Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла
У статті аналізуються номіналістичні тенденції філософії мови Джона Стюарта Мілла в контексті філософії мови чільних представників модерного британського емпіризму, насамперед Локка і Барклі. Показано, що Мілл успадковує, насамперед від Барклі, і головні засади розуміння онтологічного та епістемол...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85424 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла / О.О. Панич // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 3-11. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-85424 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-854242015-08-06T03:01:58Z Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла Панич, О.О. Філософія У статті аналізуються номіналістичні тенденції філософії мови Джона Стюарта Мілла в контексті філософії мови чільних представників модерного британського емпіризму, насамперед Локка і Барклі. Показано, що Мілл успадковує, насамперед від Барклі, і головні засади розуміння онтологічного та епістемологічного статусу мови, і також пов’язані з цим підходом специфічні складнощі (зокрема, суперечливість тлумачення феномену абстрагування). Разом з тим підхід Мілла виявився достатньо продуктивним, аби сприяти поступовому переходу англомовної філософії та логіки від аналізу понять до аналізу тверджень (propositions). В статье анализируются номиналистические тенденции философии языка Джона Стюарта Милля в контексте философии языка ведущих представителей британского эмпиризма Нового времени, прежде всего Локка и Беркли. Показано, что Милль наследует, прежде всего от Беркли, и основополагающие принципы понимания онтологического и эпистемологического статуса языка, и также связанные с этим подходом специфические трудности (в частности, противоречивость интерпретации феномена абстрагирования). Вместе с тем подход Милля оказался достаточно продуктивным, чтобы содействовать постепенному переходу англоязычной философии и логики от анализа понятий к анализу пропозиций. The article analyzes nominalistic tendencies in John Stuart Mill’s philosophy of language as confronted with the philosophy of language by the leading representatives of British modern empiricism, primarily Locke and Berkeley. Mill inherits from Berkeley both his general approach to ontological and epistemological standing of language, and peculiar difficulties related to this approach (e.g., inconsistent attitude to the phenomenon of abstraction). On the other hand, Mill’s approach has turned out to be productive enough to foster the gradual transition of Anglophone philosophy and logic from analysis of concepts to analysis of propositions. 2011 Article Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла / О.О. Панич // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 3-11. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85424 141.311 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Панич, О.О. Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті аналізуються номіналістичні тенденції філософії мови Джона Стюарта Мілла в контексті філософії
мови чільних представників модерного британського емпіризму, насамперед Локка і Барклі. Показано, що
Мілл успадковує, насамперед від Барклі, і головні засади розуміння онтологічного та епістемологічного
статусу мови, і також пов’язані з цим підходом специфічні складнощі (зокрема, суперечливість тлумачення
феномену абстрагування). Разом з тим підхід Мілла виявився достатньо продуктивним, аби сприяти
поступовому переходу англомовної філософії та логіки від аналізу понять до аналізу тверджень (propositions). |
| format |
Article |
| author |
Панич, О.О. |
| author_facet |
Панич, О.О. |
| author_sort |
Панич, О.О. |
| title |
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла |
| title_short |
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла |
| title_full |
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла |
| title_fullStr |
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла |
| title_full_unstemmed |
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла |
| title_sort |
розвиток номіналістичної філософії мови у джона стюарта мілла |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85424 |
| citation_txt |
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла / О.О. Панич // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 3-11. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT paničoo rozvitoknomínalístičnoífílosofíímoviudžonastûartamílla |
| first_indexed |
2025-07-06T12:37:52Z |
| last_indexed |
2025-07-06T12:37:52Z |
| _version_ |
1836901175768645632 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 3
ФIЛОСОФIЯ
УДК 141.311
О.О. Панич
Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк, Україна
РОЗВИТОК НОМІНАЛІСТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ МОВИ
У ДЖОНА СТЮАРТА МІЛЛА
У статті аналізуються номіналістичні тенденції філософії мови Джона Стюарта Мілла в контексті філософії
мови чільних представників модерного британського емпіризму, насамперед Локка і Барклі. Показано, що
Мілл успадковує, насамперед від Барклі, і головні засади розуміння онтологічного та епістемологічного
статусу мови, і також пов’язані з цим підходом специфічні складнощі (зокрема, суперечливість тлумачення
феномену абстрагування). Разом з тим підхід Мілла виявився достатньо продуктивним, аби сприяти
поступовому переходу англомовної філософії та логіки від аналізу понять до аналізу тверджень (propositions).
Цю статтю присвячено аналізу номіналістичної філософії мови в основних творах
Джона Стюарта Мілла. «Якими є особливості Міллового номіналізму у його ставленні
до філософії мови на тлі розвитку номіналізму в британській філософії Нового часу?» –
такою є постановка проблеми даної статті в загальному вигляді. Вирішення цієї проб-
леми дозволить краще уявити собі логіку й послідовність розвитку британської філософії
Нового часу загалом – таким є зв’язок вказаної проблематики з актуальним науковим
завданням у вітчизняній історії філософії. Розв’язання даної проблеми у вітчизняних
дослідженнях та публікаціях започатковано не було, оскільки вітчизняні автори осо-
бливості номіналізму Мілла жодного разу не піддавали спеціальному аналізу. Щодо
зарубіжних досліджень, то існуючі там нечисленні аналізи філософії Мілла також не
розглядають її номіналістичні тенденції в історико-філософському контексті – як це
зроблено у даній розвідці. Відтак, мета даної статті – виявити особливості номіналі-
стичного ставлення Мілла до людської мови й розкрити зв’язок Міллового підходу з
номіналістичним аналізом мови у філософії деяких його попередників та наступників.
