Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії
У статті підноситься проблема здійснення виховних впливів на зростаючу особистість ззовні. Дається характеристика соціального середовища як системи. Розглядаються умови та засоби виховання як творчого процесу....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85469 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 178-184. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-85469 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-854692015-10-07T21:07:58Z Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії Приходченко, К.І. Соціальна філософія У статті підноситься проблема здійснення виховних впливів на зростаючу особистість ззовні. Дається характеристика соціального середовища як системи. Розглядаються умови та засоби виховання як творчого процесу. В статье поднимается проблема осуществления воспитательных влияний на растущую личность извне. Дается характеристика социальной среды как системы. Рассматриваются условия и средства воспитания как творческого процесса. The article puts a problem of realization of outside pedagogic influences on growing personality. The characteristic of social environment as a system is given in the article. The conditions and means of upbringing as a creative process are considered in the article. 2011 Article Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 178-184. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 1728-3671 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85469 304:37.017 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Соціальна філософія Соціальна філософія |
| spellingShingle |
Соціальна філософія Соціальна філософія Приходченко, К.І. Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті підноситься проблема здійснення виховних впливів на зростаючу особистість ззовні. Дається
характеристика соціального середовища як системи. Розглядаються умови та засоби виховання як
творчого процесу. |
| format |
Article |
| author |
Приходченко, К.І. |
| author_facet |
Приходченко, К.І. |
| author_sort |
Приходченко, К.І. |
| title |
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії |
| title_short |
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії |
| title_full |
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії |
| title_fullStr |
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії |
| title_full_unstemmed |
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії |
| title_sort |
виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Соціальна філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85469 |
| citation_txt |
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 178-184. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT prihodčenkokí vihovannââkskladnadinamíčnasistemasocíalʹnogoseredoviŝaríznoharakternívidovíkategoríí |
| first_indexed |
2025-07-06T12:40:15Z |
| last_indexed |
2025-07-06T12:40:15Z |
| _version_ |
1836901325974011904 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 178
УДК 304:37.017
К.І. Приходченко
Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк, Україна
ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДНА ДИНАМІЧНА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО
СЕРЕДОВИЩА: РІЗНОХАРАКТЕРНІ ВИДОВІ КАТЕГОРІЇ
У статті підноситься проблема здійснення виховних впливів на зростаючу особистість ззовні. Дається
характеристика соціального середовища як системи. Розглядаються умови та засоби виховання як
творчого процесу.
Особа – цвіт історії. Немає в культурі
вищої цілі як вироблення особи.
В.М. Доній
Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються в нашому суспільстві: зростання
конкуренції, впровадження нових технологій виробництва – обумовлюють нову роль
особистості в сучасних соціально-економічних умовах. На сучасному етапі розвитку
української держави особливої актуальності набуває проблема створення умов для фор-
мування особистості, яка має високий рівень самосвідомості, творчої активності, від-
повідальності, керується у своїй суспільно корисній діяльності та поведінці людськими
цінностями. Таку людину може виховати заклад, для якого пріоритетом є розвиток ак-
тивно-творчих можливостей особистості, її індивідуальних потенцій.
У зв’язку з цим соціальні та педагогічні проблеми ефективності виховного процесу
освітнього закладу стають пріоритетними в українському суспільстві. Це призводить до
інтенсифікації пошуків нових, нетрадиційних форм і методів виховання. Слід зважити
на те, що у надрах старої системи освіти спочатку сформувалися нові підходи до ло-
кальних засобів навчання та виховання особистості, а згодом з’явилися альтернативні
освітні заклади з їх цілісними концепціями.
Пропонуючи розглянути альтернативні навчальні заклади, які більш мобільні та
гнучкі, ставимо за мету даної статті – показати шляхи адаптування до сучасних змін у
суспільстві, використовуючи можливості для вдосконалення та застосування різнома-
нітних активних форм та методів виховання; розробити методичні рекомендації щодо
ефективного виховного процесу та перевірити їх життєспроможність.
Наукові розробки означуваної проблеми. Н. Анікеєва, С. Батищев, В. Безпалько,
Л. Березовчук вважають, що саме вік ранньої юності є періодом громадянського ста-
новлення людини, формування духовних якостей особистості [1-4]. Проблема ефектив-
ності виховного процесу останнім часом набуває особливої актуальності у роботах
дослідників – філософів, психологів, педагогів. Так, фахівці у галузі філософії моралі
І. Бех, Т. Бєлавіна, В. Болгарина, В. Блюмкін, О. Дубко, Л. Білик, В. Болдирєв, В. Боль-
шаков, Р. Артур, В. Бухвалов, Я. Длинер, Ю. Васильєв, І. Васюков та інші досліджували
виховні цінності, їх сутність, специфіку та місце в духовному світі особистості [5-13].
Ідея дослідницького начала в навчальному процесі належить М. Новикову (1744 –
1818 рр.), видатному просвітителю, письменнику. Засновником принципу активного нав-
чання був Д. Дьюї, який розробив концепцію «повного акту мислення», сутність якої
полягає в тому, що ті, кого навчають, повинні відчути проблему, сформувати гіпотезу її
подолання. Основою концепції є власна позанавчальна діяльність, в якій реалізується
структура науково-дослідної роботи. Це вища форма навчальної діяльності студента.
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 179
Наукові положення про роль діяльності у розвитку творчих здібностей тих, кого
навчають, як суб’єктів, здатних до життєвої самотворчості, викладені у Законі «Про
мови», в Указі президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної
молодіжної політики», в «Концепції 12-piчної загальноосвітньої школи», в Національ-
ній доктрині розвитку освіти України. За влучним висловлюванням Ш. Амонашвілі,
«істинно гуманістична педагогіка – це така педагогіка, яка дозволяє залучити дітей до
процесу творчості самих себе». «В навчально-виховному процесі домінує Концепція
особистості» (Т. Даламанова).
Діалектику виховання та самовиховання творчої особистості вивчав В. Андрєєв.
Самовиховання – це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо
поставленої мети. «Пізнай себе – i ти пізнаєш світ», – казали древні. Процес пізнання
проходить через самоспостереження – самоаналіз – самооцінку – самопрогнозування –
самореалізацію. Самоспостереження – уміння особистості бачити позитивні та негатив-
ні сторони своєї діяльності, діагностувати i коректувати її в русло життєвої самотвор-
чості. Самоаналіз – аналіз свого внутрішнього світу, своєї діяльності, полягає у зістав-
ленні того, що планувалося, з тим, що зроблено чи могло бути зроблено. Самооцінка –
це компонент самосвідомості, який вміщує поряд зi знаннями про себе власну оцінку
cвоїх здібностей, моральних якостей та вчинків. Самопрогнозування – можливий ефект
діяльності особистості, відображення у свідомості «Я – в майбутньому». Самореалізація –
це пізнавальна потреба в навчальній діяльності, в самовираженні, в самоствердженні, в
самовизначенні, в прагненні до ідеалу можливої досконалості.
За А. Маслоу, прагнення до самореалізації є одним iз першорядних показників твор-
чої особистості – людина у процесі самореалізації прагне бути такою, якою може
(здатна) стати. Вона безупинно рухається до ідеалу можливої досконалості, аби перебу-
вати у злагоді з собою.
Виховання – це головне родове поняття педагогіки як емпіричної та теоретичної
науки, від якої походять видові категорії: педагогічна діяльність, цілісний педагогічний
процес, освіта та навчання, саморозвиток особистості.
В багатьох сучасних наукових працях, педагогічних та психологічних словниках,
посібниках під вихованням розуміється:
– цілеспрямоване створення умов для розвитку та саморозвитку людини (С. Бара-
нов, С. Гончаренко, А. Петровський, М. Ярошевський та iн.);
– управління процесом розвитку (формування) особистості шляхом створення не-
обхідних для цього умов (В. Бєлова, Т. Ільїна, М. Коваль, Л. Рувінський, М. Фіцула та iн.);
– головним системоутворювальним елементом пропонується педагогічна взаємо-
дія (І. Бех, Г. Воробйов, О. Киричук, Л. Кондрашова, З. Курлянд, І. Харламов та iн.).
За визначенням З.Н. Курлянд, процес виховання – це закономірна, послідовна,
неперервна зміна моментів розвитку взаємодіючих суб’єктів. Основним системоутво-
рювальним елементом цього процесу виступає педагогічна взаємодія. Питання організа-
ції дозвілля молоді в позааудиторний час хвилює багатьох учених: проблему виховного
процесу в сучасному освітньому закладі досліджують у різних аспектах: концептуальні
засади організації позааудиторної виховної роботи (С. Гончаренко, В. Демиденко,
Т. Дем’янюк, В. Новосельський, В. Оржеховська, В. Постовий, Л. Хлебникова, К. Чорна
та iн.); розробка виховної системи освітнього закладу (Б. Вульфов, В. Демчук, В. Караков-
ський, С. Карпенчук, М. Красовицький, С. Мартиненко, К. Новикова, М. Остапенко, А. Си-
дорків та iн.); питання гуманізації стосунків (І. Бех, В. Білоусова, А. Воловик, Л. Кані-
шевська, Б. Кобзар, М. Красовицький, Т. Мандрикіна, О. Матвієнко, С. Шевченко та ін.);
зв’язок аудиторної системи виховання з роботою в позанавчальний час (В. Вербицький,
С. Кириленко, Р. Науменко, Г. Пустовіт, Т. Сущенко та ін.).
Виховна робота, що проводиться в позааудиторний час, доповнює та поглиблює
виховання, яке здійснюється у процесі навчання. Для визначення цієї роботи в педаго-
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 180
гічній літературі використовують низку термінів: «позааудиторна», «позанавчальна»,
«дозвільна робота». Інколи у практиці зустрічається протиріччя у використанні озна-
чених термінів. Спробуємо з’ясувати ці поняття. В «Українському педагогічному слов-
нику» зазначається, що позааудиторна робота організовується та проводиться органами
дитячого самоврядування за активною допомогою i при тактичному керівництві з боку
педагогічного колективу, особливо кураторів, вихователів, організаторів позааудитор-
ної та позанавчальної роботи.
Б.С. Кобзар використовує термін «позанавчальна виховна діяльність», під якою
він розуміє складову професійно-педагогічної діяльності педагога. На його думку, це
цілеспрямована навчально-виховна робота зi школярами, яку організують та здійснюють
викладачі, вихователі в різних навчальних закладах у позааудиторний час.
Позааудиторну роботу розглядають як один із основних шляхів у здійсненні різ-
них напрямків виховання, як підсистему загального виховного процесу. Г.А. Підласий
підкреслює, що практична реалізація принципу єдності виховних впливів вимагає ство-
рення єдиної системи виховання як під час занять, так i в позааудиторний час.
Виховання, за І.Ф. Харламовим, здійснюється у системі навчальних занять та по-
зааудиторній роботі. Всебічному розвитку особистості повинні сприяти різномантні
форми навчально-виховної роботи, які тією чи іншою мірою сприяють розумовому, тех-
нічному, моральному та естетичному вихованню тих, кого навчають, виявленню та роз-
витку їхніх творчих здібностей. Основою процесу виховання є діяльність того, кого
навчають, як суб’єкта у різних видах та формах. Генетично вихідною є зовнішня, пред-
метна діяльність, яка породжує yci види внутрішньої психічної діяльності. Загальну
психологічну структуру діяльності характеризують дії та операції, що співвідносяться з
потребами, мотивами, шляхами того, кого навчають; засоби діяльності, її результати.
Тому до складу процесу виховання також входять компоненти: цільовий, стимуляційно-
мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний, оцінно-
результативний. У вихованні, як i в будь-якому суспільному процесі, теорія прогнозує
лише середній стан. Відхилення від нього в конкретних випадках можуть бути знач-
ними. Якщо їх не контролювати i не коректувати процес, то можна отримати результати,
далекі від поставленої мети. У зв’язку з цим виховний процес завжди має певну по-
слідовність корекцій, кожна з яких спрямована на відновлення його оптимальної течії.
Частину виховного процесу, яка знаходиться між двома корекціями, називають вихов-
ною ситуацією. Як «відрізок» процесу виховна ситуація містить у coбi вci структурні
компоненти цілісного процесу. Основу ситуації складає виховна дія, яка має завдання
виховання, адекватний їй зміст, способи виховання. Виховна дія не ототожнюється ли-
ше iз впливом педагога. До складу цього поняття входять безпосередні й опосередко-
вані впливи. Серед них – впливи, організовані педагогом, вплив самої особистості вихо-
вателя, окремо того, кого навчають, групи, колективу; акт керівництва самовихованням.
Суттєвою ознакою виховної дії є наявність завдання виховання. Виховною ситуацією
може бути відверта розмова, диспут, зустріч, свято тощо.
Виховна ситуація є основним «відрізком» виховного процесу, а сам процес вихо-
вання – взаємопов’язаним ланцюгом виховних ситуацій, які розвиваються. За такого ро-
зуміння процес виховання є саморозвивальною системою, в якій розвиваються не лише
вихованці, виховна діяльність, сам вихователь, його взаємодії з вихованцями; розвива-
ється цілісний об’єкт, який, будучи системою, є дещо більшим, ніж сукупність складо-
вих. Так долається однобічність відокремлених підходів до poзyмiння виховання психо-
логічного, соціально-психологічного, соцілогічного, технологічного; теорія виховання
набуває власний об’єкт дослідження.
Існує декілька концепцій сімейного виховання дітей. Розглянемо окремі, найбільш
характерні, концептуальні погляди сьогодення. Адлерівська модель (автор А. Адлер)
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 181
засновується на свідомій та цілеспрямованій зміні поведінки батьків, яка визначається
провідним принципом взаємоповаги членів сім’ї. Чуття єднання, що виникає при цьому,
робить людину здатною до співробітництва з іншими людьми, тобто формує соціальний
характер. Учені Н.П. Анікєєва, С.А. Батищев, І.Д. Бех, В.А. Борисова, А.Г. Вишневецький,
А.Я. Гозмач, В.М. Дружинін, I.C. Koн, Г.Г. Филипова, Л.Б. Шнейдер, Е.П. Ейдемілер,
В.В. Юсбицький, Ю.Л. Азаров, Е.М. Арнаутова, А.М. Бардіан, Г.В. Гребенщиков та інші
торкалися проблеми взаємовпливу батьків i педагогів на дитину [1-7]. Н.І. Болдирєв,
В.І. Большаков, М.І. Буянов, М.П. Земська, С.В. Ковальов, Т.А. Кулікова, О.І. Кульчи-
цька тощо [8-13] обстоювали питання батьківської опіки у сім’ї. Ученими визначається
батьківство як інтегральне утворення особистості (батька та/або матері), що включає
сукупність її ціннісних opiєнтацій, установок та очікувань, батьківських почуттів, від-
ношень i позицій, відповідальності та стилю сімейного виховання. Сім’я створює умови
для взаємопідтримки, взаєморозвитку, естетичного взаємообміну всеперемагаючою
щедрістю душі батьків i дітей. Бо саме батьківська підтримка допомагає зростаючій лю-
дині заглянути в себе, визначити нaбip цінностей, які узгоджуються з її неповторною
людською сутністю, індивідуальністю. Учені Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, І.П. Пе-
сталоцці, О. Вишневецький, О. Вознюк, Л. Гребенкіна, Ж.Ж. Руссо, К. Ушинський, В. Не-
стеров, Х. Джейнотт, Д. Локк, Дж. Рескін, С. Матушкін, Б. Бім-Бад, Е. Днепров, Г. Кор-
нетов, В. Мухіна та інші визначають сім’ю як університет людських стосунків, який
забезпечує всебічний i гармонічний розвиток особистості дитини, збереження та укріп-
лення її фізичного, морального та психологічного здоров’я [14-39]. Л.М. Толстой наз-
вав сім’ю цілою державою у мініатюрі, наголошуючи, що майбутнє кожної країни міс-
титься в сім’ї, бо будучність планети залежить не тільки від нашої діяльності, але i від
труда попередників. Основним поняттям адлерівського виховання батьками є рівність,
співдружність та реальні результати.
Розглянемо навчально-теоретичну модель виховання (автор Б.Ф. Скіннер), в ос-
нові якої лежать результати експериментальних досліджень, за допомогою яких була
зроблена спроба визначити, яким чином установки на поведінку батьків впливають на
зростаючу людину. Цей напрям ґрунтується на загальній теорії біхевіоризму. В роз-
глядуваній моделі підкреслюється, що поведінку батьків та їх дітей можна змінити
методом переучування або научіння. Модель чуттєвої комунікації (Томас Гордон) базу-
ється на феноменологічній теорії особистості Карла Роджерса та практиці клієнтцентро-
ваної терапії, метою якої є створення умов для самовираження особистості. Це дося-
гається шляхом мінімізації, «зглажування» різниці між «Я-ідеальним» та «Я-реальним»
за певних психологічних умов. Змінити поведінку людини можна, лише зрозумівши та
прийнявши її почуття. В сімейному вихованні розглядувана модель означає діалогіч-
ність спілкування, його відкритість, вільність прояву почуттів, їх щирість – підносимо
інститут батьківства на досить високий рівень, генералізуємо виховну діяльність як со-
ціально значиму. Педагогічно освічена молодь глибоко обдумує, аналізує настанови,
поради, оцінки та відношення, широко використовуючи домінуючі можливості зовніш-
нього стимулювання, орієнтації на успіх, на формування упевненості, можливості від-
чувати свою значущість. Молодим людям ще раз наголошується на думці, що слід вста-
новлювати гнучкі та тактовні взаємостосунки. Суб’єктивна сторона є превалюючою. Роль
батьків служить важливим чинником становлення їх дітей як таких, що здатні подолати
життєві кризи, різні несподівані перешкоди, побачити в життєвих ситуаціях згубне i
позитивно-творче. Батьки не просто помічники своїх дітей, вони їх друзі, однодумці.
Вони – міцне ядро створюваного сімейного середовища. Формуючи у дітей позитивний
образ сім’ї, мати й батько прагнуть відчувати потреби дитини, краще розуміти її мислен-
ня, заглиблюватися в інтереси. Значно зростає емоційна цінність батьківства.
У процесі виховання виділяються змістова i процесуальна сторони. Їx єдність стає
очевидною лише при досить високому ступені абстрагування, який дозволяє вийти за
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 182
межі тих конкретних обставин, у яких здійснюється виховання. Тобто уявлення про
виховну діяльність вихователя, куратора ще не є процесом виховання в цілому. Для
того щоб побачити за цією діяльністю дещо цілісне, необхідно здійснити педагогічне
абстрагування. Важливо при цьому пам’ятати, що на низькій стадії абстрагування про-
цес виховання не простежується. Надмірна його стадія спричиняє загрозу відриву від
дійсності.
У сучасній теоретичній педагогіці icнyє багато критеріїв виділення (відокрем-
лення) різних структур процесу виховання. Найвідомішими є моделі, побудовані за
критеріями послідовності етапів (стадій) розвитку процесу у часі. За критерієм зв’язку i
залежностей між компонентами, які забезпечують ефективність перебігу процесу, ви-
діляється така послідовність його організації:
1) проектування процесу, що включає визначення мети та конкретних завдань ви-
ховання;
2) визначення змісту виховання (організація трудової природоохоронної, цін-
нісно-зорієнтованої, художньої, спортивної та іншої діяльності);
3) форми, методи регулювання міжособистісного спілкування та його корекція в
процесі основних видів діяльності вихованців;
4) контроль та підведення підсумків, установлення співвідношення між одержа-
ними та запланованими результатами, аналіз досягнень та невдач.
Наступна структура теж ґрунтується на виділенні послідовних етапів процесу, але
за іншим критерієм – за критерієм послідовності етапів та відповідних педагогічних
дій. Вона має ряд стадій:
1) ознайомлення із загальними нормами та вимогами;
2) формування стосунків;
3) формування поглядів та переконань;
4) формування загальної спрямованості особистості.
Першим етапом процесу виховання є усвідомлення вихованцями норм i правил
поведінки, які їм пропонуються.
Другим етапом виховання є формування ставлення до норм та правил поведінки.
Третім етапом є формування поглядів та переконань.
Четвертим, головним, етапом виховного процесу є формування загальної спрямо-
ваності особистості в процесі різноманітних видів діяльності. Процес виховання є
процесом багатофакторним: на нього впливає родина, окремі педагоги, освітній заклад
в цілому, суспільство з його виховними інститутами. Встановлено, що чим більше за
своїм напрямком та змістом збігаються впливи організованої виховної діяльності й
об’єктивних умов, тим успішніше здійснюється формування особистості. Особливість
виховного процесу виявляється i в діяльності вихователя – керівника цього процесу,
зумовленій не лише об’єктивними закономірностями. Його діяльність – це здебільшого
мистецтво, що свідчить про своєрідність особистості педагога, його індивідуальність,
характер тощо.
Kpiм цього, особистість одночасно зазнає багатьох різнохарактерних впливів,
накопичує позитивний та негативний досвід. Процес виховання є тривалим, власне,
безперервним процесом. Він триває все життя. При цьому змінюється лише роль i спів-
відношення різних виховних факторів. До початку навчання провідну роль у вихованні
відіграє родина, в роки навчання – навчальні заклади. З початком трудової діяльності –
власна сім’я, трудовий колектив, громадські, політичні, релігійні організації. Вихован-
ня у юності залишає найглибший слід у свідомості людини, тому що нервова система у
молодому віці характеризується високою пластичністю та сприйнятливістю. Проте це
не означає, що «яскравий» виховний захід здатний змінити поведінку того, кого нав-
чають. Необхідна система роботи, визначена певною виховною метою.
Виховання як складна динамічна система соціального середовища: різнохарактерні видові категорії
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 183
Безперервність виховання полягає ще й в тому, що виховні впливи молода люди-
на відчуває не лише в момент реалізації виховної дії. Бувають i можливі дії, а також
педагогічний наслідок. З цієї позиції i розуміють звернене до батьків відоме висловлю-
вання А. Макаренка про те, що виховання відбувається завжди, навіть тоді, коли вас
немає вдома. Процес виховання є комплексним. Особистість формується в цілому, пев-
ні риси та якості в неї розвиваються не почергово, а одразу, комплексно. Це означає, що
цілі, завдання, зміст, форми та методи виховного процесу повинні підпорядковуватися
ідеї цілісності формування особистості, тобто педагогічний вплив повинен мати ком-
плексний характер. Звичайно, на певному етапі увага до вирішення тих чи інших вихов-
них завдань може посилюватися. Уci виховні завдання в мipy розвитку людини усклад-
нюються та поглиблюються.
Таким чином, виховному процесові притаманна віддаленість результату від мо-
менту здійснення безпосереднього виховного впливу. Між педагогічними впливами та
проявом вихованості або невихованості лежить довгий період утворення необхідних
властивостей особистості. Може бути i велика варіативність результату. У тих самих
умовах останні можуть суттєво відрізнятися. Це пов’язано зi значними індивідуальними
відмінностями тих, кого навчають, різним досвідом їx соціального формування, став-
ленням до виховання. Рівень професійної підготовки вихователя, його майстерність,
уміння керувати виховним процесом значно впливає на хід i результат цього процесу.
Процесу виховання властива самокерованість. Його перебіг здійснюється в двох напрям-
ках: від вихователя до вихованця (прямий зв’язок), результатом чого є послідовність
взаємопов’язаних виховних ситуацій; від вихованця до вихователя (зворотний зв’язок),
який дозволяє будувати кожну виховну ситуацію з урахуванням результативності попе-
редньої. Чим більше у розпорядженні вихователя зворотної інформації, тим доцільні-
шим стає виховний вплив.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе / Аникеева Н.П. – М. : Просвещение, 1989. – 224 с.
2. Батыщев С.Я. Реформа профессиональной школы: опыт, поиск, задачи, пути реализации / Батыщев С.Я. –
М. : Высш. шк., 1997. – 179 с.
3. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / Безпалько В.П. – М. : Педагогика, 1989. – 139 с.
4. Березовчук Л.Н. Виртуальное пространство культуры / Л.Н. Березовчук // Материалы научной конфе-
ренции, (11 – 13 апреля 2000 г.). – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2000. – С. 6-11.
5. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості / І.Д. Бех // Педагогіка і психологія :
Вісник АПН України. – 1994. – № 3. – С. 3-12.
6. Бєлавіна Т.I. Сучасні аспекти становлення культури громадянської та соціальної відповідальності уч-
нівської молоді / Т.I. Бєлавіна // Нові технології навчання. – 2001. – Вип. 30. – С. 63-73.
7. Білик Л.I. Про системний підхід в організації виховного процесу / Л.I. Білик // Проблеми освіти. – К.,
2001. – Вип. 26. – С. 97-104.
8. Болдырев Н.И. Нравственное воспитание школьников: Вопросы теории / Болдырев Н.И. – М. : Пе-
дагогика, 1996. – 129 с.
9. Большаков В.I. Виховати творчу особистість, будівника української держави / В.I. Большаков, Г.Г. Крив-
чик // Проблеми освіти. – К., 2001. – Вип. 26. – С. 169-173.
10. Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур. – М. : Вече, ACT, 2000. – Т. 2. – 753 с.
11. Бухвалов В.А. Педагогическая экспертиза школы / В.А. Бухвалов, Я.Г. Длинер. – М. : Педагогический
поиск, 2000. – 407 с.
12. Васильев Ю.В. Педагогическое управление в школе. Методическая теория, практика / Васильев Ю.В. –
М. : Педагогика, 1990. – 144 с.
13. Васюков И.А. Словарь иностранных слов / Васюков И.А. – М. : ACT Пресс, 2006. – 892 с.
14. Національна доктрина розвитку освіти «Освіта України», № 33 від 23.04.02 р.
15. Положення про загальноосвітній навчальний заклад. Затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 14 червня 2000 року № 946.
16. Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру i 12-річний термін навчання.
Постанова Кабінету Miнicтpiв України від 16 листопада 2000 року № 1717.
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 184
17. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Гончаренко С.У. – К. : Либідь, 1997.
18. Гудзенко С.В. Щодо проблеми сімейного виховання молоді / С.В. Гудзенко // Нові технології нав-
чання. – К., 2001. – Вип. 31. – С. 115-123.
19. Гуревич И. Действия, принимаемые всеми. Моделирование системы внутришкольного контроля / И. Гу-
ревич // Директор школы. – 1995. – № 1. – С. 13-23.
20. Педагогический конфликт. Теория и технология / [Гусева А.С., Васильев А.А., Козлов В.В, Хомяков Б.В.]. –
М., 1997.
21. Дроб’язко П.Г. Творчі групи вчителів / П.Г. Дроб’язко // Педагогіка i психологія. – 1996. – № 1. –
С. 150-154.
22. Довідник класного керівника : збірник документів. – К., 1996. – 144 с.
23. До джерел духовності народу : методичні рекомендації. – Хмельницький, 1995. – 56 с.
24. Зверева В.И. Организационно-педагогическая деятельность руководителя школы / Зверева В.И. – М. :
Новая школа, 1997. – 172 с.
25. Зеер Э.Ф. Педагогическая диагностика личности учащихся СПТУ : учеб. пособие / Э.Ф. Зеер, Г.А. Кар-
пова. – Свердловск, 2003. – 191 с.
26. Іова В. Формування громадянської культури особистості / Іова В. – Кам’янець-Подільський : «Абетка»,
2004. – 147 с.
27. Кан-Калик В.А. Педагогическое творчество / В.А. Кан-Калик, Н.Д. Никандров. – М., 1990. – 213 с.
28. Карпенчук С.Г. Теорія i методика виховання : навчальний посібник / Карпенчук С.Г. – К. : Вища шко-
ла, 1997. – 235 с.
29. Кларин М.В. Педагогические технологии в учебном процессе: анализ зарубежного опыта / Кларин М.В. –
М. : Знание, 1989. – 184 с.
30. Кочетов А.И. Как заниматься самовоспитанием / Кочетов А.И. – Минск : Высш. шк., 1991. – 196 с.
31. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес i психічний розвиток особистості / Костюк Г.С. – К. : Рад.
шк., 1989. – 125 с.
32. Костяшкин Э.Г. Теория и практика внеурочной работы общеобразовательной школы : дис. … доктора
пед. наук / Костяшкин Э.Г. – М., 1999. – 423 с.
33. Конаржевский Ю.А. Технология педагогического анализа учебно-воспитательного процесса / Конар-
жевский Ю.А. – М., 1997. – Ч. 2. – 142 с.
34. Концепція національного виховання // Рідна школа. – 1995. – № 6. – С. 22-23.
35. Концепція формування світогляду громадянина України: Проект // Освіта. – 1996. – 20 листопада,
№ 63-64. – С. 2-3.
36. Королев Ф.Ф. Системный подход и возможности его применения в педагогике / Ф.Ф. Королев // Проб-
лемы теории воспитания : сб. ст. / под ред. Л.П. Буевой. – М., 1996. – 98 с.
37. Косарева H.I. Виховання громадянськості учнів на ідеях української державності / H.I. Косарева //
Педагогіка i психологія. – 1996. – № 3. – С. 12-15.
38. Кройтор О.В. Особливості морально-психологічного клімату творчого колективу / О.В. Кройтор // Проб-
леми освіти. – 2001. – Вип. 25. – С. 69-75.
39. Кузь В.Г. Основи національного виховання / Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. – Умань, 2004. – 107 с.
К.И. Приходченко
Воспитание как сложная динамическая система социальной среды:
разнохарактерные видовые категории
В статье поднимается проблема осуществления воспитательных влияний на растущую личность извне.
Дается характеристика социальной среды как системы. Рассматриваются условия и средства воспитания
как творческого процесса.
K.I. Prikhodchenko
Upbringing as a Complex Dynamic System of Social Environment:
the Categories of Different Characteristics
The article puts a problem of realization of outside pedagogic influences on growing personality. The characteristic
of social environment as a system is given in the article. The conditions and means of upbringing as a creative
process are considered in the article.
Стаття надійшла до редакції 04.11.2010.
|