Про походження ойконіма Белз
У статті здійснено історико-етимологічний аналіз ойконіма Белз – одного з найдавніших поселень північної Львіщини. На матеріалі документально засвідчених історичних фіксацій назви міста простежено фонетичні модифікації досліджуваного оніма в хронології....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80751 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про походження ойконіма Белз / В.О. Яцій // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 217-222. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80751 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-807512015-04-25T03:01:41Z Про походження ойконіма Белз Яцій, В.О. Історичне пам’яткознавство У статті здійснено історико-етимологічний аналіз ойконіма Белз – одного з найдавніших поселень північної Львіщини. На матеріалі документально засвідчених історичних фіксацій назви міста простежено фонетичні модифікації досліджуваного оніма в хронології. В статье проведено историко-этимологический анализ ойконима Белз – одного из древнейших поселений Львовщины. На материале документально засвидетельствованных исторических фиксаций названия города прослежено фонетические модификации исследуемого онима в хронологии. In the article the historical-etymological analysis of oiconym Белз – as the one of the mast ancient settlements of Lviv region is done. On the material of documentally authenticated historical fi xations of the settlement name there phonetic modifi cations of mentioned oiconym are traced. 2012 Article Про походження ойконіма Белз / В.О. Яцій // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 217-222. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80751 811.161.2’373.21 uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство |
| spellingShingle |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство Яцій, В.О. Про походження ойконіма Белз Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті здійснено історико-етимологічний аналіз ойконіма Белз – одного з найдавніших
поселень північної Львіщини. На матеріалі документально засвідчених історичних фіксацій
назви міста простежено фонетичні модифікації досліджуваного оніма в хронології. |
| format |
Article |
| author |
Яцій, В.О. |
| author_facet |
Яцій, В.О. |
| author_sort |
Яцій, В.О. |
| title |
Про походження ойконіма Белз |
| title_short |
Про походження ойконіма Белз |
| title_full |
Про походження ойконіма Белз |
| title_fullStr |
Про походження ойконіма Белз |
| title_full_unstemmed |
Про походження ойконіма Белз |
| title_sort |
про походження ойконіма белз |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історичне пам’яткознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80751 |
| citation_txt |
Про походження ойконіма Белз / В.О. Яцій // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 217-222. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT âcíjvo propohodžennâojkonímabelz |
| first_indexed |
2025-07-06T04:47:06Z |
| last_indexed |
2025-07-06T04:47:06Z |
| _version_ |
1836871557572460544 |
| fulltext |
217Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
УДК 811.161.2’373.21
В.О. ЯЦІЙ
Про походження ойконіма Белз
У статті здійснено історико-етимологічний аналіз ойконіма Белз – одного з найдавніших
поселень північної Львіщини*. На матеріалі документально засвідчених історичних фіксацій
назви міста простежено фонетичні модифікації досліджуваного оніма в хронології.
Ключові слова: антропонім, особова назва, апелятив, дериват, топонім, ойконім, історич-
на топонімія, географічний термін.
Про те, що територія, на якій нині розташоване місто Белз (нагадає-
мо, що воно знаходиться на р. Солокія (бас. р. Вісла) у Сокальському райо-
ні Львівської обл.), була заселена давнину, вказує хоча б той факт, що на його
околицях археологами розкопано первісні житла, знайдено уламки глиняно-
го посуду й крем’яні знаряддя праці доби енеоліту (ІІІ тисячоліття до н.е.) [1].
Наведений ойконім (найменування поселення) цікавий, насамперед, з двох при-
чин: по-перше, це назва історичного міста у Західній Україні; по-друге, завдяки
своєму давньому виникненню та функціонуванню онім Белз досі не має єдино-
го та – найважливіше – переконливого пояснення своєї етимології. Ці причини
й спонукали здійснити пропоновану розвідку.
На сторінках історичних пам’яток одна з перших фіксацій назви населе-
ного пункту Белз документально засвідчена 1030 роком – «Ярослав взя Белзь»
[2]; «Ярославъ Б[ел]зы вз#лъ», 1030 та 1377 р. [3]; «оу Белза», 1150 р., 1425 р.
[4]; Всеволод Белзький, 1180 р. [5]; «во Белзъ», 1188 р. [6]; «въ Бhлзъ», 1188 р.
[7]; «Володымеръ согласися со Всеволодомъ Мстиславичомъ Бhлзскимъ»,
1188 р. [8]; «жив#ше въ Бhлзh … и да Василкови», 1204 р. [9]; Александеръ
Всеволодичь Бhлзскій, 1206 р. [10]; «во Белзh», 1208 р. [11]; «и при# Белзъ»,
1210 р. [12]; «зъ Бhлза», 1211 р. [13]; Белжанh, 1221 р. [14]; «около Бhлза»,
1225 р. [15]; «р#домь же дасть Белъзъ», 1231 р. [16]; «ωколо Бозкоу (белза) вою»,
1231 р. [17]; «видити по поле Белзьскымь», 1259 р. [18]; «Левъ посла со своею
ратью. Тюима. и Василка Белж#нина (бельжанина)», 1282 р. [19]; «городы. что
ми былъ далъ. Белзъ. и Червенъ. и Холмъ», 1288 р. [20]; Белз, 1347 р. [21]. Він
же згодом: «êîðî(7)ëåâè äåðæàòè ëâîâüñêóþ zåìëþ èñïîëíà, à íàìú äåðæàòè
âîëîäèìhðüñêóþ, ëóöêóþ, áå(8)ëzüñêóþ», 1352 р. [22]; «a íà òî ïîñëóñè êí#zü
þðüíí ãëháîâè÷ü áåëzüñêèè», 1368 р. [23]; «ïðè á�îëþáåzíîìú êàëèñòí ~ï(
�)ïè õîëìúñêîìú è áåëúzñêîìú», 1376 р. [24]; «волости … Белзские»,
1392 р. [25]. У «Словнику староукраїнської мови XIV–XV ст.» зафіксовано
* Див. ще статтю, присвячену цій же проблематиці: Яцій В.О. Про назву поселення
Прикарпаття Гáлич // Праці Центру пам’яткознавства: Збірник наукових праць / [ред. колегія:
О.М. Титова (гол. ред.), В.І. Акуленко, Л.О. Гріффен, Т.В. Кара-Васильєва, Б.В. Колосок та
ін.]. – К.: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2011. – Вип. 19. – С. 195–199.
218 ISSN 2078-0133
такий історичний матеріал, як-от: «пана Бєлзкого», 1468 р. та «пана Бєлского»,
1479 р. [26]. Пізніші згадки досліджуваного прикарпатського оніма мають дещо
інші фонетичні форми. Наприклад: «около Бhлза», 1499 р. [27]; Белзъ, 1502 р.
[28]; «Великій князь Ярославъ Бhлзы взялъ», кінець XVI ст. [29]; Белъзъ (без
дати) [30]. Важливе історичне писемне джерело «Архив Юго-Западной России»
також містить зафіксовану необхідну інформацію про аналізований ойконім –
зокрема пор.: «панъ Прокопъ Бhлдага зъ Белза», 1599–1650 роки [31]; «Jego
mośći panu Kocowi, sędzie Bełzkiemu», 1612–1695 роки [32], «miasta y miasteczka
… Bełz», 1632 р. [33], «w Bełzie», «w ziemie Bełskiey», 1669 р. [34]; «iego mości
pana woiewody Belskiego», «wielmożnego pana woiewody Bełskiego», «imci pana
woiewody Bełskiego», 1686–1725 роки [35], «письмо къ старостh и воеводh
Белзскому», «illustrisimo palatino Belzensi supremo», 1708 р. [36]. На сторінках
«Йосифінської метрики» (1785–1788) найменування львівського поселення фігу-
рує як Белз (Bełz) у 1785–1788 роках [37]. Одночасно, в «Słowniku geograficznemu
Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» чітко сказано, що «Bełz, miasto
królewskie», «sławną też jest ziemia bełzka», «z Bełza», «w Bełzie», «Biskupstwo
Chełma i Bełza obejmuje ziemię bełzką», «księztwa bełzkiego», «na województwo
bełzkie», «u Bełza», «Bełzki powiat» 1880 р. тощо [38]; згодом досліджувана назва
поселення зафіксована як Белз, 1987 р. [39]. Список можна розширити за раху-
нок споріднених топонімів, які утворюють щільний ареал на порубіжних укра-
їнських теренах. Наприклад, Бевз – поселення в колишній Подільській губер-
нії [40], Бевзíвська, Бéвзова – мікрогідроніми (криниці) у с. Вільхівчик Корсунь-
Шевченківського району та в с. Васильків Шполянського району Черкаської обл.
[41], Бевз – призаводгосп у Дунаєвецькому районі Хмельницької обл. (історич-
но – фільварок, відомий з кінця ХІХ – початку ХХ ст.) [42], гідронім Бевзíвська
(інше найменування – Бивзíвська) – с. Вільхівчик Корсунь-Шевченківського
району Черкаської обл. [43]; (похідні) Bełzec (2), Bełzki Sielec – колишні поселен-
ня в Галичині [44], с. Bełzec і місцевість Bełżyce в колишній Люблінській губернії
[45], р. Белзéць (Бéльзець) – у басейні Західного Бугу Львівської обл. [46] тощо.
Стосовно походження назви міста Белз у дослідників немає, на жаль,
одностайності думок. Так, досі відомі такі версії:
1) колектив укладачів базового довідкового історичного джерела «Історія
міст і сіл Української РСР: Львівська область» схильний уважати, що ана-
лізований онім на Львівщині дериваційно пов’язаний із давнім апелятивом,
наприклад, давньоруське бhлизь «біле місце», «галявина серед темних лісів»
[47]. Однак, у цьому поясненні виникають питання стосовно того, яким чином
назви Белз/белз утворилися з бhлизь? Водночас, ці ж дослідники підтримують
версію про те, що для аналізованої назви вірогідна також і мотивація іншим
словом – бевз «неприступне болотне місце» [48];
219Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
2) найменування населеного пункту Белз – полонізований батлизм (із
ятвязького bilsas «білий») [49];
3) досліджувана назва поселення постала від ілліризму (з *bulz- / *buls-
«брус», «балка») [50];
4) ойконім похідний від польського діалектного bełzy (bełży) się «білити-
ся» [51];
5) онімний дериват від балтійських географічних назв у гнізді *bauz- [52];
6) С. Роспонд, покликаючись на Я. Рудницького, розглядає найменування
досліджуваного населеного пункту Белз як похідне від бойківськ. beųza «гли-
бока пропасть», «глибока вода», beųz «глибоке, заросле травою русло пото-
ку». [див.: 53].
Урахування цих й інших особливостей пояснення етимології ойконі-
ма Белз дозволяє небезпідставно говорити про неоднозначність ґенези цього
слова, про що, власне, свідчить апелятивний слов’янський матеріал.
Наявний у нашому розпорядженні лексичний фактаж схиляє до думки про
розгляд досліджуваного оніма Белз як лексико-семантичного утворення з пере-
ходом плавного звука -л- у -в- від відповідного поширеного географічного тер-
міна. На потенційність наведеного чітко вказують такі апелятиви, як-от: україн-
ське бевз «глибока поточина, позаростана, темна, зі стрімкими берегами», бéвза
«провалля», «прямовисний схил гори», «глибока вода» [54], діалектне (гуцуль-
ське) бевз «темна пропасть» [55], бевз «глибоке темне провалля», бéвза «безодня,
провалля» [56], бойківське бéвза (бевз, бéўза, бевс, (також варіант суміжної мета-
тези) безва) «провалля», «прірва», «глибінь», «стрімкий бік гори», «непрохідні
місця», «безодня», сюди ж і бевзина «провалля», «прірва», «глибінь» [57], беўз
«глибока, заросла долина потоку», «глибока прірва», «глибоке провалля», «гли-
боке урвище», «крутий схил гори», бéўза «глибоке провалля», «глибока вода»,
бéвз(а) «болотяна місцевість», «болотяне місце в річковій долині» [58], бéвзина
«провалина», «прямовисний схил гори» [59], бевзúха «тоня на березі плавні на
західному боці лиману» [60], російське діал. белзовец (назва рослини) [61] тощо.
Варто, на нашу думку, наголосити на тому, що номен бел(в)з широко пред-
ставлений не тільки в слов’янських топонімах. Цей апелятив продуктивно відо-
бразився також у власних особових найменуваннях. На користь цього твер-
дження доцільно, вочевидь, додати поширене сучасне українське прізвище Бевз*
[62]; Бевз – прізвисько жителя с. Човниця Ківерцівського району Волинської
обл. («від прізвиська Бистранський»); Бевза (прізвисько жительки с. Четвертня
* Зауважимо, що у цьому випадку (маємо на увазі пояснення етимології антропоніма
Бевз та похідних від нього пропріальних дериватів) особову назву дослідники-антропоніміс-
ти цілком переконливо зводять до іншого апелятива – бевзь зі значенням «дурень», «йолоп»,
«роззява» [68; 69].
220 ISSN 2078-0133
Маневицького району Волинської обл.) [63]; (парадигматичні) Бéвза, Бéлза,
(похідне на -енк-о) Бéвзéнко, (вторинне на -ик) Бéвзик, (дериват на -ук /-’ук)
Бевзю́к, (відтопонімне утворення на -ськ-ий) Бéвський [64]; (відтопонімні похід-
ні на -цьк-ий) Белзицький [65], Белзéцький (на нашу думку, тут від ойконіма
Белзéць) [66]; старопольські Bełz, 1264 р., Bełza, 1385 р. [67]; Bełz (: Martinum
Belz, 1462 р.; Nicolaus Belz, 1490 р.; «Present(e) domin(o) Ioanne Bels, altarista»,
1494 р.) [68]; Bełzo, Bełziuk [69]*; польські Bełz, (парадигматичне) Bełza, (похідні)
Bełzak, Bełzecki, Bełzek, Bełziak, Bełzowski [70] і подібні прізвища.
Отже, дослідження назви населеного пункту Белз як одного з найдавні-
ших поселень, що нині знаходиться на Сокальщині – важливий матеріал для
зведеного загального історико-етимологічного словника ойконімів України.
Джерела та література
1. Історія міст і сіл Української РСР: Львівська область / ред. кол.: В.Ю. Маланчук (голова ред-
кол.), М.Я. Гнидюк, Б.К. Дудикевич [та ін.]. – К. : Гол. ред. Української радянської енциклопедії
АН УРСР, 1968. – С. 738.
2. Полное собрание русских летописей, издаваемое Государственною Археографическою комис-
сиею Российской Академии Наук: Ипатьевская летопись. – Петроград, 1923. – Т. ІІ. – С. 130,
136; Шульгач В.П. До старожитньої гідронімії України: Белзець, Пересута, Убідь (етимологіч-
ний коментар) / В.П. Шульгач // Мовознавство. – 1995. – № 1. – С. 55.
3. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / відп. ред. О.С.Стрижак.
– К. : Наукова, думка, 1985. – С. 26–27; Полное собрание русских летописей: Лаврентьевская
летопись и Суздальская летопись по Академическому списку. Фототипическое воспроизведение
2–го изд. 1926–1928. – 540 стб. – М. : Издательство восточной литературы, 1962. – Т. І. – С. 149.
4. Полное собрание русских летописей: Ипатьевская летопись. Фототипическое воспроизведение
издания 1908 г. XVI с., 938 стб., 87, IV с. – М. : Издательство восточной литературы, 1962. –
Т. ІІ. – С. 406.
5. Історія міст і сіл Української РСР: Львівська область… – С. 133.
6. Полное собрание русских летописей: Ипатьевская летопись… – С. 662.
7. Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению Археографическою
комиссиею: Ипатиевская летопись. – СПб., 1843. – Т. ІІ. – С. 321.
8. Там само. – С. 321.
9. Полное собрание русских летописей: Ипатьевская летопись… – С. 721.
10. Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению Археографическою
комиссиею: Ипатиевская летопись. – СПб., 1843. – Т. ІІ. – С. 330.
11. Полное собрание русских летописей: Ипатьевская летопись. Фототипическое воспроизведение
издания 1908 г. XVI с., 938 стб., 87, IV с. – М.: Издательство восточной литературы, 1962. –
Т. ІІ. – С. 725.
12. Там само. – С. 728.
13. Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению… – С. 331.
14. Полное собрание русских летописей: Ипатьевская летопись… – С. 739.
15. Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению… – С. 336.
16. Полное собрание русских летописей: Ипатьевская летопись… – С. 765–766.
17. Там само. – С. 766.
18. Там само. – С. 841.
* К. Римут схильний убачати в антропонімі Bełz безпосередній зв’язок із первісним
*bl’zь, що означає «щось біле, блискуче». [див.: 79].
221Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
19. Там само. – С. 889.
20. Там само. – С. 911.
21. Полное собрание русских летописей. Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца. Летописи:
Баркулабовская, Аверки и Панцырного. – М.: Наука, 1975. – Т. ХХХІІ. – С. 212.
22. Розов В. Українські грамоти XIV – першої половини XV в. / Володимир Розов. – К. : Українська
Академія Наук, 1928. – Т. І. – С. 6.
23. Там само. – С. 16.
24. Там само. – С. 22.
25. Полное собрание русских летописей. Хроники… – С. 64.
26. Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. / ред. Л.Л. Гумецька, І.М. Керницький. – К. : Наук.
думка, 1977. – Т. І. – С. 91.
27. Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению Археографическою
комиссиею: Ипатиевская летопись… – С. 362.
28. Там само. – С. 363.
29. Полное собрание русских летописей, издаваемое по высочайшему повелению
Археографическою комиссиею: Летопись по Воскресенскому списку. – СПб. : В типографии
Эдуарда Праца, 1856. – Т. VII. – С. 330.
30. Там само. – С. 240.
31. Архив Юго-Западной России. – К., 1904. – Ч. I. – Т. 11. – С. 72.
32. Там само. – С. 532
33. Архив Юго-Западной России. – К., 1883. – Ч. I. – Т. 6. – С. 657.
34. Архив Юго-Западной России. – К., 1888. – Ч. IІ. – Т. 2. – С. 274, 280.
35. Архив Юго-Западной России. – К., 1904. – Ч. I. – Т. 12. – С. 264, 297, 309.
36. Там само. – С. 619, 620.
37. Йосифінська (1785–1788) і Францисканська (1819–1820) метрики. Перші поземельні кадастри
Галичини. Покажчик населених пунктів / відп. ред. П. Захарчишина ; уклад.: П. Пироженко,
В. Сіверська. – К. : Наук. думка, 1965. – С. 23.
38. Słownik geografi czny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich / pod. red. F. Sulimierskiego.
– Warszawa : Nowy Świat, 1880. – T. I. – S. 129–130.
39. Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1987 р. / відп. ред.
В.І. Кирненко, В.І. Стадник. – К. : Гол. ред. УРЕ, 1987. – С. 186.
40. Russisches geographisches Namenbuch / begr. von M. Vasmer. – Wiesbaden : Akademie der
Wissenschaften und der Literatur, 1963. – Bd I – S. 301.
41. Словник мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина,
Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина / за ред. О.П. Карпенко. – К. : Обереги, 2004. – С. 403.
42. Торчинська Н.М. Словник власних географічних назв Хмельницької області / Н.М. Торчинська,
М.М. Торчинський. – Хмельницький : Авіст, 2008. – С. 58.
43. Словник гідронімів України / ред. колегія: А.П. Непокупний, О.С. Стрижак, К.К. Цілуйко. –
К. : Наук. думка, 1979. – С. 36.
44. Russisches geographisches Namenbuch… – S. 321.
45. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі… – С. 27; Słownik
geografi czny Królestwa Polskiego… – S. 131.
46. Словник гідронімів України ... – С. 38; Янко М.Т. Топонімічний словник України: словник-
довідник / М.Т. Янко. – К. : Знання, 1998. – С. 37.
47. Історія міст і сіл Української РСР: Львівська область… – С. 738.
48. Там само. – С. 738.
49. Шульгач В.П. Вказана праця. – С. 55–56; Янко М.Т. Вказана праця. – С. 37.
50. Шульгач В.П. Вказана праця. – С. 55–56.
51. Там само. – С. 55–56; Янко М.Т. Вказана праця. – С. 37.
52. Там само. – С. 37.
222 ISSN 2078-0133
53. Котович В.В. Походження назв населених пунктів Опілля : Монографія / В.В. Котович. –
Дрогобич : Відродження, 2000. – С. 51.
54. Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апеллятивов (названия
рельефов) // Полесье (Лингвистика. Археология. Топонимика) / отв. ред.: В.В. Мартынов,
Н.И. Толстой. – М. : Наука, 1968. – С. 215.
55. Жеґуц І. Словник гуцульського говору в Закарпатті / І. Жеґуц, Ю. Піпаш. – Мюнхен :
Quickdruck, 2001. – С. 18.
56. Піпаш Ю.О Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка
Рахівського району Закарпатської області) / Ю.О. Піпаш, Б.К. Галас. – Ужгород : Ужгород.
Нац. ун–т, 2005. – С. 11.
57. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок : У 2-х ч. / М.Й. Онишкевич. – К. : Наук. думка,
1984. – Ч. 1. – С. 47.
58. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі… – С. 27.
59. Марусенко Т.А. Вказана праця. – С. 215.
60. Шульгач В.П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції) / В.П. Шульгач. –
К. : Інститут української мови НАН України, 1998. – С. 53.
61. Словарь русских народных говоров / под ред. Ф.П. Филина и Ф.П. Сороколетова. – М. ; Л. :
Наука, 1966. – Вып. 2. – С. 212.
62. Андрущенко В. Наш університет / Віктор Андрущенко. – К. : Київ. книжк.-журн. фабр.,
2010. – С. 70; Редько Ю. Словник сучасних українських прізвищ / Юліян Редько. – Львів :
ТОВ «Простір-М», 2007. – Т. 1. – С. 42.
63. Словник прізвиськ північно-західної України : У 3-х т. / упоряд. Г. Л. Аркушин. – Луцьк : РВВ
«Вежа» Волин. нац. ун–ту імені Лесі Українки, 2009. – Т. 1. – С. 88.
64. Редько Ю. Вказана праця. – С. 42–43, 50.
65. Історія міст і сіл Української РСР: Івано-Франківська область / ред. кол.: О.О. Чернов (голова),
Т.В. Бернацек, І.К. Васюта [та ін.]. – К.: Гол. ред. Української радянської енциклопедії, 1971. – С. 417.
66. Редько Ю. Вказана праця. – С. 50.
67. Rymut K. Nazwiska polaków: Słownik historyczno-etymologiczny / Кazimierz Rymut. – Kraków :
Wyd–wo Instytutu Języka Polskiego PAN, 1999. – T. I. – S. 28.
68. Słownik staropolskich nazw osobowych / pod red. W. Taszyckiego. – Wrocław : Wyd–wo Polskiej
Akademii Nauk, 1965. – T. I. – S. 120.
69. Rymut K. Вказана праця. – S. 28.
70. Słownik nazwisk współcześnie w Polsce używanych / wyd. К. Rymut. – Kraków : PAN, 1992. – Т. І.
– S. 239–240.
Яций В.А. О происхождении ойконима Белз
В статье проведено историко-этимологический анализ ойконима Белз – одного из древ-
нейших поселений Львовщины. На материале документально засвидетельствованных исто-
рических фиксаций названия города прослежено фонетические модификации исследуемого
онима в хронологии.
Ключевые слова: антропоним, личное имя, апеллятив, дериват, топоним, ойконим, исто-
рическая топонимия, географический термин.
Yatsiy V.A. On the origin of the Белз oikonym
In the article the historical-etymological analysis of oiconym Белз – as the one of the mast ancient
settlements of Lviv region is done. On the material of documentally authenticated historical fi xations
of the settlement name there phonetic modifi cations of mentioned oiconym are traced.
Key words: anthroponym, personal name, appellative, derivate, toponym, oikonym, historic
toponymy, geographic term.
Подано до друку: 16.05.2012 р.
|