Крем’яні скарби доби енеоліту

У даній розвідці акцентується увага на скарбах крем’яних виробів, зокрема пластин, доби енеоліту. Вони належать до волино-люблінської, трипільської, культури лійчастого посуду та інших культур. Феномен таких «депозитів» є важливим для розуміння господарських, обмінних процесів у тогочасних суспіль...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2012
Main Author:	Охріменко, Г.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2012
Series:	Праці Центру пам’яткознавства
Subjects:	Пам’ятки археології
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80879
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Крем’яні скарби доби енеоліту / Г.В. Охріменко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 161-174. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-80879
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-808792015-04-28T03:01:53Z Крем’яні скарби доби енеоліту Охріменко, Г.В. Пам’ятки археології У даній розвідці акцентується увага на скарбах крем’яних виробів, зокрема пластин, доби енеоліту. Вони належать до волино-люблінської, трипільської, культури лійчастого посуду та інших культур. Феномен таких «депозитів» є важливим для розуміння господарських, обмінних процесів у тогочасних суспільствах, проявах вірувань, тобто духовної культури населення епохи енеоліту території України. В данном исследовании акцентируется внимание на кладах кремневых изделий, в частности пластин, эпохи энеолита. Они принадлежат к волыно-люблинской, трипольской, культуре воронковидных сосудов и других культур. Феномен подобных артефактов является важным для понимания хозяйственных, обменных процессов, особенностей духовной культуры населения эпохи энеолита территории Украины. This study focuses on the hoards of silicon products, including plates, Late Stone Age. They belong to the Volyn-Lublin, Tripoli, culture funnel vessels and other crops. The phenomenon of such artifacts is important to understand the economic, metabolic processes, especially the spiritual culture of the people of the Eneolithic Ukraine. 2012 Article Крем’яні скарби доби енеоліту / Г.В. Охріменко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 161-174. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80879 903.23(477.82)«634» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’ятки археології Пам’ятки археології
spellingShingle	Пам’ятки археології Пам’ятки археології Охріменко, Г.В. Крем’яні скарби доби енеоліту Праці Центру пам’яткознавства
description	У даній розвідці акцентується увага на скарбах крем’яних виробів, зокрема пластин, доби енеоліту. Вони належать до волино-люблінської, трипільської, культури лійчастого посуду та інших культур. Феномен таких «депозитів» є важливим для розуміння господарських, обмінних процесів у тогочасних суспільствах, проявах вірувань, тобто духовної культури населення епохи енеоліту території України.
format	Article
author	Охріменко, Г.В.
author_facet	Охріменко, Г.В.
author_sort	Охріменко, Г.В.
title	Крем’яні скарби доби енеоліту
title_short	Крем’яні скарби доби енеоліту
title_full	Крем’яні скарби доби енеоліту
title_fullStr	Крем’яні скарби доби енеоліту
title_full_unstemmed	Крем’яні скарби доби енеоліту
title_sort	крем’яні скарби доби енеоліту
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2012
topic_facet	Пам’ятки археології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80879
citation_txt	Крем’яні скарби доби енеоліту / Г.В. Охріменко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 161-174. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT ohrímenkogv kremânískarbidobieneolítu
first_indexed	2025-07-06T04:52:56Z
last_indexed	2025-07-06T04:52:56Z
_version_	1836871924129464320
fulltext	161Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 УДК 903.23(477.82)«634» Г.В. ОХРІМЕНКО Крем’яні скарби доби енеоліту У даній розвідці акцентується увага на скарбах крем’яних виробів, зокрема пластин, доби енеоліту. Вони належать до волино-люблінської, трипільської, культури лійчастого посуду та інших культур. Феномен таких «депозитів» є важливим для розуміння господарських, об- мінних процесів у тогочасних суспільствах, проявах вірувань, тобто духовної культури на- селення епохи енеоліту території України. Ключові слова: енеоліт, скарби, крем’яні пластини, нуклеуси. У фондах Волинського краєзнавчого музею зберігається колекція крем’яних виробів із Західної Волині, в т.ч. нуклеуси – заготовки для виготовлення ноже- подібних пластин, самі пластини. Ці вироби належать до періоду енеоліту й пов’язані з трипільською (Рис. 1–2), лійчастого посуду, маліцькою, волино- люблінською культурами (Рис. 3). У IV–III тис. до н.е. такі артефакти мали зна- чну обмінну вартість і часто їх виявляють у вигляді «скарбів», закопаних у землю. Два скарби крем’яних виробів знаходяться у фондах Львівського історич- ного музею. Вони походять із сіл Ільковичі та Шистів Сокальського району Львівської обл. Ці рідкісні знахідки збірок захованих у землі крем’яних плас- тин пов’язують з культурою лійчастого посуду (далі – КЛП) кінця енеоліту [11, с. 9; 12, с. 17; 13, с. 275; 14, с. 127]. Ільковицький скарб виявлений у 1930 р., до його складу входило 20 плас- тин з темно-сірого або чорного напівпрозорого кременю з плямистою тексту- рою [7, с. 146]. Сколи зняті з одноплощинних нуклеусів і мають симетрич- ну форму. Їх довжина 102–206 мм при ширині 20–47 мм і товщині 8–12 мм. Десять пластин мають сліди лускоподібної ретуші. Скарб із Шистова знайдено під час оранки в 1930 р. в ур. Тарасова Гора. Він складався з 46 пластин. Кремінь використано аналогічний до попередньо- го. Пластини зняті теж із подібних нуклеусів. Розміри перших – 161–215×27– 39×7–10 мм. На місці виявлення скарбів були уламки посуду КЛП. Інший скарб пластин знайдено в с. Лудин Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. у 1931 р. під час будівництва дороги. Їх довжина – до 20 см., загальна вага – 40–50 кг. Тут також знайдено уламки посуду КЛП. Не виклю- чено, що ці крем’яні вироби зберігалися в посудинах. Скарб крем’яних пластин, що знаходилися у мисці, відкрито біля с. Зимно (ур. Перевіз) Володимир-Волинського району [24, s. 34, 35]. У 2005 р. на березі р. Сарни (територія скансену в с. Рокині Луцького району Волинської обл.) під час земляних робіт на глибині 0,4–0,5 м виявлено 6 крем’яних пластин і фрагмент посудини ВЛК (Рис. 3). 162 ISSN 2078-0133 163Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 164 ISSN 2078-0133 165Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 У 1991 р. під час розкопок поселення культури лінійно-стрічкової керамі- ки Голишів ІІ Луцького району автором цієї статті знайдено скарб крем’яних і кам’яних виробів, у т.ч. 3 сокири з різних порід каменю (розміри 17,2×6,3 см, 15,9×8 см, 13,4×7,8 см) та 10 пластин (максимальна довжина – 12,8 см, міні- мальна – 8,9 см; максимальна ширина – 3,4 см, мінімальна – 2,6 см) (Рис. 4–5). Скарб відкрито на глибині 110 см від денної поверхні. Походження кременю для виготовлення пластин могло бути різне: з Бродівського району Львівщини, верхів’їв Ікви, Збитенки, Усті, Стубли, око- лиць с. Боремель та з інших місць на Рівненщині. В. Конопля пише, що населен- ня КЛП було частково синхронне носіям маліцької та волино-люблінської куль- тур, а також пізньотрипільської етапів СІ, СІІ [7, с. 147]. Пам’ятки КЛП, зазначає він далі, знаходилися за умовною лінією Барилів–Берестечко–Буяни де поклади кременю та місця його обробки досі не відомі. В. Конопля схилявся до думки, що виходи високоякісного кременю контролювало пізньотрипільське населен- ня (а не волино-люблінське!) і, не виключено, пластини для обміну виробляли також це населення. Наскільки частка західноволинського кременю в крем’яних комплексах населення КЛП була значною, свідчать дані з поселень КЛП Зимно 166 ISSN 2078-0133 та Грудека Надбужного, де відсоток волинського обробленого кременю стано- вив відповідно 98 та 75 % [25, s. 23–25; 28, с. 23; 23, s. 14–15; 6, с. 44; 4, с. 58]. Велика кількість відходів крем’яного виробництва та знарядь на згаданих поселеннях КЛП (Зимно, Грудек Надбужний) вказує на їх місцеве виробни- цтво. Треба думати, що на ці пам’ятки доставлялися підготовлені нуклеуси, з яких на місці виготовляли необхідні вироби. Чи цю роботу (заготовку нуклеу- сів) виконували групи кременярів КЛП, чи пізньотрипільські – сказати важко. Але оскільки в зоні проживання пізньотрипільського населення (басейни Стиру та Горині), часто знаходять кераміку КЛП [10, с. 211], то можна припускати імо- вірність першого варіанту. Як пише В. Конопля, регіони, де здійснювалося його добування, були доступними й відкритими для груп кременярів із середовища КЛП [7, с. 147]. В такому разі, обсяги перенесень або перевезень, якщо такі існу- вали, напівфабрикатів (нуклеусів і пластин) були значними, адже на кожному із поселень знайдено близько 10 тис. артефактів [25, s. 115; 20, s. 12–29]. Скарби культури Кукутень-Трипілля, на думку Д. Куштана, належать до уні- кальних. Серед них широковідомі Карбунівський, Цвіклівський, Городницький, Майданецький та інші, в яких знаходилися прикраси з міді, черепашок, зубів оленя, знаряддя праці. Проте, не менш важливі для науки скарби пластин і нуклеусів [15, с. 85]. У Буго-Дністровському та Буго-Дніпровському регіонах 167Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 відомо шість подібних скарбів. Перший із них знайдений був В. Хвойкою на поселенні Халеп’є (пізнє Трипілля – етап С ІІ) [3, с. 472]. До цього ж етапу, як зазначає Д. Куштан, належать і пізньотрипільські скарби, виявлені в Сандраках (8 пластин), Косенівці (2 скарби по 6 пластин), Івано-Франківську (51 пластина та 2 нуклеуси), а також 2 скарби напівфабрикатів рубальних знарядь (відповідно 20 та 14 заготівок крем’яних сокир) з с. Кислицького Вінницької обл. [8, с. 133]. Ще один скарб відкрито поблизу с. Шарин Уманського району Черкаської обл. на поселенні трипільської культури (етапу С ІІ) Шарин ІІІ. Він знаходився на глибині 1,2 м. Довгі пластини з яких він складався, лежали компактно «пуч- ком». Всього – 19 предметів, сколотих із одного нуклеуса. Кремінь волинсько- го походження – напівпрозорий, темно-сірого кольору [8, с. 133]. Одне із вели- ких родовищ подібного кременю розташоване поблизу майстерень с. Бодаки на березі Горині [16, с. 54–55]. Розміри цих пластин: 16,9–21 см довжини та 2,7–4,0 см ширини. Вони правильної форми з дво- та тригранними спинками. Виконаний Д. Куштаном ремонтаж пластин показав, що вони зняті з велико- го нуклеуса, діаметр якого 25–30 см. Дослідник зазначає, що пластини інших скарбів також виготовлені з одного нуклеуса. Часто знаходили їх в ямках на поселеннях поряд з житлом [8, с. 135]. Як пише Д. Куштан, Шаринський скарб пластин подібний до скарбів із Сандраків, Косенівки, Івано-Франківська. Всі вони складалися з пластин, лише в останньому було два нуклеуси. Для них характерна висока якість кременю (імпортного!), а пластини сколоті з одного нуклеуса. Це були напівфабрикати – не мали слідів додаткової обробки. За словами згаданого автора, в пізньотри- пільський період в Буго-Дніпровському межиріччі «був відчутним брак сиро- вини». Місцевий низькоякісний кремінь, з якого робили скребки, ретушова- ні відщепи, «задовольняв лише потреби тваринницької галузі» [8, с. 137]. Для виготовлення вкладнів до серпів, ножеподібних пластин (які застосовували не лише для того, щоб жати зернові, траву, але й для розрізання м’яса тварин) використовувався волинський кремінь, який становив для місцевого трипіль- ського населення виняткову цінність. Ймовірно, пластини доставляли у віддалені місця в готовому вигляді. Але не виключено, що кремінь оброблявся на місці призначення, тобто нуклеуси з волинських родовищ приносили, наприклад, в район Подніпров’я, і там з них знімали пластини. В такому разі їх легко тепер ремонтажувати. Інакше плас- тини не суміщалися б. Інший варіант: групи кременярів з Подніпров’я могли працювати на волинських родовищах, заготовляючи нуклеуси, які потім самі ж обробляли в «домашніх» умовах. Принесений здалеку кремінь (важкий ван- таж) був, безперечно, цінним. Відстань становила приблизно 400 км, тому на його доставку потрібно було, напевно, в середньому два тижні. 