Філософія права в системі юридичних наук
Философия права является самостоятельной научной дисциплиной, которая имеет собственный предмет исследования. В силу специфики предмета исследования, она охватывает «пограничную» сферу между философией и юриспруденцией, используя методологию первой при исследовании последней....
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8492 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Філософія права в системі юридичних наук / В.В. Шишко // Проблеми філософії права. — 2003. — T. I. — С. 44-47. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-8492 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-84922010-06-14T15:25:47Z Філософія права в системі юридичних наук Шишко, В.В. Філософія права як наука Философия права является самостоятельной научной дисциплиной, которая имеет собственный предмет исследования. В силу специфики предмета исследования, она охватывает «пограничную» сферу между философией и юриспруденцией, используя методологию первой при исследовании последней. Philosophy of law is an independent subject of academic study, having its own subject-matter. Due to the peculiarities of its subject of inquiry it embraces the “borderline” sphere between philosophy and jurisprudence, employing the methodology of the former while studying the latter. 2003 Article Філософія права в системі юридичних наук / В.В. Шишко // Проблеми філософії права. — 2003. — T. I. — С. 44-47. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8492 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія права як наука Філософія права як наука |
| spellingShingle |
Філософія права як наука Філософія права як наука Шишко, В.В. Філософія права в системі юридичних наук |
| description |
Философия права является самостоятельной научной дисциплиной, которая имеет собственный предмет исследования. В силу специфики предмета исследования, она охватывает «пограничную» сферу между философией и юриспруденцией, используя методологию первой при исследовании последней. |
| format |
Article |
| author |
Шишко, В.В. |
| author_facet |
Шишко, В.В. |
| author_sort |
Шишко, В.В. |
| title |
Філософія права в системі юридичних наук |
| title_short |
Філософія права в системі юридичних наук |
| title_full |
Філософія права в системі юридичних наук |
| title_fullStr |
Філософія права в системі юридичних наук |
| title_full_unstemmed |
Філософія права в системі юридичних наук |
| title_sort |
філософія права в системі юридичних наук |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Філософія права як наука |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8492 |
| citation_txt |
Філософія права в системі юридичних наук / В.В. Шишко // Проблеми філософії права. — 2003. — T. I. — С. 44-47. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šiškovv fílosofíâpravavsistemíûridičnihnauk |
| first_indexed |
2025-07-02T11:12:34Z |
| last_indexed |
2025-07-02T11:12:34Z |
| _version_ |
1836533421298417664 |
| fulltext |
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА
44 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
© 2003 р. В. В. Шишко
Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК
Філософія права – це наука, що має давню
і багату історію. Ще за часів Античності мисли-
телі усвідомлювали проблеми співвідношення
справедливості і влади, справедливості і закону,
закону і рівності тощо. Вони, власне, і станови-
ли предмет майбутньої філософії права. Перші
самостійні філософсько-правові системи вини-
кли в Європі в епоху Просвітництва і були
пов’язані з іменами І. Канта та Ф. Гегеля. Філо-
софсько-правовій тематиці присвятили свої
твори багато російських та українських науко-
вців у ХІХ – на початку ХХ століття, серед яких
можна назвати М. Алексєєва, І. Ільїна, Б. Кістя-
ківського, К. Неволіна, П. Новгородцева, Л. Пе-
тражицького, П. Сорокіна та багатьох інших.
У Радянському Союзі філософія права керу-
валась постулатами марксистсько-ленінської
теорії, яка, базуючись на принципах діалектич-
ного та історичного матеріалізму, абсолютизу-
вала первинність економіки щодо політичної
надбудови, класовий аспект держави і сус-
пільства, ігноруючи загальнолюдські, гуманіс-
тичні та природно-правові ідеали. З цього при-
воду відомий французький дослідник Р. Давід
писав: “...марксистське тлумачення права прямо
протилежне нашим традиційним уявам про ньо-
го... У світлі марксистсько-ленінського учення
багато речей набуває іншого змісту, аніж того, до
якого ми звикли” [5, с. 165].
Радянська юридична наука довгий час спи-
ралась на “вузьконормативне” визначення пра-
ва, запропоноване О. Вишенським і затвер-
джене на Нараді з питань науки радянської
держави і права (16-19 липня 1938 р.): “Право –
сукупність правил поведінки, що виражають
волю панівного класу, встановлених в законо-
давчому порядку, а також звичаїв і правил
співжиття, санкціонованих державною владою,
застосування яких забезпечується примусовою
силою держави з метою охорони, закріплення
і розвитку суспільних відносин і порядків, що є
вигідними і сприятливими для пануючого кла-
су”. Таке трактування права обумовлювало
суть радянського розуміння права як правил
поведінки, встановлених державою і забезпе-
чених її примусом [9, с. 293-297]. За таких жо-
рстких рамок праворозуміння комуністичної
ідеології були відсутні підстави для всебічного
розвитку філософії права. Проте, починаючи
з середини 50-х років ХХ століття, в радянській
науці з’явився так званий “широкий підхід до
права”, який піддав певній критиці визначення
права 1938 року і розширив рамки як вузько-
нормативного підходу, так і в певній мірі фі-
лософсько-правових досліджень. Але філософія
права як окрема навчальна дисципліна не ви-
вчалася у вищих навчальних закладах взагалі.
Окремі розділи філософії права читались у рам-
ках курсу теорії держави і права. Не існувало
наукової спеціальності “філософія права”, що,
зрозуміло, також не сприяло розвиткові філо-
софсько-правового аналізу суспільних явищ.
З розпадом Радянського Союзу і крахом ко-
муністичної ідеології на Україні почалося від-
родження та визнання філософії права як само-
стійної навчальної дисципліни, запрова-
джується відповідна наукова спеціальність. Але
сьогодні, як і колись, серед вітчизняних і зару-
біжних авторів триває дискусія щодо кола про-
блем дослідження філософії права та її місця в
системі юридичних наук.
У трактуванні питання про місце філософії
права як науки існують два погляди: філософія
права – це поширення загальної філософії на
правову проблематику, та філософія права – це
частина теорії права, яка спеціалізується на
проблемах методології [15, с. 32].
Л. Петрова зазначає, що філософія права ви-
являє за мінливими юридичними явищами ві-
чну ідею права, котра розкривається розумом
людини. Вона пише: “Розумне” право назива-
ють природним правом. Природне право є “пра-
во розуму” або “розумне право”, а оскільки ро-
зум є здобутком філософії, то його можна нази-
вати “філософським правом”. І далі: “Природне
право є внутрішньою, смисловою сутністю по-
зитивного права” [11, с. 367].
В. Шкода завдання правової філософії вбачає
в тому, щоб зрозуміти, що є право, і пов’я-зує
його з поняттями рівності, справедливості, сво-
боди. Підвалини права кореняться в глибинах
культури, яку він розглядає, виходячи з триєди-
ної схеми: Бог-Людина-Природа [17, с. 33, 41, 87].
В.В. Шишко
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 45
Ефективність поширених уявлень про філо-
софію права як дисципліну суто правничого
профілю для утвердження її в складі нашої ду-
ховної культури, сфері теоретико-дослідни-
цьких пошуків і системі вищої освіти ставиться
під сумнів у монографії “Філософія права:
предметна специфіка, місце та значення в сис-
темі соціально-гуманітарного знання”
О. Гарніка. Більш перспективним він вбачає
підхід до філософії права як особливого дослі-
дницького напряму в сфері філософського пі-
знання і як навчальної дисципліни філософсь-
кого характеру [4, с. 8].
Розгляд права у зв’язку з культурою в кон-
тексті правової філософії підкреслює також
Б. Чміль, він пише: “Предметом філософії пра-
ва є право як основний засіб саморегуляції сус-
пільства; філософія права усвідомлює його в
широкому контексті культури” [16, с. 28]. Пра-
вову філософію він вважає особливою філософ-
ською дисципліною, яка посідає місце
у філософії поряд із такими дисциплінами, як
філософія природи, філософія науки, філософія
моралі тощо [16, с. 28].
Умови, при наявності яких філософія права
розвивається як особлива наукова дисципліна,
аналізує С. Алексєєв і приходить до висновку,
що філософські основи повинні отримувати
продовження і, як наслідок, утворювати мате-
ріал цілісної науки на основі даних, що безпо-
середньо випливають з правової культури, са-
мої правової матерії, що розвивається – зако-
нодавства, суспільно-політичної та правової
практики його застосування. Він наголошує,
що філософія права – не лише ідеї, але і реа-
льне правове життя, через яке філософсько-
правові ідеї не просто уточняються, коректу-
ються, а формуються [3, с. 14].
Логіку розвитку права та його теорії, як ме-
тод мислення про державу і право вважає
предметом філософії права І. Малініна. При
цьому вона зазначає, що логіка розвитку права
охоплює в знятому вигляді всі процеси змісто-
утворення в сфері права – в масштабах як іс-
торії, так і людської індивідуальності. Філо-
софія права виявляє людський зміст у предме-
тних формах права [8, с. 19].
У книжці Г. Іконнікової та В. Ляшенко “Ос-
нови філософії права” автори намагалися від-
новити історичну, змістовно-теоретичну і нау-
кову справедливість – повернути філософію
права в лоно філософії. Вони підкреслюють,
що філософія права не зводиться до загальних
проблем теорії права, а є розділом соціальної
філософії, яка досліджує правову проблемати-
ку. Її соціальність виражається перш за все
в тому, що право, норми, закони лише тоді ма-
ють сенс, коли вони повернені до людини, “об-
слуговують” її життєвий світ. Цей світ не може
бути обмежений повсякденною реальністю.
Інакше кругом би панувала анархія, сваволя та
вседозволеність. Він не обмежується
і системним світом – це шлях до деспотизму
і тоталітаризму. Право регулює взаємодію по-
всякденної реальності і системного світу. Право
– не самоціль, а засіб створення для Людини
людських умов життєдіяльності [6, с. 225-226].
Відомий російський учений В. Нерсесянц
вважає, що предметом філософії права є право
в його розрізненні і співвідношенні з законом,
а також доходить висновку, що в цілому філо-
софія права є міждисциплінарною наукою, що
об’єднує ті чи інші начала, як мінімум, двох
дисциплін – юридичної науки і філософії. Така
міждисциплінарна компонента є спільною для
всіх версій філософії права, незалежно від того,
чи розроблені вони як окрема юридична чи фі-
лософська наука [9, с. 10, 14].
Поділяючи в цілому позицію В. Нерсесянца,
зазначимо, що лише системний підхід до роз-
гляду питання про місце філософії права в сис-
темі наук, об’єктом вивчення яких є право, до-
зволить визначити орієнтири її подальшого роз-
витку та обумовить сферу досліджень.
Право – культурне, соціальне явище навко-
лишньої дійсності. Тому воно є предметом до-
сліджень не однієї, а цілого ряду наукових ди-
сциплін: філософія права, соціологія права,
культурологія права, теорія права, енциклопе-
дія права тощо. Зробимо спробу дати коротку
характеристику органічним зв’язкам у системі,
яку утворюють ці науки.
Соціологія права оцінює право як історич-
ний продукт соціального життя. Для неї право
не є простим зібранням довільних установлень,
походження яких завдячується роздумам зако-
нодавця чи породжені мовчазною згодою чле-
нів суспільства. За штучною встановленістю
позитивного права соціологія права відкриває
певну соціальну необхідність. Осягнення цієї
необхідності веде до пізнання певної істинної
реальності права, яка є не що інше, як реа-
льність соціального життя, як зазначає М. Алек-
сєєв, посилаючись на І. Корнфельда. Оскільки
реальність ця встановлена, наука про право
втрачає свою умовність і досягає істинної взає-
модії з реальним предметом пізнання, стає нау-
кою про справжні факти [1, с. 25-26].
Філософія права в ситемі юридичних наук
46 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
Предметом культурології права є вивчення
законів розвитку культури і права; система
знань про сутність, суспільне призначення ку-
льтури та права, їх зв’язки з іншими соціа-
льними явищами; загальні закономірності ви-
никнення та розвитку права, вплив різних видів
цінностей (множини культур) на право, його
формування та реалізацію, утворення культур-
но-правової реальності. Загалом культурологія
права – це вступ до права [13, с. 26-27]. Тобто
аналіз будь-якої соціальної події відбувається
через культурну призму, зумовлену відповід-
ним рівнем культури того чи іншого суспільст-
ва.
Теорія права розглядає юридичні явища
з позицій норм права, надає правової форми
змінам у суспільних відносинах та закріплює їх
у позитивному праві. З положень теорії права,
які не підлягають сумніву та стають правовими
аксіомами, утворюється енциклопедія права.
Завданням енциклопедії (грец. en – в + kyklos
– круг + paidea – просвіта) права полягає
у з’ясуванні поняття права, процесів його утво-
рення, відношення його до інших суспільних
явищ, форм права, його елементів, засто-
сування права, методів його вивчення. Енцик-
лопедія права дає загальне поняття про систему
правознавства [10, с. 252; 12, с. 1].
Вищезазначену сферу взаємодії соціології,
енциклопедії і теорії права, позитивного права
та суспільних відносин вважаємо сферою пра-
вової культури – сферою зовнішнього вияву
правових феноменів. Правові світоглядні знан-
ня про справедливість, рівність і свободу теорія
права черпає з філософії права. Як зазначають
Г. Іконнікова та В. Ляшенко, філософсько-пра-
вова проблематика ширша від пізнавальних,
методологічних та інших можливостей юриди-
чної науки. Тим більше, що філософія права не
зводиться до гносеології або культурології. Це
самостійна філософська дисципліна, предметом
вивчення якої є загальні принципи існування,
пізнання і перетворення правової дійсності [6,
с. 6-7]. Будь-які феномени життєдіяльності сус-
пільства перебувають у центрі уваги філософії
права. Юридичні явища для філософії права є
тими моментами пізнання світу, завдяки яким
на рівні узагальнень і з позиції природного
права створюється саме та правова матерія, що
вплітається в подальшому в позитивне право,
надаючи йому властивостей справедливості,
рівності, свободи. З іншого боку, використання
філософією соціології права не дозволяє пер-
шій “відриватись” у філософських пошуках від
предмета досліджень – соціальних явищ, а
юридичні факти являють собою “віхи”, вектори
її руху. Творення правової природи від-
бувається з урахуванням впливу культурних
чинників, тобто на грунті культурології права.
Отже, філософія права – це самостійна нау-
кова дисципліна, яка має власний предмет до-
сліджень. У силу специфіки предмета досліджен-
ня, вона охоплює “прикордонну” сферу між фі-
лософією та юриспруденцією, використовуючи
методологію першої при дослідженні останньої.
Список літератури
1. Алексеев С.С. Право: азбука – теория –
философия: опыт комплексного исследования.–
М.: "Статут", 1999
2. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во
БЕК, 1994.
3. Алексеев С.С. Философия права. – М.:
Изд-во НОРМА, 1997.
4. Гарнік О.В. Філософія права: предметна
специфіка, місце та значення в системі соціа-
льно-гуманітарного знання: Монографія. –
Дніпропетровськ: Вид. Дніпропетровського ун-
ту, 1998. – 160 с. – Рос. мовою.
5. Давид Р. Основные правовые системы со-
временности. – М., 1988.
6. Иконникова Г.И., Ляшенко В.П. Основы
философии права. – М.: ИНФРА-М, Издательс-
тво «Весь Мир», 2001.
7. Керимов Д.А. Методологические функции
философии права // Государство и право. –
1995. – № 9.
8. Малинина И.П. Философия правотворчес-
тва. – Екатеринбург, 1996.
9. Нерсесянц В.С. Философия права. Учеб-
ник для вузов. – М.: Издательская группа НО-
РМА–ИНФРА; М, 1998.
10. Палієнко М.І. Предмет і завдання енци-
клопедії права та ідея права // Академічна юри-
дична думка.– К.: Ін Юре, 1998.
11. Петрова Л.В. Фундаментальні про-
блеми методології права: філософський дис-
курс / Національна юридична академія України
їм. Я. Мудрого. – Х.: Право, 1998.
12. Ренненкампф Н.К. Очерки юридичес-
кой энциклопедии. – Изд. 2-е. – К., 1880.
13. Сливка С.С. Правнича деонтологія:
Підручник. К.: Атіка, 1999.
14. Теория государства и права: Курс лек-
ций / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало,
ТЕИС, 1996.
В.В. Шишко
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 47
15. Тихонравов Ю.В. Основы философии
права. Учебное пособие для вузов. – М.: Вест-
ник. – 1997.
16. Філософія права: Навчальний посібник
/ За ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К.:
Юрінком Інтер, 2000.
17. Шкода В.В. Вступ до правової філосо-
фії. – Харків: Фоліо, 1997.
В. В. Шишко
ФИЛОСОФИЯ ПРАВА В СИСТЕМЕ ЮРИДИЧЕСКИХ НАУК
Философия права является самостоятельной научной дисциплиной, которая имеет собственный
предмет исследования. В силу специфики предмета исследования, она охватывает «пограничную»
сферу между философией и юриспруденцией, используя методологию первой при исследовании по-
следней.
V. V. Shyshko
PHILOSOPHY OF LAW IN THE SYSTEM OF LEGAL SCIENCES
Philosophy of law is an independent subject of academic study, having its own subject-matter. Due to the
peculiarities of its subject of inquiry it embraces the “borderline” sphere between philosophy and jurispru-
dence, employing the methodology of the former while studying the latter.
|