Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва
У статті розглядається діяльність українських учених і діячів культури зі створення музею, присвяченого історії стародавньої столиці України – міста Києва; аналізується специфіка цього музею, підкреслюється спадковість наукових ідей і розробок від 1910-х до кінця 1920-х років....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Schriftenreihe: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80212 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва / Л.Д. Федорова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 116-129. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80212 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-802122015-04-14T03:01:59Z Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва Федорова, Л.Д. Музеєзнавство У статті розглядається діяльність українських учених і діячів культури зі створення музею, присвяченого історії стародавньої столиці України – міста Києва; аналізується специфіка цього музею, підкреслюється спадковість наукових ідей і розробок від 1910-х до кінця 1920-х років. В статье рассматривается деятельность украинских ученых и деятелей культуры по созданию музея, посвященного истории древней столицы Украины – города Киева, анализируется его специфика, подчеркивается преемственность научных идей и разработок с 1910-х до конца 1920-х гг. The article concerns efforts of Ukrainian scientists and culture workers to create a museum, dedicated to the history of ancient capital of Ukraine, the city of Kyiv, its specifi city is examined, the continuity of scientifi c ideas and developments within 1910s – late1920s are traced. 2011 Article Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва / Л.Д. Федорова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 116-129. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80212 06.011(477-25):069 uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музеєзнавство Музеєзнавство |
| spellingShingle |
Музеєзнавство Музеєзнавство Федорова, Л.Д. Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті розглядається діяльність українських учених і діячів культури зі створення музею,
присвяченого історії стародавньої столиці України – міста Києва; аналізується специфіка цього
музею, підкреслюється спадковість наукових ідей і розробок від 1910-х до кінця 1920-х років. |
| format |
Article |
| author |
Федорова, Л.Д. |
| author_facet |
Федорова, Л.Д. |
| author_sort |
Федорова, Л.Д. |
| title |
Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва |
| title_short |
Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва |
| title_full |
Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва |
| title_fullStr |
Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва |
| title_full_unstemmed |
Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва |
| title_sort |
діяльність київського художньо-промислового і наукового музею та історичної секції вуан зі створення музею києва |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Музеєзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80212 |
| citation_txt |
Діяльність Київського художньо-промислового і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі створення Музею Києва / Л.Д. Федорова // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 116-129. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT fedorovald díâlʹnístʹkiívsʹkogohudožnʹopromislovogoínaukovogomuzeûtaístoričnoísekcíívuanzístvorennâmuzeûkiêva |
| first_indexed |
2025-07-06T04:11:02Z |
| last_indexed |
2025-07-06T04:11:02Z |
| _version_ |
1836869287872036864 |
| fulltext |
116 ISSN 2078-0133
Джерела та література
1. Державний архів міста Севастополя, ф. Р-109, оп. 1, спр. 14.
2. Державний архів міста Севастополя, ф. Р-109, оп. 1, спр. 23
3. Державний архів міста Севастополя, ф. Р-109, оп. 1, спр. 25.
4. Державний архів міста Севастополя, ф. Р-109, оп.1, спр. 27.
5. Моторин Д.К. Возрожденный Севастополь. Очерки о восстановлении города 1944–1853 гг.
/ Отв. ред. Н.К. Проскуряков. – М.: Наука, 1984. – 270 с.
6. Севастопольской панораме 100 лет / Ред.-сост. М.П. Апошанская. – Симферополь:
Полипресс, 2005. – 320 с.
7. Шебек Н.В. Панорама «Оборона Севастополя 1854–1855»: Очерк-путеводитель / 3-е изд.,
перераб. – Симферополь: Таврия, 1975. – 71 с.: ил.
Никитина И.В. Из истории музейного дела Севастополя в 1944–1950 гг. Вопрос
начала восстановления здания Панорамы «Оборона Севастополя 1854–1855 гг.»
В статье сделан обзор и общий анализ архивных документов про начальный этап
восстановления здания Панорамы «Оборона Севастополя 1854–1855 гг.». Выяснено, что
основными проблемами данного вопроса были: негармоничность сотрудничества ответ-
ственных за работы органов, технические задержки, неудовлетворительное планирование
общего финансовых затрат на строительство. Использованные архивные документы впер-
вые вводятся в научный оборот и предоставляют возможность расширить представления
ученых в вопросе восстановления панорамы.
Ключевые слова: панорама, восстановление, переписка.
Nikitina I.V. From history museum’s work of Sevastopol in 1944–1950. Questions be-
ginning restoration of building Panorama «The defense of Sevastopol 1854–1855».
In this article was an inspected analysis archives’s papers on beginning restoration of build-
ing Panorama «The defense of Sevastopol 1854–1855». Elucidated problems of this questions:
the unharmonious relations between organizations, technically delay, bed plans to fi nancings on
project. This facts before was not well-known for scientist ward, its possibility to expiations for
knowledge on beginning restoration of building Panorama.
Key words: panorama, restoration, correspondence.
УДК 06.011(477-25):069
Л.Д. ФЕДОРОВА
Діяльність Київського художньо-промислового
і наукового музею та Історичної секції ВУАН зі
створення Музею Києва
У статті розглядається діяльність українських учених і діячів культури зі створення музею,
присвяченого історії стародавньої столиці України – міста Києва; аналізується специфіка цього
музею, підкреслюється спадковість наукових ідей і розробок від 1910-х до кінця 1920-х років.
117Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Ключові слова: Музей міста Києва, містознавчий музей, Київський художньо-
промисловий і науковий музей, комісія відділу «Старий Київ», Історична секція ВУАН,
Комісія для організації муніципаль ного музею міста Києва.
