Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках
У статті розглянуті основні пам’яткоохоронні заходи місцевих органів влади з охорони культурної спадщини у східних областях України.
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Schriftenreihe: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80750 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках / О.В. Принь // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 203-216. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80750 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-807502015-04-25T03:01:38Z Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках Принь, О.В. Історичне пам’яткознавство У статті розглянуті основні пам’яткоохоронні заходи місцевих органів влади з охорони культурної спадщини у східних областях України. В статье рассмотрены основные практические меры местных органов власти по охране культурного наследия в восточных областях Украины. In the article basic monument protection measures of local authorities on the cultural heritage protection in the east regions of Ukraine are considered. 2012 Article Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках / О.В. Принь // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 203-216. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80750 351.853(091)(477.6)«1953/1965» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство |
| spellingShingle |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство Принь, О.В. Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті розглянуті основні пам’яткоохоронні заходи місцевих органів влади з охорони культурної спадщини у східних областях України. |
| format |
Article |
| author |
Принь, О.В. |
| author_facet |
Принь, О.В. |
| author_sort |
Принь, О.В. |
| title |
Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках |
| title_short |
Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках |
| title_full |
Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках |
| title_fullStr |
Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках |
| title_full_unstemmed |
Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках |
| title_sort |
охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях української рср у 1953–1965 роках |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історичне пам’яткознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80750 |
| citation_txt |
Охорона пам’яток культурної спадщини у східних областях Української РСР у 1953–1965 роках / О.В. Принь // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 203-216. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT prinʹov ohoronapamâtokkulʹturnoíspadŝiniushídnihoblastâhukraínsʹkoírsru19531965rokah |
| first_indexed |
2025-07-06T04:47:03Z |
| last_indexed |
2025-07-06T04:47:03Z |
| _version_ |
1836871553832189952 |
| fulltext |
Ðîçä³ë VII ²ÑÒÎÐÈ×ÍÅ
ÏÀÌ’ßÒÊÎÇÍÀÂÑÒÂÎ
УДК 351.853(091)(477.6)«1953/1965»
О.В. ПРИНЬ
Охорона пам’яток культурної спадщини
у східних областях Української РСР
у 1953–1965 роках
У статті розглянуті основні пам’яткоохоронні заходи місце-
вих органів влади з охорони культурної спадщини у східних об-
ластях України.
Ключові слова: виконавчий апарат, паспортизація пам’яток
історії та культури, Міністерство культури УРСР, обласне управ-
ління культури, музей, Сталінська та Ворошиловградська обл.
Початок гострої політичної боротьби серед вищо-
го керівництва партії та держави за владу у СРСР
в 1953 р. вплинув як на систему центральних орга-
нів влади та державного управління в Українській
РСР у цілому, так і на місцях. Розпочався новий етап
становлення системи охорони культурної спадщини
в Донбасі, якісно відмінний від першого повоєнно-
го десятиліття, коли Велика Вітчизняна війна радян-
ського народу 1941–1945 років, економічна розру-
ха, матеріальні нестатки гальмували процес розвитку
пам’яткоохоронної галузі. Після цього складного періо-
ду проходять процеси демократизації суспільства, про-
водяться економічні реформи у державі, відбувається
реформа управлінської системи.
З 1953 р. функції з охорони пам’яток істо-
рії та культури передаються у новостворене профіль-
не Міністерство культури Української РСР (далі – МК
УРСР), упорядковується регіональна структура управлін-
ня. Відбуваються зміни й у структурі виконавчих апаратів
Ворошиловградської та Сталінської обласних рад депута-
тів трудящих – створюються обласні управління культу-
ри та відділи культури в містах і районах області, затвер-
204 ISSN 2078-0133
джуються структура, штатний розпис управлінь культури, штат відділів культу-
ри виконавчих комітетів міських і районних рад депутатів трудящих [1, арк. 94].
Новостворені обласні управління культури були безпосередньо підпоряд-
ковані МК УРСР та виконавчим комітетам обласних рад депутатів трудящих.
До повноважень обласних управлінь було віднесено широке коло питань культу-
ри. Зокрема, зазначалося, що серед основних завдань і функцій управління – здій-
снення на території області контролю та загального керівництва всіма закладами
культури незалежно від їх підлеглості – державні чи громадські, проведення їх
обліку, координування діяльності й одержання звітів про роботу. Окремим напря-
мом виділені питання охорони та популяризації пам’яток на території області.
З червня 1953 р. вирішення більшості питань охорони й використання всіх
категорій пам’яток на місцевому рівні вперше було зосереджено в єдиному дер-
жавному органі – обласному управлінні культури. В межах обласного управлін-
ня культури були об’єднані самостійні обласні управління (кінофікації, у спра-
вах поліграфічної промисловості, видавництва і книжкової торгівлі), відділи
(культурно-освітніх закладів і мистецтв) та обласний комітет радіоінформації.
