Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини)
У статті розкрито суть і значення міжнародної Конвенції про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини й відповідної Рекомендації до неї.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80731 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) / Л.В. Прибєга // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 5-11. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80731 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-807312015-04-25T03:01:25Z Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) Прибєга, Л.В. Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства У статті розкрито суть і значення міжнародної Конвенції про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини й відповідної Рекомендації до неї. В статье раскрыта сущность и значимость международной Конвенции об охране на национальном уровне культурного и природного наследия и соответствующей ей Рекомендации. The research disclosed the nature and signifi cance of the International Convention for the Protection of national-level cultural and natural heritage and the corresponding recommendations. 2012 Article Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) / Л.В. Прибєга // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 5-11. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80731 719:061.23(06) uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства |
| spellingShingle |
Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства Прибєга, Л.В. Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті розкрито суть і значення міжнародної Конвенції
про охорону на національному рівні культурної та природної
спадщини й відповідної Рекомендації до неї. |
| format |
Article |
| author |
Прибєга, Л.В. |
| author_facet |
Прибєга, Л.В. |
| author_sort |
Прибєга, Л.В. |
| title |
Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) |
| title_short |
Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) |
| title_full |
Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) |
| title_fullStr |
Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) |
| title_full_unstemmed |
Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) |
| title_sort |
основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (до 40-річчя конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80731 |
| citation_txt |
Основний міжнародний документ про пам’яткоохоронне співробітництво (До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини) / Л.В. Прибєга // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 5-11. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT pribêgalv osnovnijmížnarodnijdokumentpropamâtkoohoronnespívrobítnictvodo40ríččâkonvencííproohoronuvsesvítnʹoíkulʹturnoítaprirodnoíspadŝini |
| first_indexed |
2025-07-06T04:45:59Z |
| last_indexed |
2025-07-06T04:45:59Z |
| _version_ |
1836871487481446400 |
| fulltext |
Ðîçä³ë I ÒÅÎвß, ²ÑÒÎвß
ÒÀ ²ÑÒÎвÎÃÐÀÔ²ß
ÏÀÌ’ßÒÊÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
УДК 719:061.23(06)
Л.В. ПРИБЄГА
Основний міжнародний документ
про пам’яткоохоронне співробітництво
(До 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої
культурної та природної спадщини)
У статті розкрито суть і значення міжнародної Конвенції
про охорону на національному рівні культурної та природної
спадщини й відповідної Рекомендації до неї.
Ключові слова: культурна спадщина, природна спад-
щина, культурні надбання, міжнародна охорона, міжнародні
пам’яткоохоронні документи.
60–70-ті роки минулого століття позначені важливи-
ми досягненнями в пам’яткоохоронній сфері на міжна-
родному рівні. У 1964 р. у Венеції конгрес архітекторів
і технічних спеціалістів у царині нерухомих історичних
пам’яток ухвалив Хартію з охорони та реставрації неру-
хомих пам’яток і визначних місць; у 1965 р. створюється
Міжнародна рада з охорони пам’яток і визначних місць
(ICOMOS); Організація Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури (UNESCO) ухвалює низку
Конвенцій і Рекомендацій пам’яткоохоронного спряму-
вання. Але серед усіх міжнародних напрацювань най-
більш вагомим і резонансним у пам’яткоохоронному
середовищі країн світу, яким було досягнуто об’єднання
світової спільноти в збереженні пам’яток світової циві-
лізації, безумовно, стала Конвенція про охорону всес-
вітньої культурної та природної спадщини, ухвале-
на Генеральною конференцією UNESCO 16 листопа-
да 1972 р. [1]. Водночас, на доповнення цієї Конвенції,
Генеральна конференція UNESCO прийняла також
і Рекомендацію про охорону на національному рівні
культурної та природної спадщини [3].