Розвиток науки в другій половині XIX – на початку ХХ ст. – археології, історії,
етнографії, виникнення численних наукових, краєзнавчих товариств і комісій, про-
цеси національно-культурного відродження мали наслідком створення в Російській
імперії низки крайових і регіональних музеїв, різних за профілем, адміністративним
підпорядкуванням і масштабом діяльності. В мережі музеїв історичного профілю в
підросійській Україні було закладено основи нової групи музейних установ, які визна-
чаються у сучасній науці як містознавчі. Громадська ініціатива відіграла вирішальну
роль і в організації й розвитку Київського художньо-промислового і наукового музею
(далі – КХПіНМ). Його засновником виступило Київське товариство старожитностей
і мистецтв, що постало в 1897 р. Статутом Товариства визначалося за мету «збирання
пам’яток старовини і мистецтв як в інтересах науки, так і заради розвитку естетично-
го смаку й худож ньої освіти», засобом її здійснення – створення музею [1].
Восени 1897 р. було закладено будинок музею на сучасній вул.
Михайла Грушевського, 6 (тепер у ньому міститься Національний художній музей
України). 1 серпня 1899 р. на першому поверсі було відкрито археологіч ну вистав-
ку до XI Всеросійського археологічного з’їзду, що проходив у Києві. Ця дата вва-
жається датою заснування музею, колекції якого пізніше дали на родження кільком
музеям Києва. Офіційне відкриття музею відбулося в грудні 1904 р. З того часу
він одер жав офіційну назву – Київський художньо-промисловий і науковий музей
імені Государя імператора Миколи Олександровича [2]. Спадкоємцями цього
музею є сучасні Національний музей історії України, Національний художній
музей і Національний музей українського народного образотворчого мистецтва.
Протягом 1902–1923 років музей очолював відомий археолог, етнограф, мисте-
цтвознавець, академік УАН (з 1919 р.) М. Біляшівський. До 1912 р. КХПіНМ скла-
дався з таких відділів: 1. Художньо-промисловий. 2. Художній. З. Археологічний.
4. Історичний. 5. Нумізматичний. 6. Етнографічний. 7. Бібліотека [3].
У 1911 р. професор Одеського університету, член товариства старожитностей
і мистецтв І. Линниченко порушив питання про створення в Києві міського (муні-
ципального) музею на зразок західноєвропейських музеїв старих історичних міст –
таких, як у Франкфурті-на-Майні, Відні, Парижі, що діяли окремо від центральних
історичних музеїв. Подібні музеї вже були задумані у Москві, Санкт-Петербурзі,
Тифлісі. На думку І. Линниченка, музеї міст повинні мати всі історичні цен-
три, наприклад, Новгород, Смоленськ, Вільно, Одеса тощо. Він писав, що колек-
ції таких музеїв мають зосередити «пред мети археологічних розкопок на терито-
рії міста в різні епохи його існування; портрети видатних міських діячів, костю-
ми городян <…> різних епох, речі домашнього вжитку (меблі, посуд, кахлі, екі-
пажі, сани, вози, збруя, зразки місцевих виробів, рукописи місцевого походження,
118 ISSN 2078-0133
книги, естампи, гравюри, газети, надруковані в місті, привілеї городянам і взагалі
всі документи, що стосуються історії міста, описи іноземних і туземних мандрівни-
ків, звіти про діяль ність міських установ, біографії місцевих діячів тощо. Словом –
усе, що так чи інакше характеризує історію й внутрішній побут міста» [4].
Автор проекту музею міста Києва пропонував заснувати при ньому товариство
вивчення київських старожитностей. Він навіть здійснив конкретні заходи – звер-
нувся до міського управління з ідеєю заснувати «Музей міста Києва» і запропону-
вав 1 тис. крб. власного внеску на зведення будинку для нього [5].
У 1911 р. в газеті «Киевская мысль» директор міського музею М. Біляшівський
поінформував читачів, що матеріали щодо Києва збираються вже декілька років
з метою влаштування спеціального відділу, присвяченого старому місту, і лише
нестача коштів заважає його створенню. Що ж до окремого музею, вчений вважав,
що створити його тепер поки що неможливо:
Важко думати, щоб Київ, в якому взагалі тяжко прививаються і слабо підтри-
муються суспільством такі установи, як музей, міг дозволити собі розкіш влашту-
вання за суспільний рахунок <…> ще одного і при тому спеціального музею [6].
У лютому 1912 р. на засіданні комітету, що відав справами КХПіНМ, було схвале-
но створити комісію з улаштування в музеї відділу «Старий Київ» у складі таких осіб:
О. Антонович, М. Біляшівського, М. Василенка, О. Гансена, С. Голубєва, В. Данилевича,
В. Іконникова, В. Кульженка, Г. Павлуцького, І. Линниченка, Д. Меньшова, О. Мердера,
І. Огієнка, М. Пахаревського, В. Перетца, М. Петрова, Г. Шлейфера, Д. Щербаківського,
В. Щербини. Потім у комісію ввійшли І. Дьяков, І. Каманін, В. Кордт, О. Левицький,
О. Лобода, М. Лубківський, Н. Полонська, А. Стороженко, Н. Терещенко, Ф. Титов, І.
Толлі, О. Толлі, В. Хвойка, О. Шлейфер й інші [7].
Усі згадані особи зробили вагомий внесок в історію міста, розвиток науки
та культури. Серед них були вчені, викладачі Імператорського університету Св.
Володимира, Київської духовної академії; історики, археологи, літературознавці,
архітектори, відомий видавець, церковні та громадські діячі, меценати, члени місь-
кої управи тощо. Головою комісії з квітня 1912 р. до грудня 1913 р. був приват-
доцент київського університету В. Данилевич, з 17 грудня 1913 р. – професор цього
ж університету В. Іконников. Останній протокол засі дання комісії датований 2 черв-
ня 1918 р. Незмінним її секретарем упродовж усіх років існування залишався хра-
нитель історичного та етнографічно го відділів КХПіНМ Д. Щербаківський [8].
На перших засіданнях комісії обговорили й схвалили програму відділу. Вона скла-
дається з 25 розділів і являє собою план-проспект дослідження історії Києва, побу-
дованого за проблемно-тематичним принципом, і – водночас – структуру експозиції,
напрями музейних досліджень та комплектування фондів. Розділи програми такі:
І. Видання з історії, старожитностей та історичної топографії Києва.
