Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя
У статті на основі аналізу зібраних і систематизованих архівних та бібліографічних джерел відслідковується історія виникнення й функціонування одного з рідкісних об’єктів інфраструктури військових поселень кавалерії першої половини XIX ст. на території Харківської губернії – Шляхового палацу у міст...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2014
|
| Schriftenreihe: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81736 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя / С.І. Бучаста // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 222-234. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-81736 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-817362015-05-21T03:01:55Z Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя Бучаста, С.І. Історичне пам’яткознавство У статті на основі аналізу зібраних і систематизованих архівних та бібліографічних джерел відслідковується історія виникнення й функціонування одного з рідкісних об’єктів інфраструктури військових поселень кавалерії першої половини XIX ст. на території Харківської губернії – Шляхового палацу у місті Чугуєві. В статье на основе анализа собранных и систематизированных архивных и библиографических источников прослеживается история возникновения и функционирования одного из редких объектов инфраструктуры военных поселений кавалерии первой половины XIX в. на территории Харьковской губернии – Путевого дворца в городе Чугуеве. In the article on the basis of the collected and systematized archival and bibliographic sources we can trace the genesis and functioning of the en route imperial palace – one of the rare infrastructures of cavalry military settlements of the fi rst half of the XIX century on the territory of the Kharkov province. 2014 Article Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя / С.І. Бучаста // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 222-234. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81736 94(477.54) uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство |
| spellingShingle |
Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство Бучаста, С.І. Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті на основі аналізу зібраних і систематизованих архівних та бібліографічних джерел відслідковується історія виникнення й функціонування одного з рідкісних об’єктів інфраструктури
військових поселень кавалерії першої половини XIX ст. на території Харківської губернії – Шляхового палацу у місті Чугуєві. |
| format |
Article |
| author |
Бучаста, С.І. |
| author_facet |
Бучаста, С.І. |
| author_sort |
Бучаста, С.І. |
| title |
Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя |
| title_short |
Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя |
| title_full |
Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя |
| title_fullStr |
Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя |
| title_full_unstemmed |
Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя |
| title_sort |
шляховий палац у чугуєві – пам’ятка історії українського військового поселення першої половини xix сторіччя |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Історичне пам’яткознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81736 |
| citation_txt |
Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії Українського військового поселення першої половини XIX сторіччя / С.І. Бучаста // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 222-234. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT bučastasí šlâhovijpalacučuguêvípamâtkaístorííukraínsʹkogovíjsʹkovogoposelennâperšoípolovinixixstoríččâ |
| first_indexed |
2025-07-06T07:08:16Z |
| last_indexed |
2025-07-06T07:08:16Z |
| _version_ |
1836880450834923520 |
| fulltext |
Ðîçä³ë VI²²ÑÒÎÐÈ×ÍÅ
ÏÀÌ’ßÒÊÎÇÍÀÂÑÒÂÎ
УДК 94(477.54)
С.І. БУЧАСТА
Шляховий палац у Чугуєві – пам’ятка історії
Українського військового поселення
першої половини XIX сторіччя
У статті на основі аналізу зібраних і систематизованих архів-
них та бібліографічних джерел відслідковується історія виникнен-
ня й функціонування одного з рідкісних об’єктів інфраструктури
військових поселень кавалерії першої половини XIX ст. на терито-
рії Харківської губернії – Шляхового палацу у місті Чугуєві.
Ключові слова: військові поселення, Шляховий палац, Чугуїв.
Військові поселення у Російській імперії першої
половини XIX ст. досить довгий час вважалися еко-
номічно збитковими. Їх вплив на розвиток окремих
територій, зокрема залишені ними об’єкти матеріаль-
ної культури – будівлі, інженерно-технічні споруди,
містобудівні планування – не вивчалися. Починаючи з
1990-х років тема отримала новий розвиток. З’явилися
дослідження загального характеру та окремих тери-
торіальних округів, де, зокрема, аналізувалося будів-
ництво у військових поселеннях [1]. Але у числі
спеціальних праць з питань історико-культурної спад-
щини військових поселень можна назвати лише істо-
рико-архітектурний нарис В.І. Пілявського, в якому
проаналізовано будівництво військових містечок в
округах піхотних полків (Новгородська губернія) й
участь у ньому видатних будівничих і архітекторів,
та окремі розділи у дослідженнях Б.А. Бондаренко та
К.Т. Черкесової, присвячені пам’яткам у округах кава-
лерії Українського військового поселення [2].