Загальна кількість службовців адміністративно-управлінського персо-
налу Ворошиловградського обласного управління культури на той час ста-
новила 48 штатних одиниць, у всій області – 141, а з урахуванням госпроз-
рахункових структур – 153. Вирішення питань обліку, охорони та збережен-
ня пам’яток культурної спадщини було покладено на старшого інспектора
по музеях і охороні пам’яток культури відділу культурно-освітніх закладів
новоствореного обласного управління культури. Ця посада у штаті обласного
управління культури була єдиною окремою виділеною одиницею.
На момент створення в 1953 р. обласного управління культури у
Ворошиловградській обл. на обліку й під державною охороною перебу-
вав 21 історичний пам’ятник, присвячений подіям Громадянської війни, 101
пам’ятник, присвячений ушануванню загиблих воїнів у Великій Вітчизняній
війні, та 576 археологічних пам’яток.
Ворошиловградське обласне управління культури, проаналізувавши попе-
редню діяльність обласного відділу культурно-освітніх установ у сфері реалі-
зації державної політики з охорони культурної спадщини до червня 1953 р.,
вийшло з пропозицією до МК УРСР вжити низку практичних заходів упродовж
1953–1954 років для пожвавлення роботи з обліку й охорони пам’яток історії та
культури на території області, що мало сприяти ліквідації негативних чинників,
які перешкоджали роботі на місцях.
По-перше, пропонувалося в повному обсязі забезпечити обласне управ-
ління культури бланками обліку паспортів на археологічні пам’ятки. По-друге,
205Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
дозволити інспектору з охорони пам’яток використовувати транспортний засіб
(дорожній мотоцикл), що знаходився на балансі обласного управління культу-
ри. По-третє, провести в 1953 р. республіканський семінар для інспекторів з
питань музеїв і охорони пам’яток та вийти з пропозицією до Міністерства куль-
тури СРСР щодо проведення у м. Москві короткострокових одно- чи двохмісяч-
них курсів з підвищення кваліфікації державних інспекторів з охорони пам’яток
культурної спадщини [2, арк. 7–8].
На початок квітня 1955 р. в низці районів Ворошиловградської обл. зафік-
совані факти руйнації пам’яток культурної спадщини. У Краснодонському,
Фрунзенському, Олександрівському, Старобільському, Кремінському й інших
районах області мали місце факти розорювання давніх курганів – пам’яток
археології, а поховання воїнів – учасників Громадянської війни та Великої
Вітчизняної війни радянського народу 1941–1945 років перебували у зане-
дбаному стані. Обласне управління культури розробило наказ, у якому зна-
йшла відображення низка настанов задля поліпшення справи обліку й охорони
пам’яток культури в області [3, арк. 75].
Загальнообласні заходи включали: розгляд питання про стан охорони
історичних і археологічних пам’яток на засіданнях усіх виконавчих коміте-
тів міських і районних рад депутатів трудящих, благоустрій території, приле-
глої до пам’ятників загиблим воїнам. При виявленні фактів цілеспрямовано-
го руйнування пам’яток історії та культури передбачалося на винних у цьому
передавати матеріали до прокуратури й інформувати про всі зазначені випад-
ки обласне управління культури. Місцеві відділи культури повинні були до
вересня 1955 р. закінчити паспортизацію пам’яток історії та культури.
У жовтні 1955 р. МК УРСР видає наказ № 1708 «Про заходи щодо поси-
лення керівництва та контролю за справою обліку і охорони пам’ятників історії,
археології та мистецтва» , у якому наголошувалося, що обласні, міські, районні
управління та відділи культури недооцінюють поставлене перед ними завдан-
ня в здійсненні керівництва і контролю за охороною пам’яток історії, археології
та мистецтва і, як наслідок, велика кількість пам’ятників доведена до аварійно-
го стану. В найбільш жалюгідному та незадовільному стані такі пам’ятки пере-
бували у Кримській, Львівській, Житомирській, Чернігівській і Чернівецькій
областях [4, арк. 160].
Керівники обласних і міських управлінь культури були попереджені про
персональну відповідальність за стан обліку й охорони пам’яток історії, архе-
ології та мистецтва, розташованих на території відповідних областей і міст. На
керівників обласних управлінь покладалося першочергове завдання провести
звірку наявності всіх категорій пам’яток; не допускати нецільове використан-
206 ISSN 2078-0133
ня коштів, призначених на охорону культурної спадщини; закінчити загальну
паспортизацію всіх узятих на облік пам’яток історії, археології та мистецтва.
Вводилися нові форми обліку та нові бланки паспортів пам’яток культурної
спадщини; ті, що діяли раніше, скасовувалися.
Ще у повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архі-
тектури України. Проведену в 1949–1950 роках кампанію з виявлення пам’яток
архітектури, в 1956 р. підсумували урядовим рішенням від 23 березня № 320
«Про затвердження списку пам’ятників архітектури по Українській РСР» [5,
арк. 248]. Всі виявлені пам’ятки можна поділити на 3 групи: цивільні спору-
ди – палаци, садибні будинки, лікарні, школи, житлові будинки; споруди спе-
ціального господарського призначення – конезаводи, залізничні станції, заводи
тощо; культові споруди – монастирі, собори, церкви, дзвіниці, молитовні будин-
ки. Загалом до списку було внесено 2057 окремих архітектурних споруд (окре-
мі пам’ятки та 1517 архітектурних комплексів). На тлі інших областей України
Ворошиловградська та Сталінська не могли похвалитися великою кількістю
видатних архітектурних пам’яток. Усього під державною охороною на терито-
рії Ворошиловградської обл. перебували 22 об’єкти (17 охоронних номерів), а
в Сталінській – 7 (4). Більша частина з них – це культові архітектурні споруди.
