Чумацьке вбрання ХІХ століття
У дослідженні розглядається типологія вбрання українських чумаків ХІХ ст., визначено його функціональне призначення та ареал побутування.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80752 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чумацьке вбрання ХІХ століття / Н.С. Зяблюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 223-243. — Бібліогр.: 108 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80752 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-807522015-04-25T03:01:33Z Чумацьке вбрання ХІХ століття Зяблюк, Н.С. Духовність нашого обряду У дослідженні розглядається типологія вбрання українських чумаків ХІХ ст., визначено його функціональне призначення та ареал побутування. В исследовании рассматривается типология нарядов украинских чумаков XIX в., определены их функциональное назначение и ареал бытования. The research examined the typology of Ukrainian Chumaks’ costumes in 19th century. defi ned by their functionality and the range of existence. 2012 Article Чумацьке вбрання ХІХ століття / Н.С. Зяблюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 223-243. — Бібліогр.: 108 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80752 903.23(477)«19» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Духовність нашого обряду Духовність нашого обряду |
| spellingShingle |
Духовність нашого обряду Духовність нашого обряду Зяблюк, Н.С. Чумацьке вбрання ХІХ століття Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У дослідженні розглядається типологія вбрання українських чумаків ХІХ ст., визначено його функціональне призначення та ареал побутування. |
| format |
Article |
| author |
Зяблюк, Н.С. |
| author_facet |
Зяблюк, Н.С. |
| author_sort |
Зяблюк, Н.С. |
| title |
Чумацьке вбрання ХІХ століття |
| title_short |
Чумацьке вбрання ХІХ століття |
| title_full |
Чумацьке вбрання ХІХ століття |
| title_fullStr |
Чумацьке вбрання ХІХ століття |
| title_full_unstemmed |
Чумацьке вбрання ХІХ століття |
| title_sort |
чумацьке вбрання хіх століття |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Духовність нашого обряду |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80752 |
| citation_txt |
Чумацьке вбрання ХІХ століття / Н.С. Зяблюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 223-243. — Бібліогр.: 108 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT zâblûkns čumacʹkevbrannâhíhstolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-06T04:47:10Z |
| last_indexed |
2025-07-06T04:47:10Z |
| _version_ |
1836871561532932096 |
| fulltext |
Ðîçä³ë VIII ÄÓÕÎÂͲÑÒÜ ÍÀØÎÃÎ
ÎÁÐßÄÓ
УДК 903.23(477)«19»
Н.С. ЗЯБЛЮК
Чумацьке вбрання ХІХ століття
У дослідженні розглядається типологія вбрання україн-
ських чумаків ХІХ ст., визначено його функціональне призна-
чення та ареал побутування.
Ключові слова: чумаки, вбрання, повсякденний одяг, свят-
ковий одяг, етнологія.
Метою цієї розвідки є якомога достовірне та повне
відтворення побутової культури чумаків під час форму-
вання експозиції чумацької садиби в Національному
музеї народної архітектури та побуту України.
У музейній садибі чумака потрібно буде пред-
ставити як одяг чумака, так і вбрання дружини, дітей,
інших членів родини господаря.
Одяг чумаків (натільний, поясний, верхній тощо),
взуття в ХІХ ст. суттєво не відрізнялися від одягу й взут-
тя козаків і селян, що жили в селах, містечках і хуторах,
адже чумацьким промислом займалися передусім коза-
ки й селяни. Але чумакування, як одне з найдавніших
занять, своєю специфікою впливало на культуру від-
бору та спосіб носіння традиційного народного одягу.
Чумаки частіше, ніж представники інших професій під
час ведення промислу піддавалися впливам зовнішньо-
го середовища: холоду, дощу, спеки, укусів комах і пла-
зунів, епідемій тощо. Тому основним призначенням
одягу чумака в дорозі був захист від природних стихій і
негараздів мандрівного буття.
Головні елементи чумацького одягу були однакови-
ми на всіх теренах України. Проте, існували певні регі-
ональні особливості крою, характеру орнаментування
вбрання чумаків-наддніпрянців, чумаків-галичан, чума-
ків-поліщуків тощо. В даному дослідженні мову піде
переважно про одяг чумаків Київщини, Полтавщини,
Слобожанщини та Поділля.
224 ISSN 2078-0133
Чумаки вирізнялися високим зростом, фізичною силою, мужніми риса-
ми обличчя, стрункою поставою, а ще толерантністю, почуттям гідності,
поважно-достойною поведінкою. Волелюбна, незалежна, гордовита, весела
натура чумака та його могутня статура вимагали одягу відповідного крою.
Найперше – це широкі штани-шаровари та простора сорочка, пошиті з біло-
го домотканого полотна.
Мандрівне життя чумака було складним, небезпечним, однак вільним і
романтичним. Розмах, воля, демократизм буття позначилися й на манері носи-
ти свій одяг. Чумаків легко було помітити серед багатолюддя: «у високій хутря-
ній шапці; з довгим «оселедцем»; з головою, піднятою вверх; у свиті, ледь
накинутій на плечі, ходить він (по ярмарку) серед волів. Питає про ціну, тор-
гується і, схопивши тварину за роги, сильною рукою валить її на коліна» [1].
Відомості науково-літературних, архівних і польових джерел про чумаць-
кий одяг, зібрані нами, можна згрупувати, для зручності, в такий спосіб:
– повсякденний одяг чумаків у дорозі;
– повсякденний одяг чумаків удома;
– святкове чумацьке вбрання;
– одяг родини чумака.
Повсякденний одяг чумаків у дорозі.
Одяг чумака під час ведення ним промислу складався із сорочки, шта-
нів, свити, кожуха, кобеняка, чобіт, шапки, пояса тощо. Такий одяг побуту-
вав в Україні з княжих часів й упро-
довж століть не зазнавав істотних змін.
Матеріалом для повсякденного одягу
чумаків та його родини були конопля-
не або лляне доморобне полотно, овеча
вовна та хутро; шкіра домашніх тварин
тощо. Святкова одежа шилася як із тка-
нини домашнього виробу, так і з купо-
ваної, привозної.
Позаяк чумаки перебували на
промислі здебільшого теплої пори року
(весна, літо, рання осінь), зазвичай
носили вони в дорозі полотняні штани-
шаровари та сорочку. На голову вдяга-
ли хутряну шапку або повстяний пояр-
ковий (з шерсті молодих ягнят) капе-
люх, на ноги взували шкіряні чоботи. К. Трутовський. Чумак. Олія, 1985 р.
225Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Доповнювали цей набір одягу широкий шкіряний пояс, нагрудний хрестик,
люлька, сопілка, молитва від пропасниці (писана на папері), ніж-циганчук на
реміннім припоні тощо [2]. А ще була в чумака повна калитка грошей для тор-
гів за халявою [3]. Брав чумак у дорогу й свиту, кирею (кобеняк), кожух.
Розглянемо докладніше кожний елемент дорожнього вбрання чумака.