168 ISSN 2078-0133 Те, що місць розщеплення кременю не виявлено, наприклад, біля Шарина ІІІ, не означає, що їх зовсім не було. Проте варіантів кременевого виробництва й обміну могло бути кілька: 1) експедиції кременярів працювали на місцях родовищ, доправляючи потім нуклеуси до різних поселень; 2) пластини, нуклеуси виготовлялися трипільськими майстрами на місці виходів кременю (Листвин, Бодаки, Стеблівка), а вироби чи півфабрикати поширювалися виробниками-«дистриб’юторами» до споживачів; 3) з місць, де відчувався брак якісного кременю, майстри йшли до багатих родовищ, виробляли там необхідні заготівки, вироби (пластини, сокири тощо) і поверталися з ними додому. В енеоліті Європи розвивалася прогресивна технологія виготовлення довгих та супердовгих крем’яних пластин. Ці вироби відомі в Іспанії, Південній Франції, Бельгії, Південно-Східній Польщі, Україні, Болгарії, Угорщині. Крім трипільського, волино-люблінського виробництва пластин відомі інші типи обробки: лендельська, варненська, полгарська, новоданилівська. Причини закопування крем’яних пластин у ямки (схованки) були різними: 1) щоб забезпечити необхідну для оброблення кременю вологу; 2) для надій- ності збереження; 3) не виключено, що такі скарби могли мати ритуально-пре- стижну цінність [3, с. 479]. Під час особливого ритуалу – «полишення посе- лення» – житла наповнювали жертовним посудом і спалювали, а ями – битою керамікою та предметами культу [9, с. 79]; 4) скарби були своєрідним жерт- воприношенням, як, наприклад, «кенотафи» некрополя Варна (Болгарія), де в культові ями складалися цінні речі: золоті прикраси, довгі крем’яні пластини тощо. За цінністю пластини перевищували інший (навіть з дорогоцінних мета- лів) інвентар поховань [1, с. 45]. Це пояснюється посмертним пошануванням реальних або міфічних предків чи вождів [1, с. 51; 8, с. 137]. Цікаві дані до згаданої теми наведено в колективній моногра- фії «Среднестоговская и новоданиловская культуры энеолита Азово- Черноморского региона» (2001) [5, с. 152]. На думку авторів, важливими пам’ятками до вивчення новоданилівської культури є скарби (ІІ половини V тис. до н.е.). В цьому регіоні скарбів крем’яних виробів нараховується близь- ко десяти. Походять вони з басейнів Сіверського Дінця, Нижнього Дніпра. Це Луганський, два Гончаровських, Короновський, Крейдянка, Старо-Орлицький, Перевозні Хутори біля Нікополя [18, с. 640–642]. Так, Гончарівський скарб нараховував 193 предмети з кременю: 6 нуклеусів, 168 великих ножеподіб- них пластин, 7 наконечників дротиків, 12 сокироподібних знарядь [2, с. 55]. Декілька пластин сколоті з одного нуклеуса. Значних розмірів конічні нуклеу- 169Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 си, з яких знімалися великі (до 20 см) пластини, виявлено при похованнях Яма, Чаплі [17, с. 59–60]. Цікаво відмітити таку рису поховального ритуалу ново- данилівського населення: у правій або лівій руці знаходилася велика ножепо- дібна пластина – кинджал – або її фрагмент. Ще одна важлива деталь іншого порядку: в деяких похованнях виявлено численні вироби, якими обдаровува- ли покійників: браслети, підвіски, намистини, кам’яні сокири (зброя!), скреб- ки, наконечники списів, дротиків, стріл, булави, скіпетри та ін. Очевидно, це були поховання еліти: військових вождів, воїнів, що може вказувати на суспіль- ну стратифікацію, владу верхівки, яка і виступала організатором виробництва, обміну, економічного прогресу. Одним із таких поховань було Суворівське, відкрите у 1970 р. Н. Шмаглієм, І. Черняковим. В ньому знайдено відомий конеголовий