Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи

До 77-річчя академіка АЕНУ Михайла Швайки.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Овсянникова, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Schlagworte:	Наші ювіляри
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8278
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи / О. Овсянникова // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 193-201. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-8278
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-82782011-08-20T22:45:32Z Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи Овсянникова, О. Наші ювіляри До 77-річчя академіка АЕНУ Михайла Швайки. 2008 Article Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи / О. Овсянникова // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 193-201. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8278 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наші ювіляри Наші ювіляри
spellingShingle	Наші ювіляри Наші ювіляри Овсянникова, О. Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи
description	До 77-річчя академіка АЕНУ Михайла Швайки.
format	Article
author	Овсянникова, О.
author_facet	Овсянникова, О.
author_sort	Овсянникова, О.
title	Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи
title_short	Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи
title_full	Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи
title_fullStr	Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи
title_full_unstemmed	Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи
title_sort	михайло швайка — активний поборник кредитної грошової системи
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Наші ювіляри
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8278
citation_txt	Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи / О. Овсянникова // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 193-201. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ovsânnikovao mihajlošvajkaaktivnijpobornikkreditnoígrošovoísistemi
first_indexed	2025-07-02T11:00:29Z
last_indexed	2025-07-02T11:00:29Z
_version_	1836532661016854528
fulltext	2008/№2 193 НАШІ ЮВІЛЯРИ Учений-економіст, політичний, громадський і державний діяч. Дисидент, активіст національного відродження; відноситься до батьків державності, творців української грошово-кредитної і банківської системи; активний поборник запровадження гривні, є загальновизнаним її батьком, організатором ство- рення взірців грошей, налагодження випуску банкнот і карбування монет, автор багатьох законотворчих і нормативних актів, які відродили Незалежність Украї- ни, а також наукових праць, що збагатили українську науку. Ще в далекі застійні часи в молодому віці М. А. Швай- ка сформулював новий науковий напрямок, що базувався на досягненнях західноєвропейської і світової економіч- ної науки. Будучи активним поборником кредитної грошо- вої системи, одним з перших економістів дав аналіз нових процесів, пов’язаних з демонетизацією золота, зникненням варварського пережитку минулого — зо- лотого стандарту, зійденням зі сцени золотогрошової системи, яка панувала сотні років, і виникненням кредитної грошової системи. Обґрунтування ним по- яви третього учасника платіжно-розрахункових опе- рацій — банків при кредитній грошовій — системі, неінфляційних механізмів створення і погашення кредитних грошей, а також мотивів звільнення кре- дитних грошей з речової оболонки, характеризується новаторським підходом і отримало широке визнання. Належить до числа фундаторів і засновників само- стійної України, борців за її побудову. Працює директором Науково-дослідного інституту економічних і гуманітарних наук (проректором з науко- вої роботи) Київського міжнародного університету (з 01.1996); наук. консультант ВР України (з 09.1994); д-р екон. наук, проф., заслужений діяч науки і техніки Ук- раїни, академік Академії економічних наук України, дер- жавний службовець І рангу, нар. деп. України 12 (1) склик. з 03.1990 р. до 04.1994, Заст. гол. Комісії з питань ек. ре- форми, гол. підкомісії з питань грошово-кредитної полі- тики і банк. справи. Входив до Hаp. ради, фракції НРУ. Був одним з організаторів Народного Руху Украї- ни — першої опозиційної до КПРС громадської орга- нізації, співавтором рухівських програмних документів, що стали поворотною віхою в розвитку соціальних та політичних подій в Україні і були першими програмни- ми документами побудови незалежної держави, які зго- дом отримали визнання як загальнонаціональні і були втілені в Акті Незалежності України. Входив до складу орг. ком-ту з підготовки Установ- чого з’їзду НРУ, з 09.1989 р. — чл. Великої ради Руху, Націон. премія за підготовку програми грошової рефор- ми, відзнака Президента України орден «За заслуги» III ст. за особисті заслуги в розвитку української державності, активну законотворчу роботу та з нагоди шостої річниці незалежності України (08.1997), медаль Президента Ук- раїни «Захисник Вітчизни» (10.1999), медаль ВР України «10 років Незалежності України» за вагомий особистий внесок у розв. парламентаризму в Україні, активну участь у законотворчій д-сті ВРУ і в держ. будівництві (12.2001), золота медаль ім. М. І. Тугана-Барановського за значні досягнення в галузі ек. науки (05.2002). Не погоджуючись з перетворенням економічної теорії (політекономії) в партійну науку, служницю партії, покликану виправдовувати свавільне партійне керівниц- тво економікою, М. Швайка в молодому віці захопився теорією грошей, з якої і виникла економічна наука. Ще в студентські роки М. А. Швайка дійшов твердо- го висновку, що гроші можна випускати не тільки під за- ховане в банківських сейфах золото, як його цьому вчили на лекціях, а й на кредитній основі. Він досконало вивчив австрійський досвід створення грошової системи, яка не базувалася на золоті, а на комерційному кредиті, на вексе- лях. Саме тут корениться його любов до векселів як не- інфляційної бази створення грошей. Проявлений у той час інтерес до грошових проблем не покидає його й досі. Будучи зачарованим геніальним витвором людської цивілізації — грішми, тонким і гнучким механізмом їхнього функціонування, ефективним регулюванням за їхньою до- помогою суспільних відносин, складних і звивистих това- рообмінних процесів, він не міг сприйняти здійснюваного владою курсу на їхнє зжиття і заміну примітивними знаряд- ДО 77�РІЧЧЯ АКАДЕМІКА АЕНУ МИХАЙЛА ШВАЙКИ МИХАЙЛО ШВАЙКА — АКТИВНИЙ ПОБОРНИК КРЕДИТНОЇ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ194 дями розподілу матеріальних цінностей за допомогою та- лонів, карток, нарядів, привілейованих списків, спецрозпо- дільників, які ставили людей у нерівні умови — одним да- вали всі блага, а інші не могли придбати елементарних, найнеобхідніших речей. Причому все це прикрашалось соусом соціальної рівності і загального благополуччя. Захопившись теорією грошей, заглибившись у вив- чення світового досвіду у функціонуванні грошових систем, М. Швайка швидко побачив невідповідність радянської грошової системи світовим аналогам, тенден- ціям і загальним закономірностям людського розвитку. У той час як у світі в ХХ столітті відбувались корінні прогресивні зміни у функціонуванні грошової системи, поліпшувались і удосконалювались механізми функціо- нування грошей, формувалась кредитна грошова систе- ма, запроваджувались електронні гроші, спрощувались і полегшувались грошові операції, які ставали все більш надійними і економічними, у СРСР з ідеологічних міркувань, а не з урахування потреб життя і вимог еко- номіки, здійснювалось грубе насильство над грошовою системою, спотворювались грошові механізми і присто- совувались до потреб партноменклатури, яка безцере- монно втручалась у механізми функціонування еконо- мічних законів, не рахуючись з величезними втратами та іншими негативними наслідками і, у першу чергу, з неможливістю збалансування економіки і нездатністю вільного, безперебійного забезпечення населення без черг, карток і талонів найелементарнішими речами. М. Швайка швидко збагнув, що ХХ століття — це століття кредитної грошової системи, яка приходить на зміну золотогрошовій. Її формування характеризується зникненням золотого стандарту, демонетизацією золо- та, переходом від уречевлення економічних відносин у золото-грошовому обігові до їхнього прямого регулюван- ня в кредитній грошовій системі, зникненням пробле- ми внутрішньої вартості грошей у кредитній грошовій системі, дестафацією грошової системи, тобто позбав- ленням її предметно-речового змісту. І усього цього не враховувало радянське партійне і державне керівництво, усе це ігнорувало і тому здійсню- вало неефективну грошову політику. Досліднику у цих умовах серйозно заважали вузькі ідеологічні межі, визначені партійними рішеннями, яких він не мав права переступити. Будучи зв’язаним жорсткими ідеологічними наста- новами щодо відмирання грошей і перетворення їх у «негроші» (Ленін), М. Швайка ретельно відслідковував бурхливі процеси вдосконалення і розвитку грошових відносин у країнах з ринковою економікою І в цих складних, суперечливих умовах сформува- лась струнка система поглядів М. Швайки на кредитну грошову систему, яка зароджувалася і пробивала собі дорогу, звільнялась від важких золотих кайданів і кон- сервативних поглядів на неї. Заглибившись у дослідження світових грошово-ва- лютних відносин, М. Швайка дійшов твердого виснов- ку щодо безперспективності тогочасної теорії грошей, побудованої на золоті. М. Швайка бачив, що відбувається дематеріалізація грошових відносин, їх дестафація, тобто позбавлення речового змісту. Для організації кредитної грошової системи тепер уже не потрібне золото. Тому й повинно зникнути поклоніння золоту — віджилій рабській і язич- ницькій формі грошей. Символ золотого «тільця», його влада над людьми, поклоніння і жертвоприношення супроводжувало людство протягом усього його розвитку. Звільнення людства від влади золота було мрією не тільки утопічних соціалістів. Людство давно замислювалось над тим: чому б не ро- бити гроші з паперу, який є символом цивілізації. Після до- сягнення цієї мети воно взялося за реалізацію ще більш сміливих планів — повсюдного запровадження кредитних грошей, а згодом їхньої найдовершенішої форми — елект- ронних. Тільки тепер завершилася повсюдна дематеріаліза- ція грошових відносин. Процес ішов від золота до паперо- вих грошей, а згодом аж до поточних рахунків. Спочатку метал перетворився в символ (папір), а тепер зникають паперові носії грошових відносин, сприяючи запроваджен- ню електронних грошей (появі пластикових карток), за допомогою яких миттєво здійснюються найрізноманітніші грошові операції, набувають розвитку такі електронні доку- менти, як електронні контракти й електронні підписи, що відкривають необмежені можливості для світового бізнесу, незалежно від того, у якій частині світу перебуває людина. Старий погляд на гроші і матеріал, з якого вони зроблені, згідно з яким гроші ототожнювалися з золо- том, не змінювався практично з хрестових походів до ХХ століття. У зв’язку з демонетизацією золота і переходом до кредитної грошової системи в ХХ столітті довелося переглядати всю теорію грошей, штопати її і латати. Палкий прибічник кредитної грошової системи М. Швайка швидко збагнув, що гроші закономірно в ході природного розвитку суспільства вирвалися зі своєї золотої матеріальної шкаралупи і порвали з нею безпосередній зв’я- зок. Відбулася демонетизація золота і золото з трону, на якому воно століттями сиділо в товарному світі, опустилося вниз, і перетворилося в рядовий товар. Виникла гнучка, високоефективна й економічна кредитна грошова система, що має незаперечні переваги над золотогрошовою системою і потреба в послугах золота відпала назавжди. Тепер важких і дорогих грошей людині не треба возити із собою і турбу- ватися про їх охорону. Маючи легку пластикову картку на мільйонні суми грошей, перебуваючи в будь-якому куточку земної кулі, може оплатити рахунки, купити товари, здійснити платежі. Про такі зручності грошових операцій ще не так давно не можна було й мріяти. Звільнившись від догматичних поглядів на гроші М. Швайка побачив у сучасних кредитних грошах штучну грошову міру, що довго була прив’язана до золота і навіть тепер її помилково ототожнюють із золотом, хоч золото з обігу зникло. З цього приводу він висловлює оригінальні думки, які закріпилися в економічній літературі. М. Швайка пише, що «так само, як вартість товарів можна виразити в гривнях, доларах, євро, її можна вирази- ти в гарбузах, огірках, буряках, капусті. І ці капустяні й огіркові гроші сміливо можна було б виразити й оцінити в гарбузових і за відповідними принципами обмінювати між собою. Найпоширеніші капустяні чи огіркові гроші, що найчастіше застосовуються, могли б стати світовими. Те- перішні назви національних грошей (долари, фунти стер- лінги, франки, гривні, марки) коштують не більше, ніж зга- дані вище огіркові чи гарбузові гроші. Немає сумніву, що якщо національні назви грошей замінити на «гаманеси», «веселеси», «купонеси», то у світовій практиці грошового НАШІ ЮВІЛЯРИ 2008/№2 195 обігу абсолютно нічого б не змінилося. І хіба Україна вже не мала цих купонесів, чи купонів? Хіба вони мали золотий зміст? А хіба гривня виражає щось більше? Період часу, коли фунт стерлінгів виражав фунт срібла давно минув і ніколи більше не повернеться. Тоді, коли в обігу перебували золоті монети, усе це виглядало зовсім по-іншому»1 . М. Швайка глибоко досліджує корені виникнення кредитної грошової системи, детально з’ясовує передумови бурхливого розвитку кредиту і банківництва. Саме наявність широко розвиненої банківської мережі, яка покрила всю країну, дозволяє легко, без особливих труднощів перерахо- вувати гроші з рахунку одного підприємства на рахунок іншого. Без банків, цієї третьої сторони платежів і розра- хунків кредитна грошова система існувати не змогла б. Принципи функціонування панівних у світі кредит- них грошей, які виступають у вигляді боргових вимог і зобов’язань і набувають форми векселів, чеків чи елект- ронних сигналів, рухаються рахунками в банку у вигляді відповідних записів або кристалізуються у вигляді готів- ки, істотно відрізняються від інших їхніх форм і видів. Формування поглядів М. Швайки на гроші відбу- валося в складних суперечливих умовах, з якими важко було миритися, але з якими його змушували рахувати- ся. Гнів бунтаря, який проривався з його душі, партно- менклатура викорчовувала з нього найжорстокішими методами (осудами колективів трудящих, виключенням з партії, «дружніми» профілактичними бесідами в КГБ, погрозами скерування в психлікарню, арештами, звільненням з роботи і забороною на трудовлаштування протягом трьох років, забороною працювати у вищих навчальних закладах, видавати праці). Спроба радянського керівництва втілити комуніс- тичну утопію на ліквідацію грошей і запровадити пря- мий розподіл продукції без посередництва ринку і гро- шей, замість яких застосовувались так звані «трудєди» (трудові одиниці) у період так званого «воєнного кому- нізму» призвела до повного краху економіки і тому Ленін був змушений здійснити тимчасовий відступ, запрова- дити НЕП і відродити ринкову економіку. Як тільки ситуація в країні поліпшилася завдяки новій економічній політиці, допущеній певній свободі підприєм- ництва, що відродила зацікавленість людей у продуктивній праці, Сталін повернувся до реалізації старої комуністичної утопії, наклавши серйозні обмеження на функціонування грошового механізму, спотворивши його і зробивши зруч- ним знаряддям жорсткої адміністративної системи. Ці «новаторські» сталінські ідеї були канонізовані в сталінській кредитній реформі 1930–1932 рр., якою передбачалась ліквідація комерційного кредиту, вексель- ного обігу, торгівлі грішми (грошовими зобов’язаннями), комерційних банків, усього складного механізму ство- рення грошей на комерційних засадах, який через це завис у повітрі і не міг нормально функціонувати. З кредитної реформи 1930–1932 років, яка вважалась найбільшим завоюванням радянської економічної системи, Сталін розпочав широке форсування створення найжорсто- кішої унітарної системи розподільчо-розпорядних відносин, що передбачала знищення залишків ринкової економіки. Для того, щоб розчистити дорогу для наукової оцінки грошових процесів, треба було піддати ґрунтовній критиці кредитну реформу, що виявилось не простим завданням. Будучи послідовним прибічником ринкової еконо- міки, активним поборником кредитної грошової систе- ми, яка зароджувалась, формувалась і крокувала світом, М. Швайка піддав ґрунтовній науковій критиці кредит- ну реформу 1930–1932 рр., показавши її антинауковість, примітивність у підході до складних економічних про- цесів і ту шкоду, яку вона завдає економіці. Усі ці ідеї він чесно й наївно сформулював у руко- писі присвяченої грошам книжці, запланованій до ви- пуску видавництвом Львівського державного універси- тету ім. Ів. Франка. В. Ю. Маланчук тут же організував негативну ре- цензію на згадувану працю з висновками стосовно її шкідливості і звинуваченнями в ревізіонізмі. Праця була знята з видавництва, а її автор підданий репресіям. Намагання автора довести, що не він ревізіоніст, а ре- цензенти і особливо Сталін, що ліквідував комерційний кредит, який Маркс називав основою кредитної систе- ми, залишилися поза увагою. Нікого це не цікавило. Будучи позбавленим можливості публікувати праці й інформувати наукову громадськість щодо результатів своїх досліджень, М. Швайка здійснив відчайдушний, сміливий і дуже ризикований крок. Він чесно, відверто, науково обґрунтовано виклав суть питання і показав безглуздість здійснюваної грошово-кредитної політики і чітко сформу- лював свої пропозиції в доповідних записках2 найвищому партійному і державному керівництву СРСР з порадою: чітко здійснювати грошово-кредитну політку в руслі роз- витку світових процесів. При цьому він наївно сподівався, що силою логіки і фактів зуміє просвітити голови закосте- нілих догматиків і консерваторів, які безустанно повторю- ють про свою турботу стосовно блага народу. У центрі уваги в цих доповідних записках була про- позиція відродити комерційний кредит, комерційні бан- ки, торгівлю грішми, комерційний, ринковий механізм створення грошей і в цілому ринкову економіку. Одночасно були запропоновані конкретні шляхи усунення породжених цією кредитною реформою різних потворних явищ, що породили велику бюрократичну надбудову. Зокрема йшлося про так званих «штовхачів товарів», які з’явилися через заборону вільного прода- жу засобів виробництва і здійснення їхнього розподілу за допомогою карток (нарядів), які не гарантували підприємствам їхнього надійного отримання і тому вони посилали за ними гінців з хабарами, які добували дефі- цитні матеріальні цінності, потрібні підприємствам для виконання планів виробництва. Оскільки плани виробництва продукції вважали- ся виконаними за умови надходження на рахунок підприємства в банку на кінець місяця грошей від покупця, виник інститут «штовхачів паперів», які з по- дарунками (хабарями) їздили всією країною від Кар- пат до Камчатки за збиранням виручки. У ролі цих численних штовхачів виступали найбільш кваліфіко- вані інженери, які повинні були займатись організа- цією виробництва. 1 Швайка М.А. Кредитна грошова система: її суть та особли- вості функціонування. – К.: В-во Київського міжнародно- го університету, 2008. – С. 76. 2 Швайка М.А. Нариси з історії економічних поглядів. – К.: В-во Київського міжнародного університету, 2006. – 224 с. НАШІ ЮВІЛЯРИ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ196 Такою ж самою штучною надбудовою була як систе- ма розрахункових, так і платіжних кредитів. Перші нада- вались постачальнику під розрахункові документи в дорозі, а платіжні — покупцю для їх оплати. Під одну й ту ж опе- рацію кредити надавались двічі. Спершу кредитом в обо- в’язковому порядку заміщали вартість відвантаженої по- купцю продукції, за яку він не заплатив грошей. Потім кре- дит надавався покупцю. Комерційний кредит був ліквідо- ваний і створювалась видимість, що нема розриву в часі між відвантаженням покупцю продукції і отриманням від нього грошей. Звичайно, що жоден капіталіст не посилав би за виручкою штовхачів паперів, а продав би борги по- купця його продукції і швидко завершив би цю операцію. Пропозиція М. Швайки запровадити продаж боргів, тоб- то застосовувати факторинг, була розцінена як крамольна, що скерована на реставрацію капіталістичних методів гос- подарювання, і підриває планову економіку. Не відзначалась оригінальністю картотека, у якій банки сортували борги і визначали черговість платежів, хоч усі гроші бувають однакової якості. Проте найбільшим сталінським спотворенням гро- шового механізму було запровадження нового невідомо- го світовій банківській практиці ХХ століття порядку створення грошей і запуску їх в обіг незалежно від ре- альних об’єктивних умов. Інакше кажучи, грошей ство- рювалося стільки, скільки треба. Усі гігантські, фантас- тичні планові завдання забезпечувалися грішми. Розба- лансованість економіки, дефіцити, черги в розподілі найелементарніших речей нікого не цікавили, бо парт- номенклатура створила для себе закриті розподільники. Зруйнування обмежень на створення грошей і пе- редача цього права з відомства функціонування еконо- мічних законів у руки чиновників-бюрократів відкрило всі грошові шлюзи. Суті цих потворних явищ, породжених кредитною реформою, не розуміли не тільки найвищі партійні і дер- жавні керівники, а й банківські працівники. Це, зокрема, підтверджує голова правління Держбанку СРСР В. В. Дє- менцев, який у листі № 16024 від 13.03.1986 р. пише М. Швайці: «За дорученням економічного відділу ЦК КПРС правління Держбанку СРСР розглянуло Вашого листа, адресованого генеральному секретарю ЦК КПРС М. С. Горбачову. Причину багатьох недоліків в управлінні соціалістичною економікою ви бачите у скасуванні комер- ційного кредиту, який несумісний з плановим соціалістич- ним господарюванням, як і продаж боргів»3 . Деякі ідеї М. Швайці вдалося довести до відома нау- кової громадськості в замаскованому під дуже абстрактну назву «Економічні методи прискорення відтворювальних процесів» виданому при сприянні М. І. Долішнього Інсти- тутом економіки Академії наук України в 1979 р. препринті наукової доповіді під такою ж туманною назвою «Приско- рення обороту коштів на стадії реалізації»4 . Ця скромна праця, що носила характер передруку роботи, якої насправді не було опубліковано, була єдиним у величезній країні відгуком на формування у світі кредит- ної грошової системи, яка прийшла на зміну золотогрошовій системі, якої не тільки влада, а й учені взагалі не визнавали, або трактували помилково. У ній, а також у доповідних записках і забороненій до видання монографії автор підняв- ся до рівня світової науки і зробив у неї вагомий внесок. Зухвалих тверджень автора про те, що справжнім творцем грошей є об’єктивний економічний процес — обмін, ринкова економіка, а не план, не партійні рішен- ня, партноменклатура не могла йому простити і тому жорстоко з ним розправилась. Цінні міркування з приводу заборонених комерційних механізмів створення грошей і передачі банкам операції з борговими зобов’язаннями М. Швайка сформулював у статті «Грошові зобов’язання і розрахунки», опублікованій у московському журналі «Материально-техническое снаб- жение» (1981. — № 5. — С. 21–22), який не доглядів і по- милково допустив публікацію забороненого автора. Для заперечення догматиками, що стояли на пози- ціях закоренілих сталіністів, пропозицій М. Швайки щодо відродження комерційного кредиту і базування на ньому механізму створення грошей, переуступки (про- дажу) підприємствами банкам боргових зобов’язань (тобто боргів) покупців їхньої продукції (як відомо то- гочасна нова світова банківська практика це називала факторингом) були залучені найвищі урядові установи і наукові заклади з їхніми найтитулованішими вченими. Категорично виступили проти пропозицій М. Швай- ки Голова правління Держбанку СРСР В. В. Дєменцев (лист № 16024 від 13.03.1986 р.), заступники голови прав- ління Держбанку СРСР П. Я. Пчолін (лист № 16018 від 13.02. 1979 р.) і В. С. Захаров (листи № 16024/37 від 30.01.1987 р. і № 16024 від 17.12.1987 р.), заступник на- чальника планово-економічного управління Держбанку СРСР С. Ф. Котельников, начальник цього ж управлін- ня Н. Д. Барковський, відповідальні працівники журна- лу «Деньги и кредит» В. А. Воскресенський, В. Т. Пре- дєльська, Ю. Г. Дмитрієв, П. А. Коротков, заступник Міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР Мохов М. І., найбільш титуловані науковці Інституту еко- номіки АН СРСР, Московського фінансового інституту, секції суспільних наук Академії наук СРСР та багато інших (Атлас М. С., Шварц Г. А., Брегель Е. Я., Дячен- ко В. П.)5 . Як згодом з’ясувалося при розгляді пропозицій М. Швайки ніхто з великих спеціалістів з банківської справи і наукових світил навіть не чув про факторинг та інші нові методи роботи сучасних банків, пов’язані з про- дажем підприємствами боргів покупців їхньої продукції, обслуговуванням платіжно-розрахункових операцій, які банки зосереджують у своїх руках, здійснюють значно швидше і дешевше. Чиновники від грошей, найвищі керівники банків- ської системи ніяк не могли збагнути, що так само, як виробникам черевиків самим не вигідно їх продавати, тому вони цю операцію передоручають торговим орга- нізаціям, так само за допомогою посередників і торгівлі грішми (грошовими зобов’язаннями) може відбуватися продаж векселів та інших грошових документів. У час горбачовської перебудови, коли від закоренілих сталіністів вимагали нових ідей і підходів Правління Держ- 3 Швайка М.А. Нариси з історії економічних поглядів. – К.: В-во Київського міжнародного університету, 2006. – С. 195. 4 Швайка М.А. Экономические методы ускорения воспроиз- водственных процессов. Препринт научного доклада. – К.: Институт экономики Академии наук УССР, 1979. – С. 27–49. 5 Швайка М.А. Нариси з історії економічних поглядів. – К.: В-во Київського міжнародного університету, 2006. – С. 193–212. НАШІ ЮВІЛЯРИ 2008/№2 197 банку СРСР згадало про пропозиції М. Швайки щодо за- провадження переуступки боргів і розв’язання з допомогою цього акту проблеми гострої платіжної кризи, і 1 грудня 1989 р. затвердило інструкцію № 252 «Про порядок здійснен- ня операцій з відступлення постачальниками банку прав одержання платежу з огляду на платіжні вимоги за постав- лені товари, виконані роботи, надані послуги». Держбанк СРСР, який протягом тривалого часу ігнорував пропозиції М. Швайки, не посоромився навіть використати запроваджений ним термін «відступлення прав одержання платежу», який він вперше вжив замість використовуваного в усьому світі терміну «продажу боргів», щоб не звучав дуже по-капіталістичному і не дратував партноменклатури… До речі, цими пропозиціями М. Швайки скориста- лось також правління Нацбанку України, яке 22 квітня 1992 р. за його домаганнями затвердило «Методичні ре- комендації з надання комерційними банками факторин- гових послуг підприємствам та організаціям». Тут уже стосовно «відступлення прав платежу» навіть не йде мова. Спроба М. Швайки об’єктивно оцінити процеси, що відбувалися в радянській економіці, викрити причини кризових явищ і запропонувати конкретні шляхи їх подо- лання, була розцінена В. Ю. Маланчуком як прояв реві- зіонізму і відступництва від основоположних принципів марксизму–ленінізму. У час чергового погрому українсь- кої інтелігенції у список неблагонадійних, що підлягали чистці, Маланчук включив прізвище М. Швайки. Про багатолітнє переслідування М. Швайки В. Малан- чуком і тероризування згадує колишній працівник ЦК КПУ Володимир Дусановський, який неодноразово заступався за нього і рятував від багатьох розправ. У своїй книжці він пише: «Почалося гоніння на доцента Львівського сільсько- господарського інституту Михайла Швайку. Маланчук (Мільман) усе зробив, щоб його звільнили з роботи, не дати можливості захистити докторську дисертацію…»6 Справжнє застосування своїм силам і здібностям М. Швайка зміг знайти тільки в час горбачовської пере- будови, коли був послаблений партійний контроль і за- пахло свободою, а також у період боротьби за неза- лежність України. Він узяв активну участь у створенні не- контрольованих партією громадських організацій (това- риства української мови і Народного Руху України). Бу- дучи активним прибічником побудови незалежної україн- ської держави, він доклав багато зусиль до того, щоб за- безпечити економічну незалежність України, створити атрибути цієї незалежності (запровадити національні гроші, створити свою незалежну від центру фінансово- кредитну і банківську систему). Причому він домагався створення грошової системи не спотвореного сталінсь- кого адміністративного взірця, а високоефективної, гнуч- кої кредитної грошової системи. Задовго до розвалу Союзу М. А. Швайка домагав- ся, щоб народ України був господарем на своїй землі, розпоряджався природними багатствами і результатами своєї праці. А це можна забезпечити лише за допомо- гою створення ефективної ринкової економіки і побу- дови демократичної незалежної України. Саме тому він присвятив себе боротьбі за незалежність України, підпо- рядкував цьому завданню свою громадську і наукову діяльність, був активістом дисидентського руху, вступив у конфлікт з системою, за що його жорстоко карали. М. А. Швайка — автор Концепції республікансько- го госпрозрахунку, яка була надрукована в пресі і вико- ристовувалася демократичними силами в боротьбі з то- талітарною системою. Правильність цього підходу до вдосконалення суспільних відносин було підтверджено під час перебудови. Не руйнівний, а поступовий, тобто більш м’який розпад СРСР розпочався з госпрозрахун- ку республік, що передбачав спочатку розширення їх прав, а потім повну самостійність. Подані М. Швайкою ЦК КП України і Раді Міністрів УРСР пропозиції щодо розширення прав України, які ще вчора кваліфікувалися як рецидиви, прояви українсько- го буржуазного націоналізму і за які суворо карали і зніма- ли голови, у період горбачовської перебудови виявилися актуальними, своєчасними і навіть дуже потрібними. Таким чином, про економічну самостійність стали говорити не лише в дисидентських колах, які традицій- но вважалися поборниками незалежності України, а й у службових коридорах і навіть у високих кабінетах. Заступник Голови Держплану УРСР О. С. Ємельянов 20 березня 1990 р. в листі № 20–31/22 повідомив, що Держ- план отримав пропозиції М. Швайки щодо республікансь- кого госпрозрахунку, економічної самостійності і самоуп- равління України, які використані й знайшли своє відоб- раження в проекті Закону УРСР про економічну са- мостійність УРСР, який підготовлений на альтернативній основі, і що надалі до нього звертатимуться за допомогою. Позитивно висловився з приводу цих пропозицій М. Швайки також Голова Ради Міністрів Української РСР В. А. Масол у своїй доповіді на сесії Верховної Ради УРСР 19 травня 1990 р., наголосивши, що це питання про са- мостійність республіки «було і в пропозиціях депутата Швайки» (Перша сесія Верховної Ради Української РСР 12 скликання. Стенографічний звіт. — Т. 2. — В-во Вер- ховної Ради України, 1992. — С. 313). 23 березня 1990 р. М. Швайка одержав листа № 122 –/ 326 заступника директора Інституту економіки АН УРСР Н. С. Герасимчука, у якому говориться: «У відповідності з дорученням ЦК КП України спеціалістами Інституту еко- номіки АН УРСР розглянуті Ваші концептуальні положен- ня з питань економічної самостійності Української РСР. Направляємо висновки В. Ланового за результатами цього розгляду». У цих висновках дана висока оцінка висунутих автором пропозицій і, зокрема, ідея національних грошей. Інтерес до цієї тематики виявили й редакції газет, які опублікували цілу низку матеріалів М. Швайки. Так, газета «Львовская правда» 7 квітня 1990 р. опублікувала його стат- тю «Яким бути економічному суверенітету України?», а «Вільна Україна» — дві статті: а) Економічний суверенітет України (8 червня 1990 р.); б) Шляхи справжнього госпроз- рахунку (4 листопада 1990 р.). Це були перші найсміливіші публікації того часу з акцентуванням уваги на незалежності України і створення власної грошової системи. Ще за В. Щербицького під псевдонімом М. Андріїв (від Михайла Андрійовича), М. Швайка опублікував пер- шу в Україні працю про українські гроші в неконтрольо- ваній партією газеті7 . З доповіддю про необхідність запро- 6 Дусановський В.Л. Вулицями Соснова. – Тернопіль-Київ, 2003. – С. 58. НАШІ ЮВІЛЯРИ 7 Поступ. – 1989. – № 5. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ198 вадження українських грошей, створення власної кредит- ної і банківської системи виступав на першій установчій, насправді ще підпільній, Львівській крайовій конференції РУХу 7 травня 1989 р.8 Причому в незалежній Україні пропонував створити не спотворену грошову систему ста- лінського взірця, а сучасну кредитну з ринковими комер- ційними механізмами створення і погашення грошей. Свій багатолітній теоретичний доробок М. Швай- ка досить повно реалізував у складі Оргкомітету з підго- товки Установчого з’їзду РУХу і при розробці його про- грамних документів9 . Чітку позицію щодо запровадження національних гро- шей і переходу до ринкової економіки М. Швайка виклав на Всеукраїнському установчому з’їзді РУХу 8 вересня 1989 р.1 0, на якому виступав з доповіддю після Олеся Гончара. Великою новиною для делегатів з’їзду були такі слова М. Швайки, яких вони досі не чули: «…Суверенітет немож- ливий без створення власної фінансової, грошової, кредит- ної системи, власної банківської системи. (Оплески). Що потрібно нам у першу чергу для цього зробити? Треба випускати власні гроші — створити грошову систе- му. (Оплески). Друге, треба створити власну кредитну си- стему. Доти, поки Держбанк Союзу РСР розподілятиме, а не мобілізуватиме, розподілятиме, підкреслюю, ресурси без взаємозв’язку з тим, наскільки ці ресурси наявні, ми ніко- ли не збалансуємо економіки. Досі в нас, у республіці, ніхто не веде обліку таких кредитних ресурсів»1 1. Підняті в доповіді М. Швайки питання він, як член редакційної колегії з’їзду переніс в рішення з’їзду1 2. Навіть в офіційній, у головній на той час партійній газеті, що була органом ЦК КП України, Верховної Ради і Ради Міністрів УРСР і друкувалася величезним тира- жем (більш ніж півмільйонним), в газеті першої кате- горії, в «Радянській Україні» за 28 червня 1990 р. вда- лось опублікувати статтю про українські гроші1 3. Історик РУХу В. Ковтун відзначає, що «в галузі економіки вже тоді професор М. А. Швайка пішов далі невиразного гасла «економічної самостійності в складі СРСР», а за ключові визначив завдання створення в Ук- раїні власної фінансово-кредитної системи, Українсько- го національного банку, власної грошової одиниці, що на той час сприймалося як сенсація»1 4. Поспішаючи реалізувати свою мрію щодо створення національної грошової системи, а тепер уже й рішень Уста- новчого з’їзду Народного Руху України, М. Швайка звер- нувся з відповідними пропозиціями до республіканського керівництва (партійного, державного, банківського), яке на словах демонструвало свою відданість ідеям горбачовської перебудови і незалежності України, а на ділі боялось зроби- ти найменший крок у бік зменшення залежності від центру. Деяких своїх однодумців він знайшов в Українській респуб- ліканській конторі Держбанку СРСР (тобто московському філіалі), заступник керівника якої М. Ф. Захарченко прислав йому такого листа: «У доповідній записці на адресу В. С. - Алхімова більше 10 років тому М. А. Швайкою підняті про- блеми перебудови банківської системи, які зараз впровад- жуються в ході господарської реформи в країні: створюєть- ся мережа комерційних банків, впроваджується комерцій- ний кредит, вносяться відповідні зміни в систему розра- хунків, гроші створюються на комерційній основі». Будучи депутатом Верховної Ради України І скликан- ня, заступником Голови комісії з питань економічної рефор- ми, Головою підкомісії з питань грошово-кредитної політи- ки й банківської справи, М. Швайка першим із трибуни Верховної Ради, на сесіях, засіданнях комісій і підкомісій, на урядових нарадах домагався запровадження національ- них грошей, а також відродження ринкової економіки. Уперше на сесії Верховної Ради України проблема запровадження національних грошей була піднята у виступі М. Швайки 11 червня 1990 р.1 5 Позитивний вплив на сприйняття ідеї запроваджен- ня національних грошей народними депутатами спра- вила виголошена з трибуни Верховної Ради доповідь М. Швайки як претендента на посаду Голови Верховної Ради України 19.07.1990 р. і особливо дискусія, яка роз- горнулася навколо її обговорення1 6. На сесії Верховної Ради 04.01.92 р. від Народної Ради М. Швайка виступив з альтернативною програмою переходу України до ринкової економіки, в якій ставив питання про державне регулювання економіки, застосування протекціо- ністської політики, ліквідацію сталінської кредитно-банківсь- кої системи, негайне запровадження національної валюти — гривні, розбудову митниці та інших атрибутів державності1 7. Разом з народними депутатами, працівниками Ради Міністрів України (заступниками голови), науковцями України (академіками НАН України М. Г. Чумаченком, В. М. Геєцем та ін.), а також ученими гарвардського уні- верситету (США) Вільямом Хоганом, Джозефом Беллом, Крісом Кеназі, Джоном Хьюком на урядовій дачі в Пущі-Водиці М. Швайка опрацьовував програму рефор- мування економіки України і переходу до ринкової, схвалену Верховною Радою України1 8, яка передбачала створення національної кредитної грошової системи. З метою прискорення процесу створення в Україні грошової системи М. Швайка організував у 1992 р. робочу групу в складі академіка Лукінова І. І. (директора Інститу- 8 Камінський А. На перехідному етапі «гласність», «перебудо- ва» і «демократія» на Україні. – Мюнхен: Український Вільний університет. – Серія: Монографії. – Ч. 51. – С. 220). 9 Віталій Дончик. Спільний знаменник – тринадцять. – К.: Ліга-Інформ, 2004. – С. 82. 10 Сучасність за грудень 1989 р. – Ч. 12 (344). – Мюнхен; Літе- ратурна Україна за 26 жовтня 1989 р.; Три дні вересня вісімдесят дев’ятого / Матеріали Установчого з’їзду Народ- ного руху України за перебудову. – К., 2000. – С. 217. 11 Три дні вересня вісімдесят дев’ятого // Матеріали Установ- чого з’їзду Народного руху України за перебудову. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, 2000. – С. 30–31. 12 Там само. – С. 217–218. 13 Радянська Україна. – 28 червня. – 1990. 14 Ковтун В. Історія Народного Руху України. – К.: Факт, 1999. – С. 128–129. 15 Перша сесія Верховної Ради України дванадцятого скликан- ня // Бюлетень № 24: Видання Верховної Ради України, 1990. – С. 47–50; Перша сесія Верховної Ради Української РСР 12 скликання: Стенографічний звіт. – Т. 4. – К.: В-во Верховної Ради України, 1992. – С. 61. 16 Радянська Україна, 1990. – 22 липня. 17 Див.: «Пробудження». – 1992. – № 2; «Голос України». – 1992. – 22 січня. 18 Концепція переходу Української РСР до ринкової еконо- міки // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1990. – № 48. – 27 листопада. – С. 884–898. НАШІ ЮВІЛЯРИ 2008/№2 199 ту економіки АН України), академіка Геєця В. М., проф. Мороза А. М., д. е. н. Пасховера Б. Й. та інших провідних науковців, з якою опрацював програму проведення в Ук- раїні грошової реформи. Нацбанком був оголошений кон- курс і згадані автори перемогли. Після схвалення Нацбан- ком програми авторам була виплачена премія. У зв’язку з наполяганням М. Швайки створити в Ук- раїні кредитну грошову систему, у програмі було записано: «Центральний банк кредитує інші банки під забезпечення комерційними векселями. У цьому випадку емісія грошей безпосередньо пов’язується з потребами товарного обігу в грошах і тому це не приводить до надмірної емісії» (с. 31). Ще задовго до розвалу СРСР М. Швайка організу- вав виготовлення взірців українських банкнот, доклав багато зусиль до їхнього масового друкування. М. Швайці належить також пріоритет в організації карбування монет в Україні. У виданих музеєм історії і куль- тури м. Луганська працях А. С. Люльки1 9 наводиться підпи- саний М. Швайкою, заступником Голови Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством Верховної Ради України, адресований генеральному дирек- тору Луганського виробничого об’єднання «Верстатобуді- вельний завод» Є. І. Новохатку лист № 06–3 / 14–971 від 1 жовтня 1991 р., у якому говориться: «Просимо доручити своїм спеціалістам терміново опрацювати питання, пов’я- зані з випуском металевих монет. Пропозиції щодо розміщення зазначеного вироб- ництва необхідно надіслати до 15 жовтня ц. р. Звертаємо Вашу увагу на особливу важливість цьо- го питання». Цей лист М. Швайки від 1 жовтня 1991 р. працівни- ки музею історії і культури м. Луганська та історик пер- шого в Україні монетного двору і верстатобудівного за- воду А. С. Люлько, а також дослідники зародження ук- раїнської грошової системи, вважають початком зародж- ення карбування монет в Україні2 0. Директор згаданого музею О. В. Приколота 18.10.2004 р. надіслала М. Швайці листа, у якому говориться: «Саме Ви були біля джерел цих подій, а тому маєте що сказати нащадкам. Просимо на- діслати до музею свої спомини і документи про створен- ня українських грошей — банкнот та розмінної монети». Більш детально і більш повно висвітлюється питан- ня пов’язані з карбуванням монет в Україні в іншій, новій книжці А. С. Люльки «Луганський верстатобудівний за- вод — перший монетний двір України». Дослідження і матеріали з історії м. Луганська. Випуск ІІІ. — Луганськ: Янтар, 2005 р. У книжці висловлюється М. Швайці по- дяка автора і наукових колективів музею історії і культу- ри м. Луганська і Державного архіву Луганської області за консультації в створенні книжки (с. 2). Директор згаданого архіву М. М. Старовойтов і ди- ректор згаданого музею О. В. Приколота пишуть: «Бать- кові сучасної грошової системи України шановному М. А. Швайці…» Законотворча робота в галузі грошово-кредитної і бан- ківської політики М. Швайки не завершилась із закінченням депутатських повноважень у 1994 р. Він її продовжував, пра- цюючи консультантом Верховної Ради України ІІ, ІІІ, ІV, V скликань, членом Наглядової Ради НБУ, економічним рад- ником голови НБУ. Брав участь у підготовці законодавчих актів, тісно співпрацював з комітетами і фракціями. 1995 р. Верховна Рада видала його працю «Яка бан- ківська система потрібна Україні (до Концепції станов- лення та розвитку банківської системи України)»2 1, яка була вручена всім народним депутатам для використання в законотворчій діяльності. У цій праці сформульована широка програма реформування банківської системи України, створення сучасної кредитної грошової систе- ми, здійснення запуску грошей в обіг на комерційних засадах. Порушені в ній питання не втратили своєї акту- альності й сьогодні. У програмі обґрунтовано питання про необхідність створення спецбанків, і в першу чергу інве- стиційних. Таких банків Україна досі не створила і тому не може зрушити з місця справи з інвестиціями. М. Швайкою підготовлено Концепцію перебудови банківської системи, під якою поставили свої підписи 79 депутатів Верховної Ради ХІІІ скликання й одностай- но висловились за розгляд концепції на сесії. Згідно з розпорядженням заступника Голови Верховної Ради О. Дьоміна від 18.01.96 р. Концепцію було надруковано й розіслано в усі комітети і фракції із завданням обго- ворити і підготувати до розгляду на сесії. Концепцію було вручено всім народним депутатам. Більшість комітетів і фракцій розглянули Концепцію і дали їй високу оцінку. Так, в адресованому О. О. Дьоміну листі № 06–22/8–24 від 23 березня 1996 р. Голови Комісії з питань законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації В. Г. Понеділка говориться: «Комісія на черговому засіданні розглянула проект Концепції перебу- дови банківської системи України і в цілому поділяє основні концептуальні підходи, викладені в ньому. Проект Концепції схвалюємо і пропонуємо вклю- чити його до порядку денного п’ятої сесії Верховної Ради України». У листі № 06–22/7–71 від 21 лютого 1996 р. Голови Комісії з питань регламенту та забезпечення діяльності депутатів П. В. Шейка особлива увага звертається на те, що в Концепції дається глибокий аналіз існуючої банківської системи. Це ж саме говориться в листі № 06–12/10–77 тодішнього Голови Комісії з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’язку А. Татаринова, а також у листах тодішнього Голови Комісії базових галузей та соц- іально-економічного розвитку регіонів В. І. Черепа, тоді- шнього Голови Комісії з питань ядерної політики та ядер- ної безпеки М. А. Павловського, тодішнього Голови Комісії з питань бюджету М. Я. Азарова та інших. 12 січня 1998 р. всім головам комітетів і фракцій, а також народним депутатам вручено працю М. Швайки, присвячену грошовому голоду2 2. 20 жовтня 1999 р. (№ 4122) Верховна Рада видала для використання народними депутатами в законотворчій діяль- 19 Люлько А.С. Луганський станкостроительный завод – пер- вый монетный двор Украины. – Часть 1. Первые шаги. – Луганск. – Шлях, 2000. – С. 29. 20 Там само. – С. 19. 21 Яка банківська система потрібна Україні (до Концепції ста- новлення і розвитку банківської системи України). – К.: В- во Верховної Ради України, 1995. – 80 с. 22 Швайка М.А. «Чому в Україні повсюдно бракує грошей? (Нові підходи до грошово-кредитної політики і зміни прин- ципів діяльності банків). – К.: В-во Міжнародного інститу- ту лінгвістики і права, 1998. – 43 с. НАШІ ЮВІЛЯРИ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ200 ності іншу працю М. Швайки — Концепцію вдосконален% ня грошово%кредитної політики і зміни принципів діяль% ності банків (40 с.) і вручила всім народним депутатам. 2000 р. Парламентське видавництво видало присвяче% ну банківському будівництву України книжку М. Швайки2 3. Пропозиції М. Швайки щодо удосконалення грошо% во%кредитної і банківської системи розглядалися в Нацбан% ку України і використовувались у практичній діяльності. Заступник Голови НБУ П. М. Сенищ 13 грудня 2000 р. і 17 січня 2002 р. надіслав М. Швайці листи № 25– 115/2515–8245 і № 18–115/186–548, у яких говориться, що його пропозиції заслуговують на увагу і враховані Національним банком України. Народний депутат України М. А. Павловський у пояснювальній записці до проекту закону України «Про засади удосконалення грошово%кредитної полі% тики та діяльності банків України з метою забезпечен% ня економічного зростання» (№ 06–10/21342 від 30. 03. 2000 р.) та в інших працях відзначає, що свої роз% робки він базує на працях М. А. Швайки. У книжці «Макроекономіка перехідного періоду. Український аспект»2 4 М. Павловський десятки разів посилається на його праці (сторінки 167, 217, 221, 225, 226, 227, 228, 269 та інші). При обговоренні проекту Закону про НБУ на сесії Верховної Ради України народні депутати наголошували на необхідності використання доробку провідних вітчизняних учених, особливо акцентували на працях М. А. Швайки2 5. З приводу порушених в адресованих Президенту України доповідних записках питань Глава Адміністрації В. Литвин прислав М. Швайці листа № 02–05/1140 від 31.05.2000 р., в якому говориться: «Щиро дякуємо за листа і за викладені в ньому пропозиції щодо вдосконалення окремих питань еконо% мічної політики держави. Направленість Ваших пропозицій у цілому відповідає змісту завдань, визначених Посланням Президента Украї% ни до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ сто% ліття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000–2004 роки», над реалізацією яких зараз працює Уряд. Вважаємо, що практичне вирішення порушених Вами питань потребує обговорення фахівцями фінансових та банківських кіл. Тому їх включено до переліку питань порядку денного відповідної фахової наради за участю Президента України, що відбудеться ближчим часом». Згодом В. Литвин, уже ставши Головою Верховної Ради України, в опублікованій в «Голосі України» статті (2005. — 14 червня. — С. 3) скористався даним Швай% кою аналізом діяльності банківської системи. Великий інтерес до розробок М. Швайки виявив те% перішній Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. У листі № 0111/2 від 11 січня 2008 р. керівника Секрета% ріату Голови Верховної Ради України С. Войцехівської говориться: «Повідомляю, що Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк уважно прочитав Вашого ли% ста. Відчувається, що Ви ретельно і професійно відсте% жуєте процеси, які відбуваються у банківській сфері. Цілком погоджуючись з Вашими пропозиціями щодо необхідності безумовного дотримання та вирішен% ня всіх проблем в існуючому правовому полі, їх направ% лено на розгляд Ради Національного банку України». Автор близько 500 праць (проблеми ринкової економ% іки, фін.%кредитні інструменти та регулятори), зокрема книг: «Фінанси і кредит в СРСР». Львівський сільськогосподарсь% кий інститут, Дубляни, 1970; «Економічні методи приско% рення відтворювальних процесів». Ін%тут економіки АН УРСР, К., 1979; «Яка банківська система потрібна Україні (до концепції становлення та розвитку банківської системи в Україні)». Секретаріат Верховної Ради України, 1995; «Чому в Україні повсюдно бракує грошей? (Нові підходи до грошово%кредитної політики і зміни принципів діяльності банків)». Міжн. ін%тут лінгвістики і права, К., 1998; «Банк% івська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності». Парламентське в%во, 2000; «Концепція пе% ребудови банківської системи України». Секретаріат Вер% ховної Ради України, 1996; «Концепція удосконалення гро% шово%кредитної політики і зміни принципів діяльності банків». Секретаріат Верховної Ради України, 1999; Шляхи докорінної перебудови і реформування банківської систе% ми України (лихварська банківська система — гальмо на шляху ринкових реформ і відродження України). — К.: В% во Київського міжнародного університету, 2004; «Українсь% ка гривня (історія грошей через призму боротьби за неза% лежність України)». — К.: В%во Київського міжнародного університету, 2004; «Гроші України: труднощі з їх запровад% женням і функціонуванням». — К.: В%во Київського міжна% родного університету, 2005; «З історії українських грошей». — К.: В%во Київського міжнародного університету, 2006; «На% риси з історії економічних поглядів». — К.: В%во Київсько% го міжнародного університету, 2006; Проблеми євроінтег% рації і вдосконалення грошово%кредитних і валютних відно% син. Збірник праць науковців у галузі економіки. — К.: В% во Київського міжнародного університету, 2007. Володіє польс., нім. мовами. Відомості про М. А. Швайку подаються в таких книж% ках і засобах масової інформації: 1. Верховна Рада України дванадцятого скликання 1990–1994 роки. — К.: В%во «Кий», 1998. — С. 372–373. 2. Економіка України, 2002. — № 1. 3. Економіст, 2001. — № 11. — С. 35. 4. Шлях пере% моги, 2001. — № 48 (2483), 22–28 листопада. 5. Хто є хто в Україні. — К.: «К. І. С.», 2007. 6. Хто є хто в українських суспільних науках. — К.: «К. І. С.», 1998. 7. Швайка Окса на. Довідка про автора. Вступ до книги М. А. Швайки «Яка банківська система потрібна Україні?» — К.: Секретаріат Верховної Ради України, 1995. 8. Голос громадянина, 1996. — № 7–1 (187–188). — С. 60–61. 9. Хачатурян Х. В. Післяслово до праці М. А. Швайки «Чому в Україні по% всюдно бракує грошей». — К., 1998. 10. Жайвір. Літератур% но%мистецький альманах. — Бережани. — № 2 (78), 2002. 11. Хто є хто в українській політиці. — Вип. 4. — К.: ТОВ «К. І. С.», 1998. 12. «Селянин» за 19 березня 1994 р. 13. «На% родне слово» за 19 березня 1994 р.; 14. Хто є хто на Терно% пільщині. Видатні земляки: Довідково%біографічне видан% ня. — Випуск перший / Українська академія геральдики, товарного знака та логотипа. — К., 2004; 15. Овсянников С. Вступ до книжки М. А. Швайки «З історії українських гро% шей». — К.: В%во Київського міжнародного університету, 23 Швайка М.А. Банківська система України: шляхи реформу% вання і підвищення ефективності. – К.: Парламентське ви% давництво, 2000. – 196 с. 24 Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду. Український контекст. – К.: Техніка, 1999. – 335 с. 25 Див.: Бюлетень № 35 сьомої сесії Верховної Ради України. – С. 15. НАШІ ЮВІЛЯРИ 2008/№2 201 2006. 16. Горобець О. «Чи буде портрет академіка Михайла Швайки на українських грошах // P. S.+ Постскриптум плюс, лютий 2007. — № 1. 17. До 75!річчя Михайла Швай! ки. У кн.: М. Швайки «Проблеми євроінтеграції і вдоско! налення грошово!кредитних і валютних відносин». Салига Сергій Якович — доктор економічних наук, професор, декан економічного факультету Класичного приватного університету. Народився 4 листопада 1943 року в с. Дмитрівка Ілійського району Алма!Атинської області. Українець. Позапартійний. Салига Сергій Якович почав трудову діяльність у 1961 році підземним робітником шахти ім. Є. Т. Абаку! мова м. Донецька. Має 2,5 роки підземного стажу. За! кінчив Донецький політехнічний інститут у 1967 році як інженер!електрик, у 1986 році — як інженер!економіст. У 1999 році закінчив Запорізьку державну інженерну академію як фінансист. За період трудової діяльності у Донецькому політехнічному інституті з 1968 по 1994 рік пройшов шлях від асистента до професора, доктора економічних наук. У Запорізькій державній інженерній академії працював з вересня 1994 року по серпень 2004 року завідувачем кафедри фінансів. З вересня 2004 року працює на посаді декана економічного факультету Кла! сичного приватного університету. Факультет готує бакалаврів, спеціалістів та магістрів з напряму «Економіка та підприємництво». Свої знан! ня та досвід декан С. Я. Салига спрямовує на організа! цію на найвищому рівні навчальної, виховної, наукової та методичної діяльності, що ґрунтується на принципах гуманізму й демократизму, направлена на виховання свідомих громадян України, готових до трудової діяль! ності та відповідальних за долю держави. Професор С. Я. Салига є провідним фахівцем з дис! циплін «Основи підприємництва», «Стратегічне управ! ління», «Фінансовий менеджмент», «Фінансовий аналіз». Результати його наукових досліджень відображаються в наукових публікаціях, навчальних посібниках, моногра! фіях та впроваджуються у навчальний процес. За результатами досліджень він опублікував понад 300 робіт, у тому числі — 27 книг, 60 брошур. Серед них — 6 навчальних посібників з підприємництва та фінансів з грифом Міністерства освіти і науки України (наприклад: «Основи бізнесу», «Управління фінансовою санацією підприємства», «Фінансовий менеджмент», «Фінансовий аналіз», «Економіка та підприємництво», «Антикризове фінансове управління підприємством»), більше 100 методичних розробок з курсового та диплом! ного проектування, виконання магістерських робіт, ке! рівництва практикою. Навчальні посібники надруковані у видавництвах «Центр навчальної літератури», «Про! фесіонал» (м. Київ) великим тиражем та використову! ються вищими навчальними закладами України для підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів. Лекції С. Я. Салиги проводяться на високому тео! ретичному та практичному рівні, носять творчий харак! тер. При викладанні дисциплін він посилається на праці провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців, кваліф! іковано пов’язує теоретичний матеріал з його практич! ною доцільністю. Наукові інтереси С. Я. Салиги зосереджені на вирі! шенні проблем ефективності виробництва та інвестицій! них і інноваційних проектів. Під його керівництвом захи! стилося 10 кандидатів економічних наук. На основі дос! ліджень підготовлено та затверджено на рівні Міністерств та виробничих об’єднань 11 методичних розробок. Тільки за останні 5 років С. Я. Салигою опубліковано чотири мо! нографії. Ці наукові досягнення впроваджені у навчальний процес, допомагають підвищити якість підготовки фахівців та краще засвоїти теоретичний матеріал. Професор С. Я. Салига має високий авторитет серед керівництва області та міста. У 1997 році він був затвердже! ний заступником голови обласної ради з питань розвитку продуктивних сил та виробничих відносин при облдержад! міністрації, у 2004 році його обрано членом науково!ана! літичної ради з питань стратегічного розвитку міста Запорізької міської ради, у 2006 році — членом науково!кон! сультативної ради постійної комісії з економіки, промис! ловості та інвестицій Запорізької обласної ради, помічни! ком депутата обласної ради. Він неодноразово виступав експертом Міністерства освіти і науки України по ліцензу! ванню та акредитації вищих навчальних закладів, є членом двох спеціалізованих вчених рад по захисту дисертацій. Як завжди, С. Я. Салига і сьогодні має достатньо творчих сил та енергії для здійснення задумів і планів, що постають перед українською освітою та наукою на благо народу та держави України. Президія АЕН України та редколегія журналу щиро бажають Вам творчої наснаги, міцного здоров’я та дов! гих років плідної праці. Президія АЕН України, редколєгія НАШІ ЮВІЛЯРИ ДО 65�РІЧЧЯ АКАДЕМІКА АЕН УКРАЇНИ СЕРГІЯ ЯКОВИЧА САЛИГИ Збірник праць науковців у галузі економіки. — К.: В!во Київського міжнародного університету, 2007. Оксана Овсянникова, доктор філософських наук.

Михайло Швайка — активний поборник кредитної грошової системи

Institution

Ähnliche Einträge