Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму
Статтю присвячено дослідженню бандурного мистецтва в осяганні смислових параметрів бандурного вираження з позицій філософії та поетики бандурної речовості звучання з визначенням вокально-інструментального синкретизму бандурної творчості. Проаналізовані естетико-психологічні та етико-філософські по...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Назва видання: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85509 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму / Н.С. Воронова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 2. — С. 143-148. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-85509 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-855092015-08-07T03:02:21Z Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму Воронова, Н.С. Філософія Статтю присвячено дослідженню бандурного мистецтва в осяганні смислових параметрів бандурного вираження з позицій філософії та поетики бандурної речовості звучання з визначенням вокально-інструментального синкретизму бандурної творчості. Проаналізовані естетико-психологічні та етико-філософські показники бандурної речовості звука і її виконавського подання з обґрунтуванням спеціального поняття бандурного вокалу як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції виконавської майстерності бандуриста. Статья посвящена изучению бандурного искусства в постижении смысловых параметров бандурного выражения с позиций философии и поэтики бандурной вещественности звучания с выявлением вокально- инструментального синкретизма бандурного творчества. Обосновывается введение специального понятия «бандурный вокал» как реального и потенциально присутствующего в инструментальной игре бандуриста пения в аспекте культуры христианского смирения и артистической светской утонченности в традиции исполнительского мастерства бандуриста. The article is devoted to the investigation of bandura art in comprehension of semantic parameters of bandura expression from the position of philosophy and poetics of bandura wealth material phonation. Special conception of bandura vocal is introduced as really present and potentially present singing in instrumental performance of bandura player in terms of Christian humility culture and secular refinement. 2011 Article Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму / Н.С. Воронова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 2. — С. 143-148. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85509 111.852 uk Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Воронова, Н.С. Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
Статтю присвячено дослідженню бандурного мистецтва в осяганні смислових параметрів бандурного
вираження з позицій філософії та поетики бандурної речовості звучання з визначенням вокально-інструментального синкретизму бандурної творчості. Проаналізовані естетико-психологічні та етико-філософські
показники бандурної речовості звука і її виконавського подання з обґрунтуванням спеціального поняття
бандурного вокалу як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції
виконавської майстерності бандуриста. |
| format |
Article |
| author |
Воронова, Н.С. |
| author_facet |
Воронова, Н.С. |
| author_sort |
Воронова, Н.С. |
| title |
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму |
| title_short |
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму |
| title_full |
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму |
| title_fullStr |
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму |
| title_full_unstemmed |
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму |
| title_sort |
мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85509 |
| citation_txt |
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму / Н.С. Воронова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 2. — С. 143-148. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT voronovans mistectvobanduristívukontekstímulʹtikulʹturalízmu |
| first_indexed |
2025-07-06T12:47:05Z |
| last_indexed |
2025-07-06T12:47:05Z |
| _version_ |
1836901756287582208 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2011 143
УДК 111.852
Н.С. Воронова
Слов’янський державний педагогічний університет, Україна
МИСТЕЦТВО БАНДУРИСТІВ У КОНТЕКСТІ МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ
Статтю присвячено дослідженню бандурного мистецтва в осяганні смислових параметрів бандурного
вираження з позицій філософії та поетики бандурної речовості звучання з визначенням вокально-інстру-
ментального синкретизму бандурної творчості. Проаналізовані естетико-психологічні та етико-філософські
показники бандурної речовості звука і її виконавського подання з обґрунтуванням спеціального поняття
бандурного вокалу як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції
виконавської майстерності бандуриста.
У ХХ столітті на одне з провідних місць інструментального оздоблення музичного
буття виходять інструменти щипково-струнного типу, серед них і українська бандура.
Делікатне, барвисте звучання цього інструмента виділяється в сучасному розгалуженні
на користь втілення символіки національної традиції у художній сфері. Самий факт акаде-
мізації такого роду мистецтва значною мірою пов’язаний із засадами мислення в річищі
мультикультуралізму в професійній музиці початку ХХІ століття й тенденціями зближення
популярної та фахової сфер. Природний вокально-інструментальний синкретизм бандур-
ного мистецтва закладений генетично та усвідомлений у сьогоденні бандурного виконав-
ства. Цей синкретизм складає неповторну якість та актуалізовану перспективу розвитку
бандурної творчості як надбання нового інструментального мислення.
Тема статті визначається музично-естетичним та онтологічним баченням сучасної
композиторської та виконавської бандурної творчості. Об’єктом виступають позиції теорії
виконавства в її онтологічному нахилі, запропонованому В. Медушевським та інтонаційно-
семантичними розробками вітчизняного музикознавства та естетики, в їх проекції на
історичні накопичення бандурного мистецтва. Предметом статті обрано інструментальні
та вокально-інструментальні обробки фольклорних зразків в аспекті двоїстості вираження
бандурної вокальності й інструменталізму, а також у відродженні виконавського синкре-
тизму творчості кобзарів-бандуристів у їх еволюційній ході аж до сьогодення. Остання
усвідомлюється як служіння-гра, у єдності патріотичної діяльності кобзарів – героїв-
пророків і мучеників нації.
Метою даної статті є виділення архетипових стрижнів значень виконавської твор-
чості в осяганні бандурної специфіки гри як стилістичного обсягу первісно-фахової,
академічної та неосинкретичної спрямованості творчості. Досягнення поставленої мети
обумовлює вирішення таких завдань: аналіз смислових параметрів бандурного вираження
з позицій філософії та поетики бандурної речовості; визначення художньо-образної та
формально-структурної типології бандурного репертуару в аспекті історично-стильової
змінності ідеї бандурного артистизму; здійснення проекції історично-генетичних показни-
ків еволюційного руху кобзарсько-бандурного мистецтва на художнє сьогодення; форму-
лювання висновків про вокально-інструментальний синкретизм бандурної творчості.
Методологічним ґрунтом є положення теорії О. Лосєва [1], [2] щодо символічної
місткості мистецтва архетипу, що запліднює найвищі здобутки інтелектуалізму мистецтва
цивілізації. В галузі естетики та мистецтвознавства акцентуються праці спадкоємців ін-
тонаційної концепції Б. Асаф’єва [3], зокрема В. Медушевського [4-7], В. Холопової [8-10]
та інших. Результати дослідження, положення і висновки статті можуть бути використані
у подальшому розвитку теорії виконавського мистецтва в цілому, в історії та теорії
бандурного виконавства. Висновки та матеріали аналізів представляють інтерес для лек-
ційних курсів з історії та теорії виконавства на бандурі, історії вітчизняної музики.
Н.С. Воронова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2011 144
Бандурне мистецтво в контексті стилістичної еволюції європейського художнього
професіоналізму вимагає обґрунтування філософсько-естетичних та загальнотеоретичних
показників. В матеріалах і дослідженнях виконавсько-теоретичних, практичних та істо-
ричних аспектів бандурної творчості виділяються напрямки фахових розробок питання
мистецтва бандурної гри. При цьому випливає уявлення про дефіцит теоретичних
узгоджень з конкретикою фахових навиків виконавця-бандуриста. Специфіка майстер-
ності останнього суміщає несумісні в інших ланках музичного професіоналізму технології
вокальної та інструментальної гри. Звідти постає установлення на пошуки узгодження
заощаджень теорії прикладного виконавства й узагальнень високого наукового рівня за
типом концепційного естетики та мистецтвознавства сьогоднішнього дня.
Філософія та поетика бандурної речовості відзначає позиції, що відтворюють
змістовні універсалії бандурного мистецтва. Регістрова нерівність звучання бандурного
діапазону втілює ідеї ієрархічного узгодження різного в межах православного ренесан-
су, а синкретична місткість у бандурну фактуру натуральності вокалізації виступає як
унікальна якість символіки речовості інструмента. Бандурна гра – співець і інструмент –
знаходиться на перехресті культурних спрямувань традиційного та нового мислення,
коли центризм духовного осягання світу і гуманістичний антропоцентризм дивно пере-
плелися у служінні-грі бандуриста-пророка і бандуриста-жебрака. Двоїстість вокальності
та інструменталізму в звуках бандури втілює художню й сакрально-первісну містичну
речовість «приховування природного тембру людського голосу» (за формулою Б. Аса-
ф’єва [11]) заради прислуховування до «Таємного».
Бандурний вокал, пов’язаний із щипково-мелодійною природою інструмента, несе
подих старовинно-церковної та ренесансно-делікатної (мадригальної) дооперної манери
співу, за якими вбачається культура християнського смирення і артистичної світської
вишуканості співців-лицарів. Зовнішній вигляд бандури, до якої схиляється музикант і
цим відсторонюється від оточення і від самого себе, втілює позицію надособового
значення. Ця гуртова гетерофонність для всіх народів світу складає виток художнього
винаходу – і тільки в бандурній емблематиці удостоюється поваги як втілення родової
пам’яті культурного самовираження нації.
Підсумовуючи зроблені спостереження, вкажемо на філософію бандурного виконав-
ства як на світоглядно-диференційоване уявлення про його значущість у культурному
розкладі людства, що закономірно ґрунтується на архетипових вимірах бандурного
мистецтва. Філософія бандурного звука – це вчення, що осмислює буттєві, матеріальні
й духовні чинники творчості вказаного типу. Узагальнення цих спостережень зазначаємо
у формулі: диференційована сонорність як символ козачої соборної спільності, що
керована надособовим ліризмом вокального ряду як уособлення голосу нації. Поетика
бандурної виразності, як майстерність метафоричних нашарувань змістів-образів, укла-
дається у вираз: «театр одного актора в двох персонах». Місткість даного формулю-
вання охоплює й ті моменти вираження, коли реально звучить тільки інструментальний
пласт; адже мова йде про особливого роду епічно відсторонену лірику, яка, при багат-
стві моторно-звукових надбань, завжди тяжіє до мелодичного пісенного подиху в різно-
манітті фактурних реалій, народжених жанрово-стилістичними вимірами музики.
Виділення цих понять – філософія і поетика бандурної речовості звука – дозволяє
скласти в теорії фахового виконавства змістовно обґрунтовані висновки про мовленнєві
значення гри, про семантично-семіологічні ознаки саме даного інструментального і
вокального вжитку. Але специфіка зростання бандурного мистецтва від народного про-
фесіоналізму до академічного рівня акцентує форми виступів, в яких цілісність закін-
ченого твору корегується потребами транскрипції, обробки, імпровізації, нарешті, в тих
межах виявлення, що відбивають реалії творчих потреб сучасного художнього буття.
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2011 145
Дослідження художньо-образної типології бандурного репертуару виявляє такі
спрямування: бандурний репертуар класики кобзарської діяльності січової та післясічової
діб; фольклорно-професійний етап роботи бандуристів; бандурний репертуар перехідної
доби романтичного ХІХ століття, коли фольклоризація бандурного професіоналізму скла-
дала паралель загальноєвропейському фольклористичному нахилу музичного народ-
ництва; бандурний репертуар у вітчизняному мистецтві ХХ століття, в якому головує
концертно-професійний статус виступу бандуристів. Перший типологічний склад бандур-
ного репертуарного вжитку назвемо синкретичною бандурною співогрою. Другий –
романтичною еклектикою художнього співіснування фольклорних та професійно-фольк-
лористичних форм виступів й відповідних жанрових заощаджень. Третій бандурний тип,
що реально співіснує з вищеназваними, але явно має привілеї у розвитку і в культурному
попиті, називаємо «бандурним модерном» здобутків ХХ і початку ХХІ століття (поняття
модерну використовується як ідея кардинального оновлення даної конкретної сфери).
Типології бандурного мистецтва (синкретичний, еклектичний та бандурно-модер-
новий) містять фактурно-речово представлену втіленість у грі художньо-образного подво-
єння-потроєння складових цілого виступу митця-бандуриста. А саме: синкретичний тип
як театр одного актора в двох персонах – театр двох акторів в одній особі (як інтерпре-
таційна інверсія першого); еклектичний тип як поєднання синкретичного виконавства з
традиційною художньою театралізацією; бандурний модерн як гіпербола розгортання
бандурного виконавства в ансамблях бандуристів разом з комбінаторикою інверсії значень
у виступах жіночих ансамблів.
Резюме історичного огляду з позицій виявлення естетико-психологічних усталень
бандурної майстерності пропонуємо у таких формулюваннях: акласичне демонстра-
тивне образно-метафоричне подвоєння-помноження чинників артистичного вираження
й видового самоствердження як синкретизму-синтезу концертності-театральності-ритуа-
ліки, заради символізації художніх, поза- й надхудожніх цінностей буття нації та людської
спільноти взагалі; багатоскладовість жанрово-репертуарних та діяльнісно-творчих граней
фахової здатності бандуриста; зрощеність із невиражальною виразністю умовно-ритуаль-
ної театралізації виступу, що так органічно поєднує бандурну ансамблеву репетитив-
ність із мінімалістськими спрямуваннями сучасного мистецтва; гіпербола артистичної
двоїстості у вокальності-інструментальності бандуристів як носіїв архаїчного здобутку
шута-героя, майстра-Учителя класичної козацької доби, театралізовано-концертної вдачі
виконавця й фахової багатоскладовості композитора й виконавця як такого в мисте-
цькому бутті сьогодення.
Підсумовуючи зроблені узагальнення щодо філософсько-естетичних та загально-
теоретичних показників бандурної творчості в контексті мультикультуралізму, виділяємо
наступні позиції: вихідним поняттям виступає виконання, розуміння його в онтологіч-
ному нахилі, запропонованому В. Медушевським, доповнюється спостереженнями: архе-
типовий стрижень значень, що охоплює дорелігійний та християнський зміст музичної
онтології – відповідно втілюючи синкретичний, еклектичний та модерн-репертуарний
показники композиційних принципів бандурної творчості; в разі осягання бандурної
специфіки гри-майстерності традиційна класифікація музичної фахової розгалуженості
за вокальними та інструментальними ознаками, за жанровими відмінностями театраль-
ності та концертності, за соціально-ціннісною розмежованістю фольклорно-прикладного
та художньо-самоцінного, нарешті, за професійними спеціалізаціями «виконавець», «ком-
позитор», «режисер» та ін. – виявляється неточною. Пропонуємо вибудову поняттєвих
рядків щодо бандурного виконавства – у зверненні до нетеатральної театральності виступу
бандуриста; вокальну сторону бандурного виступу, лише умовно присутню в саме інстру-
ментальній грі неспіваючого бандуриста, позначаємо за допомогою поняття «бандурний
Н.С. Воронова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2011 146
вокал». Інструменталізм бандуриста походить від вокальної здатності інтонування, виток
якого – в інтонаційному потенціалі строю інструмента, корегованого у виконавському
сьогоденні академічними здобутками класичного вокалу.
Онтологічні чинники бандурного виконавства-творчості, будучи розгорненими в
історично-стилістичній етапності розвитку цього роду мистецтва, розкриваються в конк-
ретній змінності епохальних орієнтирів протягом п’яти століть існування розглянутого
інструмента і в актуальній багатошаровості творчої практики бандурного сьогодення.
Так, розрізняємо етап синкретичної бандурної гри козацької доби, коли естетичний
орієнтир вибудовується психологією гуртово-товариського спілкування і в якому оригі-
нальний сонор бандури символізував звучання козацько-соборних єдностей. Спеціально
відокремлюємо романтичну еклектику співіснування від ХІХ століття у художньому
вжитку фольклорних та професійно-фольклорних форм другого етапу розвитку цього
інструмента. Паралельність розвитку бандури до академічного інструментарію орієн-
тувало на відповідний оркестральний ідеал звучання, що й спрямовувало пошуки бандур-
ного репертуару й стилів виконавських виступів аж до сьогодення. Бандурний модерн
постає як перспектива естетичної еволюції бандурного мистецтва. В ньому є довіра до
самоцінності існуючого образу, до використання його переваг та унікального єства у
функції самодостатньої художньої якості.
Аналітичний розгляд творів для бандури визначається синкретизмом і видовим
синтезом сучасності. Сьогоденне бандурне виконавство диференціюється на вокальну
та інструментальну спеціалізації. Інструменталізм бандурної творчості трактуємо на
засадах уваги до інструментально-бандурної виразності звучання – в узгодженні з
потребами інструментального спрямування мислення академічної музики сьогодніш-
нього дня – і водночас не-відсторонення від вокальності європейського музичного мис-
лення, вихованого християнською культурою. Сучасна бандура, діставши академічного
статусу лише у другій половині ХХ ст., перескочила традиційний для всіх інструментів
етап наслідування голосу, з одного боку, виходячи відразу в позавокальну ударно-щип-
кову традицію інструментальності, з іншого боку, зберігаючи генетично закладений
вокально-інструментальний синкретизм навіть в чисто інструментальному втіленні.
У звучному просторі сучасного музичного мистецтва, підпорядкованому тембраль-
ності мислення, на передній план композиторської уваги виходять позиції характер-
ності, оригінальності звучання, втілювані у специфічних інструментальних прийомах
гри. Мова йде про твори неоркестрового квалітету, які виражають спеціальною мовою
ідейні засновки нової музики, у тому числі нової духовної музики. Огляд інстру-
ментальних творів для бандури засвідчує інтенсивність процесу академізації даного
інструмента, в якому вокальна співучість як засіб і символ впливу підпорядковані ідеї
чистого інструменталізму. Етнографічний фольклоризм та посилання на зв’язки із духов-
ним жанром засвідчують суто художнім засобом інструментального наслідування вокаль-
ний виток специфіки бандурного звучання. Міфологізація ідеї складається через ембле-
матичність уявлення про театр двох акторів, заміщаючи сукупним сприйняттям реалії
інструментального виступу як такого.
Партії вокально-інструментальних творів у бандурній творчості виступають у різних
типах співвідношень, обумовлених традиційно-історичними, класично- та ново-музичними
тенденціями: супроводжуюча функція інструментальної партії для власного вокалу у
більшості творів куплетно-пісенного жанру (українська народна пісня як салонно-
концертне виконання); специфічне театралізовано-епічне сполучення традиційного ук-
раїнського речитативного співу в неодмінному супроводі бандури в думах, вільний
нерівноскладений вірш яких підкоряє собі не тільки побудову інструментальної партії,
але й самої імпровізаційної мелодики думи; втім часто зустрічаються зображально-
Мистецтво бандуристів у контексті мультикультуралізму
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2011 147
самостійні інструментальні епізоди; дещо інша театралізована ситуація при виконанні
під бандуру арій белькантового типу, коли при провідній ролі оперного вокалу інстру-
ментальна партія бере досить активну участь у драматургічній дії твору; ансамблево-
симфонічне співвідношення партій голосу та інструмента, коли паритетний його харак-
тер відзначається технічно ускладненим типом викладу, виконавської реалізації кожного;
як правило, такі твори характеризуються й симфонічною масштабністю форми; твори
естрадно-пісенного спрямування з залученням відповідних засобів музичної мови та
аранжування супроводу.
Огляд творів для бандури, в яких вокальний ряд складає стрижньове утворення в
процесі художнього вираження, виводить на певні узагальнення. Бандурна посадка сидячи з
інструментом в руках провокує дещо відмінне від оперного звуковидобування.
Бандурний вокал має спорідненість співочої манери із камерністю мадригальної тра-
диції, генезис якої збігаються з часом народження бандурної творчості в її вокальній
сутності. Театральність саме у випадку виступу співаючого та граючого актора-пропо-
відника вказує на понадмузичну цінність національної емблематики в бандурному
виконавстві.
Висновки
Український народний інструмент бандура, який став невід’ємним атрибутом
козацького епосу та академізований у ХХ столітті, самою унікальністю свого буття
відтворює іманентну емблематичність глибинних властивостей українського менталітету,
стверджує національні та позанаціональні, християнські та дорелігійні, мистецькі та
позамистецькі засади мислення й поведінки-діяльності українців. Диференційована со-
норність звучання бандури виступає як символ козацької соборності, як гуртова гетеро-
фонність з наголошеною лінією юродства-просвіти кобзарського подвигу. Вокально-
інструментальний синкретизм бандурної творчості, що концентрує первісні її позиції та
надбання сучасного інструментального мислення у їхніх збігах, органічно і своєрідно
втілює атрибутивність культурних пересічень української ментальності.
Нашарування виконавської майстерності бандуриста укладається у двоїстість по-
няття «театру одного актора в двох персонах». Вихідним ступенем театралізації бандурної
творчості виступає образ фольклорного бандуриста, закінчує цей ряд багатозначна
символіка «відображення відображення» в інструментальному виступі сучасного віртуоза-
інструменталіста на бандурі зі збереженням співучої мелодійної сутності вокального
вираження. Вокальний аспект бандурного артистизму, як реальний та потенційно присут-
ній в інструментальній грі бандуриста спів, виводить на спеціальне явище – бандурний
вокал. Самий інструменталізм бандуриста набуває вокальної здатності інтонування, коре-
гованої оперно-камерними класичними принципами, а також старовинно-церковною і
ренесансно-мадригальною манерами – співзвучними із сучасними тенденціями поза-
оперних стилів.
В історичній еволюції бандурного мистецтва як актуального культурного надбання
визначаються стрижневі типологічні спрямування, конкретизовані змінністю епохальних
орієнтирів творчої практики: первісний синкретизм бандурної гри, романтична еклектика
співіснування фольклорних і академічно-професійних форм творчості і бандурний модерн
кінця ХХ – початку ХХІ століття. Бандурні авторські обробки фольклорних жанрів від-
дзеркалюють первісний синкретизм в сольних та ансамблевих виступах, втілюючи на
рівні романтичної еклектики в сприйнятті слухачів історичну пам’ять національного
самоусвідомлення України в єдності із академічною оркестральністю мислення профе-
сійних митців. Вказані смислові нашарування об’єктивно увійшли в тілесність інстру-
мента і у вібруючу мелодійність звучання, за якими впізнаємо неповторний та унікаль-
ний бандурний вокал.
Н.С. Воронова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2011 148
Сучасне виконавство, що відроджує духовні традиції мислення й мистецьких ви-
творів, спонукає до актуалізації системи художньо-ритуальної й релігійної діяльності, в
яких вшанування Вищих цінностей сприяло зростанню художньої досконалості. Ідеї
художньої самодостатності, ототожнювані з самодостатністю людської гордині, не ді-
стали визнання у мистецькому сьогоденні. Маємо спостереження відносно тяжінь до
єдності просвітницько-патріотичної та мистецько-культуротворчої діяльностей, що так
органічно втілюються у виступах бандуристів, майстерність подання якими музики усві-
домлюється як уславлення українства. Культурні виміри в історії передували цивілі-
заційним – і це положення сприймає сучасна наука, визнаючи етимологічний підхід від
«впізнавання» у ролі методологічно-провідного: завоювання бандурним синкретизмом-
синтезом художнього простору в сучасному мистецтві засвідчує ґрунтовність вказаної
мислительної типології для людського буття у цілому.
ЛІТЕРАТУРА
1. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура / Лосев А.Ф. – М. : Политиздат, 1991. – 525 с.
2. Лосев А.Ф. Форма – Стиль – Выражение / А.Ф. Лосев ; [сост. А.А. Тахо-Годи ; общ. ред. А.А. Тахо-Годи
и И.И. Маханькова]. – М. : Мысль, 1995. – 944 с.
3. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс / Асафьев Б.В. – Ленинград : Государственное музы-
кальное издательство, 1963. – 378 с.
4. Медушевский В.В. Православное понятие личности: как освещает оно проблемы культуры и музыки? /
В.В. Медушевский // Горизонты : сб. ст. – М., 1998. – С. 92-118.
5. Медушевский В.В. Двойственность музыкальной формы и восприятие музыки // Восприятие музыки /
[сост. В.Н. Максимов] / В.В. Медушевский. – М. : Музыка, 1980. – С. 178-194.
6. Медушевский В.В. Интонационная теория в исторической перспективе / В.В. Медушевский // Советская
музыка. – 1985. – № 7. – С. 5-70.
7. Медушевский В.В. О закономерностях и средствах художественного воздействия музыки / Медушев-
ский В.В. – М. : Искусство, 1976. – 254 с.
8. Холопова В.Н. Мелодика : научно-методический очерк / Холопова В.Н. – М. : Музыка, 1984. – 88 с.
9. Холопова В.Н. Музыка как вид искусства / Холопова В.Н. – [2-е изд.]. – М. : Научно-творческий центр
«Консерватория», 1994. – 260 с.
10. Холопова В.Н. Формы музыкальных произведений / Холопова В.Н. – [2-е изд., испр.]. – СПб. : Лань,
2001. – 496 с.
11. Асафьев Б В. (Игорь Глебов) Ценность музыки. De musica / Б.В. Асафьев ; [под ред. Игоря Глебова]. –
Петроградская Государственная Академическая филармония, 1923. – С. 5-34.
Н.C. Воронова
Искусство бандуристов в контексте мультикультурализма
Статья посвящена изучению бандурного искусства в постижении смысловых параметров бандурного
выражения с позиций философии и поэтики бандурной вещественности звучания с выявлением вокально-
инструментального синкретизма бандурного творчества. Обосновывается введение специального понятия
«бандурный вокал» как реального и потенциально присутствующего в инструментальной игре бандуриста
пения в аспекте культуры христианского смирения и артистической светской утонченности в традиции
исполнительского мастерства бандуриста.
N.S. Voronova
Bandura Art in the Context of Multiculturalism
The article is devoted to the investigation of bandura art in comprehension of semantic parameters of bandura
expression from the position of philosophy and poetics of bandura wealth material phonation. Special conception
of bandura vocal is introduced as really present and potentially present singing in instrumental performance of
bandura player in terms of Christian humility culture and secular refinement.
Стаття надійшла до редакції 08.02.2011.
|