Філософія права і методологія юриспруденції
Современная юридическая наука с необходимостью предлагает использования более тонких методологий исследования. Одна из задач философии права – способствовать правовой ассимиляции методологии постмодернизма....
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8491 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Філософія права і методологія юриспруденції / К.К. Жоль // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 41-43. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-8491 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-84912010-06-08T12:01:04Z Філософія права і методологія юриспруденції Оборотов, Ю.Н. Філософія права як наука Современная юридическая наука с необходимостью предлагает использования более тонких методологий исследования. Одна из задач философии права – способствовать правовой ассимиляции методологии постмодернизма. Modern jurisprudence presupposes the necessity of using subtle methods of research. One of the tasks of philosophy of law is to entourage the legal assimilation of postmodernism methodology. 2003 Article Філософія права і методологія юриспруденції / К.К. Жоль // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 41-43. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8491 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія права як наука Філософія права як наука |
| spellingShingle |
Філософія права як наука Філософія права як наука Оборотов, Ю.Н. Філософія права і методологія юриспруденції |
| description |
Современная юридическая наука с необходимостью предлагает использования более тонких методологий исследования. Одна из задач философии права – способствовать правовой ассимиляции методологии постмодернизма. |
| format |
Article |
| author |
Оборотов, Ю.Н. |
| author_facet |
Оборотов, Ю.Н. |
| author_sort |
Оборотов, Ю.Н. |
| title |
Філософія права і методологія юриспруденції |
| title_short |
Філософія права і методологія юриспруденції |
| title_full |
Філософія права і методологія юриспруденції |
| title_fullStr |
Філософія права і методологія юриспруденції |
| title_full_unstemmed |
Філософія права і методологія юриспруденції |
| title_sort |
філософія права і методологія юриспруденції |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Філософія права як наука |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8491 |
| citation_txt |
Філософія права і методологія юриспруденції / К.К. Жоль // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 41-43. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT oborotovûn fílosofíâpravaímetodologíâûrisprudencíí |
| first_indexed |
2025-07-02T11:12:18Z |
| last_indexed |
2025-07-02T11:12:18Z |
| _version_ |
1836533403835432960 |
| fulltext |
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 41
Одеська національна юридична академія
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І МЕТОДОЛОГІЯ
ЮРИСПРУДЕНЦІЇ
Рубіж тисячоліть визначив початок нової іс-
торичної епохи, іменованої постмодерном. Пост-
модерн, зокрема, пов'язаний із твердженням змін
у праві і державі, оскільки повсюдно визначи-
лась певна неефективність функціонування права і
держави. При цьому і право, і держава ніби втра-
чають ті риси, які традиційно виступали як цін-
нісні для культур і цивілізацій. Так, право, що
відрізнялося своєю стійкістю, стабільністю, що
має у своєму змісті догму права, стало рухливим,
плинним, а догматичні складові права навіть ви-
явилися нездатними залишатися стрижнем про-
фесійної підготовки юристів. Не менш складнос-
тей з існуванням держави, оскільки така визна-
чальна її властивість як суверенітет, усе більш
перетворюється у фікцію, не відображаючи мо-
жливості прояву держави в нову епоху.
Якщо ж узяти до уваги кризу західної (євро-
пейської) традиції права і неспроможність дер-
жавної влади в світі, який глобалізується, то стає
зрозуміла необхідність виходу до нової (сучас-
ної) методології соціального пізнання. Заува-
жимо, що протягом останнього століття методо-
логія від класичної, збудованої на раціональних
і об'єктивних підходах, через некласичну – з її
свободою вибору і суб'єктивністю, вийшла до
посткласичної (постмодерністської), яка харак-
теризується визнанням нераціонального і плюра-
лістичного підходів [2, с. 15].
Звертання до постмодерністської методології
визначається неможливістю пояснити багато
проблем правового і державного життя, керую-
чись підходами класичної і некласичної методо-
логії. Більше того, найчастіше важко усвідомити
й інтерпретувати правові та державні реалії не
тільки в рамках використання якого-небудь од-
ного методу, а потрібне сполучення методологі-
чних підходів і навіть об'єднання положень кла-
сичної, некласичної і постмодерністської мето-
дології для вирішення виникаючих політичних
і правових проблем. Приміром, актуальне вико-
ристання поряд з аксіологічним підходом при
аналізі права і держави, що розкриває зміст ос-
новних політико-правових цінностей, інституці-
онального підходу. Такий синтез інституціона-
льного та аксіологічного підходів відображає
єдність цінностей та інститутів, органічний зв'я-
зок моральності й порядку [2, с. 21].
При визначенні стратегії юриспруденції з ви-
користанням філолофсько-світоглядних підходів,
П.М. Рабінович наполягає на залученні трьох
загальнометодологічних постулатів: по-перше,
об'єктивної зумовленості обраних методів дослі-
дження його предметом; по-друге, необхідність
установлення єдиної істини, що перевіряється
об'єктивним критерієм; по-третє, евристичними
можливостями використовуваних підходів і ме-
тодів [3, с. 170-171]. Якщо з приводу першого
і третього постулатів сумніви не виникають, то
визнання методологічного плюралізму складно
сполучається з “єдиною істиною”. Тим більше,
якщо складається методологія постмодерну, не
кажучи вже про можливі варіанти її єднання
з класичною і некласичною методологією. Ма-
буть, тут необхідне використання принципу до-
датковості, а не зміни одного уявлення на інше,
де підходи і методи повинні доповнювати один
одного для цілісного відображення правової
і державної реальності, вироблення продуктив-
них знань про неї [4, с. 16].
Плюралізм у якості найважливішої складової
методології юриспруденції тільки починає про-
бивати собі дорогу через нашарування моністич-
ного підходу в його ідеалістичній і, до болю зви-
чній марксистській, матеріалістичній версії. Між
тим, проблема плюралізму в різноманітті його
іпостасей, претензій і принципів уже в другій
половині XX століття виявилася однією з самих
обговорюваних у філософії, науці і культурі. Ха-
рактерні дві позиції при аналізі поняття плюра-
лізм. Перша – зв'язана з визнанням однієї реально-
сті і багатьох спроб її пізнання; друга – відрізня-
ється постулюванням множинності світів, онтоло-
гічного різноманіття «початків» світу [6, с. 127,
129]. Друга позиція більше відповідає постмоде-
рну, що стверджує плюралізм і змінює колишні
орієнтири науки: від проблеми істини та її автори-
тету до проблеми цінності осмислення і розумін-
ня. Зауважимо, що, стверджуючи можливість ви-
користання різних підходів, методів, і засобів,
плюралізм не гарантує встановлення істини, а ли-
ше встановлює свободу її пошуку [6, с. 130, 133].
Визнання плюралізму як принципу реалізації
дослідницького пошуку дозволяє не тільки вийти
до нових парадигм правового і державного роз-
витку, але і дає можливість обновити формацій-
Ю.М. Оборотов
42 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
ний підхід, який став вже традиційним у вітчиз-
няній юриспруденції. Розкриваючи багатство
різних методів і технологій, у порівнянні з моні-
змом, плюралізм породжує сумніви в нашій зда-
тності створити цілісну, а не фрагментарну кар-
тину світу. Тут ілюзорними стають спроби виходу
до світової правової культури, визначення права
для всіх часів і народів, формування світової та ін.
У сучасних уявлених відбувається зміна ідеа-
лів раціональності, й якщо класична наука вихо-
дила з того, що існує тільки одна досліджувана
нею реальність і відповідно одна істина, що від-
повідає цієї реальності, то сьогодні визнається
існування безлічі реальностей, кожна з яких має
свої критерії існування [4, с. 7]. В зв’язку з цим,
наші уявлення про правову реальність дуже об-
межені і не охоплюють розмаїття існування реа-
льностей у правовій сфері. Навіть при першому
наближенні може бути виділена нормативна реа-
льність, реальність правосвідомості, реальність
правовідносин, реальність правової поведінки – у
кожній з яких може бути встановлена істина.
Серед найважливіших питань методології
юриспруденції історичного розвитку права і дер-
жави не в призмі загальної історії (європоцентри-
стської, лінійної та детерміністичної), а глобальної
історії з її поліцентричним світом, що розви-
вається через екологічні, культурні і політичні
кризи з принципово непередбаченим результа-
том. Для юриспруденції дуже значиме введення
в науковий обіг поняття локальної цивілізації як
культури здатної видавати глобальні проекти
життєвлаштування, що характеризують їх потен-
ційну силу впливу на світ, яка виражається в та-
ких елементах як релігія, ідеологія, стандарти
життя. Серед загальних закономірностей розви-
тку локальних цивілізацій: відсутність в їх дина-
міці лінійності, односпрямованості; відсутність
ієрархічності в розвитку цивілізацій, неправомі-
рність оцінок «вище-нижче», «краще-гірше»; для
кожної цивілізації власні стадії росту, своя цик-
лічність; не існує єдиної цивілізації, соціальні
норми, цінності, принципи організації, соціальні
інститути і т.д. однієї цивілізації не можуть бути
еталонними для інших; формування і розвиток
цивілізацій підпорядковується визначеним зако-
номірностям, її не можна експортувати чи ство-
рити, використати можна лише окремі її елеме-
нти [3, с. 36-37].
Цивілізаційний підхід дозволяє визнати при-
родним розмаїття правових культур і державних
інститутів як мозаїку світу, що розвивається,
зберегти власну унікальність, використовувати
досягнення різних цивілізацій, вести з ними
культурний діалог, знаходити спільні правові рі-
шення й організаційні засоби їх здійснення при
взаємодії з іншими правовими системами і дер-
жавами.
Діалог, що розгорнувся, між цивілізаціями
і культурами, виводить до формування паради-
гми партнерських відносин, заснованої на праг-
ненні досягти взаєморозуміння, компромісу
у формуванні «загальної мови», згоди думок і дій
із протилежною стороною. Цією парадигмою
стверджуються цінності комунікативного спів-
робітництва, серед яких рівноправне партнерс-
тво, свобода і відповідальність кожної зі сторін,
визнання самоцінності партнера, орієнтація на
ненасильницькі методи вирішення конфліктів.
Для такого партнерства необхідне налаштування
на культурну, історичну, стилістичну специфіку
кожної зі сторін, воно засновано на принципі
взаємної додатковості культур, що мають різні
системи цінностей [1, с. 263-264]. При цьому до-
тримання загальних «правил гри» – партнерських
норм – вимагає розширення взаємодії правових
систем, посилення діалогу правових культур,
руху по лінії взаємних поступок, вироблення до-
вірливих відносин як стратегії довгострокового
цивілізаційного співробітництва.
Удосконалення методології визначається не
тільки потребами сучасної юридичної практики,
але пов'язане також з інтелектуальними інвести-
ціями у формі залучення до новітніх технологій
досліджень. Таким виступає герменевтичний під-
хід до розуміння права, що є одним з найважли-
віших на шляху становлення методології юрис-
пруденції в епоху постмодерну. При плинності
догми права для галузевих і спеціальних юриди-
чних наук недозволено замикатися в рамках сфор-
мованих традиційних підходів. Як ніколи раніше,
актуальне використання філософських
і загальнотеоретичних розробок для вирішення
конкретних завдань у найрізноманітніших на-
прямках юриспруденції.
Якщо постмодерн позначив нездатність юри-
дичної науки за допомогою раціональних рішень
проникнути до змін у праві й державі, то, отже,
необхідний вихід до методології, здатної до зба-
гнення в сучасному світі, який глобалізується
й індивідуалізується, правових і державних реа-
лій, що навряд чи досяжне без принципового пе-
регляду питань використання філософського
знання в юриспруденції.
В епоху постмодерну філософія права пере-
творюється в найважливішу складову юриспру-
денції, яка «пом'якшує» раціоналізм юридичних
наук. Настроюючи на збагнення загальних прин-
Філософія права і методологія юриспруденції
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 43
ципів правової реальності, таких вихідних об-
ґрунтувань права як свобода, справедливість,
рівність, філософія права розкриває рух право-
вих цінностей у різних цивілізаціях і культурах.
Історико-філософська традиція і сформований
правовий досвід, виражені в сучасній філософії
права, дають можливість використовувати цю
юридичну дисципліну в справі формування про-
фесійної правової культури.
Серед факторів, що визначають необхідність
використання філософії права для підготовки
юристів в Україні, можна виділити: посилення
взаємодії нашої правової системи і правової
культури з правовими реаліями інших держав;
необхідність утвердження ідеї правової держави;
завдання щодо підвищення правової культури
і подолання правового нігілізму; забезпечення
становлення юридичної еліти; визначення перс-
пектив розвитку вітчизняного права і держави.
Філософія права має свою внутрішню побу-
дову, яка розкривається за основними її складо-
вими як наукової дисципліни, іменованими галу-
зями філософії права. Серед них: 1) правова он-
тологія як вчення про правове буття, про існу-
вання права, догми права, розмежуванні право-
вого і неправового, правової реальності та її
складових; 2) правова гносеологія, тобто вчення
про природу, метод і логіку пізнання та інтер-
претації правової реальності. Тут, у першу чергу,
складається методологія пізнання правової реа-
льності, визначаються засади збагнення права;
3) правова аксіологія – це вчення про інструмен-
тальну (службову) і власну цінності права, цін-
ностях права і правових цінностях, соціальній та
особистісній цінності права в умовах локальних
цивілізацій і різних правових культур; 4) правова
антропологія, що звернена до процесів руху пра-
ва в людині, правовому розвитку та розмаїттю
правових культур.
Філософія права розкриває переваги й недо-
ліки власної правової системи, стверджує, що
авторитет права міститься в ньому самому. Вона
є могутнім чинником у справі становлення юри-
дичної еліти, позбавляючи державну владу пре-
тензій на монополію у формуванні, використанні
та забезпеченні права.
Список літератури
1. Василенко И.А. Диалог цивилизаций: соци-
окультурные проблемы политического пар-
тнерства. – М.: Эдиториал УРСС, 1999.
2. Демидов А.И. О методологической ситуа-
ции в правоведении // Правоведение. – 2001. – № 4.
3. Орлова И.Б. Евразийская цивилизация. Со-
циально-историческая ретроспектива и перспек-
тива. – М.: Норма, 1998.
4. Псевдонаучное знание в современной
культуре (материалы «круглого стола») // Воп-
росы философии. – 2001. – № 6.
5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії
права та держави. – К.: Атіка, 2001.
6. Селиванов В. До проблеми розроблення
концепції розвитку вітчизняної юридичної науки
// Право України. – 2001. – № 7.
7. Червонная Л.Г. Плюрализм в социально-
гуманитарном познании // ОНС. – 2002. – № 2.
Ю. Н. Оборотов
ФИЛОСОФИЯ ПРАВА И МЕТОДОЛОГИЯ ЮРИСПРУДЕНЦИИ
Современная юридическая наука с необходимостью предлагает использования более тонких мето-
дологий исследования. Одна из задач философии права – способствовать правовой ассимиляции ме-
тодологии постмодернизма.
Y. M. Oborotov
PHILOSOPHY OF LAW AND JURIDICAL METHODOLOGY
Modern jurisprudence presupposes the necessity of using subtle methods of research. One of the tasks of
philosophy of law is to entourage the legal assimilation of postmodernism methodology.
|