До буремних революційних подій Донеччину та Луганщину прикрашала
велика кількість православних храмів, які були осередками духовного та суспіль-
ного життя. Збереглося декілька храмів кінця XVIII – початку XIX ст.: у с. Старий
Айдар – Михайлівська церква (1787), у смт. Михайлівка – Михайло-Архангельська
церква (1787), у м. Дружківка – церква Іоанна Предтечі (1898–1900), адміністратив-
ні та громадські споруди часу Російської імперії: комплекс споруд Деркульського
та Новолимарівського кінних заводів, і найвідоміша культова споруда доне-
цького краю – розташовані на крейдяних скелях над Сіверським Дінцем будівлі
Святогірського Успенського монастиря (Миколаївська церква XVII ст.).
Поряд із цим, влада вела послідовну політику щодо скорочення спис-
ків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави. Особливо це
стосувалося пам’яток сакральної архітектури (монастирів, церков) – їх примі-
щення використовувалося для господарських потреб.
Важливими є дані, що стосуються використання храмів після їх закриття
та пристосування для різних господарських і культурно-освітніх потреб. Так, у
м. Луганську зруйнували дзвіницю й бані Петропавлівської церкви та пристосува-
ли її під кінотеатр «Безбожник». У м. Артемівську, наприклад, церковне приміщен-
ня було пристосоване під базу комбінату громадського харчування, в с. Дружківка
церкву переобладнано під міський краєзнавчий музей, у м. Маріуполі – під жит-
ловий будинок, у м. Краматорську – реконструйовано під дрібнооптовий магазин,
207Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
у м. Макіївка – під їдальню, в м. Сніжному – адміністративну будівлю будівельни-
ків, у м. Торезі – приміщення міського товариства мисливців і рибалок. У перелі-
ку перебудов і пристосування – зерносховища, художні майстерні, сільпо, клуби,
кінотеатри, музеї колгоспів, спортивні зали тощо [6, арк. 1].
На початку 1960-х років відбуваються зміни державних пріоритетів у
справі охорони пам’яток культурної спадщини. З відновленням атеїстичної про-
паганди було вирішено обмежити кількість архітектурних пам’яток, що охоро-
няються державою, виходячи передусім із політичних міркувань, головним з
яких була потреба у заощадженні бюджетних коштів. Як наслідок, загальнодер-
жавний список пам’яток архітектури помітно порідшав – у 1961 р. за рішенням
уряду він скоротився на 363 пам’ятки [7, арк. 198].
Почався зворотній процес. Якщо у період з кінця 1940-х років пам’ятки
архітектури активно виявлялися, то з 1961 р. почалася кампанія безпідставно-
го зняття з державного обліку раніше виявлених унікальних споруд. Особливо
це стосувалося культових споруд. Їх приміщення використовувалося для госпо-
дарських потреб. Так, у Ворошиловградській (Луганській) області були виклю-
чені з державного реєстру 11 пам’яток архітектури: Троїцька церква (1862) у
с. Білолуцьк; церква Різдва (1832) у с. Нова Біла; комплекс цивільних споруд
початку XIX ст. – флігель, вартове приміщення та каретний сарай у с. Танюшівка;
Михайлівська церква (1787) у с. Старий Айдар; цивільні споруди у с. Щастя;
Михайлівська церква (1805) у с. Оленівка; Преображенська церква (1802) у
с. Закотному; дерев’яний садибний будинок кінця XVIII ст. у с. Михайлівка.
У Сталінській (Донецькій) області недорахувалася двох пам’яток архітектури:
церкви Різдва (1822) у с. Щуровому та Троїцького собору (1746) у м. Артемівську.
За цим урядовим рішенням Держбуд УРСР та виконавчі комітети обласних
рад повинні були продовжити роботу з виявлення об’єктів архітектури, які, на
думку високопосадовців, не мали наукової, історичної та художньої цінності. Як
наслідок – у 1962 р. додатково вилучаються 137 архітектурних об’єктів [8, арк. 26].
З метою подальшого впорядкування обліку пам’яток архітектури УРСР
була створена урядова комісія, до якої увійшли заступник голови РМ УРСР
П.Т. Тронько, голова Держбуду УРСР С.М. Андріанов, віце-президент АН
УРСР М.П. Семененко, президент Академії будівництва і архітектури УРСР
П.Ф. Бакума, голова Спілки архітекторів УРСР Г.В. Головко [9, арк. 41]. До
повноважень комісії входило обстеження, фіксація пам’яток архітектури, роз-
робка їх науково обґрунтованих характеристик, а також питання фінансового
характеру щодо відбудови, реставрації чи консервації архітектурних об’єктів.
Протягом 1960–1962 років на ремонтно-реставраційні роботи, обстеження,
фіксацію й утримання пам’яток архітектури УРСР витрачено 1283,6 тис. крб.:
208 ISSN 2078-0133
у 1960 р. – 422,9; у 1961 р. – 502,9; у 1962 р. – 357,8. З цих сум на Луганську та
Донецьку області кошти зовсім не виділялися [10, арк. 103].
Урядова комісія, керуючись ідеологічною лінією КПРС, розглянула спи-
сок пам’яток архітектури, в якому налічувалося 1585 споруд, витрати на їх
утримання і схалила рішення про виключення з нього 241 споруди, залишив-
ши 1344 (586 цивільного та 758 культового призначення) як найбільш цінних
у науковому та художньому відношенні. 24 серпня 1963 р. уряд УРСР скасу-
вав попередній і затвердив новий список пам’яток архітектури [11, арк. 29].
Донецька область у цьому переліку була представлена лише однією
сакральною спорудою – Миколаївською крейдяною церквою Святогірського
монастиря XVII ст. (№ 154). Луганська ж область – такими архітектурними спо-
рудами: у м. Луганську – будинок XVIII–XIX ст. (№ 311), у м. Олександрівську –
комплекс споруд (заміська садиба, головний будинок та флігелі 1772 р. (№ 312),
в с. Городище Покровська церква 1771 р. (№ 13), у с. Михайлівка Михайлівська
церква 1787 р. (№ 314) та в с. Осинівка Успенська церква 1802 р. (№ 315).
За скупими рядками даних офіційних розпорядчих документів про вклю-
чення до списків і виключення з них пам’яток архітектури, що охороняються
державою, простежується той непростий і тернистий шлях від повного ігнору-
вання до поступового усвідомлення значення унікальних культових споруд. У
вересні 1963 р. Радою Міністрів УРСР було схвалене рішення, яке зобов’язало
виконавчі комітети обласних рад провести паспортизацію пам’яток культури та
надати списки до травня 1964 р. [12, арк. 92].
Окрім того, державні органи сконцентрували основну увагу в пам’ятко-
охоронній сфері на монументальній пропаганді, висвітленні героїчної бороть-
би радянського народу в останньої роки, увічненні державних діячів, письмен-
ників, науковців тощо. Було зведено багато пам’ятників радянської епохи, серед
яких видатні меморіальні комплекси увічнення героїчних подій часів Великої
Вітчизняної війни радянського народу 1941–1945 років: «Міус-фронт», «Савур-
Могила», «Героям-молодогвардійцям» тощо; створено десятки різноманітних
тематичних музеїв [13].
З метою проведення перевірки стану збереження пам’ятників, присвяче-
них революційним подіям, у Ворошиловградській (Луганській) обл., з 21 берез-
ня до 4 квітня 1957 р. працювала бригада інспекторів Міністерства державного
контролю УРСР . Основним завданням перевірки було з’ясування як забезпе-
чується схоронність пам’ятників, аналіз фінансових витрат на охорону та рес-
таврацію, виконання в містах і районах області директивних вказівок централь-
них органів влади тощо.
До перевірки були залучені працівники обласного управління культури,
обласного та районних військових комісаріатів, депутати районних і сільських
209Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
рад. Загалом у перевірці взяли участь 85 осіб. Перевірка 19 районів і міст уста-
новила наявність в області 153 тимчасових обелісків, 78 окремих і братських
могил, які потребували перепоховання. Крім того, найбільше занепокоєння
державних інспекторів викликали непоодинокі факти невиконання прийнятих
рішень обласного та районних виконавчих комітетів [14, арк. 5–7].
За результатами перевірки були вироблені чіткі рекомендації щодо усунення
виявлених порушень, а вже 6 червня 1957 р. питання стану пам’ятних історичних
місць і скульптурних споруд, що увічнюють пам’ять загиблих воїнів Радянської
армії та партизанів, стали предметом спеціального розгляду на закритому засі-
данні виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради депутатів тру-
дящих і бюро Ворошиловградського обласного комітету КПУ. На засіданні було
розглянуто коло питань, у яких зазначалося, що в містах і селах області у вкрай
занедбаному стані знаходяться пам’ятники на братських та індивідуальних похо-
ваннях воїнів, оскільки більшість пам’ятників, скульптур, меморіальних дошок
виготовлялася з нетривкого матеріалу й потребувала заміни. У зв’язку з недостат-
нім контролем з боку обласного управління культури в області встановлено заба-
гато однотипних вертикальних скульптур, що призвело до художньої одноманіт-
ності. У деяких районах Ворошиловградської (Луганської) обл. (Марківському –
43, Міловському – 32, Біловодському – 11, Лисичанському – 8, Свердловському
– 7 тощо) більшість поховань воїнів мала тимчасові обеліски, була відсутня ого-
рожа, могили знаходилися в занедбаному стані, подекуди місця поховань узагалі
перетворені на місця дитячих ігор і розваг молоді. Неодноразові рішення викон-
комів міських і районних рад, спрямованих на охорону пам’яток і впорядкуван-
ня прилеглої території, виконувалися вкрай незадовільно через відсутність дієво-
го контролю за виконанням прийнятих рішень.
Порушені питання були взяті на особистий контроль обласною вла-
дою – головою виконкому обласної ради Ф. Решетняком і секретарем обко-
му КПУ В. Клименком – і закріплені спільною постановою виконавчого комі-
тету Ворошиловградської обласної ради депутатів трудящих і бюро обласно-
го комітету КПУ від 6 червня 1957 р. № ОБ-29 «Про стан і заходи впорядку-
вання пам’ятників, братських і індивідуальних могил воїнів Радянської Армії,
партизанів, загиблих під час Громадянської і Великої Вітчизняної воєн, а також
пам’ятних історико-революційних місць на території області». Невідкладні захо-
ди передбачали завершення ремонтних робіт на всіх пам’ятниках і впорядкуван-
ня прилеглої до них території [15, арк. 3–5].
З метою посилення ролі обласних історичних і краєзнавчих музеїв у дер-
жавній системі охорони культурної спадщини МК УРСР видало наказ від 19
грудня 1962 р. «Про участь музеїв в охороні і популяризації пам’ятників історії,
210 ISSN 2078-0133
археології та мистецтва». До справи охорони пам’яток історії та культури – пас-
портизації, вивчення та виявлення нових пам’яток культурної спадщини, пере-
вірки стану збереження й інших заходів – у директивному порядку були залуче-
ні обласні історичні та краєзнавчі музеї України [16, арк. 39].
На директорів музеїв покладалися додаткові обов’язки з організації охо-
рони, збереження і популяризації пам’яток історії, археології та мистецтва. Як
видно із зазначеного наказу, музеї наділялися не властивими їм адміністратив-
но-управлінськими повноваженнями і фактично, і юридично МК УРСР пере-
клало всю практичну діяльність у пам’яткоохоронній сфері на музейні закла-
ди. До переліку закладів, на які було покладено організацію охорони, збере-
ження та популяризації пам’яток культурної спадщини, ввійшли 26 державних
краєзнавчих та історичних музеїв, зокрема Луганський державний і Донецький
обласний краєзнавчі музеї. Так ситуація фактично проіснувала до середини
90-х років минулого століття.
На початку 1960-х років структура регіонального управління зазнає змін.
З метою вдосконалення керівництва народним господарством, поліпшення
обслуговування міського та сільського населення, підняття ролі рад і більш
широкого залучення трудящих до управління громадськими справами указом
Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. обласні ради депутатів
трудящих були реорганізовані за виробничим принципом і поділені на промис-
лові та сільські.
У 19 областях України, зокрема у Донецькій та Луганській, які мали зна-
чний обсяг промислового і сільськогосподарського виробництва, були створе-
ні обласні промислові та обласні сільські ради, їх виконавчо-розпорядчі орга-
ни. У 1963 році обласні управління культури були поділені на промислові та
сільські. Проте вже у грудні 1964 р. промислові та сільські обласні управлін-
ня культури знову об’єднали [17, арк. 32].
У 1963–1964 роках в Українській РСР було проведено черговий етап реє-
страції та паспортизації історичних, археологічних пам’яток і пам’яток мис-
тецтва при новій системі управління. Відповідно до розпорядження Ради
Міністрів УРСР № 1138-р від 11 вересня 1963 р. про реєстрацію і паспортиза-
цію пам’яток історії, археології та мистецтва виконкоми обласних, Київської та
Севастопольської міських рад депутатів трудящих зобов’язані були розгляну-
ти на своїх засіданнях матеріали реєстрації та паспортизації згаданих пам’яток,
скласти їх списки й усі матеріали представити до МК УРСР [18, арк. 92]. Цим
розпорядженням уряд зобов’язав МК УРСР опрацювати представлені з облас-
тей матеріали та до 1 липня 1964 р. подати до Ради Міністрів УРСР на затвер-
дження остаточні списки пам’яток історії та культури. Для проведення реє-
211Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
страції та паспортизації пам’яток, МК УРСР підготувало й видало на допомо-
гу обласним комісіям всю облікову документацію – бланки паспортів і спис-
ки, а також спеціальний збірник керівних методичних і довідкових матеріалів
«Охорона пам’ятників історії, археології та мистецтва».
Восени 1963 р. почалася кампанія з реєстрації та паспортизації пам’яток
історії та культури у Донбасі. В Луганській обл. спочатку обласний виконавчий
комітет промислової ради депутатів трудящих [19, арк. 249], а згодом і облас-
ний виконавчий комітет сільської ради депутатів трудящих [20, арк. 75] ого-
лосили про проведення реєстрації та паспортизації історичних, археологіч-
них пам’яток і пам’яток мистецтва. Для їх реалізації при виконавчих коміте-
тах в обох випадках створювалися обласні комісії та затверджувався їх персо-
нальний склад.
Керівництво Донецької обл. не пішло шляхом дублювання функцій облас-
ним промисловим і сільським управліннями культури й 23 листопада 1963 р.
