Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем

Для забезпечення сталого розвитку регіонів України в цілому та становлення їх інноваційного потенціалу зокрема надзвичайно важливою проблемою є розробка нових методів формування й розвитку цього потенціалу, які повинні відповідати завданням соціально-економічних перетворень на сучасному етапі, а так...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Комірна, В.В., Ганжела, І.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України 2015
Назва видання:	Економічні інновації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81840
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем / В.В. Комірна, І.П. Ганжела // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2015. — Вип. 59. — С. 150-164. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-81840
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-818402015-05-22T03:02:18Z Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем Комірна, В.В. Ганжела, І.П. Для забезпечення сталого розвитку регіонів України в цілому та становлення їх інноваційного потенціалу зокрема надзвичайно важливою проблемою є розробка нових методів формування й розвитку цього потенціалу, які повинні відповідати завданням соціально-економічних перетворень на сучасному етапі, а також спрямовувати свою дію на подолання диспропорцій інноваційного розвитку за регіонами. To ensure the sustainable development of the regions of Ukraine in general and their innovation potential of becoming particularly critical issue is the development of new methods of formation and development of this potential , which should meet the objective of social and economic changes at this stage , and to direct their action to overcome disparities innovative development regions. 2015 Article Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем / В.В. Комірна, І.П. Ганжела // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2015. — Вип. 59. — С. 150-164. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0066 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81840 332.1:658.8 uk Економічні інновації Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Для забезпечення сталого розвитку регіонів України в цілому та становлення їх інноваційного потенціалу зокрема надзвичайно важливою проблемою є розробка нових методів формування й розвитку цього потенціалу, які повинні відповідати завданням соціально-економічних перетворень на сучасному етапі, а також спрямовувати свою дію на подолання диспропорцій інноваційного розвитку за регіонами.
format	Article
author	Комірна, В.В. Ганжела, І.П.
spellingShingle	Комірна, В.В. Ганжела, І.П. Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем Економічні інновації
author_facet	Комірна, В.В. Ганжела, І.П.
author_sort	Комірна, В.В.
title	Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем
title_short	Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем
title_full	Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем
title_fullStr	Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем
title_full_unstemmed	Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем
title_sort	диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем
publisher	Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
publishDate	2015
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81840
citation_txt	Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем / В.В. Комірна, І.П. Ганжела // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2015. — Вип. 59. — С. 150-164. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Економічні інновації
work_keys_str_mv	AT komírnavv diversifíkacíâínnovacíjnoínvesticíjnoídíâlʹnostíregíonívâkklûčovijelementsocíalʹnoekonomíčnogorozvitkuprostorovihsistem AT ganželaíp diversifíkacíâínnovacíjnoínvesticíjnoídíâlʹnostíregíonívâkklûčovijelementsocíalʹnoekonomíčnogorozvitkuprostorovihsistem
first_indexed	2025-07-06T07:25:42Z
last_indexed	2025-07-06T07:25:42Z
_version_	1836881542959333376
fulltext	УДК 332.1:658.8 ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНІВ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОСТОРОВИХ СИСТЕМ Комірна В.В. Ганжела І.П. Для забезпечення сталого розвитку регіонів України в цілому та становлення їх інноваційного потенціалу зокрема надзвичайно важливою проблемою є розробка нових методів формування й розвитку цього потен- ціалу, які повинні відповідати завданням соціально-економічних перетво- рень на сучасному етапі, а також спрямовувати свою дію на подолання диспропорцій інноваційного розвитку за регіонами. Постановка проблеми. Перехід процесу формування й становлення інноваційного потенціалу регіону на якісно новий рівень передбачає необхідність опанування цілим комплексом питань, що пов’язані виявле- ними нами в ході аналізу відмінностями часткових потенціалів у кожному регіоні. Тому виникає необхідність у побудові комплексного механізму формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу з метою вибору для кожної з груп регіонів (з низьким, середнім і високим рівнями сформованого інноваційного потенціалу) найефективніших інструментів і заходів, що дозволять максимально підтримати ефектив- ність використання інноваційного потенціалу регіонів України. Насамперед такий механізм повинен визначити досягнення пріоритетних цілей розвитку інноваційного потенціалу в регіонах та етапи формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукову базу досліджен- ня процесів формування конкурентних переваг становлять численні праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених у кількох напрямах. Так, у робо- тах Д. Рікардо, А. Маршалла, Дж. Кейнса, Д. Л. Медоуз, Т. М. Перріс, Н. Ф. Реймерса, Р. Стіверза, О. Д. Урсула, Дж. М. Хулса та інших закладено новітні форми й методи ведення конкурентної боротьби, обґрунтовано закономірності ринкової організації управління соціально-економічними процесами. Слід відзначити вагомі здобутки в дослідженні різнопланових теоретичних і практичних проблем щодо формування регіональної еконо- мічної політики, управління регіональним розвитком в умовах невизначе- ності та її впливу на стан економічної, демографічної, екологічної безпеки регіонів, які представлені в наукових працях О. І. Амоші, О. М. Алимова, Б. В. Буркинського, В. О. Богомолова, Н. І. Верхоглядової, З. В. Герасимчука, О. Г. Гранберга, В. І. Дубницького, Я. А. Жаліло, М. З. Згуровського, А. Б. Кондрашихіна, С. О. Корецької, В. В. Микитенко, О. М. Невєлева, 150 Економічні інновації Випуск № 59 2015 Є. В. Хлобистова, О. В. Царенко, Л. Г. Чернюк, М. Г. Чумаченка, С. М. Шкарлета та інших. Метою даної статті обґрунтувати зміст, елементи та важелі впливу механізму структурно-функціональної оптимізації на характер регіональної економічної політики в складі стимулювання інноваційної діяльності; забезпечення екологічної рівноваги. Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних умовах в Україні існує суттєва диференціація рівня інноваційного забезпечення конкурентоспроможності регіонів. Не всі регіони мають можливість для залучення у свою економіку інноваційних ресурсів. З огляду на це потрібно на державному рівні реалізовувати заходи для підтримки розвитку еконо- міки, посилення інноваційного забезпечення й у цілому підвищення рівня конкурентоспроможності частини регіонів. Під механізмом формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу будемо розуміти взаємозалежну, взаємодіючу сукупність процесів, методів та інструментів впливу на формування інно- ваційного потенціалу певної території з метою забезпечення досягнення конкурентоспроможного розвитку регіону. Оскільки формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу – це процес багатогранний і довготривалий, то, на нашу думку, його необхідно здійснювати поступово, етап за етапом. Процес розвитку регіональної політики щодо становлення іннова- ційного потенціалу регіональної економічної системи передбачає такі етапи (рис. 1). Вибір державної регіональної політики становлення інноваційного потенціалу Вибір мети формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу Вибір пріоритетних цілей формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу («Дерево цілей») Вибір інструментів реалізації цілей регіональної політики становлення інноваційного потенціалу Рис. 1. Етапи добору елементного складу розвитку регіональної політики становлення інноваційного потенціалу РЕС Перший етап формування регіональної політики становлення інно- ваційного потенціалу, на наш погляд, полягає у визначені мети формування державної регіональної політики становлення інноваційного потенціалу. Метою розробки державної регіональної політики становлення інновацій- ного потенціалу є досягнення рівномірного збалансованого інноваційного розвитку регіонів України, створення умов для нарощення інноваційного 2015 Економічні інновації Випуск № 59 151 потенціалу та стимулювання активності інноваційних процесів у регіонах держави. Під умовами нарощення інноваційного потенціалу необхідно розумі- ти спеціально організовані органами державної влади дії політичного, правового, соціального, фінансового або іншого характеру. Водночас ці органи державної влади повинні ставити перед собою й досягати таких цілей: – зменшення ступеня диспропорцій у рівнях інноваційного розвитку регіонів; – урахування індивідуальних особливостей розвитку регіонів, а від- так – розробки диференційованих підходів до інноваційної підтримки їх розвитку; – стимулювання розвитку тих територій, які з певних причин не можуть працювати в режимі саморозвитку; – створювати умови для виникнення й функціонування потенційних «точок росту», розвиток яких є значущим для всієї держави. З цієї позиції механізм формування державної регіональної політики становлення інноваційного потенціалу повинен здійснюватися на основі принципу взаємоузгодженості розробки та реалізації заходів державної регіональної політики на кожному рівні управління, тобто однією з умов формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу є відповідність її як закономірностям розвитку конкретного регіону, так і держави в цілому. Другий етап формування регіональної політики становлення іннова- ційного потенціалу полягає у визначенні й формуванні кінцевої мети розвитку території. Регіональна політика становлення інноваційного потенціалу має стати науковою і практичною основою становлення інно- ваційного потенціалу в регіоні та розроблятися з урахуванням унікальних особливостей регіону. Тому метою формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу в кожному регіоні повинен бути ефективний розвиток інноваційного потенціалу й нарощення внутрішніх резервів раціонального його використання. Третій етап полягає у виборі пріоритетних цілей формування регіональ- ної політики становлення інноваційного потенціалу. Визначення системи цілей становлення інноваційного потенціалу регіону пропонуємо здійснити на основі аналізу стану й динаміки становлення інноваційного потенціалу регіону за певний період. При розробці регіональної політики становлення інноваційного потенціалу, який повинен передбачати систему кількісних і якісних характеристик перспективного стану розвитку регіону, доцільно застосувати метод структуризації. Йдеться про створення такої системи цілей, яка б дозволила забезпечити розвиток інноваційної інфраструктури регіону й усунути значні міжрегіональні асиметрії в рівнях інноваційного потенціалу шляхом інкорпорування ресурсів регіону для вирішення проблем становлення інноваційного потенціалу в регіоні та його нарощування у майбутньому. 152 Економічні інновації Випуск № 59 2015 Така послідовність розв’язуваних проблем передбачає побудову «дерева цілей» формування регіональної політики становлення іннова- ційного потенціалу. Враховуючи проведені в аналітичному розділі роботи дослідження, у результаті яких було здійснено групування регіонів за рівнем використання інноваційного потенціалу та можливостями його реалізації в майбутньому, вважаємо за доцільне застосувати диференційований підхід до визначення пріоритетних напрямків їх розвитку. Слід відзначити, що пріори- тетні напрямки формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу мають визначатися як такі, що здатні повною мірою відобразити особливості інноваційного розвитку кожного регіону держави. Кожен регіон держави повинен віднайти «точки росту», здатні в найближчій перспективі забезпечити його інноваційний розвиток. Побудова «дерева цілей» формування регіональної політики станов- лення інноваційного потенціалу повинна здійснюватися на основі обраних критеріїв групування (залежно від рівня використання інноваційного потенціалу й можливостей його реалізації в регіонах), які представлені на рис. 2. Рі ве нь в ик ор ис та нн я ін но ва ці йн ог о по те нц іа лу р ег іо ну Ви со ки й Регіональна політика використання можливостей реалі- зації ІПР VІІ Регіональна політика нарощення можливос- тей реалізації ІПР м. Київ, Харківська обл. VІІІ Регіональна по- літика збережен- ня та підтримки ІПР ІX С ер ед ні й Регіональна політика розвитку мо- жливостей реалізації ІПР Дніпропетровська, Донецька, Львівська області ІV Регіональна політика нарощення ІПР на ос- нову використання на- явних інноваційних ресурсів V Регіональна по- літика розвитку ІПР VІ Н из ьк ий Регіональна політика формування ІПР АРК Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано- Франківська, Київська, Кіровоград- ська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмель- ницька, Черкаська, Чернігівська області, м. Севастополь І Регіональна політика забезпечення ефектив- ності використання ІПР Чернівецька область ІІ Регіональна політика підви- щення ефектив- ності викорис- тання ІПР Полтавська обл. ІІІ Низький Середній Високий Рис. 2. Вибір типу регіональної політики становлення інноваційного потенціалу 2015 Економічні інновації Випуск № 59 153 Мета першого рівня полягає у формуванні регіональної політики становлення інноваційного потенціалу. Цілі другого рівня характеризують основні умови становлення інноваційного потенціалу на основі викорис- тання темпів його приросту й інтенсивності їх розвитку в регіоні. Цілі третього рівня визначають формування, нарощення, розвиток, збереження та підтримку цих заходів щодо оптимізації становлення інноваційного по- тенціалу регіону. Визначення цілей другого рівня здійснюється на базі за- гальних завдань і закономірностей соціально-економічного розвитку регі- ону. Виходячи з них, формуються основні напрямки становлення іннова- ційного потенціалу регіону, які підлягають реалізації як заходи регіональ- ної політики становлення інноваційного потенціалу. Таким чином, згідно з критеріями відбувся розподіл регіонів держа- ви на 9 підгруп: І підгрупа – регіони з низьким рівнем використання ІПР і низьким рівнем його реалізації; ІІ підгрупа – регіони з низьким рівнем ви- користання ІПР і середнім рівнем можливостей його реалізації; ІІІ підгрупа – регіони з низьким рівнем використання ІПР і високим рів- нем його реалізації; ІV підгрупа – регіони з середнім рівнем використання ІПР і низьким рівнем можливостей його використання; V підгрупа – регі- они з середнім рівнем використання ІПР і середнім рівнем можливостей його реалізації; VІ підгрупа – регіони з середнім рівнем використання ІПР і високим рівнем можливостей його реалізації; VІІ підгрупа – регіони з високим рівнем ІПР і низьким рівнем можливостей його реалізації; VІІІ підгрупа – регіони з середнім рівнем використання ІПР і середніми можливостями його реалізації; ІX підгрупа – регіони з високим рівнем ви- користання ІПР і високим рівнем можливостей його реалізації. Відповідно до наведеної типології обираються пріоритетні цілі ста- новлення інноваційного потенціалу регіону за рахунок використання різ- ного роду інструментів щодо формування регіональної політики станов- лення інноваційного потенціалу. Для регіонів, що належать до І, ІІ, ІІІ підгруп, доцільно обрати пріо- ритетні цілі, які допоможуть сформувати ІПР, забезпечать ефективність використання й підвищення його в цих регіонах. Для регіонів, що належать до ІV, V, VІ підгруп, слід обрати пріори- тетні цілі, які дадуть змогу розвивати можливості реалізації ІПР, нарощу- вати його на основі використання наявних інноваційних ресурсів і розви- вати його. Для регіонів, що належать до VІ, VІІІ, ІX підгруп, пріоритетними є цілі, спрямовані на використання можливостей реалізації ІПР, нарощення його можливостей реалізації, збереження й підтримку ІПР. Розглянемо детальніше пріоритетні напрямки становлення іннова- ційного потенціалу в кожній з трьох груп регіонів. Для І, ІІ, ІІІ груп регіонів з низьким, середнім і високим рівнем мож- ливостей реалізації інноваційного потенціалу й низьким його рівнем використання – таких, як АРК Крим, Волинська, Житомирська, Закарпат- ська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Херсонська, 154 Економічні інновації Випуск № 59 2015 Хмельницька, Черкаська, Чернігівська, Чернівецька області та м. Севастополь, – пріоритетною є мета регіональної політики становлення інноваційного потенціалу, формування інноваційного потенціалу регіону на основі забезпечення й підвищення ефективності використання його в майбутньому. Інноваційний потенціал у цій групі регіонів не розвинутий через відсут- ність інноваційної бази. Тому основними пріоритетами для них є форму- вання нових умов творчої самореалізації вчених, підвищення попиту на результати наукових досліджень, оновлення обладнання відповідно до вимог науково-технічного прогресу, підвищення конкурентоспроможної продукції, формування єдиного інформаційного середовища, що дасть змогу зацікавленим особам (інвесторам, регіональним органам влади тощо) забезпечити доступ та одержати необхідну інформацію для розробки й реалізації інноваційних проектів і їх фінансової підтримки. Важливим аспектом у цьому напрямку є з’ясування того, яким є рівень інноваційного потенціалу регіону, які можливості він має для роз- міщення нових об’єктів, що дозволяють сформувати інноваційний потен- ціал регіону, визначити оптимальну територіальну структуру наукового комплексу відповідно до спеціалізації регіону, потреб виробництва тощо. Слід зазначити, що реалізація регіональної політики формування інноваційного потенціалу регіону вимагає суттєвої державної підтримки його розвитку за рахунок використання різного роду інструментів щодо стимулювання процесів формування його як такого. Серед інструментів державного стимулювання процесів формування інноваційного потенціалу регіонів можна назвати такі: розробка програм підтримки регіонів із низьким рівнем використання інноваційного потен- ціалу, вироблення чіткого порядку фінансування й контролю за виконанням програм підтримки регіонів з низьким рівнем інноваційного потенціалу, забезпечення фінансової допомоги шляхом прямих державних інвестицій у реальні інвестиційні проекти та трансфертів з державного бюджету, вста- новлення спеціального режиму інноваційної діяльності для суб’єктів господарювання, що реалізують проекти в пріоритетних видах економі- чної діяльності регіону; застосування механізму кластеризації в період формування інноваційної системи регіону; реформування науково-дослідної й освітньої сфери регіону; упровадження міжнародних систем менеджменту якості в науково-дослідному та господарському комплексах регіонів; удосконалення грошово-кредитного сектора промислових регіонів у галузі науково-дослідної й інноваційної діяльності; становлення механізму державно-приватного партнерства; розвиток малого інноваційного підпри- ємництва; розвиток передової інноваційно-інвестиційної інфраструктури промислових регіонів тощо. Для ІV, V, VІ груп регіонів з низьким, середнім, високим рівнем можливостей реалізації інноваційного потенціалу й середнім рівнем його використання – таких, як Дніпропетровська, Донецька, Львівська області, – пріоритетним напрямком регіональної політики буде підвищення інтенси- вності розвитку інноваційного потенціалу регіону на основі використання наявних інноваційних ресурсів. Цього можна досягти шляхом здійснення 2015 Економічні інновації Випуск № 59 155 комплексу заходів, спрямованих на ефективне підвищення реалізації інно- ваційного потенціалу й резервів використання його в майбутньому. Цього можна досягти шляхом використання методу комплексності, що полягає в здійснені нарощення інноваційного потенціалу на основі виявлення, раціональної експлуатації інноваційного потенціалу й пошуку пріоритетних точок підвищення інноваційного потенціалу. Оскільки ця група регіонів характеризується низьким рівнем можливостей реалізації інноваційного потенціалу, то на регіональному рівні необхідно здійснити моніторинг інноваційних ресурсів, унаслідок чого будуть виявлені резерви, використання яких відіграватиме надзвичайно важливу роль у підвищенні розвитку інноваційного потенціалу регіону. Для гарантування повноти підвищення відтворювального процесу інноваційного потенціалу в цій групі регіонів необхідно здійснити: органі- заційне і технічне забезпечення функціонуючих інноваційних підприємств відповідно до стандартів, прийнятих у межах ЄС; нарощення кадрового потенціалу інноваційної сфери регіону, зокрема створити умови для від- новлення інтелектуальних кадрів, підвищити кваліфікацію й уміння тих керівників і спеціалістів, які беруть участь у процесах, що уможливлюють нарощення інноваційного потенціалу регіону, забезпечити зосередженість ресурсів на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень за напрямами, у яких регіони мають значний науковий, технологічний і вироб- ничий потенціали, зменшити дефіцит фінансів на розвиток інноваційних ви- дів діяльності й підвищення системи банківського кредитування інновацій, розвиток інноваційної інфраструктури; створення умов для переорієнтації інвестиційних потоків у наукоємні сфери виробництва, упровадження та роз- витку ринкових механізмів підтримки нових технологій, розширення участі малого й середнього бізнесу, розвиток інноваційного підприємництва. Досягти цього можна за рахунок збереження наявних тенденцій розвитку професійної підготовки кадрів, участі в міжнародному науково-дослідному обміні, розвитку інформаційної-телекомунікаційної інфраструктури, збереження пільгового кредитування інвестицій в інноваційні процеси. Для VІІ, VІІІ, ІX груп регіонів з низьким, середнім і високим рівнем можливостей реалізації інноваційного потенціалу й високим рівнем його використання – таких, як м. Київ і Харківська область, – пріоритетним напрямком регіональної політики будуть збереження й підтримка з боку органів регіонального управління наявного стану розвитку інноваційного потенціалу та пошук шляхів удосконалення його використання в май- бутньому. Досягнення цієї мети можливе в умовах захоплення конкурентної позиції за рахунок принципово нових технологій використання інноваційних ресурсів і надання інноваційних послуг. Цього можна досягти за допомо- гою високої компетентності та мобільності наукових кадрів, створення умов, які б стимулювали науково-дослідну діяльність, забезпечення пріо- ритетного розвитку матеріально-технічної бази, створення винаходів світового рівня й прискорення впровадження результатів у виробництво, посилення та підтримки взаємодії науки з виробництвом, забезпечення 156 Економічні інновації Випуск № 59 2015 доступу до глобальних інформаційних мереж і ресурсів, підтримки фінан- сової самостійності й інноваційної безпеки регіону. Цей тип політики повинен забезпечувати підтримку високого рівня інноваційного потенціалу регіону й створення нових передумов для його підвищення. Він передбачає спрямування зусиль на підтримку збалансо- ваного, диверсифікованого розвитку економіки регіону, підвищення ролі фінансово-кредитних механізмів, розширення відтворювальних процесів у регіоні. Крім того, така політика передбачає створення інноваційної моделі розвитку, яка б забезпечувала формування й розвиток бази інноваційних знань (економіки знань) та їх використання з метою зростання валового регіонального продукту, а завдяки цьому – підвищення інноваційного потенціалу регіонів країни. Важливе значення при цьому належить ство- ренню адекватної інфраструктури інноваційного розвитку регіонів, зокрема розвиток малого інноваційного бізнесу через стимулювання розвитку ді- ючих та створення нових форм організації науково-дослідних, матеріально- технічних, науково-виробничих циклів: бізнес-центрів, інноваційних бізнес- інкубаторів, венчурних фірм, технопарків на базі провідних навчальних закладів. Серед інструментів державного стимулювання процесів підтримки інноваційного потенціалу регіонів можна виокремити такі: пільгове опо- даткування суб’єктів інноваційної діяльності, здешевлення позикових коштів для підприємств, які реалізують інноваційну продукцію, цільове фінансування й бюджетне субсидування інноваційних проектів тощо. Таким чином, вибір пріоритетних цілей та інструментів формування регулювання регіональної політики становлення інноваційного потенціалу для кожної групи регіонів дасть можливість регіонам України вийти зі складного становища, стабілізувати й активізувати їх розвиток на основі поліпшення використання інноваційного потенціалу. Для ефективного застосування механізму формування, розвитку та підтримки використання інноваційного потенціалу регіону на практиці вважаємо доцільним деталізувати процеси формування розвитку інститу- ційних засад становлення інноваційного потенціалу в регіоні. Підсумовуючи основні економічні процеси в Україні за останнє десятиріччя, можна сказати, що як на державному рівні управління, так і на регіональному відбулося усвідомлення потреби в інноваційному шляху розвитку з метою ефективного зростання економіки. Так, прийняті закони про інноваційну діяльність, про спеціальний режим інвестиційної й інно- ваційної діяльності технологічних парків, в окремих регіонах створені умови для стимулювання інноваційної діяльності в пріоритетних секторах господарського комплексу. Проте ще недостатньо уваги приділено фор- муванню й розвитку інноваційної інфраструктури на регіональному рівні. Недоліками формування та розвитку сучасної інноваційної інфра- структури регіонів є: – безсистемність і непослідовність у формуванні й розвитку регіона- льної інноваційної інфраструктури; 2015 Економічні інновації Випуск № 59 157 – недостатня нормативно-правова урегульованість питань розвитку інноваційної інфраструктури регіону; відсутність державної й регіональ- ної підтримки створення та розвитку інституцій інноваційної інфраструк- тури; – низький рівень фінансування всіх елементів інноваційної інфра- структури регіону; відсутність постійно доступної систематизованої інфор- мації про завершення розробки новітніх технологій у регіонах держави. Вирішення зазначених проблем вимагає вдосконалення формування інноваційної інфраструктури розвитку регіонів держави, ключовим орієн- тиром якого має стати забезпечення рівних можливостей для кожного з них з урахуванням їхніх потреб і потенціалу. Йдеться про формування й розвиток адекватної інноваційної інфраструктури регіонів, виявлення тих елементів, які впливають на формування та розвиток інноваційного потенціалу. Тому на регіональному рівні для створення й розвитку місцевих інно- ваційних інститутів необхідна активна участь у цьому процесі регіональних органів влади. Діяльність регіональних органів влади щодо розвитку іннова- ційної інфраструктури, на наш погляд, повинна здійснюватись у напрямку побудови інституційних засад становлення інноваційного потенціалу в регіоні. Під інноваційною інфраструктурою регіону розуміємо сукупність спеціальних інноваційних інститутів і мереж, які взаємопов’язані між собою й забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного процесу в регіоні з метою підвищення його інноваційного потенціалу. Для постійного вдосконалення інноваційної інфраструктури необхідно здійсню- вати фінансування її формування й розвитку, створення нових елементів інфраструктури. Фінансувати інноваційну інфраструктуру можуть як комерційні організації, так і державні органи влади й громадські організа- ції. У кожного з них є свої мотиви фінансування. Під мотивами фінансу- вання інноваційної інфраструктури ми розуміємо групу внутрішніх і зовнішніх факторів, спрямованих на досягнення максимального ефекту (економічного, соціального, політичного) за рахунок оптимізації іннова- ційної інфраструктури регіону. Основні елементи розвитку регіональної інноваційної інфраструктури, їх функції та мотиви фінансування, подані в табл. 1, свідчать про можли- вість формування конкурентних переваг регіону, які сприяють розвитку його інноваційного потенціалу. Формування й розвиток інноваційної інфраструктури в регіоні повинні базуватись на таких принципах: адекват- ність інфраструктури рівню розвитку регіону, відповідність реальним потре- бам, раціональне територіальне розміщення, функціональна концентрація на гострих проблемах інноваційної діяльності, доступність послуг для підприємців (територіальна, інформаційна, вартісна), залучення держав- них і недержавних ресурсів. Метою зазначених принципів є подальше й повніше фінансове забезпечення функціонування об’єктів інноваційної інфраструктури в регіонах держави, які створюватимуть кращі умови життя населення, впливатимуть на розвиток інноваційної діяльності в 158 Економічні інновації Випуск № 59 2015 регіоні, сприятимуть активному розвитку інноваційного підприємництва, створенню додаткових робочих місць, розширенню асортименту іннова- ційної продукції та поліпшенню якості послуг. Таблиця 1 Елементи розвитку регіональної політики становлення інститутів інноваційної інфраструктури Вид елементу інфраструктури Функції Мотиви фінансування інно- ваційної інфраструктури Виробничо- технологічні структури (технопарки, наукові парки, інноваційно- технологічні центри, бізнес-інкубатори, інно- ваційно-технологічні й інжинірингові фірми, фірми, що виготовлять імпорто-заміщувальну продукцію) Створення й комер- ційне освоєння результатів фунда- ментальних і науково- прикладних дослі- джень, підтримка малих науково- дослідних і дослідно- виробничих підпри- ємств у сфері іннова- ційних технологій Державні органи влади: – збільшення внеску малого й середнього бізнесу у створення ВВП, прискорення дифузії ново- введень, зростання інноваційного потенціалу регіонів держави; – розвиток первинного ринку праці за рахунок створення нових робочих місць для висококвалі- фікованих фахівців інноваційних закладів інфраструктури; – залучення інвестора для вкла- дення коштів у виробництво інно- ваційної продукції й розбудову ін- новаційної інфраструктури регіону Юридичні (податкові) консультанти Аналітичні центри інноваційного ринку, регіональні центри Управління ризиком недосконалості дого- вірних відносин, законодавства, сис- теми нормативного регулювання ринку та ризиком її раптової зміни Збір та узагальнення інформації, необхід- ної для прийняття Комерційні структури: – створення належної інфрастру- ктури для майбутнього безпере- шкодного здійснення власних інноваційних проектів у регіонах; – зменшення витрат на виробни- цтво високотехнологічної продукції та збільшення обсягу дотацій і суб- сидій з державного бюджету на здійснення інноваційної діяльно- сті підприємствам, що здійснюють НДДКР; – звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, що надхо- дить від приватних підприємств до державних структур; забезпе- чення цільовими безоплатними субсидіями приватних підприємств, що освоюють нові технології; – набуття певних привілеїв кре- дитної, податкової, амортизацій- ної та митної політики; – сприяння фінансуванню еколо- гічно безпечних інноваційних товарів чи послуг і просування їх на ринок 2015 Економічні інновації Випуск № 59 159 Вид елементу інфраструктури Функції Мотиви фінансування інно- ваційної інфраструктури Громадські організації: – можливості більшого контролю громадськості за інноваційними процесами в регіоні; – збільшення соціального захисту населення й підвищення якості життя за рахунок інноваційного розвитку регіону; – покращення раціонального природокористування за рахунок використання інновацій та інно- ваційних технологій Організації з підготовки й перепідготовки кадрів у сфері технологічного менеджменту (поява нової категорії фахівців з комерціалізації результатів НДДКР) Підготовка фахівців з інноваційної спеціалізації Фінансові структури (бюджетні, позабюджетні) Корпоративний венчуринг, страхові фонди, ФПГ, банки кредитно-гарантійні Виконання функції інноваційного банку за високоризиковими інно- ваційними проектами. Також управління вторинними ризиками шляхом продажу зобов’язань з відшкодування можливих збитків Контроль і моніторинг за розвитком інноваційної інфраструктури регіонів повинні здійснювати безпосередньо органи регіональної влади, які мають бути головними суб’єктами цього процесу. У цілому становлення регіональних інноваційних інститутів повинно відбуватися за рахунок здійснення таких заходів: 1. Створення пільгового кредитування для інноваційних інститутів і суб’єктів регіональної економіки та звільнення від оподаткування прибутків банків, отриманих у результаті фінансування інноваційних проектів. 2. Формування безпосередньо самих регіональних інноваційних інститутів (кредитно-гарантійних організацій, інноваційних фондів, інно- ваційних банків) з участю місцевих органів влади у випадку відсутності перших у регіоні. Це особливо важливо для інноваційних фондів, оскільки вкладення в них мають добровільний характер, тому публічний контроль над інноваційними інститутами й можливе гарантування повернення час- тини вкладень у них з боку регіональної влади надали б їм надійності та привабливості для потенційних інвесторів. 3. У регіоні повинні бути створені сильні регіональні інформаційні агентства (віртуальні біржі). Їх завдання – збір, аналіз і публікація інфор- мації про регіональні підприємства, створення системи рейтингової оцінки інноваційної привабливості місцевих об’єктів та інноваційного потенціалу 160 Економічні інновації Випуск № 59 2015 регіону загалом. Інформаційне агентство покликане інформувати населен- ня про діяльність і переваги інноваційних інститутів з метою залучення до них вільних грошових коштів. 4. Поглиблення інтеграції наукових та освітніх установ, стимулю- вання створення «академічного інноваційного поясу» навколо НАНУ та її регіональних центрів, який має складатися з підприємств, що впроваджу- ють наукові розробки у виробництво. 5. Внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України, що регламентують інноваційну й інвестиційну діяльність, прийняття законів про інноваційні ринки та біржі інновацій, про трансфер технологій, про основні засади формування й регулювання ринку венчурного капіталу в регіонах держави, про інтелектуальну власність і розвиток технопарків. На сьогоднішній день єдиним способом реалізації накопиченого інноваційного потенціалу в промисловому регіоні є активізація малого науково-дослідного сектора. Споживаючи від 2 до 5 % загального обсягу фінансування в науково-технічній сфері, підприємства малого наукоємного бізнесу створюють до 50 % крупних нововведень і є ліцензіарами майже 50 % інновацій на світовому ринку. Механізм регіональної підтримки малого науково-дослідного підпри- ємництва будується на основі таких інструментів: державне надання під- тримки пріоритетним і перспективним інноваційним проектам у вигляді держкоштів і субсидування процентних ставок за кредитом 2/3; державна допомога в складанні бізнес-планів на надання держпідтримки; податкові канікули на час реалізації проекту (2–3 роки); пошук партнерів та інвесторів проекту за участю Торгівельно-промислової палаті (центр субконтракта- ції, центр маркетингу); державна порука при реалізації проекту перед зов- нішніми інвесторами; митні пільги на ввезення високотехнічного устатку- вання й ін. Окрім цього, малі науково-дослідні організації можуть зверну- тися по допомогу у створений у регіоні «Фонд сприяння розвитку малих форм підприємств в науково-технічній сфері» (венчурний фонд). Промис- ловий регіон володіє також можливістю вирощувати й консультувати малі підприємства в науковій сфері на базі регіонального бізнес-центру, нада- ючи широкий спектр послуг щодо створення малого підприємства. Слід більш повно підійти до питання взаємодії малого науково- дослідного підприємництва й крупних підприємств регіональної економіч- ної системи. На погляд автора, слід провести політику інвентаризації круп- них підприємств на наявність незавантажених потужностей і неефективно використовуваних площ крупних підприємств. Надалі на цих площах за до- помогою державної влади слід розвивати малий бізнес шляхом кластериза- ції його на проривних напрямах і галузевій спрямованості. Слід також ство- рити Наглядову Раду підтримки малого науково-дослідного підприємницт- ва промислового регіону. Особливу підтримку необхідно забезпечити ма- лим науково-дослідним підприємствам, що займаються питаннями розвит- ку біо-, нанотехнологій та освоюють інновації в рамках затверджених регі- ональних «критичних технологій». 2015 Економічні інновації Випуск № 59 161 Рис. 3. Динаміка зростання кількості інноваційно-активних підприємств по відношенню до малих підприємств Дніпропетровського регіону На сьогоднішній день найбільш передова інноваційна інфраструктура промислового регіону представлена таким чином: центр трансферту техно- логій; система бізнес-інкубаторів; регіональний центр бенчмаркетинга; науково-технологічний парк ДВНЗ «Дніпропетровський технічний універ- ситет»; інформаційно-ресурсний центр підтримки інновацій у промисловості. Водночас існує необхідність розвитку такої інноваційно-інвестиційної інфраструктури: регіональний венчурний фонд, центр промислового дизайну, промисловий фонд розвитку, біо-, наноцентр, регіональний інноваційно- інвестиційний центр. Доведено, що основним шляхом розвитку інноваційної системи регіо- нів є переважно розвиток власної інноваційної інфраструктури. На досяг- нення бажаного темпу (визначається рівнем інноваційної інфраструктури) зростання добробуту України потрібно на порядок менше інвестицій, ніж на зміну абсолютного рівня добробуту України до рівня передових країн. У проведеному аналізі було відзначено згубний вплив застосування зарубіж- ної інноваційної інфраструктури. При такому шляху розвитку витрати сус- пільства істотно вищі й результати розвитку, зрештою, можуть бути не ефективні. Крім того, позбавляються попиту, а отже, й розвитку вітчизняні науково-дослідні та проектно-технологічні служби. Тому шлях до економі- чного, екологічного й соціального добробуту країни (регіонів) лежить через випереджаюче формування в країні конкурентоздатної інноваційної інфра- структури. Кількість малих підприємств Число інноваційно-активних підприємств 162 Економічні інновації Випуск № 59 2015 Створення таких зон має відбуватися переважно за галузевим прин- ципом розподілу (біо-, нанотехнології, машинобудування, хімічне виробни- цтво, ресурсозберігаючі технології тощо). При цьому слід зазначити, що в рамках державно-приватного партнерства реалізується великомасштабний проект «біопарк», спрямований на створення в Томаківському мікрорайоні виробництва кормових білково-вітамінних добавок (50 % обсягів внутріш- нього ринку країни). Надалі диверсифікація цього виробництва дозволить виробляти біопаливо для потреб сільського господарства. Отже, питання подальшого вдосконалення й розвитку інноваційної інфраструктури регіону завжди потребуватимуть оновлення підходів та інструментів у зв’язку з постійним розвитком інноваційного ринку. Висновки. Визначено, що перехід процесу розвитку інноваційного потенціалу регіону на якісно новий рівень передбачає необхідність форму- вання регіональної політики становлення інноваційного потенціалу з метою вибору для кожної з груп регіонів (з низьким, середнім і високим рівнями інноваційного потенціалу) найефективніших інструментів та заходів, що дозволять максимально використовувати інноваційний потенціал регіонів України. При розробці регіональної політики становлення інноваційного потенціалу, що повинна передбачати систему кількісних і якісних характе- ристик перспективного стану розвитку регіону, доцільно застосувати метод структуризації, який дозволить забезпечити розвиток інноваційного потен- ціалу регіону й усунути значні міжрегіональні асиметрії в рівнях інновацій- ного потенціалу шляхом ефективного використання ресурсів регіону. Обґрунтовано принципову схему створення системи інформаційно- аналітичного забезпечення реалізації регіональної екологічної політики. Керівники регіонального органу управління, використовуючи інформацію з численних джерел, приймають рішення, спираючись не тільки на свій досвід та інтуїцію, а й використовуючи діалог з відповідною комп’ютерною моделлю підтримки прийняття рішень. При цьому також можуть викорис- товуватися моделі діагностики (що виявляють симптоми регіональних проблем, які можуть виникнути в найближчому майбутньому, якщо своє- часно не вжити заходів з виправлення ситуації) та інформаційно-довідкові моделі (допоміжні джерела інформації при розв’язанні різноманітних поточних задач у процесі діяльності органу регіонального управління). Література: 1. Бутко М. П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці / Микола Петрович Бутко. – К. : Знання України, 2005. – 476 с. 2. Брунелло Е. Аналіз перспектив України на міжнародному ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів / Ентоні Брунелло, Борис Кос- тюківський. – Україна, 2001. – 98 с. 3. Берегой Т. А. Агентство регіонального розвитку як механізм управління розвитком регіону на засадах демократичного врядування : ав- тореф. дис. канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 «Механізми державного управління» / Тетяна Анатоліївна Берегой ; ОРІДУ НАДУ. – О., 2008. – 20 с. 2015 Економічні інновації Випуск № 59 163 4. Бандур С. І. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика / Семен Іванович Бандур, Тетяна Анатоліївна Заяць, Ірина Василівна Терон. – К. : РВПС України, 2002. – 250 с. 5. Бєлєнький П. Теоретико-методологічні засади регіонального роз- витку економіки України / П. Бєлєнький, О. Другов // Регіональна економіка : науково-практичний журнал. – 2006. – № 4 (42). – С. 7–12. 6. Бутко М. П. Методологічні аспекти трансформації регіональних структур економіки в перехідний період / М. П. Бутко // Труды Одесского политехнического университета. – 2002. – Вып. 2 (18). – С. 1–4. 7. Буркинский Б. В. Экологизация политики регионального развития / Борис Владимирович Буркинский, Наталья Григорьевна Ковалева. – Одесса : Институт проблем рынка и экономико-экологических исследова- ний НАН Украины, 2000. – 328 с. 8. Комірна В. В. Модель змістового наповнення поняття “регіон” / В.В. Комірна // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 12. – С. 63 – 66. 9. Комірна В. В. Міжрегіональна інтеграція та піднесення ролі регі- онів в Україні / В. В. Комірна // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 14. – С. 48 – 52. Abstract Komirna V.V. Ganzhela I.P. Diversification innovative-investment regional activities as key element of socially-economic development of spatial system To ensure the sustainable development of the regions of Ukraine in general and their innovation potential of becoming particularly critical issue is the devel- opment of new methods of formation and development of this potential , which should meet the objective of social and economic changes at this stage , and to direct their action to overcome disparities innovative development regions. 164 Економічні інновації Випуск № 59 2015

Диверсифікація інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів як ключовий елемент соціально-економічного розвитку просторових систем

Репозитарії

Схожі ресурси