Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.)

Репрезентовано заходи з охорони та використання археологічних пам'яток Криму наприкінці 40-х – у 60-х рр. XX століття. На основі широкого кола неопублікованих джерел розкрито діяльність державних органів влади у цьому напрямку. Через призму культурної політики Радянського уряду продемонстровано...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Соколов, А.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2013
Назва видання:	Праці Центру пам’яткознавства
Теми:	Историческое памятниковедение
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81283
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.) / А.А. Соколов // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 155-166. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-81283
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-812832015-05-15T03:02:15Z Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.) Соколов, А.А. Историческое памятниковедение Репрезентовано заходи з охорони та використання археологічних пам'яток Криму наприкінці 40-х – у 60-х рр. XX століття. На основі широкого кола неопублікованих джерел розкрито діяльність державних органів влади у цьому напрямку. Через призму культурної політики Радянського уряду продемонстровано ставлення до пам'яток з боку місцевої влади. Наведено аналіз прийнятих практичних заходів та їх ефективності. Особливу увагу приділено знищенню та пошкодженню пам'яток. Приведено найбільш показові в цьому плані приклади. Виокремлено основні причини, що приводили до їх руйнування. Окреме значення відводиться впливу господарської діяльності та освоєння земель під будівництво на стан археологічних пам'яток. Висвітлено участь музеїв в охороні пам'яток. Праналізовано масштабні роботи з консервації та реставрації руїн Херсонесу. Освещены вопросы охраны и использования археологических памятников Крыма в конце 40-х – 60-х годов XX века. На основе широкого круга неопубликованных источников раскрывается деятельность государственных органов в этом направлении. Через призму культурной советской политики продемонстрировано отношение к памятникам со стороны местных властей. Приводится анализ принятых практических мероприятий и их эффективности. Большое внимание уделяется уничтожению и повреждению памятников. Приведены, наиболее показательные в этом плане примеры. Выделяются основные причины, которые приводили к их разрушению. Особое значение придается влиянию хозяйственной деятельности и освоению земель под строительство, состоянию археологических памятников. Освещается участие музеев в охране памятников. Анализируются масштабные работы по консервации и реставрации руин Херсонеса. The article is dedicated to the protection and use of archaeological sites of the Crimea in the late 40's – 60's of the XX century. On the basis of a wide range of unpublished sources revealed the activity of state bodies in this direction. Through the prism of Soviet cultural policy demonstrated by the ratio of the monuments to the local authorities. The analysis of the practical measures taken and their effectiveness. Particular attention is paid to the destruction and damage to monuments. Shows, the most significant in this respect examples. Highlights the main reasons led to their destruction. Particular importance is attached to the influence of economic activities and development of land for construction, the condition of the monuments. Archaeological sites of the Crimea during the period under review was one of the most vulnerable categories of cultural heritage. Plans for socio-economic development of the region were going to cut the need for their protection. In the early postwar years, the problem in the shortest time to restore the ruined city gave rise to virtually uncontrolled destruction of monuments to the quarry. The government has attempted to make the case monuments more regimented nature. To do this, issued a series of regulations to the regulatory and legal framework in this sphere. However, in spite of all the positive aspects of such decisions, in fact, they were far from absolute performance. Primarily due to the fault of the local authorities are often indifferent to the fate of monuments. District and city executive committees sometimes deliberately did not respond to numerous violations of the existing legislation. During the reign of Khrushchev in the state and party leadership once again prevailed ideology of nihilism and utilitarian views. Stop funding any repair and restoration work. As a result, many sites have come to an even greater dilapidation. Since the early 60's., XX century, because of the wide scope of construction work and agricultural land development, more and more of them in the area began to fall archaeological sites. Plans for the Soviet, demanded the speedy construction of civil and industrial projects. The pace of archaeological research has not keep up the pace of construction. Most construction took place at all without any coordination with the archaeologists in the lands are of great scientific interest. Some measures taken by the local authorities as a whole could drastically improve on the existing system of protection of monuments. Further development monuments case required the creation of a single, unified legislative act, with a clear indication of the norms and rules of protection, as well as liability for their violation. 2013 Article Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.) / А.А. Соколов // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 155-166. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81283 [351.853:726] (477.75) [194/196] uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Историческое памятниковедение Историческое памятниковедение
spellingShingle	Историческое памятниковедение Историческое памятниковедение Соколов, А.А. Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.) Праці Центру пам’яткознавства
description	Репрезентовано заходи з охорони та використання археологічних пам'яток Криму наприкінці 40-х – у 60-х рр. XX століття. На основі широкого кола неопублікованих джерел розкрито діяльність державних органів влади у цьому напрямку. Через призму культурної політики Радянського уряду продемонстровано ставлення до пам'яток з боку місцевої влади. Наведено аналіз прийнятих практичних заходів та їх ефективності. Особливу увагу приділено знищенню та пошкодженню пам'яток. Приведено найбільш показові в цьому плані приклади. Виокремлено основні причини, що приводили до їх руйнування. Окреме значення відводиться впливу господарської діяльності та освоєння земель під будівництво на стан археологічних пам'яток. Висвітлено участь музеїв в охороні пам'яток. Праналізовано масштабні роботи з консервації та реставрації руїн Херсонесу.