Далі в статті міститься виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отри-
маних наукових результатів.
Зі статей Мілла, присвячених філософії Джорджа Барклі [1], [2], добре видно, що
Мілл високо оцінював внесок Барклі у старовинну суперечку номіналістів із реалістами.
Тепер варто додати, що самий предмет цієї суперечки зберігає для Мілла – не забудьмо,
що йдеться про другу половину дев’ятнадцятого століття! – всю свою актуальність та
жвавість. Це видно навіть з тієї емоційності, з якою Мілл описує початковий перебіг да-
ної суперечки за часів середньовіччя: «Чвара цих двох філософських угруповань [реа-
лістів та номіналістів] була надзвичайно запеклою й набула характеру релігійного роз-
брату; втрутилася у неї й влада, і, як зазвичай, на хибному боці. Теорія реалістів була
проголошена ортодоксальним вченням, а віра у неї вимагалася як релігійний обов’язок.
Втім, реалізм поступово загинув і сам, бо не міг довічно опиратися філософській кри-
тиці. Але це не залишило номіналістів єдиними хазяями на бойовиську. Виникла третя
доктрина, яка прагнула спрямувати свій шлях між двома названими. Відповідно до неї,
відомої під назвою концептуалізму, загальне є атрибутом не лише імен, але й думок.
Зовнішні об’єкти справді усі індивідуальні, але кожному загальному імені відповідає
загальне уявлення, чи концепція [General Notion, or Conception], яке Локк та інші нази-
О.О. Панич
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 4
вали “абстрактними ідеями”. Загальні імена – це імена тих-то абстрактних ідей» [3, с. 302].
З цього опису начебто випливає – як Мілл, власне, і каже на початку наступного абзацу –
що «реалізму більше не існує, і навряд чи він буде відроджений, тож наразі суперечка
точиться між номіналізмом та концептуалізмом» [3, с. 302]. Але схоже, що тут Мілл
скоріше видає бажане за дійсне. Адже він сам, «ховаючи» реалізм як факт історичного
минулого, визнає за ним право «залишатися вельми значним фактом в історії філософії»:
а саме «одним з найбільш разючих прикладів тяжіння людського розуму до виведення
різниці речей з різниці [їхніх] імен» [3, с. 301]. То невже ж це тяжіння повністю пішло в
минуле разом із філософією середньовічного реалізму?! Насправді аж ніяк – що Мілл і
був змушений визнати вже у іншій своїй капітальній праці: «Похибка, що видається ос-
таточно спростованою й відкинутою думкою, часто потребує лише нового словесного
вбрання, аби повернутися до своїх старих помешкань із дозволом безперешкодно спо-
чивати там ще кілька історичних епох. Сучасні філософи не шкодують своєї зневаги до
схоластичної догми, що роди та види є особливими субстанціями, причому єдино ста-
лими є лише загальні субстанції, а підпорядковані ним індивідуальні субстанції пере-
бувають у безперервному плині – тож знання, яке за необхідністю означає стабільність,
може стосуватися лише загальних субстанцій чи універсалій, але не охоплених ними
фактів чи частковостей. Але це саме вчення, хоч і номінально відкинуте, ніколи не
припиняло труїти філософію – під маскою чи то абстрактних ідей Локка (чиї міркуван-
ня, втім, вона спотворила менше, ніж будь-кого ще із заражених нею мислителів), чи то
ультраноміналізму Гоббса та Кондільяка, чи то онтології найновітніших німецьких філо-
софських течій [sic!]. Призвичаївшись розглядати наукові досліди як істотно пов’язані
із вивченням універсалій, люди вже не позбуваються цієї розумової звички, коли при-
пиняють розглядати універсалії як такі, що мають незалежне існування; і навіть ті, хто
дійшов розгляду їх як суто імен, не могли звільнитися від уявлення, що дослідження
істини полягало повністю або частково у певного роду з’єднанні чи жонглюванні з цими
іменами. Коли філософ повністю визнавав номіналістичний погляд на означення за-
гальної мови, але разом з ним зберігав це dictum de omni [загальне судження] як під-
ґрунтя усього міркування, два ці щиро поєднані засновки ймовірно, якщо він був по-
слідовним мислителем, мали призвести його до вельми вражаючих висновків. Саме через
це деякі заслужено знані мислителі серйозно вважали, що процес здобуття нових істин
через міркування полягає у простій заміні одного набору довільних знаків іншим, і
вони розглядали приклад алгебри як невідпорне підтвердження цього вчення. Я був би
дуже здивований, якби знайшовся якийсь ще більш неприродний випадок чаклунства
чи некромантії. Кульмінаційною точкою цієї філософії став відомий афоризм Кондільяка,
що наука – це не більше, або ж навряд чи більше, ніж une langue bien faite [добре впо-
рядкована мова]
1
– іншими словами, що єдиною достатньою вимогою до відкриття
природи й властивостей об’єктів є їхнє правильне іменування» [4, с. 175-176].
З цього довгого й вельми інформативного міркування для нас випливають при-
наймні два важливих висновки. По-перше, ми бачимо, як крайнощі сходяться: «ультра-
номіналізм» Гоббса та Кондільяка під нещадним світлом Міллового аналізу справді
виявив свою приховану відданість деяким глибинним засадам середньовічного філо-
софського реалізму. По-друге ж, з останнього Міллового зауваження стає очевидним,
що дати новий бій цим невмирущим залишкам «реалістичної» світоглядної настанови
неможливо, не запропонувавши на противагу ним альтернативне (як можна очікувати –
суто номіналістичне) тлумачення сутності та устрою мови.
Але перед тим як викладати погляди Мілла на мову, її устрій та функції, варто
гідно оцінити складність поставленої перед ним загальної проблеми. Мілл, як ми щойно
1
Мілл наводить цей вислів із посиланням на Кондільякову «Логіку».
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 5
бачили, з відразою ставиться до «суто словесних» витівок, за якими не стоїть нічого,
крім «заміни одного набору довільних знаків на інший». Висловлюючись у інших і більш
сучасних термінах, з концепцією «мовних ігор» та іншими лінгво-філософськими вина-
ходами постмодерну Міллу було б явно не по дорозі. Разом з тим Мілл, вірний своєму
феноменалізму, ставиться «цілком вороже» й до класичної «концепції мови як віддзер-
калення і ключа до природи речей» [4, XXXIX], яка упродовж століть вважалася мало
не самоочевидною. Але чи існує хоч якийсь серединний шлях між Сциллою «мови для
самої мови» і Харибдою «мови як містка до навколишнього світу»?
Мілл, безумовно, розумів усю складність щойно поставленого нами запитання.
Тому, торкаючись його у своїй «Системі логіки», він вдався до цікавого тактичного ви-
находу, вирішивши розпочати саме з цієї проблеми виклад усієї своєї величної праці.
З одного боку, Мілл тим самим демонстративно вписував себе у межі існуючої традиції
(достатньо порівняти назву третьої книги «Нарису» Локка, Of Words, із назвою першої
книги «Логіки» Мілла, Of Names and Propositions). Але крім того, як ми зараз побачимо,
Мілл також і відчутно полегшував собі завдання, висловлюючи свої погляди на мову на
позір знайомими для читачів термінами – при тому, що специфічно феноменалістичне
роз’яснення змісту деяких з цих звичних термінів очікувало читачів лише на наступно-
му кроці його міркування.
Насамперед тут йдеться про термін «річ» і, у цьому контексті, про традиційну
проблему співвідношення між словами та речами. Власне, третій параграф першої гла-
ви «Логіки» так і називається: «Імена мусять вивчатися раніше за речі» [4, с. 22]. Вмо-
тивування цієї тези на початку видається напрочуд прозорим, адже будь-яке судження
про речі складається принаймні з двох імен, з яких одне вживається для стверджування
чи заперечення про інше; але, цілком природно, це ствердження чи заперечення стосу-
ється не самих по собі імен, а тих речей, іменами яких вони є [4, с. 22]. На очікуване
заперечення, що філософ, аби не стати жертвою закарбованих у мові хибних думок, му-
сить вгледітися «у самі речі», Мілл відповідає, що ця порада (яку, він вважає, насправді
неможливо виконати) передбачає щонайменше відкидання усіх доробків своїх попе-
редників і ставить філософа у хибне положення людини, яка взялася досліджувати при-
роду неначе першою в світі [4, с. 22]. «Але якщо ми почнемо з імен, і використаємо їх як
наш ключ до речей, ми одразу скористаємося усіма вже зробленими розрізненнями, і не
одним дослідником, а всіма дослідниками, взятими разом» [4, с. 23].
Як не дивно, поки що все це звучить так, ніби Мілл не те що не вороже, а навпаки,
цілком прихильно ставиться «до концепції мови як віддзеркалення і ключа до природи
речей». Більше того, наступна теза Мілла звучить як явне передбачення майбутньої
«філософії повсякденної мови»! Навряд чи такі мислителі, як, з одного боку, Томас Рід,
а з іншого боку, Джон Остін, знайшли б собі підстави для незгоди хоча б з якоюсь час-
тиною наступної заяви Мілла: «Ми мусимо розпочати з визнання розрізнень, які зроб-
лені повсякденною мовою [made by ordinary language]. Якщо докладне обстеження вия-
вить, що деякі з них не є засадничими, перелік різних видів реальностей [different kinds
of realities] можна буде скоротити відповідно. Але одразу накладати на факти тягар
теорії, коли засади цієї теорії ще очікують на подальше обговорення – це, безумовно, не
той шлях, який може обрати розумний логік» [4, с. 23].
Зустрівши у цій цитаті слово «факт», читач цієї розвідки, безумовно, сприйме
його вже cum grano salis, пам’ятуючи про жорстке Міллове розрізнення «об’єктивних»
та «суб’єктивних» фактів, а також фактичне зведення ним других до перших. Власне,
чогось подібного нам варто очікувати і переходячи до «речі»; а отже, недвозначною
тезою Мілла, що (всупереч Гоббсу та іншим філософам) «імена є іменами речей, а не
О.О. Панич
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 6
наших ідей» [4, с. 24], було б все ж таки не варто надто спокушатися. Те саме стосується
й більш розгорнутої тези, що у нас «є добрі підстави пристати до звичайного слово-
вжитку і назвати (як насправді деінде робить й Гоббс) слово сонце іменем сонця, а не
іменем нашої ідеї сонця. Адже імена покликані не лише налаштувати слухача зрозуміти
те, що ми розуміємо, але також поінформувати його, що ми believe. Але ж, коли я вжи-
ваю ім’я з метою висловити belief, це belief стосовно самої речі, а не моєї ідеї цієї речі.
Коли я кажу “сонце спричиняє день”, я не маю на увазі, що моя ідея сонця спричиняє
чи викликає в мені ідею дня… Отже, про імена в цьому творі завжди говоритиметься як
про імена самих речей, а не просто наших ідей цих речей» [4, с. 24-25].
Знов-таки, це звучало б цілком канонічно, приміром, для того ж Томаса Ріда, якби
разом з тим нам не пригадувалися старі баталії навколо тлумачення тих-таки «речей» у
настільки близького до Мілла Джорджа Барклі – ті самі баталії, які змусили свого часу
Барклі, вустами Філонуса, спеціально роз’яснювати Гіласу: «Ти не зрозумів мене. Я об-
стоюю не перетворення речей на ідеї, а радше перетворення ідей на речі; адже ті без-
посередні об’єкти сприйняття, які, за твоїми словами, є тільки явищами речей [appe-
arances of things], я вважаю самими реальними речами [real things themselves]» [5, с. 244].
Делікатність позиції Барклі у цьому питанні і справді відчутно нагадує теперішні
складнощі Мілла. Адже ірландський філософ був щиро переконаний, що по суті слово
«ідеї» є більш доречним, ніж «речі», і пояснював свою позицію наступним чином: «Якщо
мене спитають, чому я вживаю слово ідея, радше ніж називати те саме, згідно з існую-
чим звичаєм, речами, я відповім, що роблю це з двох причин. По-перше, оскільки тер-
мін річ, на відміну від ідеї, загалом вважається таким, що позначає дещо існуюче поза
межами розуму [somewhat existing without the mind]; по-друге, оскільки річ має більш
широке значення, ніж ідея, охоплюючи, крім ідей, також духи чи мислячі речі [thinking
things]. Оскільки ж об’єкти чуття існують лише в розумі, і є напрочуд бездумними
[thoughtless] й пасивними, я вирішив позначати їх словом ідея, яке й передбачає ці
властивості» [6, с. 57].
Але зазіхати на відповідну реформу усталеного слововжитку було б не лише мар-
но, а й згубно, адже такі зазіхання якраз і провокували б численні непорозуміння, по-
дібні до тих, які й змоделював Барклі у цитованому вище діалозі Гіласа із Філонусом.
Як наслідок, саме звідси вийшла знаменита у подальшому рекомендація Барклі: «У таких
речах ми мусимо міркувати з вченими, а казати з простолюдом [think with the learned, and
speak with the vulgar]» [6, с. 62]. «У звичайному слововжитку», – пояснює Філонус Гіласу
абсолютно в дусі цієї рекомендації, – «об’єкти наших почуттів іменуються не ідеями, а
речами. Називай їх так і надалі; і якщо ти не приписуватимеш їм ніякого абсолютного
зовнішнього існування, я ніколи не сперечатимуся з тобою заради слова» [5, с. 293-294].
Повертаючись до Мілла, ми можемо одразу зазначити, що, попри усю його від-
разу до «ідей» (з якої зрештою випливає й вже відкинута ним теза «імена є іменами
ідей»), він, безумовно, був однодумцем Барклі щодо недоречності терміна «річ» як та-
кого, «що позначає дещо існуюче поза межами розуму». З іншого боку, відкидаючи як
позадосвідний надлишок теорію Барклі щодо «уселяння» нам наших ідей зовнішнім
щодо нас всемогутнім духом, Мілл, також, безумовно, погоджувався, що нам, про що б
нам взагалі не йшлося, завжди йдеться виключно про «об’єкти наших почуттів», при-
чому останні можна коректно розуміти лише у межах самих цих почуттів (себто різних
пережитих людиною чуттєвих станів), а не як зовнішні щодо людини «матеріальні ре-
чі». Але, якщо це так, звідки ж з’явилися усі ці посилання на «речі» у наведених вище
цитатах з першої глави Міллової «Логіки»?
Вочевидь, ми маємо всі підстави розуміти такі посилання Мілла, як виконання
ним щойно згаданої поради Барклі «міркувати з вченими, а казати з простолюдом». Ад-
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 7
же ми вже знаємо, що по суті Міллу йдеться не про що інше як про «постійні можли-
вості відчуттів» – але заради зрозумілості (або принаймні її видимості) та зручності
(навіть попри ризик бути розтлумаченим хибно) Мілл ладний називати ці «постійні
можливості» і «об’єктами», і «речами»; аби тільки це не заважало загальному розвит-
кові його думки на цьому конкретному етапі.
Те, які обмеження насправді накладає Мілл на свою початкову (як для тексту
«Логіки») тезу «імена є іменами речей», стає більше зрозумілим з подальших міркувань
Мілла – приміром, коли на початку вже третьої книги тієї ж «Логіки» він вдається до
палкого захисту необхідності «загальних імен»: «Строго кажучи, ми могли б обійтися
без будь-яких інших загальних імен, але не від абстрактних назв атрибутів; тоді усі
наші твердження мали б форму “такий-то індивідуальний об’єкт має такий-то атрибут”,
або “такий-то атрибут є завжди (або ніколи не) пов’язаним із таким-то іншим атрибу-
том”. Втім, насправді людство завжди надавало загальні імена об’єктам так само, як
атрибутам, і навіть раніше, ніж атрибутам; але загальні імена, надані об’єктам, перед-
бачають атрибути, отримують все своє значення з атрибутів, і здебільшого є корисними
як спосіб називати ті атрибути, на які вони вказують» [7, с. 666-667].
Це вже звучить як зрілий та послідовний феноменалізм – а заодно й як застере-
ження тим, хто, на підставі початкових глав «Логіки», хотів би розуміти під Мілловими
«речами» та «об’єктами» будь-що інше, ніж зручну – бо звичну – назву того чи іншого
скупчення «атрибутів», або ж «постійних можливостей відчуттів». Але важко не помі-
тити, що Мілл, виплутавшись таким чином з однієї проблеми, негайно наражається на
іншу, про яку ми побіжно вже згадували раніше, а саме, на парадоксальне (принаймні
на позір) визнання факту існування «абстрактних назв» з одночасним запереченням
«абстрактних ідей». Як зараз побачить читач, продовження цієї розмови водночас не-
минуче буде й продовженням розмови про глибоку внутрішню спорідненість Мілла та
Барклі: для обох це питання є своєрідним «вузьким місцем» їхньої філософії, але обид-
ва просто не мають іншого вибору, ніж заперечувати процедуру абстрагування, вихо-
дячи зі своїх загальних світоглядних переконань та принципів.
Сам Мілл роз’яснює власну позицію щодо «абстрактного» та «абстрактних імен»
наступним чином: «Я вживаю слова “конкретне” і “абстрактне” у тому сенсі, який на-
давали їм схоласти – які, попри недосконалості їхньої філософії, були незрівнянними у
побудові технічної мови… Втім, у більш новітній час виникла практика, яка, якщо й не
була вигадана Локком, загалом пов’язується саме з його прикладом застосовувати ви-
слів “абстрактні імена” до усіх імен, які є результатом абстракції чи узагальнення, а
отже, до усіх загальних імен, замість обмежувати його застосуванням лише до імен
атрибутів… Нечасто можна зустріти більш свавільне перекривлення значення слова,
адже вислів загальне ім’я… був вже наявний для цієї самої цілі, для якої було хибно за-
лучено [термін] абстрактний, притому що цей зсув залишив важливий клас слів, імена
атрибутів, без будь-якої чіткої й компактної назви. Старе розуміння, однак, не зовсім
зникло з ужитку… Отже, під абстрактним я завжди, у власно логічному сенсі, розумі-
тиму протилежне конкретному; під абстрактним іменем – ім’я атрибута; під конкрет-
ним іменем – ім’я об’єкта» [4, с. 29].
На перший погляд, заявлена позиція є ясною, чіткою й зрозумілою. Але усклад-
нення мимоволі проступають вже у тексті наступного абзацу: «Чи належать абстрактні
імена до класу загальних, або ж одиничних [singular] імен? Деякі з них безумовно за-
гальні. Я маю на увазі ті, що є іменами не одного окремого атрибута, але класу атрибу-
тів. Таким є слово колір, яке є спільним ім’ям для білості, червоності тощо. Таким є навіть
слово білість, стосовно різних відтінків білості, до яких всіх воно застосовується як
спільне… Також і саме слово атрибут, спільне ім’я усіх окремих атрибутів» [4, с. 29-30].
О.О. Панич
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 8
Ось і з’явилася небажана подвійність; адже Мілл вважає слово «білість» «абст-
рактним іменем» через те, що воно позначає «клас атрибутів» (завдяки чому, за логікою
Мілла, воно є «не лише» абстрактним, «але й» загальним) – хоча з тим же самим успі-
хом (і навіть більш природно) його можна було б вважати абстрактним і як таке, що «є
результатом абстракції чи узагальнення» (згідно зі згаданою Міллом логікою міркувань
Локка). Адже хіба ми не абстрагуємося від будь-яких відмінностей у згаданих Міллом
відтінків білого кольору, аби застосувати для них одне й те саме слово «білий»?
Варто згадати тут, що деякі симптоматичні проблеми з описом механізму «абст-
ракції чи узагальнення» подібних одне до одного чуттєвих явищ виникали свого часу і
у Барклі, про що одного разу влучно написав сам Мілл: «Доводячи, що наші відчуття,
як і наші думки, є лише явищами нашого власного розуму, він [Барклі] визнавав, разом
із рештою світу, що у відчуттях є сталий елемент, якого немає в думках; але він нечітко
розумів те, чим саме є цей сталий елемент. Він вважав, що справжній об’єкт чуттєвого
сприйняття… повертається як буквально той самий щоразу, як ми знов його сприй-
маємо; позаяк же він є тим самим, він мусить зберігатися як існуючий в іншому розумі.
Він не бачив чітко, що відчуття, які я маю сьогодні, не є тими самими, які я мав вчора,
які вже пішли й ніколи не повернуться, а тільки точнісінько подібними до них [only
exactly similar]; і що у тривалому існуванні зберігається лише постійна можливість мати
такі відчуття, або, висловлюючись інакше, закон одноманітності в природі, завдяки
якому подібні відчуття могли і мали б повторюватися за подібних умов у будь-який
проміжний час» [1, с. 464].
«Коли Барклі звертався до питання тотожності», – додає Мілл у примітці на на-
ступній сторінці, – його «звичайна проникливість зраджувала його; адже він вочевидь
не помічав насправді подвійного значення вислову “той самий”: той, що є чисельно
тотожним [numerically identical], і той, що є лише точно подібним [only exactly similar].
У прикладі з будинком [з «Трьох діалогів між Гіласом та Філонусом…»] йдеться лише
про чисельну тотожність, яка навіть не передбачає близьку подібність, бо ми вважаємо
людину тією самою особою у віці як десяти, так і сімдесяти років. Аби паралель [з
будинком] була точною, треба припустити, що хтось збудував новий будинок, який є
точнісінько подібним до того, що існував раніше, і потім спитати, чи можна його нази-
вати тим самим будинком» [1, с. 465]
1
.
У даному разі Мілл чітко визнає, що «чисельна тотожність» і «точна подібність» є
принципово різними феноменами, причому у другому випадку («точно подібні» речі,
відчуття, явища тощо) казати «ті самі» можна лише завдяки свідомому піднесенню «точ-
ної подібності» до статусу, що умовно дорівнює «чисельній тотожності». Пояснимо це
на прикладі білого кольору: різні його відтінки ми можемо усі охоплювати єдиним виз-
наченням «білий» лише тому, що їхня «подібність» є для нас достатньою підставою
вбачати в них усіх білий колір як «один і той самий».
1
Мілл має на увазі наступне місце з «Трьох діалогів між Гіласом і Філонусом»: «Будуть філософи
називати щось тим самим чи ні – це, я гадаю, не дуже важливо. Уявімо собі декількох людей разом,
кожен з яких має той самий устрій чуттів [all endued with the same faculties], а отже, усі отримують
подібні чуттєві враження [affected in like sort by their senses], і при цьому зовсім не володіють мовою;
вони, безумовно, погодилися б щодо своїх сприйняттів. Але, оволодівши мовою, одні з них, зважаючи на
одноманітність сприйнятого ними, ймовірно, називали б це тією самою річчю, а інші, зважаючи на
розмаїття осіб, що сприймали, називали б це різними речами. Але хіба ж не очевидно, що це суперечка
про слова? А саме, чи може називатися тим самим те, що сприймається різними особами? Або уявімо
собі будинок, чиї зовнішні стіни залишилися без змін, але всі кімнати всередині зруйновані й на їхньому
місці побудовано нові; якщо ти називатимеш цей будинок тим самим, а я казатиму, що він не є тим
самим будинком, хіба ж ми будемо цілковито згодні у наших думках щодо будинку, як він є сам по собі,
і хіба ж не буде вся різниця між нами полягати лише у звуці?» [5, с. 247-248].
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 9
Втім, у власних міркуваннях самого Мілла ця логіка, здається, інколи зраджувала
йому так само, як вона, за його власними спостереженнями, зраджувала раніше й
Барклі. На це свого часу звернув увагу не хто інший як Спенсер, критикуючи Мілла за
нерозрізнення «чисельної тотожності» й «точної подібності» у коментарях останнього
до побудови силогізму. «Пан Спенсер вважає», – коментує їхню суперечку Мілл у при-
мітці, доданій ним до видання «Логіки» 1856 року, – «що, позаяк Сократ і Алківіад не є
тією самою людиною, атрибут їхньої людськості не мусить називатися тим самим атри-
бутом; що, позаяк людськість однієї людини і людськість іншої постають для наших
чуттів не як те саме окреме відчуття, але як точнісінько подібні відчуття, людськість
мусить розглядатися як інший атрибут в кожній іншій людині. Але, якщо це так, люд-
ськість навіть однієї людини мусить розглядатися як різні атрибути зараз і за півго-
дини; адже відчуття, через які вона тоді постане моїм органам [чуттів], буде не продов-
женням моїх теперішніх відчуттів, а їхнім повторенням; нові відчуття, не тотожні з
теперішніми, а лише точнісінько подібні до них» [4, с. 179]
1
.
Судячи з цього опису, невблаганна послідовність розрізнення тотожного й подіб-
ного у цій суперечці була таки на боці Спенсера – тоді як Мілл, зі свого боку, протес-
тував проти такої надмірної послідовності, слушно вказуючи на її неминучі абсурдні
наслідки. Але неважко помітити, що ціною уникання абсурду для Мілла є мовчазне
визнання ним абстрагування не лише у сенсі «іменування атрибута» на протилежність
«іменуванню об’єкта», а й як процесу формування самого цього «імені атрибута», кот-
ре, здається, цілком природно визнати не чим іншим як абстрактною ідеєю – у нашо-
му прикладі, «абстрактною ідеєю білості», яка й дозволяє нам використовувати цю
«абстрактну ідею» як справжнісіньку універсалію у побудові різноманітних суджень
(як-от, «всі полярні ведмеді білі») та силогізмів.
Можна додати, що, коли в одному з пасажів «Досліду філософії сера Вільяма Геміл-
тона» Мілл дає докладний опис того, що він сам називає механізмом «узагальнення»,
важко позбутися враження, що по суті цей опис є повним і точним описом саме абстра-
гування, якому бракує лише самого вказаного терміна: «Відтак, ми, власне кажучи, не
маємо загальних понять; ми маємо лише складні ідеї конкретних об’єктів. Але ми спро-
можні зосереджуватись виключно на певних частинах конкретної ідеї: і, завдяки такій
виключній увазі, ми дозволяємо цим частинам повністю визначати перебіг наших ду-
мок, як вони надалі викликаються за асоціацією; і ми спроможні розвивати свій роздум
чи міркування стосовно лише цих частин, точнісінько так, як ніби ми могли мислити їх
окремо від решти» [3, с. 310].
Звідки ж походить та впертість, з якою Мілл, попри щойно описані складності,
відмовляється застосовувати вираз «абстрактні імена» «до усіх імен, які є результатом
абстракції», і чому у щойно наведеній цитаті він, замість просто визнати за нами спро-
можність мислити одні частини «конкретних ідей» «окремо від решти» (що, власне, і
означало б – мислити «абстрактні ідеї»), дозволяє нам лише міркувати так, «як ніби» ми
могли мислити подібним чином? Причину цієї впертості важко визнати суто логічною
(справді, що може бути більш логічним, ніж називати «абстрактними» усі імена, «які є
результатом абстракції»?), а отже, можна припустити, що її походження є радше епіс-
темо- або навіть і онтологічним.
Власне, саме онтологічними мотивами свого часу керувався і Барклі, для якого
заперечення «абстрактних ідей» стало неминучим і логічним висновком із послідовно
1
Ця проблема, певна річ, є зовсім не новою для філософії. Про те, з якими неймовірними складно-
щами ця ж проблема ототожнення двох чисельно нетотожних почуттів вирішувалася, приміром, у філо-
софії Х’юма, розповідається у [8, с. 195-199].
О.О. Панич
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 10
проведеного ним принципу тотожності буття та мислення. Адже в ситуації, коли усе
взагалі існуюче складається виключно з «тих, хто мислить/відчуває» і «того, що мис-
литься/відчувається» – а саме таким і є світ, як його бачить Барклі, – визнання «абст-
рактних ідей» фактично дорівнює ствердженню, що «абстракції», наявні у мисленні, тим
самим наявні і в самому бутті (докладніше про це у [8, с. 129]). Мілл, виходячи зі свого
феноменалізму, керується іншим, але дещо подібним побоюванням: за його логікою,
визнання «абстрактних ідей» як ідей не лише атрибутів, але й узагальнених класів об’єк-
тів буде неминуче спокушати нас проектувати ці абстракції на зовнішній світ, а відтак і
сповнюватися хибним переконанням, що ми достеменно знаємо характер та устрій
наявних у ньому об’єктів.
Це побоювання висловлюється Міллом цілком відкрито, коли він, поширюючи
своє заперечення «абстрактних ідей» також і на сферу логіки, піддає нищівній критиці,
здавалося б, цілком звичайний для неї термін «поняття» (concept). «Формування понят-
тя», – зауважує він у «Досліді…», – «не є від’єднанням атрибутів, які начебто склада-
ють це поняття, від усіх інших атрибутів того самого об’єкта, що дозволяє нам уявити
собі ці атрибути окремо від решти. Ми ані уявляємо їх, ані мислимо, ані пізнаємо жод-
ним чином як щось окреме, а лише як такі, що формують, спільно з численними іншими
атрибутами, ідею індивідуального об’єкта. Але, хоча ми й мислимо їх лише як складову
більшого скупчення, ми можемо зосереджувати на них свою увагу, відволікаючись від
інших атрибутів, які ми вважаємо поєднаними з цими» [3, с. 309]. Втім, «якщо поняття
не існує як окремий і незалежний об’єкт думки, але завжди є просто частиною конкрет-
ного образу… що ж розуміється під тим чільним місцем, яке надається поняттям в усіх
інтелектуальних процесах? Чи може бути правильним засновувати цілу логіку, усю
теорію судження та міркування [Judgment and Reasoning], на тому, що має суто уявне
чи сконструйоване існування? Чи правильно казати, що ми мислимо поняттями? Хіба
не буде ясніше й вірніше казати, що ми мислимо ідеями конкретних явищ, які постають
у досвіді чи відбиваються в уяві, а також іменами, які, асоціюючись особливим чином з
певними елементами цих конкретних образів, зосереджують нашу увагу на цих
елементах?.. Отже, казати, що ми мислимо поняттями – це просто кружний і тьмяний
спосіб сказати, що ми мислимо загальними іменами або ж іменами класів». Щоправда,
в принципі «можна визначити терміни так, що обидва вислови означатимуть те саме.
Але менш придатна мова має той безмірний недолік, що її не можна вживати без
мовчазного припущення, що ці невід’ємні частини наших складних конкретних сприй-
няттів та ідей мають окреме ментальне існування, тоді як насправді вони такого не
мають» [3, с. 315-316] (курсив мій. – О.П.).
Не полишаючи і тут заповіту Барклі «міркувати з вченими, а казати з простолю-
дом», Мілл погоджується, що «слова “поняття”, “загальне уявлення” та інші подібного
значення» є «зручними для більш необтяжливого й щоденного вживання» навіть «у фі-
лософських дискусіях» (!); але «від них треба утримуватися, коли потрібна точність.
Насамперед я вважаю, що введення терміна “поняття” в логіку не тягне за собою нічого
крім плутанини, і що замість “поняття класу” нам слід завжди казати про значення
імені класу» [3, с. 317].
Внаслідок проведеного аналізу можна зробити висновок, що Мілл продовжує й
творчо розвиває номіналістичні тенденції аналізу мови у філософії Локка і Барклі,
успадковуючи як їхню творчу силу, так і деякі притаманні їм специфічні складнощі (як-
от суперечливість розуміння феномену абстракції). Водночас внаслідок проведеного
аналізу стає очевидним, що номіналістична філософія Мілла, паралельно із зусиллями
Джорджа Буля та Августа де Моргана, відчутно сприяла переходу від класичної «ло-
Розвиток номіналістичної філософії мови у Джона Стюарта Мілла
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 11
гіки понять» до панівної у двадцятому столітті, і надто у англомовному науковому
середовищі, «логіки тверджень» (propositional logic). Але цей останній поворот теми
потребує ширшого викладу, який буде здійснено у іншій статті.
ЛІТЕРАТУРА
1. Mill J.S. Berkeley’s Life and Writing // Collected works of John Stuart Mill. Vol. XI (Essays on Philosophy
and the Classics) / Mill J.S. – Toronto : University of Toronto Press, Routledge & Kegan Paul, 1978. –
P. 449-472.
2. Mill J.S. Bailey on Berkeley’s Theory of Vision // Collected works of John Stuart Mill. Vol. XI (Essays on
Philosophy and the Classics) / Mill J.S. – Toronto : University of Toronto Press, Routledge & Kegan Paul,
1978. – P. 245-270.
3. Mill J.S. An Examination of Sir William Hamilton’s Philosophy and of The Principal Philosophical
Questions Discussed in His Writings // Collected works of John Stuart Mill. Vol. IX / Mill J.S. – Toronto :
University of Toronto Press, Routledge & Kegan Paul, 1979. – CVIII, 625 p.
4. Collected works of John Stuart Mill. Vol. VII (A System of Logic Ratiocinative and Inductive Being a
Connected View of the Principles of Evidence and the Methods of Scientific Investigation. – Books I – III.). –
Toronto : University of Toronto Press, Routledge & Kegan Paul, 1974. – CXVII, 638 p.
5. Berkeley George. Three Dialogues Between Hylas and Philonous in Opposition to Sceptics and Atheists / George
Berkeley // The Works of George Berkeley, Bishop of Clone : in 9 vol. / ed. by A.A. Luce, T.E. Jessop. –
London [etc.] : Thomas Nelson and Sons Ltd., 1949. – Vol. 2. – P. 147-263.
6. Berkeley George. A Treatise Concerning the Principles of Human Knowledge / George Berkeley // The Works of
George Berkeley, Bishop of Clone : in 9 vol. / ed. by A.A. Luce and T.E. Jessop. – London [etc.] : Thomas
Nelson and Sons Ltd., 1949. – Vol. 2. – P. 19-113.
7. Collected works of John Stuart Mill. Vol. VIII (A System of Logic Ratiocinative and Inductive Being a Con-
nected View of the Principles of Evidence and the Methods of Scientific Investigation. – Books IV – VI and
Appendices). – University of Toronto Press, Routledge & Kegan Paul, 1974. – P. 639-1251.
8. Панич О.О. Розвідки з історії скептицизму в британо-американській епістемології. Частина перша:
британська модерна філософія (Гоббс, Локк, Барклі, Х’юм, Рід) / Панич О.О. – Донецьк : Донецький
національний університет, 2007. – 524 с.
А.О. Панич
Развитие номиналистической философии языка у Джона Стюарта Милля
В статье анализируются номиналистические тенденции философии языка Джона Стюарта Милля в контексте
философии языка ведущих представителей британского эмпиризма Нового времени, прежде всего Локка
и Беркли. Показано, что Милль наследует, прежде всего от Беркли, и основополагающие принципы
понимания онтологического и эпистемологического статуса языка, и также связанные с этим подходом
специфические трудности (в частности, противоречивость интерпретации феномена абстрагирования).
Вместе с тем подход Милля оказался достаточно продуктивным, чтобы содействовать постепенному
переходу англоязычной философии и логики от анализа понятий к анализу пропозиций.
O.О. Panych
The Development of Nominalistic Philosophy of Language by John Stuart Mill
The article analyzes nominalistic tendencies in John Stuart Mill’s philosophy of language as confronted with the
philosophy of language by the leading representatives of British modern empiricism, primarily Locke and
Berkeley. Mill inherits from Berkeley both his general approach to ontological and epistemological standing of
language, and peculiar difficulties related to this approach (e.g., inconsistent attitude to the phenomenon of
abstraction). On the other hand, Mill’s approach has turned out to be productive enough to foster the gradual
transition of Anglophone philosophy and logic from analysis of concepts to analysis of propositions.
Стаття надійшла до редакції 11.01.2011.
|