на смугах, які необхідно було
доповнити.
Найбільш кропітка частина реконструкції –
це вплітання нової основи. Надзвичайно важко було поєднати два кінці колись
розрізаної нитки основи (рис. 6). Роботу роз-
почали із зображення розрізаного навпіл лист-
ка, елементи якого збереглися як на лівій,
так і на правій частині гобелена. Спочатку
вплітали та з’єднували кожну десяту нитку,
потім – кожну другу, ретельно перевіряючи,
щоб розрізані елементи відповідали початко-
вому зображенню. Коли основу було повністю
реконструйовано (рис. 5), розпочався процес
відновлення втрачених частин між зеленою
та брудно-білою смугами (рис. 6). Роботі з
реконструкції цих частин із зображеннями
троянд, листків і коренів передувало детальне
вивчення зображення та стилістики всіх збе-
195Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
режених на гобелені рос-
линних елементів, їхнє
порівняння та співставлен-
ня. Все це наразі перебу-
ває у процесі реставрації
та потребує повсякчасно-
го уважного вивчення та
порівняння збереженого з
відновленим.
Необхідно мовити
декілька слів і про завершальну стадію кожного методу реставрації, а саме про
безпосередню підготовку до експонування. Стан збереження пам’ятки повинен
бути достатньо добрий, щоб її впродовж тривалого часу могли експонувати у вер-
тикальному положенні. Необхідно рівномірно розподіляти вагу гобелена по всій
довжині верхнього краю, щоб уникнути розтягування й деформації. Часто рестав-
ратори для експонування гобелена застосовують до нього жорстку фіксацію (solid
support backing) з тильного боку шматка тканини, тоді як у Лабораторії нада-
ють перевагу багатьом підтримувальним стрічкам (support straps) (рис. 7), коли
під всю площину гобелена зі зворотного боку зигзагоподібним стібком підши-
вають вертикальні стрічки бавовняної тканини від верхнього до нижнього краю
[14]. Смуги переймають на себе основну частину ваги гобелена, що знаходиться
у вертикальному положенні; розміщення таких смуг на гобелені залежить від
стану збереження останнього. Верхню частину гобелена, на котру припадає
найбільше навантаження, додатково укріплюють горизонтальною стрічкою.
Вздовж нижнього краю також пришивають стрічку, яка захищає низ гобелена від
пилу. Нарешті, з тильного боку зверху та з боків вільно підшивають підкладку,
залишаючи нижній край непришитим. Її виготовляють з легкої тканини, щоб не
збільшувати вагу гобелена. Наостанок прикріплюють дві липучі стрічки (Velcro):
одну кріплять уздовж верхнього тильного краю гобелена, а іншу – до бруса,
котрий закріплюють на стіні (рис. 8). Відтепер гобелен готовий до експонування.
На завершення хотілося б підсумувати, що немає єдино прийнятного
методу реставрації гобеленів. Вибір будь-якого методу залежить від багатьох
об’єктивних факторів, таких як загальний стан збереження пам’ятки, умови її
зберігання й експонування.
Подальші дослідження пог-
либлять наше розуміння
процесів, які призводять до
старіння гобеленів, удоско-
налять новітні технології та
наявні методи реставрації
й дозволять виробити нові
підходи до неї, які суттєво
розширять реставраційні
можливості.
196 ISSN 2078-0133
Джерела та література
1. Campbell Th.P. Tapestry in the Renaissance: Art and Magnificence. Exhibition catalogue.
– New Haven: Yale University Press, 2002; Lennard F., Hayward M. Tapestry Conservation.
Principles and Practice. – Oxford, 2006. – P. 4.
2. Lennard F., Hayward M. Вказана праця; Timar-Balazsy A., Eastop D. Chemical Principles
of Textile Conservation. – Oxford, 1998.
3. Timar-Balazsy A., Eastop D. Вказана праця.
4. Cardon D. Natural Dyes. Sources, Tradition, Technology and Science. – London, 2007;
Timar-Balazsy A., Eastop D. Вказана праця.
5. Timar-Balazsy A., Eastop D. Вказана праця. – P. 70–98
6. Cavallo A.S. Medieval Tapestries in the Metropolitan Museum of Art. – New York, 1992.
– P. 185–186.
7. Там само. – P. 182–183.
8. Kajitani N. Conservation Maintenance of Tapestries at The Metropolitan Museum of Art // The
Conservation of Tapestries and Embroideries. – Brussels, 1987. – Р. 53–66; Він же. Conservation
of Courtiers in a Rose Garden, a Fifteenth-Century Tapestry Series // Conservation Research.
Studies of Fifteenth to Nineteenth Century Tapestry. – Washington. – 1996. – Р. 93–100.
9. Timar-Balazsy A., Eastop D. Вказана праця. – P. 128–138.
10. Kajitani N. Conservation of Courtiers… – Р. 91–93.
11. Там само. – Р. 70–98.
12. Ярема-Винар О. Консервація південнонідерландського гобелена середини XV ст.:
досвід дворічної праці // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного
реставраційного центру України. – 2008. – № 1 (10). – С. 158–160.
13. Kajitani N. Conservation of Courtiers… – Р. 70–98.
14. Lennard F., Hayward M. Вказана праця. – P. 159–160.
Ярема-Винар О.C. Методы реставации гобеленов (на основе технологий, разра-
ботанных в лаборатории отдела реставрации текстильных изделий Метрополитен-
музея)
Статья анализирует причины старения и разрушения гобеленов, а также методы их
реставрации, которые применяются в Метрополитен-музее. Нет идеального метода, кото-
рый подходит для всех случаев. Каждый из них имеет свои преимущества и недостатки,
и потому выбор должен зависеть от таких объективных факторов, как состояние сохране-
ния, материалы, условия хранения и экспонирования. В качесте примеров использованы
гобелены периода средневековья и Ренессанса из коллекции Метрополитен-музея. Автор
особенно детально описывает реставрацию гобелену из серии «Фигуры в Розовом Cаду»,
где применяется метод реконструкции.
Yarema-Vynar O.S. Methods of restoration tapestries (on the basis of technologies, devel-
oped in the laboratory of department of soft goods restoration of Metropoliten-museum)
The article analyzes what causes damage in tapestries and different methods of conservation
that are used at the Metropolitan Museum of Art, Textile Conservation Department. Each conser-
vation method has its advantages and disadvantages and therefore the method that one chooses
depends completely on the object and its characteristics. All examples used in this article are of
the tapestries form the Metropolitan Museum of Art Medieval collection. The author especially
focuses on one of the tapestries from the set Figures in the Rose Garden. For this tapestry reweav-
ing was chosen as a conservation method and the author explains why this treatment is the most
appropriate one.
|