format	Article
author	Соколов, А.А.
author_facet	Соколов, А.А.
author_sort	Соколов, А.А.
title	Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.)
title_short	Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.)
title_full	Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.)
title_fullStr	Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.)
title_sort	руйнування і охорона археологічних пам'яток у криму (кінець 40-х – 60-ті рр. хх ст.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2013
topic_facet	Историческое памятниковедение
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81283
citation_txt	Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.) / А.А. Соколов // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 155-166. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT sokolovaa rujnuvannâíohoronaarheologíčnihpamâtokukrimukínecʹ40h60tírrhhst
first_indexed	2025-07-06T05:54:45Z
last_indexed	2025-07-06T05:54:45Z
_version_	1836875821124419584
fulltext	Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 155 Ключові слова: Південь України, пам’яткознавча робота, вчені архівної комі- сії, культурна спадщина, старожитності. Karmazina N. V. Monument Watching Activities of Archival Commissions Scientists in the South of Ukraine in the last quarter of the XIX early XX centuries The article shows the role of scientific archive committee of the South of Ukraine on the study and conservation of cultural heritage in the last quarter of the XIX early XX centuries. It is identified the main reasons for issuing commissions for archival scientists preservation of antiquities edge. It is noted that the main forms of monument watching archival commissions scientists have become an organization of expeditions to survey the antiquities, the identification of archaeological sites of archaeological reconnaissance, active part in carrying out the excavations under the direction of the capital professionals and synthesis of existing information on the monuments, the petition to the local authorities, referral to the Archaeological Commission on the preservation of antiquities, of the cultural heritage through periodicals, participate in discussions, repair and restoration of local monuments. It is emphasized that the form of archival commissions of Southern Ukraine differed according to the specific local conditions. Key words: South of Ukraine, monument watching work, archival commission scientists, the cultural heritage of antiquity. Подано до друку: 17.05.2013 р. УДК: [351.853:726] (477.75) [194/196] А. А. СОКОЛОВ Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. XX ст.) Репрезентовано заходи з охорони та використання археологічних пам'яток Кри- му наприкінці 40-х – у 60-х рр. XX століття. На основі широкого кола неопублікованих джерел розкрито діяльність державних органів влади у цьому напрямку. Через призму культурної політики Радянського уряду продемонстровано ставлення до пам'яток з боку місцевої влади. Наведено аналіз прийнятих практич- них заходів та їх ефективності. Особливу увагу приділено знищенню та пошкод- женню пам'яток. Приведено найбільш показові в цьому плані приклади. Виокрем- лено основні причини, що приводили до їх руйнування. Окреме значення відводиться впливу господарської діяльності та освоєння земель під будівництво на стан археологічних пам'яток. Висвітлено участь музеїв в охороні пам'яток. Праналізовано масштабні роботи з консервації та реставрації руїн Херсонесу. Ключові слова: археологічні пам'ятки, охорона пам'яток, розкопки, руйнуван- ня, реставрація, консервація, Крим. ISSB 2078-0133 156 Проблема збереження історико-культурної спадщини України ви- кликана наростаючою загрозою його знищення від дій природних і антропогенних факторів та набуває все більшого значення. Особливо це стосується пам'яток історії та археології, іноді є єдиними свідчення- ми минулого народів нашої країни. Саме вони служать незамінним джерелом інформації про культуру, походження багатьох сучасних історичних, соціально-політичних і економічних явищ. Але в силу сво- єї специфіки, пов'язаної з великою схильністю до руйнування і склад- ністю виявлення, ці пам'ятки визнані найбільш вразливою категорією об'єктів історико-культурної спадщини, що вимагають прийняття тер- мінових охоронних заходів. Вирішення питань збереження та оптимального використання археоло- гічних пам'яток є актуальним і практично значимим для визначення пода- льшої стратегії культурної політики України та Криму. У зв'язку з цим, важливим є вивчення накопиченого в цій області історичного досвіду. Археологічні старожитності є однією з найчисленніших категорій пам'яток історії та культури на Кримському півострові. Вони репрезен- товані всіма видами об'єктів: поселенськими (стоянками, селищами, городищами, антропогенними печерами, залишками оборонних спо- руд, культурним шаром міських і сільських поселень); похоронними (курганними та ґрунтовими могильниками); ритуально-культовими (святилищами, жертовниками, будівлями церков); скарбами; одиноч- ними знахідками артефактів та інше. Заявлена нами проблема в кримознавчій літературі висвітлена не- достатньо і досі не була предметом спеціального наукового досліджен- ня. Єдиними роботами з цієї теми є монографія Н. В. Кармазіної «На- риси розвитку історичного краєзнавства в Криму, 1954–1991 рр.» та низка її статей [1]. У зв'язку з цим назріла необхідність комплексного вивчення даної проблеми на основі виявлених нами архівних джерел. До середини 60-х рр. XX ст. контроль за охороною пам'яток історії та археології в СРСР був обов'язком виключно державних органів. У перші повоєнні роки його виконував Комітет у справах культурно- освітніх установ (Культпросветустанов) при Раді Міністрів РРФСР. Безпосередньо в Кримській області цими питаннями завідували відпо- відні підрозділи в структурі обласного, районних, міських і сільських виконавчих комітетів [2, с. 157]. Але в умовах загальної розрухи, не- стачі фінансування їх діяльність була сильно обмежена. Охороні при- ділялося мало уваги. Проводилися лише ремонтно-реставраційні робо- Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 157 ти, які носили епізодичний характер і в основному стосувалися пам'я- ток архітектури [3, арк. 23]. Першочерговим завданням радянської держави в той час було відно- влення зруйнованого під час Великої Вітчизняної війни народного гос- подарства, житлового фонду, соціальних та культурно-освітніх установ. Через гостру нестачу будівельних матеріалів поширеним явищем став цілеспрямований видобуток каменю з археологічних пам'яток. Подібні варварські дії тоді не вважалися чимось незвичайним, а часом навіть заохочувалися владою. Так у 1947 р. установи тресту «Севастопольмісь- кбуд» протягом двох місяців практично повністю розібрали чотири баш- ти середньовічної фортеці Каламіта. Попри численні сигнали вчених і громадськості, місцеві влади намагалися не помічати, що відбувається [4, арк. 101]. Зупинити знищення пам'ятки вдалося тільки завдяки рі- шенню Ради Міністрів РРФСР від травня 1948 року про надання терито- рії Каламіти і Інкерманського печерного монастиря статусу державного історико-архітектурного заповідника [5, с. 64–67]. Але до того часу па- м'ятці вже було завдано непоправної шкоди. Важливою подією в розвитку пам'яткоохоронної справи стало при- йняття Радою Міністрів СРСР постанови «Про заходи щодо поліпшен- ня охорони пам'яток культури» від 14 жовтня 1948 року. Цей документ визначив стратегію державної охорони і використання пам'яток аж до середини 1970-х років. Відтепер безпосередній нагляд за утриманням пам'яток покладався на місцеві органи влади – виконкоми обласних, районних, міських Рад депутатів. Заборонялося змінювати, перебудо- вувати, переміщати, зносити пам'ятники без особливого дозволу [6, с. 65–67]. Додатково до постанови стверджувалося «Положення про охорону пам'яток культури», яке окремо регламентувало правила охо- рони пам'яток археології [7, с. 68]. Загальнообов'язковою умовою для проведення розкопок стало отримання спеціальних дозволів – «Відкритих листів» від Академії наук СРСР і союзних республік, зареєстрованих у Комітеті зі справ культурно-освітніх установ (далі – Культпросветустанов) республіки, на території якої знаходилася пам'ятка [7, с. 70]. Виконавчі комітети місцевих рад були зобов'язані через місцеві ор- гани Культпросветустанов не допускати використання археологічних пам'яток в якості будівельного матеріалу, а також в будь-яких госпо- дарських цілях. Припиняти самовільні розкопки та інші дії, що тягнуть до руйнування пам'яток. Встановлювати навколо них охоронні зони і стежити за їх недоторканністю [7, с. 71]. У виняткових випадках, коли ISSB 2078-0133 158 був дозвіл на знесення або переробку пам'ятки, органи охорони зобо- в'язані організувати його наукове дослідження і фіксацію. Пов'язані з цим витрати мали брати на себе установа або організація, що отриму- вала даний дозвіл [7, с. 70]. Позитивна, з точки зору захисту пам'яток, постанова фактично була далека від абсолютного виконання. На це відкрито вказувала спеціальна нарада, проведена в листопаді 1949 р. Кримським філіалом Академії На- ук СРСР. У підсумковій доповіді її учасники нарікали, що причиною незадовільного стану