Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області)
У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архівних документів проаналізовані окремі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення від нацистської окупації території Чернігівської області....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85707 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) / Р. Подкур // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2012. — Вип. 17. — С. 49-58. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-85707 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-857072015-08-15T03:01:53Z Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) Подкур, Р. У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архівних документів проаналізовані окремі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення від нацистської окупації території Чернігівської області. В статье на основе опубликованных материалов и выявленных архивных документов проанализированы отдельные типы поведения низовых партийно-советских работников после освобождения от нацистской оккупации территории Черниговской области. In this article, based on published materials and archival documents revealed analyzed individual behaviors grassroots party and Soviet workers, after the liberation from Nazi occupation of the territory of Chernihiv region. 2012 Article Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) / Р. Подкур // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2012. — Вип. 17. — С. 49-58. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0115 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85707 323.33:341.38(477):(477.85) uk Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архівних
документів проаналізовані окремі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення від нацистської окупації території
Чернігівської області. |
| format |
Article |
| author |
Подкур, Р. |
| spellingShingle |
Подкур, Р. Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| author_facet |
Подкур, Р. |
| author_sort |
Подкур, Р. |
| title |
Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) |
| title_short |
Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) |
| title_full |
Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) |
| title_fullStr |
Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) |
| title_full_unstemmed |
Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) |
| title_sort |
деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій україни (на прикладі чернігівської області) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/85707 |
| citation_txt |
Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників після звільнення окупованих територій України (на прикладі Чернігівської області) / Р. Подкур // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2012. — Вип. 17. — С. 49-58. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика |
| work_keys_str_mv |
AT podkurr deâkítipipovedínkinizovihpartíjnoradânsʹkihpracívnikívpíslâzvílʹnennâokupovanihteritoríjukraíninaprikladíčernígívsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-07-06T13:03:29Z |
| last_indexed |
2025-07-06T13:03:29Z |
| _version_ |
1836902788385210368 |
| fulltext |
Подкур Роман (Київ)
УДК 323.33:341.38(477):(477.85)
ДЕЯКІ ТИПИ ПОВЕДІНКИ НИЗОВИХ ПАРТІЙНО-
РАДЯНСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ
ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ
(НА ПРИКЛАДІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архівних
документів проаналізовані окремі типи поведінки низових партійно-
радянських працівників після звільнення від нацистської окупації території
Чернігівської області.
Ключові слова: партійно-радянські працівники, повоєнна Україна, типи
поведінки, Чернігівська область.
Дослідження моделей поведінки населення на теренах радянської
України останнім часом стало актуальною проблемою. Декотрі дослідники
твердять про необхідність впровадження досвіду західної історіографії у
вивченні повсякденної історії громадян СРСР та УСРР–УРСР. Однак, на
нашу думку, йдеться не тільки про впровадження досвіду. Це закономірний
процес інтеграції вітчизняних вчених у загальносвітовий дослідницький
загал.
Сьогодні у вітчизняному історіографічному процесі почав формуватися
дослідницький напрям, який серйозно скоригує вже реконструйовані істо -
ричні події, додасть нових аргументів у вивченні мотивації прийняття
політичних рішень, розкриє повсякденні практики виживання окремого
громадянина чи родини у конкретно-історичному періоді. Стануть зрозумілі
глибині причини окремих міжетнічних, міжрегіональних, міжродових
конфліктів тощо.
Подібні дослідження не лише залучать до наукового обігу нові, колись
«глухі» архівні фонди. Вчені оминали своєю увагою заяви громадян, їх
листування з державними органами з побутових чи «житейських» питань.
Цитовані настрої, здебільшого, ілюстрували лише ставлення громадян до
чергової концепції влади щодо політичного, соціально-економічного чи
куль турного розвитку. Погляд на вже виявленні документи з точки зору
мотивів поведінки особи розкриють нові інформаційні можливості архів -
них документів.
Перші спроби узагальнити повсякденність Homo Sovieticus1 Радянської
України зроблені у циклі монографій «З історії повсякденного життя в
Україні»2. Автори циклу окреслили основні напрями дослідження соціаль -
ної історії, розкрили окремі форми поведінки різних соціальних груп.
Оригінальні і, водночас, актуальні наукові розробки В. Швидкого щодо
девіантних проявів в українському повоєнному суспільстві3. О. Рабенчук,
досліджуючи соціальну свідомість та поведінку громадян в умовах голоду
1946–1947 рр., визначив деякі типи поведінки населення — крадіжки
продовольства та самовільне залишення робочого місця. Дослідник інтер -
претував їх як вимушений захід для виживання родини. В. Крупина акцен -
тував увагу на повсякденному житті вищого партійно-державного та об -
ласного керівництва. Районні та сільські чиновники згадувалися лише
побіжно4.
Типи поведінки особи в історичному контексті активно вивчаються
дослідниками. Особливо на тлі певних історичних, цивілізаційних змін.
В екстремальних умовах повсякденного буття випробовуються набуті
соціальні навички, вірність традиції, яскраво проявляються типи поведінки
людини5.
Тому у статті досліджуються окремі типи поведінки сільських та район -
них працівників та активістів Чернігівської області одразу після звільнення
області від нацистських окупантів та у повоєнний час. Регіональна специ -
фіка Чернігівщини зумовила певні моделі поведінки низових керівників.
Зокрема, наявність масової підтримки населення спричинило не лише
широкий партизанський рух, а й значні втрати, знищення численних насе -
лених пунктів (Корюківська трагедія тощо). Це зумовило ставлення до
колабораціонізму та стратегії виживання населення під час окупації.
Після звільнення Чернігівської області у вересні 1943 р. від фашистських
окупантів одним з головних завдань органів більшовицької влади стало
виявлення зрадників, «німецьких прислужників» та «контрреволюційних
елементів». Керівництво СРСР та УРСР усвідомлювало небезпеку інако -
думства, поширення «дрібнобуржуазного націоналізму». Особливо загроз -
ливі для сталінського режиму на визволених територіях були поширювані
членами націоналістичних організацій ідеї та гасла самостійної та неза -
лежної української державності. Тому із відновленням радянських владних
структур органи державної безпеки негайно розпочали затяту боротьбу з
«українським буржуазним націоналізмом», перш за усе, з членами ОУН та
підрозділами УПА. Начальник УНКВД по Чернігівській області П. Аксьо -
нов 12 серпня 1944 р. доповідав секретарю Чернігівського обкому КП(б)У
М. Кузнєцову щодо появи груп УПА на терені області. Так, в Ічнянському
районі зафіксовані факти націоналістичної агітації, спроб залучення міс -
цевого населення до збройної боротьби проти радянської влади, поширення
листівок та листів-погроз сільським активістам. П. Аксьонов також пові -
домляв про факти грабунку місцевого населення членами цих груп6. Для
ліквідації націоналістичних груп, виявлення симпатиків ОУН були мобі -
50 Роман Подкур
лізовані оперативники відділу по боротьбі з бандитизмом УНКВД у Чер -
нігівській області, відділу контррозвідки «Смерш» Київського військового
округу.
Широку підтримку підрозділів УПА на терені області унеможливлювало
приєднання до них колишніх поліцаїв, представників фашистської оку -
паційної адміністрації. Про це наголошувалося у доповідних записках
чекістів.
Для виявлення дезертирів, фашистських прислужників, кримінальних
злочинців, агентів розвідувальних служб Німеччини починаючи з січня
1944 р. проводилися періодичні масові перевірки документів у громадян
області. Протягом доби 20–21 січня 1944 р. було затримано 1866 осіб, з них
659 — дезертирів Червоної армії, 363 — без документів, 227 — ухильників
від мобілізації, 274 — військовослужбовців, які відстали від військових
підрозділів, 113 — порушників військового обліку, 4 — колишніх поліцаїв
тощо. Більшість цих громадян було направлено у розпорядження військ -
коматів (610 осіб) та військових комендантів (995) для відправки на фронт,
179 — звільнено, 82 особи було арештовано7. Враховуючи військовий час,
більшість справ направлялися у військові трибунали, які засуджували гро -
мадян за «контрреволюційні злочини».
Масштабні чистки, звинувачення у «контрреволюційній» та «зрадниць -
кій» діяльності на звільненій території області переконали низових пар -
тійно-радянських працівників у наявності значної кількості «зрадників»
серед населення. Значний відсоток працівників повернулися з евакуації і
вони були впевнені у масовому співробітництві населення з окупаційною
адміністрацією. Подібні судження спричинили хвилю знущань та пору -
шення «соціалістичної законності».
До порушення «соціалістичної законності» була причетна також інша
категорія низових працівників, які брали участь у партизанському русі.
Вони вважали, що участь у партизанському спротиві (власний смертельний
ризик, небезпека знищення родини) дає право на певні матеріальні блага та
участь в управлінні і розподілі державного, колгоспного та приватного
майна.
Але такі бажання призвели до участі низових працівників у масових
пограбуваннях населення області. Так, секретар Чернігівського обкому
КП(б)У М. Кузнєцова інформувалися щодо масових конфіскацій, грабунків
місцевого населення колишніми партизанами. Зокрема, у Холминському
районі протягом тільки листопада–грудня 1943 р. було зафіксовано 12 ви -
падків незаконної конфіскації продуктів та майна селян. Причетні до гра -
бунку колишні партизани, члени ВКП(б), на період розслідування справи
вже були відповідальними працівниками сільрад, районних організацій.
Населення було впевнене, що заявляти про грабунок безперспективно, бо
51Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників...
«районні працівники всі вилучені речі поділили між собою. При німцях
поліцаї при вилучені залишали документ, а зараз вилучають без усяких
документів». Начальник Холменського райвідділу НКВС Оськін наполягав
на покаранні винуватців. Однак, секретар Холменського райкому КП(б)У
Гузяр заявив: «До відповідальності я партизан притягати не буду і арешто -
вувати їх не дозволю»8.
Іншу модель поведінки формувала активна участь низових працівників
у відновленні сільськогосподарського виробництва. Відбудова розорених
нацистами колгоспів почалася з усуспільнення залишків селянського майна.
Сільські керівники почали повертати не лише майно, яке селяни розібрали
після відступу військ Червоної армії, а й майно самих селян. Насильницьке
усуспільнення коней у колгоспі ім. Щорса Блистівської сільради призвело
до підпалу колгоспної конюшні 28 жовтня 1943 р.9 Селяни сподівалися, що
коней-годувальників, яких вони доглядали під час окупації залишать їм у
власність. Як наслідок відвертої несправедливості тварини загинули у вогні.
Прокурор Бахмацького району А. Єлисєєв 15 січня 1944 р. повідомляв,
що голова сільради с. Мартинівці І. Прокопенко, його заступник Г. Зенченко
та інші активісти «систематично займалися незаконними обшуками, конфіс -
ка цією майна, худоби, причому все незаконно забране ділили між собою»10.
У листах селяни скаржилися на постійні пограбування колгоспних комор,
але вони були впевнені у причетності до таких фактів керівництва колгоспу
і сільради11.
Свавілля, як типова модель поведінки місцевих керівників та активістів,
проявлялося під час стягнення податків. Розорені війною селяни не були
спроможні виплатити необхідні грошові та натуральні податкові збори. Так,
грошові доходи в розрахунку на один трудодень в області складали: 1944 р. —
1,3 крб., у 1945 — 1,3 крб., у 1946 р. — 1,3 крб., у 1947 — 1,7 крб.12
Колгоспниця Уляна Жлоба з с. Кувечич Чернігівського району писала до
Чернігівського обкому КП(б)У, що 28 березня 1950 р. до неї в помешкання
увірвались «два чоловіки і одна жінка» і забрали за несплату податку
«з жердин пряжу», з якої вона сподівалася виткати полотно на сорочки
13-річній доньці та хворому чоловіку-фронтовику «нікуди негодному».
Жінка у відчаї вказувала, що у господарстві немає «ні худоби, ні птиці». На
завершення вона зазначила: «Чоловік зовсім ослаб, уже не маємо ніяких
коштів на лікування, а з мене, такої нещасної жінки, останню сорочку з плеч
зірвали». Через місяць У. Жлоба отримала офіційну відповідь від секретаря
Чернігівського райкому КП(6)У І. Челядина: «Здійснений у Вашому госпо -
дарстві опис майна за несплату сільгоспподатку в сумі 144 карбованців
10 копійок за минулий 1949 рік — правильно, на основі постанови РНК
СРСР № 473 від 28 квітня 1944 року. Вам необхідно найближчим часом
розрахуватися з Державою, надати квитанцію про сплату сільгоспподатку в
52 Роман Подкур
райфінвідділ, після чого Вам повернуть забране у Вашому господарстві
майно»13. Про типовість подібної поведінки свідчать численні скарги на
неправильність стягнення податків. Враховуючи навіть відсоток правиль -
ного обрахування податків, у більшості листів громадяни скаржилися на
саму форму стягнення — побиття, погрози, конфіскація речей, вартість яких
перевищувала необхідний податок, розкрадання особистого майна гро -
мадян. Загалом тільки у 1947 р. в органи Чернігівського обласного уповно -
важеного міністерства заготівлі УРСР надійшло понад 31 тис. скарг14.
Відверті грабунки супроводжувалися приниженням людської гідності.
Подібна поведінка повинна була «конституювати» сільського керівника чи
активіста серед громади села і переконати селян у його праві на роз -
порядження не лише їх майном, а й життям. Зокрема, голова колгоспу
«Комунар» Комарівського району І. Власенко у лютому 1947 р. піймав
жителя хутора Шевченка Крупичпольської сільради М. Христюка за кра -
діжкою колгоспного сіна, «арештував його, обмотав соломою, почав бити і
водити по селу, змушував кричати, що він крав сіно, а потім вивіз за Омбиш
у поле і розстріляв»15.
Документи фіксують сотні подібних прикладів. Для них характерні
наступні риси: фізичний вплив, тортури, «театральність» самого процесу.
О. Лисенко, яка провела попереднє дослідження щодо поведінки сільських
активістів під час суцільної колективізації, стверджувала, що подібні дії
стали однією з причин селянського спротиву навесні 1930 р.16
Факти порушення соціалістичної законності були настільки масовими,
що ставали предметом розгляду центральних партійних та державних
органів. Окрема масові порушення, виявлені у Батуринському районі стали
предметом розгляду на політбюро ЦК КП(б)У. Вже 6 серпня 1946 р. була
прийнята постанова політбюро ЦК КП(б)У «Про факти порушення радян -
ської законності та Уставу сільськогосподарської артілі у Батуринському
районі Чернігівської області», де засуджувалися факти безпідставних ареш -
тів, знущань, побиття та грабунків17.
Подібні дії сільських активістів та керівників викликали спротив насе -
лення. Начальник УМВС І. Єгоров повідомив 31 грудня 1946 р. секретаря
Чернігівського обкому КП(б)У М. Кузнєцову про арешт п’ятнадцятирічного
хлопця М. Вовка, який, «маючи на озброєнні обріз гвинтівки, 27 вересня у
с. Буромка Тупичівського району у приміщенні контори колгоспу імені
Сталіна убив голову колгоспу Єсипчука Андрія Семеновича»18. Але подібні
випадки протесту були поодинокими на відміну від початку 1930-х рр.
На нашу думку, тут зіграли свою роль декілька факторів. По-перше,
політична активність населення була практично придушена. Досвід суціль -
ної колективізації, «великого терору» 1937–1940 рр. зіграв певну роль у
легітимації більшовицького режиму у свідомості населення. По-друге,
53Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників...
надзвичайні заходи, що діяли в умовах війни (реальна можливість розстрілу
«за законами військового часу»), постійні «чистки», які проводилися міс -
цевими апаратами держбезпеки унеможливлювали масовий протест насе -
лення навіть за наявності значної кількості зброї. По-третє, громадяни не
бачили альтернативи більшовицькому режиму. Нацистська окупаційна адмі -
ністрація з її людиноненависницькою політикою щодо населення території
СРСР повністю дискредитувала себе. Тому селяни, здебільшого, письмово
скаржилися на дії низових працівників, намагаючись знайти справедливість
в умовах діючої системи влади.
Фактор «насилля» і «примусу» у поведінці низових партійно-радянських
чиновників домінував під час виконання кампанії з мобілізації населення
на відновлення вугільних шахт Донбасу та відбудову промислових під -
приємств. Чиновники посилалися на жорсткий наказ Державного комітету
оборони СРСР від 26 жовтня 1943 р. № 4233 «Про мобілізацію праце -
здатного населення для вугільної промисловості Донбасу» та Указ Президії
Верховної Ради СРСР «Про мобілізацію на період військового часу пра -
цездатного міського та сільського населення на роботу на виробництво та
будівництво» від 13 лютого 1942 р. Так, до 1 грудня 1943 р. тільки Іваниць -
кий райвиконком мав відправити по мобілізації на Донбас 250 працездатних
громадян, з них не менше 50% мали складати чоловіки19. Станом на липень
1944 р. з Чернігівської області було відправлено на Донбас 17 934 осіб20.
У спільній постанові Чернігівського облвиконкому і бюро обкому КП(б)У
від 10 листопада 1944 р. наголошувалося щодо відправки тільки у листо -
паді–грудні 1944 р. 2550 осіб на відбудову промислових підприємств21.
Однак, вимоги вищого партійно-державного керівництва СРСР не врахо -
вували демографічні реалії звільненої від окупації області. Станом на січень
1944 р. в області налічувалося 1 113 719 осіб, з них чоловіків віком 18–24
роки — 14 119 осіб, 25–49 років — 46 219 осіб, 50–54 років — 19 262 осіб,
жінок віком 18–24 роки — 79 165 осіб, 25–49 років — 237 262 осіб, 50–54
років — 38 844 осіб22. Однак, слід враховувати, що протягом наступних
місяців левова частка чоловіків призовного віку через польові військкомати
буде мобілізована на фронт. Основний тягар мобілізації падав на жінок,
неповнолітню молодь та чоловіків похилого віку.
Місцеві керівники та активісти, намагаючись виконати визначені ліміти
з мобілізації, відправляли на підприємства та торфорозробки підлітків і
громадян похилого віку. Прокурор Чернігівської області Н. Прибилов
інформував 13 червня 1945 р. обласне партійне та державне керівництво
щодо численних порушень при мобілізації. Так, громадяни с. Осич Л. Бра -
гінец, П. Скрипка і В. Шумко, 1930 року народження (тобто на момент
мобілізації їм виповнилося 15 років) були мобілізовані на Шосткінське
торф’яне виробництво.
54 Роман Подкур
Голова Матієвської сільради Оліфіренко мобілізував колгоспницю
Х.Я. Малу, одиначку, для роботи на торфопідприємстві. Майно колгоспниці —
корову, свиню, хату та предмети вжитку — було описане сільрадою і
передано колгоспу. Громадянку Х.Я. Малу, після її відмови підкоритися
постанові, зв’язали і під озброєним конвоєм доправили до сільради23.
Елемент примусу викликав спротив у населення області. При майже
повній відсутності роз’яснювальної роботи мобілізацію селяни сприймали
вороже і намагалися всіма засобами її уникнути. У 1944 р. з Дмитріївського
району мобілізовано на Донбас, в Брянськ та інші місця 730 чоловік, з них
30% дезертирувало24. Прокурор Дмитрівського району повідомляв, що
12 дезертирів та 23 ухильників від мобілізації засуджено на різні строки
ув’язнення, 113 осіб було повторно відправлено на роботу на промис -
ловість25. Батьки писали численні скарги на адресу вищого партійно-
державного та керівництва: «У 1943 році мою дочку мобілізували на
Донбас, — скаржилася у 1946 р. Ходора Євдокимівна Перепечко з хутора
Куропіївки Щорського району. — І вона там працювала. Коли я захворіла,
дочка, дізнавшись про це, кинула роботу і повернулась додому. За що її в
1944 році судили і відправили на роботу в Ворошиловград. Там вона тру -
дилась гарно. Тепер же після амністії всіх указників відпустили додому, а
мою дочку залишили»26.
Попри жорсткі каральні заходи населення продовжувало уникати мобі -
лізації. На березневому 1948 р. пленумі Чернігівського обкому КП(б)У
вказувалося, що кількість не розшуканих дезертирів з підприємств війсь -
кової промисловості за рік збільшилась удвоє — 789 осіб перебували на
нелегальному становищі27.
Насильницьким характером відзначалася також кампанія направлення
молоді на навчання до фабрично-заводських училищ. Величезні втрати
робітників-фахівців через військові дії необхідно було негайно компен -
сувати. Вище партійно-державне керівництво СРСР вирішило мобілізувати
молодь 15–16 років на навчання до професійних училищ і, таким чином, у
найкоротший строк вирішити кадрову проблему. Однак, сільська молодь
через об’єктивні та суб’єктивні обставини масово не погоджувалася добро -
вільно їхати на навчання. Здебільшого, 15–16-річна молодь була єдиною
опорою у сільській сім’ї. Майже все чоловіче населення або було на фронті,
або загинуло, або повернулося покаліченим і як наслідок — непраце -
здатним. Виїзд за межі рідного села реально загрожував мінімальному
доброту родини.
Іноді вимоги щодо кількості молоді були невиправдано завищеними. Але
виправдання, що «у нас немає молоді такого віку, що цифри плану складені
для району нереальні»28, не бралися до уваги. Тому секретарі райкомів
КП(б)У та райкомів ЛКСМУ, щоб не позбутися посад, вдавалися до крайніх
55Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників...
заходів, таких, зокрема, як нічні облави29. Секретар Козелецького райкому
КП(б)У спійману молодь наказав утримувати у зачиненому приміщенні30.
Чимало молоді втікали прямо з ешелонів. Так, у 1949 р. після відправки
7320 осіб 826 юнаків та дівчат по дорозі втекли31. Втечі набули настільки
масового характеру, що генеральний прокурор СРСР К. Горшенін 31 липня
1947 р. видав наказ «Про посилення боротьби з порушеннями Указу Пре -
зидії Верховної Ради СРСР від 20 грудня 1940 року в ремісничих, заліз -
ничних училищах та школах ФЗН». Тепер під кримінальне переслідування
підпадали «особи, які винні в приховуванні підлітків»32.
Таким чином, дослідження типів поведінки, стратегії виживання осіб у
конкретно-історичному часі чи специфічних соціально-політичних умовах
надає можливість вивчити мотивацію дій вищого та місцевого партійно-
державного керівництва СРСР та УРСР, розкрити глибинну реакцію осо -
бистості на дії представників влади різного рівня та її вплив на розвиток
суспільних процесів.
Аналіз архівних документів дозволив виявити певну регіональну спе -
цифіку у моделі поведінки низових працівників у колишніх партизанських
районах, яка ґрунтувалася на підозрі щодо масового «співробітництва
населення з окупантами». Для низових партійно-радянських працівників,
серед інших, характерні наступні типи поведінки — фізичний вплив, пси -
хологічний тиск та погрози стосовно особистості, грабунок майна селян.
В статье на основе опубликованных материалов и выявленных архивных
документов проанализированы отдельные типы поведения низовых пар -
тийно-советских работников после освобождения от нацистской окку -
пации территории Черниговской области.
Ключевые слова: партийно-советские работники, послевоенная Укра -
ина, типы поведения Черниговская область.
In this article, based on published materials and archival documents revealed
analyzed individual behaviors grassroots party and Soviet workers, after the
liberation from Nazi occupation of the territory of Chernihiv region.
Key words: Party and Soviet workers, post-war Ukraine, the types of behavior,
Chernihiv region.
1 Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской России
в 30-е годы: город. — М.: РОССПЭН, Фонд Б. Ельцина, 2008. — С. 275.
2 Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921–1928 рр.):
Колективна монографія / Відп. ред. С.В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії
56 Роман Подкур
України. — [Кн. 1], ч. 1. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — 445 с.;
ч. 2. — 382 с.; Повоєнна Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х —
середина 1950-х рр.): Колективна монографія / Відп. ред. В.М. Даниленко. НАН
України. Інститут історії України. — [Кн. 2], ч. 1–2. — Київ: Інститут історії України
НАН України, 2010. — 351 с.; ч. 3. — К.: Інститут історії України НАН України,
2010. — 336 с.
3 Швидкий В. Девіантні прояви в українському повоєнному суспільстві // Повоєнна
Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х — середина 1950-х рр.):
Колективна монографія / Відп. ред. В.М. Даниленко. НАН України. Інститут історії
України. — Ч. 3. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. — С. 149–233.
4 Повоєнна Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х — середина
1950-х рр.): Колективна монографія / Відп. ред. В.М. Даниленко. НАН України.
Інститут історії України. — [Кн. 2], ч. 1–2. — Київ: Інститут історії України НАН
України, 2010. — С. 139–176.
5 Див. докладніше: Лисенко О. Діяльність сільських активістів як один з факторів
виникнення селянських повстань весною 1930 р. // Історія України. Маловідомі імена,
події, факти. — Вип. 37. — К., 2011. — С. 166–179.
6 Держархів Чернігівської обл. — Ф. П-470. — Оп. 5. — Спр. 347. — Арк. 94–96 зв.
7 Там само. — Арк. 21–30.
8 Там само. — Ф. П-470. — Оп. 5. — Спр. 342. — Арк. 3–5.
9 Там само. — Ф. Р-5036. — Оп. 4. — Спр. 3. — Арк. 34.
10 Павленко С. Опозиція на Чернігівщині: 1944–1990. — Чернігів, 1995. — С. 15;
Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-4999. — Оп. 1. — Спр. 332. — Арк. 30.
11 Держархів Чернігівської обл. — Ф. П-470. — Оп. 5. — Спр. 753. — Арк. 22.
12 Павленко С. Вказ. праця. — С. 8; Держархів Чернігівської обл., — Ф. Р-5036. —
Оп. 2. — Спр. 259. — Арк. 70.
13 Павленко С. Вказ. праця. — С. 5; Держархів Чернігівської обл. — Ф. П-470. —
Оп. 12. — Спр. 117. — Арк. 67–69.
14 Павленко С. Вказ. праця. — С. 6; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5036. —
Оп. 4. — Спр. 306. — Арк. 38.
15 Павленко С. Вказ. праця. — С. 14; Держархів Чернігівської обл. –Ф. Р-4999. —
Оп. 1. — Спр. 55. — Арк. 34.
16 Лисенко О. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення се -
лянських повстань весною 1930 р. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. —
Вип. 37. — К., 2011. — С. 166–179.
17 Держархів Чернігівської обл. — Ф. П-470. — Оп. 6. — Спр. 122. — Арк. 6, 48–52.
18 Павленко С. Вказ. праця. — С. 18.
19 Ніжинський відділ Держархіву Чернігівської обл. (далі — НВ Держархіву Чер -
нігівської обл.). — Ф. Р-5306. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 4.
20 Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5036. — Оп. 4. — Спр. 7. — Арк. 68.
21 НВ Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5286. — Оп. 2. — Спр. 3.
22 Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5036. — Оп. 4. — Спр. 7. — Арк. 7.
23 Там само. — Ф. П-470. — Оп. 5. — Спр. 754. — Арк. 40–41.
57Деякі типи поведінки низових партійно-радянських працівників...
24 Павленко С. Вказ. праця — С. 16; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-4999. —
Оп. 1. — Спр. 332. — Арк. 152.
25 Там само.
26 Павленко С. Вказ. праця. — С. 3; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5174. —
Оп. 3. — Спр. 35. — Арк. 107.
27 Павленко С. Вказ. праця. — С. 16.
28 Павленко С. Вказ. праця — С. 3; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5036. —
Оп. 4. — Спр. 302. — Арк. 50.
29 Павленко С. Вказ. праця. — С. 4; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5144. —
Оп. 1. — Спр. 2. — Арк. 24.
30 Павленко С. Вказ. праця — С. 4; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5036. —
Оп. 4. — Спр. 306. — Арк. 18.
31 Павленко С. Вказ. праця. — С. 4; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-3769. —
Оп. 7. — Спр. 38. — Арк. 32.
32 Павленко С. Вказ. праця. — С. 4; Держархів Чернігівської обл. — Ф. Р-5036. —
Оп. 4. — Спр. 199. — Арк. 108.
58 Роман Подкур
|