Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки

Публікуються кургани, розкопані І.І. Артеменком на поселеннях-ґіґантах трипільської культури Доброводи і Тальянки (по два кургани на кожному), які демонструють певні оригінальні риси ямної культури лісостепового реґіону і нагадують нам про складну етнокультурну ситуацію у Середній Наддніпрянщині з...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Бунятян, К.П., Ніколова, А.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83829
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки / К.П. Бунятян, А.В. Ніколова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 3. — С. 34-50. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-83829
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-838292015-06-25T03:01:50Z Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки Бунятян, К.П. Ніколова, А.В. Публікуються кургани, розкопані І.І. Артеменком на поселеннях-ґіґантах трипільської культури Доброводи і Тальянки (по два кургани на кожному), які демонструють певні оригінальні риси ямної культури лісостепового реґіону і нагадують нам про складну етнокультурну ситуацію у Середній Наддніпрянщині за доби ранньої бронзи. Публикуются четыре кургана, раскопанные И.И. Артеменко на площади трипольских поселений-гигантов Доброводы и Тальянки на Черкащине. Four barrows excavated by I.I. Artemenko on the territory of Dobrovody and Talyanky, giant Trypillyan settlements in Cherkasy region, are published in the article. 2010 Article Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки / К.П. Бунятян, А.В. Ніколова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 3. — С. 34-50. — укр. XXXX-0122 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83829 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Публікуються кургани, розкопані І.І. Артеменком на поселеннях-ґіґантах трипільської культури Доброводи і Тальянки (по два кургани на кожному), які демонструють певні оригінальні риси ямної культури лісостепового реґіону і нагадують нам про складну етнокультурну ситуацію у Середній Наддніпрянщині за доби ранньої бронзи.
format	Article
author	Бунятян, К.П. Ніколова, А.В.
spellingShingle	Бунятян, К.П. Ніколова, А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки Археологія і давня історія України
author_facet	Бунятян, К.П. Ніколова, А.В.
author_sort	Бунятян, К.П.
title	Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки
title_short	Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки
title_full	Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки
title_fullStr	Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки
title_full_unstemmed	Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки
title_sort	кургани ямної культури на трипільських поселеннях доброводи і тальянки
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/83829
citation_txt	Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки / К.П. Бунятян, А.В. Ніколова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 3. — С. 34-50. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT bunâtânkp kurganiâmnoíkulʹturinatripílʹsʹkihposelennâhdobrovodiítalʹânki AT níkolovaav kurganiâmnoíkulʹturinatripílʹsʹkihposelennâhdobrovodiítalʹânki
first_indexed	2025-07-06T10:42:44Z
last_indexed	2025-07-06T10:42:44Z
_version_	1836893933094830080
fulltext	34 К. П. Б у н я т я н, А. В. Н і к о л о в а КургаНи ЯМНої КулЬтури На трипілЬсЬКих поселеННЯх доБроводи і талЬЯНКи Публікуються кургани, розкопані І.І. Артеменком на поселеннях-ґіґантах трипільської культури Доб- роводи і Тальянки (по два кургани на кожному), які демонструють певні оригінальні риси ямної культури лісостепового реґіону і нагадують нам про складну ет- нокультурну ситуацію у Середній Наддніпрянщині за доби ранньої бронзи. К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, доба ранньої бронзи, Середня Наддніпрянщина, ямна культура, трипільська культура. Правобережна смуга Середньої Наддніпрян- щини здавна була зоною інтересів різного насе- лення. Це стосується й доби ранньої бронзи, коли по занепаду трипільської культури сюди просуну- лося чисельне населення ямної культури (ЯК), а згодом — і «шнуровики», представлені тут серед- ньодніпровською культурою (СДК). Водночас на цю територію прагнуло якоюсь мірою й населен- ня культури кулястих амфор (ККА) (Szmyt 1999, Fig 2, 3; Бідзіля, Бунятян, Ніколова 2005), яке сягло сучасних околиць Києва й перетнуло Дніп- ро (див.: Роздобудько, Юрченко 2005; Лысенко 2006, с. 94, рис. 12—14), та представники інших віддалених світів (Бунятян 2007). Зрештою, тут з’явилися й носії катакомбних культур, масова присутність яких добре засвідчена, насамперед, поселеннями так званого типу Ісківщина, які М.М. Бондар беззастережно відніс до СДК (Бон- дарь 1974), і, меншою мірою, — похованнями (Клочко, Ричков 1989). Тонкощі того процесу, а саме — часу й динаміки освоєння Правобережної Наддніпрянщини населенням різних культур, лишаються нез’ясованими через млявий інтерес до цієї проблематики. Безперечним є одне. Поширення і сплеск кур- ганного будівництва тут пов’язано, в першу чер- гу, з ЯК. Це добре засвідчено ще розкопками ру- бежу XIX—XX ст. Чимало курганів зведено й на місцях колишніх поселень трипільської культури (Пассек 1949; Шмаглий, Видейко 1988; Кlochko, Кruts 1999). З-поміж таких лишилися неопублі- кованими кургани, розкопані у 1982—1983 рр. експедицією під керівництвом тодішнього дирек- тора Інституту археології АН УPCP І.І. Артемен- ка на території великих трипільських поселень Доброводи й Тальянки на Черкащині (Артеменко 1982—1983). Мабуть, це сталося через те, що вче- ний очікував відкрити тут кургани чи поховання СДК і разом з тим — знайти додаткові аргументи на користь своєї концепції щодо розвитку подій у Середній Наддніпрянщині у післятрипільський час (див.: Артеменко 1967). Але кургани виявили- ся ямними, і їхні матеріали (як і раніше здобуті) засвідчують складнішу, ніж то бачилося І.І. Ар- теменкові, етнокультурну ситуацію у вказаному регіоні. Інтерес до цих курганів спричинено наявніс- тю радіокарбонних дат для декотрих поховань, що давно фіґурують в літературі, але досі не про- аналізовані в контекстуальному плані — з точки зору стратиґрафічної позиції поховань і їхнього супроводу, і так само для оцінки етнокультурної ситуації в реґіоні. Науважимо, ми намагалися якомога повніше й точніше подати інформацію, скориставшись усією польовою документацію. Особливо цінними стали детальні кресленики, виконані Н.Г. Салій. доБроводи уМаНсЬКого раЙоНу (розкопки 1982 р.) Курган 1 був розташований майже у центрі трипільського поселення, на вільній від давньої забудови ділянці (рис. 1). Насип деформовано оранкою, висота 1,1 м, діаметр 40 м. З північного і південного боків помітними були западини від виймання ґрунту для зведення кургану. У наси- пу зрідка траплялися шматки печини, обмазки і уламки кераміки трипільської культури, зокрема розмальовані. Виявлено шість поховань ЯК. 35 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки Стратиґрафія (рис. 2). За креслеником, пер- винний невеличкий видовженої форми курган зведено над похованням 1 1. Давній горизонт (далі ДГ) під ним простежувався у вигляді тон- кої чорної смужки, яка утворилася через випал трави перед здійсненням цього поховання. На південній периферії цього насипу локалізовано наступне поховання 2, з яким, видно, пов’язано досипку кургану, помітну в східному профілі цен- тральної бровки. Інші чотири поховання (3—6) розташовувалися півколом у східній частині на- сипу. Послідовність їх не з’ясовано, хоча останнім було здійснено, схоже, поховання 4, могила якого «почала простежуватися у насипі одразу під ор- ним шаром». З огляду на планіґрафію поховань 5 і 6, що немов утворюють ряд разом із похованням 2 і демонструють інші збіжності, зокрема в орієн- тації, можна висловити припущення, що їх було здійснено після поховання 2. Себто вони переду- вали похованню 3, яке, таким чином, могло бути передостаннім. Відтак, намічається орієнтовно така послідов- ність поховань: 1 (основне), впускні — 2, можливо 5, 6 (чи 6, 5), можливо 3, 4. Поховання 1 (основне, рис. 3, 1, 2) було оточене кільцем викиду жовтої материкової глини з розри- вом зі східного боку. Могила 2 в плані мала форму видовженої трапеції завдовжки 2,0 м і завшир- 1. Оскільки опису стратиґрафії та рисунків профілів бокових бровок у Звіті немає, не зрозуміло, на яких під- ставах реконструйовано форму цього насипу. За наяв- ною документацію відтворити його не можна, але зро- зуміло, що він був невеличким. 2. Трапляються розходження між описом могил у Звіті (форма, розміри, інші деталі) та креслениками. Інфор- мативність останніх видається більш надійною, тож дані скореговані згідно них. шки 0,8 м (в ногах) — 1,2 м (в головах), трішки розширювалася до дна. Південно-східний її кут заокруглений. Глибина 1,2 м від ДГ. Орієнтована З—С з незначним відхиленням. Уздовж була пе- рекрита деревом, яке просіло в могилу. Північна плаха обвуглена. Погано вцілілий забарвлений вохрою скелет лежав на спині головою до ЗПдЗ із трохи зігнутими в ліктях і розведеними руками та підігнутими в колінах ногами, які розпалися ромбом. Небіжчика вкладено на підстилку, від якої лишився брунатний (кора і шкіра?) і сірува- то-білий ворсистий тлін, посипаний вохрою. Під кистями (за Звітом) простежено рештки вовняної? грубої тканини, а під ногами — шкіри чи повсті. Дно могили, особливо в районі голови, обмазано тонким шаром білої каолінової глини. У заповненні могили трапився уламок вінця кухонної трипільської посудини. Поховання 2 (рис. 3, 3, 4) розташоване біля пів- денного підніжжя первинного насипу. Могила чотирикутної в плані форми із заокругленими ку- тами на глибині 1,0 м від умовного «0» 3 була пе- рекрита поперек плахами завширшки 15—17 см і завтовшки 0,5—2,0 см і колодами та жердинами діаметром 6—7 см. Декотрі з них обгорілі. Розміри могили 1,55 × 0,9 м, глибина від рівня ДГ, з якого вирито могилу, 0,6 м (1,6 м від «0»), орієнтована С—З. Погано вцілілий скелет лежав скорчено на лівому боці головою до С. Ліва рука випростана до колін, права — зігнута в лікті і кистю спрямо- вана до лівої. Ступні піджаті до тазу. Небіжчи- ка покладено на підстилку із трави та ще якоїсь органіки у вигляді жовтуватого тліну. Можливо, його було вдягнено/загорнено в шкіру, від якої лишився брунатний тлін. На черепі — сліди бе- рести, за головою — спалені лозинки. Біля чере- па й під ним — посипка вохрою. За деревом поховання датовано 4200 ± 70 ВР, 2890—2660 ВС cal (табл. 1) 4. 3. Усі глибини подано від умовного «0» на найвищій точці кургану за винятком основних поховань. 4. Калібрацію здійснено за дoпомогою програми Ox cal 3.10. Використано вірогідність 68,2 %. Рис. 1. Доброводи. Локалізація курганів на трипільсь- кому поселенні Рис. 2. Доброводи, курган 1: 1 — загальний план; 2 — східний профіль центральної бровки; 3 — західний профіль першої східної бровки Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 36 Поховання 3 (рис. 3, 5—7) впущено у північно- східний сектор насипу. Могила у вигляді ями з уступами вздовж довгих її боків (глибина заля- гання 1,7 м, ширина чітко зафіксованого північно- східного уступу 0,5 м), на які спиралося попереч- не перекриття. За креслеником, це мали бути тонкі плахи чи дошки завтовшки 2,0 см і завшир- шки 15—20 см. Поховальна камера у вигляді ями чотирикутної форми із заокругленими кутами орієнтована ПдС—ПнЗ. Розміри 1,5 × 1,0 м, гли- бина від рівня перекриття 0,7 м (2,4 м від «0»). Скелет чоловіка змужнілого віку 1 лежав скорче- но на правому боці головою до ПдС. Права рука випростана, ліва — зігнута (вивернута) в лікті й спрямована кистю до тазу. Небіжчика вкладено на підстилку з очерету, шкіри? й тканини? (оче- видно, в одязі/савані, від якого в районі скелета лишився пухкий жовтуватий тлін) і посипано вохрою. Поруч знайдено окремі вуглинки. На рівні голови, під північно-східною стінкою, лежав астраґал. Поховання 4 (рис. 4, 1, 2) впущено в східний сектор насипу на південь від поховання 3. Певно, це найпізніше поховання, оскільки могила «поча- ла простежуватися у насипі одразу під орним ша- ром», що підтверджується частиною профілю тре- тьої східної бровки. Верхній її рівень з глибини 1,95 м уступами спускався трохи нижче рівня ДГ, 1. Антропологічні визначення здійснено С.І. Круц. а поховальна камера ледь заходила в материк. Перекриття не відзначало- ся масивністю і простежено за вкрап- леннями дерева у заповненні могили. Розміри прямокутної з ледь заокруг- леними кутами могили 0,8 × 0,6 м, глибина від перекриття 0,4 м (2,35 м від «0»), орієнтовано могилу Пн—Пд. Скелет дитини лежав скорчено на лівому боці з розворотом на спину головою до Пн. Ліва рука випроста- на, зігнута в лікті права — вкладена поперек живота. Скелет (особливо череп, ноги та права рука) і дно мо- гили посипані вохрою. Біля і під че- репом — дрібні вуглинки. Небіжчика було покладено на органічну підстил- ку (із трави?) і загорнено/вдягнено у шати, від яких лишився брунатний і жовтуватий крихкий тлін. Поховання 5 (рис. 4, 3—5) впущено у південний сектор на С від похован- ня 2 і, як вказувалося, можливо, після нього. Сліди поперечного перекриття могили у вигляді тонких колод чи дощок завширшки 10—20 см і зав- товшки до 2,0 см виявлено з північно- західного боку на глибині 1,35 м. Розміри камери 1,9 × 1,1 м, глибина від перекриття 0,4 м (1,75 м від «0»), орієнтована ПнС—ПдЗ. Скелет до- рослого лежав скорчено на спині з розворотом на лівий бік головою до ПнС. Від лівої руки вціліли ліктьові кістки з кистю, розташовані неприрод- но — на місці плечової кістки. Права рука зігнута й вкладена поперек живота. Небіжчика покла- дено на підстилку — траву, прикриту шкірою?, видно загорненим / одягненим, від чого лишився жовтий пухкий тлін навколо скелета. Череп і кін- цівки посипано вохрою. Поруч знайдено окремі вуглинки. Перед лицем, поруч із плямою вохри, лежа- ла кременева ретушована пластина завдовжки 8,5 см (рис. 4, 4). Один її край сформовано лус- коподібною і косоструменистою ретушшю, ін- ший — крутою притуплюючою і лускоподібною біля п’ятки 2. Поховання 6 (рис. 4, 6) розташовано на С від поховання 5 і на Пд від поховання 4. Могила у вигляді ями з уступом, влаштованим з південно- східного боку на глибині 1,4 м. На нього спирало- ся поперечне перекриття, яке, видно, впритул під- ходило до протилежної вищої стінки. Перекриття складалося із плах чи дощок завширшки до 20 см і завтовшки до 3,0 см. Камера за заокруглени- ми кутами наближається до овальної. Розміри її 0,85 × 0,5 м, глибина від перекриття 0,3 м (1,7 м від «0»). Погано вцілілий скелет дитини лежав 2. Пластину не передано до фондів, опис і рисунок виконано за фото. Дякуємо О.Л. Позіховського за кон- сультацію. Рис. 3. Доброводи, курган 1: 1, 2 — похо- вання 1; 3, 4 — поховання 2; 5, 6 — похо- вання 3; 7 — відбиток тканини? у похо- ванні 7 37 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки скорчено на лівому боці головою до ПнС. Права рука спрямована до колін. Небіжчика покладено на шкіру й посипано вохрою. Перед лицем — шматочок якогось виробу з міді, за крижами — 10 зубів вирезуба (риба із сі- мейства карпових). За деревом поховання датовано 3960 ± 60 ВР, 2580—2450 ВС cal (тaбл. 1). Курган 2 (рис. 5) знаходився за 1,4 км на ПдС від кургану 1, на околиці трипільського поселен- ня. Висота 3,2 м, діаметр 44 м. Поруйнований оранкою насип мав складну структуру, пов’язану з його добудовами по мірі здійснення поховань. Виявлено 10 поховань: дев’ять — ЯК і одне (по- руйноване поховання 2), можливо, ЯК. Стратиґрафія (рис. 6). Відтворюється така послідовність поховань. Найперше поховання 3 було здійснено на невеликому природному пагор- бку заввишки 0,5 м і діаметром 16 м, попередньо очищеному від трави вогнем. Виходячи із кресле- ника, зведення насипу було розпочато з обвалов- ки могили, перекритої надалі вальковим насипом заввишки 2,4 м та діаметром 21 м. У північну полу цього насипу, теж очищену від трави вогнем, було впущено поховання 4. Пов’язана із ним досипка (насип 2) повністю перекрила первин- ний насип шаром чорнозему завтовшки десь 0,5 м і надала йому видовженої форми по лінії ПнС—ПдЗ з діаметром 29 × 24 м. Його верхівка розорана. Т а б л и ц я 1. Радіокарбонні дати ямних пам’яток лісостепової зони України № Область Населений пункт № кургану, поховання Лаб. номер Матеріал Дата BP Дата ВС, 68 % Дата BC, 95 % Джерела 1. Київська Миронівка к.1 п.8 Ki-3036 дерево 4570±90 3497—3090 3665—2936 Telegin a.a. 2003 2. Київська Миронівка к.1 п.8 Ki-6741 дерево 4235±60 2920—2690 3010—2620 Klochko 1999 3. Київська Миронівка к.2 п.3 Ki-5826 кістка 3875±60 2460—2230 2490—2140 Klochko 1999 4. Київська Миронівка к.2 п.4 Ki-5825 кістка 3810±55 2400—2140 2460—2040 Klochko 1999 5. Київська Миронівка к.3 п.1 Ki-5828 кістка 4010±60 2630—2460 2900—2300 Klochko 1999 6. Київська Миронівка к.7 п.1 Ki-5823 кістка 3895±60 2470—2290 2560—2190 Klochko 1999 7. Черкаська Тальянки к.2 п.3 Ki-2612 дерево 3760±70 2289—2038 2464—1953 Telegin a.a. 2003 8. Черкаська Тальянки к.4 п.1 Ki-6714 кістка 3990±50 2580—2460 2700—2300 Klochko, Kruts 1999 9. Черкаська Тальянки к.4 п.2 Ki-6715 кістка 3945±50 2560—2340 2580—2280 Klochko, Kruts 1999 10. Черкаська Тальянки к.4 п.3 Кi-6716 кістка 3905±60 2470—2300 2570—2200 Klochko, Kruts 1999 11. Черкаська Тальянки к.4 п.4 Ki-6717 кістка 3865±50 2460—2230 2470—2190 Klochko, Kruts 1999 12. Черкаська Баштечки к.4 п.2 Ki-1720 дерево 4450±70 3340—2930 3350—2920 Telegin 1986 13. Черкаська Доброводи к.1 п.2 Ki-2124 дерево 4200±70 2890—2660 2920—2570 Telegin 1986 14. Черкаська Доброводи к.1 п.6 Ki-7090 дерево 3960±60 2580—2450 2630—2280 Назаров, Ковалюх 1999 15. Черкаська Доброводи к.2 п.3 Ki-2122 дерево 4370±60 3090—2900 3330—2880 Telegin 1986 16. Черкаська Доброводи к.2 п.3 Ki-7092 дерево 4040±55 2630—2470 2870—2450 Назаров, Ковалюх 1999 17. Черкаська Доброводи к.2 п.4 Ki-2129 дерево 3960±55 2570—2350 2620—2280 Telegin 1986 18. Черкаська Доброводи к.2 п.6 Ki-2107 дерево 3980±45 2580—2450 2620—2340 Telegin 1986 19. Черкаська Доброводи к.2 п.10 Ki-7091 дерево 3920±60 2480—2300 2580—2200 Назаров, Ковалюх 1999 20. Черкаська Нагірне к.49 п.3 Ki-2119 дерево 4570±50 3500—3100 3510—3090 Telegin 1986 21. Черкаська Пальміра к.3 п.2 Ki-7101 дерево 3990±55 2620—2400 2850—2300 Назаров, Ковалюх 1999 22. Черкаська Подольське к.4 п.1 Bln-4602 дерево 4128±46 2760—2620 2880—2570 Telegin a.a. 2003 23. Черкаська Придніпровське к.3 п.1 Ki-7099 дерево 3950±65 2570—2340 2630—2200 Назаров, Ковалюх 1999 24. Черкаська Придніпровське к.3 п.1 Ki-3139a дерево 3970±80 2580—2380 2700—2200 Telegin a.a. 2003 25. Черкаська Придніпровське к.4 п.1 Ki-7100 дерево 3970±50 2580—2350 2620—2300 Назаров, Ковалюх 1999 26. Черкаська Десятини посел. Ki-9196 кістка 3880±70 2470—2210 2570—2140 Сиволап 2003 Рис. 4. Доброводи, курган 1: 1, 2 — поховання 4; 3—5 — поховання 5; 6 — поховання 6 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 38 У південно-західну полу насипу 2 були впу- щені поховання 6 і 9, перекриті, як указано у Звіті, третім. Чому його названо третім насипом, не зрозуміло. По-перше, він складався із чотирьох прошарків — двох глинистих, розділених чорно- земним і прикритих зверху шаром грязі. Товщина глинистих прошарків на різних ділянках колива- лася від 0,4 до 1,0 м, чорноземного — від ледь по- мітного до 0,6 м, із грязі — від 0,3 до 0,6 м. По-друге, цілком очевидним, виходячи із Зві- ту й креслеників, є зв’язок певних прошарків із декотрими похованнями. Тож будемо розглядати цей насип диференційовано, позначивши про- шарки літерами. Відтак, поховання 6 і 9 були впущені у насип 2 і перекриті першим глинистим прошарком (на- сипом 3а). З цього рівня було здійснено похован- ня 8, перекрите чорноземним прошарком (наси- пом 3б), далі поховання 5, перекрите наступним глинистим прошарком (насипом 3в). Могила по- ховання 10 перетинала майже увесь насип і була перекрита шаром грязі, себто була вкопана з тре- тього глинистого прошарку (насипу 3в). Вказати зростання параметрів насипу після здійснення кожного із вказаних поховань можна дуже при- близно, а через розораність верхівки — лише з точки зору нарощування діаметру, який, збері- гаючи видовжену форму насипу, загалом сягнув десь 34 × 29 м. Поховання 7 було влаштовано біля підніжжя третього насипу (3г) 1 і, вірогідно, було перекрито четвертим (за Звітом) чорноземним. Визначити стратиґрафічну позицію поховань 1 і 2 важко. Зважаючи на просторову локалізацію та глибину залягання перекриття (2,2 м), камера 1. Згідно загального плану поховання 7 потрапило в бровку, але в її профілі не відображено. поховання 1 була влаштована в другому насипі, а перекриття мало знаходитися на її поверхні. Тож, можливо, воно було здійснено з цього рівня, на що побічно вказує той факт, що в поруч розташованій бровці заплечики не зафіксовані. Відтак, воно може припустимо займати ту само стратиґрафіч- ну позицію, що й поховання 6 та 9. Зовсім нічого не можна сказати про позицію поховання 2. Його впущено в центр кургану, і камера теж знаходи- лася в другому насипі. Але немає жодних підстав припустити, з якого рівня вирито могилу через руйнацію верхівки кургану. Приблизна послідовність поховань має такий вигляд: основне поховання 3, впускні — 4, потім 6, 9 і, можливо 1, далі 8, 5, 10, 7. Позицію похован- ня 2 не визначено. У південно-західному секторі кургану знайдено фрагментований мініатюрний біконічної форми кубок трипільської культури. Середню його час- тину оздоблено двома горизонтальними лініями брунатного кольору, поміж якими нанесено гру- пи з чотирьох вертикальних ліній. Вціліла висота кубка 3,8 см, діаметр корпусу 5,5 см, дна — 1,7 см (рис. 5, б). Поховання 1 (рис. 7, 1—3) розташоване у пів- денно-східному секторі кургану. Могила прямо- кутної в плані форми із заокругленими кутами орієнтована ПдЗ—ПнС. Розміри її 1,15 × 0,8 м, Рис. 5. Доброводи, курган 2: а — план кургану; б — ку- бок трипільської культури з насипу Рис. 6. Доброводи, курган 2, профілі бровок: Ц — цен- тральна бровка; над нею (1—3) — профілі північно- східної частини насипу; під нею (1—4) — профілі південнозахідної частини 39 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки глибина 0,5 м від перекриття (2,7 м від «0»). На глибині 2,2 м була перекрита тонкими попереч- ними плахами, на яких траплялися дрібні шма- точки деревного вугілля, а зверху — матом із тра- ви. Скелет геть зітлів. Спорохнявілі його сліди дозволили припустити, що він був орієнтований головою на ПдЗ. Небіжчик, вдягнений/загорну- тий у шкіру, був вкладений на товстий шар трави, посипаний вохрою і зрідка дрібними вуглинками. Праворуч приблизно на рівні плечей лежав шмат обгорілої вохри, а за черепом — горщик. Горщик яйцеподібної форми з відігнутими він- цями. Край вінець оздоблений відтисками палич- ки. На тулубі — сліди нагару. Висота 14 см, діа- метр вінець 10 см, тулуба — 14 см (рис. 7, 3). Поховання 2 у щоденнику не зафіксоване, кресленика немає. За Звітом і загальним планом кургану воно знаходилося на вершині насипу на глибині 0,6 м. Могила розмірами 1,2 × 0,8 м орієнтована ПнС—ПдЗ. Поперек була перекрита деревом. Скелет майже повністю зітлів. За сліда- ми черепа, вкладеного на вимостку із невеликих плоских каменів, небіжчик був орієнтований го- ловою до ПнС. Відмічено наявність слідів вохри. Поховання 3 (основне, рис. 7, 4, 5) розташова- не під центром насипу. Чотирикутна із заокруг- леними кутами могила була перекрита вздовж колодами діаметром 12—15 см, орієнтована ЗПдЗ—СПнС. Дещо розширена зверху західна частина могили звужувалася до дна. Розміри зверху 2,0 × 1,1—1,25 м, на дні — 1,9 × 1,1—1,2 м, глибина 0,8—0,9 м. Скелет дорослого лежав на спині головою до ПдЗ із зігнутими в ліктях і ши- роко розведеними руками і підігнутими в колінах і так само широко розведеними ногами. Небіжчик був покладений на мат із очерету. Під хребцями й правою лопаткою простежено рештки грубої тканини, а під нею — сліди хутряного одягу чи підстилки хутром униз, а також якоїсь речовини у вигляді брунатного пухкого тліну. Верхня час- тина скелету була прикрита хмизом. На черепі і поруч — сліди вохри. Ліворуч від черепа лежав шмат вохри. За деревом спочатку було отримано дату 4370 ± 60 ВР, 3090—2900 ВС cal, пізніше — 4040 ± 55 ВР, 2630—2470 ВС cal (табл. 1). Поховання 4 (рис. 8, 1—4) впущено у північну полу первинного насипу. Викид із могили роз- ташовано на його схилі. На рівні заплечиків, на глибині 3,75 м, могила мала розміри приблизно 4 × 3 м. На заплічки спиралося перекриття, яке складалося із вкладених поперек камери жердин, поверх яких лежали поздовжньо розташовані ма- сивні плахи завширшки 10—30 см і завтовшки 3—12 см, притрушені білою глиною. Камера пря- мокутної в плані форми з дуже заокругленими ку- тами орієнтована З—С. Із західного й північного боків вона трохи розширювалася донизу. Розміри зверху 1,9 × 1,3 м, на дні — 2,0 × 1,35 м, глибина від перекриття 1,2 м (4,95 м від «0»). Стінки пома- зані білою глиною. Дно вкрито шаром білої глини завтовшки 1 см, а потім прикрито очеретом, по- верх якого відмічено тлін жовтого й синього ко- льорів. Небіжчик — чоловік зрілого віку — лежав на спині головою до З із підігнутими в колінах но- гами, які завалилися праворуч. Видно, він був за- горнений / одягнений у шкіру й тканину, від яких лишився брунатний та жовтуватий пухкий тлін. Кістки й дно могили забарвлені вохрою, справа від черепа пляма вохри 20 × 15 см. Траплялися також окремі вуглинки. На лівому плечі небіжчика лежав якийсь пред- мет із білої глини (розпався), а ліворуч поміж реб- рами — кременеве вістря стріли, від якого, певно, й постраждав чоловік. Вістря маленьке, трикут- ної форми з арочною виїмкою. Краї оброблені ре- тушшю. Один кінчик обламаний. Висота 1,8 см, ширина основи 1,4 см (рис. 8, 4). За деревом поховання датовано 3960 ± 55 ВР, 2570—2350 ВС cal (табл. 1) 1. Поховання 5 (рис. 8, 5, 6) впущено у східну полу з насипу 3б. Могила у вигляді ями з запліч- ками завширшки близько 0,3 м, розташованими на глибині 2,25 м. Поховальна камера майже овальної форми орієнтована ПнПнЗ—ПдПдС. Розміри її 0,9 × 0,6 м, глибина 0,4 м від заплічків (2,6 м від «0»). Вздовж була перекрита деревом, а поверх нього — травою. Погано вцілілий скелет дитини лежав на спині головою до ПнЗ із підігну- тими в колінах ногами, які завалилися праворуч. На черепі і біля лівої кисті — вохра. Справа від черепа — тонкий шматок вохри 8-подібної фор- ми. Під скелетом відмічено підстилку із трави, а також темнобрунатний (шкіра?) і жовтуватий пухкий тлін. На краю могили (на уступі) виявлено фраґ- менти верхньої частини горщика з розхиленими 1. Таку дату подано (Telegin 1986, р. 101). У пізнішій публікації наведено іншу — Кі-2129 4160 ± 55. Мабуть, це описка (Telegin, Pustovalov, Kovalyukh 2003, р. 144). Рис. 7. Доброводи, курган 2: 1—3 — поховання 1; 4, 5 — поховання 3 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 40 скісно зрізаними по краю вінцями, короткою гор- ловиною та округлими плічками. Діаметр вінців 12 см (рис. 8, 6). Поховання 6 (рис. 9, 1, 2) впущено у південно- західну полу другого насипу і перекрито наступ- ним. Могила у вигляді ями з заплечиками за- вширшки 0,2—0,35 м, розташованими на глибині 2,85 м. Внутрішний край їх, на який спиралося пе- рекриття, підмазаний білою глиною. Поховальна камера прямокутної з ледь заокругленими кута- ми форми орієнтована ПдС—ПнЗ. Розміри її 0,7 × 0,4 м, глибина від перекриття 0,5 м (3,35 м від «0»). Вздовж була перекрита дошками завширш- ки 4—11 см і завтовшки 2—4 см. Погано вцілілий скелет дитини, притрушений вохрою і прикритий травою, лежав скорчено на лівому боці головою до ПдС. Дитя було покладено на шкіру (брунатний тлін), розстелену поверх трави, дно під якою час- тково було посипано білою глиною. За деревом поховання датовано 3980 ± 45 ВР, 2580—2450 ВС саl (табл. 1). Поховання 7 (рис. 9, 3, 4) здійснено біля схід- ної поли третього насипу. Розміри заглиблених у материк заплечиків не встановлено. Поховальна камера прямокутної в плані форми із заокруг- леними кутами орієнтована Пн—Пд. Розміри її 1,9 × 1,15 м, глибина від перекриття 0,8 м (4,4 м від «0»). Поперек була перекрита погано вцілілим частково обвугленим на кінцях деревом. Скелет чоловіка зрілого віку лежав скорчено на лівому боці головою до Пн. Ліва рука випростана, права зігнута в лікті і кистю спрямована до лівої. Не- біжчика покладено на підстилку з очерету, вкла- деного поперек могили, а під головою — навхрест, прикриту шкірою (брунатний тлін). Під верхньою частиною скелету відмічено жовтий пухкий тлін, в районі колін — окремі вуглинки. Слідів вохри не помічено. У північно-східному кутку стояв горщик яйце- подібної форми з увігнутою шийкою. Денце при- плюснуте. Зовні і всередині розчоси. Висота 28 см, діаметр вінець 23 см, тулуба — 28 см, дна — 5 см (рис. 9, 4). Поховання 8 (рис. 10, 1, 2) впущено у східний сектор з рівня насипу 3а. Могила у вигляді ями з заплечиками, розташованими на глибині 3,55 м. Верхня її частина чотирикутна в плані, розміра- ми 2,05 × 1,65 м. Поховальна камера такої само форми із заокругленими кутками орієнтована Рис. 8. Доброводи, курган 2: 1—4 — поховання 4; 5, 6 — поховання 5 41 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки ПнПнЗ—ПдПдС. Розміри її 1,45 × 1,0 м, глиби- на від перекриття 0,65 м (4,15 м від «0»). Поперек була перекрита частково обгорілими плахами, колодами й жердинами. Під ними й над ними помічено сліди посипки білою глиною. Частково понівечений гризунами скелет чоловіка? зрілого віку лежав скорчено на лівому боці головою до ПнПнЗ. В районі ніг і під грудною клітиною — сліди брунатного тліну (шкіра?), під якими дно посипано червоною вохрою. Під тазом — рештки грубої (вовняної?) тканини, а під нею — тонкої. У північно-східному кутку могили стояв горщик (1), біля тазових хребців і під грудною клітиною знай- дено по одній пронизці (2). 1. Горщик яйцеподібної форми з відігнутими вінцями. Висота 23,5 см, діаметр вінець 21 см, ту- луба — 24 см (рис. 10, 3). 2. Пронизки із пташиних кісток з гвинтовою нарізкою. Довжина 3,4 см, діаметр 0,5 см (рис. 10, 5). Поховання 9 (рис. 10, 4) впущено у західний сектор з рівня насипу 2 — з глибини 3,15 м. Пря- Рис. 9. Добро- води, курган 2: 1, 2 — похован- ня 6; 3, 4 — по- ховання 7 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 42 мокутна із заокругленими кутами поховальна камера поперек була перекрита «накатом» 1. Роз- міри її 1,1 × 0,8 м, глибина 0,85—1,15 м через перепад висоти насипу (4,3 м від «0»), орієнтова- на ПнПнЗ—ПдПдС. Скелет чоловіка? старечого віку лежав скорчено на правому боці головою до ПнПнЗ. Череп і частково лівий бік ушкоджені 1. Вказані у Звіті заплечики на кресленику не відмічені. Згідно перетину могила була перекрита на рівні впуску. гризунами. Права рука випростана і вкладена по- між ніг, ліва зігнута, кисть поверх лівого стегна. Ступні підібгані під таз. Дно могили було буцімто посипане білою глиною (на кресленику не вказа- на), потім вистелене травою, в свою чергу, вкри- тою шкірою (брунатний тлін). В районі скелета відмічено жовтуватий пухкий тлін. Під північно- західною стінкою знайдено черепашку слимака. Поховання 10 (рис. 10, 6, 7) — одне з останніх. Впущено з рівня насипу 3в поруч з похованням 9, на Рис. 10. Доброводи, курган 2: 1—3, 5 — поховання 8; 4 — поховання 9; 6, 7 — поховання 10 43 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки північ від нього. Верхня частина мо- гили простора — 2,7 × 2,5 м, глибина 4,0 м. Поховальна камера прямокут- ної в плані форми з ледь заокругле- ними кутами, орієнтована ПнПнЗ— ПдПдС. Розміри її 1,6 × 1,0 м, глибина від перекриття 0,6 м (4,6 м від «0»). Перекрита поперек «накатом». Пога- но вцілілий скелет лежав скорчено на правому боці головою до ПнПнЗ. Права рука випростана, ліва — зігну- та в лікті і спрямована кистю до ліктя правої. Дно могили обмазано білою глиною (простежена під грудною клі- тиною й ногами), потім вистелене тра- вою. Небіжчик, очевидно, був одягне- ний/загорнений у тонку тканину?, що перетворилася на жовтуватий пухкий тлін. У проміжку між черепом і спи- ною відмічено пляму чорного пухко- го тліну. Навколо голови простежено вохру, а під нею лежала тонка плас- тина із вохри 15 × 10 см і завтовшки 0,3—1,4 см. Сліди вохри відмічено й за тазом, де знаходилися кістки тварини (вказані лише на кресленику). Шию небіжчика прикрашав шкі- ряний шнурок з двома мідними / брон- зовими окуляроподібними підвісками. Їх не описано у Звіті та не передано до фондів Інституту археології. Виходячи із фото, кожну виготовлено із дротини з погостреними кінцями. За приблиз- но однакового розміру, вони різняться щільністю спіралей — на одній їх скручено у три оберти, на другій — у чотири. Висота близько 1,7 і 1,9 см, ширина 2,8 і 3,1 см (рис. 10, 8). За деревом поховання датовано 3920 ± 60 ВР, 2480—2300 ВС cal (табл. 1). талЬЯНКи талЬНівсЬКого раЙоНу (розкопки 1983 р.) Курган 1 знаходився майже у центрі трипіль- ського поселення (рис. 11). Дуже деформований оранкою. Висота 1,1 м, діаметр 36 м. Зведений із грудкуватого чорнозему над одним похованням ЯК. Майданчик для нього було розчищено випа- лом трави. Могилу оточував викид півкільцем з проходом із ПнС (рис. 12). Яма (рис. 12, 4) прямокутної в плані форми, орієнтована ПнС—ПдЗ. Розміри її 1,9 × 1,2 м, гли- бина 1 м. У північно-східній частині вона трішки розширювалася до дна. Вздовж була перекрита плахами, прикритими травою (просіли в могилу). Забарвлений вохрою скелет чоловіка змужнілого віку лежав на спині, головою до ПнС, з підігнути- ми в колінах ногами, які завалилися ліворуч. Че- реп ушкоджений гризунами. Дно могили й стінки Рис. 11. Тальянки. Локалізація курганів на трипіль- ському поселенні Рис 12. Тальянки, курган 1: 1 — план кургану; 2, 3 — профілі бровки; 4 — по- ховання Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 44 обмазані білою глиною. Дно устелене травою, при- критою шкірою, і притрушене вохрою. Під лівою лопаткою (за Звітом) виявлено сліди тканини. Курган 2 (рис. 13, 1) знаходився за 50 м на З від кургану 1. Насип розорювався. Висота його 2,05 м, діаметр 44 м. У насипі знайдено кілька фраґментів трипільського посуду. Виявлено три поховання ЯК, кожне з яких відбиває певний етап у зведенні насипу. Стратиґрафія (рис. 13, 2, 3). Первинний насип із грудкуватого чорнозему зведено над похованням 3. Майданчик для нього було розчищено випалю- ванням трави. Насип мав дещо видовжену фор- му по лінії ПнС—ПдЗ з діаметрами 17,5 × 14,5 м, вціліла висота 2,1 м від ДГ. Перша досипка (насип 2) із чорнозему пов’язана із похованням 1, впуще- ним у північно-східну полу первинного насипу. Перед тим рослинність тут було випалено. За збе- реження видовженої форми насипу діаметр його зріс до 25,5 × 19,5 м. Мабуть, із цим похованням пов’язано вогнище, виявлене за 2,5 м на південь від нього на глибині 1,65 м від вершини кургана, себто вище рівня ДГ, у вигляді плями обгорілого ґрунту з дрібними вуглинками, серед яких були й зерна рослин. Друга досипка (насип 3), також із однорідного чорнозему, пов’язана із похованням 2, впущеним у північно-західну полу другого насипу. Перед його здійсненням рослинність так само було випалено. Параметри насипу повністю не встанов- лено, але загальний діаметр зріс десь на 4—6 м. Поховання 1 (рис. 13, 4) впущено у північно- східну полу первинного насипу на глибину 2,2 м Рис. 13. Тальянки, курган 2: 1 — план кургану; 2, 3 — про- філі центральної бровки; 4 — похо- вання 1; 5—8 — по- ховання 3 45 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки від «0». Прямокутна в плані поховальна каме- ра, орієнтована майже Пд—Пн, уздовж була пе- рекрита колодами, посипаними білою глиною. Розміри її 1,65 × 0,95 м, глибина від перекриття 1,05 м (3,25 від «0»). Стінки від дна на половину висоти були обмазані білою глиною. Забарвлений вохрою скелет чоловіка змужнілого віку лежав на спині головою до Пд із підігнутими ногами, які завалилися праворуч. Дно могили вистелено тра- вою, прикритою шкірою (брунатний тлін), а потім притрушене вохрою. Під правою кистю зафіксова- но дрібні вуглинки. В могилі знайдено шкіряний вузол (місце не вказано), під тазом простежено сліди ниток, а біля лівого плеча лежав оброблений обгорілий (фіолетового кольору) округлий шмат вохри. По всій площі могили у значній кількості траплялися хітінові рештки трупної мухи. Це, на думку І.І. Артеменка, може вказувати, що могила з небіжчиком якийсь час була відкритою. Поховання 2 (рис. 14) впущено у північно- західну полу насипу 2. Могила прямокутної в плані форми із заокругленими кутками виявлена на глибині 2,1 м — на рівні перекриття з покла- дених вздовж колод, прикритих травою. Орієнто- вана ПдЗ—ПнС. Розміри її 2,0 × 1,05 м, глибина від перекриття 0,85 м (2,95 м від «0»). Стінки об- мазані білою глиною. Забарвлений вохрою скелет чоловіка старечого віку лежав на спині головою до ПдЗ з підігнутими ногами, які завалилися на- вхрест. Дно могили вистелено травою, прикритою шкірою, притрушено вохрою, а в районі голови — окремими вуглинками. Небіжчик був вдягнений/ загорнений у тканину, шкіру та хутро, які най- краще фіксувалися під тазом. Під верхньою час- тиною скелету простежено жовтий пухкий тлін. Праворуч від черепа на шкірі яскраво-черво- ною вохрою нанесено «антропоморфне» зображен- ня завдовжки 30 см, ширина «плечей» 20 см, час- тково зруйноване норами (рис. 14, 3). За черепом, так само на шкірі, було забраження у вигляді «ру- кавички» завдовжки 10 см (рис. 14, 2). Поховання 3 (основне, рис. 13, 5—8) оточене на- півкільцем викиду з розривом із ПнС. Могила чіт- кої прямокутної в плані форми орієнтована ПнС— ПдЗ. Вздовж була перекрита плахами й колодами. Розміри її 1,7 × 1,0 м, глибина 0,95 м. Стінки знизу на висоту 0,2 м були обмазані білою глиною. Похо- вання парне — чоловіка старечого віку й дитини cтаршого віку (Inf. II). Забарвлені вохрою скелети лежали в однаковій позі — на спині головою до ПнС з підігнутими в колінах ногами, які завали- лися ліворуч. Дно могили вистелено очеретом і травою, посипаними вохрою і прикритими шкірою. Під скелетом дорослого зафіксовано сліди шкури із вовною (мабуть, бика) і тканини. За деревом поховання датовано Кі-2612 3760 ± 70 ВР, 2289—2038 ВС ((Telegin, Pustovalov, Kova- lyukh 2003, p. 146), автором розкопок помилково вказано В.О. Круца). хараКтеристиКа поховаНЬ Доброводи й Тальянки розділяє відстань по пря- мій у 12,2 км. Тож не дивно, що поховання демонс- трують значну спільність рис аж до деталей. За від- сутності чи скромності супроводу, вони засвідчують дуже старанне облаштування могили і неабияке піклування про небіжчика. Майданчик для похо- рону готували випалюючи траву, в чому можна вба- чати й елемент «очищення» майбутньої «домівки», а могилу й небіжчика — причепурювали. Задіяні в тому були, головно, органічні матеріали. Якісь природні умови сприяли кращому збереженню їх, ніж в інших ситуаціях. Хоча візуальному визначен- ню деяких матеріалів не завжди можна довіряти, безперечно, для облаштування могил та небіжчи- ків використовували очерет, траву, шкіру, шкуру, тканину грубу й тонку. Дно завжди було вистелено травою/очеретом, прикритими шкірою/шкурою (бру- натний тлін). На тлі цієї підстилки — по периметру скелета, під і над ним простежено рештки різної ор- ганіки: грубої чи тонкої тканини, шкіри, шкури. Їх можна трактувати як одяг чи саван. Деталлю його був шкіряний вузол, знайдений у похованні Таль- янки 2/1, а, можливо, й дві кістяні рурки з гвинто- вою нарізкою (Доброводи 2/8). Зважаючи на локалі- зацію, тут вони могли виконувати роль застібок. У деяких випадках небіжчика прикривали ще й хми- зом (Доброводи 2/3) чи травою (Доброводи 2/6). Наприкінці XIX ст. дещо подібне зафіксував Ґ. Ос- совський в кургані біля с. Кобринове, що на північ Рис. 14. Та- льянки, кур- ган 2, похо- вання 2 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 46 від м. Тального. У похованнях 1/3 та 1/4 середня час- тина скелетів, від плечей до стегон, була загорнена у шкуру. Обидва супроводжувалися разками кістяних пронизок з молоточкоподібною шпилькою (Ossowski 1888, s. 65, 68, tabl. IX, 6, 7; X, 1—6). Сліди тканини й хутра в кількох похованнях ЯК лісостепової сму- ги відмічено й О.О. Бобринським (Бобринский 1887, с. 48; 1894, с. 45; 1901, с. 30—32). У оформленні могили й небіжчика була задія- на вохра. Виняток складає лише одне поховання (Доброводи 2/7). Нею притрушували всю площу могили, поховальне ложе й небіжчика чи окремі частини його тіла. Зрідка клали й вироби з вох- ри (Доброводи 2/1, 2/3, 2/5, Тальянки 2/1). У по- хованні Доброводи 2/10 голову небіжчика було вкладено на пластину з вохри, а в похованні Та- льянки 2/2 поряд з головою на шкірі (підстилці?) зафіксовано «малюнки» вохрою. У поховальному обряді доволі часто використо- вували також білу глину. Нею білили дно могили (Доброводи 1/1, 2/10), дно й стінки (Тальянки 1) чи лише стінки (Доброводи 2/4, Тальянки 2/2 і 2/3) або притрушували дно могили (Доброводи 2/6, 2/9) чи дно й перекриття (Доброводи 2/4 і 2/8). Вірогідно, з білої глини (крейди чи каоліну) виготовляли, як і з вохри, якісь речі. Таку річ, яка проте розпалася, засвідчено в похованні Доброводи 2/4. Можливо, певна популярність цього матеріалу в поховально- му обряді була спричинена доступними поклада- ми каоліну на півдні Черкащини. Майже в половині поховань у могилі й на пе- рекритті відмічено деревне вугілля, головно, у вигляді окремих вкраплень. Побічно це може вказувати на те, що вуглинки потрапили туди «випадково» — можливо, під час обкурювання могили й небіжчика. Лише в похованні Добро- води 1/2 за головою виявлено спалені лозинки. Так само, видно, обкурювали могилу й після її закриття, хоча в цьому випадку призначену для того деревину могли «очищати» додатково. Маємо на увазі обвуглені в деяких випадках плахи пере- криття (Доброводи 1/1, 1/2, 2/7 і 2/8), хоча слідів кострищ біля них не виявлено. Єдине кострище відмічене в кургані Тальянки 2, проте слідів дії вогню на перекритті тут якраз і не зафіксовано. Але за єдності рис поховального обряду, дослід- жені в Тальянках і Доброводах пам’ятки дещо різняться. Привертає увагу, що всі поховання в Тальянках, враховуючи й опублікований уже кур- ган (Klochko, Kruts 1999), не мали речового супро- воду 1. Натомість, більшість могил у Доброводах по-перше, мали супровід, по-друге, декотрі речі є незвичними або зовсім винятковими для ЯК. Найперше звернемо увагу на горщики із по- ховань у Доброводах. Усі чотири відносяться до одного типу, найбільш розповсюдженого в ЯК, — яйцеподібних горщиків з деякими варіаціями в опуклості тулуба. Водночас в них відмічено таку рису, як рельєфніше виділена шийка з відігну- тими вінцями, що притаманно лісостеповим по- хованням ЯК. У двох випадках — Доброводи 2/7 і 2/8 (рис. 9, 4; 10, 3) — горщики мають великі розміри, що більш прикметно для посуду з посе- 1. Те саме стосується неопублікованого кургану 3 з дво- ма похованнями ЯК, розкопаного у Тальянках 1985 р. (Круц, Рыжов, Клочко 1985). лень і рідко трапляється в похованнях. Подібні за формою і розмірами горщики знaйдено в Яцько- вицях, в курганах 61 і 62 (Bydlowski, 1905, s. 22, tabl. V). Там же трапилися великі горщики і дещо іншої форми — курган 30 (Ор. сіt., ryc. 12). Кременеві пластини, подібні до знайденої у похо- ванні Доброводи 1/5 (рис. 4, 4), не часто трапляються у похованнях ЯК (див.: (Субботин 2003, табл. 2, 3, 5)), зокрема і в лісостеповій смузі (Качалова 1974, с. 7, 17, табл. 5, 7; Покас, Солтис 1993). Вістря стріли з поховання Доброводи 2/4 є типовим для ЯК. Незвичною знахідкою є 10 зубів вирезуба, що супроводжували дитяче поховання Доброводи 1/6, де була і якась мідна річ (розпалася). Риб’ячі зуби частіше знаходять у пізньонеолітичних похован- нях степової смуги (Телегин 1991, с. 29, табл. 1) і невідомі там у похованнях ЯК. Але в лісостеповій смузі рештки риб зрідка трапляються. До прикла- ду, в основному похованні Потік 399/4 біля голови небіжчика зафіксовано нижню щелепу невеликої риби, можливо, сома (ЖРБ, с. 111). У похованні 2/10, яке єдине супроводжувалося кістками тварини, зафіксовано виняткову для ЯК прикрасу — дві окуляроподібні підвіски. Нанизані на шкіряний шнурок вони явно прикрашали шию чи груди небіжчика (рис. 10, 7). Загалом підвіски подібних зразків різних варіантів побутували на території Європи дуже довго — від доби енеоліту 2 до середньовіччя (Егорейченко 1991), що утруднює датування конкретних знахідок. Спроба І. Ма- тушік (Matuschik 1996) намітити типохронологічні їх особливості не полегшує справу з датуванням знахідки із Доброводів. Але наявна дата за дере- вом дозволяє стверджувати, що поховання з цією прикрасою здійснено у межах 2480—2300 ВС cal (68,2 %), що загалом не суперечить стратиграфіч- ній позиції поховання (одне з останніх у кургані). Зауважимо, що курган 2 в Доброводах виділяєть- ся й за облаштуванням насипу. Перше поховання здійснено на природньому пагорбку й перекрито доволі великим насипом. Подальші його добудови демонструють, безперечно, якесь особливе піклу- вання про цей об’єкт. Маємо на увазі глинисті про- шарки, якими перекрили насип після здійснення поховань 6 і 9 (а, може, й поховання 1), а потім і по- ховання 5, а також обкладку гряззю після впуску поховання 10. Відтак, цілком можливо, цей кур- ган був усипальницею очільників якогось колек- тиву, а заодно виконував функцію його меморіалу. Із визначених антропологами поховань, тут було поховано чоловіків поважного віку і дітей. відНосНа Й аБсолЮтНа хроНологіЯ поховаНЬ Звертаючись до цієї теми, знову звернімо увагу на певні особливості курганів. Поховання в Добро- водах демонструють строкатість з точки зору пози (на спині й на боці) і орієнтації небіжчиків (усі напрямки), облаштування перекриття (вздовж і поперек). Однак первинні насипи зведені над подібними формально похованнями — орієнтація у західному напрямку, поза і поздовжнє перекрит- 2. У досліджуваному реґіоні уламки, мабуть, окуляроподіб- ної підвіски (два спіральних щитки) знайдено на трипіль- ському поселенні Веселий Кут (Цвек 1989, с. 115, рис. 5, 7). 47 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки тям могил. У Звіті зазначено, що в обох основних похованнях тут початково зігнуті колінами дого- ри ноги розпалися ромбом, що не є очевидним. На таку позу з вкладеними «ромбами» руками й ногами звернув увагу Ю.Я. Рассамакін, виділяю- чи їх в окрему обрядову групу пізньоенеолітичних (доямних) поховань (Rassamakin 2004, S. 14, Abb. 1; S. 49, Abb. 39). Подібні за позою та орієнтацією по- ховання відомі в Пороссі — Ємчиха 376/7 (основ- не), Бересняги 371/3 і 371/5 (обидва в материку), Березна 378/1 (мабуть, основне) (ЖРБ, с. 96, 102, 125), а з новітніх розкопок — Миронівка (Росава) 1/8 (основне), датоване за кісткою людини 4235 ± 60 ВР ((Кlochko 1999, p. 167, fig. 3, 1); див. табл. 1) 1. Якщо знехтувати датами двох поховань, дослідже- них І.І. Артеменком біля Нагірного й Баштечок, як недостовірними — надто давніми (обидва впускні; табл. 1), то на сьогодні поховання Миронівка 1/8 є найранішим із датованих радіокарбонним методом поховань ЯК у Середній Наддніпрянщині. Хроно- логічно близьким до нього має бути поховання Доб- роводи 1/1, зважаючи на дату наступного (першого впускного) поховання 1/2. Відтак, можливо, що саме подібні поховання відкривають «еру ямників» у лі- состеповій смузі, хоча це вимагає перевірки біль- шою кількістю фактів. Однак цю прикмету (позу) не слід абсолютизувати як хронологічну, бо вона трап- ляється й пізніше, що засвідчує дата основного по- ховання в Тальянках 4/1 — 3990 ± 50 ВР (табл. 1). У степовій смузі така поза достеменно неодноразово зафіксована і в стратиґрафічно пізніх похованнях. Що стосується впускних поховань в Доброводах, то кургани різняться. В кургані 1 впускні похован- ня змінюють орієнтацію на східний напрямок і з по- зою на лівому боці та перекриттям могил поперек, хоча останнє? поховання 4 здійснено на лівому боці з розворотом на спину та головою до півночі. Але послідовність впускних поховань у кургані 2 не від- повідає цій схемі. Тут між скорченими на боці впус- кними похованнями 6, 9 і 4 вклинюється похован- ня 5 на спині, перекрите, як і впускне поховання 6 поздовжньо, а також превалює орієнтація в захід- ному й північному напрямках. Водночас, зважаю- чи на дату поховання Доброводи 1/2, поза на боці з орієнтацією на схід теж є давньою і, як вказують дати інших впускних тут поховань (Доброводи 1/6), вона практикувалася й надалі поруч з іншими по- зами та напрямками орієнтації (Доброводи 2/10). Говорячи про абсолютну хронологію поховань, найперше вкажемо, що ми мусимо послуговува- тися датами, зробленими у різний час. За повтор- ного аналізу нові дати зазвичай коливаються в той чи інший бік на тлі старих, себто подавнюють чи омолоджують поховання. Це демонструє похо- вання Доброводи 2/3, на що вже звертали увагу (Rassamakin, Nikolova 2008, p. 62) 2. Можливо, дав- ністю датування спричинено невідповідність між стратиграфічною позицією поховань Доброводи 2/4 і 2/6 і їхніми датами — раніше поховання 4 є дещо 1. Таку дату отримано повторно. Початкова була дав- нішою — Кі-3036 4570 ± 90 ВР (Telegin, Pustovalov, Kovalyukh 2003, p. 146). 2. Чимало прикладів можна навести й для інших регіонів: Вишневе 17/36 і 17/37 (пор.: (Telegin 1986, р. 99 і Telegin, Pustovalov, Kovalyukh 2003, р. 143)), Відрадне 1/26 і Виш- неве 17/38 (пор.: (Telegin 1986, р. 99 і Kovalyukh, Nazarov 1999, p. 17)), Сватовe (Bratchenko 2003, Tabl. 1, 2). молодшим за старше поховання 6. Але незначною цією розбіжністю можна знехтувати, зважаючи на можливу близьку хронологічну позицію обох похо- вань. Важливим є й те, що стратиграфічна позиція поховання 10 та його дата не перечать датам пере- дуючих поховань. Що ж до отриманих у різний час дат для двох поховань у кургані 1 Доброводи, то вони відповідають їхній стратиґрафічній позиції. Таким чином, поховання у Доброводах були здійснені у проміжку поміж часом дещо раніше 4200 ± 70 ВР і трохи пізніше за 3920 ± 60 ВР, за каліброваними датами цей проміжок охоплює 2890—2300 ВС (68 %). Натомість поховання в Тальянках демонструють певну сталість. Усі могили тут перекрито вздовж камери, а небіжчиків покладено скорчено на спині: в основних похованнях — головою у східному на- прямку, у впускних — у південному (Тальянки 2/1) чи західному (Тальянки 2/2). Таку саму позу де- монструють і поховання в кургані 4 Тальянки (Klochko, Kruts 1999), причому тут усі орієнтовані в одному напрямку — головою до ПнС. Додамо, що і в Баштечках основні поховання зазвичай орієнто- вані у східному напрямку (розкопки І.І. Артемен- ка, не опубліковані). І це на тлі того, що і давніші розкопки (М.Ю. Бранденбурга, О.О. Бобринського), і новітні засвідчують, що в лісостеповій смузі най- більш популярною була орієнтація небіжчиків у за- хідному напрямку (Ричков 1987, с. 54). Для Тальянок маємо лише одну дату для ос- новного поховання 2/3 і явно недостовірну. Як засвідчують доволі значні серії новітніх дат, ЯК не виходила за межі вище 3900 ВР (Rassamakin, Nikolova 2008, р. 64, Tabl. 1). Зважаючи на дати опублікованих поховань звід- си (Klochko, Kruts 1999), можливо, ці кургани зве- дені дещо пізніше, ніж у Доброводах: поміж 3990 ± 50 і 3865 ± 50 ВР, себто 2580—2230 ВС (68 %). Звертаючись до проблеми загального хроноло- гічного впорядкування поховань ЯК лісостепової смуги, зауважимо, що розв’язання її ускладнюється несталістю рис поховального обряду (поза, орієнта- ція) та рідкісністю супроводу. Останнє стає на заваді виділення найранішого горизонту поховань, які за- звичай не мали інвентарю. З цієї точки зору привер- тають увагу поховання з Яцьковиць, які супроводжу- валися горщиками, що тяжіють за формою до посуду поселення Михайлівка ІІ (див.: (Бунятян 2008, с. 7, 8). На користь більш ранньої, ніж нещодавно здава- лося, появи ЯК у Середній Наддніпрянщині може свідчити й новітня серія дат, отриманих для ямних пам’яток, що межують з лісостепом і відносяться до початку ІІІ тис. до н. е. (Nikolova, Kaizer, у друці). до етНоКулЬтурНої ситуації у середНіЙ НаддНіпрЯНЩиНі Трипільські поселення-гіганти томашівської гру- пи, на яких зведено кургани ЯК, дослідники відно- сять на ґрунті матеріального комплексу до періоду С І, який датують загалом 3600—3300/3200 ВС (Ві- дейко 2005). Кілька дат отримано за кістками тварин для поселення Тальянки (Klochko, Kruts 1999, р. 79), сукупна дата яких складає 3640—3460 ВС (табл. 2). Відтак, між припиненням життя на цих поселеннях і появою курганів маємо розрив у 500 і більше років. Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 48 Для етапу пізнього Трипілля (СІІ) в Буго-Дні- стровському межиріччі виявлено мало поселень (усього 13), у матеріалах яких простежено взаємодію кількох груп населення — місцевого, яке на цей час повністю втратило «західні» риси раніших пам’яток косенівського типу, переселенців з території Серед- ньої Наддніпрянщини (софіївська група), а також запозичення і впливи з боку населення Волині й Побужжя (Рыжов 2002, с. 194). За періоду Трипіл- ля С ІІ вони продовжували існувати і в інших ре- гіонах. Найближчою такою пам’яткою до наших курганів є поселення Вільховець Звенигородського р-ну Черкаської обл., для якого за кістками тварин отримано чотири дати у межах 4165 ± 60 — 4225 ± 55 ВР, або 2917—2655 ВС (табл. 3). Не різняться принципово від цих і дати ще північніших три- пільських пам’яток, а саме могильників Софіївка, Червоний Хутір та Завалівка неподалік Києва на лівому березі Дніпра (Videiko 1999). Зіставлення дат трипільських пам’яток та ЯК лісостепової сму- Т а б л и ц я 2. Радіокарбонні дати поселень трипільської культури етапу С 1 № Область Населений пункт Лаб. но- мер Матеріал Дата BP Дата ВС, 68 % Дата BC, 95 % Джерела 1. Черкаська Тальянки Ki-6866 кістка 4720±60 3640—3362 3640—3384 Klochko, Kruts 1999 2. Черкаська Тальянки Ki-6865 кістка 4755±50 3640—3384 3665—3362 Klochko, Kruts 1999 3. Черкаська Тальянки Ki-6868 кістка 4780±60 3665—3384 3665—3362 Klochko, Kruts 1999 4. Черкаська Тальянки Ki-6867 кістка 4810±55 3655—3521 3714—3362 Klochko, Kruts 1999 5. Черкаська Майданецьке Ki-1212 вугілля 4600±80 3521—3110 3665—3012 Відейко 2005 6. Черкаська Майданецьке Bln-2087 вугілля 4890±50 3709—3635 3790—3521 Відейко 2005 Т а б л и ц я 3. Радіокарбонні дати поселень та поховань трипільської культури етапу С 2 № Область Населений пункт Місце знаход- ження Лаб. номер Мате- ріал Дата BP Дата ВС, 68 % Дата BC, 95 % Джерела 1. Одеська Маяки рів Bln-629 мушля? 4400±100 3340—2899 3384—2863 Videiko 1999 2. Одеська Маяки рів Le-645 мушля? 4340±65 3082—2892 3340—2863 Videiko 1999 3. Одеська Маяки рів Ki-870 мушля? 4670±100 3640—3340 3665—3090 Videiko 1999 4. Одеська Маяки рів Ucla-1642 b мушля? 4375±60 3090—2906 3340—2863 Videiko 1999 5. Одеська Маяки рів Ucla-1642 g мушля? 4375±60 3090—2906 3340—2863 Videiko 1999 6. Одеська Маяки рів Ki-281 мушля? 4475±130 3384—2936 3665—2863 Videiko 1999 7. Одеська Маяки рів Ki-282 мушля? 4580±120 3521—3090 3665—2899 Videiko 1999 8. Одеська Маяки рів Ki-9527 кістка 4380±70 3094—2906 3340—2863 Петренко, Ковалюх 2003 9. Одеська Олександров- ський курган пох. 35 Ki-9524 дерево 4720±70 3640—3362 3640—3362 Петренко, Ковалюх 2003 10. Одеська Олександров- ський курган пох.22 Ki-9525 дерево 4760±70 3640—3362 3665—3362 Петренко, Ковалюх 2003 11. Одеська Усатово к.105 п.20 UCLA-1642A ? 4330±60 3019—2892 3340—2756 Videiko 1999 12. Молдова Данку 2 пох.2 Le-1054 мушля 4600±60 3521—3110 3521—3090 Videiko 1999 13. Молдова Бурсучени к 1 п.20 HD-19362 ? 4548±28 3362—3110 3384—3090 Петренко, Ковалюх 2003 14. Молдова Бурсучени к. п.21 HD-19933 ? 4462±22 3340—3031 3340—3012 Петренко, Ковалюх 2003 15. Молдова Красноє к.9 п.10 Hd-19389 ? 4467±34 3340—3031 3340—3012 Петренко, Ковалюх 2003 16. Житомирська Троянів поселення Ki-6748 кістка 4360±55 3082—2906 3340—2863 Videiko 1999 17. Житомирська Троянів поселення Ki-6749 кістка 4410±50 3110—2917 3340—2899 Videiko 1999 18. Житомирська Троянів поселення Ki-6750 кістка 4430±45 3318—2917 3340—2899 Videiko 1999 19. Вінницька Сандраки поселення Ki-6746 кістка 4175±50 2881—2671 2899—2573 Videiko 1999 20. Вінницька Сандраки поселення Ki-6747 кістка 4210±45 2899—2688 2917—2622 Videiko 1999 21. Черкаська Вільховець яма 1 Ki-6923 кістка 4165±60 2881—2655 2899—2573 Videiko 1999 22. Черкаська Вільховець яма 1 Ki-6922 кістка 4170±55 2881—2671 2899—2573 Videiko 1999 23. Черкаська Вільховець яма 1 Ki-6924 кістка 4205±50 2899—2688 2917—2622 Videiko 1999 24. Черкаська Вільховець яма 1 Ki-6925 кістка 4225±55 2917—2688 2936—2622 Videiko 1999 25. Київська Красний Хутір пох. 2 Ki-5038 об.кістка 4280±110 3090—2655 3340—2558 Videiko 1999 26. Київська Красний Хутір пох. 6 Ki-5016 нагар 4140±110 2881—2573 3051—2404 Videiko 1999 27. Київська Красний Хутір пох. 98 Ki-5039 об.кістка 4160±90 2881—2622 2936—2464 Videiko 1999 28. Київська Софіївка пох. 1 Ki-5012 об.кістка 4320±70 3090—2881 3340—2688 Videiko 1999 29. Київська Софіївка кв. М11 Ki-5013 об.кістка 4270±90 3031—2671 3340—2558 Videiko 1999 30. Київська Завалівка пох. 6 Ki-5015 об.кістка 4290±90 3090—2688 3340—2558 Videiko 1999 31. Київська Завалівка пох. 10 Ki-5014 об.кістка 4230±80 2917—2671 3051—2558 Videiko 1999 49 Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки ги (табл. 1 і 3) немов показує заміщення перших другими. Аналогічну ситуацію спостерігаємо й при зіставленні радіокарбонних дат ямних і усатівських поховань Північно-Західного Причорномор’я (Пет- ренко, Ковалюх 2003, рис. 3), хоча останні видають- ся дещо старшими. Не абсолютизуючи ці дані, вка- жемо, що загалом найраніші поховання ЯК, якщо орієнтуватися на Михійлівку ІІ, сягають часу Три- пілля С ІІ — 3380—2880 ВС (Rassamakin, Nikolova 2008, p. 65, Tabl. 1). З іншого боку, лакуну між пізньотрипільськими і ямними пам’ятками заповнюють нечисленні похо- вання, які можуть засвідчувати перехід трипільсь- кого населення до нового способу життя й «курган- ної культури» (Мовша 2003, с. 87). Певні натяки на розвиток такого сценарію є. У кургані біля с. Коло- дисте (на ПнС від трипільського поселення-гіганта Майданецьке) основне поховання 5 здійснено в позі на спині з ромбічно вкладеними руками й ногами. Через неглибоку яму (прикметна риса пізньоене- олітичних поховань) та характерне так само для того часу кременеве вістря стріли Ю.Я. Рассамакін лишив відкритим питання його належності — до- ямне чи ЯК (Рассамакін, Сиволап 2005). Але цей пункт є відомим з початку XX ст. завдяки іншим пам’яткам — двом курганам з кромлехами. В кур- гані 8 кромлех оточував два скелетових (скорчене й випростане) і тілопальні поховання в урнах, що супроводжувалися посудом етапу Трипілля С ІІ і прясельцем; у кургані 9 — два скелетових похо- вання і тілопальні (дві купки перегорілих кісток) у супроводі прясельця і кременевих пластин (див.: (Rassamakin 2004, Teil. II, s. 180, Taf. 527)). У цьому ж реґіоні — с. Лоташево Тальнівського р-ну — роз- копано ще один курган з невеличким кромлехом, але геть поруйнований (розкопки Д.О. Воронцова й С.І. Круц, не опубліковано). Подібні кургани з кромлехами виявлені й південніше — у Новоархан- гельському р-ні Кіровоградської обл. (Op. cit., s. 179, 180). Привертає увагу й те, що поряд з великим по- селенням трипільської культури Володимирівка цього само району (але етапу В ІІ) також виявлено курган з пізньотрипільською розмальованою посу- диною етапу С ІІ (Збенович 1974, с. 155). Якраз на цей етап (С ІІ) припадає занепад і трансформація трипільської культури, що суп- роводжувалися розселенням її носіїв не лише на північ, а й у степову смугу. Маємо на увазі не тіль- ки Північно-Західне Надчорномор’я (усатівська культура), а й східніші регіони, що сягають пів- денно-східного Подоння (Мовша 2003). Адже саме для цього часу виявлено найбільше поховань, що супроводжувалися трипільськими витворами — посудом, кам’яними молотами тощо (Rassamakin 2004, Teil I, s. 126—130, 144, Abb. 112 etc.). З огляду на датування інших культур Правобе- режжя Середньої Наддніпрянщини найраніші по- ховання ЯК постають нібито синхронними найпіз- нішим пам’яткам трипільської культури. Однак зі зникненням трипільської культури, ямне населен- ня, попри безперечну домінанту, не стало єдиним господарем цих просторів і надалі ділило його з носіями СДК. Час появи тут останніх сьогодні виз- начити не можна, але, зважаючи на різні дані, то мало статися раніше середини III тис. до н. е., і це населення пережило своїх попередників, а потім і сусідів — носіїв ЯК (див.: (Бунятян 2008)). Так само важко чітко визначити час просуван- ня в Середню Наддніпрянщину носіїв ККА. Суто логічно можна припустити, що то сталося в час дез- інтеграції цієї культури на території України, що припало приблизно на середину III тис. до н. е., і вилилося, зрештою, у формування на колишній її території нових явищ — городоцько-здовбицької культури на Західній Волині та епішнурового го- ризонту пам’яток на Західному Поділлі (за терміно- логією І.К. Свєшнікова (1974) — подільська група підкарпатської культури). Перебування населення ККА у Середній Наддніпрянщині надалі лишило слід у оздобленні кераміки відбитками прямокут- ного штампу, що є, зокрема, прикметним для посе- лень типу Ісківщина (Бондарь, 1974, рис. 13, 24—33 та ін.), які, принаймі частково, можна синхронізу- вати з указаними явищами на Волині й Поділлі. Керамічний комплекс цих поселень пов’язаний, безперечно, з притоком у Середню Наддніпрянщи- ну носіїв катакомбних культур, які, своєю чергою, видно асимілювали населення ЯК й почасти СДК. Артеменко И.И. Племена Верхнего и Среднего Под- непровья в эпоху бронзы. — МИА. — 1967. — № 148. Артеменко И.И. Отчет о раскопках курганов на площади трипольских поселений у сс. Доброводы и Тальянки Чер- касской области Трипольской комплексной экспедицией в 1982 и 1983 гг. // НА ІА НАНУ. — № 1982—1983/30. Бідзіля В.І., Бунятян К.П., Ніколова А.В. Курган доби бронзи біля с. Кочубеївка на Уманщині // Збірка на по- шану Софії Станіславівни Березанської. — К., 2005. — С. 118—131. Бобринский А.А. Курганы и случайные находки близ местечка Смелы. — СПб., 1887. — Т. 1; 1894. — Т. 2; 1901. — Т. 3. Бондарь Н.Н. Поселения Среднего Поднепровья эпохи ранней бронзы. — К., 1974. Бунятян К.П. Західні міґранти в Середній Наддніпрян- щині близько середини 3 тис. cal BC // Матеріали та до- слідження з археології Східної України. — Луганськ, 2007. — 7. — С. 92—94. Бунятян К.П. Хронологія та періодизація середньод- ніпровської культури Правобережної України // Архео- логія. — 2008. — № 2. — С. 3—13. Відейко М.Ю. Абсолютна хронологія поселень трипіль- ської культури етапів ВІІ та СІ на Середньому Дніпрі // Збірка на пошану Софії Станіславівни Березанської. — К., 2005. — С. 52—65. Журнал раскопок Н.Е. Бранденбурга. 1888—1902 гг. — СПб., 1908. Збенович В.Г. Позднетрипольские племена Северного Причерноморья. — К., 1974. Качалова Н.К. Эрмитажная коллекция Н.Е. Бранден- бурга. Эпоха бронзы // САИ. — 1974. — Вып. В4—12. Клочко В.І., Ричков М.О. Нові поховання катакомбної культури в Середньому Подніпров’ї // Археологія. — 1989. — № 3. — С. 60—65. Круц В.А., Рыжов С.Н., Клочко В.И. Отчет о работе Трипольской экспедиции в 1985 г. (Тальянковский от- ряд) // НА ІА НАНУ. —№ 1985/23е. Лысенко С.Д. Комплекс памятников эпохи бронзы — начала раннего железного века у с. Ходосовка (по ре- зультатам исследований 2003 г.) // Охорона культурної спадщини Київської області. — К., 2006. — С. 91—137. Мовша Т.Г. Головні транзитні шляхи взаємин трипіль- сько-кукутенських общин зі степовими культурами Дніпро-Бузького басейну // Трипільські поселення-гі- ганти. Мат-ли міжнар. конф. — К., 2003. — С. 85—88. Назаров С.В., Ковалюх М.М. Київська радіовуглецева калібраційна програма // Археометрія та охорона історико- культурної спадщини. — 1999. — № 3. — С. 70—80. Пассек Т.С. Трипольское поселение Владимировка // КСИИМК. — 1949. — ХХVІ. — С. 47—56. Бунятян К.П., Ніколова А.В. Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки 50 Петренко В.Г., Ковалюх Н.Н. Новые данные по радио- углеродной хронологии энеолита Северо-Западного Причерноморья // Трипільські поселення-гіганти. Мат- ли міжнар. конф. — К., 2003. — С. 102—128. Рассамакін Ю.Я., Сиволап М.П. Експедиція «Коло- дисте-2004» (попереднє повідомлення) // АВУ 2003— 2004 рр. — Запоріжжя, 2005. — С. 269—271. Рыжов С.Н. Позднетрипольские памятники Буго- Днестровского междуречья // Stratum plus. — 2001— 2002. — 2. — C.187—196. Рычков Н.А. Новые погребения ямной культуры Киев- щины и Черкасщины // Древнейшие скотоводы степей юга Украины. — К., 1987. — С. 47—54. Роздобудько М.В., Юрченко О.В. Знахідки кулястих ам- фор на лівобережжі Середнього Дніпра // АВУ 2003— 2004 рр. — Запоріжжя, 2005. — С. 276—279. Свєшніков І.К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ — на початку ІІ тисячоліт- тя до нашої ери. — К., 1974. Субботин Л.В. Орудия труда, оружие и украшения племен ямной культуры Северо-Западного Причерно- морья. — Одесса, 2003. Телегин Д.Я. Неолитические могильники мариуполь- ского типа. — К., 1991. Цвек Е.В. Буго-днепровский локальный вариант вос- точнотрипольской культуры (к проблеме выделения культур и локальных вариантов Триполья) // Перво- бытная археология. — К., 1989. — С. 106—117. Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. Исследование кургана эпохи бронзы на крупном трипольском поселении у с. Майданецкое // Новые памятники ямной культуры степной зоны Украины. — К., 1988. — С. 131—135. Klochko V.I. Radiocarbon chronologie of the early and middle Bronze Age in the Middle Dnieper region // BPS. — 1999. — Vol. 7. — P. 163—195. Klochko V.I., Kruts V.A. Radiocarbon dates from the Graves of the Yamnaya Culture Barrow at the Tripolye Culture «Giant Settlement» near Talyanky // BPS. — 1999. — Vol. 7. — P. 72—79. Kovalyukh N.N., Nazarov S.V. Radiocarbon dating calibration in archeological Studies // BPS. — 1999. — Vol.7. — P. 12—26. Ossowski G. Materyjały do paleoetnologii kurhanуw ukraińskich // ZWAK. — 1888. — T. XII. — S. 58—91. Rassamakin Ju.Ja. Die nordpontische Steppe in der Kup- ferzeit. — Mainz, 2004. — Teil I — 233 s.; Teil ІI. — 189 s., Tab., Taf. (Archдologie in Eurasien, 17). Rassamakin Y.Ya., Nikolova A.V. Carpatian Imports and Imitations in Context of Eneolithic and Bronze Age of the Black See Area // Import and Imitation in Archeology. — ZAKS. — 2008. — 11. — P. 51—88. Szmyt M. Between west and east People of the Globular Amphora Culture in Eastern Europe: 2950—2350 BC // BPS. — 1999. — Vol. 8. Telegin D.Y. Dereivka: a Settlement and Cemetery of Cop- per Age Horse Keepers on the Middle Dnieper // BAR. — 1986. — 287. — 134 p. Telegin D.Y., Pustovalov S.Z., Kovalyukh N.N. Relative and absolute Chronology of Yamnaya and Catacomb Monuments the issue of co-existence // BPS. — 2003. — Vol. 12. — P. 132—184. Videiko M.Y. Radiocarbon dating Chronology of the late Tripolye Culture // BPS. — 1999. — Vol. 7. — P. 34—71. Е. П. Б у н я т я н, А. В. Н и к о л о в а КургаНы ЯМНоЙ КулЬтуры На триполЬсКих поселеНиЯх доБроводы и талЬЯНКи Публикуются четыре кургана, раскопанные И.И. Ар- теменко на площади трипольских поселений-гигантов Доброводы и Тальянки на Черкащине. На фоне скром- ного инвентаря или его отсутствия погребения демонс- трируют большую заботу об умершем. В оформлении могилы и покойника были задействованы различные органические материалы — дерево, трава, камыш, шкуры, кожа, ткани, охра, каолиновая глина. Погребения в Тальянках были безынвентарными. В Доброводах привлекает внимание курган 2, где в со- ставе инвентаря зафиксированы большие сосуды, более характерные для поселений, и, особенно, две очковид- ные подвески. Вместе со строением насыпи (глиняные прослойки, обмазка грязью) они свидетельствуют об особой заботе об этом объекте. Возможно, этот курган был усыпальницей предводителей какого-то коллекти- ва и выполнял роль общественного мемориала. Стратиграфическая позиция погребений и абсолют- ные даты, имеющиеся для некоторых из них, позволя- ют предположить, что погребения в Доброводах были осуществлены в пределах ≈2890—2300 ВС, в Тальян- ках — несколько позже, между ≈2580—2230 ВС (68 %), а в целом — гдето через 500 и более лет после прекра- щения жизни на поселениях. Анализ пространственной ситуации на период Три- полье СІІ и сопоставление дат трипольских поселений этого периода и погребений ямной культуры позволя- ет выдвинуть предположение о возможно постепенном замещении трипольского населения ямным, с одной стороны, в процессе перехода первого к новому образу жизни и «курганной культуре», с другой — освоения лесостепного региона носителями ямной культуры. В дальнейшем (начиная где-то перед серединой и с середины ІІІ тыс. ВС) ямное население, оставаясь до- минирующим, делило эту территорию с носителями среднеднепровской культуры и, в меньшей степени, — культуры шаровидных амфор. K. P. B u n y a t y a n, A. V. N i k o l o v a baRRoWs of yaMNa cultuRe at tRypillyaN settleMeNts of dobRovody aNd talyaNky Four barrows excavated by I.I. Artemenko on the ter- ritory of Dobrovody and Talyanky, giant Trypillyan set- tlements in Cherkasy region, are published in the article. Against a background of a scanty inventory or it absence the burials demonstrate a great care about the dead. Vari- ous organic materials were used in the arrangement of a tomb and the dead: wood, grass, cane, fell, leather, textile, ochre, and porcelain clay. Burials in Talyanky were with no inventory. In Do- brovody, Barrow 2 is of a special attention, where large vessels, more characteristic for settlements, and espe- cially, glasses-like pendants were found. Together with the mound structure (clay layers, mud daub) they testify about a special care about this object. Perhaps, this bar- row was a shrine of leaders of some group and played a role of a public memorial. Stratigraphic location of the tombs and absolute dates obtained for some of them allow the authors to presume that the burials in Dobrovody were made within the pe- riod from circa 2890 to 2300 BC, and in Talyanky some- what later, between circa 2580 and 2230 BC (68 %), and in general about 500 years or more after the cease of life at the settlements. The analysis of territorial situation in the period Trypillya CII and the comparison of dates of Trypillian settlements of this period and burials of Yamna culture allows to suggest about a possibly gradual replacement of Trypillian population by the population of Yamna culture, on one hand, during the process of turning the former to a new way of life and to a “barrows culture”, and on the other hand, during the settling of the forest-steppe region by the Yamna culture bearers. Henceforth, since before or about the middle of the 3rd millennia BC, Yamna culture population, while remained dominating, shared this ter- ritory with the Middle Dnipro culture bearers, and at a lesser extent with the Globular Amphora culture bearers.

Кургани ямної культури на трипільських поселеннях Доброводи і Тальянки

Institution

Ähnliche Einträge