6 ISSN 2078-0133
Обґрунтовуючи необхідність прийняття Конвенції, учасники конферен-
ції виходили з того, що культурній спадщині все більше загрожують руйнівні
процеси. І не тільки природного характеру, але й як наслідок соціально-еко-
номічного розвитку країн світу. Одночасно, втрата пам’яток будь-якого народу
призводить до збіднення культурної скарбниці світової цивілізації. Тож збере-
ження спадщини має бути спільною справою усіх народів світу, всієї світової
спільноти. Відповідно, метою Конвенції стала розробка й ухвала договірних
положень, які б визначали ефективну та взаємоприйнятну для кожної окре-
мо взятої країни систему колективної охорони унікальних надбань людства.
Відтак, й у наші дні Конвенція про охорону всесвітньої культурної та
природної спадщини залишається основним документом, який регламентує
міжнародне співробітництво у пам’яткоохоронній сфері. У жовтні 1988 р. до
згаданих конвенцій приєдналася й Україна.
Структурно Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природ-
ної спадщини складається з 8 розділів. Торкнемося характеристики кількох
із них, насамперед, першого – визначення культурної та природної спадщи-
ни, – де досить чітко розкрито сутність і типологію пам’яток, що підпада-
ють під охорону цієї Конвенції.
Згідно з документом до об’єктів культурної спадщини відносяться:
– пам’ятки: твори архітектури, монументальної скульптури і живопису,
елементи і структури археологічного характеру, написи, печери і групи еле-
ментів, які мають універсальну цінність з погляду історії, мистецтва чи науки;
– ансамблі: групи ізольованих чи об’єднаних будівель, архітектура,
єдність чи зв’язок із пейзажем яких становлять визначну універсальну цін-
ність з погляду історії, мистецтва чи науки;
– визначні місця: твори людини або спільні витвори людини і природи,
а також зони включно з археологічними визначними місцями, що станов-
лять універсальну цінність з погляду історії, естетики, етнології чи антро-
пології [1, с. 263].
До об’єктів природної спадщини, згідно з Конвенцією, відносяться:
– природні пам’ятки, створені фізичними та біологічними утвореннями або
групами таких утворень, що мають визначну універсальну цінність з погля-
ду естетики чи науки; геологічні й фізіографічні утворення та чітко обмежені
зони, що являють ареал поширення тварин і рослин, які перебувають під загро-
зою й мають визначну універсальну цінність для науки чи збереження;
– природні визначні місця чи чітко обмежені природні зони, що мають визна-
чну універсальну цінність для науки, збереження чи природної краси [1, с. 263].
7Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Другий розділ торкається питань регламентації охоронних заходів
на національному й міжнародному рівнях. Кожна держава, що визнає
Конвенцію, має дотримуватися загальновизнаних світовим співтовариством
положень, зокрема, створювати відповідні служби охорони пам’яток, ужи-
вати необхідних заходів для забезпечення обліку, дослідження, збереження
та популяризації об’єктів культурної спадщини, створювати умови для вико-
ристання спадщини з культурно-освітньою метою тощо. Водночас, кожна
держава, що приєдналася до Конвенції, може розраховувати на міжнародну
допомогу та співробітництво в пам’яткоохоронній сфері.
Третій та четвертий розділи регламентують діяльність Міжнародного
комітету з охорони всесвітньої культурної та природної спадщини та Фонду
охорони всесвітньої культурної та природної спадщини.
У п’ятому розділі викладено умови і форми надання міжнародної допомоги.
Слід зазначити, що йдеться про пам’яткоохоронні заходи, які стосують-
ся виключно пам’яток, уже занесених до Списку всесвітньої спадщини або
ж таких, питання про занесення котрих на даний час вирішується – причому
такі пам’яткоохоронні заходи можливі для втілення лиш за умови, що дер-
жава, на території якої знаходиться відповідна пам’ятка, також бере участь
у фінансуванні цих заходів.
Отже, значення Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної
спадщини полягає у створенні системи міжнародного співробітництва в галузі
охорони історико-культурних надбань. Під міжнародною охороною всесвітньої
культурної та природної спадщини, зазначено в Конвенції, слід розуміти ство-
рення системи міжнародного співробітництва і допомоги для надання держа-
вам-учасницям Конвенції підтримки в зусиллях, спрямованих на збереження
спадщини. Усвідомлюючи значущість культурних надбань, держави-учасниці
Конвенції визнають, що спадщина належить світовій цивілізації, І для охоро-
ни цієї спадщини все міжнародне співтовариство зобов’язане співпрацювати й
створювати умови для колективної охорони пам’яток. Одночасно, кожна дер-
жава має визнавати, що зобов’язання забезпечувати виявлення, охорону, попу-
ляризацію культурної та природної спадщини, яка знаходиться на її терито-
рії, покладається насамперед на неї. З цією метою держави-сторони Конвенції
мають проводити пам’яткоохоронну політику в суспільстві, включаючи питан-
ня охорони культурної та природної спадщини до державних програм; ство-
рювати чи зміцнювати на своїй території відповідні пам’яткоохоронні служби;
розвивати наукові й технічні розробки та дослідження, спрямовані на вдоско-
налення методів охорони об’єктів культурної та природної спадщини; вжива-
ти ефективних юридичних, адміністративних і фінансових заходів для забез-
8 ISSN 2078-0133
печення охорони культурних надбань; сприяти розвиткові системи підготовки
фахівців пам’яткоохоронної сфери.
Зважаючи, що охорона на національному рівні буває недостатньо ефек-
тивною у зв’язку з браком фінансових, наукових і технічних ресурсів країни,
на території якої знаходяться об’єкти та спадщина, Конвенцією передбачено
використання міжнародної допомоги і співпраці. З цією метою при ЮНЕСКО
було створено Міжнародний комітет з охорони всесвітньої культурної та при-
родної спадщини (Комітет всесвітньої спадщини). Серед його обов’язків –
складання списку найбільш визначних пам’яток світової культури, а також
Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Пропозиції щодо
внесення об’єктів до Списку всесвітньої культурної та природної спадщини
подаються державами-сторонами Конвенції. Комітетом всесвітньої спадщи-
ни визначено критерії та механізм добору пам’яток. До списку можуть бути
запропоновані як окремі пам’ятки, так і ансамблі чи комплекси або визначні
місця, що становлять виняткову історико-культурну цінність, репрезентують
визначний творчий здобуток людської діяльності, є унікальним свідченням
історичного минулого, високомистецькими творами і значним чином впли-
нули на подальший розвиток культури і мистецтва. Надзвичайно важливими
умовами внесення до Списку є критерій автентичності матеріальної субстан-
ції пам’яток і зобов’язання та спроможність відповідної країни забезпечити на
державному рівні належну схоронність об’єкта.
На сьогодні до списку пам’яток, цінність яких є настільки високою, що
їх має захищати все людство, увійшли єгипетські піраміди, Акрополь у
Афінах, руїни Карфагена та Баальбека, Велика Китайська стіна, мавзолей
Тадж-Махал, водоспад Вікторія, пам’ятки Риму, історичні міста Венеція,
Флоренція, Краків, Санкт-Петербург і багато інших пам’яток – загалом понад
1000 об’єктів у різних країнах світу. Зазначимо, що до цього Списку уві-
йшли й такі відомі ансамблі пам’яток України, як Софійський собор і Києво-
Печерська лавра у Києві, історичний центр міста Львова, комплекс будівель
колишньої резиденції буковинських митрополитів у м. Чернівці. Активно
ведеться робота з підготовки матеріалів до українсько-польського транскор-
донного подання групи церков Карпатського регіону. Від української сторони
до Списку всесвітньої спадщини запропонована низка типологічно й стиліс-
тично споріднених церков, зокрема: Зішестя Св. Духа в с. Потелич, Пресвятої
Трійці у м. Жовкві, Св. Юрія в м. Дрогобичі, Пресвятої Богородиці в с. Матків,
Св. Духа в м. Рогатині, Різдва Богородиці в с. Вербіж, архангела Михаїла в
с. Ужок і Вознесіння в смт. Ясіня. Безумовно, таке скромне представництво
національних культурних надбань України у Списку всесвітньої культурної та
9Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
природної спадщини аж ніяк не відображає внесок українського народу у сві-
тову культуру. Відтак, маємо активніше і наполегливіше працювати над роз-
ширенням цього списку, бо на увагу світової спільноти заслуговують, напри-
клад, фортеця в м. Кам’янець-Подільській, парки – «Софіївка» в м. Умань і
с. Качанівці, історичний центр м. Бахчисарай, і багато інших пам’яток.
Комітетом всесвітньої спадщини розроблено рекомендації та формат про-
позиції на занесення надбань до Списку всесвітньої спадщини [2]. Цей фор-
мат включає текстовий опис надбання, топографічні й інші графічні та фотома-
теріали, обґрунтування історично-культурної унікальності, історичний нарис,
опис стану схоронності, зони охорони характерного середовища об’єкта, гаран-
тії щодо забезпечення його належної охорони тощо. Для фахової оцінки запро-
понованих до Списку пам’яток Комітет всесвітньої спадщини запрошує екс-
пертів з Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS),
Міжнародного центру збереження і реставрації культурних цінностей (ICCROM),
Міжнародного союзу з питань охорони природи (UICN). Пропозиції щодо зане-
сення об’єктів до Списку всесвітньої спадщини подаються відповідними держав-
ними органами за участю національних комітетів ICOMOS.
Для забезпечення фінансування пам’яткоохоронних заходів одночасно зі
створенням Комітету всесвітньої спадщини було засновано також Фонд охо-
рони всесвітньої культурної та природної спадщини (Фонд всесвітньої спад-
щини), кошти якого складають добровільні й обов’язкові внески держав-сто-
рін Конвенції. Комітет всесвітньої спадщини разом із Фондом всесвітньої
спадщини вивчають заявки про надання міжнародної допомоги державам-
сторонам Конвенції й ухвалюють рішення про використання коштів.
Отже, основні тези Конвенції про охорону всесвітньої культурної та при-
родної спадщини спрямовано на функціонування міжнародної системи охо-
рони пам’яток.
З метою вдосконалення системи охорони пам’яток на національному
рівні, створення умов охорони об’єктів культурної та природної спадщини на
рівні світових стандартів у кожній окремо взятій державі-учасниці Конвенції
про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, Генеральна кон-
ференція UNESCO ухвалила також Рекомендацію про охорону на національ-
ному рівні культурної та природної спадщини. Її слід розглядати як узагаль-
нення світового досвіду охорони об’єктів культурної та природної спадщи-
ни, як своєрідну систему науково обґрунтованих пам’яткоохоронних заходів.
У Рекомендації акцентовано увагу на необхідності створення спеціалі-
зованої державної системи управління пам’яткоохоронною сферою, на ролі
громадськості в охороні історико-культурних надбань. Документ пропонує
10 ISSN 2078-0133
проводити активну державну політику щодо охорони культурної та природ-
ної спадщини, залучати до спільних дій усі зацікавлені державні та приват-
ні служби й інституції, вживати необхідні наукові, технічні, адміністратив-
ні, юридичні, фінансові та культурно-освітні заходи.