Сорочка. Основна складова буденного одягу чумака, шилася з домоткано-
го плоскінного чи лляного білого полотна. Побутували два типи сорочок – туні-
коподібна та з «уставкою». Тунікоподібна сорочка шилася з суцільного полотна,
складеного вдвоє. На перегині (заломі) робили напівкруглий виріз для шиї. Така
сорочка мала «пазуху» (розріз посередині грудей); «бочки» (половинки пілок
полотна, пришиті з двох боків сорочки); стоячий вузький комір; «клинці» (три-
кутнички полотна між боками та рукавами), а також прямі рукави.
Сорочка «з уставкою» мала теж прямий розріз пазухи, а ще рясні збори
біля стоячого або виложеного коміра та на рукавах. «У давніх чумаків сороч-
ка біла, полотняна, на чохликах, з невисоким коміром. Пазуха шнурочком
зав’язувалася» [4]. Щоб сорочка не так швидко протиралася, до її верхньої
частини пришивали полотняну підкладку – «підоплічку».
Повсякденна чумацька сорочка скромно вишивалася «біллю» – лляними
вибіленими нитками домашнього прядіння. Очевидно, що візерунки вишив-
ки мали оберігати чумака в дорозі від усіх бід.
У подорож чумаки брали 2 сорочки. Одну на щодень, а одну на випадок
наглої смерті. Ця сорочка (до Бога) була білосніжною, з тонкого домашнього
полотна, пишно оздоблена вишивкою. В неї вбирали чумака побратими, коли той
помирав у дорозі. Тож, чумак у дорозі не змінював сорочки. В тій сорочці, що
вирушав у дорогу, в тій
і повертався додому [5].
Зазначимо, що
чумаки тільки в доро-
зі порушували укра-
їнську народну тради-
цію охайності: регуляр-
но змінювати білизну
[6]. До заселення Півдня
як тільки чумак пере-
бирався за Дніпро, біля
Микитиного Перевозу,
одразу ж змащував свою
буденну сорочку і шаро- К. Трутовський. Чумак. Олівець, 1889 р.
226 ISSN 2078-0133
вари дьогтем (від чуми та гадюки); заряджав рушницю, витягував з воза піку;
на груди, на ремінці вішав гаман (ладунку)… В ногайському степу вже не було
ні сіл, ні зимівників [7].
Цікаво, що в одних джерелах ідеться про те, що дьогтем змащували чума-
ки одяг за Дніпром, в інших – перед від’їздом із дому. Очевидно, в кожній міс-
цевості існувала своя традиція. «Увесь свій одяг чумаки перед від’їздом зазви-
чай змочували дьогтем, щоби в ньому не заводились комахи» [8]. В одязі, вима-
щеному дьогтем, від пилу, комах, плазунів, дощу чумак «нагадував здаля старо-
давнього лицаря, закутаного в панцир і лати» [9].
Загалом, змащування одежі для захисту тіла – давня традиція українців.
Так, козаки-запорожці, щоб уберегтися від пошестей і паразитів під час похо-
дів варили жирну рибу (осетрину), і як тільки жир починав спливати, намочу-
вали в ньому нову сорочку. Коли сорочка набиралася жиру, її одягали і не ски-
дали аж поки не зноситься [10].
Чумаки, ті що ходять по рибу на Дон і в Крим по сіль, не маючи змоги брати
багато білизни, змушені були себе захищати як від хвороб, так і від неохайності.
А тому, одні мочали білизну в риб’ячий жир, інші в воду, що залишалася після ва-
ріння дьогтю. А є такі, що не маючи ні того, ні того, намочують у чистий дьоготь
і вже тоді ідуть у цю тривалу дорогу» [11].
Одяг чумака (сорочка, шаровари), вимащений дьогтем, як писав укра-
їнський письменник і етнограф О. Афанасьєв-Чужбинський – не ознака нео-
хайності. Чумаки це роблять навмисно, щоб не набратися чуми в краю, куди
їдуть, а ще аби у дорозі не завелася нужа [12]. До речі, пастухи-гуцули на
полонинах також носили сорочки, просочені жиром, захищаючись від комах
[13]. Під час вигону стад на полонину, попереду йшов пастух у чорній сороч-
ці (мазанці), вивареній в маслі та в сажі [14].
У другій половині ХІХ ст.. у зв’язку із заселенням Півдня України зви-
чай змащування одягу зник.
Щодо дьогтю, то одежі своєї вони (чумаки) не мастили, бо це було ще тоді у
звичаї, коли чумакував прадід Мосій [15].
Дьогтем продовжували чумаки змащувати мажі та чоботи. А сумішшю
дьогтю з риб’ячим жиром – шкіри, якими вкривали мажі, а також ремінні
налигачі на воли [16].
Але й у ХІХ ст. чумаки в дорогу брали небагато одягу: «Дві сорочки про
запас, двоє штанів, кожух, кирею, кучму, свитку і чемерку» [17]. Бувало, що
чумаки прали свої сорочки в річці, а тоді «застромить пужално у віз; на пужал-
но повісить сорочку й по дорозі вона сохне» [18].
227Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Не дивина, що чумаки, виходячи в
дорогу в білому, поверталися в чорному:
«було як приходять, то такі в смолі, що й
сказати не можна … Як кинеш у воду,
то вода його не бере, наче шкура. Поки
його доперешся, а треба, щоб було біле.
Й нічим не можна було його одіпрать, як
коров’ячим маслом, а потім лугом і відзо-
лимо, та й біле» [19].
Поясний одяг чумаків – штани
(шаровари) шили «до очкура» (верх-
ній край штанів закладається в широкий
рубець, у який протягують шнурок або
ремінь). У сукняних штанах шкіряний
ремінь протягували через петлі. Отож
очкуром стягували штани, шаровари.
А вже чумак дочумакувався,
Штани згубив, очкур увірвався [20].
Штани до пояса («до паска») з’явилися
пізніше [21]. «У давніх чумаків штани із
свого прядива, десячані, на очкурні, широ-
ченні, заправлені у чоботи» [22].
Чумаки Київщини, Полтавщини,
Поділля, Півдня України, Слобожанщини
зазвичай носили шаровари. Їх шили з біло-
го, або «вибійчаного» грубого домотка-
ного полотна («дев’ятки», «десятки»).
«Вибійка» – полотно, на якому пресуванням зі допомогою різьбленої дошки
наносився візерунок олійною фарбою переважно синьої чи чорної барви.
Шаровари були зручні, широкі («не менше як з восьми аршин полотна»),
з кишенями та довгою, мало не до землі, матнею (середня частина шаровар – зі
вставками-клинами). Як у поемі «Чернець» Тараса Шевченка:
В червоних штанях оксамитних
Матнею улицю мете,
Іде козак… [23]
Заможні чумаки шили шаровари також із фабричної тканини – пестрядини,
казинету, китайки, сірого черкасину тощо [24]. Штани за козацької доби шили також
із тонкого сукна (в т.ч. з кармазину – червоного сукна) і шовкових тканин [25].
П. Мартинович. Чумак. Олівець, 70-ті pp.
XIX ст.
228 ISSN 2078-0133
Загалом, широкі штани – давня традиція в Україні. Їх носили ще наші
далекі предки – скіфи [26].