Основний корпус документів щодо Шляхового
палацу в Чугуєві складають архівні фонди України та
Росії, опубліковані спогади свідків будівництва й існу-
вання об’єкту дослідження. Метою даної статті є дослі-
223Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
дження щойно виявленої пам’ятки історії військових поселень та виявлення
предмету охорони.
Поселення кавалерійських полків на території Слобідсько-Української
(пізніше – Харківської) та Херсонської губерній розпочалося в 1817 р.
За декілька років на території Харківської губернії були розташовані 2-га
(до 1818 р. – 3-я) уланська та 2-га кірасирська дивізії. Територія округів у 1838 р.
склала 15,7 % від площі губернії [3]. В інтересах господарчого та стратегіч-
ного розвитку поселень змінювалася система розселення та відбудовувалася
уніфікована інфраструктура населених пунктів на даній території [4]. Перелік
об’єктів будівництва у військових поселеннях був типовим і призначався для
задоволення потреб поселеної та діючої частини військ. Серед них були спе-
ціально призначені будівлі для тимчасового проживання вищого керівництва
(начальників) під час інспекційних поїздок до округів військового поселен-
ня або проведення учбових маневрів військ. Деякі з цих будинків, де зупи-
нявся імператор і члени імператорської родини, починали називати шляхови-
ми палацами за прикладом існуючих ще з початку XVIII ст. місць відпочинку
для знатних осіб на поштових шляхах країни під час тривалих подорожей.
У військових поселеннях такі об’єкти зводилися у кожному полковому окру-
зі або поблизу місць табірного збору військ і вимагали, як стверджував
В.І. Пілявський, «найбільш високого архітектурного мистецтва» [5].
У Новгородських поселеннях піхоти в 1818 р. за проектом В.П. Стасова
були зведені тимчасові дерев’яні будинки-павільйони з доричними колонами та
лоджіями, які згодом замінили на постійні будинки з нижнім кам’яним і верх-
нім дерев’яним поверхами. За даними П.П. Карцова невеликі шляхові палаци
були зведені у селищах Мєдвєдь, Стара Руса та Коростинь (останній зберігся
до цього часу). Крім того, біля села Княжий двір на р. Шалонь, поблизу учбо-
вого місця військ, розташовувався «прекрасний палац з флігелями і службами
для свити» із дзеркальними стеклами. Сад при палаці мав великі оранжереї [6].
У поселеннях кавалерії також зводилися будинки для приїзду начальників
у полкових штабах, тобто в населених пунктах, де розташовувалося управлін-
ня полком і його округом розселення. Кам’яні будинки для приїзду імператора
на початку 1850-х років існували в Новоросійському (Херсонському) військо-
вому поселенні в м. Вознесенськ, селищах Лиса Гора й Ольшанка [7]. Навколо
таких імператорських резиденцій розбивалися сади (парки).
В Українському (Слобідсько-Українському) поселенні дерев’яний буди-
нок знаходився у м. Чугуєві. Будівництво цього дому було вочевидь розпочато
в 1819 р. – 1 січня 1820 р. за особистим бажанням О. Аракчеєва було наказано:
«щоб споруджувані в Чугуєві два будинки, звані тепер один палацом, а інший
домом для головного над військовими поселеннями начальника надалі були
при всякому випадку звані: будинки для начальників на час їх приїзду» [8].
223
224 ISSN 2078-0133
У спогадах російського літератора, академіка Академії наук О.В. Нікітенка,
який у молодості працював домашнім учителем у командира поселеної 2-ї
уланської дивізії генерала Д.М. Юзефовича, вказується на радикальні зміни у
плануванні, забудові та благоустрої міста Чугуєва. В травні 1821 р. він писав:
«Все в ньому було перевернуто догори дном. Скрізь метушня, споруджен-
ня нових будівель. Цілком готовим стояв тільки один невеликий дерев’яний
палац, на випадок приїзду Государя. У ньому поки і оселився генерал. Палац
був розташований на мальовничій висоті, котрою з іншого боку межувало
поселення. Вона терасами спускалася до світлого і тихого Дінця, а на них роз-
водився парк, який обіцяв бути розкішним, судячи з величезних робіт, що здій-
снювались під наглядом майстерних інженера і садівника» [9].
Під час перебування у Чугуєві 29–31 липня 1820 р. імператор Олександр I
зупинявся у згаданому вище будинку, про що писав О.А. Аракчеєву: «Не можу
залишити Чугуєва, не написавши тобі, люб’язний Олексій Андрійович кілька
рядків. Місце положення чарівне, вид із займаного мною дивізійного коман-
дира будинку найпрекрасніший. Я знайшов тут багато порядку і початок дуже
задовільний. Все обіцяє найкращих успіхів. Щиро тобі дякую за всі твої труди
в цій корисній справі» [10].
До 1824 р. поряд був збудований дім для дивізійного начальника, а буди-
нок для приїзду начальників (для приїзду государя) став використовуватися
за прямим призначенням. Ймовірно, що під час зупинки в Чугуєві у вересні
1825 р. [11] дорогою до Таганрогу той-таки Олександр I та його дружина –
імператриця Єлизавета Олексіївна обирали ту саму квартиру.
Будинок розташовувався у високій центральній частині міста в межах
колишніх фортечних укріплень XVII–XVIII ст., яка за новим регулярним
плануванням міста військового поселення була призначена під улаштуван-
ня центральної площі. З будівництва дерев’яного палацу розпочалася забу-
дова східного периметру площі, до якого примикав великий масив приват-
них фруктових садів у заплаві р. Сіверський Донець. Сади надійшли у казну
після введення військового поселення й отримали назву «Казенний сад»
(Рис. 1). У вересні 1819 р. був укладений контракт із дворянином Київської
губернії Федором Федоровичем де Віттом (Девіттом) про виконання протягом
трьох років обов’язків казенного плантера «для розведення садів та навчання з
військових поселян, хто буде призначений, мистецтву садівництва та городни-
цтва». Він також брав на себе зобов’язання «закінчити зовсім обробкою розпо-
чатий в місті Чугуєві за поданим мною планом казенний сад» [12]. Тобто авто-
ром плану парка був саме Ф.Ф. де Вітт.
З 1 грудня 1823 р. до початку 1826 р. садівником імператорського саду пра-
цював іноземець Краузе. У лютому 1826 р. черговий контракт на два роки був
225Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
укладений з уродженцем
Королівства Прусського
Іваном Мартиновичем
Нейбургером. Він брав на
себе обов’язки опікувати-
ся всіма казенними садами
на території округів і «про-
вести поспішно пристой-
не розташування» садів у
полковому місті Чугуєві та
штабних селищах ескадро-
нів. Окрім того, до його
занять було віднесено роз-
ведення найкращих місце-
вих і американських сортів
фруктових дерев, озеле-
нення бульварів, проспек-
тів, узбіч комунікаційних
доріг, облаштування оран-
жереї та навчання кантоністів науці садівництва для самостійного керівництва
роботами в подальшому [13]. У лютому 1857 р. «чугуївський імператорський
сад» було передано у відання Чугуївської школи сільського господарства [14].
Аналізуючи картографічні джерела 1820–1850-х років, можна стверджу-
вати, що т.зв. казенний сад був створений у стилі англійського пейзажно-
го парку з властивими йому елементами: вільне розташування доріжок, що
повторюють природний рельєф місцевості, видові галявини, великий «мас-
ляний» луг, природні струмки та осушувальні канали з містками через них,
штучні руїни, печери та гроти (Рис. 1, 2).
На верхній терасі парку за будинком для дивізійного начальника (піз-
ніше – корпусного командира) був споруджений штучний грот-павільйон,
плаский дах якого виконував роль оглядового майданчика всього парку
[15]. Перспектива парку зображена на акварелі М. Поліванова «Чугуев.
Вид с террасы в саду. 1848 г.» з фондів Ульяновського обласного художнього
музею. У зображенні вгадується принцип мальовничості та розкриття картин
саду на «щасливі села» як результат здійснення імператорської ідеї про вій-
ськові поселення. Безумовно, детальне дослідження стилістичних особливос-
тей та дендрологічного складу цієї зниклої пам’ятки садово-паркового мисте-
цтва у військових поселеннях має цікаві перспективи.
Рис. 1. Фрагмент плану міста Чугуєва 1-го та 2-го поселених
ескадронів Чугуївського уланського полку. 1820 р.
226 ISSN 2078-0133
У 1830-ті роки прово-
диться оновлення забу-
дови комплексу «пала-
цових» будівель. Новий
дерев’яний дім для кор-
пусного командира був
збудований у 1831 р. на
місці будинку дивізійного
начальника [16]. У 1836 р.
на лінії забудови з’явився
ще один дерев’яний буди-
нок із мезоніном для при-
їзду начальників. Дім для
приїзду імператора був
перебудований або збу-
дований заново на тому
самому місці в 1839 р.
[17]. Під час подорожі
цесаревича Олександра
Миколайовича в 1837 р.
план дому для імператора
готувався йому на огляд
[18]. Точних відомостей
про характер робіт поки
знайти не вдалося. Тоді ж
були перебудовані госпо-
дарчі приміщення, кухні,
огорожі.
У подальшому палац використовувався для тимчасового перебування
імператора Миколи I на час проведення Височайших оглядів і навчань військ
у 1832, 1835, 1842, 1845, 1850 та 1852 р. [19].
Палац різного часу був місцем важливих подій. Восени 1852 р. у будин-
ку палацу відбулася зустріч Великого князя Михайла Миколайовича з офіце-
рами Кінбурнського драгунського полку, шефом якого він був щойно призна-
чений. 15 вересня 1859 р. саме у цьому будинку відбулася зустріч полоненого
лідера горців у Кавказькій війні імама Шаміля з імператором Олександром II.
Автор публікації про ці події писав: «За словами очевидця, імам, вирушаючи
на побачення в тимчасовий палац йшов блідіше звичайного і тривожно рухав
руками, гладячи бороду» [20].
Рис. 2. План частини м. Чугуєва 2-го округу Харківського поселен-
ня з показанням шляхового палацу Государя Імператора та інших
будівель, які належать до оного, з садом та городами. 1858 р.
227Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
У 1857 р. у зв’язку з ліквідацією військових поселень частина майна була
передана місту, а частина виставлена на продаж із торгів. Продаж «шляхово-
го імператорського палацу» в 1858 р. був призупинений у зв’язку з приїздом
у Чугуїв Олександра II. В наступному році Управління головного начальни-
ка південних поселень зверталося до начальника Харківського військового
поселення з пропозицією пристосувати будівлю під якесь казенне приміщен-
ня або приміщення для потреб «передбачуваних міських управлінь». 5 травня
1859 р. до Чугуєва прийшла звістка, що «Государ Імператор височайше пове-
літи зволив: шляховий палац у Чугуєві та інші при ньому будівлі та сад не
продавати, залишити все це як і раніше у віданні Управління Південних посе-
лень» [21]. Треба зазначити, що в цих документах палац вперше називаєть-
ся шляховим. До кінця року продовжувався пошук варіантів використан-
ня майна, в т.ч. на засадах самоокупності. Загальна площа саду з будівлями
складала 15 дес. 1018 кв. саж., тобто близько 17 га. З цього числа під забудо-
вою та під прибудинковими ділянками знаходилося 650 кв. саж., під дерева-
ми та чагарниками – 8 дес. 1507 кв. саж., під лугами – 1 дес. 266 кв. саж., під
городами – 4 дес. 583 кв. саж., вільне місце з протоками та канавами склада-
ло 1 дес. 412 кв. саж. У саду нараховувалося 2100 фруктових дерев, 100 пло-
дових кущів, 20 оранжерейних фруктових дерев, 750 горщиків квітів [22].
Пропонувалося зменшити кількість садівників, частину городу здати в орен-
ду, продати будівлі оранжерей.
Саме до цього часу відносяться фіксаційні плани палацу та парку [23],
які надають детальну інформацію про сформований на цей час комплекс.
Лінію палацових будівель з півночі на південь складали: фаферковый флі-
гель, дерев’яний шляховий палац імператора, дерев’яний будинок для приїз-
ду Височайших осіб (колишній дім корпусного командира) з кам’яним гротом,
дерев’яна кухня, кам’яний льох, дерев’яний будинок для комори і льодовика,
дерев’яний будинок для приїзду начальницьких осіб. У заплавній північній час-
тині парку розташовувалися три кам’яні оранжереї, дерев’яна теплиця, кам’яний
льох, кам’яна баня, фахверкова казарма, сарай, дерев’яний льодовик (Рис. 2).
Будівля палацу одноповерхова, прямокутна в плані, на високому фун-
даменті, який у північній частині будівлі переходить у цокольний поверх
(Рис. 3–6). У плані палац мав 6 кімнат, розташованих навкруги однієї вну-
трішньої кімнати. На східному фасаді було улаштовано два виходи зі схода-
ми у парк. Службовий хід із ґанком – у північному фасаді. Фасад виконаний
у стриманих простих формах. Ризаліти фасадів подовжніх стін симетричні
до центральної осі будівлі, на якій знаходяться вхідні двері з парадним ґан-
ком на головному фасаді. По периметру будівля прикрашена широким фри-
228 ISSN 2078-0133
зом простої форми, який на фасадному ризаліті був прикрашений тригліфами.
Дерев’яний карниз прикрашений модульонами. Дах двоскатний.
Останній раз шляховий палац у Чугуєві готували для прийому вінценосних
персон влітку 1861 р. Імператор Олександр Миколайович з дружиною та двома
дітьми в серпні 1861 р., подорожуючи до придбаної нещодавно Лівадії у Криму,
заїхали до Святогорська та Чугуєва. На той час процес ліквідації військових
поселень увійшов у останній третій період. Нерухомість військових поселень
Рис. 3. Фасад дерев’яного шляхового палацу на випадок приїзду Государя Імператора у м. Чугуїв
2-го округу Харківського поселення. Кін. 1850-х рр.
Рис. 4. Розріз дерев’яного шляхового палацу на випадок приїзду Государя Імператора у м. Чугуїв
2-го округу Харківського поселення. Кін. 1850-х рр.
229Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
у більшості була вже про-
дана з торгів, або передана
до військового або цивіль-
ного управління. Палацові
будинки були передані для
потреб Чугуївського учи-
лища Військового відом-
ства. Тому для прийо-
му імператорської родини
у палацових будівлях і в
парковому гроті був прове-
дений ремонт, виправлені
меблі та придбана англій-
ська сантехніка [24].
1 вересня 1865 р. в
Чугуєві у будівлі колишніх
Штабів військових посе-
лень на Дворцовій площі
поряд зі Шляховим пала-
цом було відкрите юнкер-
ське піхотне училище, яке
проіснувало до 1917 р.
Курсовий офіцер училища
Б. Сирцов згадував, що в
1916 р. «неподалік будів-
лі училища знаходили-
ся невеликі одноповерхо-
ві будиночки, призначені
для начальника училища,
інспектора класів і стар-
ших офіцерів училища»
[25]. Тобто, палацові будів-
лі до 1917 р. використову-
валися як службові та жит-
лові приміщення училища.
Під час відвідування рідного міста в 1907 р. великий художник Ілля
Юхимович Рєпін фотографувався в улюблених місцях Чугуєва. На світлині,
що зберігається у фондах музею – садиби «Пєнати», художник позує на фоні
паркового фасаду шляхового палацу (Рис. 7).
Рис. 5. План будинку дерев’яного шляхового палацу на
випадок приїзду Государя Імператора у м. Чугуїв 2-го округу
Харківського поселення. Кін. 1850-х рр.
Рис. 6. План погрібного приміщення дерев’яного шляхового
палацу на випадок приїзду Государя Імператора у м. Чугуїв
2-го округу Харківського поселення. Кін. 1850-х рр.
230 ISSN 2078-0133
У травні 1917 р. Шляховий палац було вирішено пристосувати під
казармові приміщення, але на захист історично цінної будівлі став голо-
ва Харківського історико-філологічного товариства відомий історик та етно-
граф, професор Харківського університету М.Ф. Сумцов. Командуючий
Московським військовим округом наказав обстежити «Шляховий палац зі ста-
ровинним внутрішнім орнаментним розписом (за наявними відомостями вико-
наним італійськими майстрами)» за участі членів Археологічної комісії [26].
7 червня 1917 р. будинок обстежила одна із засновниць музейної справи на
Харківщині Олена Нікольська. Складений нею опис – це єдине більш-менш
повне свідчення сучасника про інтер’єри та екстер’єри будівлі, тому надаємо
його повністю та мовою оригіналу.
Здание это одноэтажное, деревянное, оштукатуренное с наружной и внутрен-
ней сторон. В плане имеет почти правильный четырехугольник. Снаружи оно лише-
но всяких украшений, заново отремонтировано и покрашено. Помещение состоит из
6 комнат, в которых очень хорошо сохранилась роспись стен и потолков. Правда, рос-
пись эта в большинстве случаев поновлена в 80-х годах прошлого века. Причем мож-
но думать, рисунок не сохранен. В одной из комнат, однако, старая роспись сохрани-
лась целиком и на потолке и на стенах. В художественном отношении она, может, не
высока, но интересна как образец отделки того времени. В комнатах имеется старин-
ная мягкая мебель и трюмо очень хорошей сохранности из красного дерева с резным
орнаментом и позолотой. Сохранилась также дубовая мебель, несколько люстр и
Рис. 7. Рєпін І.Ю. біля паркового фасаду шляхового палацу у м. Чугуїв. 1907 р.
231Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
канделябров, сделанных из какого-то хрупкого материала вроде гипса, покрытого
сверху позолотой под бронзу. Хотя все это в смысле исполнения и не представля-
ет из себя ничего выдающегося, но как памятники старины, безусловно, интересно.
В комнатах старый паркет, сложенный из хрупких и очень тоненьких дощечек. Зда-
ние сохранилось хорошо и, не будучи в употреблении, прекрасно сохранилось. В на-
стоящем проектируется занятие его под офицерское собрание, что в скором времени
может привести его к полному разрушению. Ремонт печей должен повлечь за собой
повреждение карнизов и росписей потолка и стен. Кроме того, в качестве жилого по-
мещения оно не простоит долго, т.к. уже сейчас, вероятно благодаря тому, что по-
дгнили балки, фундамент начал заметно оседать. А между тем, это здание в качестве
памятника старины, по-видимому, ценится местной интеллигенцией, и было бы же-
лательно сохранить его вместе с обстановкой, тем более, что оно является образцом
путевого дворца, расположенного в одном из пунктов почтового тракта, ведущего,
если не ошибаюсь, на Севастополь [27].
Начальник окружного Харківського відділу з квартирного забезпечення
військ підтримав прохання М.Ф. Сумцова передати палац у власність універ-
ситету для влаштування у ньому місцевого музею – «щоб захистити на май-
бутній час цей пам’ятник старовини від намірів осіб, які мало обізнаних на
цьому та не надають особливого значення збереженню подібного народно-
го надбання» [28]. У січні 1918 р. рішенням Чугуївської міської думи будівля
палацу була передана у розпорядження культурно-просвітницької комісії тієї
ж думи для облаштування у ньому музею [29].
Здійсненню планів, очевидно, завадили події революції та подальшої грома-
дянської війни. Відомостей про використання будівлі до Великої Вітчизняної
війни немає. Невідомо також коли були зруйновані інші будівлі комплексу та
царський сад, але кадри німецької аерофотозйомки свідчать про їх руйнування
у період до початку 1940-х років [30].
За радянського часу за палацом закріпилося найменування «генеральський
будиночок», або «генеральський готель». Тут були квартири вищого військо-
вого керівництва частин, що квартирували в місті. Можна припустити, що
використання цього будинку під такі квартири були зумовлені в т.ч. і пам’яттю
про історичне призначення.
У 2008 р. будівля була передана у використання Художньо-меморіальному
музею І.Ю. Рєпіна. В ході обстеження було встановлено, що стіни будівлі зру-
блені з дерева, оштукатурені ззовні та всередині, покрівля перекладена азбес-
тоцементними плитами. Фасади та планування будівлі частково змінилися
(Рис. 8). При проведенні поточних ремонтних робіт у другій та третій кімнатах
праворуч від парадного входу випадково були виявлені розписи стелі. Більш
ранній шар розписів, який, можливо, відноситься до 1830-х років, являє собою
клейовий поліхромний розпис у вигляді квітково-рослинних гірлянд підвіше-
232 ISSN 2078-0133
них на жердинах по периметру кімнати, що був типовим для декору інтер’єрів
класицизму [31]. Кутові перетини жердин оформлені узором і зображенням
імператорської корони російських імператорів і стрічками з обрізом під «лас-
тівчин хвіст». Пізній шар розпису виконаний у техніці трафаретного розпи-
су одним кольором із використанням стилізованого рослинного орнаменту.
Авторство розписів не встановлено, але виходячи з архівних даних про ймовір-
ну участь італійських майстрів та факту виконання у 1833–1834 роках розпи-
сів у Покровському соборі Чугуєва живописцем Петром Розетті [32], така вер-
сія здається дуже переконливою.
Шляховий палац у Чугуєві є рідкісним об’єктом культурної спадщини вій-
ськових поселень першої половини XIX ст., який пов’язаний з ім’ям представ-
ників російської імператорської родини, відомих воєначальників і таким важ-
ливим, але недостатньо вивченим суспільно-економічним процесом минулого,
як створення й існування військових поселень. Об’єкт зберіг роль у міській
забудові, автентичні матеріально-технічну структуру та розпланувально-про-
сторову композицію.
Джерела та література
1. Блашков Ю.А. Военные поселения на территории Белоруссии в первой половине XIX века :
дисс… канд. ист. Наук : 07.00.02. – Минск, 1984. – 218 с.; Колєватов О.О. Слобідсько-Українські
військові поселення російської армії в 1817–1832 рр.: адміністративно-господарська структура
Рис. 8. Сучасний вигляд шляхового палацу.
233Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
: дис... канд. іст. наук : 07.00.02 / Чернігівський держ. педагогічний ун-т ім. Т.Г. Шевченка –
Чернігів, 2007. – 271 арк. – Бібліогр. : арк. 175–210; Цубенко В.Л. Військові поселення кавалерії
на території України: особливості та загальні тенденції існування : [монографія] / В.Л. Цубенко.
– Одеса : Астропринт, 2008. – 456 с.; Ячменихин К.М. Армия и реформы: военные поселения
в политике российского самодержавця / К.М. Ячменихин. – Чернигов, 2006. – 445 с.; та інші.
2. Пилявский В.И. Новгородские военные поселения (Историко-архитектурный очерк) /
Пилявский В.И. // Новгородский исторический сборник. – Новгород, 1959. – Вып. 9. –
С. 119–154; Бондаренко Б.А. Військові поселення XIX ст. та їх архітектурні пам’ятки в Чугуєві
/ Б.А. Бондаренко // Український історичний журнал. – 1971. – № 11. – С. 105–106; Черкасова
Е.Т. Архитектурная культура региона. – Х. : Форт, 2008. – С. 28–36.
3. Военно-статистическое обозрение Российской империи / [издаваемое по Высочайшему пове-
лению при 1-м отделении Департамента Генерального штаба]. – Т. 12. – Ч. 1 : Харьковская
губерния / [сост. Капитан Мочульский]. – СПб., 1850. – 193 с. : Сведения специальные. –
151 с. : 27 табл. – С. 8.
4. Бучаста С.І. Система розселення поселеної кавалерії у Слобідсько-Українській губернії у
1817–1822 роках. / С.І. Бучаста // Вісник Харківського національного університету імені
В.Н. Кразіна. – 2013 : Сер. «Історія». – Вип. 46. – С. 278–288.
5. Пилявский В.И. Вказана праця. – С. 136.
6. Карцов П.П. О военных поселениях при графе Аракчееве / П.П. Карцов // Русский вестник. –
1890. – № 3. – С. 85.
7. Военные поселения при графе Витте. Из воспоминаний очевидца // Древняя и новая Россия. –
1880. – Т. 17. – № 7. – С. 502; Военно-статистическое обозрение Российской империи / [изда-
ваемое по Высочайшему повелению при 1-м отделении Департамента Генерального штаба]. –
Т. 11. – Ч. 1 : Херсонская губерния / [сост. капитан Рогалев, штабс-капитан фон Витте и
Пестов]. – СПб., 1849. – С. 49; 66 (сведения специальные); Лобачевский В. Бугское казачество
и военные поселения / В. Лобачевский // Киевская старина. – 1887. – Т. IX. – № 12. – С.608-610.
8. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАК України), ф. 1323,
оп. 1, спр. 14, арк. 1.
9. Никитенко А.В. Записки и дневники./ А.В. Никитенко. – СПб., 1904. – Т. 1. – С. 102–104.
10. Шильдер Н.К. Император Александр I: его жизнь и царствование. В 4-х т. / Н.К. Шильдер. –
СПб. : Тип. А.С. Суворина, 1898. – Т. 4. – С. 178.
11. Дубровин Н.Ф. Письма главнейших деятелей в царствование императора Александра I: (1807-
1829 г.) / Н. Дубровин. – СПб. : тип. Императорской акад. наук, 1883. – С. 453– 454.
12. Російський державний військово-історичний архів ( далі – РДВІА), ф.405, оп. 1, спр.51,
арк. 966.
13. Там само, спр. 417, арк. 6а–15.
14. ЦДІАК України, ф. 1352, оп. 1, спр. 481, арк. 97 – 98 зв.
15. РДВІА, ф. 405, оп. 1, спр. 417, арк. 6 а – 15.
16. Там само, ф. 349, оп. 1, спр. 1518, арк. 1.
17. ЦДІАК України, ф. 1323, оп. 1, спр. 344, арк. 155.
18. Там само, ф. 1352, оп. 1, спр. 257, арк. 859.
19. Там само, ф. 1323, оп. 1, спр. 206, арк. 24; ф. 1352, оп. 2, спр. 92, арк. 191; РДВІА, ф. 846,
оп. 16, спр. 17404, арк. 4; спр. 17526, ч. 1, 2, арк. 12; спр. 17634, арк. 1; спр. 17687, ч. 2, арк. 2–3.
20. Шамиль в С.-Петербурге // Русский художественный листок. – 1859. – № 31 (1 ноября). –
С. 102.
21. ЦДІАК України, ф. 1353, оп. 2, спр. 1261, арк. 3 – 7.
22. Там само, арк. 28.
23. РДВІА, ф. 349, оп. 40, спр. 1480, арк. 1; ф. 411, оп. 1, спр. 175, арк. 1.
24. ЦДІАК України, ф. 1353, оп. 2, спр. 1263, арк. 15–15 зв., 49–67.
25. Сырцов Б. Чугуевское военное училище, 1916–17 гг. / Б. Сырцов // Военная Быль. – 1968. –
№ 90 (март) – С. 36.
234 ISSN 2078-0133
26. ЦДІАК України, ф. 2017, оп. 1, спр. 250, арк. 6.
27. Там само, арк. 4.
28. Там само, арк. 2.
29. Державний архів Харківської області, ф. 19, оп. 1, спр. 357, арк. 253 зв.
30. Аэрофотосъемка Второй мировой войны. Чугуев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://warfl y.ru/?lat=49.834189&lon=36.698456&z=12
31. Трефилова И.В. Декоративные росписи итальянских художников в интерьерах Петербурга
конца XVIII – первой трети XIX века : дис... канд. искусствоведения : 17.00.04 / Санкт-
Петербургская Государственная Художественно-промышленная Академия. – СПб., 2005. –
С. 99, 104.
32. ЦДІАК України, ф. 1353, оп. 1, спр. 303, арк. 82.
Бучастая С.И. Путевой дворец в Чугуеве – памятник Украинского военного посе-
ления первой половины XIX в.
В статье на основе анализа собранных и систематизированных архивных и библиогра-
фических источников прослеживается история возникновения и функционирования одного
из редких объектов инфраструктуры военных поселений кавалерии первой половины XIX в.
на территории Харьковской губернии – Путевого дворца в городе Чугуеве.
Ключевые слова: военные поселения, Путевой дворец, Чугуев.
Buchasta S.I. The en route imperial palace (Travelling palace) in Chuhuyiv is the monu-
ment of the Ukrainian military settlement of the fi rst half of the 19 century
In the article on the basis of the collected and systematized archival and bibliographic sourc-
es we can trace the genesis and functioning of the en route imperial palace – one of the rare infra-
structures of cavalry military settlements of the fi rst half of the XIX century on the territory of the
Kharkov province.
Key words: military settlements, the en route imperial palace (Travelling palace), Chuhuyiv.
Подано до друку: 20.10. 2013 р.
УДК 94(477.52)«16»
Є.М. ОСАДЧИЙ
Битва під Козацькою Дібровою як фінал
протистояння під Конотопом 1659 р.
У роботі розглядаються події, що відбулися після поразки московського війська під Со-
снівкою. На основі архівних і археологічних даних аналізуються дії очільників українського
та московського війська. Наводяться маловідомі факти про перебіг битви під с. Козацька Ді-
брова, що відбулися у період відступу московського війська від Конотопа до Путивля.
Ключові слова: Конотоп, Соснівка, Путивль, Козацька Діброва, переправа, битва.
Вивчення воєнної історії країн або народів часто тісно пов’язане з полі-
тичними й ідеологічними аспектами життя сучасних країн. Військове мину-
ле народів стає основою патріотичного виховання та гордості за свою країну
та предків. Але об’єктивне вивчення подій військових конфліктів часто зазнає
впливу особистих уподобань учених, які дотримуються певних ідеологічних
|