Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення
У статті автор аналізує особливості створення установ національного та міжнародного масштабу, метою яких є захист інтересів музеїв вищих навчальних закладів. У ході цього процесу виділено 3 етапи. Знаковою подією першого з них є утворення Асоціації академічних музеїв і галерей у США. Другий етап бу...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81596 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 178-187. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-81596 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-815962015-05-19T03:02:24Z Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення Муравська, С.В. Музеєзнавство У статті автор аналізує особливості створення установ національного та міжнародного масштабу, метою яких є захист інтересів музеїв вищих навчальних закладів. У ході цього процесу виділено 3 етапи. Знаковою подією першого з них є утворення Асоціації академічних музеїв і галерей у США. Другий етап був обумовлений науковою дискусією щодо «кризи в середовищі університетських музеїв»; на цій хвилі утворилися промоційні об’єднання у Великобританії, Австралії, Нідерландах, інституція «Universeum», яка опікується проблемами університетської спадщини в цілому. Створення у 2001 р. Комітету університетських музеїв і колекцій Міжнародної ради музеїв (UMAC ICOM) знаменувало початок третього етапу, який триває досі. В статье автор анализирует особенности создания учреждений национального и международного масштаба, целью которых является защита интересов музеев высших учебных заведений. В ходе этого процесса выделено 3 этапа. Знаковым событием первого из них является образование Ассоциации академических музеев и галерей в США. Второй этап был обусловлен научной дискуссией о «кризисе в среде университетских музеев»; на этой волне образовались промоционные объединения Великобритании, Австралии, Голландии, объединение «Universeum», которое занимается проблемами университетского наследия в целом. Создание в 2001 г. Комитета университетских музеев и коллекций Международного совета музеев (UMAC ICOM) знаменовало начало третьего этапа, который продолжается до сих пор. The article examines the peculiarities of the national and international institutions, whose purpose is the protecting the interests of university museums. There are three stages on this process. The key event of the fi rst one is the creation of the Association of Academic Museums and Galleries in the United States. The second stage was caused by the scientifi c debate about the «crisis of university museums »; promotional associations were formed in the UK, Australia, the Netherlands on this wave. The «Universeum», which runs a European university heritage in general, also was founded. The Committee of University Museums and Collections of the International Council of Museums (UMAC ICOM) was created in 2001 and marked the beginning of the third phase (till nowadays). 2013 Article Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 178-187. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81596 069.015(4) uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музеєзнавство Музеєзнавство |
| spellingShingle |
Музеєзнавство Музеєзнавство Муравська, С.В. Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті автор аналізує особливості створення установ національного та міжнародного
масштабу, метою яких є захист інтересів музеїв вищих навчальних закладів. У ході цього процесу виділено 3 етапи. Знаковою подією першого з них є утворення Асоціації академічних музеїв і галерей у США. Другий етап був обумовлений науковою дискусією щодо «кризи в середовищі університетських музеїв»; на цій хвилі утворилися промоційні об’єднання у Великобританії,
Австралії, Нідерландах, інституція «Universeum», яка опікується проблемами університетської
спадщини в цілому. Створення у 2001 р. Комітету університетських музеїв і колекцій Міжнародної ради музеїв (UMAC ICOM) знаменувало початок третього етапу, який триває досі. |
| format |
Article |
| author |
Муравська, С.В. |
| author_facet |
Муравська, С.В. |
| author_sort |
Муравська, С.В. |
| title |
Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення |
| title_short |
Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення |
| title_full |
Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення |
| title_fullStr |
Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення |
| title_full_unstemmed |
Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення |
| title_sort |
промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Музеєзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81596 |
| citation_txt |
Промоційні об’єднання музеїв вищих навчальних закладів та особливості їхнього створення / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 178-187. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT muravsʹkasv promocíjníobêdnannâmuzeívviŝihnavčalʹnihzakladívtaosoblivostííhnʹogostvorennâ |
| first_indexed |
2025-07-06T06:45:48Z |
| last_indexed |
2025-07-06T06:45:48Z |
| _version_ |
1836879031784439808 |
| fulltext |
178 ISSN 2078-0133
tion of the received collection is tracked, its contents is characterized, the main problems on its scientif-
ic processing are understood. It is proved, subjects of a collection give the chance to fi ll up considerably
the maintenance of the state museum fund on Balaklava’s stories, their inclusion in structure of funds
of lead museum agency of Sevastopol allowed to rescue them for a cultural heritage of the country.