У мого дідуся-чумака сорочка була полотняна вишита і штани полотняні. На-
чухрають з вільхи кори, у котлі заварять пучків чотири–п’ять. Як закипіло, кида-
ли туди білі штани, або сіруваті, невибілені. Виймали, і вони такі наче червонуваті.
А для того, аби не були такі червонуваті, то підуть начухрають кори дубової і вки-
нуть ще кори дубової. Та тоді чорне получається. А зимою, як холодно, носили шта-
ни із домашнього сукна. У нас вівці були. Мати було спряде вовну, натче сукна [27].
Верхній одяг. У давніх піснях містяться відомості про верхній одяг –
свиту, жупан, кожух, каптан, що його носили чумаки як під час своїх далеких
мандрів, так і вдома.
Молодий чумак, помираючи далеко від дому, просить отамана:
Отамане мій, жалуєш мене,
скидай жупан з мене да укрий мене.
Бери мої воли, вози – поховай мене.
Скинув чумак свиту і кожух,
припадає к сирій землі тилько зводить дух.
І скинув чумак із себе каптан:
«воли мої половії, хто ж вам буде пан?» [28].
Трохи докладніше розглянемо кожну зі складових дорожнього верхньо-
го одягу чумаків:
Свита, свитка (зменшувальне від свити) – універсальний чоловічий і
жіночий одяг, що його носили як за теплої,
так і холодної (під кожух) пори року.
Свитка відрізнялася хіба тим, що
(як і «куцина» та «юпка») коротша за
свиту. Шилася з домашнього овечого
сукна – сірого, чорного або білого кольо-
рів залежно від того, якої масті водилися
вівці у тій чи тій місцевості.
За кроєм свита була прямоспинна
з «вусами» (клинами по боках), з «ряса-
ми» (складками) та «зборами» (морщена).
Мала приталений силует; цільну або від-
різну спинку; стоячий чи виложений комір.
Довжиною свита сягала колін або майже
землі. До речі, про довгі свити є відомос-
ті як із ІХ ст. [29), так і з ХІХ ст. [30]. Крій
чоловічої й жіночої свит був майже однако-П. Мартинович. Павло Тарасенко
з с. Кирилівки. Олівець, 1875 р.
229Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
вим [31]. Прикрашали свити нашивками з
вовняних ниток, кольорового сукна, шкіри,
шнурків тощо. На великих ярмарках, куди
з’їжджалися звідусіль чумаки, за кольо-
ром і кроєм свити можна було пізнати звід-
ки вони приїхали. Зокрема на Київщині
(на Зароссі) селяни в будень носили чорні
свити, в неділю і свята – білі. А за річкою
(на Передроссі) – навпаки [32].
Чумарка. Різновидом свити була
чумарка (чинарка, чемерка), яку шили з
тонкого, легкого крамного сукна. Шили
однобортною, до стану (талії), з дрібни-
ми зборками і стоячим коміром. Чумарка
була довжиною нижче колін і застібала-
ся на гаплики (посеред грудей). Своєю
назвою вона завдячує чумакам [33].
Кобеняк. У негоду (на випадок дощу,
снігу, морозу) чумаки одягали поверх
свити ще одну об’ємну свиту з капюшо-
ном («відлогою», «кобкою», «каптуром»,
«богородицею» тощо).
Таку свиту ще називали в різних
місцевостях України – «сіряк з кобкою»,
«кобеняк» [34], «свита з відлогою»,
«кирея» [35] тощо. Шили кобеняк із тов-
стого, густо витканого домашнього овечо-
го сукна сірого, чорного, бурого кольорів
(кольори нефарбованої вовни). Він бути
довгим і широким, аби легко було одягати
на свитку або кожух у негоду. Для цього
на боках вставляли великі клини, а до сто-
ячого коміра пришивали відлогу (кобку).
Шилася відлога з вирізами для очей і просторою, позаяк її одягали на висо-
ку хутряну шапку. Капюшон для краси обшивали тонким сукном або шкірою.
Такий кобеняк обгортав поставу з голови до п’ят і захищав чумака в доро-
зі від дощу, буревію, пилюки тощо. До того ж під кобеняком не так зношував-
ся й витирався спідній одяг.
Т. Шевченко. Се мій батько. Олівець, туш,
кін. 1830-х pp.
230 ISSN 2078-0133
Діди були чумаки. Їздили у Крим по сіль. Брали з собою кирею і кожух. Кирея
суконна, із простого сукна, що робили колись. На голові шапка, а тоді кирея з капту-
ром. Вовки перестрівали чумаків. Дід надівав на руку рукава киреї і подавав вовкові в
зуби. Дід кирею шарпає до себе, а вовк до себе. А тоді дід покинув кирею і поїхав [36].
Жупан. Жупан – типовий козацький, чумацький, шляхтянський верхній
одяг, відомий уже в ХVІІ ст. Про це свідчать портрети української козацької
старшини, малюнки О. Рігельмана [37], народні пісні, приказки тощо. Жупан
був ознакою добробуту: «Знайте нас, що ми голі та в жупані ходимо», «Ой
дивуйтеся, вороги, що в сироти жупан дорогий» [38]; «Ей та скинув іще з себе
дорогий жупан» [39]. Шився з дорогої
тканини – китайки, бебереку, камки, тон-
кого фабричного сукна тощо.
У чумацьких піснях жупан найчас-
тіше згадується синього, червоного (кар-
мазин), сивого, голубого, зеленого кольо-
рів: «А я чумак невстидливий, скинув з
себе жупан сивий» [40], «Приходить їх
отаман, скинув з себе синій жупан» [41],
«А й у мене вам добре служити, голубі
жупани носити» [42].
Крій чоловічого жупана був двох
видів: без коміра та зі стоячим або вило-
жистим коміром. Жупан був довгий
(нижче колін, іноді до кісточок), з призби-
раною спинкою, з манжетами та кишеня-
ми. Поли, манжети, кишені жупана при-
крашалися вишивкою, шнурками тощо.
У селянському побуті жупан не
набув значного поширення. Ще в першій
половині ХІХ ст. жупан залишався одягом заможної верстви населення. Так,
син слобідського чумака, діставши після смерті батька чималий спадок, заба-
жав підвищитися над «мужиками». І найперше, що він зробив – перерядив-
ся зі свити «сірого уразівського сукна в синій жупан». На будень справив один
жупан, а для свят – другий, кращого сукна [43].
На загал, наша людність, у т.ч. чумаки, надавали перевагу практичній, зручній
і міцній свиті, пошитій із сукна домашнього виробу: «Не з добра пан надів жупан
– бо в нього свити кат має» [44]. До речі, жупан ще у ХVІІІ ст. був обов’язковою
складовою козацького одягу – похідного, парадного та повсякденного [45].
П Мартинович. Чоловік із батогом із містеч-
ка Вереміївки. Олівець, 70-ті pp. XIX ст.
231Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Наприкінці ХІХ ст. художник і етнограф Порфирій Мартинович записав
переказ про жупан:
Старинна одежа, на три вуса шилась: один посередині і по боках по одному.
А рукава широкі були … Жупан довгий так як сірячок … коліна прикриває.
Жупани були і сині, і чорні, і сірі, яка наборка. Сірі більше були. Носили й чума-
ки, носили й мужики [46].
У дідуся-чумака Корсуна Артемона Павловича, 1832 року народження, була
свита і жупан – такий довгий, що коліна закривав. Жупан з купованої матерії, про-
стенької. А свита з домашнього сукна з такими вусами. Кожух був такий пристар-
куватий, шапка ягняча, з маленького ягняти, чорна. Були й сиві шапки без сукна.
Ото геть чисто уся з ягняти» [47].
Кожух. «Ей та скинув свиту з себе, скинув і кожух...» [48]. З кожу-
хом чумак у дорозі не розлучався ніколи, дотримуючись народної мудрос-
ті: «від Пана Бога до Пана Духа не скидай кожуха; та і по Дусі все в кожусі».
Повечерявши, чумаки вкладалися спати біля маж, загортаючися в кожухи [49].
Кожух шився з овечих шкур хутром усередину. Козаки, чумаки, селяни в
ХVІІ ст. носили довгі кожухи (від шиї аж до п’ят) без покриття («нагольні»),
з коміром із чорного смушку, прикрашені нашивними візерунками із кольоро-
вих шкір [50].
Різновидів кожухів за кроєм було чимало: «тулуб’ясті», «прості», «на
вусах», «під стан» тощо.
Каптан (кафтан, кахтан). У чумацьких піснях каптан зустрічається як
верхній одяг. Відомий із давньоруських часів, каптан шився довгим до п’ят,
прямоспинним, із довгими рукавами, з клинами на боках, із ґудзиками й петля-
ми для застібання спереду.
Визначний учений і
дослідник запорізької старо-
вини Дмитро Яворницький
описав каптани, які знай-
шов у нащадка запорізького
козака Мокія Лося. Ці кап-
тани були пошиті з червоно-
го сукна (бурякового кольо-
ру), на клітчастій підкладці
перського виробу. Були вони
широкі в плечах і вузькі в
перехватах (талії); застібали-
ся на грудях за допомогою
шовкових петель і ґудзиків. В. Штернберг. Чумаки біля корчми. Олія, 1840 p.
232 ISSN 2078-0133
Вузькі рукави знизу мали розрізи, обкла-
дені темно-блакитним оксамитом і засті-
балися (у розрізах) металевими гапличка-
ми. Каптан із боків мав кишені. Запорожці
носили каптан під черкескою (жупаном)
або під кунтушем [51]. Каптани-кармазини
називали ще «піджупанниками». Шили
каптани також із китайки [52].
Головні убори.
Від холоду, спеки, негоди прикри-
вали голову чумаки шапкою або капе-
люхом. Матеріалом для їх пошиття були
хутро і шерсть. У давнину використову-
валося хутро диких тварин, яких удосталь
водилося в Україні (лисиць, вовків, росо-
мах, рисей, зайців, куниць, бобрів тощо).
З часом використовувалося хутро домаш-
ніх тварин, здебільшого овець. Найбільше
цінувалися шапки з молодих або ще ненароджених ягнят («випорків»).
Розмаїтими були хутряні шапки як за висотою (високі, середньої висо-
ти, низькі), так і за кроєм (круглі, стовбуваті, у формі зрізаного конусу або
циліндра, розширеного догори тощо). Такі шапки можна бачити на малюнках
і акварелях Т. Шевченка, В. Штернберга, К. Трутовського, Р. Радомського й
інших художників. Чумаків на них зображено завжди тільки в шапках. Адже
чумаки і влітку, і взимку ходили в смушевих шапках.
В Україні побутували різні назви шапок, зокрема: «йолом» − циліндрич-
на висока шапка з круглим верхом, який вдавлювався всередину; «магерка» −
шапка з плоским смушевим верхом, ледь розширена догори. В багатьох регі-
онах України йолом називався «кучма». Вона мала форму стіжка різної висо-
ти і дно із сукна (червоного, зеленого тощо).
Просто «шапкою» називали циліндричну високу шапку з суконним
кольоровим верхом [53].
Шапка сива, шапка сива, а околиця біла,
Свита гарна по коліна, пошита до діла [54].
А я соцький вихвалений, шапка чорна, верх зелений» [55].
Щоб легко було відрізнити отамана від інших чумаків, на його шапку
нашивали почесну відзнаку – червону квітку або повстяну кульку червоного
кольору, величиною у волоський горіх [56].
П. Мартинович у вереміївському строї та
селянин. Фото, 80-ті pp. XIX ст.
233Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
У переліку майна опішнянських
чумаків, яких пограбували розбійники в
1725 р., названо кожухи, свити, сороч-
ки, а також шапки та ярмолуки [57]. Ярмо
лука (ярмулка) шилася із сірої, коричневої
повсті з крисами чи без крисів [58].
З повсті носили в дорозі чумаки
і капелюхи (брилі). Вони були з плос-
ким наголовком і крисами різної шири-
ни. Поярковий чумацький капелюх мав
високу тулію й помірні криси [59]. В сте-
пових селах побутували круглі капелюхи
з широкими крисами.
Зазвичай чумаки, як і козаки,
повстяні брилі носили тільки в будень.
У неділю й свята, йдучи до церкви, одя-
гали тільки смушеві шапки [60]. До речі,
в солом’яних капелюхах (брилях) чума-
ки не ходили – вважали це непристойним, навіть соромом: «Це був би вели-
кий сором для всього чумацтва, якби хтось із чумаків наклав на голову бриля
… Чумакові в брилі непристойно. Чумак мусить бути тільки в шапці й тоді
його можна вважати за чумака» [61].
Мешканець давнього чумацького села Орли так пояснив причину носіння
смушевих шапок: «Чумаки носили смушеві шапки влітку і від сонця, і від дощу.
Брилі із соломи чумаки не носили. Бриль на пасіці дає затінок. А їхати в брилі
незручно і непрактично. Як вітер – бриль злітає, а ще в лоба колеться. Лягти в
брилі не можна, під голову його не підкладеш. А шапку підклав під голову…» [62].
Тепер годиться коротко мовити про те, а яка ж зачіска була в чумака під
шапкою чи капелюхом. Як ми вже неодноразово наголошували – чумакували
здебільшого українці козацького стану. Тож, потомственні чумаки, як і коза-
ки носили чуб («оселедець») і вуса, а також завжди голили бороду. Ось як зга-
дує про свого прадіда-чумака його нащадок чумак Іван Коломієць з Київщини:
«Прадід Мосій був відомий не тільки як чумак, а й тим, що був у запорож-
цях, а через те завжди голив голову, мав оселедця і мав такі довгі вуса, що
мусів зав’язувати їх на потилиці, а особливо коли йому доводилось їсти мед чи
ряжанку, бо деколи люди навмисне так частували прадіда Мусія, щоб подиви-
тися, що він робитиме з вусами» [63]. Член шведського посольства до гетьма-
на Богдана Хмельницького К. Гільденбрандт писав, що козаки на голові, наго-
ло обстриженій, мають оселедець, носять довгі вуса й виглядають дуже суво-
П. Мартинович. Чумак Мигаль із Вереміївки.
Олія, 80-ті pp. XIX ст.
234 ISSN 2078-0133
ро [64]. Оселедець і густі, довгі вуса носив князь Святослав Ігоревич як озна-
ку благородного походження [65].
Запорожці голову і бороду голили на противагу від донців, яких вважали
розкольниками. На голові запорожці залишали тільки невеликий пучок волосся
– чуб («оселедець»). Іноді «оселедець» був такий великий, що закривав облич-
чя і тоді його закручували як косу та закидали за вухо. Вуса носили всі, й чим
довші вони були – тим більшою красою козака вважалися, бо в них слава та
шанолюбство [66].
Пояс.
Невід’ємний елемент одягу чумака. Носіння пояса було обов’язковим зви-
чаєм, пов’язаним як із давніми віруваннями, так із практичною доцільністю.
Пояс був показником відданості традиціям свого народу, рівня заможності й
відповідного суспільного статусу. Пояс закріпляв поясний і верхній одяг, захи-
щав тіло від надмірного фізичного навантаження. За поясом тримали потріб-
ні повсякчас дрібні речі, зберігали коштовності. Пояс був своєрідним оберегом
і водночас прикрасою одягу, а також художнім витвором народного мистецтва.
Пояси виготовлялися зі шкіри, вовни, льону, конопель, різноманітної тканини
тощо. Вони були домашнього і мануфактурного (місцевого, іноземного) вироб-
ництва; ткані, плетені, однотонні й поліхромні, орнаментовані й неорнаменто-
вані. Науково-літературні джерела містять відомості про те, що чумаки в доро-
зі зазвичай користувалися шкіряними поясами, а вдома у свята – привозними,
купленими під час своїх подорожей [67].
Один із різновидів шкіряного пояса –
«черес із калитою». Чумаки носили його
в дорозі. Черес мав вигляд довгого шкіря-
ного мішка з пряжкою на одному кінці та
ремінцем на іншому [68].
Взуття.
Долаючи не одну сотню верст шляху
за будь-якої погоди, чумаки дбали про
зручне взуття. Носили чумаки переваж-
но шкіряні чоботи – великі, просторі, щоб
не муляли ніг. Носки чобіт були заокругле-
ні; халяви довгі й широкі. Їх підкочували
зверху вниз, а тоді ще й знизу вверх. Коли
чумаки переходили через воду – халяви
розкочували до краю. В халяви запуска-
ли широкі шаровари. За халяву вкладали
сопілку, люльку, молитву від пропасниці
(писану на папері), ложку тощо [69].П. Мартинович. Ф. Мигаль. Олівець, 1880 р.
235Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Багаті чумаки мали чоботи − сап’янці
(пошиті з сап’яну − тонкої, м’якої козлячої,
овечої, телячої шкіри різноманітних кольо-
рів (червоного, жовтого, синього, зеленого
тощо)), менш заможні – з волячої чи коня-
чої шкіри. Шили такі чоботи сільські, міс-
течкові шевці. В Ромнах, наприклад, цехові
шевці ще в середині ХІХ ст. шили чоботи з
довгими та широкими халявами виключно
для селянського збуту [70].
Взувалися інколи чумаки в постоли
зі свинячої шкіри, які кожен умів сам для
себе виготовити [71]. Цікаво, що постоли за
визначенням не шили, а «морщили».
Найміцнішою для взуття вважалася
шкіра великої рогатої худоби (бика, коро-
ви) – «гов’яжа шкура». За кроєм пошире-
ним типом були чоботи з пришивною до
халяв головкою. На такі чоботи добирали
шкіру трьох сортів: передки «гов’яжі», юхтові (особливо оброблена «шкура»);
підошви – «полувал» (груба шкіра) і халяви з «пахвини» (м’яка, пахова части-
на). «Добрі» витяжні чоботи шилися суціль із яловичої юхти [72].
У дорозі чумак мав при собі найнеобхідніше: хрестик на шиї, кремінь,
губку, кресало, люльку, гаманець (калитку), сопілку, ложку, молитву від пропас-
ниці тощо [73]. Деякі з речей були водночас оздобами: стрічка-застіжка до сороч-
ки (з вовни, льону, коноплі, шовку), ладунка, перстень, пояс, ремінь тощо.
Речі, які завжди мали бути під рукою, чумак чіпляв до пояса: ніж-
циганчук на реміннім припоні; кресало, кремінь, губку, порох у порохівниці,
гаманець. Сопілку, нерозлучну свою супутницю [74], люльку [75], ложку, ріг
із тютюном чумак ховав за халяву.
Чумак-парубок з любов’ю беріг у дорозі вишивану хустину, подаровану
йому на прощання коханою. Така хустка означала заручини. Парубок приво-
зив з дороги дівчині червоні чоботи. А у випадку наглої смерті подарованою
хустиною покривали побратими чумакові лице [76].
Брали у дорогу чумаки також червону китайку. Нею покривали чумака,
вбитого в дорозі.
Ой десь того чумака під Кримом убито,
Червоною китайкою головоньку вкрито [77].
П. Мартинович. О. Буштримиха. Олівець
1875 р.
236 ISSN 2078-0133
Повсякденний одяг чумака вдома
Холодної пори року, коли чумаки пере-
бували в рідних пенатах, одягалися вони,
на загал, як і вся місцева українська люд-
ність. Однак, як зазначали тодішні дослід-
ники й очевидці, вдома чумаки особливо
дбали про чистоту й ошатність своєї одежі.
Можливо й тому, що мандрівне життя
позбавляло їх упродовж тривалого часу
найнеобхідніших зручностей. Про чума-
ка Якима Гирла Тарас Шевченко писав:
«Сорочка на ньому чиста, біла. Шаровари
теж білі. Він не любив різних московських
китайок, а носив все біле» [78].
Наведемо ще кілька свідчень дослід-
ників середини й кінця ХІХ ст. про одяг
чумаків удома.
І живо згадався мені старий Остап, в бі-
лій завжди, як сніг, сорочці, з гладенько виголеним підборіддям, з довгими звис-
лими вниз вусами, з цілою копицею сивастого волосся на голові, підголеного на
лобі й затилку [79].
Той самий козак, якого в літню пору вам часто доводилось бачити в його чу-
мацькому, неймовірно забрудненому костюмі; узимку він в кожусі, білішому за
сніг, обшитому дорогими сірими смушками, у чорній смушевій шапці. Дивіться,
любуйтеся і очам не вірте. Коли це він так міг причепуритись [80].
Узимку вдома чумаки одягали сорочку, чоботи, шапку – що й влітку, тіль-
ки зверху ще й кожуха та кирею. На руках носили довгі, до ліктів, кожушані
рукавиці [81].
Удома допомагала чумакові чепуритись дружина. Вона йому готува-
ла білу, тонку сорочку та китайчані штани; повний шаплик зігрітої води для
купання, настояної барвінком, васильками, запашним чебрецем… [82].
Святковий чумацький одяг
Красиво й ошатно одягалися чумаки та їхні родини у великі церковно-народ-
ні (Різдво, Великдень, Трійцю) та родинні свята. Йдучи до церкви, чумак одягав
жупан із тонкого синього сукна, білу вишиту сорочку, смушеву шапку та черво-
ний пояс [83]. Узимку одягав кожух, обшитий дорогими сірими смушками [84].
Дружина чумака була теж гарно прибрана. Так, на Київщині (на почат-
ку ХІХ ст.) в урочисті дні жінки одягали запаски каламайкові, юпки суконні з
відкладним коміром (з шовку чи парчі), очіпки з дорогої матерії, пояси кольо-
Українська народна картина «Гапка у батька
просить». Олія. 1-а чверть XIX ст.
237Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
рові у смужки – стамбульські, коралові намиста з дукачами, сап’янові чобо-
ти та сірі лляні намітки. Вибілена намітка втрачала свою привабливість [85].
Намітка була найбільш пишним і розкішним головним убором українок.
Молоді чумаки – парубки на Київщині, навперебій, один перед одним у
свята намагалися вирізнитися червоними сап’яновими чоботами, суконними
жупанами, кримськими шапками й одеськими різнобарвними дорогими поя-
сами [86].
Особливо гарними були чумацькі вишиті сорочки, які їм дарували кохані:
І ой вишию-вималюю,
Свойому чумаченьку рукавці,
Шовком шила, шовком шила.
І ой біллю рубила,
Таки свойму чумакові,
Славоньку зробила [87].
У чумацькій слободі – Мурафі, що на Харківщині, в Різдвяні святки
кожна дівчина дарувала своєму залицяльнику довгу стрічку та шовковий
кисет для тютюну. Парубок натомість купував дівчині шовкову хустку [88].
У цій слободі ще наприкінці ХІХ ст. жінки хизувалися своїми розкішними
картатими плахтами, а дівчата червоними чобітками. Жінки там носили чобо-
ти з жовтими, червоними чи зеленими халявами та чорними передками [89].
Про вроджений витончений смак
і любов до краси українок могла багато
сказати й святкова вишита сорочка, яку
шила дівчина іноді протягом півроку.
А скільки поезії в заквітчуванні
дівчатами голови свіжими квітами вліт-
ку і штучними взимку!
Одяг родини чумака
Для створення інтер’єру житла
чумака в музейній експозиції, потрібно
знати як одягалися його домашні: дружи-
на, діти, батьки. Безперечно, в чумацькій
родині всі її члени чоловічої та жіночої
статі одягалися так само, як і вся навко-
лишня людність українська. Відтак, не
будемо характеризувати увесь одяг рід-
них і близьких чумака. Зупинимося лише
на деяких його особливостях.
У наукових, літературних, архівних
джерелах ХІХ ст. знаходимо відомості Г. М’ясоєдов. Дівчина-українка. Олія, 1904 p.
238 ISSN 2078-0133
про те, як ошатно та гарно одягалися в родині чумака. Це й зрозуміло, поза-
як чумаки були здебільшого заможними людьми й мали змогу замовляти
ремісникам-землякам якісний одяг, а також привозити з місцевих і зарубіж-
них ярмарок дорогі гостинці: смушки, сап’яни, шовки, оксамит, парчу, тонке
сукно, оздоби, чоботи, хустки, стрічки, пояси тощо. Згадаймо: у повісті Тараса
Шевченка «Наймичка» молодий чумак Марко своїй нареченій віз із Дону
«парчі, оксамиту, всього дорогого» [90].
Особливо цінувалася у красунь тканина – термолама [91]. Нащадки чума-
ків на Звенигородщині, батьківщині Тараса Шевченка, у 20-х роках ХХ ст. роз-
повідали, що як приїдуть додому чума-
ки, то «дають подарунки своїм хатнім:
жінкам − позлітчаної тканини на очіп-
ки, хустки-казимірки, намисто; чолові-
кам – каламайкові пасасті пояси, виро-
блені жовтими та блакитними смужками,
клинчасті штани (з жовтими й блакитни-
ми клинчиками); дітям – ріжки» [92].
Як ходив у дорогу старий … то чого
тільки не понавозить. Я була завжди вбра-
на, як пава [93].
А гостинців стілько привезли, Господи!
Хусточки й биндички, намиста, пояси, шап-
ки, а малим повні пелени насипали ріжків.
Своїм теж попривозили всього. Знаю, що ма-
тері привезли золотого очіпка й червоні чо-
боти, далебі, як сьогодні знаю, а мені й собі
клинчасті штани й пасасті пояси. Дівчатам
плахти та намиста [94].
Очевидно, що для чумаків було пре-
стижно якнайкраще вбирати свою сім’ю й
родину особливо у святкові, урочисті дні.
«Він (чумак) її ще й убрав гарно: сорочка,
шовком вишивана, плахта золотом та срі-
блом ткана, горсет єдвабний, намисто на
шиї як качалля, аж шию гне. Квітки на голо-
ві всі шуличяні. Прибрав її як паву» [95].
Не тільки про дружину, дітей, батьків,
але й про далеких родичів дбали чумаки.
Ходила в ситцях і шовкових платках дружи-
на небожа багатого чумака [96].П. Мартинович. Хлопець Панько із села
Гусинки. Олівець, 80-ті pp. XIX ст.
239Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Не без того, що й самі чумачки та чумаківни любили чепуритися та при-
биратися. Про це із замилуванням писали тогочасні письменники.
Чисто і хороше вбрана Марта (дружина чумака). В жовтих юхтових чоботах,
у плахті, шовковій червоній юпці [97].
Письменник і етнограф Григорій Данилевський у середині ХІХ ст. із
захопленням описав красуню, доньку чумака Терешка Головатого:
Висока, повна, з русою косою, завширшки з долоню, і на голові з цілою крам-
ничкою стрічок – червоних, синіх, зелених парчевих, стоїть вона в півоберта до
вогню, поважна і горда, не ворушить ні рукою, ні бровою, як справжня багачка –
хуторянка, і навіть слухає з опущеними очима. Великі сірі очі так і дивляться в
душу, а брови, широкі й чорні, як два жуки на доріжці, що зійшлися і не розхо-
дяться. Не завжди вона так носить косу. Іноді підбере її і розділить навпіл, викла-
де на голові, укривши тільки одним вінком із темно-синіх волошок, або утикавши
всю маком, гвоздиками й калиною. На плечах – зелена вовняна юпка, на ногах –
червоні чобітки, на шиї − п’ять або шість разків намиста, червоних і синіх грана-
тів – спадок ще покійної бабусі. А ще срібний дукат на грудях [98].
А ось так виглядала чумаківна наприкінці ХІХ ст.: поділ біленької тон-
кої сорочки, вишитої гладдю, було видно з-під розкішної шовкової або гарус-
ної плахти, юпка (верхній одяг) байкова або ситцева (залежно від погоди) обхо-
плювала стрункий стан, на шиї – дороге намисто, золоті та срібні дукачі, чорна
коса так перевита стрічками всіх кольорів, що не видно навіть волосся [99].
