Про головний мотив розвитку корпорацій
Стаття присвячена теоретичним та прикладним питанням, які виникають у зв’язку з формуванням та розвитком системи корпоративного управління. Розглянуто деякі особливості формування акціонерної форми власності в Україні та визначено, що модернізація вітчизняної економіки передбачає структурну перебудо...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8292 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про головний мотив розвитку корпорацій / О.О. Ілюхін // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 82-84. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-8292 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-82922010-05-21T12:01:44Z Про головний мотив розвитку корпорацій Ілюхін, О.О. Наукові статті Стаття присвячена теоретичним та прикладним питанням, які виникають у зв’язку з формуванням та розвитком системи корпоративного управління. Розглянуто деякі особливості формування акціонерної форми власності в Україні та визначено, що модернізація вітчизняної економіки передбачає структурну перебудову корпорацій відповідно до сучасних світових тенденцій організаційного розвитку, головним мотивом якої є прагнення посилити синергетичний ефект. Статья посвящена теоретическим и прикладным вопросам, которые возникают в связи с формированием и развитием системы корпоративного управления. Рассмотрены некоторые особенности формирования акционерной формы собственности в Украине и определенно, что модернизация отечественной экономики предусматривает структурную перестройку корпораций в соответствии с современными мировыми тенденциями организационного развития, главным мотивом которой является стремление усилить синергический эффект. The article. is devoted theoretical and applied questions which arise up in connection with forming and development of the system of corporate management. Some features of forming of joint-stock pattern of ownership are considered in Ukraine and certainly, that modernization of domestic economy foresees structural alteration of corporations in accordance with modern world organizational progress trends, main reason of which is aspiration to strengthen a sinergistical effect. 2009 Article Про головний мотив розвитку корпорацій / О.О. Ілюхін // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 82-84. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8292 uk Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Ілюхін, О.О. Про головний мотив розвитку корпорацій |
| description |
Стаття присвячена теоретичним та прикладним питанням, які виникають у зв’язку з формуванням та розвитком системи корпоративного управління. Розглянуто деякі особливості формування акціонерної форми власності в Україні та визначено, що модернізація вітчизняної економіки передбачає структурну перебудову корпорацій відповідно до сучасних світових тенденцій організаційного розвитку, головним мотивом якої є прагнення посилити синергетичний ефект. |
| format |
Article |
| author |
Ілюхін, О.О. |
| author_facet |
Ілюхін, О.О. |
| author_sort |
Ілюхін, О.О. |
| title |
Про головний мотив розвитку корпорацій |
| title_short |
Про головний мотив розвитку корпорацій |
| title_full |
Про головний мотив розвитку корпорацій |
| title_fullStr |
Про головний мотив розвитку корпорацій |
| title_full_unstemmed |
Про головний мотив розвитку корпорацій |
| title_sort |
про головний мотив розвитку корпорацій |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8292 |
| citation_txt |
Про головний мотив розвитку корпорацій / О.О. Ілюхін // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 82-84. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ílûhínoo progolovnijmotivrozvitkukorporacíj |
| first_indexed |
2025-07-02T11:01:02Z |
| last_indexed |
2025-07-02T11:01:02Z |
| _version_ |
1836532695357718528 |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ82
Постановка проблеми. Зростаючий рівень міжнарод-
ної конкуренції змушує суб’єктів господарювання шу-
кати шляхи об’єднання потенціалів і співробітництва в
боротьбі за виживання або ринкове співробітництво.
Зміни, що відбулись у суспільно-економічній системі за
останні роки, спричинили істотні перетворення в орган-
ізації господарської діяльності та появу нових типів кор-
порацій. Особливої актуальності набуває розвиток еко-
номіки України на інноваційних засадах, який передба-
чає структурну перебудову діючих відкритих акціонер-
них товариств (корпорацій) відповідно до сучасних
світових тенденцій організаційного розвитку та з ураху-
ванням особливостей ринкових перетворень у країні.
Створення великих, високотехнологічних корпора-
тивних структур шляхом укрупнення існуючих корпо-
рацій має ряд досить важних переваг у порівнянні з
підприємствами малого і середнього бізнесу та відіграє
значну роль у формуванні ефективності структури націо-
нальної економіки й у посиленні економічної і науково-
технічної інтеграції. Великі корпорації сприяють стійкості
економічного співробітництва як на внутрішньому, так і
на зовнішньому ринках, координації діяльності промис-
лових структур за допомогою засобів внутріфірмового
управління, що у свою чергу обумовлює необхідність
дослідження механізму корпоративного управління.
Аналіз останніх досліджень. В сучасній економічній літе-
ратурі узагальнюється вітчизняний і зарубіжний досвід ста-
новлення й розвитку корпоративних відносин, досліджено
загальні теоретичні основи формування механізму управл-
іння корпораціями. Результати досліджень проблем розвитку
корпоративних відносин відображено в працях учених-еко-
номістів О. І. Амоші, В. Н. Амітана, М. Г. Білопольського,
С. В. Богачова, І. П. Булєєва, Л. А. Савельєва та ін.
При цьому значущість проблем підвищення ефек-
тивності корпоративного управління зумовила нові на-
прями розвитку сучасної економічної думки. Різні аспек-
ти розвитку великих високотехнологічних корпоративних
структур на регіональному та галузевому рівнях розгля-
нуто у працях Г. В. Астапової, О. В. Грицай, В. В. Красно-
вої, Т. М. Савельєвої, Г. М. Скударя, В. В. Трубчаніна та ін.
Незважаючи на різноманіття наукових проблем та гли-
бину їх дослідження, у сучасній економічній науці окремі їх
аспекти залишаються не достатньо розв’язаними. Так, існу-
ючі методи потребують адаптації в напрямі вдосконалення
управління розвитком промислових корпорацій.
Постановка завдання. У цій статті зроблено спробу
розглянути головні передумови формування корпора-
тивних відносин, мотиви структурної перебудови існу-
ючих корпорацій та систематизувати знання про тен-
денції вдосконалення управління їх розвитком.
Виклад основного матеріалу дослідження. Початком
формування корпоративних відносин визначають масш-
табне здійснення в Україні безкоштовної приватизації,
яка привела до створення на багатьох підприємствах ак-
ціонерних моделей, характерною рисою яких є доміную-
ча роль акціонерів — працівників ВАТ (далі корпорація).
У світовій практиці приватизація розглядається не тільки
як ефективний інструмент здійснення структурної пере-
будови економіки, підвищення рівня ефективності фун-
кціонування підприємств, але і як джерело надходження
додаткових коштів до державного бюджету з метою на-
ступного їх використання у сфері соціальних питань та
реформування економічного потенціалу держави.
Однак, як виявилося, на практиці вітчизняних
підприємств такий підхід не завжди сприяє стимулюванню
більш ефективної роботи корпорації. Досвід роботи прива-
тизованих підприємств доводить, що на шляху ефективної
співпраці всередині корпорації стоїть об’єктивний конфлікт
між менеджментом підприємств та його акціонерами. Щоб
розібратися у суперечках, які виникають під час управління
корпорацією, треба більш детально розглянути типові для
вітчизняних підприємств групи акціонерів.
По-перше — держава-акціонер. У держвласності
зараз закріплюються пакети акцій розміром 50 % + 1
акція та 26 % + 1 акція (головним чином це стосується
стратегічно важливих підприємств). Отже, держава на-
магається залишитися основним власником підприємств
або впливати на прийняття найбільш важливих рішень.
Державні частки, що є надлишком над розмірами цих
пакетів, продаються приватним інвесторам.
Другу групу, яка на відміну від держави-акціонера
присутня зараз на всіх приватизованих ВАТ, становлять
акціонери — керівники підприємств. Головний інтерес
представників цієї групи полягає у збереженні своїх
посад і влади всередині акціонерного товариства.
Наявність влади для багатьох керівників має наба-
гато більше значення у порівнянні зі, скажімо, одержан-
ням дивідендів за акціями.
До третьої групи увійшли акціонери — працівники
підприємства. Її представники ставали власниками акцій
«рідних» об’єктів із декількох причин. Серед них: бажан-
ня стати співвласником корпорації та отримувати див-
іденди за акціями; пропаганда чи тиск керівників
підприємств, які погрожували працівникам приходом
зовнішнього інвестора, що може бути небезпечним для
товариства; перебування на підприємстві колективу
орендарів, який здійснював оренду підприємства з пра-
вом викупу; відсутність кваліфікації для оцінки можли-
востей інших підприємств.
Ця група практично позбавлена самостійності, що
спричинено некомпетентністю та залежністю від керів-
ництва корпорації [1].
Серед інших акціонерів вітчизняних корпорацій у
першу чергу треба виділити стратегічних інвесторів, які
цілком свідомо купували значні пакети акцій з метою от-
римання контролю над підприємством. Дії цих акціонерів
у багатьох випадках також характеризуються певною жор-
сткістю. Зокрема, з їх появою на підприємстві може відбу-
ватися зміна менеджменту, що не завжди позитивно впли-
ває на виробничий процес. Втручання в оперативну
діяльність корпорації з боку таких власників часто відбу-
вається зі шкодою для інших, більш дрібних, акціонерів.
Найбільш незахищеною групою акціонерів є юри-
дичні особи (портфельні інвестори) та фізичні особи, що
О.О. Ілюхін
м. Маріуполь
ПРО ГОЛОВНИЙ МОТИВ РОЗВИТКУ КОРПОРАЦІЙ
ІЛЮХІН О.О.
2009/№1 83
володіють незначними пакетами акцій. Ці акціонери, в
першу чергу, зацікавлені в розвитку підприємства, підви-
щенні ліквідності акцій та зростанні їхньої ринкової
вартості. Тільки завдяки цьому вони зможуть отримува-
ти пристойні дивіденди чи вигідно продавати акції.
Проте, у зв’язку з наведеними вище зловживаннями з
боку інших груп, дрібні акціонери не мають можливості
реально впливати на роботу підприємств.
Існують й інші чинники, що заважають нормально-
му розвитку корпорацій. До них слід віднести закритість
фондового ринку щодо отримання повної інформації про
емітентів акцій. Відсутність відкритої інформації про
власників акцій не дає можливості адекватно реагувати
на зміни ситуації у структурі власників, узгоджувати свою
політику у ході підготовки акціонерних зборів.
Також на ринку залишається цілком реальна мож-
ливість отримати акції у володіння іншим шляхом, ніж
купівля-продаж, наприклад, способом взяття зобов’я-
зань налагодити роботу об’єкта. Проте обіцянки не зав-
жди втілюються у життя. Так, останнім часом набуло
поширення вилучення практично всього майна підприє-
мства у податкову заставу з подальшим його розпрода-
жем за безцінь [1, 2].
Однак в останні два-три роки спостерігається швид-
кий перехід від приватизаційної лихоманки до еволюц-
ійних підходів структурного розвитку корпорацій. Пе-
реважно це відбувається шляхом формування на базі
окремих акціонерних товариств багаторівневих корпо-
ративних структур, з використанням механізмів злиття,
поглинання та придбання контрольного пакету акцій.
Існують такі види злиття та поглинань:
горизонтальні — відбуваються між підприємствами
однієї галузі або сфери діяльності з метою завоювання
більшої ринкової частки вироблюваного товару або по-
слуги;
вертикальні — це такий тип, за якого підприємство-
покупець розширює свою діяльність або на попередні
стадії виробничого процесу, або на наступні — до кінце-
вого споживача;
конгломеративні — це такий тип консолідації, за
якого між собою об’єднуються різні за сферою та спе-
цифікою діяльності підприємства [3, 4].
Розглянемо процес злиття і ефект економії на мас-
штабі з урахуванням вітчизняної дійсності, використо-
вуючи поняття викладені в працях [1, 5, 6]:
корпорація-джерело — корпорація, яка вступає в
процес злиття з іншою корпорацією;
корпорація-результат — єдина корпорація, що ви-
ходить в результаті злиття (конгломерат).
У даному дослідженні нас не цікавлять механізм і
законність операції, що проводиться. Вважається, що ці
аспекти задовольняють стандартним вимогам, зокрема
чинному законодавству України. При цьому злиття ро-
зуміється як процес організаційного об’єднання двох
систем управління корпораціями, елементами яких є
вузли (модулі) управління.
Головний мотив структурної перебудови промисло-
вих корпорацій полягає у прагненні отримати і посилити
синергетичний ефект, коли сукупний результат взаємо-
доповнюючої дії активів двох або декількох господарюю-
чих суб’єктів перевищує суму результатів їх окремих дій.
Ефект синергізму та вміння ним керувати є специфічною
конкурентною перевагою, яка реалізується на рівні всієї
корпоративної структури і в останньому підсумку вияв-
ляється у зниженні рівня витрат або придбанні продук-
цією унікальних властивостей. При інтеграції підприємств
відбувається підвищення ефективності діяльності за ра-
хунок спільного використання ресурсів, ринкової інфра-
структури або сфер діяльності [4, 6, 7].
Слід відзначити, що в цілому вигода залежатиме від
того, наскільки вдалося поліпшити поєднання властиво-
стей цілісності і відособленості реорганізованої виробни-
чої системи. Досягнення вигоди за рахунок поліпшення
системних властивостей відоме як ефект синергізму: в
даному випадку це — ефект від об’єднання компаній,
який полягає в тому, що вартість компанії, що утворила-
ся в результаті об’єднання, перевершує вартість її частин
(за принципом: 2 + 2 = 5, точніше 2 + 2 + ефект синер-
гізму = 5). У фінансовому менеджменті одержану від цього
ефекту вигоду називають операційною економією.
Крім ефекту синергізму об’єднання компаній може
привести до отримання економії за рахунок масштабу
(скорочення постійних витрат у виробництві). Такий
ефект існує також при обертанні продукції та її обслу-
говуванні у споживача. Основна ідея економії за раху-
нок масштабу полягає в тому, щоб виконати більший
об’єм роботи без збільшення потужностей і чисельності
працівників. Проте економія за рахунок масштабу об-
межена. Обмеження ілюструє графік (рис. 1).
Дохід при збільшенні об’єму використовуваних у
виробництві ресурсів (масштабів виробництва) змінюєть-
ся за деякою S-образною кривою ОКLМ. Максимальна
ефективність виробництва (Е
max
)
досягається в точці L (у
цій точці пряма ОБ торкається S-образної кривої):
max
#
#
#
$
% %
"
= =
Рис. 1. Вплив масштабу (об’єму використовуваних
ресурсів) на ефективність виробництва) [6, С. 95]
Пряма ОА, проведена з початку координат під ку-
том 45°, перетне S-образну криву в двох точках: К та М,
у яких витрати дорівнюють досягнутому ефекту. Точки
К та М є точками беззбитковості. Якщо масштаб вироб-
ництва менш ніж З
К
або більш ніж З
М
, то виробництво
збиткове. У зв’язку з цим злиття і з’єднання компаній
доцільно здійснювати з обмеженням масштабу вироб-
ІЛЮХІН О.О.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ84
ництва того чи іншого кінцевого продукту оптимальною
величиною.
Звичайно для визначення граничного масштабу
виробництва користуються лінійною залежністю дохо-
ду і витрат від об’єму випуску продукції. Проте такий
метод дозволяє визначити (з деякою помилкою) лише
першу точку беззбитковості і кромку беззбитковості
(наскільки більше реалізується продукції, ніж в точці
беззбитковості) і не дозволяє визначити оптимальний
масштаб виробництва і другу точку беззбитковості.
Існуючий підхід до пояснення загального синерге-
тичного ефекту не враховує вплив чинника синергії за-
лежно від типу структурної перебудови промислових
корпорацій, що потребує додаткової розробки відпові-
дного методичного інструментарію.
Висновок. Таким чином, структурна перебудова ак-
ціонерних товариств промисловості на результати їх
діяльності дозволяє зробити такі висновки:
найкращі кінцеві результати мають ті акціонерні
товариства, які в процесі структурної перебудови досяг-
ли оптимального співвідношення вертикальних і гори-
зонтальних зв’язків в організаційній структурі;
пріоритетними напрямами розвитку виробників
промислової продукції є орієнтація на досягнення ефек-
ту економії за рахунок збільшення масштабів виробниц-
тва та формування інтегрованих господарських структур.
Впровадження в практику господарювання запро-
понованих рекомендацій забезпечить прийняття більш
обґрунтованих рішень щодо доцільності структурного
розвитку господарюючих суб’єктів.
Література
1. Румянцев С. А. Українська модель корпоративного
управління: становлення і розвиток. — К.: Знання, КОО,
2003. — 149 с.
2. Агужен Г. А., Булеев И. П. Приватизация: диалек-
тика противоречий и пути решения. — Донецк: ИЭП
НАН Украины, 1994. — 46 с.
3. Голикова Ю. А. Организация и управление корпо-
рациями в мировой экономике: Учебное пособие /
Ю. А. Голикова. — Хабаровск: РИЦ ХГАЭП, 2005. 96 с.
4. Синергия слияния // Ресурсы, информация, снаб-
жение, конкуренция. — 2004. — №3. — С. 32–36.
5. Стратегия повышения эффективности функциони-
рования производства / И. П. Булеев, Н. Д. Прокопенко,
М. В. Мельникова и др.: Монография / НАН Украины.
Ин-т экономики пром-сти. — Донецк, 2004. — 278 с.
6. Круглов М. И. Стратегическое управление компа-
нией. Учебник для ВУЗов. — М.: Русская Деловая Лите-
ратура, 1998. — 768 с.
7. Маркова В. Д. Стратегический менеджмент: Курс
лекций / В. Д. Маркова, С. А. Кузнецова — М.: Инфра-
М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 2000. — 228 с.
Развитие отечественной угольной промышленнос-
ти, обеспечение потребностей страны в необходимых
объемах высококачественной и конкурентоспособной
угольной продукции в среднесрочной и долгосрочной
перспективах является условием, которое гарантирует
энергетическую безопасность государства.
Инновационное развитие и экономический рост
угольного производства могут быть достигнуты за счет
технического переоснащения предприятий, их реконст-
рукции, нового строительства с использованием нау-
коемких средств и технологий на базе достижений ма-
шиностроения, электроники, автоматизации, информа-
тики, а также путем структурных преобразований, раз-
вития рыночных отношений, реформирования и ком-
мерциализаци научной деятельности и т. п.
Оценить изменения в промышленности возможно
з позиций прогнозирования влияния научно-техничес-
кого потенциала на темпы и пропорции развития отрас-
лей, которые формируют новый технологический уклад
производства. Решение этой проблемы предусматрива-
ет, как указывается в работе [1], проведение мониторин-
га структурных технологических изменений и разработ-
ку технологических прогнозов на средне — и долгосроч-
ную перспективы. Для угольной отрасли это тщатель-
ное изучение стартовых условий, то есть уровня техни-
ческого вооружения процессов угледобычи, соответству-
ющих технико-экономических показателей, выявления
«узких мест». Ориентиром при этом могут быть дости-
жения передовых угледобывающих стран и, кроме того,
собственные возможности и ресурсы.
Теоретические и методологические основы прогнози-
рования научно-технического прогресса, разработанные в
предшествующие периоды (1970–2000гг.) [2; 3; 4], базиро-
вались преимущественно на методах экстраполяции тенден-
ций, расчетно-экспертных и коллективных экспертных
оценках. Эти методы используются и сегодня при решении
аналогичных задач, где уделяется особое внимание поиску
качественных изменений в технологии производства.
Для формирования инновационных программ
угольной промышленности на всех уровнях управления
помимо стартовых условий определяются тенденции их
развития в перспективе.
Эти тенденции устанавливаются с использованием
различных методов прогнозирования, объектами кото-
рого могут быть:
— основные направления инновационного разви-
тия шахтного фонда и отдельных предприятий угольной
отрасли;
— динамика технико-экономических показателей
угольного производства;
— направления совершенствования основных характе-
ристик горно-шахтного оборудования и технологий работ;
А.И. Кабанов
д�р экон. наук,
г. Донецк
ПРОГНОЗЫ ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ УГОЛЬНОЙ ОТРАСЛИ
КАБАНОВ А.И.
|