Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні

Проживання в задовільних житлових умовах є однією з найважливіших складових людського життя. Житло є суттєвим елементом для задоволення базової потреби — наявності даху над головою. Проте житло — це не лише дах і стіни, це місце для сну, харчування, відпочинку, створення сім’ї. Житло береже людину...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Макарова, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наука і суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/84891
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні / О.В. Макарова // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-84891
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-848912015-07-17T03:02:37Z Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні Макарова, О.В. Наука і суспільство Проживання в задовільних житлових умовах є однією з найважливіших складових людського життя. Житло є суттєвим елементом для задоволення базової потреби — наявності даху над головою. Проте житло — це не лише дах і стіни, це місце для сну, харчування, відпочинку, створення сім’ї. Житло береже людину від загроз зовнішнього світу, створюючи атмосферу безпеки, визначеності, дає змогу протистояти навколишньому хаосу. Всі ці фактори перетворюють житло на дім. І, звичайно, виникає запитання: «Чи можуть люди дозволити собі гідні житлові умови?». 2015 Article Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні / О.В. Макарова // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/84891 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука і суспільство Наука і суспільство
spellingShingle	Наука і суспільство Наука і суспільство Макарова, О.В. Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні Вісник НАН України
description	Проживання в задовільних житлових умовах є однією з найважливіших складових людського життя. Житло є суттєвим елементом для задоволення базової потреби — наявності даху над головою. Проте житло — це не лише дах і стіни, це місце для сну, харчування, відпочинку, створення сім’ї. Житло береже людину від загроз зовнішнього світу, створюючи атмосферу безпеки, визначеності, дає змогу протистояти навколишньому хаосу. Всі ці фактори перетворюють житло на дім. І, звичайно, виникає запитання: «Чи можуть люди дозволити собі гідні житлові умови?».
format	Article
author	Макарова, О.В.
author_facet	Макарова, О.В.
author_sort	Макарова, О.В.
title	Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні
title_short	Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні
title_full	Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні
title_fullStr	Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні
title_full_unstemmed	Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні
title_sort	житлові умови як ключовий аспект якості життя в україні
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Наука і суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/84891
citation_txt	Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні / О.В. Макарова // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT makarovaov žitlovíumoviâkklûčovijaspektâkostížittâvukraíní
first_indexed	2025-07-06T12:00:47Z
last_indexed	2025-07-06T12:00:47Z
_version_	1836898842139688960
fulltext	28 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 НАУКА НАУКА І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО МАКАРОВА Олена Володимирівна — член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України ЖИТЛОВІ УМОВИ ЯК КЛЮЧОВИЙ АСПЕКТ ЯКОСТІ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ Проживання в задовільних житлових умовах є однією з найважливіших складових людського життя. Житло є суттєвим елементом для задово- лення базової потреби — наявності даху над головою. Проте житло — це не лише дах і стіни, це місце для сну, харчування, відпочинку, створення сім’ї. Житло береже людину від загроз зовнішнього світу, створюючи ат- мосферу безпеки, визначеності, дає змогу протистояти навколишньому хаосу. Всі ці фактори перетворюють житло на дім. І, звичайно, виникає запитання: «Чи можуть люди дозволити собі гідні житлові умови?». Житло є однією з базових, життєво важливих потреб людини. Без її задоволення (втім як і інших основних потреб у їжі, одя- зі, медичній допомозі) навіть фізичному існуванню та здоров’ю людини загрожує небезпека. Тому захист права людини на гід- ні житлові умови є важливим напрямом державної соціаль- ної політики. Крім того, характеристики житлових умов — це ключовий індикатор якості життя населення, а забезпеченість і доступність житла є візитівкою будь-якої країни і визначає її привабливість для проживання. Оцінюючи житлові умови населення, слід враховувати принаймні такі аспекти цього пи- тання, як фактичну забезпеченість (за кількісними та якісними параметрами), можливість поліпшення житлових умов, нерів- ність у доступі до нормальних житлових умов. Варто зазначити, що проблема забезпечення прийнятних житлових умов не втрачає своєї актуальності в усьому сві- ті. Всесвітня організація охорони здоров’я приділяє значну увагу цій проблемі та її впливу на здоров’я людей. За даними ВООЗ, у країнах Європейського Союзу налічується близько 89 млн осіб, які живуть у відносній бідності. Багато з них меш- кають у сирих будинках, з поганим опаленням та неадекватним санітарно-технічним обладнанням. У доповіді «Екологічний тягар хвороб, пов’язаних з незадовільними житловими умова- ми» [1] наголошено, що кожного року в європейському регіо- ні незадовільне житло стає причиною понад 100 тис. смертей, викликає численні хвороби і травми, зокрема захворювання ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 29 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО дихальної, нервової та серцево-судинної сис- тем, а також появу злоякісних новоутворень. Значна частина житлового фонду в країнах ЄС і досі характеризується такими несприят- ливими для здоров’я факторами, як надлиш- ковий шум (22 %), надмірна вологість (16 %), перенаселеність (18 %), проблеми, пов’язані з підтриманням тепла в зимовий період (9 %), з відсутністю санітарних зручностей: туалету зі змивом (3 %), ванної/душу (3 %). Цілком зіставних даних за межами країн ЄС, на жаль, немає, але навіть наявна інформа- ція свідчить про те, що житлові умови там ще гірші, особливо для осіб з низькими доходами. В Україні, за даними Державної служби ста- тистики на 1 січня 2014 р., загальна площа вет- хого житла становила 3,8 млн кв. м, де мешкало 89,5 тис. осіб, а загальна площа житла в аварій- ному стані становила 1,0 млн кв. м, де прожива- ло 20,0 тис. осіб [2]. Капітальний ремонт житла практично не здійснюється: у 2013 р. було від- ремонтовано тільки 0,1 % загальної площі жит- ла, причому капітальні ремонти проводилися лише у 6 регіонах України. За даними обстежень населення з питань соціальних позбавлень, які проводить Держ- служба статистики в рамках Обстеження умов життя домогосподарств України (ОУЖД), си- туація щодо умов проживання є ще гіршою: майже 7 млн наших співгромадян вказали на відсутність житла у нормальному стані; 2 млн осіб страждає від обмежених умов проживан- ня (коли площа житла не перевищує 5 кв. м на одну людину) і понад 5 млн осіб відчувають нестачу коштів для оплати житла (див. табл.). Характерною ознакою житлових умов укра- їнців є не тільки і не стільки високий рівень позбавлень, скільки низькі середні стандарти (порівняно з більшістю європейських країн). Певне зростання рівня забезпеченості житло- вою площею в розрахунку на 1 особу (з 17,9 кв. м у 2004 р. до 22,1 кв. м у 2013 р. у містах України) більшою мірою пояснюється знижен- ням чисельності населення, ніж зростанням обсягів житла. Для переважної частини насе- лення придбання житла у власність є абсолют- но недоступним. Житловим стандартом для пересічної української сім’ї (модальне значен- ня, визначене за даними ОУЖД) є 2-кімнатна квартира загальною площею близько 50 кв. м. Проте навіть такі скромні стандарти залиша- ються недосяжними для тих, хто потребує по- ліпшення житлових умов. За даними ріелторів (http://agent.ua/statistics/), ціна 1 кв. м такого житла на вторинному ринку обласних центрів становить (за період від 1 жовтня 2013 р. до 1 жовтня 2014 