Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст.

Стаття присвячена питанню топографії церков і некрополів Чернігова XVII–XVIII ст. На основі писемних, археологічних і картографічних джерел проаналізовано етапи мурованого й дерев’яного церковного будівництва в міській системі XVII–XVIII ст. Автор робить висновок про те, що за козацьких часів бу...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Бондар, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2014
Назва видання:	Праці Центру пам’яткознавства
Теми:	Некрополістичні пам’ятки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81744
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст. / О.М. Бондар // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 274-281. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-81744
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-817442015-05-21T03:01:57Z Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст. Бондар, О.М. Некрополістичні пам’ятки Стаття присвячена питанню топографії церков і некрополів Чернігова XVII–XVIII ст. На основі писемних, археологічних і картографічних джерел проаналізовано етапи мурованого й дерев’яного церковного будівництва в міській системі XVII–XVIII ст. Автор робить висновок про те, що за козацьких часів було відновлено частину давньоруських храмів, а поява нових культових комплексів була пов’язана із розвитком міста – відродженням православної віри, зростанням забудованої площі та збільшенням кількості населення. Тому були побудовані церкви на території Форштадту та на Застриженні. В XVII – першій половині XVIII ст. в Чернігові не існувало єдиного міського кладовища, тому небіжчиків ховали біля церков, а центральне кладовище з’явилося лише в другій половині XVIII ст. Статья посвящена вопросу топографии церквей и некрополей Чернигова XVII–XVIII вв. На основе письменных, археологических и картографических источников проанализированы этапы каменного и деревянного церковного строительства в городской системе XVII–XVIII вв. Автор делает вывод о том, что во времена казачества было восстановлено часть древнерусских храмов, а появление новых культовых комплексов было связано с развитием города – возрождением православной веры, ростом застроенной площади и увеличением численности населения. Поэтому были построены церкви на территории Форштадта и Застриженья. В XVII – первой половине XVIII вв. в Чернигове не существовало единого городского кладбища, поэтому покойников хоронили около церквей, а центральное кладбище появилось только во второй половине XVIII в. Article is devoted to the question of the topography of the churches and cemeteries of Chernigov 17th–18th centuries. Basis of the written, archaeological and cartographic sources, the stages of brick and wooden church building in the city system 17th-18th centuries. On the territory of the Fortress were stone church of the Holy Savior, the Saints Boris and Gleb, the All Saints, the Resurrection of the Lord and wood – the Saints Michael and Theodore, the Archangel Michael, the Iona Theologian and the Annunciation. The author concludes that in the time of the Cossacks was restored part of ancient temples, and the emergence of new religious complex was associated with the development of the city It was the revival of the Orthodox faith, the increased of built up area and population increased. Because were built churches in the territory in Forshtadt and in Zastrizhenya. It was a wooden church – St. Nicholas, Holy Cross, Holy Intercession of the Virgin, the Epiphany, the Ascension of Christ, the Candlemas, the St. Barbara. In the suburb were standing stone churches - St. Catherine, St. Paraskeva Patnitsa. They were appearing along the main streets of the city Chernigiv wasn’t single city cemetery in17th – the fi rst half of the 18th century. Because the dead were buried near the church, and the central cemetery appeared only in the second half of the 18th century. This cemetery was located near the cemetery 12th–13th centuries. In some ways, topography churches and cemeteries 17th–18th centuries repeated topography churches period of ancient Russia. This was due to the historical inheritance of this city. 2014 Article Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст. / О.М. Бондар // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 274-281. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81744 94(477)«16–18» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Некрополістичні пам’ятки Некрополістичні пам’ятки
spellingShingle	Некрополістичні пам’ятки Некрополістичні пам’ятки Бондар, О.М. Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст. Праці Центру пам’яткознавства
description	Стаття присвячена питанню топографії церков і некрополів Чернігова XVII–XVIII ст. На основі писемних, археологічних і картографічних джерел проаналізовано етапи мурованого й дерев’яного церковного будівництва в міській системі XVII–XVIII ст. Автор робить висновок про те, що за козацьких часів було відновлено частину давньоруських храмів, а поява нових культових комплексів була пов’язана із розвитком міста – відродженням православної віри, зростанням забудованої площі та збільшенням кількості населення. Тому були побудовані церкви на території Форштадту та на Застриженні. В XVII – першій половині XVIII ст. в Чернігові не існувало єдиного міського кладовища, тому небіжчиків ховали біля церков, а центральне кладовище з’явилося лише в другій половині XVIII ст.
