Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття

Студію присвячено аналізу діяльності ЦДРМ на теренах Криму. Зроблено висновок, що робота цієї установи впродовж 1921–1934 років була однією з показових стосовно організації охорони історико-культурної спадщини в Криму. Незмінним завданням ЦДРМ були реєстрація й обстеження пам’яток архітектури, архе...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Хлівнюк, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2013
Schriftenreihe:	Праці Центру пам’яткознавства
Schlagworte:	История, теория и историография памятниковедения
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81296
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття / О.В. Хлівнюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 62-82. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-81296
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-812962015-05-15T03:02:05Z Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття Хлівнюк, О.В. История, теория и историография памятниковедения Студію присвячено аналізу діяльності ЦДРМ на теренах Криму. Зроблено висновок, що робота цієї установи впродовж 1921–1934 років була однією з показових стосовно організації охорони історико-культурної спадщини в Криму. Незмінним завданням ЦДРМ були реєстрація й обстеження пам’яток архітектури, археології, мистецтва, а також реставрація та консервація об’єктів культурної спадщини, які запобігали псуванню і руйнуванню пам’яток. Дослідження кримських пам’яток проходили в умовах як наукової співпраці фахових установ і організацій (Головнаука, ЦДРМ, ДІМ), так і гострої конкуренції між ними (ДАІМК, ЦДРМ, КримОХОРІС). Дослідження кримських пам’яток сприяли появі наукових класифікацій і гіпотез, викликали гострі наукові дискусії (Б. М. Засипкін, М. І. Репніков). У роботі доведено, що організація ЦДРМ у 1927–1928 роках масштабних експедицій по пам’ятках Кримської АСРР дозволила значно розширити уявлення радянської і світової науки про історію і етнографію народів Криму. Проанализирована деятельность ЦГРМ на территории Крыма. Сделан вывод, что работа этого учреждения на протяжении 1920–1930 годов была одной из показательных относительно организации охраны историко-культурного наследия в Крыму. Неизменным заданием ЦГРМ были регистрация и обследование памятников архитектуры, археологии, искусства, а также реставрация и консервация объектов культурного наследия, которые предотвращали порчу и разрушение памятников. This article analyzes the activities CSRWs in the Crimea. The article concludes that the work of the institution over the years 1920-1930 was one of the demonstrative on the organization of protection of historical and cultural heritage in the Crimea. CSRW’s unchanged task was the registration and inspection of monuments of architecture, archeology, art, and restoration and conservation of cultural heritage, which prevent damage and destruction of monuments. The Crimean monuments research took place in the conditions of scientific collaboration of professional institutions and organizations, as well as intense competition between them. The research of the Crimean monuments contributed to the emergence of scientific classifications and hypotheses that have caused sharp scientific debate. The paper shows the value held in the years 1927-1928 CSRW scale expeditions to the monuments of the Crimean Autonomous Soviet Socialist Republic to expand notions of Soviet and world science about history and ethnography of the peoples of the Crimea. 2013 Article Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття / О.В. Хлівнюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 62-82. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81296 908 (477.75):502.8 „1887–1941” uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	История, теория и историография памятниковедения История, теория и историография памятниковедения
spellingShingle	История, теория и историография памятниковедения История, теория и историография памятниковедения Хлівнюк, О.В. Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття Праці Центру пам’яткознавства
description	Студію присвячено аналізу діяльності ЦДРМ на теренах Криму. Зроблено висновок, що робота цієї установи впродовж 1921–1934 років була однією з показових стосовно організації охорони історико-культурної спадщини в Криму. Незмінним завданням ЦДРМ були реєстрація й обстеження пам’яток архітектури, археології, мистецтва, а також реставрація та консервація об’єктів культурної спадщини, які запобігали псуванню і руйнуванню пам’яток. Дослідження кримських пам’яток проходили в умовах як наукової співпраці фахових установ і організацій (Головнаука, ЦДРМ, ДІМ), так і гострої конкуренції між ними (ДАІМК, ЦДРМ, КримОХОРІС). Дослідження кримських пам’яток сприяли появі наукових класифікацій і гіпотез, викликали гострі наукові дискусії (Б. М. Засипкін, М. І. Репніков). У роботі доведено, що організація ЦДРМ у 1927–1928 роках масштабних експедицій по пам’ятках Кримської АСРР дозволила значно розширити уявлення радянської і світової науки про історію і етнографію народів Криму.
format	Article
author	Хлівнюк, О.В.
author_facet	Хлівнюк, О.В.
author_sort	Хлівнюк, О.В.
title	Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття
title_short	Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття
title_full	Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття
title_fullStr	Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття
title_full_unstemmed	Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття
title_sort	внесок центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в криму в 20-х – на початку 30-х років хх століття
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2013
topic_facet	История, теория и историография памятниковедения
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81296
citation_txt	Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття / О.В. Хлівнюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 23. — С. 62-82. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT hlívnûkov vnesokcentralʹnihderžavnihrestavracíjnihmajsterenʹdospravipamâtkoohoronnoírobotivkrimuv20hnapočatku30hrokívhhstolíttâ
first_indexed	2025-07-06T05:56:34Z
last_indexed	2025-07-06T05:56:34Z
_version_	1836875931835170816
fulltext	ISSB 2078-0133 62 УДК 908 (477.75):502.8 „1887–1941” О. В. ХЛІВНЮК Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років XX століття Студію присвячено аналізу діяльності ЦДРМ на теренах Криму. Зроблено ви- сновок, що робота цієї установи впродовж 1921–1934 років була однією з показових стосовно організації охорони історико-культурної спадщини в Криму. Незмінним завданням ЦДРМ були реєстрація й обстеження пам’яток архітектури, археології, мистецтва, а також реставрація та консервація об’єктів культурної спадщини, які запобігали псуванню і руйнуванню пам’яток. Дослідження кримських пам’яток проходили в умовах як наукової співпраці фахових установ і організацій (Головна- ука, ЦДРМ, ДІМ), так і гострої конкуренції між ними (ДАІМК, ЦДРМ, КримОХО- РІС). Дослідження кримських пам’яток сприяли появі наукових класифікацій і гіпо- тез, викликали гострі наукові дискусії (Б. М. Засипкін, М. І. Репніков). У роботі доведено, що організація ЦДРМ у 1927–1928 роках масштабних експедицій по пам’ятках Кримської АСРР дозволила значно розширити уявлення радянської і світової науки про історію і етнографію народів Криму. Ключові слова: пам’яткознавство, культурна спадщина, Крим, пам’ятки, Центральні державні реставраційні майстерні. У роботі Центральних державних реставраційних майстерень (ЦДРМ) охорона кримських пам’яток займала одне з центральних місць. Створені 10 червня 1918 року при Відділі у справах музеїв і охо- рони пам’яток мистецтва і старовини Народного Комісаріату Освіти РСФРР, ЦДРМ кілька разів змінювали назву – Всеросійська реставра- ційна комісія, Всеросійська комісія з виявлення пам’яток мистецтва, Всеросійська комісія у справах реставрації. У 1924 році було закріпле- но остаточну назву, що підкреслює винятковий статус організації в межах країни. Роботу очолив видатний російський реставратор Ігор Еммануїлович Грабар (1871–1960). Не зважаючи на зміну назви, незмінними залишалися завдання ро- боти ЦДРМ. Вони мали два напрями: реєстрація і обстеження пам’яток архітектури, живопису, скульптури, декоративного й прикладного мис- тецтва та чиста консервація, що зводилася до ремонту, реставрації і оберігання пам’яток від псування і руйнування [1]. Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 63 У другій половині 20-х років ХХ ст. в діяльності ЦДРМ відбувся якісний стрибок – необхідність залучення її фахівців до пам’яткоохоронної роботи набула актуальності в багатьох регіонах РСФРР. Пам’яткоохоронні дослідження проводилися як у співпраці з іншими фаховими установами й організаціями (ДАІМК, ДІМ, регіона- льні краєзнавчі музеї і громадські наукові краєзнавчі товариства), так і в гострому науковому суперництві між ними. Однією з показових, відносно організації охорони історико- культурної спадщини в країні, стала робота, що розгорнулася впро- довж 1926–1934 років у Криму. Документи Центрального муніципаль- ного архіву м. Москви свідчать про постійний інтерес керівництва і співробітників ЦДРМ до стану пам’яткоохоронного руху цього регіону в другій половині 20-х років XX ст. Так, наприклад, «Список археоло- гічних, архітектурних і революційних пам’яток та музейних будівель Криму, що знаходяться у віданні КримОХОРИСу і Головнауки та вва- жаються націоналізованими», складений співробітниками КримОХО- РІСу в жовтні 1926 року для засідання Великої Президії ЦВК Кримсь- кої АСРР, був також направлений для ознайомлення, а можливо й уз- годження, до ЦДРМ [2]. Свідченням співпраці керівництва ЦДРМ і кримських учених кіл є діяльність Комісії з вироблення заходів до охорони пам’яток Криму, Наради при Реставраційному підвідділі Музейного відділу Головнауки і Секції загальної архітектури ДАІМК, що розгорнулася в 1926 році. На засіданні Комісії з вироблення заходів до охорони пам’яток Криму 13 лютого (присутні В. О. Городцов, С. П. Григоров, Б. М. Засипкін, Н. Р. Левінсон, С. Г. Матвєєв, М. Д. Протасов) було заслухано доповідь завідувача КримОХОРІСом Олександра Івановича Полканова. Допові- дач відзначав недостатнє фінансування пам’яткоохоронної роботи, вка- зав на багаторічне не виділення засобів; зазначив, що в 1926 році вда- лося добитися фінансування в 6000 крб. на реставрацію окремих пам’яток. О. І. Полканов акцентував увагу Комісії на необхідності ди- ференційованого підходу до справи охорони пам’яток, поділився дос- відом КримОХОРІСу з розділення пам’яток на сконцентровані і неко- нцентровані, з відповідно різними заходами щодо їх охорони. О. І. Полканов зобов’язався вислати членам Комісії план робіт Кри- мОХОРІСу на 1926 рік, а також п’ятирічний план діяльності цієї орга- нізації [3]. 20 лютого 1926 року на засіданні Комісії О. І. Полканов звітував про намічені роботи в Судаку, про хід і фінансування ремонтно- ISSB 2078-0133 64 реставраційних робіт у Бахчисараї (було виділено 9000 крб.), про захо- ди КримОХОРІСу відносно охорони Херсонесу, про необхідність аси- гнування дослідження Старого Криму (8000 крб.), виділення засобів Г. А. Бонч-Осмоловському для дослідження палеолітичних стоянок у гірському Криму та М. Л. Ернсту для дослідження курганів епохи ран- нього залізного віку поблизу Сімферополя. Окремо було обговорено питання про заплановане проведення в Керчі конференції археологів, – її статус, характер, організацію роботи тощо. Кримські краєзнавці ви- словили підтримку щодо призначення П. І. Голландського уповнова- женим Музейного відділу Головнауки зі спостереження за пам’ятками Судака [4]. 9 квітня 1926 року відбулося засідання наради при Реставраційному підвідділі Музейного відділу Головнауки. У його роботі взяли участь: П. Д. Барановський, Б. М. Засипкін, Н. Р. Левінсон, Д. П. Сухов; від КримОХОРІСу з питання про стан пам’яток архітектури Криму допо- відав П. І. Голландський. У протоколі наради зафіксована наступна думка його учасників щодо інформації, озвученої П. І. Голландським: «нарада констатує повну відсутність систематичної охорони архітекту- рних пам’яток Криму і технічного нагляду за ними. В таких умовах проводяться лише окремі ремонтні роботи випадкового характеру, причому виконання цих робіт покладається на осіб, що не володіють належною науковою кваліфікацією» [5]. Нарада вважала за доцільне тимчасово обмежити розкопки і роботи з дослідження, направивши всі зусилля і засоби на охорону й оберігання пам’яток від руйнування, не- обхідність докладного фотографування найбільш стародавніх із них, видання збірки графічних матеріалів пам’яток. Усі пам’яткоохоронні роботи в регіоні, на думку наради, повинні були координуватися П. І. Голландським [6]. Реакцією КримОХОРІСу на цю резолюцію став лист його завідувача О. І. Полканова, в якому вказувалося на постійну апеляцію кримських дослідників до столичних організацій щодо пи- тань охорони пам’яток і пропонувалися певні заходи з подолання хаосу в цій сфері: до штату КримОХОРІСу мав бути введений архітектор- реставратор на постійній професійній основі; найбільш помітні пам’ятки, що мають загальнодержавне або світове значення, мали бути взяті на фінансове постачання центру (Інкерман, Мангуп-Кале, Судак, Чуфут-Кале); мав бути виділений спеціальний кредит на обміри, фото- графування і складання археологічної карти Криму; пропонувалося припинити фінансування розкопок, замість цього мав бути виділений кредит на ремонт і охорону пам’яток [7]. Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 65 13 квітня 1926 року було проведено засідання Секції загальної архі- тектури ДАІМК під головуванням її керівника О. П. Удалєнкова, на ньому були присутні: Е. І. Катонін, І. Б. Михайловський, С. С. Некрасов, Н. П. Никітін, О. Ч. Скржинська, Д. Смирнов, М. О. Тіханова-Клименко. Темою засідання стала доповідь заступника завідувача КримОХОРІСу Я. П. Бирзгала про положення справи охо- рони пам’яток мистецтва і старовини на території Криму. Доповідач визначив основні етапи роботи КримОХОРІСу, відзначив участь крає- знавців у його роботі, роль Кримського РНК і місцевої влади у пам’яткоохоронній роботі; повідомив про початок зарисовок пам’яток художником К. Ф. Богаєвським, складання археологічної карти півост- рова. Детально Я. П. Бирзгал зупинився на стані пам’яток у Бахчисараї, Євпаторії, Карасубазарі, Керчі, Севастополі, Сімферополі, Старому Криму, Судаку, Феодосії і Ялтинському регіоні [8]. В ухвалі засідання наголошувалися на успіхах діяльності КримОХОРІС, разом з тим ука- зувалося на необхідність чіткішої координації роботи КримОХОРІСу з ДАІМК, більш активного просування роботи з фотографування пам’яток, уведення інспекторського нагляду за роботою кримських дослідників із боку ДАІМК. Свідченням унеску кримських архітекторів-археологів у методоло- гію пам’яткоохоронної роботи є «Витяг із протоколу засідання музей- но-археологічної комісії Академічної ради Наркомосу Кр[имської] АРСР від 26 березня 1927 року» [9]. Засідання проходило в приміщенні Центрального музею Тавриди під головуванням Я. П. Бирзгала і за участі О. А. Акчокракли, У. А. Боданинського, П. І. Голландського, О. М. Деревицького, А. Ісхакової, А. І. Маркевича, А. Одобаша, О. І. Полканова, Д. С. Спиридонова і М. Л. Ернста. Темою засідання стало обговорення статті П. І. Голландського «Технічна охорона пам’яток старовини і засоби їх фіксації», представленої автором зіб- ранню. В ході обговорення були висловлені наступні побажання: відхід від кримської специфіки змісту статті, розширення проблематики, при- єднання до тексту вказівки щодо опису пам’яток, зняття планів місце- вості і складання археологічних карт. Відносно вивчення пам’яток Криму керівництвом ЦДРМ робилися й масштабні заходи. У серпні-вересні 1926 року за завданням ЦДРМ до Криму був направлений архітектор, член Правління РТЗВК Борис Ми- колайович Засипкін (1891–1955). Його завданням було ознайомлення з архітектурними пам’ятками кримських міст, аналіз їх стану та вироб- лення пропозицій щодо їх захисту й вивчення. Маршрут експедиції був ISSB 2078-0133 66 такий: Бахчисарай – Чуфут-Кале – Сімферополь – Карасубазар – Євпа- торія – Херсонес – Алупка – Феодосія – Колеч – Каракози – Старий Крим – Ель-Бузли – Судак – Керч. Першорядна увага в ході поїздки приділялася пам’яткам періоду Кримського ханства. Наприклад, у Ка- расубазарі споруди кримських татар були сфотографовані і обміряні вперше. Всього було досліджено 69 пам’яток татарської архітектури, а також вибірково пам’ятки вірменської, кримчацької (єврейської), кара- їмської, грецької, римської, боспорської, візантійської і генуезької ар- хітектури. Було зроблено близько 300 фотографій і близько 70 обмірів, складалися технічні акти й описи [10]. Б. М. Засипкін констатував тяж- кий і аварійний стан багатьох пам’яток. Результатом поїздки Б. М. Засипкіна стала підготовка вичерпного на той момент нарису «Пам’ятки архітектури кримських татар», в яко- му дослідник класифікував пам’ятки татарської архітектури періоду середньовіччя в Криму, виділив у ній етапи з характерними особливос- тями [11]. Висновки Б. М. Засипкіна, підкріплені виступом на засіданні Вченої ради ЦДРМ директора Бахчисарайського музею-палацу тюрко- татарської культури У. А. Боданинського, спонукали керівництво ЦДРМ до спорядження масштабної експедиції. 31 січня 1927 року заві- дувач ЦДРМ Ігор Еммануїлович Грабар склав «Доповідну записку що- до питання про наукову експедицію з обстеження, охорони і реставра- ції пам’яток архітектури і живопису на території Кримської республі- ки» на адресу завідувача Музейним відділом Головнауки Н. І. Троцької (Сєдової). У ній наголошувалося, що дослідження Б. М. Засипкіна і У. А. Боданинського продемонстрували «картину руйнування пам’яток найдавнішої художньої культури Криму». Для обґрунтування необхід- ності термінових заходів, І. Е. Грабар згадував про цінні пам’ятки XIV ст. – фрески Феофана Грека, найбільш давні мусульманські святи- ні, підкреслював їх світове культурне значення, звертав увагу на обов’язок Головнауки в галузі пам’яткоохоронної роботи. Експедиція, за задумом І. Е. Грабаря повинна була не тільки обстежувати пам’ятки, але і провести безпосередні реставраційні роботи. Для цього до її скла- ду включалися архітектор, фахівець зі зміцнення живопису, фотограф і історик мистецтва. Мінімальний кошторис витрат на 3–4 тижні визна- чався в 1000 крб. [12]. У квітні-травні 1927 року експедиція під керівництвом І. Е. Грабаря відбулася. Її учасники оглянули пам’ятки християнської і мусульман- ської архітектури середньовічного періоду в Бахчисараї, Карасубазарі, Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 67 Херсонеському городищі, Інкермані, Судаку, Феодосії, Керчі, «печер- них містах» півострова. Ознайомлення з пам’ятками спонукало керів- ництво ЦДРМ до виділення матеріальних засобів на ремонт і реставра- цію Ханського палацу в Бахчисараї (тривав у 1926–1928 роках), стін турецької фортеці в Ені-Кале, що в передмісті Керчі; зміцнення серед- ньовічних споруд Херсонеського городища. В 1928 році відбувся ре- монт купольних мечетей у селах Карагоз і Колеч Феодосійського райо- ну, мечеті Ешиль-Джамі і деяких споруд Ханського палацу в Бахчиса- раї, Воронцовського палацу в Алупці, інших колишніх «дворянських гнізд» Південного берегу Криму [13]. Участь ЦДРМ в пам’яткоохоронних роботах у Криму торкнулася всіх більш-менш значущих об’єктів культурної й історичної спадщини півострова. Розглянути цей процес детальніше можна в контексті дос- лідження окремих міст і поселень. Особлива увага дослідників пам’яток була привернута до Бахчиса- раю. Центром історико-етнографічного вивчення кримських татар і зберігання матеріалів відповідних етнографічних експедицій 20-х років ХХ ст. став Державний палац-музей тюрко-татарської культури в Бах- чисараї, заснований на базі Ханського палацу в 1917 році. Багаторіч- ним керівником цієї установи був видатний етнограф і організатор му- зейної справи в Криму Усеїн Абдурефієвич Боданинський (1877–1938). У 1921–1923 роках нечисленні співробітники музею під керівництвом директора зробили перші після декількох років розрухи і запустіння ремонтні та реставраційні роботи [14]. У 1923 році перед Головнаукою і Російською академією матеріальної культури (РАІМК) було постав- лене і позитивно вирішене питання про фінансування реставраційних робіт у Бахчисараї. Перспектива масштабної реставрації Бахчисарайського палацу заці- кавила кримських дослідників. У вересні 1923 року архітектор Кри- мОХОРІСу професор П. І. Голландський, зважаючи на майбутні робо- ти, оглянув пам’ятку, як таку, що підлягає віданню КримОХОРІСу. У своєму звіті для Музейного відділу від 6 жовтня учений відзначав, що причиною огляду стало прагнення до більш раціонального викорис- тання виділеної суми Головнаукою (135000 крб.). Висновки П. І. Гол- ландського зводилися до того, що асигнована сума, переведена в новий номінал, згідно грошової реформи 1923 року (450 крб. золотом), украй мала і що тільки поточний ремонт вимагає не менше 3000 крб. золотом на рік. Відносно ремонту всього комплексу Бахчисарайського палацу- музею П. І. Голландським висловлювалася думка про доцільність ви- ISSB 2078-0133 68 трачання виділеної суми на закупівлю необхідних матеріалів, а власне ремонт пропонувалося відкласти до майбутнього року [15]. 28 жовтня 1923 року У. А. Боданинський повідомляв Музейний відділ Головнауки про організацію і дослідників, що займалися науко- во-художньою реставрацією Бахчисарайського палацу в 1900–1914 роках (Одеське товариство історії та старожитностей (академік Н. П. Кондаков), Петроградська археологічна комісія (академік Г. І. Котов, С. С. Некрасов, В. О. Фомін) і про накопичені ними матері- али (плани, обміри, зарисовки, фотографії, доповіді, описи розкопок). Директор палацу-музею відзначав необхідність використання цих ма- теріалів у майбутніх реставраційних роботах, зазначаючи при цьому недоцільність повторення досліджень пам’яток палацового комплексу, проведених у дорадянський час. У. А. Боданинський просив Музейний відділ сприяти в отриманні документів і зобов’язувався повернути їх неушкодженими після використання [16]. Полемічну реакцію з боку У. А. Боданинського викликала згадана вище доповідь П. І. Голландського. У своєму зверненні до Музейного відділу Головнауки від 1 листопада 1923 р. вчений просив урахувати його «особливу думку щодо тієї частини доповідної записки архітекто- ра КримОХОРІСу П. І. Голландського, яка стосується ремонту Ешиль- Джамі – Зеленої мечеті в Бахчисараї» [17]. У. А. Боданинський стисло зупинився на історії будівництва мечеті, детально описав її зовнішній вигляд і сучасний стан пам’ятки. Не зважаючи на зруйнований стан, директор палацу-музею вважав за можливе її відновлення. Відповіддю Музейного відділу Головнауки на доповіді П. І. Голландського і У. А. Боданинського став лист завідувача цієї установи до КримОХОРІСу від 22 листопада 1923 р. В ньому зазнача- лося, що «за існуючими умовами важко розраховувати на отримання достатнього кредитування для виконання капітального ремонту і, ма- буть, доведеться обмежитися лише дрібним полагодженням». Відносно пропозицій У. А. Боданинського про першочергові заходи з ремонту «Зеленої мечеті» Музейний відділ брав їх до уваги і пропонував для їх здійснення виділити гроші з уже направлених на реконструкцію Бах- чисарайського палацу коштів [18]. Звіт про проведені в 1923–1924 роках ремонтно-реставраційні робо- ти був направлений до Музейного відділу Головнауки У. А. Боданин- ським наприкінці 1924 року, до якого додавалася пояснювальна запис- ка. В ній указувалося, що кредит для проведення робіт у обсязі 2000 крб. був отриманий тільки у вересні 1924 року; надавався короткий Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 69 кошторис витрат за відповідними напрямами. Першочергова увага бу- ла звернена на пам’ятки Бахчисарайського палацу, які знаходилися в зруйнованому стані. Був проведений ремонт зовнішньої частини «Со- колиної вежі», перекладена черепиця на даху, замінені балки всередині вежі. Були підготовлені матеріали для нової обшивки стелі і підлоги, підготовлений пандус для зручного транспортування будівельних ма- теріалів на верхню частину вежі. Також ремонтувалися найбільш ава- рійні ділянки кам’яних стін палацу, були перекладені наново черепичні покриття частини кам’яних стін комплексу і черепичний дах Головно- го водного басейну і старовинного льоху [19]. 1 червня 1925 р. У. А. Боданинський повідомляв Музейний відділ Головнауки про неможливість продовження подальших ремонтно- реставраційних робіт у палаці-музеї, зважаючи на відмову Фінансового відділу Головнауки задовольнити виділений Музейним відділом кре- дит у 1500 крб. Директор палацу-музею вказував на необхідність тер- мінової заміни балок і перекриття всередині «Соколиної вежі». Він із тривогою повідомляв, що в разі невиконання цих робіт із настанням холодів міг обвалитися дах вежі. Зважаючи на це, У. А. Боданинський просив Музейний відділ переглянути рішення про щодо виділення грошей і задовольнити згаданий кредит у розмірі 1500 крб. [20]. 23 червня 1925 р. до клопотання У. А. Боданинського від 1 червня того ж року приєдналися керівники Кримської АСРР – голова Кримсь- кого РНК О. А. Дерен-Айерли і нарком освіти автономії У. У. Баліч. У листі, адресованому Раднаркому, Наркомосу і Головнауці РСФРР, було вказано на історичну значимість Бахчисарайського палацу і його попу- лярність за межами СРСР, наявність досліджень наукового та популяр- ного характеру про пам’ятку світовими мовами. Також акцентувалася увага на постійній державній підтримці пам’ятки татарської культури як у дорадянський час, так і після встановлення радянської влади в Криму. Суть листа кримських чиновників зводилася до роз’яснення колізії, пов’язаної з невмотивованим зняттям фінансування пам’ятки в бюджеті РСФРР і передання її на баланс бюджету Кримської АСРР. У зв’язку з цим, керівники автономії пропонували Наркомату фінансів РСФРР переглянути своє попереднє рішення і виділити вже схвалену суму Головнаукою в обсязі 1500 крб. для завершення вже початих ре- монтних робіт в Бахчисарайському палаці-музеї [21]. 9–10 серпня 1926 р. в межах відрядження до Криму архітектора ЦДРМ Б. М. Засипкіна спільно з У. А. Боданинським були оглянуті територія Бахчисарайського палацу і архітектурні пам’ятки, що знахо- ISSB 2078-0133 70 дилися на ній. За результатами огляду був складений відповідний акт із конкретними пропозиціями щодо подальшої реставрації. Всього було оглянуто 9 наступних пам’яток: Ески-Дюрбе, мечеть Ешиль-Джамі, дюрбе Ненекеджан у Чуфут-Кале, Азіс, Зінджирли-медресе, дюрбе Ха- джі-Гірея, дюрбе Діляра-Бікеч, лазні Сари-Гузель, Ханський палац. Майже відносно кожної з них Б. М. Засипкіним були висловлені побажання щодо проведення капітального ремонту даху, фундаменту, стін, перекриття, відновленню внутрішнього убрання і декору, особли- ва увага зверталася на необхідність фіксації пам’яток як до, так і після ремонтно-реставраційних робіт (обміри, креслення, фотографування) [22]. 27 червня 1927 року У. А. Боданинський терміново телеграфував до Москви начальникові Головнауки Ф. М. Петрову про збитки, нанесені Бахчисарайському палацу-музею землетрусом 26 червня: з’явилася тріщина в купольному покритті й стіні, обсипалася штукатурка [23]. Докладний опис руйнувань був зафіксований у спеціальному акті, складеному того ж дня. До комісії з обстеження ввійшли представник Бахчисарайської міськради, завідувач нерухомістю Никопольський, представник районного ВНО Л. Муртазаєв і директор палацу-музею У. А. Боданинський. Постраждали наступні будівлі і приміщення: слу- жбові флігелі, Ханська мечеть, мавзолей Девлет-Гірея, двері фасадної сторони палацу, стіни суду, гарему, літньої альтанки, внутрішньої ме- четі, Персидського саду, посольська кімната, літня кавова кімната, «Золотий кабінет», спальня, гратчаста альтанка, їдальня, кімната спад- коємця, «Соколина вежа». Основними видами руйнувань були зафіксо- вані тріщини стін, обвалення штукатурки, зсуви вікон і стін [24]. Улітку 1928 р. Б. М. Засипкін у межах наукового відрядження до Криму взяв участь у ремонтно-реставраційних роботах Бахчисарайсь- кого палацу. У звіті він відзначав відновлення окремих, пошкоджених землетрусом, частин пам’ятки із застосуванням сучасних реставрацій- них технологій [25]. Центром тяжіння дослідників і ентузіастів вивчення археології, іс- торії і етнографія, а також організатором краєзнавчого руху в Євпаторії був міський археолого-етнографічний музей, заснований у 1916 р. У 20-і роки ХХ ст. музей чітко визначив свою етнографічну спрямова- ність. Безперечна заслуга в цьому належить директорові установи – Поліні Яківні Чепуріній (1880–1947) [26]. 16 серпня 1926 року, в межах наукового відрядження, Євпаторію відвідав архітектор ЦДРМ Б. М. Засипкін. Комісія у складі столичного Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 71 дослідника, П. Я. Чепуріної і заступника завідувача КримОХОРІСу Я. П. Бирзгала обстежила 4 архітектурні пам’ятки: мечеть Хан-Джамі, текіє дервішів при мечеті Шукурла-ефенді, колишній будинок Баба- джана і будівлю Євпаторійського археолого-етнографічного музею. Пропонувалося провести реставрацію цих пам’яток. Проте необхідні на ремонт засоби виділені не були. П. І. Голландський висловлював думку, що при неможливості отримання коштів, необхідних на елемен- тарну підтримку пам’яток в належному стані (10–12 тисяч крб.), слід усі сили направити на їх термінову фіксацію в графічним, фотографіч- ним і описовим способом. Такі роботи були оцінені в 2500 крб. [27]. У середині 1920-х років виявлявся інтерес до вивчення історичної спадщини Карасубазара. Згідно машинописної роботи У. А. Боданинського «Карасубазарская старина» до 1925 р. пам’ятки міста і району знаходилися поза всякою охороною [28]. З 12 по 16 серпня в межах відрядження Б. М. Засипкіна до Криму відбулася інспекція пам’яток Карасубазара комісією в складі Б. М. Засипкіна, У. А. Боданинського і уповноваженого КримОХОРІСу в Карасубазарі та районі А. Р. Шейх-заде. У складеному 12 серпня акті про огляд пам’яток було зафіксовано 18 пам’яток міста, що підлягають обліку й охороні [29]. У серпні 1928 р. комісія з вивчення татарської культури в складі О.-Н. А. Акчокракли, У. А. Боданинського і М. Л. Ернста відвідала Карасубазар. У складеному акті учені констатували, що «стародавні пам’ятки цього міста кинуті напризволяще, доглядач пам’яток міста скорочений із березня місяця і в місті відбувається небачений ванда- лізм». На підтвердження цього були приведені такі приклади: особлива комісія з Держфондів спільно з міською міліцією провели без відома Уповноваженого у справах музеїв розібрання мінаретів трьох мечетей - Курман-Алі, Кара-Халіль і Шах-Мурат, які знаходилися в нормально- му стані і які становили безперечне культурно-історичне значення. Крім того, руйнування мінаретів відбувалося без відповідних обмірів, зарисовок і фотографування. Автори акту вказували на необґрунтова- ність зносу мінаретів у зв’язку з необхідністю вивчення прийомів сере- дньовічної татарської архітектури, які дозволяли мінаретам пережива- ти не один землетрус у Криму, що в світлі катастрофи 1927 р., було актуальним для кримського народного господарства. Також комісія відзначала погіршення стану караван-сараю, Великого і Малого Таш- Ханів і мінарету мечеті Шор-Джамі [30]. ISSB 2078-0133 72 Серед міст Криму Керч займала місце одного з піонерів становлен- ня наукового кримознавства – про це свідчить поява вже в 10-х роках XIX ст. Музею старовини, що став центром досліджень з історії, архе- ології і етнографії регіону [31]. Інтерес до «боспорської старовини» не послаблювався як у дорадянський період, так і після встановлення ра- дянської влади в Криму. Активність студій керченських краєзнавців, що проводилися під керівництвом їх лідера, директора Керченського історико-археологічного музею, голови місцевого відділення РТЗВК Юлія Юлійовича Марті – кращий тому доказ. 11 вересня 1926 року в межах наукового відрядження Керч відвідав Б. М. Засипкін. Разом із Ю. Ю. Марті вони оглянули історичні та куль- турні пам’ятки міста й околиць. Б. М. Засипкін висловив пропозиції щодо організації їх охорони. У складеному акті огляду вказувалося, що досліджено було 4 об’єкти: «склеп Деметри», грецька церква Іоанна Предтечи, катаком- би Сорака, фортеця Ені-Кале. У приписці до тексту акту, підписаного Б. М. Засипкіним, Ю. Ю. Марті погоджувався з висновками і пропози- ціями московського фахівця і приєднував свій голос щодо швидкого проведення пам’яткоохоронних робіт, наполягаючи на вивченні «скле- пу Деметри» і катакомб Сорака [32]. 9–10 травня 1928 року Ю. Ю. Марті і Б. М. Засипкін склали акт про стан розкопок на горі Мітрідат і стану збереження фортеці Ені-Кале. Відносно залишків столиці Боспорського царства наголошувалася не- обхідність зміцнення стін і фундаменту будинків. Причинами руйну- вання були визначені розмивання підземними водами і промерзання промоклих частин. Б. М. Засипкін запропонував деякі заходи щодо зміцнення стін городища, облаштування навісів над розкопками; особ- ливо наголошувалася неприпустимість використання вапна і цементу для зміцнення цінних в археологічному сенсі руїн [33]. У зв’язку з розгорнутою в Кримській АСРР в 20-і роки ХХ ст. полі- тикою татаризації, значні засоби й увага наукових сил притягувалося до дослідження давньої столиці Кримського улусу Золотої Орди міста Солхата (сучасного Старого Криму). 21 серпня 1926 року комісія у складі директора Бахчисарайського палацу-музею У. А. Боданинсько- го, представника КримОХОРІСу архітектора П. І. Голландського і представника ЦДРМ архітектора Б. Н. Засипкіна, оглянула проведені науковою експедицією з вивчення татарської культури в Криму розко- пки руїн медресе з метою з’ясування їх технічного стану і вживання заходів з їх охорони і належної підтримки. 24 серпня Б. М. Засипкін, Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 73 О.-Н. А. Акчокракли, У. А. Боданинський і П. І. Голландський огляну- ли 26 пам’яток історії і архітектури міста і у відповідному акті зафіксу- вали заходи щодо їх охорони. Інтерес до пам’яток історичного і культурного значення Судака ви- явився у столичних учених в середині 20-х років ХХ століття. Літом 1925 року обстеження в місті були проведені завідуючим Відділом до- машнього побуту Державного історичного музею (ДІМ), членом Мос- ковського відділення РТЗВК, професором Олександром Олександро- вичем Фоміним. На засіданні архітектурно-реставраційного відділення Головнауки 22 вересня 1925 року була заслухана його доповідь, де констатувалася наявність у Судаку і його околицях пам’яток різних культур – еллінською, римською, візантійською, генуезькою, татарсь- кою, слов'янською тощо. Хронологічно пам’ятки відповідали першим століттям нашої ери і середньовіччю (до XV–XVI ст.). Доповідач звер- нув увагу на повну відсутність пам’яткоохоронних заходів і необхід- ність захисту пам’яток від дії природного і людського фактору. До пе- реліку пам’яток, що вимагають першочергової уваги, О. О. Фомін включив: вежу Киз-Кулі, замок консула, базиліки з фресками XII–XIV століть, мережу водогону римської доби, фундамент «храму Діани» II– III століть н.е., кріпосні вежі і стіни [34]. Архітектурно-реставраційне відділення Головнауки вирішило схвалити доповідь О. О. Фоміна, ви- знало стан пам’яток Судака загрозливим і задекларувало прагнення провести планомірні обстеження в 1926 році [35]. Згідно ухваленого рішення, в листопаді відбулася ознайомча поїзд- ка О. О. Фоміна і М. Д. Протасова до Судака. Основним змістом робо- ти експедиції стало встановлення межі Генуезької фортеці та німецької колонії, що проводилося спільно. У результаті вперше були визначені межі середньовічної пам’ятки. Іншим напрямом стало складання кош- торису подальшого ремонту пам’яток. За підсумками поїздки архітек- турно-реставраційний відділ заслухав доповіді О. О. Фоміна і М. Д. Протасова. У відповідній резолюції було зазначено наступне: територія Генуезької фортеці після завершення всіх адміністративних формальностей має бути закріплена за Музейним відділом Головнауки; П. І. Голландському доручалося скласти креслення і плани ділянок, що підлягають ремонту і обгородження; підтверджувалося асигнування першої частини коштів на охорону пам’яток. Загальне наукове керів- ництво охоронними роботами пропонувалося покласти на директора Керченського історико-археологічного музею, голову Керченського відділення РТЗВК Ю. Ю. Марті, безпосередньо в Судаку цим мав за- ISSB 2078-0133 74 йматися Є. Ф. Карпович і М. О. Лезін. Технічне виробництво робіт пропонувалося очолити П. І. Голландському. Щодо проведення експе- диції влітку 1926 року, було вирішено скликати спеціальну методичну нараду за участю представників Академії історії матеріальної культури [36]. 6 лютого 1926 року відбулося засідання Комісії Головнауки з охо- рони історичних пам’яток Криму під головуванням В. О. Городцова (секретар С. Р. Матвєєв, присутні: О. С. Башкіров, С. П. Григоров, Б. М. Засипкін, Н. Р. Левинсон). Було заслухано доповідь М. Д. Протасова «Про обстеження Судака у зв’язку з дослідженням інших пам’яток Криму». В дискусії з приводу цієї доповіді було поста- влене питання охорони пам’яток Судака, що знаходилися поодаль центру міста, руйнувалися під дією природних факторів, що познача- лося на їх стані. В ухвалі Комісії наголошувалося на необхідності про- довження досліджень після отримання інформації та звітів про вже проведені роботи, пропонувалося направити архітектора і археолога до Судака для вживання заходів з охорони пам’яток, що руйнувалися (ве- жа Чикало, замок консула). Музеєфікацію знайдених речей і матеріалів пропонувалося провести в ДІМ. М. Д. Протасову і О. С. Башкірову, спільно з Археологічним підвідділом Головнауки, доручалося скласти інструкцію з охорони пам’яток для Судацького відділення РТЗВК [37]. У серпні 1926 р. заплановані роботи в Судаку були проведені. В них взяли участь архітектор ЦДРМ Б. М. Засипкін, О. О. Фомін і Є. Ф. Карпович. Було обстежено пам’ятки Генуезької фортеці і прилег- лої території. Технічний звіт про роботи відображено у відповідному акті, підписаному зазначеними особами. Було оглянуто, обміряно і сфотографовано: базиліка «12 апостолів», вежа № 19 (Фредеріко Аста- гвера, 1386 р.), вежа № 18 (Крайня), вежа № 17 (зруйнована), стіна між вежами № 17 і № 16, вежа № 16 (Гварко Румбальдо), стіна між вежами № 16 і № 15, вежа № 15 (Джиовані Марьоне, 1388 р.), стіна між вежами № 15 і № 14, вежа № 14 (1380 р.), головна брама – вежа № 13 (Якобо Торсело, 1385 р.), арка брами (вежа № 12, Батисту ді Зоале), вежа № 11 (Бернардо де Франко Дігагано, 1414 р.), стіна між вежами № 11 і № 10, вежа № 10 (Пасквале Джюдіче), стіна між вежами № 10 і № 9, вежа № 9 (Кругла), стіна між вежами № 9 і № 8, вежа № 8 (Корадо Чикалло, 1404 р.), стіна між вежами № 8 і № 7, вежа № 7 (Лукині де Флесько Лозані), стіна між вежами № 7 і № 6, вежа № 6 (Безіменна), стіна між вежами № 6 і скелею, вежі № 5 і № 4 (Кутова і Консульська), стіна між вежами № 3 і № 2, вежа № 3 (Георгіївська), вежа № 2 (Верхня), вежа Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 75 № 1 (Киз-Кулє), стіна від вежі № 2 і нижче до обриву, каплиця у фор- теці на консолях, руїни невідомого склепінчастого приміщення в землі, турецькі лазні, розвалини «храму Діани», католицька церква і колишня мечеть у фортеці. Наголошувалася необхідність постійних охоронних робіт у Судаку, пропозиції П. І. Голландського в цьому напрямі були відкоректовані, до роботи надалі були взяті пропозиції Б. М. Засипкіна і О. О. Фоміна [38]. Об’єктом детального вивчення стали також пам’ятки одного з най- більш давніх міст Криму – Феодосії. 19–20 серпня 1926 року Б. М. Засипкін відвідав Феодосію, де оглянув у супроводі директора міського краєзнавчого музею Н. С. Барсамова історико-художні пам’ятки міста. За наслідками проведених робіт був складений акт, у якому фіксувалися стан збереження та заходи з охорони культурної спадщини міста. Серед досліджених пам’яток увага була приділена вірмено-григоріанській церкві Св. Сергія. Особливу увагу комісія звернула на могилу художника І. К. Айвазовського, що знаходилася при церкві і яка набувала стану запустіння. Було вирішено просити громаду вірмено-григоріанців за- безпечити догляд і охорону поховання. Вірменська церква архангелів Михаїла і Гавриїла, вірмено- католицька церква (збережена колишня мечеть з атрибутами мусуль- манського культу й архітектури), лютеранська церква, єврейська сина- гога і церкви Іоанна Предтечи та Іоанна Богослова знаходилися в задо- вільному стані. Комісія визнала необхідним проведення часткових ре- монтних робіт, доручити які планувалося релігійним громадам цих культових споруд [39]. У церкві Стефана в Карантині було необхідне дослідження фресок і ремонт черепичного покриття. У приміщеннях давніх турецьких лазень комісія ухвалила провести очищення територій від бруду, сторонніх предметів, рослинності та провести ремонт даху. Фонтан у дворі приватного будинку (колишнього власника Шепе- тея) був визнаний пам’ятком виняткової цінності і за пропозицією М. С. Барсамова, щоб уникнути подальшого його руйнування мешкан- цями двору, було вирішено розібрати його і перенести у двір Феодо- сійського краєзнавчого музею. Ще для двох фонтанів Феодосії на ву- лицях Грецькій і Виноградівській було визначено необхідність ремон- ту покрівлі. ISSB 2078-0133 76 Генуезькі стіни, що нахилилися на ділянці близько 100 метрів і що загрожували обвалом, було вирішено укріплювати встановленням чо- тирьох контрфорсів. Так званий Катеринівський палац був визнаний таким, що не має художньої й історичної цінності, комісія не знайшла потрібним ставити пам’ятку на облік; обмежилися фіксуванням плану та фотографуванням, а також висловили побажання щодо проведення капітального ремонту і перебудови другого поверху цієї будівлі [40]. У 1932 році у Феодосії та районі проводилися деякі ремонтно- реставраційні роботи, про які директор краєзнавчого музею Феодосії М. С. Барсамов доповідав у ЦДРМ. З 12 серпня по 10 вересня проводи- вся ремонт давньої мечеті в селі Колеч (у 20 км. від Феодосії). Ремонт 1932 року проводився за вказівкою і під консультаціями архітектора ЦДРМ Д. М. Сухова, керував роботами феодосійський майстер Яні Фока. До, під час і після виконання робіт проводилося фотографування об’єкту. Всього було зроблено 27 фотографій. Всі роботи, намічені Д. М. Суховим, були виконані; мечеть і мінарет були закриті для відві- дувачів, а на стіні мечеті була вивішена спеціальна табличка, що інфо- рмувала місцевих жителів про взяття пам’ятки на облік і кримінальне переслідування за її руйнування [41]. У грудні 1932 року М. С. Барсамов звертався в ЦДРМ з приводу порятунку ще однієї пам’ятки Феодосії – вірменської церкви арханге- лів Михаїла і Гавриїла, збудованої в 1408 році і такої, що збереглася в первозданному вигляді. Ситуація навколо пам’ятки середньовічної ар- хітектури посилилася після ліквідації релігійної громади при церкві. Це відкрило можливість пограбування церкви, що постійно й відбува- лося. Такі обставини змусили М. С. Барсамова розібрати і вивезти з церкви підлогу, вівтар, дерев’яні сходи й інші цінні предмети. Директор музею також зазначав, що під час землетрусу 1927 року церква Михаїла і Гавриїла постраждала більше всього – частково були зруйновані склепіння, утворилися дві суцільні тріщини в стінах від даху до землі. Доповідна записка, складена «за гарячими слідами» до Наркомосу Кримської АСРР і ЦДРМ, не отримала відповіді. Після п’яти років бездіяльності положення пам’ятки погіршало. Був потріб- ний хоча б незначний ремонт, аби закласти тріщини, зміцнити склепін- ня тощо. Джерело фінансування М. С. Барсамов бачив у розібранні пізньої прибудови до церкви, що не мала культурно-історичного зна- чення, і продажу в якості будівельного матеріалу. Від ЦДРМ худож- ник-краєзнавець просив виділити додатково 1000 крб. і відрядити фа- хівця для консультацій під час ремонту [42]. Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 77 У 1928 р. на кошти, виділені Головнаукою (400 крб. для проведення розкопок) і ЦДРМ (625 крб. для зібрання графічних матеріалів), були проведені археологічні розвідки городища на плато Ескі-Кермен, що поклали початок комплексного вивчення цієї пам’ятки середньовічної Тавриди. Роботи проводилися під керівництвом професора М. І. Рєпнікова, при діяльній участі співробітника Антропологічного відділу Музею антропології і етнографії (МАЕ) АН СРСР Г. І. Петрова і групи працівників Севастопольського музею краєзнавства (СМК) – П. П. Бабенчикова, Є. В. Веймарна, Р. Р. Волобуєва, С. Ф. Стржелець- кого. Паралельно з роботою експедиції, професором О. І. Анісімовим і А. І. Лінно проводилося дослідження розпису печерних храмів, були виконані кольорові копії середньовічних настінних зображень [43]. Загальне число знахідок під час цих розкопок склало 190 предметів, зафіксованих у «Опису-переліку предметів старовини, знайдених під час розкопок 1928 року в Ескі-Кермені» [44]. Основну масу складали прикраси, покладені в похоронні споруди під час поховання. Результати первинного дослідження Ескі-Кермена привели керів- ника експедиції М. І. Рєпнікова до висновку про існування на території городища в період раннього середньовіччя укріпленого центру готсь- ких поселень гірської і південно-західної Тавриди, зафіксованого в джерелах як Доріс. Дана концепція була обговорена в наукових колах Москви і Ленінграда – на спільних засіданнях Вченої Ради ЦДРМ, Мо- сковського відділення Товариства з вивчення Криму (ТЗВК); Археог- рафічної, російсько-візантійської комісій і Комісії з історії знань АН СРСР [45; 46]. Висновки експедиції М. І. Рєпнікова викликали наукову дискусію. Своє відображення вона знайшла в доповідях і публікаціях В. І. Равдонікаса. Незгоду з викладеною точкою зору висловили, перш за все, співробітники ДАІМК – координаційного центру всіх археоло- гічних досліджень в СРСР, зокрема М. О. Тіханова-Клименко, О. Ч. Скржинська, М. Л. Эрнст и М. І. Артамонов, уражені «самоправ- ними» діями М. І. Рєпнікова [47]. Літом 1929 р. були проведені подальші дослідження Ескі-Кермена. Кошти на них були виділені ЦДРМ, МАЕ і КЕІ АН СРСР. ДАІМК, внаслідок зацікавленості предметом розкопок, відряджала свого пред- ставника Л. О. Мацулевича. Фотографування об’єктів здійснював М. Л. Шиллінг, Л. І. Лінно продовжувала копіювання розписів. Антро- пологічні матеріали збиралися О. Н. Бернштамом и Г. І. Петровим. Ак- тивну участь в роботі експедиції взяли співробітники СМК – В. П. і П. П. Бабенчикови, Є. В. Веймарн, Г. Г. Волобуєв, С. Ф. Стржелецький. ISSB 2078-0133 78 Здійсненням розкопок цікавилися представники кримської влади і нау- кової громадськості. Ескі-Кермен відвідали: Народний комісар освіти Кримською АСРР, інспектор у справах музеїв при відділі політичної освіти Наркомоса Кримської АСРР В. Г. Опалов, заступник директора Центрального музею Тавриди О. І. Полканов, від Таврійського товари- ства історії, археології й етнографії (ТТІАЕ) – А. І. Маркевич і М. Л. Ернст, від АН СРСР – академік С. Ф. Платонов, від ЦДРМ – І. Е. Грабар и Г. О. Чиріков. Роботи експедиції також викликали інте- рес у німецьких колег – їх делегація у складі професорів Зауера, Фінде- зена і Саломона приїжджала для обміну досвідом із учасниками розко- пок [48]. Докладний опис цих контактів між радянськими і німецькими ученими міститься в листуванні академіка С. Ф. Платонова з головою ТТІАЕ А. І. Маркевичем [49; 50]. Як уже зазначалося вище, концепція М. І. Рєпнікова про знахо- дження саме на плато Ескі-Кермена первинного центру готських посе- лень південно-західної Тавриди викликала гостру наукову дискусію. У фондах ЦМАМ зберігся машинопис доповіді М. І. Рєпнікова «На за- хист Ескі-Кермена – Дороса». Значна частина праці присвячена поле- міці автора зі своїми опонентами – О. Ч. Скржинською, М. О. Тіхано- вою-Клименко, М. Л. Ернстом и М. І. Артамоновим [51]. Для аргумен- тації своєї позиції М. І. Рєпніковим були привернуті свідчення джерел, а також проведено скрупульозний аналіз археологічних знахідок із Ес- кі-Кермену і городища Мангуп-Кале, офіційно визнаного місцем роз- ташування столиці готської держави в гірській Тавриді, а згодом - кня- зівства Феодоро. Підсумком проведених у 1928–1929 роках робіт стали наступні ви- сновки М. І. Рєпнікова: – на плато Ескі-Кермена знаходилося велике за середньовічними мірками місто, що мало крім вулиць, будинків і громадських будівель лінію міського водогону. Датування існування міста обмежувалося V–XII ст.; – будівництво могутньої оборонної стіни відносилося М. І. Рєпніко- вим до кінця V ст., вона піддавалася неодноразовим насильницьким руйнуванням, останнє з яких - наприкінці XII ст. привело до завмиран- ня життя в місті і запустіння в XIII ст.; – наявність раннього поселення готського населення підтверджує могильник на схилах плато. Основні поховання відносилися до VI ст., їх антропологічний характер указував на приналежність до готського етнічного масиву; Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 79 – розкопки 1928–1929 років ствердили експедицію М. І. Рєпнікова на думці про первинне знаходження Дороса візантійських хронік на плато Ескі-Кермена і подальшому його перенесенні до городища Ман- гуп-Кале (X–XI ст.). Підтвердження цієї гіпотези виявлялося можли- вим М. І. Репнікову при знаходженні відповідних графічних пам’яток у городищі Ескі-Кермен [52]. Загалом же, дослідження 1928–1929 року стали певним етапом в іс- торії вивчення минулого гірської і південно-західної Тавриди доби се- редньовіччя, заклали основу систематичних розкопок «печерних міст» Криму. Надалі (1930–1931 роки) М. І. Рєпніков зміг отримати тимчасо- ву перемогу над своїми опонентами з ДАІМК – про це він розповідає в листуванні з директором ЦДРМ І. Е. Грабарем: дослідник був призна- чений на роботу до цієї установи, а її критики – усунені від посад. Це дозволило продовжити плідні дослідження старовини Ескі-Кермена [53, 54]. Підводячи підсумки огляду участі співробітників ЦДРМ у пам’яткоохоронних заходах на території Кримської АСРР в другій поло- вині 20-х – початку 30-х років ХХ століття, можна зробити такі висновки: – Кримська АСРР вважалася одним із найбільш багатих регіонів СРСР щодо кількості та якості пам’яток історичної і культурної спадщини; – робота столичних учених носила систематичний характер: дослі- дження 1920-х – початку 1930-х років заклали основу постійного нау- кового вивчення і охорони кримських пам’яток; – дослідження проводилися за державної підтримки, з боку місцевої влади автономії (Кримська ЦВК, Раднарком, Наркомос) перешкод у здісненні пам’яткоохоронної роботи не зустрічалося; – дослідження кримських пам’яток проходили в умовах як наукової співпраці фахових установ і організацій (Головнаука, ЦДРМ, ДІМ), так і гострої конкуренції між ними (ДАІМК, ЦДРМ, КримОХОРІС); – дослідження кримських пам’яток сприяли появі наукових класи- фікацій і гіпотез, викликали гострі наукові дискусії (Б. М. Засипкін, М. І. Рєпніков); – завдяки роботі співробітника ЦДРМ Б. М. Засипкіна в Криму в 1926 році була проведена перша комплексна експедиція з вивчення пам’яток Криму і запровадження заходів щодо їх охорони; – у 1927–1928 роках ЦДРМ організували і провели масштабні екс- педиції по пам’ятках Кримської АСРР, що дозволило значно розшири- ти уявлення радянської і світової науки про історію і етнографію наро- дів Криму. ISSB 2078-0133 80 Джерела та література 1. Грабарь И. Е. Восемь лет реставрационной работы // Вопросы реставрации: сб. ЦДРМ / под ред. И. Э. Грабаря. – М., 1926. – С. 5. 2. Центральний муніципальний архів м. Москви (ЦМАМ), ф. 1, оп. 1, спр. 505. 3. Там само, спр. 507, арк. 1–3 зв. 4. Там само, арк. 4–6 зв. 5. Там само, арк. 7. 6. Там само, арк. 7 зв. 7. Там само, спр. 509, арк. 28. 8. Там само, спр. 507, арк. 8–10. 9. Там само, арк. 12–13. 10. Там само, спр. 509, арк. 18. 11. Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар // Крым. – 1927. – № 2 (4). – С. 113-168. 12. ЦМАМ, ф. 1, оп. 1, спр. 509, арк. 22. 13. Козлов В. Ф. Охрана исторических памятников в Крыму (1920–1941 гг.) // Художес- твенное наследие: хранение, исследование, реставрация. – М., 1994. – Вып. 15. – С. 145–147. 14. Мусаева У. К. Подвижники крымской этнографии, 1921–1941 : историографические очерки / Таврический нац. ун-т им. В. І. Вернадского; под ред. и вступ. ст. А. А. Непомнящего. – Симферополь : Таврия, 2004. – (Серия: «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 2). – С. 27–29. 15. ЦМАМ, ф. 1, оп. 1, спр. 512, арк. 13–14. 16. Там само, арк. 18–18 зв. 17. Там само, арк. 20. 18. Там само, арк. 22. 19. Там само, арк. 24–24 зв. 20. Там само, арк. 27–27 зв. 21. Там само, арк. 30. 22. Там само, арк. 31–32 зв. 23. Там само, арк. 33. 24. Там само, арк. 34–34 зв. 25. Там само, арк. 67. 26. Мусаєва У. К. Iсторико-етнографiчне вивчення народів Криму в 20-х – на початку 30-х рр. XX століття: Автореф. дис... канд. iст. наук / 07. 00. 06 – Iсторiографiя, дже- релознавство та спеціальні історичні дисципліни; Дніпропетровський нац. ун-т. – Днiпропетровськ, 2004. – С. 10–11. 27. ЦМАМ, ф. 1, оп. 1, спр. 513, арк. 7. 28. Там само, спр. 514, арк. 4. 29. Там само, арк. 5. 30. Там само, арк. 9. Праці Центру пам’яткознавства, вип. 23, К., 2013 81 31. Непомнящий А. А. Музейное дело в Крыму и его старатели (XIX – начало ХХ века): биобиблиографическое исследование / Таврический нац. ун-т имени В. И. Вернадского. – Симферополь, 2000. – С. 152. 32. ЦМАМ, ф. 1, оп. 1, спр. 515, арк. 6–6 зв. 33. Там само, арк. 9–9 зв. 34. Там само, спр. 517, арк. 1. 35. Там само, арк. 1 зв. 36. Там само, арк. 6–7. 37. Там само, арк. 11–13. 38. Там само, арк. 14–19. 39. Там само, спр. 518, арк. 1–1 зв. 40. Там само, арк. 1 зв.–2. 41. Там само, арк. 10–13. 42. Там само, арк. 5–5 зв. 43. Там само, спр. 520, арк. 67. 44. Там само, арк. 68. 45. Там само, арк. 2, 39. 46. Рукописний архів Інституту історії матеріальної культури РАН, ф. 2, оп. 1 (1928 р.), спр. 105, арк. 2-2 зв. 47. ЦМАМ, ф. 1, оп. 1, спр. 520, арк. 2, 17–25, 29–33, 35, 39. 48. Там само, арк. 2–3. 49. Російська національна бібліотека, відділ рукописів, ф. 585, оп. 1, спр. 3486, 3487. 50. Непомнящий А. А. «Пока оберегаем и спасаем…»: неизвестные материалы по исто- рии крымоведения в переписке А. І. Маркевича и академика С. Ф. Платонова // Ис- торическое наследие Крыма. – Симферополь, 2006. – № 16. – С. 154–161. 51. Там само, арк. 17–35. 52. Там само, арк. 35–36. 53. «Не закрываю глаз на сложность, трудность и ответственность предстоящей работы в области охраны и изучения памятников Крыма…»: Письма Н. И. Рєпнікова к И. Э. Грабарю / подг., предисл. и комм. Е. А. Теркель // Историческое наследие Крыма. – Симферополь, 2006. – № 14. – С. 220–221. 54. Державна Третьяковська галерея, відділ рукописів, ф. 106, спр. 10028–10085, 10087. Хливнюк А.В. Вклад Центральных государственных реставрационных мастерских в дело памятникоохранной работы в Крыму в 20-х – начале 30-х годов XX века. Проанализирована деятельность ЦГРМ на территории Крыма. Сделан вывод, что работа этого учреждения на протяжении 1920–1930 годов была одной из показатель- ных относительно организации охраны историко-культурного наследия в Крыму. Неизменным заданием ЦГРМ были регистрация и обследование памятников архитек- туры, археологии, искусства, а также реставрация и консервация объектов культурно- го наследия, которые предотвращали порчу и разрушение памятников. ISSB 2078-0133 82 Ключевые слова: памятниковедение, культурное наследие, Крым, памятники, Центральные государственные реставрационные мастерские. Hlivnyuk A. V. Contribution of the Central State Restoration Workshops in case Monument Watching in the Crimea in the 20's - early 30-ies of XX century. This article analyzes the activities CSRWs in the Crimea. The article concludes that the work of the institution over the years 1920-1930 was one of the demonstrative on the organization of protection of historical and cultural heritage in the Crimea. CSRW’s unchanged task was the registration and inspection of monuments of architecture, archeology, art, and restoration and conservation of cultural heritage, which prevent damage and destruction of monuments. The Crimean monuments research took place in the conditions of scientific collaboration of professional institutions and organizations, as well as intense competition between them. The research of the Crimean monuments contributed to the emergence of scientific classifications and hypotheses that have caused sharp scientific debate. The paper shows the value held in the years 1927-1928 CSRW scale expeditions to the monuments of the Crimean Autonomous Soviet Socialist Republic to expand notions of Soviet and world science about history and ethnography of the peoples of the Crimea. Key words: monument studying, cultural heritage, the Crimea, museums, monu- ments, Tavrida, Protection Culture Monuments, Antiquity, State Central Restoration Shops. Подано до друку:17.05.2013 р.

Внесок Центральних державних реставраційних майстерень до справи пам’яткоохоронної роботи в Криму в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття

Institution

Ähnliche Einträge