Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.)
Накопичення збірок, які використовувалися у навчальному та дослідницькому процесі, відбувалося вищими навчальними закладами паралельно з їхнім розвитком. Незважаючи на те, що окремі документально підтверджені колекції були сформовані у Києво-Могилянській академії та Львівському університеті часів...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2014
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81765 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 120-129. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-81765 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-817652015-05-21T03:02:07Z Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) Муравська, С.В. Музеєзнавство Накопичення збірок, які використовувалися у навчальному та дослідницькому процесі, відбувалося вищими навчальними закладами паралельно з їхнім розвитком. Незважаючи на те, що окремі документально підтверджені колекції були сформовані у Києво-Могилянській академії та Львівському університеті часів Речі Посполитої, найбільший розквіт музеїв і збірок вищої школи відбувся у ХІХ ст., причому на всіх українських територіях. Нормативно-правові документи як Російської так і Австрійської імперії зобов’язували створення таких допоміжних підрозділів як необхідного знаряддя для забезпечення потреб студентів і викладачів. Цим і пояснюється «золотий вік» музеїв вищих навчальних закладів, який був перерваний у 1914 р. Накопление собраний, которые использовались в учебном, а также исследовательском процессе, происходило у вузах параллельно с их развитием. Несмотря на то, что некоторые документально подтвержденные коллекции были сформированы в Киево-Могилянской академии и Львовском университете времен Речи Посполитой, наибольший расцвет музеев и собраний высшей школы состоялся в XIX в., причем на всех украинских территориях. Нормативно-правовые документы как Российской, так и Австрийской империи обязывали создание таких вспомогательных подразделений – необходимого орудия для обеспечения нужд студентов и преподавателей. Этим и объясняется «золотой век» музеев вузов, который был прерван в 1914 г. Accumulation of collections used in the learning and research process, had been in the higher educational establishments simultaneously their development. Despite the fact some documented collections were formed in the Kyiv-Mohyla Academy and the University of Lviv (period of the Polish-Lithuanian Commonwealth), the greatest fl owering of university museums and collections took place on all Ukrainian territories in XIXth century. Legal documents in the Russian and Austrian empires obliged to create such support units as a necessary instrument to satisfy the students and teachers needs. This fact explains the «golden age» of university museums high school, which was interrupted in 1914. 2014 Article Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 120-129. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2078-0133 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81765 069.01(477) uk Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музеєзнавство Музеєзнавство |
| spellingShingle |
Музеєзнавство Музеєзнавство Муравська, С.В. Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
Накопичення збірок, які використовувалися у навчальному та дослідницькому процесі,
відбувалося вищими навчальними закладами паралельно з їхнім розвитком. Незважаючи на
те, що окремі документально підтверджені колекції були сформовані у Києво-Могилянській
академії та Львівському університеті часів Речі Посполитої, найбільший розквіт музеїв і збірок
вищої школи відбувся у ХІХ ст., причому на всіх українських територіях. Нормативно-правові документи як Російської так і Австрійської імперії зобов’язували створення таких допоміжних підрозділів як необхідного знаряддя для забезпечення потреб студентів і викладачів. Цим
і пояснюється «золотий вік» музеїв вищих навчальних закладів, який був перерваний у 1914 р. |
| format |
Article |
| author |
Муравська, С.В. |
| author_facet |
Муравська, С.В. |
| author_sort |
Муравська, С.В. |
| title |
Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) |
| title_short |
Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець xvii – початок хх ст.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Музеєзнавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81765 |
| citation_txt |
Музеї та колекції вищих навчальних закладів на українських землях (кінець XVII – початок ХХ ст.) / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 120-129. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT muravsʹkasv muzeítakolekcííviŝihnavčalʹnihzakladívnaukraínsʹkihzemlâhkínecʹxviipočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-06T07:12:39Z |
| last_indexed |
2025-07-06T07:12:39Z |
| _version_ |
1836880721358094336 |
| fulltext |
120 ISSN 2078-0133
УДК 069.01(477)
С.В. МУРАВСЬКА
Музеї та колекції вищих навчальних
закладів на українських землях
(кінець XVII – початок ХХ ст.)
Накопичення збірок, які використовувалися у навчальному та дослідницькому процесі,
відбувалося вищими навчальними закладами паралельно з їхнім розвитком. Незважаючи на
те, що окремі документально підтверджені колекції були сформовані у Києво-Могилянській
академії та Львівському університеті часів Речі Посполитої, найбільший розквіт музеїв і збірок
вищої школи відбувся у ХІХ ст., причому на всіх українських територіях. Нормативно-правові
документи як Російської так і Австрійської імперії зобов’язували створення таких допоміж-
них підрозділів як необхідного знаряддя для забезпечення потреб студентів і викладачів. Цим
і пояснюється «золотий вік» музеїв вищих навчальних закладів, який був перерваний у 1914 р.
Ключові слова: музей, колекція, вищий навчальний заклад, статут, університет.
Музеї вищих навчальних закладів України займають окрему нішу в музей-
ному просторі й мають глибоку історію, висвітлення якої однак нерівноцінне
їхньому значенню. Найбільший внесок у розроблення цього питання зробила
російська дослідниця Майя Бурликіна, докторська дисертація якої присвяче-
на університетським музеям дореволюційної Росії, де серед інших висвітлю-
ються частково і університетські музеї на українських теренах [4]. Однак істо-
рія таких збірок нашої країни на всій її території комплексно висвітлена досі
не була. Українська історіографія питання залишається практично незаповне-
ною, переважно нариси історії низки музеїв вищих навчальних закладах фігу-
рують у матеріалах конференцій [21; 25], чим і обумовлюється актуальність
вказаної статті.
Розвиток музейної справи у середовищі вищих навчальних закладів на
теренах України тісно пов’язаний зі становленням останніх як явищ культури.
Першим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька словяно-гре-
ко-латинська академія, хоча серед науковців до цього часу тривають дискусії,
школою якого типу її можна вва жати. Залишивши осторонь предмет полеміки,
який не є темою даного дослідження, вкажемо, що «це був на вчальний заклад
т.зв. вільних наук, поділений на дві частини – молодшу і старшу. У молодшій
викладались три науки: граматика, риторика і ді алектика, а в старшій – чотири:
арифметика, геометрія, музика і астрономія. Таким чином, Острозька школа
мала харак тер європейської вищої школи» [20, с. 240].
Відсутність необхідних джерел (статутів, навчальних програм) не дають
змоги об’ємно реконструюва ти освітню систему та педагогічний процес
у Острозькій академії, визначити дисципліни, для забезпечення яких були
121Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
потрібні певні навчальні колекції. Однак можна стверджувати напевно, що
із перелічених вище предметів астрономію не можна було викладати усно,
а, отже, існувало певне обладнання.
Окремі дослідники вважають, що в Острозькій академії могла викладати-
ся й медицина. Навіть якщо це так, швидше за все навчальних колекцій з цієї
дисципліни не існувало, оскільки згідно з духом часу, коли середньовіччя зда-
вало свої позиції, а Відродження невпевнено набирало силу, фізика й анатомія
викладалися умоглядно, а лабораторні досліди не проводилися. Перший відо-
мий theatrum anatomicum було засновано у Падуї в 1594 р. Зразки, які отриму-
валися в результаті розтинів, використовувалися під час практичних занять.
Таким чином, анатомія, яку традиційно вивчали за книжками, перетворювала-
ся в емпіричну природознавчу науку [37, p. 359]. Водночас немає відомостей,
що подібний анатомічний театр існував у Острозі.
Щодо змісту навчання у Київській братській школі, заснованої в 1615 р.,
то, хоча тут також викладалися предмети тривіуму та квадривіуму, достовір-
ної інформації про використання учнями навчальних колекцій немає. Після
отримання офіційного статусу університету в 1631 р. ситуація в цьому напря-
мі не змінилася. Серед коштів, виділених Петром І в 1694 р. як «царське
жалування академії» немає статей про закупівлю обладнання для навчан-
ня або проведення досліджень, окрім підручників [26, с. 67]. Не було осо-
бливих зрушень і в XVIII ст.: згідно відомостей про пожертви випускників
Г. Щербацького та Г. Кременецького в 1766 р., кошти мали бути залучені,
передусім, для утримання студентів, на діяльність шпиталю та бібліотеки,
закупівлю книг й ікон [26, с. 68].
Незважаючи на те, що серед більше 30 дисциплін, які викладалися у Києво-
Могилянській академії, фігурують низка технічних, що потребували безпо-
середнього унаочнення (оптика, фізика, гідравліка, механіка й інші), перші
відомості про колекцію, яка використовувалася для навчальних та дослід-
ницьких потреб, відносяться до зламу XVIII–XIX ст. і стосуються постаті
І. Фальковського (ректора у 1803–1804 роках). Викладаючи головним чином
алгебру, геометрію й астрономію, він створив чудовий, як на той час, природ-
ничий кабінет, до якого передав привезеним ним з-за кордону прилади: астро-
лябію, телескоп, барометри, схеми Коперніка тощо [26, с. 98].
Після трьох поділів Речі Посполитої, коли українські землі опинилися у
складі Російської та Австрійської (згодом – Австро-Угорської) імперій, розви-
ток музейної справи пішов окремими напрямками, які в той же час мали низку
спільних рис. На теренах підросійської України діяльність вузівських музе-
їв визначали Університетські Статути дореволюційної Росії (1804, 1835, 1863,
122 ISSN 2078-0133
1884 р.), які на законодавчому рівні забезпечували місце університетських
музеїв у структурі вищого навчального закладу, обов’язковість їх створення як
навчального та дослідницького плацдарму для студентів і таким чином здій-
снювали дієвий вплив на розвиток музейної мережі, її фінансування, матері-
ально-технічне та кадрове забезпечення.
З 5 листопада 1804 р. за єдиним законом розпочали здійснювати свою
діяльність Московський, Казанський університети та Харківський університет,
який тільки готувався прийняти своїх перших студентів і формував для цього
відповідну базу [15, с. 16]. Перший Університетський Статут був найбільш
прогресивним для розвитку музеїв у структурі вищого навчального закладу.
Згідно з документом, університети мали проводити дослідження і поширювати
наукові знання. Великою мірою це вдавалося робити із використанням музе-
їв і кабінетів музейного типу. Статут передбачав створення таких допоміж-
них підрозділів, як фізичний кабінет, кабінет природничої історії, анатомічний
театр, хімічна лабораторія та мінеральний кабінет [4, с. 40–41]. Поповнення та
збереження колекцій курувала рада вищого навчального закладу. В універси-
тетах відразу склалася практика керівництва музеями, як правило, ординарни-
ми професорами, які мали вчене звання доктора наук. Внутрішнім облашту-
ванням музеїв займалися «наглядачі» (зберігачі) також із числа професорів, які
були зобов’язані підтримувати фонди в належному порядку, мати точні описи
зібрань тощо [4, с. 119].
Створення навчальних кабінетів і музеїв у Харківському університе-
ті відбувалося завдяки злагодженим діям та зусиллям його засновника
В. Каразіна та попечителя Харківського учбового округу графа С. Потоцького.
У 1804 р. було закладено ботанічний сад. В цьому ж році В. Каразін закупив у
Петербурзі колекцію фізичних приладів, започаткувавши таким чином фізич-
ний кабінет. Упродовж 1805–1807 років було створено природничий (згодом
розділений на зоологічний і мінералогічний), технологічний і астрономічний
кабінети, а також кабінет природничої історії. Математичний та ботанічний
кабінети започатковано у 20-ті роки ХІХ ст. [9, с. 257–261; 11; 23].
У період дії другого Університетського Статуту (1835) в результаті науко-
вої спеціалізації отримали розвиток музеї трьох наукових напрямів: природні
(мінералогічні, зоологічні, ботанічні тощо), технічні (моделей тощо), гумані-
тарні (музеї образотворчих мистецтв і старожитностей тощо) [16, с. 13]. Саме
тому Музей образотворчих мистецтв і старожитностей Харківського універси-
тету, куди були передані колекції різних кабінетів та багаті етнографічні колек-
ції, був створений у 1837 р., а не раніше, хоча проект першого статуту цього
університету передбачав, що одним із його відділів має стати місцева академія
123Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
мистецтв. З цією метою В.Н. Каразін у ще 1803 р. придбав цінну колекцію гра-
вюр Ф. Аделунга, однак колекція постійно поповнювалася [14, с. 4]. Її склад
був настільки цікавим, що було вирішено офіційно відкрити музей для публі-
ки. Паралельно видано ймовірно перші в історії університетських музеїв пра-
вила відвідування [4, с. 160]. Однак, тенденція до створення музеїв і кабінетів
продовжувалася, в 1848 р. було започатковано агрономічний кабінет.
Приводячи свою діяльність до норм освітнього правового поля, відкритий
у 1834 р. Київський університет передбачав у своїй структурі відповідні музеї
та кабінети. Основу найстаріших його музеїв – ботанічного, зоологічного, гео-
логічного – складали надходження від Кременецького ліцею і Віленського уні-
верситету. Так само після передачі у 1834 р. колекцій з Віленського універси-
тету, Уманського, Луцького та Почаївського училищ виник нумізматичний
кабінет. Вже в день урочистого відкриття до Київського університету надхо-
дять археологічні колекції з розкопок стародавнього Києва разом із планами і
картами, а до мінералогічного кабінету колекція мінералів й інших експона-
тів. Зібрання старожитностей університету згодом перетворилося на перший
в Києві археологічний музей, що на початку ХХ ст. мав більш як 11 тис. оди-
ниць зберігання. В середині 1880-х років в університеті налічувалося близько
20 музеїв і навчальних кабінетів [22], – при тому, що до 1898 р. в Києві не було
міського громадського музею, його функції, по суті, виконували музеї універ-
ситету св. Володимира.
У результаті проведення реформ 60-х років XIX ст. держава сприяла
виникненню у вищих школах музеїв, які відповідали новим науковим напрям-
кам – палеонтологічних, етнографічних, археологічних тощо. Водночас варто
зазначити, що накопичення університетськими музеями мінералогічного та
зоологічного профілю палеонтологічних колекцій розпочалося ще в 1830-
х роках, однак у 1863 р. ці знахідки ввійшли в склад геологічних музеїв на
правах відділу. Пізніше на їх основі стали створюватися самостійні палеон-
тологічні колекції [4, с. 129]. Загальний статут Імператорських Російських
університетів 1863 р. передбачав наявність низки навчально-допоміжних під-
розділів в структурі вищих навчальних закладів, окрім бібліотеки, ботаніч-
ного саду та астрономічної обсерваторії, п’ятнадцяти (!) музеїв та кабіне-
тів різного типу [17]. Такі нововведення неминуче відобразилися у структурі
Харківського та Київського університетів.
У 1865 р., коли на базі Рішельєвського ліцею в Одесі було створено
Новоросійський університет, радикально реорганізовано його внутрішню
структуру. Започатковані згідно Університетського статуту 1863 р., окремі
музеї формувалися на базі потужних колекцій ліцею, які своє коріння вели ще
124 ISSN 2078-0133
з початку ХІХ ст., як-от зоологічний і геолого-мінералогічний. Натомість пале-
онтологічний музей, музей образотворчих мистецтв та старожитностей, фізі-
ологічний, ботанічний, історико-філологічний, мінцкабінети, музей ґрунтів
розпочали активне нагромадження своїх збірок вже після заснування вищого
навчального закладу [1; 6, с. 24].
Реакцією на розвиток різних наукових галузей, у т.ч. археології, було ство-
рення в 1872 р. церковно-археологічного музею при Київській духовній ака-
демії. Згідно статуту, він започатковувався з метою успішного викладання і
наукової розробки церковної археології та збереження для науки церковних
старожитностей. Музей був першою в Україні і єдиною в Російській імперії
інституцією такого роду [10]. Однак особливого акценту на формування тіль-
ки релігійних предметів у музеях духовних академій не спостерігалося за весь
період їхнього існування [4, с. 167].
Останній Університетський Статут дореволюційної Росії (1884) вніс незна-
чні зміни в структуру вищих навчальних закладів і їхніх навчально-допоміж-
них установ, до яких відносилися й музеї. Продовжували засновуватися вищі
навчальні заклади, практично у кожному з них формувалися музейні колек-
ції, створювалися музеї у вже існуючих. Першість серед профілів музеїв, які
утворювалися в Російській імперії, тримали геологічні – як результат прове-
дення в країні у 1897 р. Міжнародного геологічного конгресу, хоча власне
на українських землях їх було не так багато (геолого-мінералогічна колекція
Катеринославського гірничого училища, 1901 р.) [32, с. 59]. Особливо активі-
зувалася діяльність музеїв після появи у 1902 р. нового Положення, згідно з
яким в навчальному процесі більше уваги мало приділятися практичним занят-
тям [4, с. 243]. Схожа ситуація була із організацією виставок, коли проведення
останніх давало змогу зосередити в одному місці пам’ятки певного профілю,
а згодом на їх основі створити музей, як це трапилося у 1902 р. з музеєм етно-
графії Харківського університету.
Наявність медичних факультетів диктувала необхідність створення при
університетах музеїв відповідного профілю. Їхні колекції почали нагрома-
джуватися буквально від початків заснування вищого навчального закладу.
Наприклад, багата колекція анатомічних препаратів прибула до Київського
університету з Вільно, хоча анатомічний театр тут почав діяти тільки в 40-х
років ХІХ ст. [35]. У Харківському університеті анатомічна колекція після
більш як півстолітнього існування в 1867 р. була розділена на два музеї – фізіо-
логічної та патологічної анатомії [24, с. 65]. На початку ХХ ст. розпочали діяти
анатомічний та патологоанатомічний музеї сучасного Одеського національ-
ного медичного університету. Натомість яскравою рисою музею нормальної
125Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
анатомії Новоросійського університету, заснованого в 1900 р., була наявність
меморіального фонду професора М.І. Пирогова [4, с. 257].
Музеї університетів на теренах підросійської України іноді створювалися
під впливом формування відповідних збірок у профільних російських вищих
навчальних закладах. Так, музей товарознавства у Київському комерційному
інституті (1908). почав свою роботу майже паралельно із Музеєм зразків това-
рів Петербурзького політехнічного інституту [4, с. 277]. На противагу музей
ґрунтознавства Новоросійського університету, колекція якого почала форму-
ватися у 80-90-ті роки ХІХ ст., сам став зразком для організації Музею ґрун-
тів у Бухаресті [4, с. 263] Натомість реакцією на вимогу часу було створення
Інженерного музею у 1902 р. зусиллями членів Інженерного гуртка Київського
політехнічного інституту [7, с. 8].
На зламі ХІХ–ХХ ст. почали формуватися меморіальні музеї, причому
вони створювалися при профільних вищих навчальних закладах, натомість
для університетів такі музеї впродовж дореволюційного періоду були неха-
рактерними. Наприклад, у 1899 р. в Миколаївській академії генерального
штабу почав діяти музей, присвячений відомому полководцю О.В. Суворову
[4, с. 327]. У 1909 р. з нагоди святкування 100-річчя з дня народження авто-
ра «Ревізора» і «Мертвих душ» група професорів Ніжинського історико-філо-
логічного інституту (М.Н. Сперанський, В.І. Рєзанов, П.О. Заболоцький) орга-
нізували музей М.В. Гоголя на базі збірки пам’ятних речей літератора, яку
почали формувати у стінах навчального закладу, де навчався письменник, ще
з середини ХІХ ст. Проте це була далеко не перша музейна колекція інсти-
туту (нині – університету) в Ніжині, адже відомо, що непогана нумізматична
колекція і збірки картин і книг сформувалися у місцевій Гімназії вищих наук,
а згодом у Фізико-математичному та Юридичному ліцеї ще в першій половині
ХІХ ст. [13, с. 251] . Першим у своєму роді був педагогічний музей Глухівського
педагогічного інституту, який почав діяти в 1909 р.
Єдиним вищим навчальним закладом на українських землях, які входили
до Австрійської імперії, був Львівський університет, який із перервами функ-
ціонував ще з 1661 р. Перші згадки про існування музеїв і кабінетів у його
структурі відносяться до XVIII ст., коли в 1744 р. було Ф. Гродзіцьким, авто-
ром підручника з архітектури та математики, створено математично-фізичний
кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію [36, s.24–25].
Перші згадки про кабінет натуральної історії Львівського університету сто-
суються ще 1784 р., однак тут зберігалися не лише зразки тварин, а й мінера-
лів, сільськогосподарські колекції та нумізматичну збірку. Достеменно відо-
мо, що коли в 1823 р. університет відвідав імператор Францішек Кароль, він
126 ISSN 2078-0133
оглянув будівлі академії, бібліотеку, нумізматичну колекцію, а також кабіне-
ти фізичний, натуральної історії, анатомічний та хірургічну залу [33, с. 31–32].
На чолі університетських музеїв, як у Австрійській, так і в Російській імпе-
рії стояли провідні вчені, які своїм авторитетом та діяльністю підкріплювали
важливість очолюваних ними підрозділів і мали досить широкі повноважен-
ня [28, арк. 5]. Наприклад, у зв’язку із розвитком науки, професори філософії
Львівського університету вимагали поповнення природничих зборів Кабінету
натуральної історії дублетами імператорських віденських музеїв, підвищен-
ня бібліотечних дотацій та відокремлення нумізматичного кабінету [34, с. 18].
У 1852–1853 роках було засновано палеонтологічний і мінералогічний
музей Львівського університету, хоча відповідні колекції почали нагромаджу-
вати ще в 20-х роках ХІХ ст. [19, с. 2], наприкінці ХІХ ст. почав діяти археоло-
гічний кабінет. Схожа історія й зі збірками Чернівецького університету, після
створення якого в 1875 р. для забезпечення навчально-дослідницької діяльнос-
ті почали функціонувати ботанічний, зоологічний, мінералогічний та фізичний
кабінети [12, с. 4; 27, с. 243].
Технічна академія у Львові (нині – Національний університет «Львівська
Політехніка»), яка веде свою історію з 1844 р., зважаючи на специфіку закла-
ду, організовувала навчання студентів за допомогою 19 (!) музеїв і кабіне-
тів [8; 18, с. 10;]. В період, коли активно розвивалися інженерні науки, про-
мисловість і транспорт, не могло бути інакше. На жаль, частину цих скарбів
втрачено, частина перейшла у власність вищих навчальних закладів, які утво-
рилися на базі Політехніки, як-от геологічна колекція Івано-Франківського
національного університету нафти і газу, яка веде свій початок ще 1873 р.
[3, с. 119]. Однак процес створення музеїв та кабінетів постійно тривав,
наприклад у 1910 р. у листі до намісництва про розширення хімічної лабора-
торії адміністрація вищого навчального закладу вела мову про створення тех-
нологічного музею [31, арк. 5].
Започаткування у Львові в другій половині ХІХ ст. Цісарсько-королівської
ветеринарної школи та Крайової школи лісового господарство обумовило
формування відповідних навчальних колекцій. Саме з цього періоду ведуть
своє коріння анатомічна, міколого-ботанічна та патологоанатомічна збірки
Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехноло-
гій ім. С. Ґжицького та музею лісової фауни кафедри лісівництва Національного
лісотехнічного університету України як наступників згаданих шкіл [2, с. 172].
Створення таких колекцій було вимогою часу – анатомія як галузь знань після
оприлюднення теорії Ч. Дарвіна впевнено розвивалася, й університети на усіх
теренах України не могли залишатися осторонь цього процесу.
127Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
Фінансування університетських лабораторій та музеїв у Австрійській імперії
здійснювалося за принципом звернення до Міністерства віросповідань та освіти
і регіонального намісництва, яке переадресовувало це прохання у Міністерство
фінансів [30, арк. 12]. В бюджеті закладалася певна сума на ці підрозділи, однак
дуже часто існувала потреба в додаткових коштах, виділення яких забезпечува-
лося шляхом таких звернень. Їх підкріплювали висновками поважних професо-
рів, котрі мали слугувати додатковим аргументом для позитивного вирішення
владою вказаної проблеми [31, арк. 10]. Студенти також сплачували певні суми
за користування лабораторіями, препаратами [29, арк. 2].
Початок Першої світової війни у 1914 р. перервав «золоте століття» функ-
ціонування музеїв вищих навчальних закладів. Ніколи більше ці підрозділи
не отримали більше настільки сприятливих умов для розвитку. Перші збір-
ки такого типу, існування яких документально підтверджені, були нагрома-
джені в Києво-Могилянській академії, однак до нашого часу не збереглися.
Університетські Статути ХІХ ст., які поширювали свою дію на підросійську
Україну, обумовили створення низки музеїв у Харківському, Київському та
Новоросійському університетах, оскільки забезпечували юридичний і фінансо-
вий аспекти їхньої діяльності. Вищі навчальні заклади підавстрійської України
теж отримували підтримку держави та приватних осіб, що дозволяло їм бути
елітними структурними одиницями вищих навчальних закладів. Велика кіль-
кість створених наприкінці XVIII ст. – на початку ХХ ст. музеїв та колекцій
зараз становий цінний фонд культурної спадщини українських вищих шкіл.
Джерела та література
1. Березин С. К вопросу о розданий учебно-вспомогательных учреждений в Новороссийском
университете: музей изящных исскуств и минц-кабинет / С. Березин // Вісник Одеського істо-
рико-краєзнавчого музею. – Вип. 10. – Одеса, 2011. – С. 34.
2. Бондаренко В., Федонюк О., Хоєцький П. Музей лісової фауни Національного лісотехніч-
ного університету: комплектування та використання колекцій / В. Бондаренко, О. Федоюк,
П. Хоєцький // Сучасний музей. Наукова та експозиційна діяльність : матеріали наукової конфе-
ренції, присвяченої 145-ій річниці заснування Крайового музею в Чернівцях (15 травня 2008 р.)
/ Ред. О. Затуловська, І. Піддубний, І. Скільський. – Чернівці : Друкарт, 2008. – С. 171–174.
3. Будуйкевич Н. Музей історії Івано-Франківського національного технічного університету нафти
і газу / Н.Ф. Будуйкевич // Український технічний музей: історія, досвід, перспективи : праці 2-ї
Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Часів Яр ; К., 2003. – С. 119–121.
4. Бурлыкина М. История музеев высших учебных заведений дореволюционной России (1724–
1917) : дисс. … докт. культурологии / М.И. Бурлыкина. – СПб, 2001. – 449 с.
5. Вілянська О., Цапок І. Колекції геолого-географічного музею Чернівецького університету:
сучасний стан, шляхи формування / О.М. Вілянська, І.Л. Цапок // Сучасний музей. Наукова та
експозиційна діяльність : матеріали наукової конференції, присвяченої 145-ій річниці заснуван-
ня Крайового музею в Чернівцях (15 травня 2008 р.) / Ред. О. Затуловська [та ін.]. – Чернівці :
Друкарт, 2008. – С. 177–180.
6. Гребцова И. Благотворительность в формировании фондов кабинетов и музеїв Новороссийского
университета / И. Гребцова // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – Вип. 10. –
Одеса, 2011. – С. 23–27.
128 ISSN 2078-0133
7. Гріффен Л., Константинов В. Український технічний музей / Л.О. Гріффен, В.О. Константинов ;
Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. – Ніжин : Видавництво «Аспект-Поліграф»,
2008. – 170 с.
8. Історія Львівської політехніки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.
com/watch?v=cpCYJzB32HM
9. Історія Харківського університету (1804–2006): У 3 ч. : Сист. бібліогр. покажч. / Уклад.:
М. Г. Швалб [та ін.]. – Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – 770 с.
10. Карсим І. Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії (1872–1923)
[Електронний ресурс] / І. Карсим. – Режим доступу: http://pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=
article&action=fullinfo&id=6269
11. Карякин Л. История минералогического музея Харьковского университета / Л.И. Карякин //
Минерал. сборник Львовского геологического общества. – 1956. – № 10. – С. 363–368.
12. Кожушко Б., Шендеровський В. Становлення та розвиток фізичних наук у Чернівецькому
університеті / Б. Кожушко, В. Шендеровський // Питання історії науки і техніки. – 2009. –
№ 3. – С. 2–9.
13. Морозов О. Музейні форми роботи з книжковими пам’ятками (з досвіду роботи Музею
рідкісної книги Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя) / О. Морозов //
Університетські музеї: європейський досвід та українська практика : матеріали конференції
(Київ, 6-7 жовтня 2011 р.) – Ніжин, 2012. – С. 249–258.
14. Музейна справа на Харківщині : становлення та розвиток : науково-допоміж. покажч. / укл.
Т.О. Сосновська, В.О. Ярошик. – Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2011. – 228 с.
15. Новиков М., Перфилова Т. Создание системы университетского образования в России и Устав
1804 г. / М.В. Новиков, Т.Б. Перфилова // Ярославский педагогический вестник. – 2012. –
№ 1. – Т. I (Гуманитарные науки). – С. 15–22.
16. Новиков М., Перфилова Т. Университетский устав 1835 г. // М.В. Новиков, Т.Б. Перфилова //
Ярославский педагогический вестник. – 2012. – № 3. – Т. I (Гуманитарные науки). – С. 11–20.
17. Общий устав Императорских Российских университетов. Высочайше утвержденный 18 июня
1863 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lib.ru/TEXTBOOKS/ustaw_18.txt
18. Особистий архів Муравської С.В., «Інтерв’ю з директором Музею історії Національного уні-
верситету «Львівська політехніка» Кос Анною Іванівною від 13.11.2013», 11 арк.
19. Особистий архів Муравської С.В., «Інтерв’ю із завідувачем Палеонтологічного музею ЛНУ
ім. І. Франка Волошиновською Ольгою Іванівною від 20.11.2013», 12 арк.
20. Острозька академія – XVII століття. Енциклопедія / Ред. колегія: І. Пасічник, П. Кралюк,
А. Атаманенко [та ін.] ; Національний університет «Острозька академія». – Острог :
Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – 512 с.
21. Проблеми і перспективи розвитку музеїв вищих навчальних закладів України : матеріали
2-го круглого столу (Київ, 23–24 листопада 2007 р.) / Національний технічний ун-т України
«Київський політехнічний ін-т», Державний політехнічний музей, Музей історії КПІ. – К. :
[Політехніка], 2007. – 91 с.
22. Самойленко Л. Учебные музеи Национального университета имени Тараса Шевченко: фено-
мен культуры или науки [Електронний ресурс] / Л.Г. Самойленко. – Режим доступу: http://
museology-spb.narod.ru/bibr.html
23. Уманець О. До історії заснування музеїв Імператорського харківського університету /
О.М. Уманець // Каразінські читання (історичні науки) : матеріали міжнародної наукової конфе-
ренції (20 квітня 2007 р.). – Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – С. 303–305.
24. Уманець О. Медичні музеї Харківського університету (1807–1917 рр.) / О.М. Уманець // Вісник
Харківської державної академії культури: збірник наук. пр. – Вип. 23. – Х. : ХДАК, 2008. –
С. 62–70.
25. Університетські музеї: європейський досвід та українська практика: матеріали конференції
(Київ, 6–7 жовтня 2011 р.) – Ніжин, 2012. – 419 с.
26. Хижняк З., Маньківський В. Історія Києво-Могилянської академії / З.І. Хижняк,
В.К. Маньківський. – К. : 2003. – 184 с.
129Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
27. Хлус Л., Мелещук Л. Зоологічні колекції Чернівецького національного університету ім.
Ю. Федьковича : історія і сучасність / Л.М. Хлус, Л.І. Мелещук // Збірник праць наукового
природничо-історичного музею Національного аграрного університету. – К. : ННЦ ІАЕ, 2004. –
Вип. 1. – С. 243–250.
28. Центральний державний історичний архів України у м Львові, ф. 639, оп. 1, спр. 10.
29. Центральний державний історичний архів України у м Львові, ф. 639, оп. 1, срп. 20.
30. Центральний державний історичний архів України у м Львові, ф. 639, оп. 1, спр. 26.
31. Центральний державний історичний архів України у м Львові, ф. 639, оп. 1, спр. 44.
32. Швидько Г. Природничі дослідження і захоплення вченого-мінералога Л.Л. Іванова /
Г.К. Швидько // Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки. – 2012. –
Вип. 9. – С. 58–66.
33. Шидловський І. Історія музейної справи та зоологічних музеїв університетів України / за
ред. Й. В. Царика / І.В. Шидловський. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. – 112 с. – (Серія
«Біологічні Студії»).
34. Шидловський І. Становлення та раритети Зоологічного музею імені Бенедикта Дибовського /
І.В. Шидловський // Наукові записки ДПМ. – Львів, 2003. – Т. 18. – С. 17–22.
35. Шипулін В., Догузов В. Анатомічний театр Університету Святого Володимира (до 160-річчя з
дня відкриття) [Електронний ресурс] / В.П. Шипулін, В.Д. Догузов // Гастроентерологія. – № 2
(48). – 2013. – Режим доступу: http://www.mif-ua.com/archive/article/36249
36. Finkel L. Historya uniwersytetu Lwowskiego / L. Finkel, S. Starzyński. – Lwów : Drukarnia
E. Winiarza, 1894. – Cz. 1. – 351 s.
37. Lourenco M. Between two worlds: the distinct nature and contemporary signifi cance of university
museums and collections in Europe : PhD thesis / Marta C. Lourenco. – Conservatoire National des
Arts et Metiers, Paris, 2005. – 405 p.
Муравская С.В. Музеи и коллекции высших учебных заведений на украинских
землях (кон. XVII – нач. ХХ вв.)
Накопление собраний, которые использовались в учебном, а также исследовательском
процессе, происходило у вузах параллельно с их развитием. Несмотря на то, что некоторые
документально подтвержденные коллекции были сформированы в Киево-Могилянской
академии и Львовском университете времен Речи Посполитой, наибольший расцвет музе-
ев и собраний высшей школы состоялся в XIX в., причем на всех украинских территориях.
Нормативно-правовые документы как Российской, так и Австрийской империи обязыва-
ли создание таких вспомогательных подразделений – необходимого орудия для обеспече-
ния нужд студентов и преподавателей. Этим и объясняется «золотой век» музеев вузов, ко-
торый был прерван в 1914 г.
Ключевые слова: музей, коллекция, высшее учебное заведение, устав, университет.
Muravska S.V. University museums and collections on the Ukrainian lands (late 17 – ear-
ly 20 century)
Accumulation of collections used in the learning and research process, had been in the high-
er educational establishments simultaneously their development. Despite the fact some document-
ed collections were formed in the Kyiv-Mohyla Academy and the University of Lviv (period of
the Polish-Lithuanian Commonwealth), the greatest fl owering of university museums and collec-
tions took place on all Ukrainian territories in XIXth century. Legal documents in the Russian and
Austrian empires obliged to create such support units as a necessary instrument to satisfy the stu-
dents and teachers needs. This fact explains the «golden age» of university museums high school,
which was interrupted in 1914.
Key words: museum, collection, higher educational establishment, statute, university.
Подано до друку: 01.04.2014 р.
|