Цивілізаційний вибір Володимира Святого

Цивілізаційний вибір Володимира Святого

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2015
1. Verfasser: Толочко, П.П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Schriftenreihe:Вісник НАН України
Schlagworte:
Загальні збори НАН України
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82667
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Цивілізаційний вибір Володимира Святого / П.П. Толочко // Вісн. НАН України. — 2015. — № 5. — С. 38-41. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-82667
record_format dspace
spelling irk-123456789-826672015-06-06T03:01:25Z Цивілізаційний вибір Володимира Святого Толочко, П.П. Загальні збори НАН України 2015 Article Цивілізаційний вибір Володимира Святого / П.П. Толочко // Вісн. НАН України. — 2015. — № 5. — С. 38-41. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82667 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Загальні збори НАН України
Загальні збори НАН України
spellingShingle Загальні збори НАН України
Загальні збори НАН України
Толочко, П.П.
Цивілізаційний вибір Володимира Святого
Вісник НАН України
format Article
author Толочко, П.П.
author_facet Толочко, П.П.
author_sort Толочко, П.П.
title Цивілізаційний вибір Володимира Святого
title_short Цивілізаційний вибір Володимира Святого
title_full Цивілізаційний вибір Володимира Святого
title_fullStr Цивілізаційний вибір Володимира Святого
title_full_unstemmed Цивілізаційний вибір Володимира Святого
title_sort цивілізаційний вибір володимира святого
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate 2015
topic_facet Загальні збори НАН України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82667
citation_txt Цивілізаційний вибір Володимира Святого / П.П. Толочко // Вісн. НАН України. — 2015. — № 5. — С. 38-41. — укр.
series Вісник НАН України
work_keys_str_mv AT toločkopp civílízacíjnijvibírvolodimirasvâtogo
first_indexed 2025-07-06T09:17:00Z
last_indexed 2025-07-06T09:17:00Z
_version_ 1836888537967886336
fulltext 38 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 5 ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР ВОЛОДИМИРА СВЯТОГО Вельмишановні колеги! Як кажуть наші діаспорні брати-українці, я хочу, щоб ви «від- пружилися» від проблем сьогодення і звернулися до історич- них подій тисячолітньої давності. У цьому році виповнюється 1000 років від дня смерті Володимира Святого, Володимира Святославовича. Це була постать гігантська не лише за європейським масшта- бом, а й навіть за світовим. Він узяв країну, яка вже охоплювала весь східнослов’янський обшир — від новгородської півночі до київського півдня, від Карпат до Волго-Окського межиріччя. Країна була велика, але вразлива з півдня, де межувала зі сте- повими кочовиками, які здійснювали напади на східно сло в’ян- ські землі. За часів Володимира Святославовича це були пече- ніги. І з цією загрозою потрібно було щось робити. Коли Воло- димир прийшов із Новгорода в Київ, він найперше сказав: «Се не добро есть, мало городов около Киева». І почав ставити горо- ди по Трубежі, по Острі, по Росі і по Сулі. По суті по всій пів- денній частині східнослов’янського світу, яка була вразливою і яку треба було огородити богатирськими заставами, описани- ми в давньоруських билинах. Цих богатирських застав було поставлено близько півсотні. Потенціалу Південної Русі для цього не вистачало, тож Володимир зібрав сили з усієї Київ- ської Русі і населив ці міста словенами, кривичами, в’ятичами, чуддю і багатьма іншими племенами. Так було зроблено захис- ний редут проти навали печенігів. Разом із фортецями він будував і лінію укріплень, так зва- ні Змієві вали. Це глибокий рів з високим валом, щось поді- бне до того, що сьогодні наші можновладці хочуть поставити між Україною і Росією. На превеликий жаль, цей захід не був продуктивний, оскільки жодного разу Змієві вали не викона- ли своєї функції. Будівництво південних фортець відбувалося паралельно з розбудовою Києва. Володимир звів потужну фор- тецю, що займала площу близько 10 га і фактично охоплювала все місто, створив презентабельний міський центр, де розташо- ТОЛОЧКО Петро Петрович — академік НАН України, директор Інституту археології НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 5 39 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ вувалися князівські плаци і, пізніше, Десятин- на церква. Інша проблема, яку він вирішував упро- довж усього свого життя, — як жити далі Русі? З якою ідеологією? Язичницька країна, в якій палають вогнища перед ідолами і приносяться жертви численним богам... Володимир розумів, що далі так жити не можна. На нараді зі сво- їм оточенням він сказав, що згоден прийняти християнство, і запитав своїх бояр: «Где креще- ние примем?». Йому відповіли: «Где тебе любо, князь». І виявилося, що «любо» Володимиру було прийняти хрещення в Херсонесі, Корсу- ні — нинішньому Севастополі. Він пішов туди походом, узяв місто в облогу, перекрив воду, що йшла з колодязів, і зрештою місто здалося. Однак була домовленість із візантійськими ім- ператорами, що в Херсонес прибуде принцеса Анна, з якою він має одружитися. Імператори зволікали, тоді він послав гінців і сказав, якщо ви не поспішите з відправленням Анни в Хер- сонес, я зроблю з вашою столицею Констан- тинополем те саме, що зробив з Херсонесом. Зрештою, нічого поганого він не зробив, він просто його взяв. І тоді царі послали принцесу Анну. У Херсонесі відбулося і хрещення Воло- димира, і вінчання з візантійською принцесою. У тодішньому світі це була надзвичайна подія, оскільки візантійські імператори вважалися помазаниками божими і відмовляли всім, хто претендував на руку порфірородної царівни. Володимир домігся цього і таким чином «під- рівнявся» з візантійськими імператорами. Це була надзвичайно резонансна й важлива подія і для нашої вітчизняної історії, і для історії всіх східних слов’ян. Прийняття віри для Володимира було не стільки явищем віросповідання, скільки яви- щем законотворчим. Він здобував закон для своєї країни. І коли до нього приходили гінці- місіонери з різних країн, він найперше питав: «Что есть закон ваш?». Не «что есть вера ваша», а «что есть закон ваш». Коли Воло- димир вирішував, чи прийняти візантійське православ’я, йому казали, що якби був поганий закон візантійський, то «не приняла бы его баб- ка твоя Ольга, а она была мудрейшая из всех Плінфа з Десятинної церкви з князів- ським знаком Володимира Срібники і златники часів Володимира з написами «Владимир на столе, а се его зла- то» і «Владимир на столе, а се его сребро» человеков». Власне кажучи, йшлося про спосіб життя, оснований на традиціях візантійсько- го християнства, де вже були чіткі закони, і це мало велике значення. По суті Володимир Святославович зробив цивілізаційний вибір на наступне тисячоліття. І коли я чую від попе- 40 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 5 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ редньої чи сьогоднішньої влади, що Європа — наш цивілізаційний вибір, я не можу збагнути змісту цього гасла. А як бути з цивілізаційним вибором Володимира? Невже ми його відки- немо? Після того, як Володимир повернувся в Київ, він збудував Десятинну церкву. За на- вали Батия церкву було зруйновано. Два з п’яти наших президентів мали намір її відно- вити, бо доки не відновиться Десятинна церк- ва, нібито не відродиться й Україна. Ми нама- галися пояснити, що ці явища абсолютно не пов’язані між собою, але нас усе одно змусили провести археологічні розкопки. Ми провели їх у співдружності з архітекторами із санкт- петербурзького Ермітажу, найкращими спеці- алістами з давньоруської археології. Ми розко- пали церкву повністю, знайшли багато нових матеріалів. Між іншим, потужні фундаменти ще лежать у землі. На особливу увагу заслуго- вує князівський знак Володимира Святосла- вовича, виявлений на плінфі — цеглі, з якої в 989—996 рр. було зведено Десятинну церкву. Коли ми сьогодні говоримо про герб України, то кажемо, що це герб часів Київської Русі. На- справді у Київської Русі не було єдиного гер- ба, були князівські знаки. У Володимирового батька був двозубець, у Володимира — тризу- бець, у Ярослава — його модифікація. Було знайдено великі фрагменти фресково- го опорядження стін Десятинної церкви, які потім реставрували в лабораторних умовах, деталі капітелей, монети. Володимир ство- рив власну монетну систему, почав карбувати власні монети — срібники і златники з напи- сами «Владимир на столе, а се его сребро» і «Владимир на столе, а се его злато». До того розмінною монетою були арабські дирхеми. Пізніше власні монети карбували Святополк і Ярослав. За часів Володимира карбування мо- нет не було дуже масштабним, однак воно за- свідчувало, що держава та її економіка міцно стоять на ногах. Загалом є десять реконструкцій Десятинної церкви, одну з них зробив відомий архітектор М.В. Холостенко. Проте за жодну з них автори не можуть, так би мовити, покласти голову на Розкопки Десятинної церкви експедицією чл.-кор. НАН України Г.Ю. Івакіна Капітель із Десятинної церкви Діорама міста Володимира. Худ. Ф. Костенко, консуль- танти: Ю.С. Асеєв і П.П. Толочко ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 5 41 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ плаху, поручитися, що вона повністю відпові- дає Десятинній церкві Х ст. Тому ми намага- лися довести нашим президентам — спочатку В.А. Ющенку, а потім В.Ф. Януковичу, — що не можна її відновлювати, бо ми можемо зробити кіч, репліку, яка не матиме нічого спільного з церквою часів Володимира, і водночас зруйну- ємо те, що є внизу. Крім Десятинної церкви Володимир збуду- вав цілий ансамбль князівських палаців. Архі- тектор Ю.С. Асеєв зробив реконструкцію за- хідного палацу, хоча знов-таки немає гарантії, що він виглядав саме так. Проте таку роботу потрібно проводити, щоб хоча б мати уявлен- ня, як воно могло виглядати за часів Володи- мира Святославовича. У нашому Історичному музеї експонується діорама художника Федо- ра Костенка, на якій показано процес будівни- цтва Десятинної церкви і палаців довкола неї на Старокиївській горі. Ще одним завданням Володимира Свя- тославовича була, як би ми сьогодні сказали, адміністративно-територіальна реформа. До того племінні князівства управлялися князя- ми з місцевих родовитих династій. Володимир поламав цю структуру і в кожне князівство, в кожну землю послав свого сина. Їх було два- надцять, у міру виростання вони відправля- лися туди. Завдяки цьому Київська Русь пе- ребувала в управлінні єдиного князівського роду. Була своєрідна федерація Рюриковичів, де в Києві сидить головний, великий, князь, а в столицях князівств — Чернігові, Галичі, Во- лодимирі, Володимирі-на-Клязьмі, Суздалі та ін. — сидять його сини, а потім племінники, онуки і т.д. Ця система мала багато недоліків, оскільки не було жорсткої централізації, кожен князь вважав себе порфірородним, стверджу- ючи, що має не менше прав на володарювання в Києві, ніж князь, який там сидить. Унаслідок цього відбувалися усобиці, про які ми часто го- воримо, хоча й перебільшуємо їх. Проте були й переваги. Уся величезна територія Русі роз- глядалася як єдина спадщина роду князів Рю- риковичів. При всіх недоліках ця система про- існувала на заході до XIV ст., а на сході — до XV—XVI ст. Князь Володимир, його життя і діяльність — надзвичайно важливе явище не лише україн- ської, а й російської та білоруської історії. На- прикінці Х — на початку ХІ ст. Русь опинилася на переломі свого існування, і, на щастя для наших пращурів, знайшовся великий князь Володимир, який виявився гідним завдань, що стояли перед нашою вітчизною — Київською Руссю. Літописці потім записали: «И бе живя князь Владимир миром с окольными князи» — з чеським князем, з польським і, звичайно ж, з візантійським імператором, з яким він був по- ріднений через шлюб. Я думаю, ми ще продовжимо цю тему на різ- них конференціях і у нас в Україні, і в Білорусі, і в Росії. А сьогодні, з нагоди ювілейної події у нашій історії, я вважав за потрібне ознайомити всіх присутніх із цим сюжетом. Дякую за увагу.

Ähnliche Einträge