охорони пам'яток всіх категорій в Кримській обла- сті, в першу чергу, було безвідповідальне ставлення до пам’ятко- охоронної справи з боку керівництва, а також те, що районні та сільські ради депутатів, на яких було покладено завдання збереження пам'яток, не ставилися відповідально до цих питань» [8, арк. 52]. Тут же підкрес- лювалося: «Стародавні споруди, руїни в межах міста, старовинні фонта- ни та інші пам'ятки залишаються місцями звалищ і неприпустимо забру- днені, в силу чого недоступні для огляду» [9, арк. 63]. У розвиток зазначеної постанови, 28 травня 1949 року Рада Мініст- рів УРСР затвердила інструкцію «Про порядок обліку, реєстрації та змісту археологічних та історичних пам'яток на території РРФСР» [10]. Керуючись Інструкцією, в 1949–1950 рр. обласним відділом Культпро- светустанов за участю Сектора історії та археології Кримської філії АН СРСР була проведена детальна паспортизація більш ніж 1600 археоло- гічних пам'яток, яка ще раз підтвердила їх жалюгідний стан. Всупереч постановам Ради Міністрів СРСР, випадки хижацьких руйнувань з ме- тою видобутку будівельного матеріалу почастішали. Непоодинокими були факти ломки каменю з пам'яток місцевими мешканцями [11, арк. 56]. Значних пошкоджень зазнали стародавні поселення і могиль- ники в Кизил-Кобінській ущелині, а так саме унікальна пам'ятка палео- літу – Чокурчінська пещера. У Сімеїзі трест «Кримакадемстрой», про- кладаючи шосейну дорогу через природно-історичний заповідник «Го- ра Кішка», використовував камінь з розташованих поруч таврських поховань (таврських ящиків) [12, арк. 57]. При будівництві військового аеродрому, на початку 50-х рр. XX століття було знесено клери так званого Страбонового Херсонесу IV ст. до нашої ери [13, арк. 34]. У 1949 р. в околицях Севастополя було знищено шість пізньоантичних гробниць, одна з яких представляла виняткову епіграфічну цінність [14, арк. 1]. Загальною проблемою для всіх історико-археологічних заповідни- ків була недостатня кількість сторожової охорони, що давало можли- Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 159 вість безперешкодно проникати на їх територію. У важкому становищі перебували пам'ятки Керченського півострова. Їх охороною, на основі багаторічних традицій, займався Керченський історико-археологічний музей. Але в його штаті не було достатньої кількості сторожів, щоб організувати відповідний нагляд за всіма об'єктами. Археологічні екс- педиції, які працювали в Керчі, не забезпечували охорону досліджува- них ними городищ. Прямо з розкопів місцевим населенням і військо- вими частинами вилучався камінь і вивозилася земля [15, арк. 60]. На території античних міст Тірітака, Мірмекій і Парфеній аж до початку 60-х рр. розташовувалися господарські та житлові споруди, зведені ще в 1945 році [15, арк. 27]. Під загрозою затоплення ґрунтовими водами був склеп Деметри II ст. до н. е. Пошук шляхів зниження вологи на- штовхнув працівників Керченського краєзнавчого музею на малоефек- тивний спосіб осушення склепу за допомогою кам'яної солі [17, с. 70]. Місцезнаходження більшості склепів не було нанесено на план міста і не позначалося топографічно [18, арк. 60]. Про незадовільний стан охорони пам'яток повідомлялося у рішенні Кримоблвиконкому «Про заходи поліпшення охорони пам'яток Крим- ської області» від 25 серпня 1953 року. Вказувалося, що території окремих пам'яток та заповідників перебувають в антисанітарному ста- ні. Феодосійський міськвиконком, Сімферопольський і Чорноморський райвиконкоми допустили розбирання стін генуезьких і античних пам'я- ток. Кошти, що відпускалися на ремонт і реставрацію пам'яток з облас- ного бюджету, повністю не освоювалися і нерідко використовувалися на інші потреби. Обласний відділ архітектури, управління культури і головні архітектори міст погано виконували свої обов'язки з нагляду за станом пам'яток. Міським та районним виконкомам суворо забороня- лося забудовувати охоронні зони, здавати в оренду і перебудовувати пам'ятки без погодження з обласним відділом архітектури та управлін- ням культури [19, арк. 80–81]. З організацією в 1953 р. Міністерства культури СРСР і аналогічних міністерств у союзних республіках стала змінюватися державна систе- ма охорони культурної спадщини. Тепер вся діяльність з охорони па- м'яток археології зосереджувалася в цих установах. Вони здійснювали керівництво пам'яткоохоронними заходами в областях через обласні управління культури, в районах та містах через районні та міські відді- ли культури. Але, разом з цим, суттєво було скорочено штат їх співро- бітників, що неминуче позначилося на ослабленні уваги до культурної спадщини [1, с. 