Життя – подвиг в ім’я науки

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Пустовалов, С.Ж., Титова, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2011
Назва видання:	Праці Центру пам’яткознавства
Теми:	Пам’яті Д.Я. Телегіна
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80189
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Життя – подвиг в ім’я науки / С.Ж. Пустовалов, О.М. Титова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 299-306. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-80189
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-801892015-04-14T03:02:17Z Життя – подвиг в ім’я науки Пустовалов, С.Ж. Титова, О.М. Пам’яті Д.Я. Телегіна 2011 Article Життя – подвиг в ім’я науки / С.Ж. Пустовалов, О.М. Титова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 299-306. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80189 uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’яті Д.Я. Телегіна Пам’яті Д.Я. Телегіна
spellingShingle	Пам’яті Д.Я. Телегіна Пам’яті Д.Я. Телегіна Пустовалов, С.Ж. Титова, О.М. Життя – подвиг в ім’я науки Праці Центру пам’яткознавства
format	Article
author	Пустовалов, С.Ж. Титова, О.М.
author_facet	Пустовалов, С.Ж. Титова, О.М.
author_sort	Пустовалов, С.Ж.
title	Життя – подвиг в ім’я науки
title_short	Життя – подвиг в ім’я науки
title_full	Життя – подвиг в ім’я науки
title_fullStr	Життя – подвиг в ім’я науки
title_full_unstemmed	Життя – подвиг в ім’я науки
title_sort	життя – подвиг в ім’я науки
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2011
topic_facet	Пам’яті Д.Я. Телегіна
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80189
citation_txt	Життя – подвиг в ім’я науки / С.Ж. Пустовалов, О.М. Титова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 299-306. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT pustovalovsž žittâpodvigvímânauki AT titovaom žittâpodvigvímânauki
first_indexed	2025-07-06T04:09:38Z
last_indexed	2025-07-06T04:09:38Z
_version_	1836869200296017920
fulltext	ÏÀÌ’ßÒ² Ä.ß. ÒÅËÅÃ²ÍÀ С.Ж. ПУСТОВАЛОВ О.М. ТИТОВА Життя – подвиг в ім’я науки Перестало битися серце Дмитра Яковича Телегіна, добре знаного в Україні та далеко за її кордонами видат- ного вченого, фронтовика, глибоко порядної, інтелігент- ної та мудрої людини, яка відкрила для нас нові величезні простори давнього світу. З його ім’ям пов’язане становлен- ня та розвиток радянської й української археології. Важко знайти щось з нових напрямків археології другої полови- ни XX ст., які б не досліджував і куди не зробив би ваго- мий внесок Дмитро Якович. У його доробку – конкретно- наукові розвідки від палеоліту до пізнього середньовіч- чя, вивчення поховальних традицій за доби мезоліту- бронзи, застосування статистичних методів у археології й комп’ютеризація обліку археологічних пам’яток, виділен- ня археологічних культур та етно-лінгвістичні досліджен- ня, охорона пам’яток, індоєвропеїстика та козаччина. І цей перелік можна подовжувати. Талант і надзвичайна працездатність Д.Я. Телегіна звернули на себе увагу ще в роки його студентства. В харак- теристиці, що була надана Д.Я. Телегіну тоді старшим нау- ковим співробітником, а пізніше член-кореспондентом АН УРСР С.М. Бібіковим – керівником першої археологіч- ної експедиції, в якій працював Дмитро Якович, зазнача- лося: «Несомненные способности, сочетающиеся с тру- долюбием, дают все основания полагать, что со временем Д.