Людмила Морозова: життя і творчість
У дослідженні висвітлюється життєвий і творчий шлях українського художника Л. Морозової.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Schriftenreihe: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80014 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Людмила Морозова: життя і творчість / Г.A. Горбунова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 197-210. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80014 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-800142015-04-10T03:02:50Z Людмила Морозова: життя і творчість Горбунова, Г.A. Історичні постаті У дослідженні висвітлюється життєвий і творчий шлях українського художника Л. Морозової. В исследовании освещен жизненный и творческий путь украинского художника Л. Морозовой. The vital and creative way of the Ukrainian artist L. Morozova is lighted up in research. 2010 Article Людмила Морозова: життя і творчість / Г.A. Горбунова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 197-210. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80014 7.071.929-052 «МОРОЗОВА» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні постаті Історичні постаті |
| spellingShingle |
Історичні постаті Історичні постаті Горбунова, Г.A. Людмила Морозова: життя і творчість Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У дослідженні висвітлюється життєвий і творчий шлях
українського художника Л. Морозової. |
| format |
Article |
| author |
Горбунова, Г.A. |
| author_facet |
Горбунова, Г.A. |
| author_sort |
Горбунова, Г.A. |
| title |
Людмила Морозова: життя і творчість |
| title_short |
Людмила Морозова: життя і творчість |
| title_full |
Людмила Морозова: життя і творчість |
| title_fullStr |
Людмила Морозова: життя і творчість |
| title_full_unstemmed |
Людмила Морозова: життя і творчість |
| title_sort |
людмила морозова: життя і творчість |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історичні постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80014 |
| citation_txt |
Людмила Морозова: життя і творчість / Г.A. Горбунова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 197-210. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT gorbunovaga lûdmilamorozovažittâítvorčístʹ |
| first_indexed |
2025-07-06T03:57:27Z |
| last_indexed |
2025-07-06T03:57:27Z |
| _version_ |
1836868434021842944 |
| fulltext |
Ðîçä³ë V ²ÑÒÎÐÈ×Ͳ ÏÎÑÒÀÒ²
УДК 7.071.929-052 «МОРОЗОВА»
Г.A. ГОРБУНОВА
Людмила Морозова: життя і творчість
У дослідженні висвітлюється життєвий і творчий шлях
українського художника Л. Морозової.
Ключові слова: Людмила Морозова, біографія, емігра-
ція, творчий доробок, живопис.
Стародавній Київ із багатим історичним мину-
лим, не менш цінною культурною спадщиною, зача-
ровував кожного, хто його відвідував, полонив наза-
вжди серця мандрівників. Так було завжди, так є і в
наш час. Хто ж народився тут, зробив перші само-
стійні кроки, той завжди подумки повертатиметься до
рідного міста, куди б не закинула примхлива доля…
До останнього подиху сумувала за київськи-
ми кручами, понівеченими храмами, загубленими
долями дорогих серцю людей художниця Людмила
Морозова, яка розлучилася з рідним містом у буремні
роки ІІ Світової війни, стала емігранткою і, зрештою,
поповнила ряди української діаспори в США.
Протягом десятиліть ім’я Людмили Морозової
було невідоме пересічним громадянам України. Мало
хто в мистецьких колах був обізнаний із її життям і
творчістю, хоча вже ранні роботи молодої художни-
ці зацікавили фахівців і шанувальників мистецтва,
схвальні відгуки про них ми знаходимо у періодичних
виданнях 30–х років ХХ ст. [1]. Під час перебування
художниці в Ді-Пі таборах Німеччини про її участь у
мистецьких виставках писалося у таборовій пресі [2]
З перших років перебування художниці в
США її творчі здобутки були під пильною увагою
як журналістів, так і мистецтвознавців. Протягом
1950–1990–х років у таких періодичних виданнях,
як «Свобода», «Новое русское слово», «Український
голос», «Америка», «Батьківщина» й інших, виходи-
ли змістовні статті про життя і творчість художниці
з України. Авторами цих статей були І. Кедрін, Л.
Коваленко, Л. Кузьма, О. Чернова, В. Завалішин. Про
198 ISSN 2078-0133
те, що творчість Людмили Морозової посіла гідне місце в українському обра-
зотворчому мистецтві, говорить такий факт: у 1966 р. в V томі «Енциклопедії
Українознавства» була вміщена невелика за обсягом стаття, присвячена їй.
В часопису «Нотатки з мистецтва», який із 1963 р. почали видавати в США
за ініціативи українських мистців, у 1978р. вийшла стаття Є. Блакитного
«Виставка Людмили Морозової». Там само в 1985 р., з’явилася праця В.
Поповича «Людмила Морозова».
Громадяни незалежної України з митцем Л. Морозовою познайомилися в
90–х роках минулого століття завдяки роботам мистецтвознавців І. Блюміної
та В. Щербака. Великим досягненням стало видання О. Федоруком монумен-
тальної праці «Людмила Морозова» (2003).
Не вщухає інтерес до постаті Людмили Морозової й у останні роки.
Статті, присвячені її життю і творам, подіям, якими переймалася художниця
за життя; людям, якими опікувалася, виходять на шпальтах вітчизняних і зару-
біжних періодичних видань. Це говорить про те, що талановита художниця
з України, проживши майже 90 років, зберігаючи та щедро даруючи добро,
любов та красу в жорстокому ХХ ст., залишається загадковою і таємничою для
тих, хто її знав, для нас, хто знає її через її мистецтво.
Ще за життя Людмила Морозова передала деякі свої картини
Національному художньому музею України, Полтавському художньо-
му музею, Академії образотворчого мистецтва і архітектури (колиш-
ньому Київському художньому інституту, в якому навчалася сама).