Keywords: collection, museum, Balaklava, museum fund.
Подано до друку: 09.04.2013 р.
УДК 069.015(4)
С.В. МУРАВСЬКА
Промоційні об’єднання музеїв
вищих навчальних закладів
та особливості їхнього створення
У статті автор аналізує особливості створення установ національного та міжнародного
масштабу, метою яких є захист інтересів музеїв вищих навчальних закладів. У ході цього проце-
су виділено 3 етапи. Знаковою подією першого з них є утворення Асоціації академічних музеїв і
галерей у США. Другий етап був обумовлений науковою дискусією щодо «кризи в середовищі
університетських музеїв»; на цій хвилі утворилися промоційні об’єднання у Великобританії,
Австралії, Нідерландах, інституція «Universeum», яка опікується проблемами університетської
спадщини в цілому. Створення у 2001 р. Комітету університетських музеїв і колекцій Міжна-
родної ради музеїв (UMAC ICOM) знаменувало початок третього етапу, який триває досі.
Ключові слова: музей, колекція, вищий навчальний заклад, університет, промоція,
об’єднання.
Об’єднання міжнародного та національного характеру, метою яких є просу-
вання інтересів музеїв і колекцій вищих навчальних закладів (далі –ВНЗ, універ-
ситети, хоча в різних країнах мова може йти про коледжі, академії, інститути)
досі не ставали об’єктом дослідження українських науковців. Дуже епізодич-
но ця тема висвітлена у статті Лілії Казанцевої [1]. Стосовно закордонної істо-
ріографії питання, то певною мірою до нього зверталися у своїх докторських
дисертаціях португальська дослідниця Марта Лоуренсо та Зенобія Ре Козак із
Великобританії [7; 9]. Публікації Кейт Арнольд-Фостер, Клаудії Фейгль, Моніки
Кнофлер, Яні Хереман й інших дослідників висвітлюють виключно особливості
створення промоційних інституцій у окремо взятих країнах [3–5; 8; 10; 20; 22]. З
огляду на це, актуальність статті не викликає сумніву.
Між двома світами
За словами одного із засновників мексиканської музеології Даніеля Рубіна
дела Борбола, «музей є публічною інституцією популяризації освіти у різних
напрямках людського знання, центром наукового дослідження, який здійснює
переважаючий внесок у всі сфери науки, в той же час – це установа, яка сти-
мулює самоосвіту, спонукає думати та спостерігати, зрештою, це унікальний
179Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
заклад, який перебуває у постійному зв’язку з людьми, котрі прагнуть покра-
щити своє життя» [5, p. 33]. Цікаво, що це висловлювання дослідник, у першу
чергу, співвідносив із університетськими музеями, наголошуючи на їхньому
значенні у житті суспільства взагалі та університетському зокрема, куди сту-
денти і не тільки повинні мати доступ заради формування своєї професійної та
загальної культури.
Спочатку музеї ВНЗ складали частину системи освіти, піддаючись змінам,
як і навчальні заклади, які їх заснували. Саме в цьому і полягає специфіка – такі
музеї є відображенням університетського світу в музейному просторі, сполуч-
ною ланкою між академічним світом і суспільством. Вони уявляють, культиву-
ють і уособлюють багато університетських цінностей, а їхня спільна позиція дає
можливість передавати згадані цінності унікальним чином [9, p. 156].
Однак перебування між двома світами – університетським і музейним –
часто складається не на користь музеїв зазначеної категорії. Незважаючи на
те, що музеї історично є одним із найдавніших структурних підрозділів ВНЗ,
вони досі не пов’язуються активно з університетом, як, наприклад, бібліотека.
І тільки зараз це поняття стає близьким для обмеженого кола людей в універ-
ситетському середовищі й поза ним [6; 15].
З іншого боку, музеї ВНЗ у власне музейному середовищі часто теж не
сприймаються серйозно через їхній нечіткий законодавчий статус і практич-
ну відсутність централізованого державного фінансування. Цікаво, що «білою
вороною» тут виступає Республіка Корея, де ще в 1960-х роках на законодав-
чому рівні кожен університет було зобов’язано мати музей (або кілька) пло-
щею не менше 200 м2 і надано фінансові преференції для цього. Такий стан
речей у цій країні і досі.