Я. Телегин станет видным самостоятельным исследова- телем в области археологии». Це прозорливе передбачен- ня справдилося в повній мірі. Дмитро Якович народився 26 жовтня 1919 р. у селян- ській родині в с. Плісове Зміївського району Харківської обл. Батько підробляв теслею. Внаслідок колективізації та страшного голоду родина, в якій було 9 дітей, змуше- на була переїхати до м. Костянтинівка. Як згадував в одно- му з інтерв’ю ці події сам Дмитро Якович: «…тікали від голодомору на Донбас, де отримували по 400 г хліба на день». У Костянтинівці в 1934 р. Дмитро Якович закінчив 300 ISSN 2078-0133 7 класів середньої школи. В 1936 р. закінчив річні вчи- тельські курси й працював учителем початкової школи Б.-Янісольського району Донецької обл. Паралельно заочно закінчує 1939 р. Мар’їнську педшколу (тієї ж області), того ж року вступає до Слов’янського педінсти- туту на історичний факуль- тет, який закінчує в 1941 р. Кілька місяців він працює директором середньої школи в с. Красне Селидівського району на Донеччині. Талант учителя, який проявився вже на початку діяльності Дмитра Яковича, він проніс через все своє життя. Навчати, допомагати молоді було одним з природних покликань Д.Я. Телегіна. Духом він завжди залишався молодим, тому був завжди оточений молоддю. Він постійно навчався сам і вчив інших. Десятки археологів, істориків, пам’яткоохоронців вважа- ють себе його учнями. Дмитро Якович навчав своїм прикладом, своїми вчинками, показуючи як мусить чинити порядна людина, науковець. У листопаді 1941 р. Д.Я. Телегіна було призвано солдатом до лав Червоної армії. Він закінчує війну на передовій – в м. Інстербурзі у Східній Прусії; брав участь у штурмі м. Кенігсберг; був нагороджений бойовими нагородами. Після демобілізації в 1946 р. Д.Я. Телегін вступає до Чернівецького держав- ного університету. Протягом навчання він є членом студентського наукового това- риства, згодом – його головою, виступає з доповідями, бере участь в археологіч- них експедиціях Чернівецького музею, археологічній експедиції Інституту істо- рії матеріальної культури (ІІМК). Він захоплюється Трипіллям і пише дипломну роботу «Трипільське поселення Шипинці», яку блискуче захищає. Саме Трипілля обумовило захоплення молодого археолога первісністю на десятиліття. У відгу- ках його викладачі не можуть стримати емоції, які проглядають крізь канцеляриз- ми тогочасної фразеології: «обнаружил несомненные способности к археологичес- кой работе <…> имеет все данные <…> стать хорошим и ценным работником в области археологии; показал отличные знания литературы <…> и умение делать самостоятельные выводы». Такі рекомендації давав своєму студентові його викла- дач – завідувач кафедри стародавнього світу А.Д. Дмітрієв. Від часу вступу до аспірантури Інституту археології Академії наук УРСР (наказ про зарахування підписав тодішній президент Академії наук УРСР академік О.В. Палладін) у 1949 р. дослідження та життя Д.Я. Телегіна були пов’язані саме з цією науковою установою. Науковим керівником Дмитра Яковича став видатний архе- олог, учений зі світовим ім’ям, академік П.П. Єфименко. Наполеглива праця над дис- ертацією на тему «Неолітичні пам’ятки на Середньому Дінці» завершилася успішним 301Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011 захистом у квітні 1953 р. Мабуть не випадково кандидатська дисертація Д.Я. Телегіна була пов’язана з його рідним краєм. Наступні півтора десятиліття були віддані науко- вим експедиціям, участі у виданні «Нариси з стародавньої історії Української РСР», численним іншим публікаціям. У той час збірки виходили рідко, публікацій у науковців було вкрай мало. Проте й тут Дмитро Якович використовував усі можливості – напри- кінці 1950-х років у його доробку було вже майже 60 наукових і науково-популярних публікацій, понад 20 проведених експедицій (і це всього за десять років!). У 1961 р. виходить друком у журналі «Советская археология» стаття Д.