Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І

У статті на основі аналізу «Положення про способи покращення становища духовенства» 1829 р. схарактеризовано перший етап реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління імператора Миколи І. Доведено, що заходи уряду в цьому напрямку, відображаючи дух миколаївської доби,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Приходьон, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2014
Schriftenreihe:	Сiверянський лiтопис
Schlagworte:	Розвідки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82544
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І / О. Приходьон // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 6. — С. 285-289. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-82544
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-825442015-06-02T03:02:13Z Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І Приходьон, О. Розвідки У статті на основі аналізу «Положення про способи покращення становища духовенства» 1829 р. схарактеризовано перший етап реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління імператора Миколи І. Доведено, що заходи уряду в цьому напрямку, відображаючи дух миколаївської доби, мали переважно консервативний характер і не повною мірою відповідали вимогам часу. В статье на основе анализа «Положения о способах улучшения положения духовенства» от 1829 г. дана характеристика первого этапа реформирования системы духовного образования в Российской империи во время правления императора Николая І. Доказано, что мероприятия правительства в этом направлении, отражая дух николаевской эпохи, были преимущественно консервативны и не полностью отвечали требованиям времени. The article presents the analysis of the first stage of reforms in the system of theological education in the Russian Empire during Nicholas I’s rule grounding on «The Regulations on Endeavour to Improve the Position of the Clergy». The author argues that governmental activities in this direction reflected the spirit of the Nicholas I’s era and were mainly conservative in character. It is stated that the reforms did not meet the needs of the time entirely. 2014 Article Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І / О. Приходьон // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 6. — С. 285-289. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82544 2-472:94(47)«1825-1850» uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки Розвідки
spellingShingle	Розвідки Розвідки Приходьон, О. Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І Сiверянський лiтопис
description	У статті на основі аналізу «Положення про способи покращення становища духовенства» 1829 р. схарактеризовано перший етап реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління імператора Миколи І. Доведено, що заходи уряду в цьому напрямку, відображаючи дух миколаївської доби, мали переважно консервативний характер і не повною мірою відповідали вимогам часу.
format	Article
author	Приходьон, О.
author_facet	Приходьон, О.
author_sort	Приходьон, О.
title	Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І
title_short	Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І
title_full	Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І
title_fullStr	Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І
title_full_unstemmed	Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І
title_sort	перші спроби реформування системи духовної освіти в російській імперії за доби правління миколи і
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Розвідки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82544
citation_txt	Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І / О. Приходьон // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 6. — С. 285-289. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT prihodʹono peršísprobireformuvannâsistemiduhovnoíosvítivrosíjsʹkíjímperíízadobipravlínnâmikolií
first_indexed	2025-07-06T09:10:07Z
last_indexed	2025-07-06T09:10:07Z
_version_	1836888106527096832
fulltext	Сіверянський літопис 285 УДК 2-472:94(47)«1825-1850» Олена Приходьон. ПЕРШІ СПРОБИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДУХОВНОЇ ОСВІТИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ ЗА ДОБИ ПРАВЛІННЯ МИКОЛИ І Стаття виконана в рамках держбюджетної теми №4-2012 «Російська імперія у ХІХ – на початку ХХ ст.: механізми взаємодії влади та суспільства (Регіональний аспект)», яка розробляється кафедрою всесвітньої історії Чернігівського національ- ного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. У статті на основі аналізу «Положення про способи покращення становища духо- венства» 1829 р. схарактеризовано перший етап реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління імператора Миколи І. Доведено, що заходи уряду в цьому напрямку, відображаючи дух миколаївської доби, мали переважно консервативний характер і не повною мірою відповідали вимогам часу. Ключові слова: Російська православна церква, Святіший Синод, Микола І, духо- венство, духовна освіта, митрополит Філарет (Дроздов). У Російській імперії православна церква була тим механізмом, за допомогою якого держава впливала на суспільну думку, тому питання виховання і навчання нового покоління священиків займали чільне місце в політиці російських імператорів. Доба правління Миколи І не стала винятком, тож не дивно, що питання духовної освіти в Російській імперії ніколи не втрачало своєї наукової актуальності й завжди цікавило дослідників [1–7; 12; 13; 15; 16; 18; 19; 21]. Незважаючи на це, стан духовної освіти в Російській імперії у другій чверті ХІХ ст. висвітлений в історіографії фрагментарно, що зумовлює актуальність подальших студій у цьому напрямку. Доба Миколи І носила відчутний відбиток особистості монарха. Його погляди на завдання освіти визначалися практичними міркуваннями. У всіх сферах управління та суспільного життя він прагнув запровадити військовий порядок, дисципліну, одно- типність. Це означало, що завдання школи полягало передусім у передачі учням знань, яких було б достатньо для виконання у майбутньому службових обов’язків. Духовна школа мала формувати у майбутніх священиків однотипну шаблонну свідомість, бо, крім вчення церкви та канонічних правил, у духовній сфері не допускались жодні інші точки зору [19, т. 1, с. 17–18; 17, с. 226]. Уже під час коронації у 1825 р. присутнім на ній церковним ієрархам Микола І висловив думку про те, щоб був виданий такий підручник Закону Божого, який мож- на було б використовувати в усіх школах, у першу чергу – у військових навчальних закладах, а також, щоб був створений Катехізис з точним викладом вчення право- славної церкви з усіх питань віри та моралі [39, с. 484]. Наступного року у відповідь на «высочайшее повеление» імператора Миколи І від 17 червня 1826 р. «О средствах против недостатка в достойных священниках» Московський митрополит Філарет (Дроздов) представив Святішому Синоду «свое особое мнение» [43, т. 2, с. 156–170], в якому наголошував, що причиною наявних не- © Приходьон Олена Юріївна – кандидат історичних наук, старший викладач кафедри всесвітньої історії Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. 286 Сіверянський літопис доліків є перш за все «недостаток приличного воспитания» [43, т. 2, с. 157]. Оскільки у багатьох єпархіях семінарії виникли нещодавно, чимало священиків, котрі отримали лише домашню або паламарську освіту, відтак «кто уже находится в сане священни- ка, хотя с недостатками, но без преступлений, случай заменить его достойнейшим получается не иначе, как глубокою старостию или смертию его» [43, т. 2, с. 157]. Крім того, навчальний процес у семінаріях, на думку митрополита, не відповідав потребам часу й не приносив користі для майбутнього священика. Так, замість іспитів у семі- наріях часто практикувались диспути, «отсюда склонность [у семінариста. – О.П.] к спорам часто соблазнительным и никогда не полезным для народа» [43, т. 2, с. 158]. Для викладання нових предметів інколи не вистачало ні підручників, ні викладачів, а «некоторые наставники в деле своем еще новы, и преподаваемы ими уроки были не в довольном совершенстве» [43, т. 2, с. 159]. Філарет також висловив пропозиції щодо вдосконалення навчання у духовних навчальних закладах, зокрема, вважав за необхідне дозволити викладати богослов- ські предмети російською мовою, заохотити здібних авторів підготувати підручники доступною для розуміння мовою, змінити навчальні програми так, щоб «учение на- чинало ближе приспособляться к действительным потребностям времени и будущего служения наставляемых» [43, т. 2, с. 159]. Проводячи влітку того ж таки 1826 р. ревізію навчальної частини Московської духовної академії, митрополит Московський від- значив: «не могу сказать, чтобы я нашел оный [ход учения. – О.П.] в восхождении к совершенству в сравнении с прежним состоянием академии» [43, т. 2, с. 141]. Таким чином, митрополит Філарет (Дроздов) на початку правління нового імператора ви- знавав необхідність бодай часткового реформування духовних навчальних закладів. Указом від 11 січня 1828 р. імператор доручив Святішому Синоду розробити проект заходів щодо підвищення успішності освіти вихідців з духовного стану та рівня матеріальної забезпеченості парафіяльного духовенства. Відтак указом від 6 грудня 1829 р. було затверджено «Положення про способи покращення становища духовенства» [14], в якому відзначались позитивні зрушення, спричинені освітньою реформою 1808–1814 рр., зокрема, зростання чисельності учнів духовних училищ, а відтак і освічених священиків. Один з розділів цього Положення був присвячений розподілу на місця служіння випускників духовних училищ. Зокрема, єпархіальному начальству наказувалось висвячувати у священницький сан по можливості лише ви- пускників духовних семінарій або академії [14, §1]. Висвячувати у священики осіб без відповідної освіти, але «с усердием и добрым разумением поучающих в Слове Божием, одобряемых в поведении и имеющих не менее 30 лет от рождения» [14, §3] дозволялося лише у крайніх випадках, зокрема, тоді, коли не знайдеться випускника семінарії чи академії без місця [14, §2]. У Положенні вказувалося на те, що для за- міщення посади священика має бути встановлений віковий ценз не менше 30 років, з цією метою «к слушанию высших наук, как то философия и богословие, допускаемы были ученики достаточно наставленные в приготовительных науках, а дети незрелого учения и возраста удерживаемы были в низших классах» [14, §7]. Цю норму давно відстоював і митрополит Філарет (Дроздов) [43, т. 2, с. 230–231]. Положення передбачало, що випускники семінарій, які не отримали парафії, продовжували перебувати під наглядом семінарії, а позбавлені засобів до існування залишались на її утриманні доти, доки не отримають місця, «дабы вернее употребить сие время на дальнейшее образование себя и на приготовление к будущему своему служению» [14, §5]. Переважне право висвячення у священики і вибір парафії нада- валось випускникам академій, які відзначились «учением и благонравием»[14, §4]. Випускникам духовних навчальних закладів за рахунок синодальних Біблейських сум надавались у пожиттєве користування Святе Писання та інші книги, а Синод мав скласти перелік книг, які мали знаходитись у кожній церкві [14, §6], чим було започатковувано створення церковних бібліотек. Крім того, Положення встановлю- вало обов’язкове відпрацювання чотирирічного терміну для тих випускників, котрі навчалися у духовних навчальних закладах коштом духовного відомства, але після їх закінчення не захотіли приймати сан. Ті ж, хто не бажав відпрацьовувати вказаний строк, мали повідомити про свій намір не пізніше, ніж після проходження половини Сіверянський літопис 287 семінарського курсу; надалі такі особи втрачали право на утримання за рахунок на- вчального закладу [14, §8]. Указ містив особливі вказівки щодо дітей духовенства, котрі не отримали освіту в духовних училищах через бідність, неуважність батьків або «по причине слабых способностей». Такі діти мали бути «наставляемы родителями и родственниками в чтении и пении, в Катехизисе и Церковном Уставе», ті ж, освітою яких батьки не займалися, мали бути відправлені до повітових чи парафіяльних училищ. Все це мало здійснюватись під контролем єпархіальних архієреїв через благочинних. Тих же учнів, котрі й після таких заходів «по неспособности или не- склонности» до навчання виявилися неготовими займати церковні посади, відсилали до губернських управ «для избрания другого рода жизни» [14, §9]. Крім того, указ від 6 грудня 1829 р. наголошував на необхідності перегляду і доповнення Статутів духовних училищ 1808–1814 рр. [14, п. 1], а також розробки нових штатів семінарій відповідно до того, що учні, котрі у парафіяльних та повітових училищах навчалися коштом батьків, у семінаріях будуть продовжувати навчання і утримуватись за рахунок держави [14, п. 2]. У 1830 р. митрополит Філарет (Дроздов) направив імператору записку, в якій за- значав, що Державна Рада виключила з проекту, підготовленого Святішим Синодом, деякі положення, а інші навпаки доповнила на власний розсуд, і саме такий, відреда- гований Державною Радою варіант, був затверджений імператором 6 грудня 1829 р. як «Положення про способи покращення становища духовенства». Так, митрополит наголосив, що Державна Рада ліквідовувала державні дотації на отримання освіти дітьми духовенства у навчальних закладах нижчих ступенів і вводила навчання у по- вітових і парафіяльних училищах за рахунок батьків як загальне правило, що стане непосильним тягарем для бідного духовенства [43, т. 2, с. 275]. Але, на нашу думку, законодавець мав на увазі те, що учні, котрі навчалися в училищах коштом батьків, продовжувати навчання у семінаріях обов’язково будуть за державний рахунок. Вод- ночас Філарет (Дроздов) відзначив, що утримувати усіх без винятку семінаристів за рахунок держави є «избыточествующей щедростью… не нужно и не полезно, об- ременительно для училищного хозяйства» [43, т. 2, с. 275], оскільки багато з них під час навчання живуть вдома або ж у родичів і не потребують державного утримання. До того ж, керівництво семінарій не завжди мало змогу надати житло усім учням, адже їх чисельність іноді сягала від 400 до 700 осіб. Митрополит наголосив також на тому, що Положення 1829 р. містить певні казуси. Так, п.2 надавав усім без винятку учням державне утримання, а параграф 8 позбав- ляв державного забезпечення тих семінаристів, котрі не бажали після її закінчення приймати духовний сан [43, т. 2, с. 275–276]. Але, на нашу думку, зазначені норми не суперечать одна одній, оскільки учні позбавлялись утримання за семінарський кошт не повністю, а лише на другу половину навчального курсу, після їх відмови служити після завершення навчання у духовному відомстві. Крім того, навчання для них залишалося безкоштовним – держава лише припиняла фінансувати їхнє проживання і харчування в семінарії. Та й таке обмеження фінансування видається доволі справедливим, адже надавати освіту й утримувати тих учнів, котрі потім не будуть служити за фахом, є невиправданою витратою бюджетних коштів. Філарет (Дроздов) відзначив, що Державна Рада допустила помилку при під- готовці зазначеного Положення, некоректно зафіксувавши норму, яку містив під- готовлений Синодом проект: замість того, аби дозволити єпархіальному начальству самому розподіляти випускників семінарій на місця служіння і заборонити випус- кникам-відмінникам самостійно обирати парафію, Державна Рада вчинила навпаки, перетворивши виняток у правило. Зрештою це могло призвести до того, що виникнуть труднощі із заміщенням бідних чи віддалених парафій. Також митрополит наголосив на відсутності у Положенні норми, яка б підтверджувала головування в духовних училищах єпархіального начальства, оскільки деякі архієреї розцінили запрова- дження управління зазначеними навчальними закладами відповідно до Статутів як обмеження власних управлінських повноважень [43 т. 2, с. 277–279]. Таким чином, деякі норми указу 1829 р. духовенство в особі митрополита Філа- рета (Дроздова) розкритикувало, відзначивши їх невідповідність підготовленому 288 Сіверянський літопис Синодом проекту. Вже сам факт ухвалення цього указу свідчив про неприйняття Миколою І освітньої реформи 1808–1814 рр., проведеної його попередником на престолі імператором Олександром І. Порівнюючи становище духовних навчальних закладів після реформи 1808–1814 рр. і в перші роки правління Миколи І, Філарет (Амфітеатров), тоді ще єпископ Рязанський, писав Філарету (Дроздову): «На духов- ные училища смотрю я как на прекрасное растение, которое, благодатию Божиею и милостию монаршею было согреваемо и поливаемо, начинало только расцветать и обещало обильный плод, но вдруг засуха. Бог весть, откуда повеял засушительный ветр, и когда он перестанет, и что будет с сим растением» [23, с. 124]. Прийняття 1829 р. «Положення про способи покращення становища духовенства» стало першим кроком Миколи І в реформуванні системи духовної освіти, але на кардинальні зміни імператор не наважився: нововведення були поступові й стосувалися конкретних питань. Однак було зрозуміло, що реформування системи духовної освіти в дусі нового імператора-консерватора і відповідно до його бачення навчального процесу як такого, що характеризувався б однотипністю, шаблонністю викладання з метою формування такої ж свідомості, триватиме й надалі. 1. Благовидов Ф.В. Деятельность русского духовенства в отношении к народному образованию в царствование императора Александра ІІ / Ф.В. Благовидов – Казань: тип. Имп. Ун-та, 1891. – 374, IV с. 2. Богемская Н.Н. Реформа системы образования Русской равославной церкви и ее влияние на последующую деятельность духовенства (1860–1880 гг.): дисс. … канд. ист. наук: 07.00.02 / Н.Н. Богемская. – СПб., 2004. – 250 с. 3. Вишленкова Е. Духовная школа в России первой четверти ХІХ века / Елена Вишленкова. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1998. – 184 с. 4. Герасимова Н.Е. Среднее духовное образование в Ярославской и Костромской губерниях во второй половине XIX – нач. XX в.: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02 «Отечественная история» / Н.Е. Герасимова. – Ярославль, 2001. – 28 с. 5. Глубоковский Н.Н. По вопросам духовной школы (средней и высшей) и об Учебном комитете при Святейшем Синоде / Н.Н. Глубоковский. – СПб.: Синодальная тип, 1907. – 148, [8] с. 6. Елисеев Г.З. Из далекого прошлого двух академий / Г.З. Елисеев // Вестник Европы. – 1891. – №1. – С. 289–311. 7. Знаменский П.В. История Казанской духовной академии за первый (дорефор- менный) период ее существования (1842 – 1870-е годы): в 3-х вып. / П.В. Знаменский. – Казань, 1891–1892. Вып. 1. – 1891. – 381 с. Вып. 2. – 1892. – 593 с. Вып 3. – 1892. – 467 с. 8. Знаменский П.В. Основные начала духовно-училищной реформы Александра I / П.В. Знаменский. – Казань: Тип. Имп. ун-та, 1878. – 42 с. 9. Именной, данный Синоду от 6 декабря 1829 г., Указ Об усилении вящих спо- собов к образованию духовного юношества и к обеспечению церковных причтов в безбедном содержании // Полное собрание законов Российской империи. – Собрание ІІ. – Т. ІV. – СПб.: В типографии ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – №3323. 10. Материалы для истории учебных реформ в России в XVIII–XIX вв. / Сост. С. Рождественский. – СПб.: б.м., 1910. – 413 с. 11. Морошкин М.Я. Материалы для истории православной церкви в царство- вание императора Николая I / под ред. Н.Ф.Дубровина: в 2 ч. / М.Я. Морошкин // Сборник Императорского Русского исторического общества. – СПб.: Типография Товарищества «Общественная польза», 1902. – Вып. 113. Ч. 1. – 1902. – 468 с. Ч. 2. – 1902. – 404 с. Сіверянський літопис 289 12. Никольский Н.М. История русской церкви / Н.М. Никольский. – 3-е изд. – М.: Издательство политической литературы, 1983. – 448 с. 13. Осипов О.В. Церковно-приходские школы Оренбургской епархии (1864–1917) / О.В. Осипов. – Челябинск: Челябинский гос. педагог. университет, 2004. – 261 с. 14. Письма духовных и светских лиц к митрополиту Московскому Филарету (с 1812 по 1867 гг.) / А.Н. Львов. – СПб: Типография А.П. Лопухина, 1900. – 700 с. 15. Преображенский И.В. Духовенство и народное образование / И.В. Преобра- женский. – СПб.: Тип. СПб. акц. общ. печ. дела в России Е. Евдокимов, 1900. – 97 с. 16. Скалой В. Духовенство и народная школа / В. Скалой // Русская мысль. – 1885. – №3. – С. 155–180. 17. Смолич И.К. История Русской Церкви. 1700–1917 / И.К. Смолич // Макарий (Булгаков). История Русской Церкви: в 9 т. / Макарий (Булкагов) – М., 1995–1997. Т.8. – Ч.1. – 1996. – 799 с. 18. Сушко А.В. Духовные семинарии в России (до 1917 г.) / А.В. Сушко // Вопросы истории. – 1996. – № 11–12. – С. 107–113. 19. Титлинов Б.В. Духовная школа в России в XIX веке: в 2 т. / Б.В. Титлинов. – Вильно: Типография «Артель печатного дела», 1908–1909. Т.1: Время Комиссии Духовных училищ. – Ч.1–2. – 1908. – 383 с. Т.2: Протасовская эпоха и реформы 60-х годов. – Ч.1–2. – 1909. – 421 с. 20. Филарет (Дроздов) митр., Собрание мнений и отзывов Филарета, митрополита Московского и Коломенского по учебным и церковно-государственным вопросам / Под ред. Саввы, архиепископа Тверского и Кашинского: в 5. т. / митр. Филарет (Дроздов). – СПб., 1885–1887. Т.1. – 1885. – 510, ХІІ с. Т.2. – 1885. – 486, Х с. Т.3. – 1885. – 600, ХV с. Т.4. – 1886. – 613, ХІІІ с. Т.5. – 1887. – 1034, ХV с. 21. Ципляк Н.О. Чернігівська духовна семінарія у соціокультурному та громадсько- му житті Північного Лівобережжя (кінець XVІІІ – початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Н.О. Ципляк – Чернігів, 2012. – 20 с. Елена Приходен ПЕРВЫЕ ПОПЫТКИ РЕФОРМИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ ДУХОВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ ВО ВРЕМЯ ПРАВЛЕНИЯ НИКОЛАЯ І В статье на основе анализа «Положения о способах улучшения положения духо- венства» от 1829 г. дана характеристика первого этапа реформирования системы духовного образования в Российской империи во время правления императора Нико- лая І. Доказано, что мероприятия правительства в этом направлении, отражая дух николаевской эпохи, были преимущественно консервативны и не полностью отвечали требованиям времени. Ключевые слова: Русская православная церковь, Святейший Синод, Николай І, духовенство, духовное образование, митрополит Филарет (Дроздов). Olena Prykhodon THE FIRST ATTEMPTS TO REFORM THE SYSTEM OF THEOLOGICAL EDU- CATION IN THE RUSSIAN EMPIRE DURING NICHOLAS I’S REIGN The article presents the analysis of the first stage of reforms in the system of theological education in the Russian Empire during Nicholas I’s rule grounding on «The Regulations on Endeavour to Improve the Position of the Clergy». The author argues that governmental activities in this direction reflected the spirit of the Nicholas I’s era and were mainly conser- vative in character. It is stated that the reforms did not meet the needs of the time entirely Keywords: Russian Orthodox Church, Most Holy Synod, Nicholas I, clergy, theological education, Metropolitan Filaret (Drozdov).

Перші спроби реформування системи духовної освіти в Російській імперії за доби правління Миколи І

Institution

Ähnliche Einträge