Дари для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, долею якого
вона переймалася все своє життя, зберігаються в музеї відроджено-
го храму. В 1992 р., до Дня незалежності України, відкрилася і три-
валий час діяла в Бібліотеці української діаспори виставка її картин.
На сьогоднішній день творчий доробок Л. Морозової (живопис, графіка)
досить повно представлений в Музеї культурної спадщини – філії Музею
історії м. Києва. Там-таки експонується частина зібраної нею колекції захід-
ноєвропейської порцеляни ХІХ – початку ХХ ст. Архів художниці (128 справ)
зберігається у фондах Центрального Державного архіву-музею літератури і
мистецтв України.
Народилася Людмила Морозова в Києві 6 липня 1907 р.
Згідно з паспортними даними 1918 року, її мати − Тетяна Євгенівна
– народилася 12 грудня 1872 р., була донькою унтер-офіцера, що походив
із київських козаків [3]. Сама Л. Морозова писала, що її мати народилася в
містечку Озерах на Полтавщині. Родина Панченків, у якій зростало 4 доньки
та син, пишалася своїм козацьким походженням. Тетяні було вісімнадцять,
коли вона приїхала до Києва здобувати освіту. Єдина родичка та її маленька
донька, що проживали раніше в Києві, на той час померли від холери, і дівчи-
ні довелося влаштуватися в чужій родині, де вона жила, виховувала дітей, а
ночами готувалася до вступу в університет [4] Після закінчення навчання Т.Є.
Морозова стала вчителькою, а згодом − інспектором жіночих шкіл Києва [5].
199Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
Цікавою є розповідь Л. Морозової про родину батька – Костянтина Бера.
Дід художниці − Петро Бер − був німцем із Риги, за фахом – агроном, який
працював управителем у маєтку польського поміщика Заремби і з часом одру-
жився з його старшою дочкою. Петро та Євгенія Бер виховали чотирьох дітей,
дали їм гарну освіту. Л.Морозова згадувала:
Мій батько Константин адвокат. Вже моєму батькові було тяжко кінчати
Київський Університет – батько був хворий. Вже батько мусив давати лекції –
заробляти […] Батько працював у Гетьмана Павла Скоропадського як адвокат,
якого дуже високо оцінював, поважав і любив. Він у 1918 році в потягові з
Гетьманом виїжджали до Європи. Що сталося? Не знаю досі.
Гетьман Скоропадський досяг Берліна. Мій батько загинув десь по дорозі
– здається в Західній Україні […] йому було 38 років [6].
Безсумнівно: біографія Костянтина Бера, його політичні погляди віді-
грали вирішальну роль і в долі його доньки. Можемо припустити, що після
його смерті в Києві з’явилася маленька родина – мати та донька – зі спільним
прізвищем «Морозови».
Навчалася Людмила Морозова у жіночій гімназії О. Дучинської. (У 1919
р. цю гімназію реорганізували у 56 трудову школу). З дитинства дівчинку
вабило прекрасне. Вона рано почала малювати і, одночасно, все більше захо-
плювалася історією, любов до якої ненав’язливо прищепила вчителька історії
Наталя Полонська-Василенко. Теплі стосунки між ученицею та викладачем
збереглися на довгі десятиліття [7].
Уроки малювання Л. Морозовій давала А. Крюґер-Прахова. В 1925 р.
майбутня художниця вступила до Київської художньо-індустріальної профш-
коли. Там панувала атмосфера взаємоповаги учнів і викладачів, але понад усе
тут були мистецтво і творчість. Не даремно ж Євген Блакитний назвав цей
навчальний заклад «храмом мистецького виховання». Серед тих, хто після
закінчення цієї школи пов’язав своє життя з мистецтвом, була й Л. Морозова.
Закінчивши у 1927 р. Київську художньо-індустріальну профшколу, вона про-
тягом 1928–1931 років навчалася у Київському художньому інституті. Була
вона серед 44 абітурієнтів, яких прийняли на навчання, але тільки четверо
(серед них і героїня нашої розповіді) на початку 1930–х років здобули тут
вищу освіту [8].
Ще навчаючись, Л.Морозова пробувала себе в різних жанрах образот-
ворчого мистецтва. Але завжди в центрі її уваги залишався Київ, зокрема,
його церкви і собори. (Саме через те, що в своїй творчості молода художниця
робила акцент на культові споруди Києва та інших міст України, у 1930 р.
її, навіть, виключили з інституту, але, на щастя, досить швидко їй вдалося
поновити навчання).
У нелегкі 1930–ті роки відбулося становлення Людмили Морозової
як особистості з лише їй притаманними поглядами на життя та мистецтво.
Формується вона остаточно і як митець. Починаючи з 1933 р. Людмила
Морозова бере участь майже в усіх українських мистецьких виставках [9].
Однією з перших її робіт, що привернула на себе увагу мистецького світу,
200 ISSN 2078-0133
стала картина «Гуси». В 1937 р. відбулася виставка «Квітуча Україна», у
наступному – «Мистецтво Радянської України» в Харкові, на яких були пред-
ставлені твори Л. Морозової. В 1939 р. художниця створила низку робіт із
нагоди святкування 125–річчя від дня народження Т.Г. Шевченка [10].
Але жила вона не тільки мистецтвом. Коло її зацікавлень було над-
звичайно широке. Протягом 1930–х років під керівництвом професорів М.
Макаренка та І. Моргілевського й інших науковців, вона брала участь в архе-
ологічних експедиціях як у Києві (дослідження Софійського собору), так і на
півдні України, де вивчала пам’ятки давньоруської архітектури і античного
будівництва, робила їх замальовки.
Не стояла Л. Морозова й осторонь громадського життя. Щиро закохана в
рідне місто, з глибоким сумом сприйняла вона звістку про те, що в Києві на місці
стародавнього Михайлівського Золотоверхого монастиря мають звести урядовий
центр, для чого збиралися знищити цю пам’ятку архітектури доби Київської
Русі [11]. Л. Морозова опинилася серед тих науковців і митців, які, ризикуючи і
кар’єрою, і життям намагалися врятувати від нищення головний собор монасти-
ря. Коли стало зрозуміло, що всі спроби марні, розпочалася копітка робота з уря-
тування окремих, особливо цінних фресок і мозаїк. Процесом зняття мозаїчних
композицій зі стін Михайлівського Золотоверхого собору керував реставратор В.
Фролов. З його щоденника дізнаємося, що Л. Морозова виконувала «факсиміле
найцінніших з художнього погляду фрагментів мозаїки на випадок аварії, коли
їх зніматимуть зі стін» [12]. (В експозиції Музею культурної спадщини пред-
ставлене унікальне фото: «Л. Морозова – на бані занедбаного Михайлівського
собору»). Незабаром храм було зруйновано. Ця подія для Людмили Морозової
стала однією з ряду особистих трагедій, ран, які не загоювалися протягом життя.
Минули десятиліття, й у США художниця заснувала фонд зі збору коштів на від-
будову Михайлівського Золотоверхого монастиря, яким опікувалася до останніх
днів свого життя.
У 1936 р. Л. Морозова взяла участь у складній експедиції в Сванетію
(Кавказ). Очолив її професор І. Моргілевський (1889–1942) – відомий науко-
вець, історик архітектури, член-кореспондент Академії архітектури СРСР. У
30–х роках ХХ ст. в Сванетії – країні, що ховалася в горах Мінгрелії – панували
старовинні суворі звичаї, а кожна споруда являла собою непідступний замок-
фортецю. І ось в цій загадковій країні верхи на мулі прибула перша українська
жінка. Вона не просто разом із іншими членами експедиції пройшла небезпеч-
ними гірськими стежками. Вона вбирала в себе красу навколишньої природи,
своєрідні звичаї, традиції й історію сванів, їх самобутній побут. У цей період
Людмилою Морозовою було створено кілька десятків полотен, які й сьогодні
дають наочне уявлення про Сванетію та її мешканців [13]. Цей період твор-
чості художниці в Музеї культурної спадщини представлений двома творами:
«Сванетія. Местія» та «Падаюча башта в Местії».
Коли спалахнула війна, художниця залишилася в рідному місті. Життя у
напівзруйнованому, окупованому нацистами Києві було надзвичайно важким.
Відсутність найнеобхідніших засобів життя, непевність у завтрашньому дні
пригнічували кожного. Можливо, лише в хвилини творчості Л. Морозова забу-
201Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010 201
вала всі негаразди. Мистецтво не тільки не давало впасти в глибоку депресію,
але й було єдиним засобом вижити фізично: щодня невеличкий малюнок або
етюд рятував її життя та життя її матері. Майже щоденно один зі своїх творів
художниця продавала, а за отримані гроші купувала пляшку молока, шматок
хліба, кілька картоплин [14].
У такий складний час Л. Морозова залишалася в центрі мистецького
життя міста. В жовтні 1942 р. в Києві було створено Спілку художників і
архітекторів, яку очолив професор Ф.Г. Кричевський. В будинку на вул.
Володимирській, 38, де розмістилася Спілка, декілька разів влаштувалися
художні салони, в яких можна було оглянути і, навіть, придбати твори київ-
ських митців, серед них були і твори Л. Морозової [15].
У серпні 1943 р. Л. Морозова та її старенька мати, взявши із собою
картини, вирушили в тривалу й небезпечну подорож у невідоме. Деякий час
вони провели у Львові, де Л. Морозова легко влилася в мистецьке життя, на
одній із великих виставок представивши низку своїх робіт [16]. Минув рік, і
художниця залишила Україну.
Що могло спонукати її залишити Батьківщину, Київ, без якого не уявляла
свого життя?
Маємо пригадати, як протягом 1920–1930–х років у Радянській Україні
творчість митців свідомо спрямовували в потрібне для правлячої верхівки
русло, адже культура була одним із важелів, на яких трималися підмурки
державної ідеології. В останні передвоєнні роки в періодичних статтях,
присвячених образотворчому мистецтву, все частіше можна було зустріти
наступні рядки:
Управління у справах мистецтв при РНК УРСР, домагаючись більшого числа
експонатів, допускає на виставку випадкові роботи. А мірилом при доборі кар-
тин повинна бути глибока змістовність і живописна майстерність. Така вимога
змусить художників наполегливою працею боротися за право участі у виставці.
Досить давати глядачеві випадкові беззмістовні пейзажики. Час вже працювати
над темами, яких вимагає радянський народ – над темами захисту батьківщини,
дружби, любові, праці та відпочинку» [17].
Творчі особистості – люди тонкі, незвичайні. Вони багато що можуть
витримати, але водночас вони надзвичайно вразливі. Достатньо художника
змусити писати картини виключно «на задану тему», або припинити вистав-
ляти його твори на виставках – і він «зламається»… Чи не цього побоювалася
Людмила Морозова, приймаючи рішення залишитися в Україні чи лишити її
назавжди?
З метою зміцнення державної ідеології в СРСР свого часу розгорнулася
антирелігійна політика, руйнувалися храми, які з такою любов’ю відтворю-
вала в своїх картинах Л. Морозова. Чи не стало це ще одним поштовхом, аби
прийняти рішення залишити Батьківщину?
Л. Морозова стала однією з багатьох, хто протягом тривалого часу
перебував на окупованій території. Це, як відомо, завжди викликало під-
озру радянських урядовців. Окрім того, підозріле ставлення до Л. Морозової
обов’язково би зросло після визволення захопленої території через те, що
202 ISSN 2078-0133
свого часу її батько – Костянтин Бер – особисто співпрацював із гетьманом П.
Скоропадським. Безперечно це викликало б репресії проти неї та її близьких.
Небажання навіть почути на свою адресу будь-які звинувачення також могли
спонукати до виїзду за кордон.
І, нарешті, особиста драма – смерть І. Моргілевського, з яким у Л.
Морозової склалися теплі стосунки, також могла стати причиною, через яку
художниця збагнула, що тут її ніщо не тримає, а з душі виривається нестримне
бажання вільно творити.
Отож, загальнодержавна політика й особисті переживання художниці
сукупно й стали тією причиною того, що українські культурні діячі та шану-
вальники мистецтва протягом довгих десятиліть були позбавлені можливості
знайомитися з новими досягненнями Л. Морозової.
Подорож зі Львова до Німеччини була довготривалою, виснажливою та
небезпечною. Художниця з жахом згадувала, як у Дрездені їй довелося пере-
жити чотиригодинне бомбардування 3 тис. літаків союзників. Тоді ж вона
втратила близько 100 своїх картин. Частина її особистих речей і мистецьких
творів залишилися у Мерцдорфі поблизу містечка Бреслау [18].
17 липня 1945 р. Людмила Морозова та її мати отримали статус «пере-
міщених осіб» і понад п’ять років поневірялися Ді-Пі таборами Ашафенбурга,
Франкфурта-на-Майні та Берхтесгадена [19]. На той час в міжнародній
практиці «переміщеними особами» вважали колишніх військовополонених,
в’язнів концтаборів, остарбайтерів і біженців – усіх тих, хто внаслідок війни
опинився поза межами країн свого постійного проживання. Їх долями опі-
кувалися міжнародна спільнота, сприяючи їх поверненню на Батьківщину.
Водночас, постала проблема надання права залишитися в Німеччині, Австрії
чи переїхати на постійне місце проживання в іншу країну світу тим особам,
хто з політичних, релігійних переконань або інших вагомих причин не міг
повернутися додому. Такими особами стали переважно колишні громадяни
СРСР.
За рішенням голів держав країн-переможниць, усіх «чужинців» було
зосереджено в Ді-Пі таборах – таборах для переміщених осіб (від англ.
DP (displaced persons) – переміщені особи), мережа яких була створена в
Німеччині й Австрії. В таких таборах, спочатку змішаних, і тільки згодом
облаштованих за національним принципом, «переміщені особи» очікували
вирішення власної долі. Чимала кількість таборів була заселена вихідцями
з України, які свідомо відмовилися повернутися на Батьківщину, де панував
тоталітарний режим. Ді-Пі табори за короткий проміжок часу (з 1945 до
початку 1950–х років) пройшли етапи створення, розквіту та ліквідації, пере-
творившись на справжні маленькі міста з власною адміністрацією та госпо-
дарством. Оскільки в цих таборах зосередилися провідні українські культурні
та мистецькі діячі, науковці з різних галузей знань, то за незначної фінансової
підтримки, вони змогли створити мережу навчальних закладів (дитячі садки,
школи, гімназії, курси, навіть – вищі навчальні заклади), заснувати ряд фахо-
вих об’єднань і регулярно організовувати виступи аматорських і професійних
хорових, танцювальних колективів і театральних труп.
203Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010 203
У перші післявоєнні роки в житті українських творчих мешканців
Ді-Пі таборів важливу роль відіграла створена у 1947 р. Українська Спілка
Образотворчих Митців. Важливими стали для них і таборові мистецькі
виставки. Вони давали можливість заявити про себе, свої здобутки та, одно-
часно, репрезентувати українське самобутнє мистецтво. Активну участь у
зазначених заходах брала й Л. Морозова, про що знаходимо повідомлення в
таборовій пресі.
Цей період у її творчості представлений міськими пейзажами, на яких
впізнаємо вулички німецьких міст перших повоєнних років. Величні й одно-
часно витончені архітектурні споруди Ашафенбурга, Розенгайма, Кінекзеє,
Берхтесгадена, Вюрцбурга всім своїм виглядом промовляють про втомленість
від подій минулої війни. Вдивляємось в них і розуміємо: від війни, поневірянь,
безвиході втомилася сама художниця.
Доводилося Л. Морозовій працювати також на замовлення: малювала
портрети американських військових, інших замовників – тих, хто міг при-
дбати для цього фарби та інші потрібні матеріали [20]. Зростала популярність
української художниці й серед місцевого населення. В 1948 р. низку її творів
було включено до виставки, яка відбулася в «Домі німецького мистецтва»
в Мюнхені [21]. В липні 1949 р. в Ашафенбурзі під час «Тижня відбудови
Європи» відбулася мистецька виставка, на якій поруч із роботами німецьких
художників були представлені твори Людмили Морозової [22].
Знайшла вона час і сили, аби одночасно і викладати малювання в худож-
ній школі, і самій, перебуваючи у Ді-Пі таборі Ашафенбурга, пройти протягом
січня-лютого 1948 р. курс навчання в технічній школі, отримавши фах худож-
ника в комерційній плакатній і рекламній справі [23].
У серпні 1949 р. в Ашафенбурзі Т.Є. Морозовій видали цікавий доку-
мент: метрику хрещення, згідно якої вона народилася 10 вересня 1873 р [24].
Розбіжність із паспортними даними 1918 р., про які згадувалося на початку
цієї статті, незначна: лише кілька місяців. Але вона спонукає до роздумів.