Необхідність захисту інтересів університетських музеїв, збереження та
популяризація їхніх колекцій, підвищення кваліфікації персоналу зумовили
виникнення низки міжнародних і національних організацій. У цьому процесі
можна виділити 3 етапи. Перший можна визначити як «докризовий», і він охо-
плює 60-ті – першу половину 80-х років ХХ ст.
Ініціатива держави та радянська спадщина
У вже згаданій Кореї в 1961 р. виникло одне із перших об’єднань, завдан-
ням якого була промоція університетських музеїв. Воно мало сильне лобі в
особі держави, яке дозволило корейським музеям при ВНЗ уникнути низки
проблем, з якими стикалися і продовжують стикатися їхні колеги в цілому
світу [9, p. 95].
Керівництво СРСР, яке теж опікувалося музеями – передусім як агітаційно-
ідеологічними закладами (у 1964 р. було видано Постанову «Про підвищення
ролі музеїв у культурній та виховній роботі»), також не стояло на останніх пози-
180 ISSN 2078-0133
ціях у справі координації музейної системи ВНЗ. Подібно до Кореї, ситуацію в
руки взяла держава, яка дала доручення Міністерству освіти підготувати довід-
ку про мережу вузівських музеїв, створити базу даних і підготувати видання
«Музеї вузів СРСР». Координатором проекту було визначено Музей землезнав-
ства Московського державного університету (МДУ). Впродовж 1965–1968 років
було проведено Всесоюзний огляд, результатом чого, крім збору фактологічно-
го матеріалу, стало створення Науково-методичної ради щодо роботи вузівських
музеїв країни. З 1968 до 1991 р. було проведено низку науково-практичних кон-
ференцій по основних напрямах діяльності вузівських музеїв. Музей землезнав-
ства МДУ (науково-методичний і організаційний центр НМС) вів велику робо-
ту з координації діяльності вузівських музеїв СРСР, підвищенню кваліфікації їх
співробітників, а також з виконання спільних наукових програм [2].
Після розпаду СРСР Музей землезнавства МДУ активно працював у цьому
напрямку в межах Російської Федерації, розвинув координаційну діяльність
у тісній співпраці з Радами ректорів регіонів. Зусиллями персоналу втрачені
після 1991 р. контакти з університетськими музеями країн колишнього СРСР
поступово відновлюються завдяки сприянні керівництва Євразійської асоці-
ації університетів. На її базі в 1997 р. було засновано Науково-методичний
координаційний центр університетських музеїв (НМКЦ).
Місія американської Асоціації академічних музеїв та галерей
Появі промоційної організації в США передувало наукове обговорен-
ня явища університетських музеїв. Така дискусія започаткувалася ще в 30-ті
роки ХХ ст. і до 1960-х років більшість фундаментальних робіт із цього питан-
ня були опубліковані саме в американських журналах. Характеризуючи дис-
кусію, Марта Лоренсо визначає, що європейська наукова думка відставала в
цьому напрямку принаймні на одне десятиліття. Публікації у Curator, Museums
Journal, Museum News підготували ґрунт, у контексті якого створення в 1980 р.
Асоціації музеїв та галерей коледжів і університетів (Association of College and
University Museums and Galleries) у США було закономірним явищем порівня-
но із затишшям на європейському континенті.
Місією Асоціації, яка після перейменування в 2010 р. носить назву
Асоціація академічних музеїв і галерей, є розгляд актуальних питань, які вклю-
чають аспекти менеджменту, етики, освіти, організації виставок, стратегічного
планування, підвищення кваліфікації персоналу тощо [16]. Організація є чле-
ном Американського альянсу музеїв (American Alliance of Museums (AAM) та
інших музейних об’єднань.
«Криза» як стимул
Символічно, що точкою біфуркації для зміни становища у середовищі уні-
верситетських музеїв Європи стали публікації директорів музею Університету
181Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
Манчестера Алана Уорхаста (1986) і музею Університету Глазго Френка
Віллета, присвячені кризі університетських музеїв у Великій Британії та
Шотландії [19; 21]. Відтоді почалося активне обговорення цієї проблеми. У міру
активізації наукової дискусії в різних країнах робилися спроби, в т.ч. на дер-
жавному рівні, сформувати єдиний перелік університетських музеїв і колекцій,
паралельно формувалися інституції, покликані захищати інтереси цих установ.
