Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть
Стаття присвячена гравірувальним мідним дошкам чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть, які збереглися до наших днів.
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82511 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть / А. Адруг // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 6. — С. 15-21. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-82511 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-825112015-06-02T03:02:15Z Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть Адруг, А. У глиб віків Стаття присвячена гравірувальним мідним дошкам чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть, які збереглися до наших днів. Статья посвящена гравировальным медным доскам черниговской типографии ХVІІ – ХVІІІ столетий, которые сохранились до наших дней. The article is devoted to engraving copper plates of typography of Chernihiv ХVІІ – ХVІІІ centuries, have saved to the present day. 2014 Article Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть / А. Адруг // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 6. — С. 15-21. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82511 94(477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Адруг, А. Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть Сiверянський лiтопис |
| description |
Стаття присвячена гравірувальним мідним дошкам чернігівської друкарні ХVІІ –
ХVІІІ століть, які збереглися до наших днів. |
| format |
Article |
| author |
Адруг, А. |
| author_facet |
Адруг, А. |
| author_sort |
Адруг, А. |
| title |
Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть |
| title_short |
Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть |
| title_full |
Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть |
| title_fullStr |
Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть |
| title_full_unstemmed |
Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть |
| title_sort |
гравірувальні дошки чернігівської друкарні хvіі – хvііі століть |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82511 |
| citation_txt |
Гравірувальні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть / А. Адруг // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 6. — С. 15-21. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT adruga gravíruvalʹnídoškičernígívsʹkoídrukarníhvííhvííístolítʹ |
| first_indexed |
2025-07-06T09:05:26Z |
| last_indexed |
2025-07-06T09:05:26Z |
| _version_ |
1836887810992242688 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 15
УДК 94(477)
Анатолій Адруг.
ГРАВІРУВАЛЬНІ ДОШКИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ
ДРУКАРНІ ХVІІ – ХVІІІ століть
Стаття присвячена гравірувальним мідним дошкам чернігівської друкарні ХVІІ –
ХVІІІ століть, які збереглися до наших днів
Ключові слова: Чернігів, друкарня, гравірувальні дошки.
Гравірувальні дошки чернігівської друкарні другої половини ХVІІ – ХVІІІ сто-
літь були знайдені випадково у вересні 1907 р. у ризниці чернігівського Єлецького
монастиря. До того часу дослідники про них нічого не знали. Дошки надійшли на
виставку ХІV Археологічного з’їзду, який відбувся в Чернігові у серпні 1908 р. Короткі
відомості про знайдені 11 мідних гравірувальних робіт і один фрагмент вмістили без
підпису автора (професора Київської духовної академії М. І. Петрова) в «Трудах
Черниговского предварительного комитета по устройству ХІV Археологического
съезда в г. Чернигове» з додатком із десяти відтворених ручним способом у друкарні
губернського земства зображень (ілюстрації без нумерацій і підписів). Зазначалося,
що подібні твори не вдалося знайти у виданнях Чернігова ХVІІІ ст. Зроблено при-
пущення, що дошки відносяться до того часу, коли чернігівська друкарня зазнавала
утисків від влади, а сумнівні зразки творів були передані із друкарні до чернігівського
Єлецького монастиря. Наголошувалося на потребі їх подальших досліджень і при
цьому зазначалося, що після закінчення роботи Археологічного з’їзду дошки повинні
бути передані до Чернігівського єпархіального давньосховища [3].
Короткий опис знайденого для «Каталога выставки ХІV Археологического съезда
в г. Чернигове» також зробив професор Київської духовної академії М. І. Петров. У
ньому він помістив відомості про одинадцять мідних дощок та один фрагмент, майже
ті ж самі, що і в попередній публікації. Додано опис двох різьблених дощок із дерева
та двох мідних для друку, які надійшли, мабуть, із єпархіального давньосховища [6,
С. 13 – 16]. Про те, що гравірувальні дошки були передані до Чернігівського єпар-
хіального давньосховища, свідчить їх короткий опис в «Сборнике Черниговского
Епархиального Древлехранилища». Він близький до попередніх описів [12]. Деякі
відбитки із згадуваних мідних дощок вмістили на сторінках великого подарункового
видання 1911 р. [7].
У 1914 р. М. І. Петров у київському виданні ще раз опублікував уже відомі нам
описи гравірувальних дощок із ризниці чернігівського Єлецького монастиря. Крім
того, зазначено, що в 1908 р. на виставці ХІV Археологічного з’їзду демонструвались
ще дві ксилографічні дошки та одна мідна, які відносяться до діяльності чернігівської
друкарні. М. І. Петров також назвав згадані нами публікації про гравірувальні робо-
ти, але не згадав про публікацію їх відбитків у виданні «Картины церковной жизни
Черниговской епархии из ІХ вековой ее истории» 1911 р. [13, С. 93 – 94].
П. М. Попов, розповідаючи про граверів Івана Зорицького та Никодима Зубриць-
кого, посилався на згадувану публікацію в «Трудах Черниговского предваритель-
ного комитета по устройству ХІV Археологического съезда в г. Чернигове» 1908 р.
(з відбитками гравірувальних мідних дощок). Дослідник переповів відомості про
долю гравірувальних дощок від їх знайдення в ризниці чернігівського Єлецького
© Адруг Анатолій Кіндратович – кандидат мистецтвознавства (доктор
філософії), доцент Чернігівського національного педагогічного університету імені
Т. Г. Шевченка.
16 Сіверянський літопис
монастиря у 1907 р. до передачі їх до Чернігівського єпархіального давньосховища
[15, С. 40, 43, 50].
Протягом довгого часу до гравірувальних дощок та відбитків з них дослідники не
звертались. Лише у 1968 р. П. М. Жолтовський опублікував гравюру І. Зарицького
«Богородиця в картуші» (у зменшеному вигляді), відому із публікацій відбитків з
мідних дощок 1908 р. Автор статті в «Історії українського мистецтва» відзначив, що
твори І. Зарицького цікаві своєю декоративністю та своєрідним поєднанням мотивів
рококо з квітковими орнаментами. Походження ілюстрації не вказано [4, С. 301,
303, 304]. А. О. В’юник опублікував гравюру – панегірик Михайлу Борковському,
помилково вказавши, що вона присвячена наказному гетьману В. Борковському
(мабуть, В. А. Дуніну-Борковському). Хоча в напису в нижній частині композиції
прямо вказується на Михайла Борковського – сина Василя Дуніна-Борковського.
Автор зазначив, що це – дереворіз, коли насправді це мідьорит і гравірувальна дошка
збереглась. А. О. В’юник назвав цей твір роботою невідомого гравера, хоч і на ілюстра-
ції добре видно підпис автора – видатного художника Никодима Зубрицького [18,
С. 125]. Т. Г. Куценко поставила за мету своєї публікації привернути увагу дослідників
давньої української гравюри до зображень Богородиці з деревами на мідних дошках
чернігівської друкарні, знайдених у ризниці Єлецького монастиря. Вона висловила
припущення, що автором цієї серії гравюр міг бути видатний український гравер Іван
(Інокентій) Щирський в кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ століть [9].
В. Александрович при публікації відбитка з дошки із зображенням Михайла Васи-
льовича Борковського вказав, що гравюра подана за ілюстрацією в згадуваному нами
виданні «Труды Черниговского предварительного комитета по устройству ХІV – го
Археологического съезда в г. Чернигове». (Чернігів, 1908). Автор коротко розповів
про походження її із ризниці чернігівського Єлецького монастиря. Він зазначив, що
дошка і примірники гравюри не виявлені. Цей мідьорит існує як «воспроизведение
рисунка, сделанное ручным способом в типографии» (цитата із названого видан-
ня). Подано також текст напису в гравюрі Никодима Зубрицького. Автор спирався
лише на матеріали із видання «Труды Черниговского предварительного комитета»
1908 р. [2]. У додатку до статті В. Кривошеї про козацький уряд Гетьманщини також
представлена ця гравюра як присвята в пам’ять про генерального обозного Василя
Дуніна-Борковського, хоч у підпису видно, що панегірик присвячений Михайлу
Борковському. Вказується, що це – фото з оригінального кліше чернігівської друкарні
ХVІІ ст. Зроблено посилання на книгу «Картины церковной жизни Черниговской
епархии из ІХ вековой ее истории» 1911 р. [8]. Помилкове твердження, що згадана
гравюра на честь Михайла Борковського є дереворізом потрапило і до іншого видання,
мабуть, під впливом попередніх публікацій [16, С. 235]. Ю. М. Звєздіна звернулась
до гравірувальних дощок досліджуючи ікону чернігівської «Іллінської Богоматері»
1696 р. Ікона була створена на честь взяття турецької фортеці Азов у липні 1696 р. і
піднесена царю Петру І в січні 1697 р. у Москві. Для інтерпретації клейм ікони дослід-
ниця використала і зображення на гравірувальних дошках чернігівської друкарні [5].
Отже, одразу після знайдення в 1907 р. в ризниці чернігівського Єлецького
монастиря гравірувальних мідних дощок чернігівської друкарні на них звернули
увагу дослідники. Цьому сприяла і підготовча робота для проведення в Чернігові
ХІV Археологічного з’їзду в серпні 1908 р. Професор Київської духовної академії
М. І. Петров підготував короткий опис дощок, який був опублікований у кількох
виданнях 1908 і 1914 років. Важливе значення має також публікація їх відбитків у
1908 і 1911 роках. Протягом довгого часу до дощок та зображень на них дослідники
не звертались. Лише з кінця 1960-х років почали публікувати композиції з мідних
дощок. Більшість авторів публікацій не знали, що останні збереглися до наших
днів. Ілюстрації ж брали із попередніх видань. Висловлено припущення про автор-
ство Івана Щирського щодо серії гравюр із зображеннями Богородиці з деревами.
Зображення на гравірувальних дошках були використані для інтерпретації клейм
ікони «Іллінської Богоматері» 1696 р. Отже, стан вивченості мідних гравірувальних
дощок чернігівської друкарні не можна назвати задовільним. Необхідно відтворити
Сіверянський літопис 17
їхню історію від знайдення в 1907 р. до наших днів, розглянути сюжети зображень,
звернутись до атрибуції і авторства творів, стану їх збереженості.
Мідні гравірувальні дошки чернігівської друкарні після завершення роботи з’їзду
передали до Чернігівського єпархіального давньосховища. Згодом вони потрапили
до Чернігівського історичного музею. У зв’язку з утворенням у 1983 році Чернігів-
ського художнього музею деяка частина дощок в 1984 р. опинилася в його фондах.
У 2008 р. їх повернули до Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського,
де вони всі нині і зберігаються.
Серед колекції Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського є граві-
ровані дошки, які мають підписи знаних митців. Перш за все треба назвати видатного
українського гравера на дереві і міді Никодима Зубрицького (1688 – 1724 рр.). Його
роботи друкувались у Львові, Києві та Чернігові. Працював також для Унева й Поча-
єва. Відомо близько 400 творів переважно на біблійні сюжети для книжкових видань
[15, С. 40 -42; 10, С. 271 – 272]. Штихелю Н. Зубрицького належить гравюра на міді
«Портрет Михайла Борковського». Мідна дошка з цією композицією знаходиться
в Чернігівському історичному музеї імені В. В. Тарновського (Інв. № ХП – 32). Її
розмір (25,2 х 15,3 см) свідчить про те, що вона, мабуть, планувалась для друку у
книзі у половину аркуша. Але могла існувати і як самостійний твір. Уся композиція
обведена лінійною рамкою. Лише вгорі ця рамка дещо втрачена. У верхній частині
платівки поєднались дві композиції – Новозавітної Трійці та Покрови в православ-
ному варіанті. Нижче собор архангела Михаїла – небесного патрона портретованого
Михайла Васильовича Борковського. Архангел з крилами тримає в лівій руці круглий
щит з написом «Кто яко Бог». Саме так звучить його ім’я давньоєврейською мовою.
Права рука Михаїла підтримує зверху портрет М. В. Борковського у круглій рамці
із лавровим листям, що символізує славу. Представлене поясне зображення досить
молодого чоловіка у вбранні козацької старшини. У лівій руці він тримає пірнач, а
правої не видно. Зачіска «під черепок» та округле обличчя, мабуть, усі індивідуальні
риси портретованої особи. Тому можна сказати, що перед нами портрет-панегірик.
Під портретом – фамільний герб з лебедем і літерами М і Б (Михайло Борковський).
У нижній частині в обрамленні окремої рамки вміщено текст у вісім рядків: «Бодроє
Защищенїє Стаго Михаила Воєводи Хоров Аггских / Патрона и во всєм тщатєлного
Хранитєла Его Млсти Пана Михаила Борковского / цветущой Отрясли Блжєнія
Памяти Блгороднаго Пана Василіа Борковского / Обозного Єнералного Изобра-
жєнно. / Млть нєописанна й Блгость прємнога ІС Хрта ншєго всєщєдраго БГА /
Едина дадє стража члвєчєской Твари Да нє падєт напрасно на смєртніє мари Тебе
же Мнози служат Агглскіє Лики Да нє прєткнєши ноги о камін во веки / Ниже та
где караєт тяжких скорбей горє. Покриває МРІА Блгодати Морє». Нижче окремим
рядком підпис автора: «Всєхь Благь Рачитєл Никодим Зубрицкі». Відомостей про
М. В. Борковського збереглось не дуже багато. Він згадується в документах 1706 –
1719 років. Помер до 1727 р. [11, С. 487].
У тексті на гравюрі батько Михайла Борковського Василь Дунін-Борковський
згадується як померлий. Відомо, що його смерть настала 4 березня 1702 р. [11,
С. 486]. Отже, гравюра на мідній дошці була створена після 1702 р. і до смерті
Н. Зубрицького, тобто до 1724 р.
Гравер упевнено окреслює різцем лінії обрисів фігур і предметів. Такими ж лініями
позначені промені від Бога Святого духу, що йдуть донизу. Штрихи покладені на тінях
та на тлі портрета М. В. Борковського. Вправно виконаний шрифтовий напис у нижній
частині композиції. Розмір літер поступово зменшується в кожному нижньому рядку.
Мабуть, гравер не зміг одразу визначити для них розмір і, щоб вмістити текст, почав
зменшувати висоту літер. Можна припустити, що за зразком цієї гравюри у першій
половині ХVІІІ ст. невідомий художник створив живописну композицію (87 х 57
см), яка має невеликі відмінності, продиктовані більшими розмірами. Знаходиться
в Національному художньому музеї України в Києві [1, С. 106 – 108].
З другого боку цієї дошки графічна композиція належить іншому граверу. Підпис
відсутній, і його ім’я назвати неможливо. У верхній частині на хмарах Новозавітна
18 Сіверянський літопис
Трійця – Бог – отець, Бог – син і Святий Дух. Обабіч них херувими. Нижче – па-
горб з деревами. На ньому в центрі фонтан, з якого чотири струмені води збігають
донизу. Біля підошви пагорба невисокий парапет з балясинами. У його центрі вхід
через східці до арки з рослин. Перед нею стоїть жінка з розведеними руками. Права
рука тримає лавровий вінок, а ліва – корону. Навколо голови сяйво. Написи і підпис
автора відсутні.
Ще одна гравірувальна дошка має підпис майстра (Інв. № Х-171). Внизу під зо-
браженням зберігся напис: «Іоаннь Зорицький 1758 года ̂ v 20». Роки життя гравера
невідомі. Можна вважати, що він працював у середині ХVІІІ ст. П. М. Попов назвав
автора чернігівським майстром, а пізніше про нього писали як про українського
гравера, який працював у Чернігові. Відома лише ця одна його робота [15, С. 40; 10,
С. 270]. Розміри дошки (17 х 13 см) свідчить про призначення ілюстрації для книги у
піваркуша. Зображення Богородиці з дитиною вміщено у майже овальну раму, яку у
верхній частині обрамляють і вкривають буйні рослини з квітами. Внизу ж рами ба-
чимо фрагмент пишного різьблення на дереві іконостасу зрілого українського бароко.
З другого боку цієї дошки маємо композицію, в центрі якої Іоанн Дамаскін
сидить за столом всередині приміщення. Перед ним розкрита книга. У правій руці
тримає гусяче перо. Стіл вкритий скатертиною чи килимом. На ньому поряд з кни-
гою чорнильниці. Точно передані архітектурні деталі інтер’єру. Прокреслена кожна
цеглина мурування стіни. У правому горішньому куті ікона Богоматері з дитиною.
Припущення про те, що це ікона «Іллінської Богоматері», не має достатніх підстав.
Під образом на тканині напис: «Руки моя исцеление приемь прочее жизни моея Бце
Дво, в песнех воспеваю тя». Це – вправна робота невідомого гравера. Для якого ви-
дання призначена гравюра, невідомо.
Серед колекції Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського є дві
мідні дошки з підписом гравера «Іліодор». Це – роботи Якова Таляревського, який
в чернецтві отримав ім’я Іліодор. Він співробітничав з чернігівською друкарнею в
середині ХVІІІ ст. [19, С. 565]. Перша дошка (Інв. № ХП – 33) має зображення з обох
боків. Розмір дошки 26 х 15,5 см. З одного боку композиція «Старозавітна Трійця»
– явлення Бога Аврааму біля дуба Маврикійського у вигляді трьох мандрівників.
Вони сидять за столом, а ліворуч Авраам і Сара. На задньому плані будівлі. Внизу
поза гравірувальною поверхнею підпис майстра: «1757. І. Iliodor № 2». Із зворотного
боку робота іншого автора, де зображена Богородиця поряд з деревом. Вона стоїть
на кістяку людини, яка тримає в руках стрілу. У лівому горішньому куті звивиста
стрічка, призначена для напису. Його відсутність свідчить про незавершеність роботи.
Підпис майстра відсутній.
Інша робота Я. Таляревського (Інв. № Х-173) має більші розміри (30 х 20 см).
Вгорі поєднані композиції Новозавітної Трійці і Коронування Богородиці. У центрі
І. Дамаскін на колінах. У правій руці він тримає сувій з написом:
«Сый одесную силы, предстоящу вину
Одесную Царицу, яко Матерь Сыну,
Оуслышав молящую, даждь моей деснице
Похвалная писати Мтри Црице».
Нижче дата «1756 году», а поза рамкою «№ 1» «Іліодор». Дошка виконана для
чернігівського видання «Октоїху» 1757 р. На звороті дошки зображення відсутнє.
Мідна дошка (Інв. № Х-176) розміром 26 х 15,5 см має зображення з обох боків.
З одного боку на серпі місяця і хмарах бачимо Богородицю на повний зріст. У її пра-
вій руці – гілка з квітами, в лівій – держава, що уособлює зображену як Володарку
Світу. По праву руку від неї сидить чоловік, який має на голові пісочний годинник з
крилами – уособлення лету часу. За ним дерево. Вгорі стрічка (бандероль) без напису.
Підпис гравера відсутній. З другого боку дошки на хмарах Богородиця на повний
зріст тримає на розведених руках омофор. Одночасно правою рукою увінчує пальму
короною, а лівою гілку. Внизу ліворуч від стовбура сонце заходить за гору. Праворуч
– два подорожуючих ідуть берегом, а перед ними водою пливе човен з людьми під
вітрилом. Вгорі стрічка без напису. Підпис гравера відсутній.
Сіверянський літопис 19
Мідна дошка (Інв. № Х – 175) розміром 26 х 15,5 см має з одного боку зображення
крилатої Богоматері на хмарах і являє собою західний варіант композиції «Покрова».
Над нею сяюче сонце, праворуч дерево. Вгорі стрічка без напису. Підпис гравера від-
сутній. З іншого боку цієї дошки бачимо Богородицю, яка стоїть на дияволі. У руках
тримає лавровий вінок і щит, що символізують перемогу. Вся постать Богородиці
оточена сяйвом. Праворуч дерево. За ними зламані стовбури дерев блискавками, що
б’ють із хмари вгорі. Стрічка вгорі без напису. Підпис гравера відсутній.
Як уже згадувалось, Ю. М. Звєздіна показала, що гравюри на мідних дошках із
зображенням Богородиці із чернігівської друкарні доповнюють і дозволяють уточ-
нити деталі композицій на клеймах ікони «Іллінської Богоматері» 1696 р. Автором
програми і виконавцем її був ігумен чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря
Лаврентій Крщонович. Вона була написана невдовзі після здобуття турецької фортеці
Азов у липні 1696 р. Тоді відзначились українські козаки під проводом наказного
гетьмана чернігівського полковника Якова Лизогуба. Нині вона знаходиться в Дер-
жавному музеї історії релігії в Петербурзі. Розмір 184 х 112 см. У центрі композиції
зображення чудотворної ікони «Іллінської Богоматері» у натуральний розмір першо-
твору 1658 р. З обох боків його знаходяться 6 алегоричних композицій у барокових
картушах, присвячених Богородиці. Рядки зі Святого письма прославляють Бого-
родицю і перемогу [1, С. 64 – 69].
Відомо, що цю ікону Л. Крщонович підніс Петру І у січні 1697 р. разом із трьома
графічними аркушами. Зараз важко сказати, що на них було зображено. З певністю
можна припустити наявність панегіричних композицій. Близькість композицій
дощок до клейм ікони свідчить про причетність до цього Л. Крщоновича. З якоїсь
причини первісний задум гравера змінився, і тому гравірування на дошках не було
завершено. Т. Г. Куценко на основі особливостей характеру ритованих ліній та складок
мафорію, властивих для творів І. Щирського, зробила висновок про його авторство
гравірування на мідних дошках із зображеннями Богородиці з деревами із зібрання
Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського [9, С. 448]. На нашу думку,
в цьому випадку можна говорити про авторство Л. Крщоновича. Адже він є автором
програми ікони «Іллінської Богоматері» 1696 р. і виконавцем її живопису. Подібність
бічних клейм ікони до зображень на дошках (відмінність лише в деяких деталях) є
вагомим аргументом на користь авторства Л. Крщоновича гравірування на мідних
дошках. Датувати їх виготовлення можна другою половиною 1696 р.
У цій колекції є дві дошки, які належать штихелю гравера на дереві і міді Михайла
Чернявського. Роки життя його невідомі. Зазвичай він залишав підпис «Михаил
Чернявский» або «МЧ». На однобічній дошці (Інв. № ХП-30) розміром 17 х 12 см
зображений Ісус Христос на хмарах в оточенні херувимів. Правою рукою він благо-
словляє, а в лівій тримає відкрите Євангеліє. Під рамкою підпис гравера «МЧ». На
іншій однобічній дошці (Інв. № ХП-31) такого ж самого розміру зображена Богоро-
диця на хмарах в оточенні херувимів з гілкою у правій руці і дитиною на лівій руці.
Дитина тримає в руках державу. Підпис гравера «МЧ». Ці копії київських гравюр
були надруковані у чернігівському виданні «Правило к причащению» 1745 р.
Збереглися ще три мідні дошки з гравіруванням з одного боку. На одній з них (Інв.
№ ХП-28) розміром 17 х 15 см зображена свята великомучениця Варвара зі своїми
атрибутами – в лівій руці чаша, в правій – хрест і гілка, а під ногами меч. На іншій
дошці (Інв. № ХП-29) розміром 16 х 14,5 см представлений євангеліст Іоанн Богослов
всередині приміщення пише гусячим пером. У дзьобі орла висить чорнильниця. Одна
дошка виділяється тим, що має гравіроване зображення рамки для титульного аркуша
книги розміром 20 х 15 см. Інв. № Х-169. Угорі – Трійця, Справа – великомучениця
Варвара, зліва – Пророк Ілля. Нижче постаті Антонія і Феодосія Печерських.
Усі одинадцять дощок мають задовільний стан збереженості, деякі зігнуті, ма-
ють забруднення і вкриті патиною. Гравірування на дошках виконували Никодим
Зубрицький, Іван Зорицький, Яків Таляревський (Іліодор), Михайло Чернявський
(«МЧ»). На нашу думку, дошки без підпису гравера із зображеннями Богородиці
з деревами виконані у другій половині 1696 р. Лаврентієм Крщоновичем. Дошка з
20 Сіверянський літопис
портретом-панегіриком М. В. Борковського гравірована Н. Зубрицьким між 1702 і
1724 роками. Всі мідьорити виконані в техніці різцевої гравюри на міді.
Як уже згадувалось, під час археологічних розкопок 1992 – 2001 років навпроти
Іллінської церкви віднайдено залишки великого будинку з дерева та дещо пізнішо-
го приміщення. На підлозі малої кліті (комори) будинку були знайдені фрагменти
мідних дощок (кліше) для друку. Всі фрагменти мають невеликі розміри – від 4 х 4
см до одного квадратного сантиметра. Товщина їх близько 1 мм, лише 4 фрагменти
завтовшки до 2 мм. Уламки зігнуті, мають тріщини і належать кільком дошкам.
Здебільшого гравірування виконано з обох боків. Місцями збереглися сліди паяння
оловом. Вісім фрагментів збереглося від дошки, з одного боку якої було зображен-
ня Богоматері, а з другого – алегорична композиція. Автори статті про результати
згаданих розкопок зазначили, що за всіма ознаками – це образ чудотворної ікони
чернігівської «Іллінської Богоматері». Але ці ознаки не називаються. Згадується, що
чудотворна ікона чернігівської «Іллінської Богоматері» 1658 р. мала багато живопис-
них копій та графічних відтворень. І це теж свідчить про те, що на цьому фрагменті
якраз є зображення ікони «Іллінської Богоматері». На зворотному боці зафіксовано
зображення євангеліста Іоанна Богослова разом із цитатами тексту об’явлення. Збе-
реглось також кілька інших фрагментів дощок. На деяких з них, мабуть, зображення
євангелістів. Автори публікації висловили думку про близькість гравірування цих
фрагментів до зображень на дошках із колекції Чернігівського історичного музею
імені В. В. Тарновського. Найближча схожість помітна з творами І. Щироцького
(мабуть, І. Щирського). З посиланням на працю Т. Н. Каєнєвої зроблено висновок
про те, що у друках ці гравюри невідомі. Можливо, вони призначались для панегіри-
ків або малотиражних видань, які не збереглися. А може, саме через пошкодження
вони не були надруковані [17]. Варто зауважити, що наявність багатьох «списків»
(копій) і графічних зображень чудотворної ікони чернігівської «Іллінської Бого-
матері» 1658 р. не може свідчити про те, що на одному з фрагментів бачимо саме цю
знамениту ікону із Чернігова. Щоб говорити про це, необхідно мати уявлення про
іконографічну схему ікони. Залишки композиції не дають жодної підстави для від-
творення первісного зображення і стверджувати, що це саме «Іллінська Богоматір».
Жодне відоме графічне зображення ікони не збігається з віднайденим фрагментом.
Хоча не можна відкидати таку можливість остаточно.
Д. А. Ровинський зазначив свого часу, що найбільше мідних дощок, з яких мож-
на робити відбитки, у другій половині ХІХ ст. знаходились у Академії мистецтв у
Петербурзі. Серед них були дошки чернігівської друкарні, подаровані біля 1880 р.
Академії мистецтв чернігівським єпископом. Їх кількість і сюжети зображень не на-
зивались [14, С. 313, 314, 325, 326]. На той час чернігівським єпископом був Серапіон
Маєвський. Подальша доля згаданих дощок із Чернігова невідома.
Гравірувальні мідні дошки чернігівської друкарні ХVІІ – ХVІІІ століть, які
збереглися до наших днів, дають змогу повніше представити діяльність граверів і
друкарів минулих століть.
1. Адруг А. К. Живопис Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть
/ Анатолій Адруг. – Чернігів: Чернігівський ЦІНІ, 2013. – 182 с. : іл.
2. Александрович В. Портрет Михайла Васильовича Борковського / В. А. // Укра-
їнський портрет ХVІ – ХVІІІ ст. : Каталог-альбом. – К. Артанія Нова, 2004.–С.308.
4. Жолтовський П. М. Графіка / П. М. Жолтовський // Історія українського
мистецтва. – В 6 Т. –К., 1968. – Т. 3. – С. 284 – 318.
5. Звездина Ю. Н. Отражение Азовской победы в аллегорических клеймах иконы
«Богоматерь Ильинская Черниговская» 1696 г. / Ю. Н. Звездина // «Воинство зем-
ное – воинство небесное». Материалы ХVІІІ Всероссийской научной конференции
памяти Святителя Макария. Посвященная 65-летию Великой Победы. – Можайск,
2011. – Вып. ХVІІІ. – С. 226 – 234.
6. Каталог выставки Археологического съезда в г. Чернигове / Под ред. П. М.
Сіверянський літопис 21
Добровольского. – Чернигов: типография губернского правления, 1908. – С. 13 – 16.
(відділ стародруків).
7. Картины церковной жизни Черниговской епархии из ІХ вековой ее истории.
– К. : Фото-лито-типография «С. В. Кульженко», 1911. – 207 с. : ил.
8. . Кривошея В. Козацький уряд Гетьманщини / Володимир Кривошея // Україна
– козацька держава. Ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітли-
нах / керівник проекту, автор-упорядник, художник, фотограф, мистецтвознавець
В. В. Недяк. – 2-е вид., доповнене і доопрацьоване. – К. : Емма, 2007. – С. 609.
С. 582 – 605.
9. Куценко Т. Маловідомі гравюри на міді чернігівської друкарні кінця ХVІІ –
початку ХVІІІ століть / Тетяна Куценко // Записки наукового товариства імені Т. Г.
Шевченка: Праці комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. – Львів, 1998. – Т.
ССХХХVІ. – С. 447 – 456.
10. Митці України: Енцикл. довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – К. : УЕ, 1992.
– 848 с.
11. . Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник / Вадим Львович Мод-
залевский. – К. : Типография Т-ва Г. Л. Францкевича и К, 1908. – Т. 1. – 519 с. : ил.
12. Описание вещественных и письменных памятников Черниговского Епар-
хиального Древлехранилища. Отдел ІV. Гравировальные доски, клише, печатки и
прочее // Сборник Черниговского Епархиального Древлехранилища. – Чернигов,
1908. – Вып. 1. – С. 43 – 50.
13. Петров Н. И. Старинные южнорусскія гравировальныя доски типографий
Киево – Печерской, Ильинской Черниговской и Почаевской / Н. И. Петров // Ис-
кусство в Южной России. Графика. Живопись. Художественная промышленность.
– К., 1914. – № 3 – 4. – С. 89 – 96. (По Чернигову С. 93 – 94).
14. Подробный словарь русских граверов ХVІ – ХІХ вв. / Составил Д. А. Ро-
винский (Посмертное издание). Со многими цинкографиями в тексте. – СпБ, 1895.
– 806 с. : ил.
15. Попов П. М. Матеріали до словника українських граверів / Павло Попов. – К.,
1926. – 139 с. : іл.
16. Радишевський Р. П. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого
бароко / Ростислав Радишевський, Володимир Свербигуз. – К. : Видавничий центр
«Просвіта», 2006. – 552 с. : іл.
17. Руденок В. Я. Нові дані про чернігівське друкарство часів Лазаря Барановича
/ В. Я. Руденок, І. М. Ігнатенко // Могилянські читання 2001 року: Збірник наукових
праць. – К., 2002. – С. 173 – 179.
18. Українська графіка ХІ – початку ХХ ст. : Альбом / Автор-упорядник
А. О. В’юник. – К. : Мистецтво, 1994. – 328 с. : іл.
Статья посвящена гравировальным медным доскам черниговской типографии
ХVІІ – ХVІІІ столетий, которые сохранились до наших дней.
Ключевые слова: Чернигов, типография, гравировальные доски.
The article is devoted to engraving copper plates of typography of Chernihiv ХVІІ – ХVІІІ
centuries, have saved to the present day.
Keywords: Chernihiv, printing, engraving plate
|