Зазначимо, що одяг для чумака та його родини шили місцеві майстри,
окремі ж його складові (наприклад, сорочку запаску тощо) шили й оздоблю-
вали самі чумаківни та їхні матері. І якщо корали, перли, гранати були привоз-
ними, то дукачі, сережки, персні, хрестики робили українські золотарі.
Рідні й близькі заможних чумаків у ХІХ ст. одягалися іноді рівняючись
на сільську верхівку, або й на міщан. Так, чумак Яким Гирло купив у подару-
нок наймичці Лукії «великий червоний платок, шовковий, матерію на очіпок,
юпку, спідницю, щоб ходила не як сирота, а як роменська міщанка, як нашо-
го голови дочка» [100]. Син чумака зі Слобожанщини Пантелеймон Стовбир
після смерті батька став пнутися в пани – нарядив свою жінку в багаті кунтуші,
люстринові юпки, шовкові запаски, глазетові «кораблики», глазетовий очіпок,
дорогі намиста, бурштини з дукатами чистого золота, срібні хрести тощо [101].
Можна лише уявити як колоритно й ошатно виглядав чумак і його чима-
ла родина, коли вони виїжджали чи виходили з двору до церкви, на гостини,
на храм, на ярмарок тощо.
В основі даної розвідки про одяг і взуття чумаків покладено матеріали
дослідників, письменників – сучасників і очевидців чумакування, коли цей
промисел був ще при силі.
Можна переконливо стверджувати, що основні складові одягу чумаків –
сорочка, штани, свита, кирея, шапка, чоботи, кожух – були характерними для
240 ISSN 2078-0133
всіх осередків чумацького промислу в усіх місцевостях України. Матеріалом
для буденного одягу чумаків були волокно, шкіра, хутро місцевого виробни-
цтва. Святковий одяг чумаків частково вироблялася з привозного матеріалу.
Шили одяг місцеві кравці, шевці, кушніри тощо.
Про дорожній одяг чумаків Київщини є чи не найбільше відомостей:
про широку, білу полотняну домоткану сорочку, вишиту на пазусі вузенькою
«ляхівкою», комір якої застібали ремінцем; про широкі полотняні шаровари
на ремінному очкурі, до якого чіплявся ніж-циганчук; про чоботи з високи-
ми, широкими халявами тощо [102]. Цікаві дані трапляються в науково-літе-
ратурних джерелах про жупани чумаків Слобожанщини та Півдня України.
Важливо було б дослідити одяг чумаків Прикарпаття, Волині, Полісся,
адже навіть у способі носіння сорочки там були свої особливості. Наприклад,
у Волинському Поліссі сорочку з сірого полотна довжиною до колін чоловіки
носили поверх штанів. Підперізувалися поліщуки ремінною попругою, на якій
висіла калита (для губки, кременю, кресала), а біля калити – гаманець (ремінна
піхва для ножа). На голові чоловіки носили шапки з чорного ягнячого смуш-
ку чи суконну ярмулку [103]. Чоловічий одяг волинян складався з білої полот-
няної сорочки, вишитої червоною чи білою заполоччю; полотняних штанів
із невеликою матнею; свитки з чорного домашнього сукна; шкіряного пояса;
чобіт; шапки з овечого хутра [104]. Довгі сорочки, нижче колін і широкі шкі-
ряні пояси носили також придністрянці [105].
Дослідники чумацького промислу ще наприкінці ХІХ ст. зазначали, що
чумацьке вбрання впродовж останніх століть не зазнавало суттєвих змін. Чумаки
були людьми заможними, бували в багатолюдних містах, спілкувалися з представ-
никами різних етносів і при цьому не переймали ні чужоземного, ні уніфікованого
міського вбрання. Щаправда, існує версія, що начебто широкі штани-шаровари та
звичай закладати в них сорочку запозичений від турків або татар. Однак, широкі
штани – давня традиція в Україні, їх носили ще наші далекі предки – скіфи [106].
Дивовижно, що чумаки носили традиційний народний одяг, співали
чумацьких і козацьких пісень, шанували предковічні звичаї навіть тоді, коли
стародавні пісні наприкінці ХІХ ст. витіснялися солдатськими та фабричними;
коли чоловіки одягали піджаки й картузи (замість свит і шапок); коли бандуру
заміняла гармошка [107].
З усіх верств української людності саме чумаки найдовше – аж до 30-х
років ХХ ст., були вірними козацько-хліборобському духу свого народу, поки
більшовицький режим не винищив фізично їх та їхніх родин.
У 1928 р чумак Явтух Жорновий, народжений 1848 р. в с. Керелівка (нині
с. Шевченкове), сказав дослідниці чумацтва Софії Терещенко: «І одягали-
ся чумаки не так, як оці перкальові, що хоч за вітром пускай. Я й тепер отого
машинного на себе не надягну. Оце, як бачите, своє хатнє полотно, а штани як
не з восьми аршинів, то нехай і не показують. Якось отак і докаланю віка» [108].
241Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
Мандруючи світами, чумаки добре знали ціну випробуваним віками сорочці,
шароварам, свиті, кобеняку й кожуху, пошитим з домашнього полотна, сукна і хутра.
Джерела та література
1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ),
ф. XII, од. зб. 73, арк. 3.
2. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України
(далі – ІМФЕ), ф. 1, од. зб. 341, арк. 5.
3. Данилевський Г. Чумаки. – К., 1992. – С. 27.
4. Запис Зяблюк Н.С. від Пилипенко Дарії Семенівни, 1906 р.н., с. Гереженівка Уманського райо-
ну Черкаської обл., 1991 р.
5. Данилевский Г. Чумаки // Библиотека для чтения. Т. 142. – 1857. – Апрель. – С. 264.
6. Георгиевский Д. Чумаки // Русский дневник. – 1859. – № 65 (21 марта). – С. 5.
7. Скальковский А. История Новой Сечи, или Последнего коша Запорожского ; изд. 3–е, ч. 1. –
Одесса, 1885. – С. 101.
8. Попов И. Малороссия и малороссы. – М., 1905. – С. 15.
9. Данилевський Г. Чумаки… – С. 64.
10. Маркевич Н. Украинские мелодии. – М., 1831. – С. 104.
11. Там само.
12. Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию, ч. 1 // Очерки Днепра. – СПб, 1861. – с. 49.
13. Kaindl Fr. Pasterstwo I wierzenia pasterskie u Nuculow // Lud. – 1896. – m. II, z. 3. – S. 207.
14. Головацкий Я.Ф. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. – М., 1878. – Ч. I. – С. 698.
15. Якимович С. Чумак Іван Коломієць // Україна. – 1929. – травень–червень. – С. 5.
16. Георгиевский Д. Вказана праця. – С. 5.
17. Якимович С. Чумак Іван Коломієць // Україна. – 1929. – травень–червень. – С. 108.
18. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 29.
19. Матеріали до вивчення виробничих об’єднань. – Вип. II. Чумаки. – К., 1931. – С. 27.
20. Чумацькі пісні. – К., 1976. – С. 452.
21. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – К., 1995. – С. 168.
22. Запис Зяблюк Н.С. від Пилипенко Дарії Семенівни, 1906 р.н., с. Гереженівка Уманського райо-
ну Черкаської обл., 1991 р.
23. Шевченко Т. Кобзар. – К., 1967. – С. 296.
24. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – К., 1995. – С. 169.
25. Там само.
26. Познанский Б. Одежда малороссов // Труды XII археологического съезда в Харькове 1902 г. – Т.
III. – М., 1905. – С. 195.
27. Запис Зяблюк Н.С. від Івченка Йосипа Павловича, 1905 р.н., с.. Будище Лисянського району
Черкаської обл., 2001 р.
28. ІР НБУВ, ф. XII, од. зб. 73, арк. 5;
29. Січинський В. Чужинці про Україну. – К., 1992. – С. 14.
30. Старицький М. Останні орли. – К., 1968. – С. 492.
31. Познанский Б. Вказана праця. – С. 202.
32. Rulikowski E. Оpis рowiatu wasulkowskiego. – Warszawa, 1853. – S. 156.
33. Воропай О. Звичаї нашого народу. – Т. II. – К., 1991. – С. 411.
34. Бантиш-Каменский Д. История Малой России. – К., 1993. – С. 466.
35. Попов Р. О Малороссии и малороссах. – М., 1877. – С. 29.
36. Запис Зяблюк Н.С. від Момот Сикліти Сергіївни, 1906 р.н., с. Орли Лисянського району
Черкаської обл., 2001 р.
37. Рігельман О. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі. – К., 1994. –С. 407.
38. Чумацькі пісні…– С. 352.
242 ISSN 2078-0133
39. Харьковские губернские ведомости. – 1845. – № 24. – С. 192.
40. Чумацькі пісні…– С. 369.
41. Там само. – С. 386.
42. Там само. – С. 172.
43. Квітка-Основ’яненко Г. Ложные понятия // Квітка-Основ’яненко Г. Зібрання творів у 7-ми
т. – Т. IV. – К., 1979. – С. 322.
44. Познанский Б. Вказана праця. – С. 181.
45. Скальковский А. Вказана праця. – С. 327; Ткаченко Б. Лебедія. – Суми, 2000. – С. 387; Rulikowski
E. Оpis рowiatu wasulkowskiego. – Warszawa, 1853. – S. 154.
46. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 750, арк. 11.
47. Запис Зяблюк Н.С. від Івченка Йосипа Павловича, 1905 р.н., с.. Будище Лисянського району
Черкаської обл., 2001 р.
48. Харьковские губернские ведомости…– С. 192.
49. Георгиевский Д. Вказана праця. – С. 5.
50. Січинський В. Вказана праця. – С. 96, 114.
51. Эварницкий Д. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. – Ч. II. – СПб, 1888. – С. 22.
52. Скальковский А. Вказана праця. – С. 329.
53. Познанский Б. Вказана праця. – С. 189.
54. Чумацькі пісні… С. 256.
55. Запис Зяблюк Н.С. від Пилипенко Дарії Семенівни…
56. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 342, арк. 2.
57. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. – К., 1992. – С. 180.
58. Стельмащук Г. Традиційні головні убори українців. – К., 1993. – С. 86.
59. Георгиевский Д. Вказана праця. – С. 5.
60. В-цкий Н. Очерки дореформенного быта в Полтавском Побережье // Киевская старина. – 1896.
– Т. LIV. – С. 22.
61. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 6.
62. Запис Зяблюк Н.С. від Трушенка Петра Лаврентійовича, 1921 р.н., с. Орли Лисянського району
Черкаської обл., 2004 р.
63. Якимович С. Вказана праця. – С. 107.
64. Січинський В. Вказана праця. – С. 96.
65. Скальковский А. Вказана праця. – С. 325.
66. Там само.
67. Киевские губернские ведомости. – 1855. – № 17. – Часть неоффициальная. – С. 112.
68. Ніколаєва Т. Різновиди традиційного одягу // Українська минувшина. Ілюстрований етногра-
фічний довідник. – К., 1994. – С. 123.
69. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 5.
70. Курилов И. Роменская старина. – Ромны, 1898. – С. 163.
71. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 5.
72. Познанский Б. Вказана праця. – С. 199.
73. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 5.
74. Харьковские губернские ведомости… – С. 190.
75. Справочный листок для Нижегородской ярмарки. – 1861. – № 40. – С. 1.
76. Данилевский Г. Чумаки // Библиотека для чтения… – С. 264.
77. Чумацькі пісні… – С. 276.
78. Шевченко Т. Наймичка // Повне зібрання творів у 6-ти т. – Т. 3. – К., 1968. – С. 69.
79. Икскуль К. Последний чумак // Исторический вестник. – Т. СV. – СПб., 1906. – С. 65.
80. В-цкий Н. Вказана праця. – С. 121.
81. Матеріали до вивчення виробничих об’єднань… – С. 6.
82. В-цкий Н. Вказана праця. – С. 121.
83. Там само. – С. 116.
243Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
84. Там само. – С. 121.
85. Rulikowski E. Вказана праця. – S. 156.
86. Киевские губернские ведомости… – С. 112.
87. Якимович С. Вказана праця. – С. 115.
88. Н.В.Б. Слобода Мурафа Богодуховского уезда // Харьковские губернские ведомости. – 1890.
– № 7. – С. 6.
89. Там само.
90. Шевченко Т. Наймичка… – С. 163.
91. Скальковский А. Вказана праця. – С. 223.
92. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 30.
93. Там само, арк. 79.
94. Там само, арк. 93.
95. Матеріали до вивчення виробничих об’єднань… – С. 46.
96. Данилевский Г. Чумаки // Библиотека для чтения… – С. 264.
97. Шевченко Т. Наймичка… – С. 69.
98. Данилевський Г. Чумаки… – С. 33.
99. В-цкий Н. Вказана праця. – С. 117.
100. Шевченко Т. Наймичка… – С. 85.
101. Квітка-Основ’яненко Г. Вказана праця. – С. 322–324.
102. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 4.
103. Волынские губернские ведомости. – 1859. – № 15. – С. 65.
104. ІР НБУВ, ф. I, од. зб. 33517, арк. 1.
105. Афанасьев А. (Чужбинский). Поездка в Южную Россию. Очерки Днепра. // Афанасьев А.
(Чужбинский). Собр. соч. – Т. 8. – СПб., 1891. – С. 7.
106. Познанский Б. Вказана праця. – С. 195.
107. Трутовский К. Из воспоминаний о поездках на Малороссии // Киевская старина. – 1889. –
Июнь. – С. 585.
108. ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 341, арк. 5.
Зяблюк Н.С. Чумакские наряды ХІХ века
В исследовании рассматривается типология нарядов украинских чумаков XIX в., опреде-
лены их функциональное назначение и ареал бытования.
Ключевые слова: чумаки, наряды, повседневная одежда, праздничная одежда, этнология.
Zyablyuk N.S. Chumak’ dresses in 19th century
The research examined the typology of Ukrainian Chumaks’ costumes in 19th century. defi ned by
their functionality and the range of existence.
Keywords: Chumaks, dresses, casual wear, holiday wear, ethnology.
Подано до друку: 01.05.2012 р.
|