Першість у такій діяльності й досі тримає Велика Британія. Певною мірою
такий розвиток подій пов’язаний із тим, що саме в цій країні знаходяться най-
давніші вищі навчальні заклади, а Музей Ашмола в Оксфордському універси-
теті вважається одним із найстаріших публічних музеїв у країні та, можливо, й
у світі (1683) [3, p. 10]. Зрозуміло, колекції нагромаджувалися ще до XVII ст.
Упродовж наступних років розвиток колекцій різних наукових дисциплін від-
бувався на основі кількох університетських навчальних і дослідницьких музеїв
(наприклад, Sedgwick Museum of the University of Cambridge (1727), Hunterian
Museum of the University of the Glasgow). Таким чином, університети стали
хранителями деяких найбільших музеїв у Великобританії. Вони акумулювали
базовий навчальний матеріал упродовж поколінь.
Упродовж останніх 20 років опіку над університетськими музеями взяло на
себе об’єднання Група університетських музеїв (University Museum Group), засно-
ване у 1987 р. Його мета – вдосконалити статус і ефективність музеїв ВНЗ та допо-
могти в ідентифікації й переписі університетських колекцій [3, p. 11]. Зараз це
вже не єдина національна організація, завданням якої є промоція інтересів музеїв
і колекцій вказаної категорії. В 1998 р. утворилася мережа «Університетські музеї
в Шотландії», яка теж активно провадить свою діяльність [11].
Зрозуміло, що університетські музеї та колекції у Великій Британії продо-
вжують стикатися із проблемами у своїй діяльності [10], однак з кінця 80-х років
ХХ ст. вони пройшли довгий шлях у справі забезпечення свої інтересів порівня-
но з континентальними європейськими колегами. Ці позитивні події є результа-
том трьох факторів. По-перше, було налагоджено стратегічне співробітництво
між усіма зацікавленими сторонами (університетами, їхніми музеями, асоціа-
ціями музейних працівників, музейною владою). По-друге, з кінця 1980-х років
до 2002 р. було проведено великий огляд університетських музеїв і колекцій,
а отримана інформація дала змогу вести скоординовану діяльність. Нарешті,
в результаті залучення інвестицій низка (21 з орієнтовно 400) музеїв отрима-
ли можливість стратегічно планувати свою подальшу роботу завдяки залучен-
ню резервних державних коштів. Такий крок уряду був неабияким визнанням
їхньої значимості.
Добра фея для Попелюшки
Уже згадувані публікації Уорхаста та Віллета виступили спонукаль-
ним мотивом для зрушення ситуації з місця й на австралійському континен-
182 ISSN 2078-0133
ті. Директор одного з музеїв Університету Сіднея Пітер Стенбері згадує, що
на момент виходу вказаних статей університети в Австралії зазнавали гли-
боких змін у плані менеджменту через недостатнє фінансування [13]. Нові й
дуже спеціалізовані галузі науки змінили алгоритм проведення досліджень, у
результаті чого університети стали переглядати свої пріоритети. Якщо музей-
ний персонал, відповідальний за колекції університету, не міг чітко презенту-
вати майбутнє колекцій і їх роль в розвитку навчального закладу, не висту-
пав в якості потужного лобі інтересів музею, його ресурси були скорочені.
Незалежно від того, чи мали такі колекції національне або, навіть, міжнародне
значення – участь таких музеїв була вирішена в стилі поведінки нової адміні-
страції ВНЗ: якщо упродовж фінансового року музей не міг повернути витра-
ти, витрачені на його діяльність, кошти більше не надходили.
Для деяких університетських музеїв ця ситуація була дуже несподіваною,
відповідно вони не знали, яким чином її можна змінити. Частина таких музей-
них працівників була звільнена через відсутність професійної ініціативи. Багато
малих університетських музеїв не звертали увагу на основну місію університету –
навчання, не здійснювали досліджень, які входили в комплекс наукової тематики
ВНЗ, не орієнтувалися на роботу з громадськістю. Вони були просто хранителя-
ми минулих століть, не маючи чіткої ролі існування в мінливих умовах сучаснос-
ті. Дон Єбарі символічно охарактеризував музеї цієї категорії «Попелюшкою»,
порівнявши їх з відомою казковою героїнею, яка до кінця 80-х років минулого
століття була улюбленою незаконною дитиною, згодом потрапила під опіку злої
мачухи і жила в очікуванні феї, яка вирішить її проблеми [22, p. 54].
П. Стенбарі пише, що однією з головних причин розгубленого станови-
ща університетських музеїв у цей час була відсутність чіткого розуміння свого
місця у структурі університету або музейної професії в цілому. Уорхерст корот-
ко визначив таку ситуацію, як криза ідентичності [19, p. 138]. В силу цих різних
причин куратори університетських музеїв у низці країн вирішили захистити свої
колекції шляхом формування професійних груп й інформування осіб, які беруть
участь в діяльності музею, про його значення та можливості використання.
В Австралії куратори таких музейних колекцій утворили в 1992 р. Council
of Australian University Museums and Collections (CAUMAC) – Раду австралій-
ських університетських музеїв і колекцій. Віце-канцлер цієї організації профе-
сор Д. Єбарі зумів переконати уряд у необхідності фінансування двох загально-
національних оглядів університетських музеїв. Ці огляди мали кілька важливих
наслідків. По-перше, вони підкреслили відповідальність керівництва універси-
тету за важливі колекції в межах своїх повноважень. По-друге, такі огляди стали
стимулом для кураторів музеїв поряд із загальноуніверситетською створюва-
ти свою власну концепцію розвитку музею. І, по-третє, публікація результатів
183Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
таких оглядів дала змогу кураторам музеїв ознайомитися з метою обміну інфор-
мацією, відвідати чужі колекції, розвинути партнерські відносини.
Активізація у європейському контексті
У 1992 р. певні зрушення відбулися і в Латинській Америці, де було утво-
рено Бразильський постійний форум для університетських музеїв (Forum
Permanente de Museus Universitarios Brasileiros) [9, p. 95]. Однак першість у
1990-х роках у цьому напрямі тримала все-таки Європа. Зокрема, зміни ста-
лися в Нідерландах – країні, в якій діяльність музеїв і університетів регулю-
ється та фінансується тими ж міністерствами (Ministerie van Onderwijs, Cultuur
an Wetenschap), що з огляду на український контекст винятково сприятли-
во мало б позначитися на їхній діяльності. У 1997 р. зусиллями адміністрації
п’яти університетів було утворено Нідерландський фонд академічної спадщи-
ни (Stichting Academisch Erfgoed) з метою популяризації надбань нідерланд-
ських ВНЗ, у т.ч. музеїв і колекцій. На допомогу прийшла держава, виділивши
резервні кошти з метою інвентаризації надбань. З огляду на значимість вико-
нуваної місії проект перетворився на постійний, поповнив число учасників і
певною мірою реалізував свою мету – підвищення доступності університет-
ських колекцій для дослідників і широкої громадськості та створення нових
шляхів співпраці для навчальних закладів у напрямку популяризації універ-
ситетської спадщини. В 2010 р. Фонду вдалося отримати грант на створення
сайту, де б в електронному вигляді були представлені колекції [14].
Якщо Нідерландський фонд академічної спадщини займався проблемами
національного масштабу, то мережа Universeum, створена в 2000 р. представ-
никами дванадцяти європейських університетів, серед пріоритетів визначила
питання спадщини вищих навчальних закладів у цілому та музеїв і колекцій
зокрема, працюючи на європейському рівні.
Метою мережі є обмін знаннями й досвідом між її членами та реаліза-
ція спільних проектів із метою розширення доступу музеїв і колекцій. Серед
завдань: створення каталогів колекцій у відповідних академічних підрозділах,
інформування громадськості через наукові дослідження і викладання, пересув-
ні виставки тощо. Universeum також робить акцент на використанні World Wide
Web і створення «віртуальних» музейних ресурсів для розширення доступу до
академічної спадщини й організації конференцій та симпозіумів з питань, які
становлять спільний інтерес [17]. Фінансування цих проектів здійснюється з від-
повідних резервів Європейського Союзу, передбачених на розвиток культури.
Вихід на планетарний масштаб
У новому тисячолітті створення промоційних для музеїв ВНЗ інституцій
відбувалося семимильними кроками. Це був власне третій етап їхнього посту-
пу. Ініціатива в даному випадку йшла від австралійських музейних працівників,
184 ISSN 2078-0133
які вже виконали відповідну роботу на національному рівні. Один із засновни-
ків Ради австралійських університетських музеїв і колекцій Пітер Стенбарі вка-
зує, що успіхи у формуванні CAUMAC спонукали його, натхненного зауважен-
нями Манус Брінкман – генерального секретаря ІСОМ, у виступі на відкритті
зустрічі Міжнародної ради музеїв у Мельбурні в 1998 р. запропонувати ство-
рити окремий Міжнародний комітет для університетських музеїв і колекцій.
Упродовж кількох наступних місяців було зібрано достатню кількість підписів,
запит було розглянуто Консультативною радою ІСОМ. За словами П. Стенбарі,
існував певний спротив, оскільки більшість міжнародних музейних комітетів
складаються із фахівців, що працюють в одному полі, в той час як університет-
ські музеї часто належать до різних галузей. Зрештою, компроміс було досягну-
то, і дано дозвіл на функціонування UMAC на експериментальній основі.
Результати не змусили чекати. Вже у 2000 р. два випуски журналу Museum
International було присвячено феномену університетських музеїв. З 2001 р.
UMAC є повноцінним підрозділом Міжнародної ради музеїв і активно діє. Після
проведення першої щорічної Міжнародної конференції організації стало зрозу-
міло, що пріоритетні завдання для більш ефективного вирішення слід розгляда-
ти в регіональному, а не глобальному масштабі. Тому було вирішено закликати
членів UMAC до створенню регіональних груп із метою досягнення місцевого
визнання або стимулювати існуючі музейні об’єднання співпрацювати з UMAC
заради досягнення спільних цілей [12, p. 21].
У 2002 р. засновано Іспанську асоціацію університетських музеїв і колек-
цій (Associacion de Museos y Colecciones Universitarios) – як відголос того, що
Міжнародна щорічна конференція UMAC у 2001 р. відбулася саме в цій країні.
З 2004 р. почала діяти робоча група з питань університетських музеїв і колек-
цій ІСОМ Греції, 2005 р. – Фінляндії (Finnish Council of University Museums and
Collections). Після проведення конференції UMAC у 2006 р. в Мексиці було
забезпечено подвійний результат: у кінці цього ж року утворилася «University
museums and collections in Mexico», наступного – Латино-американська мере-
жа університетських музеїв [8]. У 2007 р. за аналогічним алгоритмом розпочала
свою діяльність робоча група в Австрії [4].
Порівняно з іншими країнами досить рано відбулася активізація в музейно-
му середовищі ВНЗ Німеччини. Упродовж останніх років університетські колек-
ції привернули значний інтерес вчених і широкої громадськості завдяки добре
оформленим виставкам і гарно фінансованим проектам [20]. Головним ініці-
атором такого стану речей і досі виступає Університет Гумбольдта в Берліні,
якому вдалося отримати грант від Німецького дослідницького фонду (Deutsche
Forschungsgemeinschaft) на створення інформаційної бази всіх музеїв і колекцій
країни [18].
185Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
Не останню роль тут відіграла постать Корнелії Вебер – координатора вказа-
ного проекту, яка у 2006–2010 роках була президентом UMAC, а зараз є керівни-
ком однієї з п’яти робочих груп. Саме на сервері Університету Гумбольта й досі
локалізується сайт організації (http://publicus.culture.hu-berlin.de/umac/index).
UMAC продовжує свою роботу із залучення до співробітництва працівників
університетських музеїв з усього світу. Зокрема, в 2011 р. зусиллями музейників
окремих київських ВНЗ (КНУ ім. Тараса Шевченка та НТУ«КПІ») було засно-
вано секцію музеїв вищих навчальних закладів, а в листопаді цього ж року про-
ведено міжнародну конференцію, яку відвідав діючий голова UMAC.
Таким чином, створення інституцій міжнародного та національного рівня,
завданням яких є промоція інтересів музеїв і колекцій вищих навчальних закла-
дів відбувалося трьома хвилями. Перша з них тривала упродовж 1960-х – першої
половини 1980-х років і ознаменувалася створенням організацій у Республіці
Корея, СРСР та США. Але якщо в Кореї та Радянському Союзі ситуацію взяла
до рук держава, то в США її поява обумовилася попередньою науковою диску-
сією й ініціативою власне університетів. Друга хвиля процесу утворення вини-
кла після публікацій А. Уорхаста та Ф. Віллета, присвячених кризі університет-
ських музеїв. Упродовж цієї хвилі, яка тривала з кінця 1980-х років до 2001 р.,
утворилися промоційні інституції у Великій Британії, Нідерландах і Universeum
(Європейська мережа університетської спадщини) як об’єднання європейського
масштабу. Заключним акордом, який знаменував початок третьої хвилі, що три-
ває досі, є утворення Комітету університетських музеїв і колекцій Міжнародної
ради музеїв (UMAC ICOM) у 2001 р. та його філій у різних країнах.
