Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля

Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2003
1. Verfasser:	Цюрупа, М.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2003
Schlagworte:	Філософські проблеми галузевих юридичних наук
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8543
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля / М.В. Цюрупа // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 103-106. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-8543
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-85432010-06-14T15:27:38Z Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля Цюрупа, М.В. Філософські проблеми галузевих юридичних наук Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав. The author asserts that works of Ch.-L. Montesquieu and G. W. F. Hegel laid a foundation to the understanding of international law as a special branch of law, founded on humane attitudes between the peoples, each being a holder of the collective will and sovereign rights. 2003 Article Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля / М.В. Цюрупа // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 103-106. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8543 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософські проблеми галузевих юридичних наук Філософські проблеми галузевих юридичних наук
spellingShingle	Філософські проблеми галузевих юридичних наук Філософські проблеми галузевих юридичних наук Цюрупа, М.В. Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля
description	Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав.
format	Article
author	Цюрупа, М.В.
author_facet	Цюрупа, М.В.
author_sort	Цюрупа, М.В.
title	Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля
title_short	Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля
title_full	Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля
title_fullStr	Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля
title_full_unstemmed	Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля
title_sort	філософсько-правові основи міжнародного права у творах ш. монтеск’є та г. гегеля
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2003
topic_facet	Філософські проблеми галузевих юридичних наук
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/8543
citation_txt	Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля / М.В. Цюрупа // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 103-106. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT cûrupamv fílosofsʹkopravovíosnovimížnarodnogopravautvorahšmonteskêtaggegelâ
first_indexed	2025-07-02T11:15:10Z
last_indexed	2025-07-02T11:15:10Z
_version_	1836533584353034240
fulltext	ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 103 © 2003 р. М. В. Цюрупа Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У ТВОРАХ Ш. МОНТЕСК’Є ТА Г. ГЕГЕЛЯ У переважній більшості праць з філософії права таких сучасних теоретиків як Х. Л. Харт, Т. Оноре, Л. Фуллер, Р. Ціппеліус класичним представникам цієї галузі знання не знаходиться місця. На нашу думку, небагатьом мислителям в історії духовного осягнення міжнародного пра- ва вдалось створити власне самостійні, ори- гінальні, цілісні концепції філософського дослі- дження міжнародного права. Тому філософія пра- ва класиків цієї галузі знання, безперечно, на- лежить до нескороминущих досягнень філософ- сько-правової думки. У нашій статті ми зосереди- мось на вченнях Ш.Л. Монтеск’є та Г.В.Ф. Гегеля. Історичне значення найбільш відомого в науці міжнародного права теоретичного доробку Ге- геля у цій галузі ще й у тому, що він синтезував попередні досягнення європейських мислителів нового часу і насамперед Шарля Луї Монтеск’є. Яскравий представник французького Просві- тництва – Шарль Луї Монтеск’є був юристом, філософом і політичним діячем, а у полі його зору знаходились ще й історія, соціологія, релі- гія, етика, природничі науки. Такий широкий науковий світогляд мислителя віддзеркалився і на його підходах до створення філософсько- правової системи. Загальним поняттям закону він охопив усі імовірні закони у природному світі, суспільстві, міжнародному житті, внутрішньому світі людини, вселенському житті. Закон у ці- лому – це людський розум, який керує людьми, а конкретні закони – окремі прояви цього загаль- нолюдського закону. В літературі останніх декількох десятків років доробку цього мислителя у галузі філософії між- народного права не приділялось достатньої ува- ги. Так, у чотирьохтомній "Історії філософії" (Т. II. – М., 1957. – с. 533-535) він узагалі проіг- норований. У одному з нових навчальних посіб- ників "Вступ до політології" (Київ, 1996. – с. 184- 190) автори зосередились лише на політико- правових поглядах Монтеск’є з погляду відпові- дності внутрішнього законодавства "духу наро- ду". Не обминули деякі автори і суттєвих помил- кових трактувань положень Монтеск’є: так, у "Історії філософії у короткому викладі" (М., 1991) Вл. Чехак пише, що згідно із Монтеск’є, "закони, які регулюють відносини між людьми, – міжнародне право" [6, c. 432]. Враховуючи, що й інші посилання цього автора збігаються з цита- тами з чотирьохтомної "Історії філософії" випус- ку 1957 р., можна припустити, що Чехак безпо- середньо не звернувся до першоджерела. А у праці "Про дух законів" міжнародне право трак- тується Монтеск’є як таке, що випливає з відно- син між народами (курсив наш). У змістовній главі підручника "Історія політичних і правових вчень" (М., 1998), присвяченій вченню Мон- теск’є, його погляди на специфіку міжнародного права майже не розкриті. Такий стан аналітичної літератури примушує нас більш уважно постави- тись до першоджерел французького теоретика. У знаменитому творі "Про дух законів" (1748) Шарль Луї Монтеск‘є висловив низку плідних думок, у тому числі й ту, що частину правової системи, до якої ми відносимо галузь міжнарод- ного права, належить розглядати тільки у відно- шенні до цілого. Таким цілим французький мис- литель вважав універсальну закономірність, яка панує в світі. "Закони у найширшому сенсі, – пи- сав французький теоретик права, – суть необ- хідні відносини, яки виникають із самої природи речей; у цьому сенсі все, що існує, має свої за- кони: вони є у божества, і у світі матеріальному, і у істот з надприродного розуму, і у тварин, і у людини" [7, c. 163]. Залишаючи поза увагою за- кони, що керують природним буттям людини ("як істота фізична, людина подібно іншим плотям, ке- рується незмінними законами"), він звертається до законів людського суспільного буття, бо "як істоти, що живуть у суспільстві, існування котрих потре- бує охорони, вони мають закони, які визначають відношення між правителями та тими, якими керу- ють: це право політичне. Є ще в них закони, кот- рими визначаються відносини громадян між со- бою: це право цивільне…" [8, c. 540-541]. Необхідність міжнародного права, на думку Монтеск’є, випливає з усвідомлення суспільст- вами своєї сили – "звідси стан війни між наро- дами", який необхідно обмежити законами. "Як жителі планети, розміри якої роблять необхід- ними існування на ній різних народів, люди ма- ють закони, що визначають відношення між ци- М.В. Цюрупа 104 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. ми народами : це міжнародне право" [8, c. 540- 541]. Останньому він відводить, знов-таки в дусі широкого наукового підходу, найширше поле регуляції – вселенську спільноту людей і наро- дів. Не зрозуміло однак, як знайти спільну ос- нову для правових приписів у міжнародному праві, адже "тільки у рідких випадках закони од- ного народу можуть бути в нагоді і для іншого народу". Отже, загальна теоретична і філософ- ська позиція Шарля Монтеск’є щодо детерміна- ції "духу законів" умовами життя народів, усе- осяжної закономірності універсуму, відбилась і на його підході до права міжнародного. Його ідеї щодо чіткого розмежування поля дії різних ти- пів законів з метою визначення, "до якого з назва- них розрядів переважно відносяться ті чи інші пи- тання, які підлягають визначенню закону, з метою не вносити безладдя і ті начала, які повинні керу- вати людьми", мають методологічне значення для формування галузей міжнародного права. Наостанок зауважимо, що метод Ш. Мон- теск’є у дослідженні систем права критично-іс- торичний – він ретельно досліджує римське за- конодавство, історію права багатьох країн, похо- дження й еволюцію цивільних законів у Франції. Особливий і незмінний науковий інтерес для розуміння природи міжнародного права спричи- нює філософія права Георга Гегеля, в якій сфера міждержавних відносин виступає сферою прояву ідеї зовнішнього державного права. Ми цілком погоджуємось з тезою Б. Рассела, що гегелівська філософія суспільних сфер (істо- рії, релігій, моралі, права) дуже складна, а він – найважчий для розуміння з усіх видатних філо- софів [1, c. 608]. Тому не обійтись без попередніх загальних зауважень. У критичній літературі, доступній вітчизня- ному читачеві, загальна філософія права Гегеля стисло висвітлена, однак це майже не стосується питань міжнародного права [5, c. 415-431; 9, c. 370-401; 1, c. 603-612]. Спробуємо докладно проаналізувати гегелів- ську філософсько-правову концепцію. По-перше, первинний матеріал для побудови гегелівського філософсько-правового вчення відноситься до пев- ного ступеня розвитку духу і є його об‘єктивацією, зовнішній прояв абсолютної ідеї виступає у праві як "прояв суб‘єктивної волі" [3, c. 328]. По-друге, "наука про право є частина філософії. Вона тому повинна розвинути ідею, яка представляє собою розум предмета", а не вказувати, якою має бути правова система всередині та зовні держав. По- третє, розрізнюючи право та законодавство, Ге- гель проти їх різкого протиставлення, хоча й ви- знає, що зміст права може бути викривленим у законодавчому процесі. Зовнішнє державне право за Гегелем випливає із взаємного визнання держав одна одної як "вільних народних індиві- дуумів", які стримують дії одних народів по від- ношенню до інших, оскільки до цього вони ні- чим не стримувались [3, c. 365]. Як бачимо, з перших же кроків свого дослі- дження природи міжнародного права німецький мислитель ототожнює міжнародне і міждержавне право, що випливало з таких його принципових позицій як: невизнання за народом права на міжнародні дії та стосунки між народами; – абсолютизація ролі держави в історичному житті на міжнародній арені; – підхід до взаємин між державами переважно з позицій боротьби (війни), а не миру. Отже, у Гегеля головним і, мабуть, що єдиним суб'єктом міжнародного права виступала дер- жава, адже "ідея держави володіє а) безпосеред- ньою дійсністю… б) вона переходить у відно- шення окремої держави до інших держав – зов- нішнє державне право… с) вона є абсолютна влада, покладаючою проти себе інші індивідуа- льним державам…" [2, c. 285]. Держави, за гегелівською думкою у «Філосо- фії права» та "Енциклопедії філософських наук", ставляться одна до одної як самостійні, незале- жні індивідуальності і тільки станом війни само- стійність держав ставиться "на карту", тобто під сумнів. У цьому випадку міжнародне право ре- гулює їх конфронтаційність. Держави як такі – незалежні одна від одної, тому відносини між ними можуть бути тільки зовнішніми. При цьому зовнішні відносини не змінюють їх незалежний статус, а лише свідчать про взаємне визнання "так званим міжнародним правом" [3, c. 365]. Правда, декілька держав можуть утворити між- державні об'єднання, як наприклад, союзи та коалі- ції, але вони, на думку Гегеля, відносні й обмежені в історичному часі. Критику Б. Рассела позиції Ге- геля про негативне ставлення до утворення об‘єднань держав "на кшталт Ліги Націй" (стор. 616 "Історії західної філософії") ми вважаємо не- справедливою, адже німецький мислитель лише вказує на нестабільність таких союзів, бо згідно з невблаганним законом діалектичного розвитку подібне об‘єднання переходить до своєї протилеж- ності – розрізненості самостійних держав. Внутрішні державні владні елементи, у тому числі армія та органи воєнно-політичного керів- ництва, – несамостійні, бо вони виступають ор- ганічними моментами державного цілого (суве- Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’е, Г. Гегеля Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 105 ренітету держави) [2, c. 336]. А між державами, вважав німецький мислитель, немає претора, в кращому випадку їх відносини регулюються третейськими суддями і посередниками, до того ж від випадку до випадку [2, c. 366]. Тому найча- стіше держави звертаються до війни. З цього особливого статусу суверенних дер- жав випливають і особливості їх правових відно- син. Незалежність (суверенність) держав нерідко перетворює суперечки між ними у «питання си- ли, у стан війни», – відзначав Гегель. Держави – не приватні особи, їх відносини складаються ін- акше, ніж «чисто приватновласницькі відносини» [2, c. 364]. Регуляція останніх полегшена тим, що над ними стоїть суд і влада, котрі реалізують право. Безумовно, і відносини між державами повинні бути правовими, та оскільки не існує влади, яка б здійснювала виконання міжна- родного права і правову регуляцію, то міждер- жавні відносини залишаються відносинами «зо- бов’язання» [2, c. 365]. Цю думку німецького фі- лософа права ми розуміємо як принципово важ- ливу для встановлення природи міжнародного права – взаємного зобов'язання, договірного ста- влення до суверенних суб‘єктів, а також необ- хідною для розуміння обмеженої ролі третейсь- кого суду при вирішенні міждержавних супере- чок. Останнє важливе у зв`язку з давньою мрією народів щодо утворення міжнародного органу, який регулює міждержавні відносини і запобігає міждержавним війнам. З позицій сьогодення характеристика третей- ського суду як обмеженого у правосильності виглядає актуальною з огляду на неефектив- ність суду в Гаазі при регуляції африканського, сербсько-боснійського конфліктів, регулювання складних міжнародних відносин. Крім того, са- ма ідея особливого міжнародного суду при- ймається далеко не всіма членами спільноти. Міжнародне право, за Гегелем, – це не дійсне право, а лише зобов’язання, тому що дійсним виступає внутрішньодержавне право – позитивне право і законодавство, разом з тим, він не відки- дає сам принцип міжнародного права як право- вих, договірних відносин. «Принцип міжнарод- ного права як всезагального, яке в собі і для себе повинно бути значущим у відносинах між дер- жавами, є, на відміну від особливого змісту по- зитивних договорів, той, що договори, на котрих засновані зобов’язання держав по відношенню одне до одного, повинні виконуватись». [2, c. 365]. Водночас війна у нього є цілком природ- ним засобом врегулювання відносин, хоча, як уже відзначалось, це стан безправ’я, випадково- сті та беззаконня. Ще раз наголосимо на форму- люванні принципу міжнародного права Гегелем – виконання взаємних зобов‘язань. Важливим нам видається той момент, що ні- мецький мислитель підтверджує міжнародно- правовий суспільний, а не індивідуально-приват- ний характер війни, який до нього влучно визна- чив Ж.-Ж. Руссо [10]. Але і Г.Гегель вказував: «...Війна взагалі не ведеться проти внутрішніх інститутів і мирного сімейного та приватного життя, не проти приватних осіб» [2, c. 368]. На нашу думку, мусимо достатньо високо оцінити гегелівські основи філософської конце- пції міжнародного права війни. По-перше, була визнана історична роль війни у міждержавних стосунках: війна не є випадковим чи стихійним явищем, а виступає моментом взаємин між дер- жавами, коли їх суверенні волі не доходять до згоди і тому стає необхідним рухом у розвитку цих відносин. По-друге, вказувалось, що нерідко виникає такий етап розвитку відносин, в якому держави не приходять і не можуть взагалі прийти до зго- ди, мир стає неможливим, тоді суперечка між державами може бути вирішена тільки війною [2, c. 367], яка виступає кульмінацією розвитку конфлікту-суперечки. По-третє, саму війну, або збройну боротьбу, Гегель розглядає у контексті таких відносин, що спрямовані «назовні», а також і тих, що спрямо- вані «всередину». Тому легітимність держави доповнюється визнанням такого ж стану іншої держави і зумовлює невтручання в чужоземні внутрішні справи, навіть коли там і ведеться громадянська війна. Виходить, з огляду на тео- рію Гегеля, що гуманітарне втручання у будь- яких формах у справи інших держав: від спосте- реження до інтервенції не має класичної правової підстави. Важливою з огляду на морально-юридичні за- сади міжнародного права війни є думка про ос- нови моральної регуляції взаємин на війні. Такі регулятори як: недоторканість послів, полонення тих, хто добровільно здається, заборона вести насильницькі дії проти мирного сімейного і при- ватного буття, проводяться на засадах переважно "нравів націй" (курсив Гегеля) як на внутрішній основі поведінки на війні [2, c. 369]. Але він за- стерігав від спрощення розуміння моральних за- сад міждержавного права, тому, що благо держави відрізняється від блага приватної особи. Те, що є благом і добром у масштабі суспільства часто- густо не збігається з благом окремого його члена. М.В. Цюрупа 106 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. Норови націй же засновані на морально-філо- софському і правовому розумінні справедливо- сті. Справедливість, як одна з основ побудови норм міжнародного права, основується не на во- єнній силі і могутності країн, а на загальнолюд- ських уявленнях справедливості. Справедливе застосування норм права вима- гає від тих, хто їх застосовує, – поліції, посадо- вих осіб, – щоб вони були безсторонніми, вислу- ховували обидві або всі сторони справи, зали- шаючи осторонь свої особисті інтереси, вважає Тоні Оноре. Перефразовуючи Гегеля, можна стве- рджувати: «вся справа в справедливості», а вона відсутня, якщо розглядати її суб’єктивно [4, c. 413]. Врешті-решт, важливою є ідея німецького філософа про високий статус права – «в світі не- має нічого вищого за нього» , хоча в ньому є рі- зні можливості для суспільства й особи: право на життя священне, однак від нього доводиться від- мовлятись у зв’язку з війною. Відзначаючи такий статус права, він реалістично вказував, що хоча право на землі і на небесах святе, але на землі право може бути порушене, тому завданням нау- ки постає аналіз того, чим є насправді міжна- родне право. Продовжуючи логіку міркувань ми- слителя, можна стверджувати, що завданням міжнародного права є збереження міжнародної етики й універсального права, які складались упродовж тисячоліть та подальший розвиток їх гуманістичних основ. Отже, у вченнях Монтеск’є та Гегеля заклада- вся фундамент розуміння міжнародного права як особливої галузі права, що має витоки у гуманних відносинах між народами, кожен з яких є носієм колективної волі і суверенних прав. А останні мо- жуть лише узгоджуватись з рівними за значенням волею та правами інших народів. Список літератури 1. Рассел Б. Історія західної філософії / Пер. з англ. – К.: Основи, 1995. 2. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Пер. с нем. – М., 1990. 3. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских на- ук. Том 3. Философия Духа / Пер. с нем. – М., 1977. 4. Гегель Г.В.Ф. Приложение ( Новые источ- ники по «Философии права»). Запись лекции 1819 – 1820 г. – Вказаний твір 1990 р. 5. История политических и правовых учений. Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. В.С. Нерсесянця. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. 6. История философии в кратком изложении / Пер. с чеш. – М., 1991. 7. Монтеск‘є Ш. О духе законов / Избранные произведения. – М., 1955. 8. Монтеск‘є Ш. О духе законов // Антология мировой философии. В четырех томах. – Т. 2. – М., 1970. 9. Нарский И.С. Западноевропейская филосо- фия XIX века. – М.: Высш. школа, 1976. 10. Руссо Ж. Об общественном договоре. – Кн. 1. – Гл. IV. М. В. Цюрупа ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА В РАБОТАХ Ш. МОНТЕСКЬЁ И Г. ГЕГЕЛЯ Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав. M. V. Tsiurupa PHILOSOPHICAL AND LEGAL FOUNDATIONS OF INTERNATIONAL LAW IN WORKS OF Ch.-L MONTESQUIEU AND HEGEL The author asserts that works of Ch.-L. Montesquieu and G. W. F. Hegel laid a foundation to the un- derstanding of international law as a special branch of law, founded on humane attitudes between the peo- ples, each being a holder of the collective will and sovereign rights.

Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля

Institution

Ähnliche Einträge