Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні

Автор статті робить спробу виділення важливих проблем і напрямків археологічного вивчення золотоординських пам’яток.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Позивай, Т.Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83435
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні / Т.Д. Позивай // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 273-277. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-83435
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-834352015-06-20T03:02:27Z Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні Позивай, Т.Д. Дослідження проблем середньовічної археології та історії Автор статті робить спробу виділення важливих проблем і напрямків археологічного вивчення золотоординських пам’яток. Автор статьи делает попытку выделения важных проблем и направлений археологического изучения золотоордынских памятников на территории Украины. The paper is view how the problem of research of archaeological monuments of Gold Horde is studied in contemporary archaeology of Ukraine. 2010 Article Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні / Т.Д. Позивай // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 273-277. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0122 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83435 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження проблем середньовічної археології та історії Дослідження проблем середньовічної археології та історії
spellingShingle	Дослідження проблем середньовічної археології та історії Дослідження проблем середньовічної археології та історії Позивай, Т.Д. Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні Археологія і давня історія України
description	Автор статті робить спробу виділення важливих проблем і напрямків археологічного вивчення золотоординських пам’яток.
format	Article
author	Позивай, Т.Д.
author_facet	Позивай, Т.Д.
author_sort	Позивай, Т.Д.
title	Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні
title_short	Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні
title_full	Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні
title_fullStr	Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні
title_full_unstemmed	Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні
title_sort	проблеми вивчення пам’яток золотої орди в україні
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83435
citation_txt	Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні / Т.Д. Позивай // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 273-277. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT pozivajtd problemivivčennâpamâtokzolotoíordivukraíní
first_indexed	2025-07-06T10:12:02Z
last_indexed	2025-07-06T10:12:02Z
_version_	1836892000012468224
fulltext	273 Автор статті робить спробу виділення важли- вих проблем і напрямків археологічного вивчення золотоординських пам’яток. К л ю ч о в і с л о в а: Золота Орда, золотоор- динські старожитності, кочівники, городища, по- ховання, археологічні дослідження, пам’ятки. Актуальним завданням сучасної археологіч- ної науки є вивчення системи заселення того чи іншого регіону на різних етапах історичного розвитку. У цьому плані важливою проблемою вимальовується дослідження золотоординського періоду на території України. До нас дійшло мало писемних джерел середини ХІІІ — першої поло- вини ХV століть. Тому особливо важливим є вив- чення відомих та виявлення і введення до науко- вого обігу нових археологічних пам’яток періоду Золотої Орди. Цим процесам сприяє зростаюче зацікавлення сучасними науковцями золотоор- динським періодом, відкриття нових пам’яток та активізація археологічних розкопок в останні де- сятиліття, що доповнюють уже наявну базу дже- рел, накопичених протягом ХІХ—ХХ ст. Дана стаття є спробою систематизації відо- мих автору на сьогоднішній день відомостей про вивчення пам’яток періоду Золотої Орди в Україні й, відповідно до цього, виокремлення базових, на нашу думку, проблем та визначен- ня перспективних напрямків дослідження зо- лотоординських пам’яток. Відомості про пам’ятки України ХІІІ — І пол. ХV ст. містяться в історичних працях відомих радянських дослідників. Як правило, це уза- гальнюючі монографії, присвячені широкому колу історичних проблем (Греков 1979; Гре- ков, Якубовский 1998; Добролюбський 1986; Егоров 1985; Федоров-Давыдов 1973). Поряд з ними фігурують і базові роботи з археології Золотої Орди (Федоров-Давыдов 1966; 1976). Історіографічний аналіз таких праць вартий окремого самостійного дослідження. Завдяки археологічним розкопкам та теоре- тичним узагальнюючим працям як радянських, так і сучасних учених досить чітко вимальо- вується картина дослідження золотоординських старожитностей Лівобережної України. Тут на- явні як поселенські, так і поховальні пам’ятки. Певні підсумки можна підвести у вивченні по- ховальних пам’яток Лівобережжя та на їхній ос- нові виокремити деякі перспективні напрямки розробки золотоординської тематики в Україні. Багато років поспіль працюють над поповнен- ням археологічної скарбниці лісостепового Лі- вобережжя О.Б. Супруненко, К.М. Мироненко, В.В. Приймак. Під їхнім керівництвом дослід- жені численні пам’ятки, серед яких унікальні золотоординські комплекси (Супруненко 2006). В узагальнюючих монографіях ці науковці од- ними з перших здійснили спробу комплексного аналізу золотоординських старожитностей як прийшлого, так і давньоруського населення Лісостепового Лівобережжя (Супруненко, При- ймак, Мироненко 2004). Значно збагатили джерельну базу польові дослідження курганів новобудовної експедиції Донецького університету (з 1978 р.) (Евглевский 1992). Аналіз результатів археологічних розкопок поклав початок формуванню проблеми виділен- ня з числа досліджених кочівницьких пам’яток саме золотоординських. В основі відбору О.В. Єв- глевського стояла загальноприйнята класифіка- ція Г.О. Федорова-Давидова (Федоров-Давыдов 1966). Було відзначено, що відсутність єдиної ме- тодики відбору та датування пізньокочівницьких старожитностей, виділення локальних варіантів зі своїми специфічними рисами і накопичена Т. Д. П о з и в а й (К і р о в о г р а д) пРОБЛЕМи ВиВЧЕННЯ пАМ’ЯТОК ЗОЛОТОЇ ОРДи В УКРАЇНІ Позивай Т.Д. Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні 274 джерельна база вимагають пошуків додаткових критеріїв під час відбору матеріалів. На основі аналізу прийнятих дослідниками ознак поховального обряду золотоординського часу О.В. Євглевський прийшов до висновку про необхідність іншого підходу до виділен- ня пам’яток Золотої Орди. Наприклад, якщо і визнавались багатьма дослідниками такі обря- дові ознаки, що відносились до ІV періоду (за Ф.-Д. — ІІ чверть ХІІІ—ХІV ст.), як кам’яні пе- рекриття могил, підбої, решітчасті гробовища, скорченість і меридіональна орієнтація кістя- ків, то всі вони окремо, за відсутності гарно да- тованого інвентарю, не можуть претендувати на роль визначального фактору, оскільки всі вказані ознаки зустрічаються і в домонгольсь- кий час. Зовсім інша ситуація складається за наявності в поховальному комплексі як міні- мум двох з перерахованих ознак з інвентарем, що має гарний хронологічний діапазон. Якщо широке датування речей дозволяє відносити пам’ятки до будь-якого періоду в ме- жах ХІ—ХІV ст. або до ХІІ—ХІV ст., то вузько датовані знахідки мають обмежувати хроноло- гічні рамки комплексу лише «знизу». Відома консервативність пізньокочівницької культури східноєвропейських степів не дає підстав запе- речувати можливість існування багатьох типів речей в набагато пізніший час: майже завжди важко завчасно і однозначно визначити, як довго раніше датуючий виріб може зберігатися в ужитку як пережиток. Це також відноситься і до такої категорії знахідок як монети. Отже, актуальною проблемою вітчизняної ар- хеології на сьогоднішній день залишається хроно- логізація кочівницьких поховань. Для полегшен- ня цього процесу, насамперед, необхідно виділити сукупність обрядово-атрибуційних особливостей пізньокочівницьких поховань, в т. ч. золотоор- динських на території України, що вказують на конкретний час поховальних комплексів. Важливий внесок у археологічне вивчення України часів Золотої Орди зробив М.В. Єльні- ков. У своїй праці науковець навів теоретичне узагальнення поховальних пам’яток осілої та кочової людності Нижнього Подніпров’я, зап- ропонував новий погляд на характер і ступінь впливу прийшлих племен на поховальний обряд місцевого населення, здійснив повну культурно- хронологічну атрибуцію поховальних комплек- сів зазначеного регіону (Єльников 2006б). Як бачимо з викладеного вище, проблема хронологізації поховальних пам’яток зали- шається відкритою для території Правобереж- ної України, хоча вже існують зрушення в цьо- му напрямку. Є очевидним також і те, що досліджені посе- ленські пам’ятки Лівобережної України у кіль- кісному співвідношенні значно поступаються поховальним. Сучасні вчені ставлять на порядок денний проблему дослідження побутових пам’яток да- ного регіону (Єльников 2006а, с. 46). Описи се- редньовічних городищ Нижнього Подніпров’я у ХVІ — першій половині ХІХ ст. містили дуже су- перечливі свідоцтва щодо характеру цих пам’яток і, в більшості випадків, визначались як такі, що належали «татарам», «франкам» (генуезцям), за- порожцям або «кримському хану Мамаю» (Єль- ников 2006а, с. 48). Достовірність цих даних не- одноразово критикувалася у науковій літературі, окремі поселення залучалися або виключалися з числа золотоординських городищ. Археологічні дослідження поселень часів Золотої Орди на Лі- вобережжі, що розпочались наприкінці ХІХ ст., були незначними, їх результати видані частко- во. Винятком є стаціонарні розкопки 1953 р. «та- тарського» міста в урочищі «Великі Кучугури» (власне і визначив його вперше як «місто» автор дослідження — В.Й. Довженок) (Довженок 1961, с. 184), але більшість матеріалів із цієї пам’ятки залишалися неопублікованими. Крім вищеперерахованих чинників, на з’ясування кількості городищ золотоординсько- го періоду, на думку М.В. Єльнікова, вплинули й різні підходи щодо визначення характеру і типів поселень не лише для Нижнього Дніпра, але й для інших регіонів. За спостереженнями В.Л. Єгорова, у пониззі Дніпра існувало три золотоординських городища або міста — Кучугурське, Таваньське та «Кінські Води». Перше з них було значним адміністра- тивним центром великої області, можливо, місто Шехр-ал-Джедід. Крім того, дослідник зауважує, що напроти Таваньського, на правому березі Дніпра знаходилось ще одне городище, дослід- жене в 1914 р. В.І. Гошкевичем, ранні шари яко- го датуються ХІV ст. Інші поселення регіону, на яких зафіксовані вали, виключені з числа золо- тоординських (Єльников 2006а, с. 50). Г.О. Федо- ров-Давидов фіксував на Нижньому Дніпрі одне або два міста чи городища — Запорізьке (Кучу- гурське) та «Кінські Води» (іноді замість остан- нього — Таванське) (Федоров-Давыдов 1973). За А.О. Козловським, яким засвідчено від- сутність городищ у регіоні в ІХ—ХІV ст., умов- но поселення часів Золотої Орди поділяються на два типи: поселення із зафіксованими за- лишками цегляних і кам’яних будівель (Кучу- гурське) та поселення з напівземлянками та легкими наземними житлами (не досліджува- лись) (Козловський 1992). Отже, у своїх роботах дослідники до числа зо- лотоординських городищ (або міст) одностайно відносять поселення без укріплень в урочищі «Великі Кучугури», де на площі понад 10 га від- крито мечеть з мінаретом, баню, багатокімнат- ний будинок та інші споруди (Довженок 1961). М.В. Єльніков вважає за доцільне виклю- чити Таваньське городище із числа золотоор- динських. Дослідник фіксує, що на Нижньому Дніпрі наявні сім поселень із залишками спо- руд, будівельна традиція яких характерна для пам’яток золотоординського періоду. 275 Позивай Т.Д. Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні Поряд з накопиченням матеріалів вимальо- вується досить гостра проблема ідентифікації міст та їх виділення з числа відомих городищ. Необхід- ність розробки подальшого методологічного трак- тування «міста» і «городища» є очевидною. На нашу думку, городищем слід вважати посе- лення, укріплене земляними валами або стіна- ми та захищене ровами. Городища виконували, насамперед, захисну функцію. Міста, в свою чер- гу, є торгівельними, культурними, ремісничими центрами, з виразними рисами міської архітек- тури (мечеті, громадські будівлі, бані та ін.). Інша проблема сучасної середньовічної архе- ології, пов’язана з дослідженням поселенських пам’яток, полягає у труднощах віднесення ка- тегорій знахідок до того чи іншого періоду. Це викликане, насамперед, відсутністю чіткої сис- теми визначення для речей золотоординського часу території України. Довгий час вважалося, що умовною межею (невідомо коли, ким і на якій підставі визначеній), за якою починається «пост- археологічна доба», була монгольська навала 1237—1241 рр. (Брайчевський 1971, с. 20—21). Спотворення ситуації, і як наслідок, втра- та неоціненного матеріалу, хвилювало бага- тьох українських учених уже з початку другої половини ХХ ст. Зокрема, свого часу, звернув увагу на парадоксальне становище М. Брай- чевський, який писав, що «…ми зовсім не уявляємо матеріальну культуру українського народу ХIV—ХVІІІ ст.» (Брайчевський 1971, с. 20—21). Р. юра визначав проблему вивчен- ня матеріальної культури другої половини ХІІІ — ХVІІІ ст., як «найбільш актуальну і ра- зом з тим найменш розроблену в Україні» (юра 1971, с. 31). Свою стурбованість з приводу лише принагідного вивчення пам’яток висловлював і М. Кучера. Малася на увазі, перш за все, ситу- ація у Подніпров’ї. На початку 70-х років ХХ ст. у радянській археології окреслилась проблема розробки типології золотоординського посуду (Михальченко 1973). У наступні роки здійсню- вались спроби систематизації та намітились де- які риси класифікації керамічних комплексів ХІV ст. (Беляева 1982). У той же час сучасними археологами робляться спроби систематизації керамічних комплексів на основі первинного аналізу (Позивай 2005). Не можна не відзначити, що в сучасній ар- хеології утворилася диспропорція у вивчен- ні золотоординської археологічної спадщини Лівобережної та Правобережної України. Це неозброєним оком помітно в історіографії (Ар- хеология Украинской ССР 1989, с. 426—475; Археологія України 1999, с. 327—375). Тому особливу увагу автор даної статті на- магався приділити проблемам дослідження пам’яток Правобережної України (крім Криму) та постановці питання про їхню вивченість. Одним з перших опорних кроків до ство- рення максимально чіткої картини минулого є картографування археологічних пам’яток. У цьому плані Правобережжя у золотоординсь- кий час виглядає білою плямою. Степова частина Дніпро-Дністровського ме- жиріччя протягом свого історико-культурного розвитку була контактною зоною кочового і осі- лого світів. Цей регіон входив у сферу інтересів різноманітних державних утворень. Золотоор- динський період не став виключенням. Пам’ятки окресленої території середини ХІІІ — першої половини ХV століть археологічно майже не досліджувалися. Завдяки аналізу наукової літератури, публікацій, звітів експедицій, що працювали на території Одеської, Миколаївсь- кої, Херсонської, Кіровоградської та Дніпропет- ровської областей, можна стверджувати, що такі пам’ятки у степах Правобережжя не поодинокі. Звіти про пам’ятки кам’яного віку, античності, доби бронзи чи скіфського часу іноді містять у собі відомості про знахідки та об’єкти золотоординсь- кого періоду, які у свій час не були опубліковані в належній мірі. Тому зараз одним з основних за- вдань у їх дослідженні є не лише введення у нау- ковий обіг матеріалів, які зберігаються в Науково- му архіві Інституту археології НАН України, але й співставлення відомостей про пам’ятки середи- ни ХІІІ — першої половини ХV століть з даними, які містяться в інших джерелах. У процесі археологічних досліджень пам’яток від кам’яного віку до доби бронзи були вияв- лені деякі поховальні пам’ятки Золотої Орди. В силу браку відомостей та досліджень золо- тоординських пам’яток, археологи відчували складність з визначенням таких поховань. На- магались датувати або ж за аналогіями, або просто навмання як «поховання середньовічно- го кочівника» (Археологічні пам’ятки Українсь- кої РСР (Короткий список) 1966). Відомі автору на сьогоднішній день матеріали дозволяють перерахувати деякі виявлені пам’ятки Золотої Орди Правобережжя, що раніше не зводились в одну систему. В основному, це неопубліковані належним чином матеріали, які заслуговують окремого розгляду в майбутньому. Відомості про осілі населені пункти Золотої Орди в регіоні Дністровсько-Дніпровського ме- жиріччя вкрай малочисельні. Це свідчить про недостатню археологічну вивченість регіону. Зібрані матеріали дозволяють лише назвати окремі місцезнаходження золотоординських пам’яток без опису їх внаслідок відсутності де- тальної характеристики матеріалів. Дослідник Золотої Орди В.Л. Єгоров виділяє наступні го- родища (Егоров 1985): Городище Маяки (поблизу гирла Дністра, на лівому березі, біля сучасного поселення Маяки). У джерелах відмічено існування на цьому місці переправи через Дністер із залишками мечеті і розвалами кількох кам’яних споруд. Очевидно, цей населений пункт знаходився на караванній дорозі, що вела зі сходу до Акерману. Городище Велика Мечетня (на правому березі Південного Бугу, біля сучасного с. Велика Мечет- Позивай Т.Д. Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні 276 ня). Від золотоординського міста збереглися за- лишки цегляних та кам’яних споруд та склепів. Безіменне городище (на Південному Бузі, в районі злиття з ним річок Кодими і Синюхи). В джерелах ХVІ ст. коротко повідомляється про завали золотоординських споруд, що відносять- ся до часів правління хана Узбека. У цьому міс- ці локалізується переправа через Південний Буг під назвою Вітовтів брід. Городище Солоне (біля с. Солоного, на р. Со- лоній, правій притоці Гнилого Єланця (ліво- бережжя Південного Бугу)). У ХІХ ст. тут були відмічені біля балки Мечетної руїни мечетей та фундаменти споруд, з-поміж яких виділявся фундамент великої споруди. Городище Аргамакли-Сарай (на правому бе- резі р. Громоклеї, правої притоки Інгулу). Від- мічена значна кількість фундаментів кам’яних споруд і руїн мечетей. На карті 1772 р. Річчі За- ноні в цьому місці є напис «татарська мечеть». Городище Ак-Мечеть (на правому березі Пів- денного Бугу, біля с. Ак-Мечеть). У ХІХ ст. тут були відмічені руїни золотоординського міста. На карті Річчі Заноні в цьому місці зображено мечеть. Городище Баликлей (в гирлі р. Чичаклей, у місці її злиття з Південним Бугом). Відомості про споруди відсутні. Відмічено на карті Р. Заноні. Золотоординські назви даних міст невідо- мі, археологічні дослідження їх не проводили- ся. В. Єгоров констатує описані вище залишки як факт розвитку в районі містобудівництва у ХІV ст. Дослідник стверджує, що всі міста зафік- совані в північній частині регіону і, очевидно, виросли на торгівельному шляху, що з’єднував Прикарпаття з Кримом (Егоров 1985, с. 82). Автор робить висновок про те, що Дніпровсько- Дністровське межиріччя було важливим і еконо- мічно розвинутим районом Золотої Орди, який відігравав значну роль у системі загальноєвропей- ської торгівлі XIII—XIV ст. В. Єгоров стверджує, що наведене перерахування золотоординських міст не вичерпує всіх даних про населені пункти описаного регіону. Він вважає, що осіле життя тут було розвинене значно більше. Однак відсутність надійних археологічних свідчень спонукає відно- ситись до повідомлень у джерелах дуже обережно, так як у степу могли знаходитись і окремо стоячі будівлі, наприклад, мавзолеї. У зв’язку з цим особливого значення набу- ло археологічне вивчення золотоординської пам’ятки біля с. Торговиці на р. Синюсі, що на Кіровоградщині (Бокій, Козир, Позивай 2006 с. 4—18). Торговиця — найпівнічніший на Правобережжі Дніпра населений пункт з виразними рисами золотоординської міської культури. Протягом 1997—2009 рр. археологіч- ною експедицією Кіровоградського державного педагогічного університету досліджено кілька об’єктів середньовічного міста, у тому числі лазню, майстерню з випалу кераміки та біль- шу частину ґрунтового могильника. Некрополь розташований на північно-східній околиці с. Торговиця за 1,3 км від центру села на північний схід, на схилі високого правого берега р. Синюхи. Контури і площа могильни- ка остаточно не визначені (близько 5 тис. м2). За тринадцять польових сезонів досліджено близько 400 поховань. Здобуто цікавий архе- ологічний і антропологічний матеріал(Бокій, Козир, Позивай 2006 с. 4—18). Населення міста було багатоетнічним, що та- кож цілком пояснюється загальною демографіч- ною ситуацією на порубіжжі. Значними є мон- голоїдні домішки, і у жінок — більшою мірою, ніж у чоловіків. Відчутними є впливи салто- во-маяцькі (аланські), болгарські, кочівницькі Х—ХІІ ст. на загальному фоні слов’янського населення (Литвинова 2003, с. 85—94). Одним з найцікавіших об’єктів Торговиці як міста є залишки цегляної лазні. До останнього часу на території сучасної України лазня була досліджена лише в районі Великих кучугур за 30 км на південь від Запоріжжя (Довженок 1961, с. 184—187). Торговицька лазня мала таку ж систему обігрівальних каналів, роз- міщених під підлогою. Лазні подібного типу є елементами східного походження, притаман- ними золотоординській міській культурі. Таким же східним елементом у системі фун- кціонування населеного пункту в Торговиці були лінії водогону, виявлені на різних, досить віддалених ділянках по селу. На Правобере- жжі Дніпра та на території Молдови залишки таких глиняних труб відомі лише на пам’ятках золотоординського часу: на Кучугурському го- родищі (Довженок 1961, с. 187), у Старому Ор- хеї (Абызова, Бырня, Нудельман 1981), в Кос- тештах (Полевой 1967, с. 35). Розкопки останніх років продовжують вияв- ляти нові об’єкти золотоординської Торговиці. Завдяки дослідженням складається враження про Торговицю як один з економічно і політич- но важливих центрів ХІV ст. на Правобережжі Дніпра в золотоординський час. Традиційно в історичній науці склалася думка про запустіння Середнього та Нижнього Подніпров’я в резуль- таті монголо-татарської навали. Але життя на городищах і селищах не припинялося. Тут про- довжувало мешкати місцеве населення, збері- галися риси давньоруської культури (Рафаль- ський, Моця 2006, с. 110—115). Крім Великих Кучугур та Торговиці, що продовжує досліджу- ватись, на території України комплексно вивче- но лише одне місто часів Золотої Орди — Білго- род-Днісровський на Дністрі (Кравченко 1986). Ще одним серйозним завданням сучасної археології є виявлення та обґрунтування нових типів місцевої культури, що може поєднувати слов’янські та золотоординські традиції. Важ- ливим, також є визначення ступеню цих взає- мовпливів. Таким чином, здійснений у рамках статті аналіз дає підстави констатувати, що археоло- 277 Позивай Т.Д. Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні гічні здобутки сучасних науковців значно попов- нили скарбницю українських пам’яток періоду Золотої Орди. Напрямок є одним з проблемних та перспективних у плані подальших досліджень. Варто звернути увагу на вивчення пам’яток Пра- вобережної України, які, на відміну від пам’яток Лівобережної України, археологічно майже не до- сліджувались. Серед основних завдань на сьогод- ні є не лише вивчення відомих і виявлення нових археологічних пам’яток зазначеного періоду, а й співставлення відомостей про ці пам’ятки у різних джерелах. Актуальним є створення максимально чіткої методики відбору за ознаками та датуван- ня пізньокочівницьких поховальних комплексів і виділення з їхньої кількості саме золотоординсь- ких. Існує також необхідність систематизації ке- рамічних комплексів поселенських пам’яток. Всі ці та багато інших напрямків вивчення пам’яток дозволяють створити максимально чітку археологічну карту України часів Золотої Орди та зміцнити наявне підґрунтя для більш глибоких аналітичних досліджень, пов’язаних з соціально-економічним розвитком українсь- ких земель, що протягом 40-х рр. ХІІІ — І пол. ХV ст. входили до складу одного з наймогутні- ших держаних утворень. Абызова Е.Н., Бырня П.П., Нудельман А.А. Древнос- ти Старого Орхея (золотоордынский период). — Ки- шинев, 1981. — 99 с. Археология Украинской ССР. Библиографический указатель 1918—1980. — К., 1989. — С. 426—475. Археологічні пам’ятки Української РСР (Короткий список). — К., 1966. — 464 с. Археологія України. Бібліографічний покажчик 1981—1990. — К., 1999. — С. 327—375. Беляева С.А. южнорусские земли во второй полови- не ХІІІ — ХІV вв. — К., 1982. — 117 с. Бокій Н., Козир І., Позивай Т. 10 років археологічних досліджень золотоординської пам’ятки біля с. Торгови- ці на Кіровоградщині // Північне Причорномор’я і Крим у добу середньовіччя (ХІV—ХVІ ст.). — Матеріали Між- народної наукової конференції, присвяченої 10-літтю археологічних досліджень золотоординської пам’ятки в с. Торговиці. — Кіровоград, 2006. — С. 4—18. Брайчевський М. Перспективи дослідження ук- раїнських старожитностей ХIV—ХVІІІ ст. // СВНУ. — 1971. — Вип. 1. Греков Б.Д. Монголы и Русь. Опыт политической ис- тории. — М., 1979. Греков Б.Д., Якубовский А.Ю. Золотая Орда и ее па- дение. — М., 1998. Добролюбский А.О. Кочевники Северо-Западного Причерноморья в эпоху средневековья. — К.: Нау- кова думка, 1986. — 138 с. Довженок В.Й. Татарське місто на Нижньому Дніпрі часів пізнього середньовіччя // Археологічні пам’ятки УРСР. — 1961. — Т. Х. — С. 175—193. Евглевский А.В. Погребения золотоордынского вре- мени из раскопок новостроечной экспедиции Донец- кого университета. // Донецкий археологический сборник. — Вып. 1. — Донецк, 1992. — С. 107—116. Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в 13—14 вв. — М., Наука, 1985. — 244 с. Єльников М. До питання про кількість золотоор- динських городищ на Нижньому Дніпрі // Північ- не Причорномор’я і Крим у добу середньовіччя (ХIV—XVI ст.). — Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 10-літтю археологічних досліджень золотоординської пам’ятки в с. Торгови- ці. — Кіровоград, 2006а. — 126 с. Єльников М.В. Поховальні пам’ятки Нижнього Подніпров’я часів Золотої Орди (середина ХІІІ — перша половина ХV ст.).: Автореф. дис. … канд. іст. наук. — Київ, 2006б. — 20 с. Козловський А.О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в ІХ—ХІV ст. — К., 1992. Кравченко А.А. Средневековый Белгород на Днестре (конец ХІІІ — ХІV в.). — К.: Наук. думка, 1986. — 126 с. Литвинова Л. Антропологічний склад населення Центральної України доби середньовіччя (за ма- теріалами ґрунтового могильника Торговиця) // Цен- тральна Україна за доби класичного середньовіччя: студії з історії ХІV ст. — К., 2003. — С. 85—94. Михальченко Е.С. Систематизация массовой непо- ливной керамики золотоордынских городов Повол- жья // СА. — 1973. — № 3. — С. 118—132. Позивай Т.Д. Золотоординські керамічні матеріали з басейну Синюхи // Наукові записки. — Випуск 9. Серія: Історичні науки. — Кіровоград, 2005. — С. 154—162. Полевой Л.Л. Поселение ХІV в. у с. Костешты // ЗОАО. — 1967. — Т. ІІ. Рафальський О., Моця О. Центральноукраїнські землі в системі економічних зв’язків Золотої Орди // Північне Причорномор’я і Крим у добу середньовіч- чя (ХІV—ХVІ ст.). — Матеріали міжнародної науко- вої конференції, присвяченої 10-літтю археологічних досліджень золотоординської пам’ятки в с. Торгови- ці. — Кіровоград, 2006. — С. 110—115. Супруненко О.Б. за участю Маєвської С.В., Артем’є- ва А.В., Горбенка С.О. Кургани з похованнями золото- ординського часу поблизу Волошиного у пониззі Псла: Наукове видання. — К.; Полтава, 2006. — 140 с. Супруненко О.Б., Приймак В.В., Мироненко К.М. Старожитності золотоординського часу Дніпровсь- кого Лісостепового Лівобережжя. — К.; Полтава: «Археологія», 2004. — 82 с. Федоров-Давыдов А.А. Искусство кочевников и Золо- той Орды. — М., 1976. Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники Восточной Евро- пы под властью золотоордынских ханов. — М.: Изд. Моск. ун-та, 1966. — 274 с. Федоров-Давыдов Г.А. Общественный строй Золотой Орды. — М., 1973. — 356 с. Юра Р.О. Завдання вивчення пізньосередньовічних пам’яток України // СВНУ. — К., 1971. — Вип. 1. Т. Д. П о з ы в а й пРОБЛЕМЫ иЗУЧЕНиЯ пАМЯТНиКОВ ЗОЛОТОЙ ОРДЫ В УКРАиНЕ Автор статьи делает попытку выделения важных проблем и направлений археологического изучения зо- лотоордынских памятников на территории Украины. T. D. P o z y v a j STUDYING PROBLEMS OF GOLD HORDE SITES IN UKRAINE The paper is view how the problem of research of archaeological monuments of Gold Horde is studied in contemporary archaeology of Ukraine.

Проблеми вивчення пам’яток Золотої Орди в Україні

Institution

Ähnliche Einträge