Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст.
У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приватних іконописних майстерень та іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на початку XX ст. Також окреслюються проблеми, які існували в іконописному живописі вказаного часу....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80887 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. / Т.А. Миколайко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 240-245. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-80887 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-808872015-04-28T03:02:13Z Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. Миколайко, Т.А. Історичне пам’яткознавство У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приватних іконописних майстерень та іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на початку XX ст. Також окреслюються проблеми, які існували в іконописному живописі вказаного часу. В статье раскрывается вопрос о развитии иконописи в Чернигове на примере частных иконописных мастерских и иконных магазинов, которые работали в городе в кон. XIX – нач. XX вв. Также характеризуються проблемы и примеры их решения, которые существовали в иконной живописи того времени. The article describes the questions about of iconography in Chernihiv on the example of private iconography workshops and iconographical stores, which have worked in town in the late 19th – early 20th centuries, and problems that have existed in iconography. 2012 Article Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. / Т.А. Миколайко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 240-245. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80887 [7.046.3:271.2-523.47]:94(477.51)«18/19» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство |
| spellingShingle |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство Миколайко, Т.А. Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приватних іконописних майстерень та іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на початку XX ст.
Також окреслюються проблеми, які існували в іконописному живописі вказаного часу. |
| format |
Article |
| author |
Миколайко, Т.А. |
| author_facet |
Миколайко, Т.А. |
| author_sort |
Миколайко, Т.А. |
| title |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_short |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_full |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_fullStr |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_sort |
іконописні лавки та майстерні у чернігові наприкінці xix – на початку xx ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історичне пам’яткознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80887 |
| citation_txt |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. / Т.А. Миколайко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 240-245. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT mikolajkota íkonopisnílavkitamajsterníučernígovínaprikíncíxixnapočatkuxxst |
| first_indexed |
2025-07-06T04:53:23Z |
| last_indexed |
2025-07-06T04:53:23Z |
| _version_ |
1836871952922312704 |
| fulltext |
240 ISSN 2078-0133
первой половины ХІ в. предпринята попытка атрибуции рисунка-граффити как принад-
лежащего полоцкому князю Брячиславу Святополковичу.
Ключевые слова: эпиграфика, граффити, София Киевская, Брячислав Изяславич,
трезубец, княжеский знак.
Korniyenko V.V. The attribution of prince’s sign from the St. Joachim and Anna nave
of Sophia Kyivska
The article deals with the results of contemporary investigations of graffi ti with the tri-
dent symbol in the St. Joachim and Anna nave of Sophia Kyivska. Basing on the proposed by
S. Byelyetsky dynamic of modifi cation of princely signs in the fi rst half of the XI century we at-
tempt to attribute graffi ti to the Polotsk prince Bryachyslav Izyaslavych.
Key words: epigraphy, graffi ti, St. Sophia of Kyiv, Bryachyslav Izyaslavych, trident,
princely sign.
Подано до друку: 25.10.2012 р.
УДК [7.046.3:271.2-523.47]:94(477.51)«18/19»
Т.А. МИКОЛАЙКО
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові
наприкінці XIX – на початку XX ст.
У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приватних іко-
нописних майстерень та іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на початку XX ст.
Також окреслюються проблеми, які існували в іконописному живописі вказаного часу.
Ключові слова: ікона, іконописна майстерня, Єпархіальний цензурний комітет, народна ікона.
Місто Чернігів зберегло розкішні собори з фрагментами фрески, олійним
живописом і ошатними іконостасами. Малярі й іконописці, які оздоблювали
храми, створювали ікони для іконостасів, чи просто для храмів, були і приїж-
джими, і місцевими. Їх імена залишалися переважно невідомими. Тому сьогод-
ні, мабуть, необхідно звернути увагу на розгляд питання про розвиток іконо-
пису на Чернігівщині на прикладі іконописних шкіл чи майстерень.