скіпетр із добруджанського порфіриту [5, с. 19]. У Рівненському районі Рівненської обл. М. Хоміч виявив унікальну пам’ятку в пересохлій долині потічка на оброблюваному тепер полі (ур. Крем’яне). На ній знайдено велику кількість конкрецій кременю та підготовлені до викорис- тання нуклеуси різних форм: більш округлі – для зняття пластинчатих відще- пів, підциліндричні, конусоподібні – для пластин. Зважаючи на їх значні розмі- ри та форми нуклеусів, припускаємо, що вони належать до кінцевого періоду енеоліту і пов’язані з пізньотрипільською культурою (ПТК) та, ймовірно, лій- частого посуду. Ця територія контролювалася носіями ПТК, але тут бували, напевно, і невеликі групи КЛП, на що вказують знахідки їхньої кераміки в широкому ареалі межиріччя Стиру та Горині. Унікальність пам’ятки полягає в тому, що: 1) на площі приблизно 2×0,7 км наявні виходи великих конкрецій високо- якісного кременю; 2) його первинна обробка до стадії нуклеуса виконувалася на місці; 3) велика кількість підготовлених нуклеусів та небагато знарядь (пластин тощо) залишена на місці; 4) на полі не знайдено кераміки (можна припустити, що майстри деякий час могли проживати на сусідніх, більш високих місцях). Як зазначалося вище, ур. Кремінь знаходилося в ареалі проживання населен- ня ПТК, але на полі знайдено знаряддя, які в польській фаховій літературі нази- вають «lupichy» (заготовки) [19], які є типовими для комплексів знарядь КЛП (Рис. 6–7). Вони нагадують долота, стругальні знаряддя для обробки дерева, але разом із дерев’яною ручкою могли виконувати функцію мотики, наприклад – для виймання із землі крем’яних жовен або загострення палиць для цієї ж роботи. Про інше призначення скарбів крем’яних пластин культури лійчасто- го посуду повідомляє А. Броніцкі. Скарби крем’яних пластин КЛП виявлені 170 ISSN 2078-0133 також у сусідній Холмщині. Перший із них знайдено в місцевості Вінцентув, гмина Краснистав [27, s. 27–33], інший – біля Веремовіци [21, s. 29–34]. Обидва пункти лежать на межі Люблінської височини. А. Броніцкі виділяє спільні для обох скарбів особливості: 171Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 1) всі вони знайдені в болотистих місцях невеликих річечок на певній від- стані від поселень; 2) сировина, з якої виготовлені, – волинський кремінь; 172 ISSN 2078-0133 3) великі пластини, зроблені за допомогою мідного посередника, вони тра- пецієподібні або трикутні в поперечному перетині; 4) для їх виробництва використовувалися одноплощинні нуклеуси; 5) всі вироби позбавлені слідів додаткової обробки [21, s. 29–34]. Звичай залишання пожертв божествам води та боліт відомий серед носі- їв КЛП Середньоєвропейської низовини – від Південної Скандинавії до пів- ночі Польщі, звідки й розселилося згадане населення. У південних землероб- ських культур вегетативний культ родючості відомий поряд із культом сокири. Місцем обрядів цієї людності були їх поселення. Північна традиція складання жертв болотам відома з часів мезоліту [26, s. 88]. Вотивними дарами тут висту- пав посуд (керамічний, дерев’яний), кам’яні та крем’яні сокири, м’ясо, люди. Інколи ці пожертви навмисно псували (як це робили трипільці). Так, напри- клад, надщерблювалися пластини зі скарбів. Виявлені скарби крем’яних пластин А. Броніцкі пропонує датувати часом після переломного моменту в обробці кременю: 3250–3100 р. до н.е. Приблизно в той період населення волино-люблінської культури, яке контролювало кращі родовища волинського кременю [27, s. 6, Ryc. 1] могло продукувати напівфа- брикати з параметрами пластин, виявлених у Вінцентові та Веремовіцах [22, s. 9]. На думку цього автора, крем’яні пластини у скарбах датуються 2800– 2500 роками до н.е., тобто часом пізнього Трипілля. Тому питання про вироб- ництво пластин населенням ВЛК або ПТК залишається відкритим. У публікації про скарби крем’яних виробів А. Бритюк звертає увагу на те, що заховані в землі крем’яні комплекси-скарби в басейні Сіверського Дінця потрібно розглядати диференційовано, залежно від їх вмісту. Він пропонує поділити виявлені на цій території скарби на 4 категорії: 1. Засіб обміну (наприклад Ігренський скарб) – таких комплексів небагато. 2. Виробничі комплекси (Серебрянське, комплекс № 2). Вони містять гото- ві вироби та знаряддя для їх виготовлення (ретушери, відбійники, відтискачі). 3. Виробничі набори (Серебрянське, комплекс № 1, Крейдянка). Це чисель- на категорія комплексів – знаряддя та заготовки для їх виробництва. В похо- ваннях також виявлені подібні знаряддя з кістки та рогу, можливо, ретушери. 4. Відходи виробництва [2]. Щодо Волині подібний поділ «скарбів» на категорії також важливий. По-перше, поховальні пам’ятки волинського ареалу енеоліту, доби бронзи не розглядалися досі під кутом зору професійних занять похованих. Однак і явні ремісничі поховання тут невідомі. По-друге, на часі укладання каталогу поді- бних пам’яток хоча б для Західної Волині періоду V–ІІ тис. до н.е. На його основі можна було б робити певні висновки. 173Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 Отже, пояснення практики закопування скарбів крем’яних виробів (нукле- усів, пластин тощо) часто з високоякісного волинського, туронського кременю може бути різне: 1) сакрально-ритуальне призначення (трипільська та лійчас- того посуду культури); 2) з метою збереження для подальшого обміну; 3) скла- дання напівфабрикатів, наприклад, пластин для виготовлення з них при потре- бі знарядь – вкладнів до серпів, скребків, ножів тощо. Джерела та література 1. Авилова Л.И. К изучению социальной структуры и идеологии племён гумельницкой культуры (по данным погребального обряда) / Л.И. Авилова // Советская археология. – 1986. – № 1. – С. 41–53. 2. Бритюк А. Энеолитические клады или производственные наборы / А. Бритюк // Древности Северского Донца : сб. науч. статей. – Луганск : Шлях, 2001. – 106 с. 3. Бурдо Н.Б. Скарб / Н.Б. Бурдо // Енциклопедія трипільської цивілізації : У 2-х т. – К.: Укрполіграфмедіа, 2004. – Т. 2. – С. 479. 4. Захарук Ю.М. До питання про співвідношення і зв’язки між культурою лійчастого посуду і трипільською культурою / Ю.М. Захарук // МДАПВ. – 1959. – Вип. 2. – С. 54–72. 5. Даниленко В.М. Про один поворотний момент в історії Південної Європи / В.М. Даниленко, М.М. Шмаглій // Археологія. – 1972. – № 6. – С. 3–20. 6. Збенович В. Позднее Триполье и его связь с культурами Прикарпатья и Малопольши // Acta Archeologica Carpathica. – 1976 – Т. 16. – С. 21–56. 7. Конопля В. Скарби крем’яних пластин з Ількович і Шистова / В. Конопля // Волино-Подільські археологічні студії. – Л. : [б. в.], 1998 – С.146–159. 8. Куштан Д. Клад кременевого сырья с позднотрипольского поселения Шарин ІІІ / Д. Куштан // Tyragetia. Serie nouă. – Chişinău, 2010. – Vol. IV [XIX], nr. 1: Archaeology and Ancient History. – C. 133–138. 9. Овчинников Э.В. К вопросу о трипольском обряде оставления поселений / Э.В. Овчинников // Проблеми археології Середнього Подніпров’я. До 15-річчя заснування Фастівського дер- жавного краєзнавчого музею. – К. ; Фастів, 2005. – С. 74–84. 10. Охріменко В. Духовна культура енеолітичного населення Волині / В. Охріменко, Н. Скляренко, Г. Охріменко // Нариси культури давньої Волині / За заг. ред. Г. Охріменка. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2006. – С. 101–217. 11. Пастернак Я. Нові археологічні набутки музею Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові за час від 1933-1936 / Я. Пастернак // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. – Львів, 1937.– Т.154. – С. 241–268. 12. Пелещишин Н. Племена культуры воронковидных сосудов / Н. Пелещишин // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (Энеолит, бронза и раннее железо). – К. : Наук. думка, 1990. – С. 35–43. 13. Пелищишин Н.А. Культура воронковидных сосудов / Н.А. Пелещишин // Археология Украинской ССР [В 3-х томах]. Первобытная археология. – К. : Наукова думка, 1985. – Т.1. – С. 273–280. 14. Пелищишин М. Племена культури лійчастого посуду / М. Пелищишин // Стародавнє населення Прикарпаття і Волині (доба первісного ладу). – К. : Наук. думка, 1974. – С. 116–129. 15. Пічкур Є.В. Маловідомий тип скарбів трипільської культури / Є.В. Пічкур // Проблеми архео- логії Середнього Подніпров’я. До 15-річчя заснування Фастівського державного краєзнавчого музею: зб. наук. праць. – К. ; Фастів, 2005. – С. 85–88. 16. Скакун Н. Бодаки – поселение-мастерская на северо-западе трипольской культуры / Н. Скакун, Е. Старкова, А. Самзун, Б. Матева // Трипільський світ і його сусіди: Матеріали доп. Міжнар. наук.-практ. конф. – Збараж, 2001. – С. 54–55. 17. Телегин Д.Я. Среднестоговская и новоданиловская культуры энеолита Азово-Черноморского региона: Археолого-антропологический анализ материалов и каталог памятников / Д.Я. Телегин, А.Л. Нечитайло, И.Д. Потехина, Ю.В. Панченко. – Луганськ : Шлях, 2001. – 152 с. 174 ISSN 2078-0133 18. Формозов А. Клады каменных орудий на территории СССР / А. Формозов // Archeologicke rozgledy. – Praha, 1958 – Rocznik 10. – Sešit 5. – S. 640–644. 19. Balcer B. Krzemień świeciechowski w kulturze pucharów lejkowatych: Eksploatacja obróbka i rozprzestrzenienie / B. Balcer. – Wrocław, 1975. 20. Bronicki A. Badania weryfi kacyjno-sondażowe wyżynnej osady neolitycznej na stanowisku «Grodzisko» w Zimnem, rej. Włodziemerz Wołyński (Ukraina) / A. Bronicki, H. Ochrimenko, A. Zakościelna // Archeologia Polski Środkowo-Wschodniej. – Lublin, 1998. – T. 3. – S. 12–29. 21. Bronicki A. Bagenny depozyt wiorów krzemiennych kultury pucharów lejkowatych z Wincentowa, stan.19, woj. Chelm / A. Bronicki // Sprawozdania Archeologiczne. – 1993. – T. XLV. – S. 29–34. 22. Bronicki A. Kilka uwag o recepcji niźowych elementów kulturowych w spolecznościach, grupy poludniowo-wschodniej kultury pucharów lejkowatych / A. Bronicki // Materialy i sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego. – Rzeszów, 1995. – T.XVI. – S. 7–12. 23. Buszewiсz J. Sprawozdanie z badań osadu neolitychnej w Grudky Nadbuznym, stan. 1c. / J. Buszewiсz // Sprawozdania z badań terenowych w wojewódstwie Zamojskim w 1958 roky. – Zamość, 1988. – S. 14–15. 24. Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia i Polesia Wołyńskiego / A. Cynkałowski. – Warszawa, 1961. – 332 s. 25. Gumiński W. Górdek Nadbużny. Osada kultury pucharów lejkowatych / W. Gumiński. – Wrocław- Warszawa-Kraków, 1989. 26. Jankowska D. Społeczności strefy południowo-zachodniobałtyckiej w dobie neolityzacji: monografja / D. Jankowska. – Poznań, 1990. 27. Kadrow S. Sklad wiorów krzemiennych kultury pucharów lejkowatych z Wincentowa stan. 59, Krasnystaw, woj. Chelm / S. Kadrow // Sprawozdania Archeologiczne. – 1989. –T. 40. – S. 27–33. 28. Kowalczyk I. Osada kultury pucharuw lejkowatych w miejsc. Grudek Nadbużny, pow. Hrubieszow w swietle badań / I. Kowalczyk // WA. – 1954. – T. 23. – S. 23–35. Охрименко Г.В. Кремневые клады эпохи энеолита. В данном исследовании акцентируется внимание на кладах кремневых изделий, в частности пластин, эпохи энеолита. Они принадлежат к волыно-люблинской, три- польской, культуре воронковидных сосудов и других культур. Феномен подобных артефактов является важным для понимания хозяйственных, обменных процессов, особенностей духовной культуры населения эпохи энеолита территории Украины. Ключевые слова: энеолит, сокровища, кремневые пластины, нуклеусы. Okhrimenko G.V. Flint treasures Eneolithic This study focuses on the hoards of silicon products, including plates, Late Stone Age. They belong to the Volyn-Lublin, Tripoli, culture funnel vessels and other crops. The phenomenon of such artifacts is important to understand the economic, metabolic processes, especially the spir- itual culture of the people of the Eneolithic Ukraine. Key words: Eneolithic, treasures, silicon wafer, cores. Подано до друку: 19.11.2012 р.

Крем’яні скарби доби енеоліту

Institution

Similar Items