Розглянувши Конвенцію і Рекомендацію про охорону всесвітньої культур-
ної та природної спадщини, переконуємося, що ці документи не втратили своєї
значущості й дотепер. Відзначаючи 40-ву річницю прийняття цих міжнарод-
них документів, варто торкнутися й питання відповідності пам’яткоохоронної
справи міжнародним вимогам в Україні. За час, що минув після ратифіка-
ції Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини
(1988 р.) в незалежній українській державі здійснено певну роботу щодо поліп-
шення пам’яткоохоронної справи. Передусім, у 2000 р. Верховною Радою України
було схвалено Закон України «Про охорону культурної спадщини», який – після
численних доповнень – загалом наближений до вимог міжнародних документів і,
в поєднанні з іншими правовими актами, дозволяє регулювати пам’яткоохоронну
діяльність; в державі проводяться певні заходи з обліку та паспортизації об’єктів
культурної спадщини, мають місце спроби вдосконалення системи управління
пам’яткоохоронною сферою. Водночас, через відсутність належного фінансуван-
ня пам’яткоохоронних заходів, стан схоронності пам’яток в Україні стає загроз-
ливим. Практично призупинені дослідницькі та проектно-реставраційні роботи
на об’єктах, на грані розвалу перебувають виробнича та проектно-дослідницька
реставраційна інфраструктура, що в свою чергу призводить до відтоку та втрати
професійних досвідчених кадрів реставрації. Некерованою залишається забудова
центрів історичних міст новими об’єктами, що загалом призводить до спотворен-
ня або й знищення історично успадкованого середовища, пригнічення пам’яток,
втрати історико-культурного образу стародавніх українських міст. За всіх нега-
раздів маловідчутним залишається державний нагляд за дотриманням правових
норм збереження культурних надбань.
Тож, на відзначення 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культур-
ної і природної спадщини, варто державним, громадським і міжнародним
інституціям звірити стан пам’яткоохоронної справи в Україні з міжнарод-
ними настановами щодо збереження культурних надбань й вжити необхід-
них заходів, коли вже українська сторона зобов’язалася їх дотримуватися.
Джерела та література
1. Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини // Пам’яткознавство: пра-
вова охорона культурних надбань : Зб. док. / упор.: Л.В. Прибєга (кер. проекту) [та ін.]. – К. : Ін–т
культурології Акад. мистец. України, 2009. – С. 262–274.
2. Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини. – К. : Фенікс, 2008. – С. 160–171.
11Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
3. Рекомендація щодо охорони на національному рівні культурної та природної спадщини //
Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань : Зб. док. / упор.: Л.В. Прибєга (кер.
проекту) [та ін.]. – К. : Ін–т культурології Акад. мистец. України, 2009. – С. 307–316.
Прибега Л.В. Основной международный документ о памятникоохранном сотруд-
ничестве
В статье раскрыта сущность и значимость международной Конвенции об охране на наци-
ональном уровне культурного и природного наследия и соответствующей ей Рекомендации.
Ключевые слова: культурное наследие, природное наследие, культурные ценности,
международная охрана, международные памятникоохранные документы.
Prybeha L.V. The main international instrument on cooperation in cultural heritage
protecting affaire
The research disclosed the nature and signifi cance of the International Convention for the
Protection of national-level cultural and natural heritage and the corresponding recommendations.
Key words: cultural heritage, natural heritage, cultural values , international security, interna-
tional cultural heritage protecting documents.
Подано до друку: 20.02.2012 р.
УДК 94(977):351.86222
А.О. СЕМЕНЧУК
Теорія і практика набуття статусу «пам’ятки»
об’єктом культурної спадщини
Дана стаття присвячена аналізу процесу внесення об’єктів культурної спадщини до
Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Висвітлена нормативно-правова база з
даного питання, окреслено коло установ, організацій і осіб, які беруть участь в реєстрації
об’єктів, розглянуто низку проблем, пов’язаних з унесенням об’єктів культурної спадщи-
ни до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Ключові слова: нормативно-правова база, Державний реєстр нерухомих пам’яток
України, пам’ятка, культурна спадщина.
Відповідно до українського пам’яткоохоронного законодавства, «на об’єкт
нерухомої культурної спадщини та всі його складові елементи, що становлять
предмет його охорони, поширюється правовий статус пам’ятки» (ст. 13. Р. ІІІ
Закону України «Про охорону культурної спадщини») при занесенні об’єкта
до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (далі – Держреєстр).
Виходячи з положень Закону України «Про охорону культурної спадщи-
ни», розглянемо схему зміни статусу об’єкта культурної спадщини (далі –
ОКС). Занесення ОКС до Держреєстру й унесення змін до нього здійснюєть-
ся постановою Кабінету Міністрів України чи рішенням центрального органу
|