38]. ISSB 2078-0133 160 До кінця 50-х – початку 60-х рр. XX ст. нігілістичне ставлення до пам'яток історії та культури фактично було введено в ранг державної політики. М. С. Хрущов різко засуджував витрачання коштів на їх охо- рону. Примітним є його виступ на січневому пленумі ЦК КПРС в 1961 р., на якому будь-які ремонтно-реставраційні роботи оголошува- лися «марнотратством народних коштів» [20, с. 601–603]. Проголошені політичні установки швидко стали програмою дій не тільки для відповідних республіканських інстанцій, але й для окремих керівників колгоспів, підприємств і організацій, з вини яких загинуло чимало культурних цінностей. Так, колгоспом ім. В. П. Чкалова Бахчи- сарайського району в даний період було зруйновано 20 курганів. Ана- логічна доля спіткала шість скіфських курганів у селі Піонерське Сім- феропольського району, втрачених при проведенні будівельних робіт [21, арк. 36]. Через самовільні оранки території, Севастопольським ліс- госпом в 1961 р. було повністю зруйновано 14 херсонеських клеров, які перебували на державному обліку [22, арк. 46]. Розкраданню каме- ню піддалися ранньотаврське і скіфське городища біля станції Чис- тенька Сімферопольського району [23, арк. 10]. При підготовці терито- рії для видобутку каменю, відведеної Альмінському кар'єрному управ- лінню, було знесено бульдозерами сармато-аланський могильник V– VI ст. н. е. [24, арк. 21]. Трагічна доля спіткала оборонні споруди сто- лиці скіфської держави – Неаполя Скіфського. До середини 60-х рр. від них майже нічого не залишилося [25, арк. 36]. Во всіх перелічених ви- падках, місцеві та обласні органи влади, знаючи про ці факти, не пере- шкоджали знищенню пам'яток. Єдиними, хто дійсно піклувався про збереження археологічної спа- дщини Криму, були музеї та наукова громадськість. Найбільш показо- вою у цьому відношенні є діяльність Херсонеського історико- археологічного музею. Розуміючи важливість проведення консервацій- них робіт у 1957 р., в музеї була створена спеціальна реставраційна комісія. У коло її обов'язків входив нагляд за пам'ятками Херсонеса і його округи. За сприяння Центральних реставраційних майстерень АН СРСР та УРСР фахівцями комісії були розроблені методики консерва- ції та визначено черговість робіт. Як приклад брався досвід попередніх років. Головна увага відводилася оборонним стінам Херсонесу, їх захі- дному і південно-східному флангам. На городищі комісія виокремила одинадцять пам'яток: сім середньовічних храмів і чотири житлові спо- руди античної епохи. Планувалося за 5–10 років привести їх у зразко- вий стан [26, с. 63]. Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 161 Роботи здійснювалися протягом 1957–1961 рр. За цей час вдалося провести консервацію і часткову реставрацію рекордної кількості па- м'яток городища. У списку об'єктів – стародавні ворота і середньовічна вежа. Сенсаційні результати принесли роботи на вежі Зенона. При за- чистці з неї було вилучено 345 фрагментів надгробних пам'яток та ар- хітектурних деталей, серед яких 165 зберегли залишки поліхромного розпису, а 42 мали написи. Консервація, проведена на південно-східній ділянці оборонних стін Херсонеса в 1957–1961 рр., стала наймасштабнішою за обсягом, вико- ристанням техніки і спеціально розроблених методик в Радянському Союзі. Але через припинення фінансування роботи були зупинені [27, арк. 69]. На рубежі 50–60-х рр. XX століття справа збереження пам'яток архе- ології зіткнулося з ще однією проблемою – інтенсифікацією забудови міст. У роки семирічки 1959–1965 рр. всією країною набуло широкого розмаху житлово-комунальне, промислове та курортне будівництво. За- будовники часто ігнорували необхідність попереднього дослідження місцевості на предмет знаходження культурних цінностей. Особливо гостро ця проблема стала при розвитку міської забудови Керчі, Севасто- поля, Євпаторії та Судака [28, арк. 50]. До середини 60-х років будівель- ні роботи впритул підійшли до території Херсонеського городища, роз- копкам на Гераклейському півострові, руїнам Керкінітиди, пам'яткам Керченського заповідника. У зону суцільної забудови потрапили землі, які мали для археологів великий науковий інтерес [29]. Ситуація в пам'яткоохоронній справі в СРСР викликала стурбова- ність провідних вчених і діячів культури. Принципова позиція кращих представників творчих сил була висловлена в листі від 1 лютого 1962 р. на адресу секретаря ЦК КПРС Л. Іллічова. Вона зумовила уряд здійснити низку заходів, спрямованих на розширення ролі музеїв в охороні пам'яток [30, с. 12]. 