ІІ. Топографія Києва (геологія та плани).
ІІІ. Краєвиди Києва.
119Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
ІV. Історія Києва (різні події).
V. Церква і духовенство.
VІ. Інославні й іновірні сповідання.
VІІ. Населення Києва (склад, побут).
VІІІ. Управління Києва (урядові установи).
ІХ. Суд.
X. Військо.
ХІ. Міське самоврядування.
ХІІ. Міський благоустрій.
ХІІІ. Медична допомога в Києві.
ХІV. Громадська благодійність.
ХV. Релігійний та громадський рух.
ХVІ. Освіта (духовна академія, університет, вищі жіночі курси, середні та
початкові навчальні заклади, вчені товариства, музеї, бібліотеки, освітні установи
й товариства).
ХVІІ. Книгодрукування.
ХVІІІ. Наука.
ХІХ. Красна словесність.
XX. Періодика.
XXI. Мистецтво (церковне й світське, художники, училища, виставки, музика,
концерти, хори, оркестри, музичні діячі).
ХХІІ. Театр.
ХХІІІ. Громадське життя.
ХХІV. Економічний побут (торгівля, контракти, ярмарки, базари, ремесла,
фабрично-заводська промисловість, цехи, промислові виставки, сільськогосподар-
ські й технічні товариства, кредитні уста нови).
ХХV. Шляхи та засоби зв’язку.
Матеріал, яким передбачалося розкривати розділи, крім двох перших тем,
можна узагальнити таким чином: знімки, малюнки, гравюри, картини споруд, уста-
нов, портрети й автографи діячів, сюжетні фотографії, документи, видання, меда-
лі, жетони, знаки, марки, моделі, одяг, плани та креслення будинків, зразки худож-
ніх творів, музичні інструменти, театральні костюми й ескізи [9].
Про археологічні матеріали не йдеться, хоча І. Линниченко пропонував у першу
чергу збирати всі археологічні знахідки на території міста. І це цілком зрозуміло,
адже виникнення та початковий етап історії міста припадає на давньо руський пері-
од, а без археологічних знахідок представити його неможливо. Обмеження ж хро-
нологічних меж показу минулого нам здається неправомірним. До такого рішення,
очевидно, спонукало іс нування в КХПіНМ відділу археології.
Члени комісії обговорили й інші напрямки своєї роботи. Надійшли пропозиції готу-
вати і видавати монографії про окремі пам’ятки київської старовини, зокрема, про собор
120 ISSN 2078-0133
Святої Софії; матеріали з історії топографії старого Києва; вжити захо дів до збереження
старих вулиць і площ, установити на них «особ ливого виду таблиці з написами» і таки-
ми самими таблицями відзначити будинки, пов’язані з життям і діяльністю відомих дія-
чів; дослідити походження назв вулиць, площ і частин міста; вивчити всі архівні матері-
али з історії міста; видавати періодично «Известия» комісії відділу старого Києва [10];
підготувати до видання путівник Києвом і альбом із видами старого міста; організувати
систе матичне фотографування, зокрема його частин, вулиць і будинків [11].
Ко лекції відділу формувалися завдяки пожертвуванням і шляхом закупівлі.
Кошторисом музею передбачалась окрема субсидія від Києва на поповнення збір-
ки відділу «Старий Київ», яка становила 700 крб. Уже наприкінці 1912 р. на дру-
гому поверсі музею було від ведено залу для експозиції відділу [12]. Звіти музею
за 1914–1916 роки свідчать, що, незважаючи на світову війну, відділ активно
по повнювався цікавими матеріалами відповідно до ухваленої програми. Серед
фондоутворювачів неодноразово згадуються члени самої комісії. Художній відділ
музею придбав малюнки, картини ві домих малярів з видами Києва.
Міська управа передала на початку 1914 р. плани Києва та його частин, що
вишли з ужитку, починаючи з 1803 р. (загалом – 92 одиниці); міський голова
І. Дьяков – 41 світлину різних місць Києва, правління Київського товариства допо-
моги особам, які займаються ремісничою працею, – корогви чоботарського (1853 р.),
ковальського (1858 р.), гончарного (1859 р.), рибальського (1859 р.), столярного (1860
р.) цехів, корогву 1866 р., цехові значки (шовкові, шерстяні) ХІХ ст., різні металеві
цехові печатки (23 одиниці), палицю зі срібним набалдашником і написом ремісни-
чого голови Богоєвського (1820 р.), іпоклит чорного сукна з нашитим хрестом (1793
р.) [13]. У бібліотеці музею було виділено спеціальний відділ «Старий Київ» [14].
Загалом, комісія ставила собі за мету організацію самостійно го музею, але
здійсненню цих планів завадила Перша світова війна [15].
Експозиція відділу «Старий Київ» проіснувала в музеї до початку 1930-х
років. У залі експонувалося близько 500 пам’яток, які відображали еволюцію зов-
нішнього вигляду міста впродовж ХУІІ–ХІХ ст., життя і побут його мешканців. Тут
було представлено види й панорами міста, плани та креслення, гравюри, різнома-
нітні видання, види київських храмів й інших архітектурних споруд у різні пері-
оди їх існування, портрети діячів міста, реліквії київського магістрату зі споруди
колишньої ратуші на Подолі – барельєф із зображанням архістратига Михаїла, ста-
туя Феміди, магістратські гармати, статуя Самсона з левом із фонтану перед рату-
шею, хоругви київських цехів, ключі від київської фортеці, документи, пов’язані з
Києвом, ікони місцевих святих, проекти і фотографії втрачених споруд тощо [16].