Джерела та література
1. Казанцева Л.В. Сучасний портрет українського університетського музею – погляд секції
UMAC при ІСОМ України // Університетські музеї: європейський досвід та українська практи-
ка : матеріали конференції (Київ, 6-7 жовтня 2011 р.) – Ніжин, 2012. – С. 140–141.
2. Общественная деятельность : Музей землеведения МГУ [Електронний ресурс] // Московский
государственный университет [сайт]. – Режим доступу: http://www.museum.msu.ru/index30.
htm. –14.03.2013. – Назва з екрану.
3. Arnold-Forster K. A developing sense of crisis’: a new look at university collections in the United
Kingdom / K. Arnold-Forster // Museum International. – 2000. – Number 52 (3). – P. 10–14.
4. Feigl C., Knofl er M. 21st ICOM General Conference – the impact on Austrian university museums and
collections / Claudia Feigl, Monika Knofl er // University Museums and Collections Journal. – Volume
1. – 2008. – P. 77–82.
5. Herreman Y. University and Museum in Mexico: a historical partnership / Yani Herreman // Museum
International. – Volume 52. – Issue 2. – April–June, 2000. – P. 33–38.
6. Hudson N., Legget J. University collections in Aotearoa New Zealand: active past, uncertain future / Hudson
Neville, Legget Jane // Museum International. – Volume 52. – Issue 3. – July-September, 2000. – P. 21–26.
7. Kozak Z.R. Promoting the past, preserving the future: British university heritage collections and
identity marketing : PhD, Museum and Gallery Studies / Zenobia Rae Kozak; University of St
Andrews. – St. Andrews, 2007. – 279 p.
186 ISSN 2078-0133
8. Lopes Rosas W.A. Latin-American Network of University Museums: Statement and offi cial report / William
Alfonso Lopez Rosas // University Museums and Collections Journal. – Volume 1. – 2008. – P. 15–21.
9. Lourenco M. Between two worlds: the distinct nature and contemporary signifi cance of university
museums and collections in Europe : PhD thesis / Marta C. Lourenco. – Conservatoire National des
Arts et Metiers, Paris, 2005. – 405 p.
10. Merriman N. The current state of higher education museums, galleries and collections in the UK /
N. Merriman // Museologia. – 2002. – Volume 2. – P. 71–80.
11. Passion, research, creativity, daring [E-resource] // University museums in Scotland [website]. –
Access: http://www.umis.ac.uk/about/. –14.03.2013. – Title from screen.
12. Rico Mansard L.F. University museums and collections in Mexico – An overview / Luisa Fernanda
Rico Mansard // University Museums and Collections Journal. – Volume 1. – 2008. – P. 21–23.
13. Stanbury P. Adding value to university collections / P. Stanbury // Museologia. – 2003. - Number
3. – P. 1–4.
14. Stichting Academisch Erfgoed [E-resource]. – Access: http://www.academischerfgoed.nl/over-sae/.
–14.03.2013. – Title from screen.
15. Tatsufumi K. University museums in Japan: a time of transition / Kinoshita Tatsufumi, Yasui Ryo //
Museum International. – Volume 52. – Issue 3. – July-September, 2000. – P. 28.
16. Mission statement [E-resource] // The Association of academic museums and galleries [website]. –
Access: http://www.aamg-us.org/about-us/. –14.03.2013. – Title from screen.
17. The Declaration of Halle [E-resource] // The European University Heritage Network UNIVERSEUM
[website]. – Accessed http://www.universeum.it/about.html. –14.03.2013. - Title from screen.
18. University collections in Germany [E-resource] // The Information resource on collections and
museums at universities in Germany [website]. – Accessed http://www.universitaetssammlungen.
de/index/sammlungen. –14.03.2013. – Title from screen.
19. Warhurst A. Triple crisis in university museums / Аlan Warhurst // Museums Journal. – Volume 86. –
Number 3. – 1986. – P. 137–140.
20. Weber C. A renaissance of German university collections / Cornelia Weber // Museologia. – Volume
3. – 2003. – P. 45–50.
21. Willett F. The crisis in university museums in Scotland / Frank Willett // Museums Journal. – Volume
86. – Number 3. – 1986. – P. 141–144.
22. Yerbury D. The Cinderella collections: an Australian fairy story / Don Yerbury // Managing university
museums: education and skills / M. Kelly (ed.) ; OECD. – Paris, 2001. – P. 53–67.
Муравская С.В. Промоционные объединения музеtв высших учебных заведений
и особенности их создания
В статье автор анализирует особенности создания учреждений национального и меж-
дународного масштаба, целью которых является защита интересов музеев высших учеб-
ных заведений. В ходе этого процесса выделено 3 этапа. Знаковым событием первого из
них является образование Ассоциации академических музеев и галерей в США. Второй
этап был обусловлен научной дискуссией о «кризисе в среде университетских музеев»;
на этой волне образовались промоционные объединения Великобритании, Австралии,
Голландии, объединение «Universeum», которое занимается проблемами университет-
ского наследия в целом. Создание в 2001 г. Комитета университетских музеев и коллек-
ций Международного совета музеев (UMAC ICOM) знаменовало начало третьего этапа,
который продолжается до сих пор.
Ключевые слова: музей, коллекция, высшее учебное заведение, университет, про-
движение, объединение.
Muravska S.V. Promotional association of university museums and peculiarities of its creation
The article examines the peculiarities of the national and international institutions, whose purpose
is the protecting the interests of university museums. There are three stages on this process. The key
187Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
event of the fi rst one is the creation of the Association of Academic Museums and Galleries in the
United States. The second stage was caused by the scientifi c debate about the «crisis of university mu-
seums»; promotional associations were formed in the UK, Australia, the Netherlands on this wave. The
«Universeum», which runs a European university heritage in general, also was founded. The Commit-
tee of University Museums and Collections of the International Council of Museums (UMAC ICOM)
was created in 2001 and marked the beginning of the third phase (till nowadays).
Keywords: museum, collection, higher educational establishment, university, promotion, association.
Подано до друку: 11.04.2013 р.
УДК [7.046.3:271.2-523.47]:94(477.51)«18/19»
Т.А. МИКОЛАЙКО
Іконописні лавки та майстерні у Чернігові
наприкінці XIX – на початку XX ст.
У статті розкривається питання про розвиток іконопису в Чернігові на прикладі приват-
них іконописних майстерень й іконних лавок, які працювали в місті наприкінці XIX – на по-
чатку XX ст., та проблеми, які існували в іконописному живописі.
Ключові слова: ікона, іконописна майстерня, Єпархіальний цензурний комітет, народна
ікона.
Місто Чернігів зберегло розкішні собори з фрагментами фрески, олійним
живописом і ошатними іконостасами. Малярі й іконописці, які оздоблювали
храми, створювали ікони для іконостасів, чи просто для храмів, були найчас-
тіше приїжджими або місцевими. Їх імена залишалися переважно невідомими.
Тому сьогодні, мабуть, необхідно звернути увагу на розгляд питання про роз-
виток іконопису на Чернігівщині на прикладі іконописних шкіл чи майстерень.
Нині дуже мало фундаментальних праць, присвячених місцевим іконопис-
ним центрам, їх майстрам. Проблемою наукового вивчення чернігівського іконо-
пису у XIX ст. була нестача фахівців, тому основна інформація відома з рукопис-
них джерел таких установ, як консисторія, де матеріал записували церковні діячі.
Про місцевий іконопис можна черпати матеріал з місцевої преси, заміток знавців
церковної старовини та краєзнавців. Користуючись такими незначними джере-
лами все ж спробуємо більш конкретно дослідити тему про іконописні школи
Чернігівщини і, можливо, відкрити нові імена мистців станкового живопису.
Загалом, ікони на Чернігівщині були привозними, але значна частина ство-
рювалася на місцях.
Перші ікони потрапляли до християнізованої Київської Русі з-за кордону і
мали риси характерні для візантійського іконопису. Їх замовляли князі, бояр-
ська знать у іноземних майстрів. Віруючі ходили на прощу до святих місць,
купували там святі образи, везли їх на батьківщину, або навпаки в знак благо-
честя залишали ікони в дар окремим церквам і монастирям інших країн.
|