Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83339
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун) // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 42-64. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-83339
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-833392015-06-19T03:02:32Z Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун) 2010 Article Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун) // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 42-64. — укр. XXXX-0122 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83339 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
title	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун)
spellingShingle	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун) Археологія і давня історія України
title_short	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун)
title_full	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун)
title_fullStr	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун)
title_full_unstemmed	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун)
title_sort	нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник і.а. готун)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83339
citation_txt	Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун) // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 42-64. — укр.
series	Археологія і давня історія України
first_indexed	2025-07-06T10:06:29Z
last_indexed	2025-07-06T10:06:29Z
_version_	1836891651881041920
fulltext	42 Колективом сектора, а згодом — відділу дав- ньоруської та середньовічної археології і колега- ми, чиї дослідження координувалась сектором та відділом, проведено значну роботу з вивчення пам’яток доби Київської Русі, монгольсько-ли- товського періоду та козацьких часів (див. карту); у результаті простежено низку суттєвих рис ма- теріальної та духовної культури давнього насе- лення. А ювілеї колективу та його керівника слу- гують слушною нагодою для підведення деяких підсумків даних досліджень якщо не на рівні ха- рактеристики конкретних польових і наступних за ними камеральних, лабораторних, кабінетних робіт, то хоча б на рівні нарису, який дав би за- гальну картину експедиційних наукових пошуків співробітників та колег, які працювали у даному руслі. Тим більше, що обсяги означених пошуків дійсно вражають: скупі рядки віддільських річних звітів про роботу в полі певною мірою нівелюють десятки тисяч кубометрів вивченого культурного шару, сотні кілометрів розвідок, нові пункти на картах, нові методики та підходи у польовій і піс- ляпольовій практиці, сотні наукових публікацій. Не менше вражає те, що період, про який ідеть- ся в даній публікації, припав на кризу радянсь- кої економіки і системи взагалі, на перші кроки становлення української держави; експедиційні дослідження в цей час практично не фінансува- лись. Тим не менше, було зроблено впевнені кро- ки у накопиченні фактажу, формуванні наукових гіпотез, осмисленні отриманих результатів. Вив- чались специфіка моделі життя давніх слов’ян напередодні утворення Русі, яка дала підґрунтя для такого яскравого соціально-економічного фе- номену, як Київська Русь. Студіювалась загальна система укріплень давньоруської держави, окремі фортифіковані центри, їх округа. Значна увага зверталась на вивчення міст. Окремо варто зга- дати масштабні розкопки поховальних пам’яток Південної Русі. Спеціальну програму було розроб- лено для вивчення сільських поселень — вихід- ного пункту середньовіччя. Специфічні розвідки з яскравими результатами проведені на відомих торгових шляхах. Практикувалось суцільне обсте- ження території в окремих регіонах. Співробітни- ками відділу започатковано дослідження пам’яток козацької доби — напрямку, перспективність яко- го важко переоцінити. Останнім часом розгорнуто цілеспрямоване вивчення османських пам’яток на півдні країни, що дозволило розгорнути цінне міжнародне співробітництво. Окремо варто згада- ти міжгалузеві проекти останніх десятиліть, які втілюються експедиціями відділу. Частина цих робіт характеризується в окремих авторських ро- ботах у даному виданні, загальні факти надають- ся в цій публікації. Вказане, на перший погляд, можна було б зро- бити через призму вивчення певних категорій пам’яток і відповідної проблематики, але дане за- вдання складне, передусім з огляду на зміну до- слідників одного й того ж пункту. Тому здається доцільним розглянути це питання через історію розвитку діяльності віддільських експедицій, за якими стоять пошуки, часто — самовіддана пра- ця, іноді — навіть і долі їх керівників та співробіт- ників. Варто відзначити, що практично кожна із експедицій сектора та відділу має свою специфі- ку і, певною мірою, навіть своє «обличчя». І зале- жить це від різних чинників. Передусім, на вибір особливостей досліджуваних пам’яток впливали актуальні питання, що стояли на той час перед археологічною наукою, проблематика планових тем відділу. Не останню роль відігравали нау- кові уподобання керівника, тематика його пер- сональних пошуків. На вибір об’єктів вивчення для відповіді на нові питання часто впливало НАРиС ЕКСпЕДиЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕКТОРА ТА ВІДДІЛУ ДАВНЬОРУСЬКОЇ І СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ АРХЕОЛОГІЇ 43 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології детальне знання регіону, що спричинювало по- шук сусідніх по відношенню до досліджуваних раніше пам’яток. Не останню роль відігравала тривала співпраця з місцевими науковцями та краєзнавцями, результатом чого є багаторічне функціонування досить сталих колективів. Як наслідок було сформовано експедиції та загони, назви яких не залежать від сезонного польового навантаження, а стали певною мірою брендови- ми в історії досліджень середньовічних пам’яток. Зокрема, колективи, очолювані О.П. Моцею, незважаючи на їх роботу в багатьох напрямках, асоціюються, передусім, з розкопками поховаль- них старожитностей, вивченням південнорусь- кого села, дослідженням укріплених центрів середньовічної доби та нового часу в Середнь- ому Подніпров’ї, вивченням частин Великого Шовкового шляху. Експедиція М.П. Кучери при енциклопедичності знань і польового досвіду її керівника — з обстеженням слов’яно-руських ук- ріплень на теренах Південної Русі. Лівобереж- на слов’яно-руська експедиція під керівництвом О.В. Сухобокова знана переважно за досліджен- нями міських центрів Північного Лівобережжя та розкопками, котрі дозволили вирішити низку пи- тань етногенезу та історичного розвитку слов’ян переддержавного періоду. Подібний напрямок був присутнім і у польових пошуках В.О. Петра- шенко, загоном якої вивчались пам’ятки слов’ян напередодні утворення Київської Русі та пам’ятки давньоруського часу, в основному — відкритого типу. Розкопки С.О. Біляєвої поповнили науку даними щодо специфіки матеріальної культури населення монгольсько-литовської доби і турець- ких центрів Причорномор’я, Н.В. Блажевич — стосовно городищ Дніпровської лінії, Л.І. Виног- родської — переважно відносно пам’яток доби пізнього середньовіччя та нового часу на Поділ- лі, польові і кабінетні роботи А.О. Козловського найбільше стосувались специфіки населення Надпоріжжя та Нижнього Подунав’я, Л.І. Іван- ченко — Поросся. Передусім з роменсько-давнь- оруськими укріпленими центрами Чернігівщини пов’язуються розкопки А.Л. Казакова, з Переяс- Карта експедиційної діяльності співробітників відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України (підготовлено А.В. Борисовим): 1 — пам’ятки, досліджені О.П. Моцею; 2 — дослід- жені пам’ятки та зона робіт експедиції С.О. Біляєвої; 3 — пам’ятки, досліджені експедицією О.В. Сухобокова; 4 — пам’ятки, досліджені експедицією Л.І. Виногродської; 5 — територія досліджень експедиції В.А. Петра- шенко; 6 — досліджені пам’ятки та зона робіт Житомирської експедиції (Б.А. Звіздецький, А.В. Петраускас); 7 — досліджені пам’ятки та зона робіт Овруцької експедиції (А.П. Томашевскький, С.В. Павленко); 8 — до- сліджені пам’ятки та зона робіт Північної експедиції (І.А. Готун); 9 — сучасні кордони України; 10 — межі фізико-географічних зон України (лісова, лісостепова, степова); 11 — шлях Булгар — Київ; 12 — межі пів- денноруських князівств; 13 — територія Київського князівства; 14 — територія Переяславського князівства; 15 — територія Турово-Пінського князівства; 16 — територія Волинського князівства; 17 — територія Гали- цького князівства; 18 — територія Чернігівського князівства Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 44 лавом та Переяславщиною — О.В. Колибенка, з літописними «градами» древлян — очолюваної Б.А. Звіздецьким Житомирської експедиції, яка, певною мірою, є продовженням робіт М.П. Куче- ри. У той же час, коли керівництво цією експеди- цією прийняв А.В. Петраускас, при збереженні об’єктів дослідження дещо змістився аспект щодо проблематики. До плану робіт було включено натурне моделювання слов’яно-руських ремесел і промислів — тему, практично не розроблену у вітчизняній науці. І подібний підхід символізує новий рівень експедиційної діяльності: розробку проблематики, незалежної від конкретного польо- вого навантаження. Багаторічна відсутність фі- нансування фундаментальних програм загрожу- вала певною деградацією і поступовим переходом від археологічної науки до «ремесла» археології, що, здавалось би, диктувалось виконанням госп- розрахункових робіт. Але і в цій ситуації співробіт- ники прагнули зберегти специфіку і самобутність своїх наукових пошуків і спочатку робили це через профільний розподіл новобудовних досліджень. Це їм вдалось і наступним етапом стало охаракте- ризоване явище. Його прояви досить різноманіт- ні. Це і розробка та апробація нових методик на малодосяжному для решти рівні технічного осна- щення в експедиції С.О. Біляєвої, і втілення про- грами поєднання археологічних та палеоприрод- них досліджень в експедиції А.П. Томашевського (перші кроки у напрямку чого робились значно раніше під час розвідок і в ході робіт на Автуниць- кому поселенні в складі Дніпровської давньорусь- кої експедиції), і виражений пам’яткоохоронний аспект в експедиції І.А. Готуна, де методичні і правові питання розробляються не лише на рів- ні боротьби з руйнуванням конкретних пунктів, а й на рівні напрацювань у галузі музейництва, заповідної справи, популяризації історико-куль- турної спадщини серед широкого загалу. Окрема тенденція, помітна останнім часом у роботах спів- робітників відділу, — вивчення середньовічних пам’яток у складі багатошарових комплексів, яке потребує додаткових знань, затрат часу і ресурсів, залучення до співпраці колег відповідного профі- лю. Такі дослідження, які є одними з найсклад- ніших в польовій науковій практиці (Гаврилюк 2004, с. 6) успішно реалізуються співробітниками відділу. Показові в даному відношенні роботи І.А. Готуна, А.В. Петраускаса, А.П. Томашевсько- го, М.В. Квітницького та інших. Відтак, картина роботи експедицій відділу постає досить строка- тою, різнобічною, а її деталі часто неспіврозмірні з огляду на специфіку досліджень. Але вона дає уяву про напрацювання співробітників підрозді- лу Інституту за термін його існування — досить короткий і водночас досить тривалий. Широким постає коло наукових інтере- сів розвідзагонів та експедицій, очолюваних М.П. Кучерою. Роботи по дослідженню укріп- лених пунктів, розпочаті ще у 60—70-ті роки на Пліснеському, Луцькому, Васильківсько- му, Ходорівському, Ушицькому, Процівському, Бушевському городищах, пам’ятках біля села Городище, хуторів Миклашевського і Кизивер, на городищах і замчищах Поділля, укріплених пунктах чорноклобуцького племінного союзу у складі сектора та відділу були продовжені, причому, переважно на рівні осмислення ре- зультатів, отриманих під час польових робіт. І йдеться не лише про публікацію матеріалів ок- ремих розкопок та розвідок, розробку проблем фортифікації, специфіки та хронології керамі- ки, одержаної в ході досліджень, в галузі чого вчений був знаним авторитетом, а й про фун- даментальну наукову працю з вивчення вказа- ної категорії пам’яток (Кучера 1999). Основним же об’єктом досліджень М.П. Куче- ри за період роботи у відділі стали Змійові вали як на правому, так і на лівому березі Середнього Дніпра. В експедиції з їх вивчення працювали Л.І. Іванченко, Б.А. Звіздецький, Я.В. Баран, А.П. Томашевський, І.С. Вітрик, інші співробіт- ники. Попри досить широку історіографію про- блеми, починаючи з першої половини позамину- лого століття, дана категорія пам’яток, з огляду на специфіку, знаходилась у зоні уваги передусім краєзнавців. І лише у результаті багаторічних польових пошуків цільовій експедиції по вивчен- ню Змійових валів вдалось отримати зовсім нові фактичні дані, узагальнити їх, створити вичер- пну карту цього типу укріплень, простежити їх конструктивні особливості, планіграфію та хро- нологію, провести розрахунки працезатрат на їх зведення. Крім численних публікацій у науковій і науково-популярній періодиці, збірках статей, виступів на конференціях, результати робіт були введені до наукового обігу у вигляді окремого мо- нографічного видання (Кучера 1987); означеної проблематики стосувалось і дисертаційне дослід- ження вченого на здобуття наукового ступеня до- ктора історичних наук. Згодом предметом уваги дослідника стали Траянові вали в Середньому Подністров’ї. В ході польових робіт картографо- вано дані пам’ятки, здійснено їх культурно-хро- нологічну інтерпретацію, вивчено конструктивні особливості (Кучера, Пеняк 1991, с. 37, 38; Кучера 1992, с. 43—55). М.П. Кучерою також проаналізо- вано специфіку довгих валів у Північно-Західно- му та Західному Причорномор’ї, на схід, південь і захід від Карпат (Кучера 1997, с. 221—228). З іменем М.П. Кучери пов’язане й вивчен- ня пам’яток козацької доби в часи незалежної України. Подібні роботи проводились і раніше, але носили епізодичний характер. А розкопки 1989—1991 рр. в Чигирині на місці фортеці XVI—XVII ст. і в Суботові на місці споруд сади- би Хмельницьких поклали початок систематич- ному дослідженню археологічних старожитнос- тей вказаного періоду (Горішній, Кучера 1994, с. 234—237; див. також раніше не опубліковану статтю М.П. Кучери цьому ж збірнику). Роботи О.В. Сухобокова були зосереджені пе- реважно у Північному Лівобережжі. Протягом майже 40-річної історії очолюваного ним колек- 45 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології тиву, оформлення якого бере початок зі створен- ня у 1968 р. у складі керованої В.Й. Довженком Ранньослов’янської експедиції Лівобережного загону, реорганізованого в слов’яно-руську екс- педицію з такою ж назвою у 1974 р., стаціонарно вивчено понад 20 пам’яток різних культур від римського часу до періоду пізнього середньовіч- чя, ще понад 50 обстежувалися розвідками. Серед розкопаних в різні сезони пам’яток слід відзначити: 1968 і 1975 рр. — ранньослов’янські поселення IV—VIIІ ст. Курган-Азак і Чернеччи- на; 1972 р. — поселення волинцевської культури Ходосівка; 1980—1981 рр. — епонімне поселен- ня Волинцеве; 1985—1989, 1993 рр. — Бити- цьке городище (Сухобоков, юренко, Приймак 1985/18; Сухобоков 1986/31; 1992; Сухобоков, юренко, Белинская и др. 1987/13; Сухобоков, юренко, Белинская, Милованова 1988/32; Сухо- боков, юренко, Белинская 1989/38; Сухобоков, юренко 1989, с. 221, 222; Сухобоков, Горбанен- ко 2001, с. 36—41; 2002, с. 79—88); 1971, 1974— 1975, 1983 рр. — відповідно, роменські городища Волокитин і Червоний Ранок, Опішне, Лухтів- ка; 1999 р. — епонімне городище Монастирище в Ромнах (Сухобоков, Комар, Бєлінська 1999, с. 152, 153); 1976—1978 рр. — роменсько-давньо- руські городище і могильник біля с. Кам’яне; 1983 р. — роменсько-давньоруські городище, селище і могильник біля с. Зелений Гай; 1973— 1974, 1986—1988 рр. — городище Ніцаха — лі- тописний Нічен (Сухобоков, юренко, Белинс- кая, Милованова 1988/32; Сухобоков 1990, с. 80; 1992; Сухобоков, Горбаненко 2004, с. 383—388); 1979—1982, 2006 рр. — літописний Путивль; 1994 р. — літописні Лубен і Ромен (Сухобоков 2004, с. 71—85); 1995 р. — давньоруське селище Циблі. Тричі такі роботи проводилися в рамках встановлення дати заснування сучасних міст Ук- раїни — Путивль, Лубни та Ромни. У різні роки в експедиції працювали О.Б. Авагян, Л.І. Бєлінсь- ка, Г.М. Бузян, Б.У. Вайнер, О.В. Григор’єв, В.Д. Дяченко, О.І. Журко, В.Б. Звагельський, А.Л. Казаков, О.В. Колибенко, О.В. Комар, ю.В. Кухарчук, Н.А. Милованова, О.П. Моця, Р.С. Орлов, В.А. Парня, О.В. Пархоменко (Ічен- ська), С.П. Пеняк, П.М. Покас, В.В. Приймак, О.Є. Пуздровский, О.Б. Супруненко, С.П. юрен- ко та інші. Результати робіт експедиції знайшли відображення в численних звітах та наукових працях керівника та його співавторів, хоч де- які матеріали ще чекають повної публікації. Вчений також брав участь у дослідженні ос- манських пам’яток Причорномор’я, працюючи у складі експедиції, очолюваної С.О. Біляєвою. Різнобічною і багатоструктурною постає по- льова діяльність експедицій та загонів, очо- люваних О.П. Моцею. Їх вирізняє не лише до- слідження тих чи інших категорій пам’яток, а й вирішення шляхом розкопок та розвідок актуальних на той час проблем археологіч- ної науки. На період роботи О.П. Моці на чолі сектора та відділу приходиться завершен- ня опрацювання матеріалів, осмислення та публікація результатів робіт, проведених пе- ред цим у Новгороді-Сіверському, Жовнині, Липовому, Оргощі, Зеленому Гаї, Клонові, Шестовиці, Вирі, Яблунівці та ін.; підготовка фундаментальних праць з історії Середнього Подніпров’я та загалом Південної Русі за да- ними поховальних пам’яток (Моця 1987; 1990; 1993), масштабні роботи з давньоруської сіль- ської проблематики, вивчення торгових шляхів середньовічної доби, розвідкові роботи в певних регіонах та ін. Очолюваною О.П. Моцею Дніпровською дав- ньоруською експедицією у 1986 р. проведено розкопки біля с. Журавне (Моця, Петрашенко 1988, с. 313, 314; Моця 1990, с. 24, 25), а у 1988— 1997 р. експедицією та її Поліським загоном здійснено масштабні роботи з вивчення півден- норуського села. Увагу до цієї категорії пам’яток зумовила необхідність дослідження неукріпле- них поселень — вихідного пункту середньовіч- ної історії, де проживала основна маса населен- ня, зайнятого у сфері сільськогосподарського виробництва; поселень, розкопки яких дають матеріал щодо структури територіальної общи- ни на Русі, сформульована провідними фахів- цями-археологами країни (Толочко 1990, с. 4; Моця 1995, с. 136). Науковим колективом, до складу якого ввійшли Р.С. Орлов, П.М. Покас, А.О. Козловський, О.В. Пархоменко, Л.В. Ви- ногродська, А.П. Томашевський, І.А. Готун, А.В. Петраускас, Л.В. Шев цова, В.К. Козюба, працівники Національного музею історії Украї- ни В.В. Павлова, О.В. Бондарець, чернігівсь- кі колеги В.П. Коваленко, О.М. Веремейчик, ю.М. Ситий, О.В. Потапов, Г.В. Мудрицький, Т.Г. Новик, І.В. Кондратьєв, П.О. Солобай, О.В. Васюта, брянський дослідник В.М. Гур’янов та інші науковці і краєзнавці досягнуто значних успіхів у практичних роботах та теоретичному опрацюванні отриманих результатів. Як базо- ве для досліджень було обране поселення біля с. Автуничі на Чернігівщині, яке входило до лі- тописної Сновської тисячі. У результаті прове- дених робіт воно стало найширше розкопаним середньовічним селищем на теренах Східної Єв- ропи. Площа, відкрита на ньому з урахуванням наступних робіт І.А. Готуна (Готун, Семенюк 2001, с. 98—100), перевершила 27.000 м2. За- гальна кількість вивчених на пам’ятці об’єктів досягла 819 (447 будівель, 235 ям, 137 канавок від огорож). Було повністю вивчено курганний некрополь поселення з трьох груп насипів. Се- лище, відібране як ординарне і середньостатис- тичне, яке з огляду на ландшафтно-кліматичні особливості та політичну історію регіону мало б демонструвати сповільнення процесів феодалі- зації та певне відставання в суспільно-еконо- мічному розвитку, постало перед дослідниками як складний соціально-економічний феномен з високорозвинутою багатогалузевою економікою, значною кількістю речей, ототожнених з предме- Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 46 тами феодального побуту, знахідками, які свід- чать про значний майновий статус власників і високий рівень розвитку не лише матеріальної, а й духовної культури жителів. Не дивлячись на вихід у світ низки праць за результатами указа- них досліджень, проведення на базі експедиції міжнародного семінару з середньовічної сільсь- кої тематики (Проблеми... 1992), матеріали оз- начених робіт оприлюднені лише частково і ще чекають своєї повної публікації. Але навіть оп- рацьованого, особливо у порівнянні з синхрон- ними селищами інших регіонів, достатньо для висновків про високий рівень давньоруських селищних структур та паритетні відносини між містом і селом (Південноруське... 1997; Село... 2003). Експедицією проведено стаціонарні робо- ти і на сусідніх пунктах (Васюта 2000, с. 45—50; 2006, с. 20—25). У 90-ті роки під керівництвом О.П. Моці впродовж кількох сезонів Дніпровською давнь- оруською експедицією та експедицією Київсь- кого обласного центру з охорони пам’яток історії, археології та мистецтва також дослід- жувалось багатошарове поселення біля с. Со- фіївська Борщагівка. Відкрито понад 1.500 м2 на правому березі р. Нивка (Борщівка) та біль- ше 6.600 м2 на лівому. Крім матеріалів доби палеометалів виявлено знахідки і об’єкти дав- ньоруського, післямонгольського та козаць- кого часів. Наявність на різних берегах річки речей як доби розквіту Київської Русі, так і XIII—XIV ст. дозволила ще раз вказати на не- спроможність теорії Погодіна—Соболевського про гадане запустіння Подніпров’я після на- вали Батия і простежити розвиток структурної ланки, визначеної формулою «місто — центр сільськогосподарської округи». Зібрано колек- цію, що висвітлює життя і заняття мешканців, серед знахідок — елементи феодального побу- ту. Згодом роботи було продовжено очолюваною І.А. Готуном Північною експедицією (Моця, Козюба, Шевцова 1993, с. 99—101; Готун, Моця 1993, с. 77—80; Покас, Осадчий 1995/21; Готун, Петраускас, Шевцова 1997, с. 36—38; Моця, Го- тун, Петраускас та ін., 1998, с. 36, 37; Осадчий, Філюк 1999, с. 95—98; Готун 2008, с. 30—34). Дослідження інших давньоруських селищ дозволили виявити важливі, часто — неорди- нарні знахідки, вивчити низку споруд житло- вого, ремісничого і побутово-господарського призначення. В їх числі — залишки жител з цікавими конструктивними особливостями з селища В. Снітинка-4 на Фастівщині (Готун, Петраускас 1993, с. 51, 52, 156; 1994, с. 19—21; Готун 1997, с. 85, 86; Готун, Лисенко, Семенюк 2000, с. 28, 29; Археологічна... 2002, с. 29—33). Житло та виносне вогнище простежені експе- дицією Київського педуніверситету на бага- тошаровій пам’ятці біля с. Малополовецьке Фастівського р-ну (Археологічна... 2002, с. 95, 98, 99). Там же Фастівською експедицією була вивчена піч монгольсько-литовської доби з пе- редпічною ямою (Лысенко С.Д., Лысенко С.С., Литвинова, Панковский 2007, с. 273, 274). На поселенні І.А. Готуном та А.В. Петраускасом досліджене гончарне горно доби Київської Русі (Готун, Петраускас 1994, с. 19—21; 1996, с. 73— 82; Кравченко, Шишкін, Готун та ін. 1997, с. 72; Готун 2001, с. 155—161; Археологічна... 2002, с. 97, 98), тотожне одному з об’єктів сели- ща давньоруських гончарів біля с. Автуничі. Згодом в Північній експедиції було апробовано його діючу модель (Готун, Коваль, Петраускас 2005, с. 334—341). В цьому ж регіоні, на селищі Дорогинка-III роботами О.В. Сєрова виявлено сліди 5 окремих домогосподарств, які склада- лися із 1—2 жител, виробничих і господарських споруд, виносних вогнищ. Частково досліджено дві давньоруські садиби. Простежується логі- ка у поєднанні жител і відокремленні інших будівель. Відзначено неоднорідність комплек- сів (Серов 1987, с. 410, 411; Південноруське... 1997, с. 102—111). Ділянки пам’ятки, ототож- неної із давньоруським чорнометалургійним осередком розкопувались біля с. Колонщина Макарівського р-ну. Крім жител і виробничих споруд виявлено побутово-господарські при- міщення. Знахідки також вказують на вироб- ничу спеціалізацію пункту. Крім залізодобув- ної галузі, а можливо — в її руслі, на селищі простежено розвиток лісохімічних промислів (Серов, Филюк 1990, с. 74; Монтаг, Філюк 1993, с. 40; Філюк 1995, с. 774; Південноруське... 1997, с. 113). Інше селище металургів описане у присвяченій Ходосівському археологічному комплексу статті І.А. Готуна та О.М. Казимі- ра у даному виданні. Співробітниками органів охорони пам’яток велись рятівні роботи на се- лищі в с. Віта Поштова неподалік Києва. Вив- чено об’єднані у двори житла, як однокамерні, так і двокамерне, серед них — з дерев’яними підлогою, опічком. Простежено розвиток сіль- ського господарства, виробництва плінфи та полив’яних плиток, смолокуріння (Південно- руське... 1997, с. 106, 107, 111—113). Роботи з сільської проблематики продовжува- лись і пізніше. Зокрема, у 2008 р. Фастівською експедицією під керівництвом С.Д. Лисенка за участі співробітника відділу М.В. Квітницько- го новобудовними розкопками вивчене багато- шарове поселення Кощіївка-8. Відкрита площа перевершує 3 га. Виявлені матеріали трипіль- ської культури, періоду бронзи, доби Київської Русі. Найширше і найяскравіше репрезентова- но останню: досліджено понад 30 жител, які в мисовій частині розташовувались у два ряди і утворювали вулицю, 8 гончарних горен, десят- ки ям. Застосування металодетектора дозволи- ло виявити близько 500 виробів з кольорових металів і до 1000 залізних. Серед них — при- краси, побутові речі, сільськогосподарські знаряддя, предмети озброєння і спорядження вершника і бойового коня, уламки плінфи. На багатьох денцях наявні тавра, у тому числі — у 47 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології вигляді двозубів і тризубів. Селище, яке існу- вало близько 250 років, пов’язується дослідни- ками з великокнязівською діяльністю по ство- ренню Пороської оборонної лінії і освоєнням регіону з 2—3 чверті XI ст. Як уже відзначалось, ще один напрямок до- сліджень очолюваних О.П Моцею експедицій — вивчення середньовічних торгових шляхів. У 1989—1991 рр. під керівництвом ювіляра та казанського професора А.Х. Халікова дослід- жувався шлях із Булгара в Київ, чому присвя- чено низку наукових праць широкого колек- тиву авторів (Моця, Халіков 1989, с. 143—149; Археологическое... 1990; Научная... 1991 та ін.) і окрему монографічну роботу (Моця, Халиков 1997). Згодом, у 1998 р., у межах української його частини разом з Б.А. Звіздецьким вивча- лось продовження даної магістралі у напрям- ку Регенсбурга (Звіздецький, Моця 1998, с. 77; Моця 2001; 2004). Під керівництвом О.П. Моці було продовже- не планомірне вивчення пам’яток козацької доби. Зокрема, у 1995—1997, 2003—2006 рр. проведено дослідження Батурина. На певному етапі експедиція стала міжнародною українсь- ко-канадською. Розкопувались садиби І. Ма- зепи та В. Кочубея, територія палацу К. Ро- зумовського, «Литовський Замок», «Фортеця», цвинтарі Замкової церкви, собору Живоначаль- ної Трійці, велись дослідження передмість. На пам’ятці в різні роки працювали А.В. Петраус- кас, М.В. Квітницький, В.ю. Непомящих, група колег із Чернігівського педуніверситету (Моця, Коваленко, Ситий, 1996; 1997а; 1997б; 1999; 2008; Моця, Коваленко, Мезенцев, Ситий 2004; 2005а, с. 234—237; Коваленко, Мезенцев, Моця, Ситий 2006, с. 194—197; 2007, с. 206—209). Ще одна очолювана О.П. Моцею міжнарод- на експедиція, українсько-російсько-норвезь- ка, з 1998 р. проводила стаціонарні дослід- ження комплексу пам’яток біля с. Шестовиця поблизу Чернігова. Вивчалось городище в уро- чищі Коровель, ділянки прилеглого до ньо- го селища та подолу, поховальні пам’ятки в урочищі Узвіз, друге городище в центрі села. Простежено особливості оборонних споруд, виявлено об’єкти масової забудови, ремісничо- го та промислового призначення, досліджено нову камерну гробницю заможного скандина- ва, зібрано колекцію керамічних уламків та речового матеріалу. У роботі експедиції в різні роки брали участь І.А. Готун, М.В. Квітниць- кий, В.ю. Непомящих, колеги з Москви, Черні- гова, Ніжина, Брянська та ін. (Моця, Ковален- ко, Ситий 2003; 2005б, с. 233, 234; Коваленко, Моця, Ситий 2006, с. 197, 198; 2008, с. 163, 164; Веремейчик, Коваленко, Моця, Ситий 2007, с. 105—108; Моця, Коваленко, Осадчий, Ситий 2007, с. 295—297). Разом з А.Л. Казаковим О.П. Моцею з 2002 р. досліджувався також давній Чернігів — у ме- жах дитинця, передгороддя, подолу, окольного міста. Простежено особливості планіграфії та хронології різних ділянок, риси матеріальної і деякі елементи духовної культури населення міста. Вивчено об’єкти житлової і побутово-гос- подарської забудови, поховальні комплекси, здійснено роботи в охоронних зонах міста (Моця, Черненко, Казаков, Сорокін 2004, с. 233; 2006а, с. 32, 33; 2006б, с. 293—295; 2007, с. 299, 300). У 1994 р. під керівництвом О.П. Моці прове- дено нові дослідження Зеленогайського архео- логічного комплексу. Роком раніше очолювана ним група науковців Дніпровської давньорусь- кої експедиції працювала над суцільним об- стеженням Рокитнянського р-ну Київської обл. та паспортизацією виявлених в ході даних розвідок пам’яток археології (Готун, Панчен- ко, Петраускас, Шишкін 1995, с. 3—17; 1997, с. 38—40). Повертаючись до характеристики очолюва- ної О.П. Моцею Дніпровської давньоруської експедиції, необхідно підкреслити вагомий внесок її структурних підрозділів у вирішення актуальних проблем вітчизняної археології. Одним із загонів згаданої експедиції керу- вала В.О. Петрашенко, чия польова діяльність уже згадувалась. У 1985, 1987—1989 рр. прове- дені охоронні розкопки поселення VІІІ—ІХ ст. в ур. Козаків яр на південній околиці с. Ходосів- ка Києво-Святошинського р-ну. Досліджено 2.500 м2 площі, виявлено 14 жител, близько 60 ям, виробничі будівлі. Пам’ятка належить до кола волинцевських і залишається найширше вивченою серед подібних на Київському Право- бережжі (Петрашенко 1989). Протягом двох десятиліть (1986—2005) за- гоном Дніпровської давньоруської експедиції (згодом — Канівською і Трахтемирівською екс- педиціями) під керівництвом В.О. Петрашенко здійснювалось вивчення ділянки узбережжя Дніпра довжиною близько 20 км між Трахте- мировим і Бучаком. Обстежено 4 городища, 19 поселень, 3 могильники, майданчик монас- тиря давньоруського часу, виявлено десятки пам’яток інших періодів. На шести поселен- нях проведено розкопки, загальна площа яких склала близько 10.000 м2. Найбільш дослідже- не багатошарове поселення в ур. Чернече на північ від с. Григорівка, яке розкопувалось у 1986—1989 рр. На площі 2.080 м2 було зафіксо- вано 20 жител, 27 будівель, залізоробне і гон- чарне горна, 68 ям VІІІ—ХІV ст., більшість з яких вкладається в рамки ХІ—ХІІІ ст. Поруч із поселенням на площі 380 м2 розкопано час- тину синхронного ґрунтового могильника з 40 похованнями. Результати робіт представлені у монографії В.О. Петрашенко, де автор дійшла висновку, що означене поселення — князівсь- ке село (Петрашенко 2005б). В експедиції в різні роки працювали Л.І. Виногродська, Я.В. Баран, Н.В. Блажевич, Т.А. Бобровський, О.В. Бобровська, ю.В. Болтрик, О.А. Брай- чевська, О.Д. Козак, В.К. Козюба, О.В. Комар, Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 48 О.В. Кравченко, Г.О. Пашкевич, П.М. Покас, С.П. Сегеда, О.К. Сиромятников, Л.Є. Скиба, А.В. Скиба, О.В. Таєвська, Р.В. Терпиловський, Н.Ф. Ткач, Т.П. Ткачук, А.А. Чекановський, Л.В. Чміль, Л.О. Циндровська, О.М. Петра- шенко, Л.В. Строкова, І.А. Костюк, М.В. Пан- ченко, О.О. Попельницька та інші. Між Григоровкою і Бучаком досліджене ще одне скупчення давньоруських пам’яток, що складається з 4 поселень і городища в урочи- щі Городок. В урочищах Кут і Підтополеве у 1993 р. було розкопано по заглибленому житлу, зовнішній вигляд одного відтворено (Козюба 1998). У 1993—1994 рр. на поселенні в ур. Ре- вутове на площі 2.300 м2 виявлено 7 жител, 9 будівель, 12 ям, 3 поховання. Пам’ятка проіс- нувала лише до середини ХІІ ст. і різко конт- растує з поселенням в ур. Чернече. На думку дослідниці, воно було родовим, мешканці за- лишили його під тиском власників феодальної садиби, що знаходилась за 1 км вище за течією Дніпра (Петрашенко 1999). У 1990—1991 рр. біля с. Бучак досліджу- валось багатошарове поселення в ур. Рожана Криниця. На площі майже 1.000 м2 виявлено 7 жител ХІ—ХІІІ ст., 4 житла VІІІ—ІХ ст., 5 будівель: 2 — VІІІ—ІХ ст., 2 — ХІІ—ХІІІ ст., 1 — ХІV—ХV ст. (Петрашенко 2005а; Петра- шенко, Козюба 2005а). Слід відзначити житло VІІІ—ІХ ст. з розвалами 11 ліпних та 1 гончар- ного горщиків волинцевського типу (Петра- шенко 1997). Загалом біля с. Бучак на ділянці розміром 1,6 × 1 км зафіксовано 2 городища (г. Туз, ур. Городок), 4 поселення, ґрунтовий мо- гильник давньоруського часу. У 90-х роках тут проведено шурфування, на деяких розкопано об’єкти (Городок — житло ХІІ ст., ур. Під Поня- товським — 2 будівлі і гончарне горно ХІІ ст.). Могильник біля підніжжя г. Туз, ймовірно, був загальним для городища і кількох найближ- чих поселень. З 1986 по 2004 р. на ньому до- сліджено 83 поховання (Козак 2000; 2005; Ко- зюба 2001). На рубежі ХХ—ХХІ ст. на південній околиці с. Бучак виявлене і частково досліджене городи- ще на г. Лисуха, пошкоджене при будівництві Канівської ГАЕС. Простежено складну систему укріплень із частоколу та прилеглих наземних приміщень. У шарі виділяються матеріали від зарубинецького часу до середини І тис. та VІІ— VІІІ (?) ст. Під час розкопок 2000, 2004—2005 рр. виявлено об’єкти з ліпною керамікою, яку досі не вдалося атрибутувати, завали укріплень, да- тування яких також не з’ясоване (Петрашенко, Виногродська, Козюба 2001, с. 193; Петрашенко, Козюба 2005б, с. 249). Трахтемирівською експедицією проводились розвідки з шурфуванням і зачистками ярів і берегів Дніпра біля колишніх Трахтемирова, Монастирка і Зарубинців, у результаті виявле- но різночасові пам’ятки. В ур. Церковщина на місці Зарубського монастиря зібрано колекцію плінфи різного формату та фрагментів фресок; один — з частиною графіті рубежу ХІІ—ХІІІ ст. у 3 рядки (Петрашенко, Козюба 2008). У 2000 р. біля підніжжя г. Загузівка виявлено рештки двох ям з будівельними відходами, які підтвер- дили припущення М.К. Каргера про виготов- лення цегли для Зарубських храмів на місці (Петрашенко, Виногродська, Козюба 2001, с. 191, 192). У 2004 р. на майданчику монасти- ря зафіксовано рештки печі, складеної з плін- фи на глині. Ще раніше вдалося знайти вхід до печерного комплексу ХVІІ—ХVІІІ (?) ст., пов’язаного з Трахтемирівським монастирем. У 90-ті роки в районі с. Бучак зафіксовано понад 20 пам’яток, в західній частині м. Канева — 11. У 1993—1995 рр. здійснено обстеження кількох ділянок узбережжя Канівського водосховища, у результаті створено каталог зі свідченнями про 281 пам’ятку і ще про 73, які не локалізовані або затоплені; дані щодо кількості пунктів на окремих ділянках в результаті проведених ек- спедицією робіт зросла у 2—4 рази (Петрашен- ко, Козюба 1999). У 1991 р. здійснено розвідку в басейні р. Ві- та на південній околиці Києва. На ділянці 16 × 11 км обстежено 53 пам’ятки археології, з яких 21 — вперше (Петрашенко, Козюба 1993). У 90-ті роки на території Германівської сільради відві- дано археологічні пам’ятки та нанесено їх на план, у 1993 р. В.К. Козюбою проведено розвід- ку в степовій частині Кагарлицького р-ну, де описано, сфотографовано, позначено на карті 50 курганів. Окремим загоном у складі Дніпровської давньоруської експедиції керував П.М. Покас. Його діяльність пов’язана з вивченням антро- пологічного складу давньоруських некрополів та охоронними розкопками. Значну роботу проведено ним в Пороському регіоні, де його наукові інтереси збігались з проблематикою, розроблюваною Л.І. Іванченко, та територією, обстежуваною Р.С. Орловим. Загонами озна- чених дослідників вивчались комплекс із го- родища, селища та могильників біля с. Буки Сквирського р-ну, інші поховальні пам’ятки, городище біля с. Шарки Рокитнянського р-ну (Орлов 1988, с. 321, 322; Іванченко, Покас 1989, с. 86, 87; Іванченко 2004, с. 111—117; 2006, с. 73—80). Згодом П.М. Покас очолив експеди- цію Управління культури Київської облдержад- міністрації. В ході її роботи на площі понад 600 м2 проведено рятівні дослідження давньо- руського могильника біля с. Старі Безрадичі Обухівського р-ну — кладовища літописного Тумоща. Виявлено 53 поховання, простежено особливості обряду, певні риси матеріальної і духовної культури населення (Покас, Колосов 1994, с. 41—43). Дослідження поселення біля Софіївської Борщагівки вже згадувались. Вар- то також звернути увагу на рятівні розкопки в Білій Церкві, де в кількох місцях вивчено господарські об’єкти і поховання давньорусь- 49 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології кої, монгольсько-литовської та козацької доби, у тому числі гончарне горно середини XIII ст. (Стародуб 2001, с. 51—53). Останні кілька років дослідженнями регіону літописного Поросся займається аспірант від- ділу А.В. Борисов. Тематика цих досліджень пов’язана з комплексною реконструкцією сис- теми заселення історичного регіону Поросся і потребує складення детальної археологічної карти, пошуку нових та ґрунтовної перевір- ки інформації про вже відомі середньовічні пам’ятки регіону. Вже проведені обстеження археологічних комплексів в середній течії Росі поблизу сіл Шарки (Торческ), Пішки, Набутів, Яблунівка (детальніше про завдання, перші результати та перспективи цих досліджень в статті А.В. Борисова у даному виданні). Співробітниками відділу продовжувалось систематичне вивчення городищ на узбережжі Дніпра. Вітачівським та Ходорівським загона- ми Дніпровської давньоруської експедиції під керівництвам Н.В. Блажевич проведено ро- боти на Святополч граді та в його окрузі біля с. Вітачів Обухівського р-ну, де вивчено жит- лові, господарські, поховальні комплекси і на городищі біля с. Ходорів Миронівського р-ну, на площі якого розкопано об’єкти житлової і господарської архітектури, ремісничі споруди (Петрашенко, Козюба 1999, с. 33, 71, 72). Досить багатогранною була вже згадана по- льова діяльність Р.С. Орлова на чолі загонів Дніпровської давньоруської експедиції та Правобережної давньоруської експедиції. Це і активні розвідки, і вивчення сільської пробле- матики в Автуничах, і розкопки Василькова та Вишгорода, і дослідження інших пам’яток. Літописний Василів, за спостереженнями П.П. Толочка — найгірше вивчений в археоло- гічному відношенні з усіх київських передмість (Толочко 1975, с. 33; 1980б, с. 141). Після його обстеження Ф.Б. Копиловим у 1947 р., пробних досліджень валів Б.О. Рибаковим у 1960 р. і опису та складання плану М.П. Кучерою у 1972 р., старожитності міста стали об’єктом робіт ю.М. Малєєва на чолі експедиції Київсь- кого держуніверситету і Київської обласної ор- ганізації УТОПІК. У результаті робіт протягом 1972, 1978 і 1983 рр. реконструйовано первин- ну форму оборонних споруд, складено їх план, простежено етапи зведення і конструктивні особливості укріплень, обстежено залишки фортеці кінця XVI ст. З’ясовано використання сирцевої цегли і складених «в обло» дубових колод у валах дитинця та заповнених глиною городень в оборонних насипах посаду. Виділе- но загальне і особливе у оборонному зодчестві міста порівняно зі специфікою інших пунктів. Проведено розкопки на дитинці, де виявлено матеріали давньоруського часу, козацької доби, простежено залишки об’єктів епохи Київської Русі (Малеев 1973, с. 306, 307; 1978/103, с. 1—3; 1979, с. 362; 1983/143, с. 2, 3; 1984а, с. 76; 1985а, с. 310; 1985б, с. 84, 85; 1987, с. 5, 6; 1990, с. 52, 53; Малєєв 1982, с. 37, 38; 1984б, с. 106; 1994, с. 13—15). У 1984 р. під керівництвом Р.С. Ор- лова роботи продовжив Поросько-Стугнянсь- кий загін Дніпровської давньоруської експе- диції і Васильківський загін Правобережної давньоруської експедиції. Шурфами і транше- ями вивчався дитинець з матеріалами доби давньої Русі, XVII—XVIII ст., залишки споруд і поховань указаного часу, але не з’ясовано часу виникнення міста, загальних рис особливос- тей нашарувань. Визначено перспективну ді- лянку, зроблено висновок про необхідність по- дальших пошуків шару (Орлов 1984/48, с. 10). Розкопки продовжені у 1994—1995 рр. Про- шурфовано дитинець з об’єктами і матеріала- ми ранньозалізного часу (?), доби давньої Русі і козацтва, вивчались садиба церкви Покрови Пресвятої Богородиці з пізньосередньовічними похованнями, знахідками давньоруського та козацького періоду; північний посад з житло- вими, господарськими об’єктами, похованнями, матеріалами доби Русі та козацтва, укріплення (Орлов, Стародуб 1994/133; 2000, с. 120, 121). У зв’язку з перспективою музеєфікації ділянки розкопки на дитинці продовжені Північною експедицією у 2007 р. Виявлено залишки спо- руд часів Київської Русі, козацької доби, зібра- но матеріали цих епох та періоду палеометалів (Квітницький, Готун, Петраускас та ін. 2009, с. 142—149). Вишгород вивчався значно більше. Крім робіт Ф.М. Мовчанівського, Ф.А. Козубовського, В.Й. Довженка, О.А. Бобринського, П.О. Раппо- порта, П.П. Толочка, В.М. Зоценка та ін. (Дов- женок 1949, с. 40—48; 1950, с. 64—92; 1952, с. 14—28; Раппопорт 1956, с. 118; Голубева 1968, с. 26—30; Археологія... 1975, т. III, с. 233, 234; Зоценко 1981, с. 250; Пекарская, Зоценко 1985, с.125—136; Археология... 1986, т. 3, с. 303—310; Толочко 1980а, с. 345, 346; 1989, с. 118), у 1989— 1990 рр. НВК «Археолог» на площі близько 6.000 м2 проведено розкопки на посаді, вивче- но відгороджені частокольними ровами кілька садиб доби Київської Русі, до складу яких вхо- дили житлові та побутово-господарські об’єкти, 7 гончарних горен, в одному з яких випалюва- ли плитки, подібні до покладених на підлогу у храмі Бориса і Гліба. Виявлено також сліди металургійного та залізообробного виробництв в ур. Нижні Дорогожичі та Гончарі (Чабай, Ев- тушенко, Степанчук 1991, с. 27, 28; Строкова, Калюк 1994, с. 46, 47). Паралельно з досліджен- нями НВК «Археолог» роботи з фіксацією гон- чарного комплексу з горном розпочато Р.С. Ор- ловим. Ним же велося вивчення храму Бориса і Гліба, навколо якого розкрито 434 м2 і крім дав- ньоруських виявлені трипільські і роменські ма- теріали. Серед знахідок — пряслице з пірофілі- тового сланцю з написом третьої чверті ХІ ст. у чотири рядки з 58 знаків. Р.С. Орловим згодом продовжено охоронні роботи на посаді (Орлов, Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 50 Булкін 1991, с. 4, 5; Орлов 1994а, с. 53, 54; 1994б, с. 166; 2005, с. 105—128; Орлов, Козюба 1996, с. 43, 44; 2008, с. 35—39), які потім велись інши- ми дослідниками (Анжияк 2002, с. 13—16; Ла- гунова 2004, с. 39—41). Про розвиток гончарно- го виробництва у Вишгороді і за козацької доби свідчить вивчений В.К. Козюбою комплекс гор- на з передтопковою ямою з керамічним матеріа- лом другої чверті — середини ХVІІ ст. (Козюба, Орлов, Чекановський 2003). Головним результа- том робіт Р.С. Орлова з дослідження даного міс- та було створення карти розповсюдження куль- турних нашарувань і розробка охоронних зон заповідника, що дозволяє подальшу наукову та пам’яткоохоронну діяльність організовувати на якісно новому рівні. У 2005—2006 рр. Північною експедицією у Вишгороді завершено вивчення гончарного горна в садибі музею гончарства, проведено консерваційні та реставраційні робо- ти, досліджено площу для музеєфікації споруди (Довганіч, Готун, Петраускас 2006, с. 105—112; Готун, Квітницький, Коваль, Петраускас 2008а, с. 29—40; 2008б, с. 519—523; Петраускас, Го- тун, Квітницький, Коваль 2007а, с. 307—310). У 2007 р. неподалік розкопано перекриту піз- нім кладовищем ділянку культурного шару з об’єктами житлового та побутово-господарсько- го призначення доби Київської Русі. Отримано знахідки, що характеризують побут посадського населення означеного періоду. На етапі створення сектора вже працювала Дніпро-Дунайська експедиція, одним із загонів якої керував А.О. Козловський. На другу по- ловину 80-х років приходяться його роботи на поселеннях в районі сіл Шабо і Багате у Ниж- ньому Подунав’ї та на поселенні біля с. Ігрень в Надпоріжжі. Дослідження дали цінний ма- теріал для розуміння особливостей життя і по- буту, хронологічних рамок існування, форми господарської і соціальної структури, етнічно- го складу слов’яно-руського населення досить своєрідних регіонів — Південного Подніпров’я та Причорномор’я, їх взаємовідносин із сусіда- ми-кочовиками (Смиленко, Козловский 1985/28; 1989/4; Смиленко, Козловский, Магомедов 1986/9; Козловський, 1990; 1994, с. 141—146; 1998, с. 298—304). Згодом дослідник очолив спільну експедицію Інституту археології НАНУ та Хортицького заповідника, яка вивчала старо- житності козацької доби Камянської Січі та о-ва Хортиця (Козловський, Ільїнський 1991, с. 42— 58; Ильинский, Козловский 1993, с. 250—263). Вище вже згадувалось про функціонування в складі відділу Житомирської експедиції. Її створення та основні результати роботи безпо- середньо пов’язані з дослідницькою діяльністю Б.А. Звіздецького. Тема його кандидатської дисертації «Укріплені городища древлянсь- кої землі ІХ—ХІІІ ст.» практично на все життя визначила коло наукових дослідів вченого, а основною територією обстежень стала сучасна Житомирщина. Першими самостійними роботами дослідни- ка стали розкопки у Малині, коли в 1987 р. у складі Дніпровської давньоруської експедиції було створено окремий загін під його керівниц- твом. Після розкопок П.М. Третякова 1940 р. та обстежень М.П. Кучери 1973 р. на городищі було зафіксовано не лише давньоруську ке- раміку, а й уламки ліпних посудин культури Лука-Райковецька (Звиздецкий 1987/14б, с. 1). На незначній відстані від городища було ви- явлено синхронне давньоруському горизонту селище відкритого типу, вивчене розкопками (Звіздецький 1994, с. 119—125). Наступним, 1988 р. відкриваються бага- торічні планомірні дослідження археологічно- го комплексу літописного Возвягля. Пам’ятка була обстежена експедицією М.П. Кучери, в складі якої працював дослідник (Кучера, Звиз- децкий, Иванченко, Витрик 1988/156). Архе- ологічні роботи розпочались на Південному городищі — закладено розкоп на майданчику та зроблено розріз оборонного валу (Звіздець- кий 1988/16). Отримані результати дозволи- ли остаточно підтвердити висловлене раніше припущення про ідентифікацію городища із залишками літописного міста. Будівництво об’їздної дороги навколо Новоград-Волинсько- го через комплекс Звягеля викликало необхід- ність проведення рятівних досліджень. Поруч із Південним городищем розкопано прилеглий посад з давньоруськими старожитностями та матеріалами раннього залізного віку. Відзна- чено перспективність планомірного стаціонар- ного вивчення Возвягля, оскільки тут відсутні нашарування після знищення міста війська- ми Данила Галицького (Звіздецький 1992/11; 2008б, с. 7—44), що знайшло підтвердження у роботах 1993—1994 рр. Було відкрито кілька тисяч квадратних метрів, зафіксовано вираз- ні сліди одночасної загибелі міста внаслідок військового нападу. Найцікавішою знахідкою можна вважати скарб, який складався з при- крас головного убору знатної жінки, частина яких мала виразні сліди виготовлення на місці і не поступалась виробам київських ювелірів (Звіздецький 2008б). У 1998 р. досліджено ді- лянку Південного городища, зафіксовано за- лишки в’їзду, частину прилеглих оборонних споруд, житлову споруду зі слідами ювелірного виробництва (Звіздецький 2008б, с. 7—44). Б.А. Звіздецького цікавили археологічні ста- рожитності столиці древлянської землі — літо- писного Іскоростеня. Рекогносцировочні робо- ти проведено у 1994 р. (Звіздецький 1994/107; Звіздецький, Польгуй 1994, с. 112—115; 1998, с. 111—119). Обстеженням городища № 3 дове- дено, що після його знищення в ході каральних походів княгині Ольги життя не припинялось. Знахідки представляють хронологічну колон- ку з ІХ ст. до новітнього часу. Інша стратигра- фічна ситуація зафіксована на городищі № 1. Найпізніші знахідки з нього датовані середи- 51 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології ною Х ст. Залишки житлових, господарських, побутових та оборонних споруд, речі мають виразні ознаки одночасної загибелі внаслідок військових дій. Матеріалами розкопок засвід- чено інтенсивні торгові відносини зі Сканди- навією, країнами Західної Європи, арабсь- ким світом, Візантією (Звіздецький 2001/179; 2003—2004/208; 2005/17). У 1990 р. крім планових робіт Житомирської експедиції дослідження вела новобудовна Гульська з тим же кадровим складом; було відкрито 2.400 м2 на селищі неподалік літо- писного Гольско, отримано цікавий матеріал, досліджено залишки господарських будівель, виробничих споруд, жител та ін. (Звіздецький 1990/258; 2008а). В активі експедиції — розвідкова діяльність, зокрема у Березнівському р-ні Рівненської обл. в рамках підготовки «Зводу пам’яток» (Звіз- децький, Воронцов 1987/14в), розкопки кількох курганів могильника в с. Ходурки, де зафіксо- вано використання каменю для зведення конс- трукції насипів. У 1994—1999 рр. експедиція вела роботи з обстеження та наукової інвента- ризації пам’яток історії та культури в районах Київського та Житомирського Полісся, які пос- траждали внаслідок аварії на ЧАЕС, зокрема в Поліському р-ні Київщини, Народницькому, Овруцькому, Коростенському — Житомирщи- ни. Виявлено низку поселень та курганних могильників давньоруського часу, проведено розкопки кількох насипів в Народницькому, Овруцькому та Коростенському р-нах. Отрима- но цікавий інвентар, знову зафіксовано вико- ристання каменю в поховальних спорудах, що пояснюється переміщенням іноетнічного насе- лення — ятвягів з північно-західних регіонів (Звіздецький 1995/11; 1996/3; 1997/61; 1997, с. 229—234; 1998/108; 1999/102; 1999, с. 365— 371; 2003, с. 32—37; 2005, с. 281—286; 2008в; Звиздецкий 2002, с. 35—37). З переходом керівництва експедицією до А.В. Петраускаса продовжено традиційні по- льові роботи на території літописного Возвягля (Літописний... 2008), розпочато дослідження з експериментальної археології, що було обго- ворено на міжнародному польовому семінарі, здійснено розробку концепції музею під від- критим небом «Стародавній Іскоростень». Після вивчення в 70-х роках старожитностей XIII—XV ст., у результаті яких розроблено ти- пологічно-хронологічну класифікацію керамі- ки означеного періоду та зроблено висновки про спадкоємність розвитку поселенської структу- ри, ремесла, основних категорій матеріальної культури від давньоруського періоду до часів після монгольської навали і литовського та про наявність у культурі нових прогресивних явищ; після робіт 90-х років у Національній ко- місії з питань повернення в Україну культур- них цінностей при Кабінеті Міністрів України, С.О. Біляєва стала знаним в Україні і за рубе- жем фахівцем з вивчення османських пам’яток на теренах України. Очолювані нею Міжна- родна українсько-турецька та Південна серед- ньовічна експедиції започаткували реалізацію міжнародних проектів за участю провідних вчених різних країн, застосування новітнього технічного забезпечення, останніх розробок сві- тової науки у галузі методик та технологій при вивченні відповідних пам’яток в містах Очаків Миколаївської обл. та Білгород-Дністровський з Аккерманською фортецею в Одеській обл., де роботи велись у 1989, 1997—1999, 2003—2004, 2008—2009 рр., і про що йдеться в спеціальній публікації С.О.Біляєвої у данному виданні. В експедиції працювали ю.В. Болтрик, Л.І. Ви- ногродська, І.С. Вітрик, О.П. Журавльов, М.М. Ієвлев, І.В. Карашевич, О.В. Колибенко, В.М. Корпусова, В.В. Назаров, Т.О. Назарова, Г.О. Пашкевич, А.Т. Смиленко, О.В. Сухобо- ков, О.Є. Фіалко, В.М. Якубов та ін. В Очакові вже перші розвідки дозволили про- стежити наявність культурного шару, але робо- ти були ускладнені знищенням фортеці. Тому було створено задокументований історико-то- пографічний план міста з уточненою локаліза- цією фортеці Озі (Бєляєва 1996, с. 40—42). При подальших розкопках навколо будинку колиш- ньої синагоги вдалося отримати матеріали, що дозволяють встановити етапи заселення та істо- ричного розвитку цього населеного пункту. Крім античних матеріалів виявлено кераміку XVI ст., що свідчить про існування поселенської структу- ри, яка мала спільні риси з містами циркумпон- тійської смуги, Балкан, Егейського узбережжя. Цей етап передував розбудові укріплень на місті Старої фортеці кримським ханом Менглі-Гіреєм у 1492 р. Найширше представлені матеріали, у тому числі і нумізматичні, XVI—XVII ст., коли фортеця Озі 1620-х років складалась з трьох частин — Старої, Серединної та Нової. Культур- ний шар XVIII ст. містить будівельні залишки та знахідки речей, що належать до османської культури того часу. Вивчено конструктивні особ- ливості стін укріплення, зібрано репрезентатив- ну колекцію знахідок. Крім стаціонарних дослід- жень Старої фортеці здійснено значний обсяг робіт за її межами, насамперед в ур. Левада неподалік будинку колишньої турецької мечеті, переосвяченої у 1788 р. після штурму Очакова та перебудованої у православний храм у ХІХ ст. У зв’язку із підготовкою створення історико-куль- турного заповідника проведено комплекс робіт з уточнення археологічної карти міста та її кореля- ції з даними писемних джерел. Здійснені обмір- ні роботи (GPS Trimble R-3). Проведені невеликі розкопки залишків турецької фортеці ХVШ ст. на о. Березань та розвідкові роботи на Кінбур- ні. Дослідження в Очакові дозволили отримати докази більш раннього етапу формування по- селенської структури, що передував будівниц- тву містечка Меглі-Гірея, вперше локалізувати комплекс різночасових пам’яток на його терені, Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 52 отримати спектр залишків матеріальної культу- ри широкого хронологічного діапазону, який від- повідає основним етапам розвитку міста (Біляєва 2004, с. 63; Ersoy, Bilyayeva 1999, p. 264; Finkel, Ostapchuk 2005, p. 153; Beljaeva, Dergachova 2009, p. 21, 22). З 1999 р. розпочато цілеспрямоване археоло- гічне дослідження пам’яток османського періо- ду Аккерманської фортеці у м. Білгороді-Дніс- тровському Одеської обл., яка була форпостом Османського прикордоння і важливим центром міжнародної торгівлі. Спочатку проведені об- стеження залишків мечеті у Цивільному дворі фортеці, а головним об’єктом багаторічних до- сліджень став Нижній двір, де у 1999—2004 рр. здійснені розкопки турецької лазні. На основі вивчення архітектурно-будівельних залишків, особливостей планування та розташування приміщень, розробки методики реконструкції даху та співставлення з аналогічними спору- дами Османської імперії запропоновано модель Аккерманської лазні. З метою збереження її за- лишків здійснені невідкладні охоронні заходи (Ostapchuk, Bilyayeva 2009). У 2005—2009 рр. роботи експедиції набули формату міждис- циплінарного проекту за участю фахівців різ- них наук з багатьох країн світу (України, Туреч- чини, Великобританії, США, Канади). В основу методики досліджень покладено принцип ком- плексного архітектурно-археологічного вивчен- ня Аккерманської фортеці як цілісної системи османського форпосту: забезпечення обороноз- датності, життєдіяльності адміністрації та гар- нізону, релігійних відправлень. Надзвичайно важливим результатом досліджень є деліміта- ція молдавського та османського будівельних періодів фортеці за архітектурно-будівельними ознаками, матеріалами розкопок та архівними джерелами (Finkel, Bilyayeva and Ostapchuk 2008, p. 8). Великий обсяг робіт виконаний за допомогою методів неруйнівної археології: су- цільних обмірів фортеці за допомогою GPS Trimble 3M Total station та Trimble R3 DGPS та створення комп’ютерної моделі. Проведені роботи із застосуванням вимірювача питомо- го опору матеріалів Geoscan RM15 Resistivity Meter у комбінації з градіометром Geoscan FM36 Fluxgate Gradiometer та радаром Mala Remac GPR. Аналіз даних дозволив з’ясувати та уточнити характер змін у будівельній структурі і оборонному комплексі протягом його функціо- нування. Отримана велика колекція предметів матеріальної культури. У її складі — матеріали XIV—XVIII ст., золотоординського, молдавсько- го і османського періодів з переважанням остан- ніх. Виявлені і знахідки давньоруського часу. Попри роботі у складі Дніпровської давньо- руської експедиції, у тому числі — на чолі од- ного із загонів при дослідженнях у Канівському Подніпров’ї та у складі згаданої вище експеди- ції, яка вивчала Очаків османського періоду, основні роботи Л.І. Виногродської пов’язуються з вивченням території замків та городищ Пра- вобережної України, про що йдеться в окремій публікації автора в даному виданні; у резуль- таті отримано висновок про генетичний фактор розвитку фортифікації на цих теренах. Так, у 2001—2008 рр. Л.І. Виногродська очо- лювала Старокостянтинівську експедицію, перед якою стояло завдання визначення хро- нології нашарувань на території замку і часу заснування міста. Було виявлено, що замок XVI ст. збудований на місці давньоруського го- родища (літописний болохівський Кобудь), зни- щеного Данилом Галицьким під час походу на болохівських князів у 1257 р. Завдяки цим до- слідженням затверджено дату заснування міста і у 2009 р. проведено святкування його 800-річчя (Виногродська 2002а, с. 18—24; 2002б, с. 86—91; 2004а, с. 48—59; 2006а, с. 80—89; 2006б, с. 11— 26; 2009а, с. 10—16, 174—176). Паралельно Л.І. Виногродська працювала у складі Теребов- лянської експедиції, де брала участь у вивченні замку. У 2003—2004 рр. на чолі Брацлавської експедиції вона вела роботи на території го- родища-замчища, де зібрано матеріали ХІ— ХVІ ст. і частково вивчено майстерню зброяра ХІV—ХV ст., тоді ж керувала Полтавською ек- спедицією, в ході робіт якої виявлено залишки об’єктів ХІІ—ХVІІІ ст., зроблено висновки про особливості планіграфії та хронології дослід- жуваної ділянки міста (Виногродська 2004б, с. 91—95; 2004в, с. 76—80; 2005, с. 141—152; 2006в, с. 74—85; 2009б, с. 32—34; Виногродська, Орлов 2005, с. 83—85), а також брала участь у роботі Бахчисарайської експедиції, яка дослід- жувала залишки лазні і фонтану на території гарему. У 2005—2006 рр. Л.І. Виногродська очо- лила Вінницьку експедицію, де працювала для уточнення Генерального плану міста. Відкрито поселення золотоординського часу із залишка- ми глинобитних печей, споруд із сирцевої цегли на території Литовського замку. На укріплено- му замчищі на території лікарні ім. ющенка зроблено розріз валу з ровом ХІV—ХV ст. з го- роднями і, можливо, клітями. На обох замках зібрано матеріал трипільського часу. Дослід- ження на збудованому наприкінці ХVІ ст. поль- ському міському замку на о-ві Кемпа показали, що нашарування знищені пізнішими будівель- ними роботами, але в деяких шурфах зафік- совані матеріали ХVІ ст. (Виногродська 2007, с. 8—14). На чолі Вінницької експедиції 2007— 2008 рр. дослідниця вела роботи на території Барського замку. Виявлено залишки кам’яних стін ХVІ—ХVІІ ст. та частину дерев’яного жит- ла початку ХVІІІ ст., простежено знищення на- шарувань першого замку (Барські Чемериси). Здійснено охоронні дослідження у с. Селище, де зафіксовано залишки трипільського поселення ІІІ—ІV тис. до н. е., розчищено територію навко- ло башти Черленківського замку ХІV—ХVІІ ст., зібрано кераміку ХVІІ—ХІХ ст. та, у незначній кількості, ХІV—ХV ст. (Виногродська 2008а, 53 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології с. 434—439; 2008б, с. 35—41). У 2007 р. проведе- но роботи в с. Мазепинці Київської обл. на тери- торії давньоруського городища у пошуках замку батьків І. Мазепи. Виявлено матеріали давньо- руського і слов’янського часів та доби бронзи, хоч слідів замку та знахідок ХVІ—ХVІІ ст. і не зафіксовано. Л.І. Виногродська також очолюва- ла Камянець-Подільську експедицію 2008 р.; в ході вивчення фортеці зібрано матеріали три- пільської культури, давньоруського часу та ХІV—ХVІ ст. Утворенню та початку робіт керованої А.П. Томашевським Овруцької експедиції пе- редували дослідження на Східній Волині та Дніпровському Правобережжі в рамках скла- дання первинного реєстру та верифікації да- них про пам’ятки слов’яно-руської доби для підготовки «Зводу пам’яток» Житомирської об- ласті з укладанням археологічних карт. Загін у складі експедиції М.П. Кучери працював на Середньому Тетереві, у верхів’ях Росі — Роста- виці, на Середній Случі та у верхів’ях Ірпеня і Здвижа; фактично заново знайдено, уточне- но прив’язку, охарактеризовано низку пунктів (Томашевский 1988/113), зроблено спостере- ження щодо їх топографії, просторової позиції та археологічних особливостей (Томашевський 1992; Томашевский, Гавритухин 1992). Згодом на цій території проведено розвідки пам’яток у зв’язку з проектуванням господарських об’єктів (Томашевский 1991/183). На початку 90-х років для обліку пам’яток на територіях, що зазнали радіаційного забруд- нення після аварії на ЧАЕС була розроблена концепція та стратегія виконання археологіч- них робіт (Томашевський 1996). Досліджен- ня розпочалися у 1993 р., а з наступного року цими роботами керував Б.А. Звіздецький. В роботах приймали участь О.П. Моця, П.М. По- кас, О.Б. Солтис, А.В. Петраускас, П.О. Улько та А.П. Томашевський (по 1995 р.). Дослідження слов’яно-руських старожитнос- тей в рамках розвідок на Східній Волині про- демонструвало як їх високий науковий потен- ціал, так і слабкий ступінь документованості і непропорційно низький стан вивченості цієї особливої історико-культурної області. Розроб- лена карта 600 пам’яток V—XIII ст. стала ос- новою для комплексного міждисциплінарного поетапного дослідження системи заселення, екології та господарства населення Східної Волині. Інформація про пам’ятки, діахронний аналіз системи заселення, його палеоеколо- гічних і палеогосподарських умов дозволили визначити регіони для проведення більш де- тальних комплексних міждисциплінарних досліджень окремого історичного соціального організму в його конкретному природному се- редовищі. Літописна Овруцька волость з її при- родними та історико-культурними особливостя- ми найбільше відповідала цим вимогам, відтак були розроблені наукові та методичні засади, завдання та програми Проекту комплексного вивчення і збереження історико-археологічної і палеоприродної спадщини Овруцького кряжу та однойменної волості (Томашевський 1998а). Перший етап досліджень проведений спе- ціально створеною Овруцькою експедицією протягом 1996—1997 рр. Обстежено понад 90 пунктів, більшість з яких — нововідкриті, здій- снено перше історико-технологічне досліджен- ня кар’єрів, копалень, спеціалізованих селищ з обробки пірофілітового сланцю в мікрорегіонах Нагоряни-Хлупляни-Скребеличі, Прибитки- Черевки та ін. Відібрані зразки мінералів, палі- нологічні та палеоботанічні проби, сформовані значні колекції артефактів (Томашевський 1998б). Проведені рекогносцировочні роботи на городищах поблизу сіл Городець, Норинськ й Листвен. Здійснені спостереження за виходами культурного шару, нагляд за земляними робо- тами та рятівні розкопки в м. Овручі — перші науково документовані дослідження літопис- ного Вручого (Томашевський 2004). Д.ю. Нуж- ним досліджено пізньопалеолітичні стоянки Шоломки та Овруч (Нужний 1998; 2000). Разом з польськими колегами М. Волоши- ним та М. Пашковським у 2000 р. відібрано мі- нералогічні зразки для проведення аналізів з давніх кар’єрів-копалень в ур. Ровки та Буда, відкрито давньоруський кар’єр в ур. Ями з ви- сокодекоративними відмінами пірофілітового сланцю (Paszkowski, Tomaśews`kij, Woloszyn 2001). У 2002 р. розпочався наступний етап робіт: розкопки на спеціалізованих виробничих посе- леннях біля сіл Прибитки та Нагоряни з вияв- ленням і дослідженням майстерень по обробці пірофілітового сланцю. На поселенні Прибит- ки 1 досліджено 4 споруди та 15 ям, в числі яких — залишки майстерні, виявлено більше 2,5 тис. заготовок, напівфабрикатів, браку, уламків, відходів, відібрані відміни стружки та шматків породи (Павленко 2008). На посе- ленні Нагоряни 1 вивчено залишки майстерні, зібрано понад 7 тис. заготовок та напівфабри- катів усіх виробничих стадій, браку, уламків, відходів, масиву стружки, шматків породи. Ап- робовано методику попереднього маркування різнокольоровими прапорцями та спеціально- го багатоваріантного картографування різних типів знахідок. Концентрації артефактів дозво- лили влучно вибирати місця розкопів та ефек- тивно проводити складні розкопки в умовах обмежених грошових та людських ресурсів (То- машевський, Павленко 2003; Павленко 2005). У цьому ж сезоні вперше проведені археологіч- ні дослідження давніх видобувничих кар’єрів. Знято план і профіль ділянки з унікальними давніми мінеральними розробками, проведено шурфування прилеглої площі. Відібрано ком- плекси палеоприродних проб (Томашевський, Павленко 2003). Паралельно здійснено розвід- ки навколо сіл Нагоряни, Хлупляни та Скре- Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 54 беличі, Листвен та Городець (Томашевський, Павленко 2003). З 2006 р. розпочався третій етап робіт, ор- ганізаційно пов’язаний з відновленням діяль- ності по складанню обласного «Зводу пам’яток». Методичним завданням було виявлення архео- логічного потенціалу території за умови щіль- них багаторазових мультисезонних розвідок, визначення кількісного і якісного збільшення реєстру пам’яток у результаті цілеспрямованої детальної або навіть суцільної археологічної зйомки. За умов припинення фінансування обстежено 54 пам’ятки, з яких 20 — нових. Ви- явлено низку місцезнаходжень (Томашевсь- кий, Павленко 2007). В 2008 р. на території Овруцького р-ну обстежено 67 пам’яток, з яких 46 — щойновиявлені. Відкрито нові поселен- ня з обробки сланцю та виготовлення пряс- лиць, незвично потужні залізоробні поселен- ня, продовжено обстеження і фіксацію давніх пірофілітових кар’єрів-ровків (Томашевський, Павленко 2008, в друці). Роботи продовжено в 2009 р., зафіксовано 19 нових різночасових пам’яток, серед яких — єдине на території кря- жу поселення VII—VIII ст. — поблизу с. Заріч- чя (Павленко, Томашевський, Борисов, Пере- верзєв 2009, в друці). За роки реалізації Овруцького проек- ту обстежено та документовано близько 300 пам’яток, що в кілька разів перевищує їх число до початку робіт. Сформовано новий варіант «Реєстру археологічних пам’яток Овруцько- го району», який передано до органів охорони культурної спадщини та земельних ресурсів. Цей же список є основою Словника для напи- сання відповідних статей Житомирського об- ласного «Зводу пам’яток історії та культури». Проведення розвідок планувалось не лише на території Овруцького кряжу (чи більш широ- ко — сучасного Овруцького району), але й на інших, які входили до складу Овруцької во- лості. Роботи в цьому напрямку розгорнулися у 2008 р.: проведено розвідки в Коростенському, Народицькому, Олевському та Лугинському районах. На території останнього це були фак- тично перші фахові наукові дослідження і, від- повідно, зафіксовані перші пам’ятки. За наяв- ності лише непевних натяків краєзнавців про існування імовірних пунктів вдалося виявити низку давньоруських пам’яток, чітко їх локалі- зувати, встановити культурно-хронологічну належність, скласти плани й профілі, визна- чити потужність та площу культурних шарів, отримати необхідну для повноцінної фіксації інформацію. Найцікавішим є виявлення від- сутніх у «Археологічній карті» В.Б. Антоновича двох ранніх давньоруських городищ біля сіл Великий Дивлин—Бучмани та Кремно—Пути- ловичі. Велись пошуки давніх розробок родо- вищ сіро-зеленого стеатитоподібного пірофілі- то-хлоритового сланцю на південних відрогах Білокоровицько-Озеряно-Топільнянського кря- жу. Його давні поверхневі розробки, згадані в геологічній літературі початку ХХ ст., ймовір- но знищені кар’єрами радянського часу (Тома- шевський, Павленко 2009, в друці). У 2009 р. роботи в басейні р. Жерев були продовжені, в результаті виявлені та документально зафік- совані нові пункти (Павленко, Томашевський, Борисов, Переверзєв 2010, в друці). З 2006 р. досліджується проблематика овру- цької шляхти. Виявлені поселення та могиль- ники давньоруської доби поблизу та на тери- торії сіл, названих у спеціальному дослідженні В.Б. Антоновича як місця проживання родів овруцької околичної шляхти: Білка, Верпа, Кобилин, Левковичі, Можари, Гаєвичі, Вась- ковичі, Товкачі, Заріччя — Острів (Шваби), Піщаниця, Корчівка, Круки, Радчиці (Речичі), Гошів, Бовсуни. Навколо проведена фактично суцільна розвідка, на підставі якої створено детальні карти розповсюдження культурних шарів давньоруського часу і ХIV—XVIII ст. У результаті сформовані колонки культур- ного розвитку протягом давньоруської доби, ХIV—XVIII ст. і до сучасності. Отримані дані дозволяють більш предметно і детально вив- чити розвиток відповідних населених пунктів від їх фундації в Х—ХІ ст. З’являється принци- пово нова можливість простежити на локаль- ному рівні процеси трансформації місцевої матеріальної культури протягом всього ІІ тис. (Томашевський, Павленко 2007; 2009, в друці; Томашевський, 2008). За результатами багатоваріантного моделю- вання археологічних ситуацій засобами геогра- фічних інформаційних систем (ГІС) з 2006 р. апробовувались та коригувались прогнозні мо- делі імовірного розташування давньоруських пам’яток, що дозволяє з високим ступенем точ- ності вести сфокусований пошук з урахуванням історії дослідження, специфічних геоморфоло- гічних, топографічних та ландшафтних влас- тивостей кожного з мікрорегіонів. Використано космічні знімки регіону, отримані завдяки уго- дам про наукове співробітництво з Українсь- ким Центром Менеджменту Землі та ресурсів (керівник О.А. Колодязний) та Державним Науково-виробничим Центром «Природа» (керівник В.С. Готинян). З 2006 р. застосо- вується GPS-приймач для локалізації об’єктів, їх прив’язки в умовах надзвичайно складного рельєфу Овруцького кряжу. Високу резуль- тативність показала багатоваріантна (в різні роки, протягом всього кліматичного сезону) фо- тофіксація пам’яток та прогнозованого їх місця розташування. Результативними були зимові фото пірофілітовидобувних кар’єрів, планігра- фічна структура яких недоступна для спосте- реження у вегетаційний період, відеофіксація пам’яток та робочих моментів. Розроблено та вдосконалено методику панорамної фіксуючої зйомки пам’яток, історичних ареалів та ланд- шафтів. 55 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології Ще на початку робіт сформульовано методич- ні умови і засади збору екофактів. Археологічні об’єкти обиралися з якомога більш чіткою хро- но-стратиграфією та наявністю максимально гумусованого зольно-вугільного заповнення. В результаті утворено вибірку проаналізованих палеоботанічних та палінологічних проб, їх об- робка відкрила можливості для порівняльно- го аналізу палеоботанічних спектрів пам’яток на тлі датованих місцевих палеоландшафтів. Вперше утворено територіально-хронологіч- ну систему синхронних комплексних палеобо- танічних та палінологічних спектрів пам’яток, які просторово охоплюють всі основні історич- ні та природні зони ядра Овруцької волості на Овруцькому кряжі. Система, асоційована з па- леолоандшафтними картами, дозволяє реконс- труювати палеоботанічний та палінологічний комплекс волості в його палеогосподарській та антропогенній динаміці (Безусько 2000; Без- усько, Мартинюк, Попович 2000; Пашкевич, Томашевський 2008). До мікроісторичних мікро-топо-гідроніміч- них досліджень в межах проекту активно за- лучалися місцеві краєзнавці. Складено карту с. Прибитки і його околиць з мікротопонімами та гідронімами села, варіантами легенд і пояс- нень відповідних назв. Такі ж роботи розпочаті в сс. Антоновичі, Білка, Коптівщина та Горо- дець. Тхорин, Желонь (тепер — Поліське) та Піщаниця. Невід’ємною складовою експедиційної діяль- ності є визначення стану збереженості об’єктів культурної спадщини; способів їх сучасного вико- ристання. В результаті з’являється можливість оцінити ризики для пам’яток, перспективи їх охорони та збереження. Зафіксовані факти ни- щення пам’яток археології та унікальних істо- ричних ландшафтів безглуздою господарською діяльністю, безконтрольним розвитком селитеб- них територій та кладовищ, злочинними пошу- ками мародерів, чомусь іменованих «чорними археологами». Однією з найбільш загрозливих подій є нищення ділянки унікального комп- лексу Х—ХІІІ ст. біля с. Городець Овруцького р-ну, де для реалізації обласної програми про- тиерозійних заходів обрано мисовий відріг із городищами, селищами і курганами; проект і здійснення робіт не погоджувались з органа- ми охорони культурної спадщини, зруйновано близько 1,28—1,50 га площі культурного шару. Експедиції довелось здійснювати рятівні роботи (Томашевський, Павленко 2008). Питання охорони та збереження унікальної природної та історико-археологічної спадщини регіону для експедиції завжди були пріоритет- ними. Розроблено документацію для створення комплексного природно-історичного державно- го заповідника «Словечанський кряж», який крім геоморфологічних, ландшафтних, ботаніч- них, зоологічних раритетів мав включити горо- дища, посад, селища, кілька курганних груп біля с. Городець та інші об’єкти, частина з яких насьогодні входить до заповідника місцевого значення в складі Словечанського лісгоспу. В ур. Ями унікальний історико-технологічний об’єкт, пам’ятка геології, археології та історії гірничої справи знаходиться на площі ділянки рідкісного 120-річного скельного дуба в складі інших заповідних асоціацій, що було запла- новано під вирубування. Прийнято рішення про створення тут комплексного заповідника. Заплановано створення історико-культурного заповідника «Давній Овруч», розроблена доку- ментація комплексного ботанічного, ландшафт- ного, геологічного, історико-технологічного та археологічного заповідника «Нагоряни». З незалежних від експедиції причин жоден із цих планів повністю не реалізований. Остан- нім часом зусилля зосереджені на складанні пам’яткоохоронної документації. Міждисциплінарний характер експедиції та апробація численних новацій визначали участь в роботах як співробітників ІА НАНУ, так і колег з інших наукових, науково-освітніх, музейних установ: А.А. Чекановського, В.К. Ко- зюби, Д.ю. Нужного, Д. Ступака, О.Д. Козак, О.П. Журавльова, Г.О. Пашкевич, С.ю. Де- мидка, О.М. Веремейчик, С.В. Переверзєва, Л.Г. та Т.В. Безусько та ін. Окрему подяку за плідну співпрацю необхідно скласти краєзнав- цям О.В. Никончуку, В.П. Мазуру, В.Д. Плеч- ко, М.О. Хоптинцю, І.С. Булую, М.І. Брицу- ну-Ходаку, а також керівництву та посадовим особам Овруцького регіону. Як уже відзначалось, Північна експедиція (керівник — І.А. Готун, заступник керівни- ка — О.М. Казимір) займалась передусім про- ектами, які мали під собою охоронні аспекти. Це стосується і рятівних досліджень, і боротьби з руйнуванням, і активної роботи експедиції для створення першого прецеденту повернен- ня до державної власності незаконно відчуже- ної пам’ятки (причому, йдеться про ділянку площею близько 14 га — частину укріплень Великого городища — пам’ятки, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам’яток Ук- раїни за категорією національного значення), і створення бази експериментальної археології, і привертання уваги громадськості до куль- турної спадщини шляхом участі в прес-турі журналістів провідних ЗМІ «Історія України. Нові факти», прес-конференції в інформа- генстві УНІАН, організації на базі експедиції прес-дня артистки Олени Вінницької, вико- нання обов’язків приймаючої сторони під час офіційного візиту до Ходосівського археологіч- ного комплексу місії ООН на чолі з резиден- том-координатором системи ООН п. Френсісом М. О’Доннеллом та відвідання його групою фахівців на чолі з проф. О. Субтельним і залу- чення до пам’яткоохоронної роботи студентів Національного педуніверситету ім. М. Драго- манова, з якими експедиція співпрацює з само- Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 56 го початку втілення Ходосівського проекту, На- ціонального університету «Києво-Могилянська академія», які теж беруть участь у роботі не один рік, інших ВУЗів. Вище згадувались робо- ти експедиції у зв’язку з музеєфікацією ділянок Василькова та Вишгорода, варто вказати також на основний проект робіт — вивчення, охорону, музеєфікацію, студіювання експериментальної археології, популяризацію старожитностей се- ред широкого загалу на території Ходосівсько- го археологічного комплексу (даному питанню присвячено спеціальну публікацію І.А. Готуна та О.М. Казиміра в цьому виданні). При дослідженнях Ходосівського археологіч- ного комплексу та під час роботи на багатоша- рових пам’ятках, розташованих переважно у заплаві Дніпра, стосовно давньоруської та коза- цької доби вдалось простежити своєрідний тип селищ. Йдеться про відкриті поселення з пев- ним набором речових знахідок, іноді — досить престижних, де при значній розкритій площі не виявлено синхронних споруд. Одне характери- зується у складі Ходосівського археологічного комплексу, на інших варто зупинитись деталь- ніше. Багатошарове поселення біля с. Таценки на території Обухівської міськради (Древнерус- ские... 1984, с. 59) вивчалось Північною експе- дицією 2007 р. Тут розкрито 802 м2, виявлено матеріали і об’єкти від трипільської доби до но- вого часу. В їх числі — кераміка, побутові речі, предмети озброєння, прикраси періоду Київсь- кої Русі (Квітницький, Готун, Коваль, Петраус- кас 2009, с. 133—138). Поселення на території Нещерівської сільради неподалік с. Таценки розкопувалося з середини минулого століття як стоянка мезолітичної доби (Гладилин, Стан- ко 1968, с. 99—102; Залізняк 1976, с. 60—65 та ін.). В сезоні 2007 р. Північною експедицією тут досліджено понад 2.500 м2 зі знахідками та об’єктами від мезоліту до козацьких часів. Серед них — прикраси, побутовий інвентар доби Русі (Квітницький, Готун, Лисенко, Сторожук 2009, с. 139—141). Поселення Обухів-3 відкрите екс- педицією НПУ імені М. Драгоманова у 1974 р. (Абашина, Гороховський 1975, с. 61—71), у 2007 р. Середньодніпровською експедицією ДП НДЦ «ОАСУ» при дослідженнях на площі 5.800 м2 тут крім матеріалів київського типу виявлено побутові речі давньоруської доби. По- казово, що у той час, як знахідки козацького часу з цих пам’яток (посуд, ножі, свинцеві кулі) можуть ідентифікуватись зі слідами привлас- нюючих галузей економіки, давньоруський ма- теріал дає картину більш строкату. Важко дане явище пояснити і випадково втраченими реча- ми чи розглядати пункти як місця відпочинку, військового табору тощо. Зараз коректно лише констатувати описане своєрідне явище, утриму- ючись від невиважених ототожнень (Готун, Пет- раускас, Квітницький, Коваль 2009, с. 54—60). Стайківським загоном Північної експедиції біля с. Стайки Кагарлицького р-ну у зв’язку з розробкою плану розкопок, дослідження от- риманих матеріалів, введення їх до науково- го обігу, популяризації для широкого зага- лу, створення історико-туристичного центру «Спадщина» проводилось вивчення комплексу пам’яток Стайки 1: багатошарового селища та могильника козацької доби. Було досліджено близько 250 м2 площі, обстежено прилеглі від- слонення. Серед матеріалів, представлених починаючи з енеоліту, найцікавіші та найви- разніші відносяться до ІХ і, можливо, початку Х ст. Означеним періодом датуються і вивчені житло, побутово-господарські об’єкти. Кера- мічний комплекс включає ліпний і ранньогон- чарним посуд, виявлено також побутовий та ремісничий і промисловий інвентар, прикраси тощо. Несподіваною виявилась фіксація скуп- чень мушель Unio, притаманних пам’яткам первісності. Досліджуваний пункт в часи Русі, найімовірніше, входив до інфраструктури роз- ташованого вище по Дніпру літописного Свя- тополча. В музеї с. Стайки опрацьовано уні- кальні речі з пам’ятки. Проведено розвідки в околицях (Готун, Квітницький, Петраускас 2007, с. 204—222; Петраускас, Готун, Квітниць- кий 2007, с. 303—306; 2008, с. 26—36; Петраус- кас, Готун, Квітницький, Коваль 2007б, с. 306, 307). Серед масштабних розкопок, здійснених на території давнього Чернігова, окремо варто згадати роботи Північної експедиції 2001— 2002 рр. по дослідженню ділянки посаду над Стрижнем. Вивчено репрезентативні об’єкти, отримано цікаву колекцію знахідок. Розкопано колодязі давньоруської та козацької доби з ком- плексом матеріалів та даними щодо давньої деревообробки і будівельної техніки (Готун, Дудко, Сорокін 2002, с. 62—70; Готун, Сорокін, Дудко 2002, с. 111—114; 2003, с. 87, 88). В кон- тексті специфіки діяльності експедиції варто відзначити, що в ході цих розкопок розроб- лялись питання методики захисту пам’яток (Гаврилюк, Готун, Жаров, Цимбаленко 2003, с. 340—345) та роботи археологів у контексті вітчизняного цивільного права (Готун, Качу- ренко, Максимов, Моргаєнко 2005). Паралель- но досліджувались інші ділянки міста (Каза- ков, Готун, Дудко 2001, с. 124; Жарова, Жаров, Готун 2003, с. 105, 106). Незважаючи на увагу до Обухівщини ще з часів В.В. Хвойки і тривале фундаментальне вивчення околиць міста, пов’язане з іменем Н.М. Кравченко та експедицією Київського педінституту, територія райцентру залиша- лась майже необстеженою, а незначні рятів- ні розкопки 1990 р. (Сєров, Левада, Максюк 1990/179) були винятком. Починаючи з 2005 р. на пам’ятці з матеріалами доби палеометалів, ранніх слов’ян, давньої Русі, монгольсько-ли- товського і козацького часів на площі близько 1000 м2 та 850 м2 проведені новобудовні дослід- ження Північною експедицією. Вивчені об’єкти 57 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології житлового, виробничого, побутово-господар- ського призначення, відрізки частокольних ровів, окремі поховання середньовічної доби і нового часу, зібрано колекцію уламків посуду, побутового інвентарю, деталей костюма і при- крас, елементів озброєння тощо. Дана ділянка ототожнюється з попередником Обухова — се- лищем Лукавицею, згадуваним джерелами з середини XV ст. (Квітницька, Квітницький, Го- тун 2006, с. 184—192; Квітницький, Квітницька 2006, с. 82—90; Квітницький, Квітницька, Го- тун 2009, с. 150—153). Згодом на пам’ятці пра- цювала Постугнянська експедиція ІА НАНУ. Експедицією також проведено обстеження території сільської ради с. Лісники Києво-Свя- тошинського р-ну з нанесенням пам’яток на карту для включення в Генплан села (Готун, Козюба, Чекановський, Чміль 2006, с. 142— 145), ведуться систематичні планомірні роз- відки на території інших сільрад Ходосівського археологічного комплексу, в ході яких відкрито низку нових пунктів, незважаючи на високий ступінь обстеженості мікрорегіону. В даній публікації згадувався окремий загін у складі Північної експедиції, керівник яко- го — А.В. Петраускас — наступного року очо- лив Житомирську експедицію. Варто вказати, що з часом співробітниками експедиції були створені самостійні підрозділи — Білгородська і Постугнянська експедиції. Після робіт по вивченню давнього Білгорода, проведених І.П. Хрущовим, В.Б. Антоновичем, В.В. Хвойкою, Д.І. Бліфельдом, В.Д. Дяден- ком, Б.О. Рибаковим, систематичних розкопок Г.Г. Мезенцевої, Є.А. Ліньової та науково-рятів- них досліджень В.К. Козюби у 2006 р. роботи на пам’ятці розпочав В.ю. Непомящих — спо- чатку у складі Північної експедиції та груп ДП НДЦ «ОАСУ», а згодом — і на чолі окремої екс- педиції. Здійснено рятівні розкопки на посаді в ур. Помірки, де виявлено матеріали Х—ХІ ст., на території окольного граду по вул. Каліні- на, звідки походили знахідки XIV—XVIII ст., на території посаду, де зафіксовано матеріали ХІІ—ХІІІ ст., XVI—XVIII ст. та вивчено об’єкти XVI—XVIІІ ст. і на території дитинця, де шар утримував уламки ліпного посуду трипільської культури періоду СІ і гончарного давньорусь- кого, монгольсько-литовського та козацького часу, синхронний речовий матеріал; тут дослід- жено і відповідні об’єкти та рештки оборонних укріплень — городень, які датуються кінцем Х — початком ХІ ст. На багатошаровому поселенні доби палеоме- талів, ранньослов’янського та давньоруського часу і могильнику XVII—XVIII ст. в ур. Шанці біля с. Халеп’я Обухівського р-ну проведено не- значні за площею дослідження Постугнянською експедицією ДП НДЦ ОАСУ (Квітницький, Ли- сенко 2009, с. 154—157). Означена експедиція та однойменна експедиція ІА НАНУ, очолюва- на М.В. Квітницьким, вивчала також давньо- руські селища у складі багатошарових памяток в с. Германівка та с. Копачів на Обухівщині. У останньому випадку виявлено житлову спору- ду зі знахідками побутового характеру. Багатошарове поселення доби палеометалів, ранніх слов’ян, Київської Русі та XVII—XVIII ст. і могильник нового часу на площі близько 700 м2 вивчено Дмитровицьким загоном Історико-ар- хітектурної експедиції за участі І.А. Готуна та М.В. Квітницького в ході досліджень в с. Великі Дмитровичі Обухівського р-ну. Отримані кера- міка, прикраси, елементи спорядження верш- ника, побутовий інвентар дають уяву про особ- ливості життя середньовічного населення. Тоді ж топографічно вище зафіксовано залишки ук- ріпленої садиби XVII—XVIII ст. (Квітницький, Івакін, Готун 2005, с. 160—164). На ній експеди- цією ДП НДЦ ОАСУ за участі А.В. Петраускаса та М.В. Квітницького у 2009 р. проведено роботи на площі близько 2.000 м2, де виявлено житлові, господарські та виробничі об’єкти, уламки посу- ду вказаного періоду, побутові речі, прикраси, нумізматичні знахідки. Співробітниками відділу несли певне на- вантаження і на розкопках у Києві. У 1996 р. у складі Архітектурно-археологічної експедиції В.К. Козюба брав участь у вивченні церкви Бо- городиці Пирогощі на Подолі, у 1997—1999 рр. він та А.П. Томашевський — у дослідженні території Михайлівського Золотоверхого мо- настиря. У 1999 р. І.А. Готун працював у Ста- рокиївській експедиції на розкопках по вул. Во- лодимирській, 8; разом з А.П. Томашевським він також брав участь у роботах, що передували від- новленню Успенського собору Києво-Печерської лаври. О.В. Комар у 2003—2009 рр. у складі Архітектурно-археологічної експедиції пра- цював при розкопках по вул. В. Житомирська, 9, та при дослідженні Десятинної церкви, до чого у 2006 р. долучились А.П. Томашевський і С.В. Павленко. Подібні роботи також викону- вались А.В. Петраускасом, М.В. Квітницьким, Р.С. Орловим та іншими співробітниками. Працівниками відділу ведеться активна ро- бота з експертизи проектів відведення земель- них ділянок для будівельних, шляхових робіт, господарського освоєння тощо. Значну кіль- кість обстежень здійснено А.В. Петраускасом, М.В. Квітницьким, у подібних заходах брали участь також А.П. Томашевський, І.А. Готун, В.ю. Непомящих С.В. Павленко та ін. Співробітниками відділу та колегами прово- дились дослідження і на інших пам’ятках. Огляд діяльності експедицій відділу демонс- трує досить відчутні результати польової діяль- ності співробітників, незважаючи на економічні негаразди та проблеми зі збереженням об’єктів культурного надбання. Участь у вирішенні актуальних проблем сучасної археології, за- початкування нової тематики, нових підходів, нових технологій дозволяє бути впевненим у їх подальшому поступальному розвитку. Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 58 Абашина Н.С., Гороховський Є.Л. Кераміка пізньо- зарубинецького поселення Обухів ІІІ // Археоло- гія. — 1975. — Вип. 18. — С. 61—71. Анжияк С.М. Археологічні дослідження давньо- руського Вишгорода у 2000 році // Старожитності Вишгородщини. Збірка тез доповідей і повідомлень 8-ої наук.-практ. конф., присв. «Дню пам’яті Яросла- ва Мудрого» 24—25 лютого 2001 р., м. Вишгород. — Вишгород, 2002. — С. 13—16. Археологическое изучение микрорайонов: итоги и перспективы (тез. докл. науч. конф.). — Воронеж, 1990. Археология Украинской ССР в трех томах — К., 1986. — Т. 3. Археологічна карта Київщини. Фастівський район / І.А. Готун, С.Д. Лисенко, О.В. Петраускас, Р.Г. Шиш- кін. — К., 2002. Археологія Української РСР у трьох томах. — К., 1975. — Т. III. Безусько Т.В. До питання про природні умови іс- нування середньовічних поселень на Овруцькому кряжі (за палінологічним даними) // Наукові запис- ки Києво-Могилянської академії. — Т. 18. — Спе- ціальний випуск. — Част. ІІ. — К., 2000. — С. 291— 294. Безусько Т.В., Мартинюк О. О., Попович С. Ю. Де- які аспекти визначення пилку Rhododendon luteum Sweet для цілей споро-пилкового аналізу // Наукові записки Києво-Могилянської академії. — Т. 18. — Серія Біологічні науки та екологія. — К., 2000. — С. 12—17. Бєляєва С.О. Попередні підсумки розкопок Очако- ва у 1995 р. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — Вип. 5. — К., 1996. — С. 40—42. Біляєва С.О. Археологічні дослідження Очакова // BORISTHENIKA-2004. М-лы международной науч. конф. к 100-летию начала исследований острова Березань Э. Р. фон Штерном. — Николаев, 2004. — С. 60—66. Васюта О. Дослідження давньоруського могиль- ника біля с. Мощонка на Чернігівщині // Некрополі Чернігівщини: Тези доп. наук. конф. — Чернігів, 2000. — С. 47—50. Васюта О.О. Дослідження археологічного комплек- су біля с. Мощонка на Чернігівщині // Чернігівські старожитності: М-ли наук. конф. «Архітектурні та археологічні старожитності Чернігово-Сіверської землі». — Чернігів, 2006. — С. 20—25. Веремейчик О., Коваленко В., Моця О., Ситий Ю. Дослідження в Шестовиці у 2006 р. // АДУ 2005— 2007 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — Київ; За- поріжжя, 2007. — С. 105—108. Виногродська Л.І. Дослідження на території за- мку в м. Старокостянтинів Хмельницької області у 2001 р. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К., 2002а. — Вип. 11. — С. 18—24. Виногродська Л.І. Історико-археологічні досліджен- ня в м. Старокостянтинів Хмельницької області у 2001 р. // АВУ 2000—2001 рр.: Зб. наук. праць. — К., 2002б. — С. 86—91. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження дав- ньоруських шарів в м. Старокостянтинів у 2001— 2003 рр. // Літописний Губин в контексті історії Болохівській землі ХІІ—ХІІІ ст. — Київ; Хмельни- цький; Кам’янець-Подільський; Старокостянтинів, 2004а. — C. 48—59. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження у смт. Брацлав Вінницької області у 2003 р. // АВУ 2002—2003 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 6. — К., 2004б.—С. 91—95. Виногродська Л.І. Дослідження зброярні у Брацлаві Вінницької області // Відлуння віків. — К., 2004в. — С. 76—80. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження за- мку в Брацлаві Вінницької області у 2003 році // Могилянські читання 2004. — К., 2005. — С. 143— 152. Виногродська Л.І. Історико-археологічні дослід- ження на території Домініканського монастиря в м. Старокостянтинів Хмельницької області // Мо- гилянські читання 2005. Зб. наук. праць. — К., 2006а. — С. 80—89. Виногродська Л.І. Історико-археологічні досліджен- ня у м. Старокостянтинові Хмельницької області в 2002—2005 рр. // Кобудь-Костянтинів-Старокостян- тинів. — Старокостянтинів, 2006б. — С. 11—26. Виногродська Л.І. Предмети озброєння та обла- дунків ХІV—ХV ст. з Побужжя // Держава і армія. Збройні сили України: історія та сучасність. Наук. збірка. — Львів, 2006в. — № 561. — С. 74—85. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження у м. Вінниця в 2005 р. // АДУ 2005—2007 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — К., 2007. — С. 8—14. Виногродська Л.І. Історико-археологічні досліджен- ня Барської фортеці // Бар. Барська земля — крізь призму століть. — Бар, 2008а. — С. 434—439. Виногродська Л.І. Історико-археологічні досліджен- ня Барської фортеці // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К., 2008б. — Вип. 17. — С. 35—41. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження в літо- писному Кобуді // Болохівщина: осягнення історії. Частина перша. — Хмельницький, 2009а. — С. 10— 16, 174—176. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження побли- зу Спаської церкви у Полтаві // АЛЛУ. — Полтава, 2009б. —№ 1. — С. 32—34. Виногродська Л.І., Орлов Р.С. Археологічні дослід- ження у м. Полтава в 2004 р. // АДУ 2003—2004 рр.: Зб. наук. праць. Вип. 7. — Запоріжжя, 2005. — С. 83—85. Гаврилюк Н.О. Від редакції // АВУ 2002—2003 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 6. — К., 2004. — С. 5, 6. Гаврилюк Н.О., Готун І.А., Жаров Г.В. Цимбален- ко І.М. Нищення пам’яток археології Чернігівщини та деякі міркування щодо їх захисту // АВУ 2001— 2002 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 5 — К., 2003. — С. 340—345. Гладилин В.Н., Станко В.Н. Мезолитическое мес- тонахождение у с. Таценки на Киевщине // АИУ в 1967 г. — Вып. II — К, 1968. — С. 99—102. Голубева Л.А. «Квартал металлургов» в Вышгоро- де // Славяне и Русь. — М., 1968. — С. 25—33. Горішній П.А., Кучера М.П. Археологічні дослід- ження в Чигирині й Суботові // Старожитності Русі- України. Зб. наук. праць. — К., 1994 — С. 234—237. Готун І., Моця О. З життя киян в часи Батия (но- вий археологічний факт) // КС. — 1993. — № 5. — С. 77—80. Готун І.А. Давньоруське житло з Великої Снітин- ки-4 // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. — 1997. — № 1. — С. 85, 86. Готун І.А. Давньоруський гончарний горн з Мало- половецького // Археологічні пам’ятки Фастівщини: проблеми дослідження і охорони. — Наук.-інф. бюле- тень «Прес-музей». — № 10—11 за 1998 р. — Фастів, 2001. — С. 155—161. Готун І.А. Поселення на річці Борщагівка // Про землю і про людей святошинських: Колективне до- слідження. — К., 2008. — С. 30—34. 59 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології Готун І.А., Дудко О.С., Сорокін С.О. Культ води в слов’янських віруваннях і деякі міркування щодо колодязів на середньовічних пам’ятках // Пам’ятки християнської культури Чернігівщини. М-ли наук. конф. — Чернігів, 2002. — С. 62—70. Готун І.А., Качуренко В.Ю., Максимов В.В., Мор- гаєнко К.О. Новобудовні археологічні експедиції в контексті господарського судового процесу. Мето- дичний посібник. — К., 2005. Готун І.А., Квітницький М.В., Коваль О.А., Пет- раускас А.В. Дослідження ремісничого осередку на посаді давньоруського Вишгорода // Старожитності Вишгородщини: Зб. тез доп. і повідомл. 13—ї наук.- практ. конф., присвяч. «Дню пам’яті Ярослава Муд- рого», 24—25 травня 2007 р., м. Вишгород. — Виш- город, 2008. — С. 31—42. Готун І.А., Квітницький М.В., Коваль О.А., Пет- раускас А.В. Продовження робіт на давньоруському гончарному осередку у Вишгороді // Сугдейский сбор- ник. — Вып. III. — Киев; Судак, 2008б. — С. 519— 523. Готун І.А., Квітницький М.В., Петраускас А.В. Культурна спадщина с. Стайки: історія та перспек- тиви пізнання // На пошану професору, члену-ко- респонденту НАН України В.Д. Барану / Зб. наук. праць НДІ українознавства. — Т. XV. — К., 2007. — С. 204—222. Готун І.А., Коваль О.А., Петраускас А.В. Експе- риментальна модель гончарного горну типу Мало- половецького // Проблеми археології Середнього Подніпров’я: До 15-річчя заснування Фастівського державного краєзнавчого музею. — Київ; Фастів, 2005. — С. 334—341. Готун І.А., Козюба В.К., Чекановський А.А., Чміль Л.В. Археологічні пам’ятки с. Лісники Києво-Святошинсь- кого р-ну // АДУ 2004—2005 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 8. — К., 2006. — С. 142—145. Готун І.А., Лисенко С.Д., Семенюк Н.В. Розкопки багатошарового поселення Велика Снітинка-IV в 1996 році // АДУ 1994—1996 років. — К., 2000. — С. 28, 29. Готун І.А., Панченко М.В., Петраускас А.В., Шиш- кін Р.Г. Археологічні пам’ятки Середнього Порос- ся (за результатами обстеження Рокитнянського району) // Білоцерківський державний краєзнавчий музей. Наук. записки. — Вип. 1. — Біла Церква, 1995. — С. 3—17. Готун І.А., Панченко М.В., Петраускас А.В., Шиш- кін Р.Г. Дослідження в Рокитнянському районі // АДУ 1993 р. — К., 1997. — С.38—40. Готун І.А., Петраускас А.В. Гончарний осере- док давньоруського часу на Київщині // УГ. За рік 1995. — Опішне:, 1996. — Кн. 3. — С. 73—82. Готун І.А., Петраускас А.В. Житло та виробничий комплекс з давньоруських поселень на Фастівщині // Фастівський державний краєзнавчий музей. Бюлетень «Прес-музей». — № 2. — Фастів, 1994. — С. 19—21. Готун І.А., Петраускас А.В. Рятувальні роботи на багатошаровому поселенні В. Снітинка-4 // АДУ 1992 р. — К., 1993. — С. 51, 52, 156. Готун І.А., Петраускас А.В., Квітницький М.В., Коваль О.А. Своєрідні давньоруські пам’ятки Київсь- кого Придніпров’я // Археологія. — 2009. — № 2. — С. 54—60. Готун І.А., Петраускас А.В., Шевцова Л.В. Другий сезон охоронних досліджень поселення Софійська Борщагівка // АДУ 1993 р. — К., 1997. — С. 36—38. Готун І.А., Семенюк Н.В. Новий етап вивчення дав- ньоруського селища Автуничі // АВУ 1999—2000 р.: Зб. наук. праць. — К., 2001. — С. 98—100. Готун І.А., Сорокін С.О., Дудко О.С. Роботи Пів- нічної експедиції 2001 р. // АВУ 2000—2001 рр.: Зб. наук. праць. — К., 2002. — С. 111—114. Готун І.А., Сорокін С.О., Дудко О.С. Дослідження Північної експедиції 2002 р. // АВУ 2001—2002 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 5 — К., 2003. — С. 87, 88. Довганіч О.О., Готун І.А., Петраускас А.В. Охорон- ні реставраційно-відновлювальні роботи на Вишго- родському давньоруському гончарному осередку // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы III Судакской международной конфе- ренции. — Ч. III—IV. — К., 2006. — С.105—112. Довженок В.І. Огляд археологічного вивчення древ- нього Вишгорода в 1934—37 рр. // Археологія. — 1950. — Т. 3. — С. 64—92. Довженок В.Й. Древній Вишгород // ВАН. — 1949. — № 3. — С. 40—48. Довженок В.Й. Розкопки древнього Вишгорода // АП УРСР. — 1952. — Т. III. — С. 14—28. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (Археологическая карта) / М.П. Кучера, О.В. Сухо- боков, С.А. Беляева и др. — К., 1984. Жарова Т.М., Жаров Г.В., Готун І.А. Розкопки на пе- редгородді давнього Чернігова // АВУ 2001—2002 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 5 — К., 2003. — С. 105, 106. Залізняк Л.Л. Мезолітичні пам’ятки типу Тацен- ки-Кудлаївка // Археологія. — 1976. — Вип. 20. — С. 60—65. Звиздецкий Б.А. Курганы с каменными обкладками на Овручском кряже // Русь в IX—XIV веках: взаи- модействие Севера и юга. Тезисы докладов — М., 2002. — С. 35—37. Звиздецкий Б.А. Новые данные о курганах с камен- ными обкладками на севере Житомирщины // Русь в IX—XIV вв.: взаимодействие Севера и юга. — М., 2005. — С. 281—286. Звиздецкий Б.А. Отчет о работах в Малине в 1987 г. // НА ІА НАН України. — 1987/14б. Звиздецкий Б.А. Отчет о работе Гульской древне- русской экспедиции в 1990 г. // НА ІА НАН Украї- ни. — 1990/258. Звиздецкий Б.А. Отчет о работе Новоград-Волынс- кого отряда Днепровской древнерусской экспедиции за 1988 г. // НА ІА НАН України. —1988/16. Звиздецкий Б.А., Воронцов Д.О. Отчет о разведках в Березновском р-не Ровенской обл., проведенных осе- нью 1987 г. // НА ІА НАН України. — 1987/14в. Звіздецький Б.А. Звіт про роботу Житомирської ар- хеологічної експедиції ІА НАНУ у 1992 р. // НА ІА НАН України. — 1992/11. Звіздецький Б.А. Звіт про археологічні дослідження у м. Коростені за 1994 р. // НА ІА НАН України. — 1994/107. Звіздецький Б.А. Малинське городище древлян // Старожитності Русі-України: Зб. наук. праць. — К., 1994. — С. 119—125. Звіздецький Б.А. Звіт про наукову інвентаризацію нерухомих пам’яток історії та культури в радіоактив- но-забрудненому Народницькому р-ні Житомирської обл. в 1995 р. // НА ІА НАН України. — 1995/11. Звіздецький Б.А. Звіт про науково-дослідну роботу «Наукова інвентаризація нерухомих пам’яток історії та культури в радіаційно-забруднених районах Жи- томирського Полісся в 1996 р.» // НА ІА НАН Украї- ни. — 1996/3. Звіздецький Б.А. Звіт про науково-дослідну роботу «Наукова інвентаризація нерухомих пам’яток іс- торії та культури в радіаційно-забруднених районах Житомирського Полісся» // НА ІА НАН України. — 1997/61. Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 60 Звіздецький Б.А. Кургани з кам’яними обкладками в Житомирському Поліссі // Проблеми походжен- ня та історичного розвитку слов’ян. — К.; Львів, 1997. — С. 229—234. Звіздецький Б.А. Звіт про науково-дослідну роботу «Наукова інвентаризація нерухомих пам’яток іс- торії та культури в радіаційно забруднених районах Житомирського Полісся» // НА ІА НАН України. — 1998/108. Звіздецький Б.А. Звіт про роботу Житомирської експедиції у 1999 р. // НА ІА НАН України. — 1999/102. Звіздецький Б.А. Про деякі підсумки і перспекти- ви вивчення археологічних пам’яток Овруччини // Матеріали історико-етнографічного дослідження. — Вип. 2. Овруччина. — Львів. — 1999. — С. 365— 371. Звіздецький Б.А. Звіт про археологічні дослідження у м. Коростені за 2001 р. // НА ІА НАН України. — 2001/179. Звіздецький Б.А. Давньоруські кургани на північ- ній околиці м. Коростеня // Дружинні старожитності Центрально-Східної Європи: М-ли міжнародного арх. семінару. — Чернігів, 2003. — С. 32—37. Звіздецький Б.А. Звіт про дослідження літописного Іскоростеня за 2003—2004 рр. // НА ІА НАН Украї- ни. — 2003—2004/208. Звіздецький Б.А. Звіт про археологічні досліджен- ня м. Коростеня у 2005 р. // НА ІА НАН України. — 2005/17. Звіздецький Б.А. Городища ІХ—ХІІІ ст. на території літописних древлян. — К., 2008а. Звіздецький Б.А. Південне городище літописного Возвягля. Дослідження 1988—1998 рр. // Літопис- ний Возвягль: дослідження 1988—2008 рр. — К., 2008б. — С. 7—44. Звіздецький Б.А. Археологічні дослідження в пів- нічно-східних районах Житомирського Полісся (ма- теріали та дослідження до археологічної карти об- ласті): Коростенський, Овруцький та Народницький райони. — Коростень, 2008в. Звіздецький Б.А., Моця О.П. Вивчення «української» частини середньовічного торгового шляху Київ—Ре- генсбург у 1998 р. // АВУ 1997—1998 рр.: Зб. наук. праць. — К., 1998. — С. 77. Звіздецький Б.А., Польгуй В.І. Історична топографія стародавнього Іскоростеня (за матеріалами розвідки 1994 р.) // Історія Русі-України (Історико-археологіч- ний збірник). — К., 1998. — С. 111—119. Звіздецький Б.А., Польгуй В.І. Стародавній Іско- ростень за матеріалами розвідки 1994 р. // М-ли та тези наукової конференції до 130-річчя Жито- мирського краєзнавчого музею. — Житомир, 1995. — С. 112—115. Зоценко В.Н. Раскопки в древнерусском Вышгоро- де // АО 1980 г. — М., 1981. — С. 250. Ильинский В.Е., Козловский А.А. Золотоордынс- кое поселение на о. Хортица // Древности Степного Причерноморья и Крыма. — Вып. IV. — Запорожье, 1993. — С. 250—263. Іванченко Л. Особливості оборонних споруд за- хідного Поросся (комплекс пам’яток біля с. Буки Сквирського району Київської області) // Охорона культурної спадщини Київської області. Пробле- ми, матеріали, дослідження. Зб. наук. праць. — К., 2006. — С. 73—80. Іванченко Л.І. Городище в с. Буки — форпост давнь- оруського кордону західного Поросся // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст. Зб. наук. праць. — К., 2004. — С. 111—117. Іванченко Л.І., Покас П.М. Комплекс пам’яток XI— XIII ст. біля с. Буки в Пороссі // Проблеми історії та археології давнього населення Української РСР. Тези доп. XX Респ. конф. Одеса, жовтень 1989 р. — К., 1989. — С. 86, 87. Казаков А.Л., Готун І.А., Дудко О.С. Підсумки рятів- них робіт на Чернігівському Подолі // АВУ 1999— 2000 рр.: Зб. наук. праць. — К., 2001. — С. 124. Квітницька А.М., Квітницький М.В., Готун І.А. Пам’яткоохоронні дослідження в межах історич- ної частини м. Обухова // АДУ 2004—2005 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 8. — Київ; Запоріжжя, 2006. — С. 184—192. Квітницький М.В., Готун І.А., Коваль О.А., Пет- раускас А.В. Охоронні дослідження багатошарового поселення на території с. Таценки Обухівської місь- кради // АДУ 2006—2007 рр. — К., 2009. — С. 133— 138. Квітницький М.В., Готун І.А., Лисенко С.Д., Сто- рожук О.О. Дослідження комплексної пам’ятки археології «Таценки-7» // АДУ 2006—2007 рр. — К., 2009. — С. 139—141. Квітницький М.В., Готун І.А., Петраускас А.В., Коваль О.А., Непомящих В.Ю., Сухонос А.М. Вив- чення дитинця літописного Василева у 2007 р. // АДУ 2006—2007 рр. — К., 2009. — С. 142—149. Квітницький М.В., Івакін Г.Ю., Готун І.А. Нова пам’ятка в с. Великі Дмитровичі на Київщині // АДУ 2003—2004 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 7. — Київ; Запоріжжя, 2005. — С. 160—164. Квітницький М.В., Квітницька А.М. Попередні ре- зультати археологічних досліджень історичної час- тини м. Обухова // Охорона культурної спадщини Київської області. Проблеми, матеріали, досліджен- ня. Зб. наук. праць. — К., 2006. — С. 81—90. Квітницький М.В., Квітницька А.М., Готун І.А. Пам’- яткоохоронні дослідження селища Лукавиця (Обухів малий) в м. Обухові Київської області в 2007 р. // АДУ 2006—2007 рр. — К., 2009. — С. 150—153. Квітницький М.В., Лисенко С.Д. Розкопки комп- лексної пам’ятки археології в ур. Шанці в с. Халеп’я Обухівського району // АДУ 2006—2007 рр. — К., 2009. — С. 154—157. Коваленко В., Мезенцев В., Моця О., Ситий Ю. Ар- хеологічні дослідження Батурина в 2005 р. // АДУ 2004—2005 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 8. — Київ; Запоріжжя, 2006. — С. 194—197. Коваленко В., Мезенцев В., Моця О., Ситий Ю. До- слідження 2006 р. в Батурині // АДУ 2004—2005 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 8. — Київ; Запоріжжя, 2007, с. 206—209. Коваленко В.П., Моця О.П., Ситий Ю.М. Дослід- ження в Шестовиці в 2005 р. // АДУ 2004—2005 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 8. — Київ; Запоріжжя, 2006. — С. 197, 198. Коваленко В.П., Моця О.П., Ситий Ю.М. Дослід- ження в Шестовиці у 2007 р. // АДУ 2006—2007 рр. — К., 2008. — С. 163, 164. Козак А.Д. Древнерусское население Григоровки по материалам могильника // Петрашенко В.А. Древ- нерусское село по материалам поселений у с. Григо- ровка. — К., 2005. — Приложение 4. — С. 226—239. Козак О.Д. Антропологічний склад та морфофізіо- логічні риси давньоруського населення Середнього Подніпров’я (за матеріалами могильника Григорів- ка) // Археологія. — 2000. — № 1. — С. 67—81. Козловський А.О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в ІХ—ХІV ст. — К., 1990. Козловський А.О. Населення Південного Подніпров’я і формування запорізького козацтва // Історія Русі- 61 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології України (Історико-археологічний збірник). — К., 1998. — С. 298—304. Козловський А.О. Полив’яна кераміка з давньорусь- ких пам’яток Південного Подніпров’я // Старожит- ності Русі-України: Зб. наук. праць. — К., 1994. — С. 141—146. Козловський А.О., Ільїнський В.Є. Козацькі старо- житності Пониззя Дніпра // Археологія. — 1991. — № 4. — С. 42—58. Козюба В., Орлов Р., Чекановський А. Пізньосе- редньовічні матеріали з досліджень Вишгорода 2002 р. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К., 2003. — Вип. 12. — С. 47—48. Козюба В.К. Історико-демографічна характеристи- ка давньоруської сім’ї (за матеріалами історичних і археологічних джерел) // Археологія. — 2001. — № 1. — С. 29—41. Козюба В.К. Південноруське сільське житло (ма- теріали до реконструкції заглибленого житла ХІ— ХІІІ ст.) // Археологія. — 1998. — № 1. — С. 28—46. Кравченко Н.М., Шишкін Р.Г., Готун І.А., Макси- мов В.В., Лисенко С.Д. Розкопки біля села Малопо- ловецького // АДУ 1993 р. — К., 1997. — С. 72, 73. Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепро- вья. — К., 1987. Кучера М.П. «Траянові» вали Середнього Подністров’я // Археологія. — 1992. — № 4. — С. 43— 55. Кучера М.П. Довгі вали // Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян. — Київ; Львів, 1997. — С. 221—228. Кучера М.П. Слов’яно-руські городища VIII—XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. — К., 1999. Кучера М.П., Звиздецький Б.А., Іванченко Л.И., Витрик И.С. Отчет о разведке памятников археоло- гии Житомирской обл. в 1988 г. // НА ІА НАН Украї- ни. — 1988/156. Кучера М.П., Пеняк П.С. Дослідження Траянових валів у Середньому Подністров’ї // АДУ у 1990 р. Препринт. — К., 1991. — С. 37, 38. Лагунова О.С. Гончарний горн і круг та інші зна- ряддя для виготовлення гончарних виробів у Виш- городі // Старожитності Вишгородщини: Зб. тез доп. і повідомл. 11-ої наук.-практ. конф., присвяч. «Дню пам’яті Ярослава Мудрого» 3 березня 2004 р., м. Вишгород. — Вишгород, 2004. — С. 39—41. Літописний Возвягль: дослідження 1988— 2008 рр. — К., 2008. Лысенко С.Д., Лысенко С.С., Литвинова Л.В., Пан- ковский В.Б. Исследования на могильнике Мало- половецкое-3 в 2006 г. // АДУ 2005—2007 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — Київ; Запоріжжя, 2007. — С. 271—276. Малеев Ю.Н. Результаты работ экспедиции Киевс- кого Государственного университета // АО 1972 г. — М., 1973. — С. 306, 307. Малеев Ю.Н. Отчет об археологических исследова- ниях на городище летописного Васильева // НА ІА НАН України. — 1978/103. Малеев Ю.Н. Исследования на городище летописно- го Василева // АО 1978 г. — М., 1979. — С. 362, 363. Малєєв Ю.М. Оборонні споруди давньоруського міста Василева // ВАН УРСР. — 1982. — № 5. — С. 37—42. Малеев Ю.Н. Отчет о раскопках на городище лето- писного Василева в 1983 г. // НА ІА НАН України. — 1983/143. Малеев Ю.Н. Основные этапы развития летописного Василева // Древнерусский город (Материалы Всесо- юзной археологической конф., посв. 1500-летию го- рода Киева). — К., 1984а. — С. 76—78. Малєєв Ю.М. Охоронні розкопки м. Василева (до 1000-річчя пам’ятки) // Археологія. — 1984б. — Вип. 48. — С. 106, 107. Малеев Ю.Н. Исследования детинца летописного Василева // АО 1983 г. — М., 1985а. — С. 310. Малеев Ю.Н. Оборонительные сооружения летопис- ного города Василева // Тезисы докладов советской делегации на V Международном конгрессе сла- вянской археологии (Киев, сентябрь 1985 г.). — К., 1985б. — С. 84, 85. Малеев Ю.Н. Летописный Василев и его роль в защите древнерусской столицы // Труды V Меж- дународного конгресса славянской археологии. — Т. III. — Вып. 2б. — М., 1987. — С. 5—11. Малеев Ю.Н. Применение сырцовой кладки в древ- нерусском военном зодчестве // Тезисы ист.-арх. се- минара «Чернигов и его округа в IX—XIII вв.» (15— 18 мая 1990 г.). — Чернигов, 1990. — С. 51—53. Малеев Ю. Завдання збереження пам’яток літописно- го Василева // Проблеми збереження та відродження пам’яток історії та культури. М-ли наук.-практ. конф., присв. 70-річчю Білоцерківського держ. краєзнавчого музею. — Біла Церква, 1994. — С. 13—15. Монтаг П.В., Філюк О.В. Досвід реконструкції тех- нологічної схеми металургійного виробництва // Шляхи розвитку слов’янських народів. Актуальні проблеми історії. Зб. наук.-метод. праць. — Вип. 4. — К., 1993. — С. 39, 40. Моця А.П. Население Среднего Поднепровья ІХ— ХІІІ вв. (по данным погребальных памятников). — К., 1987. Моця А.П. Археологический комплекс VIII—XIII вв. около с. Журавное на Сумщине // Тез. докл. и сообщ. Первой Сумской обл. науч. ист.-краевед. конф. — Сумы, 1990а. — С. 24, 25. Моця А.П. Погребальные памятники южнорусских земель. — К., 1990б. Моця А.П. южнорусское село: результаты и перспек- тивы исследований // Славянская археология 1990. Раннесредневековый город и его округа / МАР. — М., 1995. — Вып. 2. — С. 136—141. Моця А.П. Булгар—Киев—Регенсбург: одна из ни- тей Великого Шелкового пути в средние века // Древний мир. — 2001. — № 2. Моця А.П. Средневековый путь Булгар—Киев—Ре- генсбург // Евразия. Этнокультурное взаимодейс- твие и исторические судьбы. — М., 2004. Моця А.П., Коваленко В.П., Сытый Ю.Н. Археоло- гические исследования Шестовицкого комплекса в 1998—2002 гг. // Дружинні старожитності Централь- но-Східної Європи VІІІ—Х ст. — Чернігів, 2003. Моця А.П., Петрашенко В.А. Работы Днепровс- кой древнерусской экспедиции // АО 1986 г. — М., 1988. — С. 313, 314. Моця А.П., Халиков А.Х. Булгар—Киев. Пути — свя- зи — судьбы. — К., 1997. Моця О., Коваленко В., Мезенцев В., Ситий Ю. Ар- хеологічні дослідження Батурина в 2003—2004 рр. // АДУ 2003—2004 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 7. — Запоріжжя, 2005а. — С. 234—237. Моця О., Коваленко В., Осадчий Є., Ситий Ю. Нова камерна гробниця з Шестовиці // АДУ 2003— 2004 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 7. — Київ; За- поріжжя, 2007. — С. 295—297. Моця О.П. Населення південноруських земель ІХ— ХІІІ ст. (за матеріалами некрополів). — К., 1993. Моця О.П., Готун І.А., Петраускас А.В., Осад- чий Р.М., Філюк О.В. До вивчення старожитностей Софіївської Борщагівки // АВУ 1997—1998 рр.: Зб. наук. праць. — К., 1998. — С. 36, 37. Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 62 Моця О.П., Коваленко В.П., Мезенцев В.І., Си- тий Ю.М. Батурин — неизвестный город южной Руси // Славянский мир Полесья в древности и сред- невековье. — Гомель, 2004. Моця О.П., Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Археоло- гічні дослідження Батурина в 1995—1997 рр. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К., 1999. — Вип. 8. Моця О.П., Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Батурин: історико-топографічна структура та етапи розвит- ку // Проблеми урбанізації та етнокультурних кон- тактів в Південно-Східній Європі. — К., 1997а. Моця О.П., Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Городище І. Мазепи на Гончарівці // Література та культура Полісся. — Ніжин. — 1997б. — Вип. 8. Моця О.П., Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Дослід- ження в Шестовиці в 2003—2004 рр. // АДУ 2003— 2004 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 7. — Запоріжжя, 2005б. — С. 233, 234. Моця О.П., Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Садиба І. Мазепи на Гончарівці в Батурині // Люди, суспіль- ство, сучасність. — Чернігів, 1996. Моця О.П., Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Цвинтар Воскресенської замкової церкви в Батурині // Бату- ринська старовина. — К., 2008. Моця О.П., Козюба В.К., Шевцова Л.В. Досліджен- ня багатошарового поселення біля с. Софіївська Борщагівка // АДУ 1992 р. — К., 1993. — С. 99—101. Моця О.П., Халіков А.Х. Нові дослідження шляху із Булгара в Київ (попереднє повідомлення) // Архео- логія. — 1989. — № 4. — С. 143—149. Моця О.П., Черненко О.Є., Казаков А.Л., Сорокін С.О. Охоронні археологічні дослідження в м. Чернігові у 2005 р. // АДУ 2004—2005 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 8. — Київ; Запоріжжя, 2006б. — С. 293—295. Моця О.П., Черненко О.Є., Казаков А.Л., Сорокін С. О. Археологічні дослідження на території Чернігова у 2006 р. // АДУ 2005—2007 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — Київ; Запоріжжя, 2007. — С. 299, 300. Моця О.П., Черненко О.Є., Казаков А.Л., Сорокін С.О. Охоронні археологічні дослідження в Чернігові в 2003 р. // АВУ 2002—2003 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 6. — К., 2004. — С. 233. Моця О.П., Черненко О.Є., Казаков А.Л., Сорокін С.О. Охоронні археологічні дослідження в місті Чернігові у 2004 р. // АДУ 2004—2005 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 8. — Київ; Запоріжжя, 2006а. — С. 32, 33. Научная конференция «Путь из Булгара в Киев» (25—27 февраля 1991 г.). Сб. тезисов. — Казань, 1991. Нужний Д.Ю. Нові дані про пізній палеоліт Овруць- кого кряжу // Археометрія та охорона історико-куль- турної спадщини. — 1998. — Вип. 2. — С. 78—88. Нужний Д.Ю. Епіграветтські пам’ятки Овруцького кряжу // Археологія. — 2000. — № 2. — С. 37—56. Орлов Р.С. Отчет о работах в г. Василькове // НА ІА НАН України. — 1984/48. Орлов Р.С. Разведка в Поросье // АО 1986 г. — М, 1988. — С. 321, 322. Орлов Р.С. Польові археологічні дослідження Виш- городу у 1990—1993 роках // Населення Прутсько- Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині I — на початку II тис. н. е. — Чер- нівці, 1994а. — С. 53, 54. Орлов Р.С. Правда Руська і керамічне виробництво XI—XII ст. // Старожитності Русі-України: Зб. наук. праць. — К., 1994б. — С. 165—173. Орлов Р.С. Культурно-історичний потенціал Виш- городської археологічної спадщини // Старожитності Вишгородщини: Зб. тез доп. і повідомл. 12-ої наук.- практ. конф., присвяч. 10-й річниці з дня створення Вишгородського історико-культурного заповідника та міжнародного дня музеїв, 16—18 трав. 2005 р., м. Вишгород. — Вишгород, 2005. — С. 105—128. Орлов Р.С., Булкін В.О. Роботи Правобережної дав- ньоруської експедиції // АДУ у 1990 р. Препринт. — К., 1991. — С. 4, 5. Орлов Р.С., Козюба В.К. Нова знахідка пряслиця з графіті з Вишгорода // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 35—39. Орлов Р.С., Стародуб О.В. Археологічні досліджен- ня у м. Василькові Київської області у 1994 р. // НА ІА НАН України. — 1994/133. Орлов Р., Козюба В. Дослідження храму св. Бориса і Гліба у Вишгороді в 1996 р. // Пам’ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових дослід- жень. — К., 1996. — С. 43, 44. Орлов Р.С., Стародуб О.В. Дослідження пізньосе- редньовічного Василькова на Київщині у 1994— 1995 рр. // АДУ 1994—1996 років. — К., 2000. — С. 120, 121. Осадчий Р. Філюк О. Поселення великокняжої доби XI—XIII ст. біля с. Софіївська Борщагівка на Київ- щині // Vita antiqua. — 1999. — № 1. — С. 95—98. Павленко С.В. Исследование производственных комплексов овручской средневековой индустрии пирофиллитового сланца в 2002 году // Наукові за- писки з української історії. Збірник наук. статей, присвячений пам’яті В.В. Седова. — Переяслав- Хмельницький, 2005. — Вип. 16. — С. 194—208. Павленко С.В. Исследования древнерусских специ- ализированных поселений по обработке пирофил- литового сланца (на примере поселения Прибыт- ки-І) // Сельская Русь в ІХ—XVI веках / Отв. ред. Н.А. Макаров, С.З. Чернов; сост. И.Н. Кузина. — М., 2008. — С. 241—252. Павленко С.В., Томашевський А.П., Борисов А.В., Переверзєв С.В. Археологічні дослідження в Овру- цькому та Лугинському районах Житомирської об- ласті у 2009 році // АДУ 2009 (в друці). Пашкевич Г.О., Томашевський А.П. Палеоботаніч- ний комплекс давньоруської Овруцької волості // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Зб. наук. праць. — Коростень, 2008. — Т. 2. — С. 59— 73. Пекарская Л.В., Зоценко В.Н. Археологические исследования древнерусского Вышгорода в 1979— 1981 гг. // Археологические исследования Киева 1979—1983 гг. — К., 1985. — С. 125—136. Петраускас А., Готун І., Квітницький М. Стай- ки 1 — поселення літописних полян // Наукові за- писки з української історії: Зб. наук. статей. — Пере- яслав-Хмельницький, 2008. — Вип. 20. — С. 26—36. Петраускас А.В., Готун І.А., Квітницький М.В. Охоронні дослідження біля с. Стайки // АДУ 2005— 2007 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — Київ; За- поріжжя, 2007. — С. 303—306. Петраускас А.В., Готун І.А., Квітницький М.В., Коваль О.А. Продовження вивчення давньорусь- кого гончарного пункту у Вишгороді // АДУ 2005— 2007 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — Київ; За- поріжжя, 2007а. — С. 307—310. Петраускас А.В., Готун І.А., Квітницький М.В., Ко- валь О.А. Розвідкові роботи в околицях с. Стайки // АДУ 2005—2007 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — Київ; Запоріжжя, 2007б. — С. 306, 307. Петрашенко В.А. Древнерусское село по материа- лам поселений у с. Григоровка. — К., 2005б. Петрашенко В.О. Волинцевська культура на Пра- вобережному Подніпров’ї (за матеріалами Ходосівсь- 63 Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології кого поселення) // Археологія. — 1989. — № 2. — С. 32—43. Петрашенко В.О. Давньоруське село за матеріала- ми поселення в Канівському Подніпров’ї // Археоло- гія. — 1999. — № 2. — С. 66—77. Петрашенко В.О. Давньоруський комплекс пам’- яток поблизу с. Бучак (до проблеми соціально- економічної типології давньоруських поселень) // Наукові записки з української історії. — Переяслав- Хмельницький, 2005а. — Вип. 16. — С. 23—31. Петрашенко В.О. Про один керамічний комплекс VІІІ—ІХ ст. з Середнього Подніпров’я // Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян. — Київ; Львів, 1997. — С. 154—160. Петрашенко В.О., Виногродська Л.І., Козюба В.К. Роботи Трахтемирівської експедиції у 2000 р. // АВУ 1999—2000 рр.: Зб. наук. праць. — К., 2001. — С. 189—193. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Археологічні пам’ят- ки басейну р. Віти в Київському Подніпров’ї. — К., 1993. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Давньоруське посе- лення поблизу с. Бучак // Археологія. — 2005а. — № 2. — С. 55—69. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Дослідження Ка- нівської експедиції у 2004 р. // АДУ 2003—2004 рр.: Зб. наук. праць. Вип. 7. — Запоріжжя, 2005б. — С. 249—251. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Нові дані про давнь- оруську писемність // Археологія. — 2008. — № 4. — С. 90—95. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Узбережжя Канів- ського водосховища (каталог археологічних пам’- яток). — К., 1999. Південноруське село ІХ—ХІІІ ст. (Нові пам’ятки ма- теріальної культури).: Навч.-метод. посібник / Під ред. О.П. Моці, В.П. Коваленка, В.О. Петрашен- ко. — К., 1997. Покас П., Колосов Ю. Дослідження давньоруського могильника біля с. Старі Безрадичі в 1992—1993 ро- ках // Проблеми збереження та відродження пам’яток історії та культури. М-ли наук.-практ. конф., присв. 70-річчю Білоцерківського держ. краєзнавчого му- зею. — Біла Церква, 1994. — С. 41—43. Покас П.М., Осадчий Р.М. Звіт про охоронно-ряту- вальні дослідження біля с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської обл. // НА ІА НАН України. — 1995/21. Проблеми вивчення середньовічного села на Поліс- сі. — Чернігів, 1992. Раппопорт П.А. Очерки по истории русского воен- ного зодчества X—XIII вв. / МИА. — № 52. — М.; Л., 1956. Село Київської Русі (за матеріалами південно- руських земель) / С.О. Біляєва, О.М. Веремейчик, Г.О. Вознесенська та ін. — К., 2003. Серов О.В. Древнерусские селища с. Дорогинка // АО 1985 г. — М., 1987. — С. 410, 411. Серов О.В., Левада М.Е., Максюк К.К. Археологи- ческие исследования на Киевщине экспедицией Ки- евского областного управления культуры в 1990 г. // НА ІА НАН України. — 1990/179. Сєров О.В., Філюк О.В. Охоронні розкопки біля се- лища Колонщина Макарівського р-ну Київської об- ласті // Охорона та дослідження пам’яток археології на Україні. Тези доп. та пов. на наук.-практ. семі- нарі. — Вінниця, 1990. — С. 73, 74. Смиленко А.Т., Козловский А.А. Отчет Днепро-Ду- найской экспедиции 1985 г. // НА ІА НАН Украї- ни. — 1985/28. Смиленко А.Т., Козловский А.А. Отчет Днепро-Ду- найской экспедиции 1989 г. // НА ІА НАН Украї- ни. — 1989/4. Смиленко А.Т., Козловский А.А. Поселения у сел Шабо и Богатое Одесской области // Днестро-Дунай- ское междуречье в І — нач. ІІ тыс. н. э.: Сб. науч. трудов. — К., 1987. — С. 98—121. Смиленко А.Т., Козловский А.А. Средневековые поселения на нижнем Дунае // АО 1985 года. — М., 1987. — С. 414, 415. Смиленко А.Т., Козловский А.А., Магомедов Б.В. Отчет Днепро-Дунайской экспедиции 1986 г. // НА ІА НАН України. — 1986/9. Сміленко А.Т., Козловський А.О. Елементи і ком- плекси салтово-маяцької культури на поселеннях ІХ—ХІ ст. в районі придунайських озер // Проблеми історії та археології давнього населення Українсь- кої РСР: Тези доп. ХХ Респ. конф. (Одеса, жовтень 1989 р.). — К., 1989. — С. 210, 211. Стародуб О.В. Дослідження Білоцерківської ря- тувальної археологічної експедиції // АВУ 1999— 2000 рр. Зб. наук. праць. — К., 2001. — С. 51—53. Строкова Л., Калюк О. Новий ремісничий осередок у стародавньому Вишгороді // Проблеми збереження та відродження пам’яток історії та культури. М-ли наук.-практ. конф., присв. 70-річчю Білоцерківсь- кого держ. краєзнавчого музею. — Біла Церква, 1994. — С. 46, 47. Сухобоков О.В. Дніпровське лісостепове Лівобере- жжя у VIII—XIII ст. (за матеріалами археологічних досліджень 1968—1989 рр.). — К., 1992. Сухобоков О.В. Отчет о работах Левобережной сла- вяно-русской экспедиции ИА АН УССР в 1986 г. // НА ІА НАН України. — 186/31. Сухобоков О.В. Охоронні і рятівні роботи Лівобе- режної слов’яно-руської експедиції Інституту архео- логії АН УРСР // Охорона та охоронні дослідження пам’яток археології на Україні. — Вінниця, 1990 — С. 78—80. Сухобоков О.В. Розкопки у літописному Ромні (до 100-річчя роменської археологічної культури) // Ар- хеологія. — 2004. — № 4 — С. 71—85. Сухобоков О.В., Горбаненко С.А. Землеробські зна- ряддя з розкопок археологічного комлексу біля с. Ні- цаха Сумської обл. // АВУ 2002—2003 рр.: Зб. наук. праць. — Вип. 6. — К., 2004. — С. 383—388. Сухобоков О.В., Горбаненко С.О. Землеробські зна- ряддя з городища Битиця І // АЛЛУ. — 2001. — № 2. — С. 36—41. Сухобоков О.В., Горбаненко С.А. Знаряддя перероб- ки врожаю з городища Битиця-І // Наук. зап. з укр. історії: Зб. наук. статей. — Переяслав-Хмельниць- кий, 2002. — Вип. 13. — С. 79—88. Сухобоков О.В., Комар О.В., Бєлінська Л.І. Нові роз- копки городища «Монастирище» у м. Ромни // АВУ 1998—1999 рр. — К., 1999. — С. 152, 153. Сухобоков О.В., Юренко С.П. Нові дослідження Би- тицького городища // Проблеми історії та археології давнього населення Української РСР: Тез. доп. ХХ Респ. конф. (Одеса, жовтень 1989 р.). — К., 1989. — С. 221, 222. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И. От- чет о полевых исследованиях 1989 г. // НА ІА НАН України. — 189/38. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Ми- лованова Н.А. Отчёт о стационарных полевых иссле- дованиях раннеславянского городища волынцевс- кой культуры у с. Битица и роменско-древнеруского комплекса памятников у с. Ницаха Сумской обл. в 1988 г. // НА ІА НАН України. — 188/32. Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології 64 Сухобоков О.В., Юренко С.П., Белинская Л.И., Пар- хоменко О.В., Покас П.М. и др. Отчет о полевых исследованиях 1987 г. // НА ІА НАН України. — № 187/13. Сухобоков О.В., Юренко С.П., Приймак В.В. Отчет об исследованиях Левобережной славяно-русской эк- спедиции в 1985 г. // НА ІА НАН України. — 185/18. Толочко П.П. Киевская земля // Древнерусские кня- жества X—XIII вв. — М., 1975. — С. 5—56. Толочко П.П. Исследования древнерусского Вышго- рода // АО 1979 г. — М., 1980а. — С. 345, 346. Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодаль- ной раздробленности XII—XIII веков. — К., 1980б. Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. — К., 1989. Толочко П.П. Задачи историко-археологическо- го изучения южной Руси // Проблемы археологии южной Руси: М-лы ист.-арх. семинара «Чернигов и его округа в IX—XIII вв.», Чернигов, 26—28 сент. 1988 г. — К., 1990. — С. 3—6. Томашевский А.П. Отчет о разведках в Радомышль- ском районе на трассе будущего газопровода Мигал- ки-Радомышль // НА ІА НАН України. — 1991/183. Томашевский А.П. Отчёт о разведках на территории на Житомирской обл. в 1988 г. // НА ІА НАН Украї- ни. — 1988/113. Томашевский А.П., Гавритухин И. О. Славянское поселение Тетеревка І. Препринт. — К., 1992. Томашевський А.П. Природно-господарський аспект заселення басейну р. Тетерів у середньовічні часи // Археологія. — 1992. — № 3. — С. 46—59. Томашевський А.П. Дослідження та використання слов’яно-руських пам’яток радіоактивно забрудненої зони // М-ли наук.-практ. конф. з питань виявлення, збереження та охорони історико-культурної спадщи- ни населення, що потерпіло від аварії на Чорнобиль- ській АЕС (Рівне, 15 травня 1992 року). — Львів, 1996. — С. 47—49. Томашевський А.П. Овруцький кряж: комплексного вивчення та збереження історико-археологічної та палеоприродної спадщини (завдання, перспективи, структура проекту) // Археологія. — 1998а. — № 2. — С. 151—155. Томашевський А.П. Попередні підсумки Овруцької археологічної експедиції у 1996—1997 роках на те- риторії Овруцького району Житомирської області // АВУ 1997—1998 рр. Зб. наук. праць.— К., 1998б. — С. 45—48. Томашевський А.П. Археологічні дослідження літо- писного Вручого в Оруцькому проекті // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—Х ст. Зб. наук. праць. — К., 2004. — С. 264—278. Томашевський А.П. Середньовічна Овруцька волость і феномен Овруцької околичної шляхти // Наукові за- писки з української історії. Зб. наук. статей. — Переяс- лав-Хмельницький, 2008. — Вип. 20. — С. 466—489. Томашевський А.П., Павленко С.В. Археологічні дослідження в Овруцькому районі Житомирської області у 2002 році // АВУ: Зб. наук. праць. — К., 2003. — Вип. 5.— С. 279—281. Томашевський А.П., Павленко С.В. Археологічні дослідження Овруцької волості у північних райо- нах Житомирської області у 2008 році // АДУ 2008 (в друці). Томашевський А.П., Павленко С.В. Городець. Комп- лекс археологічних пам’яток біля с. Городець Овру- цького району Житомирської області // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Зб. наук. праць. — Коростень, 2008. — Т. 2. — С. 156—196. Томашевський А.П., Павленко С.В. Попередні ре- зультати археологічних досліджень в Овруцько- му та Коростенському р-нах Житомирської обл. у 2006 р. // АДУ 2005—2007 рр. Зб. наук. праць. — К.; Запоріжжя, 2007. — Вип. 9. — С. 382—386. Філюк О.В. Спеціалізований виробничий центр X— XI ст. біля с. Колонщина на Київщині // Древние куль- туры и цивилизации Восточной Европы (М-лы 3 Меж- дународной арх. конф. студентов и молодых ученых. Одесса февраль 1995). — Одесса, 1995. — С. 77, 78. Чабай В.П., Евтушенко А.И., Степанчук В.Н. Ис- следование Вышгородского посада // АДУ у 1990 р. Препринт. — К., 1991. — С. 27, 28. Beljaeva S., Dergaciova L. Descoperiri monetare provenite din săpăturile arheologice de la Očakov şi Cetatea Albă — Belgorod-Dnestrovski (1990—2005) // Al X-lea simpozion de Numismatică. — Chişinău. — 2009. — P. 21—2. Ersoy B., Bilyayeva S. Özi kalesi (Ukrayna-Ochakiv) arkeolojik çalişmalari // Uluslararasi Dördüncü Türk Kültürü Kongresi. Bildirileri 4—7 Kasim 1997, Anka- ra. Atatürk kültür merkezi Başkanliği. — Ankara. — 1999. — P. 263—268, ill. 441—446. Finkel C., Bilyayeva S. and Ostapchuk V. Historical- archaeological investigations at Akkerman (Bilhorod- Dnistrovsky) fortress, Ukraine, 2008 // Anatolian ar- chaeology. — Volume 14. — London, 2008. — P. 8—10. Finkel K., Ostapchuk V. Outpost of Empire: an ap- praisal of Ottoman building registers as sources for the archaeology and construction history of the Black Sea fortress of Ozi // An Annual on the Visual Culture of the Islamic World — Muqarnas. — Volume 22. — Lei- den, Brill, 2005. — P. 150—188. Ostapchuk V., Bilyayeva S. The Ottoman Northern Black Sea Frontier at Akkerman Fortress: The View from a Historical and Archaeological Project //: The Frontiers of the Ottoman World, Part I., Proceedings of the British Academy. 156. Oxford University Press, Published in the Unated States by Oxford University Press Inc. — New York. — 2009. — P. 137—170. Paszkowski M., Tomaśews`kij A. P., Woloszyn M. Pochodzenie przęślika z Pelnatycz w świetle anal- iz geologicznych // Rocznik Przemyski. — 2001. — Т. XXXVII. — z. 1 — S. 61—64. Укладено та опрацьовано (за матеріалами, наданими співробітниками відділу) І. А. Г о т у н о м

Нарис експедиційної діяльності сектора та відділу давньоруської і середньовічної археології (упорядник І.А. Готун)

Institution

Ähnliche Einträge