р.) від 639 дол. США у Херсоні до 1792 дол. США у Києві. Якщо припустити, що середньостатистич- на сім’я здатна відкладати щомісяця одну за- робітну плату на купівлю житла, то (умовно) для придбання тієї ж 2-кімнатної квартири на вторинному ринку знадобиться від 9 років у Сумах до 23 років у Полтаві (рис. 1). Слід зазначити, що найкоротший термін накопичення коштів (9—11 років) характер- Характеристики домогосподарств щодо ознак позбавлення за житловими умовами (за даними ОУЖД 2011 р.) Ознаки позбавлення Частка домогосподарств, % Частка міських домогосподарств, % Частка сільських домогосподарств, % 2009 2011 2009 2011 2009 2011 Відсутність житла в нормальному стані (потребує капітального ре- монту, сире, ветхе, старе) 14,8 (6,5 млн осіб) 15,6 (6,9 млн осіб) 13,3 14,2 18,0 18,7 Нестача коштів для своєчасної та в повному обсязі оплати рахунків 13,4 11,8 14,4 12,2 11,4 11,0 Житлова площа не перевищує 5 кв. м на 1 особу 4,0 (2,0 млн. осіб) 4,2 4,6 4,9 2,5 2,8 30 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ний для менш привабливих з точки зору рів- ня людського розвитку обласних центрів. Так, у рейтингу регіонів за індексом регіонального людського розвитку Сумська область посідає 23 місце, Запорізька — 7, Донецька — 22, Хер- сонська — 26, Кіровоградська — 24, Миколаїв- ська — 15. Винятком у цій групі є Запоріжжя, високий рейтинг якого пояснюється рівнем добробуту населення, а порівняно невисокі ціни на житло — імовірно, непривабливістю через несприятливий стан довкілля. Водночас найдовший термін накопичень (21—23 роки) притаманний відносно благополучним регіо- нам: Полтавській області — 9 місце в рейтингу, Одеській — 10, Львівській — 4, Харківській — 2, м. Києву — 1. Ринок житла в Україні значною мірою се- грегований. Очевидно, що придбати житло може дуже обмежене коло наших співгрома- дян: основні покупці житла — це багаті укра- їнці (бізнесмени та чиновники), для яких придбання нерухомості є вигідним вкладан- ням коштів. Певні шанси на купівлю житла мають також трудові мігранти. Люди серед- нього статку можуть поліпшити свої житлові умови, лише якщо вони вже мають житло, що, як правило, залишилося від батьків. «У 60 % випадків квартири на первинному ринку люди купують за власні кошти. Переважно це гроші, які люди отримали від продажу ста- рої квартири, додали свої заощадження і ку- пують більш якісне (або більше за розміром) житло. Ще 37 % припадає на розстрочку від забудовників (інвестування будівництва). І лише 3 % — іпотека» (з інтерв'ю керівника консалтингової компанії). І навіть коли сім’я наважується на купівлю квартири, вирішаль- ним фактором для прийняття рішення є ціна (майже у 98 % випадків, за даними досліджен- ня центру «Соціальний моніторинг» 2013 р.), а не якість чи безпека житла. Неспроможність більшої частини населен- ня придбати житло зумовлює досить низький платоспроможний попит, а отже, і низькі тем- пи будівництва (принаймні порівняно з радян- ським періодом нашої історії). Рис. 1. Час, необхідний для накопичення коштів на придбання 2-кімнатної квартири в облас- них центрах України (за умови щомісячного відкладання коштів у розмірі середньої заробітної плати) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 31 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО На рис. 2 наведено зміни, що відбулися в об- сягах прийнятого в експлуатацію житла за пе- ріод від 1971 до 2013 р. Зрозуміло, що таке значне падіння обсягів будівництва пов’язане з переходом до ринко- вих відносин, що супроводжувався різким, багатократним і нічим не компенсованим зни- женням обсягів капіталовкладень у будівельну галузь. Сьогодні в регіональному розрізі обсяги будівництва житла та активність відповідних інвестицій демонструють доволі яскраву за- лежність від ступеня привабливості регіону з точки зору людського розвитку, якості життя, зокрема — екологічної складової, розвиненос- ті ринку праці. Найменші обсяги введеного в експлуатацію житла (у розрахунку на 1000 осіб) останніми роками спостерігалися у Кі- ровоградській, Миколаївській, Сумській, Жи- томирській та Луганській областях. До речі, ці регіони також