format	Article
author	Бондар, О.М.
author_facet	Бондар, О.М.
author_sort	Бондар, О.М.
title	Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст.
title_short	Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст.
title_full	Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст.
title_fullStr	Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст.
title_full_unstemmed	Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст.
title_sort	церковна топографія та некрополі чернігова у хvіі–хvііі ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2014
topic_facet	Некрополістичні пам’ятки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81744
citation_txt	Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст. / О.М. Бондар // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 274-281. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT bondarom cerkovnatopografíâtanekropolíčernígovauhvííhvíííst
first_indexed	2025-07-06T07:09:34Z
last_indexed	2025-07-06T07:09:34Z
_version_	1836880528188375040
fulltext	Ðîçä³ë XÍÅÊÐÎÏÎË²ÑÒÈ×Í² ÏÀÌ’ßÒÊÈ УДК 94(477)«16–18» О.М. БОНДАР Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст. Стаття присвячена питанню топографії церков і некрополів Чернігова XVII–XVIII ст. На основі писемних, археологічних і картографічних джерел проаналізовано етапи мурованого й дерев’яного церковного будівництва в міській системі XVII– XVIII ст. Автор робить висновок про те, що за козацьких часів було відновлено частину давньоруських храмів, а поява нових культових комплексів була пов’язана із розвитком міста – від- родженням православної віри, зростанням забудованої площі та збільшенням кількості населення. Тому були побудовані церкви на території Форштадту та на Застриженні. В XVII – першій поло- вині XVIII ст. в Чернігові не існувало єдиного міського кладови- ща, тому небіжчиків ховали біля церков, а центральне кладовище з’явилося лише в другій половині XVIII ст. Ключові слова: Чернігів, церковна топографія, некрополі, Фортеця, Верхній замок, Форштадт. Питання церковної топографії до сьогодні залиша- ється актуальною проблемою дослідження топографії давніх міст України. Саме культові споруди були тими домінантами (як духовними, так і просторово-топогра- фічними) навколо яких проходило життя середньовіч- ного поселення. Локалізувавши місце розташування церков, можна зрозуміти планувальну структуру насе- леного пункту, його поділ на парафії тощо. Особливо важливо вивчати церковну топографію тих україн- ських міст, що були засновані в ранньому середньо- віччі й існують донині. Напевно серед таких міст на Лівобережжі Чернігів посідає перше місце. Вивченню церковної топографії Чернігова ХVІІ– ХVІІІ ст., як загалом і всім іншим старожитностям козацької доби, донедавна не приділялося значної уваги. Проте на сьогоднішній день вже накопичено значну кількість письмових, речових і картографічних джерел, 275Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 за допомогою яких можна досить точно комплексно відтворити церковно-топо- графічну структуру Чернігова ХVІІ–ХVІІІ ст. Загалом, вивченню архітектур- них пам’яток цього періоду присвячений значний доробок учених. Свого часу це питання було досить ґрунтовно висвітлено у таких працях, як «Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль» Г.Н. Логвина, «Чернігів: Архітектурно- історичний нарис» А.А. Карнабіда. Серед них, як підсумок, виділяється праця А.К. Адруга «Архітектура Чернігова другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст.», що побачила світ у 2008 р. Однак, у цих працях пам’ятки розглядалися окремо одна від одної без глобальної прив’язки до топографії міста. Після монгольського погрому 1239 р. Чернігів до початку ХІV ст. швидко занепадає [12]. Протягом ХІV–ХVІ ст. Чернігів займав досить незначну тери- торію (до 20 га), і життя його в основному зосереджувалося навколо Верхнього замку, на території колишнього давньоруського Дитинця, а також на Підзамчі. Однак, уже з 20–30-х років ХVІІ ст. починається поступове відродження міста. В 1623 р. Чернігів отримав Магдебурзьке право і вже до кінця 30-х років ХVІІ ст. у місті налічувалося більше 200 дворів [8, с. 427–429]. Постійне зрос- тання населення викликало збільшення кількості культових споруд міста – церков і монастирів. На сьогодні можна стведжувати, що до середини ХVІІ ст. на терито- рії Чернігова функціонувало щонайменше 2 муровані давньоруські храми – Спаський та Борисоглібський. На думку О.Є. Черненко, до цього часу також, імовірно, слід віднести і Благовіщенський собор (згаданий у літописі під 1186 р), який, можливо, в досить перебудовану стані, але достояв до серед- ини ХVІІ ст. До початку ХVІІ ст. також діяв Успенський мурований храм Єлецького заміського монастиря. Однак він зазнав значних руйнувань у 1610 р. і відродився лише в другій половині ХVІІ ст. [1, с. 95–119] За польського володарювання (1618–1648) в церковній топографії Чернігова відбулися певні зміни. Борисоглібський собор був перетворений на домініканський католицький костьол і зазнав значних перебудов. Вірогідно, також почалося будівництво Воскресенської мурованої церкви на терито- рії Фортеці, оскільки вона вже відома за заповітом її ж священика Стефана Григоровича 1651 р. [3, с. 61–62]. В сучасній літературі вважається, що її було збудовано лише в 1682 р. за сприяння В. Дуніна-Борковського. Проте якраз заповіт 1651 р. свідчить, що Воскресенська церква була збудована щонаймен- ше за 30 років до В. Дуніна-Борковського. Також у цьому заповіті згаданий і ктитор храму – Лук’ян Жоравка. Судячи з тексту заповіту Воскресенська церк- ва знаходилася поруч із Благовіщенським храмом, а Стефан Григорович був священиком обох храмів. Філарет Гумілевський, за браком джерел, штучно об’єднав Воскресенську та Благовіщенську церкви в одну споруду, зважаючи на їх територіальну близькість [3, с. 63]. 276 ISSN 2078-0133 Рис. 1. Церковно-храмові комплекси Чернігова ХІ – початку ХІХ ст. на сучасній мапі міста: А – храми, збудовані у ХІ–ХІІІ ст.; Б – церкви ХVІІ ст., збудовані на місці храмів ХІІ–ХІІІ ст.; В – церк- ви, збудовані у ХVІІ ст.; Г – церкви ХVІІІ ст., споруджені на місці церков ХVІІ ст.; Д – церкви, збудовані у ХVІІІ ст.; Е – церкви початку ХІХ ст. 1. Спасо-Преображенський собор, мурований, 1036 р. (існуючий). 2. Борисоглібський собор, мурований, початок ХІІ ст. (існуючий). 3. Благовіщенський собор, мурований, ХІІ ст. У ХVІІ ст. на його місці існував однойменний дерев’яний собор (не зберігся). 4. Церква-усипальниця, мурована, друга половина ХІ ст. (не збереглася). 5. Безіменний храм, мурований, ХІІ–ХІІІ (?) ст. (не зберігся). 6. Безіменний храм, на Верхньому замку, мурований (?), ХІІ ст. У 1691 р. поряд збудовано дерев’яну церкву Михайла та Федора (не зберігся). 7. Успенський собор, мурований, початок ХІІ ст. (існуючий) 8. П’ятницька церква, мурована, кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. (існуюча). 9. Іллінська церква, мурована, ХІІ ст. (існуюча). 10. Безіменний храм, мурований, ХІІ ст. (не зберігся). 11. Воскресенська церква на Фортеці, мурована, друга половина ХVІІ ст.(не збереглася). 12. Церква Архістратига Михайла, дерев’яна, кінець ХVІІ – початок ХVІІІ ст. (не збереглася). 13. Введенська трапезна церква, мурована, 1677–1679 роки (існуюча). 14. Троїцький собор, мурований, 1679–1695 роки (існуючий). 15. Петропавлівська трапезна церква, мурована, 1676 р. (частково збереглася). 16. Іоанна Богослова церква, дерев’яна, ХVІІ – початок ХVІІІ ст. (не збереглася). 17. Покровська церква, дерев’яна, ХVІІ ст. У 1764 р. на її місці збудовано нову однойменну дерев’яну церкву (не збереглася). 18. Хрестовоздвиженська церква, дерев’яна, ХVІІ ст. У 1759 р. на її місці збудовану нову однойменну церкву, де перший поверх був мурованим, другий дерев’яним (не збереглася). 277Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 Однак період найбільш активного будівництва церков на території Чернігова починається з середини ХVІІ ст. Найкраще розташування цер- ков наприкінці ХVІІ – початку ХVІІІ ст. ілюструє «Абрис Чернігівський» 1706 р. На ньому зображено загалом 13 культових споруд. З них на території Верхнього замку – 1, Першого замку черкаського (Фортеці) – 5, Другого замку черкаського – 3, Третяку – 1, Єлецького монастиря – 1, Троїцько-Іллінського – 2, також позначено безіменну каплицю на Підзамчі. Слід зазначити, що топо- графія монастирських храмів у даній роботі не розглядатиметься, оскільки це є темою окремого ґрунтовного дослідження. Розгляд церковної топографії Чернігова кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. слід розпочати з Верхнього замку як найбільш укріпленої частини міста в цей період. Ще за давньоруських часів тут існував невеликий мурований храм. Поряд із ним у 1691 р. на прохання московських стрільців було збудовано дерев’яну церкву святих Михайла та Федора, яка проіснувала дещо менше століття і була розібра- на у зв’язку з ліквідацією укріплень Фортеці та Верхнього замку [5, с. 50–52]. Не території Фортеці на початку XVІІІ ст. існували муровані Спаський та Борисогліський собори, Воскресенська, а також дерев’яні Благовіщенська та Богословська церкви. Благовіщенська церква розташовувалася на місці однойменного давньоруського мурованого храму. Богословська – знахо- дилася поряд із Верхнім замком. Поряд із Благовіщенською знаходилася Воскресенська церква. Ці дві культові споруди чітко вписувалися в лінію голов- ної Замкової вулиці Фортеці, що проходила від Погорілих до Замкових воріт. Протягом XVІІІ ст. в церковній топографії Фортеці відбулися значні зміни, зумовлені сильними пожежами 1718 та 1750 р. Так, уже на планах Чернігова А. де Бриньї та Д. де Боскета (1730 та 1740 р. відповідно) відсутні Богословська та Благовіщенська церкви, що, вірогідно, загинули в пожежі 1718 р. Натомість 19. Миколаївська церква, дерев’яна, ХVІІ ст. У 1732 р. на її місці збудували нову однойменну дерев’яну церкву (не збереглася). 20. Церква Всіх Святих, початок ХVІІІ ст., мурована, у приміщенні Колегіуму (частково збереглася). 21. Катерининська церква, мурована, початок ХVІІІ ст. (існуюча). 22. Воскресенська церква, мурована, 1772–1799 роки, перенесена Воскресенська церква з Фортеці (існуюча). 23. Григорівська церква, мурована, 1779 р. з дзвіницею (існуюча). 24. Богоявленська церква, дерев’яна, ХVІІ ст. У 1742 р. на її місці збудували нову однойменну дерев’яну церкву (не збереглася). 25. Церква Вознесіння Господнього, дерев’яна, ХVІІІ (?) ст. у 1783 р. на її місці збудували нову одно- йменну дерев’яну церкву (не збереглася). 26. Варваринська церква, дерев’яна, ХVІІІ ст. (не збереглася). 27. Стрітенська церква, дерев’яна, 1751 р. (не збереглася). 28. Церква Різдва Христового, мурована в будинку Духовної семінарії, 1784 р. (не існуюча). 29. Церква Михайла та Федора, мурована, 1801–1806 роки (існуюча). 30. Казанська церква, мурована, 1820–1827 роки (існуюча). 278 ISSN 2078-0133 біля Воскресенської церкви будується дерев’яна Михайлівська, що також роз- ташовувалася вздовж Замкової вулиці. На початку ХVІІІ ст. було збудовано споруду Колегіуму із церквою Всіх Святих. Така ситуація зберігалася до 1770-х років, коли було розібрано й перенесе- но на нове місце Воскресенську церву [1, с. 120]. Наприкінці ХVІІІ ст. ліквідо- вано також Михайлівську церкву у зв’язку із переплануванням вуличної сис- теми колишньої Фортеці. На території Другого замку черкаського, або ж Форштадту на «Абрисі» вка- зано лише 3 церкви: дерев’яні Миколаївська та Хрестовоздвиженька, а також мурована Катерининська, що якраз добудовувалася [1, с. 129–130]. Хрестовоздвиженська церква знаходилася на схід від Любецької вулиці, недалеко від міських воріт. Згодом дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву розібрали, а на її місці побудували 1759 р. нову. Як зазначає О. Шафонський: «Церковь Воздвижения Честнаго Животворящаго Креста, до половины камен- ная, однопрестольная» [10, с. 154; 13 с. 288]. Миколаївська церква була збу- дована біля Погорілих воріт. Уже на початку XVIIІ ст. вона була «ветхою», й у 1732 р. на її місці збудували нову [10 с. 155; 13, с. 288]. Ці два дерев’яні храми були побудовані ще в XVII ст. Також А. Тарасов та О. Шафонський зга- дують про те, що на Гончій вулиці знаходилася в XVIIІ ст. ще одна церква – Богоявленська: «в 1742 году на место деревянной же обветшавшей, старанием и иждивением бывшаго Магистрата Черниговского войта Козьмы Каневскаго, состроенная» [10, с. 155; 13, с. 288]. Звідси можна зробити висновок, що Богоявленська церква існувала або з самого початку XVIIІ ст., або навіть з XVII ст., однак вона не була через певні причини позначена на «Абрисі». Покровська церква розташовувалася майже у центрі Третяка, являючись його архітектурною домінантою. На її місці 1764 р. було збудовано нову, одно- йменну, також дерев’яну церкву [10, с. 156; 13, с. 288]. На території передмістя у XVIII ст. для потреби громад були побудова- ні декілька церков, оскільки тут в цей час існувала відновлена в 1670-х рр. мурована давньоруська П’ятницька церква однойменного монастиря. Так, на перехресті сучасних вулиць Чернишевського і Горького вірогідно з початку XVIII ст., а можливо й з кінця XVII ст., існувала дерев’яна церква Вознесіння Господнього. За даними О. Шафонського, на її місці 1773 р. було збудовано нову однойменну дерев’яну церкву [13, с. 289; 10, с. 155]. Поряд із нею також у XVIII ст. знаходилася тепла дерев’яна Варваринська церква. Ці дві культові споруди розташовувалися над р. Стрижень у районі міста, який почав активно забудовуватися наприкінці XVII ст. На території Застриження у XVIII ст. також почали будувати церковні комплекси. Вірогідно, однією з найперших була зведена дерев’яна Стрітенська 279Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 церква у 1751 р. [10, с. 155; 13, с. 288–289]. Вона знаходилася неподалік, на схід від садиби Полуботків. Ще одна дерев’яна церква на Застриженні була влаштована на території заміської резиденції чернігівського архієрея. За О. Шафонським, вона називалася церквою Жінок Мироносиць [13, с. 290]. Виникнення нових і перебудова вже існуючих храмів було, без сумніву, викликано швидким зростанням населення міста. Враховуючи, що у дворі про- живало в середньому 5 осіб, то можна вирахувати, що в 1630-х роках у місті мешкало близько 1000–1100 жителів, у 1666 р. – близько 1400, у 1768 р. – 2386 (у 627 дворах) [6, с. 95], а вже у 1786 р., за даними О. Шафонського, – 3873 (1893 чоловіків та 1980 жінок), без урахування дворян [13, с. 291]. Нанесення церков ХVІІ–ХVІІІ ст. на сучасну мапу міста допомагає зро- зуміти схему за якою відбувалося заселення території, оскільки парафіяльні церкви з’являлися там, де було найщільніше скупчення жителів. Також на сьогодні залишається актуальним питання про некрополі як про складову частину пізньосередньовічного Чернігова. В Чернігові ХІІ–ХІІІ ст. окрім церковних кладовищ, існував і міський цвинтар. Він розташовувався в західній частині міста [9, с. 110–112]. Ймовірно, що в XІV–XVІІ ст. у Чернігові не існувало одного, так би мовити, центрального кладовища, зважаючи на невелику чисельність населення. Найбільш логічним й обґрунтованим здається думка, що міщан ховали на церковних та монастирських цвинтарях на терито- рії самого міста та Фортеці. Так, пізньосередньовічні цвинтарі зафіксовані під час археологічних досліджень на території Єлецького, П’ятницького монас- тирів, біля Спаського і Борисоглібського соборів, навколо Благовіщенської, Хрестовоздвиженської, Катерининської та Покровської церков [2, с. 36–39; 9, с. 92; 11, с. 314]. Адже саме біля цих храмів археологи зафіксували найбільшу концентрацію поховань, які відносяться до ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст. Козацьку старшину ховали у родових склепах. Наразі відомі такі склепи В. Дуніна-Борковського, П. Полуботка, Я. Лизогуба на території Єлецького Успенського монастиря. Загалом, слід сказати, що поховання XVІІ–XVІІІ ст. важко відокремити від більш ранніх, оскільки вони здійснювалися за одним і тим же християнським обрядом, здебільшого без супроводжуючого інвентарю. У другій половині XVІІІ ст. кількість жителів міста різко зростає, і місця для поховань біля храмів і церков стає замало, тому виникає централізова- не міське кладовище. Воно знаходилося на території сучасного Центрального ринку, де в 1772–1799 роках було збудовано Воскресенську (перенесена з території Фортеці) та Григорівську церкви. Таким чином, можна констатувати, що церковна топографія Чернігова в XVІІ–XVІІІ ст. розвивалася гармонічно та синхронно еволюції міста. 280 ISSN 2078-0133 Проте, розвиток її був перерваний ще на початку ХІХ ст. у зв’язку з пере- плануванням міста. В ХІХ ст. були розібрані Богоявленська, Вознесенська, Варваринська, Стрітенська церкви, а в першій половині ХХ ст. зруйновані Хрестовоздвиженська та Миколаївська. Сьогодні вже досить складно локалі- зувати точне місце розташування цих культових споруд. Лише співставлення сучасної сітки вулиць з планами XVІІІ ст. дають змогу більш-менш точно вста- новити їх місцезнаходження без цілеспрямованих археологічних досліджень. Джерела та література 1. Адруг А.К. Архітектура Чернігова другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст. / А.К. Адруг. – Чернігів, 2008. – 224 с. 2. Гребень П.Н. Исследования некрополя церкви Покрова Богородицы конца XVII – I половины ХIХ вв. / П.Н. Гребень, С.Л. Лаевский // Некрополі Чернігівщини. Тези доповідей міжнародної конференції. – Чернігів, 2000. – С. 36–39. 3. Гумилевский (Филарет) Историко-статистическое описание Черниговской епархии / Филарет (Гумилевский). – Чернигов, 1874. – Кн. 5. 4. Дем’яненко Д. Релігійне життя в Чернігівському князівстві в другій половині ХІІІ–XIV ст. / Д. Дем’яненко // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. Матеріали ХI Міжнародної студентської наукової археологічної конференції. – Чернігів, 2012. – С. 62–63. 5. Ігнатенко І.М. Церква Михайла і Федора на Верхньому Замку Чернігова / І.М. Ігнатенко // Святий Михайло Чернігівський та його доба. Матеріали церковно-історичної конференції. – Чернігів, 1996. – С. 50–55. 6. Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. – К., 1972. – 780 с. 7. Карнабіда А.А. Чернігів: Архітектурно-історичний нарис ; 2-е вид. / А.А. Карнабіда. – К., 1980. – 128 с. 8. Кулаковський П. Чернігів як політико-адміністративний і економічний центр у першій половині ХVII ст. / П. Кулаковський // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально- Східної Європи. Збірник наукових праць, присвячений 1100-літтю першої літописної згадки про Чернігів. – Чернігів, 2007. – С. 427–438. 9. Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова / Ю.М. Ситий. – Чернігів, 2013. – 272 с. 10. Тарасов А. Топографическое описание губернского города Чернигова / А. Тарасов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Чернигов, 1902. – С. 151–162. 11. Черненко О.Є. Дослідження на території Чернігівського дитинця у 2008 р. / О.Є. Черненко, А.Л. Казаков, В.В. Рижий // Археологічні дослідження в Україні – К., 2008. – С. 314–315. 12. Черненко О.Є. Чернігів у ХІІІ – ХІV ст. у світлі нових археологічних досліджень/ О.Є. Черненко // Сумська старовина. – 2008. – Вип. 25. – С. 18–25. 13. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание / А. Шафонский. – К., 1851. – 697 с. Бондарь А.Н. Церковная топография и некрополи Чернигова в XVII–XVIII вв. Статья посвящена вопросу топографии церквей и некрополей Чернигова XVII–XVIII вв. На основе письменных, археологических и картографических источников проанализирова- ны этапы каменного и деревянного церковного строительства в городской системе XVII– XVIII вв. Автор делает вывод о том, что во времена казачества было восстановлено часть древнерусских храмов, а появление новых культовых комплексов было связано с развити- ем города – возрождением православной веры, ростом застроенной площади и увеличени- ем численности населения. Поэтому были построены церкви на территории Форштадта и Застриженья. В XVII – первой половине XVIII вв. в Чернигове не существовало единого го- 281Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 родского кладбища, поэтому покойников хоронили около церквей, а центральное кладбище появилось только во второй половине XVIII в. Ключевые слова: Чернигов, церковная топография, некрополи, Крепость, Верхний замок, Форштадт. Bondar O.M. The Church topography and Сemeteries of Chernihiv in 17th-18- centuries Article is devoted to the question of the topography of the churches and cemeteries of Chernigov 17th–18th centuries. Basis of the written, archaeological and cartographic sources, the stages of brick and wooden church building in the city system 17th-18th centuries. On the terri- tory of the Fortress were stone church of the Holy Savior, the Saints Boris and Gleb, the All Saints, the Resurrection of the Lord and wood – the Saints Michael and Theodore, the Archangel Michael, the Iona Theologian and the Annunciation. The author concludes that in the time of the Cossacks was restored part of ancient temples, and the emergence of new religious complex was associated with the development of the city It was the revival of the Orthodox faith, the increased of built up area and population increased. Because were built churches in the territory in Forshtadt and in Zastrizhenya. It was a wooden church – St. Nicholas, Holy Cross, Holy Intercession of the Virgin, the Epiphany, the Ascension of Christ, the Candlemas, the St. Barbara. In the suburb were standing stone churches - St. Catherine, St. Paraskeva Patnitsa. They were appearing along the main streets of the city Chernigiv wasn’t single city cemetery in17th – the fi rst half of the 18th century. Because the dead were buried near the church, and the central cemetery appeared only in the second half of the 18th century. This cemetery was located near the cemetery 12th–13th centuries. In some ways, topography churches and cemeteries 17th–18th centuries repeated topography churches period of ancient Russia. This was due to the historical inheritance of this city. Key words: Chernigiv, church topography, cemeteries, Fortress, Upper Castle, Forshtadt. Подано до друку: 30.03. 2014 р. УДК 94(477.52)(093.4) А.В. ПОПРУЖНА Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. У статті розглядаються портрети як атрибут поховальних церемоній у середовищі поль- ської шляхти і козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. Ключові слова: поховальна культура, жалобна церемонія, надгробний портрет, козацька старшина, шляхта. Провідні соціальні верстви польського і українського суспільства XVII– XVIII ст. – шляхта і козацька старшина були носіями самобутньої поховальної культури, сформованої під впливом Західної Європи. Жалобна церемонія другої половини XVII–XVIII ст. на теренах Речі Посполитої була своєрідним театралізованим дійством, яке вміщувало різні мистецькі прояви: архітектуру, літературу, портретний живопис, елементи театру. Саме через поховання провідні соціальні спільноти польська шлях- та і українська козацька старшина намагалися засвідчити свій високий статус.

Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХVІІ–ХVІІІ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси