Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова

У статті розкрито основні віхи з історії церкви святих мучеників Михайла та Федора як архітектурної пам’ятки Чернігова. Крім того, охарактеризовано умови, що призвели до зміни її зовнішнього вигляду та внутрішнього оформлення в ході перебудов ХІХ–ХХ ст....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Непотенко, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2014
Назва видання:	Праці Центру пам’яткознавства
Теми:	Архітектурна та містобудівна спадщина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81745
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова / І.В. Непотенко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 47-62. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-81745
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-817452015-05-21T03:01:47Z Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова Непотенко, І.В. Архітектурна та містобудівна спадщина У статті розкрито основні віхи з історії церкви святих мучеників Михайла та Федора як архітектурної пам’ятки Чернігова. Крім того, охарактеризовано умови, що призвели до зміни її зовнішнього вигляду та внутрішнього оформлення в ході перебудов ХІХ–ХХ ст. В статье раскрыты основные вехи истории церкви святых мучеников Михаила и Федора как архитектурного памятника Чернигова. Кроме того, охарактеризованы условия, которые привели к изменению ее внешнего вида и внутреннего оформления в ходе перестроек ХІХ–ХХ ст. The article deals with the main milestones of the history of the Church of the Holy Martyrs Myhailo and Fedir as an architectural monument of Chernihiv. Besides, it’s described the conditions that led to a change in its exterior and interior design in the rebuilding of the XIX-XX centuries. 2014 Article Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова / І.В. Непотенко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 47-62. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81745 726.54:94(477.51-25)«18» uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Архітектурна та містобудівна спадщина Архітектурна та містобудівна спадщина
spellingShingle	Архітектурна та містобудівна спадщина Архітектурна та містобудівна спадщина Непотенко, І.В. Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова Праці Центру пам’яткознавства
description	У статті розкрито основні віхи з історії церкви святих мучеників Михайла та Федора як архітектурної пам’ятки Чернігова. Крім того, охарактеризовано умови, що призвели до зміни її зовнішнього вигляду та внутрішнього оформлення в ході перебудов ХІХ–ХХ ст.
format	Article
author	Непотенко, І.В.
author_facet	Непотенко, І.В.
author_sort	Непотенко, І.В.
title	Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова
title_short	Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова
title_full	Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова
title_fullStr	Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова
title_full_unstemmed	Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова
title_sort	церква святих мучеників михайла та федора як архітектурна пам’ятка чернігова
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2014
topic_facet	Архітектурна та містобудівна спадщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81745
citation_txt	Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова / І.В. Непотенко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 47-62. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT nepotenkoív cerkvasvâtihmučenikívmihajlatafedoraâkarhítekturnapamâtkačernígova
first_indexed	2025-07-06T07:09:45Z
last_indexed	2025-07-06T07:09:45Z
_version_	1836880536853807104
fulltext	47Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 УДК 726.54:94(477.51-25)«18» І.В. НЕПОТЕНКО Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова У статті розкрито основні віхи з історії церкви святих мучеників Михайла та Федора як архітектурної пам’ятки Чернігова. Крім того, охарактеризовано умови, що призвели до зміни її зовнішнього вигляду та внутрішнього оформлення в ході перебудов ХІХ–ХХ ст. Ключові слова: семінарська церква, комплекс приміщень Духовної семінарії, перебу- дови, реконструкція. Чернігів – одне з найдавніших міст України – має давню та багату істо- рію, наочним підтвердженням якої виступають репрезентовані на його тери- торії архітектурні пам’ятки, зокрема, храми міста. Вони водночас були учас- никами та свідками подій минулого, а відтак і віддзеркаленням середовища та пануючих суспільних орієнтирів. Одним із них є церква святих мучеників Михайла та Федора. Храм було побудовано на початку ХІХ ст. і його історія у порівнянні з багатьма іншими святинями міста є не такою довгою, втім від цього вона не менш значуща. Історія церкви залишається маловивченою. В історіографії це питання спеціально дослідниками не розглядалося, натомість науковці побіжно звер- талися до нього в контексті вивчення