Нині дуже мало фундаментальних праць, присвячених місцевим іконо-
писним центрам, їх майстрам. Проблемою наукового вивчення чернігівського
іконопису в XIX ст. була нестача фахівців, тому основна інформація відома з
рукописних джерел таких установ, як консисторія, де матеріал записували цер-
ковні діячі. Про місцевий іконопис можна черпати матеріал з місцевої преси,
заміток знавців церковної старовини та краєзнавців. Користуючись такими
незначними джерелами, все ж спробуємо більш конкретно дослідити тему про
іконописні школи Чернігівщини і, можливо, відкрити нові імена мистців стан-
кового живопису.
241Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
Загалом, ікони на Чернігівщині були привозними, але значна частина ство-
рювалася на місцях.
Перші ікони потрапляли до християнізованої Київської Русі з-за кордону і
мали риси характерні для візантійського іконопису. Їх замовляли князі, боярська
знать у іноземних майстрів. Віруючі ходили на прощу до святих місць, купували
там святі образи, везли їх на батьківщину, або навпаки – в знак благочестя зали-
шали ікони як подарунок окремим церквам і монастирям інших країн.
Дуже мало відомо про станковий живопис Києва, Чернігова, Галицько-
Волинського князівства у XI–XII ст., але письмові джерела свідчать, що мисте-
цтво писання ікон було розвинене у Києві й користувалось любов’ю та шаною
за його межами, популярність київських майстрів була дуже великою.
Від давнього церковного живопису Чернігівщини частково збереглися
деякі фрескові фрагменти XI–XII ст., досить пошкоджені. Ікони ж того часу,
ймовірно загинули. В XVII–XVIII ст. – як у самому Чернігові, так і в регіо-
ні – з’являється багато чудотворних богородичних ікон. Зокрема, найбільш
шанованим є образ Іллінської Божої Матері, створений Геннадієм Дубенським
у 1658 р., для намісного ряду іконостаса чернігівської Іллінської церкви.
У 90-х роках XVII ст. невідомим майстром було виконано список чудотвор-
ної Єлецької ікони Божої Матері, який сьогодні є святинею монастиря. Гравер
Інокентій Щирський у 1688 р. написав копію Любецької Богородиці.
Наприкінці XIX – на початку XX ст. чернігівський іконопис розвивався за
рахунок діяльності майстерень при монастирях єпархії, окремих малярів, цен-
трів місцевого старообрядницького та народного іконопису, приватних іконо-
писних майстерень професійних живописців.
У другій половині XIX ст. на Чернігівщині строгого нагляду за іконописцями
не було, тому з’являється багато ікон виконаних у різних стилях, з різним профе-
сійним підходом, або з неканонічними чи забороненими сюжетами. Це спричини-
ло потребу контролю з боку церковної влади – на початку XX ст. було організовано
Єпархіальний цензурний комітет, аби «неискусно» написані ікони не потрапляли
ні у приватні будинки, ні – тим більше – у православні храми. Для цього ця контр-
олююча інституція створила, навіть, проект правил ікон описання [1].
Причиною створення Комітету були зауваження щодо манери виконання
іконописних робіт, зокрема, в іконописному живописі майстри не дотримува-
лися пропорцій і симетрії, не зображали красу форм. Наголошувалося на тому,
що церковний іконопис початку XX ст. не відрізняється від іконопису, який був
півтора століття тому. Наприклад, у рукописному Указі Св. Синоду від 1767 р.,
який зберігається в архіві однієї з церков Конотопського повіту, говориться, що
під час подорожі Волгою імператриці Катерині ІІ один купець подарував ікону
Св. Трійці з трьома головами і чотирма очами.
242 ISSN 2078-0133
Цензурний комітет вважав, що для впорядкування іконопису, велику
користь дало б введення курсу історії церковного живопису в Чернігівській
семінарії та духовних училищах єпархії, а ще необхідно вести строгий нагляд
за цехами, майстернями «богомазів», які працюють не лише в кожному пові-
ті Чернігівської губернії, але й навіть у селах і хуторах. Звертали увагу і
на те, щоб іконописці були православними віруючими, грамотними, знали
Св. Письмо, праці Св. Отців Церкви та житія святих. Недопустимими вважали
випадки, коли «богомази» прямо на ярмарках перемальовували один образ на
інший. Такий іконопис переслідувався законом [2].
Цензурний комітет з іконопису реальних змін у дотриманні усіх вимог при
написанні ікон не вніс, бо теоретичні засади, на які він мав спиратися, затвер-
джено, а ось в життя втілено не було.
В останній чверті XIX – на початку XX ст. у Чернігові починають пра-
цювати приватні малярні місцевих майстрів, які мали академічну освіту.
Про їх роботу відомо з місцевої періодики. Відомо, що в 1901 р. у Чернігові
була відкрита художньо-іконостасна майстерня художника 1-го ступеню
Імператорської Академії мистецтв Миколи Зеньковича. Розташовувалася вона
в будинку Шугаєвського на розі вулиць Воздвиженської та Мстиславської [3].
Одне із оголошень, розміщених у «Чернігівських губернських відомос-
тях», свідчить про те, що у 1881 р. у Троїцькому архієрейському домі працю-
вав іконописець Терентій Шкляревський, котрий виконував живописні роботи
у цьому будинку та Єлецькому монастирі [4].
Іконописні осередки працювали у чернігівському Свято-Успенському
Єлецькому монастирі. Так, у 1892 р. за ініціативою преосвященного Сергія була
відкрита іконописна школа для приходящих. Розміщувалася майстерня в будинку,
де свого часу проживали настоятелі Єлецького монастиря – Феодосій Углицький,
Іоаникій Галятовський, проповідник Димитрій Ростовський. Будинок Феодосія
Углицького – пам’ятка архітектури національного значення, зберігся до нашого
часу, і є найдавнішою дерев’яною спорудою (ХVII ст.) на Лівобережній Україні [5].
У «Чернігівських єпархіальних відомостях» за 1904 рік міститься оголо-
шення Федора Івановича Кривопалова такого змісту:
Довожу до сведения Духовенство Черниговской Епархии, что мною открыта Ки-
евская Русская мастерская золотых, серебряных, бронзовых чеканных и гальваноплас-
тических изделий, в которой принимаються всевозможные церковные новые работы,
обновления, починка, серебрение и позолоту церковной утвари, а также чеканку риз
на иконы и всевозможные чеканные работы по латуни и отливке, золочение гальва-
ническое и через огонь, серебрение и никилирование разных хозяйственных вещей,
а также принимаються заказы и починка разного рода золотых и серебряных вещей.
Заказы исполняются добросовестно и аккуратно.
Цены умеренные.
243Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
Надеюсь, что Духовенство Черниговской Епархии не оставит без внимания моей
мастерской, которая находится в г. Чернигове, по Хлебопекинской улице1, д. Елецко-
го монастыря № 4.
С почтением Фёдор Иванович Кривопалов» [6].
У 1907 р. в будинку Басанця на вул. Підмонастирській працювала художня іко-
ностасна майстерня Олексія Миколайовича Зайцева. Майстер приймав замовлен-
ня на іконостаси, кіоти, «исправлял и переписывал иконостасную живопись» [7].
Наприкінці XIX – на початку XX ст. ікона стає товаром нарівні з іншими
церковними речами. Тому в Чернігові, як і в інших містах України, відкрива-
ються профільовані крамниці, оптові склади привозних ікон [8].
Так, оптовий склад ікон і церковних речей було відкрито Іваном Івановичем
Зотовим у власній майстерні. Як указує власник, склад і фірма існували «со
дня открытия мощей Святого Феодосия» [9] (1896 р.). На складі І.І. Зотов збу-
вав точні копії ікон Св. Феодосія, чернігівських чудотворних ікон та ікони із
зображенням різних святих. Товар у І.І. Зотова був розрахований як для бага-
тих, так і для бідних церковних приходів. Наприклад, ікони на кипарисовій
дошці з чеканкою по червонному золоту та прикрасами з різнокольорової
емалі коштували від 30 до 125 руб., а на простих дошках без позолоти – напо-
ловину дешевше. Ікони в бронзових чеканних шатах, позолочені через вогонь,
що за якістю могли заміняти срібні, коштували від 65 до 180 руб. Срібні позо-
лочені шати коштували від 35 до 50 руб. за фунт. Усі ікони, які були викона-
ні у майстерні І.І. Зотова чи продавалися на складі, були освячені біля раки
Св. Феодосія – доказом цього були печатки на товарі [9].
Вели торгівлю церковними речами не лише місцеві майстри та іконопис-
ці, але й приїжджі, наприклад московський фабрикант К.А. Збрук. Його торго-
ва лавка розташовувалася в Чернігові «вблизи собора, против бульвара, в доме
Лисовской» [10]. Продавав К.А. Збрук ікони із зображенням Св. Феодосія,
золоті, срібні й емальовані хрестики із зображенням святого, лампадки.
На вул. Шосейній (сучасний просп. Миру) в будинку Маркельса розміщу-
вався оптовий склад ікон і кіотів Д. Строкова. Купити на складі можна було
ікони Феодосія Чернігівського у шатах із чистого срібла 84-ї проби за ціною
від 9 до 170 руб. (залежно від розміру ікони). Ікону Св. Феодосія у 2 аршина
прикрашену срібними з позолотою шатами продавали за 180 руб. На складі у
Д. Строкова завжди було багато ікон: образів Св. Феодосія, виконаних на
кипарисових і вільхових дошках; для наречених – вінчальні ікони Спасителя
та Божої Матері у срібних товстих шатах 84-ї проби (4 руб. і дорожче), золо-
ті обручки 56-ї проби (від 6 руб. за пару); дарохранительниці; Євангелія.
Д. Строков приймав замовлення на ікони Феодосія Чернігівського у своїх
1 Нині колишня Хлібопекинська вулиця іменується вул. Воровського.
244 ISSN 2078-0133
агентствах, які знаходилися у Москві, Санкт-Петербурзі, Саратові, Нижньому-
Новгороді [11].
Поруч із «ученим» і «новоманірним» іконописом, у другій половині XVIII ст.
поширюється на Лівобережній Україні іконописний примітив. Народні ікони –
своєрідне «хобі» для багатьох селян, які вміли тримати пензля в руках, яке,
однак, ставало й основним джерелом прибутку. Про кількість народних іконопис-
ців, які працювали на Чернігівщині, згадує місцевий краєзнавець кінця XVIII ст.
О. Шафонський. У своєму «Чернігівського намісництва топографічному описі»
він вказує, що у Чернігові було 2 іконописці, у Ніжині – 11, Городні – 2 [12].
У XIX ст. на Чернігівщині вже існували досить розвинені майстерні народних
іконописців. Найвідоміші з них перебували в Семенівці (неподалік від Новозибкова)
та Новгороді-Сіверському. Ці майстерні сформували стиль класичної народної
ікони, яка у своїй образній основі стикається з народною картиною – портретом.
На початку XX ст. народний іконопис Чернігівщини все більше тяжіє до кус-
тарного виробництва. Серед етнографічних джерел лише «Короткі нариси кустар-
них промислів Чернігівської губернії за 1913 р.» вважають іконопис промислом
і вказують кількість майстрів, яких нараховано в Чернігівській губернії 13 [12].
Був добре налагоджений ринок збуту народних ікон. Продавались вони на
базарах і ярмарках у містах України. Коштувала така ікона приблизно 2 руб. –
тоді за ці гроші можна було купити порося чи мішок пшениці…
Народні ікони були лише ужитковими, бо в ортодоксальній церкви вони не
допускалися. Церковна влада переслідувала такі ікони як неканонічні та гріхов-
ні, забороняла їх встановлення та продаж. У другій половині XIX ст. у Київській
і Чернігівській єпархіях були видані накази, які забороняли продаж народних
ікон. До переслідування народної ікони залучалась, навіть, поліція [13].
Проаналізувавши матеріали, вміщені в «Чернігівських губернських відомос-
тях» за 80-ті роки XIX ст. та видання початку XX ст., можна частково прослід-
кувати, на якому рівні розвивався іконопис у Чернігові. Так, осередками малю-
вання ікон залишаються монастирі, де відкриваються іконописні школи, або
індивідуально працюють монахи чи священики. Значна частина святих образів
створювалася світськими майстрами, які мали спеціалізовану освіту. Вони були
частіше не місцевими, приїзджими. Малярську продукцію іконописців можна
було придбати на ярмарках або в спеціалізованих іконних крамницях Чернігова.
Такі лавки часто були одночасно й майстернями, де можна не лише купити
ікону, але й замовити нову чи відреставрувати стару. Ймовірно, ікони в той час
були вельми прибутковим товаром, як для професійних, так і для народних май-
стрів. Через це, мабуть, святі образи не завжди відзначалися високим професі-
оналізмом. Реальна робота з контролю іконописців не проводилася – хоч такі
245Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
спроби й робилися (які так і залишилися на паперах і в планах). Тому ікони, які
створювалися на Чернігівщині були різнопланові й різного ґатунку.
Джерела та література
1. Васютинский Ф. Историческая справка // Прибавление к Черниговским епархиальным извес-
тиям (ч. неоф.). – 1908. – № 3. – С. 86–94.
2. Могилевский Н. Несколько слов к вопросу об упорядочении нашего иконописания //
Прибавление к Черниговским епархиальным известиям (неоф. ч.). – 1911. – № 9. – С. 286–289.
3. Объвление // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. – 1901. – № 4. – С. 160.
4. Объявление // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. – 1881. – № 7. – С. 143.
5. Доценко А. В., Шевчик І.С. Чернігівський Єлецький монастир: історія і діяльність // Чернігівські
старожитності: Наук. зб. / Нац. арх.-іст. заповідник «Чернігів стародавній». – Чернігів: вид.
Лозовий В. М., 2010. – Вип. 3: До 950-річчя заснування Чернігівського Свято-Успенського
Єлецького монастиря. – С. 57.
6. Киевская русская мастерская золотых, серебряных, бронзовых, чеканных изделий //
Прибавления к Черниговским епархильным известиям. – 1904. –№ 21. – С. 776.
7. Художественная иконостасная мастерская А.Н. Зайцева в Чернигове // Прибавление к
Черниговским епархиальным известиям. – 1907. – № 16. – С. 578.
8. Курач С. До проблем існування і наукового вивчення іконопису на Придесенні. // Сіверянський
літопис. – 1997. – № 6. – С. 51–56.
9. От оптового склада икон, киотов и церковной утвари // Прибавление к Черниговским
епархиальным известиям. – 1903. – № 21. – С. 748.
10. Иконная торговля // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. – 1897. – № 23. –
С. 909 – 910.
11. Уведомление от оптового склада икон и киотов // Прибавление к Черниговским епархиальным
известиям. – 1898. – № 3. – С. 176–177.
12. Пономаревська О. Центри народного іконопису північно-східного Полісся. Історико-культурні
проблеми визначення [Електроний ресурс] // Міст: мистецтво історія сучасність теорія.
Вип. 4–5 [веб-сайт]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mist/2008_4-5/
PDF%5CMIST-4. – Назва з екрану (01.11.2012).
13. Фесенко Л. Ікони коваля Вакули // Робітнича газета. – 1997 – 29 січня. – С. 4.
Мыколайко Т.А. Иконописные лавки и мастерские в Чернигове в кон. XIX –
нач. XX вв.
В статье раскрывается вопрос о развитии иконописи в Чернигове на примере частных
иконописных мастерских и иконных магазинов, которые работали в городе в кон. XIX –
нач. XX вв. Также характеризуються проблемы и примеры их решения, которые существовали
в иконной живописи того времени.
Ключевые слова: икона, иконописная мастерская, Епархиальный цезурный комитет, на-
родная икона.
Mykolayko T.A. Iconography workshops and stores in Chernihiv in the late 19th – ear-
ly 20th centuries.
The article describes the questions about of iconography in Chernihiv on the example of pri-
vate iconography workshops and iconographical stores, which have worked in town in the late
19th – early 20th centuries, and problems that have existed in iconography.
Key words: icon, icon workshop, the Eparchial censorship committee, folk icon.
Подано до друку: 14.11.2012 р.
|