Варто пригадати, що переважна більшість вихідців з України змушена були
в анкетах та інших офіційних документах давати змінені дані про себе, своїх
рідних, захищаючись в такий спосіб від примусової репатріації. Інакше як
пояснити наявність в архівних документах Людмили Морозової – написаній
нею ж автобіографії, – де зазначається, що з 1922 р. вона разом із матір’ю
перебувала у Польщі? [25].
31 грудня 1950 р. досить несподівано померла мати художниці. Поховали
її в Німеччині, в Берхтесгадені [26].
7 квітня 1951 р., після отримання потрібних документів, Л. Морозова наза-
вжди залишила табір і разом із групою колишніх співвітчизників була достав-
лена в Бремен. Звідти, виїхавши 16 квітня, на кораблі «Gen. R.M.Blatchford» 25
квітня прибула до США. Зупинившись у знайомих під Нью-Йорком, знайшла
тимчасову роботу і протягом року працювала хатньою робітницею. Після
цього Л. Морозова переїхала до Нью-Йорку, де невдовзі змогла повернутися
204 ISSN 2078-0133
до творчості [27]. Незабаром вона стає членом Об’єднання Митців Українців
у Америці, Long Island Art League та American Artist Professional League, почи-
нає викладати в мистецькій школі Queensboro Society of Art у класі портрету і
краєвиду [28]. Викладала вона лише у вихідні дні, і за роботу грошей худож-
ниця фактично не отримувала, адже за десять лекцій платили 5$, які йшли на
оплату внесків за членство у товаристві. Через деякий час за десять лекцій
художниця вже отримувала 10$, а за членство потрібно було сплачувати тіль-
ки 20 %. Зрозуміло, чому згадуючи той час, вона говорила: «Я була нічим, не
тільки в матеріальному значенні» [29].
Нарешті, в червні 1955 р. в Нью-Йорку Людмила Морозова відкрила
мистецьку виставку в студії-галереї. Про це писали так: «Зустрічає вас гос-
подиня. Висока гордовита постава в короні тяжких золотавих кіс. «Це мій
день» – каже артистка. Так, це її день <…> вступ у мистецький колектив нової
країни. І він відбувся достойно із збереженням свого мистецького «Я» [30].
Не менш важливою віхою в «новому» житті Людмили Морозової стала
виставка, яка відкрилася у січні наступного 1956 року. На ній були представ-
лені 122 роботи українського, німецького й американського періодів творчості
художниці. На виставці, влаштованій у приміщенні Українського Літературно-
Мистецького клубу, були представлені твори скульптура Сергія Литвиненка
− надзвичайно талановитої, енергійної та підприємливої людини. Він був
головою ОМУА та Українського Літературно-Мистецького клубу [31]. До того
ж, одним із перших серед українських емігрантів зміг придбати власне авто;
часто в оточенні друзів – літераторів і митців, серед яких бувала й Л. Морозова
– виїжджав на вихідні дні в Кетскільські гори, які своїми обрисами нагадували
українські Карпати. Можливо, ці подорожі надихнули художницю придбати у
передгір’ї, в містечку Гантер, невеличкий будиночок [32].
«Хатинка на курячих лапках», як жартома називала Людмила Морозова
своє обійстя, влітку потопала в зелені та квітах, взимку засипалася снігом.
Цей будиночок для Людмили Морозової став одночасно і затишною оселею,
і майстернею, де народжувалися нові твори. В ньому був справжній музей,
де зберігалися понад 100 картин, 34 з яких були створені в Україні протягом
1936–1943 років [33]. Ці роботи досить повно репрезентували творчий шлях
авторки. Декілька з них на сьогодні − безцінний скарб київського Музею куль-
турної спадщини. Будинок був також своєрідною галереєю, де можна було не
тільки помилуватися її роботами, але й придбати вподобаний малюнок, тут
художниця влаштовувала персональні виставки своїх творів [34]. На середину
1985 р. в маленькому будиночку, всі стіни якого були завішані її картинами,
зберігалося від 500 до 600 картин! [35].
Людмила Морозова – художниця, яка залишила великий мистецький спа-
док. Дивлячись на її картини, майже завжди виникає думка, що творила вона
одним помахом пензля. Не даремно ж її називають однією з найкращих пред-
ставниць українського імпресіонізму. Вже в її ранніх творах можна помітити
риси, притаманні імпресіонізму, хоча Є. Блакитний про початок її творчості
205Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
писав так: «…перші полотна Людмили Морозової були позначені впливом
реалістичного мистецтва російських пересувників. В її образах цього часу
переважають охристі та брунатно-сірі приглушені кольори. Манера малю-
вання – пастозна з грубим нашаруванням фарби. Згодом постійна праця на
пленері висвітлює, збагачує палітру Морозової, робить її більше барвистою, а
кольори більше ліричними. Манера малювання стає більш свобідною, зникає
пастозність» [36].
Хоча ряд ранніх робіт Л. Морозової дійсно виконанні в досить реаліс-
тичній манері, відчувається, що вже тоді вона намагалася будь-який краєвид,
настрій природи, психологічний стан і манери окремих людей передавати
через призму власного світосприйняття та розуміння. Л. Морозова відкрила
для себе досконалу техніку тонкої олії, ніжної акварелі, відчула здатність
поєднувати прозорість та насиченість кольорової гами. Це дивне вміння
художниця пронесла через всю свою творчість. Вона − автор ряду сакральних
творів, натюрмортів, міських пейзажів України, Німеччини, США та Греції.
Протягом усього творчого життя художниця створила немало портретів
(в т.ч. й автопортретів). Можливо, любов до цього жанру живопису прище-
пив їй неперевершений майстер портрету Федір Григорович Кричевський,
під керівництвом якого вона навчалася в Київському художньому інституті.
На початку 1930–х років він створив портрет своєї надзвичайно обдарованої
учениці. Задумливість в очах, довге золотаве волосся, гордовита постава,
урочисто-стримане вбрання… Таким запам’ятала цей мистецький твір свого
шанованого вчителя художниця. Людмила Морозова дуже переживала, коли у
роки ІІ Світової війни разом із великою кількістю власних робіт, втратила цей,
дорогий серцю, дарунок Ф.Г. Кричевського. Вона була впевнена: портрет заги-
нув під час бомбардувань у Марцдорфі. Минули десятиліття і вона дізналася,
що її портрет зберігався в родині самого Ф.Г. Кричевського. Після його смерті
удова, перебуваючи у тяжкій матеріальній скруті, пропонувала придбати цей
портрет кільком київським мистецьким закладам, але марно. Зрештою, роботу
придбала Державна Третьяковська галерея в Москві [37]. Дізнавшись про це,
Л. Морозова з болем писала: «Я страшенно переживаю, що мій портрет робо-
ти Федора Кричевського зберігається не в Київському Музеї, а в Москві. Як
це могло статися?» [38].
Кожен із портретів, створених самою Л. Морозовою, вражає вмінням
художниці влучно обрати позу, відчути та розкрити за допомогою тієї чи
іншої кольорової гами внутрішній стан людини. В Музеї культурної спадщини
зберігається ряд портретів, серед яких – «Портрет Олі» (1930–1940–ві роки),
«Жіночий портрет» (1959), «Роздуми». Любов’ю до життя наповнені портрети,
насичені яскравими тонами: «Дівчина з червоною парасолькою», «Натурниця в
червоному костюмі» (1950–ті роки), «Жінка з парасолькою» (1956), «Дівчина в
червоному капелюсі» (1964), «Портрет жінки в блакитному».
Привертає увагу й графічний портрет 1946 р. добре знаного свого часу
в Україні та Росії заможного селянина з Уманщини Аркадія Грабовецького.
Колись важкою працею хлібороба зібрав він свій капітал, мав велику багато-
206 ISSN 2078-0133
дітну родину. Будучи шанованою особою, він був обраний до І Державної
Думи, згодом брав активну участь у роботі Центральної Ради, тривалий час
матеріально підтримував М.С. Грушевського. Після встановлення радянської
влади ця людина втратила все: родину, статки, свободу, переживши кілька аре-
штів. У Ді-Пі таборах ним опікувалася багата на душевне добро Л. Морозова.
Втративши Батьківщину в роки війни, А. Грабовецький помер у віці 90 років
на чужині – в Голландії [39].
Під опікою Л. Морозової був і Гай Юлій Рєпін – онук І. Рєпіна. Сліпий,
неспроможний ходити через артрит коліна, протягом 1946–1947 років він
перебував у лікарні Ді-Пі табору м. Ашафенбург. Прожив він до 1974 р. і
помер на півдні Баварії [40]. Його графічний портрет, так само як і портрет А.
Грабовецького, нині є надбанням Музею культурної спадщини.
За всієї багатогранності мистецьких уподобань, Людмила Морозова
належить до тих не багатьох художників, котрі протягом усього свого життя
створили свою власну «живописну» автобіографію. Тому надзвичайно цінни-
ми в мистецтвознавчому сенсі є її численні автопортрети.
Власний портрет у творчості Л. Морозової посідає одне з провідних
місць. Великий портрет гордівливої вишуканої панянки нині зберігається
в Музеї культурної спадщини. Дата його створення невідома. Якщо він був
виконаний на замовлення, то, можливо, замовник свого часу не зміг розплати-
тися з художницею (навряд чи причиною могло бути незадоволення викона-
ною роботою!) і портрет лишився у автора. На жаль, він мало кому відомий із
мистецтвознавців, а ось його зворотній бік став основою, на якій Л. Морозова
створила один зі своїх найбільш відомих сакральних творів – «Голгофа». Саме
про це полотно ще в 1958 р. писала в своїй статі О. Чернова:
Її воскресіння, де янголи, єдині свідки чуда, і постать Христа це тільки
наче згущене повітря <…> настрій чуда містичний і діючий. Велике Розп’яття
в мрачних синіх кольорах також не зв’язане з Лобним місцем. Вся конструк-
ція хреста із скуленими у підніжжя постатями скорбних людей тяжко налягає,
наче вгрузає в землю, на якій темніють руді як запекла кров плями [41].
Понад десять років життя на американському континенті наблизило
Людмилу Морозову до того часу, коли вона змогла здійснити мрію свого
життя: відвідати Грецію. Важко працюючи фізично, продаючи свої твори
майже за безцінь, вона зібрала потрібні кошти, аби вирушити в довготривалу
і таку бажану подорож.
«– Та там же можна написати симфонію в чорному! – захоплено гово-
рила Людмила Морозова, коли друзі відмовляли її від поїздки до Греції. А
причин, чому не треба було їхати, було багато: витрата всіх грошей, що їх
так довго і старанно заощаджувала художниця, втрата праці хоч і важкої,
але такої, що давала мінімум певного заробітку, незнання мови, цілком нове,
невідоме оточення, нові звичаї. Але Людмила Морозова напакувала пензлів,
фарб, одягу, навіть, мила, – і таки рушила до Греції.
Їхала вона торговельно-пасажирським пароплавам, що коштувало
менше, але тривало 26 днів. Майже місяць плавання океаном, серед інших
207Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
12 пасажирів, серед картин моря, що їх так привабливо манило покласти на
полотно [42].
Під час своєї першої подорожі до Греції, яка тривала з жовтня 1964 р.
понад півроку (за іншими даними − з осені 1965 р. [43]), Л. Морозова створи-
ла близько 200 картин [44]. І це за умови, що мешкала вона у найдешевшому
номері готелю: холодному, сирому, зі стінами, порослими грибами, прожи-
вання в якому на добу коштувало 39 драхм (десь біля 1$) (45)
Уже в травні 1965 р. в Нью-Йорку, в Літературно-Мистецькому клубі,
відбулася виставка, на якій було представлено близько 90 картин, створених
нею у Греції. Не менш визначним для Л. Морозової наступний рік: її твори
експонувалися на виставці в Афінах. Після завершення грецької виставки
частина картин була продана, а зібрані кошти передані на відбудову зруйно-
ваного собору на острові Санторіні [46].
Узагалі ж, Л. Морозова Грецію відвідувала чотири рази: у 1964–1965,
1976–1977, 1984–1985 та 1987–1988 роках. Ця країна приваблювала її не
тільки самобутньою культурою та чаруючою природою. Душа її тяжіла до
численних храмів, які нагадували православний Київ, а це, в свою чергу,
сприяло появі все нових і нових мистецьких творів. Під час другої подорожі
Л. Морозова створила близько 150, під час третьої − майже 80 нових картин
[47]. І це незважаючи на те, що кожне перебування на островах Еллади супро-
воджувалася певними труднощами.
«Тішуся, що ти щаслива в Греції, і насолоджуєшся чарами її», – писав
у лютому 1985 р. з Детройта Л. Морозовій відомий мистець Михайло
Дмитренко. «Малюй, поки малюється, – помагай Боже тобі в нашому шля-
хетному ділі. Трохи стурбований, що спиш у холодному приміщенні, та
харчуєшся, лише, – «білим хлібом та маслинами» – чи не ощадність є при-
чиною?» [48].
Кілька сотень невеликих картин – ось результат подорожей Грецією Л.
Морозової. На них – острови Санторіні, Міконос, Родос, Еджина, Гідра; кра-
євиди Містри, Картерадоса, Монемвазії, Іоанніни тощо. Картини в ніжних,
пастельних кольорах – кольорах роками виплеканої мрії – говорять про те, що
за будь-яких погодних умов, в будь-який час дня і ночі, на островах Еллади
художниця відпочивала душею, всотуючи багатство місцевої природи, насо-
лоджуючись мистецтвом, створеним людськими руками тисячі років тому.
Ось чому виставки, на яких експонувалися численні та різнохарактерні за
тематикою і жанрами картини Людмили Морозової, кожен раз ставали справ-
жнім святом для митців і шанувальників образотворчого мистецтва. Маємо
зазначити, що протягом 1950–1990–х років персональні та спільні виставки
творів Л. Морозової регулярно відбувалися за сприянням Об’єднання Митців
Українців в Америці, Українського Літературно-Мистецького клубу в Нью-
Йорку, Українського Золотого Хреста ім. О. Теліги, Союзу українок Америки
та інших творчих об’єднань [49]. Загалом, майже неможливо встановити
точну кількість таких виставок, на котрих експонувалися твори Л. Морозової.
Тільки за даними мистецтвознавця О. Федорука їх відбулося понад 90! [50].
208 ISSN 2078-0133
І ще одна надзвичайна риса була притаманна Людмилі Морозовій –
щедрість. Художницю можна включити до когорти українських меценатів,
адже вона матеріально опікувалася як окремими особами (Н. Полонська-
Василенко, А. Грабовецький, Г.Ю. Рєпін), так і цілими організаціями та
товариствами. Так, 6 липня 1984 р. вона зробила «подарунок» на свій
день народження: пожертвувала 200$ на розвиток Українського освітньо-
культурного центру в Абінгтоні (США) [51]. Сума може здатися невеликою.
Але для Л. Морозової, вік якої наближався до 80 років і яка жила на той час
уже тільки з власної творчості (до того ж сама утримувала приватний буди-
нок), - це була значна частка капіталу. Варто ще раз пригадати, що найбільше
коштів Л. Морозова зібрала і передала через Фонд О. Гончара на відбудову
Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, відродження якого стало мож-
ливе в певній мірі завдяки збереженню нею та її однодумцями архітектурних
схем і фотографій храму [52].
В одному з останніх листів до співробітників відділу Музею історії
м. Києва, які працювали над створенням його філії – Музею культурної спад-
щини, Людмила Морозова писала: «Весною я відправила всі мої картини до
Києва. Тепер я занята своїм архівом. Він у мене великий (багато фотознімків
всіх наших діячів на еміграції) треба все привести до порядку <…> Зараз ще
пишу свої спогади – хочу видати у вас в Києві книжку. Крім моїх спогадів
збираю від моїх учнів, від тих, хто мають мої праці і від колег» [53].
На жаль, Людмила Морозова так і не встигла видати задану автобіогра-
фічну книгу. Останні роки життя вона важко хворіла, перенесла операцію на
очах. Здоров’я погіршувалося; щоденних, домашніх, «нежіночих» клопотів
не зменшувалося. В листах до музейних працівників Л. Морозова писала, що
їй доводиться обігрівати свій дім піччю, а отже − заготовлювати дрова, адже
інші види опалення були надто дорогими.
Її життя обірвалося в перший день весни − 1 березня 1997 р., за кілька
місяців до 90-літнього ювілею… Життя Л. Морозової було наповнене як
позитивними, так і надзвичайно драматичними подіями, дізнаючись про які,
розумієш: вона часто творила не завдяки, а всупереч життєвих обставин.