інших сюжетів. Зокрема, згадки про церкву містяться у публікаціях з історії Духовної семінарії [1], при якій вона функціонувала, а також під час розгляду питання культу Чернігівських свя- тих. Л. Ясновська [2], В. Сапон [3] та С. Павленко [4], реконструюючи історію патрональних святих Чернігова, торкнулися й питання церкви святих муче- ників Михайла і Федора, вказавши на час побудови та принагідно торкнули- ся її перебудов у подальшому. У загальних рисах матеріали про церкву відо- бражено у виданнях, присвячених історії Чернігова [5] чи історії його храмів [6]. Окрім того, інформація стосовно церкви доби незалежності відтворена в усних свідченнях настоятеля храму о. Олега. Відтак, представлені у наукових студіях відомості щодо церкви загальні та поверхові. Церква святих мучеників Михайла і Федора знаходиться на терито- рії колишньої садиби чернігівського полковника Павла Полуботка, на пра- вому березі річки Стрижень – Застриженні – районі, який на початку ХІХ ст. вважався окраїною міста (нині вул. Гетьмана Полуботка). Резиденція Полуботків свого часу складалася з двоповерхового кам’яного житлового будинку, дерев’яних житлових споруд, господарських приміщень та саду [7]. У 1776 р., за сприяння архієпископа Феофіла Ігнатовича, маєток і решта приміщень садибного комплексу було передано Чернігівській духовній 48 ISSN 2078-0133 семінарії – новоутвореному після реорганізації Чернігівського колегіуму навчальному закладу. За участі архієпископа Феофіла Ігнатовича в 1784 р. на території семі- нарського комплексу для вихованців семінарії було відкрито церкву Різдва Христового [8]. З поступовим збільшенням кількості учнів, церква виявила- ся затісною. Відтак, постало питання про будівництво нової, більш просто- рої церкви. План будівництва церкви Михайла й Федора був затверджений Преосвященним В. Садковським. Будівництво церкви розпочалося в 1801 р. одночасно з перебудовою колишньої садиби П. Полуботка, потреба у якій була викликана зношеністю будівель і тим, що навчальний процес здійсню- вався у непристосованих приміщеннях для навчання. Для реалізації проекту, який полягав у переоблаштуванні маєтку та закладенні фундаменту семінар- ської церкви, за клопотанням Преосвященного В. Садковського Священним Синодом того ж року було асигновано 6 тис. руб. [9]. Частину коштів передбачалося витратити на побудову церкви безпосе- редньо на території Духовної семінарії. Необхідність у семінарському храмі постала у зв’язку з тим, що учні, більшість з яких у майбутньому мала стати священнослужителями, повинні були систематично відвідувати церкву, пере- ймаючи досвід, брати участь у церковних дійствах й обрядах, а також само- стійно втілювати теоретичні знання на практиці. Втім, коштів, виділених на будівництво церкви, виявилося замало. Для збору грошей на будівництво храму проводилася агітаційна робота серед місцевого населення, в першу чергу серед забезпечених городян, з метою отримання пожертвувань. Зокрема, у 1802 р. на побудову церкви одним з благодійників було пожертвувано 300 руб. Кошти акумулювалися також за рахунок грошей, зібраних від надхо- джень від штрафних санкцій. Їх сплачували учні за несвоєчасне повернення з канікул на навчання. Сума штрафу не була сталою та варіювалася в залеж- ності від тривалості запізнення. Напередодні чергових канікул, учні підпи- сували з навчальним закладом угоду, в якій було визначено суму штрафу. В одній з таких угод за червень 1802 р. зазначалося: «мы нижеследующие даем от себя добровольно в Черниговское семинарское правление обязательство такое: если который из нас отпущенный будучи от 20 или 25 июня на вакацию пропустит неявкою своею в семинарию 5 сентября, повинен для новострою- щей семинарской церкви внести 2 руб., а кто отпущен в конце июня – начале июня пропустит 10 сентября, повинен внести 3 руб., а не явившийся к 20 сен- тября – 5 руб., после 20 сентября – 10 руб.» [10]. Загалом на побудову церк- ви у такий спосіб було отримано близько 100 руб. Після того, як були зібрані необхідні кошти для закладення церкви, у 1801 р. розпочалося її будівництво. 49Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 До червня 1802 р. фінансові асигнування на спорудження церкви, хоча й в незначних обсягах, однак систематично надходили, що дало можливість здій- снювати її будівництво. Надалі цей проект фінансувався з перебоями, що при- звело до ускладнень з оплатою вартості будівельних матеріалів, а відтак – і до сповільнення зведення храму. З огляду на це, виплати за придбані матеріали почали здійснюватися частинами. Зокрема, за будівельні матеріали, що були отримані практично одночасно, купцю Малахову за цеглу заплатили 12 берез- ня 1803 р. (138 руб.), а купцю Грибу – тільки за півроку (43 руб.) [11]. Через брак коштів і матеріалів, будівництво церкви з 20 травня 1803 р. було призу- пинено [12]. На цей часу церква була збудована на висоту, що досягала нижніх вікон. Спорудження семінарської церкви було відновлене вже за наступника В. Садковського – єпископа Чернігова, архімандрита Михайла Десницького, який очолив єпархію у Чернігові на початку 1804 р. [13]. Архімандрит М. Десницький досить багато зробив для Духовної семінарії і церкви зокрема. Преосвященний М. Десницький брав активну участь у зборі грошей для добудови семінарського храму, його внутрішнього та зовнішньо- го оформлення і декорування. Завдяки старанням М. Десницького, кошти від продажу будинку архієпископа (375 руб.) були передані саме на спорудження церкви, а не священикам, які його будували – як планувалося за його попере- дника. Він не лише клопотався про пошук фінансових ресурсів, але й сам нео- дноразово виступав у ролі мецената – через довірених осіб надсилав кошти на побудову церкви до Правління семінарії. Впродовж 1804 р. асигнування на будівництво в сумі 600 руб. було здійснено через чотирьох осіб: 22 липня через скарбника ієромонаха Йосифа – 100 руб., 2 серпня через економа ігуме- на Амвросія – 100 руб., у жовтні через ієромонаха Платона – 100 руб. та через А. Чермного – 300 руб. Загалом, впродовж 1804–1806 років від М. Десницького було прийнято 10760 руб. Хоча на церкву йшла лише частина коштів, все ж фінансова допомога, здійснена Преосвященним М. Десницьким, була вагомою й уможливила продовження будівництва церкви [14]. Спорудження семінар- ського храму було завершено в 1806 р. За два роки відбулося його освячення. Церква розташовувалася на південь від семінарських корпусів [15]. Натоді вона мало була схожа на храм, радше нагадуючи «барский незатейлевый дом того времени с мезонином» [16]. Від пересічного місько- го будинку ХІХ ст. її вирізняла лише наявність на даху хреста. Семінарська церква була кам’яною, вона займала не все приміщення, а лише централь- ну та східну частини першого поверху. У західній частині першого поверху та мезоніні була влаштована бібліотека. До того як бібліотеку розмістили на другому поверсі церкви, вона знаходилася у Вознесенській церкві, непода- лік від новозбудованого храму [17]. 50 ISSN 2078-0133 На початку ХІХ ст. семінарський храм було побудовано у стилі класи- цизму з деякими елементами бароко (спареними плоскими напівколона- ми з капітелями на фасадах). Він не мав куполу і був дещо нижчий за висо- тою від нинішнього. У плані церква являла собою витягнуту по поздовжній вісі споруду. Із заходу до неї примикав притвор із тамбуром, зі сходу – вівтар із прямокутною апсидою. Всередині церкви знаходився великий квадрат- Рис. 1. Фасад і план церкви 1853 р. 51Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 ний об’єм, перекритий арками [18]. На середину ХІХ ст. церква святих муче- ників Михайла та Федора являла собою кам’яний, двостовпний, одноапсид- ний, двоповерховий храм зі складною просторово-планувальною структурою [див. Рис. 1, 2]. Нижня частина фасаду аж до п’яток аркових перемичок вікон- них і дверних отворів була оброблена рустом. На рівні п’яток перемичок рус- тована ділянка стін завершувалася невеликим поясом, що охоплював весь периметр будівлі. Віконні та дверні отвори першого поверху були перекриті арковими перемичками, прикрашені тягами, над якими знаходилися фронто- новидні сандрики з кронштейнами. Стіни завершувалися карнизом, який збе- рігав свій профіль і при перетині стін центральної частини будівлі, що мала другий поверх. Площини другого поверху стін були прорізані невеликими віконними отворами, завершуючись фронтонами з профільованими тягами по периметру [19]. Композиція вирішення стін нагадувала Петропавлівську церк- ву Єлецького монастиря, на що вказували такі ж двоярусні вікна: нижні – пів- циркульні, верхні – круглі [20]. Крім того, в центральній частині будівля була прикрашена невеликим ліхтарем з гірляндами, на якому було прикріплено «яблуко» та хрест, а на фронтонах східного та західного фасадів – аналогічні елементи менших розмірів. Вхід до церкви знаходився з північного боку, але вів не безпосередньо до церкви, а через невеликий притвор в західну части- ну будівлі храму. Цей же вхід дозволяв потрапити до приміщення бібліотеки. На другий поверх будівлі вели східці, що знаходилися в південно-західному кутку приміщення. Там, у кімнатах другого поверху, над центральним церков- ним залом, також розміщувалася бібліотека [21]. Рис. 2. Головний фасад церкви 1862 р. 52 ISSN 2078-0133 Щодо йменування церкви, то не відомо в ім’я яких святих планувало- ся її назвати за Преосвященного В. Садковського та чи розглядалося питан- ня про можливість залишити назву колишньої семінарської церкви Різдва Христового. Втім, за Преосвященного М. Десницького, вона була наймено- вана на честь святих Чернігівських мучеників Михайла та Федора. Це була друга церква у місті, названа на честь цих святих. Перша була збудована ще в 1692 р. на території фортеці у Верхньому замку та проіснувала до 1766 р. [22]. До 1817 р. церква святих мучеників Михайла та Федора була без парафії і не мала визначеного причту. Службовці в ній були «монашествующие и свя- щенствующие учителя и экономы семинарии». До того як церква стала парафі- яльною, на її потреби не виділялося жодних асигнувань, а відтак вона знаходи- лася на самоутриманні. В основному церква існувала за рахунок пожертвувань, а також коштів, отриманих від проведених церковних обрядів. Зокрема, в 1807 р. семінарська церква діяла завдяки надходженням від Преосвященного М. Десницького (75 руб.), штрафних санкцій учнів семінарії та проведених обрядів поховання і сорокоусти померлих службовців семінарії (25 руб.). З огляду на фінансову скруту церкви, кошти для її потреб збирали і серед міс- цевого населення у вигляді т.зв. гаманцевих зборів. Городяни охоче відгу- кувалися на подібні заходи, хоча кількість зібраних коштів була незначною. Бажання допомогти засвідчувало популярність храму серед місцевих мешкан- ців. Жителів Чернігова приваблював, зокрема, спів семінаристів, який за якіс- тю та милозвучністю, за словами городян, міг зрівнятися лише зі співом архі- єрейського хору, який також складався переважно з вихованців семінарії [23]. Після освячення храму в 1808 р. постала необхідність у залученні священ- нослужителів до проведення церковних служб. Оскільки на початковому етапі функціонування коштів на утримання храму не надходило, не було фінансо- вих ресурсів і на утримання священнослужителів. До 1810 р. у церкві не про- водилося церковних служб. Надалі ця проблема була вирішена шляхом від- правлення напередодні свят та по неділях до семінарської церкви на добове служіння новопоставлених священників та дияконів з кафедрального Спасо- Преображенського собору [24]. У зв’язку із значним зростанням чисельності учнів за кілька десятків років існування будівля церкви стала затісною для всіх вихованців семінарії. Проблема ускладнювалася ще й тим, що значна частина храму (частково пер- ший поверх та мезонін) використовувалася під бібліотеку. Відтак, місця для проведення богослужінь було замало, тому, частина семінаристів змушена була відвідувати інші храми. Ще в 1830 р. було порушено питання про вине- сення з храму бібліотечних фондів [25]. Взнаки також давався і незадовільний 53Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 стан церкви. На початку 1840-х років, зважаючи на сирість нижнього поверху церкви, постала необхідність у винесенні книг з тієї частини першого повер- ху, яка була облаштована для зберігання друкованих видань. Однак, до фун- даментальної бібліотеки, яка займала другий поверх церкви, перенести книги можливості не було. Підлога верхнього поверху, яка одночасно була і сте- лею церкви, не здатна була витримати додаткового навантаження. На про- хання правління Чернігівської семінарії будівельною комісією було призначе- но Губернського архітектора Татаринова для огляду стану нижнього поверху церкви. Власне вже тоді, в 40-х роках ХІХ ст. він указував на зношеність храму та необхідність проведення ремонтних робіт [26]. Але капітальний ремонт церкви святих мучеників Михайла та Федора та її реконструкція були здійсне- ні лише за 20 років. Реконструкція храму, як і всього семінарського комплексу, відкладалася через відсутність коштів. Реалізація перебудови стала можливою завдяки участі Преосвященного Філарета Гумілевського та інших благодійни- ків [27]. Перед початком реконструкції церкви було зібрано лише третину від необхідного (2 тис. руб. сріблом). Однак, Преосвященний Філарет вирішив не відкладати перебудову і половину витрат оплатити власним коштом. На від- новлення церкви, за його сприяння, впродовж 1863–1865 років було зібра- но 700 руб. сріблом [28]. На внутрішні роботи в храмі й оплату послуг робіт- ників було витрачено 1924 руб. Так, вартість іконопису семінарської церкви склала 315 руб., міщанину К. Румянцеву за штукатурку та ліпну роботу спла- тили 350 руб., тесляреві І. Терикову – 100 руб., столярам – 60 руб., живопис- цям – 125 руб., покрівельнику і ковалю – 95 руб., за вапно, алебастр, дошки – 650 руб., дрібні витрати – 145 руб., посудини (108 зол. [29]) – 81 руб. Окрім зазначеної суми, на благоустрій церкви святих мучеників Михайла та Федора були пожертвувані різні церковні речі (лампади, покривала, сукно для підлоги вівтаря) на суму 200 руб. [30]. Хоча реконструкція, перебудова та ремонтні роботи тривали впродовж 1864–1866 років, усе ж більшість із запланованого було зроблено в 1866 р. Реконструкція торкнулася як зовнішнього вигляду храму, так і його внутріш- нього оформлення. Бібліотека, яка розміщувалася у храмі, була перенесена до корпусу Правління семінарії. Семінарський храм було потиньковано з розділен- ням східної та західної його частин за планом. Фасади церкви були визначені пілястрами та ліпними вставками. Було перероблено два притвори семінарської церкви, аби уникнути наскрізного вітру, викликаного існуючим плануванням церкви, а також зроблено окремий, більш зручний вхід до вівтаря. Внутрішнє убранство храму забезпечувалося живописом та іконостасом. На середину ХІХ ст. його стан був незадовільний. Іконостас потьмянів, фарба на багатьох іко- 54 ISSN 2078-0133 нах полущилася та відшарувала- ся. Його планувалося встановити в храмі впродовж року. Однак, з огляду на нестачу часу та коштів, опорядження іконостасу затягну- лося й у 1866 р. була завершена лише середня його частина. Бокові ж частини іконостасу були вста- новлені вже наступного року. Над іконостасом працював серед інших С. Марченко. Серед ікон особливо вирізнялась ікона святого благовір- ного Олександра Невського, напи- сана в Санкт-Петербурзі худож- ником О. Литовченком, та ікона в ім’я рівноапостольних Мефодія і Кирила. Після завершення робо- ти над іконостасом передбачало- ся також влаштування приділу з правого боку. Думка про влаштування при- ділу виникла ще на початку капітальної перебудови церкви і була схвалена Преосвященним Філаретом. Боковий приділ було встановлено в честь рівноа- постольних Кирила і Мефодія. Їхній образ було замовлено в Санкт-Петербурзі в Академії мистецтв. Приділ церкви в ім’я рівноапостольних Мефодія і Кирила було освячено 14 вересня 1866 р. Чернігівським та Ніжинським єпископом, Преосвященним Варлаамом. У зв’язку з цією знаковою подією у житті храму було здійснено хресний хід зі святими мощами. Після завершення літургії було проголошено молебні, у яких взяло участь майже все духовенство Чернігова. Після закінчення ремонтних робіт церква стала просторішою та світлішою. У місцевій пресі писали, що семінарський храм перетворився на один з «благо- лепнейших» храмів Чернігова [31]. Під час проведення святкових служб вихованці семінарії перебували у спе- ціально визначеному для них місці у церкві – з правого боку від солею, відді- леного решіткою [32]. Хоча церква була передбачена для вихованців семінарії, її відвідували також і пересічні городяни Чернігова, особливо під час церков- них свят чи торжеств. Після того як з храму було винесено бібліотечні фонди, він став достатньо просторий і вміщував більше, ніж півтисячі осіб [33]. На початку ХХ ст. була здійснена ще одна перебудова церкви святих муче- ників Михайла та Федора. Як і попередні, вона була реалізована під час про- Рис. 3. Проект семінарської церкви архітектора Маковського 1903 р. (східний фасад) 55Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 ведення капітальних ремонтних робіт комплексу семінарських приміщень у 1902–1904 роках. Необхідність реконструкції була викликана збільшен- ням кількості учнів у семінарії, а відтак і потребою у розширенні корпусів і побудові нових; зношеність приміщень вимагала проведення в них ремонту. Рис. 4. Проект семінарської церкви архітектора Л.Садовського 1903 р. (південний фасад) Рис. 5. Проект семінарської церкви архітектора Д. Арошина 1903 р. (план 1-го поверху) 56 ISSN 2078-0133 Потребувала ремонту і семінарська церква, про що свідчить висновок губерн- ського інженера Д. Афанасьєва після закінчення обстеження церкви в 1903 р. Зокрема, він указував на необхідність термінової заміни дерев’яних балок і покрівельних стропил, що погнили [34]. Перед проведенням реконструкції церкви було оголошено конкурс серед архітекторів на розробку проектів видозміни приміщень семінарського комп- лексу. В результаті були представлені проектні пропозиції архітекторів, які стосувалися і семінарської церкви [див. Рис. 3–6] [35]. При розмаїтті пропо- зицій спільним для всіх авторів було намагання ліквідувати другий поверх храму, повністю очистити центральну частину від міжповерхового перекрит- тя, переробивши верх завершення стін та перекривши середній об’єм світло- вого барабану [36]. Перебудова церкви не була здійснена за єдиним планом. У кінцевому варіанті поєднувалися архітектурні ідеї, запозичені з різних про- ектів. Зокрема, відповідно до проектного варіанту Д. Арошина храм було пере- будовано у неовізантійському стилі [див. Рис. 5–6]. В остаточному варіанті, Рис. 6. Проект семінарської церкви архітектора Д. Арошина 1903 р.(південний фасад) 57Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 який був утілений в життя, зміни торкнулися лише верхньої частини стін, еле- ментів, що знаходилися під карнизом. Було вирішено відмовитися від деко- ративних вставок, що знаходилися у надвіконному просторі, замінивши їх невеликими монетами і протягнувши на рівні спарених капітелів невеликий горизонтальний пояс, підкресливши монументальність увінчаного карнизу, і в сукупності з горизонтально витягнутими дзеркалами в простінках між капі- телями, створивши широкий штаблемент, що завершував площини стін храму [див. Рис. 7] [37]. Відтак семінарська церква складалася з основного об’єму – безстовпного четверика, що завершувався главою на восьмигранному бараба- ні, та прилягаючими до нього притвором і апсидою, що були вирішені анало- гічно. Над центральною частиною церкви було зведено одноглавий купол із віконними прорізами, що спирався на металоконструкцію, влаштовану між арками [38] (С. Павленко вбачає схожість глави семінарської церкви з купо- лом Володимирського собору в Києві [39]). Ремонтні роботи розпочалися у липні 1903 р. за безпосередньої підтримки Преосвященного Антонія та тривали впродовж чотирьох місяців. З настанням холодів на початку листопада 1903 р., за рішенням інженера Д. Афанасьєва, будівельного комітету та ректора семінарії, роботи були призупинені. Ремонт у церкві проходив за участі купця Гінзбурга. Серед іншого він мав злама- Рис. 7. Сучасний вигляд церкви святих мучеників Михайла та Федора 58 ISSN 2078-0133 ти пошкоджений дах і восьмерик, дерев’яні склепіння з дерев’яними арка- ми, замінивши їх на кам’яні, а також збільшити висоту внутрішніх і зовніш- ніх стін на 1 аршин. Вартість його послуг склала 9100 руб. [40]. Крім того, над зовнішніми стінами церкви мали бути зроблені кокошники (по три з кожного боку). Окрім перебудови храму, від Священного Синоду було отримано дозвіл на встановлення в ньому вентиляції, а також водяного опалення, однак із роз- рахунком автономного для кожної будівлі регулювання рівня тепла. Роботи було розпочато в листопаді 1902 р. і здійснено робітниками фірми інженера І. Аркушевського. На час ремонтних робіт у храмі було призупинено прове- дення богослужінь, вихованці семінарії тимчасово почали ходити на церков- ні служби до Борисоглібського монастиря [41]. У ході проведених перебу- дов церква отримала вигляд храму, який фактично зберігся до нашого часу, за винятком завершення – «яблука» та хреста. З установленням у Чернігові радянської влади наприкінці 1919 р. церк- ва святих мучеників Михайла та Федора, як і більшість інших храмів міста, була закрита. У приміщенні церкви було розміщено спортзал при учитель- ському інституті й будівля була переобладнана відповідно до нових потреб. Підтвердженням цього, зокрема, слугують знайдені в ході пізніших рес- таврацій кільця на підлозі, які були встановлені та використовувалися для укріплення конструкцій, необхідних для підтримання волейбольної сітки. Після приходу в серпні 1941 р. німецьких військ у Чернігів церква була віднов- лена та реставрована [42]. Після закінчення війни в семінарських приміщеннях було розміщено корпуси гарнізонного військового госпіталю [43]. З того часу і до проголошення незалежності України будівля церкви використовувала- ся як його склад. Хоча зовнішній вигляд будівлі храму практично зберігся без змін, проте, внутрішня просторово-планувальна структура храму була повніс- тю зношена: центральна частина була розбита перекриттям на два поверхи, на північному фасаді було пробито дверний отвір на рівні другого поверху, вла- штовано драбину [44]. Для зручності використання приміщення храму, осно- вна його частина була розділена перегородками на кілька кімнат. 4 травня 1992 р. храм було передано церковній раді у безкоштовне корис- тування для відновлення релігійних обрядів. Храм відноситься до Української автокефальної православної церкви. Настоятелем церкви став прот. Олег (Сіренко), який служить у храмі й нині. За словами о. Олега церква дісталася громаді у занедбаному стані – вікна були вибиті, підлога – поламана, а стіни – розбиті. Ще в 1991 р. було складено проект ремонтно-реставраційних робіт, за яким передбачалася реставрація фасадів й інтер’єру церкви. Зокрема, була запланована заміна конструкцій даху, влаштування покрівлі, ремонт підлоги, 59Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 виготовлення та встановлення хреста, металевих решіток, аналогічних пер- вісним, проведення водопроводу (водостічні труби та водоміри). Відбудова церкви, а також її ремонт, внутрішнє та зовнішнє упорядкування відбулися за рахунок пожертвувань, що надходили від небайдужих мешканців Чернігова, навколишніх населених пунктів (зокрема, з Коропу) та від представників укра- їнської діаспори. Суттєва допомога була надана Е. Ілліною, яка народила- ся в Україні, а згодом емігрувала до Німеччини. Вона виявила бажання допо- могти після того як, перебуваючи черговий раз у Чернігові, відвідала церкву. На той момент храм особливо потребував церковного начиння. Е. Ілліна напи- сала статтю, яка побачила світ у Канаді та Америці, й про скрутне станови- ще церкви дізналися і за кордоном. У Канаді було створено Комітет допомо- ги, який займався збором коштів. Значна допомога була здійснена ще одним представником української діаспори – уродженцем Чернігівської області М. Підлісним. (с. Петрівка Городнянського району). Під час ремонтних робіт було розібрано перегородки та перекриття, плос- ке перекриття над притвором і відновлено зімкнутий звід (аналогічно апсиді). Крім того, двері на рівні другого поверху було закладено та відкрито круглі вікна на північному фасаді. Металева драбина, яка знаходилася зовні на північ- ному фасаді та вела на другий поверх, була знесена [45]. Були замінені у церк- ві й решітки, за винятком тих, які знаходяться на вікнах хрестильні. Поламану підлогу, з огляду на фінансову скруту, застелили дошками, що знаходилися попередньо на стінах храму, а також дошками, придбаними на кошти пара- фіян. Завдяки грошам, що надійшли з Канади (3 тис. доларів), було розібрано склади, що розташовувалися у церкві. До 1997 р. у церкві не було опалення. Його вдалося встановити лише після того, як було знайдено необхідне фінан- сування. Кошти були надані підприємцем С. Кнуренком, який через свого водія дізнався про фінансову скруту церкви. З упорядкуванням будівлі храму постала необхідність в церковних атри- бутах, необхідних для проведення богослужінь, зокрема, в іконах. Оскільки коштів для їхнього придбання у громади не було, облаштовувати церкву поча- ли за рахунок небайдужих мирян, які приносили ікони з власних домівок. Часто-густо це були ікони, які городяни зберігали вдома з часу закриття цер- ков. Зокрема, чотири ікони церква отримала від одного з чернігівських худож- ників. Для того, аби відновити роботу церкви, необхідно було також придбати літургійний посуд. Спочатку у церкві був літургійний посуд, виточений на міс- цевому радіозаводі. Однак, він був досить громіздкий, а під час морозів, як зга- дує о. Олег, «ним користуватися не можна було, бо руки примерзали». За учас- ті настоятеля та за сприяння фонду допомоги з Канади було надіслано інший літургійний набір. 60 ISSN 2078-0133 Надалі ремонтні роботи у церкві здійснювалися наприкінці 1990-х років та в 2007 р. Церква була пофарбована в жовтий і білий кольори, а у вели- кій залі було встановлено іконостас, взятий з іншої зруйнованої церкви [46]. Зараз у церкві знаходиться іконостас, встановлений у жовтні 2007 р., у день храмового свята. Іконостас було створено на благодійні внески місцевих під- приємців С. Кнуренка та М. Шума. Спроектований він був ніжинським май- стром О. Кошелем. Це вирізьблений з дерева двокольоровий іконостас. Він оздоблений кетягами калини та дубовим гіллям, а також фігурами анге- лів та Ісуса Христа. На іконостасі представлені мотиви теми Благовіщення та Пресвятої Богородиці. Виготовленням займалися ніжинські майстри – різь- бяр О. Панченко та його син. Ікони до іконостасу були написані чернігівським майстром В. Герасименком. На даний час церква складається з храму вірних та притвору. У церкві є хрещальня. Ліворуч від входу до хрещальні на стіні знаходиться малюнок і розпис, виконаний Д. Попружним. На стіні – зображення св. Трійці та пропи- саний текст молитви символ віри, а внизу рамка, зроблена настоятелем церкви о. Олегом. У храмі служать, окрім настоятеля, ще два священика. Постійного хору в церкві немає. Однак, під час свят, парафіяни мають можливість почути церковний спів, який виконують учні місцевого музичного училища. Таким чином, церква святих мучеників Михайла та Федора була збудована як семінарська, ввійшовши до складу архітектурного ансамблю Духовної семі- нарії. Попри це, її відвідували і пересічні городяни. Храм неодноразово пере- будовувався, змінюючи свій зовнішній вигляд та внутрішньо-планувальну структуру в ХІХ – на початку ХХ ст., що в більшій мірі стало можливим завдя- ки активній участі архієреїв, а також фінансовій підтримці інших благодійни- ків. За радянського часу церква практично не функціонувала. Богослужіння у ній були відновленні вже після проголошення незалежності України і сьогодні храм продовжує своє існування, приймаючи віруючих та залишаючись одні- єю зі святинь Чернігова. Джерела та література 1. Ципляк Н. Чернігівська духовна семінарія у соціокультурному та громадському житті Північного Лівобережжя (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.): дис. … канд. істор. наук : 07.00.01 / Наталія Ципляк. – Чернігів, 2012. – 227 с. 2. Ясновська Л. Нотатки до історії храму святих Михайла та Федора при Чернігівській духовній семінарії / Л. Ясновська // Святий князь Михайло Чернігівський та його доба: матеріали церков- но-історичної конференції, 1–3 жовтня 1996 р. – Чернігів : Сіверянська думка, 1996. – С. 55–56. 3. Сапон В. Церква Михайла і Федора в Чернігові / В. Сапон // Деснянська правда. – 2005. – 27 жовтня. – С. 16. 4. Павленко С. Князь Михайло Чернігівський та його виклик орді / С. Павленко. – Чернігів : Вид-во журналу «Сіверянський літопис», 1996. – 79 с. 61Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014 5. Логвин Г. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль / Г. Логвин. – М. : Изд-во «Искусство», 1980. – 285 с. 6. Віроцький В. Храми Чернігова / В. Віроцький. – К. : Техніка, 1998. – 207 с. 7. Логвин Г. Вказана праця. – С. 126. 8. Шафонский О. Черниговского наместничества топографическое описание / О. Шафонский. – К., 1851. – С. 281. 9. Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний» 1110, КН – 1831/12, Памятник архитектуры 18 в. Церковь Михаила и Федора в Чернигове. – Т. 2. - Кн. 2. Историческая записка. – К., 1991. – 37 с. 10. История Черниговской семинарской церкви до 1817 г. // Прибавление в Черниговским епархиальным известиям (ч. неоф.). – 1871. – 15 июня. – С. 381. 11. Там само. – С. 383. 12. Там само. – С. 384. 13. Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний»…; История Черниговской семинарской церкви… – С. 384. 14. Докучаев Н. История Черниговской семинарской церкви до 1817 г. / Н. Докучаев // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям (ч. неоф.).. – 1871. – 1 июля. – С. 404-412. 15. Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний»…; Мурашко В. Унікальний пам’ятник зна- йдено / В. Мурашко // Деснянська правда. – 1958. – 27 вересня. – С. 3; Шафонский О. Вказана праця. – С. 281; Извлечение материалов по истории черниговской семинарии // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям (ч. неоф.). – 1903. – 15 ноября. – С. 769; Логвин Г. Вказана праця. – С. 126–127. 16. Белоусович Л. Для истории черниговской семинарии / Л. Белоусович // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям (ч. неоф.). – 1866. – 1 декабря. – С. 768. 17. Там само. – С. 768–770; Черниговская семинария 50 лет назад (из воспоминаний бывшего семинариста) // Вера и жизнь. – 1915. – № 5–6. – С. 82; Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679, оп. 2, спр. 468, арк. 1-5; Документальний фонд НАІЗ «Чернігів старо- давній»… – С. 9-10. 18. Віроцький В. Вказана праця. – С. 191–192. 19. Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний»… – С. 9-10. 20. Віроцький В. Вказана праця. – С. 191-192. 21. Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний»… – С. 9-10. 22. Докучаев Н. Вказана праця. – С. 404–412. 23. Там само. 24. ДАЧО, ф. 679, оп. 2, спр. 468, арк. 1-5. 25. Там само, ф. 682, оп. 1, спр. 9, арк. 36. 26. Там само, ф. 179, оп. 1а, спр. 2390, арк. 1-4. 27. Черниговская семинария 50 лет назад… – С. 65; Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний»… – С. 9–10; Белоусович Л. Вказана праця. – С. 768-770. 28. Черниговская семинария 50 лет назад… – С. 65; Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний»… – С. 9–10; Белоусович Л. … – С. 768–770. 29. 1 золотник = 4,3 г. 30. Окончательная отделка семинарской церкви и освящение в ней придела во имя святых равноапостольных Мефодия и Кирила // Прибавление к Черниговским епархиальным ведомос- тям (ч. неоф). – 1867. – 1 декабря. – С. 781–790. 31. Там само; Для истории Черниговской семинарии // Прибавление к Черниговским епархиальным відомостям (ч. неоф.). – 1866. – 1 декабря. – С. 756–770. 32. Семинарская церковь / Прибавление к Черниговским епархиальным известиям (ч. неоф.). – 1886. – 1 ноября. – С. 698. 62 ISSN 2078-0133 33. Окончательная отделка семинарской церкви… – С. 781-790. 34. Продолжение постройки новых зданий и капитального ремонта старых Черниговской духо- вной семинарии в 1903 г. // Прибавление к Черниговский епархиальным известиям (ч. неоф.). – 1904. – № 9. – С. 301–302. 35. Документальный фонд НАИЗ «Чрнигов древний»… – С. 10–11. 36. Там само. 37. Там само. – С. 12–13. 38. Черниговская семинария 50 лет назад… – С. 65; Віроцький В. Вказана праця. – С. 191–192. 39. Павленко С. Вказана праця. – С. 59. 40. 1 аршин = 71,12 см. 41. Продолжение постройки новых зданий… – С. 301–302. 42. ДАЧО, ф. Р-3001, оп. 1, спр. 65, арк. 3. 43. Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний»… – С. 12–13. 44. Там само; Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний» 1132, КН – 1833/5, Памятник архитектуры 18 в. Церковь Михаила и Федорав Чернигове. – Т. 3. – Кн. 1. – Вып. 2. Архитектурная часть. Пояснительная записка с обоснованием проектных решений. – К., 1991. – С. 4–6; ДАЧО, ф. Р-518, оп. 1, спр. 179, арк. 1–3. 45. Документальный фонд НАИЗ «Чернигов древний» 1110, КН – 1831/12, Памятник архитектуры 18 в. Церковь Михаила и Федора в Чернигове. – Т. 2. – Кн. 1. Проект ремонтно-реставрационных работ. Комплексное научное изыскание. Обмер. – К., 1991. – 32 с. 46. Віроцький В. Вказана праця. – С. 191–192. Непотенко И.В. Церковь святых мучеников Михаила и Федора как архитектур- ный памятник Чернигова В статье раскрыты основные вехи истории церкви святых мучеников Михаила и Федора как архитектурного памятника Чернигова. Кроме того, охарактеризованы условия, которые привели к изменению ее внешнего вида и внутреннего оформления в ходе пере- строек ХІХ–ХХ ст. Ключевые слова: семинарская церковь, комплекс помещений Духовной семинарии, пе- рестройки, реконструкция. Nepotenko I.V. The Church of the Holy Martyrs Myhailo and Fedir as an Architectural Monument of Chernihiv The article deals with the main milestones of the history of the Church of the Holy Martyrs Myhailo and Fedir as an architectural monument of Chernihiv. Besides, it’s described the condi- tions that led to a change in its exterior and interior design in the rebuilding of the XIX-XX centuries. Key words: Seminar church, buildings of Theological Seminary, rebuilding, reconstruction. Подано до друку: 01.03. 2014 р.

Церква святих мучеників Михайла та Федора як архітектурна пам’ятка Чернігова

Репозитарії

Схожі ресурси