Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві

Систематизовано та узагальнено знання щодо сутності та поняття системи планування, визначено її підсистеми.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
Hauptverfasser: Кушнір, Т.Б., Немцов, О.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8321
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві / Т.Б. Кушнір, О.В. Немцов // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 111-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-8321
record_format dspace
spelling irk-123456789-83212010-05-21T12:01:55Z Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві Кушнір, Т.Б. Немцов, О.В. Наукові статті Систематизовано та узагальнено знання щодо сутності та поняття системи планування, визначено її підсистеми. Систематизированы и обобщенны знания о сущности и понятии системы планирования, определенны ее подсистемы. The essence and the concept of the system of planning is systematized and generalized, the subsystems of it are determined. 2009 Article Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві / Т.Б. Кушнір, О.В. Немцов // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 111-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8321 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Наукові статті
Наукові статті
spellingShingle Наукові статті
Наукові статті
Кушнір, Т.Б.
Немцов, О.В.
Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
description Систематизовано та узагальнено знання щодо сутності та поняття системи планування, визначено її підсистеми.
format Article
author Кушнір, Т.Б.
Немцов, О.В.
author_facet Кушнір, Т.Б.
Немцов, О.В.
author_sort Кушнір, Т.Б.
title Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
title_short Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
title_full Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
title_fullStr Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
title_full_unstemmed Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
title_sort теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate 2009
topic_facet Наукові статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8321
citation_txt Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві / Т.Б. Кушнір, О.В. Немцов // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 111-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT kušnírtb teoretikometodičníaspektiformuvannâsistemiplanuvannânapídpriêmství
AT nemcovov teoretikometodičníaspektiformuvannâsistemiplanuvannânapídpriêmství
first_indexed 2025-07-02T11:02:17Z
last_indexed 2025-07-02T11:02:17Z
_version_ 1836532773942198272
fulltext 2009/№1 111 відомлене бажання індивіда або певної соціальної групи пе- реміститись з однієї статусної позиції на іншу. Номенклатурно-капіталістичний тип системи форму- вання середнього класу має місце в умовах приватної влас- ності на засоби виробництва олігархічного ґатунку, яка є основою усунення трудящих від реальної економічної та політичної влади і забезпечення високих доходів лише пев- ним соціально-класовим групам населення. Ця система орієнтується на формування головним чином таких груп середнього класу, які вірою і правдою служать збереженню влади і примноженню високих доходів олігархічних та но- менклатурних структур. А це означає, що вона неспромож- на мобілізувати наявний у суспільстві потенціал в ім’я за- безпечення сталого соціально-економічного розвитку. Сьо- годні є достатньо доказів того, що в Україні при здійсненні роздержавлення і приватизації ставку зроблено на другий тип системи становлення і розвитку середнього класу. Це сталося в результаті застосування особливих способів роз- державлення і приватизації, внаслідок яких в країні склала- ся не класична приватна власність на засоби виробництва і тим більше не сучасна приватна власність з певними соц- іальними корекціями, що має місце в розвинутих країнах Заходу, а олігархічно-номенклатурна. Саме через це рівень доходу і добробуту в переважної більшості українського на- селення не відповідає критерію середнього класу. З огляду на сказане, національна стратегія формуван- ня середнього класу повинна містити заходи, спрямовані передусім на корекцію відносин власності. Про постійну потребу діяти подібним чином свідчить багатовікова істо- рія людства. Як зазначає П. Сорокін, починаючи з УІІ століття до нашої ери, сотні раз в різних суспільствах в різні періоди здійснювалися заходи щодо пом’якшення відчу- ження населення від засобів виробництва шляхом «соц- іального вирівнювання» (обмеження землеволодіння для багатих, полегшення бідним сім’ям доступу до громадсь- ких земель, перерозподіл прибутків на користь бідних, відміна боргів, прогресивні податки тощо), але з часом економічна диференціація населення відновлювалась і вимагала нових заходів щодо «соціального вирівнювання» [6, с. 323]. При цьому він солідаризувався з Ф. Вудсом, котрий встановив, що в США доходи найбагатших сімей переважали середні доходи не більш як в 50 раз у ХУІІ столітті, в середині ХУІІІ століття різниця виросла до 300 раз, в середині ХІХ століття — до 600, а в двадцятих роках ХХ століття — в 10–100 тисяч раз [6, с. 322]. Іншими словами, в минулому та сьогодні існує чимало доказів того, що без належної корекції інститу- ту приватної власності заходи щодо формування і роз- витку всіх інших ознак середнього класу будуть мало- ефективними. Щодо форм та глибини можливої корекції відносин власності, то про них можна вести мову у по- дальших дослідженнях. Література 1. Дацюк Л. Дрібний бізнес в умовах СОТ // Урядо- вий кур’єр. — 13 травня 2008 р. – С. 5. 2. Кукурудза І. Реформування аграрних відносин в Україні: методи, наслідки, перспективи // Вісник Чер- каського національного університету. — Черкаси. — 2007. — Випуск 103. — С. 135–148. 3. Ленін В. І. Повне зібрання творів. — Том 39. 4. Мичковская Н. Статистикой по самооценке (http:// times. liga. net/artcles/gs 011762. html). 5. Папієв М Соціальна політика — ключ до демок- ратії // Голос України. — 24 липня 2007 р. — С. 9. 6. Сорокин Питирим. Человек. Цивилизация. Обще- ство. — Москва: Издательство политическая литерату- ра. — 1992. — 544 с. 7. Статистичний щорічник України за 2006 рік. — Київ. — Видавництво «Консультант». — 2007. — 552 с. 8. Чирва А. Утопія про середній клас // Урядовий кур’єр. — 17 травня 2008 р. — С. 5. 9. Шнипко О. Прощання з «малиновим піджаком» // Голос України. — 18 серпня 2007 р. — С. 20. 10.«U. S. News and World Report». October 14, 1974, p. 42–43. Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодні як світова, так і національна економіка характеризують- ся невизначеністю, мінливістю, високою динамічністю, детермінованістю, ризикованістю та швидкою плинністю. Такі ознаки дедалі більше будуть супроводжувати всесвіт, що підтверджується фінансово-економічною світовою кризою. За таких умов потрібно шукати відповідні засо- би, що знижуватимуть негативні наслідки подібних про- явів. Одним з таких засобів можна вважати запроваджен- ня планування, зокрема побудову системи планування на всіх рівнях господарювання, починаючи від підприємства та закінчуючи державою. Формування системи плануван- ня дозволяє своєчасно визначати майбутні науково- технічні, організаційно-економічні, соціально-політичні та інші види впливу зовнішнього середовища, а також ідентифікувати внутрішні загрози та приймати відповідні управлінські рішення, що є необхідною передумовою складеної, безперервної та ефективної роботи будь-яко- го підприємства, та держави в цілому. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами дослідження планування в категоріальному аспекті, виз- наченні його ролі та сутності займалося чимало вітчиз- Т.Б. Кушнір канд. екон. наук О.В. Немцов м. Харків ТЕОРЕТИКО�МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ112 няних та зарубіжних вчених: В. Є. Москалюк, Г. М. Тара- сюк, О. С. Іванілов, Т. Г. Морозова, Е. А. Бельтюков, В. Г. Воронкова, Ю. А. Аніскін, Ю. Лернер, Г. Бенвенис- те, А. І. Ільїн, М. М. Алексєєва, О. Б. Плоха, К. Л. Хадсон, Г. Дж. Болт, Г. Стейнер, Дж. Майнер, Г. Мінтсберг, А. Мак Х’юг. Вивченню розвитку системи планування присвяти- ли свої роботи такі автори як Г. М. Тарасюк, Н. В. Куден- ко, Г. Бенвеністе, В. Гужва, О. Б. Плоха. Досліджували питання формування системи планування наступні вчені: О. Б. Плоха, Е. В. Мінько, А. Е. Мінько, Дж. К. Лафта, Ю. І. Черняк, Л. Берталанфі. Методиці формування сис- теми планування було присвячено роботи таких авторів: Є. В. Гріцик, Є. В. Фрейдина, О. О. Бєляєв, Е. М. Корот- ков, І. В. Смолін, Д. Кліланд, В. Кінг, С. А. Валуєв, В. Н. Волкова, А. П. Градов. Мета та завдання статті. Дослідити категорію пла- нування у філософському та історичному аспектах, виз- начити його сутність та зміст, взаємозв’язок з іншими економічними категоріями, систематизувати знання щодо поняття системи, визначити її складові, надати рекомендації з формування системи планування в кон- тексті її структури, методики та механізму реалізації. Викладення основного матеріалу дослідження. Питання- ми планування різноманітних видів своєї діяльності люди- на займається з прадавніх часів. Сьогодні планування є наукою, що охоплює сукупність систематизованих знань про закономірності формування й функціонування різних гос- подарських систем. Вона називається планологією та вис- тупає складовою економічної науки. Саме філософське вивчення феномену планування є основою побудови тео- ретико-методологічного апарату планології як науки. Розглядаючи планування як розумовий процес, який здійснюється людиною і не може відбуватися відокремлено від її світогляду та власної філософської позиції, розрізняють три основні філософські концепції: формальну, інкрементальну і системну. Формальне пла- нування дозволяє за допомогою особливих методів одер- жати досить точні кількісні показники для прийняття управлінських рішень, тобто припускає механістичний погляд у майбутнє, де результати або відомі, або ж об- числені з певною імовірністю. Інкрементальне плану- вання здебільшого спирається на людський потенціал, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, забезпечує своєчасну реакцію господарюючого суб’єкта на будь-які зміни, що відбуваються у зовнішньому се- редовищі, дозволяє організації вижити та досягти своїх цілей у довгостроковому періоді. При системному пла- нуванні відбувається взаємодія із зовнішнім середови- щем, тому планування розглядається не як дискретна діяльність, а як процес, що безперервно розвивається. Філософський підхід до сутності планування дозволяє виділити два рівні: планування в якості індивідуального, суб’єктивного явища, або суспільно-історичного явища. Якщо досліджувати планування з позиції суб’єктив- ного явища, то можна сказати, що процес планування міститься у мисленої побудові дій та передбаченні їх результатів, що є однією із функцій людської свідомості. Як суспільно-історичне явище планування є одним з елементів виробничих відносин. На нашу думку, плану- ванню, як вже наголошувалося, властивий суспільний характер, який реалізується в тому, що планування не- обхідне та існує тільки тоді, коли є людина, соціум; воно виражає розумову діяльність та реалізується через уп- равлінські дії саме людини. Тобто визначення плануван- ня як суспільного явища задовольняє як суб’єктивному підходу, так і суспільно-історичному. Оскільки ми дос- ліджуємо планування з економічної позиції, то воно є частиною економічної системи, а тому є економічним явищем. Взагалі планування в будь-якій галузі можна розглядати, як невід’ємний елемент економічної діяль- ності людини, оскільки в будь-якій сфері діяльності людини проявляється її економічний напрямок. Отже, на наш погляд, щодо розуміння поняття планування його можна визначити як суспільно-економічне явище. Планування розвивалося не окремо від інших еко- номічних категорій, а в тісному взаємозв’язку з ними, всередині єдиної економічної системи. Як планування певною мірою впливало на формування, функціонуван- ня та розвиток інших економічних категорій та на еко- номічну систему взагалі, так й інші економічні категорії та економічна система в цілому здійснювали свою впли- вову дію на планування. Аналіз планування в історичній ретроспективі по- казав, що розвиток даної категорії проходив у тісному взаємозв’язку з управлінням, контролінгом, прогнозу- ванням, бюджетуванням, логістикою, побудовою інтег- рованих інформаційних систем. Різні автори, що досл- іджують питання управління, контролінгу, бюджетуван- ня, прогнозування, а також стратегічного планування, стратегічного управління, стратегічного контролінгу, стратегічного прогнозування, систем планування, управ- ління, прогнозування, контролінгу, бюджетування, по- будови різних стратегій, дають таким різним категоріям однакові визначення, що вносить певну плутанину в категорійний апарат, та призводить до ситуації «гри» термінів. Нами зроблено спробу систематизувати інфор- мацію щодо категорійного апарату планування та зро- бити це у взаємоузгодженості з іншими поняттями, що мають відношення до досліджуваного нами питання. Всі зазначені вище категорії можна укрупнено роз- поділити на основні та похідні, тобто такі категорії як планування, управління, прогнозування тощо мають все- осяжний характер, а такі категорії як система плануван- ня, стратегічне планування, план, програма, рішення тощо походять від цих основних категорій. Ці похідні категорії утворилися значно пізніше ніж основні категорії та є результатом еволюційних та революційних змін як в галузі економіки взагалі, так і у вузькому розумінні цих основних категорій. Так, стратегічне планування утвори- лося в свій час як одна із концепцій планування, а потім все ж таки стало складовою планування поряд з тактич- ним та оперативним. Такі категорії, як план, рішення, програма, прогноз утворилися майже тоді, коли й основні категорії, а може деякий час й передували ним, але оск- ільки ці категорії є остаточним результатом певних дій по плануванню, управлінню, прогнозуванню тощо, то з цьо- го боку вони теж є похідними від основних категорій. З точки зору системності всі процеси та об’єкти стали роз- глядати нещодавно — на початку ХХ сторіччя — та з того часу все більше і більше категорій досліджують як систе- ми, тому категорія система планування є похідною. Отже, планування можна визначити, як суспільно- економічне явище, яке має на меті творче пізнання та визначення майбутнього, формування певних пара- КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В. 2009/№1 113 метрів, цілей, завдань та управлінських рішень на базі підготовки прийняття цих рішень, які за часом розроб� ляються раніше настання певних ринкових коливань та представляє собою певний методичний процес з розроб� ки системи планування, що внутрішньо узгоджена та адаптована до реальної ситуації, кон’юнктури ринку та умов невизначеності й ризику. Систему планування можна розглядати як резуль� тат процесу планування, з одного боку, але з іншого — ми вважаємо, що процес формування системи плануван� ня в ринкових умовах ніколи не закінчується, бо завж� ди є прагнення системи до вдосконалення, проте, сама невизначеність зовнішньої, а певною мірою, і внутріш� ньої середи, спонукає до пошуку інших нових форм. За таких умов попередня система планування стає підґрун� тям для формування нової, що дозволяє її розглядати, як безпосередньо процес планування. Таким чином система планування — це процес планування, результат якого виражається у побудові сукупності підсистем стратегічного, тактичного, опера� тивного планування, що пов’язані між собою головною метою, представляють собою одну структуру, діють як одне ціле, але гнучкі в своєму пристосуванні до будь� яких змін внутрішньої та зовнішньої середи та певною мірою відокремлені одна від одної, що надає можливості більш ефективно функціонувати. Система планування є процесом. Отже її побудова відбувається під впливом різноманітних процесів, що проходять в рамках складної системи — підприємства. Для розуміння структури та внутрішнього упорядкуван� ня системи планування потрібно з’ясувати, а що є систе� ма взагалі та якими параметрами вона характеризується. Всі визначення системи певною мірою однаково трактують це поняття. Виходячи з цього система, це пев� на цілісність об’єктів, що складається з взаємопов’яза� них частин у свідомості суб’єкту, кожна з яких вносить свій вклад у характеристики даної цілісності та характе� ризує певні відношення, принципи побудови при пізнанні цілого. Таким чином, формування системи про� ходить в декілька етапів, коли частини та елементи, що можуть ефективно функціонувати, складають одне ціле. Формування системи планування відбувається під впли� вом певних процесів в економічній системі підприємства, що дозволяє визначити її місце та роль. Представимо даний зв’язок у вигляді схеми, що подана на рисунку 1. Отже, восьмий перетин є ключовим для нашого дослідження, бо тут відбувається формування системи планування підприємства. Сьогодні процесс планування комп’ютеризований та реалізується через інтегровані інформаційні системи, що побудовані на основі логістич� них стандартів, тобто є певною мірою логістичними. Планування реалізується через фази постановки пробле� ми, визначення альтернатив, порівняння та оцінки, прий� няття рішень. В процесі реалізації планування беруть участь прогнозування та бюджетування. Управління та контролінг реалізуються через фази реалізації рішень та їхнього контролю й аналізу. В цілому, при взаємодії да� них елементів економічної системи відбувається процес формування та функціонування системи планування. Сьогодні системи стають все складнішими, і такий процес є тенденцію на майбутнє. Такі системи характе� ризуються динамічністю, саморозвитком, невпорядко� ваністю, перехідним характером, що реалізується під впливом механізмів біфуркації і хаосу (у стані біфуркації реалізується порядок системи, у стані хаосу народжуєть� ся новий порядок), дисипативністю (процеси, що відбу� ваються в системі є незворотними). Отже, складні системи є неврівноваженими, динаміч� ними та нелінійними, тобто де події «х» не обов’язково по� роджують події «у». Виходячи з цього, на нашу думку, струк� тура елементів системи планування складається з підсистем: — які забезпечують процес планування; — в яких безпосередньо відбувається процес пла� нування; — що є результатом цього процесу планування (ри� сунок 2). Рис. 1. Місце планування в економічній системі підприємства Рис. 2. Структура системи планування Перший вид підсистем з різних боків забезпечують необхідними ресурсами систему планування, тобто умовно є входом системи. Другий вид підсистем є про� цесом перетворенням вхідних ресурсів на результат або продукт системи, тобто умовно є перетворювачем сис� КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ114 теми. Третій вид підсистем є власне результатом або продуктом системи, тобто умовно виходом системи. Всі ці підсистеми пов’язані між собою зв’язками та зворотними зв’язками. Так висхідна інформація із забез- печуючих систем оброблюється за допомогою певних принципів і методів в підсистемах стратегічного, тактич- ного та оперативного планування, та приймає конкретні форми у вигляді сукупності планів, а саме конкретних якісних та кількісних показників, що узгоджені між собою, мають певні строки виконання та конкретних виконавців і відповідальних. Формування та функціонування системи плануван- ня реалізується через певний механізм. У підґрунтя механізму реалізації системи плануван- ня покладені наступні важелі: — сукупність законів та закономірностей побудови системи планування та складання планів; — сукупність принципів побудови системи плану- вання та складання планів; — реалізація методології формування системи пла- нування. Гармонійне поєднання вищезазначених важелів надає можливість коректної побудови та подальшого ефективного функціонування системи планування. По- ложення певних законів, закономірностей та принципів повинні бути підставою для побудови системи планів. На їх основі формується методологія реалізації форму- вання системи планування тобто визначається мета, підхід, методи та засоби. За допомогою методів визначається порядок фор- мування системи планування. Особливої уваги заслуго- вують, на нашу думку, методи дослідження операцій. Розвинений інструментарій даних методів, який поєднує в собі досягнення інших підкласів методів, дозволяє більш глибше та реальніше відображати ситуацію та більш коректно будувати відповідні моделі. На основі даних методів нами було розроблено ресурсно-оптимі- заційний метод на основі CVP-моделі. Суть запропонованого методу полягає в тому, що через аналіз ресурсів, на придбання та утримання яких здійснюються витрати господарської діяльності, а також розподілення їх на постійні та змінні, й віднесення на конкретні види продукції або центри відповідальності, оптимізувати їх якісний та кількісний склад та спосіб податкового та бухгалтерського обліку з метою мінімізації. Таким чином, витрати є кількістю коштів, що витрачені на той чи інший ресурс підприємства, тому витрати можна оптимізувати тільки за допомогою оп- тимізації самих ресурсів. Для того, щоб коректніше проаналізувати склад витрат необхідно розподілити їх на постійні та змінні та прагнути звести до раціонального, логічного, оптимального розміру. Це робиться з метою віднесення змінних витрат по видах продукції або цен- трах витрат, бо постійні витрати не можуть бути так розподілені, а в кращому випадку розподіляються про- порційно між видами продукції. Це, в свою чергу, доз- воляє побачити, які види продукції або центри витрат є найбільш ресурсоємними та наскільки оптимальним та ефективним є розподілення цих ресурсів. Отже, кожний ресурс порівнюється за всіма характеристиками з аль- тернативними й робиться висновок про доцільність подальшого використання такого ресурсу за наявного обсягу, якісних характеристиках та способу його вико- ристання. Значної уваги заслуговує вивчення витрат, які витрачаються на ці ресурси, ще і за способом віднесен- ня їх до тієї чи іншої податкової бази та методу відобра- ження у бухгалтерському обліку. Тобто, якщо певні вит- рати можуть бути враховані за декількома статтями вит- рат, вибирається той спосіб, коли податкових зобов’я- зань виникає менше. Наприклад, премії працівникам можуть бути враховані у додатковій заробітній платні та підлягати нарахуванню обов’язкових відрахувань у не- державні фонди соціального забезпечення, а можуть ці премії бути кваліфіковані, як додаткові блага та оподат- ковуватися згідно зі ставкою податку на доходи фізич- них осіб. Суми обов’язкових платежів та податку на доходи порівнюються, і даний ресурс кваліфікується в такий спосіб, коли сума платежів менше. Використання запропонованого ресурсно-оптимі- заційного методу на основі CVP-моделі дозволить про- водити всебічний моніторинг використання ресурсів, а також формування витрат, прибутку та ціни на стадії складання планів, тобто сприятиме побудові більш ви- важеної, точної та обґрунтованої системи планів підприємства. Формування та подальше функціонування системи планування потребує на певну процедуру, тобто процес її побудови та роботи здійснюється поетапно. Така про- цедура є методикою формування системи планування на підприємстві. Етапи реалізації методики планування можна представити у вигляді блок-схеми на рисунку 3. Першим етапом формування системи планування є розробка методологічного апарату, який буде покла- дено в підґрунтя всіх інших етапів, тобто на основі на- уково розробленої бази загальних та спеціальних законів, принципів, визначеного підходу та методичного апара- ту здійснюються всі подальші дії з аналізу, оцінки, роз- робки та затвердження системи планування. Рис. 3. Блок�схема методики формування системи планування на підприємстві На основі методологічного інструментарію прово- диться аналіз вже існуючої (за наявністю) системи пла- нування. За основними показниками ефективності оц- інюється існуюча система планування. Для визначення рівня ефективності ми пропонує- мо застосовувати інтегральний показник ефективності: ІПЕ = f (ФП, РП, ПВП, КП), (1) КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В. 2009/№1 115 де ІПЕ — інтегральний показник ефективності; ФП — фінансові показники підприємства; РП — ринкові показ- ники, що характеризують положення підприємства; ПВП — показники внутрішніх процесів; КП — кадрові показники. Далі відбувається формування структури системи пла- нування — дуже важливий процес, оскільки від того на- скільки коректно буде сформована сама структура залежить успіх усієї подальшої роботи підприємства. Для цього пере- важно використовують методи розпізнавання образів. Потім формуються підсистеми системи планування, визначають- ся кількість та характер зв’язків між ними. На цьому етапі використовується методичний інструментарій, що характер- ний для вивчення складних систем. Наступним етапом є формування системи планів, як результату взаємодії підси- стем, що забезпечують цей процес. Методи, що використо- вуються під час здійснення цього етапу, є характерними для простих систем. Визначаються вищенаведені показники ефективності сформованої системи планування та відбу- вається їх порівняння. Якщо сформована система плануван- ня сформована більш ефективно, вона підлягає затверджен- ню та подальшому впровадженню. Висновки. Система планування постійно удоскона- люється у відповідності з плинними умовами буття і зовнішнього середовища. При її формуванні необхідно ураховувати особливості галузевої, виробничої діяль- ності, географічне розташування, ментальність праців- ників, контрагентів та клієнтів, а також застосовувати запропоновані структуру, механізм реалізації та методи- ку, що сприятиме всебічному розвитку підприємства, його сталому функціонуванню, стійкості, конкурентос- проможності. Запропоновані теоретичні аспекти форму- вання системи планування надають можливість більш виважено підходити до здійснення практичної діяльності в цій галузі, а також є фундаментальною базою для подальших досліджень в цьому напрямку. Література 1. Тарасюк Г. М. Необхідність планування в умовах ринкових відносин. // Вісник ЖІТІ. Економічні на- уки. — 2002. — № 21. 2. Плохая Е. Б. Анализ и оценка эффективности фун- кционирования системы планирования. // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. — Вип. 139. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. — 78–82 с. 3. Гальчинський А. Методологія складних систем // Економіка України. — 2007. — № 4. Подавляющая часть решений в современном мире основана на использовании экономических инструментов фондового рынка. Экономические инструменты на фон- довом рынке играют превалирующую роль при формиро- вании и выборе вариантов всех хозяйственных решений. Для выбора оптимального варианта необходимо разрабо- тать критерии и ограничения. Указанные вопросы долж- ны быть решены с учетом неопределенностей и рисков. Целью настоящего исследования и является разработ- ка и оптимизация хозяйственных решений на фондовом рынке, что весьма актуально в современных условиях. Актуальность проблемы. Методы, механизмы, спо- собы и средства управления экономикой, ее функцио- нированием и развитием, а также регулированием эко- номических процессов и отношений в своей совокуп- ности образуют экономические институты. Эти инсти- туты, используя указанные методы, механизмы, спосо- бы и средства, формируют систему так называемых эко- номических инструментов. К собственно экономическим инструментам мож- но отнести: объемы и структуру производства; инвести- ции; структуру и формы собственности; денежную мас- су и параметры денежного обращения; доходы и расхо- ды бюджета; трансферы; налоги и налоговые ставки, налоговые льготы; тарифы оплаты труда; цены; креди- ты; банковские ставки кредитного и депозитного про- цента; ставку рефинансирования центрального банка; внутренние и внешние займы; государственные закуп- ки; конкурсы, аукционы; санкции, штрафы; экономи- ческие стимулы, льготы, преференции и др. Существуют, кроме указанных, и другие, так называе- мые «комплексные» инструменты «экономического» рын- ка: различные схемы, состоящие из указанных и других экономических инструментов, программы и проекты, вклю- чающие в себя различные схемы и способы решения эко- номических вопросов в практической деятельности пред- принимательских и производственных структур. В качестве «комплексных» экономических инструментов, кроме того, могут выступать идеи, теории, принципы, методы, проце- дуры, системы, способы, концепции, открытия. На различного рода рынках в рыночной экономи- ке широко используются такие инструменты, как ана- лиз и прогнозирование, экономические новости, анали- тические обзоры, календарь экономических событий. О текущем состоянии рынков их участники судят с помо- щью таких инструментов как снимки котировок валют и их графики. О предстоящем поведении рынков ры- ночной экономики можно судить также и по их недав- ней истории, отраженной в архивах экономических новостей и архивах аналитических обзоров. Все эти указанные инструменты («одиночные» и «ком- плексные») будем условно называть экономическими ин- струментами действующих рынков рыночной экономики. Финансовый рынок, как известно, является состав- ной частью экономической системы государства. В при- нятой в отечественной и международной практике тер- Ю.И. Лернер г. Харьков ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИНСТРУМЕНТЫ РЫНКА ЦЕННЫХ БУМАГ В УСЛОВИЯХ НЕОПРЕДЕЛЕННОСТИ И РИСКА ЛЕРНЕР Ю.И.