19 грудня 1962 було видано наказ Мініс- терства культури УРСР «Про долю музеїв в охороні та популяризації пам'яток історії, археології та мистецтва», у завдання яких входило «перевіряти стан охорони і збереження пам'яток культури та доповіда- ти про наслідки обласним управлінням культури». Документ визначав базові музейні установи, на які покладалася така робота. У Криму це був Кримський обласний краєзнавчий музей, а в Севастополі – Херсо- неський історико-археологічний музей [31, с. 412]. У 1963–1964 рр. відповідно до наказу Міністерства культури УРСР була проведена паспортизація пам'яток історії, археології та мистецтва. ISSB 2078-0133 162 За її підсумками в Кримській області було зареєстровано 886 пам'яток, у тому числі 438 археологічних [32, арк. 1–2]. Однак дана акція була типовою радянською компанією, спрямованої на показову демонстра- цію турботи партії про культурну спадщину країни. Обласна влада під час паспортизації прагнула продемонструвати обсяг виконаних робіт, а не реальний стан пам'яток. Ставлення до охорони пам'яток стало поліпшуватися тільки після Жовтневого пленуму ЦК КПРС 1964 р., на якому М. С. Хрущов був усунений від влади. Відразу після цього почалася робота з виявлення та постановки на облік всіх найбільш цінних пам'яток мистецтва, істо- рії та археології. 21 липня 1965 р. УРСР затвердив список з 374 пам'я- ток республіканського значення [31, с. 115]. Безпрецедентним кроком в охороні археологічної спадщини стало прийняття Севастопольським виконкомом рішення «Про заходи щодо подальшого поліпшення охорони архітектурно-археологічних пам'я- ток» від 5 липня 1966 р., яке забороняло розробку проектів забудови та виділення земель без попереднього узгодження з Херсонеським музе- єм. Вперше музей наділявся повноваженнями інстанції загальнообов'я- зкового державного узгодження. До цього, навіть створення генераль- них планів міста проходило без врахування думок фахівців-археологів [33, арк. 66]. Позитивне значення даного рішення високо оцінили учасники Все- союзного семінару-наради «Консервація архітектурно-археологічних пам'яток південних районів СРСР», який пройшов в Криму 17–22 жов- тня 1966 р. Держбуд СРСР рекомендував поширити такий досвід і в інших містах. [34, арк. 57]. Але не скрізь цей заклик був почутий. Зок- рема, в генеральному плані Керчі, складеному на початку 1970-х рр., взагалі був відсутній розділ «охорона пам'яток», а під суцільну забудо- ву потрапляли охоронні зони пам'яток всесоюзного значення [35, с. 3]. З початку 70-х рр. XX століття в Криму почалося ще більш активне будівництво та освоєння земель. Плани п'ятирічного розвитку 1971– 1975 рр. вимагали від місцевої влади якнайшвидшого зведення проми- слових об'єктів і розвитку сільського господарства. У зв'язку з цим бу- рхливо почала розвиватися охоронна археологія. Самі археологічні роботи вже не встигали за темпами будівництва. Наочний приклад цьому – розширення міської межі Севастополя і Керчі, де унаслідок великих масштабів будівництва, обстеження території доводилося про- водити у вкрай стислі терміни, що в свою чергу позначалося на їх яко- сті [36, арк. 40]. Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 163 Для запобігання можливих руйнувань була розроблена програма комплексних дій державних і громадських організацій, підсумком якої повинно було стати реальне поліпшення охорони пам'яток. Планувало- ся протягом кінця 60-х початку 70-х рр. XX століття встановити охо- ронні знаки та інформаційні дошки на найбільш цінних археологічних пам'ятках, визначити їх охоронні і заповідні зони, збільшити матеріа- льне і наукове забезпечення реставраційних робіт [31, с. 84]. Однак, цей процес сповільнювали численні суперечки, які виникали при роз- межуванні земель, а також бездіяльність виконавчої влади на місцях. Зрештою програма залишилася нереалізованою [37, арк. 65]. Таким чином, археологічні пам'ятки Криму протягом 50-х – 60-х рр. ХХ ст. були однією з найменш захищених категорій культурної спад- щини. Плани соціально-економічного розвитку регіону йшли в розріз необхідності їх охорони. У перші повоєнні роки відновлення зруйно- ваних міст в найкоротші терміни стало причиною фактично безконтро- льного знищення пам'яток з метою видобутку каменю. Держава вжива- ла спроби надати пам'яткоохоронній справі більш регламентованого характеру. Для цього було видано низку постанов, спрямованих на но- рмативно-правове забезпечення цієї сфери. Однак, незважаючи на всі позитивні сторони таких рішень, на ділі вони виявилися далекими від абсолютного виконання. У першу чергу з вини місцевої влади часто байдуже ставилися до пам'яток. Районні та міські виконкоми, часом свідомо не реагували на численні факти порушень діючого