Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи

Метою даної роботи є узагальнення результатів історико-археологічного вивчення Переяславля та середньовічної Переяславщини, а також розгляд його сучасного стану та перспектив....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Колибенко, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2010
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Роботи співробітників відділу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83351
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи / О.В. Колибенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 130-136. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-83351
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-833512015-06-19T03:02:28Z Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи Колибенко, О.В. Роботи співробітників відділу Метою даної роботи є узагальнення результатів історико-археологічного вивчення Переяславля та середньовічної Переяславщини, а також розгляд його сучасного стану та перспектив. В данной работе обобщены результаты историко-археологического изучения Переяславля Русьского и средневековой Переяславщины, а также его современное состояние и перспективы. In given article results of historical and archaeological studying of Pereyaslavl of Rus’ and medieval Pereyaslavl region, and also its modern both a condition and prospects are generalized. 2010 Article Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи / О.В. Колибенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 130-136. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0122 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83351 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу
spellingShingle	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу Колибенко, О.В. Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи Археологія і давня історія України
description	Метою даної роботи є узагальнення результатів історико-археологічного вивчення Переяславля та середньовічної Переяславщини, а також розгляд його сучасного стану та перспектив.
format	Article
author	Колибенко, О.В.
author_facet	Колибенко, О.В.
author_sort	Колибенко, О.В.
title	Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи
title_short	Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи
title_full	Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи
title_fullStr	Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи
title_full_unstemmed	Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи
title_sort	історико-археологічне вивчення переяславля руського та переяславщини (середньовічної переяславської волості): сучасний стан і перспективи
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Роботи співробітників відділу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83351
citation_txt	Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи / О.В. Колибенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 130-136. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kolibenkoov ístorikoarheologíčnevivčennâpereâslavlârusʹkogotapereâslavŝiniserednʹovíčnoípereâslavsʹkoívolostísučasnijstaníperspektivi
first_indexed	2025-07-06T10:07:11Z
last_indexed	2025-07-06T10:07:11Z
_version_	1836891695101247488
fulltext	130 О. В. К о л и б е н к о (П е р е я с л а в - Х м е л ь н и ц ь к и й) ІСТОРиКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВиВЧЕННЯ пЕРЕЯСЛАВЛЯ РУСЬКОГО ТА пЕРЕЯСЛАВЩиНи (середньовічної переяславської волості): СУЧАСНиЙ СТАН І пЕРСпЕКТиВи Метою даної роботи є узагальнення результатів історико-археологічного вивчення Переяславля та середньовічної Переяславщини, а також розгляд його сучасного стану та перспектив. К л ю ч о в і с л о в а: археологічні дослідження, Переяславль Руський, середньовічні пам’ятки, місь- кі некрополі, кургани. В історико-археологічній літературі Переяслав- лю Руському та його волості присвячено досить значну кількість праць, у тому числі й дві досить великі, що мають узагальнюючий характер і, не- мовби, підбивають підсумки історико-археологіч- них досліджень, відповідно, ХІХ та ХХ ст. Мова йде про праці В.Г. Ляскоронського (Ляскоронский 1903) та М.М. Корінного (Коринный 1992). У цих роботах максимально повно використано наявну на той час джерельну базу, виявлену стараннями істориків та археологів ХІХ—ХХ ст. Їх внесок у вивчення давньоруського Переяслава та його ок- руги складно переоцінити. Разом з тим, слід мати на увазі, що на час створення праці В.Г. Ляскоронського архео- логічні дослідження Переяславля Руського тільки розпочинались і носили безсистемний характер, через що власне Переяславлю у цій досить значній роботі приділено дуже мало місця. Археологічні ж дослідження території Переяславської волості на той час взагалі майже не проводились. У цьому плані робота М.М. Корінного значно відрізняється, оскільки у ній широко використано доробок попередніх дослідників, у першу чергу — матеріали архе- ологічних досліджень Переяславля Руського другої половини ХХ ст. Однак, матеріали ши- роких розвідкових археологічних досліджень Переяславщини, проведені у другій половині 80—90-х рр. ХХ ст. та першому десятилітті ХХІ ст. — не увійшли до даної роботи, що нега- тивно вплинуло на низку висновків автора, які стосуються території Переяславської волості. Крім того, протягом названого часу постійно продовжувалось історико-археологічне вивчен- ня Переяславля Руського, що привело до нако- пичення нової інформації, яка дозволяє пере- осмислити певні аспекти історичного минулого цього одного з найбільших центрів Русі. Давня історія Переяславщини потрапила в поле зору історичної науки у другій половині XVІІ ст., коли почали вводитись до наукового обі- гу давньоруські літописи. Багатство та своєрід- ність цієї історії викликали спалах інтересу до цього міста. У XVІІІ ст. з’являються перші робо- ти, в яких здійснено спроби проаналізувати різні літописні повідомлення, пов’язані з Переяслав- щиною. Всі ці роботи базувались, як правило, тільки на текстах літописів та військово-топог- рафічних картах. Подібну методику застосову- вали дослідники кінця XVІІІ — першої полови- ни ХІХ ст. М.І. Надєждін так сформулював цей підхід: «Першою сторінкою історії повинна бути географічна ландкарта: повинна, не тільки як допоміжний засіб, щоб знати, де що відбувалось, але й як багатий архів самих документів, дже- рел» (Надеждин 1837, с. 1). Така методика мала певні обмеження й далеко не завжди приводи- ла до об’єктивних висновків. Тому рівень істори- ко-топографічних досліджень Переяславщини у роботах М.М. Щербатова, М.М. Карамзіна, М.С. Арцибашева, М.І. Надєждіна, К.О. Неволі- на, М.П. Погодіна визначався виключно кабінет- ним характером цих праць і повною відсутністю будь-яких польових досліджень. Однак, безсумнівною заслугою цих вчених є введення до наукового обігу давньоруських літописів й перші спроби їх використання як 131 Колибенко О.В. Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини унікального джерела з історії різних міст Русі, в тому числі й Переяславля. Розвідкові обстеження середньовічних ста- рожитностей на території Переяславщини проводились з початку ХІХ ст. З подібною метою тут побували і провели дослідження О.І. Лєвшин (1816), Я.І. Благодаров (20-ті рр. ХІХ ст.), П.П. Свіньїн (1825), В.В. Пассек (1838), Т.Г. Шевченко (1845—1846), М.О. Максимо- вич (40—ві рр. ХІХ ст.), Т.Б. Кибальчич (1879), І.М. Данельський (поч. ХХ ст.), М.О. Макаренко (1906), В.Г. Ляскоронський (1907), Л.В. Падал- ка (1913) та деякі інші дослідники й любителі старовини (Колибенко, Колибенко 2005, с. 16). У середині ХІХ ст. обстеження середньовічних пам’яток Переяслава (давньоєврейська надмо- гильна плита, давній дволапий якір, кам’яний хрест на березі р. Альти в с. Борисівка, переяс- лавські вали) провели співробітники Музею ста- рожитностей при Київському університеті св. Во- лодимира. Результати розвідок співробітників музею в Переяславі (акварельні зображення різ- них пам’яток та план валів міста) зберігаються зараз у НА ІА НАН України (фонд ІІМК). Певний поштовх археологічним досліджен- ням Переяславщини у ХІХ ст. надали численні знахідки різноманітних нумізматичних, сфра- гістичних, а також інших пам’яток із дорого- цінних металів, що були виявлені в цей час на території міста й регіону (1815 р. — срібник Во- лодимира Святославича у Борисполі; близько 1831 р. — кілька візантійських монет у Переяс- лаві; 1884 р. — скарб давньоруських ювелірних прикрас із 40 предметів у Переяславі; 1886 р. — 577 західноєвропейських срібних монет ХVІ ст. в ур. Глибоке під Переяславом; 1888 р. — свин- цева актова печатка з написом ДЬНѢСЛОВО на Базарній площі (нині — Центральний парк) Переяслава; 1895 р. — мідна посудина та давньо- руський хрест-енколпіон поблизу с. Каратуль (очевидно, Мала Каратуль); 1897 р. — скарб з 10655 західноєвропейських монет ХVІІ ст.; 1898 р. — скарб давньоруських срібних монет- них гривень та ювелірних коштовностей у маєт- ку О.В. Томачинської біля с. Вітовці (Поділля); 1900 р. — 81 західноєвропейська монета на березі р. Альти біля хут. Кірасирщина під Переяславом; 1912 р. — скарб давньоруських ювелірних при- крас на березі р. Трубіж під Переяславом (вище від міста); 1912 р. — великий давньоруський мо- нетно-речовий скарб загальною вагою 8 фунтів 63 золотника (3544,791 г) неподалік с. Дениси) (Колибенко, Колибенко 2005, с. 16—21). Власне археологічні розкопки на території Пе- реяславщини тривають уже 170 років. Їх почат- ком можна вважати розкопки (точніше, пошуки) залишків собору св. Архістратига Михаїла ХІ ст., які здійснив у 1840 р. в Переяславі археолог- аматор О.С. Анєнков. Пізніше на території Пе- реяславщини (а, фактично, власне Переяслава) проводили археологічні розкопки такі дослідни- ки як Ф.І. Камінський (1870), Д.Я. Самоквасов (1877), П.О. Лашкарьов (1888), М.ю. Бранден- бург (1902), В.М. Щербаківський (1913—1914). Підсумовуючи результати, досягнуті на першому етапі археологічних досліджень давньорусько- го Переяслава (1840—1914), слід зазначити, що чотири з шести перших дослідників проводили розкопки курганних некрополів Переяславля. Адже руїни монументальних кам’яних споруд цього давнього міста лежали під значною (інко- ли — кількаметровою) товщею землі й зовні, як правило, не виділялись. Частина з них, до того ж, знаходилась під діючими культовими спору- дами пізнішого часу. Що ж стосується курганних некрополів Переяславля, то у ХІХ ст. стан їх збе- реженості був ще досить добрий і вони відразу привертали увагу. Це знайшло відображення як у науковій, так і в художній літературі того часу. Після Ф.І. Камінського, Д.Я. Самоквасо- ва, М.ю. Бранденбурга та В.М. Щербаківського переяславські курганні могильники майже не вивчались, тому матеріали їх досліджень, незва- жаючи на фрагментарність й неповноту опублі- кування, недосконалість методики, залишають- ся важливим (а до останнього часу — й одним з небагатьох) джерелом інформації про поховальні пам’ятки давнього Переяслава. Процес становлення української державності в результаті революційних подій 1917 р. відра- зу позначився на здійсненні давніх сподівань української громадськості щодо створення ук- раїнського національно-державного академіч- ного центру — Української Академії наук, за підтримки якої археологи та місцеві краєзнавці розгорнули широку науково-краєзнавчу дослід- ну роботу, зокрема, археологічно-етнографічно- мистецтвознавчого напрямку. Також вони здійс- нювали заходи щодо охорони пам’яток культури в Україні, у першу чергу, шляхом створення но- вих музеїв. Саме в цей час (1918 р.) було створе- но краєзнавчий музей у Переяславі, який став осередком пам’яткоохоронної роботи в навко- лишній окрузі (Курінний 1994, с. 113). Цей за- клад, що у 20-х рр. називався «Переяславський археологічний музей», проводив певну роботу з пропаганди охорони та збирання пам’яток ста- ровини серед сільського населення. Однак, наступний етап археологічних до- сліджень Переяславщини після десятирічної перерви розпочався лише у 1925 р. розвідко- вими дослідженнями І.М. Самойловського, які він продовжував у 1930, 1935 та 1950 рр. (Са- мойловський 1950/26). У 1925 р. археологами ВУАКу було здійснено археологічні розвідки та розкопки на території міста Бориспіль (В. Козловська, В. Ляскоронсь- кий, М. Ткаченко, В. Данилевич). Як зазнача- ла В. Козловська, «розкопки, що переведено 16/ІХ — 26/ІХ р. 1925, мали на меті встановити центр оселі князівських часів у м. Баришполі, і тому мали характер розвідки. Для розкопів було обрано місця, прилеглі до найстарішої церкви м. Боришполя — Борисо-Глібської» Колибенко О.В. Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини 132 (Козловська 1926, с. 92—93). В чотирьох тран- шеях, закладених уподовж Михайлівського провулка, сусіднього з Борисоглібською церк- вою ХІХ ст., було виявлено матеріали XVII— XVIIІ ст., а також матеріали давньоруського часу (уламки шиферу — пірофілітового слан- цю, кераміку, шиферні пряслиця тощо). Крім того, в одній з траншей було зафіксовано сліди пожежі й залишки фундаменту споруди, скла- деної з великих каменів червоного пісковику. Однак невеликі об’єми досліджень не дозволи- ли визначити план і характер цієї будівлі (Ко- либенко 2007, с. 192—193). У 1928—1930 рр. археологічні розвідки на Переяславщині здійснював учасник семінару при археологічному відділі Всеукраїнського іс- торичного музею А.А. Піонтковський, який ви- явив та обстежив низку різночасових пам’яток (у тому числі й давньоруського часу) в околи- цях сс. Козинці, В’юнище, Циблі, Городище, Хоцьки (Піонтковський 1931, с. 80—81). У 1931 р. в с. Харківці було виявлено вели- кий скарб західноєвропейських монет ХVІІ ст. В подальшому монетні скарби на Переяслав- щині було виявлено на території с. Підварки (у 1954 р. — два скарби срібних російських монет ХVІІ—ХVІІІ ст.), у 1958 р. поблизу Пе- реяслава-Хмельницького було знайдено за- хідноєвропейський денарій другої половини ХІ ст., у с. Харківці (поблизу р. Альти) в 1959 р. було знайдено скарб польсько-литовських мо- нет ХVІ ст., у 1965 р. на хут. Тарасівка під час польових робіт було викопано великий скарб срібних (білонових) західноєвропейських монет ХVІІ ст. (фонди НІЕЗ «Переяслав», фондова ко- лекція «Нумізматика»). Перші з 1914 р. археологічні дослідження власне давньоруського Переяслава розпочали- ся у 1945 р., коли тут проводила розкопки екс- педиція під керівництвом Б.О. Рибакова. До її складу входили співробітники ІІМК АН СРСР, ІА АН УРСР, КДІМ, ДІМ у Москві, МДУ та КДУ. В подальшому дослідження на території міста здійснювали археологічні експедиції під керівництвом М.К. Каргера (1949, 1952—1954, 1956), М.І. Сікорського (1955), М.ю. Брай- чевського, ю.С. Асєєва (1958), Р.О. юри (1960—1963, 1965—1966). Влітку 1958 р. на площі Возз’єднання випадково були знайдені на поверхні будівельні залишки ХІ—ХІІІ ст. Систематичні розкопки чергової архітектурної споруди Переяславля у серпні-вересні 1958 р. провела експедиція Інституту археології АН УРСР, Інституту теорії та історії архітектури, Академії будівництва й архітектури УРСР та Переяслав-Хмельницького історичного му- зею під керівництвом М.ю. Брайчевського, ю.С. Асєєва, М.І. Сікорського та О.К. Козіна. У результаті розкопок були повністю розкриті залишки тринавного чотирьохстовпного хра- му. Розміри виявленої споруди (20 × 12 м) та характер розчину дозволили М.ю. Брайчевсь- кому та ю.С. Асєєву датувати знайдені фунда- менти кінцем ХІ — початком ХІІ ст. Виходячи з цього, а також з розташування цієї пам’ятки на території княжого двору, автори розкопок запропонували розглядати її як залишки лі- тописної церкви Успіння Богородиці (1098 р.), збудованої Володимиром Мономахом на кня- жому дворі (Брайчевский, Асеев1960). Після того, як у 1958—1959 рр. був повністю знесений насип бастіону початку ХVІІІ ст. біля Михайлівської церкви в Переяславі, з’явилась можливість провести повноцінні археологічні розкопки комплексу пам’яток, виявлених у його товщі й частково досліджених у 1955—1956 рр. У серпні-вересні 1960 р. археологічні розкопки решток цього комплексу продовжила Переяслав- Хмельницька комплексна древньоруська експе- диція Інституту археології АН УРСР (керівник — Р.О. юра), за участю Інституту теорії та історії архітектури і будівництва (ю.С. Асєєв), Відділу вивчення народної творчості та історії українсь- кого мистецтва (О.К. Козін) та Переяслав-Хмель- ницького історичного музею (М.І. Сікорський). Проведені у 1960 р. дослідження показали, що знайдено залишки кам’яних воріт, біля яких зна- ходилась прямокутна вежа з маршовими схода- ми на другий поверх. Оскільки у проїзді воріт під час розкопок було знайдено завал від будівель- них матеріалів, в тому числі велику кількість фрагментів штукатурки з фресковим розписом, смальту від мозаїк, шматки листів свинцю від покрівлі та уламки круглого віконного скла, то це дозволило висловити обґрунтоване припу- щення про наявність у минулому над воротами невеликої надбрамної церкви на зразок Троїць- кої надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Дослідниками цього комплексу було висунуто гіпотезу, що розкопана споруда є залишками лі- тописних Єпископських воріт (Асєєв 1967; юра, Сікорський, Асєєв 1960/13). У літописній статті 1089 р. названа й надбрамна церква Феодора Стратилата і кам’яна стіна навколо єпископської частини дитинця, збудовані єпископом Єфремом, які також пов’язуються з даним архітектурним комплексом, розташованим у південно-східній частині дитинця. У 1962—1963 рр. систематичним досліджен- ням об’єктів, виявлених у 1961 р. на території дитинця давньоруського Переяслава (побли- зу Михайлівської церкви), займалась Переяс- лавська древньоруська експедиція ІА АН УРСР (керівник — Р.О. юра). Проведені дослідження дозволили Р.О. юрі зробити висновок про на- лежність нововідкритих залишків невідомій світ- ській споруді кінця ХІ ст., яку автор досліджень інтерпретував як невідомий з літописних дже- рел «єпископський палац» (юра 1962/5; 1963/12; Асеев, Сикорский, юра 1967). На думку багатьох дослідників, виявлені й досліджені Р.О. юрою залишки належать споруді, яка згадується у літописах під назвою — «строенье баньно каме- но», тобто, лазні (Раппопорт 1982, с. 34—35). У 133 Колибенко О.В. Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини 1965—1966 р. Переяслав-Хмельницький загін Канівської давньоруської експедиції ІА АН УРСР (керівник — Р.О. юра) продовжив археологічне вивчення території «окольного міста» Переяс- лава. Ним було досліджено низку заглиблених споруд житлового та господарчого призначення у цьому районі давнього міста (юра 1967). Що стосується розвідкових досліджень, то у 1947 р. на дніпровському узбережжі Переяс- лавщини їх здійснювала Дніпровська лісосте- пова лівобережна експедиція ІІМК АН СРСР під керівництвом І.І. Ляпушкіна. Нею було відкрито низку пам’яток у заплаві та на краю плато лівого берега р. Дніпро, в тому числі дав- ньоруські поселення біля сс. Андруші та Циблі (Ляпушкин 1961). Київська експедиція ІІМК АН СРСР за участі Державного Ермітажу під керівництвом М.К. Каргера здійснила також розвідкові розкопки на території м. Бориспіль у 1950 р. В першу чергу було досліджено за- лишки виявленої у 1925 р. культової спору- ди — Летської божниці. Матеріали, знайдені у процесі розкопок, свідчили про наявність у цьо- му місці залишків повністю знищеної культо- вої споруди, від якої залишились лише части- ни фундаментних ровів та численні фрагменти різноманітних будівельних матеріалів давньо- руського часу. На південь від руїн храму роз- відковими розкопами було виявлено залишки глибокого рову (Каргер 1953). Розвідкові археологічні дослідження про- водили у 1952—1961 рр. експедиція Пере- яслав-Хмельницького історичного музею (М.І. Сікорський, А.П. Савчук), у 1959 р. роз- відкова експедиція ІА АН України (Д.Я. Те- легін). У 1960 р. розвідкова група Канівської експедиції ІА АН України (М.ю. Брайчевсь- кий, Н.М. Кравченко) обстежувала ділянку лівого берега р. Дніпро між сс. В’юнище — Ан- друші — Підсінне. Ними було виявлено та об- стежено численні пам’ятки різних епох, у тому числі давньоруське селище між с. В’юнище і хутором, давньоруське поселення в ур. Городи- ще біля с. Андруші (Брайчевский, Кравченко 1960/2в). У 1963 р. Городищенським загоном Канівської слов’янської експедиції ІА АН Ук- раїни під керівництвом М.П. Кучери прово- дились розкопки давньоруського городища, розташованого біля с. Городище в заплаві лі- вого берега р. Дніпро (Кучера 1970), а Лівобе- режним розвідзагоном цієї ж Канівської екс- педиції (Є.О. Петровська, Д.Т. Березовець) у 1963 р. було відкрите поселення ХІ—ХV ст. не- подалік від с. Комарівка (Кучера 1963/3). Розвідковою експедицією ПХДІМ у 1963 р. обстежувався курганний могильник в с. Та- шань, розташований за 200 м на захід від поса- ду давньоруського городища (вул. Шевченка), у західній частині сучасного кладовища, на плато. Зафіксовано курганні насипи висотою від 0,7 до 1,5 м, діаметром 4—10 м, із залишка- ми кругових ровиків (Кучера 1971/17, с. 2—3). Влітку 1964 р. співробітником Канівської слов’янської експедиції ІА АН України М.П. Ку- черою було проведене дослідження Процівсько- го городища та здійснено археологічні розвідки в околицях с. Проців, а також у гирлі р. Трубіж. Під час останніх розвідок їх автором було вияв- лено, що зафіксоване попередніми дослідника- ми давньоруське поселення в ур. Городок має значні розміри й може бути залишками роз- митого весняними повенями р. Дніпра давньо- руського городища (літописне Устя). Крім роз- відок в гирлі р. Трубіж М.П. Кучера оглянув також західний кінець Великого «Змійового» валу, що виходив до схилу другої надзаплавної тераси р. Дніпра південніше м. Переяслава- Хмельницького. З внутрішньої сторони валу, у місці його закінчення на краю корінного берега р. Дніпра, навпроти с. В’юнище, обстежено ві- доме раніше давньоруське селище ХІ—ХІІІ ст. (Кучера 1968). У 1964—1968 рр. Комарівським загоном Канівської давньоруської експедиції ІА АН України (керівник — А.І. Кубишев) досліджу- валось селище ХІ—ХV ст., виявлене в 1963 р. розвідзагоном під керівництвом Д.Т. Березов- ця. Селище розташовувалось на березі рукава (протоки) Васильків, за 6—7 км на південний захід від тепер не існуючого с. Комарівка. Воно займало підвищення у заплаві лівого берега р. Дніпро, що простягалося з півдня на північ на відстань до 1—1,5 км і обмежувалось з трьох сторін низовинами та болотами, а з заходу — берегом протоки. У результаті досліджень було розкрито 3,5 га площі селища (35 %), розко- пано 30 жител наземного типу та їх підклітів переважно каркасно-стовпової конструкції, лише 3 житла зрубні. 12 жител мали поруч гос- подарські будівлі та ями, що складали з ними єдині комплекси. В цілому виявлено 15 госпо- дарських будівель та близько 100 ям. Виявлено печі з каменю та глини на дерев’яних підстав- ках, домницю для видобування заліза з бо- лотної руди, залишки залізних шлаків, криці, сільськогосподарські знаряддя, кістки свійсь- ких та диких тварин, масовий керамічний ма- теріал кінця Х — середини XIII ст. У східній та південній частині селища, ближче до протоки Васильків, вузькою смугою його перекривало селище другої половини ХІІІ—ХV ст. (Бєляєва, Кубишев 1995). Восени 1971 р. археологічні дослідження на Переяславщині здійснював розвідзагін ІА АН України по обстеженню городищ Київщини під керівництвом М.П. Кучери. Обстеженню підлягали городища, на які, крім згадок у лі- тературі та усних повідомлень, була відсутня археологічна характеристика (час існування, розміри, планування оборонних споруд, топог- рафія місцевості, стан збереження тощо). Були досліджені давньоруські городища Переяслав- щини — Ташанське, Пристромське, Гайшинсь- ке, Вінинське, обстежене давньоруське селище Колибенко О.В. Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини 134 в с. Денисах (ур. Городище) та виявлений поруч могильник цього ж періоду (Кучера 1971/17). Розвідковими дослідженнями городищ Пе- реяславщини експедицією ІА АН України під керівництвом М.П. Кучери 1971 р. закінчився другий етап археологічних досліджень Пере- яславщини (1925—1971). За цей період було зроблено найбільший внесок у справу архео- логічного вивчення власне міста Переяславля Руського. За роки розкопок вдалося виявити і дослідити майже всі відомі за літописами пам’ятки монументальної кам’яної архітекту- ри, а також деякі невідомі з літописів спору- ди. Практично повністю досліджено територію єпископської частини дитинця (собор св. Ар- хістратига Михаїла з прибудовами, Єпископ- ські ворота з надбрамною церквою св. Феодора, церква Андрія біля воріт, кам’яна стіна єпис- копського двору, безстовпна церква-усипальня, «єпископський палац»), частково — територію княжого двору (церква Успіння Богородиці, каплиця ХІІ ст.) та прилеглу до неї територію (одноапсидна церква ХІ ст.). Дві кам’яні ар- хітектурні споруди в цей період досліджено в «окольному місті» (однонавну церкву-уси- пальню ХІ ст. та тринавний шестистовпний храм ХІІ ст.). Крім того, як на дитинці, так і в «окольному місті» Переяславля було розкопано заглиблені житла рядових мешканців міста, виявлено залишки різноманітних ремесел. До- слідження валів дитинця й «окольного міста» дозволили реконструювати систему оборонних укріплень. Також було проведено дослідження Летської божниці й остаточно локалізовано лі- тописне «Льто» на території м. Борисполя. Значних результатів було досягнуто також і на території регіону, де переважну частину досліджень становили археологічні розвідки. Ними було відкрито велику кількість досі неві- домих археологічних пам’яток різних періодів. Крім розвідок, виділяється також кілька повно- масштабних археологічних досліджень — роз- копок значними площами — як, наприклад, розкопки унікального поселення ХІ—ХV ст. біля с. Комарівка, де вдалося прослідкувати пряму спадкоємність та неперервний розвиток від давньоруського селища ХІ ст. до староук- раїнського села ХV ст. Археологічні розкопки і розвідки на Пере- яславщині на другому етапі проводили як до- свідчені, так і молоді на той час дослідники, які зробили значний внесок у розвиток археологіч- ної науки, в першу чергу — давньоруської ар- хеології: І.М. Самойловський, В.Г. Ляскоронсь- кий, В.Є. Козловська, А.А. Піонтковський, Б.О. Рибаков, І.І. Ляпушкін, М.К. Каргер, М.ю. Брайчевський, П.О. Раппопорт, Д.Я. Те- легін, А.М. Кирпичніков, М.В. Малєвська, Н.М. Кравченко, А.І. Кубишев, П.П. Толочко, М.І. Сікорський, А.П. Савчук, а також спів- робітники сектора давньоруської археології Інституту археології АН України Р.О. юра, М.П. Кучера, Д.І. Бліфельд. Для більшості з них Переяславщина стала важливою віхою на шляху їх наукового становлення. Саме 1971 роком датується доповідна запис- ка директора ІА АН УРСР Ф.П. Шевченка до Президії АН УРСР про виділення додаткових бюджетних асигнувань для розвитку археоло- гічних досліджень. У цій записці Ф.П. Шевчен- ко констатує той факт, що територія Українсь- кої РСР належить до числа найбільш багатих археологічними пам’ятками, які мають пер- шочергове значення для вивчення давньої історії народів Радянського Союзу і багатьох зарубіжних країн. Стисло охарактеризувавши успіхи українських археологів, автор запис- ки констатує необхідність посилення уваги до надзвичайно важливих, але недостатньо розроблених проблем, пов’язаних зі скіфською, античною, слов’яно-руською та середньовічною археологією. «За відсутністю кадрів та кош- тів не досліджуються такі давньоруські цент- ри як Чернігів, Галич, Переяслав та інші, не охоплені дослідженнями цілі області, багаті на ранньослов’янські й давньоруські пам’ятки» (Збірник 2004, с. 414—416). Археологічні дослідження на території Пе- реяславщини після невеликої перерви були відновлені у 1974 р. співробітниками Пере- яслав-Хмельницького історичного музею під керівництвом М.І. Сікорського. У наступні роки дослідження середньовічних пам’яток на Пере- яславщині проводили експедиції ІА АН України під керівництвом В.О. Харламова (1975, 1989, 1991), В.О. Круца та В.М. Погорілого (1975), Д.Я. Тєлєгіна (1979), В.О. Петрашенко (1994), О.В. Сухобокова (1995), експедиція ПХДІМ по обстеженню курганів (1975—1976, Г.М. Бузян, М.І. Сікорський), Переяслав-Хмельницька ар- хеологічна експедиція історико-культурного заповідника під керівництвом М.І. Сікорсько- го, Є.В. Махно, Г.М. Бузян (1978—1983, 1986), А.П. Савчука (1980—1982), Г.М. Бузян (1987— 1993, 1998—1999), О.В. Колибенка (1992— 1994), М.В. Роздобудька (1995), Г.М. Бузян, Д.А. Тетері, М.Т. Товкайла (2000—2009), Яго- тинсько-Переяславський загін Київської об- ласної археологічної експедиції «Зводу» (1985, Г.М. Бузян), експедиція Київського обласного центру з охорони пам’яток археології, історії та мистецтв (1996, Р.М. Осадчий, О.В. Філюк), ек- спедиція Переяслав-Хмельницького ДПІ ім. Г. С. Сковороди (1995—1997, О.В. Колибенко), ек- спедиція ІА НАНУ в м. Борисполі (2006—2007, А. Петраускас, В. Непомнящих, О. Коваль, О. Колибенко). Третій етап археологічних досліджень на Пе- реяславщині також приніс вагомі результати у справі вивчення її середньовічних пам’яток. На цьому етапі археологічними експедиціями було проведено цілу низку досліджень середньовіч- них пам’яток Переяславщини. Так, експедиції відділу давньоруської та середньовічної архео- 135 Колибенко О.В. Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини логії досліджували фундаменти Михайлівсько- го собору ХІ ст. та Воскресенської церкви ХІІ ст. (В.О. Харламов), численні пам’ятки узбережжя Канівського водосховища (В.О. Петрашенко, В.К. Козюба), комплекс археологічних пам’яток поблизу с. Циблі (О.В. Сухобоков, О.В. Коли- бенко), культурні нашарування на території сучасного м. Бориспіль (А. Петраускас, В. Не- помнящих, О. Коваль, О. Колибенко). Іншими експедиціями Інституту археології досліджу- вались впускне пізньокочовицьке поховання біля с. Поділля Баришівського р-ну (В.О. Круц, В.М. Погорілий), проводилось розвідкове об- стеження стану відомих та виявлення нових пам’яток археології в зоні розмиву Канівського водосховища (Д.Я. Тєлєгін). Археологічними експедиціями Переяслав-Хмельницького істо- рико-культурного заповідника (НІЕЗ «Переяс- лав») та педагогічного інституту (університету) проводились археологічні дослідження на тери- торії давньоруського Переяслава та в його око- лицях. Експедицією заповідника було здійсне- но дослідження на давньоруському курганному могильнику біля с. Сомкова Долина (ур. Шия), розкопано 7 курганів з 10 похованнями: 7 до- рослих, 3 дитячих (Є.В. Махно, Г.М. Бузян) (Сикорский, Махно, Бузян 1983/157, с. 56—65), а також проводились щорічні розвідкові дослід- ження в зоні розмиву узбережжя Канівського водосховища, де було виявлено низку різноча- сових пам’яток, в тому числі й давньоруського часу. Розвідковими ж обстеженнями території Переяслав-Хмельницького та, частково, Яго- тинського р-нів, які проводив заповідник, було виявлено переважну більшість відомих на да- ний час давньоруських селищ Переяславщини (понад 100 пам’яток). Особливістю третього етапу археологічних досліджень Переяславщини, що займає останні 35 років, є активне включення місцевих дослід- ників — співробітників ПХДІКЗ (НІЕЗ «Пере- яслав») та педагогічного інституту (університе- ту), які проводили дослідження у співпраці з фахівцями ІА НАНУ та самостійно. Постійний нагляд за земляними роботами, обстеження та фіксація всіх траншей та котлованів дозво- лили протягом цього етапу досить повно вив- чити стратиграфію культурних нашарувань Переяславля Руського на значній частині його території. На цьому етапі, власне з початку 90- х рр. ХХ ст., розпочались планомірні дослід- ження найменш вивчених у археологічному відношенні районів міста — передгородь, які до цього випадали з поля зору дослідників. От- римані результати підтвердили надзвичайну перспективність цих територій і значно зміни- ли уявлення про деякі особливості історичного минулого Переяславля Руського. Узагальнюючи вищенаведений матеріал, можна прийти до таких висновків. Історична Переяславщина (територія колиш- ньої середньовічної Переяславської волості) є одним з достатньо вивчених у археологічному відношенні мікрорегіонів України. Її археоло- гічне вивчення триває протягом близько двох століть (починаючи з перших розвідкових до- сліджень і до сьогодення). За цей час було вирішено цілу низку важливих проблем істо- ричного минулого Переяславщини, виявлено, локалізовано й археологічно досліджено пере- важну більшість монументальних культових архітектурних споруд Переяславля Руського, вивчено його планувальну структуру та оборон- ні споруди, досліджено особливості залягання культурних нашарувань середньовічного часу у різних районах міста, частково розкопано та вивчено окремі переяславські передгороддя та некрополі, новий етап досліджень яких розпо- чався вже на початку ХХІ ст. Що стосується те- риторії власне волості, то багаторічні розвідкові дослідження на території Переяслав-Хмельни- цького, Бориспільського, Баришівського р-нів Київщини дозволили створити археологічну карту даної місцевості і скласти близьке до реального уявлення про щільність заселення Переяславщини у кінці Х — першій половині XIII ст. Матеріали цієї карти свідчать, що гус- тота заселення території була дуже значною. Це підтверджує численні згадки літописів про села навколо Переяславля. Разом з тим, слід відкинути тезу про слабкий розвиток земле- робства на Переяславщині у давньоруський час. Навпаки, матеріали досліджень показу- ють, що береги рр. Альти, Трубежа, Супою, Ка- рані, Броварки, Булатиці, Саги та численних озер у заплаві р. Дніпро були щільно заселені. Однак, незважаючи на двохсотрічну історію археологічних досліджень території Переяслав- щини, досі не отримала вирішення ціла низка важливих проблем, що стосуються як самого Переяславля Руського, так і території волості. Однією з причин цього є нерівномірність вив- чення культурних нашарувань різних частин містобудівельної структури Переяславля, а та- кож недостатнє вивчення значної частини ре- гіону. Що стосується Переяславля, то найкра- ще досліджувався його дитинець, проте, роботи зосереджувались, в основному, у його західній частині. Інші райони міста досліджені фраг- ментарно. Територія «окольного міста» вивче- на значно гірше за дитинець і, незважаючи на щільну сучасну забудову, може дати багато ці- кавих відкриттів (Колибенко 2005). Тільки в останні десятиліття розпочались розкопки на передгороддях (передмістях) Пе- реяславля. Міські некрополі досить інтенсивно вивчались у кінці ХІХ — на початку ХХ ст. Але останні розкопки 2004—2007 рр. на нововияв- леному ґрунтовому некрополі показують, що необхідно продовжити ці дослідження на ново- му рівні. Існує також ціла низка інших питань, розв’язання яких є конче необхідним. Досі не- має усталеної точки зору з приводу часу ви- Колибенко О.В. Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини 136 никнення Переяслава. Не локалізовано деякі літописні об’єкти, такі як, наприклад, церкву Воздвиження Честного Хреста Господня. Зали- шається недостатньо вивченою проблема при- пинення функціонування міста в середині чи кінці ХІІІ ст. Надзвичайно важливим є також питання охорони та збереження культурних на- шарувань Переяслава. Також досі не здійснено суцільного археологічного обстеження всієї те- риторії середньовічної Переяславської волості, що унеможливлює реконструкцію цілісної кар- тини її життєдіяльності як центральної й най- більш заселеної частини Переяславської зем- лі та князівства. Досі не опубліковано жодної значної праці, у якій би розглядалася проблема дослідження археологічних пам’яток пізньосе- редньовічного Переяслава. Ці та інші пробле- ми стоятимуть перед дослідниками минулого Переяславщини у найближчі десятиліття. Асеев Ю.С., Сикорский М.И., Юра Р.А. Памятник гражданского зодчества ХІ в. в Переяславле-Хмель- ницком // СА. — 1967. — № 1. — С. 199—214. Асєєв Ю.С. Золоті ворота Києва та Єпіскопські воро- та Переяслава // ВКУ. — 1967. — № 8. — Вип. 1. — С. 45—58. Бєляєва С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровсь- кого Лівобережжя Х—ХV ст. — К.: Наукова думка, 1995. — 111 с. Брайчевский М.Ю., Асеев Ю.С. Археологические ис- следования в Переяславе-Хмельницком в 1958 г. // КСИА АН СССР. — 1960. — Вып. 81. — С. 112—116. Брайчевский М.Ю., Кравченко Н.М. Отчет о развед- ке Каневской экспедиции 1960 г. // НА ІА НАН Ук- раїни. — 1960/2в. — 11 с. Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. — К.: ЗАТ «Віпол», 2004. — Т. 1. — 782 с. Каргер М.К. «Летская божница» Владимира Моно- маха // КСИИМК АН СССР. — 1953. — Вып. 49. — С. 13—20. Козловська В. Розкопи на території стародавньо- го Боришпільського городка // Коротке звідомлен- ня ВУАК за археологічні досліди року 1925. — К., 1926. — С. 92—93. Колибенко О., Колибенко О. Історико-краєзнавчі дослідження Переяславщини (археологічні джере- ла). — Переяслав-Хмельницький: ПЦ Ризографіка, 2005. — Ч. 1. — 114 с. Колибенко О.В. Літописне «Льто» та походження назви міста Борисполя: історико-археологічний та топонімічний аспекти // Історико-географічні до- слідження в Україні. Збірка наукових праць. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2007. — Число 10. — С. 181—202. Коринный Н.Н. Переяславская земля, Х — первая половина ХІІІ в. — К.: Наукова думка, 1992. — 312 с. Курінний П. Історія археологічного знання про Ук- раїну. — Полтава: ЦОДПА, 1994. — 140 с. Кучера М.П. Давньоруське городище біля с. Горо- дище під Переяславом-Хмельницьким // Археоло- гія. — 1970. — Т. 24. — С. 217—225. Кучера М.П. Дневник начальника Городищенского отряда Каневской славянской экспедиции ИА АН УССР // НА ІА НАН України. — 1963/3. — 30 с. Кучера М.П. До питання про давньоруське місто Устя на р. Трубіж // Археологія. — 1968. — Т. 21. — С. 244—249. Кучера М.П. Звіт про роботу розвідзагону по обсте- женню городищ Київщини у 1971 р. // НА ІА НАН України. — 1971/17. — 19 с. Ляпушкин И.И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа. — М.: Л.: Изд. АН СССР, 1961. — 383 с. Ляскоронский В.Г. История Переяславльской зем- ли с древнейших времен до половины ХІІІ ст. — 2-е изд. — К., 1903. — 422 с. Надеждин Н.И. Опыт исторической географии рус- ского мира // Библиотека для чтения. — 1837. — Т. 22. — Отд. 3. — С. 1—79. Піонтковський А.А. Археологічні розвідки у Пере- яславському районі р. 1930 // Хроніка археології та мистецтва. — К., 1931. — Ч. 3. — С. 80—81. Раппопорт П.А. Русская архитектура Х—ХІІІ вв. // САИ. — Л.: Наука, 1982. — 136 с. Самойловський І.М. Археологічні розвідки під Пе- реяславом-Хмельницьким р. 1950 // НА ІА НАН Ук- раїни. — 1950/26. — 5 с. Сикорский М.И., Махно Е.В., Бузян Г.Н. Отчет о работе Переяслав-Хмельницкой археологической экспедиции за 1983 г. // НА ІА НАН України. — 1983/157. — 72 с. Юра Р.А. Археологические исследования на посаде древнего Переяслава в 1965—1966 гг. // Археологи- ческие исследования на Украине в 1965—1966 гг. — К.: Наукова думка, 1967. — Вып. 1. — С. 175—179. Юра Р.А. Отчет о работе Переяславской древнерус- ской экспедиции ИА АН УССР в 1962 г. // НА ІА НАН України. — 1962/5. — 10 с. Юра Р.А. Отчет о работе Переяславской древнерус- ской экспедиции ИА АН УССР в 1963 г. // НА ІА НАН України. — 1963/12. — 9 с. Юра Р.О., Сікорський М.І., Асєєв Ю.С. Звіт про ро- боту Переяслав-Хмельницької комплексної древнь- оруської експедиції ІА АН УРСР в 1960 р. // НА ІА НАН України. — 1960/13. — 13 с. А. В. К о л ы б е н к о иСТОРиКО-АРХЕОЛОГиЧЕСКОЕ иЗУЧЕНиЕ пЕРЕЯСЛАВЛЯ РУСЬСКОГО и пЕРЕЯСЛАВЩиНЫ (средневековой переяславской волости): СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНиЕ и пЕРСпЕКТиВЫ В данной работе обобщены результаты историко- археологического изучения Переяславля Русьского и средневековой Переяславщины, а также его совре- менное состояние и перспективы. O. V. K o l y b e n k o HISTORICAL AND ARCHAEOLOGICAL STUDYING OF PEREYASLAVL OF RUS’ AND MEDIEVAL PEREYASLAVL REGION (the medieval Pereyaslavl volost): THE MODERN CONDITION AND PROSPECTS In given article results of historical and archaeologi- cal studying of Pereyaslavl of Rus’ and medieval Pere- yaslavl region, and also its modern both a condition and prospects are generalized.

Історико-археологічне вивчення Переяславля Руського та Переяславщини (середньовічної Переяславської волості): сучасний стан і перспективи

Репозитарії

Схожі ресурси