створило об’єднану обласну комісію з обліку, реєстрації та паспортизації видат-
них історичних, археологічних пам’яток і пам’яток мистецтва. До її складу
ввійшли представники обласних управлінь культури (промислового та сіль-
ського), обласного відділу у справах будівництва й архітектури, Донецького та
Жаданівського краєзнавчих музеїв, міського й районного виконкому, а також
обласного партійного архіву [21, арк. 117].
Державному обліку та паспортизації підлягали 3 категорії пам’яток куль-
турної спадщини: історії, археології, мистецтва. Слід зауважити, що обліку та
паспортизації не підлягали монументальні скульптури, які входили до ансамб-
лів нерухомих архітектурних пам’яток, що перебували на державному обліку в
Держбуді УРСР.
Основним підсумковим документом державного обліку пам’ятки став пас-
порт, який складався на основі даних його обстеження в натурі на місцезнахо-
дженні. Паспорт мав 7 основних розділів: 1 – найменування пам’ятки, 2 – міс-
цезнаходження пам’ятки, 3 – опис пам’ятки, 4 – бібліографічні відомості про
пам’ятку, 5 – схоронність пам’ятки, 6 – охорона пам’ятки, 7 – схематичні плани
ділянки, що займає пам’ятка, охоронні зони, обміри. Такий паспорт на кожен
вид пам’ятки складався у чотирьох екземплярах, з яких один передавався до
обласного краєзнавчого музею, один – до обласного управління культури, решта
надсилалася до МК УРСР.
Для перевірки ходу реєстрації пам’яток і надання практичної допомоги
обласним управлінням культури до 18 областей республіки були відряджені
представники Мінкультури УРСР. Перевірка показала, що в окремих облас-
тях – Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кримській, Миколаївській,
212 ISSN 2078-0133
Донецькій, Сумській і Черкаській – обласні комісії недостатньо організува-
ли роботу з проведення реєстрації та паспортизації пам’яток, що гальмувало
якісне здійснення урядового завдання.
За наслідками проведеної реєстрації у травні 1964 р. були підведені під-
сумки, згідно з якими у сільській зоні Луганської обл. зареєстровано та пас-
портизовано 244 пам’ятки археології та історії [22, арк. 81], у промисловій зоні
зафіксовано 177 пам’яток історії. Це були, переважно, пам’ятники, пов’язані з
подіями Громадянської війни (36), Великою Вітчизняною війною радянсько-
го народу 1941–1945 років (20), похованнями загиблих воїнів (101), діяльністю
керівників радянської держави та керманичів партії, діячів науки і мистецтва
(20) [23, с. 51]. За підсумками проведеного обліку й паспортизації пам’яток істо-
рії та культури в Донецькій області в обласному краєзнавчому музеї була ство-
рена територіальна картотека на 1612 саме таких пам’яток [24, арк. 4].
Важливим пам’яткоохоронним заходом було закріплення пам’яток істо-
рії та мистецтва за окремими організаціями, установами та підприємствами,
організація шефства над пам’ятками піонерських і комсомольських організа-
цій, проведення місячників благоустрою пам’яток і прилеглої охоронної тери-
торії. У багатьох областях питання про стан і заходи щодо поліпшення справи
охорони і збереження пам’яток історії та культури було розглянуто на засідан-
нях виконавчих комітетів міських і районних рад депутатів трудящих та при-
йнято відповідні рішення.
МК УРСР узагальнило й провело аналіз усіх представлених обласни-
ми комісіями матеріалів проведеної реєстрації та паспортизації пам’яток істо-
рії, археології й мистецтва і подало їх на розгляд уряду УРСР. Результатом
суцільної загальнодержавної паспортизації 1963–1964 років стала реєстра-
ція 21223 пам’яток історії, археології та мистецтва (див. Табл. 1). З них у
Луганській обл. – 368, у Донецькій обл. – 1803 пам’ятки.
У липні 1965 р. Рада Міністрів УРСР затверджує опрацьований список
пам’яток мистецтва, історії і археології республіканського значення. До загаль-
нодержавного переліку потрапили загалом 374 пам’ятки культурної спадщини,
в т.ч.: мистецтва – 115, історії – 117, археології – 142 [25, арк. 46]. Відповідно
до урядової постанови від 21 липня 1965 року № 711 «Про затвердження спис-
ку пам’ятників мистецтва, історії та археології Української РСР» у Донецькій
та Луганській областях до переліку пам’яток культурної спадщини потрапи-
ли за категорією «пам’ятки мистецтва»: скульптури Артему (Ф.А. Сергєєву),
героям-стратонавтам П.П. Бабенку, Д.Є. Столбуну, Я.Г. Українському,
С.К. Косумову; поету Т.Г. Шевченку; бюсти двічі Героям Соціалістичної
Праці П.М. Ангеліній, С.Є. Бешулі, І.І. Бридьку, В.Т. Литвиненку та Герою
213Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Радянського Союзу М.І. Семейку; бронзова скульптура героям-молодогвар-
дійцям і бронзові бюсти двічі Героям Радянського Союзу І.Х. Михайличенку,
М.І. Горюшкіну та А.І. Молодчому. За категорією «пам’ятки історії: до списку
потрапили: могили двічі Героя Соціалістичної Праці П.М. Ангеліної, знатного шах-
таря М.О. Ізотова, могила героїв-молодогвардійців, могила героя Громадянської
війни О.Я. Пархоменка. До пам’яток археології було віднесено: Сидорівське горо-
дище VIII–X ст. н.е. біля с. Сидорове Слов’янського району та Тетянівське городи-
ще VIII–X ст. ст. н.е. у с. Тетянівка Слов’янського району Донецької обл.
Виконавчі комітети місцевих рад депутатів трудящих відповідно до рішен-
ня уряду повинні були у повному обсязі забезпечити заходи з охорони і збере-
ження всіх пам’яток історії, археології та мистецтва, взятих на державний облік
і паспортизованих у 1964 р.
У вересні 1965 р. МК УРСР посилює свій вплив на пам’яткоохоронну
сферу прийняттям відповідних наказів, спрямованих на реалізацію низки прак-
тичних заходів. Були видані та направлені в обласні управління культури нака-
зи МК УРСР № 30-н «Про впорядкування обліку пам’яток історії, археології,
мистецтва і посилення контролю за їх охороною та збереженням» [26, арк. 254]
і № 188 «Про поліпшення пропаганди пам’яток культури і видатних історич-
них місць на території Української РСР» [27, арк. 243]. Практичними захода-
ми були охоплені всі міста і райони області, а рішеннями бюро районних комі-
тетів Комуністичної партії України та виконавчих комітетів усі пам’ятники,
могили воїнів і монументи закріплені за місцевими підприємствами, організа-
ціями, установами з оформленням охоронно-орендних договорів та охоронних
зобов’язань. Щорічно в області проводилися місячники оглядів стану пам’яток,
місць поховань загиблих воїнів, а також додаткова реєстрація та паспортизація
пам’яток історії та культури.
Значну роль у популяризації пам’яток відігравали самодіяльні кіностудії
області. Завдяки їх діяльності та їх технічним можливостям створювалися доку-
ментальні кінофільми, які розповідали про видатні історичні події, пов’язані з
революційним часом і героїчними подіями Великої Вітчизняної війни радян-
ського народу 1941–1945 років. На центральних площах, у готелях, автовокза-
лах, на залізничних вокзалах і в аеропорту були розміщені рекламні щити про
історичні місця, наявні в даному місті, та схеми розміщення музеїв області.
В період з 1961 до 1965 р. обласним управлінням культури на фінансуван-
ня пропагування історико-культурної спадщини було виділено 20100 крб. Усі
використані кошти були пов’язані з проведенням реєстрації та паспортизації
пам’яток історії: фотографування пам’яток, монументів, бюстів та виготовлен-
ня меморіальних табличок.
214 ISSN 2078-0133
Інформація
про кількість зареєстрованих пам’яток історії, археології, мисте-
цтва та меморіальних дощок в Українській РСР за наслідками про-
веденої загальнодержавної паспортизації у 1963–1964 роках
№
з/п Назва області Загальна кіль-
кість пам’яток
З них
ме
мо
рі
ал
ьн
их
до
ш
ок
іст
ор
ії
ар
хе
ол
ог
ії
ми
ст
ец
тв
а
1 м. Київ 104 57 15 32 130
2 Вінницька 382 316 17 49 28
3 Волинська 113 35 51 27 17
4 Дніпропетровська 939 777 22 140 53
5 Донецька 1803 997 784 22 29
6 Житомирська 332 195 30 107 11
7 Закарпатська 83 30 46 7 10
8 Запорізька 627 591 12 24 15
9 Івано-Франківська 251 73 20 158 16
10 Київська 915 799 38 78 30
11 Кіровоградська 551 514 – 37 9
12 Кримська 1320 578 686 56 119
13 Луганська 368 321 35 12 42
14 Львівська 373 218 33 122 41
15 Миколаївська 405 373 4 28 17
16 Одеська 1287 484 580 223 91
17 Полтавська 1047 722 215 110 17
18 Ровенська 234 135 65 34 16
19 Сумська 1123 666 397 70 11
20 Тернопільська 178 100 – 78 11
21 Харківська 996 953 13 30 30
22 Херсонська 4770 367 4300 103 26
23 Хмельницька 344 276 10 58 2
24 Черкаська 1043 778 175 90 38
25 Чернівецька 38 21 11 6 10
215Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
26 Чернігівська 916 740 80 96 11
27 м. Севастополь 671 434 222 15 27
Разом 21223 11550 7861 1812 884
Таким чином, із 1953 р. більшість функцій з охорони пам’яток істо-
рії та культури в Українській РСР передаються у новостворене профільне
міністерство культури, впорядковується регіональна структура управління.
Відбуваються зміни й у структурі виконавчого апарату Ворошиловградської та
Сталінської обласних рад депутатів трудящих – створюються обласні відділи
у справах будівництва та архітектури, обласні управління культури та відділи
культури у містах і районах області, затверджується структура, штатний розпис
управлінь культури, відділів культури виконавчих комітетів міських та районних
рад депутатів трудящих [28, с. 93].
Посилюється увага до стану охорони, обліку, паспортизації об’єктів культур-
ної спадщини з боку держави. Відбувається становлення Міністерства культури
УРСР як основного провідника у сфері охорони культурної спадщини. Проте, вод-
ночас відбувається поглиблення розбіжностей з Держбудом УРСР щодо розмеж-
ування функцій і повноважень у сфері охорони пам’яток культурної спадщини.
Обмежується фінансування пам’яткоохоронних заходів, зокрема реставраційних.
Указаний період характеризується найбільш суперечливим ставленням до
пам’яток культурної спадщини. Одночасно з наданням більш пильної уваги з
боку держави охороні пам’яток, пов’язаних із радянським періодом, у кілька разів
зменшується асигнування на охорону пам’яток дорадянської доби. В 1961 р. біль-
ше половини унікальних пам’яток архітектури Донбасу взагалі виключається з
першого державного списку пам’яток архітектури УРСР.
Радянські органи виконавчої влади, реформовані за виробничою ознакою
в 1962–1964 роках, зазнавали суттєвих труднощів через дублювання управлін-
ських функцій у всій управлінській структурі країни. Практично це було лише
перекомпонування елементів однієї й тієї ж державної системи управління, що
призвело до розриву єдиного господарсько-управлінського механізму й уповіль-
нило загальні темпи розвитку державної системи охорони культурної спадщини.
Джерела та література
1. Державний архів Луганської області (далі – ДАЛО), ф. Р–1779, оп. 2, спр. 611, арк. 94.
2. Там само, ф. Р-2426, оп. 1, спр. 3, арк. 7–8.
3. Там само, ф. Р-2426, оп. 1, спр. 36, арк. 75.
4. Там само, ф. Р-2426, оп. 1, спр. 36, арк. 160.
5. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО
України),ф. Р-2, оп. 9, спр. 1575, арк. 248.
6. Державний архів Донецької області (далі – ДАДО), ф. Р-4021, оп. 1, спр. 426, арк. 1.
216 ISSN 2078-0133
7. ЦДАВО, ф. Р-2, оп. 9, спр. 8327, арк. 198.
8. Там само, оп. 10, спр. 63, арк. 26.
9. Там само, спр. 123, арк. 41.
10. Там само, спр. 1427, арк. 103.
11. Там само, арк. 29.
12. Там само, спр. 1540, арк. 92.
13. Там само, оп. 9, спр. 6430, арк. 1–155.
14. Там само, ф. Р-539, оп. 1, спр. 4307, арк. 5–7.
15. Там само, ф. П-179, оп. 2, спр. 668, арк. 3–5.
16. Наказ МК УРСР від 19.12.1962 р. № 25-н «Про участь музеїв в охороні і популяризації
пам’ятників історії, археології та мистецтва» // Охорона пам’ятників історії, археології та мис-
тецтва. Збірка керівних методичних і довідкових матеріалів. – К., 1963. – С. 39.
17. ДАЛО, ф. Р-1779, оп. 5, спр. 2, арк. 32.
18. ЦДАВО, ф. Р-2, оп. 10, спр. 1540, арк. 92.
19. ДАЛО, ф. Р-1779, оп. 6, спр. 8, арк. 249.
20. Там само, оп. 5, спр. 9, арк. 75.
21. ДАДО, ф. Р-2794, оп. 1, спр. 975, арк. 117.
22. ДАЛО, ф. Р-1779, оп. 5, спр. 43, арк. 81.
23. Там само, оп. 6, спр. 77, арк. 51.
24. ДАДО, ф. Р-4983, оп. 1, спр. 515, арк. 4.
25. ЦДАВО, ф. Р-1, оп. 18, спр. 203, арк. 46.
26. ДАЛО, ф. Р-2426, оп. 3, спр. 93, арк. 254.
27. Там само, арк. 243.
28. Принь О.В. Літопис охорони культурної спадщини в Україні 1945–1991 років (за матеріалами
Донецької та Луганської областей) / Луган. держ. ун–т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка ; НАН
України, Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О.
Дідоренка, 2010. – С.93.
Прынь А.В. Охрана культурного наследия в восточных областях Украинской
ССР в 1953–1965 гг.
В статье рассмотрены основные практические меры местных органов власти по охра-
не культурного наследия в восточных областях Украины.
Ключевые слова: исполнительный аппарат, паспортизация памятников истории и
культуры, Министерство культуры УССР, областное управление культуры, музей, Сталин-
ская и Ворошиловградская области.
Pryn A.V. Cultural heritage sights’ protection in the east regions of Ukrainian SSR in
1953–1965
In the article basic monument protection measures of local authorities on the cultural heri-
tage protection in the east regions of Ukraine are considered.
Key words: executive authority, passport activity of history and culture sights, Ministry of cul-
ture of USSR, regional department of culture, museum, Stalinska and Voroshylovgradska Regions.
Подано до друку: 06.02.2012 р.
|