Я. Телегіна «До питання про дніпро-донецьку неолітичну культуру» [Телегин 1961]. На обґрун- тування правомірності виділення цієї археологічної культури будуть спрямова- ні головні зусилля Дмитра Яковича в першій половині 1960-х років. У 1967 р. в Москві ним буде захищена на цю тему докторська дисертація. А ще за рік – у 1968 р. – світ побачить монографія «Дніпро-донецька культура» [Телегін 1968]. Це було перше монографічне узагальнення неолітичних пам’яток Подніпров’я. Дана книга поставила Д.Я. Телегіна в ряд видатних дослідників-першопрохідців. Виділена вче- ним дніпро-донецька культура стала з того часу хрестоматійною. В цій праці був виявлений перехід від привласнюючої до відтворювальної економіки на теренах України. Єдність поховального обряду, типів кераміки, житлобудівництва, ретель- ність проведених Дмитром Яковичем дослідницьких процедур дозволили йому в подальшому пов’язувати населення цієї культури з ранніми індоєвропейцями. У 1969 р. Дмитро Якович стає завідувачем відділу археології доби каменю, який очолює майже 21 рік. Д.Я. Телегін зосереджує зусилля співробітників й учнів на вирі- шенні найважливіших проблем населення України в кам’яну добу. При цьому прояв- ляється його організаторський талант. Кожному він вміє знайти свою ділянку роботи, зацікавити проблемою. Питання неоліту завжди залишалися в колі наукових інтересів Дмитра Яковича. Час від часу він повертається до їх переосмислення, додаючи нові аспекти і варіанти вирішення проблем цієї важливої для історії людства епохи. Відтак, після захисту докторської дисертації цілком логічним було рішення Д.Я. Телегіна прослідкувати подальшу долю дніпро-донецьких племен у наступ- ну енеолітичну добу. Пам’ятки, розкопані ним у попередні роки, стають основою для нових узагальнень. У 1973 р. виходить друком його книга «Середньостогівська культура епохи міді» [Телегін 1973], яка вперше монографічно висвітлює епоху ран- нього металу на теренах України. Саме в цій книзі висвітлюються ті проблеми, які Дмитро Якович буде розробляти й досліджувати впродовж наступних років. У робо- ті повною мірою проявилася різнобічна історична освіченість Дмитра Яковича. Матеріали поселення Дереївка й інших пам’яток дали змогу поставити питання про існування відгінного скотарства у носіїв цієї культури, зокрема, одомашнення коня. Дослідник характеризує початок соціальної нерівності, її перші форми тощо. Вчений припустив, що мушляні кільця виконували роль первісних грошей, а видовжені кіс- тяні стрижні є псаліями кінської вузди. Не всі погодилися з цією інтерпретацією, однак Дмитро Якович знаходить псаліям переконливі аналогії в Пазирикських курга- 302 ISSN 2078-0133 нах скіфського часу. Для цього треба мати і ерудицію, і дослідницьку смі- ливість, і наукову інтуїцію, розвину- тий інтелект. Після виділення середньостогів- ської культури Д.Я. Телєгін зверта- ється до з’ясування витоків неолітич- них культур України. Полігоном його наступних досліджень стає мезоліт. У 1982 та 1985 роках виходять дру- ком дві монографії Дмитра Яковича, присвячені висвітленню проблем мезоліту. «Мезолітичні пам’ятки України» [Телегин 1982] та «Памятники эпохи мезолита на территории Украинской ССР» [Телегин 1985] узагальнюють і систематизують матеріали всіх відомих на той час мезолітич- них пам’яток України. 1970–1980-ті роки – це час розквіту творчості Д.Я. Телегіна. За рік він публі- кує по 10–14 статей. Вражає розмаїття їх тематики. З 1970-х років чільне місце в доробку вченого займає радіокарбонне датування. Понад тридцять років він плідно співпрацює з цього приводу з лабораторією Державного наукового центру з вивчен- ня навколишнього середовища та радіогеохімії НАН України, яку очолює кандидат хімічних наук М.