Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині

Археологічні дослідження показали, що більше городище (Біла ІІІ) датується кін. ІХ — Х ст. та може бути інтерпретоване як городище-князівська фортеця. Два інші городища розміщенні безпосередньо на лівому березі Серету відносяться до Х ІІ—ХІІІ ст. та можуть пов’язуватись із літописним Моклековом....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Миська, Р.Г., Погоральський, Я.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2010
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83740
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині / Р.Г. Миська, Я.В. Погоральський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 2. — С. 211-218. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-83740
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-837402015-06-23T03:02:10Z Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині Миська, Р.Г. Погоральський, Я.В. Археологічні дослідження показали, що більше городище (Біла ІІІ) датується кін. ІХ — Х ст. та може бути інтерпретоване як городище-князівська фортеця. Два інші городища розміщенні безпосередньо на лівому березі Серету відносяться до Х ІІ—ХІІІ ст. та можуть пов’язуватись із літописним Моклековом. Проте для остаточного вирішення зазначеного питання необхідні більш масштабні стаціонарні археологічні дослідження. Archaeological excavations shoved the most forts (Bila III) dated end IX—X ct. AD and can be interpreted as prince’s fortress. Two others forts is situated on the left bank of the river Seret concern to XII—XIII ct. AD. They could be connected with annalistic Moklecov. Although for final decision of question necessary more scale archaeological excavation. 2010 Article Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині / Р.Г. Миська, Я.В. Погоральський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 2. — С. 211-218. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0122 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83740 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Археологічні дослідження показали, що більше городище (Біла ІІІ) датується кін. ІХ — Х ст. та може бути інтерпретоване як городище-князівська фортеця. Два інші городища розміщенні безпосередньо на лівому березі Серету відносяться до Х ІІ—ХІІІ ст. та можуть пов’язуватись із літописним Моклековом. Проте для остаточного вирішення зазначеного питання необхідні більш масштабні стаціонарні археологічні дослідження.
format	Article
author	Миська, Р.Г. Погоральський, Я.В.
spellingShingle	Миська, Р.Г. Погоральський, Я.В. Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині Археологія і давня історія України
author_facet	Миська, Р.Г. Погоральський, Я.В.
author_sort	Миська, Р.Г.
title	Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині
title_short	Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині
title_full	Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині
title_fullStr	Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині
title_full_unstemmed	Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині
title_sort	дослідження городищ поблизу села біле на чортківщині
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83740
citation_txt	Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині / Р.Г. Миська, Я.В. Погоральський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 2. — С. 211-218. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT misʹkarg doslídžennâgorodiŝpoblizuselabílenačortkívŝiní AT pogoralʹsʹkijâv doslídžennâgorodiŝpoblizuselabílenačortkívŝiní
first_indexed	2025-07-06T10:33:02Z
last_indexed	2025-07-06T10:33:02Z
_version_	1836893322633805824
fulltext	211 Археологічні дослідження показали, що більше городище (Біла ІІІ) датується кін. Іх — х ст. та може бути інтерпретоване як городище-князівсь- ка фортеця. Два інші городища розміщенні безпосе- редньо на лівому березі Серету відносяться до хІІ— хІІІ ст. та можуть пов’язуватись із літописним Моклековом. Проте для остаточного вирішення зазначеного питання необхідні більш масштабні стаціонарні археологічні дослідження. К л ю ч о в і с л о в а: Городище, кераміка, куль- турний шар, шурф. У добу середньовіччя Західне Поділля було од- ним із найбільш заселених східнослов’янських регіонів. Свідченням цього є численні археоло- гічні пам’ятки празько-корчацької (Звиняч, Те- ребовля, Кровінка, Зелений Гай, Колодрібка, Горошева) та райковецької (Біле ІІІ, Теребов- ля, Старий Збараж) культур, княжого часу (Те- ребовля, Біле І—ІІ, Старий Збараж, Микулин- ці, Звенигород, Більче Золоте, Устя, Тудорів). Соціально-політичний і економічний розви- ток слов’янських племен приводить у VIII— X ст. до поширення нового типу поселень — го- родищ, — які стають центрами суспільного і господарського життя громади, а в добу Київсь- кої Русі — осередками княжої влади в окрузі. Значний інтерес з точки зору дослідження різ- них сторін життя місцевого населення у перед- державний та княжий періоди викликають ма- ловивчені донедавна три городища в околицях с. Біле Чортківського р-ну на Тернопільщині. Про ці пам’ятки вперше згадує польський до- слідник В. Пшибиславський, повідомляючи про два городища в ур. Монастирська, по обидва бе- реги яру, по якому тече струмок, що впадає під ними в р. Серет і третє, найбільше, котре зна- ходиться в ур. Черна, на лівому березі згадано- го струмка [PrzybysBawski, 1906, р. 22]. Розвід- кові роботи в околицях с. Біле у 2004 р. провели Р. Миська та М. Бігус, в результаті чого було локалізовано пам’ятки та складено їх окомір- ні плани. Вони знаходяться на північ від села, на стрімких, покритих лісом, високих берегах потічка (рис. 1). Датування пам’яток під час цих обстежень встановити не вдалось [Миська, 2004]. Тому завданнями досліджень 2006 р. було встановлення хронології, потужності і характеру культурного шару пам’яток, а також вивчення конструктивних особливостей системи укріплень та житлових споруд на городищі Біле ІІІ. ДОСЛІДжЕННЯ НА ГОРОДищІ бІЛЕ ІІІ (ур. чЕРНА) Пам’ятка розташована на мисі, утвореному вигином берега глибокого яру, по дну якого протікає потічок. Городище має складну струк- туру: з напільної сторони воно захищене чо- тирма лініями оборони. його площа становить приблизно 7,65 га. На зовнішніх площадках го- родища зафіксовано кілька т.зв. «западин» — решток заглиблених житлових споруд. Через городище проходить давня дорога, яка в місцях перетину з валами утворює розри- ви — в’їзди. За зовнішнім валом, з південного боку городища, дорога продходить ще бл. 150 м і повертає на захід, поступово опускаючись по схилу на дно яру, де збереглись сліди дамби, по якій вона переходила на другий берег (рис. 2). На городищі було закладено три розкопи. Розкоп І закладено на місці однієї із т. зв. запа- дин біля північного (внутрішнього) підніжжя крайнього напільного валу городища. Глибина западини бл. 0,5 м, розміри: 4,60 (пн.—пд.) × 4,20 м (зх.—сх.). Поруч із дослідженою запади- р. Г. М и с ь к а, Я. В. П о г о р а л ь с ь к и й ДОСЛІДжЕННЯ ГОРОДищ ПОбЛиЗУ СЕЛА бІЛЕ НА чОРТКІвщиНІ Миска р.Г. Погоральський Я.В. Дослідження городища поблизу села Біле на Чортківщині 212 ною розташовані ще дві, менш глибокі (одна з них — за 3 м на захід, друга — за 4 м на схід). Загалом такі западини характерні для коротко- тривалих поселень кінця І тис. н. е. у Прикар- патті. Ці поселення існували нетривалий час, а після припинення їх функціонування ці ділян- ки не заселялися і поросли лісами, що сприяло консервації решток будівель. Вивчення такого типу об’єктів на Буковині і Західному Поділлі започаткував Б.О. Тимощук [Тимощук, 1990, с. 146—151, 154—160 та ін.]; виявлені вони і на Лівобережжі — на городищах Тітчиха, Ново- троїцьке, Велике Боршівське. Загалом їх глиби- на становить 0,3—1,0 м, діаметр западин 2,5— 5,0 м [Ляпушкин, 1958, с. 9, 55, 62; Пуздерко, Шишак, 1994, с. 50; Михайлина, 2007, с. 49]. Заповнення котловану складалося з двох основних шарів: верхнього — темного гумусо- ваного суглинку, у нижній частині якого спос- терігається прошарок, насичений камінням і вугликами, і нижнього — темно-жовтого суг- линку (рис. 3, а). Подібна стратиграфічна ко- лонка зафіксована нами у синхронному житлі з Теребовлі (ур. Замкова Гора, ліс) [Миська, Погоральський, 2006, с. 260]. Глибина котловану — 1,20 м від рівня сучасної поверхні, розміри — 3,00 × 3,10 м. Нижня час- тина котловану викопана у материковій глині, долівка глиняна, добре утрамбована, нерівна (особливо у північній частині). У долівці в кутах та посередині північної і східної стін котловану виявлено 6 ямок діаметром 0,10—0,20 м, глиби- ною 0,15—0,20 м, деякі з яких можна інтерпрету- вати як стовпові (рис. 3, б). Ділянка долівки біля західної стінки не була вивчена, оскільки тут рос- ло дерево. Таке розташування стовпових ямок та- кож є типовим для жител останньої чверті І тис. н. е. і виділяється Л.П. Михайлиною у варіант 1 стовпової конструкції стін житлових споруд [Ми- хайлина, 2007, с. 83, рис. 38]. У південно-західному куті котловану знаходи- лися рештки печі-кам’янки, з первинними роз- мірами 1,00 × 0,90 м, висотою 0,3 м над рівнем череня (рис. 3, б). Піч складена з каміння різних рис. 1. Картосхема розміщення городищ в околиці с. Біле рис. 2. Біле ІІІ. План-схема городища із зазначенням розкопів 213 Миска р.Г. Погоральський Я.В. Дослідження городища поблизу села Біле на Чортківщині розмірів, можливо, із використанням гумусова- ного ґрунту для скріплення. Вона знаходилася на відстані бл. 0,10 м від стінок житла. Черінь, розмірами 0,6 × 0,7 м, помітно увігнутий в цент- ральній частині, що, можливо, пов’язано з необ- хідністю збільшити об’єм паливної камери. Тиль- на стінка паливної камери викладена з каменів середньої величини, а бічні — з 4-х великих. Устя печі обернене до півночі, долівка перед устям встелена майже суцільним тонким прошарком попелу, що утворився внаслідок очистки печі. Найімовірніше, навколо печі існувала якась дерев’яна обшивка, від якої залишилися стовпові ямки діаметром 0,10—0,15 м, глибиною 0,20— 0,30 м, по всіх чотирьох кутах основного масиву печі (один зі стовпів одночасно був кутовим стов- пом житла) (рис. 3, б). Аналогічні стовпові ямки від облицювання печей виявлені у Ревне І, Корос- туватій, Монастирку, Глинженах V [Михайлина, 2007, с. 96—97]. Водночас В.К. Козюба припускає, що стовпові ямки навколо печі могли підтримува- ти дерев’яний настил над піччю, що використову- вався для спання або зберігання посуду і продук- тів [Козюба, 1998, с. 41—42]. До північно-східного кута основного масиву печі прилягало велике скупчення каміння різної величини, яке лежало на прошарку суглинку, тов- щиною до 0,15 м, тому, очевидно, могло належа- ти до конструкції печі. Оскільки південно-східний кут печі був майже повністю розібраним, можливо згаданий розвал походить із цього кута та верхнь- ої частини стінок печі. Характер скупчення дозво- ляє припустити, що воно пов’язане з підготовкою до реконструкції опалювальної споруди, яку так і не було завершено, або внаслідок ритуального розбирання печі [Филипчук, 1995, с. 231]. У заповненні, на долівці та в розвалі печі виявлено 40 фрагментів (вінчики, денця, стін- ки) горщиків, сковорідок, мисок (рис. 4). Фраг- менти горщиків — кружальні та ліпні, в гли- няному тісті домішки жорстви і шамоту, піску, вапняку. Колір — сірий та коричневий. Посуд прикрашений лінійним та хвилястим орна- ментом, защипами по вінчику, пальцевими вдавленнями. Фрагменти сковорідок ліпні, з рослинними домішками, шамотом, жорствою, піском у тісті. Колір — сірий та коричневий. Один вінчик ско- ворідки прикрашений защипами. Виявлено один фрагмент вінчика ліпної миски, з домішками ша- моту і жорстви у тісті. Загалом керамічний ком- плекс житла можна датувати кінцем ІХ — Х ст. 1 У прирізці, що була здійснена від житла до підніжжя валу, на незначній глибині виявлено кам’яну вимостку (товщиною бл. 0,20 м), яка оче- видно йшла паралельно гребеню валу (рис. 3). Вона складається переважно з дрібного каміння і 7 більших каменів, перемішаних з вугликами. Каміння площадки лежить на світло-коричнево- му суглинку. З вимостки походять кістки (6 шт. — ребра, стегнові, щелепна) і 18 фрагментів керамі- ки — горщиків, сковорідок, мисок (рис. 5). Горщики кружальні, з домішками шамоту, жорстви, червоного і сірого пісковика, вапня- ку у глиняному тісті, поверхня сірого і корич- 1. Висловлюємо вдячність начальнику ТОКІОПІК М.О. Яго- динській за датування керамічних комплексів з пам’яток. рис. 3. Біле ІІІ. Переріз (а) та план (б) розкопу І Миска р.Г. Погоральський Я.В. Дослідження городища поблизу села Біле на Чортківщині 214 невого кольору. Прикрашені хвилястим орна- ментом, защипами по вінчику, проколами під вінчиком. Сковорідки ліпні, з рослинними домішками, жорствою, шамотом і піском у глиняному тісті, поверхня коричневого і сірого кольору. Миски ліпні, з рослинними домішками, ша- мотом, жорствою і (вапняком) у тісті, коричне- вого кольору. Розкоп ІІ закладено з метою визначення конс- труктивних особливостей валу та часу його спо- рудження в місці, де дорога, що йде через городи- ще, проходить крізь другу лінію оборони (рис. 2). Зачистка північно-західної стінки в’їзду показа- ла, що основа валу знаходиться нижче від рівня сучасної поверхні в’їзду. Для вивчення нижніх шарів насипу валу закладено траншею (1 × 10 м). Висота гребеня валу над умовним нулем (рівень сучасної дороги з внутрішньої сторони валу) — 0,65 м, глибина траншеї до материка — 1,35 м. У профілі траншеї вдалось простежити конс- труктивні особливості валу (рис. 6, а). На рівні давньої поверхні (похований горизонт виступає у вигляді смуги чорного гумусованого суглин- ку) було зроблено підсипку зі світлого суглинку товщиною 0,2—0,4 м. На його поверхні постав- лені дерев’яні конструкції, залишками яких є шар світлого суглинку, насичений вугликами (товщиною 0,2—0,3 м (із зовнішнього боку по- тоншується до 0,1 м), шириною бл. 5 м). У ць- ому шарі виявлено кілька фрагментів ліпного посуду. Серед них виділяється вінце ліпного горщика (рис. 7, 1). В керамічному тісті про- стежуються домішки шамоту та піску, випал нерівномірний, колір коричневий. Кераміку такого типу за аналогіями можна датувати кін- цем ІХ — Х ст. Вище знаходиться шар коричне- вого суглинку (0,6—0,8 м). Розкоп ІІІ закладено на укріпленому ескар- пом майданчику, що знаходиться в місці, де до- рога з городища повертає на західний схил гори і спускається до дна яру. На південному краю площадки закладено траншею (1 × 6 м) (рис. 2). У західній частині траншеї (на краю май- данчика) зафіксовано рівчак, глибиною 0,4 м (рис. 6, б). Він розташований паралельно до схи- лу і заповнений чорним гумусованим суглин- ком. На східному боці рівчака та далі до центру траншеї (бл. 4 м) залягав прошарок світло-сіро- го суглинку (товщиною 0,1—0,2 м) із значним вмістом дрібного вапняку. На дні рівчака зафік- совано скупчення каміння середніх та дрібних розмірів. Воно було викладене в ряд. Можливо описаний рівчак з камінням є залишком стіни- частоколу, яким був огороджений майданчик. За 4 м від західного краю траншеї, в місці, де завершується шар світло-сірого суглинку із знач- ним вмістом дрібного вапняку, простежено яму (шириною 0,8 м, глибиною 0,25 м), заповнену чорним гумусованим суглинком. У ній виявлено уламки кружального посуду, серед яких виділя- лись три вінця горщиків (рис. 7, 2—4). Перше має манжетоподібну форму, в керамічному тісті присутні домішки піску, випал нерівномірний, колір сіро-коричневий. Гор- щики такого типу датуються Х ст. Вінця двох інших фраг- ментів відігнуті та мають заокруглений край. У кера- мічному тісті наявні доміш- ки дрібного піску та шамоту; датуються посудини такого типу ХІІ—ХІІІ ст. Розташування майдан- чика та фрагменти кера- міки Х ст. свідчать про те, що зазначене укріплення було складовою частиною городища, а його основною метою був контроль за доро- гою, що йшла через яр. рис. 4. Біле ІІІ. Керамічний комплекс з долівки житла рис. 5. Біле ІІІ. Керамічний комплекс з вимостки зовніш- нього валу 215 Миска р.Г. Погоральський Я.В. Дослідження городища поблизу села Біле на Чортківщині З південного боку від городища (200—300 м) при обстеженні околиць Р. Миською та М. Яго- динською було виявлено близько десятка запа- дин, аналогічних до тієї, що розкопана на городи- щі. Очевидно тут існувало синхронне селище. ДОСЛІДжЕННЯ НА ГОРОДищІ бІЛЕ І (ур. МОНАСТиРищЕ) Городище Біле І знаходиться в ур. Монастири- ще на горі, що зі східного боку замикає устя пото- ку при його впадінні в Серет. Згідно з місцевою легендою (з поширеним в Україні сюжетом) тут був монастир, який нібито провалився під землю через прокляття, накликане якоюсь дівчиною. Городище оточене однією лінією оборони — з на- пільної сторони обнесене валом та ровом (рис. 8, а). Висота валу (з пн.—сх. боку) 2,7 м, ширина ос- нови валу 9 м, глибина рову 1 м. З пд.—сх. боку простежуються сліди в’їзду шириною 3 м. На площадці городища проведено розвідко- ве шурфування. Перший шурф закладено за 10 м на північ від в’їзду на городище (рис. 8). Поверхня тут має незначний нахил до центру городища. Стратиграфія шурфу мала такий вигляд: - тонкий шар (до 0,05 м) лісової підстилки; - шар чорного суглинку (культурний шар) (0,2—0,3 м); - світло-жовтий суглинок (материк). В культурному шарі шурфу І зібрано знач- ну кількість кераміки та точильний брусок (рис. 9, 5). Другий шурф було закладено за 50 м на північ від першого, за 10 м від валу. Стратиграфія шурфу аналогічна до першого, з різницею товщини куль- турного шару (0,4 м). В ньому фіксувались безсис- темні скупчення каменів дрібного та середнього розміру. Також виявлено фрагмент скляного псев- докрученого браслета чорного кольору (рис. 9, 3) та значну кількість фрагментів кружального посуду (рис. 9). Більшість уламків датується ХІІ — пер- шою половиною ХІІІ ст. Цей посуд має тонкі стінки, добрий випал, коричневий або сірий колір. В кера- мічному тісті домішки піску, інколи шамоту. Се- ред вінців переважають відігнуті із заокругленим краєм або загнутим до середини у вигляді валика. Виділяється три вінця Х ст., один з яких ліпний (рис. 9, 11) та два кружальні (рис. 9, 14). Вони сіро- го кольору, в їх керамічному тісті присутні доміш- ки піску та шамоту. Також виявлено одне вінце та ручку горщиків ХІХ — поч. ХХ ст. ДОСЛІДжЕННЯ НА ГОРОДищІ бІЛЕ ІІ Городище Біле ІІ має складну структуру і складається з чотирьох ліній оборони (рис. 10, а). Центральна площадка городища — у формі неправильного овалу (130 × 60 м), витягнутого по лінії північний захід — південний схід. По всьому периметру схили площадки ескарпо- вані; в окремих місцях простежуються залиш- ки невеличкого валу. На схилі зустрічаються численні скупчення обпаленої глини. Друга лінія оборони також простежується по всьому периметру городища, але тут ескар- повані лише стрімкі схили гори. З напільної ж сторони городище захищене високим валом та ровом, у яких з північного та північно-східного боків простежуються два в’їзди (розрив валу та засипка рову). Глибина рову біля північно-схід- них воріт 4 м, висота валу 3 м; висота засипки рову (над рівнем дна рову) — 1,5 м. Глибина рову біля північних воріт 5 м, висота валу 3,5 м; висота засипки рову — 3 м. Наступні дві лінії у вигляді ровів та валів починаються біля країв схилу та йдуть перпендикулярно до нього. Біля підніжжя пам’ятки, у верхів’ях яру, який захи- щав городище зі сходу, знаходиться джерело. На краю схилу внутрішньої площадки з пів- нічно-східного боку було закладено шурф (1 × 1 м) (рис. 10). Стратиграфія західної стінки шурфу мала такий вигляд: - тонкий шар лісової підстилки (до 0,05 м); - світло-сірий суглинок (0,15—0,2 м); - коричневий суглинок (0,2—0,4 м); - мішаний темно-коричневий суглинок (0,2 м); - шар чорного суглинку (культурний шар) (0,2—0,3 м); рис. 6. Біле ІІІ. Стра- тиграфічний переріз розкопу ІІ (а) та переріз і план розкопу ІІІ (б) Миска р.Г. Погоральський Я.В. Дослідження городища поблизу села Біле на Чортківщині 216 - світло-жовтий суглинок (материк). У культурному шарі виявлено фрагменти кераміки ХІІ — першої половини ХІІІ ст., зок- рема чотири вінця (рис. 9, 1, 4, 6, 8). Вони ма- ють тонкі стінки коричневого кольору з добрим випалом; у керамічному тісті — домішки піску та незначної кількості шамоту і жорстви. Отже, в результаті навіть відносно незнач- них за обсягом археологічних досліджень на трьох городищах поблизу с. Біле було здобуто важливі матеріали, що стосуються плануваль- ної структури пам’яток, їх соціального змісту, датування, забудови, конструктивних особли- востей оборонних і житлових споруд. На городищі Біле ІІІ встановлено датуван- ня та конструктивні особливості двох зовніш- ніх ліній оборони та заглибленого житла, яке датується кінцем ІХ — Х ст. В одному з кутів житла знаходилися рештки печі-кам’янки, а скупчення каміння поруч з нею вказує на підготовку печі до ремонту чи перебудови. В долівці житла зафіксовано стовпові ямки від дерев’яного облицювання стін котловану, стінок печі та внутрішніх конструкцій житла. Щодо конструкції стін, то ймовірно вони були комбі- нованими: земляні стінки котловану облицьо- вані плахами за допомогою каркасно-стовпової конструкції, а наземна частина споруди була побудована у зруб. Вхід у житло очевидно зна- ходився у північній стінці, навпроти устя печі, що пов’язано з мікротопографією ділянки та планувальною структурою городища (з півдня від житла знаходився вал). У загальних рисах це житло є типовим для Дніпро-Дінстровського межиріччя у цей період. Зовнішня лінія оборони, що складалась з валу та рову, була споруджена на межі ІХ / Х ст. В основі валу з внутрішньої сторони зна- ходилась кам’яна вимостка, що відігравала роль крепіди або була частиною внутрішніх дерев’яно-земляних конструкцій валу. Другий вал був синхронним з першим, проте можливо мав іншу конструкцію. В його основі знаходи- лась дерев’яна конструкція, ймовірно пустоті- ла кліть. У південній частині городища, на краю схилу був споруджений укріплений майданчик, з якого велася охорона дороги, що йшла до городища з дна яру. В шурфі, закладеному на майданчику, було виявлено сліди від частоколу, яким ймовір- но був оточений майданчик. Для встановлення типу конструктивних особливостей валів зазна- ченого майданчика та внутрішніх валів городи- ща потрібні подальші археологічні дослідження. Археологічними дослідженнями синхрон- них пам’яток у Прикарпатті встановлено, що у ІХ—ХІІІ ст. поширеними були кілька типів конструктивних рішень оборонних укріплень: частокіл, «столпіє» (горизонтальні колоди, за- кріплені між вертикальними стовпами та з клі- тями-вежами на певній відстані одна від одної), суцільні кліті-зруби [Тимощук, 1982, с. 9—13; Михайлина, 2007, с. 62—67]. В ХІ—ХІІІ ст. ос- танній тип конструкції стає провідним в оборон- ному зодчестві Русі, і ймовірно був застосований в укріпленнях городищ Біле І—ІІ, хоча на цих пам’ятках зі сторони ескарпованих крутосхилів також міг використовуватись і частокіл. Щодо соціального змісту городищ біля с. Біле, то наразі можна лише зробити попередні припу- рис. 7. Біле ІІІ. Керамічний комплекс з розкопу ІІ (1) та ІІІ (2—4) рис. 8. Біле І. План-схема городища (а), переріз та план шурфів (б) 217 Миска р.Г. Погоральський Я.В. Дослідження городища поблизу села Біле на Чортківщині щення, опираючись на їх датування та плану- вальну структуру. Очевидно городище Біле ІІІ було общинним адміністративно-господарським центром, який виник на рубежі ІХ / Х ст. його функціонування було нетривалим (про що свід- чить малопотужний культурний шар і незначна кількість житлових споруд), а загибель скоріш за все пов’язана із приєднанням Подністров’я до Київської Русі наприкінці Х ст. [Филипчук, 2008, с. 95]. Поширення централізованої князівської влади в регіоні спричинило появу нових типів укріплених поселень — князівських фортець, сторожових укріплень, феодальних замків (бо- ярських дворів), які характеризуються певними ознаками оборонних ліній, внутрішньої забудови, функцій [Тимощук, 1982, с. 9—13]. До котроїсь із цих категорій безперечно належали городища Бі- ле І—ІІ, однак їх чітка ідентифікація може бути здійснена лише після продовження досліджень. Отже, із руйнуванням племінної поселенської структури, центром якої було городище Біле ІІІ, його функції перебирають розташовані неподалік феодальні фортеці (Біле І—ІІ). Очевидно вигідне розташування місцевості стало причиною того, що нові осередки виникають у безпосередній близькості від старого общинного центру. Мож- ливо, назва ур. Монастирище і ймовірне існуван- ня тут чернечого осідку свідчить, що в околицях сучасного с. Біле у середньовіччі існував досить значний поселенський осередок, в який входили фортеця, монастир і, очевидно, неукріплені сели- ща, які наразі не виявлені, але існування яких не викликає сумніву. Загалом археологічний комплекс поблизу с. Біле очевидно слід розглядати з точки зору полісної і бургівської моделей розвитку укріп- лених поселень Прикарпаття [Филипчук, 1994, с. 9—11; Овчинніков, 1994, с. 25—26]. На городищах Біле І та Біле ІІ у розвід- кових шурфах виявлено кераміку княжого часу (ХІІ — першої половини ХІІІ ст.). Таке датування можливо є додатковим аргумен- том на користь гіпотези Л.Є. Махновця, який пов’язує з цими городищами літописне місто Моклеков, зазначаючи: «Моклеков — городи- ще у Галицькій землі, на правому березі р. Серету, нині 3 городища на околиці с. Біле (тут колись був фільварок Мокляки) Чорт- ківського р-ну Тернопільської області» [Мах- новець, 1990, с. 559]. В літописі Моклеков згадується з приводу походу польського коро- ля Лестька на Галичину у 1214 р.: «потом же Лестько не можаше приѧти Галича . но шедъ воева ѡколо Теребовлѧ . и ѡколо Моклекова . и Збъıража . и Бъıковенъ взѧтъ бъıс ̑ Лѧхи и Роусью» [ПСРЛ, 1908, стлб. 730]. Під час обстежень пам’яток було встановлено, що назва Мокляки збереглась до сьогодні, вона охоплює територію, що значною мірою спів- падає з ур. Черна, на якому, згідно місцевої легенди знаходилось первісне місто Чортків, звідси і назва урочища. [Миська, 2005, с. 26] Проте, тут знаходиться найбільше городище, на якому виявлено матеріали Х ст. Городи- ща ХІІ — першої половини ХІІІ ст. віддалені від нього на відстані бл. 2 км вниз по течії потічка. Нажаль, дослідження, проведені на цих пам’ятках ще дуже фрагментарні, щоб повною мірою охарактеризувати їх місце у системі заселення басейну Серету в добу се- редньовіччя та остаточно ідентифікувати ці пам’ятки з літописним містом. рис. 9. Знахідки з городищ Біле І та Біле ІІ Миска р.Г. Погоральський Я.В. Дослідження городища поблизу села Біле на Чортківщині 218 Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипать- евская летопись. — СПб., 2004. Ляпушкин и.и. Городище Новотроицкое. О культу- ре восточных славян в период сложения Киевского государства // МИА. — 1958. — № 74. Махновець Л.є. Іменно-особовий та географічно-ар- хеологічно-етнографічний покажчик. Коментарі // Літопис Руський. — К., 1990. — С. 465—580. Миська р. Звіт про археологічні дослідження на те- риторії Теребовлянського, Бучацького та Чортківсь- кого районів Тернопільської області у 2004 р. Миська р., Погоральський Я. Археологічні до- слідження у Теребовлі // Археологічні досліджен- ня Львівського університету. — Львів, 2006. — Вип. 9. — С. 249—268. Михайлина Л.П. Слов’яни VIII—X ст. між Дніпром і Карпатами. — К., 2007. Козюба В.К. Південноруське сільське житло (ма- теріали до реконструкції заглибленого житла ХІ— ХІІІ ст.) // Археологія. — 1998. — № 1. — С. 28—46. Овчинніков О. Від полісу до бургу. Модель розвитку міст Прикарпаття // Еволюція розвитку слов’янських градів VIII—XIV ст. у передгір’ї Карпат і Татр. — Львів, 1994. — С. 25—26. Пуздерко В., шишак В. Топографія поселень VIII— XII ст. в околицях Стільського городища // Еволю- ція розвитку слов’янських градів VIII—XIV ст. у передгір’ї Карпат і Татр. — Львів, 1994. — С. 50— 52. Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина. — К., 1982. Тимощук Б.А. Восточнославянская община VI—X в. н. э. — М., 1990. Филипчук М. Генезис прикарпатських городищ VIII—X ст. з позицій полісної структури суспільс- тва (Постановка проблеми) // Еволюція розвитку слов’янських градів VIII—XIV ст. у передгір’ї Кар- пат і Татр. — Львів, 1994. — С. 9—11. Филипчук М. Східнослов’янське житло X—XI ст. в Українському Прикарпатті // МДАПВ. — Львів, 1995. — Вип. 6. — С. 219—233. Филипчук М. Райковецька культура в українсько- му Прикарпатті: хронологія і періодизація // Вісник Інституту археології. — Львів, 2007. — Вип. 3. — C. 68—135. Przybysławski W. 1906 Repertoryum zabytków przedhistorycznych na obszarze szesnastu powiatów Galicyi Wschodniej. — Lwów, 1906. r. G. Myska, Ya. V. Poguralsky archaeoloGIcal excavatIons near vIllaGe bIla In chortKIv reGIon Archaeological excavations shoved the most forts (Bila III) dated end IX—X ct. AD and can be interpret- ed as prince’s fortress. Two others forts is situated on the left bank of the river Seret concern to XII—XIII ct. AD. They could be connected with annalistic Moklecov. Although for final decision of question necessary more scale archaeological excavation. рис. 10. Біле ІІ. План-схема городища (а), переріз та план шурфу (б)

Дослідження городищ поблизу села Біле на Чортківщині

Репозитарії

Схожі ресурси