мають низькі рейтинги за індек- сом людського розвитку. Впадає в око значна регіональна диференціація за обсягами здано- го в експлуатацію житла: якщо в 2013 р. у Лу- ганській області цей показник становив лише 79 кв. м, то в Києві він дорівнював 536 кв. м, а в Київській області — 567 кв. м (хоча активне будівництво є цілком природним явищем для столичного регіону). Наступні місця посіли Тернопільська (532 кв. м) та Івано-Франківська (491 кв. м) області, що можна пояснити зна- чними надходженнями від трудових мігрантів, які, як правило, намагаються вкласти заробле- ні кошти у придбання нерухомості. Варто зазначити, що розвинений і активно функціонуючий ринок житла є вагомим чин- ником підвищення економічної активності та трудової мобільності населення, що у свою чергу може стати поштовхом для економічного пожвавлення певних територій. Безумовно, розв’язання житлової пробле- ми є надто складним завданням для держави. Особливо вона загострюється сьогодні — в умовах воєнного конфлікту на Сході України, наслідками якого є не лише прямі втрати через фізичне руйнування, а й погіршення економіч- них умов для реалізації соціальної політики взагалі і житлової зокрема. Проте останні події — не єдиний фактор, який зумовлює житлові проблеми. Слід відзна- чити також і слабку активність житлової по- літики впродовж усього періоду незалежності України. Швидка безкоштовна приватизація житла, проведена на початку 1990-х років, не поліпшила ситуацію з житлом і не сформува- ла клас власників (тим більше — ефективних власників). У період незалежності, а саме за часів прем’єрства Ю. Тимошенко, відбулося лише кілька подій, спрямованих на створення нормативно-правового підґрунтя для реаліза- Рис. 2. Прийняття в експлуатацію загальної площі житла (* — середньорічні дані) 32 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ції житлової політики, — було схвалено кон- цепції Державної програми «Соціальне житло» (2005), прийнято Закон України «Про житло- вий фонд соціального призначення» (2006), затверджено Державну цільову соціально-еко- номічну програму будівництва (придбання) доступного житла на 2010—2017 рр. (2009). Однак ці документи не мали реального вті- лення у життя через їх неузгодженість з на- ціональною житловою політикою, а точніше, через відсутність такої політики. Так і не було створено інститути, необхідні для функціону- вання соціального житла, не було визначено порядок і критерії виникнення права на отри- мання соціального житла, порядок виселення мешканців, які втрачають право на соціальне житло, тощо. Варто лише сказати, що на сьогодні в Укра- їні чинним є Житловий кодекс Української РСР 1983 р., у преамбулі якого визначено курс на «втілення в життя ленінських ідей побудо- ви комуністичного суспільства» та «…послі- довну реалізацію розробленої Комуністичною партією програми житлового будівництва» [3]. Коментарі тут зайві. Звісно, проблема полягає не лише в оновленні чинного законодавства — реалізація соціально спрямованої житлової політики є надто складним, багатовекторним питанням, яке потребує постановки найбільш актуальних завдань, пошуку нових ефектив- них шляхів їх вирішення (особливо в умовах, коли є нагальна потреба у відновленні втраче- ного житлового фонду), розроблення страте- гічних пріоритетів розвитку. Українська система фінансування житло- вого будівництва, безперечно, потребує кар- динального оновлення, використання нових способів залучення інвестицій. На жаль, зва- жаючи на економічні реалії України, навряд чи найближчим часом вдасться істотно розши- рити масштаби іпотечного кредитування для придбання власного житла. Однак перспек- тивним напрямом стимулювання інвестицій у розвиток житлового будівництва має стати застосування механізмів публічно-приватного партнерства, тобто залучення приватних ком- паній до довготермінового фінансування та управління інфраструктурними житловими об’єктами. Альтернативою придбання власного житла може бути розвиток ринку орендного жит- ла. Орендоване житло є реальним шансом розв’язати житлову проблему молоді, яка лише починає своє трудове та сімейне життя, пере- буває в пошуку і потребує умов для вільного переміщення. Крім того, це може стати альтер- нативою іпотеці та індивідуальному будівни- цтву для малозабезпечених верств населення. У розвинених країнах світу на орендний фонд житла припадає близько 30 % загального об- сягу житлового фонду. В Україні лише 2,8 % домогосподарств проживають в орендованому житлі, яке належить фізичним особам [4]; до того ж, цей ринок є слабко регламентованим і практично неконтрольованим. Як правило, найбільшим попитом на ринку оренди житла користуються квартири економ- класу як своєрідна відправна точка, що дає змо- гу отримати прийнятний рівень зручності та комфорту окремого житла за помірною ціною (порівняно з житлом бізнес- та люкс-класу), іноді за умови компенсації державою части- ни вартості (США, Австралія), іноді шляхом державного регулювання орендної плати (Че- хія). Досвід розвинених країн світу доводить доцільність розвитку ринку оренди житла і в Україні. Для цього необхідно створити сприят- ливі умови для зацікавленого бізнесу. Орендне житло має швидко будуватися, бути достатньо комфортним, але малогабаритним. Його осно- вне призначення — забезпечення тимчасовим житлом молодих сімейних пар, одинаків, сту- дентів тощо. Основний ринок довгострокової оренди сформують Київ та інші великі інду- стріальні, культурні, фінансові центри, які ма- ють значний ринок вакансій, особливо у сфері будівництва, торгівлі, туризму. Орендодав- цями можуть виступати державні структури, регіональні утворення, муніципалітети, робо- тодавці, громадські фонди, житлові асоціації, фізичні особи. Проте в будь-якому разі фор- мування цивілізованого ринку житла має су- проводжуватися відповідним правовим забез- печенням, створенням фінансових передумов ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 33 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО для ведення такого бізнесу, систем професій- ного управління та державного контролю. Програми будівництва житла для мало- забезпечених можуть передбачати часткову участь населення в будівельних роботах. На- приклад, досвід Чилі щодо будівництва «ду- плексів», коли частина простору житла буду- ється за рахунок держави, а потім порожнини заповнюються силами майбутніх мешканців. Такий спосіб будівництва для бідного населен- ня виховує соціальну відповідальність і фор- мує більш активну позицію щодо самостійного виходу зі скрутного становища. Подібні про- грами продемонстрували свою ефективність у розв’язанні проблем нужденного населення в багатьох країнах світу [5], і цей досвід може бути корисним для сучасних умов в Україні. Незважаючи на гостроту житлового пи- тання, яка відчувається не лише в Україні, а й в усьому світі, ця сфера ще недостатньо до- сліджена. Модернізація житлової політики і захист прав людини вимагають створення відповідного науково-методологічного та ін- формаційного забезпечення. У зв’язку з цим актуальними стають завдання з розроблення системи індикаторів для моніторингу поточ- ного стану житлових умов населення із залу- ченням різних інформаційних джерел; оціню- вання впливу житлових умов на стан здоров’я, перебіг демографічних процесів та соціальну мобільність; розроблення моделей оцінюван- ня наслідків реформ з урахуванням плато- спроможного попиту населення та соціально- демографічних змін. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Екологічний тягар хвороб, пов’язаних з незадовільними житловими умовами. Доповідь. ВООЗ. http://www.euro. who.int/__data/assets/pdf_file/0003/142077/e95004.pdf. 2. Житловий фонд України у 2013 році. Статистичний бюлетень. Державна служба статистики України. К., 2014. 3. Житловий кодекс Української РСР. Відомості Верховної Ради. 1983. Додаток до № 28, ст. 573. 4. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України. http://ukrstat.gov.ua/. 5. Ковалевська О.П. Світовий досвід розвитку державної житлової політики. Державне управління: удосконалення і розвиток. 2013. № 2. http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=618.

Житлові умови як ключовий аспект якості життя в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси