Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст.
У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приватних іконописних майстерень й іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на початку XX ст., та проблеми, які існували в іконописному живописі....
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81564 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. / Т.А. Миколайко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 187-192. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-81564 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-815642015-05-19T03:02:16Z Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. Миколайко, Т.А. Музеєзнавство У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приватних іконописних майстерень й іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на початку XX ст., та проблеми, які існували в іконописному живописі. В статье раскрывается вопрос о развитии иконописи в Чернигове на примере частных иконописных мастерских и иконных магазинов, которые работали в городе в конце XIX –начале XX вв., проблемы, которые существовали в иконной живописи того времени, и их решение. The article describes the questions about of iconography in Chernihiv on the example of private iconography workshops and iconographical stores, which have worked in town in the late 19th – early 20th centuries, and problems that have existed in iconography. 2013 Article Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. / Т.А. Миколайко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 187-192. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81564 [7.046.3:271.2-523.47]:94(477.51)«18/19» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музеєзнавство Музеєзнавство |
| spellingShingle |
Музеєзнавство Музеєзнавство Миколайко, Т.А. Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приватних іконописних майстерень й іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на початку XX ст., та проблеми, які існували в іконописному живописі. |
| format |
Article |
| author |
Миколайко, Т.А. |
| author_facet |
Миколайко, Т.А. |
| author_sort |
Миколайко, Т.А. |
| title |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_short |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_full |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_fullStr |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. |
| title_sort |
іконописні лавки та майстерні у чернігові наприкінці xix – на початку xx ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Музеєзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81564 |
| citation_txt |
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові наприкінці XIX – на початку XX ст. / Т.А. Миколайко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 187-192. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT mikolajkota íkonopisnílavkitamajsterníučernígovínaprikíncíxixnapočatkuxxst |
| first_indexed |
2025-07-06T06:37:07Z |
| last_indexed |
2025-07-06T06:37:07Z |
| _version_ |
1836878483808059392 |
| fulltext |
187Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
event of the fi rst one is the creation of the Association of Academic Museums and Galleries in the
United States. The second stage was caused by the scientifi c debate about the «crisis of university mu-
seums»; promotional associations were formed in the UK, Australia, the Netherlands on this wave. The
«Universeum», which runs a European university heritage in general, also was founded. The Commit-
tee of University Museums and Collections of the International Council of Museums (UMAC ICOM)
was created in 2001 and marked the beginning of the third phase (till nowadays).
Keywords: museum, collection, higher educational establishment, university, promotion, association.
Подано до друку: 11.04.2013 р.
УДК [7.046.3:271.2-523.47]:94(477.51)«18/19»
Т.А. МИКОЛАЙКО
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові
наприкінці XIX – на початку XX ст.
У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приват-
них іконописних майстерень й іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на по-
чатку XX ст., та проблеми, які існували в іконописному живописі.
Ключові слова: ікона, іконописна майстерня, Єпархіальний цензурний комітет, народна
ікона.
Місто Чернігів зберегло розкішні собори з фрагментами фрески, олійним
живописом і ошатними іконостасами. Малярі й іконописці, які оздоблювали
храми, створювали ікони для іконостасів, чи просто для храмів, були найчас-
тіше приїжджими або місцевими. Їх імена залишалися переважно невідомими.
Тому сьогодні, мабуть, необхідно звернути увагу на розгляд питання про роз-
виток іконопису на Чернігівщині на прикладі іконописних шкіл чи майстерень.
Нині дуже мало фундаментальних праць, присвячених місцевим іконопис-
ним центрам, їх майстрам. Проблемою наукового вивчення чернігівського іконо-
пису у XIX ст. була нестача фахівців, тому основна інформація відома з рукопис-
них джерел таких установ, як консисторія, де матеріал записували церковні діячі.
Про місцевий іконопис можна черпати матеріал з місцевої преси, заміток знавців
церковної старовини та краєзнавців. Користуючись такими незначними джере-
лами все ж спробуємо більш конкретно дослідити тему про іконописні школи
Чернігівщини і, можливо, відкрити нові імена мистців станкового живопису.
Загалом, ікони на Чернігівщині були привозними, але значна частина ство-
рювалася на місцях.
Перші ікони потрапляли до християнізованої Київської Русі з-за кордону і
мали риси характерні для візантійського іконопису. Їх замовляли князі, бояр-
ська знать у іноземних майстрів. Віруючі ходили на прощу до святих місць,
купували там святі образи, везли їх на батьківщину, або навпаки в знак благо-
честя залишали ікони в дар окремим церквам і монастирям інших країн.
188 ISSN 2078-0133
Дуже мало відомо про станковий живопис Києва, Чернігова, Галицько-
Волинського князівства у XI–XII ст., але письмові джерела свідчать, що мис-
тецтво писання ікон було розвинено у Києві й поціоновувалося і шанувало-
ся за його межами. Тож, популярність київських майстрів була дуже великою.
Від давнього церковного живопису Чернігівщини частково збереглися
деякі фрескові фрагменти XI–XII ст., досить пошкоджені. Ікони ж того часу,
ймовірно загинули. В XVII–XVIII ст., як у самому Чернігові, так і в регіоні
з’являється багато чудотворних богородичних ікон. Зокрема, найбільш шано-
ваним є образ Іллінської Божої Матері, створений Геннадієм Дубенським
у 1658 р., для намісного ряду іконостаса чернігівської Іллінської церкви.
В 90-х роках XVII ст. невідомим майстром було виконано список чудотвор-
ної Єлецької ікони Божої Матері, який сьогодні є святинею монастиря. Гравер
Інокентій Щирський у 1688 р. написав копію Любецької Богородиці.
Наприкінці XIX – на початку XX ст. чернігівський іконопис розвивався за
рахунок діяльності майстерень при монастирях єпархії, окремих малярів, цен-
трів місцевого старообрядницького та народного іконопису, приватних іконо-
писних майстерень професійних живописців.
У другій половині XIX ст. на Чернігівщині строгого нагляду за іконопис-
цями не було, тому з’являється багато ікон виконаних у різних стилях, з різ-
ним професійним підходом, або з неканонічними чи забороненими сюжетами.
Саме це стало причиною того, що такі ікони потребували контролю з боку цер-
ковної влади. Задля цього на початку XX ст. було організовано Єпархіальний
цензурний комітет, аби «неискусно» написані ікони не потрапляли ні у при-
ватні будинки, ні – тим паче – у православні храми. Для цього згаданим комі-
тетом було створено, навіть, проект правил [1].
Причиною створення Комітету були зауваження щодо манери виконання
іконописних робіт, зокрема в іконописному живописі, майстри не дотримували-
ся пропорцій та симетрії, не зображали красу форм. Наголошувалося на тому,
що церковний іконопис початку XX ст. не відрізняється від іконопису, який був
півтора століття тому. Наприклад, у рукописному указі Святійшого Синоду від
1767 р., який зберігається в архіві однієї з церков Конотопського повіту, гово-
риться, що під час подорожі Волгою, імператриці Катерині ІІ, один купець пода-
рував ікону Св. Трійці з трьома головами і чотирма очами.
Цензурний комітет вважав, що для впорядкування іконопису, велику
користь дало б введення курсу історії церковного живопису в Чернігівській
семінарії та духовних училищах єпархії, а ще необхідно вести строгий
нагляд за цехами, майстернями «богомазів», які працюють у кожному повіті
Чернігівської губернії і, навіть, у селах і хуторах. Звертали увагу і на те, щоб
іконописці були православними віруючими, грамотними, знали Святе Письмо,
праці св. Отців Церкви та житія святих. Недопустимими вважали випадки,
189Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
коли «богомази» прямо на ярмарках перемальовували один образ в інший.
Такий іконопис переслідувався законом [2].
Цензурний комітет з іконопису реальних змін у дотриманні усіх вимог при
написанні ікон не вніс, бо теоретичні засади, на які він мав спиратися, затвер-
джено, а от в життя впроваджено не було.
В останній чверті XIX – на початку XX ст. у Чернігові починають працю-
вати приватні малярні місцевих майстрів, які мали академічну освіту. Про їх
роботу відомо з місцевої періодики. Відомо, що в 1901 р. в Чернігові була від-
крита художньо-іконостасна майстерня художника 1-го ступеня імператор-
ської Академії мистецтв Миколи Зеньковича. Розташовувалася вона в будин-
ку Шугаєвського, який стояв на розі вулиць Воздвиженської та Мстиславської
[3]. (Сьогодні це район Молодіжного театру в Чернігові).
Одне з оголошень, розміщених в «Чернігівських губернських відомостях»,
свідчить про те, що у 1881 р. у Троїцькому Архієрейському домі працював іко-
нописець Терентій Шкляревський, котрий проводив живописні роботи там-
таки в архієрейському будинку та у Єлецькому монастирі [4].
Іконописні осередки працювали в чернігівському Свято-Успенському
Єлецькому монастирі. Так, у 1892 р. за ініціативою преосвященного Сергія
була відкрита іконописна школа для приходящих. Розміщувалася майстерня в
будинку, який є найдавнішою дерев’яною спорудою ХVII ст., яка збереглася
на Лівобережній Україні до сьогоднішнього дня. Проживали в ньому настоя-
телі Єлецького монастиря – Феодосій Углицький, Іоаникій Галятовський, про-
повідник Димитрій Ростовський [5].
У «Чернігівських єпархіальних відомостях» за 1904 р. міститься оголошен-
ня Федора Івановича Кривопалова такого змісту:
Довожу до сведения Духовенство Черниговской Епархии, что мною открыта Ки-
евская Русская мастерская золотых, серебряных, бронзовых чеканных и гальваноплас-
тических изделий, в которой принимаються всевозможные церковные новые работы,
обновления, починка, серебрение и позолоту церковной утвари, а также чеканку риз
на иконы и всевозможные чеканные работы по латуни и отливке, золочение гальва-
ническое и через огонь, серебрение и никилирование разных хозяйственных вещей,
а также принимаються заказы и починка разного рода золотых и серебряных вещей.
Заказы исполняются добросовестно и аккуратно.
Цены умеренные.
Надеюсь, что Духовенство Черниговской Епархии не оставит без внимания моей
мастерской, которая находится в г. Чернигове, по Хлебопекинской улице, д. Елецко-
го монастыря № 4.
С почтением Фёдор Иванович Кривопалов [6].
Нині колишня Хлібопекинська вулиця іменується – Воровського.
190 ISSN 2078-0133
У 1907 р. у будинку Басанця на вулиці Підмонастирській працювала худож-
ня іконостасна майстерня Олексія Миколайовича Зайцева. Майстер приймав
замовлення на іконостаси, кіоти, «исправлял и переписывал иконостасную
живопись» [7].
Наприкінці XIX – на початку XX ст. ікона стає товаром нарівні з інши-
ми церковними речами. Тому в Чернігові, як і в інших містах України, відкри-
ваються профільовані крамниці, оптові склади привозних ікон [8]. Так, опто-
вий склад ікон і церковних речей було відкрито Іваном Івановичем Зотовим у
власній майстерні. Як указує власник, склад і фірма існували «со дня открытия
мощей Святого Феодосия» [9] (1896 р.). На складі І. Зотов збував точні копії
ікон св. Феодосія, чернігівських чудотворних ікон, ікони із зображеннями різ-
них святих. Товар у І. Зотова був розрахований як для багатих, так і для бід-
них церковних приходів. Наприклад, ікони на кипарисовій дошці з чеканкою по
червонному золоту та прикрасами з різнокольорової емалі коштували від 30 до
125 руб., а на простих дошках без позолоти – наполовину дешевше. Ікони в
бронзових чеканних шатах, позолочені через вогонь, за якістю можуть заміняти
срібні, і коштували від 65 до 180 руб. Срібні позолочені шати коштували від 35
до 50 руб. за фунт. Усі ікони, що були виконані у майстерні І. Зотова або прода-
валися на його складі були освячені біля раки св. Феодосія – доказом цьому були
спеціальні печатки на товарах [10].
Вели торгівлю церковними речами не лише місцеві майстри й іконописці,
але й приїжджі, такі наприклад, як московський фабрикант К.А. Збрук. Його
торгова лавка розташовувалася в Чернігові «вблизи собора, против бульвара,
в доме Лисовской» [11]. Продавав К, Збрук ікони із зображенням св. Феодосія,
золоті, срібні й емальовані хрестики із зображенням святого, лампадки.
На вул. Шосейній (сучасний просп. Миру) в будинку Маркельса, недале-
ко від собору, розміщувався оптовий склад ікон і кіотів Д. Строкова. Купити
на складі можна було ікони Феодосія Чернігівського у шатах із щирого срібла
84-ї проби за ціною від 9 до 170 руб. (залежно від розмірів ікони). Ікону
св. Феодосія у 2 аршина, прикрашену срібними з позолотою шатами, можна
було придбати за 180 руб.
На складі у Д. Строкова завжди було багато ікон: св. Феодосія – виконаних
на кипарисових і вільхових дошках; для наречених – вінчальні ікони Спасителя
та Божої Матері у срібних товстих шатах 84-ї проби за ціною від 4 руб. і дорож-
че; золоті обручки 56-ї проби від 6 руб. за пару; дарохранительниці; Євангелія.
Д. Строков приймав замовлення на ікони Феодосія Чернігівського у своїх
агентствах, які знаходилися у Москві, Санкт-Петербурзі, Саратові, Нижньому
Новгороді [12].
191Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
Поруч із «ученим» і «новоманірним» іконописом у другій половині XVIII ст.
поширюється на Лівобережній Україні іконописний примітив. Народні ікони –
це як «хобі» для багатьох селян, що вміли тримати пензля в руках, яке стає осно-
вним джерелом прибутку. Про кількість народних іконописців, які працюва-
ли на Чернігівщині наприкінці ХVІІІ ст., згадує О. Шафонський. У своїй праці
«Чернігівського намісництва топографічний опис» він вказує, що в Чернігові
було 2 іконописці, в Ніжині – 11, Городні – 2 [13].
У XIX ст. на Чернігівщині вже існували досить розвинені майстерні народ-
них іконописців. Найвідоміші з них – у Семенівці (недалеко від Новозибкова)
та Новгороді-Сіверському. Ці майстерні сформували стиль класичної народної
ікони, яка у своїй образній основі стикається з народною картиною – портретом.
На початку XX ст. народний іконопис Чернігівщини все більше тяжіє до кус-
тарного виробництва. Серед етнографічних джерел лише «Короткі нариси кус-
тарних промислів Чернігівської губернії за 1913 р.» вважають іконопис промис-
лом і вказують кількість майстрів, яких нараховано в губернії 13 [14]. Був добре
налагоджений ринок збуту народних ікон. Продавалися вони на базарах і ярмар-
ках у містах України. Коштувала така ікона приблизно 2 руб. (для порівняння –
за ці гроші можна було купити порося або мішок пшениці).
Народні ікони були лише ужитковими, бо в ортодоксальній церкви вони не
допускалися – церковна влада такі ікони переслідувала як неканонічні й гріхов-
ні, забороняла їх встановлення та продаж. У другій половині XIX ст. у Київській
і Чернігівській єпархіях були видані накази, які забороняли продаж народних
ікон. До переслідування народної ікони залучалася, навіть, поліція [15].
Загалом, проаналізувавши матеріали, вміщені в «Чернігівських губернських
відомостях» за 80-ті роки XIX ст., а також видання початку XX ст., можна част-
ково прослідкувати на якому рівні розвивався іконопис у Чернігові. Осередками
малювання ікон залишаються монастирі, де відкриваються іконописні школи
або індивідуально працюють ченці чи священики. Значна частина святих обра-
зів створювалася світськими майстрами, які мали спеціалізовану освіту. Такі
майстри були як місцевими, так і – найчастіше – приїжджими. Малярську про-
дукцію іконописців можна було придбати на ярмарках, або в спеціалізованих
іконних крамницях Чернігова. Такі лавки найчастіше були й майстернями, де
можна не лише купити ікону, але й замовити нову чи відреставрувати стару.
Складається враження, що ікони в той час були вельми прибутковим товаром і
для професійних ікономисців, і для народних майстрів-«богомазів». Саме через
це, мабуть, святі образи не завжди відзначалися високим професіоналізмом.
Робота з контролю іконописців не проводилася, бо як часто буває – все зали-
шається на папері та в планах. Відтак, ікони, які створювалися на Чернігівщині
були різнопланові й різного ґатунку.
192 ISSN 2078-0133
Джерела та література
1. Васютинский Ф. Историческая справка // Прибавление к Черниговским епархиальным извес-
тиям. – 1908. – № 3. – С. 86–94. (часть неофиц.).
2. Могилевский Н. Несколько слов к вопросу об упорядочении нашего иконописания
// Прибавление к Черниговским епархиальным известиям (неоф. часть). – 1911. – № 9.
– С. 286–289.
3. Объвление // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. – 1901. – № 4. – С. 160.
4. Объявление // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. – 1881. – № 7. – С. 143.
5. Доценко А.В. Чернігівський Єлецький монастир: історія і діяльність / Доценко Алла
Володимирівна, Шевчик Ірина Сергіївна // Чернігівські старожитності : наук. зб. / Нац. архіт.-
іст. заповідник «Чернігів стародавній». – Чернігів : вид. Лозовий В. М., 2010. – Вип. 3: До 950-
річчя заснування Чернігівського Свято-Успенського Єлецького монастиря. – С. 57.
6. Киевская русская мастерская золотых, серебряных, бронзовых, чеканных изделий
// Прибавления к Черниговским епархильным известиям. – 1904. –№ 21. – С. 776.
7. Художественная иконостасная мастерская А.Н. Зайцева в Чернигове // Прибавление к
Черниговским епархиальным известиям. – 1907. – № 16. – С. 578.
8. Курач С. До проблем існування і наукового вивчення іконопису на Придесенні. // Сіверянський
літопис. – 1997. – № 6. – С. 51–56.
9. От оптового склада икон, киотов и церковной утвари // Прибавление к Черниговским
епархиальным известиям. – 1903. – № 21. – С. 748.
10. Там само.
11. Иконная торговля // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. – 1897. – № 23.
– С. 909–910.
12. Уведомление от оптового склада икон и киотов // Прибавление к Черниговским епархиальным
известиям. – 1898. – № 3. – С. 176–177.
13. Пономаревська О. Центри народного іконопису північно-східного Полісся. Історико-культурні
проблеми визначення [Електронний ресурс] // Міст: мистецтво історія сучасність тео-
рія. Вип. 4–5 [веб-сайт]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mist/2008_4-5/
PDF%5CMIST-4. – Назва з екрану (01.11.2012).
14. Там само.
15. Фесенко Л. Ікони коваля Вакули // Робітнича газета. – 1997 – 29 січня. – С. 4.
Миколайко Т.А. Иконописные лавки и мастерские в Чернигове в конце XIX –
начале XX в.
В статье раскрывается вопрос о развитии иконописи в Чернигове на примере частных
иконописных мастерских и иконных магазинов, которые работали в городе в коце XIX
–начале XX вв., проблемы, которые существовали в иконной живописи того времени, и
их решение.
Ключевые слова: икона, иконописная мастерская, Епархиальный цезурный комитет,
народная икона.
Mykolayko T.A. Iconography workshops and stores in Chernihiv in the late 19th – ear-
ly 20th centuries
The article describes the questions about of iconography in Chernihiv on the example of pri-
vate iconography workshops and iconographical stores, which have worked in town in the late
19th – early 20th centuries, and problems that have existed in iconography.
Keywords: ikon, icon workshop, the Eparchial censorship committee, folk ikon.
Дата подання до друку: 14.11.2012 р.
|