Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2001
1. Verfasser:	Любіцева, О.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2001
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83154
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг / О.О. Любіцева / // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24. — С. 22-28. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-83154
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-831542015-06-16T03:39:48Z Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг Любіцева, О.О. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 2001 Article Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг / О.О. Любіцева / // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24. — С. 22-28. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83154 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Любіцева, О.О. Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг Культура народов Причерноморья
format	Article
author	Любіцева, О.О.
author_facet	Любіцева, О.О.
author_sort	Любіцева, О.О.
title	Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг
title_short	Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг
title_full	Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг
title_fullStr	Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг
title_full_unstemmed	Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг
title_sort	теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2001
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83154
citation_txt	Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг / О.О. Любіцева / // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24. — С. 22-28. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT lûbícevaoo teoretikometodologíčnípoložennâsuspílʹnogeografíčnogodoslídžennârinkuturističnihposlug
first_indexed	2025-07-06T09:52:55Z
last_indexed	2025-07-06T09:52:55Z
_version_	1836890798134657024
fulltext	Кузьмина О.М. СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ ЭКОНОМИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКОГО АНАЛИЗА ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ 22 22 Любіцева О.О. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ СУСПІЛЬНО- ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ Концептуальні положення дослідження ринку туристичних послуг ґрунтуються на теоретико- методологічних засадах суспільної географії і полягають у виявленні процесів і явищ, які виникають вна- слідок виробництва, обміну та споживання туристичних благ, послуг та товарів, закріплюючись в певних формах геопросторової організації. Просторово-часові закономірності функціонування туристичного рин- ку на основі комплексно-пропорційного розвитку його складових становлять предметну сутність дослі- дження. Суспільно-географічні дослідження ринку туристичних послуг як форми суспільної організації спо- живання полягають в системному підході до оцінки властивостей і механізму функціонування явища, який передбачає визначення елементів (суб єктів ринку), їх структурованості (за суттєвими ознаками рин- ку), ієрархії як елементів, так і виявлених структур, зв язків між ними, які визначають наявність та інтен- сивність взаємодії між складовими ринку і дозволяють розглядати його як певну функціональну цілісність з властивими їй якісними та кількісними параметрами. Дотримання принципів комплексно-пропорційного розвитку ринкових елементів та структур, їх інтеграції в системи іншого порядку, історизму, регіоналізму та керованості дозволяє визначити раціональні з точки зору перспективності суспільних потреб форми те- риторіальної організації туристичного ринку. Ринок туристичних послуг можна розглядати як відкриту систему, що по багатьох каналах (виробни- чо-технологічних, ресурсних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо) зв язана з ринками вищих ран- гів (ринок послуг та світовий ринок) та з господарським комплексом певної території, як з соціально- економічною системою вищого порядку, складовою якого вона є. Специфіка туристичної послуги обумо- влює комплексоутворюючий характер туристичної діяльності та забезпечує мультиплікаційний ефект, який дозволяє визначити зв язки та міру інтегрованості туризму в національну та світогосподарську сис- теми. Структуроутворюючими одиницями ринку є споживач та виробник туристичної послуги, різномані- тні зв язки та відношення між якими формують ринкові структури попиту та пропозиції. Внутрішня організація системи утримується динамічною рівновагою між попитом та пропозиці- єю, збалансованою за структурними параметрами в часі та просторі. Просторово-часові структури попи- ту/пропозиції є функціональними територіальними утвореннями, які характеризуються взаєморозміщен- ням, наявністю просторових зв язків, виражених перш за все переміщенням туристів, і розвитком, фіксо- ваним динамікою туристичного процесу. Туристичний процес розглядається як узагальнююча характерис- тика, яка відтворює взаємодію ринків споживача та виробника турпродукту і просторово-часову відповід- ність попиту-пропозиції в параметрах обсягу та структури споживання. Поняття “туристичний процес” дозволяє визначитись з часовим вектором ринкової системи та встановити об єктивні параметри територі- альної диференціації споживання. Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ, послуг та товарів, що об єктивно розвинулась внаслідок соціологізації відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього специфічного продукту та організації його споживання, яка за кінцевим призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей господарства. Організація споживання основана на стійких зв язках між споживачами та виробниками і між виробниками в процесі створення турпродукту та зафіксована в ринкових структурах. Локалізація споживання, основана на стійкості зазначених взає- мозв язків відповідно до умов формування попиту та пропозиції, закріпилась в певних територіальних структурах, які відбивають взаємодію даного виду людської діяльності і території, пов язані з обов язковим доланням простору, що є основою туристичного процесу. Взаємодія туристичного ринку і території відбувається в двох напрямках: 1) цільовому, сутність яко- го полягає в забезпеченні потреб населення послугами туризму, внаслідок чого формуються розподільчо- споживчі зв язки між виробниками турпродукту та його споживачами. При цьому і споживання, і вироб- ництво турпродукту територіально необмежені, тобто будь-який суб єкт ринку може розробити та запро- понувати на ринок будь-який продукт, а споживач в будь-якій точці світового ринку може ним скориста- тися; 2) ресурсному, який забезпечується споживанням туристами природних благ (умов та ресурсів) та ку- льтурно-історичних ресурсів певної території і проявляється в формуванні рекреаційних зв язків. Параме- три цих зв язків (напрямок, величина, стійкість тощо) залежать від унікальності пропозиції, розробленої на основі унікальності ресурсів. Тобто теоретично, просторове поширення унікальної пропозиції на ринку необмежене, оскільки притягує до себе споживачів з будь-якого куточка світового ринку, а вже далі на формування рекреаційних зв язків починають діяти обмежуючі чинники оптимізації споживчих зв язків (відстань, вартість, комфортність). Зазначені особливості суттєво впливають на формування територіальної структури туристичного рин- ку, визначаючи її дуалістичний характер. Геопросторові форми споживання турпродукту закріплюються формуванням множини територіаль- 23 них ринків і це формування є процесом узгодження попиту/пропозиції в межах певної території. Межі те- риторіального ринку визначаються доступністю пропонованого турпродукту. Доступність є поняттям, яке включає наявність пропозиції, яка за унікальністю, різноманітністю та обсягом відповідає обсягу та струк- турі попиту, і доцільність витрат грошей, часу та зусиль для реалізації певної туристичної мети. Тобто, до- ступність є просторово-часовим параметром, який характеризує оптимальні на даний час просторові зв язки, які формуються в межах певного споживчого ринку (видового чи територіального субринку). Процес формування ринку є комплексоутворюючим процесом, соціально-економічним за змістом, який характеризується зростанням та урізноманітненням попиту і пропозиції, структуруванням за видови- ми та територіальними ознаками, закріпленими формами суспільної організації діяльності: територіаль- ною спеціалізацією, диференціацією та концентрацією виробництва-споживання туристичних благ, послуг та товарів. Оскільки ринок є системою організації споживання, то первинним елементом ринку туристичних пос- луг як системи є споживач (турист). Атомістичний ринок споживачів організується виробниками турпро- дукту відповідно до характеру діяльності на ринку шляхом здійснення маркетингових стратегій. Структурування ринку туристичних послуг грунтується на концептуальних засадах функціонування ринку та специфіці туристичної послуги. Відповідно до цього виділяються два основні структурні компо- ненти ринку: ринок споживача, де формується запит на турпродукт, та ринок виробника, діяльність суб єктів якого спрямована на задоволення цього запиту. Видова структура ринку обумовлена характером запиту та особливостями туристичної діяльності з його задоволення і представлена сегментами споживчо- го ринку та галузевою структурою ринку виробника турпродукту, виділеною за діяльнісними ознаками. Локалізація попиту та пропозиції, концентруючись на території, множинністю взаємозв язків формує те- риторіальну структуру ринку туристичних послуг. Туристична діяльність - невиробнича за суспільним функціями та характером праці, спрямована на виробництво, розподіл, обмін та споживання турпродукту, що обумовлює внутрішню спеціалізацію суб єктів ринку відповідно до процесу обслуговування на виробників (продуцентів) послуг, які безпосере- дньо здійснюють процес обслуговування туристів, надаючи ті чи інші види послуг, та посередників, дія- льність яких спрямована на створення, реалізацію комплексного турпродукту та організацію споживання. В основі такої спеціалізації лежить певна єдність за призначенням, характером та технологією обслугову- вання, професійним кадровим складом та умовами їх праці, що обумовлює приналежність суб єктів турис- тичного ринку до різних галузей сфери послуг. Послуги туризму належать до пакету нестандартних з мінливою частотою попиту, підвладного коли- ванням, а процес забезпечення потреб населення в цих послугах обов язково передбачає переміщення споживача до місця безпосереднього обслуговування, але сам процес надання комплексу туристичних по- слуг характеризується розривом в часі і просторі між етапом організації подорожі та етапом безпосеред- нього обслуговування з забезпечення мети подорожі. Перший етап, етап організації подорожі, включає ро- зробку турпродукту та його просування на ринок, організацію реалізації турпродукту. Другий етап пов’язаний із самим подорожуванням і включає комплекс послуг з забезпечення туру та додаткових пос- луг, які турист бажає отримати під час подорожі. Тобто існує певний розрив в часі між покупкою туру та здійсненням подорожі, а також розрив в просторі між місцем покупки туру та місцем, обраним для здійс- нення мети подорожування. Таким чином, туризму притаманний “подовжений” цикл обслуговування, який стосується як часу обслуговування, так і просторових зв’язків між центрами концентрації попиту та центрами безпосереднього обслуговування. Цей подовжений цикл обслуговування характеризується зв’язністю, наступністю і має стадійний характер. Можна виділити такі стадії туристичного обслугову- вання: 1) попередню або пошукову, яка характеризується наявністю невизначеного або слабо визначеного попиту з боку споживачів та маркетинговими дослідженнями, розробкою турпродукту та здійсненням за- ходів щодо його просування на ринок з боку виробників-суб’єктів ринку; 2) реалізаційну або стадію, пов’язану з визначенням споживачів на ринку пропозиції турпродукту, реалізацією турпродукту та органі- заційними заходами щодо здійснення подорожі; 3) споживчу, яка пов’язана з реалізацією туристом мети подорожі на відповідному якісному рівні, який забезпечується виробниками шляхом наданням комплексу основних та додаткових послуг; 4) завершальну, пов’язану з отриманням вражень від подорожі для турис- та та інформації про якість турпродукта – для виробника. Стадії різняться складом учасників процесу об- слуговування, характером їх діяльності (технологіями) та кінцевою метою, що дозволяє стверджувати на- явність певних “технологічних циклів”, притаманних кожній стадії туристичного процесу. В основі кож- ного такого технологічного циклу лежать певні технології: маркетингові, організаційно-управлінські, ви- робничі, споживчі, об’єднані кінцевим призначенням – споживанням туристичних послуг. Діяльність суб’єктів ринку, комерційна за сутністю та циклічно-стадіальна за характером, визначає особливості розміщення підприємств. Розміщення суб’єктів туристичного ринку відповідне їх спеціаліза- ції в процесі обслуговування і пропорційне ступеню концентрації споживачів. Функціонування ринку споживачів забезпечується діяльністю підприємств-посередників. Підприємс- тва-посередники концентруються в місцях концентрації попиту, орієнтуючись в розміщенні, крім спожив- чого чинника, на чинники, що забезпечують виробничу діяльність в цілому (інфраструктурний, транспор- тний, наявність робочої сили та її кадровий склад), а також чинники, що безпосередньо забезпечують ефе- ктивне функціонування на туристичному ринку (параметри ринкової інфраструктури, розвиток інформа- Любіцева О.О. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ СУСПІЛЬНО- ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 24 24 ційної сфери тощо. За зазначеними умовами можна відстежити залежність між величиною населеного пу- нкту та концентрацією там суб’єктів-посередників туристиного ринку: чим більша людність поселення, тим більша кількість туристичних підприємств може бути там розташована. Розміщення туристичного пі- дприємства визначається “порогом” турпослуги - мінімальною кількістю клієнтів, необхідних для ефекти- вного функціонування підприємства, а ефективність функціонування залежить від характеру та парамет- рів пропонованого ним турпродукту. Діяльність туристичного підприємства-посередника зі створення турпродукту поширюється на міжнародний та внутрішній туризм, тобто пропозиція територіально необ- межена, а реалізація обмежена зоною впливу підприємства. Тобто, територіально дискретна пропозиція забезпечує просторово необмежений попит, локалізуючи його в елементах систем розселення. Елементом територіальної структури ринку споживача є поселення, геодемографічний потенціал яко- го забезпечує «поріг» туристичної послуги. Наявність підприємств-посередників, які забезпечують одно- типний, практично неструктурований попит, характеризує формування пунтів територіальної структури ринку споживача. Нарощування однотипних підприємств-посередників відповідно обсягу та структурі ма- сового попиту, яке призводить до структурування пропозиції внаслідок конкуренції і впливає на структу- рування попиту через урізноманітнення пропозиції характеризує формування центрів територіальної стру- ктури ринку споживача. Подальше урізноманітнення попиту внаслідок розвитку соціально-економічних передумов формування міського способу життя закріплюється в диференціації ринку споживача і його по- дрібненій сегментації, яка обумовлює наявність відповідної пропозиції, але ця пропозиція може бути за- безпечена якісно іншим рівнем діяльності. Цей рівень передбачає концентрацію діяльності по створенню турпродукту відповідно до високих, різноякісних, різноманітних запитів споживачів, що робить розробку та впровадження нового урізноманітненого турпродукту економічно доцільною, і веде до створення вели- ких туристичних підприємств-посередників – туроператорів. Таким чином відбувається формування вуз- лів як ключових елементів територіальної структури ринку споживача. Вузлам притаманна функціональна диференціація суб’єктів-посередників ринку виробника, ускладнення внутрішньої організації туристичної діяльності, її спеціалізація. Можна виділити видову (за видами туризму, наприклад, лікувальний, дитячий тощо), територіальну (за напрямками – Середземномор’я, Південно-Східна Азія, Крим, тощо) та предмет- ну (за характером та видом турпослуг – бронювання та продаж авіаквитків) спеціалізації. Таким чином, в основі виділення елементів територіальної структури ринку споживача та їх типології лежать такі ознаки як наявність, обсяг та структурування попиту і урізноманітнення пропозиції внаслідок концентрації та спеціалізації діяльності. Саме територіальна концентрація та спеціалізація лежать в основі ранжування виділених елементів ТС – пункти є елементами нижчого рангу, а вузли – вищого. Між виділе- ними елементами наявна наступність, яка закріплюється нарощуванням обсягу та якісним перебігом на інший рівень формування попиту і обумовлює структурування попиту-пропозиції, та структурно- функціональна залежність, яка дозволяє встановити їх ієрархію. Ієрархія елементів територіальної структури ринку споживача обумовлюється їх рангом, що відпові- дає певному типу територіального ринку споживача, який саме і відрізняє пункти, центри та вузли. Елементи територіальної структури ринку споживача є дискретними територіальними утвореннями, які характеризуються рівнем концентрації попиту та залежним від нього радіусом обслуговування, який визначає зону впливу даного елементу і є основою формування територіального ринку споживача відпові- дного ієрархічного рівня. Ієрархічний рівень елементу ТС ринку споживача залежить від стійкості попиту залежного від вели- чини населеного пункту, його типу та функціональної структури, тобто визначається положенням посе- лення в системі розселення і закріплюється геопросторовою організацією розселення, утворюючі відпові- дно первинні, локальні та регіональні форми геопросторової організації ринку споживача туристичних по- слуг в межах національного ринку. Наявність попиту, його обсяг, структурованість визначають наявність пропозиції, її обсяг та структу- рованість, що впливає на ритмічність ринкової діяльності: структурованість ринку зменшує вплив сезон- ності, забезпечуючи ритмічність; слабоструктурований ринок має сезонні «піки» та «спади», що визнача- ють коливання попиту/пропозиції в певних сезонних ритмах; неструктурований ринок характеризується аритмічністю діяльності в бік значних сезонних (переважно літнього) коливань. Ритмічність ринку є ознакою стабільності ринкової діяльності, яка фіксується територіальною струк- турою: стабільному ринку відповідає ритмічна діяльність, позначена незначними коливаннями попиту, тому можна ранжувати елементи ринку споживача також в напрямку зменшення впливу сезонності та по- силення ритмічності. Таким чином, територіальна структура ринку споживача формується концентрацією попиту та відпо- відною йому концентрацією пропозиції суб’єктів-посередників ринку виробника турпродукту внаслідок зростання обсягів та структурованості попиту/пропозиції, забезпечується ритмічністю діяльності та стабі- льністю територіального ринку певного ієрархічного рівня і закріплюється в дискретних формах геопрос- торової організації ринку споживача (пунктах, центрах та вузлах). Розміщення суб’єктів туристичного ринку, що є продуцентами послуг, має переважно ресурсну оріє- нтацію. Їх діяльність полягає в формуванні турпродукту та організації його споживання на основі наявних ресурсів територіальних рекреаційних систем. ТРС формуються внаслідок наявності природних і культу- рних комплексів, які приваблюють своїми властивостями (унікальність, естетичність, різноманітність то- 25 що) і здатні, завдяки розвиткові інфраструктури, задовольнити рекреаційні потреби населення. Рекреацій- ні потреби є фізіологічними потребами в відпочинку. Обсяг та зміст відпочинку залежать від наявності ві- льного часу, а змістовне проведення вільного часу обумовлене, за інших об`єктивних умов, відповідним стилем життя, до якого входить чи не входить подорожування заради задоволення (туризм). За тривалістю рекреацію поділяють на короткотермінову, яка здійснюється протягом дня і охоплює порівняно незначну територію, обмежену або приміською зоною, або радіусом транспортної доступності, та тривалу, яка практично територіально необмежена і за змістом є переважно туристичною подорожжю. Туристична дія- льність в межах короткотермінової рекреації торкається або виконання культурно-пізнавальної функції (екскурсії), або урбокомпенсаційної (прогулянки, пікніки тощо), або спортивно-оздоровчої (походи вихід- ного дня), яка здійснюється переважно самодіяльним та клубним видами туризму. Таким чином, рекреа- ційна діяльність є певним видом вибіркової життєдіяльності людей у вільний час, яка має свій часовий і просторовий вираз. Часовий вираз пов`язаний з життєвими ритмами і має тижневий, сезонний та річний цикли, кожному з яких відповідає свій вид туристсько-рекреаційної діяльності. Просторовий вираз пов`язаний з виявленням територій, які мають оптимальні на даному етапі соціально-економічного розви- тку умови для здійснення туристсько-рекреаційної функції, тобто спеціалізованих рекреаційних територій - ТРС. За масштабами та складністю внутрішньої організації виділяють п’ятирівневу ієрархічну структуру ТРС (таблиця 1). Таблиця 1. Таксономічна система рекреаційних районів [2, с.131] Первинним елементом ієрархічної структури ТРС є підприємство відпочинку. Поєднання підприємств в межах населеного пункту формулює рекреаційний пункт і визначає його спеціалізацію. Територіальна спеціалізація на виконанні туристсько-рекреаційної функції виходить з критеріїв наяв- ності та типу ресурсів, їх поєднання (переважають природні чи культурно-історичні, чи вони знаходяться в оптимальному співвідношенні). Ранг ТРС залежить від унікальності ресурсної складової та рівня розвит- ку місцевого ринку пропозиції, сформованого на її основі. Ці ринки переважно спеціалізовані, а масштаби, структура та рівень їх сформованості визначають рівень та характер пропозиції. Переважання в структурі ресурсів культурно-історичних лежить в основі формування туристсько-екскурсійної спеціалізації елемен- ту територіальної структури в територіальному поділі праці, а природно-рекреаційних – туристсько- рекреаційної або курортної. Поділ цей досить умовний, оскільки практично неможливо розрізнити ці фун- кції. В той же час, на рівні теоретичних положень, такий поділ можливий на основі переважаючої мотива- ції: пізнавальна мета, а також релігійна, етнічна та подібні формують туристсько-екскурсійну спеціаліза- цію, а відпочинок, оздоровлення, лікування – курортну. Залежно від спеціалізації, елементи територіаль- ної структури ринку виробника, сформовані продуцентами послуг, можуть бути представлені екскурсій- ними пунктами, туристичними центрами та туристсько-рекреаційними вузлами, які є дискретними фор- мами геопросторової організації. Екскурсійні пункти формуються внаслідок наявності пам’ятки історії та культури, атрактивні властивості якої дозволяють використовувати її в туристсько-екскурсійній діяльності як одиничний об’єкт показу. Концентрація культурно-історичних ресурсів впливає на атрактивність еле- менту ТС (збільшується обсяг часу, необхідного для задоволення культурно-пізнавальної мети спожива- чем), ускладнює туристсько-екскурсійну функцію елементу ТС, переводячи його в ранг туристсько- екскурсійного центру. Подальше ускладнення зазначеного процесу “втягує” в туристсько-екскурсійну дія- льність певну територію, формуючи вузол, водночас ускладнюючи його функції до туристсько- рекреаційних. Туристсько-рекреаційний вузол може мати статус курорту. Курорт – це “місцевість з при- родними лікувальними факторами та необхідними умовами для їх використання з лікувально- профілактичною метою” [1, с.52]. Курорт є вузькоспеціалізованим територіальним утворенням з порівня- но високою концентрацією відповідних спеціалізації функцій (бальнеологічних, кліматотерапевтичних та інших). Відносна територіальна однорідність курортних ресурсів сприяє формуванню ареальних форм – курортних місцевостей, районів та курортних зон. Тобто, елементи ТС, які утворюються суб’єктами-продуцентами ринку виробника, залежно від рівня територіальної спеціалізації та концентрації туристичної діяльності, можна поділити на туристсько- екскурсійні та курортні, представлені як дискретними, так і ареальними формами (таблиця 2). Тобто, ТРС є ринками пропозиції різного ієрархічного рівня, комплексності та спеціалізації, до яких спрямовані споживчі потоки і які саме й забезпечують процес споживання туристичних благ та певного комплексу туристичних послуг. Ключовими елементами територіальної структури туристичного ринку є Таксономічний ранг Таксономічна одиниця Величина території Приклад V Рекреаційна зона Сотні тисяч, десятки тис.км2 Причорноморська рекреаційна зона IV Рекреаційний район Сотні, десятки тис. км2 Кримський район ІІІ Рекреаційний підрайон Тисячі, сотні км2 Південне узбережжя Криму ІІ Рекреаційний мікрорайон Сотні км2, , тисячі га Алуштинський мікрорайон І Рекреаційний пункт Десятки, сотні га Смт Фрунзенське Любіцева О.О. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ СУСПІЛЬНО- ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 26 26 вузли. Таким чином, геопросторова структура ринку туристичних послуг формується обома сторонами рин- ку – ринок споживача, формуючи попит, локалізує його в елементах систем розселення, на основі яких формується ринок попиту і до яких тяжіють підприємства-посередники ринку виробника, а ринок вироб- ника турпродукту, формуючи пропозицію відповідно до спеціалізації, локалізується як в елементах систем розселення, тяжіючи до центрів концентрації попиту, так і в ТРС різного порядку та спеціалізації, на ос- нові яких формується ринок пропозиції. Зв язки між елементами зазначених структур здійснюються на ос- нові функціонування інфраструктури (транспортної, інформаційної, фінансової та інших її видів). Інтен- сивність наявних горизонтальних взаємозв`язків різного типу та виду (замкнені, незамкнені, рекреаційні, трудові, розподільчі тощо) між елементами туристичного ринку визначає масштаби діяльності, формуючи ринкові зони, а характер вертикальних зв’язків з іншими компонентами суспільно-географічного комплек- су певної території (матеріальним виробництвом, інфраструктурою, населенням, розселенням та невироб- ничою сферою) спеціалізацію та участь в територіальному поділі праці. До того ж обопільний вплив по- питу-пропозиції урізноманітнює пропозицію, ускладнюючи туристсько-рекреаційну функцію, посилює її територіальну концентрацію та спеціалізацію, що сприяє формуванню територіального ринку певного іє- рархічного рівня. Таблиця 2. Територіальна структура туристичного ринку Елементи ТС ринку спо- живача Елементи ТС ринку виробника - Форма елементів ТС посередника продуцента туристсько- екскурсійних послуг продуцента курортних послуг Пункт Пункт Екскурсійний пункт Дискретні Ареальні Центр Центр Туристсько-екскурсійний центр Вузол Вузол Туристсько-рекреаційний вузол Курорт Курортна місцевість Курортний район Курортна зона Елементи територіальної структури туристичного ринку утворюються концентрацією попиту та від- повідної йому пропозиції, локалізованими в дискретних елементах територіальної структури ринку спо- живача і ринку виробника-посередника та виробника-продуцента туристсько-екскурсійних послуг, а та- кож в ареальних елементах ТС ринку виробника-продуцента рекреаційно-туристських послуг. Різноманіт- ність елементів та їх форм, чітка структурованість потребують їхньої типологізації. В основу типології елементів ТС туристичного ринку покладені рівень територіальної концентрації, спеціалізації та комплек- сності. Критеріями віднесення елементу територіальної структури до того чи іншого типу є наявність турис- тичної діяльності, обумовлена обсягом та характером попиту і зафіксована розміщенням підприємств ін- дустрії туризму, їх спеціалізація, міра територіальної концентрації та диференціації, визначена за гомо- генністю туристичних ресурсів. Слід зазначити наявність залежності між характером туристичних ресур- сів та формуванням елементів ТС туристичного ринку: унікальні ресурси лежать в основі формування дискретних елементів, причому в структурі даних ресурсів переважають культурно-історичні, а однотипні природно-рекреаційні ресурси більшою мірою формують ареальні форми ринкових структур. Дискретні елементи туристичного ринку представлені пунктами, центрами та вузлами. Пунктом є по- селення (село, робітниче селище, невелике - до 10 тис. чол.населення – містечко), в якому зосереджена ту- ристична діяльність з задоволення сезонно обмеженого масового попиту стандартною пропозицією, яка характеризується незначною концентрацією та вузькою спеціалізацією. Ускладнення туристсько- рекреаційної функції в бік нарощування попиту та його відповідна структуризація і концентрація пропо- зиції формують ринкові центри та вузли. Центри, представлені міськими поселеннями середньої та вели- кої людності (до 100 тис.чол.), характеризуються наявністю стійкого масового споживчого ринку з струк- турно диференційованим попитом та нестійким нестандарстним ринком, який формується під впливом пропозиції. Вузлами є міські агломерації, які мають достатньо стійкий місцевий ринок із згладженою се- зонністю, структурований відповідно номенклатурі попиту, яка характерна для даної території. Маркетин- гова зона дискретних елементів прямо пропорційна привабливості турпродукту або визначається його уні- кальністю. Тип ареальних елементів залежить від різноманітності пропозиції, яка частіше за все грунтується на гетерогенності ресурсів. Ареальні елементи спеціалізовані, а мозаїчність внутрішньої структури визначає особливості комплексно-пропорційного розвитку конкретного типу ареального елементу. Таким чином, функціонування туристичного ринку носить подвійний характер, який закріплюється формуванням та взаємодією двох взаємопроникних структур: галузевої, представленої видовими структу- рами ринку, яка ґрунтується на мотивації та відповідній їй пропозиції, та територіальної, яка формується концентрацією споживання, локалізуючись в межах спеціалізованих територій. Регуляторні механізми ри- 27 нку, підсилені проведенням державної туристичної політики та скеровані зусиллями міжнародних органі- зацій, виконують роль організаційно-управлінських структур відповідного рівня. Структурні елементи ринку попиту і ринку пропозиції множинністю тривалих взаємодій на різних те- риторіальних рівнях створюють геопросторові форми туристичного ринку – споживчі ринки. Базовою фо- рмою є лінійно-сітьова, яка відтворює просторові відношення елементів ринку споживача і ринку вироб- ника, з`єднаних транспортною інфраструктурою (переміщення споживача до місця отримання комплексу туристичного обслуговування). Ця форма грає інтегруючу роль в формуванні територіального споживчого ринку, їй властива дискретність, універсальність, системність, оскільки кожен елемент функціонує як пев- на цілісність, та корпускулярність, пов`язана з ритмічністю ринку, що є наслідком сезонності туристичної діяльності. Кожен вид попиту формує відповідний споживчий ринок, який фіксується в територіальній спеціалізації, що дозволяє виділяти множинну видову територіальну структуру туристичного ринку. Кож- на з цих структур має свою мотиваційну основу і відповідні чинники формування на ринку споживача та технології задоволення попиту на ринку виробника. Властивостями даної форми ТС є вибірковість, дис- кретність, відсутність ієрархічності в межах даної форми. Туризм як форма споживання та галузь госпо- дарства охоплює тією чи іншою мірою всю територію країни, що дозволяє виділяти інтегрально-простору структуру туристичного ринку, яка відтворює взаємодію певним чином взаємозв`язаних та взаєморозмі- щених частин країни. Цій структурі властива всеохоплююча інтегральність, континуальність, диференці- йовансть та різнорівневість, оскільки її структурні елементи різного ієрархічного рівня і кожен з них само- стійно може виходити на функціональний рівень як національного ринку, так і ринків вищого порядку. Ін- тегрально-просторова структура репрезентована туристсько-рекреаційним районуванням країни. Оптимізація просторових зв язків, спрямована на зростання доступності туристичних послуг шляхом зменшення витрат грошей, часу та зусиль з боку споживача та підвищення економічної ефективності дія- льності з задоволення потреб споживача з боку виробника є основою територіальної організації ринку ту- ристичних послуг. Зв`язність та взаємозалежність елементів ринку, обумовлена механізмом його функціонування, сту- пінь їх територіальної концентрації та спеціалізації, масштабність діяльності дають підстави розрізняти глобальний та національний рівні геопросторової організації туристичного ринку. Рівень геопросторової організації туризму визначається масштабами туристичного споживання – локалізація споживання в ме- жах держави утворює національний ринок туристичних послуг, де розвивається внутрішній туризм та за- довольняються туристичні потреби іноземних громадян (іноземний туризм), а задоволення туристичних потреб поза межами держави, яке передбачає переміщення туристів через державні кордони, є сферою мі- жнародного туризму, на основі якого формуються глобальні форми геопросторової організації туристич- ного ринку. Суб’єкти ринку, діяльність яких поширюється за межі національного ринку, стають складо- вими світового туристичного ринку, формуючі елементи його територіальної структури: дискретні або ареальні залежно від концентрації абсолютних та відносних переваг, що визначають ціннісні орієнтири споживачів. Відповідно до масштабів діяльності з організації туристичного споживання можна виділити такі ієра- рхічні рівні геопросторової організації туризму: - глобальному рівню відповідає функціонування світового та макрорегіональних туристичних ринків, що формуються і діють на основі законів світового ринку і діяльність яких регулюється законами міжнародного права та контролюється міжнародними організаціями; - макрорівню відповідають регіональні ринки туристичних послуг, які формуються в межах макроре- гіонів під превалюючою дією закону попиту і субрегіональні ринки різного типу. Їх діяльність регу- люється дво- та багатостронніми угодами з певних сфер діяльності (Шенгенська угода стосовно пас- портно-візового режиму, митні, транспортні угоди тощо) та контролюється міждержавними органі- заціями (координаційні ради з узгодження відповідного кола питань); - мезорівню відповідає національний ринок туристичних послуг, який формується в межах кожної конкретної держави і функціонує на підставі її законодавства; - мікрорівень відбиває особливості формування і функціонування місцевих ринків в межах національ- ного. Таким чином, ринок туристичних послуг – система багатоаспектна, поліструктурна, поліформна та ба- гаторівнева, що функціонує за законом врівноваження попиту і пропозиції, який відтворює об’єктивно обумовлену необхідність відповідності в часі і просторі вартісних та натурально-речових форм плато- спроможного попиту і товарної пропозиції, і діє на основі коливань виробництва та споживання турпро- дукту. Література 1. Бейдик О.О., Ліщишина О.М. Російсько-український тлумачний словник термінів з медичної геогра- фії. - К.: РВЦ”Київський універсистет”, 1997. - 120 с. 2. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М., изд-во Моск. ун-та, 1981. - 207 с.

Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг

Institution

Ähnliche Einträge