Художниця вистояла в життєвих колізіях, адже в ній дивно поєдналися мис-
тецький дар, талант педагога, витривалість допитливого мандрівника, висока
громадська свідомість, марально-етичні засади християнства, безкорисливе й
щире ставлення до оточуючих.
Виконуючи останню волю Л. Морозової, громадський діяч українського
походження Мар’ян Коць здійснив неможливе: за його сприяння 11 березня
1997 р. тіло художниці доставили до Києва. Наступного дня, 12 березня, у
приміщені Української Академії мистецтв відбулося прощання з нею гро-
мадськості, після чого у Володимирському соборі відбулася церковна пана-
хида. Поховали Людмилу Морозову на Міському кладовищі Берківці. На
могилі встановлено досить скромний пам’ятник. Але справжній, величний
пам’ятний монумент Людмила Морозова створила сама – сотні її довершених
творів, які спонукають до дискусій і роздумів; творів, до яких буде звертатися
209Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
не одне покоління мистців і мистецтвознавців; творів, які вже увійшли до
скарбниці українського та світового мистецтва.
Джерела та література
1. Центральний Державний архів-музей літератури і мистецтв України (далі –
ЦДАМЛМ України), ф. 1306, оп. 1, спр. 79, арк. 3, 9.
2. Там само, спр. 81, арк. 2–10.
3. Там само, спр. 121, арк. 2–2зв.
4. Там само, спр. 14, арк. 1.
5. Там само, спр. 54, арк. 20; спр. 82, арк. 21.
6. Там само, спр. 14, арк. 2.
7. Скрипка Т. Віра і любов Людмили Морозової (до 100–ліття з дня її народження) //
Віра. – 2007. – Ч. 3 (126). – С. 15.
8. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 83, арк. 1.
9. Там само, спр. 13, арк. 1.
10. Там само, арк. 1, 3.
11. Там само, арк. 2.
12. Дорофієнко І. Реліквії повернулися до Києва // Наша віра. – 2003. – липень. − №
7. – С. 9.
12. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 13. арк.2; спр. 82, арк. 59–60.
13. Там само, спр. 13, арк. 17.
14. Малаков Д. Художнє життя Києва у 1942–1943 роках //Українська Академія мис-
тецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці. – Вип.8. – К., 2001. – С.159–160, 164.
16. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 82, арк. 16; Скрипка Т. Вказана праця. – С.16.
17. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 79, арк. 3.
18. Блюміна І. Людмила Морозова: повернення в Україну // Мистецтво української
діаспори. Повернуті імена. – К., 1998. – Вип. І. – С. 236–237.
19. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 13, арк. 3; спр.54, арк. 3, 20.
20. Там само, спр. 13, арк. 17.
21. Там само, спр. 80, арк. 5.
22. Там само, спр. 81, арк. 2.
23. Там само, спр. 55, арк. 1; Людмила Морозова. Альбом / упор. О. Федорук. – К.;
Львів, 2003. – С. 16.
24. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, спр. 121, арк. 12.
25. Там само, спр. 13, арк. 16.
26. Там само, спр. 82, арк. 21.
27. Скрипка Т. Вказана праця. – С. 16.
28. Каталог виставки творів Людмили Морозової і Сергія Литвиненка. 8–22 січня
1956 р. – Нью-Йорк, 1956. – С. 3.
29. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 82, арк. 13.
30. Там само, спр. 82, арк. 12.
31. Там само, спр. 83, арк. 3; Каталог виставки творів Людмили Морозової і Сергія
Литвиненка. 8-22 січня 1956р. – Нью-Йорк. – 12с.
32. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 88, арк. 4–6.
33. Музей історії міста Києва (далі − МІК), матеріали відділу «Музей культурної спад-
щини», лист Л. Морозової від 22 листопада 1992 р.
34. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 80, арк. 15.
35. Там само, спр. 82, арк. 28.
36. Там само, арк. 6.
37. Щербак В. Її доля драматична. (До 90–річчя від дня народження Л.М. Морозової)
// Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. – Вип. 4. –
К., 1997. – С. 162.
210 ISSN 2078-0133
38. Блюміна І. Вказана праця. − С. 236;
39. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 82, арк. 21; МІК, матеріали відділу «Музей
культурної спадщини», КВ–57931; Гр–4940 (зворотний бік малюнка).
40. Там само, КВ–57929; Гр–4969 (зворотний бік малюнка).
41. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 83, арк. 4.
42. Там само, спр. 80, арк. 12.
43. Там само, арк. 9; Скрипка Т. Вказана праця. − С.17.
44. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 82, арк. 28.
45. Людмила Морозова… − С.21.
46. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 80, арк. 9; Спр.13, арк. 4.; Любович У. Жити
красою божого світу // Наше життя. – 1980. – Ч. 5. – С. 8–9.
47. Там само, спр. 82, арк. 28.
48. Там само, спр. 52, арк. 10.
49. Там само, спр. 62, арк. 2–44.
50. Людмила Морозова… – С.171–177.
51. ЦДАМЛМ України, ф. 1306, оп. 1, спр. 61, арк. 1.
52. Скрипка Т. Вказана праця. – С.18; Людмила Морозова… – С.12
53. МІК, матеріали відділу «Музей культурної спадщини», лист Л. Морозової від 4
листопада 1995 р.
Г.A. Горбунова Людмила Морозова: жизнь и творчество
В исследовании освещен жизненный и творческий путь украинского художника
Л. Морозовой.
Ключевые слова: Людмила Морозова, биография, эмиграция, творческий задел,
живопись.
L.A. Gorbunova Lyudmyla Morozova: life and creation
The vital and creative way of the Ukrainian artist L. Morozova is lighted up in research.
Key words: Lyudmyla Morozova, biography, emigration, creative reserve, painting.
|