Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними)

У статті розглядаються замки Поділля, що досліджувалися автором. Подається їх хронологія і коротка характеристика фортифікації і матеріальної культури, що відповідає хронологічним періодам історії будівництва замків на Поділлі....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Виногродська, Л.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Роботи співробітників відділу
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83343
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними) / Л.І. Виногродська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 79-87. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-83343
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-833432015-06-19T03:02:33Z Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними) Виногродська, Л.І. Роботи співробітників відділу У статті розглядаються замки Поділля, що досліджувалися автором. Подається їх хронологія і коротка характеристика фортифікації і матеріальної культури, що відповідає хронологічним періодам історії будівництва замків на Поділлі. В статье рассматриваются некоторые укрепления Подолии, которые исследовались автором. Укрепления Подолии развитого средневековья (ХІІІ—ХV вв.) и раннего нового времени (ХVІ—ХVІІ вв.) до сегодняшнего дня недостаточно изучаются археологами, хотя именно археологические исследования играют значительную роль в определении хронологии памятников и их исторического развития во времени. Рассмотренные в статье фортификации по археологическим данным существуют беспрерывно на территории замков в Брацлаве, Зинькове, Пиляве, Виннице, Каменец-Подольском и, по нашему мнению, на большинстве других замков достаточно долгое время — от древнерусского времени до конца ХVІІІ в. Это указывает на традиции строительства укреплений средневекового и нового времени на древнерусских мысовых городищах, которые, в свою очередь, сооружались на поселениях более ранних периодов. Анализ материальной культуры говорит о военном образе жизни на территории замков в ХІІІ—ХV вв., который постепенно, по мере уменьшения военной опасности, сменяется на светский в ХVІ—ХVІІІ вв., что целиком отвечает движению колонизационного процесса на Правобережье Украины и государственной политике Речи Посполитой. The paper proposes some investigations results about fortifications in Podillya of 13th—17th cent. These monuments were studied by the author. Fortresses of Podillya still are not enough investigated by archaeologists. In spite of the fact, that archaeological researches mainly could propose a solution to the problems of chronology and historical development of monuments. According to archaeological artifacts fortifications of fortresses on the territory of Podillya were exist without a break from Old Russ period to the end of 17th cent. Author notices this tendency for fortresses of Bratslav, Zinkiv, Pylyava, Vinnytsya, Kamjanets-Podilskyj and many other fortresses at the author’s opinion. This fact indicates tradition of building up on places where Old Russ sites were located. Old Russ fortresses in its turn were located on places of earlier settlements. Analysis of material culture shows that a way of life in 13th — 15th cent. in these fortresses had military direction. As time goes by a way of life becomes more peaceful in 16th — 18th cent. This tendency is in general agreement with processes of colonization the territory of Ukraine at the right bank of Dnipro and with a state policy of Rich Pospolyta. 2010 Article Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними) / Л.І. Виногродська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 79-87. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0122 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83343 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу
spellingShingle	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу Виногродська, Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними) Археологія і давня історія України
description	У статті розглядаються замки Поділля, що досліджувалися автором. Подається їх хронологія і коротка характеристика фортифікації і матеріальної культури, що відповідає хронологічним періодам історії будівництва замків на Поділлі.
format	Article
author	Виногродська, Л.І.
author_facet	Виногродська, Л.І.
author_sort	Виногродська, Л.І.
title	Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними)
title_short	Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними)
title_full	Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними)
title_fullStr	Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними)
title_full_unstemmed	Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними)
title_sort	вивчення укріплень поділля xiii—xviii ст. (за археологічними даними)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Роботи співробітників відділу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83343
citation_txt	Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними) / Л.І. Виногродська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 79-87. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT vinogrodsʹkalí vivčennâukríplenʹpodíllâxiiixviiistzaarheologíčnimidanimi
first_indexed	2025-07-06T10:06:43Z
last_indexed	2025-07-06T10:06:43Z
_version_	1836891666657574912
fulltext	79 У статті розглядаються замки Поділля, що досліджувалися автором. Подається їх хронологія і коротка характеристика фортифікації і ма- теріальної культури, що відповідає хронологічним періодам історії будівництва замків на Поділлі. К л ю ч о в і с л о в а: Поділля, фортифікація, замки, традиції будівництва, укріплення, ма- теріальна культура, колонізаційні процеси. Історія будівництва укріплень на Поділлі не- розривно пов’язана з політичною історією краю, яка з середини XIII ст., після монгольської на- вали, була досить складною і цілком залежала від колонізаційних процесів, що відбувалися в Україні та гострої боротьби навколо Подільської землі між Польщею, Литвою і татарами, оскіль- ки ця територія розташована на важливому між- континентальному торговому шляху Схід — За- хід, грала велику роль в розвитку середньовічної транзитної і місцевої торгівлі (Грушевський 1880, с. 3—7). Дослідники фортифікації Поділля виді- ляють три основні етапи будівництва укріплень на Поділлі, які пов’язують з трьома періодами в історії Поділля (Пламеницька 1994, с. 39—57). Перший етап — будівництво укріплень у се- редині ХШ ст., коли історична доля Пониззя тісно переплітається з долею Галицько-Волин- ського князівства і Данилом Галицьким буду- ються та відновлюються укріплення для захис- ту і боротьби проти татар. Ним споруджуються порубіжні укріплення, укріпляється столиця Пониззя — Бакота та створюються нові міста з міцними замками (Львів, Холм). Ці фортеці на Пониззі продовжували традиції будівництва укріплень давньоруського часу і мали, в основ- ному, земляно-дерев’яні конструкції. Другий етап оборонного будівництва відно- ситься до литовського колонізаційного періоду в історії Поділля та часу Казимира Великого, який ще на початку ХІV ст. розпочав масове будівництво укріплень на західних територіях Поділля, як відмічає Густинський літопис «му- рами гради омуре» (ПСРЛ 1843, с. 350). Ним була закладена основа оборонного будівництва, що у подальшому до кінця ХVІ ст. насичала замковими комплексами західно-подільський регіон, особливо територію сучасного Тернопіл- ля, яка знаходилася на одному з відгалужень «Чорного шляху». Слід відзначити, що вже в ранній період будівництва укріплень на те- риторії Поділля відчуваються різні підходи до технічних і архітектурних засобів формування фортифікаційних споруд. У Східній частині Поділля під час колонізації Правобережної України у ХІV—ХV ст. Литвою, яка прийняла україно-руську культуру, продовжується будів- ництво укріплень за києво-руською традицією, зазвичай, з дерева, нерегулярних у плані, що повторюють абриси природних мисових утво- рень. У західній же частині Поділля, незважаю- чи на загальні давньоруські традиції, земляно- дерев’яні фортифікації поступово під впливом західноєвропейського замкового будівництва, що проникає в Україну через Польщу й Угор- щину, поступово змінюються на кам’яні. Третій етап (ХVІ—ХVІІ ст.) відноситься до періоду приєднання Поділля до Польщі, коли почалася активна розбудова як коронних так і приватних замків. Оборонні споруди кожного етапу відповідали цілям і задачам свого періо- ду як в воєнно-політичному, так і в соціально- економічному напрямках, а також будівельним традиціям та розвитку зброї і фортифікаційно- го мистецтва у часі. Однак, укріплення Поділля як цілісне яви- ще, що відбиває певні історико-культурні та Л. І. В и н о г р о д с ь к а (К и ї в) ВиВЧЕННЯ УКРІпЛЕНЬ пОДІЛЛЯ ХІІІ—ХVІІ ст. (за археологічними даними) Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. 80 економічні етапи розвитку території досі мало досліджувалися в вітчизняних комплексних архітектурно-археологічних та історичних ас- пектах, хоча історіографія досліджень по укріп- ленням Поділля нараховує достатню кількість робот, в яких підіймаються питання, пов’язані з цією проблемою у різних ракурсах: політич- них, економічних, правових та інших. Ще на- прикінці XIX — початку XX ст. вийшли праці В.Б. Антоновича. М.В. Довнар-Запольського, М.Л. Любавського, М.В. Владимірського-Бу- данова, Ф.Т. Леонтовича, М.С. Грушевського, С. Григор’єва-Наш, Н. Мовчанівського, що міс- тили історико-географічні та політичні нариси українських земель, у тому числі і Поділля. Значну увагу приділяв вивченню укріплень Західного Поділля Є. Сіцінський. Його пра- цями «Оборонні замки Західного Поділля» та «Археологическая карта Подольской губер- нии» досі користуються дослідники. З історією Поділля пов’язана робота П. Батюшкова «По- долия». Значний інтерес представляє робота В. Гульдмана «Памятники старины в Подоли», в котрій він розглядає в історико-археологіч- ному аспекті городища, замчища та замки на теренах Поділля (Гульдман 1901). З сучасних вітчизняних дослідників слід відзначити робо- ти Є. й О. Пламеницьких по дослідженню фор- тець Поділля, зокрема, Кам’янець-Подільська (Пламеницька 1975, с. 14—37; Пламеницька 1994, с. 39—57), Є. Лопушинської, що дослід- жувала Меджибіж (Лопушинська 1993, с. 13), Р. Могитича, що проводив історико-архітектур- ні дослідження замків на Поділлі. Питаннями еволюції фортифікаційних систем мурованих замків Західного Поділля і Волині займався ю.А. Нельговський (Нельговський 1971; 1979). Багато років працював над створенням ката- логу оборонних споруд України львівський дослідник О.Я. Мацюк (Мацюк 1997; Мацюк, Штойко 1985). Окремого розгляду потребує польська іс- торіографія, присвячена прямо чи опосередко- вано аспектові української історії фортифіка- ції. Заслуговують на увагу науково-популярні нариси Й. Ролле (І. Антоні) з історії Поділля. Найбільш відома його тритомна монографія присвячена прикордонним містам: Бару, Жван- цю, Кам’янцю, Могильову, Манівцям, Чорно- козинцям, Шаргороду та їхнім замкам (Antoni 1881). Важливим науковим внеском є серія то- мів статистичних джерел середини ХVІ — по- чатку ХVП ст. з історії України О. Яблоновсько- го (Zrodla dziejowe 1894—1897). Автор пов’язує розвиток фортифікаційної мережі порубіжжя з колонізаційними процесами, де велика роль у оборонному будівництві надавалася шля- хетській ініціативі. Серед польських істориків кінця XIX — початку XX ст., котрі розглядали питання фортифікації окремих поселень та місцевостей, треба назвати А. Пшезьдецького (Przedziecki 1841), А. Чоловського (Czolowski 1892; 1926). Відзначимо працю А. Круля (Krol 1936), в якій також розглядаються укріплені поселення українського порубіжжя. Вели- кий внесок у вивчення оборонної архітектури зроблено відомим дослідником оборонної архі- тектури Б. Гверкиним, котрий вивчав особли- вості пристосування до оборони замків у Зінь- кові, Токіві, Язлівці та інших містах Поділля (Guerquin 1960). Треба зазначити, що у польській історіогра- фії оборонного будівництва з українського прикордоння представлено лише територію Західного Поділля. Брацлавщина згаданими вченими майже зовсім не досліджувалась, а звертаючи увагу на те, що на цій території, в більшості, будувалися дерев’яні замки, яки не збереглися, то важливе значення для вивчен- ня укріплень мають археологічні дослідження, які не тільки допомагають виявити особливості забудови території замків, а і визначити хроно- логію та матеріальну культуру пам’яток. Серед таких робот відзначимо праці М.П. Кучери по дослідженню давньоруських і середньовічних городищ та замчищ на теренах Поділля, зок- рема, на Побужжі (Кучера 1965; 1969; 1999), праці археологів по дослідженню окремих пам’яток, таких, як Бакота, Студениця, Буша (Винокур, Горішній 1994), Кам’янець-Поділь- ський (Виногродська 2009, с. 5—15), Пилява, Старокостянтинів, Зіньків, Брацлав, Вінни- ця, Бар (Виногродська 1997; 2006; 1996; 2004а; 2007; 2008), Теребовля (Ягодинська, Виногрод- ська 2003), Меджибіж (Моця, Толкачев 2000) замок «Ракочі» під Меджибожем (Погорілець, Стопенчук 2001, с. 48—53) та інші. Коротко розглянемо деякі укріплення Поділ- ля, які досліджувалися при участі автора, фортифікації і матеріальна культура котрих відбивають хронологічні періоди будівництва укріплень. Одним з укріплень першого періоду є горо- дище середини ХІІІ ст. розташоване в с. Со- кілець Дунаєвецького району, Хмельницької області на лівому березі р. Ушиці, в урочищі «Городисько» (Шмаєнік, Захарьєв 1992, с. 27). Було частково досліджене автором разом з В. Захарьєвим. Воно дає уяву про будівництво Данилом Галицьким городищ-сховищ для за- хисту від татар на порубіжжі з Золотою Ордою. Городище обстежували і писали про нього у різні часи В. Гульдман, Є. Сецінський, П. Рап- попорт, І. Винокур, але ніхто з них не знайшов культурних нашарувань та археологічного матеріалу, що допомогли б визначити хроно- логію городища. За топографічним місцеполо- женням це городище мисового типу, розміром 150 × 90 м, язикоподібної форми з крутими схи- лами, що високо підіймалося над річкою Уши- цею. З трьох боків оточене глибокими ярами і рікою, а з напільного боку захищене двома ря- дами валів, рів між якими був викладений по стінках пласкими плитами колотого вапняку, 81 Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. воно було майже неприступним для монголів. Додатковий рів (зараз вже не помітний) відді- ляв городище з вузькою смугою передгороддя від поля. Зовнішній вал городища підіймався з напільного боку на висоту до 3 м. На вершині валу стояв дубовий частокіл (були зафіксовані залишки обгорілого дерева і вугілля до 0,2 м завтовшки). На вершині внутрішнього валу також знайдено залишки дерев’яних конструк- цій у вигляді шару обгорілих дерев’яних жер- дин діаметром 0,1—0,15 м, що складали шар вугілля до 0,3 м завтовшки. У цьому горілому шарі було знайдено фрагменти горщика (один вінчик і кілька уламків стінок) галицького типу середини ХІІІ ст. (за М. Кучерою) з різко, майже горизонтально, відігнутим назовні він- чиком і короткою шийкою. З внутрішнього боку цього валу вздовж нього, зафіксовано сім запа- дин, мабуть, залишки від дерев’яних клітей, що підпирали вал з боку городища. Заповнен- ня одної з западин, яка була частково розкопа- на, складалося з чорного кольору чистого, без матеріальних залишків ґрунту в суміші з вугіл- лям від спалених дерев’яних конструкцій та ве- ликої кількості природного каміння і валунів. Такі ж валуни устилали територію городища і мису перед городищем з напільного боку. На протилежному краю городища знаходився ще один невеликий вал, що, мабуть, додатково за- хищав фортецю з боку ріки, що зустрічається в укріпленнях мисового типу в давньоруський час (Кучера 1999). Ні в заповненні западини, ні на площі городища, крім знахідки фрагмен- тів горщика в горілому шарі на валу, не знай- дено залишків культурного шару, або слідів життя тут людей. Звертаючи увагу на дані досліджень, можемо зробити припущення, що городище — сховище не було використане за своїм призначенням жодного разу і, мабуть, ще не добудоване, було спалене за наказом Бурун- дая (Літопис Руський 1989, с. 421—422). Про це говорять і дерев’яні стіни з жердин, яки ще не встигли обмазати глиною для запобігання від вогню, і не розчищена від валунів площа горо- дища, і спалені кліті без слідів використання їх людьми. З приходом на Поділля литовців фортифіка- ції більшості давньоруських городищ викорис- товуються ними для будівництва замків і на їх територіях захищених також і природно, буду- ються нові укріплення. Прикладом може бути замок у Брацлаві, столиці Східного Поділля, при будівництві якого були використані вали давньоруського городища. Брацлавський замок, розташований на ви- сокому скелястому мису, що підіймався над Південним Бугом, мав округлу конфігурацію фортифікації давньоруського часу і відділяв- ся від пригородку глибоким ровом. За приго- родком вздовж Південного Бугу знаходилося двочастинне давньоруське поселення на яко- му зараз розташоване єврейське кладовище (під час копання могил розкопували фрагмен- ти глинобитних печей цього періоду). Під час зачистки валу в його основі було відкрито за- лишки згарища з фрагментами кераміки та скляних браслетів ХІІ—ХІІІ ст. (Виногродська 2004, с. 8—9; 2005, с. 143—152). Звертаючи ува- гу на перепалені до червоного кольору глину і каміння в основі валу можемо припустити, що під валом з боку городища знаходилися жилі кліті, які були спалені під час нападу мон- голами. На території замку у шурфах також траплялися матеріали ХІ—ХІІІ ст. (знайдено кресало ХІ ст. та фрагменти кераміки цього ж часу). Під час досліджень було відкрито час- тину тристінної майстерні замкового зброяра кінця ХІV — першої половини ХV ст., розміром 4,5 × 3,5 м, стовпової конструкції з дубовими кутовими стовпами діаметром 0,3—0,35 м, що були вкопані у материк на глибину 0,6—0,7 м і мали загострені кінці. Глиняна підлога спо- руди виходила за межі будівлі. Будівля мала глинобитні стіни, які завалилися у середину приміщення і лежали на шарі згарища. У ць- ому завалі знайдено монету Вацлава ІV кінця ХІV — початку ХV ст., що і датувала споруду. Ця унікальна в своєму роді споруда дає уявлен- ня про замкове ковальське і зброярське ремес- ло ХІV—ХV ст. В її заповненні знайдено багато залізних речей і фрагментів зброї, дерев’яного і глиняного посуду, амфору ХІІІ ст. і майже цілу корчагу ХІV — початку ХV ст. (0,65 м заввишки зі зливом), залізні великі ножиці та долото, а також 37 залізних заготовок для кування речей і дві свинцеві гирьки. На підлозі зафіксовано два невеликих горна круглої форми для плав- лення заліза. Один був зруйнований, а другий (діаметром 0,8 м) мав невеликий бортик 0,15 м заввишки. На бідність і нестачу сировини для роботи вказує використання болотної руди при плавці заліза і металевого лому у виготовлен- ні залізних речей методом холодного кування з багатьох тонких сталевих пластинок і заліза низької якості (до 40 пластин) та використання в якості наковальні великих каменів (в майс- терні знайдено чотири великих камені зі зби- тою поверхнею). У цій майстерні виявлена уні- кальна знахідка — обоюдогострий поламаний на дві частини міч-кончар 1,2 м завдовжки. Се- редина його зроблена з неякісного заліза окова- ного смугами високоякісної сталі (Wynohrods’ka 2004; Виногродська 2006, с. 81). Тут же знайде- но фрагмент кольчужної рукавиці плетеної з пласких подвійних кілець і багато цвяхів з пря- мокутним стрижнем і вузьким капелюшком, навареним поперек широкому боку стрижня, що датуються ХІV—ХV ст. Майстерня була пе- рекрита шаром ХVІ ст. У материку під підлогою споруди відкрито господарчі ями ХІІІ—ХІV ст. Брацлавський замок був сильним замком і вже у 1389 році литовський князь Вітовт вперше зайнявся модернізацією його укріплень і при- стосуванням для вогнепальної зброї. Пізніше, Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. 82 король Олександр оглянув замок на предмет його реконструкції і оновлення, але цього не було зроблено, оскільки в замку не було коло- дязя, а запрошені копачі не змогли продовбати його в камені. Тому у ХVІ ст. замок переносить- ся трохи нижче, на підгороддя, де був вихід до води. Брацлавський замок проіснував до кінця ХVІІ ст., але завдяки великій небезпеці з боку турків і татар столицю переносять з Брацлава в Вінницю і замок поступово руйнується. До литовського періоду відносяться і укріп- лення відкриті під час археологічних дослід- жень на території м. Вінниця. Перші відо- мості про місто відносяться до другої половини ХІV ст. і пов’язані з колонізацією України Лит- вою та заснуванням урядовцями Поділля, бра- тами Коріатовичами, нових міст, серед яких згадується й Вінниця. Але деякі дослідники іс- торії Вінниці вважають, що місто існувало і до приходу литовців і мало укріплене городище. Для з’ясування цього питання були проведені археологічні дослідження в кількох місцях на теренах міста, насамперед, на території Замко- вої гори (перший Литовський замок), що роз- ташований у Старому місті на кам’яному мису над Південним Бугом (Виногродська 2006, с. 3—10). Частина його, саме дитинець замку, що відділявся від останньої території глибоким ровом, була знищена кар’єром для видобутку каміння ще у ХІХ ст. Сьогодні на території що збереглася знаходяться залишки кладовища ХІХ ст., центральна частина якого знищена бульдозером кілька років тому. Бульдозером в деяких місцях було знято і до 0,1—0,3 м мате- рику, тому фіксувалися тільки плями поховань та об’єкти поглиблені у материк. Проведенню досліджень дуже заважали по- ховання, плями яких порушували загальну картину планувальної структури поселення. У зв’язку з тим що кладовище датується ХІХ ст. (можливо і кінцем ХVІІІ ст.), залишки поховань не розчищалися і не фотографувалися, оскільки від них залишилися поодинокі кістки. На де- яких ділянках поховання майже суцільно пок- ривали площину розкопу, тому не всюди мож- ливо було виявити об’єкти. Під час робот було відкрито чотири ями, залишки шістьох споруд у трьох з яких відкрито зруйновані черені печей, а в одній виявлено відкрите вогнище, в якому на глиняному черені знайдено розвали трьох горщиків. Один з горщиків за формою і конфі- гурацією вінець, якщо б він був знайдений ок- ремо, міг бути датований серединою ХІІІ ст., а два інших, відповідно — ХІV ст. Але горщики знайдені в одному місці в попелі вогнища, що означає співіснування цих форм деякий відрі- зок часу. Відомо (що відзначається і до сьогодні), що масові керамічні вироби можуть зберігати свою форму досить тривалий час (50—60, а то і більше років) і поступово змінюють свою кон- фігурацію. Виходячи з цих передумов, можемо датувати цей комплекс кінцем ХІІІ — першою половиною ХІV ст. Слід зазначити також, що під час зачистки підлоги залишків будівлі № 4, що датується загалом попередньо ХІV—ХV ст., виявлено під нею культурний шар світло-сірого кольору з включенням вугликів. Як виявилося під час подальших розкопок цей шар, мабуть, після якоїсь пожежі було знівельоване матери- ковою глиною і вже на ній збудували житло. У заповненнях споруд та ям на площі розкопів зібрано фрагменти кераміки ХІІІ—ХV ст., фраг- менти залізних та кістяних речей а у культурно- му шарі по краях поселення знайдено кераміку, монети і залізні вироби ХІІІ—ХVІІ ст. та фраг- менти кераміки трипільського часу. На одній з ділянок площею 5,0 × 5,0 м на гли- бині 0,7 м від поверхні відкрито залишки (пору- шені похованнями) шістьох глинобитних печей підпрямокутної форми, що знаходилися на різ- них рівнях поверхні. Вони всі були зроблені на невеликій підсипці, 0,25—0,3 м заввишки. У чо- тирьох випадках зафіксовано і глиняну підло- гу перед печами з включенням золи і вугликів. Перед одною з печей відкрито залишки підлоги з дерев’яних дощок. Сама нижня піч знаходи- лася на глибині 2,5 м від поверхні і мала виг- ляд майже круглого вогнища але з устям, що виходило на обгорілу глиняну підлогу. Ця піч не мала підсипки і її черінь знаходився безпо- середньо на підлозі. Мабуть, під час перебудо- ви і нівелювання поверхні піч була до череня знищена. У культурному шарі зібрано кераміку ХІІІ—ХVІ ст., залізні вироби того ж часу (вістря стріл, льодоходи, ножі та інше) та фрагменти кераміки трипільської культури. У культурних нашаруваннях зустрічалися фрагменти сирце- вої цегли, особливо на ділянці, де було відкрито шість печей, що дає підставу припустити будів- ництво споруд з сирцевої цегли. Були проведені роботи на городищі оточеному земляним валом і ровом з напільного боку, що розташовується на мису над гирлом р. Вишень- ка біля лікарні iм. ющенка. На цій площадці зроблено розріз валу і рову, який дав цікаві спос- тереження щодо конструкцій валу і часу його спорудження. Конструкція валу складалася з дерев’яних городень забитих обпаленою гли- ною змішаною з землею. З внутрішнього боку валу розкопано частину поглибленої у материк споруди, що уходила у стінку траншеї. Нажаль, виявити її конструкцію не вдалося, бо вона була зруйнована похованням. Можливо, вона відно- ситься до клітей, що знаходилися з внутрішнього боку валу, але дослідити це неможливо з-за по- ховань. У конструкції валу майже не зустрічало- ся знахідок. У схилі валу ззовні та у траншеях і шурфах зібрано дрібні фрагменти кераміки трипільського часу та поодинокі фрагменти ке- раміки ХІІІ—ХV ст. З внутрішнього боку валу у його конструкції на денної поверхні того часу та у заповненні споруди знайдено фрагменти кера- міки ХІV—ХV ст. (попереднє датування). Крім цього було закладено кілька траншеї і шурфів 83 Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. на території городища для з’ясування стратигра- фії культурних нашарувань, біля валу і на краю городища для виявлення оборонних конструкцій в місці закінчення валу. В одному з шурфів від- крито частину споруди трипільського часу з вели- кою кількістю кераміки. Десять шурфів було за- кладено на території поселення, що знаходилося на пониженої площадці за межами городища. У шурфах знайдено тільки кераміку трипільського часу, що говорить про відсутність тут поселення у давньоруський та литовський періоди. Кілька шурфів було закладено на підви- щенні правого берегу р. Віннички, що впадає у р. Південний Буг, біля її гирла. Частина горба з боку р. Південний Буг була знищена дорогою, протилежна частина — кар’єром для видобутку піску. Тому шурфи було закладено на території ближче до дороги на вільних від приватних са- диб ділянках. У шурфах було виявлено кера- міку ХІІІ—ХVІІ ст. та матеріали трипільського часу. Таким чином, можна попередньо говори- ти про заселення цього пагорбу у ХІІІ—ХІV ст. Були також проведені археологічні дослід- ження на території острова Фестивальний (о. Кемпа) з метою виявлення залишків поль- ського замку ХVІ—ХVІІ ст. Нажаль, в зв’язку з тим, що територія неодноразово перепланува- лася, виділити культурний шар цього періоду не представилося можливим. Крім цього, під- нявся рівень ґрунтових вод і до материка не вдалося докопатися ні в одному шурфі. Однак, у мішаному культурному шарі виявлено фраг- менти кераміки ХVІ ст., а у двох шурфах на глибині 1,6 м зафіксований шар ХVІ—ХVІІ ст. в якому також знайдено кераміку ХVІ ст., що підтверджує заселення острова у ХVІ ст. Вказаний археологічний матеріал, знай- дений на території Замкової гори, дає мож- ливість попередньо припускати, що на його території було довготривале поселення середи- ни ХІІІ — ХVІ ст., причому це поселення час- то зазнавало пожежі або зруйнування, про що говорять і періодичні нівелювання поверхні та перебудови часті жител майже на одному міс- ці. Знахідки сирцевої цегли говорять про східні риси домобудування в деякі періоди життя на цій території і наявності їх змішаних форм (від- криті вогнища і традиційні глинобитні печі). Досліджені укріплення та культурні нашару- вання на городищі біля лікарні ім. ющенка говорять про існування на цій території не- великого укріплення-форпосту у ХІІІ—ХV ст. (відсутність на прилеглої території поселення) з фортифікацією за традицією давньоруського часу (дерев’яно-глиняні конструкції), що, ма- буть, прикривав підступи до міста. Мабуть, ці фортифікації існували ще в давньоруський час і були тільки поновлені литовцями. Знахідка матеріалів ХІІІ—ХV ст. на пагор- бі правого берега р. Віннички дає можливість припустити існування на ньому на той час по- селення, але зараз ця територія забудована. Археологічні дослідження на території м. Вінниця разом з історичними даними дають можливість попередньо датувати початкове формування міста наприкінці ХІІІ ст. з харак- терними для києво-руської (давньоукраїнської) доби ознаками — поліцентрична й периферій- на поселенська структура. Але поки ще архео- логічні дослідження на розглядуваної території проведені в недостатньому об’ємі для остаточ- них висновків (поки ще невиявлені фортифіка- ційні споруди на території Замкової гори, які повинні там бути). Треба продовжувати архе- ологічні роботи з розширенням досліджуваних територій і пошуком нових об’єктів в системі ло- каційного розвитку міста і прилеглих до міста населених пунктів та територій для з’ясування підстав зростаючої ролі Вінниці у розвитку поселень і міст Побужжя, що, мабуть, разом з іншими чинниками вплинуло і на рішення уряду про перенесення столиці Брацлавщини з Брацлава у Вінницю наприкінці ХVІ ст. Замок у с. Зіньків Хмельницької області, про яке вперше згадується в історичних докумен- тах 1404 р., був збудований у першій половині ХV ст. і в середині ХV ст. вже грав разом з міс- течком велику роль як важливий оборонний форпост і відомий торгово-ремісничий та куль- турний центр, що стояв на боковій лінії «Чор- ного шляху». На початку XVII ст. західні манд- рівники описують Зіньків як квітуче містечко, але наприкінці XVIII ст. Зіньків, а разом з ним і замок занепадають, і вже наприкінці XIX ст. каміння з руїн замку розтягується мешканця- ми на будівлі (Левицкий 1899, с. 7). Замок, роз- ташований на високому скелястому мису над річкою Ушицею був трикутним у плані, з трь- ома шестигранними баштами по кутах, одна з яких була чотириповерхова, а дві — триповер- хові. Посередині південно-східної стіни знахо- дився в’їзд у замок. На малюнку Н. Орди 60- х років XIX ст. замок високо підіймається над заплавою р. Ушиці, а через глибокий яр, що знаходився з південно-східного боку, був пе- рекинутий кам’яний міст. Зараз від замку збе- реглися тільки перший поверх (підвальний) південної башти з прилеглими до неї мурами і анфіладою підвальних приміщень з кам’яним склепінням, в більшості зруйнованих. Товсті стіни башти (3,2 м) з вузькими стрільницями були складені, як і в інших замках Поділля, з великого каміння на вапняно-глиняному роз- чині. Замок (за ю. Нельговським) був типовим укріпленням перехідного періоду від нерегу- лярних укріплень до регулярних, що будува- лися вже за новою системою західноєвропейсь- ких шкіл. Невеликі археологічні розкопки на території замку показали, що мис, на якому розташова- ний замок, був заселений ще у трипільський час (Виногродська 1996). На глибині 0,4—0,6 м від денної поверхні було зібрано багато архео- логічного матеріалу ХVІІ—ХVІІІ ст. Більшість Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. 84 з нього належить до керамічного посуду. Це, в основному, горщики двох видів, світло-гли- няні з орнаментом червоно-брунатною фарбою по плечах і вінцях, та морені із штампованим орнаментом по плечах. Серед них багато гор- щиків, вкритих поливою з середини, або тільки по вінцях. Крім горщиків, з посуду зустріча- лися фрагменти кухлів, покривок-мисок, тарі- лок, розписаних червоно-брунатною фарбою та вкритих зеленою поливою, глеків, макітер, лю- льок та іншого дрібного посуду. У цьому шарі зібрано багато уламків кахлів з рельєфним орнаментом. Більшість з них не мала облямів- ки, а деякі фрагменти були вкриті зеленою або жовто-брунатною поливою. Також знайдено 14 фрагментів люльок невеликих розмірів, які були зроблені з білої або сірої глини із штампо- ваним орнаментом. Частина з них була вкрита поливою. В цьому шарі в деяких місцях розкопу зафік- совано сліди великої пожежі у вигляді тонкого шару горілого дерева та обпаленого ґрунту, в якому було знайдено невеликі фрагменти пе- репаленої кераміки давньоруського часу. З скляних виробів знайдено фрагменти круг- лої віконниці, склянок, кухлів, штофів. З заліз- них предметів зібрано багато кованих цвяхів, кілька пласких висячих замків, сокира, підко- ви від чобіт, уламки від коси і серпів, пряжки та інші вироби господарчого призначення. У цьому ж шарі розкопано (частково) дві спо- руди і кілька ям. Одна із споруд ХVІІ—ХVІІІ ст. з світлоглиняною керамікою, розписаною чер- воно-коричневою фарбою перекривала більш ранню споруду. У заповненні більш ранньої споруди знайдено керамічний посуд світло- сірого кольору (морений) із товстими стінками з шорсткою поверхнею, великих розмірів. Це фрагменти горщиків з прямостоячими вінцями з защипами по краю, макітер, сковорідок-латок серед яких зустрічаються фрагменти тонкос- тінного білоглиняного полив’яного посуду. Ця колекція кераміки відноситься за аналогами хронологічно до ХVІ ст. Серед археологічного матеріалу ХІV—ХV ст., основну масу також ста- новить керамічний посуд, але асортимент його звужується. Він обмежується горщиками, гле- ками і великими макітрами, іноді зустрічають- ся сковорідки-латки на трьох ніжках (ринки), майже зовсім немає полив’яного посуду і скля- них виробів. Керамічні вироби цього періоду більш міцні, масивні і достатньо великі за роз- міром. Вони, мабуть, призначалися для колек- тивного користування (військовий гарнізон). Посуд XV ст., в основному, зроблений з черво- ної глини з домішкою дрібного піску. Горщики з пологими плічками, прикрашені по тулубу широким рифленням. Вінця плавно відхилені назовні. Серед них зустрічаються горщики, зроблені, мабуть, на ручному гончарному крузі з глиняної маси з великою домішкою жорс- тви. Така кераміка була виділена М.П. Куче- рою при розкопках замку у с. Сокільці, що на Південному Бузі і датується ним ХІV—ХV ст. (Кучера 1969). Вона зустрічається під час роз- копок майже на всіх городищах і замчищах Правобережної України. У цих же шарах по- руч з керамікою були знайдені фрагменти чер- воноглиняннх горщикових кахлів з трикутним і квадратним отвором, що датуються ХV ст. До цього періоду відноситься і розкопана будівля стовпової конструкції розміром 4,5 × 4,0 м, за- глиблена у материк на 1,0—1,5 м. Вона мала товсті глинобитні стіни, що завалилися усере- дину будівлі. Долівка будівлі знаходилася на глибині 3,20 м від денної поверхні і неодно- разово підмазувалася глиною. У заповненні будівлі зібрано багато кераміки ХІV—ХV ст., залізних ножів з вузьким лезом, трубчастий замок, ключі від замків, а також кілька арба- летних болтів західноєвропейського і руського типів, що датуються ХІV—ХV ст. Таким чином, звертаючись до археологічного матеріалу, можна сказати, що замок у Зінькові в ХІV—ХVІ ст. був феодальним укріпленням, де стояв військовий гарнізон, на що вказують і асортимент посуду, і відсутність серед архео- логічного матеріалу прикрас. Знахідки давнь- оруської кераміки і шар пожежі дають підставу вважати, що на місці замку у цей період зна- ходилися, скоріш за все, дерев’яні укріплення з масивною кам’яною баштою-донжоном (пів- денна башта замку, яку архітектори датують ХІІІ ст.), що була використана при будівництві замку у ХV—ХVI ст. і тільки у ХVІІ—ХVІІІ ст. життя у замку набуває світського характеру, будується під західним муром двоповерховий дім, що вже нагадує палац . Замок в с. Пилява Хмельницької області збудований у перший половині ХVІІ ст. До- мініканським орденом, як монастирський комплекс, розташовувався в центрі села, у пів- нічно-західної частині замчища на високому правому березі р. Ікви. Замок площею 0,5 га був квадратний у плані зі сторонами 50 м дов- жиною, з чотирма п’ятигранними баштами по кутах, з двоповерховим будинком, що примикав до західного муру посередині якого знаходила- ся в’їздна брама з підйомним мостом через рів, на дні якого текла невелика річка, що впадала у р. Ікву. Зараз цей рів перетворився в напів- засипаний яр, на дні якого в дощове літо тече невеличкий струмок. Наприкінці XIX ст. з боку подвір’я у проїзді ще були помітні ходи в заси- пані підвали будинку, а на подвір’ї зберігся хід з кам’яними сходами в підземелля (Гульдман 1901, с. 166). Ці ходи вели до річки і в поле. Ще й зараз у деяких місцях села утворюються провалля від зсувів у ходах. За описом В. Гуль- дмана, що обстежував руїни замку, проїзд, як і ходи у підвальні приміщення, мав кам’яне склепіння. Під час археологічних досліджень було розкрито залишки західної стіни з проїздом 85 Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. (Виногродська 1997, с. 100). Від муру зберег- лося близько 5 м (0,87 м завширшки і 0,85 м за- ввишки). Ширина його повністю не визначена, тому що внутрішній край знищено кар’єром. Складена стіна з необробленого пісковику на земляно-глиняному розчині, причому внутріш- ню частину складало дрібне каміння, а зовніш- ню — велике і пласке. Підвалиною для муру слугувала трохи підтесана материкова скеля з пісковику. З зовнішнього боку перпендику- лярно до стіни приєднувалися залишки двох стін, за технікою мурування аналогічних опи- саній вище. Ширина їх становила 0,85 м. Вони знаходилися одна від одної на відстані 4,5 м і збереглися на висоту 2,5 (північно-східна) та 1,59 м (південно-західна). Наприкінці вони трохи розширювалися назовні (заокруглюва- лися). На відстані 0,7 м від стін знаходилися 4 тесаних стовпи діаметром 0,25—0,22 м, що становили підквадрат 2,65 × 3,0 м. Для стовпів у материковій скелі були вирубані заглиблен- ня 0,35—0,27 м. Материкова скеля закінчува- лася за ближчими до яру стовпами і починався щільний материковий суглинок темно-брунат- ного кольору. Північно-східна перпендикуляр- на стіна продовжувалася за край скелі, спуска- ючись у рів. Стовпи і стіни, які прилягали до муру, мабуть, підтримували поміст проїзду, що проходив по підйомному мосту через рів у бра- му. Під час розкопок у верхньому культурно- му шарі, що відноситься до перебудови замку у ХІХ ст., були знайдені блоки цегли червоно- го кольору на вапняковому розчині розмірами 24 × 13 × 6 см а у нижньому шарі, що відносив- ся до часу будівництва замку (датується моне- тами середини ХVІІ ст.) — жолобчаста цегла 27 × 14 × 5,5 см. Серед матеріалів, зібраних у нижньому шарі, більшість належить керамічним виробам, що були майже всі виготовлені з світлої глини з до- мішкою дрібного піску. У першу чергу, це гор- щики, які мають стрункі витягнуті пропорції, прямі, трохи відхилені назовні вінця, що повіль- но переходять у похилі плічка. Прикрашені гор- щики розписом червоно-коричневою фарбою і горизонтальним рифленням по плічках і ту- лубу. Деякі фрагменти були вкриті зсередини або ззовні зеленою і жовто-брунатною поливою. Діаметр вінець у середньому коливається від 16 до 22 см. Серед іншого керамічного посуду, знайденого у засипці муру, відзначимо глеки, тарілки, покришки, сковорідки-латки на трьох ніжках та кухлі. Усі вони, як і горщики, були прикрашені або розписом червоно-брунатною фарбою, або вкриті поливою салатового чи жов- то-коричневого кольорів з підполивним врі- заним орнаментом. Крім посуду, було зібрано невелику кількість пічних кахлів, переважна більшість яких мала рельєфний рослинний ор- намент, іноді поєднаний з геометричним. Деякі вкриті зеленою або світло-брунатною поливою. Більшість мають чотиричастинну композицію орнаменту, об’єднану одно- або двосхідчастою облямівкою. У засипці муру було знайдено два фрагменти кахлів круглої або овальної форми, якими оздоблювали екстер’єри споруд. Товщи- на пластини удвічі більша, ніж у пічних кахлів. Один фрагмент має рельєфний орнамент у виг- ляді розетки, на другому — зображення птахів. Таке оздоблення фасадів замків, монастирів, громадських споруд було характерною рисою монументальної архітектури Східної Європи у XVI—XVІІІ ст. Крім кераміки, у засипці муру замку було знайдено значну кількість, фрагментів скля- них виробів. Це, насамперед, кругла віконни- ця діаметром 18—20 см з завернутим краєм, близько 1 см завширшки. Знайдено також багато посуду для пиття, особливо склянок та кухлів. Усі вони з майже прямими, або трохи розширеними догори тонкими стінками. Дно увігнуте на 1,5—2,0 см і прикрашене ззовні скляною стрічкою з пальцьовими защипами. Посередині стінок по горизонталі цей посуд був оздоблений гофрованою вузькою скляною стрічкою, або наліпками у вигляді розеток чи квітів. На одному з фрагментів склянки знахо- дилася наліпка з зображенням орла — герба Польщі. На залишках замчища, не знищених кар’єром, у змішаному культурному шарі темно-сірого, майже чорного кольору товщиною 0,8—1,0 м було знайдено значну кількість археологічного матеріалу різних часів. Насамперед, це керамі- ка середини XІІІ — XV ст. Вона представлена уламками горщиків з різноманітною конфігура- цією вінець. Усі фрагменти зроблені на гончар- ному крузі, мають розвинену форму, сірого або брунатного кольору, іноді червоноглиняні. Пе- реважна більшість орнаментована по плічках горизонтальною хвилястою лінією у поєднанні з кількома прямими. Іноді до цього орнамен- ту додається горизонтальний ряд заглиблень, зроблених паличкою. Деякі фрагменти орна- ментовані по плічках і тулубу складним орна- ментом у вигляді ромбічної сітки. У глиняному тісті незначна кількість дрібної жорстви. Май- же всі уламки горщиків вкриті ззовні і зсереди- ни білим ангобом. За аналогами основна маса кераміки датується серединою XIII ст. Було та- кож знайдено фрагменти горщиків зроблених, мабуть, на ручному гончарному крузі, з доміш- кою жорстви у тісті. Вінця горщиків під кутом відігнуті назовні і мають зсередини неглибоку виїмку. Орнаментовані по тулубу рядом оваль- них заглиблень та хвилястою і прямими лінія- ми. Така кераміка, а також виявлені у куль- турному шарі замчища фрагменти горщиків з відхиленими назовні косо зрізаними по краю вінцями датується дослідниками XIV—XV ст. Крім кераміки цього періоду в культурному шарі знайдено наконечник стріли середини XIII ст. Знахідки матеріалів XIII—XV ст. на за- мчищі підтверджують історичні відомості про Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. 86 існування в цей період на території с. Пилява поселення, знищеного монголами. Крім пізньо- середньовічного матеріалу у культурному шарі зібрано достатню кількість матеріалів пізнього палеоліту, трипільської культури та скіфсько- го часу, що свідчить про заселення городища з давніх часів. Під час розкопок на замчищі у с. Пилява, не- зважаючи на невелику площу розкопу, що збе- реглася від знищення розташованим на замчищі кар’єром, були отримані матеріали, які дозволя- ють зробити деякі висновки. Це було городище мисового типу, яке завдяки зручному місцезна- ходженню біля річки і природної захищеності, було заселено ще з часів палеоліту. На середину XIII ст. воно існувало, мабуть, як городище-схо- вище, у XIV—XV ст. — як оборонний пункт і було спалено татарами. Така доля у XV ст. спіткала багато подільських замчищ. Після цього життя на ньому відновилося лише у XVII ст., коли на городищі було зведено монастир-фортецю. Неве- ликий замок, побудований з бутового каменю на глиняно-земляному розчині, за характерною для Поділля схемою регулярного чотирикутного за- мку з п’ятигранними фланкуючими баштами по кутах, оточувався з одного боку р. Іквою, а з двох інших — ровами з водою. У північно-західному мурі знаходився проїзд з підйомним мостом че- рез рів. Проїзд виходив на давню дорогу до Ста- рокостянтинова. До середини XVIII ст. замок ще зберігався у первинному вигляді, але наприкінці XVIII і на початку XIX ст. коли необхідність у за- хисті від нападів ворогів відпадає, Пилявський замок, як і більшість подільських замків, перебу- довується у палац власника маєтку, а його фор- тифікації частково руйнуються. У XIX ст. східна частина його була розібрана власником Владис- лавом Чарнецьким у пошуках скарбу предків, а у середині ХХ ст. замок разом з частиною замчища було знищено кар’єром для здобуття щебінки. Підводячи підсумки скажемо, що розглянуті у роботі замки, окрім городища середини ХІІІ ст. на р. Ушиці, мають одну спільну рису (це стосується і більшості інших укріплень не розглядуваних у статті): всі вони побудовані на поселеннях або городищах давньоруського часу, що, як прави- ло, мають тонкі нашарування другої половини ХІІІ—ХІV ст. Ці фортеці існують безперервно до- сить тривалий час, починаючи з давньоруського періоду до кінця ХVIII ст., який обіймає і всі три періоди будівництва укріплень. Це вказує на тра- диційність спорудження середньовічних замків і раннього нового часу на давньоруських мисових городищах, які в свою чергу будувалися на посе- леннях більш ранніх періодів (трипільської куль- тури, епохи бронзи, скіфського часу, доби слов’ян). Слід зазначити, що у ХV — початку ХVІ ст. значна кількість замків Західного Поділля, ще мала час- тково дерев’яні фортифікації. Навіть у Камянці- Подільському тільки у 1540—1544 роках під час модернізації замку під керівництвом Іова Брет- фуса були замінені усі дерев’яні фортифікації на муровані (Мальченко 2001, с. 27). Відзначимо ще одне цікаве спостереження. Аналіз матеріальної культури на пам’ятках говорить про військовий образ життя на території замків у ХІV—ХV ст., що поступово змінюється на світський у ХVІ— ХVIII ст. Це цілком відповідає руху колонізацій- ного процесу на Правобережжі України і держав- ній політиці Литви і Польщі у часі. Виногродська Л. Археологічні дослідження замку в Брацлаві Вінницької області у 2003 році // Моги- лянські читання 2004. — К., 2005. — С. 143—152. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження у м. Вінниця у 2005 р. // АДУ 2005—2007 рр. — Вип. 9 — Київ; Запоріжжя, 2007. — C.8—14. Виногродська Л.І. Археологічні дослідження замку у смт. Брацлав Вінницької обл. у 2003 році // АВУ у 2002—2003 рр. — К., 2004а. — С. 91—95. Виногродська Л. Звіт про археологічні дослідження у м. Брацлав Вінницької області у 2003 році // НА ІА НАН України — К., 2004б. — 107 с. Виногродська Л.І. Історико-археологічні досліджен- ня Барської фортеці // Бар. Барська земля — крізь призму століть. — Бар, 2008. — С. 434—439. Виногродська Л. Історико-археологічні дослідження поблизу с. Пилява Хмельницької області (до локалі- зації місця Пилявецької битви) // Археологія. — К., 1997. — Вип. 1. — С. 89—106. Виногродська Л.І. Історико-археологічнідосліджен- ня у м. Старокостянтинів Хмельницької області в 2002—2005 рр. // Кобудь, Костянтинів, Старокостян- тинів: історія, археологія, культура, архітектура. — Старокостянтинів, 2006. — С. 11—26. Виногродська Л. Розкопки замку у с. Зіньків Хмель- ницької області // Нові дослідження пам’яток археоло- гії козацької доби в Україні. — К., 1996. — С. 35—39. Винокур І., Горішній П. Бакота. — Кам’янець- Подільський, 1994. — 363 с. Грушевский М. южнорусские господарские замки в половине ХVІ века // Университетские известия. — К., 1890. — Февраль. — С. 1—33. Гульдман В. Памятники старины в Подолии. — Ка- менец-Подольский, 1901. Кучера М. Слов’яно-руські городища VШ-ХШ ст. між Саном і Сіверським Дінцем. — К., 1999. — 252 с. Кучера М.П. Про одну групу середньовічної керамі- ки на території УРСР // Слов’яно-руські старожит- ності. — К., 1969. — С. 174—181. Кучера М.П. Про одну групу середньовічної кера- міки на території УРСР // Слов’янські старожит- ності. — К., 1969. Кучера М.П. Середньовічне городище біля с. Со- кільці на Південному Бузі // Археологія. — 1965. — Т. ХІХ. — С. 201—214. Левицкий И. Истребление древнего замка в Подо- лии // Киевская Старина. — К., 1899. — № 4. Літопис Руський за Іпатським списком / Пер. з дав- ньорус. Л.Є. Махновця. — К.: Дніпро, 1989. Лопушинська Є. Меджибіжська фортеця. Історія створення ансамблю в світлі останніх досліджень // Міжнародна конференція з проблем охорони фор- тифікаційних споруд в Україні. Матеріали. — Кам’янець-Подільський, 1993. — С. 13. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. — Львів, 1997. Мацюк О., Штойко П. Картосхема оборонних споруд Західного Поділля // Тези доповідей VІ-ої Поділь- ської історико-краєзнавчої конференції (секція до- 87 Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVII ст. жовтневого періоду). — Кам’янець-Подільський, 1985. — С. 84—85. Моця Б.А. Толкачев Ю.И. Меджибожская крепость // Археологія. — 2000. — № 3. — С. 72—83. Нельговский Ю. Некоторые особенности замков по- дольских земель Украины ХVI — нач. ХVII вв. // Ар- хитектурное наследство. — М., 1979. — Вып. 27. — С. 89—96. Нельговський Ю. Замок у Збаражі // Українське мистец- твознавство. — К., 1971. — Вип. 5. — С. 199—205. Пламеницька Є. Дослідження Кам’янець-Подільсько- го замку // Археологія. — 1975. — № 16. — С. 14—37. Пламеницька О. Початок мурованого будівництва на Поділлі // Архітектурна спадщина України. — К., 1994. — № 1. — С. 39—57. Погорілець О., Стопенчук С. Про початок система- тичного вивчення замчища «Ракочі», розташованого поблизу смт. Меджибожа Летичівського р-ну Хмель- ницької обл. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні — К., 2001. — Вип. 10. — С. 48—53. ПСРЛ. — Т. 2: Ипатьевская летопись. — Спб., 1843. Шмаєнік М., Захарьєв В. Археологія Дунаєвеччи- ни. — Хмельницький, 1992. Ягодинська М.О., Виногродська Л.І. Археологічні до- слідження в м. Теребовля Тернопільської області та його околиці у 2002 році // АВУ в 2001—2002 рр. — К., 2003. — С. 299—302. Antoni I. Zamczki podolskie na kresach multanskich. — Warszawa. 1881. — 308 s. Czolowski A. Dawne zamki i twerdze na Rusi Halickiej. — Lwiw, 1892. — 70 s. Czolowski A. Zamki wojewodztwa Tarnopolskiego. — Tarnopol, 1926. — 235 s. Guerquin B. Zamek Jazlowiecki // Studia і Materialy do Teorii i Historii Architektury і Urbanistyki. — Warszawa, 1960. — T. 2. — 167 s. Krol A. Zarys historii budownictwa obronnego і wojskowego w dawnej Polsce (od VII do poczatku XIX wieku) // Budownictwo wojskowe 1918—1935. — Warscawa, 1936. — 574 s. Przedziecki A. Podole, Wolyn, Ukraina. Obrazy miejsc і czasow. — Wilno, 1841. — T. 1. — 213 s. Wynohods’ka L. Archeologiczne badania zamku w Braclawiu, obw. Winnica w 2003 roku // Zamojsko- Wolynskie zeszyty muzealne. — Zamosc, 2004. — T. ІI — S. 263—273. Zrodla dziejowe / Wyd. A. Jablonowski. — Warszawa, 1894—1897. — T. 20—22. Л. И. В и н о г р о д с к а я иЗУЧЕНиЕ УКРЕпЛЕНиЙ пОДОЛии ХІІІ—ХVІІ ст. (по археоло- гическим данным) В статье рассматриваются некоторые укрепления Подолии, которые исследовались автором. Укреп- ления Подолии развитого средневековья (ХІІІ— ХV вв.) и раннего нового времени (ХVІ—ХVІІ вв.) до сегодняшнего дня недостаточно изучаются археоло- гами, хотя именно археологические исследования играют значительную роль в определении хроно- логии памятников и их исторического развития во времени. Рассмотренные в статье фортификации по археологическим данным существуют беспрерывно на территории замков в Брацлаве, Зинькове, Пи- ляве, Виннице, Каменец-Подольском и, по нашему мнению, на большинстве других замков достаточно долгое время — от древнерусского времени до конца ХVІІІ в. Это указывает на традиции строительства укреплений средневекового и нового времени на древнерусских мысовых городищах, которые, в свою очередь, сооружались на поселениях более ранних периодов. Анализ материальной культуры говорит о военном образе жизни на территории замков в ХІІІ—ХV вв., который постепенно, по мере умень- шения военной опасности, сменяется на светский в ХVІ—ХVІІІ вв., что целиком отвечает движению ко- лонизационного процесса на Правобережье Украи- ны и государственной политике Речи Посполитой. L. I. V y n o g r o d s k a STUDY OF PODILLYA FORTIFICATIONS IN 13th—17th CENTURIES (by archaeological artifacts) The paper proposes some investigations results about fortifications in Podillya of 13th—17th cent. These monuments were studied by the author. For- tresses of Podillya still are not enough investigated by archaeologists. In spite of the fact, that archaeologi- cal researches mainly could propose a solution to the problems of chronology and historical development of monuments. According to archaeological artifacts fortifications of fortresses on the territory of Podillya were exist without a break from Old Russ period to the end of 17th cent. Author notices this tendency for fortresses of Bratslav, Zinkiv, Pylyava, Vinnytsya, Kamjanets-Podilskyj and many other fortresses at the author’s opinion. This fact indicates tradition of building up on places where Old Russ sites were located. Old Russ fortresses in its turn were located on places of earlier settlements. Analysis of material culture shows that a way of life in 13th — 15th cent. in these fortresses had military direction. As time goes by a way of life becomes more peaceful in 16th — 18th cent. This tendency is in general agree- ment with processes of colonization the territory of Ukraine at the right bank of Dnipro and with a state policy of Rich Pospolyta.

Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII ст. (за археологічними даними)

Institution

Ähnliche Einträge