Про заснування міста Іванкова Київської області

Стаття присвячена комплексному аналізу археологічних матеріалів і пізньосередньовічних документів, які стосуються міста Іванкова Київської обл. Містить історію археологічних досліджень городища в центрі міста і уточнює час та обставини заснування тут наприкінці XVI ст. замку та містечка. З’ясован...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Чміль, Л.В., Чекановський, А.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2012
Назва видання:	Праці Центру пам’яткознавства
Теми:	Міста і містечки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80889
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Про заснування міста Іванкова Київської області / Л.В. Чміль, А.А. Чекановський // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 256-274. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-80889
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-808892015-04-28T03:02:00Z Про заснування міста Іванкова Київської області Чміль, Л.В. Чекановський, А.А. Міста і містечки Стаття присвячена комплексному аналізу археологічних матеріалів і пізньосередньовічних документів, які стосуються міста Іванкова Київської обл. Містить історію археологічних досліджень городища в центрі міста і уточнює час та обставини заснування тут наприкінці XVI ст. замку та містечка. З’ясовано історіографічні помилки щодо цього питання у попередніх роботах істориків. Статья посвящена комплексному анализу археологических материалов и позднесредневековых документов, которые касаются основания города Иванкова Киевской обл. Содержит историю археологических исследований городища в центре города и уточняет время и обстоятельства основания здесь в конце XVI в. замка и местечка. Выявлены историографические ошибки, касающиеся этого вопроса в предшествующих работах историков. The article is dedicated to the complex analysis of archaeological materials and the late medieval documents concerning the town Ivankiv (Kyiv region). It considers the history of archaeological researches in the center of the settlement and specifi es period and circumstances of the castle and the settlement Ivankiv foundation at the end of the 16th century. Authors elucidate historiographic errors in previous historic essays concerning this question. 2012 Article Про заснування міста Іванкова Київської області / Л.В. Чміль, А.А. Чекановський // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 256-274. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80889 [902:908](477.41)«15/18» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міста і містечки Міста і містечки
spellingShingle	Міста і містечки Міста і містечки Чміль, Л.В. Чекановський, А.А. Про заснування міста Іванкова Київської області Праці Центру пам’яткознавства
description	Стаття присвячена комплексному аналізу археологічних матеріалів і пізньосередньовічних документів, які стосуються міста Іванкова Київської обл. Містить історію археологічних досліджень городища в центрі міста і уточнює час та обставини заснування тут наприкінці XVI ст. замку та містечка. З’ясовано історіографічні помилки щодо цього питання у попередніх роботах істориків.
format	Article
author	Чміль, Л.В. Чекановський, А.А.
author_facet	Чміль, Л.В. Чекановський, А.А.
author_sort	Чміль, Л.В.
title	Про заснування міста Іванкова Київської області
title_short	Про заснування міста Іванкова Київської області
title_full	Про заснування міста Іванкова Київської області
title_fullStr	Про заснування міста Іванкова Київської області
title_full_unstemmed	Про заснування міста Іванкова Київської області
title_sort	про заснування міста іванкова київської області
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2012
topic_facet	Міста і містечки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/80889
citation_txt	Про заснування міста Іванкова Київської області / Л.В. Чміль, А.А. Чекановський // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 256-274. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT čmílʹlv prozasnuvannâmístaívankovakiívsʹkoíoblastí AT čekanovsʹkijaa prozasnuvannâmístaívankovakiívsʹkoíoblastí
first_indexed	2025-07-06T04:56:05Z
last_indexed	2025-07-06T04:56:05Z
_version_	1836872147736199168
fulltext	Ðîçä³ë ²XÌ²ÑÒÀ ² Ì²ÑÒÅ×ÊÈ УДК [902:908](477.41)«15/18» Л.В. ЧМІЛЬ, А.А. ЧЕКАНОВСЬКИЙ Про заснування міста Іванкова Київської області Стаття присвячена комплексному аналізу археологічних ма- теріалів і пізньосередньовічних документів, які стосуються міста Іванкова Київської обл. Містить історію археологічних досліджень городища в центрі міста і уточнює час та обставини заснування тут наприкінці XVI ст. замку та містечка. З’ясовано історіографічні по- милки щодо цього питання у попередніх роботах істориків. Ключові слова: Іванків, заснування мстечка, замок, Олехнович Юхнович, Проскура, Лозка, Олізар Волочкевич, кераміка, городи- ще, замчище, Іванківський ключ, землеволодіння, історіографія. Нині вивчення пізньосередньовічного і ранньомо- дернового часу зайняло достойне місце в проблемати- ці української археології та історії. З’ясування фактів цього періоду дозволяє завдяки ретроспективному ана- лізу також досліджувати деякі проблеми більш ранньо- го часу, зокрема – структуру заселення. Ця робота є першою спробою комплексно розгля- нути проблему заснування міста Іванкова та історію його замку за археологічними та писемними джерела- ми. Іванків знаходиться у Київському Поліссі, розта- шований на лівому високому березі р. Тетерів. У цен- трі міста є залишки городища давньоруського часу. Відомо також, що в XVII ст. на цьому місці знаходив- ся замок. Уперше ця пам’ятка була описана в 1848 р. І. Фундуклеєм. Від нього дізнаємося, що «в местечке Иванков есть замок. В 1834 году он разрушен до осно- вания тамошним управителем. Помещичий двор этого местечка называется также замком; в прежние време- на был он обведен высокими валами и глубоким рвом, в который входила вода из реки Тетерева. Для въезда устроены были два моста и двое ворот, из которых над одними возвышалась башня с часами. Во время раскапывания валов (в 1834 году) находимы были человечьи кости» [1]. Пізніше, в 1864 р. ці ж дані наводив Л. Похилевич, додаючи, що панський маєток і церква знаходяться всере- дині замку. Він вважав, що ця місцевість нази- валася спочатку Труденевщиною, а потім – Пасинківщиною, а з 1589 р. стала зватись міс- том Івановим від Івана Проскури-Сущанського, київського міського судді [2]. Л. Похилевич також прослідковує подальшу історію містечка до середини ХІХ ст. [3] Е. Руліковський подає ті ж відомості про замок, але поточнює, що він був споруджений Іваном Проскурою-Сущанським, якому в другій половині XVI ст. належа- ла Пасинківщина і який осадив тут