М. Ковалюх, одночасно проводячи паралельні дослідження у раді- окарбонних лабораторіях Росії, Німеччини, Великої Британії, США. В результаті уточнюються хронологічні позиції численних культур від неоліту до доби бронзи. Монографічне оформлення отримують матеріали розкопок у Дереївці [Telegin 1986], неолітичні могильники маріупольського типу [Telegin, Potekhina; Телегин 1991], антропоморфна скульптура ранньої бронзи України [Telegin, Mellori], посе- лення дніпро-донецької етнокультурної спільноти епохи неоліту [Телегин, Титова], новоданилівська та середньостогівська культури [Телегин, Нечитайло, Потехина, Панченко], Ігрінське поселення на Подніпров’ї та проблема житлобудування в мезо- літі [Телегін 2002]. Дмитро Якович не встиг монографічно завершити свої дослі- дження в галузі індоєвропеістики, проте, його статті в журналах «Археологія», «Вопросы языкознания» за 1990-ті роки містять обґрунтування його власної вер- сії походження слов’ян [Телегин 1993; Телегин 1997]. Все життя Д.Я. Телегін збирав біографічні матеріали про археологів Радянського Союзу й України. З особливою любов’ю Д.Я. Телєгін ставився до козацьких пам’яток. Як завідувач відділом і керівник однієї з великих новобудовних експедицій (Вільнянської, потім Дніпро-Донбас), Дмитро Якович часто інспектував польові дослідження. Так, уліт- ку 1978 р. він приїхав до Запорізької експедиції, де тоді працював один із авторів цих рядків – С.Ж. Пустовалов. На кургані, де велися роботи, у південно-західній частині насипу було знайдено землянку. Як свідчили деякі ознаки, ця землянка могла вияви- тися козацькою. Коли Д.Я. Телегіну показали землянку, у нього раптом засяяли очі, і 303Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011 Дмитро Якович виявив бажання власноручно розкопати цю пам’ятку. Це була вели- ка честь, щоб на кургані працював сам Телегін! Під його керівництвом усі, хто був на кургані, взяли участь у розкопках землянки козацької сторожі, отримуючи мимо- хідь багато цікавих відомостей про історію, побут і військові хитрощі козаків. Дмитро Якович написав звіт із дослідження землянки, а згодом у журналі «Пам’ятки України» з’явилася його стаття «Козацька сторожа» [Телегін 1979]. Це була одна з не багатьох статей на запорозьку тематику в той час. Д.Я. Телєгін в історії із запорозькою землян- кою проявив себе не тільки як учений і громадянин, але і як учитель, наставник. Наприкінці 1980-х років Дмитро Якович починає широкі дослідження козаць- ких пам’яток і в 1990 р. засновує при Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури спочатку постійно діючу експедицію, а потім (з 1991 р.) науково- дослідне підприємство (Центр) «Часи козацькі», яке очолює майже двадцять років. Учений проводить дослідження на всіх Січах, які на сьогоднішній день є доступ- ними для вивчення. Неодноразово Дмитро Якович приїздив до експедиції на о. Байда (Мала Хортиця). Його поради та досвід дуже допомагали. Козацький напря- мок у творчості Д.Я. Телегіна реалізувався в популярній книзі «Часи козацькі – Січі Запорозькі» [Телегін 1997] та у навчальному посібнику «Археологія доби україн- ського козацтва (XVI–XVIII ст.)», написаному у співавторстві з провідними дослід- никами матеріальної культури козацької доби. До останніх своїх днів Дмитро Якович жваво цікавився дослідженнями козацької старовини. Кипуча енергія Д.