Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження)
Іван Савович Каша (1895-1947) – рідний брат відомої опішнянської малювальниці 1930-х –1960-х років Мотрони Савівни Назарчук (Каші) (1911 – 2008). Протягом 1937 – 1941 років працював викладачем математики і фізики в Опішнянській школі майстрів художньої кераміки. На основі архівних документів досл...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2015
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82997 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) / В. Міщанин // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 1. — С. 203-210. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-82997 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-829972015-06-13T03:01:50Z Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) Міщанин, В. Ювілеї Іван Савович Каша (1895-1947) – рідний брат відомої опішнянської малювальниці 1930-х –1960-х років Мотрони Савівни Назарчук (Каші) (1911 – 2008). Протягом 1937 – 1941 років працював викладачем математики і фізики в Опішнянській школі майстрів художньої кераміки. На основі архівних документів досліджено життєвий шлях педагога. Стаття присвячена 120-річчю від дня народження Івана Каші. Иван Савич Каша (1895 – 1947) – родной брат известной опошнянской рисовальщицы 1930-х – 1960-х годов Мотроны Савичны Назарчук (1911 – 2008). На протяжении 1937 – 1941 годов работал преподавателем математики и физики в Опошнянской школе мастеров художественной керамики. На основании архивных документов изучен жизненный путь педагога. Статья посвящена 120-летию со дня рождения Ивана Каши. The article deals with the life ofIvan Kasha (1895–1947), a pedagogue who was a full brother of Motrona Nazarchuk (Kasha) (1911-2008), a famous Opishne paintress of the 1930s – 1960s. The article is based on the archivalias and devoted to the Ivan Kasha’s 120th birthday anniversary. 2015 Article Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) / В. Міщанин // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 1. — С. 203-210. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82997 738:37.011.31-051(477.53) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Міщанин, В. Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) Сiверянський лiтопис |
| description |
Іван Савович Каша (1895-1947) – рідний брат відомої опішнянської малювальниці
1930-х –1960-х років Мотрони Савівни Назарчук (Каші) (1911 – 2008). Протягом
1937 – 1941 років працював викладачем математики і фізики в Опішнянській школі
майстрів художньої кераміки. На основі архівних документів досліджено життєвий
шлях педагога. Стаття присвячена 120-річчю від дня народження Івана Каші. |
| format |
Article |
| author |
Міщанин, В. |
| author_facet |
Міщанин, В. |
| author_sort |
Міщанин, В. |
| title |
Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) |
| title_short |
Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) |
| title_full |
Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) |
| title_fullStr |
Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) |
| title_sort |
учитель, викладач гончарної школи іван каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/82997 |
| citation_txt |
Учитель, викладач гончарної школи Іван Каша: сторінки життя (до 120-річчя від дня народження) / В. Міщанин // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 1. — С. 203-210. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT míŝaninv učitelʹvikladačgončarnoíškoliívankašastorínkižittâdo120ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-06T09:40:03Z |
| last_indexed |
2025-07-06T09:40:03Z |
| _version_ |
1836889988544856064 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 203
© Міщанин Віктор Данилович – науковий співробітник Національного музею-
заповідника українського гончарства в Опішному, молодший науковий співробітник
Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, кандидат
історичних наук.
УДК:738:37.011.31-051(477.53)
Віктор Міщанин.
УЧИТЕЛЬ, ВИКЛАДАЧ ГОНЧАРНОЇ ШКОЛИ
ІВАН КАША: СТОРІНКИ ЖИТТЯ
(до 120-річчя від дня народження)
Іван Савович Каша (1895-1947) – рідний брат відомої опішнянської малювальниці
1930-х –1960-х років Мотрони Савівни Назарчук (Каші) (1911 – 2008). Протягом
1937 – 1941 років працював викладачем математики і фізики в Опішнянській школі
майстрів художньої кераміки. На основі архівних документів досліджено життєвий
шлях педагога. Стаття присвячена 120-річчю від дня народження Івана Каші.
Ключові слова: ювіляр, педагог, довідка, освіта.
Іван Каша народився 1895 року в с. Малі Будищечки Заїченської волості Зінь-
ківського повіту Полтавської губернії в козацькій родині Сави Лукича й Марії Сви-
ридівни Каш. Його батько – корінний малобудищанин, а мати родом із сусіднього
села Попівки.
Його дід, Лука Іванович, у другій половині ХІХ століття деякий час був старши-
ною при сільській управі [17], а наприкінці 1860-х років його обрали попечителем
напередодні відкритої місцевої церковнопарафіяльної школи [9; с.88].
Сава Лукич Каша протягом багатьох років був регентом хору Різдво-Богородич-
ної церкви, збудованої 1887 року [15], а також попечителем церковнопарафіяльної
і земської шкіл [18].
Два його старших сини, Степан (1890 р.н.) та Іван (1895 р.н.),«після початкової
школи вчились в міністерській школі, а потім поступили в учительську семінарію імені
М. В. Гоголя у Великих Сорочинцях» [16].
За словами доньки Івана Лукича Надії Каші, вони «обидва вчились добре. І бать-
кові їхньому порадили, шоб він їх, хто кращий віддав далі вчитись». Але «вони обидва
поступили в учительську семінарію. Ну Степан не вспів закінчити її. Почалася війна
і його забрали, чи його пропонували, якась там школа прапорщиків. І він пішов, а папа
закінчив в 15-му році» [31].
«Вони всі, Каші, були музикальні.– згадувала Н. Каша.– І батько наш грав на лю-
бому інструменті. Бандуру дуже любив і вчився. Був тоді знаменитий такий, його
навіть в літературі, описаний, Кравченко – бандурист. А семінаристам то бандуру
не дозволялося. Так папа розказував, шо він жив на квартирі, і шоб не знали, то бандуру
під ліжко підв’язував, а вчився в цього Кравченка» [31].
Після закінчення навчання Івана Кашу «теж мобілізували і послали на фронт».
Але невдовзі його «списали з стройової частини» за станом здоров’я [16].
Отож Іван Каша закінчив Великосорочинську учительську семінарію в 1915 році.
Збереглося фото тогорічних її випускників, нині воно знаходиться у внучки Івана
Каші – Ольги Буднікової, яка мешкає в Києві. А от свідоцтво про освіту, видане
йому після закінчення семінарії, не збереглося. Ймовірно, воно з якихось причин
було втрачене невдовзі після випуску, оскільки в травні 1918 року йому було видане
посвідчення. Останнє підтверджувало його освіту і отримання ним свідоцтва. Воно
також до наших днів не збереглося. Проте маємо його копію, в якій зазначено:
204 Сіверянський літопис
«Удостоверение
Пред’явитель сего Каша Иван Саввич окончил В-Сорочинскую учительскую семи-
нарию и имеет право быть учителем начального училища, в чем и видано ему свиде-
тельство 29 апреля 1915 года за №728.
Настоящее выдано Каше по его просьбе.
Директор М. Воскресенский
Письмоводитель Золотницкий»
«(Июня 1/Мая 19 дня 1918 г. №350 м. Великие Сорочинцы)» [35].
Донька, Надія Іванівна Каша, розповідала, що по закінченні навчання батько
нібито працював учителем в Орданівці [31]. Сестра, Мотрона Савівна Назарчук,
також писала, що брат після повернення з фронту, «підлікувавшись дома», «почав
працювати вчителем в Орданівській чотирьохрічній школі» [16].
Однак збереглася копія документа, яка дає підстави говорити про те, що першим
місцем його роботи могло бути міністерське училище в Опішному.
«Окончившему курс Велико-Сорочинской Учительской Семинарии Ивану Каше
Уведомляю Вас, Милостивый Государь, что Вы допущены с 1-го сентября сего 1915
года к исполнению обязанностей учителя в Опошнянском 2-х классном министерском
училище.
Прошу Вас немедленно отбыть к месту назначения и вступить в исполнение своих
обязанностей.
Примечание: Это предложение необходимо хранить в течение всего времени
пребывания на педагогической службе, как документ по делам пенсионной кассы.
Инспектор Народных училищ 15 района Полтавской губернии Н. Острецов».
«Августа 29 дня 1915 г. №1701 г. Зеньков» [29].
Отже, або Іван Каша працював деякий час учителем в Опішному до мобілізації,
а сестра про це не пам’ятає, оскільки була ще малою (народилася в листопаді 1911
року), або ж він, отримавши направлення, не встиг попрацювати в Опішному, а був
забраний в армію.
Копія довідки з Орданівської сільради від 05.04.1929 року підтверджує те, що в
Орданівці Іван Каша вчителював уже після повернення з фронту: «… він з листо-
паду м-ця 1918 року по жовтень м-ць 1923 р. працював в Орданівській трудшколі
на учительській посаді; разом з учительською посадою ніс обов’язки Районового та
Волвиконкомського Інструктора позашкільних справ» [6].
Водночас і, за словами доньки, Іван Каша «під час громадянської війни» учите-
лював у Орданівці. «Він розказував як там учителі займались баштаном, бо їм же
не платили» [31].
Документальним оригіналом-підтвердженням його тамтешньої роботи, яке збе-
реглося, є повідомлення з підвідділу соціального виховання Зіньківського повітового
відділу народної освіти від 17.04.1921 року:
«Учителю Орданівської трудшколи Івану Савичу Каші
Повітовий Від. Освіти повідомляє, що Ви призначені районим інструктором Ор-
данівської, Кирило-Ганнівської і Велико-Будищанської волости» [20].
У квітні 1921 року Іван Каша перебував на курсах інструкторів при губерніяль-
ному відділі народної освіти.
«Підвідділ Соц. Виховання Губвідділу Освіти цим свідчит, що т. Каша Іван Саввич
дійсно командіруэсь по скінченню курсів Інструкторів Эдин. Тр. Школи в розпорядження
Відділу Освіти Зінківського повіту. П/від. Соц. Вих. прохаэ Радянські Установи пред-
оставити т. Каша підводи і пр. в эго проїзді до м. Зінкова» [25].
За словами доньки, сім’я Каші мешкала в Орданівці до початку 1930-х років, коли
вони перебралися у Малі Будища, в батьківську хату Івана Каші. А от сам він у цей
Сіверянський літопис 205
період працював у різних місцях, що підтверджується відповідними документами.
У листі за №1116 від 25.11.1925 року з Управління Сталінського азотного і хі-
мічного заводів повідомлялося:
«Гражд. Каша Ив. Сав.
Сел. Иордановка, Балясновский район, Полтавской губ.
Настоящим предлагаем Вам службу на Заводе в качестве преподавателя Укра-
инского языка.
Условия: 1/Основной оклад 65 руб. в месяц
2/ Бесплатная квартира для холостяка
3/ Бесплатные коммунальные услуги.
Ваше согласие телеграфитруйте.
Управзаводами /П. Н. Стрекунов/
Секретарь /М. В. Пацкевич/» [11].
Очевидно, пропозиція була прийнята, про що свідчить посвідчення за підписами
старшого інспектора політосвіти та інспектора українізації, в якому зазначалося, що
«Пред’явник цього Каша Іван Савич призначається лектором курсів українознавства
при Сталінському азотному та хемічному заводі» [27].
По який час Іван Каша працював у м. Сталін, невідомо, але 26.08.1927 року він
отримав нове призначення:
«Харківська Окрінспектура Наросвіти сповіщає, що згідно Вашої заяви Ви призна-
чаєтеся на посаду груповода до Благодатнівської школи Валківського р-ну з 1 вересня
1927 р.
Пропонується в зазначений термін з’явитись до Валківського Культвідділу для
реєстрації, після якої Ви фактично будете вважатись на посаді.
Несвоєчасність явки без попередження Культвідділу буде розглядатись, як від-
мовлення від посади» [30].
Наприкінці липня 1929 року Івана Кашу було призначено керувати школою в
Орданівці. 30.07.1929 року з Диканьського райвиконкому у Валківський райвиконком
був направлений лист такого змісту:
«Учителя Благодатнівської школи Ів. С. Каша за його бажанням призначаєть-
ся по місту його постійного мешкання на завідателя Орданівської 4-х комплектової
школи /Диканського району на Полтавщині/
Повідомляючи про це, просимо не затримувати здачу справ т. Кашею, аби він мав
змогу провести підготовчу до нового навчального року роботу по Орданівській школі.
Голова Р.В.К. Глухота». [13]
Перед цим призначенням Іван Каша встиг побувати на одномісячних агрокурсах. У
посвідченні, виданому Харківською окрінспектурою наросвіти за №83 від 30.07.1929
року, зазначалося:
«Пред’явник цього вчитель тов. Каша Ів. С. дійсно закінчив одномісячні курси по
агропідготовці вчителів шкіл соцвиху 1-го концентру, що відбулися при Олексієвській
школі селянської молоді Коломацького району Харківської округи з 17 червня по 17
липня 1929 року.
На курсах пророблено теоретично та практично такі дисципліни: рільництво, са-
дівництво, городництво, скотарство та організацію с. г. в обсязі «Програм Н.К.О. для
округових курсів підвищення кваліфікації робітників соцвиху на 1929 рік» та основні
моменти з економполітики С.Р.С.Р. та з антирелігійного циклу» [26].
25.09.1930 року Івану Каші Малобудищанською сільрадою було видане «посвід-
чення», в якому зазначалося (мову оригіналу збережено):
206 Сіверянський літопис
«Дано це гр Івану Савичу Каші, про те що сімейно маетковій стан його батька до
революції такий; землі мав 1,355 сажнів, і з будівель хату, хлів, комору і саж: сім’ї 7
душ, по хваху швець, по соцстану бідняк,
Зараз мае. землі 2 дес. сім’ї 6 душ. і з будівель, хату, хлів, та саж. Від сільгосппо-
датку, звільненій по бідності по соц стану теж бідняк щой свідчется» [24].
Отже, на той період Іван Каша із сім’єю вже мешкав у Малих Будищах у бать-
ківському будинку.
Під час Голодомору 1932 – 1933 років Івана Каші деякий час не було в Малих
Будищах. Так з 01.10.1932 по 01.01.1933 року Іван Каша працював у Кахівському
технікумі рільництва (Одеська область) «викладовцем математики та фізики» [8].
А 1933 році (точного періоду невідомо) Іван Каша навчався на третьому курсі
техно-математичного відділу Херсонського державного педагогічного інституту імені
Н. К. Крупської [7]. Його сестра Мотрона Назарчук пригадувала, що ще раніше Іван
Каша «поступив в заочний вчительський інститут, на математичний факультет»
[16]. Цілком можливо, що Іван Каша деякий час навчався очно в інституті. А потім
знову заочно закінчував навчання. Адже освіту він мав вищу [34].
З 15.08.1933 по 01.09.1934 року Іван Каша працював викладачем математики й
фізики в п’ятих-сьомих класах Міськомлинянської неповної середньої школи [32].
17.06.1934 року Івана Кашу було нагороджено почесною грамотою, в якій гово-
рилося:
«Почесна грамота
Учителеві – Місько-Млинянської неповної середньої школи, тов. Каші Івану Са-
вичу від Опішнянського Районного Відділу Народної Освіти та РК РОБОС, за удар-
ну роботу над вихованням молодого покоління, за бойове здійснення в нашому районі
історичних постанов ЦК ВКП(б) про школу.
Зав. РВНО /підпис/ (Сморж)
Голова РК сп. РОБОС /підпис/ (Авраменко)» [28].
З 15.08.1934 року Івана Кашу було призначено «на посаду вчителя ІІ категорії
Опішнянської зр серед школи Опішнянської сільради з 15/ VIII 1934 року Зав РВНО
СМОРЖ» [21].
Через півроку його роботи у довідці від 28.02.1935 року зазначалося, що «він дійсно
працює з допризовниками при Зразковій школі з 1го Лютого ц. р.» і підкреслювалося,
що «до роботи відноситься дуже добре» [33] .
Станом на осінь 1935 року Іван Каша працював «на посаді вчителя-викладача
математики в старших класах при Опішнянській зразковій середній школі». Хоча зі
штампу на документі можна довідатися, що школа стала називатися дещо по іншому:
«Опішнянська Зразкова Політехнична школа колгоспної молоді» [5].
02.03.1936 року Івану Каші як «найкращому вчителю» було направлено лист від
заступника голови Опішнянського райвиконкому, завідуючого райнаросвітою Івана
Красуцкого:
«Найкращому вчителю
Тов. Каша Іван Савович
Дуже мені приємно мати відомости, що Ви найкращий вчитель нашої рідної Ра-
дянської школи і що Ви старанно, сумлінно працюете» на Вашому виробництві, бо-
ритесь за більшовицький порядок в школі, та за виконання настанов нашої партії і
Уряду про школи.
Ми з свого боку повинні багато допомогти Вам. Вже найкращі наші вчителі і вчи-
тельки тов. Калайда, Куликова оголосили себе Стахановцями, Ви повинні піти за їх
прикладом і включитись до лав Стахановців, цим забезпечем перемоги в змаганні з
Зіньківським районом, щоб таки дійсно наш народний вчитель став великим і все-
сильним на своему виробництві, виховувати кадри для комунізму.
Мій найкращий вчительський привіт» [12].
1940 року Івана Кашу як передового вчителя Опішнянської середньої школи
Сіверянський літопис 207
було відзначено як на республіканському, так і на обласному та районному рівнях.
20.08.1940 року він отримав «повідомлення» з Управління шкіл Народного комі-
саріату освіти, за підписом начальника управління П. Дудника. У ньому говорилося:
«Постановою Народного Комісаріату освіти та Центрального Комітету проф-
спілки працівників початкової і середньої школи Української Радянської Соціалістичної
Республіки Вас за визначні успіхи в справі навчання і комуністичного виховання дітей
в 1939/1940 навчальному році відзначено грамотою НКО УРСР і ЦК профспілки по-
чаткової і середньої школи» [22].
Наказом завідуючого Полтавського облвідділу наросвіти Турченка №1852 «По
Полтавському обласному відділу народної освіти від 19 липня 1940 року»«За високі
успіхи в навчально-виховній роботі відзначаються з занесенням в трудову книжку
такі вчителі області Каша І. С. учит. математики Опішнянської СШ, Опішнянського
району» [2].
Наказом завідуючого Опішнянського райвідділу наросвіти Горнила №39 від
25.08.1940 року Іван Каша був «відмічений»«за високі показники в справі навчання і
комуністичного виховання дітей, за активну участь в громадській роботі» [23].
Після арешту Сергія Микитовича Реви восени 1937 року Іван Савич Каша,
окрім основної роботи, став викладачем фізики й математики в Опішнянській школі
майстрів художньої кераміки, де працював до її закриття в 1941 році із-за початку
німецько-радянської війни. Зокрема, він зображений на випускній фотографії школи
за 1939 рік. У тій же школі працював його рідний брат Артем (в різні періоди – ди-
ректором після арешту Якова Корицького, викладачем технології, інструктором)
та рідна сестра Мотрона Назарчук (після закінчення школи в 1939 році викладала
розпис кераміки) [36; с.125].
Згідно з розпорядженням Опішнянського РВК від 14.09.1941 року Іван Каша
залишив посаду вчителя з 15.09.1941 року «в зв’язку з евакуацією». А 24.09.1941 року
він «був мобілізований, як нестроєвий в ряди Червоної Армії» [3].
З 23.11.1941 року Іван Каша працював у колгоспі «Политотделец» Ново-Ми-
колаївського району Сталінградської області, «де пробув до 23 грудня 1942 р.» [3].
20.12.1942 року Ново-Миколаївським райвійськкоматом Сталінградської об-
ласті Івана Кашу було призвано в червону армію і направлено в 3 стрілецьку роту
1 стрілецького батальйону 84 стрілецького полку 6 Червонопрапорної стрілецької
дивізії. Там «пробув до 14 квітня 1943 р. Звільнений комісією при 95 МСБ по ст. 59 гр
І наказу НКО СРСР 1942 р №336» [3].
15.05.1943 року був виданий наказ №280 по Ново-Миколаївському райвідділу
наросвіти Сталінградської області. У ньому зазначалося: «Учителя математики
Каша И. С. назначить инспектором школ; возложить на него обязанность зав. пед-
кабинетом, организацию и руководство методической рабо той в р-не. Основание:
Заявление т. Каши И. С.» [1].
У довідці з районного відділу народної освіти Ново-Миколаївської ради депутатів
трудящих Сталінградської області РСФСР від 07.09.1943 року зазначалося:
«Справка
Дана настоящая Каше Ивану Саввичу в том, что он работал в качестве инспектора
Н-Новониколаевского Районо с 13 мая 1943 года по 7 сентября 1943 года и освобождён
от работы по болезни» [4].
Після визволення Опішнього Іван Каша повернувся додому. Тут він із 21.10.1943
по 31.12.1943 року працював інспектором Опішнянського районного відділу освіти
[3].
Водночас з 18.11.1943 року Івана Кашу було призначено на посаду вчителя ма-
тематики Опішнянської середньої школи [3]. А з 27.11.1943 року – директором цієї
школи [3].
24.08.1944 року залишає роботу в Опішнянській школі «в зв’язку з командировкою
у Львівську область» [3].
Документальної інформації про роботу Івана Каші в перші півроку перебування
на Львівщині немає.
208 Сіверянський літопис
06.04.1945 року заступником наркома освіти УРСР І. С. Гуленком було підписано
наказ №1289, у якому зазначалося «Затвердити тов. Кашу Івана Савича завідувачем
Сокольським райвідділом народної освіти Львівської області» [14].
Із 17.07.1945 року Івана Кашу було призначено «завпедом» Сокальського педа-
гогічного училища [34].
А невдовзі наказом «Народнього Комісара Освіти УРСР» від 02.08.1945 року
Івана Кашу було нагороджено нагрудним значком «Відмінник народньої освіти» за
№373 [10].
01.11.1947 року Івану Каші Сокальським райсобезом була призначена пенсія за
вислугу років у сумі 150 карбованців [19].
Помер Іван Савич Каша 1947 року від туберкульозу у Львові, де і був похований.
Могила не збереглася, оскільки кладовище пізніше було знесене [31].
1. Виписка з наказу по Ново-Миколаївському райвідділу народної освіти.
15.05.1943 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
2. Виписка з наказу по Полтавському обласному відділу народної освіти. 19.07.1940
// Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національ-
ний архів українського гончарства.
3. Виписка з трудової книжки про стаж роботи // Національний музей-заповідник
українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
4. Довідка, видана Івану Каші з Ново-Миколаївського райвідділу народної освіти.
07.09.1943 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
5. Довідка, видана Івану Каші з Опішнянської зразкової політехнічної школи
колгоспної молоді 26.10.1935. // Національний музей-заповідник українського гон-
чарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
6. Довідка, видана Івану Каші з Орданівської сільської ради. 05.04.1929. (Копія) //
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний
архів українського гончарства.
7. Довідка, видана Івану Каші Херсонським державним педінститутом. 24.03.1936.
(Копія) // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
8. Довідка з Кахівського технікуму рільництва. 12.08.1936. (Копія) // Національ-
ний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів
українського гончарства.
9. Извлечение из журналов Уездных Училищных Советов // Полтавские
Епархиальные Ведомости. Часть официальная. – Полтава: В типографии бр. Пигу-
ренко, 1869. – №3.
10. Квиток-посвідчення про нагородження Івана Каші нагрудним значком «Від-
мінник народньої освіти». 02.08.1945 // Національний музей-заповідник українського
гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
11. Лист до Івана Каші з Управління Сталінського азотного і хімічного заводів.
25.11.1925 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
12. Лист Івану Каші від заступника голови Опішнянського райвиконкому
І.М.Красуцкого. 02.03.1936 // Національний музей-заповідник українського гон-
чарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
13. Лист з Диканьського райвиконкому у Валківський райвиконком. 30.07.1929 //
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний
архів українського гончарства.
14. Лист з Наркомату освіти в Сокальський райвідділ наросвіти. 07.05.1945 //
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний
архів українського гончарства.
Сіверянський літопис 209
15. Лист Мотрони Савівни Назарчук до автора статті від 28.12.2001 р. // При-
ватний архів Віктора Міщанина.
16. Лист Мотрони Савівни Назарчук до автора статті від 06.11.2003 р. // При-
ватний архів Віктора Міщанина.
17. Лист Мотрони Савівни Назарчук до автора статті від 12.03.2004 р. // При-
ватний архів Віктора Міщанина.
18. Лист Мотрони Савівни Назарчук до автора статті від 05.10.2004 р. // При-
ватний архів Віктора Міщанина.
19. Пенсійне посвідчення Івана Каші. 01.12.1947 // Національний музей-за-
повідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства.
20. Повідомлення Івану Каші із Зіньківського повітового відділу народної освіти.
17.04.1921 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
21. Повідомлення Івану Каші про призначення його вчителем Опішнянської зраз-
кової школи. 15.08.1934 // Національний музей-заповідник українського гончарства
в Опішному, Національний архів українського гончарства.
22. Повідомлення, отримане Іваном Кашею з Народного комісаріату освіти.
20.08.1940 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
23. Посвідчення, видане Івану Каші з Опішнянського райвідділу народної освіти.
25.08.1940 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
24. «Посвідчення», видане Івану Каші Малобудищанською сільською радою.
25.09.1930 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
25. Посвідчення з «губерніяльного» відділу народної освіти про закінчення Іваном
Кашею курсів інструкторів. 20.04.1921 // Національний музей-заповідник україн-
ського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
26. Посвідчення про закінчення Іваном Кашею курсів «по агропідготовці».
30.07.1929 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
27. Посвідчення про призначення Івана Каші лектором курсів українознавства.
(Копія) // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
28. Почесна грамота Івану Каші від Опішнянського райвідділу народної освіти та
РК РОБОС. 17.06.1934 // Національний музей-заповідник українського гончарства
в Опішному, Національний архів українського гончарства.
29. «Предложение» Івану Каші із Великосорочинської учительської семінарії
про направлення на роботу. 29.08.1915. (Копія) // Національний музей-заповідник
українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
30. Призначення №458 Харківської окрінспектури наросвіти. 26.08.1927. (Копія)
// Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національ-
ний архів українського гончарства.
31. Cпогади Надії Іванівни Каші, 1927 р. н. Полтава. 25.09.2013 // Приватний
архів Віктора Міщанина.
32.«Справка», видана Івану Каші відділом народної освіти Опішнянського рай-
виконкому. 14.12.1936. (Копія) // Національний музей-заповідник українського
гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
33. «Справка», видана Івану Каші Опішнянським райвідділом народної освіти.
28.02.1935 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Національний архів українського гончарства.
34. Трудова книжка Каші Івана Савича. 01.07.1947 // Національний музей-за-
повідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського
гончарства.
210 Сіверянський літопис
35. «Удостоверение» про закінчення Іваном Кашею семінарії та отримання ним
свідоцтва про освіту. 01.05.1918. (Копія) // Національний музей-заповідник україн-
ського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
36. Щербань Олена. Опішненська школа майстрів художньої кераміки (1936 –
1941) // Український керамологічний журнал. – 2004. – №2-3. – С.124-133.
Учитель, преподаватель гончарной школы Иван Каша: страницы жизни (К
120-летию со дня рождения)
Иван Савич Каша (1895 – 1947) – родной брат известной опошнянской
рисовальщицы 1930-х – 1960-х годов Мотроны Савичны Назарчук (1911 – 2008).
На протяжении 1937 – 1941 годов работал преподавателем математики и физики
в Опошнянской школе мастеров художественной керамики. На основании архивных
документов изучен жизненный путь педагога. Статья посвящена 120-летию со дня
рождения Ивана Каши.
Ключевые слова: юбиляр, педагог, справка, образование.
Ivan Kasha, the Teacher and the Instructor of a PotterySchool: the Pages of His
Life (Towards the 120th Birthday Anniversary)
The article deals with the life ofIvan Kasha (1895–1947), a pedagogue who was a full
brother of Motrona Nazarchuk (Kasha) (1911-2008), a famous Opishne paintress of the
1930s – 1960s. The article is based on the archivalias and devoted to the Ivan Kasha’s 120th
birthday anniversary.
Ivan Kashawas bornin the Cossack familyin the village ofMali Budyshchaof the
ZayichentsiBailiwick in the Zinkiv Districtof the Poltava Government (now this village
belongs to theMali BudyshchaVillage Councilin the Zinkiv Districtof the Poltava Region). He
graduated from theVelyki SorochyntsiTeachers’ Seminary in 1915. He was the First World
War veteran. Kasha was given an early discharge from military service on medical grounds.
He livedand worked as a teacher in the village Ordanivkain the Zinkiv Districtsince
1918 and to the late 1920s (interruptedly). He graduated from theKhersonStatePedagogical
Nadezhda Krupskaya High School.He worked as a mathematics andphysics teacherin the
schools ofMiski Mlynyand Opishne during the 1930s. SimultaneouslyIvan Kashawas a lecturer
inmathematics andphysics in OpishneSchoolof the Masters ofArt Ceramics during 1937 –
1941. His brotherArtem Kasha (he workedas a principal, a technique teacher, an instructor)
and his sisterMotronaNazarchuk (sheteachedthe painting of ceramics after her graduationin
1939) also were there in those years.
When Opishne was occupied by the Germans, Ivan Kasha was evacuated and worked
in the Stalingrad Region. He was called up for military service in the Red Army, but later
he was given an early retirement from the service on medical grounds. In autumn1943
he came backto Opishne, whereheadedthe staffof the OpishneSecondary School. After a
yearIvan Kashawas sentto theWestern Ukraine, where, particularly, worked as the head of
SokalDistrictofFolkEducationof the Lviv Region as well as in theSokalPedagogicalCollege.
He was awarded by The Overachiever of Folk Education badge in 1945. IvanKashadiedin
1947 inLvov.
Keywords: teacher, certificate, education.
|