людей, заснував поселення й назвав його на свою честь Іванковом [4]. О. Яблоновський вважає часом закладення замку приблизно 1590 р. [5]. Історію цієї місцевості XV–XVI ст. також про- стежив П. Клепатський, спираючись на праці Л. Похилевича та Е. Руліковського, використо- вуючи також деякі нові документи [6]. Згадка про замок увійшла й до «Археологической карты Киевской губернии» В. Антоновича [7]. Ось, власне, і вся інформація про пам’ятку, зібрана науковцями ХІХ ст. У ХХ ст. у краєзнавчих пра- цях з історії Іванкова (головними з яких можна назвати розвідки Б. Гордієнка та І. Лапенка) та у довідковій літературі було використано ще кілька документів, переважно XVII–XVIII ст., але основою цих розвідок залишалися роботи істориків ХІХ ст., зосібна Л. Похилевича [8]. Праця польського дослідника В. Бобінського, навпаки, більше спирається на дослідження Е. Руліковського й О. Яблоновського [9]. Таким чином, в історіографії було висловлено 2 вер- сії історії Іванкова XV–XVIII ст., які хоч і збі- Рис. 1. Сторінка зі щоденника М. Кучери з окомірним планом Іванківського городища. Рис. 2. Яр з північного боку городи- ща. Вигляд із заходу. 257Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012 258 ISSN 2078-0133 гаються в основних момен- тах, але все ж мають чималі розбіжності, про що буде сказано нижче. Щодо самої пам’ятки, то більше інфор- мації про неї дали археоло- гічні розвідки. У ХХ ст. місце замчища кілька разів обстежувалося археологами, але без розко- пок і, навіть, шурфування. Наприкінці 1940-х років тут проводив розвідки П. Третьяков. Він уперше поставив питання про існування на цьому місці давньоруського городища: …древнее городище имеется в Иванкове. Оно также очень плохо сохранилось – на его месте в старое время была усадьба, а ныне находится городской сад. Горо- дище занимает треугольный мыс высокого берега, с двух сторон ограниченный крутыми склонами. По основанию мыса в древности проходили вал и ров. Очень может быть, что городище занимало и соседний мыс берега. На берегу Тетерева, у основания городища, видны в обнажениях многочисленные землянки, однако не «древлянского» времени, а более поздние, ХІ–ХІІІ вв. В этот период здесь было, по- видимому, очень значительное поселение [10]. У 1970 р. тут проводив розвідки М. Кучера, який виконав схематичний план городища [11] (рис. 1). За цим планом можна на місцевості визначити залиш- ки ровів: один – це глибокий яр, що розрізає високий берег р. Тетерів з півночі від городища (рис. 2), інший – майже засипаний ярок перед краєзнавчим музе- єм у південній частині (рис. 3). Поперечна частина рову, яка з’єднувала ці два яри, позначена на плані як неглибоке пониження поверхні, що зараз уже не фіксується. Площа городища – 0,75 га, довжина приблизно 120 м, ширина – 60-70 м. В обриві над річкою М. Кучера зібрав кілька уламків вінець посудин ХІ–ХІІІ ст. й уламки грубих стінок горщиків з широким заглибленим лінійним орнаментом, які відносяться до часу не пізніше рубежу Х–ХІ ст. За визначен- ням М. Кучери, ця пам’ятка є простим мисовим городищем, що було заснова- не на рубежі Х–ХІ ст. й існувало в ХІІ–ХІІІ ст. Дослідник відносить його до одного зі значних населених пунктів Середнього Подніпров’я, що відігравали важливу роль у захисті правобережної Київщини від нападів степових кочови- ків [12]. У 1993 р. в басейні р. Тетерев проводили розвідки П. Покас і О. Сєров, за матеріалами яких складено карту археологічних пам’яток, що знаходить- ся в місцевому краєзнавчому музеї. Але їхні дані щодо городища в основно- Рис. 3. Яр з південного боку городища. Вигляд зі сходу. 259Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 му повторюють інформа- цію М. Кучери. Сучасний вигляд цього місця, порівняно з часом досліджень М. Кучери, змі- нено кількаразовими ніве- люваннями під час благо- устрою території, де нині розташовано міський парк. На території, обмеженій ярами і можливими залиш- ками ровів, знахідки під- йомного матеріалу майже не трапляються. Але за межами цієї території куль- турний шар зберігся краще. Так, на території біля міс- цевого музею, на південь від городища, зібрано ліпну кераміку поки що неви- значеного часу (хоча деякі товстостінні фрагменти з домішкою крупної жорстви можуть датуватись другою половиною І тис. н.е.) та фрагменти давньорусько- го гончарного посуду Х– ХІІ ст. (рис. 4). З північного боку городища, в парку біля школи мистецтв, кераміка Х–ХІІ ст. представлена поо- динокими знахідками. Зате тут масово зустрічають- ся фрагменти посуду кінця XVII–XVIII ст., деякі він- чики горщиків можна від- нести до початку – першої половини XVII ст. (рис. 5). Рис. 4. Кераміка Х–ХІІ ст. з території на південь від городища. Рис. 5. Кераміка початку XVII ст. (1), середини XVII ст. (2, 3) та кінця XVII–XVIIІ ст. з територій на південь (2) та на північ від городища. 260 ISSN 2078-0133 Нечисленні фрагменти дав- ньоруської кераміки також трапляються в осипах кру- того схилу біля річки, але слідів землянок, які бачив П. Третьяков, вже не поміт- но – край мису з того часу дуже сильно змінився через постійні зсуви ґрун- ту. Кераміка XVII–XVIII ст. трапляється також у сади- бах на вул. Шевченка, що пролягає біля міського парку. На одній з цих садиб, на відстані не менше 200 м від замчища, знайдено також лівонський солід Карла Густава 1655 р.1 (рис. 6). Окрім цієї інформації, існують перекази про підземні ходи, місця виходу яких знаходилися у ровах з півночі та з півдня від замку. Інші перекази вказу- ють на знахідки людських кісток у різних частинах сучасного міського парку: на сусідньому з городищем мисі північніше городища-замчища і на місці зне- сеної церкви, а також на крайніх садибах на вул. Шевченка, де, вірогідно, був цвинтар пізнішого часу. Кістки, знайдені у валах у 1834 р., могли походити з могильника поблизу від замку, землю з якого брали для спорудження валів. Таким чином, з наведених матеріалів можемо зробити висновок, що на цій території існувало давньоруське городище Х–ХІІІ ст. (хоча питання про час пер- шого поселення залишається відкритим). Наприкінці XVI ст. тут споруджуєть- ся замок, ймовірно, з використанням залишків старої фортифікації, оскільки досить значна частина давньоруських городищ Київщини використовувалася як укріплені пункти за доби пізнього середньовіччя [13]. Замок знесений у 1834 р. під час будівництва нового маєтку. Цікаво, що цей маєток ще досить довго про- довжували називати «замком». Не дивлячись на досить давні відомості про пам’ятку, масштабні наукові дослідження на ній не проводилися. Інформація в писемних джерелах скупа і в багатьох моментах суперечлива. Крім того, значна частина свідчень писемних джерел, які були опубліковані в середині ХІХ ст., відтоді просто механічно цитувалися. Деякі подібні цитати створили історіо- графічні міфи, котрі через тривалу неувагу до вказаного періоду історії України закріпилися у науково-популярній і частково у фаховій літературі. Документи, щo містяться в «Żródła dziejowe» й інших збірниках, виданих у ХІХ ст., дають можливість прослідкувати долю місцевості, в якій знаходиться сучасне місто 1 Визначення Г.А. Козубовського. Рис. 6. Солід Карла Густава 1655 р., знайдений неподалік Іванківського замчища. 261Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 Іванків, протягом другої половини XV – початку XVII ст., і критично поставити- ся до частини фактів, котрі наводили автори у ХІХ ст. й продовжують повторю- вати нинішні публікації. Плутанину посилює існування на території Київщини та Житомирщини кількох населених пунктів з назвою Іванків, оскільки їх влас- ники часом згадуються разом у одних документах [14]. У середині XV ст. київський князь Олелько Володимирович (час правлін- ня 1443–1455 роки) надав землі, на яких пізніше виник Іванків, своєму бояри- нові Олехну Юхновичу. А. Стороженко в публікації відповідних документів датує цю подію 3 лютого 1455 р. [15]. Спадщина Івана Олехновича Юхновича перейшла його дочкам Марії, Орині та синам – Федору й Василію. Останній на той час був у татарському полоні. Після смерті обох братів Марія та Орина роз- поділяють спадкові землі між собою. А. Стороженко датує цю подію липнем 1524 р., а П. Клепатський – 1494 р. (4/VII інд. 12), що нам здається більш віро- гідним з огляду на датування інших документів і подій [16]. На той час дочки Івана Олехновича Юхновича були вже заміжні: Марія за Федором Лозкою, а Орина за Сенком Проскурою-Сущанським. Марія отримала на півночі Київщини Мелеховщизну, Труденевщизну, Тригубовщизну (на той час в заставі у Михайла Половця). Орина отримала на р. Ірпінь – Білки, Веприки, Мохнач, Махновщину, на р. Унава – Острови (всі населені пункти з-під застави у Михайла Половця викуплені коштом Марії). Зміст цих же документів подано й у «Żródla dziejowe» під 1618 р. з приводу поділу маєтностей між нащадками Івана Проскури [17]. П. Клепатський слушно вважає, що невірно ототожнювати Труденичі та Пасинковщину. Хоча вони були розташовані близько, але належали різним сім’ям із близькими міжродинними зв’язками [18]. Пасинковщину й Труденичі також практично ототожнювали з Іванковом. Але аналіз джерел показує, що всі три населені пункти були окремими поселеннями і згадуються в документах одночасно. Так, Пасинковичі фігурують як маєтність Проскури, а Труденичі – як власність Лозок. (У джерелах назва поселення має кілька написань – Труденичі, Труденевичі, Турденевці). Маємо згадку документа 1507 р. про поділ спадку Бориса Лози, за яким с. Турденевці переходить його сину Олехну («wies Turdenewce nad rz. Teterewia»). В 1525 р. воно перебуває у володінні Яцка Лози. Є повідомлення 1586 р. про «атамана турденевскаго» з «имения Иванова». З 1618 р. Труденевичі вже постійно згадуються в складі Іванківської волості. Локалізація села наразі не з’ясована. З середини XV ст. до 1645 р. Труденевичі (Турденевці) перераховуються разом із Пуковим і Феневичами, які знаходили- ся на р. Здвиж. У XV ст. населений пункт згадується як «Труденевсчина над Тетеревъю», в 1618 р. – «маетность Труденевсчина, прозываемые Феневичи» (хоча в іншому документі – «Тригубовщизни, званої Феневичі», в подальшому 262 ISSN 2078-0133 Труденовичі та Феневичі перераховуються разом в одних документах). У спис- ках сіл 1672–1683 років це поселення вже перераховується між Обуховичами і Станішівкою, а в 1683 р. згадується як запустіле село «Труденичи под Обуховичами». У середині XVIII ст. документи повідомляють про урочище Труденевщина в маєтку Унин на р. Таль [19]. Можливо, у писемних джерелах мова йде про різні населені пункти зі схожою назвою. Пасинковичі вперше згадуються в декреті київського воєводи Немировича (1514–1541 рр.), за яким Яцко Борисович Лозка передав запис на маєтність Тимофію Проскурі як «рекомпенсат» посагу померлої дружини, котра була сестрою Яцка [20]. В 1524 р. Сигізмунд підтверджує київському земянину2 Тишку Проскурі землю пусту Пасинковщину на Тетереві [21]. Пасинковичі зга- дуються в документах до початку XVII ст., надалі ці згадки зникають. Ймовірно, це поселення знаходилося близько до Іванкова і, можливо, пізніше з ним злилося. Перший відомий власник Пасинковичів Тишко Проскура – син Орини та Сенка [22]. Він згадується в документах протягом майже всієї першої поло- вини XVI ст. Так, у 1508–1509 і 1517 років він разом із Яцком Лозкою серед інших урядників бере участь у поділі кордонів маєтностей київських монасти- рів, у 1532 р. згадується у витратних записах скарбу, в 1541 р. разом з Олізаром Волчкевичем просить у Сигізмунда І Чорнобильський замок3 на дворічне дер- жання [23]. Невдовзі він отримує цю посаду – П. Клепатський вважає, що Тишко Проскура тримав Чорнобильський замок у 1543–1544 р., а Н. Яковенко називає 1545–1547 роки. Остання дата підтверджується документом 1546 р., коли Тишко названий державцею цього замку [24]. У 1571 р. Пасинковщиною вже володів Іван Тимофійович Проскура, київський гродський суддя, син Тишка Проскури [25]. Цим роком датова- на справа про розмежування земель, у якій докладно описані межі його маєт- ків Пасинковичів і Обуховичів [26]. Іван Проскура в 1581 р. платив податок з Пасинковщини, яка на той час вже мала 8 осілих, 6 дворів і попа (8 osiadł., zagrod. 6, pop i fl.) [27]. Він вважається засновником садиби-замку, який назвав своїм іменем. Л. Похилевич подає 1589 р. як рік першої згадки назви «Іванков». Але маємо документ 1586 р., в якому фігурує назва «Иванов». У «Żródła dziej- owe» ця назва зустрічається з 1598 р. Там же міститься запис маєтностей Івана Проскури на дружину, де фігурує назва «Іванін» [28]. Цей документ записа- но під 1602 р., але він мав бути складений ще за життя Івана Проскури, тобто, 2 Земяни – одна з назв бояр, які повинні були нести військову та замкову служби, за що отримували земельні володіння. 3 Чорнобильський замок, заснований близько 1520 р., давався київським боярам в почергове держання на 1–2 роки до 1569 р., коли Чорнобильський повіт був приєднаний до Київського староства. 263Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 принаймні, до 1586 р. Також у документах кінця XVI – початку XVII ст. замок називається «Іванов, званий Пар» [29]. Іван Проскура відписав свої маєтності дружині Овдотії (Євдоксії) Семенівні Кмітянці. Після його смерті вона вдруге вийшла заміж за Миколая Янушевича Гулевича Дольского, київського ключника і городничого (з 1595 р., помер близько 1607 р.) [30]. Особа О. Кмітянки чомусь також стала джерелом іншо- го варіанта історії заснування Іванкова, викладеного Е. Руліковським. Він влас- никами земель, де виник сучасний Іванків, називає Половців-Рожиновських, Івана Немирича та Філона Кміту. Можливо, тут трапилася плутанина з іншим Іванковом із володінь Немирича [31]. Думка про те, що Пасинковщина в складі Трудиновської землі перейшла до Проскур в якості посагу від Кмітів, побутува- ла в польській історіографії як ХІХ ст., так продовжує повторюватися й у сучас- них публікаціях [32]. Е. Руліковський спирався на привілей київського князя Олелька Володимировича (1443–1455), даний Половцю Рожиновському на володіння землею Трудиновською [33]. П. Клепатський вважає, що Трудиновичі були надані князем Олельком спочатку Михайлові Половцю, а потім були пере- дані Олехну Юхновичу. В документах про розділ спадщини Олехни вказано, що Михайло Половець тримав ці маєтності у заставі, а не у власності. Інший документ, на який спирається Е. Руліковський, на жаль, нам невідомий. Сказано лише, що: «Маємо слід в судових документах, що в 1586 р. Трудиновичі вже належали матері славного Філона Кміти, на ім’я Євдотії (вдруге заміж- ньої) Миколаєвої Гулевичової, вона того ж року записала Трудиновщизну, Малеховщизну, Трибуховщизну, половину в Загальцях і Мойсейках дочці своїй Євдоксії Кмітянці, заміжньої за Іваном Проскурою Сущанським, суддею грод- ським київським. Іван Проскура взяв ті володіння в посаг»4 [34]. Вказівка на те, що Овдотія в другому шлюбі Миколаєва Гулевичова, свідчить про те, що тут мова йде про одну і ту саму жінку – вдову Івана Проскури. Не маючи цього доку- мента, звичайно важко визначити достовірність даного повідомлення. Рік смерті Івана Проскури можна приблизно визначити як 1584–1585. У 1586 р в справі про межу земель на р. Жерева, Овдотія вже названа дружиною Миколая Гулевича. Маємо також документ 1587 р., в якому йдеться про розділ спадку померлого Івана Проскури, і хазяйку Пасинковичів теж названо «пані Гулевичовая». [35]. Отже, Іванків мав бути заснований раніше 1585 року. Цікаво, що будучи заміж- ньою, Овдотія зберігає право власності на успадковані села за собою і бере участь у деяких судових справах щодо спадщини без чоловіка. Овдотія (Євдоксія) Семенівна Кмітянка доводилася сестрою Філону Семеновичу Кміті (помер 1587 р.), що був остерським (1562 р.) та чорно- 4 Тут і далі переклад з польської авторський 264 ISSN 2078-0133 бильським (1564 р.) державцею, титулярним смоленським воєводою (в 1579– 1587 роках) [36]. Замолоду Філон Кміта й Іван Проскура були бойовими товаришами. Як каже Е. Руліковський: «обидва ці мужі довгі роки не скла- дали зброї з плечей натруджених, охороняючи прикордоння» [37]. В хроні- ці Стрийковського є згадка, що в 1568 р. «Філон Кміта, староста Оршанський, з Ляцкім, Палускім, Васильовскім і Іваном Проскурою … зібравши люду 4000, ходив аж під Смоленськ, де перед містом у бою Москви дуже багато побив і значних людей полонив, а потім наші кільканадцять миль за Смоленськом роз- оряли землю Московську без відпору». В посвяті до «Євангелія учительно- го» 1637 р. Петро Могила відзначив заслуги роду Проскур-Сущанських, навів факти біографій Тимофія, Івана, Богдана і Федора Проскур, переказав їх міфіч- ний родовід, описав герб, перерахував численні чесноти [38]. Починаючи з 1598 р. відомо позови Григорія та Михайла Проскур-Сущанских і їх родичів проти Миколая Гулевича і його дружини Овдотії (Євдоксії) Кмітянки за «неправне тримання» Пасинкович [39]. Позови, очевидно, не принесли бажа- ного результату Проскурам, бо під 1618 р. судові справи згадують уже Анну Гулевичівну, дружину Лавріна (Вавжинця) Лозки (київський підчаший, помер близько 1619 р.) – очевидно, дочку Миколая Гулевича й Овдотії. Таким чином, представники роду Лозків через посаг знову отримують надтетерівські землі. Анна Гулевичівна володіє «добрами Пара або Іванова» [40]. У всіх документах, за якими реконструюють початок історії сучасно- го Іванкова, згадуються села, що, вочевидь, складали т.зв. Іванківський ключ. Протягом кінця XVI – початку XVII ст. серед іванківських володінь згадують- ся Іванов, Пасинковичі, Обуховичі, Колдировичі (Кондировщизна5), з 1609 р. – Спасовщизна, з 1618 р. – «нова осада» Станішовка. На початку XVII ст., очевид- но, до волості були приєднані й села, що належали Лавріну Лозці (Феневичі) [41]. Цікавим документом, який прямо говорить про побудову замку, є позов архімандрита Києво-Печерської лаври о. Плетенецького під 1624 р. до Анни Лозки «про забрання ґрунтів костельних по обидві сторони Тетерева … де її батько замок і містечко Іванів заселив». У тому ж позові спірна земля назва- на «Іменя, з городищем старим Іменськім» [42]. Можливо, це і є давньоруське городище, на якому Іван Проскура збудував замок. Також треба звернути увагу, що, по-перше, навколо замку згадано однойменне містечко. По-друге, вже тоді виникла плутанина у родоводі власників Іванкова. Іван Проскура був не батьком, а першим чоловіком матері Анни, який, утім, помер бездітним [43]. У 1634 р. Анна Гулевичівна Лаврінова Лозчина заповідає Луцькому православному брат- 5 Поселення було підтверджене Сигізмундом І Тишку Проскурі разом із Пасинковщиною в 1524 р. 265Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 ству 1000 злотих із «маєтності моєї власної дідичної містечка Іванкова і присіл- ках, до нього належних, у воєводстві Київському будучих» [44]. У Л. Похилевича, й у деяких пізніших працях, серед власників Іванкова цього періоду названо Стриблів [45]. Але за матеріалами із «Żródla dziejowe» Філон Стрибель і його нащадки володіли іншим Іванковом, що знаходився на Житомирщині. Отже, протягом XVI – початку XVII ст. Іванків і навколиш- ні села належали Проскурам-Сущанським і Лозкам, переходячи як посаг від однієї родини до іншої. Для ХVII ст. історія замку та містечка Іванкова відображена в докумен- тах більш докладно, хоча теж викликає чимало запитань. Значна частина цих документів уміщена в збірках «Архива Юго-Западной России» (далі – АЮЗР), і використовувалася для написання краєзнавчих праць з історії Іванкова в ХХ ст., хоча також не повною мірою. Деякі матеріали містяться в польських збірках документів. У період з 1634 до 1644 р. Іванків з волостю переходить до Олізарів- Волчкевичів як посаг: одна з трьох дочок Анни та Лавріна Лозок – Ельжбета – вийшла заміж за Людовіка Олізара Волчкевича, ротмістра польського коро- лівського війська. Його батько Адам перший з роду прийняв католицизм, тому, вірогідно, і Людовік був католиком [46]. Волчковська волость Олізарів Волчкевичів знаходилася по сусідству з Іванківською, на північний захід від неї [47]. Десь у 1620-х роках до неї були приєднані Обуховичі й Станішівка, з яких Людовік уже в 1628 р. платив податок [48]. У 1644 р. Київський Печерський монастир скаржився на Людовіка Олізара-Волчкевича, який пограбував монас- тирську рудню та с. Шпилі, наславши