Я. Телегіна шукала й знаходила вихід у найрізноманітніших галузях діяльності, пов’язаних із археологією та історією. Він був ініціатором ство- рення багатьох наукових видань: журналів «Археологія», «Краткие сообщения Института археологии», щорічника «Лаврський альманах». Був редактором пер- шого тому «Археології Української РСР» (1971, 1985). За це видання у складі твор- чої групи Дмитро Якович отримав Державну премію України. Д.Я. Телєгін керу- вав роботою багатьох аспірантів, виступав на наукових конференціях і міжнарод- них симпозіумах в Україні та за кордоном, вів на них секції, виступав опонентом на захистах кандидатських і докторських дисертацій, детально рецензував вітчизня- них і зарубіжних авторів, наукові збірки та монографії. Довгий час Д.Я. Телегін очолював Польовий комітет Інституту археології НАН України, щиро ділився своїм досвідом розкопок із молодими археологами. В 1960- ті роки він започаткував археологічний учнівський гурток при Інституті археоло- гії. Учням викладали проблеми археології провідні учені Інституту; проводив занят- тя і сам Дмитро Якович. Багато кандидатів і докторів наук з теплотою згадують ці навчання, які допомогли визначити їм майбутній фах, зокрема, з вивчення кам’яних знарядь і техніки їх виготовлення. Згодом Д.Я. Телегін організовує курси підвищення кваліфікації музейних працівників і краєзнавців, через які пройшли сотні співробіт- ників музеїв, дослідників-аматорів – шанувальників старожитностей. Як правило, ці курси здійснювалися на базі археологічних експедицій та поєднували у собі теорію і наочну польову практику. На початку 2000-х років Д.Я. Телегіним на базі Центру 304 ISSN 2078-0133 пам’яткознавства НАН України був започаткований Індоєвропейський семінар, на якому виступали про- відні українські історики, археоло- ги, лінгвісти, робив цікаві доповіді й сам Дмитро Якович. Викладацький дар Д.Я. Телегіна реалізувався в курсах лекцій з архео- логії, які читав він у провідних вищих навчальних закладах Києва понад 20 років (Київському державному уні- верситеті ім. Т.Г. Шевченка, Київському художньому інституті). Досвід викладаць- кої роботи був упроваджений разом із І.С. Винокуром у підручнику «Археологія України», який витримав два видання [Винокур, Телегін 1994; Винокур, Телегін 2004]. Продовженням просвітницької діяльності були виступи Дмитра Яковича у засобах масової інформації з метою популяризації археологічних знань. Останнє – дуже важ- ливий аспект діяльності видатного вченого. Він вважав своїм прямим обов’язком нести археологічні знання народу. Крім опублікованих 124 науково-популярних ста- тей і газетних публікацій, кількох брошур і книжок, він постійно виступав у засобах масової інформації, доносячи в доступній та цікавій формі до найвіддаленіших куточ- ків нашої країни знання про давно минулі часи. Ці виступи мали й зворотній зв’язок: місцеві краєзнавці, всі, хто цікавився археологією, писали йому про свої знахідки, переказували місцеві легенди, надсилали матеріали для наступних розвідок і розко- пок. Коло кореспондентів ученого було дуже широким. Видатним є внесок Д.Я. Телегіна до справи охорони та збереження археологічної спадщини України. Він стояв біля витоків створення Українського товариства охоро- ни пам’яток історії та культури, довгий час очолював секцію пам’яток археології у структурі Товариства. Завдяки його наполегливим зусиллям були розроблені, виготов- лені та встановлені спеціальні охоронні знаки на визначних пам’ятках археології, – і сьогодні, їдучи степом, можна побачити їх на верхівках курганів, на території горо- дищ і поселень, на інших визначних місцях. Між собою пам’яткоохоронці називають їх Телегінськими стелами, віддаючи цим шану вченому. 17 обласних та кілька район- них довідників з археології України були підготовлені за участю Дмитра Яковича. Пізніше матеріали довідників увійшли до складу електронного каталогу археологіч- них пам’яток України, що був розроблений під його-таки керівництвом. Д.Я. Телегін був серед перших і найбільш палких прихильників залучення даних природничих наук до археологічних досліджень, підкреслюючи, зокрема, значен- ня викопних антропологічних матеріалів для історії й археології. З середини 1950-х років, обстоюючи необхідність відновлення широких антропологічних досліджень в Україні, він був одним з ініціаторів створення тут фахового антропологічного центру. 305Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011 Дмитро Якович завжди жваво цікавився досягненнями сучасної палеоантропології, палеоботаніки та палеозоології, широко використовував їх у своїх роботах. Д.Я. Телегін авторитетно й сміливо виступав на захист і збереження природ- них багатств України. Відомий український еколог М.М. Біляшівський згадував, що тільки завдяки переконливому виступу Дмитра Яковича на громадських слуханнях вдалося зберегти для нащадків Південнобугський каньйон з усіма його унікальни- ми природничими і історико-археологічними ресурсами. Характеризуючи величезний внесок Д.Я. Телегіна у розвиток археології, істо- рії, пам’яткоохоронної справи, дивуєшся як йому вдавалося знайти сили та час на все те, що він зробив, організував, спрямував, надихнув, підтримав, до чого доклав зусиль. Вважаємо, що це сталося тому, що Дмитро Якович був дуже щасливою людиною. Він все своє життя займався улюбленою справою, віддаючи їй не тільки робочий, але й вільний час, кожну хвилину свого життя. За роки плідної праці в Д.Я. Телегіна вийшло друком близько 500 наукових і науково-популярних робіт, в науковому архіві Інституту археології НАН України збе- рігаються 72 звіти за проведені ним археологічні експедиції. Ним видано друком 15 монографій. Діяльність Дмитра Яковича була високо оцінена державою та колегами з наукового цеху: доктор історичних наук, професор, лауреат Державної премії України, почесний академік РАН, лауреат премії ім. В. Хвойки та премії «Золотий скіф». Важко переоцінити внесок Д.Я. Телегіна у ствердження міжнародного авторите- ту української археології. Десятиліттями він активно й регулярно листувався з коле- гами з країн Європи та Північної Америки, його наукові праці виходили друком у Великій Британії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, Чехії й інших кра- їнах. Значний резонанс у міжнародній науковій спільноті мали, зокрема, його видані в Оксфорді монографії «Дереївка. Поселення та могильники епохи міді Середнього Подніпров’я» [Telegin], «Неолітичні могильники та населення басейну Дніпра» [Telegin, Potekhina], а також книга «Антропоморфні стели України: рання іконогра- фія індоєвропейців» [Telegin, Mallori]. Низка зарубіжних дослідників, серед яких Дж. Меллорі та М. Ліллі (Велика Британія), Д. Ентоні (США), вважають Д.Я. Телегіна своїм наставником і вчителем у вивченні проблем археології Східної Європи. Окрім таланту до історії, археології, Д.Я. Телегіну значною мірою сприяла його надзвичайна організованість і працьовитість. Вражала хазяйновитість Дмитра Яковича, охайність його робочих приміщень, ретельність, з якою він розкладав по полицях увесь інструмент, спальні мішки, цвяхи й інший експедиційний реманент. Секрет надзвичай- но плідної діяльності Д.Я. Телегіна криється й у родині вченого, де він черпав сили, зна- ходив розуміння та підтримку. Дружина Ліна Іллівна та донька Інна, онуки та правну- ки додавали йому наснаги і стимулу до праці. Це завжди був його надійний тил, який давав йому можливість самовіддано займатися улюбленою наукою. Дмитро Якович був людиною спокійною, доброзичливою, з величезним жит- тєвим досвідом. Тому до нього зі своїми проблемами зверталися різні люди. Його поради, як показувало життя, були щирими та вірними, єдино можливими в тих або 306 ISSN 2078-0133 інших життєвих ситуаціях. Йому й самому вдавалося уникати майже завжди будь- яких конфліктів. Він ніколи не підвищував голос. Але наукову полеміку міг вести жорстко та безкомпромісно, відстоюючи свою наукову позицію. Неосяжність піднятих Д.Я. Телєгіним питань, його розробки численних про- блем, розкопані, знайдені й урятовані ним пам’ятки ще довгий час будуть предме- том дослідження його учнів, колег, прихильників. Вони хвилюватимуть всіх нау- ковців своїм оригінальним підходом, висновками, прозорливістю його передбачень. Понад півстоліття Дмитро Якович віддав українській історичній науці. Його життя й творчість – немов яскрава комета, як зірка першої величини – ще довго будуть своїм сяйвом вказувати науковцям напрямки їх досліджень. Ім’я Дмитра Яковича Телегіна назавжди залишиться в історіографії археології. Дійсно, його життя було справжнім подвигом в ім’я науки. Джерела та література Винокур, Телегін 19941. – Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1994. – 321 с. Винокур, Телегін 20042. – Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України: Підруч. для студ. іст. спец. вищ. навч. закл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 479 с.: іл. – Бібліогр.: с. 472–477. Телегин 19613. – Телегин Д.Я. К вопросу о днепро-донецкой неолитической культуре // Советская археология. – 1961. – № 4. – C. 26–40. Телегин 19854. – Телегин Д.Я. Памятники эпохи мезолита на территории Украинской ССР. – К.: Наукова думка, 1985. – 252 c. Телегин 19915. – Телегин Д.Я. Неолитические могильники Мариупольского типа. – К.: Наукова думка, 1991. – 96 с. Телегин 19936. – Телегин Д.Я. Иранские гидронимы на Левобережье Днепра и археологические культуры // Вопросы языкознания. – 1993. – № 2. – С. 16–24. Телегин, Нечитайло, Потехина, Панченко7. – Телегин Д.Я., Нечитайло А.Л., Потехина И.Д., Панченко Ю.В. Новоданиловская и среднестововская культуры. – К.: Шлях, 2001. – 152 с. Телегин, Титова8. – Телегин Д.Я., Титова Е.Н. Поселения днепро-донецкой этно-культурной общности эпохи неолита. – К.: Наукова думка, 1998. – 142 с. Телегін 19689. – Телегін Д.Я. Дніпро-Донецька культура. – К.: Наукова думка, 1968. – 254 с. Телегін 197310. – Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. – К.: Наукова думка, 1973. – 172 с. Телегін 197911. – Телегін Д.Я. Козацька сторожа // Пам’ятки України. – 1979. – № 4. – С. 7–8. Телегін 198212. – Телегін Д.Я. Мезолітичні пам’ятки України. – К.: Наукова думка, 1982. – 256 c Телегін 199613. – Телегін Д.Я. Про роль носіїв неолітичних культур Дніпро-Двинського регіону в генетичних процесах: балти і слов’яни // Археологія. – 1996. – № 1. – С. 23–31. Телегін 199714. – Телегін Д.Я. Часи козацькі. Січі Запорозькі. – К.: Вид–во ТОВ «ХІК», 1997. – 208 с. Телегін 200215. – Телегін Д.Я. Ігренське поселення на Подніпров’ї та проблема житлобудування в мезоліті Східної Європи. – Луганськ: Шлях, 2002. – 128 с. Telegin16. – Telegin D. Dereivka. A Settlement and Cemetery of Copper Age Horse Keepers on the Middle Dnieper // BAR International Series 287. – Oxford, 1986. – 185 p. Telegin, Mallori17. – Telegin D., Mallori J.P. Statue-menhirs of the Nortoth Pontik Region // Notizie archeologiche bergomensi. – Estratto, 1995. – S. 319–332. Telegin, Potekhina18. – Telegin D., Potekhina I. Neolithic Cemeteries and Populations in the Dnieper Basin // BAR International Series, 383. – Oxford, 1987. – 224 s.

Життя – подвиг в ім’я науки

Репозитарії

Схожі ресурси