Незважаючи на те, що питання про створення Музею старого Ки єва не пору-
шувалося до 1925 р., колекція відділу попов нювалася малюнками, фотографія-
ми, літографіями й ескізами старовинних споруд і архітектурними деталями з
них, пам’ятками гро мадського життя міста, планами, видами, а також усіма тими
121Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
матеріалами, що дають можливість уявити будівництво в місті у різні ча си. Про
це свідчить листування музею [17], акт ревізії, проведеної комісією Укрнауки в
1927 р. [18], а також інвентарна книга відділу за 1923–1929 роки, що збереглася в
Національному художньому музеї України [19].
У загальному контексті процесів українізації 1920-х років природним було
бажання вчених і громадськості міста створи ти музей старого історичного цен-
тру, який став би, за висловом І. Линниченка, «високоповчальною книгою, що з
усіх сторін малює нам історію матері міст руських» [20]. У цей час було проведе-
но велику роботу з організації, розробки програми й основних напрямів наукової
діяльності музею міста. Її ініціатором виступив голова Всеукраїнського археологіч-
ного комітету (далі – ВУАК), академік ВУАН О. Новицький.
Археологічні розкопки на території старого міста давали дуже цікавий матері-
ал. О. Новицький вважав, що зна хідки мають зосереджуватися в одному місці й що
музей міста має документувати та кож історію та сучасне життя Києва. Він звернувся
до голови Київсь кого виконкому П. Любченка з пропозицією заснувати муніципаль-
ний музей міста, запропонувавши відразу й бажане приміщення для нього – бу динок
митрополита в садибі колишнього Софійського кафедрального монастиря, який,
на погляд ученого, сам є музейним експонатом, оскільки це одна з кращих споруд
Києва у стилі бароко. Пропозиція розглядалася на засіданні комісії політосвіти секції
народної освіти Київської міськради 27 жовтня 1927 р. Було схвалено створити комі-
сію у складі представників ВУАН, Наросвіти, Комгоспу і Лаврського музею культів і
побуту, щоб проробити питання про доцільність ор ганізації такого музею [21].
Основну роботу з організації та наукової підготовки музею перебрала на себе
Комісія старого Києва і Правобережжя ВУАН. В Інституті рукопису Національної
бібліотеки України ім. В.І. Вернадського збереглися сотні документів, які дають
досить повну уяву про діяль ність комісії, наукові інтереси її членів, багатьох із
яких спітка ла тяжка доля, як і їхнє створіння – музей міста, заснувати який тоді
так і не вдалося…
Після повернення у березні 1924 р. до Києва М. Грушевський очолив Історичну
секцію ВУАН і чотири академічні комісії з порайонного вивчення історії України,
створені того ж року з його ініціа тиви. Завдання та причини організації порайон-
них комісій висвітлено у звітах Комісії старого Києва за 1928–1939 роки. Ці комі-
сії «мали продов жувати досліди попередніх дослідників. Як відомо, вже історіо-
графія XIX ст. – в працях Максимовича, Костомарова, Антоновича, Драгоманова,
Лазаревського підійшла щільно до тієї тези, що історія України є су ма земель, які
зформувалися під впливом географічних, економічних, колонізаційних, комуніка-
ційних, культурних і політичних умов, шукали виявлення своїх своєрідних умов
при всяких політичних чи адмініс тративних умовах і безсумнівно впливали на
характер і напрям життя. Як в інтересах практичної політики, так і в інтересах істо-
ричної науки, важливо мати можливо правильне уявлення про життя цих райо нів
122 ISSN 2078-0133
(слово район розуміється вживаємо тут не в його нинішнім тех нічним адміністра-
тивнім розумінні, а в загальнішим – певної консо лідованої території – землі)» [22].
Велика увага приділялася вивченню Києва. В одному з документів Комісії ста-
рого Києва та Правобережжя зазначається:
Річ очевидна, що Київ як один з куль турно-історичних центрів світового зна-
чення, як колонізаційний і комунікаційний, економічний і продукційний вузол
безмежної давності і величезного значення, як експонат середземної культури для
Східної Європи і Євразії, що так могутньо часами організовував своєю енергією
і творчістю людські сили на величезних просторах цієї ділянки земної кулі, пови-
нен мати свій спеціальний орган, присвячений інвентаризації, описам і дослідо-
ві своїх пам’яток [23].
У складі цієї комісії під головуванням академіка М. Грушевського працювали
видатні дослідники Києва. Штатними співробітниками були керівник комісії – член-
кореспондент ВУАН В. Щербина та науковий співробітник І. Щитківський, який вико-
нував також обов’язки секретаря. Позаштатними постійними співробітниками було
зараховано М. Істоміна та С. Шамрая. Останній був секретарем підкомісії старого
Києва. Серед членів комісії були академік ВУАН, голова ВУАК О. Новицький, істо-
рик і археолог В. Ляскоронський, архітектор і маляр, викладач Київського художньо-
го інституту В. Кричевський, історик і архівіст О. Андріяшев, археолог і мистецтвозна-
вець М. Макаренко, історик архітектури І. Моргилевський, історик мистецтва Ф. Ернст,
історик й літературознавець В. Базилевич (останні – відповідно інспектор і секре-
тар Київської крайової інспектури охорони пам’яток культури, наукові співробітники
Всеукраїнського історичного музею); директор Всеукраїнського музейного містечка на
території Києво-Печерської лаври, археолог П. Курінний, історик і юрист О. Сімзен-
Сичевський, бібліотекар-фахівець Всенародної бібліотеки України С. Рклицький.
Загалом, у тісному контакті з комісією працювало близько 50 відомих дослідників.
Щорічно влаштовували 8–10 відкритих засідань, на яких члени комісії висту-
пали з доповідями за тематикою, що розроблялася. Було видано декілька наукових
збірників, зокрема: «Київ та його околиця в історії і пам’ятках», «Нові сту дії з істо-
рії Києва» (з нагоди 50-річчя наукової діяльності В. Щербини), «Київський збірник
археології й історії, побуту й мистецтва». Відомий путівник Києвом 1930 р. за редак-
цією Ф. Ернста також підготовлено за пропозицією комісії, яка в 1928 р. обрала під-
комісію для вироблення плану провідника у складі М. Грушевського, М. Василенка,
В. Щербини і неодноразово детально його обговорила, а члени комісії є авторами бага-
тьох статей провідника [24]. Вони брали участь у виданнях Історичної секції ВУАН –
журналу «Україна», збірників «Науковий збірник», «За сто літ», «Записки історико-
філологічного відділу ВУАН» й інших. Планували видавати допов нення до «Збірника
матеріалів для історичної топографії Києва», який опублікував у 1872 р. В. Антонович;
підготувати літографований реєстр планів Києва ХVІІ – ХVІІІ ст. Комісія брала також
участь у роботі з перей менування вулиць, інвентаризації й охорони пам’яток Києва.
123Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Актуальною протягом кількох років була справа заснування Музею міста
Києва. Члени комісії добре знали про спроби створити музей у дореволюцій-
ний час. Наприклад, В. Щербина працю вав у комісії відділу «Старий Київ» [25],
а в березні 1917 р. до складу Комітету КХПіНМ було обрано М. Грушевського,
І. Щитківського й О. Новицького [26].
На засіданні підкомісії старого Києва 23 листопада 1927 р. підтримали пропо-
зицію ВУАК щодо організації муніципального музею в Києві. Вирішено було про-
сити для нього будинок митрополита на території Софійського монастиря, керівни-
цтво та науковий догляд за організацією музею схвалили доручити Комісії старо го
Києва. Наступного дня відбулося спеціальне засідання підко місії з питання заснуван-
ня музею, з протоколу якого випливає, що М. Грушевський на той час вже звернув-
ся до Укрнауки з цієї справи. В. Щербина виступив на засіданні з інформацією про
діяльність комісії відділу «Старий Київ» [27]. Обговорюючи проблему приміщення,
запропонували ще одну споруду для музею – Кловський палац (за умови його від-
будови, оскільки він дуже постраждав під час визвольних змагань). У відповідь на
звернення комісії до губвиконкому споруду до 1930 р. було відновлено [28].
Проблема формування основи зібрання нового музею начебто лежала на
поверхні. Природно, що основою його фондів мав стати відділ «Старий Київ»
Всеукраїнсько го історичного музею ім. Т. Шевченка (таку назву одержав у радян-
ський час міський музей). Співробітники історичного музею позитивно постави-
лися до передачі колекцій, про що, наприклад, свідчить протокол засідання полі-
тосвітньої секції наросвіти Київської міськради від 12 грудня 1927 р. [29].
У 1927 р. відбулася київсь ка музейна нарада. На її першому засіданні 26 лис-
топада було констатовано, що справа організації муніципального музею в Києві
вже назріла, і вона має бути негайно переведена в життя. Тоді зібрали спеціальну
нараду на чолі з М. Грушевським у справі організації музею. Цю нараду в 1928 р.
перетворили на постійну комісію, до якої увійшли представники Комісії старого
Києва, археографічного й археологічного комітетів, міськради, інспектури охорони
пам’яток. На засіданні 8 лютого 1928 р. обрали підкомісію для огляду збірок різних
київських музеїв і відбору матеріалів для музею міста, яку очолив В. Щербина [30].
В обох комісіях активно працював директор істо ричного музею Р. Заклинський.
Комісія Укрнауки, яка перевіряла історичний музей у червні-липні 1927
р., рекомендувала реорганізувати його на чотири нові установи, в т.ч. йшлося
про створення Музею старого Києва [31]. До грудня 1927 р. було виконано зна-
чний обсяг роботи з упорядкування колекцій відділу для створення на їх осно-
ві окремого музею [32]. Крім відділу «Старий Київ», вирішили сконцентрувати
в музеї й інші наявні збірки київських пам’яток, зокрема ВУАК, Межового архі-
ву (плани Києва), Сільськогосподарського музею (матеріали комунального будів-
ництва), збірки археологічного музею й рукописного відділу Київського універ-
ситету, Арсеналу та колишнього Київського воєнно-історичного музею. Директор
124 ISSN 2078-0133
Музейного містечка П. Курінний обіцяв передати новому музею й деякі речі з лавр-
ських музейних установ [33].
Викликають інтерес два концептуального характеру документи: «Характер
експо натів музею» (розроблений О. Новицьким) і «У справі Музею міста
Києва. Пояснювальна записка» (автор – М. Грушевський) [34]. Програма О.
Новицького загалом аналогічна програмі 1912 р. комісії відділу «Старий Київ»,
але в ній пропонується також показ як археологіч ного минулого міста, так і сучас-
ного розвитку Києва. Проте, за проект організації музею була прийнята програма
М. Грушевського. Вона була схвалена Укрнаукою, Наркомосвітою, окрвиконкомом
і міськрадою [35]. У проекті М. Грушевського чітко виділені три розділи музею:
1. Геологічний і археологічний.
2. Історичний (з ХІ ст. до революції).
3. Сучасне муніципальне будівництво.
По кожному розділу перелічено конкретні матеріали, необхідні для розкрит-
тя його змісту. Логічно, що цей документ мав слугувати для визначення і структу-
ри фондів, і плану наукових досліджень, заснованих на оригінальних пам’ятках.
Окрім того, програма включала передбачуваний штат і бюджет музею.
Одним із найскладніших для вирішення виявилося питання приміщення музею.
Будинок митрополита на території Святої Софії не передали, позаяк, там розмісти-
ли Київський центральний історичний архів. Але й за своїми розмірами його площ
для музейних експозицій було недостатньо. На ремонт же Кловського палацу ВУАН
не мала коштів. Пропонувалися також будинки колишньої київської біржі (тоді їх
зай мав шкіртрест), деякі порожні будинки лаврського заповідника. Члени комісій
особливо наполягали передати під музей Києва примі щення колишнього Церковно-
археологічного музею Київської духовної академії – т.зв. Мазепиного корпусу [36].
Підкреслимо, що приміщення підшукувалися тільки в історичній частині Києва, всі
пропоновані споруди належали до пам’яток архітектури та історії.
Поки НКО УСРР та Київський окрвиконком вирішували питання про відведен-
ня відповідного приміщення й виділення коштів на утримання музею, Комісія старого
Києва та Комісія для організації муніципаль ного музею міста Києва вжили практичних
заходів зі створення музею. У 1930 р. Комісія старого Києва і Правобережжя виділила
1 тис. крб., за рахунок яких почалося комплектування фондів. Одне з приміщень комі-
сії, яка працювала з 1927 р. в будинку на вул. Короленка, 35 (нині вул. Володимирська)
і займала у ньому 2 кімнати, відвели під фонди музею. Формували колекцію фотогра-
фій старого та сучасного Києва, збирали вироби Межигірської фабрики, старовинні
меблі, рукописи, живописні портрети для організації галереї українських істориків. На
замов лення комісії було виготовлено рельєфну карту Києва часу правління Ярослава
Мудрого за ескізом архітектора та художника В. Кричевського [37].
Однак Музей міста Києва на зламі 1920–1930-х років так і не був створений. І при-
чина не в тому, що НКО УСРР, Укрнаука та Київський окрвиконком не могли домови-
125Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
тися про те, хто буде його фінансувати, і не в тому, що окрвиконком не вирішив питан-
ня щодо надання приміщення. Причини полягали в іншому. З осені 1929 р. почалася
ліквідація історичних установ, створених М. Грушевським. Тоді ж партійна організа-
ція ВУАН ухвалила рішення про ідеологічну боротьбу з поглядами вченого [38].
У 1930 р. комісія з чистки апарату ВУАН звільнила з посад Г. Шамрай (сестру
М. Грушевського) за звинуваченням, що її дослідження не мають наукової цінності;
І. Щитківського (сина «попа», колишнього гласного Київської думи) як такого, що
з 1927 р. займається здебільш канцелярською роботою при кафедрі; О. Антонович
(дружину В. Антоновича) – за безладдя та хаос у бібліотеці й зберігання бібліо-
тек білоемігрантів; П. Курінного – за залучення до співробітництва у видавни-
цтві ВУАК священика, засудженого у справі Спілки визволення України тощо [39].
Різкій критиці у пресі були піддані О. Новицький, П. Курінний, Ф. Ернст й інші
вчені, погляди яких затаврували як «теорію українського фашизму», висунувши
звинувачення у прагненні до «буржуазно-куркульської реставрації» України [40].
У звіті Комісії старого Києва і Правобережжя за 1931 р. читаємо:
…колектив комісії хоч почав <…> пере озброюватися ще з осені 1930 року, але
активніше приступив до цієї найважливішої в наших умовах, умовах розгорнутої
боротьби на науко вому фронті з ворожими пролетаріату тенденціями в історич-
ній нау ці – лише з весни 1931 р. – після дискусії про соціологічні кон цепції в пра-
цях акад. М.С. Грушевського, коли вже цілий колектив ос таточно усвідомив собі ту
шкідливу роботу, що несвідомо провадив він у своїй науковій роботі, наслідок цього
всього частина робіт колективу, особливо та, матеріал до якої було зібрано ще в ми-
нулому році, а саме роботи закінчено на початок цього – були методично не витри-
мані, навіть іноді виходили з засад буржуазної ідеології. Актуальність тем, з погля-
ду розгорнутого соцбудівництва країни так само була незадовільна.
Комісія розпочала боротьбу проти буржуазних дослідників Ки єва та Правобе-
режжя (Андріяшев, Грушевський, Клепацький, Щербина та інші). Ця боротьба про-
вадилась у формі виступів під час дискусії, так і в формі наукових статей, що їх спів-
робітники комісії розпочали опрацьовувати в останньому кварталі р. 1931 [41] .
У березні 1931 р. заарештовано М. Грушевського зі звинуваченням у керів-
ництві контрреволюційною організацією «Український національний центр».
Академік змушений був переїхати до Москви. Згодом його звільнили, але він зали-
шався під наглядом ДПУ в Москві [42]. У 1934 р. він несподівано помер.
Після смерті М. Грушевського більшість його учнів і співробітників керованих
ним академічних установ було заарештовано й заслано. Серед них В. Базилевич,
Ф. Ернст, М. Макаренко, С. Шамрай. У 1930-х роках померли О. Новицький,
О. Андріяшев, В. Щербина; під час Другої світової війни емігрували П. Курінний,
В. Кричевський. Як наслідок – перервано кращі традиції вітчизняної історичної
науки, а також києвознавства. Після реорганізації ВУАН у 1934–1936 роках Комі сія
старого Києва і Правобережжя, а з нею і Комісія з організації Музею міста Києва
припинили своє існування. Ліквідували й відділ «Старий Київ» Всеукраїнського
126 ISSN 2078-0133
історич ного музею в зв’язку з початком реформування музейної галузі в дусі ствер-
джуваної з кінця 1920-х років у історичній науці вульгарно-соціологічної тео-
рії, поширенням нігілістичного ставлення до пам’яток старовини, коли вважало-
ся, наприклад, необов’язковим зберігати пам’ятки, ідеологічно пов’язані з інтере-
сами класів, що панували. Впроваджувалися нові концептуальні підходи до діяль-
ності музейних установ. За ними експозиція мала висвітлювати основні закони роз-
витку суспільства, класову боротьбу і стан суспільних класів різних епох з точки
зору інтересів робітничого класу та революційних завдань про летаріату в зв’язку із
сучасним моментом соціалістичного будівництва. Такі «рекомендації» зафіксовано
в «Матеріалах та висновках бригади ЦК КП(б)У в справах обстеження наукової та
експозиційної роботи київських музеїв» від 29 лютого 1932 р. [43].
Для ліквідації «відсталості» музейної роботи в 1930 р. було розроблено «Основні
принципи реконструкції Всеукраїнського історич ного музею ім. Т. Шевченка в Києві», у
відповідності до яких необхід но було перебудувати всю структуру музею за «марксист-
ською істо ричною схемою». Згідно з цими принципами пам’ятки матеріаль ної культу-
ри розглядалися як матеріали й документи, відповідні соці ально-економічним епохам, і
мали використовуватися для виявлення продук тивних сил, виробничих відносин і діа-
лектики класової боротьби. Нова структура музею цілком відповідала цим ідеологічним
настановам: 1. Відділ доісторичної епохи. 2. Відділ феодалізму. 3. Відділ торговельно-
го капіталізму й кріпацтва. 4. Відділ промислового капіталізму. 5. Відділ імперіалізму й
пролетарської революції. 6. Відділ соціалістичного будівництва [44]. Ця схема музею іс-
торичного профілю стала класичною й панува ла в Радянському Союзі понад 50 років і
завдала великої шкоди музеєзнавству як нау ці й практичній діяльності музеїв.
На початку 1970-х років українські археологи відкрили на Старокиївській горі
в Києві житла з печами, господарські споруди, ями. Кераміка, виявлена в них, була
віднесена до груп т.зв. корчакських старожитностей, що датуються кінцем V ст. [45].
Це дало підстави визначити вік міста – не менше 1500 років. На основі досліджень
учених уряд УРСР ухвалив рішення про урочистості з нагоди ювілею Києва у травні
1982 р. і про створення музею міста. Свято включили навіть у плани ЮНЕСКО.
У межах ювілейних заходів у Кловському палаці відкрили Музей історії міста
Києва. До його фондів було передано частину колекцій з нинішнього Національного
музею історії України, в т.ч. зібраних для відділу «Старий Київ» й тих, які готували
до передання музею міста наприкінці 1920-х років. Експозиція музею висвітлюва-
ла історію Києва, починаючи від найдавніших поселень первісної людини на його
території до сучасного життя міста, підкреслювала безперервність його розвитку
як осереддя всієї України від часу свого заснування [46].
Але в умовах незалежної України сталося несподіване: незважаючи на протести гро-
мадськості, у травні 2004 р. Кловський палац було передано Верховному суду України,
музей переміщено в Український дім (вул. Хрещатик, 2), де він уже багато років не має
стаціонарної експозиції й нормальних умов для виконання притаманних музеєві функ-
цій [47]. Цей вчинок нової влади викликає асоціації не лише з кінцем 1920-х – початком
127Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
1930-х років, коли теж чудово розуміли вплив таких закладів культури на формування
свідомості населення, але, навіть, із сумнозвісними царськими циркулярами…
Таким чином, у другій половині ХІХ ст. в багатьох великих історичних центрах
склалися умови для створення музеїв старого міста, зокрема – в Ризі, Москві, Санкт-
Петербурзі, Тифлісі, Львові, Києві. Цьому сприяли такі фактори, як розвиток історич-
ної науки, археології та краєзнавства; діяльність наукових і краєзнавчих товариств;
зростання національної самосвідомості, що сприяло прагненню збере гти пам’ятки
історії та культури, рухома група яких почала формуватися в приват ні колекції та
музейні зібрання; існування й розвиток західноєвропейських муніципальних музеїв.
Музеї старих міст мали відображати розвиток архітектури, топографію міста, показу-
вати еволюцію загального вигляду в різні іс торичні періоди, культуру та побут меш-
канців, але обмежувалися хронологічними рам ками ХVІІ–ХІХ ст. Як наслідок, було
накопичено багаті іконографіч ні й історико-побутові речові колекції. Відділ «Старий
Київ» при Київському художньо-промисловому і науковому музеї, відкритий у 1912
р., планувалося перетворити на окремий музей містознавчого спрямування.
Містознавчий та історико-побутовий характер Музею міста Києва визначали
й програми, розроблені провідними вченими ВУАН у 1920-х роках О. Новицьким
і М. Грушевським. У їхніх концепціях було розширено хронологічні рамки доку-
ментування музеєм історії міста (від найдавніших часів до сучасності), відповідно
– розширення змісту його зібрання, зокрема за рахунок археологічних колекцій. У
перші десятиліття ХХ ст. музей міста бачили як дослідницький центр із проблем
регіонального містознавства та пам’яткознавства, навколо якого мали формували-
ся громадські інституції відповідного профілю.
Поворот в історичній науці, що почався в 1930-ті роки, відповідна реорганіза-
ція всіх радянських музеїв призвели до уніфікації біль шості з них, вони були зму-
шені будувати свої експозиції й діяльність за дирек тивною схемою. Відділ старо-
го Києва Всеукраїнського історичного му зею та Комісію з організації Музею міста
Києва Істо ричної секції ВУАН було ліквідовано. Насильницьким шляхом було
перервано кращі традиції в історичній науці і культурі. Сумно-«яскравим» при-
кладом відмови від свого минулого, спадкоємності поколінь є фактичне знищення
сучасного Музею історії міста Києва.
Джерела та література
1. Устав Киевского Общества древностей и искусств. – К., 1903. – С. 3–5.
2. Освящение и открытие Киевского художественно-промышленного и научного музея
Императора Николая Александровича. – К., 1905. – 26 с.
3. Державний архів міста Києва (далі – ДАК), ф. 304, оп. 1, спр. 1, арк. 23.
4. Линниченко И.А. Музей города Киева // Киевская мысль. – 1911. – 25 августа; Він же.
Исторический путь и Музей г. Киева. – Одесса, 1912. – С. 11, 18.
5. Линниченко И.А. Исторический путь… – С. 18.
128 ISSN 2078-0133
6. Беляшевский Н. Отдел «Старого Киева» в городском музее // Киевская мысль. – 1911. – 21
ноября.
7. ДАК, ф. 304, оп. 1, спр. 26, арк. 1; спр. 27, арк. 20.
8. Там само, спр. 27, арк. 6–7, 16, 19.
9. Программа отдела «Старый Киев». – К., 1912. – 22 с.
10. ДАК, ф. 304, оп. 1, спр. 27, арк. 6, 13.
11. Науковий архів Національного художнього музею України (далі – НА НХМУ), оп. 1, спр.
18, арк. 5.
12. ДАК, ф. 304, оп. 1, спр. 26, арк. 32, 47.
13. Там само, спр. 27, арк. 18, 87, 93, 104.
14. НА НХМУ, оп. 1, спр. 18, 27, 35.
15. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України
(далі – ІР НБУВ), ф. Х, спр. 10082, арк. 3; ДАК, ф. 304, оп. 1, спр. 1, арк. 344; спр. 27,
арк. 77.
16. Шероцкий К.В. Киев. Путеводитель. – К., 1917. – С. 237; Київ. Провідник / За ред. Ф.
Ернста. – К., 1930. – С. 417.
17. НА НХМУ, оп. 1, спр. 5, арк. 66.
18. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі – ЦДАВО України), ф.
166, оп. 7, спр. 586, арк. 2.
19. Фонди Національного художнього музею України , № 4–21.
20. Линниченко И.А. Исторический путь… – С. 16.
21. ІР НБУВ, ф. 279, № 831, арк. 1–3.
22. Там само, ф. Х, спр. 4258, арк. 16.
23. Там само, спр. 4234, арк. 5.
24. Там само, спр. 4418, арк. 33–36.
25. Там само, спр. 10083, арк. 1–2.
26. НА НХМУ, оп. 1, спр. 39, арк. 1.
27. ІР НБУВ, ф. Х, спр. 4369, арк. 4; спр. 10083, арк. 1.
28. Там само, спр. 4376, арк. 3.
29. ДАК, ф. Р-1, оп. 1, спр. 994, арк. 15.
30. ІР НБУВ, ф. Х, спр. 10082, арк. 1–3.
31. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 1, спр. 586, арк. 12–13.
32. ДАК, ф. Р-1, оп. 1, спр. 994, арк. 15.
33. ІР НБУВ, ф. Х, спр. 10080, арк. 1; спр. 10117, арк. 1–2; спр. 10120, арк. 7.
34. Там само, спр. 10090, арк. 1–4; спр. 10098. – С. 7–21.
35. Там само, спр. 10079, арк. 1–3; спр. 10103, арк. 1.
36. Там само, спр. 10089, арк. 5–8.
37. Там само, спр. 4418, арк. 6–7, 10; спр. 4235, арк. 1.
38. Верба І.В. Грушевський Михайло Сергійович // Енциклопедія історії України: В 10 т. – К.:
Наукова думка, 2004. – Т. 2. – С. 234–235.
39. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 9, спр. 1459, арк. 5–24.
40. У хвості бойових завдань соціялістичної науки // Пролетарська правда. – 1933. – 31 травня;
Хвиля А. Могутнє знаряддя соціалістичного виховання // Комуніст. – 1934. – 17 грудня.
41. ІР НБУВ, ф. Х, спр. 4193, арк. 37.
42. Верба І.В. Вказана праця. – С. 235.
129Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
43. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 10, спр. 1393, арк. 20–24.
44. Там само, арк. 20–21; НА НХМУ, оп. 1, спр. 81, арк. 1–4; спр. 82, арк. 4.
45. Толочко П.П. Древний Киев. – К., 1976. – С. 15.
46. Музей истории города Киева. Фотопутеводитель. К.: Мистецтво, 1988. – 223 с.
47. Ковалинський В. Вже рік минув, або Реквієм за Музеєм історії Києва // Дзеркало тижня.
– 2005. – 19–25 березня; Константинова К. Музей історії Києва: життя в ящику // Там
само. – 2006. – 15–21 липня; Овдієнко Н. Музей без визначеного місця проживання // Голос
України. – 2010. – 14 вересня. – №170 (4920).
Федорова Л.Д. Деятельность Киевского художественно-промышленного и науч-
ного музея и Исторической секции ВУАН по созданию Музея Киева
В статье рассматривается деятельность украинских ученых и деятелей культуры по
созданию музея, посвященного истории древней столицы Украины – города Киева, ана-
лизируется его специфика, подчеркивается преемственность научных идей и разработок
с 1910-х до конца 1920-х гг.
Ключевые слова: Музей города Киева, градоведческий музей, Киевский
художественно-промышленный и научный музей, комиссия отдела «Старый Киев», Исто-
рическая секция Всеукраинской академии наук, Комиссия для организации муниципаль-
ного музея города Киева.
Fedorova K.D. Efforts of Kyiv Art, Industrial and Scientifi c Museum and Historical
Department of Ukrainian Academy of Science to create the Museum of Kyiv
The article concerns efforts of Ukrainian scientists and culture workers to create a museum,
dedicated to the history of ancient capital of Ukraine, the city of Kyiv, its specifi city is examined,
the continuity of scientifi c ideas and developments within 1910s – late1920s are traced.
Key words: Museum of Kyiv, museum of city studies, Kyiv Art, Industrial and Scientifi c
Museum, Commission of the Department “Ancient Kyiv”, Historical Department of Ukrainian
Academy of Science, Commission for creating the Municipal Museum of Kyiv.
УДК 069.444/745.52
О.С. ЯРЕМА-ВИНАР
Західноєвропейський гобелен, технічні
особливості його виконання та принципи
музеєфікації
Статтю присвячено всебічному висвітленню роботи відділу консервації текстилю
нью-йоркського Метрополітен-музею, у якому багато років працює, реставруючи гобе-
лени, авторка. Охарактеризовано саме явище гобелена, його місце та роль впродовж іс-
торії, техніки його створення, особливості структури та принципи переплетення тканини,
а також використовуваних при цьому колористичних засобів. Окрім того, подано короткий
огляд дослідницької літератури щодо історії техніки виготовлення гобеленів.
|