своїх слуг з «местечка Иванкова» [49]. А наступного, 1645 р. вже вчинено наїзд і пограбування Іванкова та волос- ті підданими Станіслава Конєцпольського, коронного гетьмана – про що йдеться в скарзі Олізарів-Волчкевичів, нащадків Людовіка, який на той час вже помер [50]. Цими нащадками виступають його діти – Анна, Ян, Міхал і Станіслав, а також удова – Францішка з Дембян, яка була «першого мал- женства Людовиковое Олизаровое Волчкевичовое, а теперешнего второго Станиславовое Уханское». Очевидно, це друга дружина Людовіка. Цікаво, що дідичами названо лише дітей, а вдову – панею «оправною» і «доживотною». Слуги Конєцпольського захопили «местечко названое Иванков и замек там будучый и иншие села, до того местечка приналежачие» а також «розные речы в местечку Иванкове в замку будучые, побрали». Загалом було забрано 115 мірок різного зерна та борошна (пшеничного, житнього, гречаного тощо), 6 горілчаних і 1 пивний казани, 3 бочки горілки, 2 – меду, 25 яловичих шкур, 10 возів заліза, 11 бочок солоних риби та м’яса, суха риба, вовна, льон й інша 266 ISSN 2078-0133 продукція у великих кількостях. Ці об’єми продукції вказують на значні розмі- ри замкових погребів і комор та на існування замкової винокурні. Був пограбо- ваний також двір в Обуховичах. Олізарів Волчкевичей «вытиснули» і з інших сіл Іванківської волості: «Хвеневич, Пыкова, Труденевич, Протеребовки … Запрудок … Шелятич, Тормоховки, Станишовки и рудней трох – одное на Пыкове, другое трохи нижей, трете под Хвеневичами, на реце Здвижджени» (список населених пунктів неповний, вірогідно через погану збереженість документа). Тоді ж маєтність перейшла до Конєцпольських, можливо, шляхом викупу у власників [51]. Після смерті Станіслава Конєцпольського в 1646 р., Іванків належить Олександру Конєцпольському6, що вказано в документі про втечу селян до його маєтку. Є також скарга Павла Щенієвського на те, що в 1646 р. слуга Олександра Конєцпольського Ян Касперський з іванківськими селянами напали на маєтки Щенієвського в урочищі Тютковщина [52]. Під час Хмельниччини та Руїни історія містечка Іванків і його замку в доку- ментах відбита дуже обмежено. Є згадки, що селяни Іванківської волості брали активну участь в погромах панських маєтків. Так, у 1648 р. труденецькі селя- ни приймали участь у нападі на двір Павла Щенієвського в с. Ханєв (сучасне с. Підгайне), а селяни Великої Термахівки – на маєтність в с. Левковичі (сучас- не с. Володарка). В обох випадках селян названо підданими коронного хорун- жого Олександра Конєцпольського [53]. Відомо також, що іванківські козаки належали до Київського полку. В 1663 р. Іванків згадується в універсалі геть- мана Павла Тетері до козаків, розташованих на Поліссі, про захист маєтнос- тей Пустинно-Микільського монастиря від всіляких нападів і кривд: «сотни- ком, асаулом, атаманом и всим козакам полку Киевского, а особливе в Овручю, Лугинах, Норинску, Иванковы, Чорнобыли и на селах полеских будучим» [54]. Конєцпольські в цей час фактично втрачають свої володіння, хоча номі- нально вони перебувають у їх власності. Маємо цікавий документ – перелік маєтків Станіслава Конєцпольського7, які відходять від нього внаслідок дого- вору 1672 р. з Туреччиною8 [55]. В київському воєводстві серед інших згада- на Іванківська волость, яка складалася з наступних поселень (тут і далі виді- лені села, які існують нині): «Іванков, місто; села: Обуховичі, Труденичі, Станішовка, Термоховка, Запруддє, Любша, Розважов, Лавріновка, Красна Лука, Вітажов, Кондиров, Спасов, Мелехов, Трибухов, Феневичі, Обчитель, Галін, Загалля, Пиков9, Сквирянка. Крім рудень, котрих на ріці Тетереві було 18, 6 Олександр Конєцпольський – син Станіслава, коронний хорунжий, помер 1659 р. 7 Станіслав Конєцпольський – краківський каштелян, син Олександра, помер 1682 р. 8 Йдеться про Бучацьку умову, внаслідок якої Польща зрікалася своїх прав на Правобережну Україну, яка ставала самостійною державою під протекторатом султана. 9 Запруддє – сучасна Запрудка, відома з кінця XV ст. Любша – села з такою назвою зараз не існує, але є однойменна річечка за с. Запрудка, біля якої це село, очевидно, й роз- 267Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 волость сама річного прибутку давала злотих 25 000». Е. Руліковський вважає, що це було перед самою Хмельниччиною, з чим можна погодитися, оскільки Конєцпольські не могли володіти волостю і мати з неї прибуток під час постій- них козацьких воєн у цьому регіоні [56]. На початку 1680-х років Правобережна Україна, спустошена за часів Руїни, повертається під владу Польщі. Намагаючись знову колонізувати край, поль- ський уряд відновлює тут козаччину з 1684 р. Виникають нові полки й сотні. Найбільший вплив у середній і північній Україні мав фастівський полковник Семен Палій. Але одночасно почали висувати права на свої колишні володіння польські магнати, хоча Палій і не допускав їх до бувших маєтків [57]. Можливо, такою складною політичною ситуацією зумовлена плутанина у власниках іван- ківських володінь, що відбита в документах останньої чверті XVII ст. У 1682 р. маєтки Станіслава Конєцпольського після його смерті перехо- дять Яну Олександру10 [58]. В цьому документі фігурують лише частина населе- них пунктів із попереднього списку: Іванков, Обуховичі, Труденичі, Станішовка, Термаховка, Запруддє, Любша, Трибухов, Феневичі, Обчитель, Галін, Загалє, Пиков, Сквирянка. В своєму заповіті цього ж року Станіслав відзначає, що бага- то волостей у Київському і Брацлавському воєводствах відняті під час турець- кої війни, і повернути їх спадкоємцям доведеться пізніше, коли випаде слуш- на нагода [59]. Отже, на цей час Конєцпольські ще не володіли маєтністю. За 1683 р. маємо два цікаві документи – «Інвентар містечка Іванкова і належних до нього сіл, населених і пустих» та «Люстрация подимной подати Овруцкого и Житомирского поветов Киевского воєводства» [60]. Перший документ складений Яном Кученевичем, генералом Київського воєводства, очевидно, після повернен- ня володінь до корони. В ньому поіменно названо всіх дорослих жителів чоловічої статі Іванкова та волості, у декого з них зазначено рід занять. В самому Іванкові на той час проживав 71 чоловік, серед них – гончар, ткач, чередник, перевізник, двоє рибалок, соцький (староста), бондар, коваль. Загалом до Іванківської волос- ті належало 22 села, але лише в шести з них мешкали люди, всі інші запустіли під час Руїни11. Більшість з них, очевидно, вже ніколи не відродилися, оскільки ташовувалося. Мелехов – згадується з середини XV ст. – «Мелеховсчина над Здвиджею». Феневичі (в цьому документі «Teniewicze») згадуються з XV ст. П. Клепатський ототожнює їх із Тригубовщиною, але Тригубовщина локалізується над Тетеревом – «Тригубовсчина над Тетеревъю», а Феневичі знаходяться на Здвижу. Обчитель – Оцитель, сучасна Соснівка. Галін і Загалля – можливо, Галінка і Загальці (відомі з кінця XV ст.) Бородянського району. Пиков (в цьому документі «Rykow») – згадується з початку XVІ ст., має також написання «Pukow». 10 Ян Олександр – дядько Станіслава, коронний конюший, останній представник роду, помер 1719 р. 11 Документ опублікований двічі в різних томах АЮЗР і має деякі розбіжності. Підрахунок населених пунктів проводився по обох варіантах тексту. 268 ISSN 2078-0133 на сьогодні існує лише 10 сіл із цього списку: Обуховичі (з осілістю), Станішовка (з осілістю), села пусті з одної сторони Тетерева: Труденичі під Обуховичами, Термаховка, Запруддє від Унина, Любша від Унина, Розважов (з осілістю), Лавріновка, Краснолука, Витажов, Протереб, Тютковщина. Села пусті з іншої сто- рони Тетерева: Кондиров, Шпилі (з осілістю), Мелеховщизна, Трибуховщизна, Обчитель, Загаллє, Пиков, Сквирянка, Феневичі (з осілістю), Галінка (з осілістю). Порівняно з документом 1672 р. склад волості дещо змінюється: тут вже немає Спасова й не згадується про рудні, зате є Протереб, Тютковщина, а також Шпилі, які до Хмельниччини були монастирською власністю. В другому документі ска- зано, що «місто Іванков, пана Конєцпольського, має димів шістдесят, злотих два- надцять». Отже Конєцпольські повернули собі права на маєтність. З 1684 р. Іванків отримує в орендне користування полковник королів- ского козачого загону Данило Федорович [61]. Спадковим власником (діди- чем) маєтку виступає Ян Конєцпольський. За 1687 р. маємо кілька скарг на Федоровича за наїзди і пограбування сусідніх міст і волостей: містечка Хабного (сучасне с. Поліське), маєтності шляхтича Михайла Скалковського в Жереві, маєтностей єзуїтської ксаверівсько-овруцької колегії в Базарі й інших селах, маєтностей Івана Потоцького в Народицькій волості [62]. Все награбо- ване, як сказано в документах, «до Иванкова завезено», «до местечка Иванкова запровадили і пану полковникові своєму віддали», або ж «до Іванкова з того села, миль шість, на будинок дерево возити мусили пану полковнику». У 1688 р. Семен Палій посилає загін в кількості до 500 чоловік на чолі з сотни- ками Андрущенком і Тишком з наказом взяти Данила Федоровича та спалити замок, про що йдеться в скарзі Федоровича на Палія [63]. Але самого полковника в містечку на той час не було, а його дружина, слуги та міщани сховались в замку. Було зроблено кілька безуспішних спроб взяти замок: «до замочку тамтешнього штурмували і кілька штурмів припустили», після чого козаки розорили містечко та не давали осадженим брати воду. Врешті до них вийшли духовні особи і від- купилися кільканадцятьма битими талярами, після чого загін паліївців відійшов від містечка. Цікаво, що тут згадується міст через рів: козаки побили писаря «на мосту, до замку ідучого». Важливою деталлю є також те, що козаки, не змігши взяти замок, «хотіли церкву відбивати», тобто вона була за межами замку. Для кінця XVII ст. є ще кілька згадок про Іванків у зв’язку з воєнними діями та квартируванням козацьких полків [64]. У 1694 р. тут перебував козацький загін Яреми Гладкого, що грабував і чинив насильства у Чорнобильській волос- ті, звідки награбовані статки козаки «до Іванкова посилали» [65]. В 1696 р. Гладкий був страчений Палієм, після чого селяни Іванківської волості відмови- лись виконувати повинності на користь орендарів, на що останні в 1699 р. напи- 269Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 сали скаргу [66]. В цьому документі власником (дідичем) маєтності виступає уже вдова волинського каштеляна Стефана Загоровського Ядвіга, а орендаря- ми названо шляхтичів С. Бялобжеського і О. Гуровського. Взяли вони в орен- ду маєтність у 1696 р. на три роки. Е. Руліковський вважає, що ці землі були у власності Загоровських вже в 1685 р. [67]. Але за скаргою на Палія, у 1689 р. власником був ще Ян Конєцпольський. Отже, зміна власника мала відбутись на початку 1690-х років. Згаданий вище документ цікавий описом деяких подро- биць, пов’язаних із містечком і замком. Перераховуючи свої збитки, орендарі, зокрема, зазначають: «в Іванкові данину медову, чинш і всілякі доходи козаки забрали … Хліб, в Іванкові сидячи, сам протестуючий за свої власні гроші купу- вав, а повинні би хлопи протестуючого, засіяним збіжжям на двір, забезпечува- ти … Млинів два і комору своїм власним коштом побудував, замок Іванківський палями обставив, печей двоє нових, вікна, лави, двері, пивницю … своїм влас- ним коштом реставрував … Сторожа до двору іванківського, громадою іван- ківською найнятого, та ж громада, котра би повинна … підтримувати, не під- тримувала … Жита коп 16, гороху возів 19, проса коп 17 через непослушенство хлопське миш з’їла і в ніщо обернула настільки, що протестуючий і жодного зерна не спожив». По-перше, тут названо повинності, які жителі Іванкова пови- нні були виконувати на двір. Окрім панщини і різних податків, вони мали про- водити ремонтні й будівельні роботи в замку та забезпечувати його сторожею. По-друге, документ містить деякі дані для відтворення вигляду замкових укрі- плень і будівель. Тут прямо вказано, що замок був обставлений палями, тобто по верху валу йшов частокіл – досить поширена конструкція пізньосередньовічних укріплень [68]. Орендар, очевидно, провів їх черговий ремонт. Печі, вікна, лави і двері були поставлені, вірогідно, в панському будинку, що мав знаходитися все- редині замку. До речі, ремонт старого чи побудова нового будинку були здій- снені ще Федоровичем, який змушував селян із Кухарів і Заруддя «на будинок дерево возити … пану полковнику» [69]. В документі сказано також про побу- дову комори та відновлення пивниці – великого погреба, що теж мали знаходи- тися всередині замкових укріплень. Десь неподалік на Тетереві були, ймовірно, і два млини, про побудову яких йдеться в цьому документі. Для XVIII ст. є розбіжності в іменах власників і датах подій, наведених Л. Похилевичем і Е. Руліковським, хоча в основних моментах вони збігають- ся. За їхніми даними на початку XVIII ст. містечко переходить до Поцеїв як посаг дочки Стефана Загоровського Розалії, яка вийшла за Антонія Поцея, а потім (Л. Похилевич називає 1724 р.), також як посаг – до Любомирських, які володіли ним до кінця ХІХ ст. В 1743 р. будується нова церква на місці давні- шої, і в цьому ж столітті споруджується католицький костел біля церкви [70]. 270 ISSN 2078-0133 У кількох документах з 1718 до 1723 р. йдеться про судові супереч- ки уніатської митрополії1212 за урочище Труденевщину, села Шпилі та Коленці з Ядвігою Загоровською. Надалі, в документах 1726–1754 років у цих же справах фігурують уже Поцеї – Антоній і його дружина Розалія із Загоровських, а в документі 1762 р. – діти Розалії Станіслав, Ярослав і Маріанна Любомирські. Любомирські згадуються й у пізніших докумен- тах [71]. Отже, до Любомирських ці маєтності перейшли не раніше середини XVIII ст. Замок на той час ще не втратив свого значення. Так, у документі 1726 р. сказано, що возний залишив судовий позов в Іванкові «в замочке тамошнем, в избе на столе … и объявлен господарю и челяди», отже, пан- ський будинок ще знаходився всередині замкових укріплень. Відомо, що в 1751 р. було створено три полкові хоругви міліції для захисту від гайдамаків. Одна з них мала стояти у Фастові, інша – у Радомишлі, а третя, полковника Камінського, – у Іванкові. Про це ж розміщення хоругов йдеться і в 1754 р. [72]. В 1793 р. після поділу Польщі Правобережна Україна відходить до Російської імперії, й Іванків стає містечком Радомишльського повіту [73]. З цього часу від- падає необхідність у замкових укріпленнях і будівлях. Можна припустити, що їх ніхто не ремонтував, і вони руйнувалися поступово під дією часу. Врешті, 1834 року управитель маєтку О. Любомирського А. Новицький повністю зруй- нував рештки замку [74]: силами кріпаків розкопав вали і цією землею засипав рови, внаслідок чого було вирівняно площу перед новим панським будинком, який на той час вже, вірогідно, був збудований13 (рис. 7). Таким чином, в результаті огляду документів можемо звузити період, на який припадає заснування Іванківського замку (1581–1585 роки). В XVII ст. замок витримав кілька штурмів, а також неодноразово ремонтувався. Описи воєнних подій навколо Іванківського замку вказують, що його швидше можна вважа- ти добре укріпленою садибою, аніж справді замком. З одної сторони, не згаду- ється наявність хоч якоїсь артилерії для його захисту, з другої – він витримував осаду загонів, які також не мали цього виду озброєння. Можна також стверджу- вати, що саме завдяки побудові укріплення Іванків швидко стає досить великим містечком і центром волості. Протягом XV–XVIII ст. кілька разів змінювалися власники й орендарі містечка. Якщо в XV – на початку XVII ст. маєтністю воло- діє українська православна шляхта, то в середині XVII ст. ці землі переходять до польських магнатів, які після війни Б. Хмельницького та Руїни відновлюють свої права наприкінці XVII ст. і володіють цими маєтностями до кінця ХІХ ст. 12 Олександр Конєцпольський – син Станіслава, коронний хорунжий, помер 1659 р. 13 Йдеться про Бучацьку умову, внаслідок якої Польща зрікалася своїх прав на Правобережну Україну, яка ставала самостійною державою під протекторатом султана. 271Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 Хотілось би також зазначити кілька проблем, які виникли в процесі зби- рання й аналізу інформа- ції про містечко та замок у Іванкові, вирішення яких потребує нових підходів на сучасному рівні. У докумен- тах XVI–XVII ст. постійно згадуються населені пунк- ти т.зв. Іванківського ключа, що протягом більше двох століть фактично утворю- вали певну територіально- поселенську формацію, яка перебувала у власності кількох кланів, пов’язаних родинними стосунками. Археологічні розвідки могли б відповісти на питання, чи не є це спадщиною більш давньої поселенської структури навколо давньоруського Іванківського городища? Другою проблемою, виявленою дещо несподівано, виявилася фактична відсут- ність історичного вивчення пізньосередньовічної тематики протягом ХХ ст. щодо адміністративної історії Київщини, структури заселення регіону в пізньосередньо- вічний і ранньомодерновий час. Перспективним напрямом досліджень видається комплексний аналіз розвитку поселенських структур, як на основі документів, так і на основі археологічного матеріалу. Цікаві результати могли б дати також архе- ологічні дослідження на місці замчища. Проведення масштабних розкопок тут зараз, звичайно, недоречно з огляду на існування міського парку на цій території. Але цілком можливо закласти невеликі розвідкові шурфи на пам’ятці та за її меж- ами для того, щоб мати краще уявлення про її планування, хронологію та історію. Джерела та література 1. Фундуклей И. Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии. – К., 1848. – С. 40–41. 2. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. – К., 1864. – С. 156. 3. Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский. – К., 1887. – С. 243–244. 4. Slownik geografi czny krolestwa Polskiego. – Т.3. – Warszawa, 1882. – S. 314–315. 5. Zródła dziejowe. Polska XVI wieku pod względem geografi czno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijów-Braclaw). Opisane przes Aleksandra Jabłonowskiego. – Т. ХХIІ. – Warszawa,1897. – S. 79. 6. Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли: Литовский период. – Біла Церква, 2007. – С. 260. 7. Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии. – М., 1895. – С. 6. 8. Гордієнко Б., Лапенко І. Історичне минуле Іванкова // Трибуна праці. – 1971. – 19 січня; Історія міст і сіл Української РСР: Київська область. – К., 1971. – С. 304-305; Мальченко О. Укріплені Рис. 7. Спланована ділянка городища перед краєзнавчим музеєм (колишній панський будинок). Вигляд з півночі. 272 ISSN 2078-0133 поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV – середина XVII ст.). – К., 2001. – С. 153–154; Смовж П.Я. Крізь роки і відстані: Нариси з історії Іванківського району Київської обл. та про гордість землі Поліської – талановитих людей. – К., Іванків, 2001. – С. 9–17. 9. Bobinski W. Wojewodztwo Kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy: Studium osadnictwa I stosun- kow wlasnosci ziemskiej. – Warszawa, 2000. – S. 162. 10. Третьяков П.Н. Древлянские «грады» // Академику Б.Д. Грекову ко дню 70-летия. Сборник статей. – М., 1952. – С. 64. 11. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (археологическая карта). – К., 1984. – С. 33; Кучера М.П. Давньоруські городища на Правобережжі Київщини // Дослідження з слов’яно- руської археології. – К., 1976. – С. 176–177; Він же. Слов’яно-руські городища VIII – XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. – К., 1999. – С. 197; Він же. Звіт про археологічну розвідку на Київщині в 1970 р. – Науковий архів Інституту археології НАНУ. – 1970/20 – С. 3, щоденник – С. 6. 12. Кучера М.П. Давньоруські городища… – С. 197. 13. Там само – С. 196. 14. Zródła dziejowe… – T. XXI. – Warszawa, 1894. – S. 243. 15. Cтороженко А. К истории г. Киева и его окресностей в XV-XVI вв. // Киевская старина. – 1892. – № 2. – документы, известия, заметки. – С. 339–347. 16. Клепатский П. Вказана праця. – С. 260. 17. Zródła dziejowe… – Т. ХХІ. – S. 216–217. 18. Клепатский П. Вказана праця. – С. 260. 19. Описание документов архива западнорусских униатских митрополитов. – Т. 1. – СПб., 1897. – С. 53, Т. 2. – СПб., 1907. – С. 42, 129, 172; Описи актовых книг Киевского центрального архива. – № 37. – К.,1906.– С. 38; Cтороженко А. Вказана праця. – С. 343-346; Україна перед визвольною війною: Збірник документів. – К., 1946. – С. 68-71; Архив Юго-Западной России (АЮЗР). – Ч. 6, Т. 1. – К., 1876. – С. 154–156; Przyłecki S. Pamiętniki o Koniecpolskich: Przyczynek do dziejow polskich XVII wieku. – Lwow, 1842. – S. 366–367, 371; Rulikowski E. Opis powiatu Wasylkowskiego pod względem historycznym, obyczajowym i statystycznym. Warszawa, 1853. – S. 35; Zródła dziejowe… – Т. ХХІ. – S. 218, 283, 477, 479–480. 20. Zródła dziejowe… – Т. ХХІ. – S. 478. 21. Любавский М. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого литовского статута. – М., 1892. – С. 538. 22. Bobinski W. Вказана праця. – S. 162. 23. Акты, к Юго-Западной Руси относящиеся (далі – АЮЗР). – Ч. 8, Т.4. – К., 1907. – С. 159, 165; Ч. 8, Т. 5. – К., 1907. – С. 33–34, 453. 24. АЮЗР. – Ч. 8, Т. 5. – С. 48; Клепатский П. Вказана праця. – С. 257; Яковенко Н. Українська шляхта. – К., 2008. – С. 199. 25. Bobinski W. Вказана праця. – S. 162; Rulikowski E. Opis powiatu Kijowskiego. – Kijow-Warszawa, 1913. – S. 203;. 26. Описание документов Архипа… – Т. 2.– С. 421-428. 27. Zródła dziejowe… – Т. ХХ. – Warszawa, 1894. – S. 171. 28. Похилевич Л. Уезды… – С. 243; Описание документов архива… – Т. 1. – С. 53; Zródła dziejo- we… – Т. ХХІ. – S. 26, 90. 29. Zródła dziejowe… – Т. ХХ. – S. 282, 283, 340. 30. АЮЗР. – Ч. 8, Т. 5. – С. 374; Руська (Волинська) метрика: Регести документів Коронної кан- целярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569–1673. – К., 2002. – С. 449–450;. 31. Słownik geografi czny… – S. 314–315; Zródła dziejowe… – Т. ХХІ.– S. 56. 32. Bobinski W. Вказана праця. – S. 163–164; Jablonowski A. Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej: Epoka przelomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dzial II-gi: Ziemie Ruskie rzeczypospolitej. – Warszawa-Wieden, 1899-1904. – mapa 8. 33. Rulikowski E. Opis powiatu Wasylkowskiego… – S-34-35. 273Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012 34. Słownik geografi czny… – S. 314. 35. Описание документов Архипа… – Т. 1. – С. 53; Опись актовой книги Киевского центрального архива. – № 8. – К.,1871.– С. 62. 36. Яковенко Н. Вказана праця. – С. 171. 37. Słownik geografi czny… – S. 314. 38. Гуляй А. До історії шляхетського роду Проскур-Сущанських («Євангеліє Учительне» 1637 р. з колекції НМІУ. як історичне джерело )// Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя. ІІ. Писемні джерела про пам’ятки українського козацтва. – Козацька бібліоте- ка, 2011. // http://kozakbiblio.web-box.ru/naukovo-dosldnij-centr-chasi-kozack/bblografchnij- pokazhchik-vidan-naukovo-dosldnogo/pisemn-dzherela-pro-pamjatki-ukranskogo; Stryjkowskij M. Kronika polska, litewska, žmodzka, I wszystkiej Rusi. – Warszawa, 1846. – T. ІІ. – S. 417. 39. Zródła dziejowe... – Т. ХХІ. – S. 33–34. 40. Руська (Волинська) метрика… – С. 609; Zródła dziejowe... – Т. ХХІ. – S. 218, 282, 291, 350, 365. 41. Zródła dziejowe… – Т. ХХ. – S. 42, 283; Т. ХХІ. – S. 26, 33–34, 72, 90, 142, 283, 291, 340, 618. 42. Zródła dziejowe… – Т. ХХІ – S. 365. 43. Zródła dziejowe… – Т. ХХІ. – S. 72. 44. АЮЗР. – Ч.1, Т. 6, – К., 1883 . – С. 679. 45. Гордієнко Б., Лапенко І. Історичне минуле Іванкова // Трибуна праці. – 1971. – 19 січня. – С. 2; Похилевич Л. Уезды… – С. 243. 46. Bobinski W. Вказана праця. – S. 170, 319. 47. Jablonowski A. Вказана праця. – mapa 8. 48. АЮЗР. – Ч. 7, Т. 1. – К., 1886. – С. 409. 49. Описи актовых книг Киевского центрального архива. – № 37. – К.,1906.– С. 59–60; Україна перед визвольною війною… – С. 50. 50. Україна перед визвольною війною… – С. 68-71. 51. Мальченко О. Вказана праця. – С. 154. 52. Описи актовых книг… – № 37. – С. 59; Селянський рух на Україні 1569–1647 рр.: Збірник документів і матеріалів. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 480. 53. АЮЗР. – Ч. 3, Т. 4 – К., 1914. – С. 435, 517. 54. Там само. – Т.7. – СПб., 1872. – С. 377. 55. Przyłecki S. Вказана праця. – S. 366-367. 56. Slownik geografi czny… – S. 314. 57. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т. ІІ. – К., 1992. – С. 141. 58. Przyłecki S. Вказана праця. – S. 371. 59. Там само. – S. 382. 60. АЮЗР. – Ч. 6, Т. 1. – К., 1876. – С. 154–156; Ч. 7, Т. 1. – К., 1886. – С. 499, 510–513; . 61. Гордієнко Б., Лапенко І. Історичне минуле Іванкова // Трибуна праці. – 1971. – 19 січня. – С. 3; Похилевич Л. Уезды… – С. 243. 62. АЮЗР. – Ч. 3, Т. 2. – К., 1868. – С. 135, 137,146,161. 63. Там само. – С. 182–184. 64. Там само. – С. 215. 65. Там само. – С. 303–304. 66. Там само. – С. 371. 67. Slownik geografi czny… – S. 315. 68. Города, местечки и замки Великого княжества Литовского: Энциклопедия. – Минск, 2009. – С. 49. 69. АЮЗР. – Ч. 3, Т. 2. – С. 161. 70. Похилевич Л. Уезды… – С. 244; Slownik geografi czny… – S. 315. 71. АЮЗР. – Ч. 7, Т. 3. – К., 1905. – С. 456; Описание документов Архипа… – Т. 2. – С. 42, 49, 52, 57, 104, 129, 135, 172, 215; Описи актовых книг… – № 37. – С.38, 40. 72. АЮЗР. – Ч. 3, Т. 3. – К., 1876. – С. 563, 679; Описание документов Архипа… – Т. 2. – С. 57. 73. Історія міст і сіл… – С. 305. 274 ISSN 2078-0133 74. Гордієнко Б., Лапенко І. Історичне минуле Іванкова // Трибуна праці. – 1971. – 19 січня; Фундуклей И. Вказана праця. – С. 40. Чмиль Л.В., Чекановский А.А. Об основании Иванкова Киевской области Статья посвящена комплексному анализу археологических материалов и позднесредне- вековых документов, которые касаются основания города Иванкова Киевской обл. Содержит историю археологических исследований городища в центре города и уточняет время и обсто- ятельства основания здесь в конце XVI в. замка и местечка. Выявлены историографические ошибки, касающиеся этого вопроса в предшествующих работах историков. Ключевые слова: Иванков, основание местечка, замок, Олехнович Юхнович, Проскура, Лозка, Олізар Волочкевич, керамика, городище, замчище, Іванковский ключ, землевладение, историография. Chmil’ L.V., Chekanovskyi A.A. About the foundation of Ivankiv in Kyiv Region) The article is dedicated to the complex analysis of archaeological materials and the late medieval documents concerning the town Ivankiv (Kyiv region). It considers the history of archaeological re- searches in the center of the settlement and specifi es period and circumstances of the castle and the set- tlement Ivankiv foundation at the end of the 16th century. Authors elucidate historiographic errors in previous historic essays concerning this question. Key words: Ivankov, foundation of castle, Olekhnovich Yukhnovich, Proskura, Lozka, Olіzar Volochkevich, ceramics, citadel, Іvankov neighbourhood, historiography. Подано до друку: 05.09.2012 р.

Про заснування міста Іванкова Київської області

Репозитарії

Схожі ресурси