законодав- ства. У період правління М. С. Хрущова у державному та партійному керівництві знову взяла гору ідеологія нігілізму і утилітаристські пог- ляди. Припинилося фінансування будь-яких ремонтно-реставраційних робіт, що ще більше призвели до занепаду пам’яток. З початку 60-х рр. XX століття у зв’язку з широким розмахом будівельних робіт і сільсь- когосподарського освоєння земель все частіше руйнувалися археологі- чні пам'ятки. Плани радянських «п'ятирічок» вимагали якнайшвидшого зведення цивільних і промислових об'єктів. Темпи археологічних дос- ліджень вже не встигали за темпами будівництва. Часто будівництво проходило взагалі без будь-якого узгодження з археологами на землях, які мали наукову цікавість. Окремі заходи, що вживалися місцевою владою, в цілому не могли кардинально змінити на краще систему охо- рони пам'яток. Подальший розвиток пам'яткоохоронної справи вимагав створення єдиного, уніфікованого законодавства з чітким позначенням норм і правил охорони, а також відповідальності за їх порушення. ISSB 2078-0133 164 Джерела та література 1. Кармазіна Н. В. Нариси розвитку історичного краєзнавства в Криму (1954–1991 рр.) / Н. В. Кармазіна / Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського ; за ред. А. А. Непомня- щого. – Сімферополь, 2005. – 177 с. – (Серія: «Біобібліографія кримознавства» ; вип. 4); Кармазина Н. В. З історії збереження історико-культурної спадщини в Криму в 60–80-х роках XX ст. / Н. В. Кармазіна // Краєзнавство. – 2009. – № 3/4. – С. 111–116. 2. Полякова М. А. Охрана культурного наследия в России: уч. пособ. для вузов / М. А. Полякова. – М. : Дрофа, 2005. – 271 с. 3. Державний архів в Автономній Республіці Крим (далі – ДААРК), ф. Р-3385, оп. 1, спр. 4. 4. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 2, спр. 3. 5. Охрана памятников истории и культуры: сб. док. / сост. Г. Г. Анисимов. – М., 1973. – 191 с. 6. О мерах улучшения охраны памятников культуры: Постановление Совета Минист- ров СССР от 14 октября 1948 г., № 3898 // Охрана памятников истории и культуры : сб. док. / сост. Г. Г. Анисимов.– М., 1973. – С. 65–67. 7. Положение об охране памятников культуры: Постановление Совета Министров СССР от 14 октября 1948 года № 3898 // Охрана памятников истории и культуры : сб. док. / сост. Г. Г. Анисимов.– М., 1973. – С. 65–67. – С. 68. 8. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 1, спр. 147. 9. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 1, спр. 147. 10. Инструкция о порядке учета, регистрации и содержания археологических и истори- ческих памятников на территории РСФСР // Сборник постановлений Совета Мини- стров РСФСР. – 1949. – № 3. – Ст. 30. 11. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 1, спр. 147. 12. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 1, спр. 147. 13. Державний архів міста Севастополя (далі – ДАМС), ф. Р-183, оп. 1, спр. 88. 14. ДАМС, ф. Р-183, оп. 1, спр. 30. 15. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 1, спр. 147. 16. ДААРК, ф. Р-3319, оп. 1, спр. 4. 17. Дорофієнко І. Проблеми реставрації склепу Деметри в Керчі / І. Дорофієнко // З історії української реставрації / за ред. Н. В. Тімофієнка. – К. : Українознавство, 1996. – 276 с. 18. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 1, спр. 147. 19. ДААРК, ф. Р-3385, оп. 2, спр. 4. 20. Пленум ЦК КПСС (10–18 января 1961 г.) : стенографический отчет.– М., 1961.– 648 с. 21. ДААРК, ф. Р-4584, оп. 1, спр. 1. 22. Національний заповідник «Херсонес Таврійський», науковий архів (далі – НЗХТ НА), спр. 1107. 23. ДААРК. ф. Р-3385, оп. 2, спр. 4. 24. ДААРК, ф. Р-1195, оп. 4, спр. 133. 25. ДААРК, ф. Р-4584, оп. 1, спр. 1. Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 165 26. Стрежелецкий С. Ф. Консервация памятников Херсонеса в 1957–1958 гг. / С. Ф. Стрежелецкий // Сообщения Херсонесского музея I / под ред. И. А. Антоновой, В. В. Борисовой. – Симферополь : Крымиздат, 1960. –Вып. № 1. – С.63–68. 27. НЗХТ НА, спр. 1216. 28. ДАМС, ф. Р-504, оп. 1, спр. 38. 29. Секиринский С. А. Крепость в Судаке : научно-популярный очерк и путеводитель / С. А. Секиринский, О. В. Волобуев, К. К. Когонашвили. – Симферополь : Таврия, 1983. – 112 с. ; НЗХТ НА, спр. 1459, арк. 2–3 ; НЗХТ НА, спр. 1216, арк. 57. 30. Войналович В. А. Досвід і проблеми охорони пам'яток історії та культури в 60–80-х роках / В. А. Войналович // Охорона, використання та пропаганда пам'ятокісторії та культури в УРСР / Ін-т історії АН УРСР : у 6 ч. – К., 1989. – Ч. 4. – 153 с. 31. Законодавство про пам'ятники історії та культури: Зб. нормативних актів / під ред. О. Н. Якименка. – К. : Політвидав України, 1970. – 464 с. 32. ДААРК, ф. Р-3319, оп. 4, спр. 61. 33. НЗХТ НА, спр. 1216. 34. Там само. 35. Яковенко Э. И. Бульдозер на Митридате // Советская культура. – 1988. – 14 июля. – С. 3. 36. НЗХТ НА, спр. 1898. 37. Больше заботы охране памятников // Керченский рабочий. – 1976. – 29 июня. – С. 3; НЗХТ НА, спр. 1460, арк. 36; НЗХТ НА, спр. 1250, арк. 65. Соколов А. А. Разрушение и охрана археологических памятников в Крыму (конец 40-х – 60-е гг. XX века) Освещены вопросы охраны и использования археологических памятников Крыма в конце 40-х – 60-х годов XX века. На основе широкого круга неопублико- ванных источников раскрывается деятельность государственных органов в этом направлении. Через призму культурной советской политики продемонстрировано отношение к памятникам со стороны местных властей. Приводится анализ приня- тых практических мероприятий и их эффективности. Большое внимание уделяется уничтожению и повреждению памятников. Приведены, наиболее показательные в этом плане примеры. Выделяются основные причины, которые приводили к их разрушению. Особое значение придается влиянию хозяйственной деятельности и освоению земель под строительство, состоянию археологических памятников. Ос- вещается участие музеев в охране памятников. Анализируются масштабные работы по консервации и реставрации руин Херсонеса. Ключевые слова: археологические памятники, охрана памятников, раскопки, разрушения, реставрация, консервация, Крым, Sokolov A. A. Destruction and Protection of Archaeological Sites in the Crimea (late 40's – late 60-ies of XX century) The article is dedicated to the protection and use of archaeological sites of the Crimea in the late 40's – 60's of the XX century. On the basis of a wide range of unpublished ISSB 2078-0133 166 sources revealed the activity of state bodies in this direction. Through the prism of Soviet cultural policy demonstrated by the ratio of the monuments to the local authorities. The analysis of the practical measures taken and their effectiveness. Particular attention is paid to the destruction and damage to monuments. Shows, the most significant in this respect examples. Highlights the main reasons led to their destruction. Particular importance is attached to the influence of economic activities and development of land for construction, the condition of the monuments. Archaeological sites of the Crimea during the period under review was one of the most vulnerable categories of cultural heritage. Plans for socio-economic development of the region were going to cut the need for their protection. In the early postwar years, the problem in the shortest time to restore the ruined city gave rise to virtually uncontrolled destruction of monuments to the quarry. The government has attempted to make the case monuments more regimented nature. To do this, issued a se- ries of regulations to the regulatory and legal framework in this sphere. However, in spite of all the positive aspects of such decisions, in fact, they were far from absolute perform- ance. Primarily due to the fault of the local authorities are often indifferent to the fate of monuments. District and city executive committees sometimes deliberately did not re- spond to numerous violations of the existing legislation. During the reign of Khrushchev in the state and party leadership once again prevailed ideology of nihilism and utilitarian views. Stop funding any repair and restoration work. As a result, many sites have come to an even greater dilapidation. Since the early 60's., XX century, because of the wide scope of construction work and agricultural land development, more and more of them in the area began to fall archaeological sites. Plans for the Soviet, demanded the speedy con- struction of civil and industrial projects. The pace of archaeological research has not keep up the pace of construction. Most construction took place at all without any coordination with the archaeologists in the lands are of great scientific interest. Some measures taken by the local authorities as a whole could drastically improve on the existing system of protection of monuments. Further development monuments case required the creation of a single, unified legislative act, with a clear indication of the norms and rules of protection, as well as liability for their violation. Key words: archaeological sites, health sites, excavation, demolition, restoration, preservation, Crimea. Подано до друку: 15.05.2013 р.

Руйнування і охорона археологічних пам'яток у Криму (кінець 40-х – 60-ті рр. ХХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси