Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві
Систематизовано та узагальнено знання щодо сутності та поняття системи планування, визначено її підсистеми.
Gespeichert in:
Datum: | 2009 |
---|---|
Hauptverfasser: | , |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8321 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві / Т.Б. Кушнір, О.В. Немцов // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 111-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-8321 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-83212010-05-21T12:01:55Z Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві Кушнір, Т.Б. Немцов, О.В. Наукові статті Систематизовано та узагальнено знання щодо сутності та поняття системи планування, визначено її підсистеми. Систематизированы и обобщенны знания о сущности и понятии системы планирования, определенны ее подсистемы. The essence and the concept of the system of planning is systematized and generalized, the subsystems of it are determined. 2009 Article Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві / Т.Б. Кушнір, О.В. Немцов // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 111-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8321 uk Інститут економіки промисловості НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Наукові статті Наукові статті |
spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Кушнір, Т.Б. Немцов, О.В. Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві |
description |
Систематизовано та узагальнено знання щодо сутності та поняття системи планування, визначено її підсистеми. |
format |
Article |
author |
Кушнір, Т.Б. Немцов, О.В. |
author_facet |
Кушнір, Т.Б. Немцов, О.В. |
author_sort |
Кушнір, Т.Б. |
title |
Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві |
title_short |
Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві |
title_full |
Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві |
title_fullStr |
Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві |
title_full_unstemmed |
Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві |
title_sort |
теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві |
publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
publishDate |
2009 |
topic_facet |
Наукові статті |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8321 |
citation_txt |
Теоретико-методичні аспекти формування системи планування на підприємстві / Т.Б. Кушнір, О.В. Немцов // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 111-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
work_keys_str_mv |
AT kušnírtb teoretikometodičníaspektiformuvannâsistemiplanuvannânapídpriêmství AT nemcovov teoretikometodičníaspektiformuvannâsistemiplanuvannânapídpriêmství |
first_indexed |
2025-07-02T11:02:17Z |
last_indexed |
2025-07-02T11:02:17Z |
_version_ |
1836532773942198272 |
fulltext |
2009/№1 111
відомлене бажання індивіда або певної соціальної групи пе-
реміститись з однієї статусної позиції на іншу.
Номенклатурно-капіталістичний тип системи форму-
вання середнього класу має місце в умовах приватної влас-
ності на засоби виробництва олігархічного ґатунку, яка є
основою усунення трудящих від реальної економічної та
політичної влади і забезпечення високих доходів лише пев-
ним соціально-класовим групам населення. Ця система
орієнтується на формування головним чином таких груп
середнього класу, які вірою і правдою служать збереженню
влади і примноженню високих доходів олігархічних та но-
менклатурних структур. А це означає, що вона неспромож-
на мобілізувати наявний у суспільстві потенціал в ім’я за-
безпечення сталого соціально-економічного розвитку. Сьо-
годні є достатньо доказів того, що в Україні при здійсненні
роздержавлення і приватизації ставку зроблено на другий
тип системи становлення і розвитку середнього класу. Це
сталося в результаті застосування особливих способів роз-
державлення і приватизації, внаслідок яких в країні склала-
ся не класична приватна власність на засоби виробництва
і тим більше не сучасна приватна власність з певними соц-
іальними корекціями, що має місце в розвинутих країнах
Заходу, а олігархічно-номенклатурна. Саме через це рівень
доходу і добробуту в переважної більшості українського на-
селення не відповідає критерію середнього класу.
З огляду на сказане, національна стратегія формуван-
ня середнього класу повинна містити заходи, спрямовані
передусім на корекцію відносин власності. Про постійну
потребу діяти подібним чином свідчить багатовікова істо-
рія людства. Як зазначає П. Сорокін, починаючи з УІІ
століття до нашої ери, сотні раз в різних суспільствах в різні
періоди здійснювалися заходи щодо пом’якшення відчу-
ження населення від засобів виробництва шляхом «соц-
іального вирівнювання» (обмеження землеволодіння для
багатих, полегшення бідним сім’ям доступу до громадсь-
ких земель, перерозподіл прибутків на користь бідних,
відміна боргів, прогресивні податки тощо), але з часом
економічна диференціація населення відновлювалась і
вимагала нових заходів щодо «соціального вирівнювання»
[6, с. 323]. При цьому він солідаризувався з Ф. Вудсом,
котрий встановив, що в США доходи найбагатших сімей
переважали середні доходи не більш як в 50 раз у ХУІІ
столітті, в середині ХУІІІ століття різниця виросла до 300
раз, в середині ХІХ століття — до 600, а в двадцятих роках
ХХ століття — в 10–100 тисяч раз [6, с. 322].
Іншими словами, в минулому та сьогодні існує
чимало доказів того, що без належної корекції інститу-
ту приватної власності заходи щодо формування і роз-
витку всіх інших ознак середнього класу будуть мало-
ефективними. Щодо форм та глибини можливої корекції
відносин власності, то про них можна вести мову у по-
дальших дослідженнях.
Література
1. Дацюк Л. Дрібний бізнес в умовах СОТ // Урядо-
вий кур’єр. — 13 травня 2008 р. – С. 5.
2. Кукурудза І. Реформування аграрних відносин в
Україні: методи, наслідки, перспективи // Вісник Чер-
каського національного університету. — Черкаси. —
2007. — Випуск 103. — С. 135–148.
3. Ленін В. І. Повне зібрання творів. — Том 39.
4. Мичковская Н. Статистикой по самооценке (http://
times. liga. net/artcles/gs 011762. html).
5. Папієв М Соціальна політика — ключ до демок-
ратії // Голос України. — 24 липня 2007 р. — С. 9.
6. Сорокин Питирим. Человек. Цивилизация. Обще-
ство. — Москва: Издательство политическая литерату-
ра. — 1992. — 544 с.
7. Статистичний щорічник України за 2006 рік. —
Київ. — Видавництво «Консультант». — 2007. — 552 с.
8. Чирва А. Утопія про середній клас // Урядовий
кур’єр. — 17 травня 2008 р. — С. 5.
9. Шнипко О. Прощання з «малиновим піджаком» //
Голос України. — 18 серпня 2007 р. — С. 20.
10.«U. S. News and World Report». October 14, 1974, p.
42–43.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодні
як світова, так і національна економіка характеризують-
ся невизначеністю, мінливістю, високою динамічністю,
детермінованістю, ризикованістю та швидкою плинністю.
Такі ознаки дедалі більше будуть супроводжувати всесвіт,
що підтверджується фінансово-економічною світовою
кризою. За таких умов потрібно шукати відповідні засо-
би, що знижуватимуть негативні наслідки подібних про-
явів. Одним з таких засобів можна вважати запроваджен-
ня планування, зокрема побудову системи планування на
всіх рівнях господарювання, починаючи від підприємства
та закінчуючи державою. Формування системи плануван-
ня дозволяє своєчасно визначати майбутні науково-
технічні, організаційно-економічні, соціально-політичні
та інші види впливу зовнішнього середовища, а також
ідентифікувати внутрішні загрози та приймати відповідні
управлінські рішення, що є необхідною передумовою
складеної, безперервної та ефективної роботи будь-яко-
го підприємства, та держави в цілому.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами
дослідження планування в категоріальному аспекті, виз-
наченні його ролі та сутності займалося чимало вітчиз-
Т.Б. Кушнір
канд. екон. наук
О.В. Немцов
м. Харків
ТЕОРЕТИКО�МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ
НА ПІДПРИЄМСТВІ
КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ112
няних та зарубіжних вчених: В. Є. Москалюк, Г. М. Тара-
сюк, О. С. Іванілов, Т. Г. Морозова, Е. А. Бельтюков,
В. Г. Воронкова, Ю. А. Аніскін, Ю. Лернер, Г. Бенвенис-
те, А. І. Ільїн, М. М. Алексєєва, О. Б. Плоха, К. Л. Хадсон,
Г. Дж. Болт, Г. Стейнер, Дж. Майнер, Г. Мінтсберг, А. Мак
Х’юг. Вивченню розвитку системи планування присвяти-
ли свої роботи такі автори як Г. М. Тарасюк, Н. В. Куден-
ко, Г. Бенвеністе, В. Гужва, О. Б. Плоха. Досліджували
питання формування системи планування наступні вчені:
О. Б. Плоха, Е. В. Мінько, А. Е. Мінько, Дж. К. Лафта,
Ю. І. Черняк, Л. Берталанфі. Методиці формування сис-
теми планування було присвячено роботи таких авторів:
Є. В. Гріцик, Є. В. Фрейдина, О. О. Бєляєв, Е. М. Корот-
ков, І. В. Смолін, Д. Кліланд, В. Кінг, С. А. Валуєв,
В. Н. Волкова, А. П. Градов.
Мета та завдання статті. Дослідити категорію пла-
нування у філософському та історичному аспектах, виз-
начити його сутність та зміст, взаємозв’язок з іншими
економічними категоріями, систематизувати знання
щодо поняття системи, визначити її складові, надати
рекомендації з формування системи планування в кон-
тексті її структури, методики та механізму реалізації.
Викладення основного матеріалу дослідження. Питання-
ми планування різноманітних видів своєї діяльності люди-
на займається з прадавніх часів. Сьогодні планування є
наукою, що охоплює сукупність систематизованих знань про
закономірності формування й функціонування різних гос-
подарських систем. Вона називається планологією та вис-
тупає складовою економічної науки. Саме філософське
вивчення феномену планування є основою побудови тео-
ретико-методологічного апарату планології як науки.
Розглядаючи планування як розумовий процес,
який здійснюється людиною і не може відбуватися
відокремлено від її світогляду та власної філософської
позиції, розрізняють три основні філософські концепції:
формальну, інкрементальну і системну. Формальне пла-
нування дозволяє за допомогою особливих методів одер-
жати досить точні кількісні показники для прийняття
управлінських рішень, тобто припускає механістичний
погляд у майбутнє, де результати або відомі, або ж об-
числені з певною імовірністю. Інкрементальне плану-
вання здебільшого спирається на людський потенціал,
орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів,
забезпечує своєчасну реакцію господарюючого суб’єкта
на будь-які зміни, що відбуваються у зовнішньому се-
редовищі, дозволяє організації вижити та досягти своїх
цілей у довгостроковому періоді. При системному пла-
нуванні відбувається взаємодія із зовнішнім середови-
щем, тому планування розглядається не як дискретна
діяльність, а як процес, що безперервно розвивається.
Філософський підхід до сутності планування дозволяє
виділити два рівні: планування в якості індивідуального,
суб’єктивного явища, або суспільно-історичного явища.
Якщо досліджувати планування з позиції суб’єктив-
ного явища, то можна сказати, що процес планування
міститься у мисленої побудові дій та передбаченні їх
результатів, що є однією із функцій людської свідомості.
Як суспільно-історичне явище планування є одним з
елементів виробничих відносин. На нашу думку, плану-
ванню, як вже наголошувалося, властивий суспільний
характер, який реалізується в тому, що планування не-
обхідне та існує тільки тоді, коли є людина, соціум; воно
виражає розумову діяльність та реалізується через уп-
равлінські дії саме людини. Тобто визначення плануван-
ня як суспільного явища задовольняє як суб’єктивному
підходу, так і суспільно-історичному. Оскільки ми дос-
ліджуємо планування з економічної позиції, то воно є
частиною економічної системи, а тому є економічним
явищем. Взагалі планування в будь-якій галузі можна
розглядати, як невід’ємний елемент економічної діяль-
ності людини, оскільки в будь-якій сфері діяльності
людини проявляється її економічний напрямок. Отже,
на наш погляд, щодо розуміння поняття планування
його можна визначити як суспільно-економічне явище.
Планування розвивалося не окремо від інших еко-
номічних категорій, а в тісному взаємозв’язку з ними,
всередині єдиної економічної системи. Як планування
певною мірою впливало на формування, функціонуван-
ня та розвиток інших економічних категорій та на еко-
номічну систему взагалі, так й інші економічні категорії
та економічна система в цілому здійснювали свою впли-
вову дію на планування.
Аналіз планування в історичній ретроспективі по-
казав, що розвиток даної категорії проходив у тісному
взаємозв’язку з управлінням, контролінгом, прогнозу-
ванням, бюджетуванням, логістикою, побудовою інтег-
рованих інформаційних систем. Різні автори, що досл-
іджують питання управління, контролінгу, бюджетуван-
ня, прогнозування, а також стратегічного планування,
стратегічного управління, стратегічного контролінгу,
стратегічного прогнозування, систем планування, управ-
ління, прогнозування, контролінгу, бюджетування, по-
будови різних стратегій, дають таким різним категоріям
однакові визначення, що вносить певну плутанину в
категорійний апарат, та призводить до ситуації «гри»
термінів. Нами зроблено спробу систематизувати інфор-
мацію щодо категорійного апарату планування та зро-
бити це у взаємоузгодженості з іншими поняттями, що
мають відношення до досліджуваного нами питання.
Всі зазначені вище категорії можна укрупнено роз-
поділити на основні та похідні, тобто такі категорії як
планування, управління, прогнозування тощо мають все-
осяжний характер, а такі категорії як система плануван-
ня, стратегічне планування, план, програма, рішення
тощо походять від цих основних категорій. Ці похідні
категорії утворилися значно пізніше ніж основні категорії
та є результатом еволюційних та революційних змін як в
галузі економіки взагалі, так і у вузькому розумінні цих
основних категорій. Так, стратегічне планування утвори-
лося в свій час як одна із концепцій планування, а потім
все ж таки стало складовою планування поряд з тактич-
ним та оперативним. Такі категорії, як план, рішення,
програма, прогноз утворилися майже тоді, коли й основні
категорії, а може деякий час й передували ним, але оск-
ільки ці категорії є остаточним результатом певних дій по
плануванню, управлінню, прогнозуванню тощо, то з цьо-
го боку вони теж є похідними від основних категорій. З
точки зору системності всі процеси та об’єкти стали роз-
глядати нещодавно — на початку ХХ сторіччя — та з того
часу все більше і більше категорій досліджують як систе-
ми, тому категорія система планування є похідною.
Отже, планування можна визначити, як суспільно-
економічне явище, яке має на меті творче пізнання та
визначення майбутнього, формування певних пара-
КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В.
2009/№1 113
метрів, цілей, завдань та управлінських рішень на базі
підготовки прийняття цих рішень, які за часом розроб�
ляються раніше настання певних ринкових коливань та
представляє собою певний методичний процес з розроб�
ки системи планування, що внутрішньо узгоджена та
адаптована до реальної ситуації, кон’юнктури ринку та
умов невизначеності й ризику.
Систему планування можна розглядати як резуль�
тат процесу планування, з одного боку, але з іншого —
ми вважаємо, що процес формування системи плануван�
ня в ринкових умовах ніколи не закінчується, бо завж�
ди є прагнення системи до вдосконалення, проте, сама
невизначеність зовнішньої, а певною мірою, і внутріш�
ньої середи, спонукає до пошуку інших нових форм. За
таких умов попередня система планування стає підґрун�
тям для формування нової, що дозволяє її розглядати,
як безпосередньо процес планування.
Таким чином система планування — це процес
планування, результат якого виражається у побудові
сукупності підсистем стратегічного, тактичного, опера�
тивного планування, що пов’язані між собою головною
метою, представляють собою одну структуру, діють як
одне ціле, але гнучкі в своєму пристосуванні до будь�
яких змін внутрішньої та зовнішньої середи та певною
мірою відокремлені одна від одної, що надає можливості
більш ефективно функціонувати.
Система планування є процесом. Отже її побудова
відбувається під впливом різноманітних процесів, що
проходять в рамках складної системи — підприємства.
Для розуміння структури та внутрішнього упорядкуван�
ня системи планування потрібно з’ясувати, а що є систе�
ма взагалі та якими параметрами вона характеризується.
Всі визначення системи певною мірою однаково
трактують це поняття. Виходячи з цього система, це пев�
на цілісність об’єктів, що складається з взаємопов’яза�
них частин у свідомості суб’єкту, кожна з яких вносить
свій вклад у характеристики даної цілісності та характе�
ризує певні відношення, принципи побудови при
пізнанні цілого. Таким чином, формування системи про�
ходить в декілька етапів, коли частини та елементи, що
можуть ефективно функціонувати, складають одне ціле.
Формування системи планування відбувається під впли�
вом певних процесів в економічній системі підприємства,
що дозволяє визначити її місце та роль. Представимо
даний зв’язок у вигляді схеми, що подана на рисунку 1.
Отже, восьмий перетин є ключовим для нашого
дослідження, бо тут відбувається формування системи
планування підприємства. Сьогодні процесс планування
комп’ютеризований та реалізується через інтегровані
інформаційні системи, що побудовані на основі логістич�
них стандартів, тобто є певною мірою логістичними.
Планування реалізується через фази постановки пробле�
ми, визначення альтернатив, порівняння та оцінки, прий�
няття рішень. В процесі реалізації планування беруть
участь прогнозування та бюджетування. Управління та
контролінг реалізуються через фази реалізації рішень та
їхнього контролю й аналізу. В цілому, при взаємодії да�
них елементів економічної системи відбувається процес
формування та функціонування системи планування.
Сьогодні системи стають все складнішими, і такий
процес є тенденцію на майбутнє. Такі системи характе�
ризуються динамічністю, саморозвитком, невпорядко�
ваністю, перехідним характером, що реалізується під
впливом механізмів біфуркації і хаосу (у стані біфуркації
реалізується порядок системи, у стані хаосу народжуєть�
ся новий порядок), дисипативністю (процеси, що відбу�
ваються в системі є незворотними).
Отже, складні системи є неврівноваженими, динаміч�
ними та нелінійними, тобто де події «х» не обов’язково по�
роджують події «у». Виходячи з цього, на нашу думку, струк�
тура елементів системи планування складається з підсистем:
— які забезпечують процес планування;
— в яких безпосередньо відбувається процес пла�
нування;
— що є результатом цього процесу планування (ри�
сунок 2).
Рис. 1. Місце планування в економічній системі підприємства
Рис. 2. Структура системи планування
Перший вид підсистем з різних боків забезпечують
необхідними ресурсами систему планування, тобто
умовно є входом системи. Другий вид підсистем є про�
цесом перетворенням вхідних ресурсів на результат або
продукт системи, тобто умовно є перетворювачем сис�
КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ114
теми. Третій вид підсистем є власне результатом або
продуктом системи, тобто умовно виходом системи.
Всі ці підсистеми пов’язані між собою зв’язками та
зворотними зв’язками. Так висхідна інформація із забез-
печуючих систем оброблюється за допомогою певних
принципів і методів в підсистемах стратегічного, тактич-
ного та оперативного планування, та приймає конкретні
форми у вигляді сукупності планів, а саме конкретних
якісних та кількісних показників, що узгоджені між
собою, мають певні строки виконання та конкретних
виконавців і відповідальних.
Формування та функціонування системи плануван-
ня реалізується через певний механізм.
У підґрунтя механізму реалізації системи плануван-
ня покладені наступні важелі:
— сукупність законів та закономірностей побудови
системи планування та складання планів;
— сукупність принципів побудови системи плану-
вання та складання планів;
— реалізація методології формування системи пла-
нування.
Гармонійне поєднання вищезазначених важелів
надає можливість коректної побудови та подальшого
ефективного функціонування системи планування. По-
ложення певних законів, закономірностей та принципів
повинні бути підставою для побудови системи планів.
На їх основі формується методологія реалізації форму-
вання системи планування тобто визначається мета,
підхід, методи та засоби.
За допомогою методів визначається порядок фор-
мування системи планування. Особливої уваги заслуго-
вують, на нашу думку, методи дослідження операцій.
Розвинений інструментарій даних методів, який поєднує
в собі досягнення інших підкласів методів, дозволяє
більш глибше та реальніше відображати ситуацію та
більш коректно будувати відповідні моделі. На основі
даних методів нами було розроблено ресурсно-оптимі-
заційний метод на основі CVP-моделі.
Суть запропонованого методу полягає в тому, що
через аналіз ресурсів, на придбання та утримання яких
здійснюються витрати господарської діяльності, а також
розподілення їх на постійні та змінні, й віднесення на
конкретні види продукції або центри відповідальності,
оптимізувати їх якісний та кількісний склад та спосіб
податкового та бухгалтерського обліку з метою
мінімізації. Таким чином, витрати є кількістю коштів,
що витрачені на той чи інший ресурс підприємства, тому
витрати можна оптимізувати тільки за допомогою оп-
тимізації самих ресурсів. Для того, щоб коректніше
проаналізувати склад витрат необхідно розподілити їх на
постійні та змінні та прагнути звести до раціонального,
логічного, оптимального розміру. Це робиться з метою
віднесення змінних витрат по видах продукції або цен-
трах витрат, бо постійні витрати не можуть бути так
розподілені, а в кращому випадку розподіляються про-
порційно між видами продукції. Це, в свою чергу, доз-
воляє побачити, які види продукції або центри витрат є
найбільш ресурсоємними та наскільки оптимальним та
ефективним є розподілення цих ресурсів. Отже, кожний
ресурс порівнюється за всіма характеристиками з аль-
тернативними й робиться висновок про доцільність
подальшого використання такого ресурсу за наявного
обсягу, якісних характеристиках та способу його вико-
ристання. Значної уваги заслуговує вивчення витрат, які
витрачаються на ці ресурси, ще і за способом віднесен-
ня їх до тієї чи іншої податкової бази та методу відобра-
ження у бухгалтерському обліку. Тобто, якщо певні вит-
рати можуть бути враховані за декількома статтями вит-
рат, вибирається той спосіб, коли податкових зобов’я-
зань виникає менше. Наприклад, премії працівникам
можуть бути враховані у додатковій заробітній платні та
підлягати нарахуванню обов’язкових відрахувань у не-
державні фонди соціального забезпечення, а можуть ці
премії бути кваліфіковані, як додаткові блага та оподат-
ковуватися згідно зі ставкою податку на доходи фізич-
них осіб. Суми обов’язкових платежів та податку на
доходи порівнюються, і даний ресурс кваліфікується в
такий спосіб, коли сума платежів менше.
Використання запропонованого ресурсно-оптимі-
заційного методу на основі CVP-моделі дозволить про-
водити всебічний моніторинг використання ресурсів, а
також формування витрат, прибутку та ціни на стадії
складання планів, тобто сприятиме побудові більш ви-
важеної, точної та обґрунтованої системи планів
підприємства.
Формування та подальше функціонування системи
планування потребує на певну процедуру, тобто процес
її побудови та роботи здійснюється поетапно. Така про-
цедура є методикою формування системи планування на
підприємстві. Етапи реалізації методики планування
можна представити у вигляді блок-схеми на рисунку 3.
Першим етапом формування системи планування
є розробка методологічного апарату, який буде покла-
дено в підґрунтя всіх інших етапів, тобто на основі на-
уково розробленої бази загальних та спеціальних законів,
принципів, визначеного підходу та методичного апара-
ту здійснюються всі подальші дії з аналізу, оцінки, роз-
робки та затвердження системи планування.
Рис. 3. Блок�схема методики формування системи
планування на підприємстві
На основі методологічного інструментарію прово-
диться аналіз вже існуючої (за наявністю) системи пла-
нування. За основними показниками ефективності оц-
інюється існуюча система планування.
Для визначення рівня ефективності ми пропонує-
мо застосовувати інтегральний показник ефективності:
ІПЕ = f (ФП, РП, ПВП, КП), (1)
КУШНІР Т.Б., НЕМЦОВ О.В.
2009/№1 115
де ІПЕ — інтегральний показник ефективності; ФП —
фінансові показники підприємства; РП — ринкові показ-
ники, що характеризують положення підприємства; ПВП —
показники внутрішніх процесів; КП — кадрові показники.
Далі відбувається формування структури системи пла-
нування — дуже важливий процес, оскільки від того на-
скільки коректно буде сформована сама структура залежить
успіх усієї подальшої роботи підприємства. Для цього пере-
важно використовують методи розпізнавання образів. Потім
формуються підсистеми системи планування, визначають-
ся кількість та характер зв’язків між ними. На цьому етапі
використовується методичний інструментарій, що характер-
ний для вивчення складних систем. Наступним етапом є
формування системи планів, як результату взаємодії підси-
стем, що забезпечують цей процес. Методи, що використо-
вуються під час здійснення цього етапу, є характерними для
простих систем. Визначаються вищенаведені показники
ефективності сформованої системи планування та відбу-
вається їх порівняння. Якщо сформована система плануван-
ня сформована більш ефективно, вона підлягає затверджен-
ню та подальшому впровадженню.
Висновки. Система планування постійно удоскона-
люється у відповідності з плинними умовами буття і
зовнішнього середовища. При її формуванні необхідно
ураховувати особливості галузевої, виробничої діяль-
ності, географічне розташування, ментальність праців-
ників, контрагентів та клієнтів, а також застосовувати
запропоновані структуру, механізм реалізації та методи-
ку, що сприятиме всебічному розвитку підприємства,
його сталому функціонуванню, стійкості, конкурентос-
проможності. Запропоновані теоретичні аспекти форму-
вання системи планування надають можливість більш
виважено підходити до здійснення практичної діяльності
в цій галузі, а також є фундаментальною базою для
подальших досліджень в цьому напрямку.
Література
1. Тарасюк Г. М. Необхідність планування в умовах
ринкових відносин. // Вісник ЖІТІ. Економічні на-
уки. — 2002. — № 21.
2. Плохая Е. Б. Анализ и оценка эффективности фун-
кционирования системы планирования. // Економіка:
проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. — Вип. 139. —
Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. — 78–82 с.
3. Гальчинський А. Методологія складних систем //
Економіка України. — 2007. — № 4.
Подавляющая часть решений в современном мире
основана на использовании экономических инструментов
фондового рынка. Экономические инструменты на фон-
довом рынке играют превалирующую роль при формиро-
вании и выборе вариантов всех хозяйственных решений.
Для выбора оптимального варианта необходимо разрабо-
тать критерии и ограничения. Указанные вопросы долж-
ны быть решены с учетом неопределенностей и рисков.
Целью настоящего исследования и является разработ-
ка и оптимизация хозяйственных решений на фондовом
рынке, что весьма актуально в современных условиях.
Актуальность проблемы. Методы, механизмы, спо-
собы и средства управления экономикой, ее функцио-
нированием и развитием, а также регулированием эко-
номических процессов и отношений в своей совокуп-
ности образуют экономические институты. Эти инсти-
туты, используя указанные методы, механизмы, спосо-
бы и средства, формируют систему так называемых эко-
номических инструментов.
К собственно экономическим инструментам мож-
но отнести: объемы и структуру производства; инвести-
ции; структуру и формы собственности; денежную мас-
су и параметры денежного обращения; доходы и расхо-
ды бюджета; трансферы; налоги и налоговые ставки,
налоговые льготы; тарифы оплаты труда; цены; креди-
ты; банковские ставки кредитного и депозитного про-
цента; ставку рефинансирования центрального банка;
внутренние и внешние займы; государственные закуп-
ки; конкурсы, аукционы; санкции, штрафы; экономи-
ческие стимулы, льготы, преференции и др.
Существуют, кроме указанных, и другие, так называе-
мые «комплексные» инструменты «экономического» рын-
ка: различные схемы, состоящие из указанных и других
экономических инструментов, программы и проекты, вклю-
чающие в себя различные схемы и способы решения эко-
номических вопросов в практической деятельности пред-
принимательских и производственных структур. В качестве
«комплексных» экономических инструментов, кроме того,
могут выступать идеи, теории, принципы, методы, проце-
дуры, системы, способы, концепции, открытия.
На различного рода рынках в рыночной экономи-
ке широко используются такие инструменты, как ана-
лиз и прогнозирование, экономические новости, анали-
тические обзоры, календарь экономических событий. О
текущем состоянии рынков их участники судят с помо-
щью таких инструментов как снимки котировок валют
и их графики. О предстоящем поведении рынков ры-
ночной экономики можно судить также и по их недав-
ней истории, отраженной в архивах экономических
новостей и архивах аналитических обзоров.
Все эти указанные инструменты («одиночные» и «ком-
плексные») будем условно называть экономическими ин-
струментами действующих рынков рыночной экономики.
Финансовый рынок, как известно, является состав-
ной частью экономической системы государства. В при-
нятой в отечественной и международной практике тер-
Ю.И. Лернер
г. Харьков
ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИНСТРУМЕНТЫ РЫНКА ЦЕННЫХ БУМАГ В УСЛОВИЯХ
НЕОПРЕДЕЛЕННОСТИ И РИСКА
ЛЕРНЕР Ю.И.
|